Яна Лопаткіна

ХРИСТИЯНСЬКА ВІРА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПОПЕРЕДНІ ДАНІ ДО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз християнської віри як особистісного, екзистенційного та духовного феномена. Християнська віра розглядається як інтегральний досвід людини, що поєднує внутрішні переконання, почуття, мотивацію, практики та життєву орієнтацію. У роботі систематизовано підходи як релігієзнавства, так і сучасної психології релігії, зокрема ідеї В. Франкла, К. Парґамента, Г. Ноуена, А. Бека та інших авторів, що дозволяє описати віру як динамічний процес, пов’язаний із пошуком сенсу, особистісним становленням і переживанням трансцендентного. В емпіричній частині подано результати первинного дослідження рівнів благополуччя, тривожності, сенсу життя та задоволеності життям у віруючих респондентів до реалізації запланованого формувального експерименту. Попередні дані продемонстрували наявність низки характерних особливостей психологічного функціонування християнських респондентів та окреслили перспективи подальшого дослідження. Підкреслено, що результати є попередніми, а наступні етапи дослідницької роботи передбачають практичне втручання у вигляді 30-денних духовних практик та подальше порівняння показників.

Ключові слова: християнська віра, духовність, психологічне благополуччя, тривожність, сенс життя, задоволеність життям, духовні практики.

Lopatkina Yana. Christian faith as a factor in the formation of psychological well-being: theoretical foundations and preliminary data for an experimental study

The article presents a comprehensive theoretical analysis of Christian faith as a personal, existential, and spiritual phenomenon. Christian faith is examined as an integral human experience that encompasses inner convictions, emotions, motivation, spiritual practices, and a general life orientation. The paper systematizes approaches from both religious studies and contemporary psychology of religion, including the ideas of V. Frankl, K. Pargament, H. Nouwen, A. Beck, and other scholars. This allows for the description of faith as a dynamic process related to meaning-making, personal development, and the experience of the transcendent.

The empirical section presents the results of an initial study assessing levels of psychological well-being, anxiety, life meaning, and life satisfaction among Christian respondents prior to the implementation of the planned formative experiment. Preliminary findings revealed a number of characteristic features of psychological functioning in Christian participants and outlined the prospects for further research. It is emphasized that the results are preliminary, and the next stages of the study will involve a practical intervention in the form of 30-day spiritual practices, followed by a comparison of indicators.

Keywords: Christian faith, spirituality, psychological well-being, anxiety, meaning of life, life satisfaction, spiritual practices.

Вступ Тема психологічного благополуччя у сучасному світі набуває особливої значущості, оскільки інтенсивність соціальних, економічних та політичних змін суттєво впливає на внутрішній стан людини. У цьому контексті християнська віра становить окремий об’єкт наукового інтересу. Християнство не лише пропонує систему поглядів на світ, людину й мораль, але й інтегрує регулярні духовні практики, які активно впливають на мислення, емоційну сферу, поведінку та міжособистісні відносини. Психологія поступово відходить від спрощених моделей і визнає, що релігійність та духовність є багатовимірними феноменами, які можуть відігравати важливу роль у формуванні внутрішньої рівноваги. Розуміння впливу віри на благополуччя ґрунтується на низці емпіричних даних. Проте особливої уваги потребує контекст української реальності, де духовність нерідко стає засобом виживання, знаходження сенсу й збереження внутрішньої стійкості. Це робить дослідження ролі християнської віри актуальним не тільки з теоретичного, а й з практичного погляду.

Метою статті є обґрунтування ролі християнської віри у формуванні психологічного благополуччя особистості та представлення первинних результатів емпіричного дослідження, проведеного для визначення базових психологічних характеристик респондентів перед початком формувального експерименту.

Виклад основного матеріалу.

