Власенко П. О.

студентка 1 курсу магістеріуму НаУОА

Науковий керівник: Сидорук Т. В.,

доктор політичних наук, професор

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ ТА УКРАЇНА: ЕВОЛЮЦІЯ ДВОСТОРОННЬОЇ СПІВПРАЦІ У БЕЗПЕКОВІЙ, ЕКОНОМІЧНІЙ ТА ПОЛІТИЧНІЙ СФЕРАХ ПІСЛЯ БРЕКЗИТУ

У статті розглядається еволюція двосторонніх відносин між Великою Британією та Україною після Брекзиту, зокрема зміни у безпековій, економічній та політичній сферах. Проаналізовано наслідки виходу Великобританії з Європейського Союзу, зокрема вплив цього процесу на зовнішню політику Британії та її взаємодію з Україною. Окрему увагу приділено посиленню військової співпраці, зокрема у сфері військової допомоги, підготовки українських військових та постачання озброєнь. Крім того, обговорюються економічні аспекти, такі як укладання угод про вільну торгівлю та розвиток двосторонніх торгівельних відносин. Політичний контекст взаємодії, зокрема підтримка Великобританією європейської інтеграції України, також є важливим аспектом дослідження.

Ключові слова: Великобританія, Україна, Брекзит, зовнішня політика, двосторонні відносини, угоди, безпекова співпраця, економічна політика, євроінтеграція, санкції, торгівля.

Vlasenko P.O.

The article examines the evolution of bilateral relations between the United Kingdom and Ukraine after Brexit, including changes in the defense, economic and political spheres. Consequences of the UK’s withdrawal from the European Union are analyzed, in particular, the impact of this process on British foreign policy and its interaction with Ukraine. Increased military cooperation, specifically in the field of defense assistance, training of the Ukrainian army and weapon supplies, is emphasized. In addition, economic aspects are discussed, such as the signing of free trade agreements and the development of bilateral trade relations. The political context of the interaction, such as the UK’s support for Ukraine’s European integration, is also an important aspect of the study.

Key words: UK, Ukraine, Brexit, foreign policy, bilateral relations, agreements, security cooperation, economic policy, European integration, sanctions, trade.

Процес виходу Великобританії з Європейського Союзу (далі – Брекзит) став відправною точкою суттєвої зміни пріоритетів та пошуку нових векторів для зовнішньої політики та формування оновлених зовнішньополітичних стратегій. Це спонукало Лондон шукати нові формати міжнародного співробітництва та підтверджувати свою глобальну роль поза рамками ЄС ​[2]. З-поміж інших напрямків, актуальним постав вектор зміцнення відносин з партнерами у Східній Європі, де з 2014 року досі триває російська агресія проти України. Збройна агресія Росії, кульмінацією якої стало повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022 року, створила безпрецедентні виклики для безпекової архітектури Європи з часів Другої світової війни. У цих умовах Великобританія проявила себе у якості одного найактивніших союзників України: від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, двосторонні відносини стали надзвичайно міцними, а Британія, окрім непохитної підтримки суверенітету, також надала Україні значні обсяги військової, гуманітарної та фінансової допомоги. Зважаючи на необхідність колективного протистояння спільному ворогу в обличчі Росії та роль України як щита Європи, а також позитивний розвиток двосторонніх відносин в останній час – робить зовнішньополітичний вектор Британія-Україна доволі перспективним та цікавим для країни, яка проживає переформатування на нові потреби й долає виклики постбрекзитного періоду. Тож, дослідження еволюції британсько-української співпраці, зважаючи на ці аспекти, є вкрай актуальним, особливо після підписання країнами у 2025 році Угоди про 100-річне партнерство, яке має на меті зміцнити взаємодію і для майбутніх поколінь [6].

Після 2016 року з’явилася велика кілька експертних оцінок, присвячених впливу Брекзиту на зовнішню політику Великобританії та двосторонні відносини з країнами партнерами. Першою реакцією зі сторони українських аналітиків на результати референдуму щодо Брекзиту було занепокоєння: висловлювалися побоювання, що вихід Британії з ЄС відверне її увагу від питань Східної Європи та послабить санкційний тиск на РФ ​[1]. Однак подальші події спростували ці побоювання – науковці відзначають, що Британія залишилася одним із найбільш відданих партнерів України. Зокрема, питання співпраці Великобританії та України, через вузьку специфіку, розглядали здебільшого вітчизняні науковці, в той час, як британські науковці та аналітики оглядали глобальний вплив Брекзиту на внутрішню та зовнішню політику Великобританії та його наслідки. Тому, ця стаття орієнтується більшою мірою на роботи українських дослідників, таких як: Яковенко Н. та Лузан Є. [17],   Путченко Ю. [10] та Літвінова А. [8]. Зокрема, в цих працях розкривається детальний аналіз розвитку відносин між Україною та Великобританією  після  виходу  останньої  з  Європейського  Союзу [17] та зміна векторів співпраці між країнами та вплив Брекзиту на ці зміни [10], [8]. Беручи до уваги зміни в політиці Британії, що зумовлені періодичними викликами, які створює постбрекзитний період та посиленням двосторонньої співпраці в тому числі і з Україною з-поміж інших країн-партнерів дослідження останніх змін, тенденцій та загального стану справ є актуальним, в тому числі і для поширення його для закордонних дослідників для привернення уваги до цього питання.

