У статті висвітлено особливості використання друкованих ЗМІ як чинника формування іміджу державних службовців. Також виокремлено основні маніпулятивні технології, які використовуються сучасними друкованими ЗМІ. Висвітлено результати проведеного контент-аналізу друкованих ЗМІ протягом періоду з 01.09.13 р. до 01.02.14 р.

The article highlights the characteristics of printed mass media as a factor of image formation are defined. Also singled out the basic manipulative techniques used by modern print media. The results of content analysis in printed mass media during the period from 09.01.13 till 01.02.14.

У сучасному світі друковані ЗМІ виконують головну інформативну функцію в суспільстві. Саме ЗМІ можуть впливати на всі сфери суспільного життя, адже вони є не тільки каналом висвітлення громадської думки, але й засобом її формування та контролю суспільства за владою. На сьогодні посилюється тенденція активного використання маніпулятивних технологій друкованими ЗМІ. Проблема полягає в тому, що більша частина суспільства не має представлення про суть та способи маніпулювання громадською думкою, внаслідок чого легко піддається маніпулятивним впливам. Саме тому дослідження застосування маніпулятивних технологій у ЗМІ як чинника формування іміджу державних службовців в контексті формування громадської думки щодо тієї чи іншої події чи явища.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Еволюція наукових поглядів щодо формування іміджу державних службовців та значення ЗМІ як одного із чинників, що сприяють формуванню імідж державних службовця є важливою. Також у процесі дослідження було здійснено аналіз наукових праць, статей та підручників, які висвітлюють такі аспекти, як державне управління, створення іміджу, ЗМІ, маніпуляція та інші пов’язані із даним дослідженням. У роботі було проаналізовано праці вітчизняних та зарубіжних науковців: Бутенко Н. Ю. [1], Волянська М. Р. [2], Кара-Мурза С.Г. [3], Кулеба, О. В. [4], Сімеоніді І.А. [5]та ін. Ознайомлення з даними працями слугує для формування основного уявлення про імідж державних службовців, маніпулятивні технології та ЗМІ як чинник формування громадської думки.

Метою статті є охарактеризувати маніпулятивні технології у друкованих ЗМІ як чинник формування іміджу.

Виклад основного матеріалу. Із нестримним розвитком ЗМІ зростає і можливість впливу на масову свідомість, яка використовується не тільки для удосконалення соціуму та процесів, які відбуваються у житті народу та країни, але й у можливості «керівників мати народ». Маніпуляція свідомістю індивіда є одним із засобів впливу, за допомого якого правляча частина суспільства підпорядковують собі маси. Широка можливість ЗМІ активно впливати на політичну свідомість і поведінку суспільства говорить про найважливішу функцію ЗМІ як «четвертої влади». Проте досвід показує, що ЗМІ здатні служити різним політичним цілям: як ознайомити людей та формувати у них відчуття власної гідності, прагнення до свободи та соціальної рівності, сприяння і допомога їх компетентної консультації в політиці, так і духовно поневолювати, надавати не вірну інформацію і залякувати громадян, загострювати суспільні конфлікти і поширювати недовіру і страх.

У процесі отримання інформації виключається діалог, який створює найважливіший захист проти маніпуляції свідомістю. Цільова аудиторія (тобто одержувач повідомлення) перевтілюється на натовп у тому розумінні, що вони можуть лише пасивно сприймати сигнали від «комунікатора – суггестора». ЗМІ при цьому стали основним механізмом розповсюдження інформаційних повідомлень, які так чи інакше впливають на громадську думку. Хоч і інші інструменти впливу продовжують використовуватися, але й вони є посиленими завдяки ЗМІ. А. Моль зазначив: «…ЗМІ фактично контролюють всю нашу культуру, пропускаючи її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особливої ваги, підвищують цінність однієї ідеї, зменшуючи цінність іншої, поляризуючи таким чином все поле культури. Те, що не потрапило в канали масової комунікації, в наш час майже не робить впливу на розвиток суспільства…» [3, c. 193]. Тобто, сучасна людина та суспільство загалом, не може уникнути впливу.

У сучасному інформаційному просторі важливе значення має формування громадської думки. Відповідно друковані ЗМІ мають два важливих способи впливу на формування громадської думки щодо образу державного службовця, тобто іміджу. Перший, це те, що друковані ЗМІ здійснюють відбір інформаційних приводів, а другий – це заміна важливості. Це відбувається способом перенесення акценту на іншу подію, концентрація на негативних аспектах або навпаки, висвітлення подій у спосіб, який має більш сприятливий характер, що зі свого боку дає можливість медіа формувати актуальність інформаційних приводів і привабливість іміджу певних об’єктів суспільно-політичного життя [6, с. 257].

