Науковий керівник: Козак Людмила Василівна
доктор економічних наук,
доцент кафедри економічної теорії,
менеджменту і маркетингу

ОЦІНКА ТА НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 

У статті здійснено оцінку фінансової стійкості підприємства на прикладі ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря». Запропоновано напрямки покращення забезпечення фінансової стійкості підприємства на основі результатів проведеного аналізу.

Ключові слова: фінансова стійкість, фінансовий стан.

EVALUATION AND WAYS TO IMPROVE THE FINANCIAL STABILITY OF THE ENTERPRISE

The article assesses the financial sustainability of the enterprise, for example, PJSC Consumers-Sklo-Zorya. The directions of improvement of providing of financial stability of the enterprise on the basis of the results of the analysis are offered.

Key words: financial stability, financial condition.

Постановка проблеми. Оцінка фінансової стійкості підприємства надзвичайно важлива в дослідженні загальної діяльності суб’єкта господарювання. Її визначення та детальний аналіз допомагає підприємству мобілізувати  з  різних  джерел  фінансові  ресурси,  а  також  ефективно  їх  використовувати, при цьому забезпечуючи зростання прибутку та капіталу. З огляду на це, пошук певних напрямів покращення та забезпечення фінансової стійкості підприємства є досить актуальним в умовах сьогодення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання забезпечення фінансової стійкості суб’єкта господарювання широко досліджують вітчизняні та іноземні економісти, зокрема: Кірейцев Г. Г. [3],  Панова Г. М.,  Максименко С. Г., Дончак Л. Г. [2], Грабовецький Б. Є [1] та інші.  Так, автори Бедзай О. В., Панова Г. М.,  Максименко С. Г. вивчають чинники впливу на фінансову стійкість та розглядають шляхи її покращення. Грабовецький Б. Є. досліджує систему показників, які використовуються у вітчизняній і світовій практиці для оцінки фінансової стійкості підприємства [1]. Окрім цього, Дончак Л. Г у власних працях вивчає шляхи покращення загального фінансового стану підприємства тощо. Незважаючи на низку публікацій із дослідженої проблематики, питання покращення фінансової стійкості підприємства потребує подальшого детального дослідження, що зумовлене постійною зміною ринкового середовища та неможливості учасників ринку здійснювати ефективне управління.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає у визначенні напрямів покращення фінансової стійкості підприємства на основі вивчення  теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Визначення та аналіз фінансової стійкості підприємства чітко відображає ефективність та результативність використання усіх наявних матеріальних, трудових, фінансових ресурсів тощо. За її допомогою, ми можемо чітко виокремити основні проблеми в управлінні суб’єктом господарювання, запобігти банкрутству, а також, з’ясувати можливості його потенційного розвитку.

Фінансова стійкість на підприємстві – це стан майна, який забезпечує його платоспроможність. Створення умов фінансової стійкості суб’єкта господарювання передбачає, що ресурси, які вкладені в господарську діяльність, окупляться за рахунок грошових надходжень від підприємництва, а одержаний прибуток забезпечить самофінансування та незалежність суб’єкта від зовнішніх залучених джерел формування активів [3].

Для дослідження фінансової стійкості підприємства ми обрали публічне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря». Аналіз фінансової стійкості є одним з головних у дослідженні інвестиційної привабливості підприємства на ринку, що демонструє загалу ймовірність неплатоспроможності  та  можливого банкрутства. Показники фінансової стійкості досліджуваного суб’єкта господарювання подані у таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка абсолютних показників фінансової стійкості ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014–2016 рр.

Джерело: [4, 5, 6]

З огляду на вищенаведену таблицю можемо стверджувати, що за аналізований період на підприємстві ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» змінився тип фінансового стану. У 2014 році на підприємстві існувала абсолютна фінансова стійкість, що можна пояснити як існування  надлишку загальної величини основних фінансових джерел формування запасів. У 2015 році фінансовий стан підприємства змінився до показників нормального фінансового стану. Так, у цей період власний капітал, довгострокові зобов’язання та забезпечення не були достатніми, що стало причиною залучення довгострокових зобов’язань. У 2016 році на підприємстві виявлено кризовий фінансовий стан, що характеризується недостатністю усіх джерел формування запасів. В цілому, погіршення типу фінансової стійкості оцінюється вкрай негативно.

Розглянемо аналіз відносних показників фінансової стійкості на ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка відносних показників фінансової стійкості (коефіцієнтів капіталізації) ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014–2016 рр.

Джерело: [4, 5, 6]

Отже, з вищенаведеної таблиці можемо помітити, відносні показники фінансової стійкості демонструють погіршення фінансового стану на підприємстві. На кінець 2014 року частка власного капіталу у фінансових ресурсах становила 71 %, а у  2015 році становила 61%, а у 2016 році – 48%, відповідно частка зобов’язань збільшилась з 29% до 52%  у 2016 році. В цілому, цю ситуацію можемо оцінювати негативно, адже залучення позикового капіталу було спричинено загальним погіршенням фінансового стану підприємства. Сума активів, яка припадала на 1 грн власних коштів, збільшилась з 1,42 грн до 2,10 грн, що можемо оцінити як негативне явище. У 2014 та 2015 роках частка капіталізованих джерел у фінансових ресурсах підприємства була у межах норми, та зменшилася з показника 87% до 48% у 2016 році, тобто коефіцієнт стійкості значно знизився. В розрахунку на 1 грн власного капіталу на кінець 2014 року припадало 42 коп. зобов’язань, а на кінець 2016 року позначка становила 1,10 грн. Коефіцієнт маневреності власного капіталу підприємства перевищив своє нормативне значення і у 2015 році становила 79%, а у 2016 році впав до позначки -14%, що є негативним. Зазначимо, що забезпечення запасів власними оборотними коштами значно перевищувало своє нормативне значення, та у 2014 році було на позначці – 142%, а у 2015 році ще більше зросло та становило 206%. За аналізований період запаси, які сформувалися за рахунок власного оборотного капіталу становили 57%, 78% відповідно, та значно погіршили свій показник у 2016 році, що оцінюється вкрай негативно. При цьому частка власного капіталу, яка спрямована у необоротні активи зменшилась з 65% до 62% у 2015 році та зросла на 0,53 показника у 2016 році, що підтверджує становлення критичного фінансового стану. Загалом, зазначимо, що стан фінансової стійкості (коефіцієнтів капіталізації) ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014-2016 роки є негативним, адже відносні показники перебувають за межами своїх нормативних значень, а їх динаміка схильна до зниження.

