Науковий керівник: Козак Людмила Василівна
доктор економічних наук,
доцент кафедри економічної теорії,
менеджменту і маркетингу

ОЦІНКА ТА НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 

У статті здійснено оцінку фінансової стійкості підприємства на прикладі ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря». Запропоновано напрямки покращення забезпечення фінансової стійкості підприємства на основі результатів проведеного аналізу.

Ключові слова: фінансова стійкість, фінансовий стан.

EVALUATION AND WAYS TO IMPROVE THE FINANCIAL STABILITY OF THE ENTERPRISE

The article assesses the financial sustainability of the enterprise, for example, PJSC Consumers-Sklo-Zorya. The directions of improvement of providing of financial stability of the enterprise on the basis of the results of the analysis are offered.

Key words: financial stability, financial condition.

Постановка проблеми. Оцінка фінансової стійкості підприємства надзвичайно важлива в дослідженні загальної діяльності суб’єкта господарювання. Її визначення та детальний аналіз допомагає підприємству мобілізувати  з  різних  джерел  фінансові  ресурси,  а  також  ефективно  їх  використовувати, при цьому забезпечуючи зростання прибутку та капіталу. З огляду на це, пошук певних напрямів покращення та забезпечення фінансової стійкості підприємства є досить актуальним в умовах сьогодення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання забезпечення фінансової стійкості суб’єкта господарювання широко досліджують вітчизняні та іноземні економісти, зокрема: Кірейцев Г. Г. [3],  Панова Г. М.,  Максименко С. Г., Дончак Л. Г. [2], Грабовецький Б. Є [1] та інші.  Так, автори Бедзай О. В., Панова Г. М.,  Максименко С. Г. вивчають чинники впливу на фінансову стійкість та розглядають шляхи її покращення. Грабовецький Б. Є. досліджує систему показників, які використовуються у вітчизняній і світовій практиці для оцінки фінансової стійкості підприємства [1]. Окрім цього, Дончак Л. Г у власних працях вивчає шляхи покращення загального фінансового стану підприємства тощо. Незважаючи на низку публікацій із дослідженої проблематики, питання покращення фінансової стійкості підприємства потребує подальшого детального дослідження, що зумовлене постійною зміною ринкового середовища та неможливості учасників ринку здійснювати ефективне управління.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає у визначенні напрямів покращення фінансової стійкості підприємства на основі вивчення  теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Визначення та аналіз фінансової стійкості підприємства чітко відображає ефективність та результативність використання усіх наявних матеріальних, трудових, фінансових ресурсів тощо. За її допомогою, ми можемо чітко виокремити основні проблеми в управлінні суб’єктом господарювання, запобігти банкрутству, а також, з’ясувати можливості його потенційного розвитку.

Фінансова стійкість на підприємстві – це стан майна, який забезпечує його платоспроможність. Створення умов фінансової стійкості суб’єкта господарювання передбачає, що ресурси, які вкладені в господарську діяльність, окупляться за рахунок грошових надходжень від підприємництва, а одержаний прибуток забезпечить самофінансування та незалежність суб’єкта від зовнішніх залучених джерел формування активів [3].

Для дослідження фінансової стійкості підприємства ми обрали публічне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря». Аналіз фінансової стійкості є одним з головних у дослідженні інвестиційної привабливості підприємства на ринку, що демонструє загалу ймовірність неплатоспроможності  та  можливого банкрутства. Показники фінансової стійкості досліджуваного суб’єкта господарювання подані у таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка абсолютних показників фінансової стійкості ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014–2016 рр.

Джерело: [4, 5, 6]

З огляду на вищенаведену таблицю можемо стверджувати, що за аналізований період на підприємстві ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» змінився тип фінансового стану. У 2014 році на підприємстві існувала абсолютна фінансова стійкість, що можна пояснити як існування  надлишку загальної величини основних фінансових джерел формування запасів. У 2015 році фінансовий стан підприємства змінився до показників нормального фінансового стану. Так, у цей період власний капітал, довгострокові зобов’язання та забезпечення не були достатніми, що стало причиною залучення довгострокових зобов’язань. У 2016 році на підприємстві виявлено кризовий фінансовий стан, що характеризується недостатністю усіх джерел формування запасів. В цілому, погіршення типу фінансової стійкості оцінюється вкрай негативно.

Розглянемо аналіз відносних показників фінансової стійкості на ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка відносних показників фінансової стійкості (коефіцієнтів капіталізації) ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014–2016 рр.

Джерело: [4, 5, 6]

Отже, з вищенаведеної таблиці можемо помітити, відносні показники фінансової стійкості демонструють погіршення фінансового стану на підприємстві. На кінець 2014 року частка власного капіталу у фінансових ресурсах становила 71 %, а у  2015 році становила 61%, а у 2016 році – 48%, відповідно частка зобов’язань збільшилась з 29% до 52%  у 2016 році. В цілому, цю ситуацію можемо оцінювати негативно, адже залучення позикового капіталу було спричинено загальним погіршенням фінансового стану підприємства. Сума активів, яка припадала на 1 грн власних коштів, збільшилась з 1,42 грн до 2,10 грн, що можемо оцінити як негативне явище. У 2014 та 2015 роках частка капіталізованих джерел у фінансових ресурсах підприємства була у межах норми, та зменшилася з показника 87% до 48% у 2016 році, тобто коефіцієнт стійкості значно знизився. В розрахунку на 1 грн власного капіталу на кінець 2014 року припадало 42 коп. зобов’язань, а на кінець 2016 року позначка становила 1,10 грн. Коефіцієнт маневреності власного капіталу підприємства перевищив своє нормативне значення і у 2015 році становила 79%, а у 2016 році впав до позначки -14%, що є негативним. Зазначимо, що забезпечення запасів власними оборотними коштами значно перевищувало своє нормативне значення, та у 2014 році було на позначці – 142%, а у 2015 році ще більше зросло та становило 206%. За аналізований період запаси, які сформувалися за рахунок власного оборотного капіталу становили 57%, 78% відповідно, та значно погіршили свій показник у 2016 році, що оцінюється вкрай негативно. При цьому частка власного капіталу, яка спрямована у необоротні активи зменшилась з 65% до 62% у 2015 році та зросла на 0,53 показника у 2016 році, що підтверджує становлення критичного фінансового стану. Загалом, зазначимо, що стан фінансової стійкості (коефіцієнтів капіталізації) ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014-2016 роки є негативним, адже відносні показники перебувають за межами своїх нормативних значень, а їх динаміка схильна до зниження.

Також, розглянемо динаміку коефіцієнта покриття відсотків (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка коефіцієнта покриття відсотків ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014–2016 рр.

Джерело: [4, 5, 6]

З огляду на вищенаведену таблицю зазначимо, що за аналізований період, що ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» мало потенційну спроможність погасити взяті зобов’язання. Ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів у 2014 рокі становив 2,18, а у 2015 році – 2,69. Проте, у 2016 році відбулося зменшення на 1,72 позиції, що є негативним явищем.

Використаємо іншу групу показників для демонстрації загального стану підприємства у наступній таблиці.

Таблиця 4

Динаміка загальних показників господарської діяльності ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014–2016 рр.

Джерело: [4, 5, 6]

Аналізуючи вищенаведену таблицю, можемо зробити висновок, що “золоте правило економіки ” виконане лише у 2014-2015 рр.. У цей період, приріст чистого доходу та прибутку був достатнім у порівнянні з приростом інвестованого капіталу. Загалом, інвестований капітал підприємства збільшився на 86900 тис. грн., або на 14,83% у 2015 році та на 178724,5 тис. грн або на 26,56% у 2016 році, чистий дохід зріс на 64,22% у 2015 році та на 2,06% у 2016 році, а чистий прибуток зріс на 37251 тис. грн., або у відносному виражені на 944,50% у 2015 році, та знизився до 267 тис. грн у 2016 році.

