студентка 4 курсу економічного факультету

Науковий керівник: Аверкина Марина Федорівна

доктор екон. наук, професор кафедри

економіко-математичного моделювання

та інформаційних технологій,

Національний університет «Острозька академія»

Моделювання впливу наукової та інноваційної діяльності регіону на його економічний розвиток

Стаття присвячена економічному розвитку регіонів України. Визначено сутність інноваційної та наукової діяльності у регіонах України. Визначено перевагу регіонального розвитку над загальнодержавним. Побудовано модель впливу інноваційної та наукової діяльності на економічний розвиток у регіонах на основі регресійного аналізу.

Ключові слова: наукова діяльність, інноваційна діяльність, інновація, економічний розвиток.

The article is devoted to the economic development of the regions of Ukraine. The essence of innovation and scientific activity in the regions of Ukraine is determined. The advantage of regional development over the national government is determined. The model of influence of innovative and scientific activity on economic development in regions based on regression analysis is constructed.

Key words: scientific activity, innovation activity, innovation, economic development.

Постановка проблеми: В сучасному світі інновації набувають все більшого значення для підвищення конкурентоспроможності та набуття стабільності національних економік. Рівень інноваційних процесів має вплив на різні аспекти загальнодержавного розвитку. Багато вчених вважають, що саме інноваційний розвиток держави є рушієм її соціально-економічного прогресу, що сприяє підвищенню добробуту населення, рівня і якості життя.

На сучасному етапі розвитку економіки нашої країни для того, щоб ефективно функціонувати нам необхідна нова економічна модель розвитку, яка б була орієнтовна не на розвиток сировинних ринків та застарілі технології, а на знаннях, наукових та інноваційних розробках, втілених у процесах виробництва.

Проте, як свідчать дослідження відомих економістів конкурентоспроможність та інновації, в першу чергу, визначаються на регіональному та місцевому рівнях. На жаль, основною невирішеною проблемою сьогодення і надалі залишається дуже низький рівень інноваційної активності українських регіонів. Таким чином, інноваційний потенціал як компонент модернізаційного потенціалу економіки регіону має важливе значення в сучасних умовах, що зумовлює актуальність теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням даного питання займалося багато українських та зарубіжних вчених, зокрема Й. Шумпетер, В. М. Геєць, М. Мартьянов, Ю. М. Бажал, І. О. Дегтярьова, С. Казмірчук, С. О. Тульчинська, Я. Фагерберг, М. Шролеч, Б. Верспаген та інші.

Метою статті є визначення сутності наукової та інноваційної діяльності у регіонах України та оцінка їх впливу на економічний розвиток за допомогою методу економіко-математичного моделювання.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні при розгляді питань розвитку економіки окремого регіону, країни або суспільства загалом чи не найперше місце посідає тема інновацій. Проте, для ефективнішого соціального-економічного розвитку процес поширення інновацій має перейти від централізованого до локального, адже це забезпечить збалансованість розвитку регіонів, для країн з значною територією, зокрема України. Для початку потрібно з’ясувати, чому саме наукова та інноваційна складові є такими важливими.

У Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» подається таке визначення: наукова діяльність – це інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання нових знань та (або) пошук шляхів їх застосування, основними видами якої є фундаментальні та прикладні наукові дослідження[1]. Проте усі наукові розробки набувають важливого значення для економіки тоді, коли їх починають практично застосовувати.

Щодо інноваційної діяльності, то вона є невід’ємною складовою необхідною для економічного розвитку регіону, бо в сучасних умовах він визначається безпосередньо досягненнями науки і техніки та ступенем їх використання. Згідно з економічною теорією існує два шляхи розвитку національної економіки: екстенсивний та інтенсивний. Як показує практика розвинених країн, екстенсивний розвиток є менш дієвим у порівнянні з інтенсивним, який ґрунтується на застосуванні передусім ефективніших елементів продуктивних сил. Інтенсивний шлях розвитку передбачає впровадження інновацій. 