Також, розглянемо динаміку коефіцієнта покриття відсотків (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка коефіцієнта покриття відсотків ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014–2016 рр.

Джерело: [4, 5, 6]

З огляду на вищенаведену таблицю зазначимо, що за аналізований період, що ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» мало потенційну спроможність погасити взяті зобов’язання. Ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів у 2014 рокі становив 2,18, а у 2015 році – 2,69. Проте, у 2016 році відбулося зменшення на 1,72 позиції, що є негативним явищем.

Використаємо іншу групу показників для демонстрації загального стану підприємства у наступній таблиці.

Таблиця 4

Динаміка загальних показників господарської діяльності ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014–2016 рр.

Джерело: [4, 5, 6]

Аналізуючи вищенаведену таблицю, можемо зробити висновок, що “золоте правило економіки ” виконане лише у 2014-2015 рр.. У цей період, приріст чистого доходу та прибутку був достатнім у порівнянні з приростом інвестованого капіталу. Загалом, інвестований капітал підприємства збільшився на 86900 тис. грн., або на 14,83% у 2015 році та на 178724,5 тис. грн або на 26,56% у 2016 році, чистий дохід зріс на 64,22% у 2015 році та на 2,06% у 2016 році, а чистий прибуток зріс на 37251 тис. грн., або у відносному виражені на 944,50% у 2015 році, та знизився до 267 тис. грн у 2016 році.

Оскільки, на підприємстві існують проблеми з показниками фінансової стійкості, наявний кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), що може викликати прострочення платежів по оплаті праці, кредитах банку, постачальниках, платежів до бюджету тощо, вважаємо за потрібне, вжити заходи для її підвищення, а саме:

1. Пришвидшення обертання ресурсів підприємства та зменшення терміну їх обороту, що покращить загальну ефективність діяльності. Якісно підвищувати структуру виробництва, насамперед, коефіцієнтів завантаженості та оборотності шляхом збільшення обсягу продукції, а, також, забезпечувати зменшення тривалості операційного та фінансового циклу. У свою чергу, це дозволить зменшити обсяг залучених зовнішніх ресурсів.
2. Здійснювати покращення планування фінансових потоків. Вводити у дію реальні платіжні календарі, створювати центри фінансової відповідальності, що дозволить завжди мати в наявності достовірну інформацію про грошові потоки підприємства та підвищити контрольованість поточних платежів, знизити втрати від нецільового використання коштів та забезпечити прозорість діяльності.
3. Існуючі проблеми на виробництві нівелювати за допомогою різноманітних вдосконалень технологій, модернізацій і автоматизацій виробництва. Здійснювати це через створення різноманітних організаційних систем управління та швидкого оновлення основних засобів.
4. Підвищувати рівень конкурентоспроможності продукції та послуг. Здійснювати ефективну маркетингову політику та забезпечувати лояльність своїх клієнтів та партнерів.
5. Покращувати загальні показники діяльності, аби досягнути «золотого правила економіки підприємства». Необхідно пам’ятати той факт, що чим більшими будуть темпи зростання чистого доходу від реалізації продукції на підприємстві за темпи зростання вартості активів, тим кращою буде ділова активність [3].
6. Нівелювати неплатоспроможність суб’єкта господарювання за рахунок зміни фінансової стратегії, що дозволить якісно здійснити прискорення економічного зростання підприємства.

Висновки. Аналіз та оцінка фінансової стійкості є важливим етапом оцінювання фінансового стану підприємства. В результатах цього дослідження зацікавлені внутрішні та зовнішні користувачі інформації, оскільки ця інформації надає нам можливості для здійснення ефективних управлінських рішень з метою покращення та забезпечення сталого розвитку, запобігти банкрутству та підвищити конкурентоспроможність в умовах ринкового середовища. Тому, головною задачею при забезпеченні фінансової стійкості повинно стати створення такого стану фінансових ресурсів підприємства та забезпечення високого ступеню їхнього використання, при якому воно, вільно маневруючи грошовими засобами,  буде здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції.

Література.

1. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256 с.

2. Дончак Л. Г., Ціхановська О. М. Ділова активність підприємства та шляхи її зміцнення / Л. Г. Дончак, О. М. Ціхановська // Економіка та управління підприємствами. – 2017. – Випуск 10. – С. 250-255

3. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент / Г.Г. Кірейцев / Житомир: ЖІТІ, 2001 . – 440 с.

4. Фінансова звітність ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014 рік. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України». – Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/48165/165/templ

5. Фінансова звітність ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2015 рік. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України». – Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/72937/165/templ

6. Фінансова звітність ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2016 рік. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України». – Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/88396/165/templ

В статье освещена суть заемного капитала, приведены показатели влияния заемного капитала на финансовое состояние предприятия. Представлены основные приемы анализа финансового состояния предприятия.
Ключевые слова: капитал предприятия, наемный капитал, финансовое состояние предприятия, рентабельность, кредит.

The article deals the nature of debt capital, shows indicators of the impact of debt capital on the financial state of the enterprise. Presented the basic techniques of financial analysis enterprise.
Key words: capital of the enterprise, debt capital, enterprise’s financial state, profitability , credit.

Постановка проблеми. Підприємство в умовах ринкової економіки не може діяти без залучення фінансового капіталу, яке є джерелом формування його майна. Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позикові. Під час залучення позикового капіталу підприємство повинно визначити свій фінансовий стан та оцінити, на скільки вплинуть позикові кошти на рентабельність підприємства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню значення та особливостей позикового капіталу, а також оцінювання фінансового стану на підприємстві присвячено ряд праць таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як: Багров В.П., Баканов М.І., Богма О.С., Бойчик І.М., Бугай В.З., Єлейко Я.І., Івахненко В.М., Кандибко О.М., Коробова М.Я., Лапішко М.Л., Машлій Г.Б., Мних Є.В., Негашев Е.В., Подолянська В.О., Руденко Л.В., Савицька Г.В., Салига С.Я., Самовженко Т.С., Селезньова С.Н., Сторожук Т.М., Чупіс А.В., Шеремет А.Д., Яріш О.В. та інші.

