1. Функція глобальної мережі Інтернет для діяльності сучасних політичних партій полягає в забезпеченні постійного суспільно-політичного дискурсу з можливістю електронного зворотного зв’язку в реальному часі між партійною елітою та електоратом.
2. Завдяки Інтернету громадяни мають неабияку свободу в питаннях збирання, аналізу й обміну інформацією, а також можливість брати участь у безпосередньому управлінні політичною партією або впливати на її діяльність.
3. Інформаційні технології сьогодні в Україні розуміються, насамперед, як механізм, здатний підтримати реалізацію ідеї демократії.
4. Сучасні інформаційні технології надають відмінні можливості для державних органів управління на всіх рівнях, щоб сконцентрувати його діяльність на потребах громадян і зорієнтувати на послугах, стимулюючи участь людей у процесі прийняття рішень і розвитку у сфері політики.
5. Е-демократія є однією зі стратегій підтримки демократії, демократичних інститутів, демократичних процесів і поширення демократичних цінностей.
6. Електронна демократія охоплює всі електронні засоби, що уможливлюють для громадян контроль діяльності лідерів/політиків у публічній сфері.
7. Стрижнем концепції е-демократії є ідея розширення форм політичної участі через використання громадянами електронних засобів та звуження можливостей влади у використанні мобілізаційних практик.
8. Політичні партії України досить широко представлені в мережі Інтернет.
9. Практично всі партії розміщують на своїх сайтах інформаційний блок документів з інформацією про партію.
10. Політичні партії дедалі більше покладаються на нові організаційні інструменти, які надав їм Інтернет.
11. Унікальні можливості політичних інтернет-сайтів дають змогу назвати їх «принципово новим і навіть революційним способом публічної комунікації».
12. Політичний сайт може бути просто джерелом інформації про політичного діяча, а також інструментом залучення прихильників, та використовуватися як віртуальна суспільна приймальня.
13. Можливість втягнути в політичний процес більше громадян: спілкування за допомогою Інтернету є відкритішим, відвертішим, бо учасники не бояться покарання за думку, що відрізняється від думки більшості.
14. Будь-який користувач може легко ввійти в контакт із партійним активом і висловити рекомендації або претензії до діяльності політичної партії.
15. Уперше витрати на Інтернет стали окремим рядком у бюджеті виборчих кампаній багатьох із них.
16. Інтернет найактивніше використовується політичними партіями в передвиборний період: зазвичай на їхніх сайтах викладено програми, передвиборні платформи, статути, матеріали з’їздів тощо.
17. Створювані в мережі політичні інформаційні ресурси не завжди були досить динамічні й професійні, щоб адекватно та вчасно реагувати на події, що відбуваються в країні.
18. Аналіз змісту сайтів українських політичних партій засвідчив, що вони подають багато інформації рекламного та пропагандистського характеру й мало – про повсякденну діяльність партій і їхніх регіональних представництв.
19. Майже зовсім немає текстів, присвячених розгляду проблем партійного будівництва з метою його вдосконалення.
20. Отже, сайт став політичним представництвом партії, блоку, суспільного об’єднання в інформаційному просторі, засобом спілкування й взаємозв’язку з електоратом.
21. Е-демократія з типовими тільки для неї формами політичної участі не може вважатися альтернативою представницькій демократії як в Україні, так і в стабільних політичних системах демократичного типу.
22. Однак можливості е-демократії, і, зокрема, щодо розширення спектра взаємодії між громадянами і владою, прискорення реакцій влади на звернення громадян (формування зворотного зв’язку), роз’яснення громадянам завдань і настанов влади, повинні активно використовуватися для прискорення процесів демократизації в українському суспільстві.

Інформаційно-комунікативні технології сприяють соціально-економічному розвитку та підвищенню ефективності управління в різних сферах життєдіяльності. Інформаційні технології та інформаційне забезпечення місцевого самоврядування дозволяє значно підвищити рівень та якість надання управлінських послуг та прийняття управлінських рішень.

Поняття „інформація” є багатофункціональним та набуло значного використання в різних сферах життєдіяльності та науки, зокрема у філософії, кібернетиці, теоретичних та прикладних науках, державному управлінні та управлінській діяльності.