Метою статті є огляд еволюції двосторонньої співпраці між Великою Британією та Україною у безпековій, економічній та політичній сферах після Брекзиту. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

• проаналізувати зміни в безпековому співробітництві, включаючи військову допомогу, навчання та санкційну політику;
• дослідити розвиток економічних взаємин, зокрема торгівельні угоди, інвестиції та вплив Brexit на економічні зв’язки;
• схарактеризувати політичні аспекти партнерства – підтримку європейської інтеграції України, дипломатичну взаємодію на міжнародній арені та стратегічні ініціативи двох держав.

Безпекове співробітництво

У сфері безпеки британсько-українське співробітництво після 2016 року суттєво розширилося, особливо на тлі російської агресії. Ще до виходу з ЄС, Британія долучилася до навчально-тренувальної місії «Орбіталь», яка мала на меті підготовку британськими інструкторами військовослужбовців ЗСУ. За період 2015–2022 рр. було підготовлено близько 22 000 українських бійців [12]. Після початку повномасштабної війни ця програма була розширена і трансформована у місію «Interflex» (з липня 2022 р.), що передбачає підготовку десятків тисяч новобранців ЗСУ на полігонах у Британії. Окрім навчань, Великобританія стала одним із лідерів за обсягами передачі озброєнь Україні. Одразу в переддень вторгнення, у січні 2022 р., Лондон першим серед союзників надіслав Києву партію переносних протитанкових ракетних комплексів NLAW, що суттєво посилили здатність України зупиняти бронетехніку агресора​. Надалі номенклатура підтримки розширювалася: до України почали надходити сучасні зразки озброєнь британського виробництва або за сприяння Британії – бронетехніка (зокрема танки Challenger 2), системи ППО (наприклад, ЗРК Stormer із ракетами Starstreak), крилаті ракети повітряного запуску Storm Shadow та інше обладнання. Станом на березень 2024 р. сумарний обсяг британської допомоги Україні досягнув £12 млрд, з яких £7,1 млрд – це військова допомога​. За цим показником Британія посідає друге місце у світі після США, що було відзначено як прояв її провідної ролі у підтримці української оборони [4]. Важливо, що Велика Британія не лише надає матеріальні ресурси, але й ділиться розвідданими та технологіями. Наприклад, ще до повномасштабної фази війни британські ВПС здійснювали розвідувальні польоти поблизу українського кордону для збору інформації про переміщення російських військ​, а згодом розвідслужби двох країн налагодили тісний обмін даними в режимі реального часу. Активна військова співпраця також включає спільні навчання та консультації: українські підрозділи брали участь у багатонаціональних навчаннях під егідою Британії, а британські радники консультують український Генштаб щодо стандартизації та взаємосумісності з НАТО. У лютому 2022 року, реагуючи на загрозу ескалації, Велика Британія ініціювала створення тристороннього союзу з Польщею та Україною для посилення регіональної безпеки​, головним завданням якого має стати як протидія російській загрозі, так і спільна робота заради майбутнього європейської безпеки [16]. Ця ініціатива сигналізувала про готовність британського уряду формувати нові безпекові альянси у Східній Європі, зміцнюючи оборонні спроможності України перед обличчям російської загрози.

Економічна співпраця

На додачу до військової допомоги, ще одним із ключових елементів співпраці є координація санкційної політики проти РФ. До виходу з ЄС Велика Британія разом з іншими членами Союзу підтримала запровадження широких санкцій у відповідь на анексію Криму та початок війни на Донбасі у 2014 році [3]. І навіть після Брекзиту Лондон зберіг наступність санкційного режиму, ухваливши власні нормативні акти (зокрема «The Russia (Sanctions) (EU Exit) Regulations 2019»), які дозволили безперервно застосовувати та оновлювати санкції вже на національному рівні ​[5]. У співпраці з Вашингтоном, Брюсселем та іншими партнерами на міжнародній арені британський уряд постійно розширював санкційні списки, що включають російських посадовців, олігархів, банки та компанії, причетних до агресії. За короткий час після повномасштабного вторгнення 2022 року Британія запровадила безпрецедентні обмеження: заморозила активи Центрального банку РФ, відключила російські банки від системи SWIFT та ввела ембарго на російську нафту​. Координація дій зі США та ЄС у цьому питанні була настільки тісною, що її назвали моделлю “прагматичної співпраці” між Британією та Євросоюзом після Брекзиту​. Водночас британські органи влади уважно стежать за ефективністю санкцій та закликають союзників закривати лазівки для їх обходу. Лондон також одним із перших виступив з ініціативою використати заморожені російські активи для повоєнної відбудови України ​[4], що свідчить про стратегічну довгострокову оцінку співпраці у безпековій сфері. Отже, в галузі безпеки після 2016 року спостерігається якісний стрибок: від обмеженої матеріально-технічної допомоги та навчань – до фактично союзницьких відносин, що включають постачання сучасного озброєння, спільну протидію спільному противнику та узгоджену санкційну політику.

