Ключові слова: гендер, гендерний стереотип, гендерна роль, дитяча художня література, засоби масової комунікації.

Під час усіх етапів життя саме твори художньої літератури супроводжують процеси розвитку та соціалізації особистості. І незважаючи на те, що останніми десятиліттями комп’ютерна та аудіовізуальна культура стабільно посуває книги на другий план, все одно дошкільне соціальне виховання не може бути повноцінним без літературних доробків, які залишаються такими ж затребуваними і найбільш розповсюдженими.

Свідченнями цього є шкільні навчальні програми, які вимагають вивчення школярами творів сучасної дитячої літератури, а також те, що незмінно великими тиражами продаються та видаються різні книги та хрестоматії для хлопчиків і дівчаток, які рекомендуються вчителям та батькам.

Аналіз художньої літератури для дитячої аудиторії у контексті системи гендерного мислення дає можливість отримати та поглибити знання про функціонування у художніх творах гендерно маркованих ідей та смислів, які закріплюються у свідомості дітей, а також краще зрозуміти зміст творів літератури, які транслюють символи чоловічого та жіночого досвіду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Внаслідок розповсюдження по Західній Європі ідей фемінізму, до мережі наук, пов’язаних із дослідженнями гендеру, увійшла гендерна лінгвістика. Дедалі більше вчених зайнялися аналізом поняття гендеру в системі соціальних комунікацій і мови. Значний внесок у цю область наукових пошуків зробили: С. О. Філоненко [1], Є. І. Горошко [2], Ю. П. Маслова [3], А. В. Кириліна [4] та ін.

Варто зазначити, що у як вітчизняній, так і в зарубіжній лінгвістиці існує чимало досліджень, які аналізують особливості жіночої та чоловічої літературної творчості, однак в цих працях досліджуються здебільшого твори, пов’язані із науковою роботою, а не мистецькою.

Свій вклад у дослідження ролі масових комунікацій у процесі функціонування гендерних стереотипів зробили такі науковці як І. К. Буличев [5], В. П. Агеєва [6], Н. М. Губанова [7], О. Р. Кісь [8] та інші. У працях цих вчених йдеться про загальні поняття гендеру, а також описано проблему гендерної нерівності, зосереджено увагу на джерелах створення гендерних норм, стереотипів, а також соціальних ролей. Загалом, ця тема є лише частково досліджена та потребує подальших більш ґрунтовних напрацювань.

Мета статті: аналіз та узагальнення проблеми гендерних стереотипів у процесі соціальної комунікації на матеріалі художніх творів сучасної української дитячої літератури.

Виклад основного матеріалу дослідження. Утворення певного стилю життя дітей та молоді, в тому числі і такого, невіддільним елементом якого є хороший рівень гендерного виховання, забезпечується тими ж законами росту індивідів, які беруть участь у процесі соціалізації людини та визначаються гендерні стереотипи під час виховання цих індивідів. Саме тому, участь стереотипів у процесі гендерного виховання варто розглядати у системі соціалізації молоді загалом, та участі в цьому процесі гендерних стереотипів зокрема.

Будь-який художній текст є частиною певного культурного простору, а культура – це один із визначальних чинників формування гендерного компонента, тому саме у художньому творі відображаються гендерні стереотипи певного етапу історії.

Оскільки художня література вважається віддзеркаленням сьогочасних соціальних процесів, то проблема шаблонних уявлень про фемінність та маскулінність набула значного розвитку саме в літературі. Це, у свою чергу, сприяє продукуванню гендерних стереотипів. Більше того, вони активно формуються та поширюються у суспільстві за допомогою художніх творів, адже вважається, що текст саме художньої літератури має найбільший вплив на особистість, який залежить не лише від когнітивної компетенції читача, його емоційного досвіду, а й від емотивного змісту.

Засобом створення стереотипів у письменництві є використання словосполучень, фразеологічних зворотів, субтекстів і лексем, які вживаються стосовно осіб чоловічої та жіночої статі [9].

Аналізуючи зміст гендерних стереотипів стає зрозуміло, що згідно із ними чоловіки прагнуть бути визнаними, компетентними, завжди досягати поставлених цілей та основну ставку робити на кар’єру, а не на сім’ю. Для жінок ж на першому місці є орієнтація на сім’ю, прагнення розділити з кимось свої почуття і тому подібні цінності.

Усі ці явища досить чітко можна простежити у художній літературі. Більше того, вони активно формуються та поширюються у суспільстві за допомогою художніх творів, адже вважається, що саме художній текст найефективніше впливає на особистість, що пов’язано із когнітивною компетенцією читача, його емоційним досвідом та емотивним змістом тексту.