Однак перш ніж розглядати вплив інноваційної діяльності регіонів на підвищення ефективності їх розвитку, слід з’ясувати, що ж являють собою інновації. У науковій літературі існує багато підходів до визначення поняття інновації, які різняться в залежності від сфери діяльності та інтересів вченого, сфери застосування інновацій, глибини їх вивчення тощо. Поняття інновацій тісно пов’язане з науково-технічним процесом, що визначається як рух науки й техніки, еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного виробництва на основі широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи; це об’єктивна, постійно діюча закономірність розвитку матеріального виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності. Проте інновації є дещо вужчим поняттям, їх визначають як якісно нові та прогресивні зміни. Тобто інновації, це новини, які істотно змінюють виробничий процес та кардинально впливають на його результати.

Першим хто вжив термін “інновація” в економічних працях був австро-американський економіст і історик економічної думки Йозеф Шумпетер. На думку Шумпетера на впровадженні інновацій ґрунтується економічний розвиток. У своїй праці «Теорія економічного розвитку» він визначає інновацій не просто як нововведення, а як нову функцію виробництва, тобто це використання наявних джерел у нові способи. Інновації, за Й. Шумпетером, це зміна технології виробництва речей, яка має історичне значення і є необхідною. Інновація становить стрибок від старої виробничої функції до нової. Великі інновації викликають створення нових підприємств і нового устаткування, але не кожне нововведення, нове виробництво є інновацією[3].

Проаналізувавши різні погляди вчених-економістів В. Зянько дає таке визначення цієї економічної категорії: інновація – це результат втілення чи матеріалізації новаторської ідеї у певній предметній субстанції – продукті, технології, засобі людської діяльності чи послузі, для якої властиві нові споживчі якості, а реалізація передбачає зміну усталених, звичних способів діяльності, створення нового чи урізноманітнення старого попиту з метою отримання економічного, соціального, екологічного чи іншого ефекту [4, с. 43]. Це визначення поєднує в собі підхід до трактування інновації і як об’єкту і як процесу, роблячи акцент на спрямованості її на отримання певного зиску. Тобто інновація, окрім наявності в ній елементу новизни, повинна забезпечувати певні додаткові позитивні результати від свого впровадження.

 Згідно з законом України «Про інноваційну діяльність» інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери [2]. Тобто мова йде про впровадження різного роду інновацій в сфері виробництва і підприємництва задля забезпечення економічного зростання.

Проте між вченими існують певні розбіжності у визначенні меж, в яких інновація починається та закінчується. Крисальний О. В. вважає, що першою складовою інноваційної діяльності є зародження нової ідеї та її реалізація у науковій сфері, а відповідно другою складовою слугує запровадження цієї інновації у виробництво. І лише після відшкодування витрат на виготовлення інноваційної продукції за рахунок одержаного прибутку можна вважати, що інноваційна діяльність відбулася. Ми також поділяємо цю думку, адже наука без втілення у матеріальне виробництво не може перетворитись у безпосередню продуктивну силу. Малоефективним є нагромадження нових знань, вони будуть корисними лише коли перетворяться у прогресивні технології та знайдуть практичне застосування.

Для того, щоб в загальному оцінити рівень інноваційного розвитку у регіонах України ми проаналізували Сумарний індекс інновацій за регіонами, який розраховується Державною службою статистики України згідно з Методикою розрахунку затвердженою у 2015 році. Сумарний індекс інновацій (СІІ) – це зважений агрегований індикатор, складений з низки показників, що надає можливість оцінити та виміряти стан інноваційної діяльності. [10]

З рис.1 ми можемо спостерігати сильну диференціацію у розвитку інновацій в регіонах України. Найвищий Сумарний індекс інновацій у Харківській області, він становить 64,1%, а найнижчий – у Чернівецькій області (10,2%). Середнє значення по Україні становить 31,6%. У Київській та Івано-Франківській областях, значення цього показника є дуже близьким до середнього по Україні.