Що стосується загальної зміни економічних відносин між Великою Британією та Україною, то після Брекзиту вони увійшли в нову фазу, позначену укладенням прямих двосторонніх угод. Щоб не допустити перерви у торговельному режимі після виходу Британії з ЄС, сторони оперативно підписали у жовтні 2020 року Угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю та стратегічне партнерство (так звану Угоду про стратегічне партнерство) [13].Цей документ фактично відтворив основні положення режиму торгівлі, що раніше діяв в рамках Угоди про асоціацію Україна–ЄС, забезпечивши континуїтет торговельних преференцій​. Угода набула чинності 31 грудня 2020 року і заклала основу для зростання товарообігу між двома країнами. За даними на 2022 рік, обсяг двосторонньої торгівлі досяг £1,4 млрд​. Попри війну, сторони продовжують розвивати торговельне партнерство: у березні 2023 року було підписаноУгоду про цифрову торгівлю, що розширює діючу зону вільної торгівлі на сферу електронної комерції та обміну даними [15]. А у лютому 2024 року, з огляду на економічні труднощі воєнного часу, Україна та Британія домовилися продовжити режим безмитної торгівлі для більшості товарів ще на п’ять років​. Таким чином, Brexit не лише не зашкодив двосторонній торгівлі, а й надав можливість гнучко підлаштовувати торговельні домовленості під нові реалії. Британська сторона підкреслює переваги такої гнучкості: скасування тарифів на український експорт у 2022 році було здійснено в прискореному порядку саме завдяки наявності двосторонньої угоди, що підтверджують представники британського уряду.

Політичне співробітництво

На політичному рівні Велика Британія після Брекзиту залишилася неухильним партнером та підтримкою у євроінтеграційних прагненнях України. Хоча формально Лондон вже не бере участі в ухваленні рішень ЄС щодо розширення, британська дипломатія активно підтримує курс України на вступ до Європейського Союзу. З перших днів після Революції Гідності у 2014 році Великобританія послідовно виступала за надання Україні європейської перспективи та впровадження необхідних реформ. Після подання Україною заявки на членство в ЄС у 2022 році уряд країни висловив однозначну підтримку цьому кроку, а у британському парламенті наголошували на необхідності допомогти Україні виконати критерії вступу ​[4]. Британські представники в міжнародних структурах закликають партнерів сприяти інтеграції України до західних інституцій – зокрема, в Парламентській асамблеї Ради Європи та на самітах G7 британська делегація просувала тезу, що майбутнє України має будуватися у складі спільноти демократичних європейських держав. Показовим також є те, що нещодавня двостороння Угода про безпекове співробітництво (січень 2024 р.) між Лондоном і Києвом містить положення про підтримку реформ в Україні, узгоджених із пріоритетами НАТО, ЄС, МВФ та G7 [14]​. Це означає, що Британія фактично координує свою двосторонню політику з колективними цілями Заходу щодо євроатлантичної інтеграції України, допомагаючи наблизити українські стандарти до вимог членства в ЄС і НАТО. Що стосується НАТО, то Лондон традиційно займає одну з найбільш активних та сталих позицій серед союзників у питанні майбутнього членства України. Ще на Бухарестському саміті 2008 року Британія підтримала надання Плану дій щодо членства (MAP) для України, а після подій 2014 року активно сприяла поглибленню співпраці України з Альянсом. Вже після Брекзиту Британія виступила одним із гарантів безпеки України у рамках Київського безпекового договору (ініціатива про гарантії безпеки, представлена у 2022 р.) [7], а на саміті НАТО в Вільнюсі 2023 році наполягала на чітких формулюваннях щодо перспектив членства України. Тому на політичному рівні прослідковується послідовна позиція Великобританії вбачати Україну як невід’ємну частину євроатлантичної спільноти і підтримувати цей курс як через двосторонні механізми, так і у багатосторонніх форматах.

Висновки

Британсько-українське співробітництво після 2016 року, що був ознаменований проведенням референдуму щодо виходу Великобританії з ЄС, пройшло етапи прискореної еволюції, перетворившись з відносно незначного, усередненого партнерства на один із активних двосторонніх союзів у Європі. У безпековій сфері досягнуто безпрецедентних результатів: Україна отримала від Британії значну військову підтримку – як у вигляді сучасного озброєння, так і через підготовку військ – що суттєво зміцнило її обороноздатність. Спільними зусиллями двох держав, а також за підтримки союзників, вдалося дати відсіч російській агресії в критичний момент, а саме на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. В економічній сфері завдяки допомозі та участі Великобританії було забезпечено неперервність і зростання взаємної торгівлі, попри вихід країни з єдиного ринку ЄС. Укладення нового пакету двосторонніх угод (про вільну та цифрову торгівлю, про фінансове співробітництво тощо) дозволило адаптувати економічні зв’язки до умов та викликів постбрекзитного періоду для Великобританії та викликів в умовах війни для України. Британські інвестиції та участь у майбутній відбудові України створюють основу для економічної підтримки для цього процесу та довгострокових вигод для обох сторін [11]. Що стосується політичних аспектів співпраці, то вони вирізняються високим рівнем довіри обох країн одна до одної та взаємної підтримки: британський уряд на всіх майданчиках відстоює суверенітет і вибір Україною європейського спрямування на своєму шляху, тоді як Київ розглядає Великобританію як одного зі своїх найближчих союзників. Інституціоналізація відносин – від Ради партнерства до 100-річної угоди – гарантує, що досягнення останніх років будуть закріплені й розвинуті в майбутньому. Перспективи подальшого розвитку відносин є обнадійливими. У разі успішного завершення війни очікується перехід до фази масштабної відбудови України, де британська експертиза у фінансах, інфраструктурі та управлінні буде надзвичайно затребуваною. Поглиблюватиметься технологічне і наукове співробітництво, зокрема в рамках нових ініціатив, передбачених 100-річним партнерством (спільні проєкти в галузі охорони здоров’я, агротехнологій, космосу, кібербезпеки тощо)​. Великобританія, імовірно, відіграватиме провідну роль у гарантіях безпеки для післявоєнної України – як через двосторонні зобов’язання, так і у форматі НАТО (де вступ України, підтримуваний Лондоном, стане стратегічною метою) [11].

