This paper analyzes the structural and semantic types of headers with lexical gender component, published in the current Ukrainian print media.

За останні роки українська держава і суспільство прагнуть розвиватися відповідно до демократичних традицій. У демократичному, гуманно орієнтованому суспільстві захищені політичні, економічні, соціальні, інформаційні права людини. Не винятком є і проблема ролі та місця жінки і чоловіка в соціумі. Велика увага при цьому прикута до ЗМІ, адже саме вони найбільш чутливо реагують на гендерні зміни в суспільстві. Аналізуючи висвітлення гендерної проблематики в друкованих ЗМІ в першу чергу необхідно звернути увагу на заголовки. Кожен заголовок сучасної друкованої масмедійної продукції – це та частина тексту, яка орієнтує читача на характер, тип, призначення журналістського повідомлення, в лаконічній формі знайомить читача з інформаційним наповненням журналу чи газети [1, с. 78].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Важливі дослідження в цьому напрямку здійснили М. Кіммел, О. Кісь, Ю. Маслова, В. Слінчук та інші.

Метою статті є аналіз заголовків з гендерними лексемами, що транслюються в друкованих українських ЗМІ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для утвердження гендерної рівності в суспільстві необхідно використовувати спеціальні засоби і методи. У книзі «Гендероване суспільство» Майкл Кіммел описує соціальні ресурси які формують гендер. Вчений вважає, що в системі гендерних характеристик особистості рівносильно є важливими й значущими три чинники:

1) ідентичність – соціальне самовизначення особистості;

2) ітерації – стосунки і взаємодія особистості з оточенням;

3) інституції – державні інститути влади, політичні, економічні, соціальні структури суспільства [2, с. 76].

Засоби масової інформації, автор також відносить до цих інституцій. Так як журналістика відноситься до соціальних інститутів і створена для забезпечення багатостороннього й об’єктивного інформування про соціальну дійсність суб’єктів суспільного життя, що необхідно для оптимального функціонування суспільства і всіх соціальних інститутів в цілому як саморегулюючої системи. Отже, формування громадської думки та управління масовими емоціями є соціальною місією журналістики. Зважаючи на суспільні інтереси, журналістика пристосовує частину науково-практичного знання з усіх сфер суспільної діяльності для моделювання поведінки соціуму, для сприйняття їх масовою свідомістю, створення ідеології (моралі, культури, етики, естетики) та шляхів розвитку.

Звідси випливає, що журналістика як соціальний інститут чинить великий (часом навіть вирішальний) вплив на свідомість громадськості. Тому вважається, що саме засоби масової інформації спроможні сформувати принципи гендерної справедливості та спрямувати до нього суспільство.

Українське суспільство переживає період становлення гендерної рівності і основною проблемою є гендерні стереотипи, які активно функціонують у мові і використовуються засобами масової інформації. На думку В. Слінчук, гендерним стереотипом є один із видів соціальних стереотипів, стандартизованих, стійких, емоційно насичених та ціннісно визначених образів, що ґрунтуються на прийнятих у суспільстві уявленнях про «маскулинне» (чоловіче) та «фемінне» (жіноче) [3, с. 67].

Причинами гендерної асиметрії у медіа є андроцентрична культура та домінування в ній андроцентричних дискурсивних практик. Механізми формування і збереження гендерної нерівності у ЗМІ є символічно-мовними, мають риси риторичності, міфологічності, стереотипності. Основним прийомом приховування гендерних проблем у ЗМІ є розширення ознак або інтересів чоловічої статі на все суспільство, або навпаки зведення усього суспільства лише до чоловічої статі.

Одним з найважливіших інструментів гендерної політики є ЗМІ. Професійно продумана гендерна політика здатна врегулювати багато гендерних питань через використання засобів масової інформації, але в той же час існує великий ризик ескалації гендерної напруги через неадекватну гендерну політику (в тому числі у ЗМІ).