Теоретичні засади ролі християнської віри у формуванні психологічного благополуччя

З психологічної точки зору віра має багатовимірну природу. В. Франкл розглядав релігійну віру як одну з форм реалізації «волі до смислу», тобто глибинної потреби людини знаходити значення у власному житті [4]. Віра дозволяє перетворювати життєві події на частину більш широкої історії, у якій страждання, радощі, випробування та взаємини постають у новій перспективі. Для Франкла віра – це не відмова від реальності, а її глибше проживання. К. Парґамент у своїх дослідженнях акцентує на тому, що віра виконує функцію орієнтирів [5]. Вона визначає, що людина вважає цінним, як вона приймає рішення, як інтерпретує труднощі та як будує стосунки. Віра дає змогу людині вибудувати цілісний наратив свого життя, у якому є місце для покликання, відповідальності, покаяння, надії та внутрішніх змін. У когнітивній психології (А. Бек) підкреслюється роль переконань у формуванні поведінки та емоційних реакцій [1]. Християнська віра містить у собі переконання про природу людини, цінність особистості, силу добра, можливість відновлення й прощення. Такі переконання впливають на самооцінку, рівень внутрішньої свободи, готовність до змін та здатність долати труднощі. Г. Ноуен описує віру як повернення до власного серця, де людина може почути голос любові [3]. Такий підхід відкриває новий аспект: віра не є втечею від реальності, навпаки, вона поглиблює її сприйняття. У моменти напруження, втрат або внутрішніх криз віра стає тим місцем, де людина може знову знайти себе. З духовної точки зору віра народжується з особистої зустрічі з Богом. У працях богословів і християнських мислителів підкреслюється її динамічність: віра розвивається, зазнає криз, зміцнюється через досвід, молитву, читання Святого Письма, життя у спільноті. Вона не є автоматизмом і не зводиться до ритуалу – це шлях, що триває протягом усього життя.

У сучасній психології релігійна віра розглядається як складний інтегрований феномен, який охоплює когнітивний, емоційний, поведінковий та екзистенційний виміри. Християнські переконання, що ґрунтуються на ідеях Божої любові, надії, прощення, провидіння, призначення та вищого сенсу, впливають на те, як особистість інтерпретує події, реагує на труднощі та будує свої життєві стратегії. Когнітивний аспект християнської віри пов’язаний з формуванням стійких способів мислення. Людина, яка вірить у присутність Божого контролю, у закономірність подій та можливість відновлення, частіше демонструє оптимістичний стиль пояснення ситуацій. Подібний стиль мислення має значення для психологічного благополуччя, оскільки зменшує ризик катастрофізації, формує надію та допомагає людині шукати сенс навіть у випробуваннях [2]. Емоційно-регулятивна дія віри проявляється в тому, що духовні практики (молитва, читання Святого Письма, піст) створюють простір для внутрішнього заспокоєння. Дослідження свідчать, що люди, які регулярно практикують духовні форми рефлексії, мають нижчі показники тривожності та депресивності, а також вищий рівень емоційної стабільності. Молитовні практики активізують префронтальні ділянки мозку, що відповідають за контроль над емоціями, тоді як стресові реакції зменшуються. Таким чином, духовні практики стають своєрідним інструментом психологічної саморегуляції. Поведінковий вимір проявляється через формування моральних звичок, ціннісних орієнтирів і конкретних форм поведінки. Християнська віра стимулює до відповідальності, самодисципліни, альтруїзму та чесності. Такі моделі поведінки сприяють зміцненню самоповаги та розвитку внутрішнього почуття цілісності, що позитивно впливає на благополуччя. Соціальний вимір особливо виражений у християнських спільнотах, де люди отримують підтримку, взаємодопомогу, емоційну близькість і співпереживання. Саме соціальна інтегрованість є одним із ключових компонентів психологічного благополуччя, а християнське середовище часто створює умови для розвитку глибоких зв’язків, позитивних стосунків та відчуття безпеки. Окремо варто підкреслити екзистенційний вимір християнської віри. За Віктором Франклом, переживання сенсу є центральним компонентом психологічного благополуччя. Християнська віра пропонує людині цілісну систему смислів, бачення особистісного призначення та впевненість у власній цінності. Це формує внутрішню стійкість, яка дозволяє долати страждання та зберігати відчуття мети.

Таким чином, духовність і релігійні переконання утворюють багаторівневу систему впливу на благополуччя, а сукупність когнітивних, емоційних та соціальних чинників створює умови для більшої психологічної стабільності.