Водночас не можна нехтувати й потенційними викликами та ризиками. По-перше, довготривала війна випробовує на витривалість ресурси й громадську думку союзників. У самій Британії вже порушується питання, наскільки стабільним буде нинішній рівень підтримки України у середньо- та довгостроковій перспективі​. Політичний консенсус щодо необхідності допомагати Києву наразі міцний, проте зміна уряду або фокусування на внутрішніх проблемах (економічних труднощах, соціальних питаннях) може внести корективи. По-друге, фактор США залишається визначальним: можливе зменшення залученості Вашингтона (наприклад, у разі зміни адміністрації) створить серйозний виклик для всіх європейських партнерів України​. У такому випадку тягар підтримки (військової та фінансової) ще більше ляже на плечі Британії та ЄС, що вимагатиме від них ще тіснішої координації. По-третє, після Брекзиту механізми офіційної співпраці між Великобританією та ЄС у сфері зовнішньої політики відсутні, тому існує ризик розбіжностей у підходах (наприклад, у санкційній політиці), що потенційно послаблює ефективність спільного тиску на РФ. Подолати цей виклик допоможе прагматична взаємодія Лондона з Брюсселем на рівні координаційних форматів G7 та двосторонніх консультацій з ключовими членами ЄС (Францією, Німеччиною та ін.). Нарешті, дії Росії, спрямовані на дестабілізацію поточного світоустрою, залишатимуться загрозою: Кремль постійно вдається до намагань посіяти розбрат між союзниками, вдається до інформаційних атак або енергетичного шантажу, аби знизити рівень підтримки України. Усвідомлення цих ризиків уже зараз спонукає Лондон і Київ вибудовувати співпрацю на максимально стійких засадах, з акцентом на довгострокові зобов’язання та гнучкі формати реагування.

На завершення, варто підкреслити, що історія двосторонніх відносин Великобританії та України після Брекзиту є яскравим прикладом того, як спільні цінності та виклики можуть об’єднати держави, навіть коли одна з них змінює своє місце в міжнародній системі. Досягнення останніх років – від військової допомоги до політичних декларацій про столітнє партнерство – закладають підґрунтя для справді союзницьких відносин [9]. Велика Британія й Україна увійшли в нову історичну епоху взаємин – епоху, в якій їхній союз стане запорукою миру, розвитку та процвітання обох націй у мінливому світі.

Список використаних джерел:

