Ключові слова: молодший шкільний вік, гендерні стереотипи, мультиплікаційні фільми.

В статье описывается влияние мультипликационных фильмов на формирование гендерных стереотипов, также особенности восприятия этих мультфильмов детьми младшего школьного возраста. Рассматриваются особенности мультфильмов, за счет которых ребенок младшего школьного возраста уделяет так много времени на их просмотр.

Ключевые слова: младший школьный возраст, гендерные стереотипы, мультипликационные фильмы.

The article deals with studying the effect of cartoons on the formation of gender stereotypes among children of primary school age. A research on the study of the problem, its description and the procedure of conduct are presented. The findings of research are also thoroughly described.

Keywords: gender stereotypes, primary school age, cartoons, femininity, masculinity.

Постановка проблеми. В процесі соціалізації, який є невід’ємною частиною у житті кожної людини, формуються гендерні стереотипи. Багато з них транслюються у засобах масової інформації. Якщо говорити саме про гендерні стереотипи, варто зазначити, що вони є вже звичним явищем – кінопродукція, мультфільми відображають традиційні гендерні ролі. В створенні мультиплікаційних фільмів їх творці використовують сталі соціальні уявлення, мовленнєві звороти, механізми стигматизації і стереотипізації. Що стосується дітей молодшого шкільного віку, то їх мислення не є критичним, тому яскраву, захоплюючу і цікаву інформацію вони сприймаються несвідомо, без активної інтерпретації. Таким чином виникає гостра потреба у дослідженні механізму впиву мультиплікаційних фільмів на дитячу свідомість, зокрема на формування гендерних уявлень, адже, надалі людина починає вагатись у існуючих уявленнях про гендерні ролі. У зв’язку з чим тема нашого дослідження є актуальною.

У сфері досліджень гендерних стереотипів  велике значення мають праці  зарубіжних (Ш.Берн [1], М.Мід [9], Б.Фрідан [13]) та вітчизняних вчених (І.Кон [5], О.Вороніна [3], П.Горностай [4]). У даній сфері  науковці виділяють типові фемінні та маскулінні риси, також розглядають феномен гендерних стереотипів з такими, як «гендерна соціалізація», «гендерна ідентифікація», «гендерна диференціація». Це є важливим аспектом, адже у молодшому шкільному віці діти уже ідентифікують себе як хлопчик чи дівчинка.

Гендерні стереотипи формуються в процесі соціалізації під впливом статево-ролевої ідентифікації особистості, наслідування зразкам статево-ролевої поведінки і відповідного підкріплення, структуризації статево-ролевого досвіду, засвоєння соціальних очікувань суспільства щодо статевих ролей. Тобто суспільство має великий вплив на формування цих стереотипів.

Таким чином пояснення багатьох гендерних відмінностей, на думку О.Вороніної, слід шукати не в гормонах і хромосомах, а у соціальних нормах, що приписують нам різні типи поведінки, атитюди й інтереси відповідно до біологічної статі [3]. Система норм, що містить узагальнену інформацію про якості, властиві кожній із статі, називаються статевими або гендерними ролями. Частина цих соціальних норм впроваджується в свідомість через телебачення, зокрема через мультиплікаційні мультфільми; ряд інших ми одержуємо безпосередньо, наприклад, відчуваючи несхвалення з боку суспільства, коли відхиляємося від очікуваної гендерно-ролевої поведінки, тобто існує тиск з боку соціуму.

Ш.Берн пропонує думку, що власне гендерні стереотипи часто діють як соціальні норми. Саме нормативний і інформаційний тиск змушує людей підкорятися гендерним нормам. Дія нормативного тиску полягає у тому, що люди прагнуть відповідати гендерним ролям, щоб дістати соціальне схвалення й уникнути соціального несхвалення [1]. Про інформаційний тиск можна говорити, коли гендерні норми вважаються правильними, тому що усе суспільство  знаходиться під впливом соціальної інформації. Так, ми живемо в культурі, де чоловіки звичайно займаються одними справами, а жінки – іншими, де гендерні відмінності вважаються природними; тому ми приймаємо гендерні ролі та наслідуємо їх. Люди в різній мірі підкоряються традиційним гендерним ролям.

Ю.Галустян проаналізувавши праці різних дослідників, зазначає, що вони  мають різні думки щодо віку первинної статевої ідентифікації, усвідомлення індивідом своєї статевої належності [19]. Теорія гендерного розвитку – набуття особистістю гендерної ідентичності – З. Фрейда викликала чимало критичних зауважень та заперечень. Так, Фрейд вважав, що усвідомлення дитиною гендерної ідентичності відбувається у 4 – 5 років [2]. Більшість пізніших авторів наполягають на більш ранньому періоді. Деякі вчені, наприклад І.Ю.Кон, вважає, що це відбувається у віці 1,5 року. Тобто у віці двох років діти вже набувають часткового знання того, що таке гендер. Дитина вже знає про себе, хлопчик вона чи дівчинка, і здебільшого правильно визначає стать інших людей. Проте не раніше 5 – 6 років дитина навчається розуміти, що стать людини не змінюється, що кожен має певну стать і що статеві відмінності між хлопчиками та дівчатками мають анатомічну природу [5].

За когнітивною концепцією, стверджує Ю.Галустян ідентифікації у дітей віком 5–6 років з’являються власні уявлення про статеву роль, яка формує секс-типізовані оцінки й манери. Секс-типізація не є продуктом ідентифікації, а, навпаки, ідентифікація вважається наслідком секс-типізації. У дошкільному віці починає проявлятися статево-рольова приналежність. Хлопчики віддають перевагу іграм у солдатики, машинки та іншу техніку, а дівчатка обирають «доньки-матусі» [19].

Сучасна дитина, починаючи ще з раннього дошкільного віку, щодня мимоволі сприймає навколишній  світ  на телевізійному екрані, передусім,  під час перегляду анімаційних програм. Особливо привабливими для дітей та їхніх батьків є жанри телевізійного лялькового спектаклю й мультиплікаційного фільму. У нашому дослідженні ми звертаємо особливу увагу на мультиплікаційний фільм.

У сучасній теорії культури мистецтво мультиплікації  (анімації, мультиплікаційного кіно, анімаційного кіно) кваліфікується як вид кіномистецтва, сюжети якого створюються шляхом знімання послідовних фаз руху мальованих (графічна мультиплікація) або об’ємних (об’ємна мультиплікація) об’єктів – малюнків, маріонеток і ляльок [7]. Сучасна мультиплікація, або ж  анімація, за словами М.Поплавського, є синтетичним видом мистецтва, поєднуючи елементи  пантоміми, акторської майстерності, музичної ритміки й пластики людського тіла, механізмів його руху  тощо [10].

Проблематика сприйняття мультфільмів дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку полягає у тому, що маленьким глядачам не вистачає ані художнього, ані життєвого досвіду, щоб сприйняти сюжетну лінію мультфільму. Діти «не бачать тих прихованих смислів, які зазвичай містяться у словах і діях героїв».

Ідентифікуючи себе з персонажем, діти його наслідують і засвоюють його моделі поведінки, які часто бувають агресивними. А. Бандура говорив про те, що одна телевізійна модель може бути предметом наслідування для мільйонів. Спираючись на поняття «підкріплення», А.Бандура описує три способи проходження підкріпленого зразка для наслідування: а) у випадку, якщо за допомогою спостереження моделі можуть виникати нові реакції; б) у випадку, коли наслідування моделі поведінки за винагородою або покаранням може посилювати чи послаблювати стримування цієї поведінки; в) у випадку, коли наслідування моделі може сприяти актуалізації тих зразків поведінки, які і раніше були відомі дитині [14].

Проте важливим, на думку Н.Максимової [8], є засвоєння дитиною позитивного соціального досвіду, який може сприяти швидкій адаптації до оточуючого середовища, в іншому випадку, коли з певних причин цього не відбувається, порушується процес соціалізації, зазнає деформацій «Я-концепція» дитини, формується неадекватне, негативне самоставлення. Важливо, щоб людина засвоювала позитивний соціальний досвід з його складовими (формами та способами громадського життя; характером взаємодії з людьми; соціальними норми та цінностями).

Статева і гендрена ідентифікація дітей відбувається у 2-річному віці.  І якщо раніше можна було стверджувати, що на формування життєвого досвіду у дошкільному і шкільному віці переважно здійснювали вплив батьки як носії соціальних норм та форм поведінки, то зараз таке твердження можна піддати сумніву, проаналізувавши скільки часу молодші школярі проводять біля телевізора чи комп’ютера. Адже, на думку вченої, саме спілкування, колективні форми роботи є корисними для загального розвитку дитини цього віку.  В такий спосіб мультфільм здійснює значний вплив на формування гендерних стереотипів, заміщаючи приклади поведінки, презентовані батьками та іншими значущими фігурами.  Тому, за словами К. Кошак [6], необхідно, щоб батьки постійно цікавилися, які мультфільми дивляться їхні діти, з метою недопущення перегляду неякісних або психологічно  складних для сприйняття зразків мультиплікаційного кіномистецтва. Причому слід обговорювати побачене, аналізувати разом із малюком, якого героя він вважає добрим, а якого злим, позитивним чи негативним, сміливим чи боягузом.

Дітям властиві наслідування й підвищене навіювання та зараження, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. Розуміючи це, автори мультиплікаційних фільмів майстерно використовують ці засоби впливу при їх створенні. Крім цього, враховуючи перцептивні особливості молодших школярів, творці мультфільмів наділяють свої творіння яскравістю, образністю,  вони вміло поєднують реальне і фантастичне, зле і добре. Проте, у зв’язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати з мультфільмів і небажані форми поведінки: грубість, недисциплінованість тощо.

Дж.Ван Евра, звертає увагу  на зв’язок між переглядом телебачення та гендерною стереотипною поведінкою, а також між рівнем когнітивного розвитку дитини і впливом телебачення на гендерну детермінацію. Тобто діти, яким не вистачає розуміння та інформації в даній сфері, прийматимуть ті упереджені або стереотипні гендерні ролі, які буде пропагувати  телебачення [18].

Інший аспект впливу телебачення, зокрема мультфільмів,  є врахування кількості часу, яку дитина проводить перед телевізором. Так, К.Дуркін [15], вказує на  наявність зв’язку між тривалістю перегляду телепрограм та збільшенням наслідування стереотипних гендерних ролей.  Однак це дослідження було піддано критиці через відсутність  пояснення причинно-наслідкового зв’язку між тривалістю перегляду телебачення і наслідками цього.  Також дослідження продемонструвало, що з віком діти мають тенденцію до розвитку стереотипних уявлень про гендерні ролі.  Проте і це дослідження було піддано критиці через те, що воно базувалось на упередженнях на користь чоловічої статі.

