The paper examined the feasibility of using social networks by local governments. It is shown the influence of social networks to create the image and reputation of the municipal authorities.

Впровадження інформаційних технологій в діяльність органів місцевого самоврядування є одним із сучасних пріоритетних напрямів. Це здійснюється з метою забезпечення відкритості і прозорості функціонування органів місцевого самоврядування. Саме тому актуальним є дослідження використання соціальних мереж у роботі органів місцевого самоврядування. Адже технології не стоять на місці, а популяризація, створення позитивного іміджу серед населення, яке користується соціальними мережами буде лише розвиватись.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вітчизняних науковців, що займались вивченням інформаційних процесів, варто виокремити: В. Авер’янова, Г. Атаманчука, В. Афанасьєва, М. Баймуратова, В. Вакуленко, Б. Кравченка, І. Надольного, Н. Нижник, А. Оболенського, М. Орлатого, С. Серьогіна та ін.

Метою статті є визначення ступінь використання соціальних мереж у роботі органів місцевого самоврядування в Рівненській області.

Виклад основного матеріалу дослідження. За законодавством України місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Відповідно, орган місцевого самоврядування – виборний орган, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення [1].

Пряма взаємозалежність відкритості місцевої влади та довіри до неї є вагомою причиною для того, щоб приділяти постійну увагу інформаційному складникові у діяльності місцевої влади. Для того, щоб владі довіряли, громадськість повинна знати те, що робиться сьогодні й те, що планується на майбутнє. Такі передумови для довіри ставить перед владою громада. Від цього залежить комфорт пересічного члена громади, його впевненість, а відтак, стабільність та передбачуваність його стосунків з владою.

Участь громадян у прийнятті рішень породжує взаємну відповідальність за прийняті рішення. У ряді випадків є потреба в тому, щоб громада виступила співавтором рішення влади. Найприроднішими є прояви громадської участі у прийнятті владних рішень саме на рівні громади [2].

Залучення громади до прийняття рішень має носити характер не сумнозвісного «одностайного схвалення», а справжнього свідомого «співавторства», коли і влада, і громада, розуміють проблеми, виклики та перспективи, зважують альтернативи та чесно говорять про ризики. Свідома громада не лише приймає участь у виробленні рішення – вона здатна розділити також відповідальність за це рішення.

Громада, окрім співучасника прийняття рішень, може також виступити порадником та генератором ідей. Практика ефективного врядування, в тому числі в Україні, знає чимало прикладів, коли оптимальне рішення під час публічного обговорення походило з середовища незалежних фахівців, громадських організацій, просто розумних людей. Річ у тім, що вирішення проблеми не завжди вдається розгледіти з висоти виконкомівського кабінету – може заважати завантаженість іншими справами, а іноді – просто певна специфіка мислення, певні шаблони та стереотипи [3].

Відтак, місцева влада повинна бути готовою не лише доносити та пояснювати свою позицію – вона також має вміти слухати й коригувати свою позицію, якщо в процесі публічного діалогу виникла нова слушна ідея. В цьому запорука розумного врядування. Особливо нівелювати різного виду повідомленнями в соціальній мережі. Соціальна мережа – це соціальна структура, яка утворена індивідами або організаціями для відображення різноманітних зв’язків між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини, починаючи з випадкових знайомств і закінчуючи тісними родинними вузами [4]. Також, під соціальною мережею розуміють соціальну структуру, утворена індивідами або організаціями, що відображає розмаїття зв’язків між ними через різноманітні соціальні взаємовідносини [5].

Для простеження доцільності використання соціальних мереж у роботі органів місцевого самоврядування Рівненщини, нами було проведене соціологічне дослідження шляхом анкетування громадян вищевказаної області. Генеральна сукупність дорівнювала усім зареєстрованим користувачам популярних соціальних мереж, які є жителями Рівненської області. Вибіркова сукупність опитуваних склала 271 (двісті сімдесят один) респондент, максимально підібраних для того, аби відобразити думку респондентів, про доцільність використання соціальних мереж органом місцевого самоврядування.

Для дослідження було створено анкету у якій сформульовано запитання, які відображають суб’єктивне ставлення респондентів до створення офіційної сторінки в соціальній мережі та висвітлення на ній інформації про роботу органу місцевої влади.