Мета і завдання дослідження. Мета статті полягає у визначенні поняття «позиковий капітал», а також у виявленні впливу позикового капіталу на фінансовий стан підприємства.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
̶   розкрити сутність позикового капіталу підприємства;
̶   висвітлити види і форми позикового капіталу;
̶   визначити джерела формування позикового капіталу підприємства;
̶   оцінити показники впливу позикового капіталу на фінансовий стан підприємства.

Виклад основного матеріалу. Будь-яке підприємство для своєї діяльності потребує залучення позикового капіталу, якщо відсутні власні кошти. Позикові кошти займають досить вагоме місце в структурі капіталу підприємства. Їх використання дає можливість приросту рентабельності власного капіталу. Проте є і негативний вплив позикових коштів, а саме пониження рентабельності, ліквідності, ділової активності та погіршення фінансового стану підприємства в цілому.
Для початку визначимо сутність позикового капіталу та розглянемо види і форми цього капіталу.
Науковці трактують поняття «позиковий капітал» по-різному. За І.О. Бланком, позиковий капітал – це залучені для фінансування розвитку підприємства на основі повернення грошові кошти та інше майно, або кошти чи інші майнові цінності, що залучають для фінансування розвитку підприємства, на поворотній основі [4, с. 60].
А.М. Поддєрьогін зазначає, що позичковий капітал – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, платності, поверненості [9, с. 229].
В.М. Матвєєва тлумачить позиковий капітал як капітал компанії, отриманий в результаті випуску нею облігацій [7, с. 67].
В економічному словнику доктора економічних наук, професора С.В. Мочерного йдеться про те, що позиковий капітал − це грошовий капітал, власник якого надає його іншим особам на певний термін у користування за здалегідь обумовлену плату у вигляді процента. Позиковий капітал є відокремленою формою промислового капіталу, він формується із тимчасово вільних коштів, які утворюються в процесі обороту продуктивного та торгового капіталу із трудових заощаджень населення та інших джерел [8, с. 256].
Позиковий капітал поділяється за такими ознаками (табл.1):

Таблиця 1

Класифікація позикового капіталу підприємства*

*Джерело: [9].

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку позиковий капітал поділяють на довгостроковий та поточний. Також до складу позикового капіталу відносять доходи майбутніх періодів.
У П(с)БО 11 «Зобов’язання» зазначено, що поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. А довгострокові зобов’язання – це всі зобов’язання, які не є поточними зобов’язаннями [2].
Так поділяє позиковий капітал і О.О. Терещенко. Під довгостроковими зобов’язаннями, на його думку, слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців. Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу [11].
Підприємства задля розширення своєї діяльності залучають такі основні види позик:
̶   банківський кредит – позиковий капітал банку в грошовій формі, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання;
̶   фінансовий лізинг – господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов’язаних з правом користування та володіння об’єктом лізингу;
̶   комерційний (товарний) кредит – це окремий вид комерційного кредиту, коли кредит надається у товарній формі, а погашається у грошовій з відстрочкою або розстрочкою платежу;
̶   облігаційні позики – це форма випуску облігацій підприємством на певних, заздалегідь застережених правових умовах.
Отож, для оцінки впливу позикового капіталу підприємства на фінансовий стан використовують ряд показників, а саме:
1. Показники фінансової стійкості (абсолютні та відносні).
Фінансова стійкість підприємства — це здатність суб’єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у мінливому внутрішньому і зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість у довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику [10, 572 с.]

Таблиця 2

Абсолютні та відносні показники фінансової стійкості*

*Джерело: [9].

2. Показники фінансового левериджу.
Ефект фінансового левериджу (ЕФЛ) – це показник, що відображає рівень прибутку (або збитків), що додатково генерується, на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів.
Принциповий алгоритм розрахунку ЕФЛ наводиться І.О. Бланком [3, 360 с.]:

,                                    (1)

де СНП – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;
КВРА – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;
ПС – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;
ЗК – середня сума використовуваного підприємством позикового капіталу;
СК – середня сума власного капіталу підприємства.

3. Показники рентабельності підприємства:
• Коефіцієнт рентабельності активів:

                                                (2)

де ЧП – чистий прибуток, тис. грн;
А – сума активів, тис. грн.
• Коефіцієнт рентабельності власного капіталу:

                                                 (3)

де ЧП – чистий прибуток, тис. грн;
ВК – власний капітал підприємства, тис. грн.
• Коефіцієнт рентабельності операційної діяльності:

                                                  (4)

де ЧП – чистий прибуток, тис. грн;
ЧД – чистий дохід підприємства, тис. грн.

4. Показники оборотності:
• Коефіцієнт оборотності капіталу:

                                                    (5)

де Д – дохід (виручка) від реалізації продуктів, товарів і послуг, тис. грн;
Кс – середньорічний капітал підприємства, тис. грн.
• Тривалість обороту капіталу:

                                                    (6)

      • Коефіцієнт закріплення капіталу (коефіцієнт капіталомісткості):

                                                    (7)

де Д – дохід (виручка) від реалізації продуктів, товарів і послуг, тис. грн;
Кс – середньорічний капітал підприємства, тис. грн.

5. Показники ліквідності підприємства.
Ліквідність підприємства –– це мобільність підприємства, його можливість за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел оперативно знайти резерви платіжних засобів, необхідних для погашення боргів і постійно підтримувати рівновагу між обсягами і термінами перетворення активів у грошові кошти і обсягами і термінами погашення зобов’язань [6].
Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.
За загальним правилом баланс вважається ліквідним, якщо: A1 ≥ П1, A2 ≥ П2, A3 ≥ П3, A4 ≤ П4 [1, 281].

Висновки. Залучення позикових коштів для фінансування діяльності підприємства має певний вплив на його фінансовий стан. Використання позикового капіталу можна досліджувати за допомогою показників ліквідності та фінансової стійкості. Для визначення ліквідності та фінансової стійкості використовують абсолютні та відносні показники, на основі яких формують висновки щодо фінансового стану підприємства. У процесі оцінки впливу позикового капіталу на фінансовий стан аналізують його ефективність використання. Одним із найважливіших інструментів при цьому може бути ефект фінансового левериджу, який відображає рівень прибутку або збитку, що додатково генерується на власний капітал при різній частці використання позикових засобів.