Оскільки, на підприємстві існують проблеми з показниками фінансової стійкості, наявний кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на межі банкрутства), що може викликати прострочення платежів по оплаті праці, кредитах банку, постачальниках, платежів до бюджету тощо, вважаємо за потрібне, вжити заходи для її підвищення, а саме:

1. Пришвидшення обертання ресурсів підприємства та зменшення терміну їх обороту, що покращить загальну ефективність діяльності. Якісно підвищувати структуру виробництва, насамперед, коефіцієнтів завантаженості та оборотності шляхом збільшення обсягу продукції, а, також, забезпечувати зменшення тривалості операційного та фінансового циклу. У свою чергу, це дозволить зменшити обсяг залучених зовнішніх ресурсів.
2. Здійснювати покращення планування фінансових потоків. Вводити у дію реальні платіжні календарі, створювати центри фінансової відповідальності, що дозволить завжди мати в наявності достовірну інформацію про грошові потоки підприємства та підвищити контрольованість поточних платежів, знизити втрати від нецільового використання коштів та забезпечити прозорість діяльності.
3. Існуючі проблеми на виробництві нівелювати за допомогою різноманітних вдосконалень технологій, модернізацій і автоматизацій виробництва. Здійснювати це через створення різноманітних організаційних систем управління та швидкого оновлення основних засобів.
4. Підвищувати рівень конкурентоспроможності продукції та послуг. Здійснювати ефективну маркетингову політику та забезпечувати лояльність своїх клієнтів та партнерів.
5. Покращувати загальні показники діяльності, аби досягнути «золотого правила економіки підприємства». Необхідно пам’ятати той факт, що чим більшими будуть темпи зростання чистого доходу від реалізації продукції на підприємстві за темпи зростання вартості активів, тим кращою буде ділова активність [3].
6. Нівелювати неплатоспроможність суб’єкта господарювання за рахунок зміни фінансової стратегії, що дозволить якісно здійснити прискорення економічного зростання підприємства.

Висновки. Аналіз та оцінка фінансової стійкості є важливим етапом оцінювання фінансового стану підприємства. В результатах цього дослідження зацікавлені внутрішні та зовнішні користувачі інформації, оскільки ця інформації надає нам можливості для здійснення ефективних управлінських рішень з метою покращення та забезпечення сталого розвитку, запобігти банкрутству та підвищити конкурентоспроможність в умовах ринкового середовища. Тому, головною задачею при забезпеченні фінансової стійкості повинно стати створення такого стану фінансових ресурсів підприємства та забезпечення високого ступеню їхнього використання, при якому воно, вільно маневруючи грошовими засобами,  буде здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції.

Література.

1. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник. — К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256 с.

2. Дончак Л. Г., Ціхановська О. М. Ділова активність підприємства та шляхи її зміцнення / Л. Г. Дончак, О. М. Ціхановська // Економіка та управління підприємствами. – 2017. – Випуск 10. – С. 250-255

3. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент / Г.Г. Кірейцев / Житомир: ЖІТІ, 2001 . – 440 с.

4. Фінансова звітність ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2014 рік. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України». – Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/48165/165/templ

5. Фінансова звітність ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2015 рік. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України». – Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/72937/165/templ

6. Фінансова звітність ПАТ «Консюмерс-Скло-Зоря» за 2016 рік. – [Електронний ресурс] // Офіційний сайт державної установи «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України». – Режим доступу: https://smida.gov.ua/db/emitent/year/xml/showform/88396/165/templ

Ключові слова: фінансова стійкість, платоспроможність, страхова компанія, забезпечення фінансової стійкості.

 The аrticle deаls with the аpproаch to the definition of “finаnciаl stаbility” аnd defines directions of ensuring finаnciаl stаbility of the insurer.

Key words: finаnciаl stаbility, solvency, insurаnce compаny, finаnciаl stаbility ensuring.

Постановка проблеми. Фінансова стійкість страхових компаній є основною умовою, за допомогою якої інститут страхування може повноцінно виконувати свою багатопланову роль у процесі суспільного відтворення. Оскільки, кошти які залучаються у цей сектор є коштами переважно приватних та корпоративних клієнтів, то вагомим фактором вкладення цих ресурсів є фінансова стійкість страхової компанії, а саме методи та механізми її забезпечення, підтримки та постійного моніторингу задля формування надійного інвестиційного іміджу, гарантування безпеки коштів та контроль за ефективним їх використанням та інвестуванням.

Проте результати проведених досліджень не можуть повною мірою задовольнити потреби теорії і практики забезпечення фінансової стійкості страховика. Аналіз напрацювань у цій сфері дає змогу зробити висновок про те, що дослідження концентруються переважно на окремих напрямах фінансової діяльності страхових компаній, в той час як належний синтез даних, отриманих внаслідок цих досліджень, системно не здійснюється. Залишається невпорядкованим понятійний апарат, потребує доопрацювання та систематизації визначення зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на фінансову стійкість страховиків, недостатньо опрацьовані та вимагають додаткового дослідження методологічні підходи до забезпечення фінансової стійкості страхових компаній.

Висока значимість розробки концептуальних підходів до забезпечення фінансової стійкості страхової компанії, необхідність обґрунтування шляхів удосконалення методів оцінки фінансової стійкості та механізмів забезпечення фінансово стійкого функціонування страховиків визначили напрям дослідження. До того ж в умовах постійно змінюваного макросередовища, особливо в періоди економічних криз, проблема забезпечення фінансової стійкості страхових компаній ще більш актуалізується. Отже, проблематика забезпечення фінансової стійкості страховика, відсутність методології  її оцінки та недостатня ефективність механізмів її забезпечення визначають актуальність дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні основи фінансової стійкості страховика та умови забезпечення цього параметру їх діяльності розглядали у своїх працях багато вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема даній проблематиці присвячені роботи наступних авторів: Александрова М. М., Базилевич В. Д., Барановський О. І., Бойко А. О., Внукова Н. М., Заруба О. Д., Кириллова Н., Кнейслер О. В., Кудрявцев А. А., Орланюк-Малицька Л. А., Осадець С. С., Рейтман Л. І., Шірінян Л. В. та інші дослідники.

Потрібно зазначити, що теоретичні основи визначення поняття «фінансова стійкість страхової компанії» розглянута недостатньо і тому, що у вітчизняній економічній літературі ми спостерігаємо використання понять «фінансова стійкість», «фінансова надійність» та «платоспроможність», і все частіше  відбувається їх заміна або ж ототожнення. Серед дослідників сфери страхування досі ведуться суперечки щодо відмінності або подібності категорій «платоспроможність» і «фінансова стійкість».

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні напрямків забезпечення фінансової стійкості страхової компанії на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів обраної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Більшість науковців у своїх дослідженнях виокремлюють два підходи до розкриття сутності поняття «фінансова стійкість страховика». Згідно з першим підходом, поняття фінансової стійкості фактично ототожнюється з платоспроможністю та зосереджене на здатності виконання страховиком, взятих на себе страхових зобов’язань. З погляду другого підходу, в основі фінансової стійкості лежить ознака якісної характеристики здатності страховика мобілізувати фінансові ресурси для виконання своїх функцій на страховому ринку [1].

У методиці визначення рейтингу надійності страхових компаній російського агентства «Эксперт Ра» під платоспроможністю страхової компанії розглядається її здатність виконати страхові зобов’язання перед клієнтами, виходячи з наявних у неї активів із використанням додаткових засобів перестраховиків при розрахунках за ризиками, переданими у перестрахування. Тим часом, фінансова стійкість страховика визначається як його здатність зберігати рівень платоспроможності протягом певного відрізку часу при можливих несприятливих зовнішніх і внутрішніх впливах на фінансові потоки страхової компанії [3].