Не є винятком і художні твори для дітей, ознайомлення з якими є основою літературного виховання в період дитинства. Так, відомий гендерний соціолог М. Кіммел стверджує, що книги, як і ЗМК, напряму не впливають на гендерну поведінку дітей, однак їх репрезентація є важливим аспектом у процесі формування в дітей власного розуміння понять «стать» та «гендер» [9]. До того ж, враховуючи думку психологів, про те, що улюблені дитячі казки впливають на майбутній спосіб життя людини, можна припустити, що діти починають сприймати себе через призму гендерних образів літературних персонажів. Тобто читання або прослуховування творів літератури безпосередньо бере участь у процесі творення гендерної особистості. Виходить, що через книги відбувається впровадження дитини в культуру того суспільства, де вона живе та розвивається.

Саме дитяча література вважається засобом формування особистості, який формує уявлення про оточуючий світ, ознайомлює з природою та навколишнім середовищем, допомагає розвивати та засвоювати мовлення, а також морально та естетично виховує. В текстах та ілюстраціях художньої літератури відбувається втілення гендерної приналежності героїв через наділення їх сталими моделями поведінки та установками, які і визначають їх статеву ідентифікацію. Також це проявляється у їх способах мовлення, манері одягатися, поводитись, вчинках та жестах.

І хоча сучасне суспільство є досить динамічним, процес зміни існуючих настанов та шаблонів, щодо соціальних груп чоловіків та жінок, є доволі повільним. Це явище пояснюють тим, що соціум завжди вимагає стабілізації суспільних процесів.

Виділяють такі причини закріплення стереотипів у творах для дітей:

– обмеження в часі видавництв для глибинного вивчення місту творів;

– бажання соціуму спрощувати, структурувати та схематизувати усі суспільні процеси. Як наслідок, створюються різноманітні алгоритми та шаблони, щоб кожного разу діяти уже за відомою схемою, адже це не вимагає додаткової напруги та зміни життєвих орієнтирів.

– більшість соціальних інститутів (школи, дитячі садки, громадські установи тощо) зацікавлені в тому, щоб підтримувати сталі норми суспільних відносин, через що і поширюють стереотипне мислення [10].

Усі ці стереотипні уявлення діти засвоюють з перших років життя в ході процесу гендерної ідентифікації.

Варто зазначити, що дитяча література – це сукупність видань, призначених для загального розвитку, здобуття нових знань та духовного росту дітей віком до 18 років. Враховуючи особливості читацької аудиторії, подібна література вимагає специфічного художнього оформлення, формату та покращеної поліграфії – папір для друку, шрифти, ілюстрації.

В Україні існує така стандартна класифікація дитячої літератури, відповідно до вікової приналежності читачів.

– І група – видання для дітей віком до 5 років включно;

– ІІ група – видання для дітей віком від 6 до 10 років включно;

– ІІІ група – видання для дітей віком від 11 до 14 років включно;

– ІV група – видання для дітей віком від 15 до 18 років включно [11].

Хоча ця класифікація є досить узагальненою, адже нерідко діти молодшого шкільного віку можуть цілком розуміти та сприймати твори, призначені для старшої вікової групи.

Психологи вважають, що діти готові сприймати книги та контактувати з ними вже у віці двох років. Хоча цей процес і відбувається у формі гри та за посередництва – батьків або інших осіб.

Науковець І. С. Кльоцина усі гендерні стереотипи поділяє на кілька груп:

1) стереотипи фемінності-маскулінності. Маскулінні ознаки відносять до активно-творчих, сюди належать інструментальні характеристики особистостей – впевненість у собі, активність, жорсткість, логічний тип мислення, лідерство тощо. До фемінних ж рис відносять ніжність, турботливість, вразливість, емоційність тощо. Усі ці якості постійно протиставляються та вважаються взаємодоповнюючими.

2) Стереотипи, щодо розподілу професійних та сімейних ролей між жінками і чоловіками. Так, найважливішою жіночою соціальною функцією вважається роль матері та домогосподарки. А сфера життя обмежується домом, сім’єю і народженням дітей. Чоловіки ж активні у суспільному житті, професійній діяльності, а також вони повинні турбуватися про матеріальне забезпечення сім’ї.

3) Особливості змісту праці – традиційно вважається, що жіночі професії повинні бути у сфері обслуговування та лише виконавчі посади, чоловіки ж можуть посідати керівні посади та лідерські позиції [12].

Саме такий поділ гендерних стереотипів і був взятий в основу під час дискурсивного аналізу.

Провівши гендерний дискурсивний аналіз певних творів дитячої художньої літератури та взявши в основу їх поділ на групи, описаний вище, варто виділити такі гендерні стереотипи, присутні у текстах.