1. Bilous A. Brexit: The View from Ukraine. E-International Relations. 16.06.2017. URL: https://www.e-ir.info/2017/06/16/brexit-the-view-from-ukraine/.
2. Casalicchio E., Kijewski L. Did Brexit help Britain help Ukraine?. Politico. 28.04.2022. URL: https://www.politico.eu/article/brexit-britain-help-ukraine/.
3. Nice A. Ukraine crisis: financial and international trade sanctions. Institute For Government. 22.02.2022. URL: https://www.instituteforgovernment.org.uk/article/explainer/ukraine-crisis-financial-and-international-trade-sanctions.
4. Tudor S. UK-EU relationship and the war in Ukraine: Lords committee report. UK Parliament. 14.11.2024. URL: https://lordslibrary.parliament.uk/uk-eu-relationship-and-the-war-in-ukraine-lords-committee-report/.
5. Financial sanctions, Russia. GOV.UK. 18.03.2014. URL: https://www.gov.uk/government/publications/financial-sanctions-ukraine-sovereignty-and-territorial-integrity.
6. Велика Британія та Україна підписують 100-річне партнерство: поглиблення безпекових зв’язків та зміцнення партнерства для майбутніх поколінь. UK. 16.01.2025. URL: https://www.gov.uk/government/news/uk-and-ukraine-sign-landmark-100-year-partnership-to-deepen-security-ties-and-strengthen-partnership-for-future-generations.uk.
7. Київський безпековий договір. Президент України Володимир Зеленський. 13.09.2022. URL: https://www.president.gov.ua/storage/j-files-storage/01/15/93/cf0b512b41823b01f15fa24a1325edf4_1663050954.pdf.
8. Літвінова А. А. Українсько-британські відносини у сфері безпекової політики на сучасному етапі / Національний університет «Острозька академія». Острог, 2022. 98 с. URL: https://theses.oa.edu.ua/DATA/9550/Літвінова%20Анастасія.pdf.
9. Павлюк С. О. Українсько-британські відносини на початку ХХІ століття / Національний університет «Острозька академія». Острог, 2022. 102 с. URL: https://theses.oa.edu.ua/DATA/9551/Павлюк%20Сергій.pdf.
10. Путченко Ю. С. Українсько-британські відносини на сучасному етапі / Національний авіаційний університет. Київ, 2023. 53 с. URL: https://er.nau.edu.ua/server/api/core/bitstreams/21b12074-957b-47ff-b3c8-a118f928a811/content.
11. Сорока В. В. Відносини України і Великої Британії: становлення, сучасний стан та перспективи / Національний університет «Острозька академія». Острог, 2022. 91 с. URL: https://theses.oa.edu.ua/DATA/9552/Сорока%20Вячеслав.pdf.
12. Тренувальні місії НАТО: перемога над противником починається з навчання на полігонах. Ukraine to NATO. URL: https://ukrainetonato.com.ua/osvita-ta-boyova-pidhotovka-za-standartamy-nato/trenuvalni-misii-nato-peremoha-nad-protyvnykom-pochynaietsia-z-navchannia-na-polihonakh/.
13. Угода про політичне співробітництво, вільну торгівлю і стратегічне партнерство між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії. Верховна Рада України. 08.10.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/826_001-20#Text.
14. Угода про співробітництво у сфері безпеки між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії. Президент України Володимир Зеленський. 12.01.2024. URL: https://www.president.gov.ua/news/ugoda-pro-spivrobitnictvo-u-sferi-bezpeki-mizh-ukrayinoyu-ta-88277.
15. Угода про цифрову торгівлю між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії. Верховна Рада України. 20.03.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/826_001-23#n2.
16. Шелест Г. Тристороння ініціатива: Як Велика Британія, Польща та Україна можуть формувати післявоєнну Європу. Українська призма. 01.05.2024. URL: https://prismua.org/english-the-trilateral-initiative-how-britain-poland-and-ukraine-can-shape-a-post-war-europe/.
17. Яковенко Н., Лузан Є. Українсько-британські відносини після Brexit: двостороння співпраця та європейська інтеграція україни. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2024. С. 32–42. URL: http://apir.iir.edu.ua/index.php/apmv/article/view/3915/3565.

]]> https://naub.oa.edu.ua/velykobrytaniya-ta-ukrayina-evolyutsiya-dvostoronnoyi-spivpratsi-u-bezpekovij-ekonomichnij-ta-politychnij-sferah-pislya-brekzytu/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/jordansko-kytajski-vzayemyny-na-such/ https://naub.oa.edu.ua/jordansko-kytajski-vzayemyny-na-such/#respond Mon, 06 Dec 2021 14:03:41 +0000 https://naub.oa.edu.ua/?p=28720 Яковенко О.С.

Науковий керівник: Конопка Н.О.,

к. і. н., доцент кафедри міжнародних відносин

Відносини Йорданії з впливовими світовими акторами, такими як Китай, мають велике значення для розвитку королівства. У статті визначено специфіку двосторонніх відносин між Хашимітським королівством Йорданія та Китайською Народною Республікою. Проаналізовано основні сфери співробітництва між державами.

Ключові слова: Йорданія, КНР, двосторонні відносини, «Один пояс, один шлях».

O. Yakovenko

Jordan-Chinese relations at the contemporary stage

Jordan’s relations with influential world actors, such as China, are of great importance for the development of the kingdom. The article identifies the specifics of bilateral relations between the Hashemite Kingdom of Jordan and the People’s Republic of China. The main areas of cooperation between the countries are analyzed.

Key words: Jordan, China, bilateral relations, «One belt, one road.

Постановка проблеми. Йорданське керівництво прагне підтримувати тісні контакти з ключовими державами світової політики. Активізація КНР у регіоні Близького Сходу полегшує це завдання для Йорданії. Прихід до влади короля Абдалли II активізував діалог між Хашимітським королівством та КНР, що сприяв поглибленню двосторонніх відносин. Амман входить в рамки ініціативи «Один пояс, один шлях», що дозволяє країні розширювати співробітництво з Пекіном в різних сферах. Це, своєю чергою, зумовлює актуальність дослідження.

Аналіз останніх публікацій. Перш за все слід зазначити, що кількість досліджень на цю тематику є обмеженою. Так, американський дослідник Е. Тран (E. Tran) аналізує відносини Китаю з Хашимітським королівством і те, як у торговому ландшафті Йорданії все більше домінують амбіції Пекіна. Він також розглядає китайську підтримку королівства у боротьбі з COVID-19 [19]. Американська дослідниця Е. Су (A. Su) досліджує участь КНР в регіоні, в тому числі і в Йорданії [17]. Х. Мадала Альбраїзат (H. Madallah Albraizat) аналізує економічні відносини Йорданії та Китаю в рамках двосторонньої інвестиційної угоди [13]. Дж. Маркс (J. Marks) та С. Боргогньоне (S. Borgognone) розглядають роль Йорданії як медіатора інтересів США та КНР в регіоні Близького Сходу [14].

