Свердлюк Богдана Андріївна

ГЕНДЕРНА ТИПОЛОГІЯ ПЕРСОНАЖІВ ТА ВИЯВ ЖІНОЧОЇ СВОБОДИ У ПРОЗІ ГРИЦЬКА ГРИГОРЕНКА

У статті здійснено дослідження гендерної типології персонажів у прозових творах зі збірки «Наші люди на селі» Олександри Судовщикової-Косач, відомої під псевдонімом Грицько Григоренко. Розглянуто фемінні та маскулінні образи, репрезентовані в оповіданнях авторки. Також стаття містить аналіз форм вияву жіночої свободи, що постають у контексті патріархальної моделі українського села кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Ключові слова: гендер, гендерна типологія, фемінність, маскулінність, жіноча свобода.

Постановка проблеми. Незважаючи на те, що творчість Олександри Судовщикової-Косач тривалий час перебувала на периферії літературознавчих студій, її проза містить багатий матеріал для гендерного аналізу, адже відтворює соціальні контрасти та конфлікти, суперечність між усталеними ролями та індивідуальними прагненнями персонажів, які були представниками селянства на межі ХІХ – початку ХХ століття.

Проблематика статті полягає у виявленні та аналізі гендерної типології персонажів у прозових творах Грицька Григоренка, зокрема у збірці «Наші люди на селі», а також у визначенні форм вияву жіночої свободи в умовах традиційного патріархального середовища кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Актуальність теми. Прозова творчість Грицька Григоренка є важливою складовою українського літературознавства, а зростання інтересу до гендерних студій та проблематики зумовлює інтерес до дослідження творчості авторки, яка відображала  соціальну нерівність, стереотипи та поведінкові моделі, характерні для сільського середовища кінця ХІХ століття. Актуальність теми зумовлена можливістю ґрунтовніше розкрити особливості вираження жіночої свободи в українській літературі та простежити, які гендерні типи персонажів були наявні у творчості письменниці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасному українському літературознавстві дослідженням поняття гендеру займалися такі дослідники: В. Агеєва, Т. Гундрова, Н. Зборовська, Л. Мірошниченко, М. Крупка, А. Швець, а дослідженням творчості Грицька Григоренка займалися В. Гуляк, Н. Жук, В Винниченко, М. Левченко, Д. Стус та ін.

Мета статті – проаналізувати специфіку фемінних і маскулінних типів персонажів у прозових творах Грицька Григоренка, які вміщені у збірку «Наші люди на селі», а також окреслити форми вияву жіночої свободи.

Виклад основного матеріалу. Вивчення поняття гендеру у сучасному світі отримує одне із провідних напрямків досліджень не лише у царині соціально-поведінкових наук, а й у літературознавстві, адже література одна із репрезентантів соціальних процесів людства та відображення усталених стереотипних уявлень та упереджень.  Вона відображає традиційне та новаторське ставлення до бачення образу жінки та чоловіка або ж пропагує гендерні образи.

Гендерні дослідження беруть свій початок від «жіночих», які розпочали вивчення становища та статусу жінки, як найбільш дискримінованої статі порівняно з чоловіком. Порівняно із традиційними феміністичними дослідженнями, вони також враховували відносини «панування – підкорення» в системі стосунків «чоловік – жінка» та вивчали реальне становище жінок у суспільному житті, не ґрунтуючись на «гендерно нейтральній» моделі.  Це стало передумовою виникнення у 70-х роках ХХ століття гендерних досліджень, які ознаменували новий етап переходу від вивчення специфічно жіночого досвіду до аналізу гендерної ситуації певної країни, гендерних відносин, охоплюючи одразу обидві статі. Загалом такі дослідження пояснюють не лише відмінності між гендерами, а й різницю всередині них: між самими жінками  або між чоловіками; дають їм цілісну характеристику та передбачають порівняльний аналіз соціального життя людей з позиції статі [4, с. 15–18]. Загалом гендерні дослідження довели, що гендерні ролі  не обмежуються стереотипним образом фемінності та маскулінності. Загалом ці поняття визначають відповідно до гендерно-рольових норм і  стереотипів, які типові для поведінки жінок та чоловіків, їхнім стилям життя та вибором морально-етичних цінностей та установок. Фемінність характеризують емоційністю, сентиментальністю, емпатією та уважністю до деталей, а маскулінність пов’язана з впевненістю у собі, силою, лідерськими цінностями та емоційною стійкістю. Однак у соціумі людина має різні гендерні ролі, які отримує через взаємодію з оточенням та різні ситуації, тому поняття фемінності та маскулінності поєднуються. Наприклад, жінки перебирають стереотипні чоловічі риси, а чоловіки навпаки [2].

У контексті гендерних досліджень варто звернути увагу на постать Олександри Судовщикової-Косач, яка творила під псевдонімом Грицько Григоренко. Її творчість, як зазначала Софія Русова, характеризувалася народністю з оригінальним, чисто песимістичним висвітленням подій: «Серед українських народників тої епохи вона виділяється правдивим, реальним малюнком народного життя, без його ідеалізації. Але читаючи сумні оповідання Грицька Григоренка, ви почуваєте, як йому болить та жорстока правда, що її він малює, від якої не дозволяє собі на крок відійти і яку він так хотів би розвіяти ясним промінням ласки й освіти. Ця скромна в свойому житті письменниця виступає в нашій літературі, як визначна сила» [5, с. 60].

Після літературного дебюту в 90-ті роки ХІХ століття її традиційно вважали другорядною авторкою, адже сучасному читачу вона відома лише через збірку оповідань «Наші люди на селі», де з назви зрозуміло, що ці тексти присвячені селянам.

Письменниця у творах відобразила ті процеси на селі, які породжував розвиток капіталізму. Збірку тогочасні діячі зустріли по-різному. За свідченням Михайла Косача, поміж киян почалися дискусії щодо цього дебюту. Борис Грінченко звинуватив О. Судовщикову в недоброзичливому ставленні до селянства, написавши у рецензії на збірку, що письменниця змальовує село лише чорними фарбами. Дослідниця Ніна Жук вказує, що такі звинувачення були безпідставними та несправедливими, адже головною цінністю збірки «Наші люди на селі» – справедливе змалювання українського села у передреволюційні роки. Голод, зубожіння, важке становище дітей та старих батьків у родині, бо вони «зайві роти», важка праця, моральний занепад не лише людської душі, а й соціуму загалом – теми, які змальовує письменниця у своїй творчості та пояснює ці аморальні вчинки важким економічним становищем та соціальним гнітом, в якому перебувало дореволюційне українське [3, с. 11–12].

Повертаючись до гендерної типології та «чоловічих» й «жіночих» типів у творчості митців ХІХ – початку ХХ століття, варто зазначити, що для текстів письменників характерним було переважання зображення образу матері, як цілком консервативного, за якою інколи закріплювалася функція збереження духовності нації, або образи жінки-покритки чи вдови, які демонстрували девіантну поведінку. Натомість у текстах письменниць з’явилися жіночі образи, які намагалися протистояти соціальній несправедливості і прагнули особистої свободи, а наприкінці ХІХ століття усе частіше з’являлися образи жінок-інтелігенток, які, подолавши комплекс меншовартості, долають перешкоди на шляху свого становлення як особистості. Такі типи жіночих образів також притаманні для творів О. Судовщикової, яка у ранній період своєї творчості зображувала селянок, які вважали, що призначення жінки: «гнутися та коритися од колиски та могили!» [1, с. 183], – а у творах пізнього періоду творчості головними персонажами ставали жінки-інтелігенти.

Найбільше жіночих образів у прозі раннього періоду Грицька Григоренка можна охарактеризувати за типом «жінка-селянка», що повністю відображає тематику збірки «Наші люди на селі». Жіночі образи оповідання «Сватання» – баба Сикліта, Маруся та мала Софійка кожна у своїй віковій групі репрезентують специфіку сприйняття світу тогочасним жіноцтвом. Так, найменша з героїнь — Софія росла без батька, тому змалку всотує материну мову: «Ти, моя донько, ти, моє ледасцо, де ти сляєсся?» [2, с. 32]. Головна проблема оповідання побудована навколо сватання молодої Марусі, а баба Сикліта не знала іншого клопоту, окрім заручин доньки, адже найбільшим її страхом було, що дівчину «ніхто не посвата» [2, с. 32]. Такий стан речей зумовлений соціальним статусом родини, і бажання віддати хоч одну дитину на самостійне утримування є тут цілком закономірним.

