Ключові слова: об’єктивна сторона злочину, чинні на транспорті правила, транспорт, правила дорожнього руху.

Annotation: In the article the features of the objective side of the crime “Violations of the rules in force in transport” are investigated (Article 291 of the Criminal Code of Ukraine).

Keywords: the objective side of the crime, the rules in force on the transport, transport, traffic rules.

Постановка проблеми. Ступінь суспільної небезпеки порушень правил безпеки на транспорті є дуже високим. Ця небезпечність проявляється в тому, що у разі недотримання встановлених правил завдається шкода життю і здоров’ю людей, предметам матеріального світу, тощо. Отже, слід дослідити особливості злочину «Порушення чинних на транспорті правил» та проблеми, які виникають у разі його вчинення.

Завдання дослідження. Завданням цього дослідження є аналіз особливостей об’єктивної сторони ст. 291 Кримінального кодексу України.

Розробка проблеми.  Вагомий внесок у дослідження злочину «Порушення чинних на транспорті правил внесли вчені України вченими України, такі як О.О. Балобанов, В.І. Борисов, С.В. Гізімчук, В.С. Гуславський, В.І. Касинюк, З.Г. Корчева, О.М. Котовенко, В.А. Мисливий, О.М. Опальченко, В.М. Прусс, В.П. Тихий та інші.

Метою статті є дослідження особливостей об’єктивної сторони злочину «Порушення чинних на транспорті правил» ( ст. 291 КК України).

Виклад основного матеріалу. Елементами складу злочину є об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. Відповідно з диспозиції ст. 291 КК України «Порушення чинних на транспорті правил»  випливає, що цей злочин може включати в себе два об’єкти. Основний безпосередній об’єкт злочину – безпека руху та експлуатації всіх видів транспорту від неправомірних дій пасажирів та інших осіб. Додатковим обов’язковим його об’єктом є життя, здоров’я особи, власність, інші блага [3, с. 466].

Далі нам потрібно зосередити увагу на об’єктивній стороні злочину. Об’єктивну сторону злочину «Порушення чинних на транспорті правил» складають діяння, наслідки та причинний зв’язок між ними. Обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 291 КК України, – дві форми діяння: 1) порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух; 2) порушення правил, норм і стандартів виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів [3, с. 466].

Перший спосіб – це невиконання правил, норм і стандартів. Диспозиція ст. 291 КК України бланкетна, отже вона для розкриття змісту відсилає нас до різних правил, інструкцій, статутів, що діють на усіх видах транспорту. Особа, на яку покладено обов’язок виконати якусь дію або утриматись від її вчинення, робить все навпаки: вчиняє заборонену дію (діяння у виді дії) або не виконує обов’язкову дію (діяння у виді бездіяльності). Наприклад, відповідно до пп. 9.2, 9.3 Правил дорожнього руху  водій транспортного засобу повинен подати сигнал світловими покажчиками чи рукою перед початком руху і зупинкою, перед перестроюванням, поворотом або розворотом [4]. Невиконання вказаної дії свідчить про невиконання Правил дорожнього руху, тобто про бездіяльність особи. Ще одним яскравим прикладом є недотримання правил поведінки осіб на залізничному транспорті. Відповідно до пп. 3, 5 Постанови КМУ Про правила поведінки громадян на залізничному транспорті особи, які не належать до працівників залізничного транспорту, не мають права ходити по залізничних коліях, знаходитися у службових приміщеннях залізниці, крім приміщень, де
здійснюється прийом громадян, у вагонах під час їх відстою. Для проходу до поїзда або виходу до вокзалу пасажири повинні користуватися призначеними для цього пішохідними мостами, тунелями чи переходами. Забороняється   псувати   колії,   споруди  та  обладнання залізниці, а також вчиняти інші дії,  які можуть порушити  розклад чи безпеку руху на залізниці [5].  Отже, якщо вказані правила не будуть виконуватися, то це потягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 291 КК України.