Експрес-дослідження показало, що в опитуванні прийняло 271 особа участь: чоловіків – 121, жінок – 150, з яких 50% це особи від 20 до 29 років, в основному студенти або ж вже працевлаштовані особи. Також, варто звернути увагу на те, що 64% респондентів з м. Рівного або області, 8% зі м. Здолбунова або області, 7% з м. Острога або області та 21% з інших міст та областей Рівненщини.

В результаті аналізу можна зазначити наступне. Кожного дня мережею Інтернет користується 87% (233) респондентів. Основною метою користування мережею Інтернет є перевірка власних сторінок в соціальних мережах (219 респондентів), окрім того, 166 респондентів зазначили, що користуються мережею для перегляду новин на інформаційних сайтах, 133 респонденти користуються для перевірки електронної поштової скриньки.

В соціальних мережах зареєстровано 262 респонденти, з яких: 39% користується соціальною мережею Вконтакті, 19% ­ зареєстровані на Facebook, 12% на Однокласниках, та 11% – Google+. А це має значення, в яких соціальних мережах варто саме створювати офіційну сторінку для подальшого розповсюдження інформації для населення.

Основною ціллю використання соціальних мереж 26% респондентів вважає необхідним для зв’язку із родичами, друзями та знайомими, 24% ­ для обміну інформацією і 10% ­для опублікування, висвітлення новин. З цього випливає, що 34% респондентів обмінюються інформацією  та публікують новини, що в свою чергу, прискорює поширення необхідної для ОМС інформації.

Новинами власного регіону в соціальних мережах цікавиться 57% респондентів, 32% час від часу цікавиться та 5% не цікавиться, а це вказує на доцільності створення сторінки в соціальних мережах.

72% респондентів вважає доцільним висвітлювати інформацію про роботу органів місцевого самоврядування в соціальних  мережах, 19% ­ респондентів байдуже, останні не вважають доцільним висвітлення інформації.

105 респондентів вважає, що соціальні мережі мають вплив на роботу органів місцевого самоврядування, 101 – затруднявся у відповіді, 65 – не погодились з твердженням. 123 респонденти вважають, що цілком ймовірно, що соціальні мережі мають вплив на репутацію органів місцевого самоврядування, цілком впевнені у твердженні 74 респондента, для 42 було важко відповісти на дане питання.

Респонденти вважають, що органи місцевого самоврядування повинні використовувати соціальні мережі з метою інформування населення про події в місті та області – 184, 113 – для зворотного зв’язку і 58 респондентів вважає, з метою популяризації місцевого самоврядування.

Найбільше респондентів цікавлять наступні теми для висвітлення в соціальних мережах (в порядку спадання): культурне життя (163), молодь,спорт, туризм (152), громадські обговорення (125), освіта та наука (123), економіка і соціальних розвиток (87), соціальний захист (81) та інші.

Повністю або частково погоджується 141 респондент про те, що необхідним є запровадження он-лайн обговорень з представниками органу місцевого самоврядування, 9 респондентів не вважають доцільним таке впровадження, 61 респонденту важко відповісти. Також, двоє респондентів висловили пропозиції, щодо розміщення в соціальних мережах завдань, які ставлять перед собою представники органу місцевого самоврядування і висвітлення звіту про виконану роботу.

Основною метою використання мережі Інтернет населенням Рівненської області згідно соціологічного дослідження є перевірка власних сторінок в соціальних мережах, перегляд новин на інформаційних сайтах та перевірка власних електронних скриньок. Тоді як респонденти зазначили, що основною ціллю використання соціальних мереж є, окрім зворотного зв’язку зі знайомими та близькими, ще й висвітлення новин та обмін інформацією. Що вказує на можливість впливу формування репутації органу місцевого самоврядування при висвітленні роботи в соціальних мережах.