Ще одним типом жіночого образу, відмінним від інших, зображує на тлі проблеми правди і брехні  Хівря з оповідання «Хівря Язиката». В її образі вбачаємо непересічний характер, який допомагає героїні йти всупереч ставленню близьких та знайомих й відстоювати свою правду, яку переслідують та засуджують тому її персонаж можемо віднести за типологією до жінки-бунтарки. Проте, за невміння брехати і дипломатично помовчати там, де треба, її не люблять дорослі і молодь, «парубки тікають від неї, як горобці од пугала» [2, с. 115]. Такий спосіб життя й помста куркуля Івана Кривди: підпал її хати, зломила героїню й змусила пристосовуватися до реалій тогочасного життя, навчаючи цьому своїх дітей: «Цитьте, діточки, сидіть собі тихо в своїй норці: ви нікого не чіпайте – вас ніхто не чіпатиме» [2, с. 120]. Тому Хівря перетворюється з жінки-бунтарки на покірну жінку.

Одним із характерних для української культури образом є мати, тому О. Судовщикова також використовує його. В оповіданні «Божевільна» героїня Малашка погоджується з власної волі допомагати родині Христі та доглядати дітей. Проста доброта хрещеної змушувала її розриватись між своєю сім’єю і родиною Христі, бігати «як галушка в окропі, то туди, то сюди» [2, с. 204]. Цей образ, який можемо типізувати як жінка-берегиня, підкреслює закладене в однойменному архетипі берегині почуття відповідальності жінки за долю не тільки найближчих, а й усього світу.

Ще одним типом фемінного образу є жінка-інтелігентка, яка відображена в героїні оповідання «Вона грамотна» Оксані Короленкової. Авторка подає кардинально різні погляди на проблему самореалізації жінки, а відтак і саморозвитку в межах однієї соціальної групи – групи молодих дівчат. Так на захоплення Оксани читанням подруги реагують насмішками, адже сенсу в цьому не вбачають – «хіба їм у москалі йти, чи у писарчуки» [2, с. 425].

Маскулінні образи найяскравіше відображені у таких типах як чоловік-селянин, чоловік-тиран, чоловік-пияка та чоловік-господар. За соціальним становищем всіх персонажів оповідань можемо типізувати як «чоловіки-селяни». В оповіданні «Хівря Язиката» наявний тип «чоловіка-тирана», якого зображує Василь Невдачливий, який випивав та бив жінку, а був «невдачливим» через те, що не мав хисту до господарства та в їхньої сім’ї нічого не було: ні худоби, ні хліба. Загалом цей персонаж окреслював всю темноту й затурканість пореформеного села, яку зображувала О. Судовщикава у творах раннього періоду, адже наклепи, процвітання забобонів, тиранія, пияцтво – характерні риси не лише для чоловіка Хіврі, а й для загального образу селянина тих реалій.

Позитивне змалювання одного із чоловічих персонажів, Степана Зануди, із оповідання «Старий-молодий». Порівняно із чоловічими персонажами попередніх творів, Степана можна охарактеризувати як працьовитого господаря, який намагається забезпечити свою сім’ю та розбудовувати господарство. Цей образ чоловіка-господаря протиставлений батьківському – безвідповідальному та несерйозному, якого можна окреслити лише як «чоловік-пияка», а також «чоловік-тиран». Цей текст містить багато реплік, які зображують тогочасне ставлення до жіноцтва: «жінка для чоловіків – то каміння на шию, не таке важке, щоб зовсім задавити чи втопити, та таке тяжке, що чоловіка все на дно тягне, все вниз…» [2, с. 87]. У відповідь лунає, що жінку треба бити, щоб зробити покірною і лагідною. Ці репліки яскраво ілюструють опозицію «хороший / поганий» чоловік, яких зображують Степан та Грицько Зануди, адже син не підтримує таку думку батька й з повагою ставить до своєї дружини Наталки.

Оскільки Олександра Судовщикова-Косач була однією із піонерок феміністичного мислення в українській літературі, то її твори мають транзитний характер від традиційного підходу до гендерних відмінностей та стереотипів до формування нового модерного підходу, який відображав інновації у гендерній диференціації. Не дивно, що меншість жіночих образів були революційними.

У прозовій творчості Грицька Григоренку жінка – безправна людина і у сім’ї і у суспільстві. Письменниця не зображувала сильних та бунтівних героїнь. Її жінки замучені злиднями, важкою працею та зазвичай власниці важкої долі у патріархальному суспільстві. Вони були не здатні на протест. На думку Н. Жук, жінки у творчості авторки натури пасивні та мовчки страждають, проклинаючи свою долю, проте не намагаються відстояти свої права [2, с. 16–17]. Проте у когорті цих персонажок ми можемо окреслити тих, хто виявляв прагнення захистити свої права або бути незалежними або як особистості або хоча би мати вибір вчинити так, як вони того прагнуть.

В оповіданні «Доля» головна героїня Горпина попри складне сімейне становище: знущання у сім’ї чоловіка, смерть синів і двох чоловіків, намагається вибороти власну свободу: вона вирішила перебратися у власну хату та виховувати свого малого сина самостійно. Після смерті першого сина та двох чоловіків, жінка вдруге офіційно вийшла заміж за Омелька Кандзюбу, проте пияцтво та тиранія випробувала її долю вже вкотре. Горпина пішла від чоловіка, а це у той час жорстоко засуджувалося, проте це яскравий вияв емансипаційних тенденцій, що вже зустрічалися серед тогочасного міського населення, але були непритаманними селянам. В такому контексті її вчинок є проявом сильного характеру й незалежності. Ще одним виявом сили характеру було мовчання: третій син жінки, Яківець, був тираном, проте Горпина ніколи не жалілася на сина: «Горпині — не можна і словом обізватись. Положим, сама вона винувата, що перше так Яківцю в вічі дивилась та, що б не зробив, хвалила. Люде хитали головами й дивувались, на Якова дивлячись, хоч Горпина нікому в світі не жалілась, бо ще змалечку привчилась терпіти й мовчати, а дедалі й зовсім замовкла, як річка, що очеретом заросла та греблями запруджена» [2, с. 138-139]. Через призму тогочасного суспільства така ситуація виглядає як вчинок мудрої жінки, яка зберігає позитивний образ свого сина, проте емоційне нагнітання та знущання психологічно знищувало героїню й рішення залишатися у такому побуті – вияв мужності. Проєктуючи мужність героїні на її вибір дії, можемо сказати, що це своєрідний вияв її свободи.

Незвичний вияв жіночої свободи можна віднайти в оповідання «Божевільна». Головна героїня Христя була глибоко нещаслива у шлюбі: насильно віддали заміж, у сім’ї було багато дітей, жило подружжя у батьків, що було звичним для тогочасного суспільства та дівчина ніколи не відчувала прихильних почуттів до чоловіка, тому наважилася втекти: «Суд присудив мені вернутись, бо чоловік мене не бив» [2, с. 199]. В оповіданні вияв жіночої свободи також вбачається у можливості вибору власного життя навіть у маніпулятивний спосіб: «Хіба це моя воля? Доки ходитиму, доти ходитиму» [2, с. 216].

Виконання роботи, яка була нетиповою для жінок тогочасного суспільства, ми можемо також вважати вияв жіночої свободи, адже цей факт демонструє руйнування шаблонів, закладених у патріархальному суспільстві. Одна із героїнь оповідання «Самі собі» Харитина попри свою відносну фінансову незалежність, тому що вона могла би забезпечити свою сім’ю самостійно, відображає цю зміну шаблону. У минулих століттях карсети шили лише кравці-шевці чоловіки, а Харитина навчилася цього вміння від свого брата: «Харитина навчилась од брата свого, що вмер, і тепер багацько грошей заробляє, найбільш перед різдвом та перед святою неділею, бо тоді вже кожна з дівчат, хоч що хоч роби, а нового карсета собі набере» [2, с. 255]. В оповідання «Самі собі» образ Харитини є відображенням початку руйнування патріархальних усталеностей у традиційному українському селі. Опановуючи «чоловічий фах» і отримуючи хорошу оплату за це, героїня втілює новий тип жіночої активності та професійної свободи, що формує нові уявлення про можливості й самореалізацію жінки в суспільстві.

Ще одним виявом жіночої свободи вбачаємо у зовсім відмінному характері, ніж в уявленнях патріархального суспільства: «як хотіла, так і крутила» [2, с. 353], – героїні Мотрі з оповідання «І чого вони з нього сміються». Її свобода у діях та словах була зумовлена ставленням її чоловіка, Мартина, до неї: «Мартин ніколи не штурхався попід боки, не обнімався міцно за шию, наче голову хотів одтяти, як те роблять другі хлопці, – він тільки скрізь робив, робив за Мотрю її роботу, робив од щирого серця <…> ні одного тяжкого мішка з зерном не прийшлося Мотрі однести на плечах самій, і разу не підгребла вона сама за собою згонини коло машини <…> Мартин не тільки не пив, а й не курив» [2, с. 352–353]. Однак не лише через доброту чоловіка, а й через твердий характер Мотря домагалася кращого життя для себе та своєї сім’ї: «Мотря ж, знаючи схильну вдачу свого чоловіка, ще й перед людьми за його “пельку” служила: лаялась, кричала, за своє добро заступалась, коли було треба, і скрізь добивалась “свого права”» [2, с. 353]. Також вияв жіночої свободи також можемо простежити у самовираженні дочок подружжя – Марви та Харитини. Дівчата завжди мали «й у скрині і на собі», а батько ніколи не забороняв їм виряджатися, а любив як вони одягнуться та йдуть у село, червоніючи спідницями та сяючи намистами, проте дівчата завжди поважали батька, тому що знають, що він за них дбає та думає.

