Ключові слова: друкована реклама, комунікативна ефективність, споживач, лояльність споживачів.

В сучасному світі роль реклами займає одне з найважливіших місць в нашому житті. Вона є засобом впливу на споживачів та покупців. Як складова маркетингової діяльності реклама використовує різні шляхи доступу та є своєрідним виходом на споживачів, клієнтів та ділових партнерів. Одним із таких шляхів є друковані засоби масової інформації: газети, журнали, листівки, брошури та ін. За допомогою уміння поєднувати в одне ціле колір, звук, малюнок чи картинку реклама дає споживачам вражаючий ефект, саме тому вона й стала таким поширеним засобом надання інформації про продукцію чи товар. Реклама на сьогодні – це вміння створювати такі умови для майбутнього покупця, щоб він здійснив купівлю та став постійним споживачем товарів. Проблема комунікативної ефективності друкованої реклами та визначення рівня лояльності споживачів є досить актуальною, адже виробники рекламних звернень не завжди докладають потрібних зусиль для того аби створити якісне, точне та правдиве повідомлення, яке б відповідало характеристикам товару. Часто порушуються правила при складанні тексту рекламного повідомлення, його наповнення, кольорова гама та різновиди шрифтів не привертають увагу клієнтів, а навпаки, відлякують.

Аналіз останніх досліджень. Дослідженням комунікативної ефективності сприйняття друкованої реклами займалися як українські, так і зарубіжні науковці. Великий внесок в дослідження, що стосуються проблем визначення та аналізу ефективності реклами зробили науковці Л. Ємцева, В. Полторак, Ф. Котлер, Т. Примак, які досліджували місце реклами в системі маркетингових комунікацій та основні способи визначення ефективності реклами. Дослідники: О. Бакунов та Н. Штельман аналізували рекламу як елемент забезпечення ефективного стратегічного управління. Вивченням окремих аспектів впливу рекламної комунікації у друкованих виданнях на споживача відображено в працях Г. Владимирської, П. Владимирського, Б. Обритька, Є. Ромата, Ф. Джефкінса, Ю. Миронова тощо.

Мета статті: проаналізувати комунікативну ефективність в друкованій рекламі та визначити рівень лояльності споживачів.

Виклад основного матеріалу. Ефективність реклами – це рівень дії рекламних засобів на споживачів на користь виробника або посередника, яка визначається до і після передачі рекламного звернення. Комунікативна ефективність допомагає дізнатися наскільки ефективно рекламне звернення передає аудиторії необхідні відомості та визначає ставлення споживачів та потенційних клієнтів до рекламованого товару. Посилення конкуренції, втрата потенційних споживачів та зростання комунікаційних витрат зумовлюють розвиток взаємин маркетингової концепції з покупцями. Сьогодні, маркетингові стратегії зазнають змін, і якщо раніше їхня мета полягала в залученні нових споживачів, то тепер увага зосереджується на утриманні вже існуючих. Це пояснюється тим, що відносини зі споживачами, які склалися впродовж тисячоліть є більш стійкими та вигіднішими, адже потенційні споживачі вже мають сформоване ставлення до певного виду товару, певної марки чи бренду. Такі споживачі можуть поділитися інформацією зі своїми рідними та знайомими і це – підвищить попит на товар та сприятиме збільшенню клієнтів.

Існує два підходи до пояснення поняття лояльності: перший – базується на тому, що лояльність розглядається як певний тип поведінки споживача, він виражається в тривалій взаємодії з компанією або фірмою в багаторазовій купівлі продукту. Цей підхід є не зовсім правильним так як має недолік – він не пояснює причини, за якими споживач робить вибір на користь того чи іншого постачальника послуг, а тільки враховує результати поведінки, тобто повторні покупки [3, с. 115].

Інші вчені намагалися докласти максимум зусиль та розробили другий підхід. За цим підходом лояльність – це перевага споживача, що сформувалася за допомогою узагальнення емоцій, почуттів, думок щодо товару чи компанії яка займається його розробкою. Цей тип лояльності виділяється як більш значний, адже вважають що він не показує минулий досвід, а перш за все відображає його майбутню поведінку. Такий підхід віддає перевагу суб’єктивним думкам і не стверджує того, що покупці мають здійснити покупку. Відповідно постає проблема такого виміру типу лояльності [1, c. 150].

Лояльність споживачів – це їх передбачуване ставлення до послуг, продуктів, торгової марки, сервісу, логотипу, зовнішнього вигляду, персоналу, місця продажу певної компанії. Схвальне ставлення або тенденція обирати продукт чи послугу компанії виявляється в діях покупців [4, с. 224]. Лояльність споживачів є показником успішності та стабільності компанії. Простіше кажучи, під це визначення підлягають ті споживачі, які впродовж тривалого часу залишаються вірними компанії та роблять постійні покупки.

Вимоги яким має відповідати лояльний споживач:

• постійно здійснювати купівлю товарів;
• купувати великий обсяг продукції фірми;
• не сприймати пропозиції конкурентів;
• привертати увагу інших споживачів та цим самим зробити їх потенційними покупцями.

Лояльність споживачів поділять на: поведінкову та ту, що сприймається. Визначення поведінкової лояльності здійснюється за допомогою спостереження за фактичною поведінкою покупця та є методом реалізації ретроспективного транзакційного аналізу споживчої активності. Тоді як емоційна лояльність споживачів виявляється в рівні проінформованості про діяльність фірми, задоволення своїх потреб. Щоб досягти позитивної оцінки доцільно використовувати поєднання цих двох підходів, що допоможе правильно визначити лояльність споживачів.

Кожен із елементів комунікативної ефективності містить певні методики, які допомагають визначити їхню роль у вивченні торгових марок. Категорія «рівень лояльності споживача до товару» займає одне з найважливіших місць для досягнення комунікативної ефективності сприйняття. Потрібно зазначити, що ідея походження рівня лояльності споживачів ґрунтується на такій ідеї: наявність комунікації між фірмою та споживачем, якій властиві взаємовідносини як дружба, вірність, симпатія та любов [5, с. 139].