Література

1. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації [електронний ресурс]. / Міністерство фінансів України. – №49/121, 26.01.2001. – Режим доступу:    http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0121-01
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання” [електронний ресурс]. / Міністерство фінансів України. – № 20, 31.01.2000. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0085-00
3. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебное пособие. / И.А. Бланк – К.: Ника-Центр, 2002. – 528 с.
4. Бланк И.А. Управление формированием капитала. / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр,  2000. – 512 с.
5. Ємельянов О.Ю. Оцінка економічної ефективності використання позикових коштів // Шляхи підвищення ефективності будівництва в умовах формування ринкових відносин. – Вип.4. К., 1999. – 111 с.
6. Кадерова Н.Н. Корпоративне финансы: учебное пособие / Н.Н. Кадерова. – Алматы – Экономика, 2008. – 376 с.
7. Матвеева В.М. Международный бухгалтерский учет. GAAP и IAS. Справочник бухгалтера от А до Я. / Матвеева В.М. – М.: “Дело и сервис”, 1998. – 192 с.
8. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія. / С.В. Мочерний. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.
9. Поддєрьогiн А.М. Фiнансовой менеджмент: пiдручник / А.М. Поддєрьогiн. – К.: КНЕУ, 2005. – 535с.
10. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. / Г.В. Савицька. – 2-вид., випр. І доп. – К.: Знання, 2005. – 662 с.
11. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. / О.О. Терещенко. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.
12. Яремко І. Й. Управління капіталом підприємства: економічний і фінансовий інструментарій : монографія / І. Й. Яремко. – Л. : Каменяр, 2006. – 176 с.

У статті розглянуто фінансові аспекти формування та використання майна підприємства і запропоновано сп особи їх удосконалення.

Ключові слова: майно, активи, джерела формування активів, фінансовий стан.

В статье рассмотрены финансовые аспекты формирования и использования имущества предприятия и предложены способы их совершенствования.

Ключевые слова: имущество, активы, источники формирования активов, финансовое состояние.

Financial aspects of enterprise property forming and using as well as ways to improve them are revealed in the article.

Key words: property, assets, sources of assets forming, financial condition.

Постановка проблеми. Майно підприємства є основою його діяльності і забезпечує перебіг усіх господарських процесів та отримання прибутку. Ефективність використання майна підприємства значною мірою залежить від особливостей його формування – складу, структури, відповідності вимогам зовнішнього середовища, джерел фінансування. Враховуючи те, що особливості формування і використання майна суттєво впливають на фінансовий стан суб’єкта господарювання, дослідження їх фінансових аспектів є актуальним і необхідним для визначення резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні аспекти формування і використання майна підприємства досліджували вітчизняні і зарубіжні науковці, зокрема М.Д. Білик [8], І.О. Бланк [2], О.Я Базілінська [1], Л.С. Васильєва [3], Т.Д. Косова [4], О.В. Мізіна [5], Н.А. Старкова [7] та інші. Проте прикладні аспекти формування і використання майна в контексті управління фінансовим станом, адаптовані до застосування на конкретних підприємствах, потребують більш глибокого розгляду.

Мета дослідження полягає у визначенні фінансових аспектів формування і використання майна підприємства на основі розгляду теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. У вітчизняній та зарубіжній фінансовій літературі поняття «майно» розглядається досить рідко, натомість вживається тотожний з позицій фінансового обліку термін «активи». Проте, базуючись на особливій ролі майна у господарській діяльності підприємства, його можна трактувати як сукупність контрольованих матеріальних, нематеріальних і фінансових ресурсів, втілених у необоротних та оборотних активах, використання яких забезпечує виробництво і реалізацію продукції, а також провадження фінансової та інвестиційної діяльності і дозволяє привласнювати результати цієї діяльності.

Правильність формування та використання активів є важливою для забезпечення ефективності функціонування підприємства в цілому, оскільки визначає основні характеристики його фінансового стану, а зміни в управлінні цими процесами супроводжуються відповідними змінами фінансових  характеристик.

При формуванні майна  закладаються підвалини ефективності його використання, оскільки саме наявність достатнього обсягу необоротних та оборотних активів є основою всього господарського процесу на підприємстві. Основною метою формування активів підприємства є виявлення та задоволення потреби в окремих їх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу для створення умов ефективної господарської діяльності. З урахуванням цієї мети, І.О. Бланк запропонував наступні принципи, на яких повинен будуватися процес формування активів підприємства:

1)      врахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності та форм її  диверсифікації;

2)      забезпечення відповідності обсягу і структури формованих активів обсягу і структурі виробництва і збуту продукції;

3)      забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності;

4)      забезпечення можливостей високої оборотності  активів в процесі їх використання;

5)      забезпечення прогресивності окремних видів активів з позицій технологічного прогресу [2, с. 160].

Дотримання зазначених принципів забезпечує конкурентоздатність діяльності підприємства, високий рівень його фінансової стійкості і рентабельності, проте вимагає складної аналітичної роботи через неточний характер фінансового планування та прогнозування на підприємстві, отже на практиці є важко досяжним.

Розглянемо вплив формування та використання майна підприємства на його фінансовий стан на прикладі Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський хлібокомбінат» за 2009-2011 роки [6]. Дане підприємство є основним постачальником хліба і хлібобулочних виробів у Івано-Франківській області та входить до третього за величиною холдингу хлібопекарських підприємств України ВАТ «Холдингова компанія «Хлібні інвестиції», якому належить 8 % ринку.

На рисунку 1 представлена інформація про склад і структуру активів підприємства та джерел їх формування. З рисунку видно, що структура активів ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» за 2009-2011 роки змінилася в бік підвищення мобільності активів, оскільки частка оборотних активів у складі майна підприємства зросла з 23 % до 32 %. Структура джерел формування активів підприємства також змінилася – якщо у 2009 році довгострокових джерел не вистачало для фінансування необоротних активів і для цього залучалися поточні зобов’язання, то у 2011 році вони повністю покривались власним капіталом та довгостроковими зобов’язаннями. Розглянуті зміни у складі активів підприємства та джерел їх формування вплинули на різні характеристики його фінансового стану, що більш детально розглянуто далі з застосуванням елементів факторного аналізу.