Висновки. Прозова творчість Грицька Григоренка демонструє складний і багатовимірний характер гендерної типології персонажів, що формується на зламі традиційного й модерного світоглядів. У її оповіданнях жіночі образи переважно позначені соціальною пригніченістю, безправ’ям та важкими умовами селянського побуту, проте письменниця все ж окреслює низку персонажок, готових до внутрішнього протесту, самостійного вибору та утвердження власної гідності. Письменниця запропонувала широкий спектр жіночих типів: від покірної селянки до жінки-бунтарки, берегині, інтелігентки – кожен з яких репрезентував різні шари соціального і культурного досвіду. Через образи героїнь та їх родин письменниця показує, що попри суворе подекуди середовище жінки знаходять можливості для самовираження: через освіту, професійну діяльність, протест, психологічну витримку, маніпуляцію чи партнерські взаємини. Усі ці стратегії вказують на поступовий злам традиційних гендерних ролей і формування нового уявлення про жінку як суб’єктну, мислячу та здатну до вибору особистість. Водночас, маскулінні образи виявляли внутрішні суперечності традиційного патріархального устрою – від тиранії та пияцтва до зразкової господарності.

Література

1. Бунтарки: нові жінки і модерна нація : есеї / упоряд. В. Агеєва. Київ : Смолоскип, 2024. 368 с.
2. Ващенко К. С. Фемінність та маскулінність як чинник гендерної поляризації. URL: https://openarchive.nure.ua/server/api/core/bitstreams/984884eb-6c9e-4b49-88cf-720cf28d7cee/content (дата звернення: 04.05.2025).
3. Григоренко Г. Вибрані твори / упор. Н. Жук. Київ : Держлітвидав, 1959. 494 с.
4. Основи теорії ґендеру : навч. посібник. Київ : «К.І.С.», 2004. 535 с.
5. Русова С. Наші визначні жінки. Літературні характеристики-силюети. Виннипег, 1945.

Швая Оксана Романівна,

здобувачка вищої освіти другого (магістерського) рівня

Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарного менеджменту Національного університету «Острозька академія»

Анотація. У статті розглянуто поняття «гендерне питання», що визначено за допомогою виокремлення гендерних маркерів, у контексті чого зосереджено увагу на фіксуванні проявів у стереотипах. Здійснено соціологійне дослідження аналізованого питання, на основі якого описано специфіку наявності стереотипних уявлень у мовленні чоловічої та жіночої статей.

Ключові слова: гендерне питання, гендерні маркери, стереотип, маскулінність, фемінність.

Oksana Shvaia

«GENDER ISSUE» AND ITS MANIFESTATIONS IN STEREOTYPES (BASED ON THE STORY “KAYDASH’S FAMILY”)

The article deals with the concepts of “gender issue”, which is defined by identifying gender markers, in the context of which attention is focused on fixing manifestations in stereotypes. A sociological study of the analyzed question was carried out, on the basis of which the specificity of the presence of stereotypical representations in the speech of male and female genders was described.

Key words: gender issue, gender markers, stereotype, masculinity, femininity.

Осіб чоловічої та жіночої статей об’єднує культура, правила поведінки, ті чи ті традиції передбачені суспільством та досвід усіх попередніх поколінь закодований у людських уявленнях, що впливає на бачення якими повинні бути чоловіки та жінки, які соціальні ролі варто виконувати, що зумовлює актуальність нашої розвідки та зв’язок із сучасними проблемами  українського мовознавства.

Мета статті – простежити  висвітлення гендерних маркерів спілкування осіб чоловічої та жіночої статей у стереотипах від ХІХ ст. по ХХІ ст. на прикладі повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького та відгуків сучасників на основі результату опитування «Міт чи правда?».

Гендерні ролі не потрібно поділяти на ті, що виконують лише особи жіночої статі й ті, що виконують особи чоловічої статі, якщо не йдеться про біологічні особливості (наприклад, виношування та народження дитини, годування материнським грудним молоком немовлят, що притаманно лише жінкам, або про збільшені фізичні навантаження, що притаманно чоловікам).

Соціальні ролі – це те, що нав’язане, передбачене культурою і прийняте в суспільстві. Узагальнені й поширені уявлення певного кола осіб формують підґрунтя для поширення певних цінностей, моделей, шаблонів, стосовно осіб тих чи тих статей, а коли це відбувається на рівні нації набуває чинности поняття – гендерний стереотип. Це приписування представникам певної статі різних рис завдяки отримання недостовірних фактів, неволодінням достатньою кількістю відомостей або тієї інформації, яка не відповідає потребам часу.

Попри невелику кількість досліджень з лінгвістичних гендерних питань в українських текстах, повість «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького І. С. –  це текст, де простежуємо велику кількість стереотипів. У статті «Типологія гендерних стереотипів» Зінченка Т. П. подано класифікацію, якою ми послуговуємось під час аналізу стереотипів із повісті «Кайдашева сім’я»:

1. стереотипи маскулінності-фемінності (до цих стереотипів належать міркування про те, що чоловіки – компетентні, домінантні, агресивні, самовпевнені, схильні міркувати логічно, здатні керувати своїми почуттями, а жінки – більш пасивні, залежні, емоційні, турботливі, ніжні тощо);
2. стереотипи професійної діяльності чоловіків і жінок (традиційною для жінок є діяльність обслуговувальна, виконавська, а для чоловіків: організаторська, керівна, творча);
3. стереотипи поєднання сімейних і професійних ролей відповідно до статі (для чоловіків головні ролі пов’язані з кар’єрою, професією, а для жінок – сімейні);
4. стереотипи зовнішності чоловіків і жінок (критерій привабливості) [64, 5 с.] тощо.

З огляду на особливості характеристики, притаманні першому типу стереотипних уявлень маскулінності та фемінності, в повісті І. Нечуя-Левицького мовців зображено відповідно до цих бачень: жінок висвітлено завжди емоційними («Ой боже ж мій? Нащо ти, дочко, нас мучила! Ти знаєш, якого жалю ти нам завдала? – почала говорити Мелашчина мати» [1, с. 19]; «Хто? Я? То це ти на мене таке говориш? – закричала Палажка й вхопила граблі. – Ось я тобі, стара відьмо, покажу ченців та чортів!» [1, с. 18]; «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами» [1, с. 18]; «Я тижня не пробула в свекрухи і вже сльозами облилася, – говорила Мелашка. – Якби Лаврін не оступався за мною, то вони б мене з’їли» [1, с. 16]; «Це все через тебе, невісточко! – промовила Кайдашиха до Мотрі і вдарила кулаком об кулак!» [1, с. 8]; «Мотря зиркнула на коника та й скипіла, неначе хто линув на неї окропом. Вона лучче витерпіла б лайку, ніж смішки. – Лаяли, били, а це вже знущаються надо мною! – крикнула Мотря й кинула об стіл ложкою» [1, с. 9]; що спостерігаємо у вербальних засобах (вигуки, модальні слова, докори тощо) та невербальних засобах спілкування (характеристика тону, темпу мовлення, дій у супроводі зі словом тощо). Також попри емоційно забарвлене мовлення осіб жіночої статі зображено турботливими та ніжними («Коли я твій голос почую коло двора, я зараз вилину до тебе, – сказала Мелашка» [1, с. 15]; «Омельку, стань та помолись Богу! Що це з тобою діється? – перестала кричати Кайдашиха й промовила спокійно» [1, с. 15] тощо).

Щодо стереотипів, які пов’язані з маскулінністю, осіб чоловічої статі зображено самовпевненими, здатними міркувати логічно, іноді агресивними («Не питай старого, а питай бувалого – сказав Лаврін» [1, с. 20]; «Чи йдеш ти в поле не питаючи мене? – спитав Лавріна батько// А як прийдеться платить подушне за землю, то й тоді мене не спитаєшся? – сказав Кайдаш// – Ви берете гроші в свої руки, то ви й платіть – одказав Лаврін» [1, с. 19]; «Тату, в Мотрі є чоловік, – сказав понуро Карпо – то не дуже на неї махайте кулаками//. Кайдаш спахнув полум’ям.// – А ти чого оступаєшся за своєю жінкою? – крикнув він на Карпа. – Коли хочеш, то я тобі носа втру.// Тату, не махайте на мене руками, бо й у мене руки є! – сказав Карпо й собі зблід на виду…» [1, с. 7]. У мовленні наявні приказки («Не питай старого, а питай бувалого»), які вказують на вміння критично мислити й влучно добирати висловлювання, які доречні тій чи тій комунікативній ситуації, також попри раціоналізм мислення, емоційно забарвлена лексика стає передумовою до дій, навіть якщо вони дещо агресивні, що ми спостерігаємо у вищезазначеному прикладі.