За винятком ідей ставлення та рівня споживчої лояльності, Г. Френцен запропонував таку класифікацію споживачів:

1. Лояльні – споживачі, які сильно прив’язані до торгової марки, фірми чи бренду. Вони мають своє власне ставлення, яке змінити дуже важко.
2. Фанати – споживачі з найвищим рівнем лояльності до торгової марки, і які за будь яких обставин її не змінять на іншу.
3. Прихильники сумніву – зазвичай їх рівень лояльності є нижчим середнього, у споживачів з’являються деякі сумніви щодо торгової марки і вони починають шукати альтернативу.
4. Потенційні – не є споживачами певної торгової марки, проте розглядають її як можливу альтернативу для заміни, які використовуються ними зараз.
5. Наближені до відмови – споживачі, які ще точно не визначилися з торговою маркою та не знають що будуть використовувати в майбутньому.
6. Скептики – не є споживачами, проте звертають увагу на торгову марку з поміж інших, мають сумнів та вибирають серед тих марок, які використовують.
7. Недосяжні – не є споживачами та мають високий рівень до марок, які використовують зараз.
8. Пасивні – не є споживачами та залишаються лояльними тільки до тих торгових марок товари та послуги яких використовують на даний момент не знаючи чи використовуватимуть їх в майбутньому [7, c. 209].

Лояльність споживачів також поділяють на: абсолютну, приховану, хибну та лояльність яка взагалі відсутня. Абсолютна лояльність – відбувається, коли високому рівню поведінкової лояльності споживача (покупця) відповідає високий рівень лояльності, що сприймається. Такий вид є найбільш бажаним для компанії чи фірми. Покупців які сюди відносяться найлегше втримати для цього вистачить підтримання стандартів якості товару чи послуги, що наявні.

Прихована лояльність – низькому рівню поведінкової лояльності споживача відповідає високий рівень лояльності, що сприймається. Пояснити це можна таким способом: покупець серед багатьох компаній конкурентів виділяє певну компанію, хоча купує її товари не завжди або не в такій великій кількості, як наприклад, покупці, що є абсолютно задоволеними. В таких випадках компанії варто удосконалювати поведінкову лояльність використовуючи різні акції, наприклад: при покупці одного товару інший – в подарунок або зі знижкою 50% чи знижувати ціни.

Хибна лояльність – простежується в тому випадку, коли високому рівню поведінкової лояльності споживача відповідає низький рівень лояльності, що сприймається. Досить часто таку ситуацію називають загрозливою, адже споживач ніяким чином не зв’язаний з компанією. Він здійснює покупки цієї торгової марки тому що звик і відразу якщо йому трапиться такий же продукт іншої фірми, яка зможе задовольнити його смаки, настрої та вподобання більшою мірою, ніж попередня, він скоріше за все відмовиться від обслуговування. Для того, щоб утримати потенційних покупців, які мають такий тип лояльності слід посилити лояльність, що сприймається.

Відсутність лояльності майже не дає ніяких гарантій та можливостей для того, щоб утримати споживачів. Якщо фірма чи компанія переживає такі часи, то їй варто відмовитися від утримання цієї частки споживачів або застосувати заходи в першу чергу для підвищення лояльності, що сприймається [6].

Лояльність може мати такі рівні:

• на рівні поведінки (використання різноманітних бонусних програм, знижок, розігрування призів тощо) – відбувається швидке отримання такої форми інформації, що є короткотривалою;
• на рівні переконань (віра в якість рекламованого товару чи послуги) часто можна побачити відомих зірок, артистів чи моделей, в таких ситуаціях оцінка товару стає ще вищою і базується на довірі цим людям;
• на рівні здатностей (ті послуги та товари, які краще за інші дають змогу втілити здатності) – роблять більш впевненими, бадьорими;
• на рівні ідентичності (споживач не може уявити своє життя без певного виду продукції чи товару) – такий рівень є найбільш небезпечним та найпотужнішим, адже спрацьовує механізм зомбування: «мені це потрібно», «я звик до цього»;
• на рівні цінностей (наприклад: McDonalds, реклама від «Київстар», де зображено сімейні цінності, родина на першому місці) – це одна з самих зручних форм лояльності, є достатньо стійкою, легко запам’ятовується споживачами [2, c. 232].

Отже, друкована реклама є засобом для забезпечення комунікації компаній та важливою умовою стимулювання збуту продукції, товарів та послуг. Тому плануючи та розробляючи рекламні заходи перш за все варто визначити їх ефективність і рентабельність витрат на рекламу. Дослідження проблем формування лояльності споживачів та впровадження технологій побудови програм лояльності в українську практику є досить перспективними.

Висновки. Продукти, товари та послуги високої якості, що створені з урахуванням потреб та смаків споживачів, будуть сприяти рівню задоволеності клієнтів та збільшувати кількість потенційних покупців, а також показником того, що варто зробити аби поліпшити вподобання для максимальної задоволеності. Тому досить важливим є розуміння того, що дійсно потребує споживач, а це буде головним чинником довгострокових фінансових успіхів фірми. Лояльність споживачів ґрунтується на почутті задоволеності певним товаром чи послугою. Важливим питанням, що виникає є зв’язок між лояльністю та ступенем задоволеності споживачів.

Список викoристaних джерел тa літерaтури

1. Бакунов О. О. Методологічні аспекти оцінки ефективності рекламної діяльності комерційних підприємств [Текст]/ О. О. Бакунов, Л. М Ємцева // Торгівля і ринок України. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – Вип. 21. – Т. 2. – С. 148-154.

2. Джефкінс Ф. Реклама [Текст] : практ. посіб. / Ф. Джефкінс. – 2 вид., доповнене і виправлене. – К. : Знання, 2008. – 565 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга [Текст] / Ф. Котлер. – М. : Прогресс, 1990. – 362 с.

4. Кутлалиев А. Эффективность рекламы [Текст] / А. Кутлалиев, А. Попов. – 2-е изд. – М. : Эксмо, 2006. – 416 с.

5. Охріменко Г. В. Основні методики визначення рівня лояльності споживача до бренду: комунікативний аспект [Текст] / Г. В. Охріменко // Сборник докладов Международной конференции «Наука в информациооном обществе». – Донецьк: Научно-информационный центр «Знание», 2013. – С. 139-142.

6. Примак Т. О. Маркетинг [Електронний ресурс] / Т. О. Примак. – Режим доступу: http://studentbooks.com.ua. – Заголовок з екрану.

7. Franzen Giep. The Mental World of Brands: Mind, Memory and Brand Success [Text] / Giep Franzen, Margot Bauwman. – World Adventising Research Centre, 2001. – 488 p.