Рис. 1. Склад активів ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» та джерел їх формування за 2009-2011 роки

Зміна співвідношення активів та джерел їх фінансування вплинула на зміну ліквідності і платоспроможності підприємства та його фінансової стійкості. З таблиці 1 видно, що поточна ліквідність ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» за 2009-2011 роки підвищилася на 0,41 пункту, що на 91,9 % було обумовлене зростанням оборотних активів (тобто збільшення оборотних активів на 3128,0 тис. грн. чи на 57,0 % забезпечило зростання ліквідності на 0,38 пункту) та на 8,1 % – зменшенням поточних зобов’язань. Швидка ліквідність підприємства залишилася на майже незмінному рівні, оскільки ефект від зменшення поточних зобов’язань був скомпенсований впливом скорочення обсягу швидколіквідних активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності товариства підвищився з 0,06 до 0,11 пункту, при чому зростання на 92,5 % було обумовлене збільшенням абсолютноліквідних активів та на 7,5 % – зменшенням поточних зобов’язань. Отже, зміни у складі активів та джерел їх формування обумовили позитивні зміни коефіцієнтів ліквідності підприємства, проте баланс товариства у 2011 році все ще не був абсолютно ліквідним, оскільки власного капіталу не вистачало на фінансування необоротних активів підприємства.

Таблиця 1

Відносні показники ліквідності і платоспроможності ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» за 2009-2011

роки

Тип фінансової стійкості досліджуваного підприємства у 2009-2010 роках був кризовим, оскільки основних джерел не вистачало для формування запасів і для цього залучалась кредиторська заборгованість та зобов’язання за розрахунками (табл. 2). Проте у 2011 році тип фінансової стійкості товариства став нестійким, що на 93 % було обумовлене збільшенням обсягу основних джерел формування запасів (вони зросли на 6700,5 тис. грн. завдяки збільшенню власного капіталу та короткострокових кредитів банків) та на 7 % – скороченням запасів. Відносні показники фінансової стійкості у 2009-2011 роках також характеризувались тенденцією до покращення завдяки збільшенню частки власного капіталу у структурі джерел фінансування майна товариства.

Таблиця 2

Абсолютні показники фінансової стійкості ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» за 2009-2011 роки

Оскільки майно підприємства використовується для забезпечення господарських процесів, критерієм фінансової ефективності використання активів є фінансові результати діяльності. Ефективність використання активів підприємства доцільно оцінювати за допомогою ресурсних показників ділової активності та рентабельності. Показники ефективності використання активів ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Показники ефективності використання активів ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» за 2009-2011 роки

З таблиці видно, що показники ділової активності ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» характеризувалися тенденцією до покращення, оскільки чистий дохід підприємства зростав вищим темпом ніж його активи. Це в свою чергу сприяло підвищенню ресурсовіддачі та скороченню періоду обороту загального капіталу підприємства зі 107,7 до 85,4 днів. Тривалість обороту власного капіталу навпаки зросла, що було обумовлене підвищенням його частки у складі джерел формування активів підприємства. За рахунок збільшення чистого доходу товариства у 2011 році порівняно з 2009 роком на 42,5 % за незначного зростання вартості основних засобів фондовіддача на підприємстві підвищилась на 1,96 пункту чи на 42,1 %. Таким чином, кожна грн. авансованого капіталу у 2011 році порівняно з 2009 роком почала приносити більше чистого доходу, що можна вважати критерієм ефективності використання активів підприємства.

Тривалість операційного циклу підприємства залишалась стабільною оскільки скорочення обсягу запасів супроводжувалось збільшенням дебіторської заборгованості. Внаслідок тривалого періоду обороту кредиторської заборгованості тривалість фінансового циклу товариства у 2009-2010 роках мала від’ємне значення, а у 2011 році, завдяки зменшенню кредиторської заборгованості, досягнула 9,5 днів – саме на такий термін підприємству потрібно було залучати позикової ресурси для обслуговування поточних господарських процесів, внаслідок відволікання оборотних коштів у запаси та дебіторську заборгованість.

Показники рентабельності активів ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» також свідчать про підвищення ефективності використання майна підприємства, оскільки збільшився обсяг валового, операційного та чистого прибутку на 1 грн. вкладених у активи підприємства коштів у 2011 році порівняно з 2009 роком. Рентабельність власного капіталу навпаки знизилась внаслідок збільшення власного капіталу і супроводжувалось підвищенням фінансової стійкості підприємства, тому його також слід оцінити позитивно.

На основі проведеного аналізу виявлено, що зміни у підходах до формування та використання майна ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» відобразилися у позитивних змінах його фінансового стану, зокрема поліпшенні ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства, його рентабельності та ділової активності. Проте зазначені тенденції супроводжувались підвищенням тривалості фінансового циклу та зниженням рентабельності власного капіталу, що є основним критерієм ефективності функціонування підприємства для інвесторів.

Загалом показники рентабельності, оборотності та тривалості циклів характеризують ефективність використання майна ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» як достатньо ефективну. Значною мірою це забезпечено раціональним формуванням майна, що проявилося у полегшенні структури активів з аналізований період, поліпшенні оборотності складових оборотних активів ресурсовіддачі і фондовіддачі. Основним недоліком формування активів ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» можна визначити низький рівень врахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності через слабкість поточного   фінансового планування та відсутність довгострокових фінансових планів, що істотно підвищує ризики діяльності підприємства.

Найбільш суттєвим ризиком з яким може зіткнутися підприємство у разі неефективного формування активів є ризик неплатоспроможності, який виступає головною передумовою банкрутства і виникає внаслідок недостатності наявних коштів для погашення зобов’язань. Способом запобігання цього ризику є залучення мінімальних обсягів зобов’язань та фінансування діяльності за рахунок власних коштів, проте в такому випадку знижується економічна ефективність підприємства, обмежуються його можливості росту та збільшення прибутку. Оскільки варіант мінімізації ризику або  максимізації прибутку не є прийнятним для підприємств в ринкових умовах, при управлінні активами вони керуються принципом оптимального поєднання ризику та прибутковості діяльності, з чого випливає, що критерієм ефективності формування активів є забезпечення максимального прибутку за допустимого ризику втрати ліквідності і платоспроможності.