Таким чином, за словами Дж.Ван Евра не було виявлено ніякого зв’язку між тривалістю перегляду та наявністю гендерних стереотипів у дітей. Однак Дж.Ван Евра звертає увагу на те, що більша тривалість перегляду навчальних телепрограм впливає на зниження впливу гендерних стереотипів.  Тобто не можна стверджувати, що образи, які діти бачать по телевізору, зберігаються у свідомості дитини без активної інтерпретації з її боку. До того ж, важливим аспектом дослідження наявності впливу перегляду мультфільму на дитину буде те, чи ідентифікувала себе дитина з певним персонажем. В цьому випадку, згідно з Феліцен і Лінн, на чиї дослідження спирається Дж.Ван Евра, існує два аспекти ідентифікації: ідентифікація зі схожим і з бажаним. У першому випадку дитина ідентифікує себе із знайомою людиною (наприклад, батьки, родичі), в іншому – вона ідентифікує себе з уявним ідеальним образом, тобто з тим, ким  вона хотіла би бути.  При чому, тенденція до ідентифікації з бажаним з’являється, згідно науковців,  приблизно у 8 років. Тому дослідження даної проблеми саме серед дітей молодшого шкільного віку є актуальним, адже можна припустити, що уявні образи, до яких вони прагнуть, формуються під впливом вигаданих персонажів мультфільмів. Також діти молодшого шкільного віку схильні ідентифікувати себе з оточуючими людьми. Так, Дж.Ван Евра зазначає, що якщо дитина ідентифікує себе з персонажем, яким особливо захоплюється, то буде схильна наслідувати демонстровану поведінку. Тим не менш, це не дає точної інформації про ступінь даного наслідування і впливу ідентифікації з персонажем [18].

Аналізуючи наукову літературу, ми встановили, що деякі дослідження були спрямовані на знаходження впливу телебачення на вибір професії. Справді, Б.Гюнтер зазначає, що хлопчики обирали професії, які сприймались ними як традиційно чоловічі (поліція, армія і т.д.). Те ж стосується і дівчат.  Було встановлено, що заняття, які пропонувалися для двох статей і були різними, обирались хлопчиками та дівчатками стереотипно. Також Б.Гюнтер, посилаючись на Моргана, зазначає, що дівчата, які довше переглядали телевізор, дотримуються думки, що жінки менш амбітні, ніж чоловіки, і знаходять своє щастя серед дітей, тобто у материнстві [16].

Підтвердженням таких стереотипних уявлень про жінок і чоловіків, трансльованих у мультфільмах і ЗМІ загалом, є проведені С.Сміт дослідження, які показують, що жінки займають менше третини (28%) у частці персонажів (як реальних, так і анімованих), які розмовляють. Крім цього виявлено, що  у масових сценах бере участь лише 17% жінок, хоча цей висновок слід інтерпретувати з обережністю. Також оповідачами у мультфільмах виступають в більшій мірі (83 %) чоловіки [17].

Діти повторюють те, що бачать на екранах, внаслідок ідентифікації. Ідентифікуючи себе з істотою з девіантною поведінкою, яка ніяк на екрані не карається і навіть не осуджується, діти її наслідують і засвоюють її агресивні моделі поведінки. Більше того, агресія в мультфільмах супроводжується гарними, яскравими картинками. Герої красиво одягнені, знаходяться у гарному приміщенні і така сцена супроводжується бійкою та іншими агресивними моделями поведінки. При чому наслідувати агресивну поведінку починають не лише хлопчики, як це традиційно вважається, а й дівчатка. Це пояснюється тим, що в прокат виходять мультфільми про дівчат, які наділені силою і вступають у бійки («Джекі Чан», героїня – Джейд; «Сейлормун» тощо). Тобто в нинішніх мультфільмах руйнуються традиційні моделі побудови сім’ї, розподілу ролей чоловіка та жінки. Дійсно, героїні-войовниці й тендітні витончені хлопчики часто з’являються у мультфільмах. Таким чином мультфільм притягує молодого глядача.

Таким чином внаслідок наслідування, яке займає важливе місце у розвитку, навчанні та вихованні молодших школярів, згідно досліджень П.Скляра [11], Ю.Волкова [12] в учнів формуються деякі гендерні стереотипи.  По-перше, у молодших школярів може несвідомо закріпитися уявлення, що саме чоловіки  відіграють найбільш значущу роль у суспільстві й культурі. По-друге, тим самим обмежуються уявлення учнів про те, який внесок роблять жінки в культуру, а також про ті сфери нашого життя, які традиційно вважаються жіночими. По-третє, в основному заохочується успіх та досягнення чоловіків, тоді як жінки закріплюють моделі поведінки, що меншою мірою співвідносяться з лідерством і управлінням.

Висновки. Ми прийшли до висновку, що типово чоловічий образ – це набір рис, пов’язаний з соціально необмеженим стилем поведінки, компетенцією і раціональними здібностями, активністю й ефективністю. Типово жіночий образ, навпаки, включає соціальні та комунікативні уміння, теплоту і емоційну підтримку. В цілому чоловікам приписується більше позитивних якостей, ніж жінкам. При цьому надмірна акцентуація як типово маскулінних, так і типово фемінінних рис набуває вже негативне забарвлення: типово негативними якостями чоловіка признаються грубість, авторитаризм, зайвий раціоналізм і тощо, жінок –  формалізм, пасивність, зайва емоційність тощо.

Також ми теоретично дослідили засоби впливу, які автори мультиплікаційних фільмів використовують при створенні мультиків. За рахунок цього, вони й користуються серед дітей такою великою популярністю. Так, ми виявили, що дітям молодшого шкільного віку властиві наслідування й підвищене навіювання та зараження, що як позитивно, так і негативно впливають на засвоєння норм і правил поведінки. Крім цього, враховуючи перцептивні особливості молодших школярів, творці мультфільмів наділяють свої творіння яскравістю, образністю,  вони вміло поєднують реальне і фантастичне, зле і добре. Проте, у зв’язку з недостатнім розвитком самосвідомості, малим життєвим досвідом діти можуть наслідувати з мультфільмів і небажані форми поведінки: грубість, недисциплінованість тощо.  Тобто під впливом процесу ідентифікації з улюбленим героєм, діти наслідують ті гендерні моделі поведінки, зображені у анімації.

До того ж, ми визначили які гендерні стереотипи присутні у засобах масової інформації, і зокрема у мультфільмах. Так, виявлено, що жінки в загальному зображуються пасивнішими, ніж чоловіки, більше звертають увагу на свою зовнішністю і прагнуть знайти кохання. Чоловіки ж змальовані у мультфільмах сильнішими, агресивнішими. Проте у деяких мультфільмах відбувається перерозподіл типових фемінних і маскулінних рис.

Література

1. Берн Ш. Гендерная психология: Учебное пособие/ Берн Ш. – СПб: Прайм, 2001. – 320с;
2. Браун Дж. Психология Фрейда и постфрейдисты. М.: REFL-book; Киев: Ваклер, 1997 – 297-304 с;
3. Воронина О.А. Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций/  Воронина О.А.  – М.: МЦГИ-МВШСЭН, МФФ, 2001, – 416 с;
4. Горностай П.П. Основи теорії ґендеру: Навчальний посібник / П.П. Горностай– К.: К.І.С., 2004. – С. 132-156;
5. Кон И.С. Ребенок и общество/ Кон И.С.  – М.: Педагогика, 1998. – 270 с;
6. Кошак К. О. Українські телепрограми для дітей та юнацтва: концептуальні засади: дис. на здоб. наук. ступ. канд. філолог. наук: спец. 10.01.08 «Журналістика» / К.  О. Кошак.  – К.,  – 2007.  – 240 с;
7. Крижанівський Б. М. Мистецтво мультиплікації/ Б. М. Крижаніський. – К.: Рад. школа, 1981. – 118 с;
8. Максимова Н.Ю. Курс лекций по детской патопсихологии: [Учебное пособие] /Н.Ю.Максимова, Е.Л.Милютина. – Ростов н/Д.: Феникс, 200. – 576 с;
9. Мид М. Культура и мир детства/ Мид М.  – М.: Наука, 1988. – 429 с;
10. Поплавський М. М. Мистецтво дитячої мультиплікації на українському телебаченні // Культура і мистецтво у сучасному світі: Збірник наукових праць. — 2012. — Вип. 13. — С. 140-146;
11. Скляр П.П. Гуманізація освіти у життєвих перспективах майбутніх інженерів: монографія / П.П. Скляр. – Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007.– 288 с;
12. Социология : учебник / под ред. проф. Ю.Г. Волкова. – [изд. 2-е, испр. и доп.]. – М. : Гардарики, 2003. – 512 c;
13. Фридан Б. Загадка женственности/ Фридан Б. – М.: Прогресс; Литера, 1993. – 386 с;
    1. Bandura, A. (1965). Influence of modelsʼ reinforcement contingencies on the acquisition of imitative responses. Journal of Personality and Social Psychology, 1, 589-595;
    2. Durkin, K. (1985). Television, Sex Roles and Children. Milton Keynes: Open University Press;
    3. Gunter, B. (1995). Television and Gender Representation. London: John Libbey;
    4. Stacy L. Smith, Crystal Allene Cook. (2008). Gender Stereotypes: An Analysis of Popular Films and TV. Los Angeles: Geena Davis Institute for Gender and Media;
    5.   Van Evra, J. (1990). Television and Child Development. Hillsdale: Erlbaum.
    6. Деякі аспекти гендерної ідентифікації та соціалізації особистості (Ю. М. Галустян, В. П. Новицька) // Український соціум. – 2004. – № 1 (3). – C. 7-13  – режим доступу до інформації: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=51&c=1092.

Ключові слова: гендерні стереотипи, молодший шкільний вік, мультиплікаційні фільми, фемінність, маскулінність.

Статья посвящена проблеме изучению влияния мультипликационных фильмов на формирование гендерных стереотипов у детей младшего школьного возраста. Представлены исследования по изучению данной проблемы, его описание и процедура проведения. Также основательно описаны выводы.

Ключевые слова: гендерные стереотипы, младший школьный возраст, мультипликационные фильмы, фемининность, маскулинность.

This paper describes the effect of cartoons on the formation of gender stereotypes and the peculiarities of perception of cartoons among the children of primary school age. The peculiarities of cartoons because of which the child of primary school age spends so much time watching them are studied.

Keywords: primary school age, gender stereotypes, cartoons.

Постановка проблеми. Проблема формування гендерних стереотипів хвилює науковців вже не один рік. Проте з кожним роком змінюються фактори впливу на суспільство. На мою думку, основою суспільства є діти. Саме на них вагомий вплив мають засоби масової інформації, а саме мультиплікаційні фільми. З кожним роком мультфільми викривлюють бачення про ідеальну жінку чи ідеального чоловіка. Їм приписуються різні суспільні ролі. Навіть в телебаченні можна зустріти чоловіків з більш фемінними рисами, що приводить дітей до хибного бачення чоловічої статі. З моменту виникнення мультфільмів вони активно відпрацьовують способи впливу на поведінку індивідів, підштовхуючи їх до несвідомого проектування символічного зображення в реальне життя. Таким чином виникає гостра потреба у дослідженні механізму впиву мультиплікаційних фільмів на дитячу свідомість, зокрема на формування гендерних уявлень, адже, надалі людина починає вагатись у існуючих уявленнях про гендерні ролі. У зв’язку з чим тема нашого дослідження є актуальною.