Значиму роль при проведенні інформаційного супроводу відіграє вибір каналу комунікації з цільовою аудиторією. У зв’язку із погіршенням економічної ситуації в Україні, без ефективного інформаційного супроводу будь-який проект освіти, так і будь-який інший проект приречений на провал. Будь-яка інформаційна кампанія стикається з великими ризиками при виборі найкращого каналу комунікації, оскільки не знає заздалегідь, наскільки ефективно буде їх розміщення. Тoму виникaє неoбхідність дoслідження інформаційного супроводу через основні інформаційні канали у сфері підтримки реформ.
Aнaліз oстaнніх дoсліджень і публікaцій. Досліджень, в тій чи іншій мірі присвячених проблемі інформаційного супроводу, виходило чимало. Щодо цієї проблематики, слід зазначити, що є ряд досліджень і монографій як українських, так і зарубіжних авторів.
При написанні статті були використані роботи, присвячені PR-технологій та медіа комунікацій, які так само можна розглядати в контексті інформаційного супроводу проектів. Серед використаних джерел варто відзначити статті та монографії таких авторів як Т. Герасимюк, Ф.Н. Гуров, Ю.Ю. Курсова, А.Н. Назайкин, Т. Соломович, Ф.Н. Гуров та ін. В англомовній літературі тематика інформаційного супроводу розглянута в роботах Ф. Котлера, Ф. Джефкинса, С.Катліпа, А.Сентера, У. Аги, Г. Кемерона, Ф.П. Сайтела та ін.
Метa стaтті: визнaчити пoзитивні тa негaтивні стoрoни каналів комунікації під час інформаційного супроводу.
Виклaд oснoвнoгo мaтеріaлу дoслідження. На сьогоднішній день існує безліч способів поширення інформації та її донесення до споживачів. Каналами для проведення інформаційного супроводу є як традиційні ЗМІ, немедійні ресурси, так і нові медіа.
До першої групи відносяться такі засоби масової інформації як: телебачення, радіо, газети і журнали, до другої – канали зовнішньої реклами, до третьої – такі канали як: Інтернет, презентації, каталоги і т.д. [2, c. 34].
Для кожного конкретного проекту, виходячи з його цілей і завдань, потрібно підібрати оптимальні канали передачі і поширення інформації. Кожен канал комунікації має свої можливості, які будуть розглянуті далі.
Телебачення є одним з найвпливовіших засобів поширення інформації, а значить і інформаційного супроводу будь-яких проектів, через глобальне охоплення цільової аудиторії. Мабуть, через ці ж фактори на сьогоднішній день ніякий інший засіб інформування суспільства не може зрівнятися з телебаченням. Телевізійна реклама – це найдорожчий медіа-канал для використання інформаційного супроводу, але і найефективніший метод звернутися до масової аудиторії. Дорого не тільки актуальний час ефіру, а й сам процес виробництва. Компанії зазвичай вдаються до допомоги сторонніх агентств для координації процесу розміщення і виробництва телевізійного ролика, для якого необхідні сценаристи, актори, редактора і режисери, чиї послуги так само дуже дорого коштують.
Важливою характеристикою телебачення є те що більшість телеглядачів під час перегляду рекламного ролика по телебаченню можуть відчувати різні почуття: від інтересу до байдужості і негативу. Результати дослідження компаній IRI і Media Marketing Assessment (MMA / Carat) описані А. Н. Назайкин в його роботі «Медіапланування на 100%» показали наступні цікаві факти:
• «За наявності телевізійної реклами спостерігається приріст обсягу продажів для всіх торгових марок;
• Має значення періодичність показу реклами. Ефективність телевізійної реклами збільшується, якщо зростає середньорічне значення щотижневих безперервних показів;
• Ефективність телевізійної реклами можна також підвищити за допомогою 30-секундних рекламних роликів, так як, згідно декільком повторним дослідженням, вони більш корисні, ніж 15-секундні, оскільки в 30-секундний ролик можна помістити більше рекламної інформації;
• В успішних медіа проектах прагнули або розширити цільову аудиторію, або змістити акценти на певну групу споживачів. При цьому зменшувалася використання денного ефірного часу;
• Чим частіше рекламували новий продукт в піковий час (у вечірні години), тим більше збільшувалися обсяги його продажів. Інтенсивна реклама на перших шпальтах друкованих ЗМІ, швидше за все, також збільшує обсяг його продажів» [7, c. 117].
Так само, на думку О. Назайкіна, на ефективність реклами на телебаченні впливає черговість трансляції, і сусідство з іншими роликами, а для ефективного планування реклами потрібно враховувати не рейтинги передач, а рейтинги рекламних блоків.
Таким чином, можна виділити такі переваги і недоліки даного інформаційного каналу.
Основними перевагами цього каналу комунікації є:
• Телебачення володіє величезною аудиторією;
• Телебачення володіє високим ступенем залучення уваги;
• Інформація краще запам’ятовується, якщо тривалість ролика становить не менше 30 секунд;
• Реклама на телебачення повторюється багаторазово в різний час доби і в різних блоках, що забезпечує її запам’ятовуваність і охоплення цільової аудиторії.
Недоліками даного каналу є: висока вартість. Дорого не тільки актуальний час ефіру, а й сам процес виробництва; досить часто показаний ролик протягом дня, викликає негативну реакцію по відношенню до компанії; реклама на телебаченні поширюється на всю аудиторію телеканалу, включаючи тих, кому вона не цікава; непередбачуваність контакту з потенційними споживачами. Цільові споживачі можуть просто пропустити ролик.
Радіо, що зародився ще на початку ХХ століття, завдяки винахіднику А.С. Попову вже давно стало ефективним засобом для інформаційного супроводу. В даний час радіо слухають повсюдно: в кафе, вдома, на дачі, в машині і т.д. Найчастіше радіо використовують як фон, під час якихось інших справ, що можна віднести до його перевазі по відношенню до інших засобів масової інформації.
У своїй роботі А.В. Кочеткова пише про те, що: «тепер самими оперативними засобами масової інформації є телебачення та Інтернет, тому більша частина радіорепортажів йде в ефір у запису. Виняток становлять деякі спортивні коментарі та політичні репортажі. Результатом такого стану речей стало зниження рекламних розцінок при зростанні їх якості ». Незважаючи на це на радіо існує досить багато програм, які транслюються в прямому ефірі, наприклад передачі про ситуацію на дорогах» [7, c. 217].