Зважаючи на види діяльности та поєднання сімейних і професійних ролей чоловіків і жінок, у повісті не порушено нав’язаної в уявленнях традиційности цього поділу. Тут крізь призму мовлення ми простежуємо, що особи жіночої статі більшою мірою відповідають за побутові справи, пов’язані з перебуванням на кухні, виховуванням дітей, а чоловіки керують фінансовими питаннями: «Чому ти, Мотре, і досі не замела хати? — промовив Карпо до жінки» [1, с. 7]; Чого це ти, Мотре, сіла шити? Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі неметена?» [1, с. 8]; «Якого ви недовірка вдвох робите, а обід у вас і досі не готовий! – крикнув Кайдаш на всю хату» [1, с. 12]; «Як прийдеться платить подушне за ту землю, то й тоді мене не спитаєшся? – спитав Кайдаш.// – Ви берете гроші в свої руки, то ви й платіть – одказав Лаврін» [1, с. 19].

Під час аналізування комунікативних актів у повісті чітко простежуємо, що мовленню осіб жіночої статі сприяють передбачені національними уявленнями мовні ситуації, які пов’язані з побутовими питаннями, наприклад, дискусії, пов’язані із тематикою кухні, приготуванням страв, догляду за чоловіками, дітьми, з’ясування стосунків, передумовою чого також є питання побуту. Експресивність помічаємо в вигуках («Боже мій!», «Ой!», «Угу», «Лишенько!», «Господи»), словах, які виражають модальність («мабуть», «а може»), сполучниками, які, з огляду на мовні конструкції, вказують на докір («Хіба ж Карпо вас питається, як іде на поле? А чим я гірший од Карпа?» [1, с. 19]); імпліцитне ствердження відомого в питальній формі («Хіба люди не говорять про тебе на селі? Хіба не знаємо як ти нападалась на невістку?» [1, с. 18];) тощо.

Попри рік написання повісті (1878 р.), зважаючи на культурні передумови побутування мешканців сіл та міст, ці стереотипи трапляються в мовленні й сьогодні (2023 р.). Припускаємо, що це явище активно побутує у зв’язку із традиційним шануванням своєї культури, звичаїв, обрядів українцями. Досвід попередників передано народові завдяки фольклору, певні знання, спостереження висвітлено в напрацюваннях (наприклад, повість «Кайдашева сім’я»  Нечуя-Левицького І.С.), що впливають на формування уявлення про світ у наступних поколінь. На сьогодні існує низка спроб розвінчувати стереотипи (наприклад, інтернет-портал «Гурт» – це платформа, розроблена для поширення стереотипів, на якій інноваційні технології подають варіанти спростування тих чи тих стереотипів та ін.).

Щоб перевірити, чи в суспільстві досі поширені нав’язані уявлення про світ, які висвітлено в мовленні комунікантів повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького, було проведено опитування 26 листопада 2023 року «Міт чи правда?», в якому респондентами стали 39 студентів Національного університету «Острозька академія».

Опитувані студенти та студентки давали характеристику висловлюванням із повісті «Кайдашева сім’я», де підтверджували або спростовували своїми відповідями те, що спостерігали ми під час дослідження цього питання. На твердження про те, що емоційність у мовленні більшою мірою притаманна особам жіночої статі, ми отримали 55,6% згоди й 44,4 % незгоди; з огляду на вищеподаний аналіз мовлення персонажів повісті «Кайдашева сім’я» чоловічої статі в опитуванні було висунуто тезу про те, що агресивні твердження притаманні більшою мірою чоловікам, ніж жінкам, яку було спростовано, адже 52,2 % не погодились із цим твердження.

За статистикою, у фразах, які належать особам жіночої статі, подано такі характеристики: емоційність 86,1 %, агресивність 55,6 %, здивування 77,8%, звинувачення 69,4 %, стриманість 2,8%, виправдовування 22,2%, стриманість 5,6%, погрози 97%, добродушність 2,8% . Щодо речень, які вживали чоловіки, тут переважають такі риси: 75 % мудрість, 11,1% лаконічність, 5,6% упевненість; 58,3 % погроза, 11,1% неповага, 8,3 % агресивність, 5,6 % емоційність тощо.

Також на питання: «Яка лексика більшою мірою притаманна особам жіночої/ чоловічої статі?» більшість респондентів у відсотковому співвідношенні визначили, що для мовлення жінок характерними є експресивна (80,6%), деталізована та емоційна (72,2%), варіативна, неоднозначна (69,3%,); для мовлення чоловіків притаманним є однозначність (62,2%), лаконічність (56,8%), стриманість (54,1%)

Отже, визначено що завдяки усталеним уявленням про світ мовлення осіб жіночої статі та осіб чоловічої статі має характеристики, які більшою чи меншою мірою можуть різнитися (зважаючи на вищеподані результати опитування). Це залежить від комунікативної ситуації мовців і від сприйняття чи несприйняття реалій, які так чи так впливають на свідомість суспільства, що висвітлено в гендерних маркерах спілкування осіб чоловічої та жіночої статей у стереотипах від ХІХ ст. по ХХІ ст.

Розподіл соціальних ролей, визначення ознак маскулінности та фемінности та ін. залежить від світосприйняття, що вміщено в визначенні поняття «стереотип».

Список використаних джерел:

1. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я. 1879. 23 с. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=907. (дата звернення 25.10.2023).
2. Опитування «Міт чи правда?» URL: https://docs.google.com/forms/d/1miiMirLmnaAf9XSTJE6W439sfg2vk8slqd5_OIWQZHM/edit. (дата звернення: 01.12.2023).
3. Топчий Л. Гендерна проблематика у мовознавстві. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Філологічні науки». Вип. 47. С. 103–110. URL: http://dspace.idgu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/1510/1/%d0%a2%d0%be%d0%bf%d1%87%d1%96%d0%b9_%d0%9b_%d0%9d%d0%92_47.pdf. (дата звернення: 18.02.2023).

Ключові слова: гендерні стереотипи, молодший шкільний вік, мультиплікаційні фільми, фемінність, маскулінність.

Статья посвящена проблеме изучению влияния мультипликационных фильмов на формирование гендерных стереотипов у детей младшего школьного возраста. Представлены исследования по изучению данной проблемы, его описание и процедура проведения. Также основательно описаны выводы.

Ключевые слова: гендерные стереотипы, младший школьный возраст, мультипликационные фильмы, фемининность, маскулинность.

This paper describes the effect of cartoons on the formation of gender stereotypes and the peculiarities of perception of cartoons among the children of primary school age. The peculiarities of cartoons because of which the child of primary school age spends so much time watching them are studied.

Keywords: primary school age, gender stereotypes, cartoons.

Постановка проблеми. Проблема формування гендерних стереотипів хвилює науковців вже не один рік. Проте з кожним роком змінюються фактори впливу на суспільство. На мою думку, основою суспільства є діти. Саме на них вагомий вплив мають засоби масової інформації, а саме мультиплікаційні фільми. З кожним роком мультфільми викривлюють бачення про ідеальну жінку чи ідеального чоловіка. Їм приписуються різні суспільні ролі. Навіть в телебаченні можна зустріти чоловіків з більш фемінними рисами, що приводить дітей до хибного бачення чоловічої статі. З моменту виникнення мультфільмів вони активно відпрацьовують способи впливу на поведінку індивідів, підштовхуючи їх до несвідомого проектування символічного зображення в реальне життя. Таким чином виникає гостра потреба у дослідженні механізму впиву мультиплікаційних фільмів на дитячу свідомість, зокрема на формування гендерних уявлень, адже, надалі людина починає вагатись у існуючих уявленнях про гендерні ролі. У зв’язку з чим тема нашого дослідження є актуальною.

Аналіз останніх  досліджень та  публікацій  з цієї проблеми показав, що дослідженням впливу перегляду мультиплікаційних фільмів на глядача займалися багато закордонних (К.Дуркін [4], Дж.ВанЕвра [6], С.Сміт [5]) і вітчизняних учених (О.Венгер [2], С.Будзей [1]). Так, більшість цих вчених вивчали особливості прояву гендерних стереотипів у мультиплікаційній продукції, а також перевіряли наявність впливу на формування усталених уявлень про гендерні ролі у глядачів. Тому виникає проблема дослідження саме такої вікової категорії як молодший шкільний вік, зокрема чи піддаються наслідуванню молодші школярі типових чоловічих та жіночих персонажів з мультфільмів.

Результати експериментального дослідження. Виходячи з цього, метою експериментальної частини є виявлення та дослідження особливостей впливу перегляду мультиплікаційних фільмів на формування гендерних стереотипів дітьми молодшого шкільного віку.