Для того, щоб оцінити вплив наукової та інноваційної діяльності у регіонах на їх економічний розвиток ми побудуємо економетричну модель. Економічне зростання можна вважати найхарактернішою ознакою економічної динаміки. В якості результуючої зміни ми будемо використовувати валовий регіональний продукт(ВРП), економічне зростання — це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Як факторні або незалежні змінні ми використовуватимемо показники, що характеризують інноваційну активність підприємств регіонів України. Одним з основних показників інноваційної активності є саме кількість інноваційних підприємств кожного регіону, тобто тих, які за період часу, визначений при  дослідженні впровадили будь-яку інновацію.  Ще одним фактором, проаналізувавши динаміку якого ми можемо робити висновки про рівень інноваційної активності є кількість впроваджених найменувань інноваційних видів продукції. Під інноваційною продукцією ми будемо розглядати продукцію, яка є новою або значно удосконаленою в частині її властивостей або способів використання. Значні покращення можуть бути результатом використання нових матеріалів, покращення функціональних характеристик або влаштування програмного забезпечення. Також важливим фактором є витрати, які здійснюються підприємствами на інноваційну діяльність. До цих витрат включають поточні та капітальні витрати на виконання досліджень та розробок; придбання результатів науково-дослідних робіт, машин, технологій, обладнання та програмного забезпечення або інших зовнішніх знань. Оскільки в основі кожної інновації лежить наукове дослідження, то ми також як один з факторів впливу використовуватимемо кількість організацій, що займаються науковими та науково-технологічними роботами.

Моделювання економічної динаміки регіону дає змогу встановити вплив кожного фактору, що характеризує рівень інноваційної активності у регіоні на результуючу ознаку. Введемо позначення показників, що використовуватимуться у моделі.

Таблиця 1

Показники, що використовуватимуться у моделі

Ми побудуємо одну модель для всіх регіонів України, використавши панельні дані. Таким чином, у моделі буде 120 спостережень –  дані про 24 області за 5 років. Для визначення факторів, що впливають на результуючу змінну, побудуємо матрицю кореляційного аналізу.

Таблиця 2

Кореляційна матриця впливу інноваційної та наукової діяльності на динаміку ВРП у регіонах України.

На основі кореляційного аналізу між результуючою та факторними змінними у регіонах Україні, можемо зробити висновок, що найбільш тісний зв’язок існує між Загальним обсягом витрат на інноваційну діяльність та ВРП. Усі незалежні змінні, що характеризують інноваційну активність мають  позитивний вплив на ВРП.

Таблиця 3

Характеристики побудованої моделі

Модель для Західної України побудова за допомогою регресійного аналізу має наступний вигляд:

VRP = 25,45+ 0,052 * X1 + 0.035 * X2 + 0.403 * X3  + 0.0145 *X4

Оскільки спостерігаємо високі показники коефіцієнтів детермінації (R = 0,58 та R= 0,565) можна зробити висновок, що модель добре пояснює досліджуване явище. Та з рівнем ймовірності допустити помилку 5%, оскільки Fрозр.= 39,70 >F(0,05)= 5,66, можна сказати, що модель адекватна і відповідає дійсності.

Для перевірки розподілу залишків на нормальний закон використаємо Jargue-Bera normal test

H₀: SK = 3, KU = 0 – залишки розподіленні за нормальним законом.

H₁: SK ≠ 3, KU ≠ 0 – залишки не розподіленні за нормальним законом.

З рівнем значущості 95%, оскільки значення ексцесу (K =4,01) наближається до 3, і значення асиметрії (S=0,00), ми приймаємо нульову гіпотезу, яка стверджує, що залишки розподіленні за нормальним законом.

Тест на ендогенність (Hausman test)

H₀ : cov (x, e) = 0;    H₁: cov (x, e) ≠ 0;

Отже, з рівнем значимості 95%, оскільки коефіцієнти коваріації між змінними та залишками прямують до нуля, можна зробити висновок, що ендогенність відсутня, оцінки МНК є стійкими.   

Для перевірки відсутності гетероскедастичності використаємо Goldfeld-Quandt test:

Отже, з ймовірністю допустити помилку 5%, ми приймаємо Н0, і можемо зробити висновок, що гетероскедастичність відсутня, оскільки GQ(0,22) < GQкр.(1,56).