Багато українських і російських науковців взагалі не використовують категорії «фінансова стійкість», а лише говорять саме про фінансову надійність страхової компанії. Так, російські науковці Є. Іноземцева і М. Щукіна під надійністю страховика мають на увазі його здатність виконати поточні зобов’язання; ця надійність проявляється у вигляді відповідності власних коштів, що перебувають у розпорядженні компанії, її зобов’язанням [8, c.175].

Найбільш вдалим визначенням фінансової стійкості страхової компанії, що розкриває суть поняття, є визначення Л. О. Орланюк-Малицької, в якому сказано, що фінансова стійкість страхової компанії – це такий стан фінансових ресурсів страхової компанії, який забезпечує платоспроможність і подальший розвиток організації в умовах ризику, пов’язаного із страховим захистом суб’єктів ринку [4, c.33].

Зважаючи на характерні особливості діяльності страхових компаній розрізняють два види їх фінансової стійкості, як і дві сторони з яких її можна оцінити, а саме:

–     фінансова стійкість страхової компанії як юридичної особи, що займається господарською діяльністю з надання послуг;

–     фінансова стійкість страхової компанії за вимогами, що ставляться до страхових компаній як до суб’єктів фінансового ринку.

Фінансова стійкість страхової компанії як юридичної особи полягає у ефективному співвідношенні власного і позикового капіталу у структурі фінансових ресурсів страхової компанії, що здатне забезпечити необхідний рівень платоспроможності і ліквідності.

Фінансова стійкість страхової компанії за вимогами, що ставляться до страхових компаній як до суб’єктів фінансового ринку полягає у створенні такої структури фінансових ресурсів страхової компанії, яка б забезпечила формування відповідного співвідношення нормативного і фактичного запасів платоспроможності, необхідних резервів, статутного капіталу та слідування іншим вимогам законодавства, що ставляться до цього виду фінансової діяльності.

Аналіз фінансової стійкості страхової компанії, як суб’єкта господарювання здійснюється з допомогою абсолютних та відносних показників фінансової стійкості, а оцінка фінансової стійкості страхової компанії як суб’єкта фінансового ринку здійснюється на основі дотримання належного фактичного рівня статутного капіталу та запасу платоспроможності страховика. [2, c.209].

На фінансову стійкість страхової компанії впливає ряд факторів, різних як за характером, так і за ступенем впливу. Так, до факторів, які впливають на фінансову стійкість страхової компанії як суб’єкта господарювання можна віднести: склад і структура витрат, стратегія компанії щодо витрат; інфляція, час, тривалість звітного періоду; маркетингова політика і менеджмент страхової компанії;кон’юнктура ринку [7].

Чинники фінансової стійкості страхової компанії як суб’єкта ринку фінансових послуг можна об’єднати наступним чином:

– політика щодо централізованих страхових резервних фондів;

-формування суми фактичного запасу платоспроможності;

-формування нормативного запасу платоспроможності;

-державний нагляд у сфері страхування [6, c.305].

Якщо розглядати джерела формування фінансової стійкості страхової компанії як суб’єкта господарювання, то варто виділити такі:

–     обсяг власного капіталу в таких статтях як статутний капітал, резервний капітал, обсяг нерозподіленого прибутку, додатково вкладений капітал;

–     обсяг залученого капітал, а саме обсяг залучених довгострокових та поточних зобов’язань;

–     загальна величина прибутку компанії, який формує нерозподілений прибуток;

–     обсяг необоротних активів, що впливає на ліквідність та фінансову стійкість страховика;

–     обсяг запасів, що характеризує значну частину обсягу оборотного капіталу, які першочергово потребують фінансування;

–     загальний обсяг валюти балансу, тобто загальний обсяг фінансових ресурсів організації, що характеризує величину самого страховика і обсяг коштів який обертається [5, c.140].

Забезпечення фінансової стійкості страхової компанії за наявними двома видами було досліджено на основі даних п’яти страхових компаній, які є лідерами на ринку страхування життя, зокрема: ПрАТ «Аліко Україна», ПрАТ «СК «Граве Україна», ПрАТ «СК «ТАС», ПрАТ «Фідем Лайф», ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя».

Згідно даних абсолютних показників фінансової стійкості, кризовий тип фінансової стійкості мали ті компанії, в яких позиковий капітал значно перевищував власний капітал у період 2009-2011 рр., про що свідчили і значення показників фінансової стійкості відповідних страхових компаній, а саме СК «Аліко Україна», СК «Граве Україна», СК «ТАС» та СК «ПЗУ страхування життя у 2011 році. Ця тенденція була спричинена наявним обсягом сформованих страхових резервів та віднесення їх, при обрахунку абсолютних показників фінансової стійкості страхових компаній, до обсягу зобов’язань. Відносні показники фінансової стійкості, обраховані для досліджуваних компаній за 2009-2011 рр., підтвердили тенденцію що була проілюстрована абсолютними показниками фінансової стійкості, і додатково ідентифікували недостатню ефективність використання фінансових ресурсів досліджуваних страхових компаній з абсолютною фінансовою стійкістю.

При аналізі фінансової стійкості ПрАТ «Аліко Україна», ПрАТ «СК «Граве Україна», ПрАТ «СК «ТАС», ПрАТ «Фідем Лайф», ПрАТ «СК «ПЗУ Україна страхування життя» за 2009-2011 рр. як суб’єктів ринку фінансових послуг зі сторони відповідності забезпечення фінансової страхових компаній встановленим нормам можна зробити висновок, що всі досліджувані страхові компанії чітко слідували встановленим нормам фінансової стійкості, про що свідчили показники нормативного і фактичного запасів платоспроможності та обсягу статутного капіталу і сформованих страхових резервів, та значно перевищували мінімально встановлений рівень, що є позитивним аспектом. Проте, була виявлена тенденція до зменшення абсолютного обсягу фактичного запасу платоспроможності у 2011 році, і як результат різниці між фактичним та нормативним запасом платоспроможності досліджуваних компаній зі страхування життя.

Для підвищення фактичного запасу платоспроможності страховика та маржі між фактичним і нормативним запасом платоспроможності варто застосувати наступні заходи:

-при розрахунку фактичного запасу платоспроможності враховується обсяг довгострокових та поточних зобов’язань, які здатні зменшувати цей запас, а тому варто буде змінити структуру джерел формування активів у частині збільшення власного капіталу та забезпечення майбутніх витрат і платежів. Це врахування дасть змогу значно зменшити використання поточних та довгострокових зобов’язань для фінансування активів;

-збільшення обсягів страхових резервів, використання яких зможе збільшити нерозподілений прибуток і ліквідувати непокриті збитки;

-у структурі активів варто перерозподілити кошти із статті «грошові кошти та їх еквіваленти» на статтю «довгострокові фінансові інвестиції» та «поточні фінансові інвестиції».

Висновки. Отже, фінансова стійкість страхової компанії – це такий стан організації  її грошових потоків (вхідних і вихідних), при якому страхова компанія здатна своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов’язання   (не   тільки поточні, але  й ті, що виникають за негативного впливу як зовнішніх, так і внутрішніх  чинників) відносно всіх суб’єктів ринку протягом визначеного часу за рахунок  залучених  і  власних ресурсів,забезпечувати відновлення своїх фінансових показників за будь-якого несприятливого впливу до бажаного і/або оптимального рівня, адаптуватися  до постійного змінюваного економічного середовища, використовувати нові обставини, властивості та відносини для цілеспрямованого і динамічного розвитку страховика на основі зростання прибутку й капіталу в даний час і в прогнозованій перспективі

Забезпечення фінансової стійкості страховими компаніями уможливлює повноцінне виконання інститутом страхування своєї багатопланової ролі у процесі суспільного відтворення та успішне залучення страховиками інвестицій на міжнародних ринках капіталу для розширення та модернізації власного бізнесу. Забезпечення фінансової стійкості страховика, як суб’єкта господарювання, полягає у забезпеченні правильного та ефективного співвідношення власного і позикового капіталу для забезпечення фінансової стійкості.