На різних етапах діяльності баланс пріоритетів підприємства у системі координат «прибутковість-ризик» може змінюватися залежно від зовнішніх і внутрішніх обставин. Наприклад, для ПАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» у 2009 році пріоритетним було відновлення прибутковості, оскільки у 2008 році воно отримало чистий збиток у розмірі 3278,0 тис. грн. Завдяки залученню значної частки зобов’язань, зокрема кредиторської заборгованості, до фінансування оборотних активів підприємства (у 2009 році 32,1 % пасивів), їх було сформовано так, що вже у 2009 році підприємство відновило прибутковість своєї діяльності, а до 2011 року його чистий прибуток збільшився вдвічі. Реінвестування прибутку у 2009-2011 роках забезпечило істотне покращення фінансової стійкості та ліквідності товариства, зберігаючи при цьому високу рентабельність діяльності.

Висновки. Фінансові аспекти формування і використання майна підприємства проявляються у впливі цих процесів на його фінансовий стан. У ході дослідження виявлено, що зміни у формуванні майна підприємства впливають не лише на ефективність їх використання, а й на характеристики його фінансового стану – фінансову стійкість, ліквідність і платоспроможність, ділову активність, рентабельність. При цьому застосування агресивних підходів формування майна сприяє підвищенню рентабельності підприємства, а консервативних – збереженню  його ліквідності і платоспроможності.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємства необхідно, щоб його політика формування та використання майна відповідала стратегічним та оперативним цілям розвитку, враховувала ринкові тенденції та технологічні можливості діяльності. Важливим інструментом забезпечення відповідності тенденцій розвитку підприємства вимогам зовнішнього середовища є розвинута система перспективного фінансового планування та прогнозування. Органічна єдність цих елементів у управлінні майном підприємства є запорукою позитивних характеристик його фінансового стану та стійкої позиції на ринку.

 Список використаних джерел

1. Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. Я. Базілінська – К.: Центр учбової літератури, 2009. –328 с.
2. Бланк  И. А.  Финансовый менеджмент: Учебный курс. – 2-е изд., перереб. и доб.  / И. А. Бланк. – К.: Ника-Центр: Эльга, 2004. –656 с.
3. Васильeва Л. С. Финансовый анализ: учебник / Л. С. Васильева, М. В. Петровская. – М. : КНОРУС, 2006. – 544 с.
4. Косова Т. Д. Організація і методика економічного аналізу. Навч. посіб. / Т. Д. Косова, П. М. Сухарев, Л. О. Ващенко. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 528 с.
5. Мізіна О.В. Удосконалення підходів до оцінки ефективності використання майна підприємства / О.В. Мізіна, К.В. Панібратченко / Економіка і організація управління. – Випуск № 2 (8). – 2010. – С. 66-72.
6. Публічне акціонерне товариство «Івано-Франківський хлібокомбінат». База даних Державної установи «Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://smida.gov.ua/db/participant/05495259.
7. Старкова Н. А. Финансовый менеджмент: Учебное пособие /РГАТА  имени П. А. Соловьева / Н. А. Старкова. – Рыбинск, 2007. – 174 с.
8. Фінансовий  аналіз:  навч.  посіб.  /  М. Д.  Білик,  О. В.  Павловська,  Н. М.  Притуляк,  Н. Ю.  Невмержицька.  –  К.:  КНЕУ,  2005.  –  592  с.
9. Шеремета М. Майно підприємства: сутність, класифікація та принципи його формування / М. Шеремета, М. Шеремета. – Економічний аналіз. – Випуск 2 (18). – 2008. – С. 295-298.

В статті висвітлено  теоретичні аспекти дослідження фінансової стійкості, проведено оцінку фінансової стійкості державного підприємства, а також запропоновано напрямки вдосконалення управління фінансовою стійкістю досліджуваного об’єкта.

Ключові слова: фінансова стійкість, фінансовий стан, тип фінансової стійкості,  управління фінансовою стійкістю.

В статье освещены теоретические аспекты исследования финансовой устойчивости, проведена оценка финансовой устойчивости государственного предприятия, а также предложены направления совершенствования управления финансовой устойчивостью исследуемого обьекта.

Ключевые слова: финансовая устойчивость, финансовое состояние, тип финансовой устойчивости, управления финансовой устойчивостью.

In the article have examined theoretical aspects of the study of financial stability, have assessed financial stability of the state enterprise, and have suggested areas of improvement of the financial stability of the object.

Keywords: financial stability, financial status, type of financial stability, management of financial stability.

Постановка проблеми. Трансформація народного господарства України в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, принципово інше зовнішнє середовище. До цих умов, які постійно змінюються, треба пристосовуватися, адаптувати усі системи підприємства, перетворити їх так, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб’єкт господарювання, який ефективно функціонує і розвивається [2, 116].

В умовах становлення ринкової економіки проблема стійкого розвитку підприємств є актуальною і потребує приділення окремої уваги.

Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов успішної і стабільної роботи підприємства в ринкових умовах. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами при отриманні кредитів, залученні інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів.

У сучасних умовах господарювання на підприємство впливає багато чинників, які знижують фінансову стійкість. До основних деструктивних чинників можна віднести істотну зміну структури та скорочення попиту, кризу неплатежів, недосконалу роботу таких економічних інститутів як банківська, кредитно-грошова, податкова системи [5].

Проаналізувавши ряд наведених факторів та враховуючи відсутність єдності поглядів науковців щодо дослідження фінансової стійкості, проведено оцінку фінансової стійкості Державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» та запропоновано заходи щодо підвищення рівня його фінансової стійкості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Основні аспекти визначення та аналізу фінансової стійкості підприємства досліджувались зарубіжними науковцями, серед яких Г.А. Александров, Е. Альтман, С.Г. Бєляєва, А.А. Богданов, Е.Дж. Долан, Дж. К. Ван Хорн, І. Бланк, В.В. Іванов, Д.К. Стоун, К.Д.  Уолш, А. Шапіро та ін. Широкий спектр питань щодо управління фінансовою стійкістю підприємства та розробки підходів до оцінки фінансової безпеки розкрито в працях вітчизняних науковців, серед яких О.І. Барановський, В.О. Василенко, О.Д. Заруба, Г. В. Козаченко, М.К. Колісник А.М. Поддєрьогін, Г.В. Савицька, Н. І. Строченко, О. С. Стоянова, О.О. Терещенко, Д. В. Шиян, О.В. Ярій та інші. Досягнення у цій галузі науки досить вагомі. Але разом з тим подальші дослідження виявляють проблеми, які потребують вирішення [6].