Стереотипне висвітлення суспільних ролей та образів жінок і чоловіків є доволі поширеним для більшості сучасних українських засобів масової інформації. Характери й інтереси чоловіків та жінок підлягають протиставленню одне одному. На підтримку  цього журналісти використовують штампи: «слабка стать», «слабка половина людства», «сильна стать», «сильна половина людства». Жінки та чоловіки представленні в різних рубриках новин. Чоловікам присвячується сфера політики та економіки, жінкам – сфера здоров’я, сім’ї, дітей. Вважається, що ЗМІ свідомо відтворюють патріархальні гендерні стереотипи.

Здійснюючи аналіз друкованих медійних текстів в першу чергу слід звертати увагу на заголовки. Розглядаючи проблему зловживання гендерних стереотипів у заголовках преси, спочатку необхідно визначити їх типологію. Для цього доцільно звернутись до підходу В. Слінчук, яка за характером змістовного подання інформації, з використанням структурного поділу, виділяє такі різновиди інформаційних заголовків: проблемні, спонукально-наказові, інформаційно-описові та рекламно-інтригуючі [4, с. 10]. Гендерні компоненти є частиною таких змістових конструкцій, які не лише в певному контексті вказують на тематичну орієнтацію матеріалу, але й сприяють виокремленню певної проблеми і навіть шляхів її розв’язання.

Але для дослідження висвітлення гендерної проблематики в українських друкованих ЗМІ, необхідно використати дещо іншу класифікацію. Зокрема, з врахуванням ступеню вияву гендерних стереотипів, слід звернутись до систематизації заголовків за тематикою. Таку спробу здійснила В. Слінчук у статті «Мовностилістичні засоби актуалізації гендерних понять». Дослідниця поділяє заголовки за такими популярними темами, орієнтуючись здебільшого на вияв у заголовках усталених понять:

1) шлюб;

2) призначення жінки в суспільстві;

3) поділ важливих сфер суспільної діяльності, які здебільшого традиційно закріплені за чоловіками;

4) заміна лексем «жінка» та «чоловік» іншими мовними образами, зокрема біблійної, міфічної та метафоричної образності [5, с. 111].

Критерієм відбору публікацій для контент-аналізу були згадки у назві інформаційного матеріалу про гендер, гендерну поведінку, гендерні проблеми та перспективи. Таким чином до вибіркової сукупності потрапили заголовки статей з різною мірою наявності в них гендерного дискурсу, опублікованих на сторінках сучасних українських друкованих періодичних видань («Урядовий кур’єр», «Газета по-українськи», «День», «Український тиждень») за 2011-2013 роки.

Для ґрунтовного аналізу гендерної ситуації в українському суспільстві, заголовки необхідно систематизувати за найбільш вживаними темами. Зокрема, слід звернути увагу на такі заголовки, які містять гендерні стереотипи, що руйнують традиційні уявлення про фемінне і маскулинне. До першої тематичної групи входять заголовки з концептом «гендер». Для забезпечення стабільного розвитку, ціллю вирішення гендерної проблематики є підтримка досягнення рівності між жінками та чоловіками. Однак, аналізуючи цю групу заголовків, виявляємо, що проблема гендерної нерівності активізується через соціальну політику країни. Значну роль в цьому відіграють канали засобів масової інформації, включаючи друковані видання. Світова спільнота, що підтримує конвенцію Ради Європи щодо боротьби з насильством та гендерною несправедливістю, покладає на медіа роль каталізатора в боротьбі з цією проблемою. Якщо ж піддавати аналізу українські друковані ЗМІ, то бачимо, що вони загострюють проблему гендерної несправедливості: «Гендерна нерівність з поправкою на біатлон» (Урядовий кур’єр, 22.02.2013), «Грайливий гендер» (День, 17.05.2013), «Янукович: в Україні досі існує гендерна нерівність в оплаті праці» (День, 3010.2013), «Про гендерну рівність, молодь і урбанізацію» (День, 28.11.2012), «Гендер по-радянськи: навантаження жінки в СРСР звужувало коло обов’язків чоловіка» (Український тиждень, 8.03.2012), «Шукайте чоловіка: які гендерні стереотипи панують в Україні» (Український тиждень, 14.03.2012), «Шукайте чоловіка. Чому чоловічі гендерні рухи в Україні залишаються маргінальними» (Український тиждень, 08.03.2013), «Найменше гендерних проблем мають скандинавські країни, найбільше – Румунія і Болгарія» (Український тиждень, 14.06.2013), «Про чоловіків і гендерну рівність. Як патріархат дискримінує чоловіків?» (Український тиждень, 07.03.2012), «ООН нагадали Україні про гендерну нерівність» (Український тиждень, 04.03.2013), «Гендер по-радянськи» (Український тиждень, 08.03.2012). Звідси чітко видно, що заголовки спрямовують увагу читача на те, що в статті мова йтиме про розподіл ролей між жінкою та чоловіком. Для таких статей притаманно збільшення соціальної значущості чоловіка у сфері економіки, влади, ефективної політики.

