Науковий керівник:
Шулик Юлія Віталіївна
доцент, кандидат економічних наук

Бюджетний дефіцит України і шляхи його подолання

Досліджено дефіцит бюджету як економічне явище, визначено причини його виникнення, проаналізовано основні показники виконання Державного бюджету України. Запропоновано напрями щодо зменшення дефіциту державного бюджету.

Ключові слова: бюджет, доходи бюджету, видатки бюджету, дефіцит бюджету, чинники дефіциту, фінансування державного бюджету,  фінансування дефіциту.

Постановка проблеми. Стан бюджету відображає як економічний так і соціальний стан держави. Кожна країна має бути зацікавленою у  нарощенні бюджетного потенціалу, що дозволить їй повністю виконувати свої функції та покращувати рівень життя населення в Україні.

Проблема дефіциту державного бюджету – є однією з найнагальніших.  Згідно до даних державної статистики України, протягом 1991р і по цей час спостерігався постійний брак фінансових ресурсів у бюджеті, а в останні роки ця проблема є найбільш актуальною.

Нестабільність та незбалансованість бюджету свідчить про необхідність вибору раціональних методів подолання дефіциту бюджет.

Метою статті є аналіз стану бюджетного дефіциту в Україні, а також методів його подолання.

Аналіз досліджень і публікацій. Особливе значення у дослідженні питання бюджетної незбалансованості відіграють праці зарубіжних вчених: Р. Барро, Ш. Бланкарта, Дж. Б’юкенена, Дж. Хікса, М. Мейера. Серед відомих сучасних вітчизняних дослідників можемо виокремити напрацювання В. Андрущенка, С. Буковинського, О. Василика, В. Геєца, О. Кириленко, В. Опаріна, В. Суторміної, В. Федосова, С. Юрія та багатьох інших.

Виклад основного матеріалу дослідження. Центральне місце в системі державних фінансів займає саме державний бюджет. Бюджет є основою функціонування коштів держави в цілому, а також його адміністративно-територіальнихутворень.

Керівництво кожної країни прагне до того, щоб досягти збалансованості державного бюджету, тобто такої ситуації, при якій  видаткова та дохідна частина бюджету рівна між собою. Однак на цей баланс впливають різноманітні фактори, в результаті чого дохідна частина державного бюджету не може покрити всі видаткові статті.

Для України бюджетний дефіцит – це явище, яке переслідує її з років утвердження незалежності і тому відчуває постійний брак фінансових ресурсів. На рис.1 показана динаміка зміни рівня дефіциту бюджету України протягом 2004-2018 роки. 2004 рік як базовий обраний так, тому що саме у цьому році була визначена національна валюта України [5].

Відповідно до рис.1, очевидно, що протягом аналізованого періоду дефіцит державного бюджету зростає. Також можна стверджувати, що динаміка є циклічною – 2006-2010 роки, 2011-2014 роки, 2015-2016 роки та 2017-2018 роки. Максимальний дефіцит державного бюджету у 6% спостерігався у 2010 році.

Виникнення бюджетного дефіциту обумовлюється багатьма  причинами, серед яких можна виділити такі, як спад суспільного виробництва, завищені витрати на реалізацію соціальних програм, значні витрати на оборону, зростання «тіньового» сектору економіки, зростання граничних витрат суспільного виробництва, неефективний бюджетний механізм, який дозволить державі використовувати його як стимул розвитку економіки.

Всі країни намагаються звести до мінімуму ризики виникнення дефіциту бюджету, оскільки такий стан держбюджету небажаний для країни – через бюджетний дефіцит відбувається зростання державного боргу і інфляція. Фінансове становище країни вважається нормальним, якщо бюджетний дефіцит не перевищує 2-3% від валового внутрішнього продукту[2].  Якщо дефіцит державного бюджету коливається в межах 3-10%, він вважається допустимим, проте при показниках понад 20% дефіцит називають критичним. [3, c. 218].

Для більш детального дослідження необхідно проаналізувати зовнішній і внутрішній борг України, який формується на основі кредитного методу. Для прикладу, з 1997 року по 2017 роки ЄС запозичило Україні понад 29 млрд. дол, МВФ – 12 млрд. дол. А це в свою чергу провокує спіраль боргу, бюджетний дефіцит через державний борг утворює ще більш значний за обсягом бюджетний дефіцит.