Не варто забувати, що у сучасній практичній діяльності усіх видів ЗМІ широкого використання набувають методи підсвідомого стимулювання, коли ставлення цільових аудиторій до того чи іншого явища навколишнього середовища утворюється на основі стандартизованих спрощених представлень (стереотипи, плітки, імідж, міфи), які втілюються у потоці «організованих» новин, автоматично викликають у масовому уявленні негативне або позитивне уявлення про певну подію. Також друкованими ЗМІ використовуються психолінгвістичні засоби впливу, які використовуються для маніпулювання процесом сприймання іміджу державних службовців і мають певні особливості: створення інформаційних повідомлень відбувається із урахуванням суспільно‑політичних знань та професіоналізму журналіста; орієнтація на суспільно‑політичний досвід цільової аудиторії, тобто застосування навіювання; застосування протиставлень (суперечностей) комунікативного процесу: власне мовленнєвого, психологічного, інформаційного, логічного та естетичного; застосуванні маніпулятивних технологій [4].

Основними маніпулятивними технологіями, які використовуються друкованими ЗМІ є фабрикація фактів, відбір подій, сіра і чорна пропаганда, великі психози, маніпулятивна семантика, спрощення та стерео типізація, твердження і повторення, дроблення і терміновість, сенсаційність, прийоми мовного впливу, а саме: плавна зміна смислового значення виразу, розмивання смислового значення виразу,синтаксичне перетворення.

Також відомо, що маніпуляції можуть здійснюватися великою кількістю способів. Вони завжди розвиваються та удосконалюються і в основному здійснюються у наслідок відповідної «роботи» із зовнішніми особливостями та внутрішніми (особистісні, психофізіологічні, загальнолюдські і культурно-специфічні) характеристиками об’єкта маніпуляції. Слід зауважити, що Бутенко Н. Ю. у праці «Соціальна психологія в рекламі» виділяє три способи маніпулювання. Особливістю першого способу є те, що він пов’язаний, головним чином, з інформаційними потоками: опускання частини інформації чи спотворення її; узагальнення інформації; створення помилкової інформації; постановка запитань і виключення можливості на них відповісти; посилання на авторитет; метафори, гумор, жарти також можуть застосовуватися, як спосіб маніпуляції. Характеристикою другого є можливість випливати на особистісні слабкості цільової аудиторії: породження відчуттів провини; підлеститися та породження співчуття (жалості) до себе чи до того, що описується у конкретній статті; вплив на конкретні уподобання, потреби, інтереси. Особливістю третього способу є можливість експлуатації загальнолюдських характеристик: людських інстинктів, природної цікавості, бажань, психофізіологічних потреб та ін. [1].

Оскільки у сучасному інформаційному середовищі розвивається тенденція застосування маніпулятивних технологій (маніпуляцій) із наміром розповсюдження, нав’язування стереотипів та установок у суспільній свідомості, виливаючи таким чином на рішення, ставлення та уподобання цільової аудиторії. Однією із властивостей сучасних маніпулятивних технологій, які поширені саме у друкованих ЗМІ є формування іміджу державних службовців, що мають характерний прихований оціночний зміст. Тому при використані їх головною метою є створення певного емоційного настрою і психічних установок у цільових груп громадськості. Варто зазначити, що формування іміджу державних службовців є складною процедурою, спрямованою на створення у аудиторії іміджу, певного образу об’єкта з певною оцінкою у вигляді усвідомлюваного або неусвідомлюваного думки про цей образ.

Із результатів проведеного контент-аналізу є зрозумілим, що ЗМІ мають безпосередній вплив на формування іміджу державних службовців. Адже позитивними чи негативними повідомленнями ЗМІ формують у людей стереотип, тобто образи державних службовців. Роль ЗМІ у формуванні іміджу державних службовців є досить вагомою, адже не завжди та чи інша людина є очевидцем певної події, а друковані ЗМІ в свою чергу слугують каналом передачі цієї інформації і від того в якому світлі вони подадуть інформацію про державного службовця буде залежати його імідж.