На основі отриманих результатів робимо такі висновки:

1. з рівнем значимості 97%, можна зробити висновок, що в середньому при збільшенні на 1 кількості інноваційних підприємств у Західній Україні, ВРП буде вищим на 51,95 млн. грн., при інших незмінних умовах;
2. з рівнем значимості 95%, можна зробити висновок, що при збільшенні кількості впроваджених найменувань інноваційних видів продукції на одиницю, ВРП буде вищим на 35,16 млн. грн., при інших незмінних умовах;
3. з рівнем значимості 99%, можна зробити висновок, що при збільшенні кількості організацій, що виконують наукові та науково-технологічні роботи на одиницю, ВРП буде більшим на 403,19 млн. грн., при інших незмінних умовах.
4. з рівнем значимості 99%, можна зробити висновок, що при збільшенні витратна інноваційну діяльність у регіоні на 1 млрд грн., ВРП буде більшим на 144,86 млн. грн., при інших незмінних умовах.

Висновки і пропозиції. Таким чином наукова та інноваційна діяльність відіграє важливе значення для економічного зростання регіонів, проте враховуючи сильну диференціацію у розвитку окремих регіонів України, подальші дослідження необхідно спрямувати на пошук переваг кожного регіону, розвиток яких забезпечить економічне зростання. Держава ж повинна сприяти провадженню інноваційної активності у регіонах, шляхом визначення пріоритетних напрямів розвитку у цій сфері, адже це призведе до стабілізації економіки регіонів, що в підсумку забезпечить сталий розвиток економіки держави.

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”. Офіційний вісник України від 12.01.2016 — 2016 р., № 2, стор. 19, стаття 40, код акта 80089/2015.
2. Закон України «Про інноваційну діяльність» Офіційний вісник України від 16.08.2002 — 2002 р., № 31, стор. 145, стаття 1447, код акта 22940/2002.
3. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник.  Заповіт. 1996. 238 с.
4. Зянько В. В. Інноваційне підприємництво: сутність, механізми і форми розвитку : монографія. Вінниця: УНІВЕРСУМ  Вінниця, 2008. 397 с.
5. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України. Харків: Константа, 2006.  272 с.
6. Мартьянов М. П. Структурно-інноваційна модель економічного розвитку регіонів України. Вісник Київського національного торговельно-економічного університету.  2015.  №1 (99).
7. Вітлінський В. В. Моделювання економіки. КНЕУ. 2003. 408 с. URL:  http://fingal.com.ua/content/view/202/39/  (Дата звернення – 20.01.2019).
8.  Сімків Л.Є. Інновації як фактор економічного зростання. Молодий вчений 2016. №12 (39) С. 901-905. URL : http://molodyvcheny.in.ua/files/journal /2016/12/212.pdf. (Дата звернення – 20.01.2019).
9. Методика розрахунку сумарного індексу інновацій затверджена наказом Державної служби статистики України від 28.12.2015 № 368.
10.  Економічна статистика. Наука, технології та інновації. Державна служба статистики. URL: http://www.ukrstat.gov.ua. (Дата звернення – 20.01.2019)

The article analyzes the model of the company’s success that depend on innovative solutions, including decisions on the type of innovation, their sources and the sources of funding. The factors that significantly influence the success of innovative solutions were determined. 

Актуальність дослідження. У ХХІ ст. економічне зростання забезпечується насамперед науково-технічним прогресом та інтелектуалізацією основних чинників виробництва в усіх сферах народного господарства. Питома вага нових знань, що втілюються в товарах, технологіях, освіті, організації виробництва в розвинутих країнах становить від 70 до 85 % приросту ВВП. Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на соціально-економічний розвиток, що відбувся протягом останніх 20-30 років. Інноваційний шлях є найбільш перспективним як для окремих підприємств і регіонів, так і для економіки країни в цілому.