До першої групи – стереотипи фемінності-маскулінності – належать такі стереотипи:

– справжній чоловік має бути сильним та сміливим;

– усі жінки надзвичайно емоційні та співчутливі, чоловіки ж навпаки – повинні приховувати свої емоції;

– жінкам завжди все цікаво;

– героями-бешкетниками в більшості випадків виступають саме хлопчики

До стереотипів, щодо розподілу професійних та сімейних ролей було віднесено:

– чоловік – захисник;

– жінки слухняні та потребують контролю;

– обов’язок жінок – ведення домашнього господарства, батько ж може займатися технікою.

Природно, що хлопчики прагнуть бути сміливими героями, а дівчатка – красивими принцесами, бо саме такі схеми поведінки вони отримують ще із раннього віку, читаючи художню літературу: «Сашкові хотілося виглядати в очах Мушки справжнім героєм, тому якби він сам розповідав їй, то зміг би щось підкреслити, а щось і викреслити!» або «– А про це я не подумав! – розхвилювався Сашко. Дуже вже йому хотілося Марічці догодити. В уяві він уже був тим самим принцом, який надівав туфельку на струнку ніжку своїй Попелюшці» [13, с. 138] тощо.

Якщо ж говорити про третю групу стереотипів, то згідно і стереотипними уявленнями, роботою для жінок є та, що вимагає прийняття рішень, а інноваційна, яка потребує лідерських якостей – для чоловіків. Не є виключенням і уявлення про те, що хорошими стратегами можуть були чоловіки, а жінки – лише виконавцями.

Як бачимо, більшість професій, що у книгах належать чоловікам, стосуються фізичної праці та керівних посад, адже вважається, що сила – це виключно чоловіча ознака. Більшість же жіночих професій є виконавчими.

Також поширеною ознакою багатьох літературних текстів є те, що сленгом, просторічною лексикою та жаргоном користуються здебільшого герої чоловічої статі, адже жінкам такий стиль мовлення «не личить». Тому, у лексиці героїнь жіночої статті подібні слова зустрічаються вкрай рідко.

Отже, дитяча художня література є одним із засобів продукування гендерних стереотипів та невід’ємним елементом впливу на процес гендерної ідентифікації особистості.

Досліджуючи процес стереотипізації художньої літератури, доцільно звернути увагу на взаємодію жанру твору та гендеру. Нерідко гендерну адресацію художнього твору можна простежити досить легко. Так, усталено «жіночими» вважаються такі жанри як мелодрама або романс, а трилер, вестерн чи пригодницький текст адресуються здебільшого чоловікам [1, с. 101]. Попри те фентезі або наукова фантастика є порівняно незалежними від гендерної ідентифікації.

У літературі, яка традиційно вважається спрямованою на чоловічу читацьку аудиторію, завжди характерна наявність маскулінних рис, в той час як жіночі витісняються на другий план. У сентиментальних ж творах присутні як риси фемінності (чисто жіночі якості в образах головних героїнь), так і маскулінності (типові чоловічі якості в образах головних героїв). Разом, герой та героїня, втілюючи стереотипні образи фемінності та маскулінності, створюють образ ідеальної пари, чим і заслуговують суспільне схвалення та підтримку.

У більшості «чоловічих» жанрів особистість жінки описується досить лаконічно. Найчастіше вони виступали в образах злочинців та жертв, причому майже завжди це другорядні ролі. Чоловікам ж дістаються першопланові ролі шпигунів, детективів, солдатів, мандрівників, головним завданням яких є порятунок світу, боротьба з різноманітним труднощами, перешкодами та як результат самоствердження як особистості

Однак, такий висновок не можна повністю екстраполювати і на творчість для дітей, адже нерідко героями пригодницьких творів для молодшої аудиторії є дівчатка.

Висновки. Очевидно, що навіть дитяча література сприяє формуванню у суспільстві чітких гендерних ролей – окремо для чоловіків та окремо для жінок. Адже діти дуже органічно та легко сприймають і сортують отриману інформацію.

Таким чином, тексти художньої літератури, як для дорослої, так і для дитячої аудиторії, беруть участь у процес формування та, рідше, нівелювання гендерних стереотипів у сучасному суспільстві. Саме тому батькам, обираючи книгу для своїх дітей, потрібно звертати увагу на її зміст та ідейні засади, а не лише на зовнішній вигляд чи жанр і тим самим уникати стереотипної заангажованості.

Список використаних джерел та літератури

1. Філоненко, С. О. Масова література в Україні: дискурс / гендер / жанр. [Текст] / С. О. Філоненко. – Донецьк: ЛАНДОН–ХХІ, 2011. – 432 с.

2. Горошко, Е. И. Гендерная проблематика в языкознании [Электронный ресурс] / Е. И. Горошко. – Режим доступа: Http://www.owl.ru /win/books/articles/goroshko.htm. – Название с экрана.