Підвищення фактичного запасу платоспроможності компаній зі страхування життя, зокрема СК «Аліко Україна», СК «Граве Україна», СК «ТАС», СК «Фідем Лайф» та СК «ПЗУ страхування життя» можливе як із зовнішньої, так і внутрішньої сторони діяльності. Що до внутрішньої сторони, то це стосується насамперед зміни структури формування капіталу, шляхом збільшення обсягу власних ресурсів та страхових резервів компанії. Зовнішня сторона являє собою вдосконалення державного регулювання стосовно коригування методики визначення як нормативного, так і фактичного запасу платоспроможності страховиків.

Аналіз забезпечення фінансової стійкості страхових компаній як суб’єктів господарювання виявив, що основною уніфікованою проблемою є визначення та впровадження ефективної структури капіталу. Вирішенням даної проблеми може стати запровадження рекомендацій щодо зберігання співвідношення капіталу в рамках рівності власного та позикового капіталу.

Література:

1. Бойко А. О. Теоретичні основи та практичний досвід забезпечення фінансової стійкості страхової компанії [Електронний ресурс] / А. О. Бойко // «Економічні науки». – 2010. – №7. – Режим доступу: www.nbuv.gоv. Uа/pоrtаl/sос_gum/еn_оіf/2010_7_4/4.pdf
2. Добош Н. Оцінка фінансової стійкості страховика / Н. Добош // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. – №19. – С. 207 – 212.
3. Електронна версія (Рі)-Рейтингу фінансової стійкості страхових компаній [Електронний ресурс]. – 2011. – С. 2 – Режим доступу: http://еxpеrt-rаtіng.соm/dаtа/uplоаd/PІ-rаtіngs/Pі-rаtіng_оf_Іns-2011.pdf.
4. Орланюк-Малицкая Л. А. О понятиях и факторах финансовой устойчивости страховых компаний  / Л. А. Орланюк-Малицкая // Вестник финансовой академии. – 1998. – № 1. – С. 33.
5. Плиса В. Й. Управління фінансовою стійкістю страховика / В. Й. Плиса // Фінанси України. – 2001. – № 9. – C. 136–143.
6. Сисоєва Л. В. Аналіз фінансових ресурсів та достатності власного капіталу, як рівень фінансової надійності страховика / Л. В. Сисоєва // Економічний простір. – 2010. – №43. – С. 301-312.
7. Ткаченко Н.В. Взаємозв’язок факторів і показників фінансової стійкості страховика [Електронний ресурс] / Н. В. Ткаченко // Фінанси України. – Режим доступу:http://dspасе.uаbs.еdu.uа/bіtstrеаm/123456789/4858/1/47_2010.pdf
8. Шірінян Л. В. Фінансова надійність і фінансова стійкість страховиків / Л. В. Шірінян // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 9(75). – С. 173-178.

В статті висвітлено  теоретичні аспекти дослідження фінансової стійкості, проведено оцінку фінансової стійкості державного підприємства, а також запропоновано напрямки вдосконалення управління фінансовою стійкістю досліджуваного об’єкта.

Ключові слова: фінансова стійкість, фінансовий стан, тип фінансової стійкості,  управління фінансовою стійкістю.

В статье освещены теоретические аспекты исследования финансовой устойчивости, проведена оценка финансовой устойчивости государственного предприятия, а также предложены направления совершенствования управления финансовой устойчивостью исследуемого обьекта.

Ключевые слова: финансовая устойчивость, финансовое состояние, тип финансовой устойчивости, управления финансовой устойчивостью.

In the article have examined theoretical aspects of the study of financial stability, have assessed financial stability of the state enterprise, and have suggested areas of improvement of the financial stability of the object.

Keywords: financial stability, financial status, type of financial stability, management of financial stability.

Постановка проблеми. Трансформація народного господарства України в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, принципово інше зовнішнє середовище. До цих умов, які постійно змінюються, треба пристосовуватися, адаптувати усі системи підприємства, перетворити їх так, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб’єкт господарювання, який ефективно функціонує і розвивається [2, 116].

В умовах становлення ринкової економіки проблема стійкого розвитку підприємств є актуальною і потребує приділення окремої уваги.

Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов успішної і стабільної роботи підприємства в ринкових умовах. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами при отриманні кредитів, залученні інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів.

У сучасних умовах господарювання на підприємство впливає багато чинників, які знижують фінансову стійкість. До основних деструктивних чинників можна віднести істотну зміну структури та скорочення попиту, кризу неплатежів, недосконалу роботу таких економічних інститутів як банківська, кредитно-грошова, податкова системи [5].

Проаналізувавши ряд наведених факторів та враховуючи відсутність єдності поглядів науковців щодо дослідження фінансової стійкості, проведено оцінку фінансової стійкості Державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» та запропоновано заходи щодо підвищення рівня його фінансової стійкості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Основні аспекти визначення та аналізу фінансової стійкості підприємства досліджувались зарубіжними науковцями, серед яких Г.А. Александров, Е. Альтман, С.Г. Бєляєва, А.А. Богданов, Е.Дж. Долан, Дж. К. Ван Хорн, І. Бланк, В.В. Іванов, Д.К. Стоун, К.Д.  Уолш, А. Шапіро та ін. Широкий спектр питань щодо управління фінансовою стійкістю підприємства та розробки підходів до оцінки фінансової безпеки розкрито в працях вітчизняних науковців, серед яких О.І. Барановський, В.О. Василенко, О.Д. Заруба, Г. В. Козаченко, М.К. Колісник А.М. Поддєрьогін, Г.В. Савицька, Н. І. Строченко, О. С. Стоянова, О.О. Терещенко, Д. В. Шиян, О.В. Ярій та інші. Досягнення у цій галузі науки досить вагомі. Але разом з тим подальші дослідження виявляють проблеми, які потребують вирішення [6].

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямків вдосконалення управління та шляхів підвищення рівня фінансової стійкості підприємства на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Відповідно до мети необхідно визначити теоретичні основи фінансової стійкості підприємства; провести оцінку фінансової стійкості Державного підприємства «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал»; запропонувати напрямки покращення управління фінансовою стійкістю підприємства.

Виклад основного матеріалу. Фінансова стійкість підприємства, як зазначає Поддєрьогін А.М. — це таке його становище, коли вкладені в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел [2, 115].

На нашу думку, фінансова стійкість підприємства – це характеристика підприємства, яка відображає в процесі взаємодії впливу зовнішніх і внутрішніх факторів досягнення стану фінансової рівноваги і здатність не лише утримувати на відповідному рівні протягом деякого часу основні характеристики діяльності підприємства, але і функціонувати і розвиватися.

Особливу проблему при оцінці фінансового стану підприємства являє собою вибір і обгрунтування критеріїв оцінки отриманих фактичних показників. Можливі різні підходи до вибору таких критеріїв: за нормативами, еталонами, динамікою. Найбільш зваженим, на наш погляд, є комбінований підхід – за динамікою і нормативним значенням фінансових коефіцієнтів, вибраних для експрес-оцінки фінансового стану підприємства. За даним підходом розрізняють такі типи фінансової стійкості [4]:

1) абсолютна стійкість фінансового стану – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати (на практиці зустрічається дуже рідко).

2) нормальна стійкість фінансового стану – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами.