Вибірку експериментального дослідження склали 53 дитини з Освітнього центру «Успіхх» (29 жіночої та 24 чоловічої статі, середній вік дітей = 9,76). Вибірку було поділено на тих, хто переглядає мультфільми часто (група 1) та тих, хто переглядає мультфільми рідше (група 2) (по 25 досліджуваних у кожній групі).

Дослідження проводилося у 2 етапи. На першому етапі ми виявили формування гендерних стереотипів, їх особливості, і порівняли показники у двох групах. Для цього ми використали методику «Східці» (модифікація Якобсона), методика «Семантичний диференціал» та анкету для виявлення уявлення дітей щодо типового образу жінки/чоловіка. На другому етапі ми створили просвітницький інтерактивний урок, спрямований на зменшення рівня формування гендерних стереотипів.

Для діагностики статевої приналежності дитини, як показника гендерних стереотипів, була використана методика «Східці» [3] запропонована Якобсон С. Г. як модифікований для дітей варіант методики «Самооцінка «Дембо-Рубінштейн». Основою методики є виконання малюнку східців, в яких є п’ять сходинок. На верхній сходинці розміщується статева належність (роль), яка найбільше подобається дитині, а на найнижчій – та, що подобається найменше. Дітям пропонується 5 слів – чоловік, жінка, дівчина, хлопець, я, які необхідно розташувати на східцях.

Після проведення методики «Східці» ми отримали наступні результати. У  1-ій групі серед дівчаток: 11% вибрали найкращою статевою роллю – чоловіка, 18% – жінку, 32% – дівчинку, 9% – хлопчика, і 30% – Я (себе самого); серед хлопчиків такі показники: 27% найбільше подобається роль чоловіка, 16% – жінки, 12% – дівчинки, 28% – хлопчика і 17% – Я (себе самого). При чому відповіді хлопчиків і дівчаток відрізняються на статистично значимому рівні (t=1,45) на рівні р>0,05.

Уже у 2-ій групі були виявлені наступні показники серед дівчаток: 12% вибрали найкращою статевою роллю – чоловіка, 23% – жінку, 31% – дівчинку, 8% – хлопчика, і 26% – Я (себе самого); серед хлопчиків такі показники: 21% найбільше подобається роль чоловіка, 15% – жінки, 10% – дівчинки, 35% – хлопчика і 19% – Я (себе самого). При чому відповіді хлопчиків і дівчаток відрізняються на статистично значимому рівні (t=1,38) на рівні р>0,05. Також нами була знайдена статистично значима різниця у відповідях у групі 1 і групі 2 на рівні (t=1,67) на рівні р>0,05.

Для характеристики і аналізу якісного змісту статево-рольової ідентифікації ми використали методику «Семантичний диференціал». Суть методики полягає в тому, що дітям пропонували відповісти на запитання і оцінити за семибальною шкалою від -3 до +3, кому – хлопчикам-чоловікам чи дівчаткам-жінкам – властивіша та чи інша якість.

Обробивши дані за методикою «Семантичний диференціал» ми отримали наступні дані. У групі 1 серед хлопчиків середні значення за характеристиками, які вони приписують своїй статі такі: сильний – слабкий (2,1), добрий – егоїстичний (4,7), охайний – неохайний (2,9), чесний – нечесний (4,4), поступливий – впертий (5,9), дратівливий – стриманий (3,6), веселий сумний (6,0), жорстокий – ніжний (5,0), незалежний – залежний (1,9), кремезний – тендітний (2,4), розумний – дурний (2,7), швидкий – повільний (2,3), злий – добрий (2,9). Дівчатка так приписують своїй статі характеристики: ніжна – груба (3,1), гарна – негарна (1,2), охайна – неохайна (4,3), чесна – нечесна (4,5), покірна – горда (4,3), радісна – страждаюча (2,2), господиня – негосподиня (5,1), дбайлива – байдужа (3,1), щаслива – нещасна (2,1), розумна – дурна (3,9), емоційна – стримана (4,4), тендітна – мужня (3,4), зла – добра (3,6). У 2 групі показники були наступними: серед хлопчиків середні значення за характеристиками, які вони приписують своїй статі такі: сильний – слабкий (3,6), добрий – егоїстичний (4,2), охайний – неохайний (3,1), чесний – нечесний (4,3), поступливий – впертий (5,5), дратівливий – стриманий (3,5), веселий сумний (6,1), жорстокий – ніжний (5,8), незалежний – залежний (2,4), кремезний – тендітний (2,4), розумний – дурний (2,6), швидкий – повільний (2,7), злий – добрий (3,3). Дівчатка з 1 групи так приписують своїй статі характеристики: ніжна – груба (3,9), гарна – негарна (1,1), охайна – неохайна (4,2), чесна – нечесна (3,9), покірна – горда (3,8), радісна – страждаюча (2,1), господиня – негосподиня (4,2), дбайлива – байдужа (2,9), щаслива – нещасна (2,2), розумна – дурна (2,7), емоційна – стримана (3,1), тендітна – мужня (4,2), зла – добра (4,1). При чому порівнюючи відповіді дівчаток і хлопчиків з 1 і 2 групи ми виявили статистично значиму різницю (у групі дівчат t=1,69; у групі хлопців t =1,37) на рівні р>0,05.

В опитування анкети входили відкриті питання, які стосувалися найулюбленіших мультфільмів, героїв, їх якостей, а також уявлення дітей про образ жінки/чоловіка:

1.      Які мультфільми тобі найбільше подобається дивитися?

2.      Як часто ти їх переглядаєш?

3.      Який герой тобі найбільше подобається; назви риси, які тобі найбільше до вподоби?

4.      Які риси має мати ідеальний чоловік, жінка?

5.      Які риси, з тих які ти назвав(-ла) щойно, хотів(-ла) би мати?

6.      На кого ти хотів(-ла) бути схожою?

7.      Ким би ти хотів(-ла) стати, коли виростеш?

Також ми проаналізували мультфільми, характеристики їх основних героїв за критеріями: виробник, жанр, сюжет, герої (їх стать), основні характеристики і цінності героїв.

В результаті було виявлено, що серед дітей молодшого шкільного віку користуються популярністю наступні мультфільми (і, відповідно їх улюблені герої): «Лунтики» (Лунтик, Міла), «Маша і ведмідь» (Маша)», «Ну, постривай!» (Заєць), «Бременські музиканти» (Принцеса, Трубадур), «Клуб Вінкс» (Блум, Лейла, Флора, Стела), «Том і Джеррі» (Джері), «Спанч Боб» (Спанч Боб), «Смішарики» (Крош, Нюша), «Людина-Павук» (Спайдермен), «Чіп і Дейл» (Чіп, Дейл, Гаєчка), «Качині історії» (Дональд Дак). Кількісне відношення переважання у перегляді мультфільмів та їх героїв серед дітей проілюстровано у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. «Найпопулярніші мультфільми та їх герої серед дітей молодшого шкільного віку»

З таблиці видно, що найбільшої популярністю користується мультфільм «Клуб Вінкс», «Лунтики» і «Смішарики». Найменш популярним є «Людина-павук».

Наступним нашим завданням було виявити частоту перегляду мультфільмів дітьми молодшого шкільного віку. Дуже важко було знайти, дітей, які не дивилися мультфільмів взагалі. Тому ми поділили вибірку на тих хто дивиться мультфільми кожного дня (50 %) і тих хто переглядає їх 2-4 дня на тиждень (50%). Група дітей, які переглядають мультфільми щодня зіграли роль експериментальної вибірки, і ті, хто не переглядає.

Також, визначивши найулюбленіших персонажів мультфільмів, ми виявили які риси їх найбільше приваблюють. Ми це зробили для того, щоб порівняти визначені дітьми риси та ті, які у суспільстві стереотипно вважаються чоловічими чи жіночими, і в результаті цьому припустити про формування гендерних стереотипів під впливом орієнтації на персонажів мультфільмів – носіїв цих рис. При чому були виявлена статистично значима різниця у відповідях дівчаток і хлопчиків. Так, дівчатка молодшого шкільного віку найчастіше вказували на такі якості: добра, гарна, управляє чим-небудь. У хлопчиків зазначалося про такі риси, як сила, дотепність, прикольність.  Як бачимо, дівчата обрали «стереотипні» риси – гарна і добра. Характеристика ж «управляє чим-небудь» – нова так, як героїні нових мультсеріалів зображуються незалежними, бойовими, здатними керувати іншими, бути лідерами. Хлопчики ж обрали таку стереотипну рису, як сила; дотепність, прикольність – це новоутворення, у звʼязку із зображенням героїв чоловічої статі у мультфільмів з такими рисами.

Загалом у 1 групі дітей було виявлено такі внутрішні риси персонажів: безстрашний, ввічливий, веселий, добрий, забавний, турботливий, цікавий, досвідчений, сміливий, всіх рятує і перемагає, володіє незвичайними здібностями (виконує бажання, володіє магією, керує водою, землею і т. д.), спритний, милий, худий, сильний, гарний спортсмен. У 2 групі дітей найчастіше зустрічаються такі риси: веселий, добрий, чуйний, смішний, розумний, працьовитий, гарний, багатий, сильний, мужній, такий, що допомагає, рятує.