На відміну від інших каналів комунікації, радіо використовується для мовлення в спеціалізованих просторах. Прикладом таких просторів служить радіореклама в парках, в метрополітені, в торгових центрах на виставках і т.д. .
Виготовлення радіо роликів та їх розміщення коштує набагато дешевше, ніж виробництво телевізійного ролика і розміщення його на телебаченні. Радіоефірного час коштує дешевше телевізійного, але всі його недоліки можна компенсувати повторами. «Ефективність хвилинного радіоспота становить приблизно 75 відсотків ефективності стандартного 30-секундного телеролика. При тому, що ціна радіореклами в 5-6 разів менше ціни на рекламу [1, c. 37].
Таким чином, можна виділити такі переваги і недоліки даного інформаційного каналу.
Переваги: радіо не вимагає концентрування уваги, адже служить фоном під час виконання різних справ; радіо може покривати спеціалізовані простору і аудиторії; витрати на розміщення і створення радіоролика не великі, а його повторюваність і ефективність висока; радіо є досить оперативним каналом, за умови, що перебувати в прямому ефірі.
Недоліки: Вся інформація, що отримується по радіо, сприймається слухачем тільки аудіальним способом; непередбачуваність контакту з потенційними споживачами. Цільові споживачі можуть просто пропустити радіоролик.
Друковані засоби масової інформації є популярним майданчиком для розміщення інформації. Пов’язано це з найширшим спектром можливостей, а так само з великою кількістю достоїнств даного каналу комунікації.
Серед особливостей друкованих засобів масової інформації фахівці відзначають:
• Повноту охоплення і тривалість існування. На телебаченні та радіо будь-який контакт з аудиторією триває деякий час. Частина аудиторії може встигнути за цей час отримати інформацію, а інша частина ні. У друкованих виданнях, інформаційне повідомлення можна зберегти і ще не раз до нього повернутися, перечитати при необхідності, а також передати іншому;
• Різноманітність читачів. Ефективність розміщення інформації в друкованих засобах масової інформації залежить в першу чергу від вибору видання, який адресований певному колу читачів;
• Мобільність. Друковані видання можна брати з собою всюди;
• Можливість отримання статистичних даних. Облік поширення видань дає можливість досліджувати читацьку аудиторію.
Всі видання можна класифікувати на такі категорії як: національні та регіональні. Вони в свою чергу поділяються на:
• Ділові;
• Громадські;
• Інформаційно-розважальні;
• Спеціалізовані видання;
• Довідники та щорічники.
Так само дуже важливий аспект – способи поширення друкованих видань:
• Роздрібний продаж;
• Безкоштовне розповсюдження;
• Передплата.
Варто відзначити, що інформація, опублікована в друкованих засобах масової інформації, може виглядати як публічне звернення, так і як спеціальний проект в нестандартному форматі, а також як вкладення у видання (буклети, пробники, купони тощо).
Реклама в журналах є ефективним інструментом для досягнення певної ніші цільової аудиторії, але може бути дорогим.
Таким чином, можна виділити наступні переваги і недоліки друкованих засобів масової інформації.
Переваги: Щоденна величина і різноманіття. «Ніякі інші засоби масової інформації не мають щоденною аудиторією такої величини і розмаху»; кількість переданої інформації. «Ніякі інші засоби масової інформації не пропонують своєї аудиторії інформацію настільки глибоку і в той же час настільки широкого діапазону»; досить дешевий спосіб поширення інформації в порівнянні з зовнішньою рекламою, телебаченням і радіо; можлива оригінальність подачі інформації; можливість отримання статистичних даних. Облік поширення видань дає можливість досліджувати читацьку аудиторію; можливість багаторазового звернення до інформації з боку потенційних споживачів; мобільність; можливість розміщення інформації в певному виданні і певної рубрики. У друкованих видань існує жорстка спеціалізація, а значить і жорстка сегментація аудиторії.
Недоліки: обмежені можливості поліграфії в порівнянні з іншими засобами масової інформації; статичність. Тобто відсутність аспектів властивих телебаченню, а так само відсутність звукових можливостей; перевантаженість інформацією.
Зовнішня реклама є одним з найдавніших засобів комунікації. В ході історії зовнішня реклама розвивалася і на даний момент поняття «зовнішня реклама» включає в себе як безпосередньо зовнішню рекламу (білборди, розтяжки, стопери) і внутрішню (таблички, покажчики), так і транспортну рекламу (на бортах різного виду транспорту). В межах дослідження детально потенціал кожного з них розкрито не буде.
У зв’язку з тим що, що життя стає надзвичайно насиченою рекламою, уникнення її вносить серйозні зміни в традиційні маркетингові моделі з причини фільтрації рекламних повідомлень споживачами. Зовнішня реклама єдина форма, яка володіє «імунітетом» до ігнорування покупцями. Вона не може бути виключена, перемкнута, перегорнута на іншу сторінку або викинута.
При розміщенні зовнішньої реклами, насамперед, звертають увагу на її місце розташування, вид, розмір, наявність світлових приладів, формат, аудиторію і тривалість контакту. Найголовнішими факторами вартості розміщення, крім вище зазначених, є: формат, термін розміщення і місце розміщення.
Можна виділити наступні переваги і недоліки даного каналу комунікації.
Переваги: Формат і різноманіття. У силу свого різноманіття, форм і варіантів виконання зовнішня реклама привертає до себе багато уваги; розміщення. Масштабність і кількість місць, для розміщення зовнішньої реклами надає можливість розміщення саме там, де найчастіше бувають представники цільової аудиторії; повторення інформації. Найчастіше, зовнішня реклама розміщується з повтором. Тому потенційні клієнти можуть її бачити неодноразово за день, що сприяє кращому запам’ятовуванню інформації.
Недоліки: можливість часткової передачі інформації. Всі повідомлення в зовнішній рекламі повинні бути короткими і лаконічними, викликати асоціації для кращого запам’ятовування інформації; сусідство з повідомленнями конкурентів або з просто невдалими повідомленнями. Таке сусідство може викликати як негативну реакцію на повідомлення, так і стати підкріпленням позиції конкурентів; природний фактор. Повідомлення може стати нечитабельним, через знос, псування його носія.