3) нестійкість, що є порушенням платоспроможності підприємства, – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик.

4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки грошові кошти, короткострокові цінні папери й дебіторська заборгованість підприємства навіть не покривають його кредиторської заборгованості й прострочених позик.

Відповідно до поставленої мети проведемо оцінку фінансової стійкості підприємства саме на основі даного підходу та доведемо нашим дослідженням, що дана методика на належному рівні визначає тип фінансової стійкості підприємства.

В умовах нестабільної економіки підприємство може легко втратити фінансову стійкість. Передумови втрати фінансової стійкості різноманітні. Ними є результати взаємодії численних факторів, що можуть бути як залежними від підприємства (внутрішні), так і незалежними від його діяльності (зовнішні).

Для визначення фінансової стійкості підприємства застосовуються різні методи. Дані методи містять ряд показників, що логічно та повно дають характеристику усім процесам, що здійснюються на підприємстві. Ці показники поділяються на узагальнюючі та часткові і допомагають адекватно оцінити фінансову стійкість підприємства [7, 53].

Основними методами  управління фінансовою стійкістю підприємства є: морфологічний аналіз, системний аналіз, критичний аналіз, фінансовий аналіз, метод сигнальних відхилень, метод математичної статистики, інтегральний підхід до оцінки фінансової стійкості [9, 55].

При управлінні фінансовою стійкістю застосовується головна ціль – забезпечення фінансової безпеки та стабільності функціонування і розвитку підприємства у  довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику.

Дослідження фінансової стійкості здійснювалось на прикладі ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ», що спеціалізується на виробництві залізобетонних виробів [3].

Узагальнюючі коефіцієнти не дають повної оцінки фінансової стійкості підприємства. Розглянемо детально часткові показники, так як вони чітко дають зрозуміти, за рахунок яких факторів відбуваються зміни у стійкості досліджуваного об’єкта та відповідно до отриманих даних визначимо тип фінансової стійкості досліджуваного підприємства.

Таблиця 1

Динаміка показників оцінки фінансової стійкості та стабільності

ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» за 2009-2011 роки

Показники фінансової стійкості підприємства вказують на задовільний стан підприємства. Здійснивши обрахунки часткових показників фінансової стійкості підприємства було досліджено, що коефіцієнт автономії є вищим за нормативне у 2009 році на 0,11 пункти, у 2010 –  на 0,26  та на 0,09 пункти у 2011 році. Дане перевищення нормативного значення утримує досліджуване підприємство від додаткових джерел залучення у частці майна підприємства.

Розглядаючи показник фінансової залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування, можна сказати, що його стан задовільний, так як він прямує до нормативного значення, що має досить гарну перспективу на майбутнє, адже підприємство не являється таким, що залежить від зовнішнього фінансування.

Коефіцієнт фінансування мав тенденцію до зростання: у 2009 році даний показник зріс на 0,59 пункти, а у 2010 році коефіцієнт фінансування перевищив нормативне значення втричі, 2011 рік характеризується зниженням даного показника на 1,36 пункти, однак даний показник перевищував нормативне значення на 0,46 пункти. Такі коливання були зумовлені постійним збільшенням власного капіталу та змінами політики щодо залученого капіталу. Так, якщо у 2010 році стрімке зростання даного показника було зумовлене зниженням частки позикового капіталу та збільшенням власного, то зниження коефіцієнта фінансування у 2011 році було спричинено саме значним зростанням частки позикового капіталу. Така динаміка даного коефіцієнта свідчить про можливість самофінансування даного підприємства за рахунок власного капіталу.

Відповідно до значень коефіцієнта концентрації позикового капіталу можна сказати, що даний показник не перевищував нормативне значення 0,5, що свідчило про негативний вплив на загальну діяльність підприємства. Впродовж досліджуваних років даний коефіцієнт мав тенденцію до спадання, у зв’язку із зниженням загальної частки позикового капіталу у майні підприємства: у 2009 році становив 0,39, у 2010 році – 0,24 пункти. У 2011 році даний коефіцієнт зріс до значення 0,41 через збільшення загальної частки поточних зобов’язань, але не перевищував свого нормативного значення. Така динаміка є позитивною, оскільки дана величина пояснює вплив позикового капіталу на формування активів підприємства.

Основну увагу необхідно звернути на коефіцієнт заборгованості, адже він показує, яка частка оборотних коштів фінансується за допомогою позикових коштів. Його величина мала тенденцію до скорочення. У 2009 році даний показник знизився до 0,63,  у 2010 – до 0,31, а у 2011 році підвищився до 0,71 пункта. Даний показник за всі досліджувані роки не перевищив нормативне значення, що вказує на спроможність підприємства погасити свої зобов’язання та відносну його незалежність від залучених коштів. Однак необхідно приділити увагу рівню ризиковості даного фінансування оборотних коштів. При неправильному управлінському рішенні можливість неплатоспроможності підприємства підвищується, що у свою чергу призведе до підвищення ймовірності настання банкрутства підприємства.

Коефіцієнт маневреності не перевищує свого нормативного значення, що є негативним, адже при нормативному значенні більше 0,5 даний показник становив впродовж 2009-2011 років 0,20, 0,27 та 0,39 пункти відповідно. Однак коефіцієнт маневреності характеризувався незадовільними значеннями впродовж всього досліджуваного періоду, що свідчить про низький ступінь мобільності використання власних коштів, адже він вказує на високу частку запасів підприємства. Відповідно до цього, для даного підприємства необхідно постійно знаходити покупців на продукцію, щоб запобігати заборгованості підприємства в майбутньому.

Коефіцієнти фінансової стійкості І і ІІ показують, що дане підприємство є досить стійким. Так, якщо розглядати значення коефіцієнта фінансової стійкості І, то він мав досить стабільні значення, що коливалися в межах 0,53-0,85. Такі результати  є допустимими для державного підприємства, адже це є нормальним для частки стабільних джерел фінансування. Для всіх інших підприємств дана величина має коливатись від 0,65-0,85 і вище. Розглядаючи показник фінансової стійкості ІІ можна сказати, що дане підприємство може погасити досить велику частку зобов’язань за допомогою власного капіталу, адже у  2009 році даний коефіцієнт перевищив нормативне значення на 0,59, а у 2010 році перевищило втричі нормативне значення за рахунок зниження частки поточних зобов’язань та збільшенням власного капіталу. У 2011 році спостерігається протилежна тенденція до збільшення частки позикового капіталу та відповідно зниження коефіцієнта фінансової стійкості до значення 1,41, однак така зміна не мала негативного характеру, так як коефіцієнт залишався в межах нормативного значення. Це свідчить про платоспроможність даного підприємства та можливість протистояти зовнішнім негативним факторам у майбутньому.

Відповідно до проведеного аналізу нами було досліджено, що ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» за останні три роки відноситься до третього типу фінансової стійкості (нестійкий фінансовий стан). Однак це не говорить про незадовільні результати діяльності підприємства, так як дане підприємство не користується довгостроковими кредитами для формування запасів і витрат відповідно до діючої політики підприємства. Оскільки даний об’єкт є державним підприємством, то йому характерним є запровадження такої політики, що зменшує його ризик неплатоспроможності у майбутньому.

Отже, дане підприємство є стійким та частково, але в достатній мірі, може покрити свої поточні зобов’язання за рахунок власного капіталу при вмілому управлінні коштами фінансовими менеджерами.

Після оцінки фінансової стійкості і виявлення недоліків в управлінні нею варто звернути увагу на сукупність факторів, що її визначають. Відповідно до них необхідно передбачити стратегію та тактику управління фінансовою стійкістю підприємства, в яких усі заходи мають призвести до стабільності обсягів реалізації продукції та підвищення прибутковості даного підприємства, низької частки непідтверджених замовленнями запасів даної продукції на складі, своєчасності надходження оплати від дебіторів, крім того величина оплати має повністю покривати зобов’язання із бюджетом, постачальниками та кредиторами [8, 251].