До другого типу заголовків належать ті, в яких виявлено специфіку розподілу важливих сфер суспільної діяльності які раніше традиційно були представлені лише представниками чоловічої статі, сьогодні ж активно освоюються сучасною діловою жінкою: «Жінки-фермери здатні нагодувати світ» (Урядовий кур’єр, 26.10.2012), «Жіночий депутатський «взвод» (Урядовий кур’єр, 06.03.2013), «Нардепи-жінки скаржаться на чоловічий адмінресурс та гречку» (Урядовий кур’єр, 31.05.2012), «Королевська затвердила програму, яка приведе безліч жінок у владу» (Урядовий кур’єр, 26.10.2013), «В органах влади можуть запровадити квоти для жінок» (Газета по-українськи, 26.03.2013), «Українські опозиціонерки поскаржились заступнику Держсекретаря США на тортури над жінкою» (Газета по-українськи, 20.03.2013), «Жінок не братимуть у міліцейські вузи», (Газета по-українськи, 24.02.2011), «Найбільша кількість жінок в українській політиці – в сільських та селищних радах» (Український тиждень, 16.10.2013), «Жіноче обличчя влади: запізнення, пеленальна кімната у Раді та «рівні можливості» (Український тиждень, 26.05.2013), «80% українських вчителів – жінки» (Український тиждень, 8.03.2012), «Найвпливовіші жінки-політики мусульманського світу» (Український тиждень, 13.08.2013), «Європарламент хоче ввести квоти на жінок-керівників» (Український тиждень, 14.03.2012), «У 2012 році в Європі зросте попит на бізнес-леді» (Український тиждень, 2.03.2012), «Литвин дав зрозуміти, що влада – це не жіноча справа» (Український тиждень, 02.03.2012), «У новій Раді кожен десятий депутат – жінка» (Український тиждень, 04.11.2012), «У Держдепартаменті США незадоволені доступом жінок до великої політики в Україні» (Український тиждень, 17.11.2012), «Україна відстає від арабських країн за кількістю жінок у владі» (Український тиждень, 08.03.2011). За таких умов відбувається словесна дискримінація за ознакою статі – мовний сексизм. Світова практика демонструє процеси активного переходу жінок до тих професій, які за гендерними стереотипами вважаються суто «чоловічими», або навпаки. Майже всі демократичні країни світу визнають це явище як норму. Але журналісти часто підсилюють явище мовного сексизму, позначаючи певні професії через наслідування стереотипів і використання штампів. Поширеною є думка щодо гендерної асиметрії мови, яка найчастіше виражається у назвах посад і професій (директор, вчитель, журналіст, кореспондент, громадський діяч, дизайнер). Мовознавці виражають думку про необхідність розв’язання цієї проблеми. Відомий український професор-лінгвіст Олександр Пономарів зазначає, що невмотивоване перенесення рис офіційно-ділового стилю мовлення в інші сфери провокує певну незрозумілість. Тому коли є відповідники жіночих до чоловічих назв посад, звань, професій, то їх потрібно активно вживати. Професор розставляє наголоси на тому, що утворення жіночих відповідників до назв посад і професій чоловічого роду є природною властивістю слов’янських мов, і українській мові немає жодного сенсу цієї властивості позбуватися. Тому необхідно закріплювати в сучасній українській мові етичні та комунікативні норми, які враховуватимуть гендерний компонент. На думку вчених-мовознавців необхідно починати з друкованих ЗМІ, оскільки стиль викладу інформації в періодичних виданнях в більшості не має нічого спільного з офіційно-діловим стилем, а отже, преса має всі можливості впроваджувати відповідники жіночих форм іменників до професій, звань та посад чоловічого роду, популяризуючи їх серед соціуму. У пресі вже наявні матеріали з жіночими відповідниками до професій чоловічого роду, але їх недостатньо для протистояння гендерній нерівності: «Дарина Максимець: «Кобилянська не лише була авторкою романів. Вона сама була ходячим романом…» (Урядовий кур’єр, 22.05.2013), «Викрила журналістка» (Газета по-українськи, 21.02.2013), «Українські опозиціонерки поскаржились заступнику Держсекретаря США на тортури над жінкою» (Газета по-українськи, 20.03.2013),. «Прем’єрка СІЗОну» (Український тиждень, 06.08.11), «Фінська журналістка розповіла киянам про дивацтва росіян» (Український тиждень, 18.08.11).