Опис емпіричного дослідження та первинні результати

Для вивчення базового психологічного стану віруючих респондентів було організовано первинний етап емпіричного дослідження, який охопив 64 особи віком від 17 до 59 років. На рисунку 1.1 та 1.2 представлено час перебування учасників контрольної та експериментальної групи. Усі респонденти є християнами-протестантами зі стажем віри понад чотири роки. Дослідження проводилося у форматі до експериментального вимірювання з метою подальшого порівняння показників після реалізації формувальної програми.

 Рис.1.2 Час перебування у християнській вірі учасників експериментальної групи

Рис. 1.2 Час перебування у християнській вірі учасників контрольної групи

Було здійснено оцінювання рівня тривожності, задоволеності життям, психологічного благополуччя та сенсу життя за валідними методиками. Результати первинного тестування показали, що рівень як ситуативної, так і особистісної тривожності в обох групах перебуває на межі між середнім та підвищеним. Цей показник може бути зумовлений загальною напруженістю суспільного життя, стресовими факторми та воєнними умовами, які створюють постійний тиск на емоційну сферу. Рівень задоволеності життям виявився середнім у респондентів як експериментальної, так і контрольної групи. Попри виклики, учасники демонструють достатнє позитивне сприйняття власного життя, що частково може пояснюватися впливом духовних переконань, наявністю спільноти та практикою віри, яка часто сприяє підтримці настрою та знаходженню позитивних моментів у повсякденності. Аналіз психологічного благополуччя засвідчив середній рівень загального показника. Найвищі результати було зафіксовано за підшкалами «позитивні стосунки», «мета в житті» та «особистісне зростання». Це свідчить про те, що респонденти мають достатньо розвинені соціальні зв’язки, переживають наявність життєвого сенсу та мають мотивацію до розвитку. Ймовірно, на це впливають цінності та практики християнської віри, зокрема участь у церковних спільнотах і регулярний духовний саморозвиток. Найнижчі показники спостерігалися за компонентом «контроль над середовищем», що є типовим для умов зовнішньої нестабільності, коли людина не завжди має можливість впливати на ситуації, які відбуваються навколо неї. Подібний результат є очікуваним у кризові періоди, однак він також створює передумови для позитивної динаміки під час подальшого формувального експерименту.

Дослідження сенсу життя продемонструвало високі показники як наявності сенсу, так і його пошуку. Це підтверджує, що віруючі респонденти мають стійкі світоглядні переконання, які допомагають їм інтегрувати свій досвід і бачити перспективу розвитку. Наявність сенсу є одним із найважливіших індикаторів психологічного благополуччя, що узгоджується з теоретичними підходами екзистенційних дослідників.

Узагальнюючи первинні результати, можна зазначити, що респонденти демонструють поєднання внутрішніх ресурсів та зовнішніх викликів. З одного боку, вони мають високий рівень життєвого сенсу, розвинені позитивні стосунки та здатність до особистісного розвитку. З іншого боку, підвищений рівень тривожності та знижене відчуття контролю над обставинами відображають вплив сучасних умов і відкривають перспективу для підвищення психологічного благополуччя шляхом цілеспрямованих духовних практик.

Висновки. На основі теоретичного аналізу та первинних емпіричних даних можна стверджувати, що християнська віра є багатовимірним чинником психологічного благополуччя. Вона впливає на когнітивну сферу, знижує негативні емоційні реакції, формує здорову поведінкову мотивацію та підтримує людину через соціальну інтегрованість. Учасники дослідження виявили середній рівень психологічного благополуччя, водночас демонструючи високий рівень сенсу життя, позитивні стосунки та внутрішню готовність до розвитку. Підвищені показники тривожності відображають зовнішні умови, але водночас свідчать про можливість подальшого покращення через регулярні духовні практики.

Перспективи подальших досліджень. Представлені результати є попередніми і відображають лише базовий стан респондентів до проведення формувального експерименту. Наступним етапом дослідження стане практичне впровадження 30-денних духовних практик, які включатимуть молитву-екзамен, практику visio divina, молитву по псалму 69, а також окремі форми духовного посту та рефлексії. Після завершення експерименту відбудеться повторне вимірювання усіх показників, що дозволить оцінити динаміку змін і визначити ефективність духовних практик як засобу формування психологічного благополуччя.