Наступним блоком питань ми мали на меті узагальнити уявлення дітей про образ ідеального чоловіка/жінки. Так, у групі 1 і групі 2 вони не дуже відрізнялися. Досліджувані хлопчики з групи 1 зазначали про такі риси ідеального жінки чоловіка: сильний, заробляє гроші, любить спорт, працьовитий, смішний, самостійний. У групі 2 вони визначили такі риси чоловіків: сильний, розумний, трудящий, спортивний, агресивний, смішний. Типовий жіночий образ досліджувані дівчатка 1 групи наділили такими характеристиками: добра, ніжна, гарна, спортивна, спритна, модна, вміє керувати, лідер. У 2 групі вони виділили такі риси ідеальної жінки: гарна, така, що допомагає, любить дітей, добра, працьовита. Однак є суттєві відмінності на статистично значимому рівні між відповідями хлопчиків і дівчаток. Так, хлопчики зі всієї вибірки наділили типовий жіночий образ такими рисами: гарна, слабка, молода, спортивна. Тобто з відповідей видно, що хлопчики, на відміну від дівчаток, більше звертали увагу на  зовнішні характеристики (тобто фізичні, поведінкові). Дівчатка ж визначили такі основні риси чоловічого образу: сильний, красивий, добрий, такий, що допомагає і рятує, ніжний, веселий. А дівчата, як видно, наділяють чоловіків типово фемінними рисами (добрий, ніжний), що може пояснюватися тим, що вони сприймають його як партнера, адже для більшості героїнь мультфільмів основною метою є любовні романтичні  стосунки з протилежною статтю. Дані результати проілюстровані у таблиці 1.2.

Табл. 1.2. Пріоритетні риси для хлопчиків і дівчат у першій і другій групі.

При чому з тих, рис які діти визначили, хлопчики із групи 1 хотіли би мати наступні: сильний, смішний, працьовитий, багатий. З групи 2 – розумний, сильний, трудящий, смішний. Дівчатка з групи 1 хотіли би характеризуватися такими ознаками: добра, гарна, спортивна, вміє керувати. Дівчатка з групи 2 хотіли би мати такі риси: гарна, добра, працьовита.

На питання «На кого ти хотів(-ла) бути схожим?» можна зазначити, що в кожній групі респондентів зустрічається відповідь «на батьків» (дівчатка –  на маму, хлопчики – на тата), вказуються й інші члени сімʼї: старші брати і сестри, бабуся, дядько (43%). Крім того, респонденти всіх груп називали кіногероїв, відомих людей (21%) (наприклад, футболістів, музикантів, кіноакторів). Також у всіх групах зустрічаються також герої мультфільмів та казок (36%). І цей факт ясно показує, що герої останнього типу також можуть бути носієм стереотипів для дітей молодшого шкільного віку. Так, дівчатка молодшого шкільного віку назвали наступних героїв мультфільмів та казок: Вольт (собака – герой однойменного мультфільму), Дюймовочка, Блум, Флора (героїні мультсеріалу «Клуб Вінкс»). Хлопчики цього віку відзначили таких героїв мультфільмів, як Спанч Боб і Людина-Павук, Чіп і Дейл.

На питання «Ким би ти хотів(-ла) стати, коли виростеш?» дівчатками були названі такі «загальні» професії: актриса, співачка, вчителька, модель. «Специфічними» для дівчаток першої групи були професії: 1 група – кондитер, конструктор, міліціонер, дизайнер, медсестра; 2 група – перукар, манікюрниця, медсестра, продавець, художник. Однак дана різниця у відповідях не є статистично значимою. «Загальною» професією серед відповідей хлопчиків виявилася професія футболіст, машиніст. До «специфічних» професій названим хлопчиками першої групи належать такі: вертольотчик, винахідник, співак, спецназівець, головний інженер, головний будівельник; другої групи: історик, вчитель, програміст, мандрівник, міліціонер, лікар. Тобто діти обирали для себе професії, які вважаються традиційно чоловічими чи жіночими, залежно від статі. Хоча дівчатка з 1 групи відходили від стереотипів, обираючи чоловічі професії (міліціонер, конструктор). Проте дана різниця теж не є статистично значимою.

Аналіз мультфільмів ми здійснювали за такими критеріями: за критеріями: виробник, жанр, сюжет, герої (їх стать), основні характеристики і цінності героїв. Перший  в рейтингові перегляду мультсеріалів – «Клуб Вінкс», італійського виробництва. За жанром – фантастика, пригоди, драма, мелодрама. Сюжет: мультсеріал розповідає про пригоди Вінкс (клуба фей), про їх навчання в школі Алфея, про їх протистояння силам зла і про їх особисте життя. Основні герої: Блум, Стела, Флора, Муза, Текна, Лейла. Основні їх характеристики та цінності: сімʼя, дружба, чесність, взаємодопомога і впевненість у своїх силах. Наступний мультфільм, який ми піддали аналізу – «Чіп і Дейл», виробник – студія Діснея (США), за жанром – сімейний, пригоди, детектив, комедія. Сюжет: милі і чарівні бурундучки вічно потрапляють в неприємності і борються із злодіями (Товстопуз, Нортон). Герої та їх характеристики: Чіп (відповідальний), Дейл (веселий  і безтурботний), Рокфор (захисник), Гаєчка (винахідниця), Вжик. Ще один мультсеріал, який користується популярністю «Маша і Ведмідь» російського виробництва. Жанр: дитячий телевізійний серіал, ситком. Сюжет: маленькій дівчинці, на імʼя Маша, вдома стає нудно і вона вирушає до лісу, де знаходить нового друга — Ведмедя, і бешкетує з ним. Герої і їх характеристики – Маша (неслухняна і пустотлива) і Ведмідь (працьовитий і не балакучий). Ще один російський нині популярний мультсеріал – «Лунтики», за жанром – комедія, пригоди, сімейний, навчальний мультфільм. Сюжет:  головні персонажі – це діти, які пізнають світ, вчаться взаєминам у суспільстві. Серіал дуже добрий, в ньому показаний дитячий погляд на світ. Герої та їх характеристики: Лунтик, який характеризується чуйністю і прагненням прийти на допомогу; Міла – мила та ввічлива; Кузя – рухливий, спритний і кмітливий; Бджоленя – швидкий та розумний. «Смішарики» – російського виробництва дитячий телевізійний серіал, за жанром – лірична комедія, філософська драма, наукова фантастика. Сюжет: кумедні круглі істоти, що живуть у вигаданому світі. За зовнішньою простотою та дитячою наївністю сюжету ховаються цілком серйозні і навіть філософські теми. Герої і їх характеристика: веселий та енергійний Крош, серйозний і совісний Їжачок, лірик Бараш та мрійлива Нюша. Досі користується популярністю радянський, пізніше російський мультсеріал «Ну, постривай!», за жанром – ситком, буфонада. Сюжет: вовк постійно намагається зловити Зайця, але кожен раз зазнає поразки. Герої та їх характеристика: Вовк – злий і нерозумний хуліган і вандал; Заєць – ідеальний радянський школяр: спортсмен, технік. «Бременські музиканти» – ще один радянський мультсеріал, мюзикл за жанром. Сюжет: подорож групи музикантів, виступ у короля, а потім рятування його з рук злодіїв, та любов між Трубадуром та Принцесою. Герої: Трубадур, Принцеса, Осел, Кіт, Кінь і Півень. Всі вони веселі, безтурботні, схожі на представників культури 60-х рр. «хіпі». Наступний мультсеріал, який ми проаналізували – «Спанч Боб», американського виробництва, за жанром – ситком, буфонада, пригоди. Сюжет: дії мультсеріалу розгортаються на у вигаданому містечку дні Тихого океану, головними дійовими особами є представники морської фауни. Герої: Спанч Боб (наївний, добрий), Патрік Стар (дурнуватий і ледачий), Містер Крабс (скнара), Сквідвард (злий буркотун). «Том і Джері» – мультсеріал американського виробництва, за жанром – комедія, буфонада. Сюжет: кіт Том намагається зловити мишеня, але йому це майже ніколи не вдається. Герої: Том, Джері, Спайк. Том – чутливий і ранимий; Джері – запальний і дратівливий, часто використовує насильство; Спайк відрізняється особливою емоційністю і балакучістю, недолік розуму компенсується фізичною силою. «Качині історії» мультсеріал студії Дісней (США), за жанром – сімейний, пригоди. Сюжет: жадібний багатій Скрудж Макдак, який має власний грошовий басейн, вічно потрапляє у халепи, але йому завжди допомагають його племінники. Герої і їх характеристики: Скрудж МакДак (скнара), і 3 його племінники: Крячик (лідер тріо), Квачик (найрозумніший з трьох) і Кручик (творчий, мислитель). Ще один американський мультсеріал, за жанром екшн, пригоди, фантастика – «Людина-Павук». Сюжет: мультсеріал оповідає історію про супергероя, Людину-павука, під маскою якого ховається Пітер Паркер – студент університету Емпайр-стейт. Герої: Спайдермен, Блейд, Чорна Кішка, Шибайголова, Капітан Америка, Мері-Джейн та ін. Всі вони супер-герої і їх основна задача – рятувати світ від злодіїв. Як видно з аналізу, пригодницькі, веселі мультсеріали, в деяких з  них зображене насильство, у ході боротьби добра зі злом. Також персонажі чоловічої статі зображені дотепними, неагресивними, деякі з них боягузи, що є не типовими чоловічими риси. Те ж можна і сказати про жіночі образи в мультсеріалах, серед дівчат є винахідниці, борці за добро, що відходить від стандартних уявлень суспільства про роль жінки. Крім того, серед 46 героїв персонажів жіночої статі – 13 (28%), чоловічої – 33 (72%).

