In the article found the main problems arising in the electronic archive of regional publications. Also based on expert survey found advisability of the electronic archive and practical problems.

Початок ХХІ ст. характеризується значним піднесенням інформаційного чинника у розвитку суспільства. Інформація розглядається не лише як певні дані, відомості, а як важливий стратегічний ресурс. Після здобуття Україною незалежності відбулись демократичні зміни в державі, зокрема роздержавлення та децентралізація засобів масової інформації і створюються умови, щоб вони могли відігравати роль інформаційної влади. Окремі організації та установи культури, науки, засобів масової інформації та інші, що створюють, видають, публікують друковані видання і зберігають значні масиви цифрових інформаційних ресурсів, надають до них доступ, вже неодноразово стикалися з необхідністю спеціальних зусиль по збереженню цифрових інформаційних ресурсів та надання довготривалого доступу до них. А тому створення, формування, організація електронних архівів друкованих видань є важливим напрямком для вивчення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Архіви, електронні архіви вивчали та досліджували такі науковці як: Г.З. Зала, К.А. Кудім, П.М. Марченко, О.В. Новицький, Н.О. Стрілець, Т.І. Хохордіна та ін.

У своїх працях науковці вивчали поняття «архів», «електронний архів», давали дефініцію цим термінам, описували основу електронного архіву, з чого він має складатись, яким він має бути, досліджували методологічні, організаційні особливості створення архівів електронних документів. Проте дослідники не визначають конкретних проблем, які можуть виникати при організації електронних архівів, не вивчають організацію електронних архівів друкованих видань.

Метою статті є вивчення проблем, які виникають при організації електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Друковане видання – це багатосторінкова друкована продукція, яка може містити мовні, графічні, фото фрагменти і є віддрукованою, як правило, на папері. Таким чином, це може бути газета, книга, журнал, буклет тощо [4, с. 242]. Під електронним архівом розуміють базу документів на електронних носіях та програмні засоби, що дозволяють здійснювати пошук необхідної інформації. Електронний архів забезпечує інформаційну безпеку, шляхом контролю за рухом (переглядом) документів, дозволяє розмежувати користувачів у доступі до різного роду інформаційних баз [3, с. 233].

Відповідно, електронний архів регіональних друкованих видань – це сукупність призначених для поширення документів, матеріалів, даних на електронних носіях, які були створені, опубліковані, випущені або відредаговані регіональними друкованими засобами масової інформації, видавництвами, редакціями та згруповані в одну базу з метою забезпечення доступу до них, а також їхньої збереженості. Електронні архіви дозволяють:

• значно скоротити втрати і пошкодження архівних документів за рахунок зменшення потреби в оригіналах;
• значно спростити перенесення документів з оперативного зберігання до архівного;
• знизити обсяг копіювальних робіт завдяки доступу до електронних образів документів;
• знизити витрати на зберігання: велика частина довідкових запитів може бути задоволена за допомогою електронних образів документів, завдяки чому знижуються вимоги до приміщень, персоналу та інших ресурсів для роботи архіву;
• контролювати ланцюжок запитів та отримання інформації, запобігаючи несанкціонованому доступу та копіювання документів [2];
• встановити зв’язок електронного документа із паперовим. Тим самим можна уникнути звернення до паперового документу, але у випадку необхідності доступу до паперового його можна швидко знайти;
• збільшити термін зберігання документів при мінімальному впливі із зовнішнього середовища.

Одним із ефективних способів збереження архівних масивів є організація електронного архіву. Під організацією електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні слід розуміти процес формування, створення та перетворення регіональних друкованих видань в електронний вигляд, а також їхньої обробки та структурування з метою подальшого їхнього відтворення на електронних носіях інформації, збереження та забезпечення доступу до них. Поруч із перевагами, які є результатом використання електронного архіву, можна помітити ряд проблем, які виникають при організації електронного архіву регіональних друкованих видань.

На сьогодні однією з найголовніших проблем є відсутність методичних рекомендацій. На сьогодні немає жодного документу, в якому б містились вказівки, рекомендації як правильно організувати електронний архів, створити його чи використовувати при роботі. Тобто відсутня будь-яка інформація про програмне забезпечення, засоби, способи, техніку, які варто або ж рекомендовано застосовувати при організації електронних архівів.