Проведений контент-аналіз показав, що саме ЗМІ регулярно і оперативно представляючи інформацію широкій аудиторії, висвітлюючи діяльність законодавчої і виконавчої гілок влади, державних службовців, вони тим самим стають одним з механізмів формування політичного іміджу. Також у процесі контент-аналізу всеукраїнських, регіональних та місцевих видань були визначені основні маніпулятивні технології, які найчастіше використовуються даними виданням для часткової чи повної зміни уявлення про події, явища у результаті чого створюються відповідні образи державних службовців та ставлення населення до них. Найбільш загальними та широко використовуваними маніпулятивними технологіями у друкованих всеукраїнських ЗМІ є методи, що допомагають поширювати та формувати уявлення про подію, факт, явище. Та застосовуються такі конкретні технології, як перенос негативного образу, наклеювання ярликів, порівняння, прийом ілюзії об’єктивності оцінок, представлення різноманітних статистичних даних та використовуються прийоми маніпулятивної семантики. У друкованих регіональних ЗМІ найчастіше використовуваними маніпуляціями є відбір подій, прийом сірої пропаганда та маніпулятивна семантика (повтори, негативно забарвлені слова). Місцева преса, в основному використовує ті ж самі методи, що й і в попередніх, а саме: прийом сірої пропаганди, відбір подій, твердження та повторення та маніпулятивну семантику.

Використання маніпуляцій у друкованих ЗМІ має на меті частково чи повністю ввести в оману та стимулювати відповідні дії у цільової аудиторії. Основою для всіх маніпулятивних технологій є створення штучної реальності, формування стимулів, які фіксують увагу об’єкта. Це стосується впливу на психічні стани людини, як представника певного народу, носія менталітету, культури. Унаслідок маніпулювання свідомістю людини посилюються існуючі у людей потрібні маніпулятору ідеї, мотиви, установки, цінності, норми. Часткова, несуттєва зміна поглядів щодо діяльності державних службовців може впливати на практичне і емоційне ставлення суспільства до нього та сформувати відповідний образ, тобто імідж державних службовці. В свою чергу імідж державних службовців є представлення у населення держави щодо рис, які мають бути притаманними тільки цьому колу працівників, тобто державним службовцям. Імідж державного службовця повинен збігатися з особливими характеристиками особистості, з певними соціально-психологічними установками аудиторії та суспільно-політичним кліматом у країні. Саме у процесі формування іміджу державних службовців важливу роль відіграють друковані ЗМІ, оскільки вони стали основним механізмом розповсюдження інформаційних повідомлень, які так чи інакше діють на громадську думку, адже для привернення уваги читача та реалізації власних потреб використовується безліч маніпулятивних технологій.

Висновки. Отже, важливе місце у формуванні іміджу державних службовців відіграють друковані ЗМІ. Оскільки вони прямим чи опосередкованим способом сприяють процесу різностороннього створення і висвітлення іміджу держслужбовців. ЗМІ займаються відбором новин та заміною їх важливості. При цьому не варто забувати про те, що зв’язок (комунікація) між державним службовцем і суспільством здійснюється опосередковано, за допомогою різних засобів масової комунікації. Створення іміджу державних службовців у друкованих ЗМІ передбачає сприйняття та відображення найважливіших явищ і подій. Оскільки основним джерелом інформації є ЗМІ, у нашому випадку преса, є важливим виокремлення маніпулятивних технологій, які використовуються сучасними виданнями з метою повної чи часткової зміни уявлень.

 Список використаних джерел та літератури

 1. Бутенко, Н. Ю. Соціальна психологія в рекламі [Електронний ресурс] / Н. Ю. Бутенко. – Режим доступу : http://www.readbook.com.ua/book/37/954/. – Назва з екрану.

2. Волянська М. Р. Визначення основних негативних факторів іміджу державного службовця та заходи щодо його покращання[Електрон. ресурс] / М. Р. Волянська // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІНАДУ «Магістр», 2010. – № 1 (37). – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2010-1/doc/1/19.pdf.– Назва з екрана.

3. Кара-Мурза, С.Г. Манипуляция сознанием [Электронный ресурс] / С. Г. Кара-Мурза. – Режим доступу : http://www.kara‑murza.ru/books/manipul/manipul_content.htm. – Название с экрана (20.12.2013).

4. Кулеба, О.В. Процес формування позитивного іміджу політичного лідера [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=218. – Назва з екрану.

5.  Сімеоніді, І. А. Формування іміджу державної служби [Текст] / І.А. Сімеоніді // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології : збірник праць. – Херсон, 2010. ‑ №1(2). ‑ С. 136‑146.

6. Маніпуляція й маніпулятивні технології [Електронний ресурс] / Агенство стратегічних досліджень. – Режим доступу : http://sd.net.ua/2012/03/06/manipulyaciya-j-manipulyativni-texnologiyi.html. – Назва з екрану.

В статье рассмотрены основные аспекты современного понимания имиджа государственных служащих на основе рассмотрения теоретических наработок ученых в сфере государственного управления. Также представлены результаты проведенных социологического опроса и свободного ассоциативного эксперимента. Благодаря этому проанализированы существующее представление общественности о государственных служащих. Помещаются рекомендации относительно наилучшего способа представления работников государственных служб с целью формирования их положительного имиджа.