Водночас такі групи заголовків поділяються на підгрупи: заголовки з концептами «чоловік» та «жінка» й похідними від них; заголовки, у яких переосмислено роль чоловіків і жінок у суспільстві; заголовки з концептом «шлюб» тощо: «Панове стратеги, згадайте про… жінку» (Урядовий кур’єр, 30.01.2013), «Гендер по-європейському – це паритет чоловіка й жінки без купюр» (Урядовий кур’єр, 05.12.2012), «Право жінки мати право» (Урядовий кур’єр, 20.12.2013), «Дами не запрошують кавалерів» (Урядовий кур’єр 20.12.2012), «Чоловік і жінка… Злагода?» (Урядовий кур’єр, 07.03.2012), «Нардепи-жінки скаржаться на чоловічий адмінресурс та гречку» (Газета по-українськи, 31.05.2012), «Литвин прочитав тільки першу сторінку Біблії – Кужель» (Газета по-українськи, 06.03.2012), «Усі жінки світу зазнають дискримінації – феміністка» (Газета по-українськи, 26.06.2013)

Серед аналізованих заголовків привертають увагу ті, в яких гендерна проблематика торкається фінансової сфери. «Жінки добилися однакової з чоловіками ціни на стрижку» (Газета по-українськи, 29.01.2013), «Янукович: в Україні досі існує гендерна нерівність в оплаті праці» (День, 30.10.2013), «Туніс випереджає Україну за економічним розвитком жінок» (Український тиждень, 07.03.2012), «Жінки в ЄС заробляють на 16% менше, ніж чоловіки» (Український тиждень, 23.04.2012), «Українські жінки працюють на рівні із чоловіками, а отримують на 30% менше» (Український тиждень, 04.03.2011), «Світовий Банк: кращі можливості для жінок підвищують продуктивність економіки» (Український тиждень, 20.09.2011), «70-80% фінансових рішень в західних сім’ях ухвалюють жінки» (Український тиждень, 03.12.2011), «Подолання розриву: жінки досягли помітних успіхів, але все ще отримують нижчу зарплату» (Український тиждень, 13.12.2011).

Цікавою традиційною стереотипною гендерною парою є образи Адама та Єви. Біблійна історія про перших чоловіка та жінку Адама та Єву ввійшла в  основу формування стереотипних уявлень про риси і характер поведінки сучасних чоловіка та жінки. «Адам проти Єви: хто кого перевиховає?» (Урядовий кур’єр, 15.01.2013), «Чоловік і жінка… Злагода?» (Урядовий кур’єр, 07.03.2012), «Литвин про жінок при владі: у християнській ментальності чоловік – це вища істота» (Газета по-українськи, 02.03.2012). Гендерна пара, втілена в образах «Адама» і «Єви» засвідчує традиційну модель особистісно-сакральних відносин між чоловіком та жінкою, на літературно-публіцистичну інтерпретацію яких, насамперед, вплинуло їх біблійне походження.