Виставки та презентації користуються великою популярністю у всьому світі. Вони сприяють залученню уваги величезного числа потенційних клієнтів.
Виставки та будь-які подібні заходи, люди зазвичай відвідують у вільний час і всі їх увагу сконцентровано саме на цьому. Виставки за своєю суттю мальовничі й проводяться на ринкових майданчиках.
Френк Джефкінс наводить такі форми виставок:
• Для широкої публіки. Такі виставки проводяться в спеціалізованих виставкових залах і базуються на загальних тематиках: відпочинок, хобі, подорожі, будинок і т.д.
• Ділові та торговельні.
• На відкритому повітрі.
• Пересувні або переносні
• Статичні виставки [9, c. 117].
Основна цінність виставок і подібних заходів полягає в тому, що вона привертає до себе безліч відвідувачів, причому не тільки всередині країни, а й за її межами.
Виставки та будь-які подібні заходи є відмінним способом для залучення журналістів. Журналісти в даному випадку є сполучною ланкою між тим, що відбувається подією і засобами масової інформації. При грамотній роботі з журналістами можна домогтися безкоштовного розміщення в засобах масової інформації, тим самим охоплюючи ще більшу кількість представників цільової аудиторії.
Можна виділити наступні переваги і недоліки комунікації з потенційними споживачами через даний канал.
Переваги: кожен захід має свою спеціалізацію; максимальна увага. Вся увага відвідувачів прикута тільки до заходу; інформування. По ходу заходи потенційні споживачі отримують вичерпну інформацію про саму компанію, її товари або послуги; пряма взаємодія з потенційними клієнтами. В ході заходу, можна встановити хороші відносини, що надалі сприятиме розвитку зв’язків у подальшому; залучення засобів масової інформації. При грамотній роботі з журналістами, можна отримати безкоштовне розміщення інформації в різних засобах масової інформації; демонстрація. На відміну від того як товари представляються в різних засобах масової інформації, виставка – ідеальна можливість продемонструвати його у всій красі і дати по ньому вичерпну інформацію та консультацію; негайний зворотний зв’язок. У ході виставки є можливість отримати відгуки від відвідувачів.
Основним недоліком даного каналу є великі фінансові та часові витрати.
Інтернет, ще зовсім недавно розглядався, як засіб для пошуку потрібної інформації, зберігання інформаційних блоків та доступу до них, а також як засіб розваги.
Філіп Котлер у своїй роботі «Основи маркетингу» стверджує про те, що реклама в сфері Інтернет є: «відкритим оповіщенням про товари ідеях і починаннях, яке проводитиметься з використанням можливостей Мережі: окремих сайтів, каталогів, пошукових систем, періодичних видань, статей, оголошень, гіперпосилань, банерів, рекламних сторінок, інтерактивних роликів, розсилки допомогою e-mail і т.д., для досягнення різноманітних цілей рекламодавця» [4, c. 53].
Виходячи з цього визначення, можна говорити про те, що формат мережі Інтернет дає можливість розмістити найбільш вичерпну інформацію. На сьогоднішній день, інформаційний супровід в сфері Інтернет є «відкритим оповіщенням про товари ідеях і починаннях, яке проводитиметься з використанням можливостей Мережі: окремих сайтів, каталогів, пошукових систем, періодичних видань, статей, оголошень, гіперпосилань, банерів, рекламних сторінок, інтерактивних роликів , розсилки допомогою e-mail і т.д., для досягнення різноманітних цілей рекламодавця ». [3, c. 54].
У сфері Інтернет у інформаційного супроводу є маса переваг:
• Інтернет відрізняється від інших каналів комунікації інтерактивністю, можливістю швидкого внесення коригувань, а так само спрощеним процесом зворотного зв’язку і оцінки ефективності.
• Мультимедійність. Мережа Інтернет надає можливість розміщувати інформаційні матеріали в самій різноманітній формі.
• Обсяг передачі інформації. Сучасні технології глобальної мережі дозволяють не тільки зберігати великий обсяг інформації, але і передавати його.
• Взаємодія з цільовою аудиторією. Більшість Інтернет-ресурсів дають можливість компаніям розміщувати всілякі інформаційні матеріали, а так само вступати з потенційними клієнтами в дискусії.
• Швидкість поширення інформації. Дана сфера дозволяє в досить короткі терміни поширити інформаційні матеріали багатьом потенційним клієнтам,тому інформація залишатися завжди актуальною.
• Відсутність меж поширення. Інформаційне повідомлення може бути поширене по всьому світу.
• Геотаргетинг. Надає можливість показувати інформаційне повідомлення користувачам з певного регіону або місця.
• Можливість аналізу та інтерпретації поведінки відвідувачів. Принципова особливість Мережі полягає в тому, що власником Інтернет-ресурсів доступна статистика показів інформаційних оголошень, відгуків і поведінки відвідувачів, що залишили відгук. Це сприяє визначенню як інформаційних повідомлень, так і роботи ресурсу в цілому.
• Доступність глобальної Мережі. Існує безліч способів використання мережі Інтернет: від сайтів, де представлена коротка інформація про бізнес, до безпосередньої реалізації продуктів або послуг.
Недоліками Інтернету як каналу інформаційного супроводу є: відсутність жорсткої тарифікації, адже не завжди зрозуміло, скільки може коштувати та чи інша послуга; проблеми функціонування певних систем. Прикладом може послужити пошукова система. Часом інформаційне повідомлення, що потрапляє в контекстний показ, далеко від запиту користувача.
Виснoвки. На сьогоднішній день існує безліч способів поширення інформації та її донесення до споживачів. Каналами для проведення інформаційного супроводу є як традиційні ЗМІ, немедійні ресурси, так і нові медіа. До першої групи відносяться такі засоби масової інформації як: телебачення, радіо, газети і журнали, до другої – канали зовнішньої реклами, до третьої – такі канали як: Інтернет, презентації, каталоги. Однак телебачення є найвпливовішим засобів поширення інформації, а значить і інформаційного супроводу будь-яких проектів, через глобальне охоплення цільової аудиторії. Однак слід пам’ятати, що в залежності від потреб кожний канал може бути ефективним.