В Україні досить поширеною проблемою є недостатність фінансового забезпечення розвитку електронних архівів, зокрема електронних архівів регіональних друкованих видань, виділення з державного бюджету незначних коштів. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з 208 завдань та заходів державних цільових програм щодо інформатизації українського суспільства, схвалених відповідними нормативно-правовими документами, у 2008 році фінансувались лише 140 [5, с. 10]. Потрібно враховувати те, що у цих завданнях, програмах, актах лише можуть згадуватись електронні архіви, але не вказано яким чином вони мають розвиватись.

Так само якщо розглядати друкарні, редакції, тобто підприємства, установи, які займаються створенням, формуванням, відновленням друкованих видань, то небагато із них є зацікавленими у тому аби створити чи організувати електронний архів друкованих видань. Крім цього, варто зазначити, що працівники таких установ є недостатньо кваліфікованими для формування, організації електронного архіву регіональних друкованих видань. І навіть, якщо практично всі працівники вміють користуватись персональним комп’ютером, то не всі вміють використовувати нові технічні засоби або ж застосовувати програмне забезпечення.

Ще однією проблемою є недостатня організованість електронного документообігу. Саме електронний документообіг дозволить полегшити роботу, забезпечити збереження документів. Науковець І.В. Двойленко вважає, що при впровадженні систем електронного документообігу із застосуванням електронного цифрового підпису можуть виникати наступні проблеми:

• нав’язування рішення вищими органами влади без уніфікованої рекомендованої методології впровадження;
• неузгодженість між спеціалістами інформаційних технологій та служб діловодства;
• небажання модифікувати наявні процеси діловодства з метою переходу до автоматизованих систем;
• відсутність можливості практичного використання цифрового електронного підпису та висока вартість обслуговування електронних ключів [1, с. 57].

Якщо розглядати проблему формування, створення, організації, функціонування електронних архівів на державному рівні, то варто зазначити, що в Україні один державний орган основною метою діяльності якого є збереження електронних документів та ресурсів Національного архівного фонду – Центральний державний електронний архів. Установи, що зберігають культурну та наукову спадщину, не можуть і не повинні вирішувати всі питання, пов’язані зі збереженням цифрової спадщини та забезпеченням довготривалого доступу до неї, в тому числі, питання архівування інформаційних ресурсів Інтернету в цілому. Питання інвентаризації, комплектування та зберігання цифрових інформаційних ресурсів повинні вирішувати установи на місцях від єдиного державного органу, що зберігають спадщину, в рамках своєї компетенції та політики комплектування фондів.

Для того аби дослідити організацію електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні та проблеми, що виникають було проведено експертне опитування. Воно проведено у формі анонімного опитування за допомогою спеціального інструментарію – анкети

Мета експертного дослідження полягала у з’ясуванні оцінки експертів щодо організації електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні. Для досягнення мети слід виконати такі завдання:

• визначити думку експертів щодо організації електронного архіву регіональних друкованих видань;
• встановити які електронні архіви регіональних друкованих засобів масової інформації, друкованих видань знають спеціалісти;
• з’ясувати думку експертів щодо підвищення ефективності роботи організацій, установ, які створюють, розповсюджують друковані видання;
• розкрити мету організації електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні.

Об’єктом експертного опитування стали висококваліфіковані спеціалісти регіональних друкованих засобів масової інформації. Предметом експертного опитування постала організація електронного архіву регіональних друкованих видань. Серед методів експертного опитування було обрано індивідуальний метод проведення, так як експерти оцінювали і відповідали на питання анкети незалежно від інших висококваліфікованих спеціалістів. Перед проведенням даного дослідження було висунуто такі гіпотези:

• всім експертам у своїй роботі доводилось зустрічати електроні архіви;
• на думку більшості опитаних, при створенні, організації, функціонуванні електронних архівів виникають проблеми;
• усі висококваліфіковані спеціалісти вважають доцільною організацію електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні.

Загальна кількість експертів, що взяли участь в опитуванні становить дев’ять людей. Зокрема, це працівники двох редакцій «Рівне вечірнє» та «Рівне експрес». Серед них їхні керівники, спеціалісти та журналісти. Для експертного опитування було обрано метод анкетування. Експерти мали відповісти на десять запитань анкети, які були різними за типами: відкриті та закриті.