Аналіз останніх  досліджень та  публікацій  з цієї проблеми показав, що дослідженням впливу перегляду мультиплікаційних фільмів на глядача займалися багато закордонних (К.Дуркін [4], Дж.ВанЕвра [6], С.Сміт [5]) і вітчизняних учених (О.Венгер [2], С.Будзей [1]). Так, більшість цих вчених вивчали особливості прояву гендерних стереотипів у мультиплікаційній продукції, а також перевіряли наявність впливу на формування усталених уявлень про гендерні ролі у глядачів. Тому виникає проблема дослідження саме такої вікової категорії як молодший шкільний вік, зокрема чи піддаються наслідуванню молодші школярі типових чоловічих та жіночих персонажів з мультфільмів.

Результати експериментального дослідження. Виходячи з цього, метою експериментальної частини є виявлення та дослідження особливостей впливу перегляду мультиплікаційних фільмів на формування гендерних стереотипів дітьми молодшого шкільного віку.

Вибірку експериментального дослідження склали 53 дитини з Освітнього центру «Успіхх» (29 жіночої та 24 чоловічої статі, середній вік дітей = 9,76). Вибірку було поділено на тих, хто переглядає мультфільми часто (група 1) та тих, хто переглядає мультфільми рідше (група 2) (по 25 досліджуваних у кожній групі).

Дослідження проводилося у 2 етапи. На першому етапі ми виявили формування гендерних стереотипів, їх особливості, і порівняли показники у двох групах. Для цього ми використали методику «Східці» (модифікація Якобсона), методика «Семантичний диференціал» та анкету для виявлення уявлення дітей щодо типового образу жінки/чоловіка. На другому етапі ми створили просвітницький інтерактивний урок, спрямований на зменшення рівня формування гендерних стереотипів.

Для діагностики статевої приналежності дитини, як показника гендерних стереотипів, була використана методика «Східці» [3] запропонована Якобсон С. Г. як модифікований для дітей варіант методики «Самооцінка «Дембо-Рубінштейн». Основою методики є виконання малюнку східців, в яких є п’ять сходинок. На верхній сходинці розміщується статева належність (роль), яка найбільше подобається дитині, а на найнижчій – та, що подобається найменше. Дітям пропонується 5 слів – чоловік, жінка, дівчина, хлопець, я, які необхідно розташувати на східцях.

Після проведення методики «Східці» ми отримали наступні результати. У  1-ій групі серед дівчаток: 11% вибрали найкращою статевою роллю – чоловіка, 18% – жінку, 32% – дівчинку, 9% – хлопчика, і 30% – Я (себе самого); серед хлопчиків такі показники: 27% найбільше подобається роль чоловіка, 16% – жінки, 12% – дівчинки, 28% – хлопчика і 17% – Я (себе самого). При чому відповіді хлопчиків і дівчаток відрізняються на статистично значимому рівні (t=1,45) на рівні р>0,05.

Уже у 2-ій групі були виявлені наступні показники серед дівчаток: 12% вибрали найкращою статевою роллю – чоловіка, 23% – жінку, 31% – дівчинку, 8% – хлопчика, і 26% – Я (себе самого); серед хлопчиків такі показники: 21% найбільше подобається роль чоловіка, 15% – жінки, 10% – дівчинки, 35% – хлопчика і 19% – Я (себе самого). При чому відповіді хлопчиків і дівчаток відрізняються на статистично значимому рівні (t=1,38) на рівні р>0,05. Також нами була знайдена статистично значима різниця у відповідях у групі 1 і групі 2 на рівні (t=1,67) на рівні р>0,05.

Для характеристики і аналізу якісного змісту статево-рольової ідентифікації ми використали методику «Семантичний диференціал». Суть методики полягає в тому, що дітям пропонували відповісти на запитання і оцінити за семибальною шкалою від -3 до +3, кому – хлопчикам-чоловікам чи дівчаткам-жінкам – властивіша та чи інша якість.

Обробивши дані за методикою «Семантичний диференціал» ми отримали наступні дані. У групі 1 серед хлопчиків середні значення за характеристиками, які вони приписують своїй статі такі: сильний – слабкий (2,1), добрий – егоїстичний (4,7), охайний – неохайний (2,9), чесний – нечесний (4,4), поступливий – впертий (5,9), дратівливий – стриманий (3,6), веселий сумний (6,0), жорстокий – ніжний (5,0), незалежний – залежний (1,9), кремезний – тендітний (2,4), розумний – дурний (2,7), швидкий – повільний (2,3), злий – добрий (2,9). Дівчатка так приписують своїй статі характеристики: ніжна – груба (3,1), гарна – негарна (1,2), охайна – неохайна (4,3), чесна – нечесна (4,5), покірна – горда (4,3), радісна – страждаюча (2,2), господиня – негосподиня (5,1), дбайлива – байдужа (3,1), щаслива – нещасна (2,1), розумна – дурна (3,9), емоційна – стримана (4,4), тендітна – мужня (3,4), зла – добра (3,6). У 2 групі показники були наступними: серед хлопчиків середні значення за характеристиками, які вони приписують своїй статі такі: сильний – слабкий (3,6), добрий – егоїстичний (4,2), охайний – неохайний (3,1), чесний – нечесний (4,3), поступливий – впертий (5,5), дратівливий – стриманий (3,5), веселий сумний (6,1), жорстокий – ніжний (5,8), незалежний – залежний (2,4), кремезний – тендітний (2,4), розумний – дурний (2,6), швидкий – повільний (2,7), злий – добрий (3,3). Дівчатка з 1 групи так приписують своїй статі характеристики: ніжна – груба (3,9), гарна – негарна (1,1), охайна – неохайна (4,2), чесна – нечесна (3,9), покірна – горда (3,8), радісна – страждаюча (2,1), господиня – негосподиня (4,2), дбайлива – байдужа (2,9), щаслива – нещасна (2,2), розумна – дурна (2,7), емоційна – стримана (3,1), тендітна – мужня (4,2), зла – добра (4,1). При чому порівнюючи відповіді дівчаток і хлопчиків з 1 і 2 групи ми виявили статистично значиму різницю (у групі дівчат t=1,69; у групі хлопців t =1,37) на рівні р>0,05.

В опитування анкети входили відкриті питання, які стосувалися найулюбленіших мультфільмів, героїв, їх якостей, а також уявлення дітей про образ жінки/чоловіка:

1.      Які мультфільми тобі найбільше подобається дивитися?

2.      Як часто ти їх переглядаєш?

3.      Який герой тобі найбільше подобається; назви риси, які тобі найбільше до вподоби?

4.      Які риси має мати ідеальний чоловік, жінка?

5.      Які риси, з тих які ти назвав(-ла) щойно, хотів(-ла) би мати?

6.      На кого ти хотів(-ла) бути схожою?

7.      Ким би ти хотів(-ла) стати, коли виростеш?

Також ми проаналізували мультфільми, характеристики їх основних героїв за критеріями: виробник, жанр, сюжет, герої (їх стать), основні характеристики і цінності героїв.

В результаті було виявлено, що серед дітей молодшого шкільного віку користуються популярністю наступні мультфільми (і, відповідно їх улюблені герої): «Лунтики» (Лунтик, Міла), «Маша і ведмідь» (Маша)», «Ну, постривай!» (Заєць), «Бременські музиканти» (Принцеса, Трубадур), «Клуб Вінкс» (Блум, Лейла, Флора, Стела), «Том і Джеррі» (Джері), «Спанч Боб» (Спанч Боб), «Смішарики» (Крош, Нюша), «Людина-Павук» (Спайдермен), «Чіп і Дейл» (Чіп, Дейл, Гаєчка), «Качині історії» (Дональд Дак). Кількісне відношення переважання у перегляді мультфільмів та їх героїв серед дітей проілюстровано у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. «Найпопулярніші мультфільми та їх герої серед дітей молодшого шкільного віку»

З таблиці видно, що найбільшої популярністю користується мультфільм «Клуб Вінкс», «Лунтики» і «Смішарики». Найменш популярним є «Людина-павук».

Наступним нашим завданням було виявити частоту перегляду мультфільмів дітьми молодшого шкільного віку. Дуже важко було знайти, дітей, які не дивилися мультфільмів взагалі. Тому ми поділили вибірку на тих хто дивиться мультфільми кожного дня (50 %) і тих хто переглядає їх 2-4 дня на тиждень (50%). Група дітей, які переглядають мультфільми щодня зіграли роль експериментальної вибірки, і ті, хто не переглядає.

Також, визначивши найулюбленіших персонажів мультфільмів, ми виявили які риси їх найбільше приваблюють. Ми це зробили для того, щоб порівняти визначені дітьми риси та ті, які у суспільстві стереотипно вважаються чоловічими чи жіночими, і в результаті цьому припустити про формування гендерних стереотипів під впливом орієнтації на персонажів мультфільмів – носіїв цих рис. При чому були виявлена статистично значима різниця у відповідях дівчаток і хлопчиків. Так, дівчатка молодшого шкільного віку найчастіше вказували на такі якості: добра, гарна, управляє чим-небудь. У хлопчиків зазначалося про такі риси, як сила, дотепність, прикольність.  Як бачимо, дівчата обрали «стереотипні» риси – гарна і добра. Характеристика ж «управляє чим-небудь» – нова так, як героїні нових мультсеріалів зображуються незалежними, бойовими, здатними керувати іншими, бути лідерами. Хлопчики ж обрали таку стереотипну рису, як сила; дотепність, прикольність – це новоутворення, у звʼязку із зображенням героїв чоловічої статі у мультфільмів з такими рисами.

Загалом у 1 групі дітей було виявлено такі внутрішні риси персонажів: безстрашний, ввічливий, веселий, добрий, забавний, турботливий, цікавий, досвідчений, сміливий, всіх рятує і перемагає, володіє незвичайними здібностями (виконує бажання, володіє магією, керує водою, землею і т. д.), спритний, милий, худий, сильний, гарний спортсмен. У 2 групі дітей найчастіше зустрічаються такі риси: веселий, добрий, чуйний, смішний, розумний, працьовитий, гарний, багатий, сильний, мужній, такий, що допомагає, рятує.

Наступним блоком питань ми мали на меті узагальнити уявлення дітей про образ ідеального чоловіка/жінки. Так, у групі 1 і групі 2 вони не дуже відрізнялися. Досліджувані хлопчики з групи 1 зазначали про такі риси ідеального жінки чоловіка: сильний, заробляє гроші, любить спорт, працьовитий, смішний, самостійний. У групі 2 вони визначили такі риси чоловіків: сильний, розумний, трудящий, спортивний, агресивний, смішний. Типовий жіночий образ досліджувані дівчатка 1 групи наділили такими характеристиками: добра, ніжна, гарна, спортивна, спритна, модна, вміє керувати, лідер. У 2 групі вони виділили такі риси ідеальної жінки: гарна, така, що допомагає, любить дітей, добра, працьовита. Однак є суттєві відмінності на статистично значимому рівні між відповідями хлопчиків і дівчаток. Так, хлопчики зі всієї вибірки наділили типовий жіночий образ такими рисами: гарна, слабка, молода, спортивна. Тобто з відповідей видно, що хлопчики, на відміну від дівчаток, більше звертали увагу на  зовнішні характеристики (тобто фізичні, поведінкові). Дівчатка ж визначили такі основні риси чоловічого образу: сильний, красивий, добрий, такий, що допомагає і рятує, ніжний, веселий. А дівчата, як видно, наділяють чоловіків типово фемінними рисами (добрий, ніжний), що може пояснюватися тим, що вони сприймають його як партнера, адже для більшості героїнь мультфільмів основною метою є любовні романтичні  стосунки з протилежною статтю. Дані результати проілюстровані у таблиці 1.2.