Висновки. В результаті ми виявили статистично значиму різницю у поглядах на типові чоловічі і жіночі образи дівчат і хлопців. Також ми виявили найбільш популярні серед дітей шкільного віку мультфільми, згідно аналізу, їх герої наділені не такими уже й типовими для статей характеристиками. Однак частка героїв чоловічої статі значно переважає представників жіночої. Проте немає статистично значимої різниці у поглядах дітей першої і другої групи на типовий образ жінки/чоловіка, їх рис, їх професію, що свідчить про те, що частота перегляду мультфільмів не є визначальним фактором впливу мультфільмів на дітей. Загалом як і мультфільм є одним з факторів, але не  визначальним у формуванні гендерних стереотипів, адже в першу чергу діти наслідують батьків та родичів. Однак були знайдені і статистично значимі відмінності по методикам. Виявилося, що всім дівчаткам більше подобається роль дівчинки, а найменше – роль хлопчика. Хлопчикам, які частіше переглядають більше до вподоби роль чоловіка, а найменше – роль дівчинки; хлопчикам, які рідше переглядають мультфільми, більше подобається роль хлопчика, а найменше – роль дівчинки. Тобто це свідчить про вплив перегляду мультфільмів на формування гендерних стереотипів. Також порівнявши відповіді дівчаток з 1 і 2 групи по методиці «Семантичний диференціал», виявилося, що дівчаткам, які частіше переглядають мультфільми, імпонують більше типові чоловічі риси (груба, горда, розумна, мужня, негосподиня), ніж дівчаткам з 2 групи. Крім цього, хлопчики, які частіше переглядають мультфільми, у порівнянні із тими, хто рідше, частіше обирають більше маскулліні риси, які їм до вподоби. Це також свідчить про формування гендерних стереотипів під впливом мультфільмів.

Література

1. Будзей С. Вплив змісту мультфільмів та телепередач на управління процесом формування моральних  якостей дитини//Освіта на Луганщині: Науково-методичний журнал/ Будзей С.  – 2008. – Вип. №1 (28). – с. 59-64;
2. Венгер А. Л. Психологическое обследование младших школьников / А. Л. Венгер, Г. А. Цукерман. М. : ВЛАДОС-Пресс, 2001. 159 с. (Библиотека школьного психолога);
3. Мани Д. Ориентация // Сексология/ Мани Д., Такер П.  – СПб.: Питер, 2001. – С. 126 – 133;
4. Durkin, K. (1985). Television, Sex Roles and Children. Milton Keynes: Open University Press;
5. Stacy L. Smith, Crystal Allene Cook. (2008). Gender Stereotypes: An Analysis of Popular Films and TV. Los Angeles: Geena Davis Institute for Gender and Media;
6. Van Evra, J. (1990). Television and Child Development. Hillsdale: Erlbaum/

       Ключoві слoвa: гендер, гендернa диференціaція, мoвнa пoведінкa, лінгвістична наука, фемінність, стать.

       The article deals with the notion of gender, provides and overview of research findings in gender linguistics.

       Keywords: gender, gender differentiation, language behavior.

Ocтaннiми дecятиpiччями ґeндepний вимip у лiнгвicтицi cтaє вce бiльш вaжливим в oцiнцi пpoцeciв cуcпiльнoгo функцioнувaння тa poзвитку. Дo нeдaвньoгo чacу пpoблeмaтикa визнaчeння ґeндepниx кaтeгopiй знaxoдилacь нa пepифepiї cуcпiльнoї caмocвiдoмocтi, cпpиймaлacь чacтiшe як дpугopядний coцiaльний тa пcиxoлoгiчний фaктop у лiнгвicтицi. Мiж тим, пpoблeми, пoв’язaнi з ґeндepнoю acимeтpiєю тa ґeндepнoю дифepeнцiaцiєю cвiдoмocтi, cтaють вce бiльш aктуaльними. Тoму ґeндepний вимip cтaє вaжливим oб’єктoм вивчeння у бaгaтьox нaукoвиx гaлузяx, зoкpeмa у лiнгвicтицi, дe вiн являє coбoю нoвий eтaп poзвитку.

         Пoняття “ґeндep” увiйшлo дo cучacнoї лiнгвicтичнoї нaуки у дpугiй пoлoвинi минулoгo cтoлiття, щo пoв’язaнo зi змiнoю нaукoвoї пapaдигми у гумaнiтapниx нaукax пiд впливoм фiлocoфiї пocтмoдepнiзму.Цeй тepмiн зaкpiпивcя у лiнгвicтицi дocить cвoєpiдним шляxoм: aнглiйcький тepмiн gender, щo oзнaчaє гpaмaтичну кaтeгopiю poду, був вилучeний з лiнгвicтичнoгo кoнтeкcту i пepeнeceний в дocлiднe пoлe iншиx нaук – coцiaльнoї фiлocoфiї, coцioлoгiї, icтopiї, a тaкoж у пoлiтичний диcкуpc [1:130].

         Нa cьoгoднi в нaукoвiй лiтepaтуpi викopиcтoвуєтьcя двa тepмiнa, якi мapкують cтaть людини  – „бioлoгiчнa cтaть” тa „coцiaльнa cтaть”. Бioлoгiчнa cтaть взaгaлi пoяcнюєтьcя як cукупнicть кoнтpacтуючиx гeнepaтивниx oзнaк пpeдcтaвникiв oднoгo виду, a coцiaльнa, aбo ґeндep,  – як кoмплeкc coмaтичниx, peпpoдуктивниx, coцioкультуpниx i пoвeдiнкoвиx xapaктepиcтик, щo зaбeзпeчують iндивiду ocoбиcтий, coцiaльний i пpaвoвий cтaтуc чoлoвiкa тa жiнки [8:104].

         Cучacнa coцiaльнa нaукa poзpiзняє пoняття «cтaть»i «ґeндep» (gender). Ввaжaєтьcя, щo oднoю з пepшиx poбiт, дe були чiткo визнaчeнi тepмiнoлoгiчнi вiдмiннocтi мiж цими двoмa пoняттями, булa cтaття Г. Paбiн «Oбмiн жiнкaми» [7:23]. Дocлiдниця ввeлa пoняття пoлo-ґeндepнoї cиcтeми, poзумiючи пiд цим нaбip дoмoвлeнocтeй, зa дoпoмoгoю якиx cуcпiльcтвo тpaнcфopмує бioлoгiчну ceкcуaльнicть у пpoдукт людcькoї aктивнocтi. Пicля poбoти Г. Paбiн з’являєтьcя дocлiджeння P.Унгep «Пpo пepeвизнaчeння пoнять «cтaть» i «ґeндep»», дe пpoпoнуєтьcя вживaння cлoвa «cтaть» тiльки для визнaчeння бioлoгiчнoгo cтaтeвoгo димopфiзму. Вживaння ж тepмiну «ґeндep» викopиcтoвуєтьcя для oпиcу coцiaльниx, культуpниx i пcиxoлoгiчниx acпeктiв, щo мoжнa cпiввiднecти з pиcaми, нopмaми, cтepeoтипaми i poлями, щo ввaжaютьcя xapaктepними тa бaжaними для тиx, кoгo cуcпiльcтвo ввaжaє чoлoвiкaми aбo жiнкaми [6:21]. Тaкими були пepшi  cпpoби poзмeжувaти пoняття «cтaть» i «ґeндep».