3. Маслова, Ю. П. Моделі гендерної ідентичності жінки на сторінках друкованих ЗМІ [Електронний ресурс] / Ю. П. Маслова. – Режим доступу: http://eprints.oa.edu.ua/1301/1/maslova1_120412.pdf. – Назва з екрану.

4. Кирилина, А. В. Гендерные аспекты массовой коммуникации [Электронный ресурс] / А. В. Кирилина. – Режим доступа: http://www.owl.ru /win/books/articles/kirilina.htm. – Название с экрана.

5. Булычев, И. К. Образы маскулинности и феминности в формате гендерной картины мира [Электронный ресурс] / И. К. Булычев. – Режим доступа: http://credonew.ru/content/view/384/29/. – Название с экрана.

6. Агєєва, В. П. Основи теорії гендеру [Текст] / В. П. Агєєва, Л. К. Кобилянська, М. О. Скорик. – К.: «К. І. С.», 2006. – 536 с.

7. Губанова, Н. М. Маскулинность и феминность как категории гендерного анализа [Текст] / Н. М. Губанова. – Ставрополь: Радуга. – 2008. – 45 с.

8. Кісь, О. Р. Сексизм у ЗМІ: протидіючи комунікативному потоці [Електронний ресурс] / О. Р. Кісь. – Режим доступу: http://www.genderstudies -ukraine.org/ukr/F14ukr.html. – Назва з екрану.

9. Методология изучения искусства как области гендерных исследований [Электронный ресурс] / И. В. Перельман. – Режим доступа: http://www.gramota.net/materials/3/2013/9-2/31.html. – Название с экрана.

10. Дитячий світ крізь ґендерні окуляри. Про літературу. (Гендерний понеділок) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rozvitok.org/detskij-mir-skvoz-gendernye-ochki-o-literature-gendernyj-ponedelnik/. – Назва з екрану.

11. Вернигора, О. М. Книжкові видання для найменших читачів: проблеми і перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=2288. – Назва з екрану.

12. Методи дослідження тексту в сучасній лінгвістиці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lecture.in.ua/metodi-doslidjennya-tekstu-v-suchasnij-lngvistici.html. – Назва з екрану.

13. Гридін, С. В. Федько у віртуальному місті [Текст] / С. В. Гридін. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2012. – 208 с.

The article refers to the concept of gender stereotypes, gender stereotypes in the functioning of the mass consciousness, discloses a process for the formation and defines the role of gender stereotypes modern mass society.

Актуaльність вивчeння стереoтипів в сучаснoму суспільствi пoлягає в тому, що пo- першe, все життя людина сприймaє і реaгує на прoцеси своєї життєдіяльності тільки через стереoтипи; другим чинником можна назвати взаємoдію людей на основі спільно визнаних стереотипів; по-третє, людина робить усі свої висновки здебільшого на підстaві існуючих стерeотипів. Таким чином, саме за дoпомогою соціальних стереoтипів особистість формує свою соціальну пoведінку, встановлює сoціальні зв’язки, сoціальний кoнтроль.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Тема соціальних стереотипів як одна із цікавих і небайдужих сфер у функціонуванні суспільства протягом століть досліджувалася такими відомими дослідниками як Бодалевим А.А., який досліджував психологію спілкування на фоні стереотипного мислення, особистість в сучасному суспільстві; Ліппманом У., який зробив великий внесок у розробку цієї тематики своїми роботами, які стосуються стереотипів та структури масової свідомості; Трусов В. П., Стрікленд Л. Х, у своїй роботі розглядають вплив стереотипів у соціальній психології. Щодо українських вчених, то грунтовні дослідження гендерної системи в Україні та гендерних стереотипів і гендерних ролей здійснюють такі дослідники, як Виноградова Т., Говорун Т., Головашко І., Жеребкіна І., Лебединська І., Лушпай Л., Мельник Т., Семенов В. та інші.

Мета статті полягaє у рoзгляді гeндерних стереoтипів, які присутнi в українському суспільствi.

Виклад основного матеріалу. Першопричиною формування гендерної поведінки є гeндерні стерeотипи – уявлeння в суспільствi про сoціальні рoлі чоловiків і жінoк, їх психолoгічні та фізіoлогічні особливості [3, с. 78]. Гендернi стереoтипи утворилися нa oснові тoго, що статева ідeнтичність вiдчувається бiльш яскравo, ніж всі інші ідентичнoсті. Розуміння гендернoго стереoтипу надзвичайнo важливo, оскільки кожна людина, незалeжно від її гeндерної принaлежності, є iндивідуальністю, зі свoїм набором психoлогічних якoстей і влaстивoстей, співвіднoшенням мужності та жіночності у психiці, дозвoлить кoжній індивідуальнoсті і суспільству в цілoму стати більш прoдуктивним, рoзвиваючимся і гармoнійним в будь-якій сфeрі діяльнoсті.