The paper reviews the main aspects of the modern understanding of the civil servants image based on the consideration of the theoretical works of scholars in public administration.  Work also contains results of the survey and the free association experiment. This analysis of existing concepts of public civil servants. There are recommendations for the best way of representation the employees of public services to develop their positive image.

Ефективне функціонування державної влади можливе лише за умов позитивного ставлення громадськості. Тому сьогодні питання іміджу державних службовців в Україні є серед найголовніших питань, поставлених до розгляду фахівцями з державного управління. Для успішного подолання всіх негативних факторів, що заважають побудові позитивного іміджу державного службовця у суспільній свідомості, важливо розумітися на сучасних теоретичних засадах цього феномену, а також мати чітке уявлення про державних службовців, що існує у суспільстві.

Через багатозначність трактування імідж став об’єктом наукових зацікавлень науковців із різних сфер. Зокрема, імідж у контексті політичному розглядали А. Деркач, Є. Перелигіна, Г. Почепцов та інші фахівці. М. Логунова, А. Панасюк, Л. Приходченко. В. Шепель та ін. вивчали імідж як явище психологічного характеру. Також у науковій літературі існують праці з обґрунтуванням іміджу як філософської категорії або предмету вивчення економіки чи соціології. Проте варто зазначити, що більшість вчених опирається на інтегративну природу іміджу.

Ряд вітчизняних науковців зосередив свою увагу на феномені іміджу саме державних службовців. Зокрема, теоретичним висвітленням цього аспекту займалися С. Верех, О. Зінченко, С. Колосок, Я. Могильний, Л. Чистікова та багато інших. Залучення емпіричних методів для глибшого дослідження проблеми використовували М. Волянська, Т. Пахомова, І. Сімеоніді та інші вчені.

Метою цієї роботи є інтеграція наукових надбань зі сфери державного управління для виявлення сучасного бачення іміджу державних службовців у науковій сфері, а також поєднання цих знань з дослідженим фактично існуючим іміджем представників органів державної влади, що функціонує у суспільній свідомості для з’ясування сучасної специфіки іміджу державних службовців в Україні, що стане науковим підґрунтям для вироблення подальших рекомендацій.

Для досягнення мети необхідне розв’язання таких завдань як: 1) аналіз наукових праць з метою теоретичного розкриття феномену іміджу державних службовців; 2) проведення практичних досліджень, а саме асоціативного експерименту та соціологічних опитувань громадян та експертів, результати яких дадуть змогу сформулювати уявлення про сучасний імідж представників влади в очах громадськості. Поставленні завдання будуть розв’язанні шляхом використання емпірико-теоретичних методів, а також методів із соціології та психолінгвістики – соціологічне дослідження та асоціативний експеримент.

Імідж державних службовців мітить ряд особливостей функціонування та побудови, тому його варто розглядати як окремий тип особистого іміджу. З одного боку імідж держслужбовців можна вважати різновидом професійного іміджу, а з іншого боку – іміджу політичного, оскільки він у своїй сутності інтегрує як і властивості особистості як представника певного роду діяльності, а саме державного управління, так і характеристики суб’єкта політичного, оскільки для іміджу державних службовців ключовими є такі складові як представництво влади, публічність, популярність серед населення та зворотній зв’язок.

Згідно з новим Законом України «Про державну службу», що вступить в дію з 1 січня 2013 року, державний службовець – це «громадянин України, який перебуває у публічно-правових відносинах з державою і займає посаду в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження з метою забезпечення виконання функцій органом державної влади» [1].

Криза українського суспільства призвела до серйозних духовних та моральних наслідків в усіх сферах, у тому числі і в державній службі. Негативні процеси, які торкаються державної служби, гостро зачіпають її етичний бік, що є однією із складових культури управління державного службовця. В уяві людей державний службовець – це не просто спеціаліст, це – людина, яка виступає від імені держави. Поведінка державного службовця, незалежно від того, до якого виду державної служби належить його посада, його ставлення до справи, до громадян, його мова, зовнішній вигляд формують не тільки його власний авторитет, але й авторитет тієї служби, яку він уособлює, і держави [2].

Неможливо відокремити імідж державного службовця від іміджу органу державної влади. С. Серьогін зазначає, що поняття «імідж держави, державної влади» є корпоративним уявленням громадян, яке формується в громадській думці творами мистецтва, ЗМІ та PR-технологіями та інтегрується як з окремих образів державних осіб, так і з оцінок діяльності гілок і органів влади, стану загальнодержавної політики та рівня її соціальної спрямованості [6].