Існування та розвиток будь-якої системи передбачає розроблення та реалізацію чисельних рішень. З погляду на те, що за сучасних умов інноваційний шлях розвитку є найбільш перспективним, доцільним є дослідження прийняття інноваційних рішень в умовах невизначеності, яка притаманна ринковим відносинам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемою дослідження інноваційних процесів, напрямків інноваційного розвитку підприємств та особливостей створення нововведень займалося багато зарубіжних дослідників, зокрема Ротвел Р., Роджерс Е., Гейслер Е., Браун М. і Свенсон Р.  Однак, їхня увага головним чином була зосереджена на теоретичних дослідженнях, а не на проблемі практичного вибору напрямку інноваційного розвитку підприємства. Серед вітчизняних вчених поняття інноваційне рішення досліджувалося такими вченими як Злобіна Н.В., Смірнов Е.О., Дикань Н.В, Борисенко І.І., Віханський О.С., Мала Н.Т., Кузьмин О.Є., Мельник О.Г. А дослідженням поняття інновацій, ефективності їх впровадження на підприємствах та моделюванням інноваційної діяльності займалися такі вчені: І. В. Багрова, І. А. Шовкун, С. В. Лабунська, Н. М. Паранька, О. Б. Бутнік-Сіверський, В. В. Іжевський, Т. О. Пожуєва, А. Х. Іляшенко та інші.

Досить часто менеджери повинні прийняти рішення чи впроваджувати певну інновацію чи ні, тобто здійснити вибір з двох альтернатив. Головним критерієм для такого вибору є те, чи буде дана інновація успішною в майбутньому, тобто чи спричинить вона підвищення ефективності функціонування підприємства та збільшення його прибутків, шляхом збільшення доходів чи мінімізації витрат. Також менеджерів часто цікавить питання, у якому напрямку здійснювати інноваційну діяльність, адже можна здійснювати різні види інновацій (продуктові, процесні, маркетингові та організаційні), а також залучати різні джерела коштів та різні джерела самих ідей для інновацій. Тому дослідження було зосереджене саме на тому, чи істотно впливають вибір виду інновації та її джерел на успішну діяльність підприємства.

Мета дослідження полягає у визначенні впливу прийнятих підприємством інноваційних рішень на його успішну діяльність та моделюванні ефективності функціонування підприємства залежно від виду та джерел інновацій, для визначення характеристик найбільш успішних інноваційних рішень.

Для аналізу успішності інноваційних рішень і побудові на основі цього бінарної моделі прийняття інноваційного рішення було використано дані опитування українських підприємств без іноземних інвестицій, яке було проведене у рамках Проекту SEARCH – «Обмін активами знань: міжрегіонально згуртовані сусідні регіони», який фінансується Європейською комісією. За критерієм річного приросту обсягів продажів усі підприємства були поділені на дві групи – які успішно функціонують та не успішно. Саме ймовірність успішного функціонування підприємства була обрана залежною змінною для здійснення моделювання.

Для оцінки впливу видів інновацій, що впроваджуються, на успішну діяльність підприємства у системі IBM SPSS Statistics було побудовано логіт модель, де залежна змінна була бінарною (1 або 0) і визначала успіх функціонування підприємства. Факторними змінними були також бінарні змінні, які вказували на те, чи запровадило підприємство в Україні будь-яку з наступних видів інновацій протягом останніх трьох років:

• запровадження нового продукту чи послуги (х₁);
• значні зміни функціональних або споживацьких характеристик існуючих товарів та послуг (х₂);
• запровадження нового методу виробництва або доставки (х₃);
• значні зміни у техніці, обладнанні та / або програмному забезпеченні з метою впровадження значно покращених методів створення та надання послуг (х₄);
• впровадження нового маркетингового методу (х₅);
• значні зміни у дизайні продукції або упаковці, позиціонуванні продукту, рекламі або ціноутворенні (х₆);
• запровадження нового організаційного процесу у бізнес практиці (х₇);
• запровадження нового організаційного процесу в організації робочого місця (х₈);
• запровадження нового організаційного процесу у зовнішніх зв’язках (х₉).

Одержана у результаті модель має вигляд:

E(Y|X)=1/(1+e^–X), де Х=1,010 х₁+0,064 х₂+0,697 х₃+0,020 х₄-0,846 х₅+ +0,951х₆ +0,041 х₈ +0,062 х₉ -1,287

Статистична значущість оцінених параметрів даної моделі у системі IBM SPSS Statistics визначається за допомогою критерію Вальда. Фактор х₇ не був включений системою у модель, оскільки критерій, що вказує на статистичну значущість зв’язку даного фактору із результативною ознакою, був менший 0,001.