Списoк викoристaних джерел тa літерaтури

1. Аги У. Самое главное в PR [Текст] / У. Аги; пер. с англ. – СПб.: Питер, 2004. – 311 с.
2. Бороноева Т. А. Современный рекламный менеджмент [Текст] / Т. А. Боронаева – М., Аспект-Пресс, 2002. – 144 с.
3. Герасимюк Т. Интернет среда и инструмент реализации паблик рилейшнз // Маркетинг в России и за рубежом [Текст] / Т. Герасимюк – 2002. – 341 с.
4. Котлер Ф. Основы маркетинга [Текст] / Ф. Котлер – К.; СПб.; М.: Издат. дом “Вильямс”, 1998. – 354 с.
5. Кочеткова А. В. Медиапланирование [Текст] / А. В. Кочеткова – М.: РИП-холдинг, 2003. – 174 с.
6. Курсова Ю. Ю. Определение целевых аудиторий и постановка целей при проведении PR-кампании [Текст]: // Маркетинг и маркетинговые исследования: Ю. Ю. Курсова. – 2003. – 265.
7. Назайкин А. Н. Медиапланирование на 100% [Текст] / А. Н. Назайкин. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 459 с.
8. Сайтел Ф. П. Современные паблик рилейшнз: Пер. с англ. – 8-е изд. – М.: Консалтинговая группа «ИМИДЖ-контакт» [Текст] / Ф. П. Сайтел ИНФРА-М, 2002. – 592 с.
9. Стоун Б. Директ-маркетинг: эффективные приемы [Текст] / Б. Стоун, Ф. Джефкинс. – М.: ИД Гребенникова, 2005. – 616 с.

]]> https://naub.oa.edu.ua/osnovni-kanaly-komunikatsiyi-pid-chas-in/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/hrafichnyj-dyzajn-drukovanoji-reklamy-v-ukrajinskyh-zmi/ https://naub.oa.edu.ua/hrafichnyj-dyzajn-drukovanoji-reklamy-v-ukrajinskyh-zmi/#respond Sat, 30 Mar 2013 08:06:13 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=8638 У статті розглянуто побудову графічного дизайну в друкованих виданнях. Розкрито основні проблеми використання графічного дизайну друкованої реклами в українських ЗМІ.

In the article is considered the construction of graphic design in the printed editions. The basic problems of the use of graphic design of the printed advertisement are exposed in Ukrainian MASS-MEDIA.

Зараз в українських ЗМІ активно використовується друкована реклама для просування товарів та послуг. Дуже часто її графічне оформлення не привертає увагу цільової аудиторії, що знижує ймовірність досягнення поставленої мети. Для візуального виокремлення продукції або компанії із загального потоку інформації потрібно звернути особливу увагу на візуальне оформлення рекламного повідомлення. Тому вдосконалення графічного дизайну друкованої реклами для виокремлення цільової аудиторії є одним із пріоритетних напрямів.

Проблеми функціонування графічного дизайну друкованої реклами в українських ЗМІ досліджено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, Г. Васильєв проаналізував особливості створення друкованої реклами, А. Назайкін визначив специфіку побудови рекламних звернень в пресі. В. Курушин приділяв велику увагу проектуванню та створенню візуальних повідомлень, а також визначив основні засоби побудови графічного дизайну у ЗМІ, В. Шевченко дослідив композицію та архітектоніку друкованого видання.

Метою дослідження є визначення проблем функціонування друкованої реклами в українських ЗМІ.

Для реалізації мети було поставлено такі дослідницькі завдання:

• визначити зміст та сутність понять «графічний дизайн» та «друкована реклама»;
• визначити основні проблеми використання графічного дизайну друкованої реклами в українських ЗМІ.
• надати рекомендації щодо вдосконалення графічного дизайну друкованої реклами в українських ЗМІ.

Друкована реклама – це спеціальна інформація про об’єкт (товар, послугу, фірму, юридичну чи фізичну особу), яка поширюється на поліграфічно-продукційних носіях з комерційною або некомерційною метою. Специфіка друкованої реклами полягає у сутності можливостей поліграфії і поліграфічної продукції, що дає змогу створювати велике розмаїття відображення об’єкта, просування в різних художніх формах [4].

Друкована реклама направлена, в першу чергу, на зорове сприйняття цільовою аудиторією інформаційного повідомлення, що містить риторичний вміст (метафору). Тому зразки реклами друкованого типу володіють надзвичайно високою проникною здатністю. Зоровий канал сприйняття інформації є досить чутливим до подразників відповідного типу.

Всю гаму друкованих образотворчих рекламних матеріалів можна підрозділити на дві основні групи: рекламно-каталогові видання, які рекламують конкретні види товарів, продукції або послуг (каталог, проспект, буклет, афіша, плакат, листівка, бродсайт, флайєр, прес-реліз, телефонні довідники); рекламно-подарункові видання, що представляють собою настінні, перекидні та бізнес-календарі, кишенькові календарі-візитки, вітальні листівки, подарункові пакети та іншу друковану продукцію з логотипом, слоганом, реквізитами [1, с. 51]. Друковані рекламні матеріали широко використовуються під час ділових зустрічей і комерційних переговорів, поширюються на різних ярмарках і виставках. Рекламно-подарункові видання поширюються як під час особистих ділових контактів, так і розсиланням поштою з вкладенням вітальних листівок і візитних карток [8, с. 117]. Також друковану рекламу поділяють на: модульну, реклама, багатосторінкову, зональну реклама, вкладену, клубну і рекламу в додатках.

За характером і поєднанням образотворчих засобів, що використовуються в друкованій рекламі, вона підрозділяється на текстову – якщо в ній переважає шрифт, образотворчу – якщо головним елементом є зображення, і комплексну – якщо вона рівнозначно містить два зазначених компонента. Переважання тексту в рекламі робить її більш інформативною, а використання образотворчих елементів – наочною [6, c. 114].

Кожен із цих різновидів друкованої реклами має свої специфічні характеристики, від сукупності яких залежать особливості подачі інформації. Аби досягнути максимального рівня ефективності та не бути непоміченою, друкована реклама використовує власну систему психологічного впливу. Слід наголосити на тому, що від друкованої реклами потрібно відрізняти рекламу в пресі з такими її різновидами, як газетна, журнальна й довідкова. В обох випадках використовується поліграфічний шлях створення, але абсолютно різними є особливості способів подання інформації [1, 50].

Друкована реклама синтетична за своєю природою і використовує все різноманіття мови графічного дизайну. Графічний дизайн є специфічною областю художньо-проектної діяльності, яка спрямована на створення візуальних повідомлень, що поширюються за допомогою засобів масової комунікації.