Основними заходами щодо підвищення рівня фінансової стійкості ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» є:

• Продаж або здача в оренду необоротних активів. Для покращення стійкості підприємства та збільшення його доходів можна реалізувати або віддати в оренду обладнання, будівлі або споруди, що не використовуються у виробничому процесі або використовуються не повністю;
• Використання часткової передоплати. У договорах купівлі-продажу та доставки продукції підприємство може обумовлювати передоплату. Кошти отримані таким шляхом, дозволяють фінансувати виробництво без залучення короткострокових кредитів;
• Застосування нової зваженої цінової політики. У процесі ціноутворення повинен враховуватись попит та пропозиція на ті чи інші товари. Застосування економічно обґрунтованих цін на продукцію, що продається, безпосередньо впливає на обсяг виручки від продажу продукції, робіт і послуг і на обсяг самофінансування;
• Забезпечення дебіторської заборгованості фінансовими інструментами (наприклад, векселями) Стягнення забезпеченої дебіторської заборгованості, є набагато легшим;
• Постійне вдосконалення методів праці, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду [3].

Висновки. Кожен суб’єкт господарювання прагне досягти та підтримувати стійкий фінансовий стан, ліквідність та платоспроможність. Однією з основних проблем успішного функціонування підприємств України на сьогодні є відсутність комплексної оцінки фінансової стійкості, яка б надавала керівництву можливість своєчасно виявляти слабкі місця та приймати вірні рішення щодо забезпечення фінансового розвитку підприємства. На наш погляд, найбільш ефективним та відповідним сучасним умовам бізнесу являється підхід щодо детального аналізу часткових показників, так як на їх основі можна повністю проаналізувати результати діяльності підприємства, виявити причини змін конкретних показників та при правильному управлінні фінансовими менеджерами усунути негативні наслідки. Таким чином, ми встановили, що ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» належить до фінансово стійких, хоча і потребує змін в управлінні із застосуванням новітніх методів.

Список використаних джерел

1. Мінфін України, Фонд державного майна; Наказ, Положення вiд 26.01.2001 № 49/121 «Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0121-01
2. Котляр М.Л. Оцінка фінансової стійкості підприємства на базі аналітичних коефіцієнтів // Фінанси України. – № 1, 2005. – С. 113-118.
3. Офіційний сайт ДП «Старокостянтинівський завод ЗБШ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://starzbs.at.ua/
4. Орэхова К.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств комунального машинобудування в Україні// Научно-технический сборник/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
5. Партин Г.О. Особливості впливу основних чинників на фінансову стійкість підприємства в умовах фінансово-економічної кризи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/20_8/275_Partyn_20_8.pdf
6. Скляр Г.П., Педик О.О. Механізм забезпечення фінансової стійкості державного підприємства та його удосконалення в умовах перехідної економіки [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.ukrcoop-journal.com.ua/2010-3/num/Cskljar.htm
7. Терещенко, С. Оцінка фінансової стійкості підприємства [Текст] / С. Терещенко // Вісник Національного банку України. – 2000. – N 11. – C. 52 –58
8. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник:/За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 496 с.
9. Шаблиста, Л. М. Фінансова стійкість підприємства: сутність і методи оцінки [Текст] / Л. М. Шаблиста // Економіка і прогнозування. – 2006. – N 2. – C. 46 -58

p align=”center”

/p

Науковий керівник: викл. Харчук Ю.Ю.

Національний університет

 «Острозька академія»

Забезпечення фінансової стійкості Національного університету «Острозька академія»

В статті розглянуто теоретичні аспекти дослідження фінансової стійкості бюджетних установ, зокрема державного вищого навчального закладу, проведено оцінку його фінансової стійкості, а також запропоновано напрямки вдосконалення управління фінансовою стійкістю досліджуваного об’єкта.

Ключові слова: бюджетна установа, державні вищі навчальні заклади, фінансова стійкість, конкурентоспроможність.

В статье освещены теоретические аспекты исследования финансовой устойчивости бюджетных учреждений, в частности государственного высшего учебного заведения, проведена оценка его финансовой устойчивости, а также предложены направления совершенствования управления финансовой устойчивостью исследуемого объекта.

Ключевые слова: бюджетное учреждение, государственные высшие учебные заведения, финансовая устойчивость, конкурентоспособность.

In the article have examined theoretical aspects of the study of financial stability research of budget entities, including state university, have assessed its financial stability, and have suggested areas of improvement of the financial stability of the object.

Keywords: budgetary institutions, public institutions of higher education, financial stability, competitiveness.

Постановка проблеми. Вища освіта є основою людського розвитку та прогресу суспільства. Вона забезпечує індивідуальний розвиток особистості, майбутнього фахівця, формує інтелектуальний, духовний та виробничий потенціал держави, виступає стратегічним ресурсом соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, є джерелом покращення добробуту людей, забезпечує національні інтереси та зміцнює авторитет і конкурентоспроможність держави на міжнародній арені. Однак в умовах сучасного українського державотворення розвиток бюджетної сфери є однією з найскладніших і найактуальніших проблем, вирішення яких можливе за умови достатнього рівня фінансування за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, законодавства, яке надаватиме можливість самостійно залучати кошти та витрачати їх. Державні вищі навчальні заклади (далі ДВНЗ) також є суб’єктами господарювання державного сектору національної економіки України та забезпечують надання якісних освітніх послуг. Сьогодні в Україні ринкові умови господарювання вимагають розробки нових наукових підходів до визначення ролі вищої освіти в економічному житті суспільства, всебічного дослідження тенденцій її розвитку та закономірностей функціонування. Саме тому ДВНЗ повинні готувати кадри з таким розрахунком, щоб молоді фахівці після закінчення навчального закладу мали можливість в умовах виробництва, виявити творчі сили й ініціативу, застосувати здобуті знання на практиці, а це, в свою чергу, не можливо без достатнього рівня їхньої фінансової стійкості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням діяльності вищих навчальних закладів України, зокрема питання теорії та практики управління, ресурсного забезпечення ДВНЗ та системи освіти досліджували українські вчені: І.С. Каленюк, В.Н. Андрієнко, М.Я Матвіїв, Ю.В. Шамарін, Т.Ю. Габріелова та інші. Вивченню питань управління, ресурсного забезпечення закладів освіти, стратегії та оцінки економічної стійкості присвячені роботи російських вчених: Д.В. Пузанкова, А.С. Белякова, А.Н. Мамонтова, Е.Н. Попова, Е.А. Князєва, О.Н. Арзякової, Н.Р. Кельчевської та інших.  Серед західних економістів, які досліджували питання теорії та практики фінансово-господарської діяльності ДВНЗ та фінансування вищої освіти можна виділити Е. Моргана, Б. Джоунстона, Н. Маркуччі, П. Друкера та інших.

Дослідження вищезазначених науковців є значними, однак, в цілому питання фінансової стійкості ДВНЗ як бюджетних установ залишається недостатньо вивченими. Необхідним, на нашу думку, є визначення сутності фінансової стійкості ДВНЗ в Україні, дослідження методики її оцінки, а також визначення шляхів покращення. Тому з огляду на вищезазначене тема дослідження є досить актуальною і потребує детального вивчення.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні шляхів забезпечення фінансової стійкості державних вищих навчальних закладів на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Відповідно до мети необхідно визначити теоретичні основи фінансової стійкості ДВНЗ; провести оцінку фінансової стійкості Національного університету «Острозька академія»; запропонувати напрямки покращення управління фінансовою стійкістю ДВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Запорукою ефективного функціонування ДВНЗ, як бюджетних установ, та основою їхнього стійкого фінансового стану є фінансова стійкість. Вона є однією із найважливіших характеристик фінансового стану суб’єктів господарювання державного сектору економіки і пов’язана з рівнем їхньої залежності від зовнішніх факторів.