На перше запитання «Чи доводилось зустрічати Вам електронні архіви друкованих видань?» вісім експертів відповіли так, а один – ні. У наступному питанні про те «Як часто, на вашу думку, створюють, формують або ж організовують архіви друкованих видань» думки спеціалістів розділились. Шестеро із них вважають, що такі архіви організовують часто, один – рідко та двоє гадають, що інколи.

Експерти знають різноманітні електронні архіви друкованих засобів масової інформації, друкованих видань: «Рівне вечірнє», «Сегодня», «Газета.ua», «Комментарии», «ОГО», «Рівненська газета», «Експрес», «Рівне ракурс», «День». Також один експерт зазначає, що майже на всіх сайтах друкованих видань.

На питання «Чи можливо, на вашу думку, організувати електронний архів регіональних друкованих видань» спеціалісти відповіли по-різному, зокрема вісім із них стверджує, що швидше так, ніж ні, а один – так. Усі опитані погоджуються із тим, що проблеми при створенні, організації, функціонуванні електронних архівів виникають. Проблеми, що можуть виникати експерти зазначили наступні:

• некоректний пошук;
• збій системи;
• несумісність програм-архіваторів;
• неправильне використання програмного забезпечення;
• несвоєчасне й рідке оновлення;
• забезпечення пошуку та доступу до них;
• нелегкий пошук на сайті.

Усі експерти вважають доцільною організацію електронного архіву регіональних друкованих видань, оскільки на запитання «Чи вважаєте Ви доцільною організацію електронного архіву регіональних друкованих видань?» всі дев’ять відповіли так.

Восьме запитання зосередило свою увагу на програмному забезпеченні, яке варто використовувати при організації електронного архіву регіональних друкованих видань. Спеціалісти дали такі відповіді:

• доступне у використані;
• програми для сканера;
• Photoshop;
• Adobe Acrobat Reader;
• EPrints;
• Directum
• архіватори;
• я не програміст, а користувач.

На питання «Чи підвищить електронний архів регіональних друкованих видань ефективність роботи організацій, установ, які створюють, розповсюджують регіональні друковані видання (видавництв, редакцій тощо)?» опитані зазначили різні відповіді. Семеро із них відповіли так, тобто електронний архів друкованих видань підвищить роботу організацій, установ, які створюють, розповсюджують регіональні друковані видання, а двоє – швидше так, ніж ні.

Аналізуючи результати останнього запитання «З якою метою варто організовувати електронний архів регіональних друкованих видань в Україні?» та відповіді:

А) пошуку додаткового (ретроспективного) матеріалу

Б) уникнення повтору інформації

В) полегшеної роботи працівників, які створюють друковані видання

Г) забезпечення доступу до значної кількості матеріалів друкованих видань

Д) ваш варіант.

Четверо висококваліфікованих спеціалістів за мету ставлять пошук додаткового (ретроспективного) матеріалу, полегшеної роботи працівників, які створюють друковані видання, забезпечення доступу до значної кількості матеріалів друкованих видань. Троє обрали всі зазначені варіанти відповіді. А двоє метою організації електронного архіву регіональних друкованих видань вважають пошук додаткового (ретроспективного) матеріалу і забезпечення доступу до значної кількості матеріалів друкованих видань. Жоден із опитаних не вказав власного варіанту щодо мети.

Експертне опитування підтвердило дві попередньо висунуті гіпотези. Перша – більшість експертів стверджує, що при створенні, організації, функціонуванні електронних архівів виникають проблеми. Друга – усі висококваліфіковані спеціалісти вважають доцільною організацію електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні. Дослідження показало, що електронні архіви надзвичайно важливий чинник і потрібно здійснити певні реформування аби покращити і сприяти організації електронного архіву регіональних друкованих видань.