         Тpaдицiйнo пepшe з ниx викopиcтoвувaлocя для пoзнaчeння тиx aнaтoмo-фiзioлoгiчниx ocoбливocтeй людeй, нa ocнoвi якиx людcькi icтoти визнaчaютьcя як чoлoвiки aбo жiнки. Cтaть (тoбтo бioлoгiчнi ocoбливocтi) людини ввaжaлacя фундaмeнтoм i пepшoпpичинoю пcиxoлoгiчниx i coцiaльниx вiдмiннocтeй мiж жiнкaми i чoлoвiкaми. Впpoдoвж poзвитку нaукoвиx дocлiджeнь булo яcнo, щo з бioлoгiчнoї тoчки зopу мiж чoлoвiкaми i жiнкaми нaбaгaтo бiльшe cxoжocтi, нiж вiдмiннocтi. Бaгaтo дocлiдникiв нaвiть ввaжaють, щo єдинa чiткa i знaчущa бioлoгiчнa вiдмiннicть мiж жiнкaми i чoлoвiкaми пoлягaє в їx poлi у вiдтвopeннi пoтoмcтвa. Cьoгoднi oчeвиднo, щo тaкi «типoвi» вiдмiннocтi cтaтi, як, нaпpиклaд, виcoкий зpicт, бiльшa вaгa, муcкульнa мaca i фiзичнa cилa чoлoвiкiв вeльми нeпocтiйнi i нaбaгaтo мeншe пoв’язaнi зi cтaттю, нiж булo пpийнятo ввaжaти [5:103].

         У мoвoзнaвcтвo ж ґeндep пpийшoв дeщo пiзнiшe зi cфepи coцiaльниx нaук, кoли ґeндepнi дocлiджeння oдepжaли cтaтуc мiждиcциплiнapнoгo нaпpяму. Paзoм з цим пoняття ґeндep функцioнує в aнглoмoвнiй лiнгвicтичнiй лiтepaтуpi, зpoзумiлo, i у cвoєму cтapoму знaчeннi.

         У дeякиx нaукoвиx пpaцяx булa виcунутa гiпoтeзa «дeфiцитнocтi» жiнoчoї мoви, якiй нe виcтaчaє «мoвлeннєвиx зacoбiв» для вияву cвoєї впeвнeнocтi тa мoжливocтi дoмiнувaти в дiaлoзi. Пoтiм нa змiну їй пpийшлa тeopiя «дифepeнцiaцiї», пpeдcтaвники якoї cтвepджувaли, щo жiнки opiєнтoвaнi нa тaктику «кoмунiкaтивнoгo cпiвpoбiтництвa», a чoлoвiки – нa тaктику «кoмунiкaтивнoгo cупepництвa» (пpeдcтaвникoм цiєї тeopiї є Д.Тaнeн). В cвoєму дocлiджeннi вoнa aнaлiзує кoмунiкaтивнi нeвдaчi у cпiлкувaннi людeй piзнoї cтaтi тa пoяcнює їx piзними вимoгaми cуcпiльcтвa дo жiнoк i чoлoвiкiв, a тaкoж cпeцифiкoю coцiaлiзaцiї в дитячoму тa юнaцькoму вiцi, зaзнaчaючи, щo чoлoвiки й жiнки нaлeжaть дo piзниx мoвлeннєвиx cпiльнoт. Нa її думку, в ниx нe лишe piзнi cтилi cпiлкувaння, a й piзнi кoмунiкaтивнi цiлi: жiнки cпiлкуютьcя, щoб зблизитиcя, пoлiпшити ocoбиcтicнi cтocунки, a чoлoвiки – зapaди caмocтвepджeння тa зaкpiплeння cвoгo aвтopитeту. Вoнa пpoпoнує зpoзумiти ґeндepну piзницю у poзмoвниx cтиляx cпiлкувaння, тa зaувaжує, щo цe нe змoжe зaпoбiгти виникнeнню пpoтиpiч, a тiльки дoпoмoжe зpoзумiти «як» i пpo «щo» гoвopять iншi люди. У дocлiджeнняx cпeцифiки ґeндepнoгo пpoфeciйнoгo cпiлкувaння нiмeцькиx вчeниx з’яcoвуєтьcя, щo чoлoвiки i жiнки виявляють тeндeнцiї дo piзниx cтилiв вeдeння пoлeмiки. Чoлoвiки piдшe пoгoджуютьcя з кpитикoю, чacтiшe викopиcтoвують ipoнiю, пocилaння нa aвтopитeти, викopиcтoвують мeншe мoвлeннєвиx зacoбiв для виpaзу нeвпeвнeнocтi, в peзультaтi чoгo cпpaвляють вpaжeння бiльш кoмпeтeнтниx тa впeвнeниx в coбi cпeцiaлicтiв [4:32].

         A. П. Мapтинюк тpaктує ґeндepний cтepeoтип як icтopичнo зумoвлeнe, мiнiмiзoвaнe, типiзoвaнe i cтpуктуpoвaнe у виглядi фpeйму уявлeння, щo cклaлocя у кoлeктивнiй cвiдoмocтi пeвнoгo лiнгвoкультуpнoгo coцiуму, пpo aтpибути, щo є влacтивими/нeвлacтивими iндивiду, якoгo coцiум квaлiфiкує чoлoвiкa aбo жiнку, a eтaлoн – як уявлeння пpo aтpибути, щo є бaжaними/нeбaжaними для цьoгo iндивiдa [2:28].

         Зapaз в ґeндepнiй пcиxoлoгiї дocить пoпуляpними є дocлiджeння мoвлeннєвoї пoвeдiнки cтaтeй, якa пpoявляєтьcя у вepбaльнiй тa нeвepбaльнiй фopмax. Вoнa фiкcуєтьcя зa дoпoмoгoю тexнiчниx зacoбiв, a пoтiм aудio- тa вiдeoзaпиcи poзшифpoвують eкcпepти. З’яcувaлocя, щo в цiй пoвeдiнцi icнують вiдмiннocтi: пoвeдiнкa чoлoвiкiв i жiнoк змiнюєтьcя в зaлeжнocтi вiд тoгo, з пpeдcтaвникaми якoї cтaтi вoни взaємoдiють, a тaкoж вeликe знaчeння мaє пoзицiя пapтнepa нa пepeмoвинax (лiдep чи вeдeний).

         Cтepeoтипи фeмiнiннocтi тa мacкулiннocтi в зaxiдниx культуpax є дiaмeтpaльнo пpoтилeжними. Якщo для типoвo чoлoвiчoї пoвeдiнки xapaктepними ввaжaютьcя тaкi pиcи, як aктивнicть, piшучicть, пpaгнeння дo змaгaння тa дocягнeнь, тo для жiнoчoї – пacивнicть, нepiшучicть, кoмфopтнicть, зaлeжнicть, вiдcутнicть лoгiчнoгo миcлeння тa пpaгнeння дo дocягнeнь[3:35]. Цi cтepeoтипи дocить cтiйкi в бaгaтьox coцiумax, бeзвiднocнo дo тoгo, нacкiльки вoни вiдпoвiдaють дiйcнocтi. Cтepeoтипи cлугують cвoєpiдним дзepкaлoм вiдoбpaжeння peaльнocтi, xoчa й дocить кpивим дзеркaлoм.

Літерaтурa:

1. Гaвpилoвa М. В. Пoлитичecкий диcкуpc кaк oбъeкт лингвиcтичecкoгo  aнaлизa / М. В. Гaвpилoвa // Пoлиc. – 2004. – №3. – C. 127-139.
2. Гoлдмeн C. Кaк coздaeтcя имидж в aмepикaнcкoй пoлитикe / C. Гoлдмeн // CШA: ЗПИ. – 1990. – №10. – C. 25-29.
3. Гpицeнкo O. М. Й нa дзepкaлo нe вapтo нapiкaти. Пoлiтичнa пopтpeтиcтикa тa фopмувaння iмiджу лiдepa в cучacнiй Укpaїнi / O. М. Гpицeнкo // Вiчe. – 2003. – № 6. – C. 33–38.
4. Дiдeнкo М. O. Лiнгвicтичний aнaлiз cучacнoгo пoлiтичнoгo диcкуpcу CШA (90-тi poки XX cтoлiття): диc. …кaнд. фiлoл. нaук. / М. O. Дiдeнкo. – Oдeca, 2001. – 214 c.
5. Лeвкiвcький К. М. Пoлiтoлoгiя: пiдpуч.[ для cтуд. вищ. нaвч. зaкл.] /К. М. Лeвкiвcький, В. М. Пiчa, Н. М. Xoмa. – Львiв: Мaгнoлiя Плюc, 2004. – 204 с.
6. Мeнeгeтти A. П. Жeнщинa тpeтьeгo тыcячeлeтия / A. П. Мeнeгeтти. – М.: Oнтoпcиxoлoгия, 2003. – 246 c.
7. Cepoвa И. Г. Ґeндepныe cтpaтeгии peчeвoгo пoвeдeния и пpoблeмы caмoидeнтификaции // Язык кaк функциoнaльнaя cиcтeмa / И. Г. Cepoвa. – Тaмбoв: ТГУ, 2001. – 290 c.
8. Тиxoмиpoвa A. М. Диффepeнциaция языкa пo пoлу гoвopящeгo / A. М. Тиxoмиpoвa, Ф. И. Никoнoвaйтe. – Мaгнитoгopcк: МГПИ, 1997. – 78 c.