Статистично значущо впливають на успіх діяльності підприємства фактори х₁, х₃, х₅, х₆. Тобто найбільш успішними в Україні є підприємства, які запроваджують інновації щодо виробництва нового товару чи послуги, запровадження нового методу виробництва або доставки, впровадження нового маркетингового методу та значні зміни у дизайні продукції або упаковці, позиціонуванні продукту, рекламі або ціноутворенні. А щодо організаційних інновацій, таких як запровадження нового організаційного процесу у бізнес практиці, в організації робочого місця або зовнішніх зв’язках, то вони мають незначний вплив на успіх функціонування підприємства в Україні.

Серед факторів, що здійснюють статистично значущий вплив необхідно виділити виробництво нового товару, оскільки саме цей фактор має найтісніший зв’язок і чинить найбільший вплив на успіх діяльності підприємства. Також істотно вливають на успіх підприємства значні зміни у дизайні продукції або упаковці, позиціонуванні продукту, що можна пояснити тим, що споживачами ці значні зміни у великій мірі сприймаються як поява нового товару, що стимулює продажі.

Дана модель передбачає успішну чи невдалу діяльності підприємства залежно від впроваджених інновацій з точністю 67,6%. Якщо модель вказує на успішну діяльність підприємства, то ми можемо стверджувати, що підприємство буде функціонувати успішно з впевненістю 76,9%. Якщо ж модель вказує на негативний результат, то з впевненістю лише 56,3% можна стверджувати, що діяльність підприємства не буде успішною.

Факторні ознаки у даній моделі визначають лише 14,4% дисперсії результативної ознаки, а тому застосування лише цієї моделі для прийняття інноваційного рішення є недоцільним. Проте у результаті побудови даної моделі, ми отримали знання про те, що найбільш ефективними інноваціями є розробка нових продуктів та послуг, а також зміни у дизайні продукції або упаковці, позиціонуванні продукту.

Для оцінки впливу джерел фінансування інновацій, що впроваджуються, на успішну діяльність підприємства у системі IBM SPSS Statistics було побудовано логіт модель, де залежна змінна була бінарною (1 або 0) і визначала успіх функціонування підприємства. Факторними змінними були також бінарні змінні, які вказували на те, чи використовувало підприємство дане джерело фінансування інновацій протягом останніх трьох років:

• власні кошти або нерозподілений прибуток підприємства;
• власні кошти або нерозподілений прибуток материнської компанії чи іноземної компанії-інвестора;
• інвестиції від інвесторів з-за кордону;
• інвестиції від інвесторів у області України, де знаходиться підприємство;
• інвестиції від інвесторів з інших областей України;
• банківські кредити;
• венчурний капітал або «бізнес ангели».

Проте незначна частина підприємств використовують інвестиції, а ще менша – венчурний капітал. Тому неможливо встановити наявність статистично значущого зв’язку між використанням даних джерел фінансування інвестицій як факторними ознаками і успіхом підприємства як результативною ознакою.

Побудована логістична модель  успіху діяльності підприємства залежно від джерел фінансування здійснених інновацій має вигляд:

E(Y|X)=1/(1+e^–X),, де Х=2,130 х₁+3,471 х₂+0,965 х₆                 

Усі включені в модель фактори здійснюють статистично значущий вплив на результативну ознаку. Тобто успішна діяльність підприємства залежить від використанням підприємством для здійснення інновацій власних коштів, коштів материнських компаній та банківських кредитів. Серед цих трьох факторів найтісніший зв’язок успішності функціонування підприємства та використання для інновацій коштів материнських компаній. Таку ситуацію можна пояснити тим, що часто підприємствам не вистачає власних коштів для здійснення ефективної інноваційної діяльності, а також внутрішній контроль за ефективним використанням коштів для такої діяльності не є на достатньому рівні. А надання коштів материнською компанією розширює можливості підприємства щодо прийняття інноваційних рішень, а також посилює відповідальність менеджерів за прийняття таких рішень.

Дана модель визначає успішність діяльності підприємства внаслідок використання тих чи інших джерел фінансування інвестицій лише на 61,5%. Проте якщо модель вказує на негативний результат, то з впевненістю 79,4% можна стверджувати, що залучення певного виду фінансування для реалізації прийнятого інноваційного рішення, не принесе очікуваного ефекту.

