Ключові слова: валютний контроль, валютне регулювання, валютні відносини, фінансовий контроль, валютний нагляд.

 В статье осуществляется анализ понятия и значение валютного контроля, проанализированы взгляды ученых относительно толкования сущности валютного контроля и внесен ряд предложений по совершенствованию валютного контроля как составляющей системы валютного регулирования.

Ключевые слова: валютный контроль, валютное регулирование, валютные отношения, финансовый контроль, валютный надзор.

In this article the analysis of the notion and significance of the exchange control is made, in addition, the scholars views on interpretation of the essence of the exchange control are analyzed, moreover, a number of propositions for improving exchange control as a part of exchange regulation is made.

Key words: exchange control, exchange regulations, exchange relations, financial control, exchange oversight.

На думку більшості вітчизняних авторів, валютне регулювання є частиною валютної політики країни, спрямованої на впорядкування проведення операцій із валютними цінностями. Валютна політика – сукупність заходів у сфері міжнародних валютних відносин, здійснюваних державою відповідно до тактичних (поточних) і стратегічних цілей країни [1, с. 8].

Проте, слід зазначити, що однією з системних складових валютного регулювання в Україні являється валютний контроль. Валютний контроль, залежно від виконання поставлених завдань, може стимулювати чи стримувати економічний розвиток держави. З метою удосконалення системи валютного контролю вітчизняними науковцями та практиками пропонується лібералізувати законодавство у цій сфері. Зокрема, особлива увага приділяється адаптації вітчизняного валютного законодавства до вимог і стандартів ЄС.

Питання правового регулювання валютного контролю неодноразово розглядалося в науковій літературі, проте воно недостатньо досліджувалося як окреме, цілісне явище. Серед авторів, які досліджували зазначені проблеми, можна відзначити Є.О. Алісова, В.С. Білошапку, Ю.А. Бовтрук, О.В. Боришкевич, А.Ю. Іоффе, С.Т. Кадькаленка, Є.В. Карманова, І.В. Краснову, В.Л. Кротюка, Б.Ю. Лапчук, С.М. Половко, О.Є. Северина, В.О. Храмова, Т.С. Шемет, та інші. Проте окремі аспекти валютного регулювання в Україні потребують подальшого дослідження.

Мета дослідження полягає у визначенні валютного контролю як складової валютного регулювання, та його значення в сучасних умовах.

Чинне законодавство не закріплює поняття «валютний контроль», а в юридичній літературі відсутнє узгоджене розуміння цієї категорії.

Потрібно наголосити, що в теорії фінансового права валютний контроль відноситься до видів фінансового контролю. При цьому за природою відносин, що контролюються, фінансовий контроль поділяється на окремі інституційні види, розмежовуючи дії, що контролюються, за характером інститутів особливої частини фінансового права. Так, Н.І. Хімічева, вважає, що валютний контроль є частиною, видом фінансового контролю, тому йому притаманні всі загальні ознаки фінансового контролю [8, с. 186].

Проте, на думку Л. К. Царьової, валютний контроль, що здійснюється уповноваженими банками, є частиною недержавного фінансового контрол        ю, тобто є його підвидом. Поряд із цим існують думки, що валютний контроль є лише важливим елементом фінансового контролю в сфері державного управління або особливим видом фінансового контролю, що має на меті забезпечення дотримання валютного законодавства [3, с. 43].

Цікавою є думка російського вченого І.В. Хаменушка, який вважає, що валютний контроль є самостійним видом державного контролю. На його думку, цей вид контролю має спеціальні завдання та мету, а також характеризується наявністю власного методу, що дозволяє говорити про особливе місце валютного контролю в системі державного контролю [4, с. 16].

Так у сучасних економічних та юридичних дослідженнях термін «валютний контроль» насамперед згадується разом з категорією «валютне регулювання». Слід зазначити, що валютний контроль та валютне регулювання є двома нерозривно пов’язаними між собою категоріями.

Валютний контроль слід розглядати як комплекс заходів, що здійснюють  спеціально уповноважені державні органи та інші суб’єкти. Ці заходи спрямовані на забезпечення додержання учасниками валютних правовідносин валютного законодавства України при проведенні валютних операцій [5, с. 221].

Валютне регулювання – це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валютними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти [ 6, с. 98].

Проаналізувавши дані поняття можна зробити наступний висновок: що валютний контроль є системною складовою валютного регулювання. Також слід зазначити, що саме через систему валютного регулювання в комплексі з механізмом валютного контролю реалізовується валютна політика держави.

Не слід забувати і про те, що в системі валютного контролю валютний контроль органів банківської системи посідає преважне місце, оскільки, основний комплекс валютних операцій здійснюється саме за посередництвом уповноважених банків і саме тому ці фінансові установи наділені правами суб’єктів валютного контролю за такими операціями [7, с. 48].