У вітчизняній науковій літературі більшість досліджень присвячені зовнішній політиці КНР щодо ключових держав Близького Сходу. Український дослідник О. Волович з незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» займається цією тематикою [1]. Водночас, відсутні наукові праці, що аналізують специфіку йордансько-китайських двосторонніх взаємин. В цілому дослідники розглядають відносини між країнами поверхнево, що створює необхідність для подальших досліджень з більш глибоким аналізом даної тематики.

Метою дослідження є аналіз двосторонніх відносин Йорданії та Китаю на сучасному етапі.

Для виконання мети потрібно виконати наступні завдання:

• окреслити особливості політичного діалогу між державами;
• проаналізувати обсяги торгівлі та інвестицій Йорданії та КНР;
• окреслити співробітництво у сфері освіти;
• проаналізувати співпрацю в інших галузях.

Виклад основного матеріалу. В квітні 1977 року було встановлено дипломатичні взаємини між Йорданією та Китаєм. До 90-х років не спостерігалось стрімкого розширення двосторонніх відносин. Ситуація змінилась з приходом до влади у 1999 році короля Абдалли II. У листопаді 2000 року відбулася перша офіційна зустріч між лідерами двох країн. Двосторонній діалог між країнами відбувається на різних рівнях. З початку встановлення дипломатичних відносин відбулося лише 7 офіційних візитів лідера Йорданії до Китаю, а саме у 2000, 2002, 2004, 2007, 2008, 2013 та 2015 роках [8]. Слід зауважити, що китайські лідери поки не відвідували королівство. Особлива роль відводиться спеціальному посланнику від китайського уряду у справах Близького Сходу, який підтримує діалог з йорданськими колегами [5]. Здебільшого, зустрічі проходять на рівні МЗС або профільних міністрів. Йорданія та Китай мають декілька майданчиків, де відбуваються зустрічі між представниками держав, зокрема: Комітет дружби між Йорданією та Китаєм (створений в 1988 році) та Форум співпраці між Китаєм та Арабськими державами (2004) [16]. Діалог спрямований на подальше поглиблення відносин в економічній сфері та стосується низки політичних питань. Так, наприклад Китай лояльно відноситься до ініціативи Йорданії щодо мирного врегулювання конфлікту в Сирії [4] та підтримує прагнення Палестини до самовизначення [7].

Важливим аспектом відносин між Амманом та Пекіном є входження Хашимітського королівства в ініціативу «Один пояс, один шлях» (Belt and Road Initiative – BRI). У 2016 році китайський уряд охарактеризував значення регіону Леванту у «Документі про арабську політику». У ньому чітко зазначається, що більша частина поточної політики Китаю в регіоні зосереджена на «процесі спільного здійснення економічного поясу Шовкового шляху та ініціативи Морський шовковий шлях 21-го століття» [7]. 15 листопада 2017 року країни підписали Меморандум про порозуміння щодо співробітництва в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях», що підтверджує геостратегічну важливість Йорданії [10].

Питання Тайваню має незначний вплив на йордансько-китайські взаємини. З 1977 року Йорданія не підтримує дипломатичних зв’язків з країною, хоча існують економічні відносини. В 2018 році на вимогу Йорданії було змінено назву представницького офісу Тайваню в Аммані з «Комерційний офіс Китайської республіки (Тайвань)» на «Економічний та культурний офіс Тайбею». Подія значно не вплинула на економічні, комерційні та культурні відносини між двома країнами у зв’язку з тим, що королівство є одним з найпопулярніших місць у регіоні для тайванських мандрівників [18].

Економіка є найважливішою сферою співпраці між Йорданією та КРН. Станом на 2020 рік, Китай є третім за величиною торговим партнером Йорданії [20]. Протягом останнього десятиліття йордансько-китайський обсяг двосторонньої торгівлі стрімко зріс та досягнув рекордного рівня в 4,11 млрд. дол. в 2019 році. Під впливом пандемії обсяг двосторонньої торгівлі у 2020 році знизився до 3,61 млрд. дол. Згідно з базою даних ООН COMTRADE експорт Йорданії до Китаю становив 168 млн. дол. у 2020 році. Основою експорту становлять: добрива (140,62 млн. дол.), предмети одягу, трикотаж (12,02 млн. дол.), мідь (6,00 млн. дол.), машинне обладнання, ядерні реактори, котли (3,96 млн. дол.) та ін. [11]. Імпорт Йорданії з Китаю становить 3,2 млрд. дол. на 2020 рік. Продуктами імпорту є електричне, електронне обладнання (1,7 млрд. дол.), машинне обладнання, ядерні реактори, котли (1 млрд. дол.), високотехнологічні продукти (500 млн. дол.), полотно (297,26 млн. дол.) та ін. [12]

У 2021 році двостороння торгівля між Йорданією та Китаєм досягнула позначки у 2 млрд. дол. за перші два квартали. Збільшення відбулося на 21,4% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, незважаючи на пандемію, недостатньо відновлений попит та зростання вартості доставки [3].