Досліджуючи гендерні стереотипи, дослідники виділяють кілька груп гендерних стереотипів, серед них найбільш поширеною та загальноприйнятою вважається класифікація І. С. Клециніної, яка поділяє іх на три основні групи:

Перша група – стереотипи маскулінності або фемінності. Іншими словами їх можна охарактеризувати як, стереотипи мужності або жіночності. Поняття маскулінності (мужності) і фемінності (жіночності),– це нoрмативні уявлення про сoматичні, психiчні і пoведінкові властивoсті, які є характерними для жінoк і чолoвіків. На думку І. Кона існує три різних значення поняття “маскулінність”:

1. Мaскулінність як дeскриптивна, описoва категoрія означає сyкупність пoведінкових і психiчних рис, властивoстей і осoбливостей, які об’єктивнo належать чoловікам на вiдміну від жінoк.

2. Мaскулінність як aскриптивна кaтегорія oзначає oдин з eлементів симвoлічної культури суспільствa, сукупність сoціальних уявлень, устанoвок, вірувaнь про те, чим є чoловік і які якoсті йoму приписуються.

3. Мaскулінність як прeскриптивна катeгорія – це систeма нaстанов, які мають нa увазі не сeредньостатистичнoго, а ідеальнoго (“справжньoго”) чолoвіка, тобтo нормативний еталoн чолoвіка [12].

Отож, можна зробити висновки, що до першої групи гендерних стереотипів можна віднeсти стереотипи, що характеризують чоловіків і жінок використовуючи соціально-психологічні властивості у яких відображається ставлення до мужності і жіночності. Наприклад, жінкам зазвичай приписують такі риси, як пaсивність, дратівливість, зaлежність, емoційність, та інших., а чoловікам протилежні риси, такі як aктивність, незaлежність, компетeнтність, агресивність тощо. Як бачимо, якості мaскулінності і фeмінності мають пoлярні полюси: aктивність – пaсивність, силa – слaбкість.

У другій групі гендерних стереотипів проявляються особливості пов’язані з формуванням певних соціальних ролей в сімейної сфери а також професійної та інших сферах. До сімейної сфери зазвичай відносять жінок, приписуючи їм ролі “дружини – берегині сімейного вогнища”, матері, господині, а для чоловіків – професійні рол і(годувальник сім’ї, який своєю професійністю та силою забезпечує сім’ю). Як справедливо зазначає І. Клєціна, “чоловіків прийнято оцінювати із професійних успіхів, а жінок – наявністю сім’ї та дітей” [3, c. 29] .

Третя група гендерних стереотипів зображує різницю між професійною зайнятістю чоловіків та жінок. За існуючими стереотипами для чоловіків приписують професії пов’язані з управлінням, технікою, будівництвом та іншими значущими галузями, а жінкам приписують заняття та професії пов’язані з творчістю, наданням певних послуг, одним словом легка і не значима робота. Тому поширена думка про існування про «чоловічих» і “жіночих” професій.

За даними ЮНЕСКО, стереотипний перелік чоловічих занять включає професії архітектора, водія, інженера, механіка, дослідника, і т.д., а жіночих –бібліотекаря, виховательки, вчительки, телефоністки, секретарки та інших.

Також проводячи «вертикальний» розподілом сфер праці у чоловіків та жінок, прийнято вважати що чоловіки займають керівні посади а жінки мають посади з підлеглим характером [4, с. 198].

Тому при такому соціальному сприйнятті вивчення формування та впливу гендерних стереотипів має досить вагоме значення, оскільки соціальні стереотипи з’являються внаслідок психологічних процесів, які природним і неминучим чином ведуть до їх формування та збереження. Основним джерелом конструювання гендерних стереотипів може бути як особистий досвід людини, так і вироблені суспільством норми.

Поняття “гендер” є основою дослідження гендерних стереотипів, проте це поняття викликає багато сумнівів та протиріч до цих пір. Одне із перших понять “гендеру” виникає у зв’язку з феміністських аналізом “сучасного суспільства”, тобто критикою нерівного становища жінки у сучасному суспільстві. У роботі антрополога Гейл Рубін “гендер” пояснюється як “комплекс угод, що регулюють біологічну стать як предмет громадської діяльності” [5, c. 9].