Засобами графічного дизайну створюються візуальні повідомлення різної складності і призначення – від короткого оголошення до багатосторінкового друкованого видання. Для цього використовуються традиційні засоби друку, комп’ютерна техніка і інші сучасні електронні засоби відображення інформації. При підготовці інформаційних повідомлень за допомогою методів графічного дизайну використовують графічні образи. На їх основі виробляються уявлення про який-небудь об’єкт, явище або процес реального світу. Графічні образи, скомпоновані в єдине ціле, підштовхують глядача до тих висновків, які потрібні творцеві інформаційного повідомлення [6, 11].

Важливим засобом гармонізації елементів графічного дизайну є композиція рекламного видання, яка завжди була та залишається однією з основних практичних та теоретичних проблем. Композиція – поняття, яке фокусує у собі багато аспектів образотворчого процесу. Вона лежить в основі побудови художнього образу, живить і наповнює творчі ідеї, визначає методичні принципи роботи [10, c. 66]. У графічному дизайні під композицією розуміють такий творчий процес, мета якого – забезпечити цілісність, взаємозв’язок і гармонійне поєднання всіх елементів рекламного повідомлення [6, c. 116].

Розглядаючи композицію друкованої реклами через призму досягнення цілісності твору, необхідно поділити загальний процес на окремі складові. Виділяють такі основні етапи створення друкованого видання: підготовчий (виникає, розвивається і складається задум оформлення), етап виконання та редагування оригіналів оформлення (формується зміст та графічні характеристики зовнішнього та внутрішнього оформлення), композиційно-технічний етап (набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу, остаточне розміщення текстових та зображальних матеріалів).

Віддаючи належну увагу пошуку ідеї друкованої реклами і композиційним шляхам її втілення, не слід нехтувати такими важливими засобами створення дієвого образу, як зображення і текст, основним завданням яких є передача повідомлення цільовій аудиторії.

Зображення – це візуальний образ, який міститься в друкованій рекламі. Він прямо, образно, символічно, асоціативно чи емоційно вказує на певний об’єкт, подію, поняття. Зображення в багатьох випадках значно підсилює вплив реклами, у деяких випадках – цілком або частково заміняє текст [2, с. 261].

У широкому розумінні сучасний рекламний текст виконує найважливішу комунікативну функцію. З функціональної точки зору текст якнайповніше поєднує в собі реалізацію двох функцій впливу. По-перше, це функція впливу мови, що реалізовується за допомогою усього арсеналу лінгвістичних засобів виразності. По-друге, функція масової комунікації, що реалізовується із застосуванням особливих media-технологій, характерних для того або іншого засобу масової інформації [3, c. 182].

Немає єдиних правил написання тексту друкованої реклами. Це творчий процес й тому для розкриття змісту повідомлення використовуються найбільш доцільні прийоми, які забезпечують сприйняття інформації глядачем.

На рівні ж побудови художньої форми слід розглядати співвідношення не тільки тексту і зображення, а всіх елементів графічного дизайну друкованої реклами, на що в сучасних друкованих ЗМІ не звертається належна увага.

Друкована реклама в Україні не є ефективною, що є наслідком недостатньої взаємопов’язаності композиційних елементів рекламного повідомлення. При створенні реклами не враховуються інтереси та вподобання цільової аудиторії. Ефективність будь якої реклами залежить в першу чергу від зацікавлення та розуміння адресатами її дизайну, головної ідеї і стилістичного оформлення. Крім того, цільова аудиторія часто не звертає свою увагу на газетну рекламу також через наявність великої кількості схожих повідомлень інших фірм.

Найбільше увагу читачів друкованих видань привертає великий розмір рекламних блоків і влучний заголовок реклами. Також велике значення у сприйнятті інформації відіграє колір елементів графічного дизайну. Читачі газет переважно вибирають образотворчі (головним елементом є зображення) і комплексні (текст і зображення рівнозначні) рекламні звернення. Практично на текстову рекламу (головним елементом є шрифт) увага не звертається. Це свідчить про те, що найбільше на сприйняття друкованої реклами цільовою аудиторією впливає зображення, хоча не менш важливим є заголовок. Ці елементи композиції забезпечують цілісне сприйняття інформації та її відтворення у свідомості адресатів.

Основним недоліками реклами у газетах є погана якість друку та її непрофесійне оформлення. Крім того, негативно впливає на сприйняття рекламних звернень невдале розміщення реклами, дрібний шрифт тексту, невідповідність зображень змісту тексту, замалі розміри рекламних блоків, недостатня взаємопов’язаність композиційних елементів рекламного повідомлення та неякісне стилістичне оформлення.

Привертати увагу і викликати зацікавленість у глядача – перша і найважливіша функція друкованої реклами Тому потрібно враховувати психологію цільової аудиторії, більш детально вивчити її потреби, вподобання. Чим більш професійний рівень технічного і естетичного виконання рекламних звернень, тим сильніша їхня дія на споживача інформації. Друкована реклама має володіти такими основними естетичними якостями, як виразність, оригінальність, гармонійність, єдність форми, змісту і стилю.

Виразністю називають здатність друкованої реклами наочно відображати зміст інформації, що публікується. Одна з особливостей реклами полягає в тому, що в ній зміст поєднується з декоративним оформленням.

Оригінальність – це своєрідність, індивідуальність наочно відображуваних елементів форми і відношень між ними. Завдяки такому своєрідності можна відрізнити одну рекламу від іншої. Новизна змісту реклами припускає новизну її форми. Однак оригінальність реклами не виключає, а, навпаки, передбачає збереження певних традиційних ознак, наприклад, національних, галузевих, фірмових.

Гармонійність передбачає не тільки взаємозв’язок між окремими елементами друкованої реклами, але й органічну узгодженість між ними і друкованим виданням в цілому.

Єдність форми, змісту і стилю робить рекламу естетично привабливою і покращує її сприйняття. Всі ці три складові (форма, зміст, стиль) повинні бути органічно взаємопов’язані, інакше буде порушена цілісність друкованої реклами.

В умовах наростаючого рекламно-інформаційного потоку друкована реклама повинна перетворювати інформацію на візуальний сигнал, тим самим прискорюючи розуміння і запам’ятовування цієї інформації. Проте, аби такий подразник став причиною бажаного для рекламодавця результату, слід дотримуватися єдиної концепції максимальної узгодженості під час розробки дизайну, підборі інформаційного та наочного матеріалу, виготовленні рекламного слайду [1, с. 50].