Фінансові ресурси іноземних кредиторів складають 64% державного боргу, в той час як 36% – гроші українців, які позичили державі. Аналізуючи рис.2, спостерігається стрімке зростання внутрішнього і зовнішнього боргу України. Загальний обсяг державного боргу України на 01.01.2018 року складає 2141674 млн. грн, що на 10% більше, ніж у 2016 році. Протягом всього досліджуваного періоду як абсолютний розмір, так і питома вага зовнішнього боргу перевищує відповідні показники внутрішнього боргу. Наслідками такого положення є погіршення економічного становища країни, перерозподіл доходів між різними верствами населення та відтік національного капіталу за кордон. Необхідно також зазначити, що це негативно позначається на стані збалансованості бюджету наступних років, оскільки навантаження на погашення основної частини боргу та виплату процентів за боргом відбуваються за рахунок видаткової частини державного бюджету. Більшість запозичень, взятих Україною протягом цих років, залучалися на коротко- та середньостроковій основі. Це негативно вплине на стан бюджетної політики країни, адже необхідно щорічно виплачувати значні відсотки за користування кредитними ресурсами та великі суми на погашення основної суми боргу.

На рис. 3 наведена динаміка сукупного державного боргу та ВВП України з 2004 р. по 2017 р.

На графіку видно, що зі зростанням рівня ВВП країни [11], відбувається стрімке збільшення Державного боргу, особливо це помітно в 2013–2014 рр. і його зростання з кожним роком продовжується. Державний борг України у 2017 р. у відсотках до ВВП склав 82,9 %, а це на 47,9 % перевищило безпечний рівень державного і гарантованого державою боргу України [5].

Актуальність скорочення дефіциту державного бюджету відзначається урядами багатьох держав.  Вирішення проблеми дефіциту бюджету залежить від правильності його оцінки і проведення дієвих заходів, спрямованих на зменшення бюджетного дефіциту. Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних способів. До найважливіших з них можна віднести такі: залучення позик; проведення державою активних операцій (повернення коштів з депозитів, розміщених у вітчизняних і зарубіжних банках; надання цінних паперів з метою одержання доходів; використання коштів, накопичених на казначейському рахунку уряду. Залучення позик з метою фінансування дефіциту бюджету здійснюється в різних видах і формах, до яких належать, зокрема, внутрішні та зовнішні запозичення, що проводяться в формі кредитних угод, облігацій, казначейських зобов’язань та ін. [5, c. 121].

Відповідно до Бюджетного кодексу України джерелами фінансування бюджету є [2]:

• кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
• кошти від приватизації державного майна;
• повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу чи пред’явлення цінних паперів;
• вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Крім того, за законом, джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Національний банк не має права надавати кредити на фінансування витрат Державного бюджету України в національній та іноземній валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу чи іншу юридичну особу, майно якої перебуває в державній власності.

Фінансування бюджетного дефіциту можливе з використанням різних способів, які наведені на рисунку 4 [6, c.32 ].

Основним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету протягом 2011- 2017 рр. залишаються кошти від державних внутрішніх та зовнішніх запозичень.

В умовах безперервної незбалансованості бюджету уряд повинен постійно шукати джерела фінансування дефіциту, основними з яких є здійснення зовнішніх позик та емісія грошей. Значна девальвація гривні у 2014―2015 рр., обумовлена агрегованою дією таких факторів, як відтік депозитних коштів у банківській системі, зменшення міжнародних резервів країни до критичного рівня, активні спекулятивні операції на фінансовому ринку, призвела до значного зростання державного боргу (із 480 млрд грн станом на 31.12.2013 до 1 трлн. 185 млрд. грн. станом на 30.04.2015 року). Це, відповідно, спричинило збільшення видатків із бюджету на обслуговування такого боргу [5].

Звісно, міжнародні фінансові інституції враховують, що в умовах економічної кризи Україні буде важко повертати попередні кредити, тому при розгляді заявок на рефінансування чи нові запозичення висувають певні вимоги щодо формування бюджету країни.