Отже, варто зауважити, що загальна картина результатів дослідження доцільності використання соціальних мереж у роботі органів місцевого самоврядування є доволі позитивною, адже респонденти позитивно налаштовані на взаємозв’язок та комунікацію з місцевою владою. Саме тому, можна виділити наступні переваги, щодо роботи органів місцевого самоврядування, які надає використання соціальних мереж:

1. Уможливлення оперативного обміну інформацією між співробітниками в режимі он-лайн. Це особливо актуально на фірмах з великою чисельністю працівників та значною кількістю філій.
2. Підвищення лояльності до адміністрації через моніторинг і ведення обговорень про події, які мають місце в житті громадян. Внаслідок чого, учасники дискусії розцінюють таку інформацію як повністю незалежну, котрій можна довіряти.
3. Своєчасне нівелювання негативних думок в режимі он-лайн, захист репутації.
4. Підвищення популярності установи. До того ж, сторінки в соціальних мережах відвідуються користувачами значно частіше, ніж офіційні сайти.
5. Оповіщення користувачів про новини які відбуваються в місті та області.
6. Використання даних зворотного зв’язку в режимі он-лайн, оперативний моніторинг і опитування, статистика. Як зазначалось вище, відвідуваність соціальних мереж значно перевищує відвідуваність офіційних сайтів.
7. Отримання корисних порад.

В цей же час аналітики попереджають, що при використанні соціальних мереж існують певні бар’єри та застороги, які варто враховувати.

1. Існування потреби в інструктажі персоналу для обмеження публікацій корпоративної інформації. Крім цього доцільно проводити дії щодо запобігання витоку інформації, нагадуванні працівникам про збереження пильності в довірчій атмосфері спілкування.
2. Здійснення контролю часу і якості відвідування працівниками соціальних мереж для збереження продуктивності їх праці.
3. Прослідковування коректності контенту, який завантажується на сторінку.
4. Здійснення захисту від вірусів, атак зловмисників тощо.
5. Підтримка спілкування між учасниками мережі.
6. Жорстке відслідковування спілкування користувачів. Люди висловлюють будь-які думки, в тому числі негативні і неможливо передбачити реакцію населення, але основне – швидко відреагувати і вміло направляти дискусію. В деяких випадках виправити хибні думки допомагає пояснення експерта.
7. Існування можливості створення підставного аналогу сторінки недоброзичливцями. На такій сторінці може бути написано все, що завгодно, в тому числі і негативні, неправдиві дані, в результаті чого може мати місце розповсюдження негативної репутації про місцевий орган самоврядування.

Охарактеризувавши переваги та недоліки соціальних мереж як новітньої моделі комунікації, можна зробити загальний висновок про їх сутність та надати практичні пропозиції та рекомендації для покращення функціонування даної моделі комунікації.

Задля зацікавлення населення Рівненського регіону, варто висвітлювати наступну інформацію в соціальних мережах:

• про культурне життя регіону;
• про спорт, молодь та туризм;
• зробити рубрику «Громадські обговорення»;
• про освіту та науку;
• про економіку та соціальний розвиток;
• соціальний захист.

Соціальні мережі дають можливість зворотного зв’язку із громадянами, що має ймовірність, підвищення репутації та довіри до органу місцевого самоврядування, тому не варто ігнорувати питання та надавати вичерпну відповідь на них.

З урахуванням того, що було охоплено молоду неповнолітню категорію респондентів, таку, як школярі, то варто зазначити, що якщо респонденти у молодому віці цікавляться новинами регіону, то відповідно, при їх залученні до створеної групи у соціальній мережі, вони будуть сприяти розповсюджуванні інформації як в мережі, так і серед населення їхнього віку та старшого, котре не користується послугами Інтернет. Студенти, котрі зацікавленні в новинах власного регіону – це активна молодь, котра впливає на формування думки громадськості і є свого роду рушійною силою, що може сприяти підвищенню репутації місцевої влади.

Необхідно оперативно реагувати на повідомлення громадян, а також керувати інформацією, яка розміщується в мережі, при необхідності нівелювати неправдивою інформацією. Також, рекомендовано робити посилання на офіційні сайти місцевої влади, що в свою чергу збільшить їх відвідуваність.

Обов’язково при створенні в соціальній мережі офіційної сторінки місцевої влади необхідним є жорсткий контроль контенту, як і в достовірності, так і на коректність розміщення даної інформації.