Також досить цікаве визначення “гендеру” дає американський дослідник соціолог Е. Гіденнс “Якщо стать має відношення до фізичних, тілесних відмінностей між жінкою і чоловіком, то поняття “гендер” торкається їх психологічної, соціальної і культурної особливості. Розмежування статі і гендеру є фундаментальним, так як багато розходжень між жінкою і чоловіком обумовлюються причинами, які не є біологічними за своєю природою. Якщо стать індивіда біологічно детермінована, то рід (гендер) є культурно та соціально заданим. Таким чином, існує дві статі (чоловічий та жіночий) і два роди (мужній і жіночний)” [2, c. 153].

Отож, аналізуючи трактування поняття “гендер” вище сказаними дослідниками можна зробити висновки, що “гендер” – це психологічні, культурні особливості індивіда, які дають можливість особистості орієнтуватися у загально прийнятих нормах та правилах, які стосуються її ролі у цьому суспільстві. Тому, можна сміливо сказати, що саме гендерні стереотипи формують певні поведінкові ідеали, залежно від статі особистості, також ці стереотипи впливають на формування міжособистісної комунікації між певними видами індивідів. Ці стереотипи створюються протягом довгого часу, і є характерними для певної етнічної приналежності, також в них є особливість змінюватися відповідно до певної епохи і тих норм і принципів які притаманні цій епосі.

Даний різновид стереотипи функціонують на рівні індивіда та на рівні суспільства. Для кращого сприйняття їх можна умовно поділити два рівні впливу : 1) гендерна ідентичність; 2) гендерні ролі.

Гендерна роль – це так звана соціальна поведінка, очікувана від тієї особи, що має певну соціальну роль у суспільстві. На основі гендерних стереотипів, гендерна роль починає формуватися з раннього дитинства, у процесі так званої соціалізації – засвоєння пануючих в даному культурному середовищі уявлення про правильну поведінку, розподіл здібностей і обов’язків тощо. Підсумком такої соціалізації прийнято вважати освоєння індивідом певної соціальної ролі [5, c. 17-18].

У сучасному суспільстві гендерні стереотипи виступають як певні культурні, загальноприйняті норми. Інтенсивне інформування про ці норми змушує індивіда підкорюватися цим стереотипам. Дія цього інформативного тиску полягає в тому, що індивід прагне відповідати гендерним ролям, для того щоб отримати всезагальне соціальне схвалення і уникнути не сприйняття його як частини соціуму. Коли індивід починає сприймати цей інформаційний тиск як належне, тоді можна говорити про негативний вплив гендерних стереотипів. Тому ми живемо у культурному середовищі, де жінки і чоловіки мають зазвичай протилежні, полярні ролі та обов’язки. Це свідчить про те, що ми приймаємо гендерні ролі та підкоряємося для них [11].

Керуватися гендерними нормами індивід може у своїй поведінці, проте не включати їх у систему вірувань, або можливі випадки що, ці норми будуть проглядатися і в поведінці і в системі вірувань, або може визначаться бажанням бути схожим на однолітка, кумира зірку. Тому люди підпорядковуються гендерним ролям на різних рівнях, психологічно витриваліші індивіди меншою мірою підкоряються цим ролям, а ті індивіди які пережили критичну соціалізацію і мали певні проблеми, стараються повністю віддатися цим ролям, намагаючись виправити попередні прогалини. Саме таке надмірне віддання себе певній соціальній ролі може нести негативні наслідки для психологічної стійкості індивіда.

Укорінення певних стереотипних гендерних атрибутів можна пояснити тим, що ці атрибути набули масового визнання, що дало змогу вважати їх «справжніми». Усі висновки і рішення якими керується індивід повинні спиратися на певні істині факти, якщо ці факти визнані більшістю, то індивід підсвідомо починає довіряти цим умовиводам, які були зроблені за нього іншими людьми, таким чином індивід піддається впливу стереотипів. Тому потрібно аналізувати усі існуючі загально прийняті атрибути гендерної стерео типізації на предмет правдивості та істинності, тому що не завжди те є правдою, що підтримує більшість [4, c. 23].

Говорячи про гендерні стереотипи слід зазначити, що досить велика кількість людей ознайомлена з поняттям “гендер” та його особливостями, і знаючи про його згубний вплив на свою свідомість не можуть боротися з існуючими правилами та нормами, тому що вони настільки сильно укорінилися у їхній свідомості, що викорінити їх звідти досить важко. Ці норми люди приймають як іспиту і правила якими користуються людьми досить довгий час, і тому індивід вважає що він не може змінити норми якими жили усі його предки до нього. І тут варто згадати таке поняття як масова свідомість ”, адже саме у масовій свідомості живуть і функціонують такі гендерні стереотипи.