Висновки. Отже, використання, формування, організація електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні характеризується низкою проблем: недостатністю фінансового забезпечення; не високим рівнем кваліфікованості працівників, які використовують програмне забезпечення та нові технічні засоби для організації електронного архіву; відсутністю спеціалізованих підрозділів та/або спеціалізованого органу, який би організовував та постійно оновлював електронний архів регіональних друкованих видань; недостатньою організованістю електронного документообігу; відсутністю методичних рекомендацій, які б сприяли організації електронного архіву, зокрема електронного архіву регіональних друкованих видань тощо. Організація електронного архіву несе в собі водночас і ряд переваг, і ряд проблем, які постійно потрібно вирішувати, вносити зміни та покращувати активізацію електронного архіву регіональних друкованих видань.

 Список використаних джерел та літератури

1. Двойленко, І. В. Вирішення типових проблем впровадження системи електронного документообігу із застосуванням електронного цифрового підпису в органах державної влади [Текст] / І.В. Двойленко // Управління сучасним містом. – 2007. – № 1-12. – C. 53-58
2. Зала, Г.З. Сучасні принципи збереження і розповсюдження архівної інформації [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gpntb.ru/win/inter-events/crimea2001/tom/sec2b/Doc12.HTML. – Назва з екрану.
3. Іствуд, Т. Експертиза цінності електронних документів [Текст] / Т. Іствуд // Архіви України. – 2002. – № 1-3. – C. 232-236.
4. Лисенко, А.О. Особливості співіснування електронних та друкованих книжкових видань [Текст] / А. О. Лисенко // Український інформаційний простір. – 2012. – C. 241-246.
5. Семенченко, А. І. Електронне урядування в Україні : проблеми та шляхи вирішення [Текст] // Електронне урядування : міжнародний науковий фаховий журнал. – 2010. – №1. – C. 6-17.
6. Толстих, Н.В. Експертні опитування [Текст] / Н.В. Толстих // Технології прикладних соціологічних досліджень. – К., 2003. – 5 с.
7. Шершньова, О.В. Експертне опитування в системі прийняття рішень в галузі регіонального управління туризмом [Текст] // Ефективність державного управління : Збірник наукових праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. П.І. Шевчука. – Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2008. – Вип. 13. – C. 349-356.

This article describes two ways of improvement of the electronic archive. First – method of organization electronic archive of publications. The second – the project «Electronic archive of publications of Rivne».

Архівне зберігання документів є трудомістким і складним процесом. На сьогодні багато державних установ та органів влади здійснюють архівне зберігання документів як в паперовому, так і в електронному вигляді. Друковані засоби масової інформації, архівні установи та архіви не є виключенням із списку установ, організацій, де запроваджують нові інформаційні технології. Все частіше ці організації стикаються із проблемою збереження інформаційного масиву, що міститься в них. Значного поширення набуває збереження друкованих та аналогів друкованих видань в електронному вигляді редакціями газет, журналів, друкарнями, видавництвами тощо.

Актуальність вирішення завдання побудови електронного архіву друкованих видань зумовлена необхідністю розв’язання проблем постійного, тривалого зберігання електронних аналогів, що стрімко накопичуються при постійному вдосконаленні інформаційних технологій, а також необхідністю спрощення процедури доступу до них.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Збереження електронних документів в архівах, електронні архіви, друковані засоби масової інформації вивчали такі вітчизняні та закордонні науковці: Л. В. Жук, В.А. Кульчицька, А.Г. Лавренюк, П.М. Марченко, А.Г. Марчук, Л.О. Мутовкін та ін. В працях цих науковців міститься цікава й корисна інформація, з якої можна почерпнути теоретичну базу щодо друкованих засобів масової інформації, їхніх видів та підвидів.

Мета статті полягає у визначенні та обґрунтуванні основних шляхів удосконалення організації електронних архівів ЗМІ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Використовуючи нові технології та технічні засоби, з метою збереження друкованих видань в Україні, слід організувати електронний архів цих видань. А тому доцільно буде запропонувати методику організації електронного архіву регіональних друкованих видань – процес формування, створення та перетворення регіональних друкованих видань в електронний вигляд, а також їхньої обробки та структурування з метою подальшого їхнього відтворення на електронних носіях інформації, збереження та забезпечення доступу до них. Мета методики – розвиток електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні і дослідницько-користувацької бази даних, в якій буде збиратися інформація опублікована, видана, створена регіональними друкованими засобами масової інформації, друкарнями, редакціями тощо.