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямків вдосконалення управління та шляхів підвищення рівня фінансової стійкості підприємства на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Відповідно до мети необхідно визначити теоретичні основи фінансової стійкості підприємства; провести оцінку фінансової стійкості Державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»; запропонувати напрямки покращення управління фінансовою стійкістю підприємства.

Виклад основного матеріалу. Фінансова стійкість підприємства, як зазначає Поддєрьогін А.М. — це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел [2, 115].

На нашу думку, фінансова стійкість підприємства – це характеристика підприємства, яка відображає в процесі взаємодії впливу зовнішніх і внутрішніх факторів досягнення стану фінансової рівноваги і здатність не лише утримувати на відповідному рівні протягом деякого часу основні характеристики діяльності підприємства, але і функціонувати і розвиватися.

Особливу проблему при оцінці фінансового стану підприємства являє собою вибір і обгрунтування критеріїв оцінки отриманих фактичних показників. Можливі різні підходи до вибору таких критеріїв: за нормативами, еталонами, динамікою. Найбільш зваженим, на наш погляд, є комбінований підхід – за динамікою і нормативним значенням фінансових коефіцієнтів, вибраних для експрес-оцінки фінансового стану підприємства. За даним підходом розрізняють такі типи фінансової стійкості [4]:

1) абсолютна стійкість фінансового стану – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати (на практиці зустрічається дуже рідко).

2) нормальна стійкість фінансового стану – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами.

3) нестійкість, що є порушенням платоспроможності підприємства, – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик.

4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Відповідно до поставленої мети проведемо оцінку фінансової стійкості підприємства саме на основі даного підходу та доведемо нашим дослідженням, що дана методика на належному рівні визначає тип фінансової стійкості підприємства.

В умовах нестабільної економіки підприємство може легко втратити фінансову стійкість. Передумови втрати фінансової стійкості різноманітні. Ними є результати взаємодії численних факторів, що можуть бути як залежними від підприємства (внутрішні), так і незалежними від його діяльності (зовнішні).

Для визначення фінансової стійкості підприємства застосовуються різні методи. Дані методи містять ряд показників, що логічно та повно дають характеристику усім процесам, що здійснюються на підприємстві. Ці показники поділяються на узагальнюючі та часткові і допомагають адекватно оцінити фінансову стійкість підприємства [7, 53].

Основними методами  управління фінансовою стійкістю підприємства є: морфологічний аналіз, системний аналіз, критичний аналіз, фінансовий аналіз, метод сигнальних відхилень, метод математичної статистики, інтегральний підхід до оцінки фінансової стійкості [9, 55].

При управлінні фінансовою стійкістю застосовується головна ціль – забезпечення фінансової безпеки та стабільності функціонування і розвитку підприємства у  довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.

Дослідження фінансової стійкості здійснювалось на прикладі ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ», що спеціалізується на виробництві залізобетонних виробів [3].

Узагальнюючі коефіцієнти не дають повної оцінки фінансової стійкості підприємства. Розглянемо детально часткові показники, так як вони чітко дають зрозуміти, за рахунок яких факторів відбуваються зміни у стійкості досліджуваного об’єкта та відповідно до отриманих даних визначимо тип фінансової стійкості досліджуваного підприємства.

Таблиця 1

Динаміка показників оцінки фінансової стійкості та стабільності

ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» за 2009-2011 роки

Показники фінансової стійкості підприємства вказують на задовільний стан підприємства. Здійснивши обрахунки часткових показників фінансової стійкості підприємства було досліджено, що коефіцієнт автономії є вищим за нормативне у 2009 році на 0,11 пункти, у 2010 –  на 0,26  та на 0,09 пункти у 2011 році. Дане перевищення нормативного значення утримує досліджуване підприємство від додаткових джерел залучення у частці майна підприємства.

Розглядаючи показник фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування, можна сказати, що його стан задовільний, так як він прямує до нормативного значення, що має досить гарну перспективу на майбутнє, адже підприємство не являється таким, що залежить від зовнішнього фінансування.

Коефіцієнт фінансування мав тенденцію до зростання: у 2009 році даний показник зріс на 0,59 пункти, а у 2010 році коефіцієнт фінансування перевищив нормативне значення втричі, 2011 рік характеризується зниженням даного показника на 1,36 пункти, однак даний показник перевищував нормативне значення на 0,46 пункти. Такі коливання були зумовлені постійним збільшенням власного капіталу та змінами політики щодо залученого капіталу. Так, якщо у 2010 році стрімке зростання даного показника було зумовлене зниженням частки позикового капіталу та збільшенням власного, то зниження коефіцієнта фінансування у 2011 році було спричинено саме значним зростанням частки позикового капіталу. Така динаміка даного коефіцієнта свідчить про можливість самофінансування даного підприємства за рахунок власного капіталу.

Відповідно до значень коефіцієнта концентрації позикового капіталу можна сказати, що даний показник не перевищував нормативне значення 0,5, що свідчило про негативний вплив на загальну діяльність підприємства. Впродовж досліджуваних років даний коефіцієнт мав тенденцію до спадання, у зв’язку із зниженням загальної частки позикового капіталу у майні підприємства: у 2009 році становив 0,39, у 2010 році – 0,24 пункти. У 2011 році даний коефіцієнт зріс до значення 0,41 через збільшення загальної частки поточних зобов’язань, але не перевищував свого нормативного значення. Така динаміка є позитивною, оскільки дана величина пояснює вплив позикового капіталу на формування активів підприємства.

Основну увагу необхідно звернути на коефіцієнт заборгованості, адже він показує, яка частка оборотних коштів фінансується за допомогою позикових коштів. Його величина мала тенденцію до скорочення. У 2009 році даний показник знизився до 0,63,  у 2010 – до 0,31, а у 2011 році підвищився до 0,71 пункта. Даний показник за всі досліджувані роки не перевищив нормативне значення, що вказує на спроможність підприємства погасити свої зобов’язання та відносну його незалежність від залучених коштів. Однак необхідно приділити увагу рівню ризиковості даного фінансування оборотних коштів. При неправильному управлінському рішенні можливість неплатоспроможності підприємства підвищується, що у свою чергу призведе до підвищення ймовірності настання банкрутства підприємства.