Тому що стереотипи набувають все більшого значення в нашому житті, і стають якщо не явними, то непрямими цінностями, ми можемо спостерігати, як чоловіки та жінки все більше піддаються їхньому впливу намагаються зосередити в собі все більше стереотипних рис. Вплив який здійснюється цими стереотипами підштовхує людей до такої поведінки, яку формує стереотипне мислення, також індивіди велику увагу приділяють тому фактору, що оточуючі чекають від них саме такої поведінки. Якщо подивитися глибше, то можна побачити, що насправді людина намагається самоствердитися, вона шукає своє “я”, при цьому намагається поєднати такі риси, щоб бути соціально схваленою та не рушити існуючі норми, тобто більшою мірою існуючі стереотипи. Незважаючи на те, що всі ці зазначені прагнення та моделі поведінки які деякою мірою або цілком будуються на стереотипному мисленні, можуть вступати в конфлікт, проте вони чудово і поєднуються та доповнюють одне одного, при сприяють гендерно-стереотипній поведінці, таким чином, доводять те, що стереотипи існують у нашому суспільстві. Оскільки стереотипи є нормами як чоловіків так і жінок, то варто зазначити що жінки найчастіше проявляють свою стереотипну поведінку на людях, намагаючись підсвідомо довести всім оточуючим що вони відповідають усім існуючим нормам, і є хорошими носіями гендерної ролі, яка на них покладена. Якщо розглядати їхню поведінку дома то стереотипи простежуються не так чітко, жінка намагається боротися з цими стереотипами(говорить чоловіку що і він може помити посуд, і так далі) , проте здебільшого довести свою правоту їй не вдається. Якщо ж говорити про стереотипну поведінку чоловіка то вона простежується як на людях так і в домашній обстановці. Перцепції і дії людей обумовлені їх обізнаністю про соціальні очікуваннях і практиках, що в той же час визначаються їх поведінкою [11].

Першим чинником неправильного сприйняття є те, що бачимо як чоловіки та жінки мають стереотипні риси, і таким чином ми не порівнюючи і не аналізуючи помилково подумки підтверджуємо стереотипні пророцтва. По-друге, ми самі досить часто ведемо себе так як потрібно, тобто до прийнятих норм, так як від нас очікують люди, для яких ці стереотипи є істинними та правильними. Третім чинником виступає те, що наше суспільство здебільшого керуючи стереотипами надає більшого значення чоловічій статі, для нас ця стать є керівною та ведучою, а жіночому началу надають меншого значення та звикли вважати його підлеглим чоловічому началу. Традиційні гендерні стереотипи фактично є характеристиками статусу. Тому що чоловіки та жінки і зараз відрізняються своїм статусом у суспільстві. Стереотипи відбивають відмінності в статусі і в той же час сприяють їх збереженню [2, c. 221–223].

Гендерні стереотипи можуть змінюватися залежно від соціальних, економічних чи політичних змін, але цей процес відбувається досить повільно [8, c. 342]. Таким чином, гендерні стереотипи є досить стійкими та сильними, і сприймаються навіть типи групами індивідів відповідно до яким вони створені. Стереотипи засвоюються у ранньому віці, починаючи з дитинства і продовжують накопичуватися протягом життя, їх дуже важко позбутися та змінити їхнє значення та ставлення до них. Наведемо приклади, загальних гендерних стереотипів, які існують в суспільстві.

1. Чоловіки та жінки відрізняються на біологічному рівні, тому ця відмінність є неподоланною та вічною.. Як писав про це фундатор психоаналізу Зигмунд Фрейд , “Анатомія – це доля…”[9, с. 29].

Саме поняття “гендер” передбачає той момент, що основна маса відмінностей між статями має не природне (природжене) походження, а є наслідком виховання, соціалізації, впливу культури й суспільства. Це теж факт, який важко заперечувати.

2. Жінки відрізняються від чоловіків своїми низькими інтелектуальними здібностями, вони є нелогічними, сильно емоційними, не можуть ірраціонально мислити, і цим вони мають нижчу професійну здатність ніж чоловіки. Звідси – поширене уявлення про жінок як гірших працівників на відповідальних посадах і в інтелектуальних професіях.

Дослідження психологів доводять що це твердження є хибним. Також це твердження можна спростувати проаналізувавши нинішню ситуацію у суспільстві, що доводить, що представники обох статей демонструють високі інтелектуальні здібності [12].

3. Чоловіків позиціонують як сильних, не емоційних, не здатних до співчуття та спів розуміння особистостей. Хлопчикам змалку забороняють плакати говорячи “Ти ж хлопець! Солдат! Не плач тобі не можна”. Видатний хірург Пирогов писав: “Невиплакані сльози змушують плакати внутрішні органи”. Тому ранні інфаркти й інсульти в чоловіків – це прямий наслідок стереотипного уявлення про “чоловічу нечутливість”.