Література:

1. Бек Дж. С. Когнітивно-поведінкова терапія: основи та практика / пер. з англ. Київ : Форс Україна, 2023. 424 с.
2. Бочковська О. С. Психологічні особливості християнської віри як ціннісного компонента світогляду. Вісник ЛНУ ім. Т. Шевченка. 2017. № 4. С. 129–132.
3. Ноуен, Г., Крістенсен М. Дж., Лерд Р. Дж. Духовне формування: іти вслід за рухами Святого Духа / пер. з англ. Г. Лелів, А. Маслюх. Київ : Наш Формат, 2016. 211с.
4. Франкл, В. Людина в пошуках справжнього сенсу / пер. з англ. О. Замойської. Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. 224 с.
5. Pargament K. I. Spiritually integrated psychotherapy: Understanding and addressing the sacred. 2nd ed. New York: Guilford Press, 2013. 472 p.

Оксана Кокотень

ТЕОРЕТИКО–МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ХРИСТИЯНСЬКОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАТИВНОГО ПІДХОДУ

У статті представлено теоретико-методологічний аналіз християнського психологічного консультування як специфічного напряму психологічної допомоги, що інтегрує наукові психотерапевтичні підходи та духовно-моральні засади християнського світогляду. Узагальнено ключові положення християнської антропології, описано особливості духовного виміру особистості та механізми взаємодії психологічних і духовних чинників у процесі консультування. Розкрито поняття духовних інтенцій, смислотворення, ролі віри й любові у внутрішній трансформації особистості. Особливу увагу приділено інтегративному підходу, що поєднує методи сучасної психотерапії з біблійним розумінням природи людини, її цінностей та покликання. Окреслено значення діалогічного консультування та феномену катарсису. Стаття підкреслює, що християнське консультування спрямоване не лише на подолання психоемоційних труднощів, а на духовне зцілення, відновлення цілісності особистості та її стосунків із Богом, іншими людьми та собою.

Ключові слова: християнське психологічне консультування, духовність, інтегративний підхід, християнська антропологія, духовне зростання, віра, любов, смисли.

Oksana Kokoten. The Theoretical and Methodological Foundations of Christian Psychological Counseling in the Context of an Integrative Approach

The article presents a theoretical and methodological analysis of Christian psychological counseling as a specific direction of psychological assistance that integrates scientific psychotherapeutic approaches with the spiritual and moral foundations of the Christian worldview. The key principles of Christian anthropology are summarized, the features of the spiritual dimension of personality are described, and the mechanisms of interaction between psychological and spiritual factors in the counseling process are outlined. The concepts of spiritual intentions, meaning-making, and the role of faith and love in the inner transformation of the personality are revealed. Special attention is given to the integrative approach that combines modern psychotherapeutic methods with the biblical understanding of human nature, values, and vocation. The significance of dialogical counseling and the phenomenon of catharsis is highlighted. The article emphasizes that Christian counseling aims not only at overcoming psycho-emotional difficulties but also at spiritual healing, restoring the wholeness of the personality and its relationships with God, others, and oneself.

Keywords: Christian psychological counseling, spirituality, integrative approach, Christian anthropology, spiritual growth, faith, love, meaning.

Вступ. У сучасній психологічній практиці зростає інтерес до пошуку глибинних смислів людського існування, моральних орієнтирів та духовних засад, які забезпечують психоемоційне благополуччя та внутрішню гармонію особистості. Поширення кризових переживань, екзистенційних сумнівів, відчуття втрати сенсу життя та духовної спустошеності актуалізує потребу в тих формах психологічної допомоги, які враховують духовно-релігійний вимір людської природи. У цьому контексті особливе місце посідає християнське психологічне консультування – напрям, що інтегрує здобутки сучасної психології та християнського богослов’я.

Християнський підхід до консультування вирізняється цілісним баченням людини як духовно-тілесно-душевної істоти. Це визначає специфіку методів, засобів і завдань роботи психолога, орієнтуючи його не лише на подолання симптомів, але й на духовне відродження особистості, оновлення її морально-етичних орієнтирів та повернення до внутрішньої сутності як образу Божого. Теоретичні засади такого підходу пов’язані з християнською антропологією, в якій людина трактується як унікальне створіння, покликане до любові, свободи та служіння.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю наукового осмислення природи християнського консультування, його методологічних засад та інтегративних можливостей у сучасній психологічній практиці.