Табл. 1.2. Пріоритетні риси для хлопчиків і дівчат у першій і другій групі.

При чому з тих, рис які діти визначили, хлопчики із групи 1 хотіли би мати наступні: сильний, смішний, працьовитий, багатий. З групи 2 – розумний, сильний, трудящий, смішний. Дівчатка з групи 1 хотіли би характеризуватися такими ознаками: добра, гарна, спортивна, вміє керувати. Дівчатка з групи 2 хотіли би мати такі риси: гарна, добра, працьовита.

На питання «На кого ти хотів(-ла) бути схожим?» можна зазначити, що в кожній групі респондентів зустрічається відповідь «на батьків» (дівчатка –  на маму, хлопчики – на тата), вказуються й інші члени сімʼї: старші брати і сестри, бабуся, дядько (43%). Крім того, респонденти всіх груп називали кіногероїв, відомих людей (21%) (наприклад, футболістів, музикантів, кіноакторів). Також у всіх групах зустрічаються також герої мультфільмів та казок (36%). І цей факт ясно показує, що герої останнього типу також можуть бути носієм стереотипів для дітей молодшого шкільного віку. Так, дівчатка молодшого шкільного віку назвали наступних героїв мультфільмів та казок: Вольт (собака – герой однойменного мультфільму), Дюймовочка, Блум, Флора (героїні мультсеріалу «Клуб Вінкс»). Хлопчики цього віку відзначили таких героїв мультфільмів, як Спанч Боб і Людина-Павук, Чіп і Дейл.

На питання «Ким би ти хотів(-ла) стати, коли виростеш?» дівчатками були названі такі «загальні» професії: актриса, співачка, вчителька, модель. «Специфічними» для дівчаток першої групи були професії: 1 група – кондитер, конструктор, міліціонер, дизайнер, медсестра; 2 група – перукар, манікюрниця, медсестра, продавець, художник. Однак дана різниця у відповідях не є статистично значимою. «Загальною» професією серед відповідей хлопчиків виявилася професія футболіст, машиніст. До «специфічних» професій названим хлопчиками першої групи належать такі: вертольотчик, винахідник, співак, спецназівець, головний інженер, головний будівельник; другої групи: історик, вчитель, програміст, мандрівник, міліціонер, лікар. Тобто діти обирали для себе професії, які вважаються традиційно чоловічими чи жіночими, залежно від статі. Хоча дівчатка з 1 групи відходили від стереотипів, обираючи чоловічі професії (міліціонер, конструктор). Проте дана різниця теж не є статистично значимою.

Аналіз мультфільмів ми здійснювали за такими критеріями: за критеріями: виробник, жанр, сюжет, герої (їх стать), основні характеристики і цінності героїв. Перший  в рейтингові перегляду мультсеріалів – «Клуб Вінкс», італійського виробництва. За жанром – фантастика, пригоди, драма, мелодрама. Сюжет: мультсеріал розповідає про пригоди Вінкс (клуба фей), про їх навчання в школі Алфея, про їх протистояння силам зла і про їх особисте життя. Основні герої: Блум, Стела, Флора, Муза, Текна, Лейла. Основні їх характеристики та цінності: сімʼя, дружба, чесність, взаємодопомога і впевненість у своїх силах. Наступний мультфільм, який ми піддали аналізу – «Чіп і Дейл», виробник – студія Діснея (США), за жанром – сімейний, пригоди, детектив, комедія. Сюжет: милі і чарівні бурундучки вічно потрапляють в неприємності і борються із злодіями (Товстопуз, Нортон). Герої та їх характеристики: Чіп (відповідальний), Дейл (веселий  і безтурботний), Рокфор (захисник), Гаєчка (винахідниця), Вжик. Ще один мультсеріал, який користується популярністю «Маша і Ведмідь» російського виробництва. Жанр: дитячий телевізійний серіал, ситком. Сюжет: маленькій дівчинці, на імʼя Маша, вдома стає нудно і вона вирушає до лісу, де знаходить нового друга — Ведмедя, і бешкетує з ним. Герої і їх характеристики – Маша (неслухняна і пустотлива) і Ведмідь (працьовитий і не балакучий). Ще один російський нині популярний мультсеріал – «Лунтики», за жанром – комедія, пригоди, сімейний, навчальний мультфільм. Сюжет:  головні персонажі – це діти, які пізнають світ, вчаться взаєминам у суспільстві. Серіал дуже добрий, в ньому показаний дитячий погляд на світ. Герої та їх характеристики: Лунтик, який характеризується чуйністю і прагненням прийти на допомогу; Міла – мила та ввічлива; Кузя – рухливий, спритний і кмітливий; Бджоленя – швидкий та розумний. «Смішарики» – російського виробництва дитячий телевізійний серіал, за жанром – лірична комедія, філософська драма, наукова фантастика. Сюжет: кумедні круглі істоти, що живуть у вигаданому світі. За зовнішньою простотою та дитячою наївністю сюжету ховаються цілком серйозні і навіть філософські теми. Герої і їх характеристика: веселий та енергійний Крош, серйозний і совісний Їжачок, лірик Бараш та мрійлива Нюша. Досі користується популярністю радянський, пізніше російський мультсеріал «Ну, постривай!», за жанром – ситком, буфонада. Сюжет: вовк постійно намагається зловити Зайця, але кожен раз зазнає поразки. Герої та їх характеристика: Вовк – злий і нерозумний хуліган і вандал; Заєць – ідеальний радянський школяр: спортсмен, технік. «Бременські музиканти» – ще один радянський мультсеріал, мюзикл за жанром. Сюжет: подорож групи музикантів, виступ у короля, а потім рятування його з рук злодіїв, та любов між Трубадуром та Принцесою. Герої: Трубадур, Принцеса, Осел, Кіт, Кінь і Півень. Всі вони веселі, безтурботні, схожі на представників культури 60-х рр. «хіпі». Наступний мультсеріал, який ми проаналізували – «Спанч Боб», американського виробництва, за жанром – ситком, буфонада, пригоди. Сюжет: дії мультсеріалу розгортаються на у вигаданому містечку дні Тихого океану, головними дійовими особами є представники морської фауни. Герої: Спанч Боб (наївний, добрий), Патрік Стар (дурнуватий і ледачий), Містер Крабс (скнара), Сквідвард (злий буркотун). «Том і Джері» – мультсеріал американського виробництва, за жанром – комедія, буфонада. Сюжет: кіт Том намагається зловити мишеня, але йому це майже ніколи не вдається. Герої: Том, Джері, Спайк. Том – чутливий і ранимий; Джері – запальний і дратівливий, часто використовує насильство; Спайк відрізняється особливою емоційністю і балакучістю, недолік розуму компенсується фізичною силою. «Качині історії» мультсеріал студії Дісней (США), за жанром – сімейний, пригоди. Сюжет: жадібний багатій Скрудж Макдак, який має власний грошовий басейн, вічно потрапляє у халепи, але йому завжди допомагають його племінники. Герої і їх характеристики: Скрудж МакДак (скнара), і 3 його племінники: Крячик (лідер тріо), Квачик (найрозумніший з трьох) і Кручик (творчий, мислитель). Ще один американський мультсеріал, за жанром екшн, пригоди, фантастика – «Людина-Павук». Сюжет: мультсеріал оповідає історію про супергероя, Людину-павука, під маскою якого ховається Пітер Паркер – студент університету Емпайр-стейт. Герої: Спайдермен, Блейд, Чорна Кішка, Шибайголова, Капітан Америка, Мері-Джейн та ін. Всі вони супер-герої і їх основна задача – рятувати світ від злодіїв. Як видно з аналізу, пригодницькі, веселі мультсеріали, в деяких з  них зображене насильство, у ході боротьби добра зі злом. Також персонажі чоловічої статі зображені дотепними, неагресивними, деякі з них боягузи, що є не типовими чоловічими риси. Те ж можна і сказати про жіночі образи в мультсеріалах, серед дівчат є винахідниці, борці за добро, що відходить від стандартних уявлень суспільства про роль жінки. Крім того, серед 46 героїв персонажів жіночої статі – 13 (28%), чоловічої – 33 (72%).

Висновки. В результаті ми виявили статистично значиму різницю у поглядах на типові чоловічі і жіночі образи дівчат і хлопців. Також ми виявили найбільш популярні серед дітей шкільного віку мультфільми, згідно аналізу, їх герої наділені не такими уже й типовими для статей характеристиками. Однак частка героїв чоловічої статі значно переважає представників жіночої. Проте немає статистично значимої різниці у поглядах дітей першої і другої групи на типовий образ жінки/чоловіка, їх рис, їх професію, що свідчить про те, що частота перегляду мультфільмів не є визначальним фактором впливу мультфільмів на дітей. Загалом як і мультфільм є одним з факторів, але не  визначальним у формуванні гендерних стереотипів, адже в першу чергу діти наслідують батьків та родичів. Однак були знайдені і статистично значимі відмінності по методикам. Виявилося, що всім дівчаткам більше подобається роль дівчинки, а найменше – роль хлопчика. Хлопчикам, які частіше переглядають більше до вподоби роль чоловіка, а найменше – роль дівчинки; хлопчикам, які рідше переглядають мультфільми, більше подобається роль хлопчика, а найменше – роль дівчинки. Тобто це свідчить про вплив перегляду мультфільмів на формування гендерних стереотипів. Також порівнявши відповіді дівчаток з 1 і 2 групи по методиці «Семантичний диференціал», виявилося, що дівчаткам, які частіше переглядають мультфільми, імпонують більше типові чоловічі риси (груба, горда, розумна, мужня, негосподиня), ніж дівчаткам з 2 групи. Крім цього, хлопчики, які частіше переглядають мультфільми, у порівнянні із тими, хто рідше, частіше обирають більше маскулліні риси, які їм до вподоби. Це також свідчить про формування гендерних стереотипів під впливом мультфільмів.

Література

1. Будзей С. Вплив змісту мультфільмів та телепередач на управління процесом формування моральних  якостей дитини//Освіта на Луганщині: Науково-методичний журнал/ Будзей С.  – 2008. – Вип. №1 (28). – с. 59-64;
2. Венгер А. Л. Психологическое обследование младших школьников / А. Л. Венгер, Г. А. Цукерман. М. : ВЛАДОС-Пресс, 2001. 159 с. (Библиотека школьного психолога);
3. Мани Д. Ориентация // Сексология/ Мани Д., Такер П.  – СПб.: Питер, 2001. – С. 126 – 133;
4. Durkin, K. (1985). Television, Sex Roles and Children. Milton Keynes: Open University Press;
5. Stacy L. Smith, Crystal Allene Cook. (2008). Gender Stereotypes: An Analysis of Popular Films and TV. Los Angeles: Geena Davis Institute for Gender and Media;
6. Van Evra, J. (1990). Television and Child Development. Hillsdale: Erlbaum/

The article is about the important role of print media in the coverage of gender issues. Analysis of the materials in question are represented gender equality in Ukrainian society.