Інвестиції займають важливу нішу у відносинах між країнами. Ще у 2001 році Йорданія та КНР підписали двосторонню інвестиційну угоду (Bilateral Investment Treaty – BIT), яка стимулювала ріст китайських інвестицій до Хашимітського королівства [5]. Йордансько-китайське партнерство розширилося у 2015 році, коли країна приєдналася до Азійського банку інфраструктурних інвестицій (Asian Infrastructure Investment Bank – AIIB), важливого механізму фінансування ініціативи BRI та інших проектів [19]. Того ж року, Йорданія та Китай під час CHINA ARAB EXPO підписали інвестиційну угоду на суму понад 7 млрд. дол. для розвитку транспортного, енергетичного та торговельного секторів Йорданії. Угода стосувалася низки проектів, зокрема модернізації державної залізничної системи королівства (2,8 млрд. дол.); будівництва першої сланцевої електростанції (1,7 млрд. дол.), яка забезпечуватиме приблизно 15% національних потреб Йорданії в електроенергії; будівництва електростанції на поновлюваних джерелах енергії (1 млрд. дол.) та ін. Управління спеціальної економічної зони Акаби (Aqaba Special Economic Zone Authority – ASEZA) також підписало велику інвестиційну угоду з китайською Інвестиційною палатою Шеньчжень про розвиток промислового та логістичного комплексу в портовому місті площею близько 1 млн. кв. м. [20]. Станом на 2021 рік, ці проекти перебувають на стадії будівництва.

У 2018 році китайська сторона оголосила про плани побудови Фуцзяньського морського товарного центру Шовкового шляху у партнерстві з Міністерством транспорту Йорданії й спільним йордансько-китайським університетом в Аммані, з метою посилення ролі Йорданії у BRI. В тому ж році країни уклали угоду на 31,5 млн. дол., що передбачала фінансування розширення йорданської дороги Аль-Сальт. Інвестиційна комісія Йорданії повідомляє, що станом на 2021 рік, Китай бере участь в 376 проектах на території Йорданії [19].

Покращення йордансько-китайських відносин в 2010-х роках спричинило значний приплив китайських туристів до королівства. У період з 2015 по 2019 рік китайський туризм в Йорданії зростав з кожним роком (2015 – 23 тис., 2017 – 32 тис., 2019 – 40 тис.). У зв’язку з COVID-19 кількість мандрівників значно знизилась – у 2020 році країну відвідало лише 5 тис. туристів з КНР [15].

Між країнами також встановлені зв’язки у сфері освіти. У вересні 2008 року було засновано спільний Інститут ТАГ (Талал Абу Газале) – Конфуцій (TAG (Talal Abu-Ghazaleh) – Confucius Institute) для популяризації китайської мови та культури в Йорданії на основі угоди про співпрацю між TAG-Organization та Інститутом Конфуція у Китаї. Інститут ТАГ – Конфуцій є першим офіційним центром для вивчення китайської мови в королівстві [2]. Уханський університет науки про Землю у 2015 році оголосив про плани побудови «Міжнародної академії наук Шовкового шляху» в Аммані. Станом на 2021 рік, цей проект не реалізовано [19].

Військова співпраця між країнами є незначною, оскільки США та ЄС займають ключові позиції у постачанні озброєння для королівства. У вересні 2015 року Йорданія та Китай підписали угоду про військову співпрацю, яка передбачала надання близько 4,7 млн. дол. для забезпечення йорданських збройних сил військовою технікою. Станом на 2021 рік, китайські артилерійські комплекси (WM–120, MLRS) та міномети (W–86, WW–90, PPT 89) перебувають на озброєнні Йорданії [9].

Двосторонні відносини зміцнилися під час коронакризи. КНР надала значну допомогу для королівства, застосовуючи так звану «маскову дипломатію». Десятки тисяч комплектів засобів індивідуального захисту, рукавичок, масок для обличчя та наборів для тестування були відправлені з Китаю до Йорданії. Китайська державна корпорація розвитку та інвестицій пожертвувала лікарням Йорданії медичне устаткування на суму понад 1,2 млн. дол.. До цих зусиль долучилися і приватні китайські компанії. У квітні 2020 року Джек Ма (Jack Ma), співзасновник Alibaba, надіслав Йорданії понад 300 тис. масок та 100 тис. тестових наборів. Пізніше він був нагороджений орденом короля Абдалли II ібн Аль Хусейна першого ступеня [19].

Висновки. Відносини між Йорданією та Китаєм не є історично давніми. Йорданія та Китай налагоджують комунікацію у всіх сферах, але найбільш примітною є економічна та інвестиційна, також відбувається співпраця в освітній та військовій сферах. Пекін є одним з найбільших торгових партнерів Амману. Йорданія входить в рамки ініціативи «Один пояс, один шлях», що має позитивні наслідки як для королівства, так і для КНР. Йорданське керівництво в подальшому прагнутиме підтримувати тісний контакт з китайськими колегами у зв’язку з економічною потугою Піднебесної на світовій арені. Це питання є перспективним для подальшої наукової розробки, у зв’язку обмеженою кількістю досліджень, а також з активізацією КНР на Близькому Сході.