Аби дійсно організувати єдиний електронний архів друкованих видань в Україні потрібно створити орган, який би цим займався. Зважаючи на «Програму інформатизації Центрального державного електронного архіву України» створення такої установи буде доцільним та підпорядковуватиметься Державній архівній службі України. Працівники органу мали б контролювати всі процеси створення, формування, редагування, функціонування цього архіву. Цей орган видавав би акти, які врегульовували організацію електронного архіву друкованих видань на всій території України. Зокрема, запровадив та оновлював рекомендації щодо створення, формування електронних архівів на місцях. В документах, виданих цим органом, прописувались би загальнообов’язкові норми, встановлювались єдиний формат, способи конвертування, оцифровування друкованих видань, вимоги до всіх процесів організації електронного архіву тощо. При цьому вимоги до формату мають забезпечувати: незмінність, довговічність, взаємодію, самодостатність.

Вибір формату електронних документів здійснюється з урахуванням забезпечення наступних вимог:

• доступність (пошук та візуалізація), неможлива конвертація у формат з ущільненням інформації, який вирішує питання розміщення і не забезпечує надійного доступу;
• довговічність (впевненість тому, що формат в який конвертується ЕД буде підтримуватись розробником достатній час без ризику втрати доступу);
• точність (впевненість в тому, що формат, в який конвертується ЕД, забезпечує точне відтворення даних);
• гнучкість (забезпечення достатньо зручного рівня у використанні ЕД: можливість копіювання, передавання комунікаційними каналами) [2, с. 83].

Цим же органом або ж спільно з колективами організацій варто визначити структуру електронного архіву, обов’язкові та другорядні елементи. З метою збереження документальних масивів, що містяться не лише в архівах, а й створюються, видаються іншими організаціями, установами (редакціями, друкарнями і т.д.), треба виділити кошти із державного бюджету або ж знайти інвесторів (в гіршому випадку) для існування цього органу.

Електронний архів регіональних друкованих видань має задовольняти такі вимоги:

• робота користувача здійснюється через стандартні Інтернет-браузери;
• перегляд документів, навігація в сукупності документів, пошук потрібних документів є головними діями користувачів;
• висока ергономічність при роботі з документами та мінімізація об’єму інформації, що передається впродовж визначеного часу;
• система повинна бути багатомовною, тобто забезпечувати можливість роботи з архівом як українською, російською, так і англійською мовою;
• електронний архів повинен підтримувати систему коментарів та надавати до них доступ для користувачів.

Для того, щоб сформувати електронний архів регіональних друкованих засобів масової інформації, друкованих видань варто спершу перетворити друковану інформацію в електронну. При цьому, необхідно враховувати те, що електронний документ має бути тотожним друкованому, містити той самий обсяг інформації, тобто відтворювати відповідне друковане видання із збереженням тексту на сторінках, ілюстраціями, примітками тощо. Перш ніж оцифровувати видання не завадить перевірити його, вирівняти зігнуті аркуші, видалити всілякі сторонні предмети (якщо це певна підшивка – видалити нитки, скоби, шпильки тощо).

Для наповнення електронного архіву потрібно перетворити документи з матеріальних носіїв (паперу, фотопаперу тощо) у цифрову форму. Оцифрування найкраще зробити за допомогою високоякісного сканера. Це може бути: звичайне сканування; широкоформатне сканування; поточне (масове) сканування; сканування книг; сканування фотографій, фотоплівок, негативів, слайдів; сканування креслень та проектної документації [3].

Кожен вид сканування здійснюється на професійному обладнанні відповідного типу – книжкових, широкоформатних сканерів. Або ж можна сканувати документи на одному сканері, але завчасно обрати формат. Це дозволяє гарантувати високу якість електронних копій і збереження оригіналів. Сканування ветхих і цінних документів проводиться або безконтактним способом, або в міцній захисній плівці.

Документи, що переведені в електронний формат, весь час перебувають під рукою і постійно до них є доступ. Відповідно значно полегшується процес підбору та перегляду даних, обробка та обмін. Крім цього, документи знаходяться під контролем, завдяки чому скорочується можливість витоку інформації стороннім особам. Сканування даних дозволяє захистити документи від пошкоджень і втрат, в електронному вигляді документи можуть використовуватися необмежену кількість разів і будуть залишатися в первинному вигляді.