Сучасні друковані ЗМІ відіграють надзвичайно важливу роль у тиражуванні, ствердженні або руйнації гендерних стереотипів, які є основоположними та пронизують усі сфери буття людини. Предметом інтересу, осмислення та ретрансляції вітчизняних ЗМІ стає все що входить до суспільного гендерного дискурсу – протилежні позиції, суперечливі думки, опозиція слова та дії. В такому контексті важливо розуміти, якою є картина відображуваних явищ у медійному просторі, чи сформовані у його представників стратегії та концепти представлення гендерної проблематики; як репрезентуються образи соціуму у пресі, чи запроваджуються принципи гендерної рівності. Важливо звернути увагу на роль медіа у відтворенні гендерних порядків і гендерної нерівності в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед українських учених гендерну проблематику в матеріалах ЗМІ досліджували О. Кісь, Ю.П. Маслова, В. Слінчук, А.М. Волобуєва та інші. В дослідженнях аналізується словесне відображення гендерних стереотипів у пресі.

Метою статті є оцінка репрезентації питань гендерної проблематики за посередництва українських друкованих медіа.

Виклад основного матеріалу дослідження. Роль медіа у висвітленні гендерної проблематики останнім часом є модною темою наукового і публіцистичного дискурсів. Медіа звинувачують у впровадженні та підтримці стереотипів: призначення жінки і коло її інтересів тяжіють до суто приватної сфери (сім’я, домашні побутові обов’язки, діти), чоловіку ж належить п’єдестал публічної людини, для якого головним є робота, самореалізація та суспільне визнання [1, с. 67]. Звичайно, медіа мають приділяти значну увагу темам рівності у житті, насильства в сім’ї, уникати стандартних гендерних ролей. Сьогодні гендерні неурядові організації чекають рівності представлення різних «гендерів» у медіа, включно з ЛГБТ-товариствами, стверджуючи, що медіа мають об’єктивно ставитися до проблем queer-спільнот, уникати мови ворожнечі. З іншого боку, велика кількість різноманітних організацій, в основному, сімейного та релігійного спрямування, звинувачують медіа, що вони під виглядом відстоювання прав людини й демократії пропагують гомосексуальну ідеологію.

Необхідно зауважити, що медіа не в змозі примусити аудиторію думати запропонованим чином, але вони можуть задати теми, які стануть актуальними та обговорюваними. Звичайно, медіа повинні висвітлювати погляди всіх значимих груп суспільства, оскільки аудиторія має право знати про труднощі, інтереси, проблеми представників різних «гендерів». ЗМІ є також ефективним засобом легітимізації певних груп соціуму, їх поглядів та способу життя. Але не можливо погодитися з думкою деяких активістів та дослідників, що медіа мають бути інструментом для досягнення певних цілей гендерної пропаганди. ЗМІ – перш за все посередник між різними групами населення, між віртуальним та фізичним світом. Вони часто використовуються для досягнення певних агітаційних та пропагандистських цілей, але, швидше, це є наслідком перекручування місії медіа, а не їх природною роллю.

Не лише проблемою та обов’язком мас-медіа, але і завданням різних груп є представлення своїх поглядів. Якщо їх погляди не мають актуалізованого значення для аудиторії, якщо вони не проводять спрямовану, у тому числі на медіа, політику, тобто не створюють інформаційних приводів, вони не потраплять до фокусу уваги мас-медіа і не будуть презентовані належним чином в інформаційному полі. Безперечно, це стосується і різних груп гендерних активістів.

Проблеми, які вирують суспільством, в тому числі і проблеми гендеру, самі по собі не є предметом зацікавленості медіа. Вони набувають актуальності, тільки тоді, коли стають цікавими та мають значення для цільової аудиторії. Звичайно, це не означає, що медіа мають сліпо розповсюджувати гендерні стереотипи, які панують у певній частині соціуму. Але, одночасно, не справедливо покладати відповідальність за існування цих стереотипів на медіа. Численні дослідження свідчать, що медіа здатні транслювати моделі поведінки, але не вони відіграють головну роль у формуванні громадської думки щодо певних проблем суспільного існування. Тобто вплив засобів масової інформації, зокрема, на лідерів думок, не є ознакою їх пріоритетної ролі у формуванні позицій щодо співіснування різних, в тому числі гендерних, груп суспільства.

Гендерна рівноправність залежить від багатьох факторів. Одним із них, хоча й не головним, звичайно виступають друковані ЗМІ. Дотримання гендерної рівноваги є не тільки завданням та проблемою ЗМІ, за що найчастіше їм закидають різного роду докори. Завданням журналістів є висвітлення існуючого стану в суспільстві. Зміна свідомості щодо ролі різних «гендерів» відображається у друкованих медіа тою мірою, якою вона відбувається в соціумі. Для прикладу, перехід жінки з побутової сфери у політичну і економічну, що відбувається в реальності згодом має своє відображення у медіа, а не навпаки. Пасивність є проблемою як друкованих ЗМІ, так і громадської думки. Внаслідок цього нові тенденції не відразу адекватно відображуються в медіа-матеріалах. В такому випадку медійні дослідження повинні звернути увагу журналістів на такі невідповідності, допомагати їх усвідомлювати і долати.

Для формування структури гендерних публіцистичних образів мають важливе значення концепти – мовні одиниці, що належать до певних концептуальних класів і є мовними засобами інтелектуально-чуттєвого відображення картини світу, знання й досвіду людини в її свідомості. Функціонування концептів у текстах, починаючи від заголовних комплексів, формує певні уявлення про їх змістове наповнення [2, с. 10]. Тому одним з основних показників у медіа-дослідженні є кількісна представленість гендерної проблематики у заголовках медіа-текстів.

При порівнянні загальної кількості заголовків в яких висвітлено гендерну проблематику в чотирьох виданнях («Урядовий кур’єр, «Газета по українськи», «День», Український тиждень») маємо такий результат. За 2011 рік – найменша кількість заголовків 11, за 2012 – 38, 2013 – 36. Дані за 2011 рік помітно відрізняються від даних за наступні два роки. Це свідчить про те що гендерній проблематиці приділялося менше уваги. Кількість заголовків з гендерною складовою за 2012-2013 роки збільшилася трохи більше ніж в три рази. Це є показником підвищення уваги працівниками друкованих ЗМІ до проблеми гендерної рівності.

Частота появи матеріалів з гендерної тематикою у пресі, досягає найвищої точки у березні. З 85 заголовків 35 опубліковано саме в цьому місяці. Можливо, це пов’язано з святкуванням Міжнародного жіночого дня, що свідчить про зв’язок гендерної проблематики з правами жінок.

В аналізованих виданнях зафіксовано майже однакову інтенсивність висвітлення проблематики фізичного насильства. З усіх згадувань про насильство в двох виданнях з п’яти опубліковано по одній статті з відповідними орієнтуючими заголовками, лише в одному виданні опубліковано дві статті. У цілому, в трьох виданнях увага до теми насильства лише над жінками. Цікавим є факт, що статті з відповідними заголовками опубліковані у березні місяці кожного з аналізованих років. Це схоже на своєрідну тенденцію звернення уваги до фізичного насильства над жінками лише напередодні Міжнародного жіночого дня.

Складно визначити, наскільки акцент на певній сфері, виражений у кількісному представленні заголовків, пов’язаний зі стилем та специфікою та стилем, їх рубриками та спрямованістю матеріалів. Не можна сказати, що ті або інші події подаються в конкретних рубриках або постійно висвітлюються у більш-менш однакових об’ємах. Тим не менше, в аналізованих текстах медіа переважають (за кількістю та об’ємом) матеріали гендерної проблематики в політиці та міжнародних відносинах, економічний розвиток та фінанси.

Слідуючи своїм гендерним ролям, чоловік виступає носієм гендерної дискримінації стосовно жінки, активним соціальним персонажем багатьох сфер суспільного життя. Таке враження підсилює той факт, що у загальному масиві представлено 6 заголовків з некоректними висловлюваннями, які в першу чергу покликані висвітлювати події з політичної сфери.

Динаміка появи усіх інших публікацій вказує на те, що висвітлення гендерної проблематики є хаотичним або викликано зовнішніми факторами суспільними обговореннями, резонансними випадками, оголошенням офіційних даних або законодавчих пропозицій, публічними акціями.

Можна констатувати, що в пресі з гендерної проблематики здійснюється опис суспільної думки або залучення коментарів експертів, супроводжуючи їх статистичними даними; також широко представлені різноманітні приклади з закордонного життя – політичні рішення та їх підтримка або заперечення громадян та інформаційні приводи щодо актуалізації гендерної тематики у вигляді особливих випадків, резонансних подій та нестандартних ситуацій в українському повсякденні. Отримані дані свідчать про те, що звернення українських друкованих ЗМІ до гендерної проблематики протягом першого півріччя 2012-2013 років значною мірою спровоковано важливими суспільними та політичними подіями в Україні і у світі: прийняття закону про дозвіл одностатевих шлюбів у країнах ЄС, обговорення у Верховній Раді законопроекту про недискримінацію сексменшин (зареєстрований 19.02.13), гей-парад у Києві (25.05.13), різноманітні суспільні рухи, коментарі, акції «за» та «проти» тих чи інших аспектів гендерної політики (регулярні акції FEMEN по різних країнах світу під різними гаслами).

У матеріалах частіше звертаються до конкретних розповідей насичених термінами про випадки з життя представників ЛГБТ-груп, аніж до аналізу проблематики в цілому, хоча і послуговується загальноприйнятими концептами політико-правової риторики, такими як «гендер», «гендерна політика», «рівноправність чоловіків та жінок». Слід констатувати, що в медійній представленості гендерної проблематики, яка містить маркери «гендерної термінології», спостерігається значне зміщення в сторону окремих груп, ЛГБТ, разом з тим соціальні взаємини жінок і чоловіків, особливості їх статусів рідко потрапляють до кола «гендерного дискурсу», подаються з позицій природної установки, соціального порядку, що склався.

Друковані медіа апелюють до традиційної гендерної свідомості аудиторії, актуалізують гендерні стереотипи, здійснюють з ними «гру», намагаючись наголосити на вибуховому потенціалі гендерної проблематики, створити атмосферу інтриги, шоку, іронії. Розповсюдження матеріалів з закордонних видань надає локальним подіям глобального контексту, однак лише у тій частині гендерного дискурсу, яка пов’язана із проблемами ЛГБТ-груп.

Друковані ЗМІ торкаються й тем антифеміністського спрямування, осуду пропаганди гомосексуалізму як загрози традиційній родині й нав’язування чужих цінностей. Українська преса, якщо й піднімає гендерні питання, то, як правило, звертається при цьому до стійких гендерних стереотипів, які характерні для культури й громадської думки, орієнтуючись на більш консервативну аудиторію.

Часто зустрічається такий ракурс висвітлення гендерних питань, як приклади прояву громадянської позиції та події закордоном або відгуки журналістів на них; також присутні заголовки орієнтовані на резонансні події та їх наслідки в Україні. Разом з тим, висвітлення гендерної політики та суспільна думка щодо неї зустрічається значно рідше, а осуд феміністських проявів, нетрадиційних сексуальних орієнтацій фактично врівноважується толерантністю до них, апелюючи до прав людини.