Інформація в управлінській діяльності ототожнюється з поняттями „дані”, „повідомлення”, „відомості” тощо. Представники органів місцевого самоврядування передусім керуються законодавчим визначенням інформації, що зафіксовано в ст.1 Закону України „Про інформацію” від 02.10.1992 р. як „документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі” [1; 2, c. 351]

Комунікація (англ. – сommunication, латин. – communicare – перебувати у зв’язку, брати участь, об’єднуватися) має багато різних інтерпретацій, на основі яких ми можемо визначити її відносно системи муніципального управління як передачу чи обмін інформації та взаємодію і координацію зусиль учасників процесу.

Інформаційно-комунікативна діяльність в територіальній громаді включає основні види: одержання, використання, поширення та зберігання інформації. При чому методи її одержання, використання, поширення та зберігання можуть бути різними в залежності від управлінських цілей та завдань органу місцевого самоврядування.

Інформаційні технології в муніципальному менеджменті визначаються як „способи і методи отримання, збирання, пошуку, передачі, опрацювання, зберігання, накопичення, поширення і тиражування інформації, необхідної для здійснення муніципального менеджменту з метою забезпечення економічного і соціального розвитку муніципальних утворень” [3, c. 220]

Розвиток технологій справляє свій вплив на інформаційні інструменти діяльності органи місцевого самоврядування і з появою Інтернету активно впроваджується система „електронного урядування”, що означає управлінську діяльність, яка значною мірою застосовує комунікативно-комп’ютерні та програмно-технічні комплекси/інформаційні системи [2, c. 373].

Електронне урядування призване діяти на принципах прозорості та відкритості, інформування та залучення громадян до участі в процесах прийняття управлінських рішень, надання послуг фізичним і юридичним особам з використанням мережі Інтернет та інших сучасних засобів зв’язку.

Інформаційно-комунікативні технології це не просто технологічні новації, вони породжують новий потенціал демократичної мобілізації, тому міста мають працювати над створенням міцної місцевої електронної демократії. Для забезпечення максимальної ефективності міста в повній мірі мають використовувати нові інформаційні технології для забезпечення консультацій з громадянами, зокрема, відносно містобудівельних проектів, відмічається в п. 31-32 Європейської хартії міст ІІ (маніфесті нової урбаністики, 2008 р.). Інтерактивний та високошвидкісний характер такої інформації може збагатити процес демократичної участі та поліпшити діалог між місцевим самоврядуванням та громадянами [4, с. 28].

Впровадження сучасних інформаційно-комунікативних технологій допомагатиме в обробці значних обсягів інформації, дозволить збільшити кількість замовлень, підвищити продуктивність праці, покращити обслуговування клієнтів та імідж муніципального утворення, підвищити конкурентоспроможність різних галузей та продукції міста, знизити окремі категорії витрат, посилити економічну безпеку і стабільність органу місцевого самоврядування, а також забезпечить довіру та партнерство з боку місцевої спільноти.

Подальше впровадження принципів „електронного урядування” та місцевої електронної демократії має призводити до більшої відкритості місцевої влади та винаходу новітніх рішень управління територіальною спільнотою базового рівня.

Література:

1. Про інформацію : Закон України № 2652-ХІІ від 02.10.1992 // Відомості Верховної Ради. – 1992. – №48. – Ст.650.
2. Рубцов В. П. Державне управління та державні установи : [навч. посіб. для дистанц. навчання] / В. П. Рубцов, Н. І. Перинська ; [За ред. Ю. П. Сурміна] – К. : Університет „Україна”, 2008. – 440 с.
3. Мельник А. Ф. Муніципальний менеджмент : [навч. посібник] / Мельник А. Ф., Монастирський Г. Л., Дудкіна О. П. ; [За ред. А.Ф.Мельник] – К. : Знання, 2006. – 420 с.
4. Документи Ради Європи / Європейські орієнтири місцевого і регіонального розвитку [13-ті Всеукраїнські муніципальні слухання, Київ, 16-17 жовтня 2008 р.] – 74 с.