Фінансова стійкість бюджетних установ, в тому числі ДВНЗ, з одного боку, — це економічний процес, а з другого — економічна категорія [6, 35 ].

Як економічний процес фінансова стійкість являє собою органічний процес чіткої взаємодії внутрішніх механізмів фінансової стабілізації ДВНЗ— оперативного, тактичного та стратегічного з метою забезпечення її економічного зростання.

Як економічна категорія фінансова стабільність — це сукупність економічних відносин, що забезпечують умови збереження бюджетними установами абсолютної або нормальної фінансової стійкості при контрольованій фінансовій рівновазі та одночасно спроможність до стійкого економічного зростання при врахуванні найбільш вагомих зовнішніх чинників. Отже, фінансова стабільність — це спроможність ДВНЗ досягати стану фінансової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами.

Фінансова стійкість є елементом фінансової стабільності. Існують різні підходи щодо визначення сутності фінансової стійкості. Так за працями Боголіб Т.М. фінансова стійкість — це такий стан фінансових ресурсів бюджетних установ, за якого раціональне розпорядження ними є гарантією наявності власних коштів та забезпечення процесу розширеного відтворення [4, 121]. Фінансова стійкість — один із головних чинників, що впливає на досягнення бюджетними установами фінансової рівноваги та фінансової стабільності. За Левицькою С.О. фінансова стійкість – це постійне стабільне перевищення доходів над видатками, передбаченими кошторисом, що дозволяє вільне маневрування коштами в залежності від змін пріоритетності напрямків основної статутної діяльності [5, 37]. Однак, на нашу думку, фінансова стійкість ДВНЗ відображає повноту та своєчасність отримання ними асигнувань з Державного та місцевих бюджетів, вміння заробляти фінансові ресурси самостійно в рамках чинного законодавства, а також ефективність використання коштів загального та спеціального фондів з метою надання якісних освітніх послуг і забезпечення конкурентоспроможності навчального закладу на національному та міжнародному ринках освітніх послуг.

Необхідно зазначити, що на фінансову стійкість ДВНЗ мають вплив як екзогенні (зовнішні), так й ендогенні (внутрішні) чинники, що формують конкурентоспроможність закладів. До основних екзогенних чинників впливу належать:

– забезпечення постійними та в повному обсязі джерелами фінансування (за рахунок коштів загального фонду Державного та місцевих бюджетів);

– стан світової та національної економіки країни;

– середній рівень доходів населення;

– соціальна, політична та демографічна ситуація в країні.

Ендогенними чинниками впливу на фінансову стійкість університетів є:

– професійний рівень професорсько-викладацького складу;

– збільшення власних надходжень ДВНЗ;

– рівень менеджменту та піар-технологій;

– дотримання платіжно-розрахункової дисципліни [8, 3].

Основним документом, який відображає специфіку фінансування ДВНЗ в Україні є кошторис. У кошторисі бюджетних установ зазначають планові обсяги фінансування за рахунок коштів загального та спеціального фондів. Для аналізу фінансування ДВНЗ необхідно дослідити структуру і динаміку передбачених кошторисом доходів та витрат.

Для прикладу розглянемо особливості забезпечення фінансової стійкості ДВНЗ Національного університету «Острозька академія» за 2006-2010 роки. Так, на основі даних таблиці 1 можна зробити висновок, що фінансування установи за досліджуваний період як за рахунок коштів загального, так і спеціального фонду, в абсолютному виражені постійно зростало.

Таблиця 1

Динаміка складу і структури фінансування, передбаченого кошторисом Національного університету «Острозька академія», за 2006-2010 роки

(станом на кінець року)

Протягом досліджуваного періоду загальний фонд зріс на 16215 тис. грн., або на 214,65 %, що позитивно вплинуло на якість наданих послуг, дало можливість врахувати темпи інфляції при здійсненні видатків і погашення заборгованості бюджетної установи на кінець звітного періоду. Питома вага загального фонду протягом 2006-2010 років коливалась в межах 66-72 %. Хоча частка спеціального фонду була в двічі менша за частку загального, але це дозволило збільшити видатки на комунальні послуги і погасити частину кредиторської заборгованості бюджетної установи. Варто зазначити, що в сьогоднішніх умовах функціонування економіки дедалі частіше постає питання щодо забезпечення необхідного рівня фінансування, зокрема діяльність університету має керуватись принципом збільшення обсягів надходжень спеціального фонду шляхом надання послуг, передбачених чинним законодавством [3].

Основною метою оцінки показників фінансової стійкості державного вищого навчального закладу є виявлення певних тенденцій, а також загальних показників, на основі яких можна зробити висновки, виявити певні властиві для даного закладу освіти особливості, щоб логічно та повно дати характеристику усім процесам, що здійснюються для досягнення фінансової стійкості. Розрізняють абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. Тип фінансової стійкості бюджетної установи визначають на основі абсолютних показників фінансової стійкості, які характеризують наявність достатньої величини джерел формування запасів.

У 2006 році у вищого навчального закладу були наявними власні оборотні кошти в сумі 31404,65 тис. грн. У 2007 році відбулося зростання на 19,20 % (6030,70 тис. грн.) і дана величина становила 37435,34 тис. грн. У 2008 році наявність власних оборотних коштів обчислювалась у сумі 38277,99 тис. грн., що становить 110,21 % цього показника в 2007 році. За весь період величина наявності власних оборотних коштів зросла на 10782,6 тис.грн., або на 34,33 % (табл.2).

Таблиця 2

Динаміка абсолютних показників фінансової стійкості Національного університету «Острозька академія» за 2006-2010 роки

У період 2006-2010 років в установі відбувалося щорічне збільшення кількості власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат. Відтак у 2006 році їхня наявність обраховувалась у сумі 2886,12 тис. грн., у 2007 році – 4292,94 тис. грн. (відбувся ріст на 48,74 %), у 2008 році – 7528,19 тис. грн. (відбувся ріст на75,36 %). За 2006-2010 роки цей показник зріс на 7365,83 тис.грн., що у відносному вираженні становить 255,21 %.

У 2006 році запаси були забезпечені джерелами їх формування, про це свідчить надлишок загальної величини основних джерел коштів для формування запасів та витрат у сумі 3086,50 тис. грн. Протягом наступних років спостерігалась позитивна тенденція до збільшення даної величини. Так в 2007 році, у Національному університеті «Острозька академія» був наявним надлишок власних джерел формування запасів в сумі 4471,89 тис. грн. (відбулося зростання на 1385,39 тис. грн.). В 2008 році даний показник зріс на 71,81 % і становив 7683,01 тис. грн. Загалом за досліджуваний період загальна величина основних джерел коштів для формування запасів і витрат зросла на 7718,82 тис.грн., або на 250,06 %. Протягом 2006-2010 років в установи був наявний надлишок власних оборотних коштів. У 2006 році величина надлишку становила 2304,3 тис.грн., у 2007 році – 3598,85 тис.грн. (спостерігалось зростання на 1294,54 тис.грн.), у 2008 році – 6552,85 тис.грн. ( збільшився на 82,08 %) та у 2009 році – 9192,24 тис.грн. (збільшився на 40,28 % порівняно з попереднім).  Аналогічна тенденція спостерігалась і з наявністю власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел для формування запасів і витрат. Ця величина була такою ж, як показник надлишку власних оборотних коштів, оскільки протягом досліджуваного періоду довгострокові зобов’язання дорівнювали нулю.