Наскільки можна визначити з розглянутих матеріалів, присвячених гендерній проблематиці, вони почали висвітлювати питання «гендерних» меншин, що пояснює причини використання в текстах понять – «гей-спільноти», «гомосексуалізм», «гей-шлюби», «гей-парад», «гомофобія», «гендерна дискримінація», «ЛГБТ», «лесбіянки», «фемінізм».

Проаналізувавши такі дані, можна стверджувати, що матеріали з висвітлення гендерної проблематики подаються як «скандал», «вибух», «казус», «іронічний нарис», і т.п., тобто, в основному, мають привернути увагу аудиторії своїм стилістичним, змістовним та емоційним пафосом. Для надання яскравості заголовкам текстів журналісти часто підбирають якомога більш провокаційні словосполучення, які часом не відповідають змістовним параметрам тексту, але самі по собі підвищують увагу та шокують. Тобто, гендерна проблематика в пресі подається як привід здивувати, збентежити, шокувати аудиторію.

З такою ж метою з контексту політичної сфери часто вириваються певні висловлювання або компрометуючі дії та думки, на основі яких складається повністю журналістська інтерпретація подій «Литвин прочитав тільки першу сторінку Біблії – Кужель» (Газета по-українськи, 06.03.2012), «Могильов послав Кужель засмагати і пасти корів» (Газета по-українськи, 22.02.2012), «Литвин про жінок при владі: у християнській ментальності чоловік – це вища істота» (Газета по-українськи, 02.03.2012), «Європа змусить українських політиків брати участь в гей-парадах?» (Газета по-українськи, 03.07.2013), «Литвин дав зрозуміти, що влада – це не жіноча справа» (Український тиждень, 02.03.2012), «Жіноче обличчя влади: запізнення, пеленальна кімната у Раді та «рівні можливості» (Український тиждень, 26.05.2013).

Для створення конкретних, а на їх основі й узагальнених, гендерних характеристик активно використовуються різноманітні засоби оцінності, які звертають увагу на вираженні особливостей: а) зовнішнього вигляду, зовнішності представників обох статей; б) їх інтелектуального потенціалу та його виявлення; в) внутрішньо-духовної, ціннісної сутності [4, с. 12].

У дослідженні зафіксована сукупність матеріалів з оціночним контекстом, так чи інакше присвячених гендерній проблематиці, які подаються у більшості своїй нейтрально, хоча і пронизані іронією або сформульовані у вигляді виклику. Але, гостро критичних матеріалів небагато, і вони аргументовані здебільшого традицією, прийнятою суспільною та релігійною мораллю.

В такому контексті критичними матеріалами є спеціальна ініціатива редакції, журналістів, громадських та церковних діячів, які захищають суспільну мораль. Нейтральними ж матеріалами представлений звичайний потік інформації для видань, в такому ж стилі та формі подачі, що й інші «скандали», «інтриги», «виклики», які щоденно публікуються аби привертати увагу аудиторії. Чітко відрізняються ті з них, що є передрукованими з зарубіжних видань, таким способом створюючи ілюзію, що у висвітленні гендерної проблематики ми «крокуємо разом з розвиненими країнами Заходу».

Висновки. Аналіз з використанням структурно-змістового підходу, дав змогу виявити типологічні характеристики побудови і особливості вживання заголовних конструкцій з гендерної проблематики. До змістових конструкцій входять такі гендерні компоненти, які не тільки в певному контексті вказують на тематичну орієнтацію матеріалу, але й сприяють визначенню проблем та шляхів їх розв’язання. Дослідження засвідчило, що журналісти для привернення та підтримання уваги аудиторії до гендерної проблематики використовують яскраві заголовні формули.