Висновки. Бюджетний дефіцит є важливим інструментом державної фінансово-кредитної політики, засобом впливу на економіко-соціальне становище країни.  В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит може бути знижений або за рахунок збільшення доходів держави, або за допомогою державних запозичень. Найбільш оптимальним засобом боротьби з бюджетним дефіцитом є збільшення доходів держави. Таким чином, стратегічним завданням під час вирішення проблем збалансування бюджету має стати підвищення ефективності суспільного виробництва, яке сприятиме зростанню обсягів фінансових ресурсів суспільства, що є основним джерелом доходів бюджетів.

До основних напрямів активізації бюджетної політики з питань фінансування дефіциту державного бюджету слід віднести такі:

• – ресурси, залучені з метою фінансування дефіциту бюджету, доцільно направляти на посилення інвестиційної діяльності держави та поліпшення умов забезпечення економічного зростання;
• – мобілізовані кошти необхідно використовувати для вирішення економічних і соціальних проблем з урахуванням не тільки поточних, але й середньо- і довгострокових перспектив;
• – у майбутньому погашення боргових зобов’язань має бути рівномірним і не призводити до перевантаження бюджетної системи у кожному конкретному періоді.

В даний час дуже важливо приймати продумані закони, спрямовані на підтримку національних виробників і розвиток виробництва, а також розробити механізм їх виконання.  Необхідно прагнути до збалансованого бюджету держави, який можна досягти шляхом стримування зростання державних витрат і встановлення в країні рівня оподаткування, який в достатній мірі покриє всі необхідні суспільні потреби.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сержанов, В. В. Аналіз дефіциту державного бюджету України / В. В. Сержанов, Г. І. Костьов’ят // Науковий вісник Ужгородського університету. – 2016. – №3 (37). – С. 98–102. 

2. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : Бюджетний кодекс від 07.08.2010N 5290-VI  [зі змін. та доп.]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

3. Коляда Т. А. Джерела фінансування дефіциту бюджету: тенденції у застосуванні та виклики для стабільності державних фінансів України / Т. А. Коляда // Бізнесінформ. – 2016. – №2. – С. 215-222.

4. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/

5. Довгань Л. П. Теорія і практика фінансування дефіциту державного бюджету України / Л.П. Довгань, І.О. Пімонова // Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України. – 2017. – №1. – С. 118-125.

6. Оченаш І. П. Джерела фінансування бюджетного дефіциту та його місце у системі бюджетного регулювання / І. П. Оченаш // Регіональна бізнес-економіка та управління. – 2017. – №2(38). – С. 30-34.

 This article contains analysis of pensionary reform, its drawbacks and problematic aspects. Moreover, the most effective ways of attaining better results are offered.

 Постановка проблеми. Восени 2011 року законодавцями України було створено пенсійну реформу – одна із найбільш неоднозначних реформ останнього часу. Запровадження даної реформи буде здійснюватись поетапно, протягом доволі тривалого відрізку часу, але навіть це не зменшило суспільного резонансу щодо змін у регулюванні пенсійних правовідносин, які виникнуть внаслідок цієї реформи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Оскільки предметом даної статті є проблеми та недоліки пенсійної реформи 2011 року, існує багато критичних публікацій, але досить мало наукових досліджень на вказану тематику, проте оскільки тема є гостро актуальною – у фахових виданнях є значна кількість цікавих статей, де в різних аспектах досліджується фінансово-демографічні аспекти підвищення пенсійного віку в Україні та інші проблемні питання.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження проблемних питань та недоліків пенсійної реформи 2011 року. Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки наступних завдань: розкрити зміст та проаналізувати проблемні питання пенсійної реформи 2011 року та запропонувати можливі варіанти їх подолання.

Викладення основного матеріалу. Пенсійна реформа 2011 року, без сумніву, на сьогодні, це один із найбільш неоднозначних кроків діючої влади. Найкращим підтвердженням цьому слугують протести тих верств населення, яких найбільше зачіпають нововведення [5, c. 38].

Мета запровадженої пенсійної реформи, яка стартувала з жовтня 2011 року, полягає у збалансуванні витрат держави на соціальні гарантії, зокрема – пенсії, та доходами, за рахунок яких ці витрати фінансуються. Тому, українські економісти дають таку дефініцію  пенсійній реформі – це спроба урівноваження дохідної та видаткової частин бюджету Пенсійного фонду України [4, c. 228].