Метою статті є узагальнити теоретико-методологічні засади християнського психологічного консультування, розкрити особливості духовного виміру особистості в цьому підході та обґрунтувати ефективність інтегративної моделі поєднання психологічних і християнських духовних цінностей у процесі консультативної допомоги.

Виклад основного матеріалу. Християнське консультування визначається як психодуховна допомога, що ґрунтується на поєднанні наукових психотерапевтичних методів із біблійними принципами, християнською антропологією, моральними нормами та духовними цінностями. В основі такого підходу лежить уявлення про людину як образ і подобу Божу – істоту, яка має дух, душу та тіло, що перебувають у єдності та взаємодії. У центрі консультативної роботи стоїть не лише психічне благополуччя, а й духовне зростання особистості, її становлення як цілісної істоти, здатної усвідомлювати себе в контексті Божого задуму [1].

Практика християнського консультування спрямована на допомогу людині у виявленні глибинних причин внутрішніх конфліктів, страждань та порушення внутрішньої гармонії. Особистість розглядається не лише як суб’єкт психологічних переживань, але й як духовна істота, що має потребу у відновленні стосунків із Богом, із собою та з ближніми.

Особливістю такого підходу є те, що консультант опирається на духовні ресурси – молитву, читання Святого Письма, пастирську бесіду, участь у таїнствах. Це посилює довіру, сприяє відкритості клієнта та дозволяє підтримувати його не лише на психоемоційному, а й на духовному рівні. У представленому матеріалі акцентовано увагу на тому, що духовність є динамічною смисловою системою, яка визначається етичними, естетичними, інтелектуальними та екзистенційними змістами. Духовні інтенції – первинні схильності людини до добра, істини, краси, любові, милосердя – становлять основу її «Сутнісного Я» та визначають формування смислів, що відображають життєву реальність через призму емоційно-вибіркового ставлення [5]. Особистісні смисли є результатом усвідомлення цих інтенцій та їхнього узгодження із моральними нормами суспільства. Завдяки цьому людина стає суб’єктом життєтворчості, здатною до трансценденції, творчого саморозвитку та вибору вищих цінностей. Важливим механізмом духовного розвитку є внутрішній діалог між Особистісним Я та Сутнісним Я. Саме він забезпечує процеси самопізнання, самовизначення та самотворення, які лежать в основі духовного зростання [4].

Особливості християнського консультування

Християнський консультативний підхід орієнтований на розуміння особистості як єдності тілесного, душевного й духовного рівнів. Він підкреслює, що психологічні труднощі часто пов’язані зі втратою життєвих смислів, моральною дезорієнтацією або порушенням духовної рівноваги.

Ключовими аспектами такого консультування є:

1. Інтерпретація проблеми через духовні смисли – гріх, втрата сенсу, порушення заповідей можуть бути джерелами внутрішньої дисгармонії [3].
2. Опора на духовну підтримку – молитва, читання Євангелія, благословення, участь у таїнствах створюють підґрунтя для внутрішньої трансформації.
3. Особистість консультанта – віра, моральна позиція, здатність до безумовного прийняття відіграють ключову роль у довірливій взаємодії [8].
4. Інтеграція психологічних методів – поєднання когнітивно-поведінкових, гештальт-, логотерапевтичних та арт-терапевтичних технік із духовним компонентом сприяє глибокій зміні внутрішнього світу клієнта.
5. Особливість клієнтських запитів – вони включають духовні кризи, пошук покликання, потребу в осмисленні віри, труднощі морального вибору [7].

Отже, християнське консультування має на меті не тільки усунення симптомів, а духовне відновлення, відродження зв’язку з Богом і відновлення внутрішньої цілісності.