 Список використаних джерел та літератури

1. Маслова, Ю.П. Структурно-змістові типи заголовків із лексичними гендерними компонентами [Текст] / Ю. П. Маслова // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Серія «Мовознавство». – 2010. – Ч. 2. – С. 77–81.
2. Кіммел, М.С. Гендероване суспільство [Текст] / М.С. Кіммел, пер. С. Альошкіна. – К. : Сфера, 2003. – 494 с.
3. Слінчук, В.В. Соціальна типізація гендерних стереотипів у мові ЗМІ [Текст] /В.В. Слінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2004. – Т. 17. – С. 67–74.
4. Слінчук, В.В. Мовностилістичні засоби творення гендерних образів молоді (за матеріалами друкованих мас-медіа) [Текст] : автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.01.08 / В.В. Слінчук ; Інститут журналістики Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – К. : 2006. – 20 с.
5. Слінчук, В.В. Мовностилістичні засоби актуалізації гендерних понять [Текст] / В.В. Слінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2005. – Т. 19. – С. 109–113.

Ключові слова : гендер, гендерна рівність, біоетика, гендерна медицина.

This article reviews the main aspects of the interaction of gender equality and bioethics. Investigated the implementation of gender issues in medicine, a focus on the problems of their practical application.

Keywords: gender, gender equality, bioethics, gender medicine.

Гендерні ролі, гендерні стосунки, гендерна дискримінація, гендерна рівність, гендерна справедливість, гендерний аналіз, гендерний баланс – за останні десятиліття всі ці поняття набули широкого розголошення та були розроблені, прийняті, проаналізовані не лише на спеціально присвячених конференціях, круглих столах, але й на законодавчому рівні. Були прийнятими, але на жаль не завжди або не повною мірою стали зрозумілими. Для більшості слово «гендерний» досі є не зрозумілим, хоч і стало однією із провідних концепцій соціальної науки. Термін «гендер» стосується не чоловіка чи жінки, як представників біологічного виду,  а скоріше власне понять «чоловічий» та «жіночий», іншими словами мова йде про якості або характеристики, які суспільство приписує статі. Люди народжуються жіночої або чоловічої статі, але протягом життя вони вчаться бути чоловіком або жінкою. Поняття «гендерний» має глибоке коріння і по-різному сприймається у рамках кожної культури, воно проходить всі стадії розвитку та еволюціонує разом із соціумом, який його продукує.

Важливо зрозуміти, що умови життя чоловіків та жінок є відмінними, що перш за все визначається в силу репродуктивної функції, яку виконують жінки. Тому питання не у наявності цих відмінностей, а у тому, що вони не повинні негативно відображатися на умовах життя чоловіків та жінок, призводити до дискримінації, а навпаки, враховуватись, щоб ставати основним пріоритетом при розділенні економічних, соціальних, політичних та медичних можливостей.

Рівність за ознакою статі, згідно феміністичного трактування передбачає, що чоловіки та жінки повинні відігравати рівноцінні соціальні ролі та мати рівнозначний доступ до всіх суспільних ресурсів. Рівність за статевою приналежністю не є тотожністю статей чи тотожністю їх ознак та характеристик, так як говорити про такого роду схожість не варто, враховуючи відмінні ролі у відтворенні роду [2].

Для визначення змісту рівності між чоловіком та жінкою першопочаткову цінність мають два компонента :

–        соціальна структура статі;

–        стосунки  між чоловіками та жінками.

Це пояснюється тим, що політика та суспільно-політичні структури відіграють першочергову роль у моделюванні умов життя. Іншими словами від них залежить «порядок речей» у суспільному житті. Вони неформально закріплюють соціальні ролі у суспільному житті, що досить часто може відобразитися у нівелюванні гендерної рівності. Крім того приналежність до чоловічого чи жіночого роду виходить не лише із соціальної ідентичності чоловіка чи жінки, а в силу тих стосунків, що їх поєднують.

Поняття приналежності до того чи іншого біологічного роду включає у себе певний ієрархічний елемент, у відповідності до якого чоловіки вважаються істотами вищими за жінок, відповідно функції, принципи та цінності, що належать чоловікам є значно ціннішими та необхіднішими суспільству. З цього слідує, що «норма», яка властива для чоловіків, автоматично повинна бути «нормою» для всього суспільства, яке відображає її у суспільно-політичному житті. Ось так ілюструється найпоширеніший стереотип, що лежить в основні гендерної нерівності.