У 2010 році дефіцит коштів Пенсійного фонду України склав 26,6 млрд. грн., у 2011 – 30,1 млрд.грн. Покриття дефіциту коштів передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України.

Реакція населення на запроваджену реформу виявилася негативною.  Якщо станом на 1 січня 2011 року у Пенсійному фонді на обліку було 445,295 тисячі працюючих осіб, то станом на перше травня їх кількість скоротилася до 409,739 тисячі. Тобто, значна кількість працюючих (тієї частини населення, яка і створює ці ж пенсійні надходження) вийшли на пенсії раніше, для того щоб в результаті реформи їхня пенсія не зменшилася, адже закон зворотної сили немає.

Дохідну базу Пенсійного фонду, як і бюджету в цілому, підриває ще один факт – констатується статистично, що в Україні за І півріччя 2011 року на 400 тисяч скоротилася кількість платників до Пенсійного фонду. Це означає, що саме на стільки зросло безробіття, в тому числі в результаті введення Податкового кодексу. Частина підприємців вдалися до різноманітних заходів з метою приховання прибутку (що сприяє збільшенню сектору тіньової економіки), частина – згорнула свою діяльність [4, c. 20]. Таким чином, посилюється дисбаланс між працюючими і пенсіонерами, дохідною та видатковою базами Пенсійного фонду.

Одночасно, за даними досліджень, українці платять одні з найвищих у Європі пенсійних зборів, при цьому отримують одну із найменших пенсій [2, c. 63]. Так, середній розмір відрахувань із зарплати до Пенсійного фонду складає 35%, а середня пенсія складає близько 1122 гривень.

При тому, що шведи, які відраховують у пенсійний 32,8% зарплати, отримують пенсію в 2000 доларів на місяць. А американці, з 10,7% відрахуваннями – в середньому 1100 доларів. У сусідній Росії розмір середньої пенсії складає близько 290 доларів, а відрахування у Пенсійний фонд – 29% з зарплати [2, c. 63].

Нинішня пенсійна реформа не здатна повноцінно вирішити питання дефіциту Пенсійного фонду, оскільки підходить до цього завдання надто вузько. Так, на думку голови парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва Наталії Королевської, з якою ми погоджуємося, дефіцит Пенсійного фонду – проблема триярусна [1, c. 19].

Перший ярус – це тіньова економіка, з якої не сплачуються податки. Без легалізації економіки, 50% якої знаходиться в тіні, ніколи не буде гідних пенсій і збільшення доходів бюджету. Легалізація економіки – не лише легалізація зарплат. Пропозиції уряду щодо детінізації зарплат, в які закладені винятково репресивні заходи, не вирішують проблеми. Пропоноване посилення повноважень контролюючих органів лише дасть чиновникам додаткові важелі тиску на бізнес. Отже, ростиме корупція, підприємці будуть продовжувати йти в тінь, а надходження до Пенсійного фонду – падати.

Другий ярус – це демографічна проблема. 1 квітня 2011 року чисельність пенсіонерів усіх категорій становила 13,8 мільйони осіб. При цьому громадян працездатного віку нараховувалося 18,4 мільйони. Тобто на одного пенсіонера припадає 1,3 людини працездатного віку.

За даними Українського інституту соціальних досліджень, 85% українців вважають, що криза в країні триває. Також 58% переконані, що їхнє майбутнє виглядає значно гірше або швидше гірше, ніж рік тому. Цей факт змушує молоді сім’ї виховувати 1, максимум 2 дитини, а це ті люди, які через 20-25 років пенсійно утримуватимуть нинішніх працюючих.

Третій ярус – це падіння економіки. Після введення в дію Податкового кодексу в Україні розпочався тренд зростання безробіття і скорочення інвестицій. А збільшення безробіття скорочує ВВП та зменшує дохідну частину бюджету та позабюджетних фондів, до яких відноситься і Пенсійний фонд.

Для того, щоб пенсійна реформа справді була ефективною, нині необхідно враховувати такі фактори.

1. Без розвитку економіки ніколи не буде бездефіцитного бюджету Пенсійного фонду. Необхідно стимулювання підприємництва, створення умов для конкуренції дозволить створювати робочі місця. Відповідно, зростуть і відрахування в Пенсійний фонд.