Після отримання аналога друкованого документа, цифрові документи редагують та структурують. Якщо в цифровому документі є зайві частини, то їх варто обрізати. Також, при необхідності, доцільно підвищити якість отриманого тексту або зображень. На цій стадії електроні версії редагуються на комп’ютері та заносяться до спільної бази даних. За умови, що документ потрібен буде в іншому форматі, його перевіряють та піддають конвертуванню.

Після того як документ відредаговано його зберігають. Для цього його називають, але не забувають про основні принципи найменування. Відповідно до методичних рекомендацій щодо найменування оцифрованих аркушів архівних документів, структура імені файлу складається з таких елементів:

• ідентифікатор країни походження;
• ідентифікатор архівної установи або фізичної особи;
• номер фонду;
• номер опису;
• номер справи;
• номер аркушу.

В імені файлу використовують тільки арабські цифри та знак «-» (дефіс), який відокремлює групи елементів імені файлу [4, с. 2-3].

Найменування документу дозволить зберегти його та завантажити в електронний архів регіональних друкованих видань, а також структурувати всю сукупність даних. Дотримання правил найменування архівних документів забезпечить швидкий пошук та доступ до них. Пошук можна здійснювати як і за назвою файлу або автором так і за контекстом, тобто ключовими словами, словосполученнями. Причому, не останню роль відіграє розширення файлу. А тому доцільним буде забезпечення визначених однакових форматів сканованих файлів для всіх установ та організацій.

Внаслідок того, що в Україні відсутні електронні архіви регіональних друкованих видань було розроблено проект організації електронного архіву Рівненської області, який називається «Електронний архів друкованих видань Рівненщини». Проект в основному спрямований на ефективну організацію, впровадження, функціонування електронних аналогів друкованих видань та вирішення завдань інформаційного суспільства, головною суттю якого є діяльність людей, яка безпосередньо пов’язана з отриманням, обробкою та створенням інформації.

Ідея організації електронного архіву друкованих видань Рівненщини мотивується такими чинниками як:

• забезпечення збереження друкованих видань;
• доступність;
• відстань, географічне розташування;
• стала система.

Актуальність проекту. У сучасному світі значно зростають вимоги щодо рівня інформатизації держави, інформаційно-комунікаційного та аналітичного забезпечення органів влади, місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо. Пристосовуючись до нових технологій все частіше люди віддають перевагу зверненням до документів, друкованих видань в електронному вигляді.

Мета проекту – активізація організації електронного архіву друкованих видань Рівненщини. Основними завданнями є:

• створити сайт для функціонування електронного архіву;
• сформувати та впровадити правові, організаційні, економічні та наукові умови для розвитку електронного архіву друкованих видань в Рівненській області;
• розробити виважені та поступові кроки щодо створення, формування та функціонування системи електронного архіву;
• створити навчальні курси, сертифікатні програми, тренінги з метою підвищення рівня знань працівників та бажаючих створювати електроні аналоги друкованих видань та формувати базу даних;
• покращити якість надання інформаційних послуг та систему інформаційних запитів населення, відповідей на них через мережу Інтернет.

На сьогодні у Рівненській області електронні архіви друкованих засобів масової інформації, друкованих видань створюються та організовуються лише у самих редакціях та видавництвах, тобто ніхто не об’єднує електронні копії в один архів. Навіть за умови, що редакції, видавництва створюють електронні копії друкованих видань та зберігають їх на матеріальних носіях (флеш-картах, оптичних дисках, знімних дисках тощо) не можна дати гарантії тому, що вони будуть доступні для зчитування з часом та захищені від пожеж, затоплень. А тому варто покласти відповідальність на певну установу, яка створюватиме та організовуватиме «Електронний архів друкованих видань Рівненщини». Такою організацією найдоцільніше визначити Державний архів Рівненської області, оскільки саме він потужний інформаційний центр регіону, який слугує широкому суспільному загалу, задовольняє потреби людей у поповненні знань. Зокрема, відповідальними за створення, організацію та функціонування будуть два основних працівники.