Необхідно розуміти, що принцип рівності включає в себе і право на відмінності, розрізнення, тобто право, яке пропонує необхідність вираховування відмінних рис, характерних і для чоловіків, і для жінок, пов’язаних з їхньою приналежністю до того чи іншого соціального класу, політичних курсів, релігійних поглядів, етнічних груп, расової приналежності чи сексуальної орієнтації [1]. Всі ці аспекти повинні враховуватись при формуванні правильних гендерних позицій та нормального функціонування суспільного життя.

Про точки перетину гендерної рівності з точки зору біоетичної науки найкоректніше говорити у контексті медицини. Адже саме у цій сфері під гендерними особливостями розуміють відмінності у схильності до розвитку  тих чи інших захворювань у чоловіків та жінок. Все це дозволяє говорити про новий підхід у медицині – погляд на захворювання із урахуванням статевої приналежності, тобто із точки зору відмінностей у виявленні захворювань у чоловіків та жінок внаслідок їх біологічних характеристик із урахуванням гендеру, психологічних відмінностей, відмінностей у поведінці, що обумовлені соціокультурними нормами.

Важливо акцентувати увагу на становленні нової області у медицині, а саме – гендерної медицини. Це абсолютно новий напрям, що спеціалізується на біологічних та фізіологічних відмінностях, що існують між жінками та чоловіками, та проявляються у розвиткові різних захворювань та реакцій організму на відмінне лікування.

«Я вірю, що через 5 років люди не будуть задавати питання, що таке «гендерна медицина». Вони будуть лише дивуватися, не розуміючи, як можна було думати інакше. Як можна було призначати ліки чоловікам і жінкам у однаковому дозуванні? Як могли проводитися дослідження лише на чоловіках, а результати розповсюджувалися згодом на жінок? Як можна ігнорувати відмінності за ознакою статі?» – саме ці майже риторичні питання поставив Марк Глазерман, президент міжнародної асоціації гендерної медицини [4].

Дослідження психологів, біохіміків вказують, що на протязі другої половини ХХ ст. у крові чоловіків на рівні популяції рівень тестостерону постійно знижується, а у крові жінок – підвищується. Психоемоційна поведінка жінок стає дедалі агресивнішою, а у чоловіків більш пом’якшується. Це дозволяє говорити про перспективу того, що у найближче тисячоліття гендерні відмінності на біологічному рівні стануть максимально близькими [5]. Сьогодні також прийнято говорити, що існують певні відмінності у факторах, що визначають причини хвороб у чоловіків та жінок. Організм чоловіків та жінок не ідентично реагує на лікування, перш за все фармацевтичне, організм жінки більш стійкий до будь-яких неблагополучних факторів навколишнього середовища : переохолодження, голодування, інфекції, стресові ситуації у порівнянні із чоловічим.

Таким чином, зважаючи на консерватизм біологічних особливостей жінок у прогресі якостей, що передаються через чоловіків, покладений біологічний сенс виживання людства. У зв’язку з цим  особливої важливості набуває динаміка гендерних аспектів здоров’я, на яку на протязі довгого часу не було звернено уваги зі сторони науковців та дослідників.

Поняття «здоров’я» є надзвичайно багатофакторним крім власне біологічного розуміння, воно включає в себе багато соціальних, економічних і політичних елементів, які у свою чергу можуть негативно впливати на стан організму людини.

Не зважаючи на те, що у системі охорони здоров’я зацікавлені абсолютно всі громадяни, незалежно від статевої приналежності, у силу біологічних особливостей, пов’язаних із репродуктивною функцією, жінки користуються послугами медицини інтенсивніше. Для жінок особливо важливі умови та гарантії реалізації репродуктивних прав – права на материнство, попередження небажаної вагітності, можливість отримання якісної та своєчасної медичної допомоги у випадку вагітності та пологів, що вимагає доступності повного спектру відповідних медичних послуг. Власне у цих аспектах найчастіше виникає потреба у адекватному та повному ознайомленні жінок із медичною етикою та надання відповідних послуг при потребі.

Не менш важливим є той факт, що жінки у більшому пропорційному відношенні представлені не лише серед числа споживачів, але й виробників медичних послуг. Таким чином, для збереження принципу рівності прав громадян на охорону здоров’я та отримання якісної та доступної медичної допомоги, кваліфікованої консультації необхідно знати, про основні принципи гендерної рівності у сфері охорони здоров’я.