Другий спосіб – неналежне виконання правил. У цьому випадку особа при обов’язку виконання дії здійснює її неналежним чином (діяння у формі бездіяльності). Наприклад, особа, яка хоче скористатися проїздом у залізничному транспорті (вагоні), повинна переконатися, що її ручна поклажа не перевищує 36 кілограмів. Коли особа вдома важила свою ручну поклажу, то вага становила 35, 5 кілограмів, проте як виявилося пізніше, ваги цієї особи були трішки пошкодженими. Згідно з  п. 12 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті пасажири  з  ручною  поклажею  вагою більше 36  кілограмів  та  з легковаговою ручною поклажею об’ємом, більшим  місткості  місць  для  її   перевезення,   у   вагон   не допускаються [5]. Також, відповідно до п. 14.2 Правил дорожнього руху водій (наприклад, скутера з електродвигуном до 3 кВт) перед початком обгону повинен переконатися у чотирьох обставинах: а) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону; б) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч; в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані; г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, який він обганяє, повернутися на займану смугу [4]. Водій робить все необхідне у фізичному розумінні для виконання цієї дії: дивиться вперед, у дзеркало заднього виду і т.д., але впевнюється при цьому лише у трьох з чотирьох необхідних обставин при реальній можливості впевнитися у всіх.

Порушення правил можуть допускатися при виготовленні транспортних засобів, окремих частин і механізмів. При виконанні таких робіт можуть використовуватися запасні частини інших транспортних засобів. Такі частини іноді не відповідають технічним вимогам швидкості руху, не витримують певної ваги, у зв’язку з чим можуть виникати аварії під час їх експлуатації [2].

Деякі правила, норми, стандарти можуть не дотримуватися у разі переобладнання чи ремонту транспортних засобів.

Склад злочину, передбаченого ст. 291 КК України є матеріальним, тобто суспільно-небезпечні наслідки є обов’язковою ознакою цього складу .

Наслідками злочину «Порушення чинних на транспорті правил» є загибель людей або інші тяжкі наслідки. Аби настала кримінальна відповідальність потрібно, щоб загинула хоча б одна людина. Іншими тяжкими наслідками є тяжкі тілесні або середньої тяжкості тілесні ушкодження та велика матеріальна шкода.

Між діянням і наслідком повинен бути встановлений причинний зв’язок. Для встановлення причинного зв’язку в суді нерідко призначаються експертизи [2].

Правила безпеки руху транспорту можуть бути у різних формах виражені в нормативних актах. Здебільшого вони формулюються у формі категоричної настанови або категоричної заборони. Однак трапляються норми, виражені в рекомендаційній формі.

Рекомендаційний характер норми виключає її обов’язковість. Саме по собі невиконання рекомендації не може розглядатися як порушення правил безпеки руху. Але якщо внаслідок ігнорування особою рекомендації настали тяжкі наслідки, вона повинна нести відповідальність. Рекомендаційний характер норми ніби залишає особі більше свободи вирішувати, як діяти в конкретній ситуації, але не знімає з неї відповідальності за помилкове рішення. Ігноруючи рекомендацію, особа бере на себе ризик настання суспільно небезпечних наслідків. Так, наприклад, інформаційно-вказівний дорожній знак 5.30, передбачений Правилами дорожнього руху, встановлює рекомендовану швидкість для транспортних засобів на певній ділянці дороги. Дотримання водієм зазначеної на даному знаку швидкості не є обов’язковим. Проте якщо внаслідок її перевищення стануться суспільно небезпечні наслідки, передбачені КК, то за наявності всіх ознак злочину водій повинен нести кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки руху на транспорті (виходячи з приналежності транспортного засобу до механічних – за ст. 286 чи ст. 291 КК України).

Висновки. Закон України «Про транспорт» виділяє серед транспорту загального користування залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен [6, с. 446].

Визначити повний перелік порушень чинних на транспорті правил неможливо у зв’язку із значною кількістю нормативних актів, що встановлюють ці правила. До того ж такі правила не є постійними і з розвитком техніки та появою нових видів транспортних засобів доповнюються та змінюються. Стаття 291 КК не містить чіткого визначення, за порушення яких саме правил, норм і стандартів настає відповідальність за цією нормою. На наш погляд, це будь-які правила, норми і стандарти на транспорті загального користування, прийняті та введені в дію у встановленому порядку, що убезпечують рух, а також регулюють порядок виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів. Містяться вони у нормативних актах, що діють на території України: законах, підзаконних нормативних актах, міжнародних нормативних актах, до яких приєдналася Україна.