Проаналізувавши нормативно-правове регулювання валютного контролю, враховуючи світовий досвід можна запропонувати наступне:

1)    на законодавчому рівні закріпити визначення понять «валютний контроль», «валютне регулювання»;

2)    прийняти Закон України «Про валютне регулювання та валютний контроль», оскільки, Декрет Кабінету Міністрів України уже не відповідає сучасному стану валютної політики держави;

3)    сформулювати та законодавчо закріпити визначення поняття «валютного нагляду» та включити валютний нагляд до системи валютного регулювання або взагалі замінити поняття «валютного контролю» поняттям «валютний нагляд», оскільки, тлумачення останнього включає в себе поняття «валютний контроль».

Ще одним актуальним на сьогоднішній час питанням є проблема визначення тривалості валютної перевірки, оскільки, на сьогодні чинне законодавство не визначає точної тривалості та продовжуваності валютної перевірки. Відсутність даного строку може стати підставою для затягування та перешкоджання нормальній діяльності підконтрольного суб’єкта.

Отже, для підвищення ефективності валютного контролю є необхідним реформувати систему валютного контролю, існуючу систему державних органів контрою та є необхідним прийняття закону «Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1)    Валютне регулювання та контроль: навч. посіб. / За заг. ред. О.В. Боришкевич. – К.: КНЕУ, 2008. – 400 с.

2)    Шемет Т.С. Теорія і практика валютного курсу: навч. посіб. /За ред О.І. Рогача. – К.: Либідь, 2006. – 360 с.

3)    Царьова Л. К. Організаційно-правові основи фінансового контролю в Україні / Царьова Л. К. – Одеса : Юридична література, 1999. – 80 с.

4)    Хаменушко И. В. Валютный контроль в Российской Федерации / Хаменушко И. В. – М. : ИД ФБК-ПРЕСС, 2001. – 480 с.

5)    Воронова Л.К. Фінансове право України Підручник. – К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.

6)    Рум’янцев А.П., Рум’янцева Н.С. Зовнішньоекономічна діяльність Навч. посіб. / 2-ге вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 296 с.

7)    Кравченко Л. М. Валютне регулювання і валютний контроль в Україні : навч. посіб. / Кравченко Л. М., Шапошников О. О. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001 – 245 с.

8)    Грабінська А.В. Проблеми теорії та практики організації валютного контролю в Україні // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 2009. – 3(46). – 310 с.

 У статті досліджено причини виникнення аудиту в Україні, а також визначено проблеми становлення та розвитку аудиторської діяльності та запропоновано шляхи  їх вирішення.

 Ключові слова: фінансовий контроль, аудит, аудиторська діяльність, аудиторський контроль.

В статье исследованы причины возникновения аудита в Украине, а также определены проблемы становления и развития аудиторской деятельности и предложены пути их решения.

Ключевые слова: финансовый контроль, аудит, аудиторская деятельность, аудиторский контроль.

The article examines the causes of audit in Ukraine, and also the problem of the formation and development of auditing and proposed solutions.

Key words: financial control, audit, auditing, auditor control.

В процесі розвитку діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності  постає питання щодо прийняття певних рішень, які повинні базуватись на об’єктивно обґрунтованих фактах і даних, які повинні відповідати принципам повноти і достовірності. Відповідно до цих умов, виникає такий вид фінансового контролю як аудит, на який покладено завдання щодо здійснення аналізу показників фінансової стійкості підприємства, а також висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність.

В Україні аудит як вид фінансового контролю розвивається порівняно недовго і вже має ряд недоліків, які пов’язані з несформованими стандартами його функціонування, і запозиченням їх в інших країнах.

У вітчизняній літературі дослідженню незалежного виду контролю – аудиту приділяється значна увага таких вчених як: Дороша Н. І., Кравченка В. І., Опаріна В. М., Редька О. Ю., Рубана Н. І. та інші.

Основною метою цієї статті є визначення проблем розвитку аудиту як виду незалежного фінансового контролю в Україні та пошук шляхів їх вирішення.

До кількості загальних функцій управління відносяться планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль. Однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, зокрема фінансовий контроль. Фінансовий контроль визначають як цілеспрямовану діяльність органів публічної влади і суспільних організацій, має своїм завданням досягнення забезпечення законності, фінансової дисципліни та раціональності в процесі формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів [1, 58-59].

Аудит є одним із видів фінансового контролю. У статті 4 розділу 1 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит визначено як перевірку обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідальність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторським фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит) [2].

Причини виникнення і розвитку аудиторської діяльності безпосередньо пов’язані з особливостями ринкової економіки. Прийняття будь-якого управлінського рішення має ґрунтуватися на економічній інформації, яка формується переважно на основі даних бухгалтерського обліку. Отже, для прийняття зваженого рішення щодо іншого підприємства необхідно мати певні гарантії достовірності і реальності його бухгалтерської інформації. Головною метою аудиторської перевірки є перевірка правильності, законності, повноти і достовірності даних бухгалтерської звітності підприємства. До об’єктивних чинників, що зумовлюють виникнення аудиту належать:

•  складність процесу формування бухгалтерської інформації і неможливість самостійної перевірки правильності облікових даних;
•  розподіл прав володіння та управління власністю;
•  наявність інформаційного ризику, тобто можливості наявності у звітності випадкових помилок або спотворень через несумлінність тих, хто її склав;
•  тісний взаємозв’язок або незбіг інтересів категорій зацікавлених осіб стосовно однієї і тієї самої інформації.