Коефіцієнт маневреності не перевищує свого нормативного значення, що є негативним, адже при нормативному значенні більше 0,5 даний показник становив впродовж 2009-2011 років 0,20, 0,27 та 0,39 пункти відповідно. Однак коефіцієнт маневреності характеризувався незадовільними значеннями впродовж всього досліджуваного періоду, що свідчить про низький ступінь мобільності використання власних коштів, адже він вказує на високу частку запасів підприємства. Відповідно до цього, для даного підприємства необхідно постійно знаходити покупців на продукцію, щоб запобігати заборгованості підприємства в майбутньому.

Коефіцієнти фінансової стійкості І і ІІ показують, що дане підприємство є досить стійким. Так, якщо розглядати значення коефіцієнта фінансової стійкості І, то він мав досить стабільні значення, що коливалися в межах 0,53-0,85. Такі результати  є допустимими для державного підприємства, адже це є нормальним для частки стабільних джерел фінансування. Для всіх інших підприємств дана величина має коливатись від 0,65-0,85 і вище. Розглядаючи показник фінансової стійкості ІІ можна сказати, що дане підприємство може погасити досить велику частку зобов’язань за допомогою власного капіталу, адже у  2009 році даний коефіцієнт перевищив нормативне значення на 0,59, а у 2010 році перевищило втричі нормативне значення за рахунок зниження частки поточних зобов’язань та збільшенням власного капіталу. У 2011 році спостерігається протилежна тенденція до збільшення частки позикового капіталу та відповідно зниження коефіцієнта фінансової стійкості до значення 1,41, однак така зміна не мала негативного характеру, так як коефіцієнт залишався в межах нормативного значення. Це свідчить про платоспроможність даного підприємства та можливість протистояти зовнішнім негативним факторам у майбутньому.

Відповідно до проведеного аналізу нами було досліджено, що ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» за останні три роки відноситься до третього типу фінансової стійкості (нестійкий фінансовий стан). Однак це не говорить про незадовільні результати діяльності підприємства, так як дане підприємство не користується довгостроковими кредитами для формування запасів і витрат відповідно до діючої політики підприємства. Оскільки даний об’єкт є державним підприємством, то йому характерним є запровадження такої політики, що зменшує його ризик неплатоспроможності у майбутньому.

Отже, дане підприємство є стійким та частково, але в достатній мірі, може покрити свої поточні зобов’язання за рахунок власного капіталу при вмілому управлінні коштами фінансовими менеджерами.

Після оцінки фінансової стійкості і виявлення недоліків в управлінні нею варто звернути увагу на сукупність факторів, що її визначають. Відповідно до них необхідно передбачити стратегію та тактику управління фінансовою стійкістю підприємства, в яких усі заходи мають призвести до стабільності обсягів реалізації продукції та підвищення прибутковості даного підприємства, низької частки непідтверджених замовленнями запасів даної продукції на складі, своєчасності надходження оплати від дебіторів, крім того величина оплати має повністю покривати зобов’язання із бюджетом, постачальниками та кредиторами [8, 251].

Основними заходами щодо підвищення рівня фінансової стійкості ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» є:

• Продаж або здача в оренду необоротних активів. Для покращення стійкості підприємства та збільшення його доходів можна реалізувати або віддати в оренду обладнання, будівлі або споруди, що не використовуються у виробничому процесі або використовуються не повністю;
• Використання часткової передоплати. У договорах купівлі-продажу та доставки продукції підприємство може обумовлювати передоплату. Кошти отримані таким шляхом, дозволяють фінансувати виробництво без залучення короткострокових кредитів;
• Застосування нової зваженої цінової політики. У процесі ціноутворення повинен враховуватись попит та пропозиція на ті чи інші товари. Застосування економічно обґрунтованих цін на продукцію, що продається, безпосередньо впливає на обсяг виручки від продажу продукції, робіт і послуг і на обсяг самофінансування;
• Забезпечення дебіторської заборгованості фінансовими інструментами (наприклад, векселями) Стягнення забезпеченої дебіторської заборгованості, є набагато легшим;
• Постійне вдосконалення методів праці, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду [3].

Висновки. Кожен суб’єкт господарювання прагне досягти та підтримувати стійкий фінансовий стан, ліквідність та платоспроможність. Однією з основних проблем успішного функціонування підприємств України на сьогодні є відсутність комплексної оцінки фінансової стійкості, яка б надавала керівництву можливість своєчасно виявляти слабкі місця та приймати вірні рішення щодо забезпечення фінансового розвитку підприємства. На наш погляд, найбільш ефективним та відповідним сучасним умовам бізнесу являється підхід щодо детального аналізу часткових показників, так як на їх основі можна повністю проаналізувати результати діяльності підприємства, виявити причини змін конкретних показників та при правильному управлінні фінансовими менеджерами усунути негативні наслідки. Таким чином, ми встановили, що ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» належить до фінансово стійких, хоча і потребує змін в управлінні із застосуванням новітніх методів.

Список використаних джерел

1. Мінфін України, Фонд державного майна; Наказ, Положення вiд 26.01.2001 № 49/121 «Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0121-01
2. Котляр М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів // Фінанси України. – № 1, 2005. – С. 113-118.
3. Офіційний сайт ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://starzbs.at.ua/
4. Орэхова К.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств комунального машинобудування в Україні// Научно-технический сборник/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
5. Партин Г.О. Особливості впливу основних чинників на фінансову стійкість підприємства в умовах фінансово-економічної кризи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_8/275_Partyn_20_8.pdf
6. Скляр Г.П., Педик О.О. Механізм забезпечення фінансової стійкості державного підприємства та його удосконалення в умовах перехідної економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.ukrcoop-journal.com.ua/2010-3/num/Cskljar.htm
7. Терещенко, С. Оцінка фінансової стійкості підприємства [Текст] / С. Терещенко // Вісник Національного банку України. – 2000. – N 11. – C. 52 –58
8. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник:/За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.
9. Шаблиста, Л. М. Фінансова стійкість підприємства: сутність і методи оцінки [Текст] / Л. М. Шаблиста // Економіка і прогнозування. – 2006. – N 2. – C. 46 -58

p align=”center”

/p