Працюючи над художнім образом, дизайнери, художні та технічні редактори повинні оцінювати можливості конструювання такої форми рекламного повідомлення, щоб споживач міг швидко отримати необхідну інформацію, без труднощів відшукати потрібне. Тому, при побудові та оформленні друкованої реклами потрібно керуватися композиційними законами:

• бути цілісною, впорядкованою, не містити таких елементів або частин, які суперечили б її функціональному призначенню;
• система її побудови повинна ґрунтуватися на взаємопов’язаності головних і другорядних елементів;
• реклама повинна бути узгоджена з розміром сторінки, форматом і стилем оформлення друкованого видання [6, с. 116].

Також з великою увагою для підвищення ефективності друкованої реклами потрібно відноситися до її кольору. Колір в композиції акцентує в тій або іншій мірі найбільш істотну сторону теми, головну її ідею. Це сильний композиційний засіб, яким потрібно користуватись уміло. Колір має бути природним, ненав’язливим, відповідати загальній композиції твору. У наші дні актуальне зіставлення контрастних кольорів, що створює враження насиченості і складності.

Для вдосконалення рекламних звернень не слід нехтувати таким важливим елементом композиції як текст, основне завдання якого полягає в передачі інформації. Текст має бути коротким, виражений простими зрозумілими для цільової аудиторії словами, а також спонукати до певної дії. Він повинен містити достатньо інформації про певний товар або послугу. Кожна фраза у тексті має нести нову інформацію. У рекламному тексті зміст усіх подальших пропозицій повинен бути пов’язаним з тим, що було сказано в попередніх, так, щоб жодна фраза не була зайвою [5, c. 121].

З позиції комунікації зі споживачем велике значення мають рекламні реквізити – довідкова інформація, розміщена в рекламному тексті, метою якої є налагодження прямого контакту між споживачем рекламної інформації і виробником товарів або послуг.

Також велике значення у процесі організації уваги читачів мають правильно підібрані заголовки. Заголовок повинен бути набраний шрифтом, який і за накресленням, і за кеглем був би контрастним до тексту. Але, безперечно, найголовніша вимога до заголовка – це його зміст. Щоб заголовок і текст краще сприймались, слід використовувати зображення. Вони не тільки організовують сприйняття тексту, але і на підсвідомому рівні привертають увагу читачів контрастом на тлі текстових масивів. Текст і зображення – це два різні елементи композиції, які повинні доповнювати один одного, залишатись цілісним образом твору, передаючи головну ідею автора.

Шрифтові елементи неможливо розглядати окремо від тексту, оскільки неузгодженість використання шрифтів зменшує ефективність сприйняття рекламного повідомлення вцілому. Також сприйняттю перешкоджає використання більше двох різних шрифтів, як відрізняються один від одного характером і стилем оформлення. Колір шрифту та фону завжди мають бути контрастними – чим різкіше виділяється шрифт на фоні, тим він легше читається й сприймається. При виборі шрифту варто пам’ятати, що він має відповідати рекламованим товарам і не ускладнювати сприйняття своїм графічним оформленням.

Проте не завжди якісне оформлення дизайну друкованої реклами, дотримання цілісності композиції, якісний друк, відповідне розміщення рекламних блоків забезпечують привернення уваги адресатів та купівлю ними товару. Найчастіше попит на послуги або товари може залежати від інших факторів: сезонність, тимчасове зниження потреб, зміна пріоритетів, поява конкурентів. Не можна забувати, що багато залежить від спілкування співробітників компанії з потенційними клієнтами. Можливо, що зниження попиту пов’язане не з поганою рекламою, а з тим, як поводять себе консультанти з потенційними клієнтами [7].

Отже, друкована реклама в українських засобах далека від ідеального функціонування, але знаходяться на етапі розвитку, причому з кожним новим роком для її створення використовуються нові композиційні прийоми, які все ще потребують вдосконалення. Для вдосконалення друкованої реклами необхідно: враховувати психологію цільової аудиторії, визначити сферу дії і впливу реклами, використовувати різні композиційні прийоми для «просування» певних товарів чи послуг, грамотно використовувати контраст і колір. Друкована реклама повинна головну ідею автора передавати максимально стисло, лаконічно, чітко, використовуючи при цьому різні композиційні прийоми.

Графічний дизайн друкованої реклами має свої недоліки. Але основна причина того, що цільова аудиторія майже не звертає свою увагу на рекламні звернення полягає у перенасиченості комунікативного простору України такими ж повідомленнями. Тому для привернення уваги, активізування сприйняття потрібно створювати друковану рекламу, яка повністю виділяється серед інших видів реклами.

Список використаних джерел та літератури

1. Васильев, Г. А. Основы рекламной деятельности [Текст] : учеб. пособие для вузов / Г. А. Васильев, В. А. Поляков. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 414 с.
2. Владимирська, А. Реклама [Текст] : навч. посіб. / А. Владимирська, П. Владимирський. – К. : Кондор, 2006. – 334 с.
3. Документ как социокультурный феномен: Сборник материалов IV Всероссийской научно-практической конференции с международным участием [Текст] / Под общ. ред. Н.С. Ларькова. – Томск : Томский государственный университет, 2010. – 624 с.
4. Друкована реклама [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1178 – Назва з екрану. (дата доступу 27.10.12).
5. Иванова, К. А. Копирайтинг: секреты составления рекламных и PR-текстов [Текст] / К. А. Иванова. – СПб. : Питер, 2005. – 144 с.
6. Курушин, В. Д. Дизайн и реклама [Текст] / В. Д Курушин. – М. : ДМК Пресс, 2006. – 272 с.
7. Оцінка ефективності реклами: коли, навіщо і як проводити [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kasner.kiev.ua/ocinka-efektivnosti-reklami-koli-navishho-i-jak/. – Назва з екрану. (дата доступу 10.02.13).
8. Рекламная деятельность [Текст] : учебник для студентов высших учебных заведений / Ф. Г. Панкратов, Ю. К. Баженов, Т. К. Серегина, В. Г. Шахуриы. – 6-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательско-торговая корпорация «Дашков и К», 2003. – 364 с.
9. Саттон, Т. Гармония цвета: Полное руководство по созданию цветовых комбинаций [Текст] / Т. Саттон, Б. Вилсн; Пер. с англ. В. П. Воропаева. – М. : ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 215 с.
10. Шевченко, В. Я. Композиція плаката [Текст] : навч. посіб. / В. Я Шевченко. – Х. : Колорит, 2004. – 123 с.