Головним атрибутом будь якої іміджевої системи є структура. На думку науковця С. Колоска, структура іміджу органу державного управління включає вісім складових компонентів:

1. Діловий імідж організації –  це уявлення про організацію як суб’єкта ділової активності (сюди входить повнота і своєчасність наданих послуг громадянину).

 2. Імідж працівників включає уявлення про стиль життя,  суспільний статус і деякі особистісні психологічні характеристики.

3. Внутрішній імідж організації –  це уявлення про культуру організації, її соціально психологічний клімат.

4. Імідж керівника включає уявлення про можливості,  ціннісні орієнтації, психологічні характеристики і зовнішність керівників.

 5. Імідж персоналу – це узагальнене уявлення про персонал, фахову компетентність, що включає мобільність, точність виконання роботи, інформованість, висококваліфіковану фахову підготовку, культуру спілкування, соціально-психологічні характеристики співробітників, а також їх соціально демографічні й фізичні дані.

6. Візуальний імідж організації – це уявлення про організацію, субстратом якого є зорові відчуття, що фіксують інформацію про інтер’єр офісу, приймальню керівника, кабінет, символіку організації.

7. Соціальний імідж організації – це уявлення широких кіл громадськості про соціальні цілі й роль організації в житті громадськості.

8. Імідж послуги – це уявлення людей стосовно особливих характеристик якими є ці послуги [5].

Найважливішими факторами, що  впливають на формування іміджу державної  влади  є:  забезпечення  результативності  діяльності влади в інтересах суспільства; прозорість дій  і відкритість влади до  діалогу з  громадянами;  підконтрольність  діяльності  державних службовців і її висвітлення у ЗМІ; ефективна й об’єктивна кадрова політика в органах державної  служби, як складова механізму  формування  іміджу; організаційна культура.

У науковій літературі сьогодні виділяють два зрізи іміджу державних службовців:

Перший –  базовий, складається у сприйнятті людей поступово. Він, як правило, стійкий і надто важко піддається змінам, не дивлячись на випадкові відхилення.

Другий – ситуативний імідж, формується під впливом якихось обставин, кризових ситуацій, непередбачених дій. Пересічні громадяни швидше сприймають ситуативну поведінку державного службовця, причому емоційно, і від цього формується ставлення до нього, до його роботи [8, с.7].

Для дослідження феномену іміджу у науковій практиці найчастіше використовують методи соціології. Доцільним є також залучення методології психології  та суміжних наук через приналежність іміджу до явищ психологічного змісту.

Застосування вільного (прямого) асоціативного експерименту є продуктивним під час виявлення образів свідомості носіїв мови. Цей метод є інструментом для вимірювання несвідомих компонентів семантичного простору реципієнтів. Асоціація – це такий зв’язок між психічними явищами, при якому актуалізація одного з них викликає актуалізацію іншого. Тому для  визначення психологічного значення та емоційного навантаження слова «державний службовець» було  здійснено вільний асоціативний експеримент [3, c. 54-55].

Експеримент  проводився у два етапи. Першу групу респондентів склали особи віком від 18 до 55 років, з них – 16 жінок та 14 чоловіків. Респондентам було запропоновано записати слово-асоціацію до терміну «державний службовець». У цьому випадку це було слово-стимул. За умовами завдання, асоціацією могло бути лише одне або група слів, що позначає один термін. Це могли бути іменники, прикметники чи дієслова. Особа, що брала участь в дослідженні повинна була записати слово самостійно, відповідно до власного бачення, без  безпосереднього впливу сторонніх осіб, та без будь-яких пояснень вибору саме такого слова. Для ефективності такого дослідження вимогою до респондентів було запис першого слова-асоціації, яке виникло у період роздумування, що мали тривати не більше 10 секунд.

Таким чином після першого етапу асоціативного експерименту було отримано такі слова-асоціації до терміну державний службовець: багатий; бюрократ; відповідальність; влада; Верховна Рада; гроші; депутат; держава; дисципліна; керівник; краватка; мала зарплата; нахабство; офісна робота; податкова; працівник державних організації; продажність; сірий,  форма одягу; хабарництво; хороша пенсія. Двічі повторювались такі слова як бюрократ, Верховна Рада, відповідальність, депутат, краватка, форма одягу, хабарництво, а слово «влада» повторилось тричі. Ці слова були використані у наступному етапі асоціативного експерименту.

У другому етапі експерименту було задіяно іншу групу респондентів, а саме було 30 опитаних, віком від 19 до 56 років, з них 17 жінок та 13 чоловіків.  Зберігалися ті ж самі умови, що і для першого етапу, проте у цьому випадку необхідно було дати слова-асоціації на ті вісім слів, що були отриманні в результаті першого етапу експерименту. В результаті цього, було отримано нові слова, зазначати всі з яких немає доцільності.