Список використаних джерел та літератури:

1. Волович О. Енергетичний аспект близькосхідної політики Китаю ч.1. Борисфен Інтел. 2019. URL: https://bintel.org.ua/publication/regions/china/energetichnij-aspektblizkosxidno%D1%97-politiki-kitayu/. (дата звернення: 01.12.2021).
2. About us. TAG-Confucius Institute. 2021. URL: https://tagconfucius.com/article/view/About%20Us (last accessed: 02.11.2021).
3. Ambassador Chen Chuandong Upbeat about China Jordan Trade Ties. Embassy in The People`s Republic of China in The Hashemite Kingdom of Jordan. August 9. 2021. URL: https://www.mfa.gov.cn/ce/cejo//eng/dtxw/t1898268.htm (last accessed: 02.11.2021).
4. Costarelli V. China Backs IOM Jordan Aid to Syrian Refugees. IOM. 2013.URL:https://www.iom.int/news/china-backs-iom-jordan-aid-syrian-refugees (Last accessed: 02.11.2021).
5. China – Jordan BIT. Investment Policy Hub. 2001. URL: https://investmentpolicy.unctad.org/international-investment-agreements/treaties/bit/919/china—jordan-bit-2001- (last accessed: 02.11.2021).
6. China’s Special Envoy on the Middle East Issue Ambassador Wu Sike to Visit Jordan, Egypt and the Arab League Headquarters. Embassy in The People`s Republic of China in The Hashemite Kingdom of Jordan.2013. URL: https://www.mfa.gov.cn/ce/cese//eng/xwdt/t1045004.htm (last accessed: 02.11.2021).
7. Full text of China’s Arab Policy Paper. Xinhua. 2016. URL: http://english.www.gov.cn/archive/publications/2016/01/13/content_281475271412746.htm(last accessed: 01.12.2021).
8. Jordan. Activities. Ministry of Foreign Affairs of The People`s Republic of China. 2021. URL: https://www.fmprc.gov.cn/mfa_eng/wjb_663304/zzjg_663340/xybfs_663590/gjlb_663594/2833_663656/2835_663660/default_1.shtml/ (last accessed: 02.11.2021).
9. Jordan, China sign military cooperation deal. Jordan Times. 2015. URL: http://www.jordantimes.com/news/local/jordan-china-sign-military-cooperation-deal (last accessed: 02.11.2021).
10. Jordan, China to sign MoU on cooperation under Belt and Road Initiative. Xinhua News Agency. November 15. 2017. URL: https://eng.yidaiyilu.gov.cn/qwyw/rdxw/34779.htm/ (last accessed: 02.11.2021).
11. Jordan Exports to China. Trading Economics. URL: https://tradingeconomics.com/jordan/exports/china/ (last accessed: 02.11.2021).
12. Jordan Imports from China. Trading Economics. URL: https://tradingeconomics.com/jordan/imports/china (last accessed: 02.11.2021).
13. Madallah Albraizat H. The evaluation of the bilateral investment treaty (BIT) between Jordan and China (reality and ambition). Research Gate. 2020. URL: https://www.researchgate.net/publication/351899816_The_evaluation_of_the_bilateral_investment_treaty_BIT_between_Jordan_and_China_reality_and_ambition_tqyym_almahdt_alastthmaryt_byn_alardn_walsyn_alwaq_w_altmwh (last accessed: 02.11.2021).
14. Marks J., Borgognone S. Can Jordan Harmonize Chinese and American Interests in the Levant? The Diplomat. 2018. URL: https://thediplomat.com/2018/05/can-jordan-harmonize-chinese-and-american-interests-in-the-levant/(last accessed: 02.11.2021).
15. Nahhas R. Jordan tourism suffers huge blow from coronavirus. The Arab Weekly. 2021. URL: https://thearabweekly.com/jordan-tourism-suffers-huge-blow-coronavirus (last accessed: 02.11.2021).
16. Political Exchange. Embassy in The People`s Republic of China in The Hashemite Kingdom of Jordan. 2021. URL: http://jo.china-embassy.org/eng/sbgx/zzwl/ (last accessed: 02.11.2021).
17. Su A. Jordan: China’s Gateway to the Middle East. The Atlantic. September 25. 2013. URL: https://www.theatlantic.com/china/archive/2013/09/jordan-chinas-gateway-to-the-middle-east/279988/ (last accessed: 02.11.2021).
18. Strong M. Under pressure from China, Jordan wants Taiwan to change office name. Taiwan News. April 28. 2018. URL: https://www.taiwannews.com.tw/en/news/3417113/ (last accessed: 02.11.2021).
19. Tran E. China`s ambitions in the Kingdom of Jordan. Encyclopedia Geopolitica. September 23. 2020. URL: https://encyclopediageopolitica.com/2020/09/23/chinas-ambitions-in-the-kingdom-of-jordan/ (last accessed: 02.11.2021).
20. Yumul J. Jordan keen for more Chinese investment. China Daily. 2021. URL: https://global.chinadaily.com.cn/a/202108/16/WS6119c091a310efa1bd668f8f.html (last accessed: 22.11.21).