Інтегративний підхід як методологічна основа християнського консультування

Інтегративна модель консультування поєднує сучасні психотерапевтичні підходи та християнські духовні принципи. Цей підхід базується на визнанні людини триєдиною істотою (дух–душа–тіло), що функціонує на фізіологічному, емоційному, когнітивному, соціальному та екзистенційному рівнях [6]. Наукові психотерапевтичні практики використовуються таким чином, щоб не суперечити християнським цінностям і водночас сприяти саморефлексії, духовному зміцненню та переосмисленню життєвих орієнтирів. У процесі консультування важливо: подолати недовіру клієнта, підвищити його рівень усвідомленості; допомогти у формуванні позитивного бачення майбутнього;  сприяти відкритості до духовної трансформації через віру та любов. Значну увагу приділено діалогічному консультуванню Т. Флоренської, яке передбачає три рівні діалогу: емпатійне слухання, трансформацію духовного стану та катарсис – глибоке внутрішнє оновлення через відкриття «духовного Я» [2]. У християнській антропології особливе значення має догмат про двоїсту природу Христа, що визначає можливість «обожнення» людини – її онтологічного відновлення, духовного становлення та зцілення

Психологічні труднощі часто пов’язані зі станами, які православна традиція трактує як наслідок втрати любові, внутрішнього миру або впливу пристрастей, що ведуть до невротичних переживань. Тому консультативний процес спрямований на допомогу людині в очищенні, відновленні цінностей, упорядкуванні внутрішньої ієрархії потреб і смислів.

Отже, інтегративний підхід дозволяє комплексно працювати з духовними, емоційними та особистісними рівнями людини, забезпечуючи глибоке й багатовимірне зцілення.

Висновки. Християнське психологічне консультування є специфічним напрямом психологічної допомоги, що ґрунтується на поєднанні наукових психотерапевтичних методів та духовно-моральних засад християнської антропології. Його ключова особливість полягає у цілісному баченні людини як духовно-душевно-тілесної істоти, яка має внутрішню схильність до пізнання сенсу, морального зростання, любові та свободи. У статті доведено, що духовні інтенції, смислотворчі процеси та внутрішній діалог між Особистісним і Сутнісним Я становлять основу духовного розвитку людини та її цілісності. Особливості християнського консультування визначаються орієнтацією на духовне відновлення через віру, любов, відповідальність і покаяння, що сприяє усуненню внутрішніх конфліктів і гармонізації стосунків із Богом, ближніми та собою.

Інтегративний підхід, що поєднує психотерапевтичні техніки та духовні практики, є ефективною методологією надання глибокої та багатовимірної допомоги особистості. Він забезпечує комплексний вплив на психічний, емоційний і духовний рівні, сприяючи внутрішньому оновленню та формуванню цілісного світогляду.

Таким чином, християнське психологічне консультування постає як шлях до духовного зцілення, набуття смислів, відновлення внутрішнього миру та становлення людини в її повноті – як образу і подоби Божої.

Література:

1. Ломачинська І.М. Духовна місія військового капеланства в Україні. Київські філософські студії : матеріали Всеукраїнської наукової конференції (м. Київ, 20 травня 2022 р.). Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2022. С. 199–205.
2. Миколайчук М.І. Християнські цінності як ресурс при опрацюванні та інтеграції травматичної пам’яті. Наукові записки Національного університету Острозька академія. Серія: Психологія, 2015.(1). С.131-142.
3. Павлик Н.В. Духовно-психологічний супровід дорослих, спрямований на гармонізацію характерологічного розвитку особистості: метод. рек. Київ, 2019. 55 с.
4. Палагнюк О.В. Психосоціальні особливості християнських релігійних настановлень в контексті формування соціальної відповідальності особистості. Проблеми політичної психології : зб. наук. праць. 2016. Вип. 3(17). С. 125–139.
5. Палагнюк О. Психологічний потенціал християнських настановлень в контексті формування соціальної відповідальності особистості. Науково-методичний аналіз. Молодий вчений,6 (70). С.96–102.
6. Панок В. Г. Основи психологічної допомоги: теорія та практика психоконсультування : навч. посібник. Чернівці : Чернівец. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2019. 384 с.
7. Паращевин М. Релігійні організації як агенти соціальних змін в Україні. Агенти соціальних змін у суспільстві нестійкої інституційності. колективна монографія / за ред. О. Злобіної. Київ : Інститут соціології НАН України, 2022. С. 156–204.
8. Предко Д., Ларін Д. Релігійна віра як чинник подолання критичних життєвих ситуацій. Psychological journal С. 76–86.