Головним завдання діяльності органів місцевого самоврядування є ефективна реалізація функцій і задач у нових економічних і ринкових умовах. Слід запроваджувати використання нових інформаційних напрямів розповсюдження інформації, які забезпечуватимуть підвищення рівня та ефективності прийняття управлінських рішень, інформування населення,  формування репутації та іміджу, використання необхідних ресурсів для сприяння проведенню адміністративної реформи в Україні.

На жаль, управлінські структури, передусім органи місцевого самоврядування, недостатньо забезпечуються сучасною технікою високого класу. Слід зазначити, що впровадження використання соціальних мереж у інформатизації міста є неможливою без сучасних комп’ютерних технологій та відповідних фахівців. Безумовно, впровадження та успішне використання можливих послуг інформування населення за допомогою соціальних мереж є ефективнішим порівняно з паперовим інформуванням чи розміщенням інформації на офіційних сайтах.

Важливим є розуміння того, що використання соціальних мереж набуває все більшого та більшого значення. Сьогодні майже кожен зареєстрований в певній соціальній мережі. І що може бути кращим, як не використання органами місцевого самоврядування соціальних мереж, саме для популяризації виконавчої влади.

Висновки. Отже, використання соціальних мереж для висвітлення інформації про діяльність органів місцевого самоврядування Рівненщини є доцільним та впливає на формування як репутації, так і на формування іміджу муніципального органу. Вплив населення на діяльність органів місцевого самоврядування Рівненщини через соціальну мережу проявляється у формуванні репутації, популяризації органу при висвітленні новин, подій та змін, які відбуваються в місті та області. Особливого значення набуває можливість використання зворотного зв’язку в соціальних мережах, що в свою чергу, збільшує довіру громадян та надає можливість нівелювати чутками, або ж загрозливими новинами розповсюдженими в мережі Інтернет. Тому, слід звернути увагу, на можливі перспективи розвитку співпраці між населенням та органами місцевого самоврядування.

Список використаних джерел та літератури

1. Про місцеве самоврядування в Україні [Текст] : закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1997. – № 24. – С. 170.
2. Серант, А.Й. Зв’язки з громадськістю в системі місцевих органів влади (державно-управлінський аспект) [Текст] / А.Й. Серант // автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. Управління 25.00.01. – Л., 2006. – 18 с.
3. Про порядок висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації [Текст] : Закон України від 23.09.1997 р. № 2658-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1992. – № 48. – С. 50.
4. Соціальна інформатика. Соціальні мережі [Електронний ресурс]. – Електронні дані – Блог. – Режим доступу: http://soсіlnаіnformаtіса.blogspot.сom/p/blog-pаge_1049.html. – Назва з екрану. – Мова укр.
5. Соціальні мережі. Вступ [Електронний ресурс]. – Електронні дані – Блог. – Режим доступу: http://money.bloх.uа/2012/03/Sotsіаlnі-merezhі-Vstup.html – Назва з екрану. – Мова укр.
6. Про інформацію [Текст] : закон України від 02.10.1992 р. № 2658-XII / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – К., 1992. – № 48. – С. 650.

Існуюча державна система соціального обслуговування та соціальних послуг неспроможна відповідати сучасним вимогам та потребам людей. Свідченням цьому є не тільки невдоволеність громадян діяльністю державних установ та закладів, а й зниження показника охоплених соціальними послугами на фоні зростання обсягів фінансування на ці цілі, а також зростання навантаження на соціальних працівників. Наявність таких тенденцій зумовлює необхідність змін не тільки окремих складових системи, а й системи в цілому, а також принципів її організації та функціонування.

У Концепції реформування системи соціальних послуг, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України 13 квітня 2007 р., зазначено, що державна система соціальних послуг орієнтована здебільшого на догляд у стаціонарних закладах та установах, де не повною мірою використовується механізм управління якістю соціальних послуг, не проводиться оцінка ефективності та не відбувається вплив таких послуг на підвищення рівня життя отримувачів послуг. Централізований підхід до визначення потреби в соціальних послугах і формування мережі соціальних служб, закладів та установ зумовлює орієнтацію якості та обсягу таких послуг переважно на фінансові можливості бюджету, а не на потреби населення і не передбачає залучення отримувачів послуг та їх представників до планування і контролю за якістю наданих послуг. Відсутні методики проведення оцінки потреби у послугах як на рівні територіальної одиниці, так і на рівні закладу. [1, с. 69]

Саме здійснення реформування системи соціальних послуг в Україні для підвищення ефективності її функціонування та наближення до потреб отримувачів і є метою схваленої урядом Концепції. Серед основних завдань реформи протягом 2008 – 2012 років є посилення ролі місцевого самоврядування у плануванні, фінансуванні та організації надання соціальних послуг. Уряд усвідомлює, що залучення до процесу реформування всіх суб’єктів організації та надання соціальних послуг та забезпечення співпраці на засадах партнерства надавачів соціальних послуг усіх форм власності є запорукою успішного реформування.