Варто виділити лише ті слова, що повторювалися два та більше разів. Отже, для слова «бюрократ» тричі повторювалось слово «волокита», та  двічі  повторювалось слово «хабар». Асоціаціями до терміну «Верховна Рада» по два раз були слова «депутати» та «зрада». Для слова «відповідальність» по два раз повторювались слова «важливо», «чесність» та «обов’язок». Три рази як асоціації до слова «влада» було вжито слово «сила» та два рази – «брехня». Респонденти тричі обирали слово «мандат» та «Верховна Рада» , а також два рази «обман» як асоціації до слова «депутат». До слова «краватка» було повторене двічі лише слово «чоловік». Чотири рази для « форма одягу» було повторюване слово «дрес-код» та тричі прикметник «офіційна». Найбільшу кількість повторюваних слів отримало слово «хабарництво» – чотири рази повторювалась власна  назва «Україна», тричі слово «корупція» та «тюрма», та два рази « влада».

Таким чином, слова, що повтоювались два та більше разів у другому етапі дослідження є семантичними універсаліями для терміну «державний службовець». Це такі слова як: «влада», «брехня», «важливо»,«Верховна Рада» , «волокита», «депутати», «дрес-код» , «зрада», «корупція» , «мандат» , «обман», «обов’язок», «офіційна»,  «сила» , «тюрма», «Україна», «хабар», «чесність» , «чоловік».

Як бачимо, перелік слів є досить специфічним. Приблизно 52% слів мають нейтральне забарвлення («влада», «важливо», «Верховна Рада», «мандат», «обов’язок», «офіційна», «чоловік», «Україна»); 37 %  слів – це  слова негативної семантики («брехня», «волокита», «зрада», «корупція» , «обман», «тюрма», «хабар»); і лише 2% – слова , що мають позитивну семантику («сила», «чесність»). Можна констатувати, що емоційне значення терміну «державний службовець» в українських громадян належить до більше негативного, ніж позитивного значення.

Варто зазначити, що результати проведеного асоціативного експерименту не є універсальними і ні в якому разі не можуть претендувати на абсолютну точність у відношенні до всього народу України. Для одержання більш достовірної інформації варто проводити систематичні масштабні дослідження. Проте, здійснений асоціативний експеримент дає нам важливі результати, які у ході даного дослідження можна вважати істинними, оскільки було вжито всі можливі заходи для отримання об’єктивних результатів.

Отже, в результаті асоціативного експерименту знову підтвердилась теза про доволі складне становище іміджу державних службовців в очах населення України. Більше того, підсумки експерименту та отриманні слова, що склали сукупність семантичних універсалій, свідчать про те, що у свідомості громадян існує негативний образ представників державної влади. Можна стверджувати, що такі результати є доволі невтішними. Це говорить про необхідність вживання заходів щодо покращення іміджу державних службовців в Україні. Варто, щоб образ державних службовців був позитивно сприйманим громадськістю, ніс у собі більше схвалювального змісту. З метою конкретизації поставленого завдання та отримання точних параметрів образу ідеального державного службовця, а також виявлення існуючого стану іміджу державних службовців варто проводити додаткові соціологічні дослідження.

З метою з’ясування сучасного стану іміджу державних службовців України було проведено анонімне анкетне опитування громадян в період з листопада 2011 року по січень 2012. Об’єктом дослідження стали жителі Рівненської області віком від 19 до 55 років. Всього було опитано 50 громадян, з них – 27 жінок та 23 чоловіки. Умовою вручення анкети для її подальшого заповнення була правильна відповідь на питання: «Хто такий державний службовець?» та заперечувальна відповідь на такі питання: «Чи є Ви державним службовцем?» та  «Чи працює хтось з Ваших близьких родичів (мати, батько, брат, сестра, чоловік/дружина) державним службовцем?».

Предметом дослідження була думка громадян стосовно основних іміджевих характеристик державного службовця та наявність і рівень їх розвитку у представників державних служб України.

Так, за результатами опитування виявилось, що 90% респондентів вважає, що позитивне ставлення населення до державної служби є важливим для її роботи. Тоді як лише 6% заперечили дане твердження, а 4% обрали варіант «важко відповісти». Такий результат свідчить про існуючі уявлення в суспільстві, що лише позитивна взаємодія громадськості та влади здатна приносити плідні результати у галузі державного управління.