Література

1. Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 року № 2341-III р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14.
2. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, В.І. Борисова, В.І. Тютюгіна. – 5-те вид., допов. – Х. : Право, 2013. Т. 2 : Особлива частина / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін. – 2013. – 1040 с.
3. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 8-ме вид., переробл. і доп. – Х., 2011. – 657 с.
4. Правила дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України в редакції від 8 жовтня 2014 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1306-2001-п
5. Про правила поведінки громадян на залізничному транспорті: Постанова КМУ від 10 листопада 1995 р. № 903. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/903-95-%D0%BF
6. Про транспорт: Закон України від 10.11.94 р. // ВВР. – 1994. – № 51. – С. 446.

Ключові слова: суб’єктивна сторона злочину, чинні на транспорті правила, транспорт, правила дорожнього руху.

Annotation: In the article the features of the subjective features of the crime “Violations of the rules in force in transport” are investigated (Article 291 of the Criminal Code of Ukraine).

Keywords: the subjective part of the crime, the rules in force on the transport, transport, traffic rules.

Постановка проблеми. В Україні  щорічно нараховується близько тисячі злочинів у сфері порушення чинних на транспорті правил. Ступінь суспільної небезпеки є надзвичайно високим. Ця небезпечність проявляється в тому, що у разі недотримання встановлених правил завдається шкода життю і здоров’ю людей, предметам матеріального світу, тощо. Отже, слід дослідити особливості злочину «Порушення чинних на транспорті правил».

Завдання дослідження. Завданням цього дослідження є аналіз особливостей суб’єктивних ознак злочину передбаченого ст. 291 Кримінального кодексу України.

Розробка проблеми.  Вагомий внесок у дослідження злочину «Порушення чинних на транспорті правил внесли вчені України вченими України, такі як О.О. Балобанов, В.І. Борисов, С.В. Гізімчук, В.С. Гуславський, В.І. Касинюк, З.Г. Корчева, О.М. Котовенко, В.А. Мисливий, О.М. Опальченко, В.М. Прусс, В.П. Тихий та інші.

Метою статті є дослідження особливостей суб’єктивних ознак злочину «Порушення чинних на транспорті правил» ( ст. 291 КК України).

Виклад основного матеріалу. В умовах інтенсивного розвитку транспорту зростає потужність та швидкість руху транспортних засобів, що має важливе значення для розвитку суспільства. Порушення різних правил в процесі експлуатації транспортних засобів, неякісний ремонт та обслуговування технічних систем транспорту може викликати аварії та катастрофи, в яких гинуть люди, матеріальні цінності. В числі різних заходів, спрямованих на зменшення небезпечних наслідків, які можуть настати в процесі руху транспортних засобів, важливе значення мають кримінально-правові.

Диспозиція ст. 291 КК України «Порушення чинних на транспорті правил» є бланкетною. Для притягнення працівника транспорту до кримінальної відповідальності потрібно встановити факт порушення відповідних правил, чи неналежне виконання своїх обов’язків при ремонті та обслуговуванні засобів транспорту. З огляду на можливі особли­во тяжкі наслідки на цих видах транспорту діяльність працівників транспор­ту суворо регламентована. При мотивуванні звинувачення повинне бути по­силання на конкретні статті, параграфи, пункти чинних на зазначених видах транспорту правил, інструкцій, наказів, які були порушені. Слід мати на увазі, що діяльність по ремонту засобів транспорту також регламентована відповідними технічними нормами. Тому недоброякісним слід визнавати ре­монт, за якого не усуваються небезпечні для руху та експлуатації дефекти засобів транспорту, використання для ремонту неякісних частин, механізмів, обладнання чи приладів.

Суб’єктом аналізованого злочину є фізична осудна особа, якій на момент його вчинення виповнилося 16 років [2, с. 467]. Проте слідча та судова практика вимагають встановлення у особи, яка порушила чинні на транспорті правила, додаткових ознак, які не є обов’язковими для кваліфікації діяння, але визначають цю особу суб’єктом ст. 291 КК України, а не іншого злочину. Аналіз додаткових ознак дозволяє сказати, що до таких суб’єктів належать: пішоходи, пасажири, погоничі тварин, особи, які керують всіма видами транспортних засобів залізничного, водного, повітряного, автомобільного або електричного транспорту чи є відповідальними за безпеку їх руху, крім випадків, передбачених ст. 276, 281, 286-288 КК України (водії мопедів, скутерів, робочий об’єм двигуна яких не перевищує 50 куб. см, гідромотоциклів, працівники пасажирських підвісних канатних доріг та підйомників тощо).