На превеликий жаль, суспільні дискусії щодо проблем реформування системи охорони здоров’я не розглядають значення гендерних аспектів функціонування та розвитку даної сфери. Питання про необхідність формування інституційних механізмів по забезпеченню рівності прав жінок і чоловіків на охорону здоров’я навіть не піднімаються. Рівність прав у сфері охорони здоров’я розуміється, як справедливість та рівний доступ до медичної допомоги. Інколи вживають ще інше значення, а саме – відсутність соціальної несправедливості. Цікаво, що всі ці визначення по своїй суті відносяться до безпосередньо області біоетики.

Поняття «гендерної рівності» по відношенню до здоров’я фокусується перш за все на джерелах системної нерівності по відношенню до здоров’я та отримання медичних послуг між представниками різних біологічних видів. В основі гендерної нерівності лежать переваги, або навпаки їх відсутність, пов’язана з розподілом влади, престижу, багатства, тобто з атрибутами соціальної ієрархії. Гендерна ієрархія безпосередньо впливає на гендерну нерівність у сфері охорони здоров’я та медичних послуг. Таким чином гендер стає ваговим чинником соціальної та економічної вразливості, яка проявляється у відмінних позицій чоловіків та жінок щодо якості виробників та споживачів медичних послуг [3].

Гендерний аспект у сфері медицини надзвичайно актуальний для обґрунтовування на всіх рівнях соціального життя. Порушення прав громадян, перш за все жінок, у сфері охорони здоров’я – це тема повинна стати ключовою для регламентації на законодавчому рівні. Задекларована у законодавстві, безкоштовна медицина вже давно на практиці перетворилася на дуже витратну для тих, хто потребує цих послуг. Платні послуги вводилися й на гінекологічні послуги, у тому числі й вагітним жінкам, роблячи доступ до медицини залежним від економічного стану жінок або їх сімей [6].

Крім того потрібно відмінити, що окремі захворювання мають яскраво виражену гендерну забарвленість. Для прикладу – рак молочної залози. В Україні щорічно діагностується 16 тисяч нових випадків цієї хвороби, а щорічна смертність дорівнює 8 тисячам жінок [7].

Отже, враховуючи всі проблемні питання гендерних аспектів сучасної медицини слід зауважити, що ігнорування цих моментів призведе до катастрофічних наслідків. Сфера охорони здоров’я повинна не лише гарантувати рівні права отримання кваліфікованої медичної допомоги незалежно від статевої приналежності, але й забезпечувати їх реалізацію на всіх рівнях. Однак, варто врахувати не менш виражений фактор корупції, який на жаль продовжує впливати на наше життя. Говорити про абсолютне  знівельовування фактору гендерної нерівності у сфері медицини не можна, адже відсутні достатні законодавчі підстави для цього. Водночас, слід відмітити позитивну динаміку у процесі забезпечення рівних прав на отримання кваліфікованої медичної допомоги усім громадянам незалежно від статевої приналежності.

Список використаних джерел

1. Гендерные проблемы в современном обществознании. – СПб.: Изд-во СЗАГС и НИЯК, 2001. – 23 с.
2. Словарь гендерных терминов. –  Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация “Восток-Запад: Женские Инновационные Проекты”. – М.: Информация XXI век, 2002. – 66 с.
3. Гендерные стереотипы в современной России / Сост., общ. ред. И.Б. Назарова, Е.В. Лобза; Высшая школа экономики. М.: МАКС Пресс, 2007. – 46 с.
4. Великая эпоха [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.epochtimes.ru/content/view/44541/7/.
5. Здоровье Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу :  http://www.health-ua.org/archives/health/1585.html.
6. Українська Гельсінська спілка з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://helsinki.org.ua/index.php?id=1245859923#_ftn9.
7. Альтернативный отчет о выполнении Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин в Украине. – Подготовлено сетью общественных организаций по инициативе Женского Консорциума Украины. – Украина, 2008. – 36 с.