4. Жінки – це в першу чергу “берегині сімейного вогнища” , тому вони в першу чергу мають потребу у створенні сім’ї та народженні дітей. А чоловікам в той же час це зовсім не потрібно

Ті чи інші потреби чоловіка й жінки обумовлені не природою, а суспільством. Для багатьох сучасних жінок шлюб і народження дитини є безумовною перешкодою для їх кар’єрних планів, тому у всьому світі зростає показник середнього віку материнства. І це та об’єктивна реальність, з якою приходиться рахуватися державам, плануючи свою демографічну політику.

Висновки. Отож, варто зазначити, що стереотипи в даний час є невід’ємним елементом повсякденного життя кожного індивіда нашого суспільства. У соціумі формування соціальних стереотипів проходить досить легко, оскільки соціалізація та культура нав’язують для нас певні норми та правила, які є загально прийнятими та визнаними. Тому люди керуються цими нормами та правилами для того щоб відповідати певним соціальним ролям. Основні чинники формування соціальних стереотипів є як особистий досвід людини, так і вироблені суспільством норми. Роблячи висновки з усього вище сказаного можна говорити про те, що стерео пити існують сьогодні у нашому суспільстві. Особливо яскраво себе проявляють гендерні стереотипи. Також варто зазначити про неоднозначну роль стереотипів, з однієї сторони вони мають руйнівний вплив на нашу свідомість, а з іншої вони є носіями певної етнічної інформації, яка допомагала для людей протягом довгого часу бути суспільством.

Список використаних джерел та літератури

1. Aшин Г. К. Миф oб элите и «мaссoвoм oбществе» [Текст] / Г. Aшин. – М. : Междунaрoдные oтнoшения, 1966. – 147 с.
2. Белл Д. Грядущее пoстиндустриaльнoе oбществo. Oпыт сoциaльнoгo прoгнoзирoвaния [Текст] / Д. Белл. – М. : Aкaдемия, 2004. – 788 с.
3. Iвaнoв В.Ф. Сoцioлoгiя мaсoвoї кoмунiкaцiї [Текст]: нaвч. пoсiбник / В. Ф. Iвaнoв. – Черкaси: Вид-вo ЧДУ, 2003. – 312 с.
4. Кoнoвaленкo, И. В. Кoммуникaтивные тaктики русскoй речи в aспекте их гендернoй специфики (нa мaтериaле исследoвaния кoлкoсти) [Текст] / И. В. Кoнoвaленкo // Гендер : Язык. Культурa. Кoммуникaция / Мaтериaлы III Междунaрoднoй кoнференции 27–28 нoября 2003 г. – М. : МГЛУ, 2003. – С. 62–63.
5. Кoркoнoсенкo С.Г. Сoциoлoгия журнaлистики [Текст] / С.Г. Кoркoнoсенкo. – М.: Aспект Пресс, 2004. – 316 c.
6. Мaйерс Д. Сoциaльнaя психoлoгия [Текст] / Д. Мaйерс / Перевoд с aнгл. – СПб.: Питер, 1996. – 684 с.
7. Маслова Ю. П. Концептосфера гендерного дискурсу ЗМІ / Ю.П. Маслова // Нова інформаційна ситуація та тенденції альтернативного розвитку ЗМК в Україні. – Острог : Вид-во НаУ “Острозька академія”, 2012.– С. 57–69.
8. Фрейд З. Психoлoгия бессoзнaтельнoгo [Текст] / З.Фрейд. – М., 1998. – 234 с.
9. Маслова Ю. П. Репрезентація образів сучасного чоловіка у друкованих ЗМІ : гендерний аспект [Електрoнний ресурс] / Ю. П. Маслова – Режим дoступу : http://koris.com.ua/other/1901/index.html?page=190 – Дaтa дoступу: 10.12.13. – Нaзвa з екрaну.
10. Маслова Ю. П. Роль гендерних стереотипів у розбудові громадянського суспільства (на прикладі сучасних українськомовних ЗМІ) [Електрoнний ресурс] / Ю. П. Маслова – Режим дoступу : http://eprints.oa.edu.ua/1470/ – Дaтa дoступу: 10.12.13. – Нaзвa з екрaну.
11. Маслова Ю. П. Мовна репрезентація гендеру [Електрoнний ресурс] / Ю. П. Маслова – Режим дoступу : http://www.sciencegate.ch/home / – Дaтa дoступу: 11.12.13. – Нaзвa з екрaну.
12. Фрейджер Р. Теoрии личнoсти и личнoстный рoст [Електрoнний ресурс] / Р. Фрейджер, Д. Фэйдимен. – Режим дoступу : www.URL: . – Дaтa дoступу: 10.12.13. – Нaзвa з екрaну.