Це робить незалежний аудиторський контроль не тільки важливим, а й невід’ємним елементом ринкової економіки. Саме тому проголошення Україною переходу до ринкової форми економіки зумовило введення в практику аудиту як незалежного контролю роботи підприємств недержавної форми власності. Слід зазначити, що моменти фактичного та юридичного виникнення в країні аудиту не збігається за часом. Потреба в аудиторських послугах була усвідомлена суб’єктами підприємницької діяльності ще до законодавчого оформлення статусу аудиту як атрибуту економіки країни [3].

Проте, якщо розглядати розвиток аудиту в Україні, то слід зазначити, що він не набув значного розквіту, оскільки існують певні проблематичні питання щодо його функціонування.

Суттєвими проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що включає в себе великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг [4].

Крім того, на сьогоднішній день існує ще багато причин, які стримують процес ефективного розвитку аудиту в Україні. Серед них можна виділити наступні:

•  незначний період функціонування ринкових механізмів регулювання та відповідних механізмів державного фінансового контролю в Україні;
•  наявність великої кількості фінансових порушень, нецільового та неефективного використання державних ресурсів;
•  обмеження на законодавчому рівні ефективності результатів аудиту та ін. [5].

Мусіхіна Г.М. виділяє такі проблеми розвитку аудиту в Україні [6]:

•  проблема сучасного аудитора та довіри до нього;
•  проблема формування ціни на аудиторські послуги;
•  недостатня кількість методичних розробок з аудиторського контролю. В Україні в цілому об’єктивно відчувається недостатність вітчизняної спеціальної літератури, а тим більше докладних розробок, посібників з проведення аудиту ефективності, що являє собою певну прогалину у формуванні його методології та вимагає науково обґрунтованих теоретичних розробок у цьому напрямі та їх практичного втілення.

Однією з проблем здійснення аудиту в Україні є також неврегульовані питання фінансування робіт зі створення адекватної системи аудиту в Україні та страхування аудиторської діяльності.

З узагальнюючого аналізу офіційних звітів аудиторських фірм видно, що деякі з них взагалі не займаються аудитом, а надають тільки консалтингові та інші послуги. В той час як світові тенденції розвитку аудиторських послуг свідчать про скорочення аудиторськими фірмами обсягів консалтингових послуг або виділення з них суб’єктів, що надають консалтингові послуги в окремі структури. Причинами цього є бажання утримати клієнта різноманітністю послуг, що надаються, шукаючи альтернативні джерела доходів. Українські підприємства все частіше хочуть отримувати від української аудиторської фірми комплекс послуг. Такий клієнт для аудитора є вигідним. Однак широта послуг призводить до виникнення загроз незалежності і, як наслідок, до погіршення їх якості [7].

Дослідивши основні проблеми розвитку, пропонуємо такі шляхи вирішення, зокрема:

•  страхування відповідальності страхових компаній за неякісно виконаний аудиторський контроль;
•  встановлення єдиних цін щодо надання послуг аудиторськими компаніями, що змусить їх звернути увагу на якісне надання послуг, від чого буде залежати попит на їхні послуги;
•  розроблення єдиних стандартів функціонування аудиторської діяльності в Україні, в яких безпосередньо слід визначити що належить до сфери аудиторської діяльності, оскільки як було вище зазначено, українські аудиторські фірми займаються і консалтинговими послугами, тобто поєднують декілька видів діяльності.

Отже, як бачимо аудит як  вид незалежного фінансового контролю почав розвиватися в Україні порівняно недавно, проте вже має ряд недоліків, а точніше несформованих умов функціонування, оскільки на теперішній час не існує встановлених українських стандартів, щодо його функціонування, а черпання «правил» його розвитку з зарубіжних не є достатньо ефективним, оскільки не враховано ряд відмінностей національної економіки України з іноземними країнами, які використовують цей вид контролю.

Література

1. Роль В.Ф. Фінансове право. Навч. посібник / В. Ф. Роль, В. В. Сергієнко, С. М. Попова. –  Центр учбової літератури, 2011. – 392 с.
2. Закон України «Про аудиторську діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3125-12. – Назва з екрана.
3. Янчева Л. М. Аудит. Навч. посіб. / Л. М. Янчева, З. О. Макеєва, Л. О. Баранова, I. В. Янчева, А. I. Кашперська [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lection.com.ua/audit/adt/prichini-viniknennya-i-rozvitku-auditorskoyi
   -diyalnosti. – Назва з екрана.
4. Максименко Н. Г. Проблеми розвитку аудиторської діяльності в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/
   chem_biol/avpch/En/2009_49/Macsimenko%20N.G..pdf. – Назва з екрана.
5. Жирна Ж. А. Зарубіжний досвід проведення аудиту ефективності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/
   123456789/6417/1/foreign%20experience.pdf. – Назва з екрана.
6. Мусіхіна Г. М. Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/
   ?p=25952. – Назва з екрана.
7. Миронова Ю. Проблеми розвитку аудиту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/19-82-1. – Назва з екрана.