Щодо основних джерел формування запасів, то в період 2006-2010 років вони знаходились в надлишку. В 2006 році надлишок основних джерел формування запасів складав 2504,68 тис. грн., а у 2007 році вже 3777,79 тис. грн., збільшившись на 1273,11 тис.грн.  В 2008 році надлишок становив 6707,67 тис. грн., тобто зріс на 77,56 % або 3037,33 тис. грн.  Загалом за досліджуваний період надлишок основних джерел коштів для формування запасів і витрат збільшився на 7240,32 тис.грн., або 289,07 %.

У 2006-2010 році установа мала абсолютну фінансову стійкість, що свідчить про фінансову стабільність державного вищого навчального закладу.

На основі балансу було розраховано відносні показники фінансової стійкості Національного університету «Острозька академія» (табл.3).

Таблиця 3

Динаміка відносних показників фінансової стійкості Національного університету «Острозька академія» за 2006-2010 роки

Коефіцієнт автономії свідчить про те, що у 2006 році частка власних коштів у загальній сумі коштів становила 99,4 %, у 2007 році – 99,6 %, та  у 2008 році зросла до 99,7 %. У 2009 році значення показника дещо зменшилось (на 0,8 %) і становила 98,9 %. Значення показника є більшим від мінімального, тобто зобов’язання установи можуть бути покритими за рахунок його власних коштів. Зростання показника оцінюється негативно, оскільки свідчить про зростання фінансової незалежності.

Співвідношення позичкових і власних коштів протягом 2006-2008 років зменшувались з 0,6 % у 2006 році до 0,3 % у 2008 році. У 2008 році спостерігалось різке збільшення (на 0,08 пункти) і на кінець періоду склав 0,11, тобто частка позикових коштів у структурі активів установи становила 11 %, що є негативним для вищого навчального закладу, оскільки збільшення частки позикових коштів свідчить про зниження фінансової стійкості бюджетної установи, залежність від зовнішніх джерел і збільшення ступеня його фінансових ризиків.

Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами у 2006 році становив 0,935, у 2007 році – 0,96, та у 2008 році збільшився на 0,02 пункти і дорівнював 0,98, тобто питома вага власних оборотних коштів у фінансуванні запасів установи становила 98 %. Збільшення цього показника свідчить про покращення фінансової стійкості.

Коефіцієнт маневреності характеризує здатність підтримувати рівень власного оборотного капіталу і поповнювати оборотні кошти за рахунок власних джерел, тобто вкладати його в найбільш мобільні активи. У 2006 році ця частка дорівнювала 8,2 %, у 2007 році – 9,9 %, та у 2008 році збільшилася на 6,3 % і складала 16,2 %. За 2006-2010 роки коефіцієнт маневреності зріс на 11,8 %, досягши на кінець періоду нормативного значення – 20 %. Для ДВНЗ показник невисокий унаслідок особливостей діяльності.

Крім вищезазначених показників фінансової стійкості вищого навчального закладу, доцільно використовувати аналіз таких величин:

– якісні показники комплектування контингенту студентів;

– структуру підготовки фахівців;

– науково-педагогічні кадри.

Протягом досліджуваного періоду структура підготовки фахівців за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб за досліджуваний період мала тенденцію до зростання (рис.1). Так, якщо у 2007 році 54,21 % студентів навчались за рахунок асигнувань з Державного бюджету, то протягом наступних років ця величина постійно зменшувалась і на кінець досліджуваного періоду становила 50,80 %. Це свідчить про зростання частки студентів, які навчаються за рахунок інших джерел фінансування. Це оцінюється позитивно, оскільки свідчить про покращення фінансової стійкості за рахунок коштів, отриманих від фізичних та юридичних осіб за навчання студентів.

Рис.1. Частка фінансування студентів Національного університету «Острозька академія» за рахунок різних джерел за 2007-2010 роки

Отже, провівши фінансовий аналіз джерел фінансування діяльності Національного університету «Острозька академія», можна зробити висновки про позитивні тенденції в його загальній фінансовій діяльності. Протягом досліджуваного періоду спостерігались позитивні тенденції у структурі фінансування установи. Показники фінансової стійкості підтверджують те, що Національний університет «Острозька академія» характеризується високим рівнем автономії та незалежності у своїй фінансовій діяльності.

Висновки. Враховуючи все вищезазначене, необхідно зауважити, що одним з основних завдань діяльності ДВНЗ є пошук альтернативних джерел залучення коштів. Для цього необхідно виконати ряд заходів, основними з яких є: надання автономії щодо використання власних коштів установи за рахунок переходу з казначейського обслуговування на банківське, співпраця з іноземними ВНЗ та потенційними роботодавцями. Це дасть можливість забезпечити ефективне функціонування ДВНЗ в умовах посткризового періоду.

Отже, в своїй діяльності університет повинен якомога ширше використовувати способи залучення коштів не лише за рахунок асигнувань з Державного бюджету, але й за рахунок платних послуг. Це дасть змогу збільшити надходження та використовувати їх на потрібні цілі.

Крім того, варто звернути увагу на кредитування студентів, яке є одним із джерел фінансового забезпечення діяльності ДВНЗ у сучасних умовах. Система фінансування вищої школи зарубіжних країн останнім часом формується шляхом перерозподілу фінансового тягаря між студентами, їхніми батьками та державою. Як правило, збільшується частка витрат самих студентів. Одне з суттєвих перетворень у фінансуванні вищої школи зарубіжних країн пов’язане з введенням освітніх кредитів. Досвід зарубіжних країн переконує, що система кредитування громадян з метою отримання вищої освіти успішно реалізується, а в деяких із них вона набула помітного розвитку.

Отже, враховуючи досвід зарубіжних країн та реалії сьогодення, для Національного університету «Острозька академія» задля покращення фінансової стійкості доцільно використовувати варіант комбінованого державного фінансування, коли частина грошей видається регулярно з урахуванням кількості студентів і специфіки фаху, а решта – конкурсним чи комбінованим способом під конкретні наукові чи інноваційні програми з перевіркою їх виконання. Окрім цього практика державного фінансування освіти не може бути сталою і незмінною, необхідність підвищення її економічної ефективності потребує вдосконалення всього фінансового механізму: податкової бази, нормативного визначення розмірів фінансування, системи міжбюджетних відносин. Нагальною потребою є формування прозорого, цільового, стимулюючого характеру фінансування бюджетних сфер, у тому числі вищої освіти та наукових установ, з посиленням елементів відповідальності та зменшення впливу суб’єктивних чинників (ручного керівництва) на процес прийняття фінансових рішень у системі вищої освіти і науки.

Література

1. Бюджетний кодекс України. Документ 2456-17, поточна редакцiя вiд 01.01.2011. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
2. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 № 2984-ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 20. – с. 134. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» № 796 від 27 серпня 2010 р. (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 939 (939-2010-п) від 12.10.2010). — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua
4. Боголіб Т.М. Формування бюджету вищого навчального закладу // Фінансовий механізм. Фінанси України, 10, 2004. [Текст] – С. 95-101
5. Левицька С.О. Облік та контроль діяльності неприбуткових організацій: Монографія. [Текст] – Рівне:НУВГП, 2005.-340с.
6. Сафонова В.Є.  Економічна стійкість вищого навчального закладу як чинник підвищення його конкурентоспроможності. Вісник економічної науки України, № 2, 2010. [Текст] – С. 133 -137
7. Офіційний сайт Національного університету «Острозька академія». — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.oa.edu.ua
8. Харчук Ю.Ю. Організаційно-економічні аспекти забезпечення фінансової стійкості державних вищих навчальних закладів в Україні в контексті сталого розвитку / Ю.Ю. Харчук // Фінансова система України. Збірник наукових праць. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. – Вип.16. – C. 304 – 316.