Органи місцевого самоврядування мають достатньо повноважень для впровадження основних постулатів цієї концепції в життя. Встановлення додаткових гарантій щодо соціального захисту населення відноситься до власних повноважень органу місцевого самоврядування [2, с. 34] Таким чином, поряд із виконанням делегованих повноважень по забезпеченню мінімальних державних соціалних стандартів та соціальних гарантій, визначених Законом [3], ОМС можуть самостійно визначати місцеву соціальну політику, яка розширює визначений законодавством спектр соціальних послуг населенню. Розпорядником коштів місцевих бюджетів є місецві ради. Саме вони приймають бюджет територіальної громади. Крім цільових бюджетних призначень на фінансування діяльності комунальних соціальних служб, бюджетні кошти можуть також спрямовуватися на фінансування надання соціальних послуг, в тому числі і недержавним суб’єктам господарювання. Законом «Про соціальні послуги» [4, с. 14] визначено, що місцеві органи влади повинні передбачати кошти на фінансування соціальних послуг та цільових програм надання соціальних послуг. Відповідно, вони ж повинні розпоряджатися цими коштами та турбуватися якомога ефективнішим їх використанням. [5, с. 27]

Ефективне вирішення соціальних проблем громади можливе лише за умови налагодження міжсекторної співпраці, а максимального ефекту для громади можна досягти лише за умови конструктивного суспільного діалогу із залученням всіх секторів. Очевидно, що ця співпраця вимагає більш чутливих органів влади, які розглядають різні шляхи вирішення соціальних проблем в своїх громадах.

Застосування принципів суспільного діалогу, а саме формування та реалізація місцевих соціальних програм через партнерство та участь цільових груп для покращення ефективності врядування є найбільш дієвим механізмом вирішення соціальних проблем на місцях. Діяльність у соціальній сфері основана на складному об’єднанні зусиль. Приймати рішення про те, що допомагає і що заважає є одночасно і мистецтвом, і наукою, готовність задавати питання «що є ефективним?» так само важлива, як і можливість отримати на нього відповідь. Соціальним службам необхідний інструментарій, що дозволяє обговорювати питання «що є ефективним?» не лише між собою, а й з клієнтами – отримувачами соціальних послуг. [6, с.7]

Діалогові групи з представників представники місцевих органів влади та організацій громадянського суспільства можуть разом набагато ефективніше вирішувати проблеми своїх громад. До взаємодії із недержавним сектором у сфері надання соціальних послуг, як з юридичними, так і фізичними особами, органи місцевого самоврдування спонукає і Закон «Про соціальні послуги». [4, с. 13]

Головною метою суспільного діалогу є оцінка традиційного підходу до вирішення місцевих проблем та застосування інновацій в місцевій політиці. Та найголовнішим аспектом планування та впровадження місцевих соціальних програм є безпосереднє залучення представників цільових груп до пошуку шляхів вирішення проблем.

   Список використаних джерел та літератури:

 1.Про затвержання Концепції реформування системи соціальних послуг [Текст]: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 178-р / Офіційний вісник України. – 2007 – № 28 – 27 квітня.

2.Про місцеве самоврядування в Україні [Текст]: закон України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР / Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – с. 170.

3.Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії [Текст]: закон України від 05 жовтня 2000 р. № 2017-III / Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – 17 листопада.

4.Про соціальні послуги [Текст]: закон України від 19 червня 2003 р. № 966-IV / Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – 1 серпня.

5.Соціальні послуги: 85 запитань та відповідей [Текст]: / Проект ТАСІС «Посилення регіональних соціальних служб в Україні. – К. – 2006. – 72 с.