На питання: «Чи виникали у Вас певні конфлікти та непорозуміння при контакті з державними службовцями?» 34% відповіли, що такі ситуації траплялися, 46% дали заперечувальну відповідь, та 20%  вказали, що їм важко точно відповісти на це запитання. Отриманні результати дещо насторожують. З одного боку кількість громадян, що стикалися з конфліктними ситуаціями та непорозуміннями, породженими спілкуванням з державними службовцями не така вже й велика. Проте, з іншого боку,  кількість таких випадків має бути зведена до мінімуму, а в ідеалі – повністю відсутня. Досягнення взаєморозуміння з громадянами має бути пріоритетним напрямком розвитку особистості державного службовця.

Що стосується рис характеру, які є найважливішими для державного службовця, то респондентам було запропоновано оцінити їх за важливістю і поставити 10 балів найважливішим показникам, а 1 – найменш важливим за шкалою від 1 до десяти. Таким чином опитані громадяни вважають, що найважливішими рисами характеру для державного службовця є: здатність до співчуття (378 балів), інтелігентність (362 бали), впевненість у собі (350 балів) та чесність (347 балів). Далі показники розподілились наступним чином – відкритість (318 балів), доброта (316 балів), стійкість характеру (294 балів), щирість (283 балів), доброзичливість (255 балів) та терпиме ставлення до інших – (207 балів).

За результатами опитування відбувся такий розподіл вказаних у анкеті найважливіших для державного службовця професійних якостей: професіоналізм (394 бали), знання ділового етикету (376 балів), здатність знаходити спільну мову з людьми (362 бали), добросовісність (355 балів), патріотизм (352 бали), відповідальність (345 балів), відповідний зовнішній вигляд (340 балів), наявність певного досвіду роботи (302 бали), вміння чітко виконувати накази (288 балів), пунктуальність (263 бали), відданість інтересам держави (246 балів) та знання іноземних мов (221 бал).

64% респондентів більшою мірою не задоволені загальним професійним рівнем державних службовців України; 16% швидше задоволенні, ніж не задоволенні; 14% повністю задоволенні, ніж не задоволені та 4% повністю не задоволенні; 2% обрали варіант «важко відповісти». З огляду на те, що лише 14% від загальної кількості опитаних повною мірою задоволенні рівнем професіоналізму, і, водночас, ця риса визнана найважливішою для представника органів державної влади –  результати не є втішними.

Однією з основоположних характеристик позитивного ставлення громадян до державних службовців є професіоналізм. На думку науковця О. Зінченко,  професіоналізм державного службовця полягає у ґрунтовній професійній підготовці, найліпшому виконанні дорученої справи, безперервному вдосконаленні, підвищенні кваліфікації, самоаналізі і самоконтролі, мистецтві спілкування, володінні фінансовими, інноваційними, інвестиційними питаннями, вмінні керувати персоналом і бути часткою персоналу, спрямованості роботи на ефективне виконання визначених завдань, у тому числі перспективних, стратегічних цілей, забезпеченні результативності діяльності, де головним гаслом має бути: стань «результатоголіком», а не «трудоголіком» [4].

Найчастіше фахівці з державного управління наголошують на таких професійних та особистих рисах, які мають бути притаманними для державних службовців та складати основу їх особистого іміджу як гуманізм, гуманітарна освіченість, компетентність, ерудованість, динамізм, активність, працелюбність, послідовність, швидка реакція на ситуацію, моральна надійність, дотримання етикету, дисциплінованість, вміння впливати на людей справою, словом і зовнішньою естетичною привабливістю [8, с.8].

Серед запропонованих недоліків державних службовців, які респонденти зауважили під час контакту з ними найчастіше обирали варіант «неоднакове ставлення до різних людей, надання пріоритету лише певним особам» та «непунктуальність». Водночас, 16% громадян вказали, що ніяких недоліків ніколи не зустрічали. Якщо перший вказаний недолік є в деякій мірі явищем суб’єктивним та, найчастіше,  не може  претендувати на об’єктивну оцінку та можливість вирішення якимись суто управлінськими рішеннями, то другий недолік належить до тих негативних явищ, які можуть бути усуненні  безпосередньо на рівні кожної організації шляхом ефективного менеджменту.

Оскільки, імідж включає в себе і зовнішнє вираження, то в анкету, запропоновану для заповнення громадянам, було включено і питання про дрес-код державного службовця. 46% опитаних вважають, що представникам державної служби варто дотримуватись офіційно-ділового стилю; 42% обрали варіант «варто дотримуватись, але з деякими відхиленнями»; 6% – «лише у деяких випадках»; 4% погоджуються з думкою, що варто надати держслужбовцям свободу вибору стилю одягу для робочого часу і 2% вважають, що від офіційно-ділового стилю в одязі варто відмовитись. Отриманні результати не є несподіваними і виражають схвалення громадськістю вибору стилю одягу переважаючою більшістю представників органів влади в Україні .