Створення тільки 500 тисяч робочих місць дозволить збільшити відрахування до Пенсійного фонду на 4 мільярди гривень на рік. При цьому вся пенсійна реформа затівається заради економії 2,5 мільярда гривень на рік [3, c. 126].

2. Пенсійна реформа не дасть ефекту, поки половина економіки знаходиться в тіні. Зокрема, компаніям повинно бути вигідно платити легальну зарплату.

В Україні одні з найвищих соціальних відрахувань. Українець платить в соціальні фонди в середньому 37% зарплати, тоді як житель США – 27%, ЄС – 19% [2, c. 63]. У результаті, близько 120 мільярдів гривень зарплат на рік видаються в конвертах.

Виведення зарплати з тіні дозволить збільшити надходження до Пенсійного фонду на 42 мільярди гривень, що майже удвічі перевищує нинішній дефіцит ПФ.

3. Бюджетні кошти повинні витрачатися на реформи, а не на проїдання. Дефіцит Пенсійного фонду повинен покриватися не за рахунок малозабезпечених, а за рахунок бюджетної економії. Необхідно скоротити витрати на утримання депутатів, чиновників, а також ліквідувати схеми розкрадання держбюджету.

4. Однією з цілей реформ повинно стати зростання соціальних стандартів. Зокрема, необхідно переглянути споживчий кошик і таким чином домогтися збільшення мінімального прожиткового мінімуму, мінімальних пенсій і зарплат.

5. Поки за тривалістю життя Україна займає 113 місце у світі, підвищувати пенсійний вік не гуманно. Робити це можна тільки після поліпшення системи охорони здоров’я.

Крім того, людям, старшим за 50 років, знайти роботу майже неможливо. Це означає, що країні потрібна система перекваліфікації. Необхідно дати людям можливість бути конкурентними на ринку праці аж до досягнення пенсійного віку.

Висновки. Певні зміни до пенсійного законодавства вносились з огляду на європейський досвід, який не може бути однозначно пристосований до українського рівня життя. Збільшення пенсійного віку безумовно призведе до зменшення навантаження на державу за рахунок зменшення частки пенсіонерів, що дасть в кінцевому результаті певний позитивний економічний ефект. Але необхідним є розуміння того, що для покращення якості життя пенсіонерів та населення в цілому необхідно нарощувати обсяги ВВП, здійснювати заходи з подолання проблеми неофіційної, прихованої зайнятості, стимулювати створення робочих місць, що в свою чергу вимагає зменшення навантаження на фонд оплати праці. Тобто реформування економіки має бути комплексним і злагодженим, що забезпечить економічний розвиток країни та її економічне зростання. Варто більш ретельно пропрацювати усі аспекти новацій в пенсійному законодавстві, і здійснити широкий комплекс соціальних та економічних реформ для реального покращення рівня життя населення в Україні та досягнення суспільного добробуту і благополуччя. Доки зростає тіньовий сектор економіки, значна частина населення країни знаходиться за межею бідності, зростає рівень безробіття – пенсійна реформа не зможе дійсно мати тих позитивних наслідків, заради яких вона була проведена.

Список використаних джерел

1. Королевська Н.К. Стара нова пенсійна реформа / Н.К. Королевська // Економічна правда. – 2011. –  №06. – С. 19.

2. МакТаггарт Г. Підвищення пенсійного віку: “за” і “проти” / Грег МакТаггарт // Суспільство і соціальна політика. – 2010. – №4. – С. 63.

3. Назарова Г.В. Нова пенсійна система в Україні: наукове видання // Г.В. Назарова, С.Ю. Гончарова, О. О. Тарасенко. – Харків: Ксилон, – 2008. – С. 126.

4. Половинчик Ю. Пенсійна реформа: кардинальні кроки / Ю. Половинчик, Т. Наталія // Україна Бізнес Ревю. – 2011. –  №5 (103). – С. 20.

5. Тягнирядно В. Пенсійна реформа уряду: знову замість реформ / В. Тягнирядно // Економічна правда. – 2011. – №29. – С. 45.

Перелік ключових слів: пенсійна реформа, проблеми та недоліки, 2011 рік, демографія, дефіцит бюджету, соціальні видатки, тривалість життя, тіньова економіка