6.Ориентированная на решение задачи социальная работа [Текст]: / Марк Доуэл, Питер Марш. – Амстердам-Киев. – 1997. – 135 с.

Про адміністративно-територіальну реформу в Україні згадують як правило, або перед виборами, або в академічних аудиторіях на лекціях студентам. Наразі ж з свого часу широко розрекламованих заходів, в тому числі в обіцянок повернення реальних повноважень органам місцевого самоврядування, на місцях, реалізовується лишень процес оптимізації представництв територіальних органів влади в районах, містах обласного значення шляхом утворення єдиної системи міжрайонних територіальних органів – адміністративних округів. Середня чисельність жителів в такому окрузі проходить по межі районів й становитиме близько 200 тисяч жителів. Цей процес наразі більш схожий на чергову перестановку доданків, аніж серйозну реформу. Є можливість перед черговими виборами провести значні регіональні кадрові зміни, перешикувавши ряди, та дещо зменшити бюджетні видатки на управлінські структури, що як правило позитивно оцінюється електоратом.

На сьогодні практично завершено правове врегулювання повноважень шляхом затвердження відповідних положень центральних органів влади та проводяться заходи з оптимізації їх територіальних органів. На рівні областей та районів 14 центральних органів виконавчої влади матимуть представництва на рівні областей та районів. Процес їх реформування відбувається шляхом ліквідації існуючих, або шляхом об’єднання, окремі органи виконавчої влади утворюють мережу нових територіальних підрозділів, формуючи міжрайонні управлінські структури.

В контексті вищезгаданого процесу, й майбутньої адміністративно-територіальної реформи (укрупнення адмінодиниць),для органів місцевого самоврядування з’являється певна перспектива позмагатися за майбутнє місце під сонцем, зосередивши свою увагу на маркетингу територій громад. Як стверджують прихильники впровадження маркетингу безнадійних місць не буває, оскільки усі місця володіють певними реальними чи потенційними ресурсами, які можуть використовуватися. Кожне місце має ідентифікувати свої специфічні риси й ефективно розповсюджувати інформацію про свої конкурентні переваги серед потенційних та існуючих клієнтів. Щоб розвинути конкурентну перевагу, місцям треба задуматися про своє минуле, теперішнє та майбутнє. Вони мають детально визначити свої сильні та слабі сторони, а також виникаючі перед ними можливості та загрози. То ж територіальний маркетинг це не просто прийняття місцевих програм, а використання комплексу управлінських рішень щодо конкретних товарів чи послуг, які пропонуються в межах певного регіону, тобто маркетинг на рівні регіону. Визнання території, як своєрідного товару на ринку відрізняє територіальний маркетингвід так званого класичного.

Маркетинг територій складається з таких компонентів:

1) розробки для території привабливого позиціонування та іміджу;

2) постачання продуктів та послуг в ефективній та доступній формі;

3) пропаганди привабливих та корисних якостей території з метою повноцінного інформування користувачів про її переваги.

Передумовою успішного маркетингу територій є діагностика і планування, яка повинна проводитись у співпраці місцевих органів влади з діловими колами – підприємцями. Навряд чи тут спрацює середньовічний підхід – сприяння в обмін на гроші.

Важливим аспектом маркетингу місць є люди. Їх гостинність може вплинути на привабливість території. Слід також приділяти увагу вихованню жителів, підприємців та чиновників. Діє відоме правило – «Чим менша та віддаленіша територія, тим більш професійною вона повинна бути, тим професійнішими мають бути її керівники.»

Використовуючи концепції регіонального маркетингу, слід залучати місцеве населення громад до промоції культурних, історичних та інших цінностей свого регіону. Місцеве населення на усіх рівнях повинно бути гордим за своє місто, обізнаним з його історією, традиціями та звичаями, які приїжджі зауважують одразу.. Роблячи прогнози на 2012 можна з впевненістю стверджувати – тема адміністративно-територіальної реформи з академічних кабінетів знову витатиме коридорами влади. Тому керівникам громад, які мають хист та мудрість, саме час зацікавитись маркетингом територій, використавши нинішній час формування місцевих бюджетів для створення комплексних програм розвитку територій та прийняття ефективних управлінських рішень.