У статті проаналізовано поезії Волта Вітмена на наявність танатологічних образів; співставлено всі описи феномену смерті, реалізовані в поетичній збірці «Листя Трави», задля кращого розуміння світоглядних ідей поета.

         Ключові слова: феномен смерті, Універсальна Людина, цикл буття, тілесність та духовність, безсмертя.

         The article deals with the analyses of thanatological motives in Walt Whitman’s poetry; it is also compared all descriptions of death phenomenon realized in the book of poetries “Leaves of Grass” which contributes to better understanding of world-view ideas of the poet.

         Key words: death phenomenon, Universal Individual, cycle of existence, corporal and spiritual aspects, immortality. 

Мотив смерті на сьогодні є особливо актуальним у контексті як історїї культури, так і традиції літератури.

Актуальність дослідження. Беззаперечно, танатологічний мотив був та є актуальним у всі літературні епохи, хоча ця актуальність різниться кількісними та якісними показниками.

         Американський поет Волт Вітмен творив у 19 столітті, коли поширення набула течія трансценденталізму з її питаннями життя та смерті. Тому дослідження поезій саме Вітмена на специфіку зображення танатологічних мотивів є актульним, адже дозволяє висвітлити як низку цікавих особливостей світосприйняття поета, так і ідейні основи трансценденталізму в епосі пізнього романтизму.

         Об’єктом дослідження є поезії поетичної збірки «Листя Трави» Волта Вітмена.

Предметом дослідження є танатологічні мотиви у поезіях збірки.

Метою дослідження є встановити  значення феномену смерті та специфіку його зображення в поезії Волта Вітмена.

Для досягнення поставленої мети були використані такі методи:

– метод структуралізму, який допоміг структурувати ідеї та дав змогу розглядати їх автономно;

– метод семіотики, який дозволив знайти окремі знаки та знакові системи у поезіях збірки.

         Огляд критичних джерел: для дослідження використовувались джерела українською мовою. Серед них праця Герасимчука Л. «Рецепція доробку Волта Вітмена» та праця Дубрової О. «Міфософічність поетичного слова Волта Вітмена».

У праці «Рецепція доробку Волта Вітмена» Лесь Герасимчук так характеризує поетичну збірку «Листя Трави»: «Тема збірки – сам Вітмен, сюжет – Людина і Всесвіт, ідея – вічне неухильне торжество Вітмена-Людини».

Звідси, ключове поняття збірки – Вічна Людина, її Вічне Буття в усіх його проявах: суспільному, особистому, духовному.

У своїх поезіях Вітмен створює образ Універсальної Людини, тобто такої, яка охоплює все людство (складається з усього людства), а тому не помирає й існуватиме вічно («Себе я оспівую, себе я славлю,../ а кожний атом, що належить мені, і вам належить» [1, 17]). Тобто не має ніякої диференціації, виділення окремих особистостей; Людина Вітмена надто універсальна, надто космічна, а тому не помре («Я знаю, що я безсмертний,../Знаю, я не зникну» [1, 37]).

Розуміємо, що смерть у Вітмена є лише одним з елементів циклу буття, який складається з чотирьох виділених нами етапів: 1) народження; → 2) праця; → 3) смерть; → 4) безсмертя. Визначимо специфіку кожного з елементів циклу.

На етапі народження ліричний герой позиціонується як такий, що нічого не знає про життя («…Що таке трава?../ Що відповісти дитині? Не більше за неї  я знаю, що таке трава» [1, 22]), але шукає відповідей в собі (трансцентенталістська ідея «довіри лише до себе»): «Стрічні й цікаві круг мене,../ Останні події,../ Їжа, одяг… Все це не Я» [1, 21].

Щодо етапу праці як елементу циклічності буття, то варто виділити дві його складових: фізична праця та творчість. Ліричний герой пропагує трансценденталістську ідею фізичної праці як достатньої умови безбідного життя («…завжди – матерія і зростання» [1, 20]) та вважає, що лише з допомогою творчості приходить усвідомлення власної ідентичності («…розпочинаю пісню і сподіваюся не скінчити її до смерті» [1, 17]). Також саме на етапі праці ліричний герой виділяє ідею рівності душі та тіла як одну з найважливіших у своєму світогляді: «Я – поет Тіла і я – поет Душі…» [1, 31]; «Я сказав, що душа не більша за тіло, / І сказав, що тіло не більше за душу» [1, 78].

Етап смерті характеризується повною відсутністю страху у ліричного героя збірки, для нього смерть – швидше довгоочікуваний пункт призначення («Чи ти гадав, що народитись – це щастя?/…померти – таке саме щастя, і я це знаю.» [1, 24]; «…Роздумуєш над тим, що найлюбіше: ніч, сон, смерть і зірки» [1, 114]). Ліричний герой визначає смерть як складову усіх етапів буття, танатологічний мотив є звичним для його існування: «…життя, ти – рештки численних смертей…» [1, 79].

На етапі безсмертя ліричний герой досягає повної внутрішньої гармонії. І якщо на етапах народження, праці та смерті він лише шукав відповідей у собі, то на етапі безсмертя він уже знаходить їх, а саме: знищення не існує, є вічне оновлення («Я заповідаю себе землі, щоб прорости травою,/ …шукайте мене під підошвами своїх черевиків…» [1, 41]); людське безсмертя – у природі («Як безсмертя зветься? Трава!» [1, 52]; «Найменший паросток свідчить, що смерті немає насправді» [1, 23]).

У висновку, весь світ Волта Вітмена постає однією глобальною ідеєю буття, цикл якого складається з чотирьох етапів: 1) народження; → 2) праця; → 3) смерть; → 4) безсмертя. Поняття смерті у збірці «Листя трави» не має денотативного значення «припинення життєдіяльності, припинення існування»; це скоріше своєрідний етап буття Універсальної Людини, третій за порядком у визначеному нами циклі, а ліричний герой свідомо іде від народження до безсмертя саме через смерть.

Список використаних джерел:

1. Уолт Уїтмен. Поезії. // Пер. з анг. – К., 1984. – 126с.
2. Денисова Т. Історія американської літератури ХХст. – К., 2012. – 487 с.
3. Дуброва О. В. Міфософічність поетичного слова В. Вітмена та Б.-І. Антонича // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. / Відп. ред. В. А. Зарва. – Донецьк, 2009. – Вип. XХ: Лінгвістика і літературознавство. – С. 233 – 240.
4. Дуброва О. В. Філософські домінанти концептів «простору» та «часу» у поезії В. Вітмена та Б.-І. Антонича // Людина. Мова. Культура: Матеріали Міжнародної наукової конференції молодих науковців. – Горлівка, 2009. – С. 52 – 54.
5. Дуброва О. В. Філософсько-антропологічні інтенції творчості Волта Вітмена та Богдана-Ігоря Антонича // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. – Гол. ред. В. С. Курило. – Луганськ, 2010. – Вип. 4 (191): Філологічні науки. – С. 128 – 135.
6. Коротич В. Листя безсмертних трав // Уїтмен У. Листя трави. – К.: Дніпро, 1969. – с. 3-12.

Науковий керівник – доц. Зелінська Л.В.