Проаналізувавши такі дані, можна стверджувати, що матеріали з висвітлення гендерної проблематики подаються як «скандал», «вибух», «казус», «іронічний нарис», і т.п., тобто, в основному, мають привернути увагу аудиторії своїм стилістичним, змістовним та емоційним пафосом. Для надання яскравості заголовкам текстів журналісти часто підбирають якомога більш провокаційні словосполучення, які часом не відповідають змістовним параметрам тексту, але самі по собі підвищують увагу та шокують. Тобто, гендерна проблематика в пресі подається як привід здивувати, збентежити, шокувати аудиторію.

Варто зазначити, що засоби масової інформації завжди першими реагують на будь-які зміни у суспільних процесах. Відтворюючи тенденції, що спостерігаються в стосунках між статями, журналісти, разом з тим, створюють підґрунтя для подальшого їх розвитку на демократичних засадах [3].

Висновки. З аналізу заголовків друкованих ЗМІ за період 2011-2013 рр. випливає, що питання гендерної політики та гендерної рівності у кожному виданні обговорюються з різною частотою, але нерегулярно. Звернення до гендерної проблематики відбувається хаотично і є ініційованим зовнішніми факторами − суспільними обговореннями, резонансними випадками, публічними акціями, оголошенням законодавчих пропозицій або офіційних даних. Висвітлення гендерної проблематики в друкованих виданнях потребує від авторів неабиякої компетентності та об’єктивності, адже як би ми не намагалися ідеалізувати ЗМІ і надати їм функції посередника, вони все ж таки чинять неабиякий вплив на свідомість громадян. Журналісти повинні відображати реальну ситуацію в суспільстві, настрої, смаки, переконання, уникати вживання стереотипів.

 Список використаних джерел та літератури

1. Слінчук, В.В. Соціальна типізація гендерних стереотипів у мові ЗМІ [Текст] / В.В. Слінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – К. : 2004. – Т. 17. – С. 67–74.
2. Слінчук, В.В. Мовностилістичні засоби творення гендерних образів молоді (за матеріалами друкованих мас-медіа) [Текст] : автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.01.08 / В.В. Слінчук ; Інститут журналістики Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – К. : 2006. – 20 с.
3. Маслова, Ю.П. Роль гендерних стереотипів у розбудові громадянського суспільства (на прикладі сучасних українськомовних ЗМІ) [Електронний ресурс] / Ю.П. Маслова. – Режим доступу : http://eprints.oa.edu.ua/1470/1/Маслова.pdf. – Назва з екрану
4. Волобуєва, А.М. Гендерна політика у дзеркалі преси (моніторинг газет «День», «Дзеркало тижня», «Столиця», «Хрещатик») [Текст] / А.М. Волобуєва // Наукові записки Інституту журналістики. – 2002. – Т. 6. – С. 66–69.
5. Кісь, О.Р. Моделі конструювання ґендерної ідентичності жінки в сучасній Україні [Електронний ресурс] / О.Р. Кісь // Ї. – 2003. – № 27. – Режим доступу : www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm. – Назва з екрану
6. Україна–2002. Моніторинг соціальних змін [Текст]. – К. : ІС НАНУ, 2002. – 668 с.

Ключові слова: гендер,гендерні відносини, гендерні стереотипи, словникові варіанти.

The main goal of the article is to explain the meaning of ‘gender’, analyze its aspects in translation and further development.

Key words: gender, gender relations, gender stereotypes, vocabulary variants.

Одним із основних критеріїв професіоналізму перекладача є здатність адекватно реагувати на необхідність правильного підбору слів при перекладі та максимально повній передачі змісту оригіналу твору. Таким чином, психолінгвістичні особливості гендеру  в перекладі важливі так само, як і професійні якості перекладача [22,1].

Актуальність наукового дослідження полягає у вивченні здатності представників чоловічої та жіночої статі адекватно реагувати на мовне середовище і контекст перекладу та підбирати правильний варіант перекладу лексичної одиниці.

Об’єктом дослідженняє окремі синтаксичні одиниці художнього твору Ф.С.Фіцджеральда «Великий Гетсбі». Переклад твору здійснювався двома перекладачами різної статі.

Предметом дослідження є гендерні особливості вибору словникового варіанту при перекладі художніх творів.

Метою дослідження є встановлення гендерних особливостей вибору словникових варіантів перекладачами-жінками та перекладачами-чоловіками згідно специфіки викладення інформації різностатевими перекладачами.

Гендер як поняття визначається концепцією завдань, функцій та ролей, які суспільство визначає для жінок та чоловіків з метою виконання їх в суспільному та особистому житті. Гендер слід вивчати як компонент колективної та індивідуальної свідомості, що проявляється як в стереотипному мисленні, так і в мовній поведінці індивідів [3,161].

Проаналізувавши переклади Є.Калашніковой та М.Лаврова англомовного роману Ф.С.Фіцджеральда «Великий Гетсбі», де перекладачі розрізняються за гендерним параметром, можна побачити помітні ознаки гендеру при інтерпретації оригіналу твору двома перекладачами.

Мова перекладачів у порівнянні з мовою автору оригіналу при передачі образу головної героїні відрізняється як посилення виразності, так і її послаблення. Але виразнимє той факт, що перекладач-чоловік частіше посилює виразність мовлення. Так, наприклад, оригінальну фразу, яка описує голос героїні…but there was an excitement in her voice…a promise that she had done gay, exciting things just a while since that there were gay, exciting things hovering in the next hour, перекладач-жінка перекладає наступним чином: но в голосе было многое… от звук веселья и радостей, только что миновавших, и отзвук веселья и радостей, ожидающих впереди [34,4]. Тут можна побачити прийом трансформації, коли excitement перекладається як многое. Перекладач також використала прийом генералізації, що призводить до зниження емоційності мовлення. Метафоричне використання дієприкметника hovering(парящих) трансформується в стилістично нейтральний дієприкметник – ожидающих, який також знижує виразність мовлення в перекладі.

У перекладача чоловічої статті при перекладі цього фрагменту можна побачити більше експресивності: но голос – это было нечто необыкновенное… слышались в нем отголоски буйного веселья и шальной радос­ти, и, главное, обещания еще более неземных бла­женств, ожидающих вас в недалеком будущем [36,5]. Іменник an excitement перекладач-чоловік передає як нечто необыкно­венное, де за рахунок додавання позитивної оцінки «нечто» компенсується частина втраченої емоційності. В сполученні буйное веселье и шальная ра­дость експресивність висловлювання вище, ніж у Фіцджеральда та у перекладача жіночої статі. Прикметник буйный вказує на найвищий ступінь емоційності і таким чином гіперболізує ситуацію. Розмовний прикметник шальной також посилює експресивність мови перекладача. Перекладач-чоловік використовує прийом трансформації, передаючи оригінальне сполучення gay, exciting things в суміжне за значенням сполучення неземные блаженства. Таким чином перекладач актуалізує прийом гіперболізації. Але при перекладі метафоричного дієприкметника hovering (парящих) у перекладача-чоловіка нейтралізуються метафори (hovering-ожидающих), тому знижується виразність оригіналу мови автора.

Стилістичні порушення можна побачити лише у перекладача чоловічої статі в сторону зниженого стилю та брутального мовлення:  …bright eyes and a bright passionate mouth, перекладач-чоловік передає як сияющие глаза и броский чувственный рот. Прикметник броский належить до розмовного стилю російської мови та робить мову перекладу грубою.

Також перекладач чоловічої статі використовує терміни, які не зовсім властиві для стилю Фіцджеральда жанру художньої літератури в цілому. В наступному прикладі манірність Дейзі підкреслюється в оригіналі таким чином: She laughed again, as if she said something very witty. Перекладач-чоловік конкретизує семантику словосполучення very witty та використовує термінологічне слово каламбур. Таким чином, перекладач чоловічої статі прагне досягнути додаткового іронічного ефекту.

Наведені вище приклади говорять про те, що між чоловічим та жіночим перекладами є певні розбіжності: чоловіки здатні частіше використовувати знижену лексику та терміни, ніж жінки. До того ж даний аналіз показав, що мова перекладачів чоловічої статі виразніша і чоловіки частіше використовують образні засоби. Це, з одного боку, підтверджує той факт, що гендер є нестійким параметром у мовному акті, а з іншого боку, це свідчить і про те, що при виборі засобів впливу на читачів, чоловік-перекладач діє «сміливіше» в той час, як перекладач-жінка намагається «слухняно» іти за текстом оригіналу, рідко згадуючи про те, що в американській традиції художньої літератури прийнятий більш нейтральний стиль мовлення, тому виникає необхідність удодаванні виразніших засобів мови [3,162].

Література:

Хоміч М.П.

Національний університет «Острозька академія»

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРУ СЛОВНИКОВОГО ВАРІАНТУ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ

Стаття має на меті розкрити суть поняття «гендер», проаналізувати аспекти гендерного перекладу та його подальший розвиток.

Ключові слова: гендер,гендерні відносини, гендерні стереотипи, словникові варіанти.

The main goal of the article is to explain the meaning of ‘gender’, analyze its aspects in translation and further development.

Key words: gender, gender relations, gender stereotypes, vocabulary variants.

Одним із основних критеріїв професіоналізму перекладача є здатність адекватно реагувати на необхідність правильного підбору слів при перекладі та максимально повній передачі змісту оригіналу твору. Таким чином, психолінгвістичні особливості гендеру  в перекладі важливі так само, як і професійні якості перекладача [22,1].

Актуальність наукового дослідження полягає у вивченні здатності представників чоловічої та жіночої статі адекватно реагувати на мовне середовище і контекст перекладу та підбирати правильний варіант перекладу лексичної одиниці.

Об’єктом дослідженняє окремі синтаксичні одиниці художнього твору Ф.С.Фіцджеральда «Великий Гетсбі». Переклад твору здійснювався двома перекладачами різної статі.

Предметом дослідження є гендерні особливості вибору словникового варіанту при перекладі художніх творів.

Метою дослідження є встановлення гендерних особливостей вибору словникових варіантів перекладачами-жінками та перекладачами-чоловіками згідно специфіки викладення інформації різностатевими перекладачами.

Гендер як поняття визначається концепцією завдань, функцій та ролей, які суспільство визначає для жінок та чоловіків з метою виконання їх в суспільному та особистому житті. Гендер слід вивчати як компонент колективної та індивідуальної свідомості, що проявляється як в стереотипному мисленні, так і в мовній поведінці індивідів [3,161].

Проаналізувавши переклади Є.Калашніковой та М.Лаврова англомовного роману Ф.С.Фіцджеральда «Великий Гетсбі», де перекладачі розрізняються за гендерним параметром, можна побачити помітні ознаки гендеру при інтерпретації оригіналу твору двома перекладачами.

Мова перекладачів у порівнянні з мовою автору оригіналу при передачі образу головної героїні відрізняється як посилення виразності, так і її послаблення. Але виразнимє той факт, що перекладач-чоловік частіше посилює виразність мовлення. Так, наприклад, оригінальну фразу, яка описує голос героїні…but there was an excitement in her voice…a promise that she had done gay, exciting things just a while since that there were gay, exciting things hovering in the next hour, перекладач-жінка перекладає наступним чином: но в голосе было многое… от звук веселья и радостей, только что миновавших, и отзвук веселья и радостей, ожидающих впереди [34,4]. Тут можна побачити прийом трансформації, коли excitement перекладається як многое. Перекладач також використала прийом генералізації, що призводить до зниження емоційності мовлення. Метафоричне використання дієприкметника hovering(парящих) трансформується в стилістично нейтральний дієприкметник – ожидающих, який також знижує виразність мовлення в перекладі.