Коефіцієнт R² Нейджелкерка становить 0,153, тобто лише 15,3% дисперсії результативної ознаки залежить від факторних змінних, включених у нашу модель. Тому дана модель, як єдиний засіб вирішення питання про успішність функціонування підприємства залежно від використаних джерел фінансування інновацій, бути використана не може. Але ми отримали відомості про те, що використання власних коштів та коштів материнських компаній для здійснення інновацій в Україні є ефективним, а от використання банківських кредитів з даною метою, хоча і має певний зв’язок із успішністю функціонування підприємства, проте його вплив є значно меншим.

Наступним етапом дослідження було визначення взаємозв’язку успішного функціонування підприємства та джерел інвестиційної діяльності. Можливими факторами було використання чи невикористання 23 різних внутрішніх та зовнішніх джерел інноваційної діяльності, проте у результаті оцінки їх впливу на результативну ознаку – успіх діяльності підприємства, було визначено 6 факторів, які доцільно включати у модель. Такими факторами виступають бінарні змінні, що вказують на використання того чи іншого джерела інноваційної діяльності, а саме:

• власні дослідження та розробки;
• кооперація з постачальником в області, де розташоване підприємство;
• кооперація з постачальником в іншій області;
• кооперація із споживачами в іншій області;
• кооперація з компанією по наданні технічних послуг в Україні;
• кооперація з закордонним постачальником.

У результаті було одержано наступну модель:

E(Y|X)=1/(1+e^–X), де Х=0,483 х₁+0,522 х₄+0,563 х₅+0,634 х₇+0,827 х₉+1,185 х₁₄

Статистично значущими є усі параметри моделі, окрім параметра при факторі х₁₄. Таким чином, підприємствам в Україні для успішного функціонування необхідно здійснювати інновації за допомогою власних досліджень та розробок, кооперації з вітчизняними постачальниками, із споживачами та компаніями по наданні технічних послуг.

Найбільш суттєвий вплив на успіх діяльності підприємства здійснює кооперація з постачальником в області, де розташоване підприємство. Це можна пояснити тим, що саме зміни в ресурсах забезпечують впровадження значної частини технологічних інновацій, а розташування постачальника поряд із виробником дає більше можливостей для тісної співпраці та проведення переговорів шляхом особистих зустрічей, що сприяє спільній розробці інновацій.

Дана модель описує лише 9,4% дисперсії результативної ознаки, а тому для реалістичної оцінки доцільності певного інноваційного рішення ми пропонуємо використовувати в сукупності усі три побудовані моделі. Це дозволить оцінити можливий успіх з трьох різних сторін, які досить повно характеризують інноваційне рішення.

Висновки. Таким чином, було встановлено, що впливають на успішність функціонування підприємств інноваційні рішення щодо запровадження продуктових, процесних та маркетингових інновацій. Запровадження організаційних інновацій підприємствами в Україні не здійснює значного впливу на успіх їх діяльності. Найкращих результатів дає фінансування інновацій материнськими компаніями та власними коштами підприємства, оскільки таке фінансування поєднує невисоку ціну фінансових ресурсів та високий рівень контролю за їх використанням. Приймаючи рішення про джерело інновацій, менеджерам доцільно розглянути можливість кооперації з постачальниками для спільної розробки інновацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антонюк Л. Л., Поручник А. М., Савчук В. С. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. — К.: КНЕУ, 2003. — 394 с.

2. Василенко В.О, Шматько В.Т. Інноваційний менеджмент. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.

3. Грабовецький Б. Є. Основи економічного прогнозування: Навчальний посібник. – Вінниця: ВФ ТАНГ, 2000. – 209 с.

4. Комашко О.В. Прикладна економетрика.:учбовий посібник. – 2004 – 151с.

5. Тимощук М. П. Методологічні підходи до вибору та оптимізації напрямків інноваційного розвитку підприємства/ М. П. Тимощук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.osmu.odessa.ua/public/other/publishing/checkal36/3616.pdf

6. Яковлєв А.I. Методика визначення ефективності інвестицій, інновацій, господарських рішень в сучасних умовах. – Харків :Бізнес Інформ, 2001. – 56 с.