Респонденти вважають, що в першу чергу представникам державних служб України потрібно покращувати таку сторону іміджу як відданість інтересам держави та служіння народу, а також професійні знання, якості та навички і особисті моральні якості та риси характеру.

Позитивних характеристик іміджу органів державної влади може надати їх «презентація» суспільству як компетентних структур, укомплектованих професіоналами, людьми знаючими, інноваційно мислячими, такими, які мають досвід практичної ефективної діяльності у сферах пов’язаних або близьких до того чи іншого державного органу.

         Влада та її установи для сприйняття суспільством мають бути представлені як органи відкриті, прозорі, доступні для діалогу, дискусій, пропозицій, співпраці. Їх діяльність має носити публічний характер через підзвітність перед населенням, інформування про плани, перспективи діяльності, прийняття рішень, їх мотиваційні підстави, шляхи й засоби досягнення поставлених цілей [7].

         «Обличчям держави» погодились назвати державних службовців 68% респондентів, 16% не змогли ні погодитись, ні заперечити дану тезу і 16% не погодились із цим твердженням. Саме таке бачення ролі держслужбовця говорить про надзвичайну важливість формування позитивного іміджу представників органів влади для кожної держави. А для України, яка по своїй суті, все ще залишається «закритою» для світової спільноти та тільки формується як незалежна демократична держава це питання є особливо важливим. Завдання створення нового іміджу державних службовців постає в Україні дуже гостро ще й тому, що ситуація яка склалася з їх образом в суспільній свідомості є дуже невтішною.

Новий імідж  повинен  бути  чітко  структурованим, керованим, розроблятись та реалізовуватись за відповідною схемою, в залежності від  обставин. Важливою складовою ефективного  іміджу службовців є рівень довіри до них з  боку  громадськості,  здатність  нести  відповідальність  за  прийняті  рішення,  харизматичність  службовців,  внутрішня  і  зовнішня  складова  позиціювання  влади,  здатність  до  самопрезентації, особистісний фактор і розвинені комунікативні здібності [6].

         Таким чином,  сучасний стан іміджу державних службовців потребує змін та впровадження інноваційних стратегій його покращення на загальнодержавному рівні. Особливістю іміджу держаних службовців є те, що він нерозривно пов’язаний з цілим комплексом, що має назву «імідж державної влади». Формування нового іміджу держслужбовців має здійснюватися на основі принципу покращення особистих моральних якостей та професійних рис, важливих у діловому світі. Основоположними чинниками формування позитивного іміджу державної служби України має стати професіоналізм її представників та модель двосторонньої комунікації між владою та народом на основі чесності та відкритості.

 Список використаних джерел та літератури:

1. Закон України «Про державну службу» від 17 листопада 2011. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050-vi. – № 4050-17 [Електронний ресурс ] / Ст.1.
2. Верех,  С. М. Етика поведінки державних службовців: стан, проблеми і шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / С.М. Верех. – Режим доступу: http://kds.org.ua/blog/etika-povedinki-derzhavnih-sluzhbovtsiv-stan-problemi-i-shlyahi-ih-virishennya.
3. Засєкіна, Л. В. Психолінгвістична діагностика [Текст]: навч. посіб. /Л. В. Засєкіна, С.В. Засєкін . – Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. у-ту ім. Лесі Українки, 2008. – 188 с.
4. Зінченко, О. М. До питання професіоналізму в державній службі [Текст] / О. Зінченко  // Вісн. держ. служби України : укр. наук.-практич. журн. – К., 2006.  – № 1 . – С.17-20.
5. Колосок, С. В. Формування іміджу установи в системі державного управління[Текст]   / С. В. Колосок  //  Актуальні  проблеми  державного  управління  :  наук.  зб.  –  Вип.  ІІІ  :  наук.  вид.  –  Одеса  :  АстроПринт, 2000. – С. 84-90.
6. Мельничук, Я.  Імідж державних службовців [Текст] /Я. Мельничук // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. – 2011 . –  №1. – С.40-41. – (Серія Наукова думка).
7. Могильний, С. А. Інноваційні технології формування позитивного іміджу посадових осіб органів місцевого самоврядування [Текст] / С. А. Могильний  // Актуальні проблеми державного управління . – Х, 2010. – №2 . – (40) 6. – С. 1-8. – (Серія державне управління: аспекти та практики).
8. 8.                Психологічні особливості управлінської діяльності державного службовця в сучасних умовах [Текст]: навч.-методич. посіб. / уклад.: С.М. Задорожна, Л. А. Чабак. – Чернігів: ЦППК, 2009. – 14 с.