Суб’єктивна сторона правопорушень на транспорті характеризується певним виявом зовнішнього протиправного діяння, в якому відображається мотив, мета та волевиявлення особи в цілому. Суб’єктивна сторона складу правопорушень — це внутрішні процеси, які відбуваються у психіці особи під час вчинення правопорушення, характерними сторонами якої є вина (умисна або необережна).

Диспозиція ст. 291 КК України не визначає форми вини, а також як обов’язкові ознаки мотиви та мету цього злочину. Порушення чинних на транспорті правил не належить до злочинів зі змішаною (подвійною, складною) формою вини. На наш погляд до злочинів із вказаною виною відносяться лише такі матеріальні склади:

1) в яких діяння саме по собі без спричинених наслідків є закінченим злочином;

2) які мають два види якісно відмінних за характером і ступенем суспільної небезпечності злочинних наслідки одних і тих же дій винної особи та її різне психічне ставлення до кожного з цих наслідків.

Порушення чинних на транспорті правил не відноситься до жодного з наведених видів злочинів, оскільки саме по собі порушення правил є адміністративним правопорушенням, а не злочином.

Однією з різниць між нормою, передбаченою ст. 291 КК України, та загальними нормами, що встановлюють відповідальність за необережне спричинення суспільно небезпечних наслідків, є відмінність законодавчого конструювання диспозицій цих кримінально-правових норм. Так, диспозиція ст. 291 КК України містить вказівку на конкретне діяння – порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, а у загальних нормах поняття діяння винесене за межі диспозицій. Суттєвої різниці між психічним ставленням особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків у зазначених злочинах немає, тому аналізований злочин може бути вчиненим лише з необережною формою вини.

Наслідки ст. 291 КК України це загибель людей або інші тяжкі наслідки. Під небезпекою для життя людей слід розуміти таке порушення захисту життєво важливих інтересів чи настання такої загрози оточуючого середовища, за яких у будь- який час може статися загибель або каліцтво людей, настання смерті або спричинення тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження хоча б однієї особи. Така загроза має бути реальною, а смерть, загибель чи каліцтво людей не настали лише в силу випадкових обставин. До інших тяжких наслідків відносять тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або короткочасну втрату працездатності кільком особам, легкі, середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, катастрофа, аварія, руйнування жилих будинків та інших споруд, загибель цінного вантажу, велику перерву руху потягів або суден — понад шість годин, істотне порушення їх розкладу тощо.

При вчиненні порушення чинних на транспорті правил мотив та мета поведінки особи на кваліфікацію не впливають, проте потребують обов’язкового встановлення під час проведення слідства та судового розгляду (як і вид необережної форми вини: злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість) для подальшої індивідуалізації кримінальної відповідальності.

Яскравим прикладом порушення суб’єктом злочину, передбаченого ст. 291 КК України є наступний вирок суду. Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2009 року було засуджено Ф. за ч. 1ст. 291 КК України. Так, 30.08.2008 р. у близько 22 год. 50 хв., Ф., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи мопедом «SABUR», по вул. Гнідавській в м. Луцьку в напрямку вул. Д. Галицького, порушуючи пункти 2.3б, 2.9а, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху (затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306), проявив небезпечність та неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, відволікся від спостереження за дорожньою обстановкою, внаслідок чого не справився з керуванням мопеда та виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення з автомобілем «Део-Ланос» під керуванням Т. Унаслідок чого пасажир мопеда отримав тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому зовнішньої пластини лобної пазухи зліва, забою головного мозку, забійної рани чола, забійної рани носа, забою таза, перелому кісток носа, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 29.09.2008 р., відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості [1]. Порушення правил у цьому випадку сталося з необережності особи.

Висновки. Для уникнення проблем при правозастосуванні ст. 291 КК України, необхідним є чітко визначити основний безпосередній об’єкт злочину, розмір заподіяної шкоди, перелік правил, норм та інструкцій, за порушення яких настає відповідальність, передбачена ст. 291 КК України, конкретизувати суб’єкт зазначеного злочину та визначити його форму вини.

Література

1. Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 січня 2009 р. (справа № 1-121/2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua.
2. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 8-ме вид., переробл. і доп. – Х., 2011. – 657 с.