«Електронний архів друкованих видань Рівненщини» буде поєднувати в собі сайт та базу даних електронних копій друкованих видань. Сайт має бути багатомовним та дозволена функція коментування. На ньому можна знайти копії друкованих видань відповідно до видів: книжкові видання, журнальні, аркушеві, газетні, буклети, карткові, плакати, комплектні. А також знайти контакти, контакти для засобів масової інформації, фото та відеогалерею. Сайт вміщуватиме електронний каталог усіх електронних копій. Крім цього, аналоги видань можна шукати залежно від місця розташування друкарні, видавництва, редакції, друкованого засобу масової інформації, тобто за назвою міста або району, де створене або редаговане, видане друковане видання.

Очікувані результати. Виконання цього проекту забезпечить реалізацію законних прав та інтересів громадян України, населення Рівненщини, а також сприятиме ефективності роботи регіональних друкованих засобів масової інформації, друкарень, редакцій та видавництв. Реалізація дозволить досягнути таких результатів:

• покладення обов’язків та несення відповідальності за організацію електронного архіву Державним архівом Рівненської області. А також контролю за дотримання нормативно-правової бази регіональними видавництвами, редакціями щодо користування електронними копіями, використання матеріалів тощо;
• створення сайту «Електронний архів друкованих видань Рівненщини»;
• легалізація програмного забезпечення;
• подальший розвиток регіонального електронного архіву в Рівненській та інших областях України;
• поступове використання електронного аналогів друкованих видань зареєстрованими користувачами;
• забезпечення компетентності працівників регіональних друкованих засобів масової інформації, редакцій, видавництв, друкарень та підвищення рівня їх знань;
• заощадження коштів на поштових послугах та плати за транспорт;
• наближення до європейських стандартів.

Фінансове забезпечення. Фінансове забезпечення для реалізації проекту можна здійснювати в межах коштів, передбачених у обласному бюджеті, а також за рахунок інших джерел не заборонених законодавством. Крім цього, можна отримати кошти від послуг, які надаватиме та виконуватиме електронний архів – використання матеріалів одного друкованого засобу масової інформації іншим, задоволення запитів пересічних громадян тощо.

Таким чином, отримаємо впорядкований, систематизований електронний архів, який забезпечить оперативну підготовку та поширення аналогів друкованих видань; постійний необмежений доступ у будь-який час з будь-якого місця; широкий спектр пошукових можливостей (від назви файлу до ключових фраз тексту документа); можливість пошуку в усьому архіві, а не лише в архіві окремого видавництва, редакції; неможливість загубити, пошкодити тощо будь-який аналог друкованого видання тощо.

Висновки. Отже, можна зробити висновок, що електронна форма ведення архіву, порівняно з паперовою, має більше переваг, які насамперед пов’язані з економією часу при роботі з архівом та меншими витратами на його збереження, а тому вона є найбільш доцільною для застосування. Виконання та дотримання методики сприятиме розвитку електронного архіву регіональних друкованих видань в Україні і дослідницько-користувацької бази даних, в якій буде збиратися інформація опублікована, видана, створена регіональними друкованими засобами масової інформації, друкарнями, редакціями тощо. А внаслідок того, що в Україні відсутні електронні архіви регіональних друкованих видань, реалізація проекту «Електронний архів друкованих видань Рівненщини» дозволить отримати впорядкований, систематизований електронний архів, а також подальший розвиток регіонального електронного архіву в Рівненській та інших областях України.

 Список використаних джерел та літератури

1. Архівне зберігання електронних документів та інформаційних ресурсів в республіці Білорусь [Текст] / А.Г. Лавренюк, Л.В. Жук // Архіви України. – 2010. – № 1. – С. 162-169.
2. Марченко, П.М. Шляхи вирішення проблеми зберігання електронних документів в архіві (аналіз Інтернет-ресурсів) [Текст] // Студії з архівної справи та документознавства. – К., 2004. – Т. 12. – С. 81-85.
3. Марчук, А.Г. Фактограф : система для создания, поддержания и публикации электронных архивов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gosbook.ru/node/70441. – Назва з екрану.
4. Методичні рекомендації щодо найменування файлів оцифрованих аркушів архівних документів [Текст] : проект // Державний комітет архівів України, Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. – К., 2007. – 6 с.
5. Мутовкин, Л.А. Печатные СМИ. Типология современной прессы. [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://www.promgups.com/blog/wp─content/uploads/2007/02/1_14.pdf. – Назва з екрану.