У перекладача чоловічої статті при перекладі цього фрагменту можна побачити більше експресивності: но голос – это было нечто необыкновенное… слышались в нем отголоски буйного веселья и шальной радос­ти, и, главное, обещания еще более неземных бла­женств, ожидающих вас в недалеком будущем [36,5]. Іменник an excitement перекладач-чоловік передає як нечто необыкно­венное, де за рахунок додавання позитивної оцінки «нечто» компенсується частина втраченої емоційності. В сполученні буйное веселье и шальная ра­дость експресивність висловлювання вище, ніж у Фіцджеральда та у перекладача жіночої статі. Прикметник буйный вказує на найвищий ступінь емоційності і таким чином гіперболізує ситуацію. Розмовний прикметник шальной також посилює експресивність мови перекладача. Перекладач-чоловік використовує прийом трансформації, передаючи оригінальне сполучення gay, exciting things в суміжне за значенням сполучення неземные блаженства. Таким чином перекладач актуалізує прийом гіперболізації. Але при перекладі метафоричного дієприкметника hovering (парящих) у перекладача-чоловіка нейтралізуються метафори (hovering-ожидающих), тому знижується виразність оригіналу мови автора.

Стилістичні порушення можна побачити лише у перекладача чоловічої статі в сторону зниженого стилю та брутального мовлення:  …bright eyes and a bright passionate mouth, перекладач-чоловік передає як сияющие глаза и броский чувственный рот. Прикметник броский належить до розмовного стилю російської мови та робить мову перекладу грубою.

Також перекладач чоловічої статі використовує терміни, які не зовсім властиві для стилю Фіцджеральда жанру художньої літератури в цілому. В наступному прикладі манірність Дейзі підкреслюється в оригіналі таким чином: She laughed again, as if she said something very witty. Перекладач-чоловік конкретизує семантику словосполучення very witty та використовує термінологічне слово каламбур. Таким чином, перекладач чоловічої статі прагне досягнути додаткового іронічного ефекту.

Наведені вище приклади говорять про те, що між чоловічим та жіночим перекладами є певні розбіжності: чоловіки здатні частіше використовувати знижену лексику та терміни, ніж жінки. До того ж даний аналіз показав, що мова перекладачів чоловічої статі виразніша і чоловіки частіше використовують образні засоби. Це, з одного боку, підтверджує той факт, що гендер є нестійким параметром у мовному акті, а з іншого боку, це свідчить і про те, що при виборі засобів впливу на читачів, чоловік-перекладач діє «сміливіше» в той час, як перекладач-жінка намагається «слухняно» іти за текстом оригіналу, рідко згадуючи про те, що в американській традиції художньої літератури прийнятий більш нейтральний стиль мовлення, тому виникає необхідність удодаванні виразніших засобів мови [3,162].

Література:

Гендер: лінгвістичні аспекти [Електронний ресурс]/ Кириліна А.В. – Режим доступу: http://www.feminist.org.ua/library/gender/lingvistic.php

Земская Е. А. Особенности мужской и жен­ской речи / Е. А. Земская, М. А. Китайгородская, Н. Н. Розанова // Русский язык в его функциони­ровании / Под ред. Е. А. Земской и Д. Н. Шмелева. – М., 1993. – С. 90-136.

Студентські наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип.5. – 2012. С.160-163.

http://fitzgerald.narod.ru/gatsby/velg1.html

http://fitzgerald.narod.ru/gatsby/vg1.html

Гендер: лінгвістичні аспекти [Електронний ресурс]/ Кириліна А.В. – Режим доступу: http://www.feminist.org.ua/library/gender/lingvistic.php

Земская Е. А. Особенности мужской и жен­ской речи / Е. А. Земская, М. А. Китайгородская, Н. Н. Розанова // Русский язык в его функциони­ровании / Под ред. Е. А. Земской и Д. Н. Шмелева. – М., 1993. – С. 90-136.

Студентські наукові записки. Серія «Філологічна». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип.5. – 2012. С.160-163.

http://fitzgerald.narod.ru/gatsby/velg1.html

http://fitzgerald.narod.ru/gatsby/vg1.html

В статье рассматривается проблема конструирования моделей гендерной идентичности современной женщины в Украине под воздействием устоявшихся и вновь созданных гендерных стереотипов.

Summary

The problem of constructing the models of modern woman’s gender identity in Ukraine is examined in the article.

Постановка наукової проблеми. За радянських часів гендерна ідентичність жінки конструювалася за ідеологічно насадженим каноном фемінності – образом працюючої матері. Сьогодні цей канон дещо встратив свою актуальність через появу нових життєвих стандартів, моделей поведінки та моральних норм. Хоча на сторінках сучасної української преси все ще трапляються статті під назвою «Мама – вдома, мама – на роботі?» (Дзеркало тижня. – 2004. – 6-12 березня), де йдеться про жінку, котра грає роль працюючої матері, більше того, вона звикла опікуватися не лише дітьми вдома, але й підлеглими на роботі (на рівні турботи про дітей).

Отож за часи незалежності України у свідомості української жінки відбулися значні зміни – образ працюючої матері відходить на задній план, його замінює образ Берегині (вперше виокремлений в українській науковій думці Соломією Павличко у статті «Прогрес затримується: консервативні лики жінок в Україні», опублікованій у польському виданні, згодом розроблений В.Агеєвою, О.Кісь, В.Слінчук).

Ще один зразок фемінності, як зазначає О.Кісь, запропонований сучасній українській жінці для конструювання гендерної ідентичності – це образ Барбі – «об’єднаний образ жінки, спосіб життя якої нагадує нарцистичне існування гарної та дорогої ляльки, яка вимагає для себе відповідного середовища та атрибутів, щоби врешті-решт виконати своє головне призначення – знайти свого власника-чоловіка» [5].

Поряд з цим, в сучасному українському суспільстві існують й інші гендерні стереотипи, що впливають на конструювання гендерної ідентичності жінки, про що свідчать проаналізовані журналістські матеріали, адже саме журналістика є тією сферою, що відображає існуючу соціальну ситуацію та миттєво реагує на наймені зміни в суспільстві. Досить яскравим тут є образ ділової жінки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед вітчизняних вчених, хто активно розробляв проблему моделей конструювання гендерної ідентичності сучасної жінки в Україні, слід назвати О.Кісь [5], С.Павличко [7], Т.Журженко [7], В.Суковату [9], О.Помазан [8], Л.Таран [10] та ін.

Окреслена проблема досить добре розроблена з позицій філософської та соціологічної теорії, а от у сфері лінгвістики висвітлена вона недостатньо, тому залишається актуальною і потребує подальшого наукового дослідження.

За об’єкт дослідження було обрано опубліковані на сторінках сучасних друкованих ЗМІ журналістські матеріали, що висвітлюють моделі конструювання гендерної ідентичності сучасної жінки в Україні.

Мета статті та постановка завдань. Метою дослідження є аналіз гендерних стереотипів на сторінках друкованих ЗМІ, що конструюють моделі поведінки та гендерної ідентичності жінки в сучасному українському суспільстві.

Серед основних завдань дослідження – проаналізувати журналістські матеріали з метою виявлення усталених та новостровених гендерних стереотипів; дослідити моделі конструювання гендерної ідентичності сучасної жінки в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження та обґрунтування одержаних наукових результатів. У наукових філософських та соцоілогічних, а також психологічних дослідженнях моделі конструювання гендерної ідентичності сучасної української жінки визначаються виявом стереотипів Берегині, Барбі, Ділової Жінки, Феміністки (С.Павличко, О.Кісь, Т.Журженко, О.Помазан та ін.).

Проте аналіз журналістських матеріалів, опублікованих на сторінках сучасної україномовної преси, дозволяє виокремити ще кілька стереотипів, що визначають моделі гендерної ідентичності жінки.

О.Кісь зазначає, що «образ Берегині був сконструйований цілком штучно на самому початку незалежності, і його появою та стрімким поширенням завдячуємо насамперед творчості українських письменників-народників» [5]. Згодом цей образ почали використовуватись не лише письменниками чи публіцистами, але й пропагуватись громадськими і політичними діячами.

Загалом стереотип Берегині виявляється у багатьох образах – символ жінки-матріарха (О.Кісь [5]), вічний образ матері, хранительки домашнього затишку, опікунки дітей та чоловіка. Вияв зазначеного стереотипу спостерігаємо у статті в газеті «Дзеркало тижня» під назвою «Мама Нонна на Майдані» (Дзеркало тижня. – 2009. – 20-26 червня) – стаття, присвячена вшануванню пам’яті (вивішення дошки пошани на Майдані Незалежності у Києві) Нонні Копержинській – українській актрисі театру і кіно. Текст статті свідчить про повагу до актриси, піднесення її до високого звання Матері – позачасового та позапросторового вічного образу, хранительки домашнього вогнища.

Саме жінці-Берегині присвячені цілі рубрики провінційних газет та глянцевих журналів, що задають моделі поведінки, поради з догляду за дітьми, сторення домашнього затишку тощо. Адже справжня жінка-мати та жінка-дружина опікується абсолютно усіма проблемами дітей (харчування, режим дня, навчання, одяг, відвідування культурних закладів, лікування та ін.) та чоловіка (одяг, зовнішній вигляд, здоров’я тощо).

Важливість цієї складової настільки значуща, що деякі дослідники схильні виділяти окремий тип жіночої ідентичності – домогосподарка [3, 165-172]. Саме для такої жінки написані тексти рекламного типу: «Напередодні Великодня господині прагнуть навести лад у своїх оселях, щоб зустріти свято у чистоті й затишку. Сьогодні ми допоможемо їм дізнатися про оптимальні можливості швидко й якісно здійснити основні етапи генерального прибирання, використовуючи як засоби побутової хімії, так і здобутки народного досвіду та спеціалізованих фірм…» (Рівне вечірнє. – 2006. – 20 квітня). Як зазначають польські дослідниці, представлення у мас-медіа «жінок як матерів і дружин, хранительок домашнього вогнища, належить до тих стереотипів, які найважче подолати» [15, 253].

Завдяки рекламі і специфіці її сприйняття традиційний образ господині дому зазнав трансформації ще у 1990-х роках. Т.Журженко з цього приводу зазначає: «реклама, пропонуючи силу-силенну цілковито нових для українських жінок товарів і послуг, перетворила сам процес їх споживання на справжнє мистецтво, що вимагає від жінки навичок, досвіду і навіть хисту» [3, 154-172 ]. Ця теза підтверджена визначенням сутності реклами Л.Шпанер: «Реклама … – це магія перетворення акту споживання в акт культури» [11, 152-161].

Аналіз журналістських матеріалів рекламного характеру, розрахованих на жіночу аудитрію, дозволяють простежити вияв у жіночих образах ще одного стереотипу – стеретипу Барбі [13]. Виявом цього стеретипу позначена майже вся друкована реклама для жінок, опублікована на сторінках глянцевих журналів, адже вона ставить жінку у жорсткі рамки, котрих вимагає краса. Сучасна жінка-Барбі – це висока струнка блондинка з невеликою кількістю сірої речовини в мозку, схиблена на гонитві за модними тенденціями та постійним схудненням.

В сучасних випусках журналів «Cosmopolitаn», «Единственная», «Полина», «Єва» та ін. поряд з насадженням читачам певних еталонів краси подаються рекомендації з досягнення цих еталонів, подається більше інформації, як вдало і корисно організувати вільний час тощо. Так, стаття із журналу «Єва» під назвою «Основа вашої краси» (літо 2008 р.) ставить жінок у жорсткі рамки еталонів краси («Макіяж прикрашає будь-яку жінку, але гарний він лише за бездоганно доглянутої шкіри»), даючи при цьому кілька настанов щодо догляду за шкірою і неодмінно рекламуючи косметику замовника-рекламодавця. Подібний характер має стаття «Класика, досконалість, бездоганність» (Єва. – літо, 2007 р.) – жінку поставлено у жорсткі рамки краси та поведінки: «Великий стиль» вимагає бездоганної світськості…»; та «Штрих-код на жіночому обличчі…» (Високий замок. – 2009. – 12 березня), в якій подано «рецепти краси» від пластичного хірурга.

Як зазначає В.Суковата, «українські ЗМІ віддзеркалюють таку картину: жінки невпинно і невтомно турбуються про красу свого тіла, доглядають за ним та вдосконалюють його [9, 176-182]. За умови масового характеру виявів цієї тенденції набуває значення нормативного стандарту, що є дороговказом для жінки.

Ще один стереотип, що визначає моделі гендерної ідентичності сучасної української жінки, є стереотип Ділової Жінки. Проаналізувавши образи ділових жінок на сторінках преси, можна стверджувати, що цей стереотип акумулював у собі риси переважно образу Берегині і дещо взяв від Барбі: сучасна ділова жінка на сторінках мас-медіа – це особистість з красивими жіночими рисами, наділена розумом та безліччю вмінь, що притаманні Берегині. Про це свідчать статті «Бізнес з жіночим обличчям» (ОГО. – 2007. – 26 липня), «Жінки у великій політиці» (Львівська газета. – 2006. – 17 січня), «Жіночі обличчя київської влади» (Хрещатик. – 2007. – 8 березня), «Найвпливовіші жінки України – зі сфери медіа?» (Львівська газета. – 2008. – 6 жовтня) та ін.

Ще Соломія Павличко зазначала, що образ жінки-Берегині не слід обмежувати рамками образів домогосподарки і продовжувачки роду, адже він набуває популярності і в публічній сфері. Оксана Кісь доводить, що відбувається це саме завдяки діяльності громадських жіночих організацій [5] – через дві основні причини: «перша з них – «національне» коріння, що постійно підкреслювалось посиланнями на історичний досвід українського жіноцтва; другим чинником привабливості образу Берегині є перебільшення у ньому прав та повноважень жінки у сім’ї та суспільстві, тобто так званий «матріархатний міф», що став важливою складовою національного дискурсу» [5].

Впродовж перших кількох років незалежності серед лідерок та активісток таких всеукраїнських жіночих організацій як «Жіноча громада», «Жіноче товариство ім.Олени Теліги», «Союз українок» панувала тверда переконаність у засадничій ґендерній рівності (чи навіть жіночому домінуванні) у подружніх стосунках українців в їх історичному минулому, де жінка – мати і господиня – відігравала соціально та економічно значущу роль.

Згодом ця модель фемінності стала використовуватися у політичній сфері для змалювання жінки-політика, жінки-керівника тощо, де спотерігаємо вияв стеретипу Ділової Жінки. Так, журнал «Корреспондент» у своєму щорічному рейтингу «Топ-100» назвав Юлію Тимошенко найвпливовішою жінкою України. «Перемігши у половині областей України, Тимошенко по праву вважається лідером національного масштабу», — вважають експерти (http://uaprom.net/p62561-delovye-zhenschiny-ukrainy-yuliya-timoshenko.html).

Такі матеріали є позитивним зрушенням на шляху до досягнення гендерної рівності в сучаснмоу українському суспільстві. Але прикрим є той факт, що при змалюванні жінки-політика, жінки-керівника українські журналісти продовжують наслідувати усталений стереотип «жінка – слабка стать», порушуючи тим самим гедерну рівність. Мар’яна Рубчак з цього приводу зазначає: «більшість українок ще не усвідомила, що їхня ідентичність реконструюється в рамках чоловічих моделей влади задля того, аби посилити привілейовану чоловічу систему вартостей. Їхнє широке прийняття підлеглих ролей… засвідчує дієвість подібної соціалізації» [16, 158]. Візьмімо до уваги, наприклад, статтю під назвою «Жіноче обличчя успіху має чіткі чоловічі риси» (Дзеркало тижня. – 2006. – 30 вер.- 6 жовт.).

Сьогодні досить часто при змалюванні жінки–політика нівелюються її досягнення у політичній сфері, натомість звертається увага на її жіночі особистісні риси. Доказом цього може бути цілий спектр образів, що приписувалися на сторінках періодики досить популярному в останні роки в Україні політику-жінці Юлії Тимошенко. Войовничу жіночність Ю.Т. (Юлії Тимошенко. – Ю.М.) називали по-різному: Залізна Леді, Амазонка, Принцеса-Воїн, Революційна Принцеса, Залізний Ангел, Самурай у Спідниці, Українська Маріанна – і це ще далеко не повний перелік [6]. Журналісти оцінюють при цьому якусь одну із якостей особистості, причому, як правило, акцент роблять не на її досягненнях та ролі в суспільному житті держави, а на якихось елементах зовнішності або поведінки: «Жінка з косою» (Лвівська газета. – 2006. – 6 лютого), «Чого ж насправді хоче жінка з косою» (Українська правда. – 2008. – 4 березня) та ін.

Інколи журналісти йдуть ще далі – намагаються привернути увагу читача до і без того популярного іміджу жінки-політика, акцентуючи увагу навіть на її сексуальності: «Тимошенко — серед найсексуальніших жінок-політиків світу» (Волинь. – 2009. – 7 квітня). У статті «Юлія Тимошенко — жінка на мільйон доларів?» (Рівне вечірнє. – 2005. – 18 серпня.) читаємо: «Юлія Тимошенко — напевно, «найбідніша» людина в світі серед тих, хто у повсякденному житті носить одяг «Луї Віттон». Ця фірма зараз є суперпопулярною серед еліти Заходу. А у декларації Тимошенко — нещасні 65 тисяч гривень річного доходу, хоча виглядає вона як успішна спадкоємиця мільйонного бізнесу». Або ще такий приклад: 22 листопада 2007 р. у амс-медіа з’являється стаття під заголовком «Тарас Чорновіл: «Чи красива Юлія Тимошенко як жінка…».

З усталеним стереотипом «жінка – слабка стать» пов’язаний ще один образ, що не списується в рамки образу жінки-Берегині, – це образ жінки-жертви. Його вияв знаходимо у статтях «Російські дружини ховають себе заживо в Єгипті» (Рівне Експрес. – 2009. – 16 липня), «Ідеал жінки: і гейша, і рікша?» (День. – 2004. – 12 березня).

Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що журналістські та рекламні матеріали, опубліковані на сторінках україномовної преси, орієнтують сучасну жінку на наслідування поведінки та якостей жінки-Берегині (продовжувачка роду, хранителька домашнього вогнища, домогосподарка, опiкунка дітей, чоловіка), жінки-Барбі (жорсткі еталони зовнішньої краси), жінки-феміністки (цілеспрямованої незалежної особистості, непідвладної чоловіку, зі своїми унікальними якостями та вміннями), ділової жінки (також цілеспрямованої особистості, яка відзначається красою, розумом, владністю характеру, м’якими рисами жінки та твердим характером чоловіка).

На жаль, до сьогодні продовжуємо спостерігати на сторінках друкованих ЗМІ нещадне нівелювання образу ділової жінки, намагання використати його для зміцнення позицій чоловіків. Оскільки мас-медіа – той ресурс, який миттєво реагує на найменші зміни в суспільстві, проаналізувавши журналістські матеріали, можемо констатувати, що наше суспільство ще не може відкинути усталені стереотипи «жінка – слабка стать» та «жінка-жертва».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Грошев И. Гендерные образы рекламы / И. Грошев // Вопросы психологии. – 2000, № 6. – С.41-46.

2. Жеребкина И. М.Фуко: Политические технологии тела. История женского как история сексуальности / И. Жеребкина // Преображение. Русский феминистский журнал. – М., 1996. – №4. – С.20-27.

3. Журженко Т. Марґінальна економічна діяльність і місце в ній жінок / Т. Журженко // Гендерний аналіз українського суспільства / ПРООН, Представництво в Україні. – К.: Златограф, 1999. – С.148.

4. Кісь.О. Кого оберігає Берегиня, або Матріархат як чоловічий винахід / О. Кісь // «Дзеркало тижня». – 2005. – №15.

5. Кісь О. Моделі конструювання ґендерної ідентичності жінки в сучасній Україні / О. Кісь // Ї. – 2003. – № 27. – http://www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm

6. Комих Н. Гендерні особливості мотивації підприємницької діяльності / Н.Комих // Гендер і культура: Зб. ст. /Впоряд. Агеєва В., Оксамитна С. – К.: Факт, 2001. – С.65

7. Марушевська О., Шарова К. Образ жінки в українській пресі (на матеріалах газети “Факти і коментарі” // Філософсько-антропологічні студії, 2001. Спецвипуск. – К.: Стилос, 2001. – С. 220-225.

8. Помазан О. Гендерні проблеми і мас-медіа // Гендерний аналіз українського суспільства / ПРООН, Представництво в Україні. – К.: Златограф, 1999. – С.91-109.

9. Суковата В. Гендерний аналіз реклами // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002, №2. – С.176-182.

10. Таран Л. Гендерні проблеми і засоби масової інформації // Гендер і культура: Зб.ст. /Упоряд. Агеєва В., Оксамитна С. – К.: Факт, 2001. – С.154.

11. Шпанер Л. Образ жінки у телерекламі: погляд психолога // Український жіночий рух: здобутки і проблеми. Вип.1. – Дрогобич: Коло, 2002. – С.152-161.

12. Ямпольский Р.М. Тенденции развития типологической структуры женской прессы // Вестник МГУ. Серия 10 «Журналистика». – 1995, №6. – С.3-11.

13. Busby, L.J., & Leichty, G. (1993). Feminism and advertising in traditional and nontraditional women’s magazines 1950-1980s.

14. Lindsey L. Gender roles: a sociological perspective. – NewJersey: Prentice-Hall, 1997. – p.312.

15. Olczyk, Eliza and Anna Twardowska. Women in the media // Nowakowska, Urszula, ed. Polish women in the 90’s. The report by the Women’s Rights Center. – Warsaw, 2000, pp. 253.

16. Rubchak, Marian. Evolution of a Feminist Consciousness in Ukraine and Russia. The European Journal of Women’s Studies. Vol.8 (2), 2001, pp.149-160.