Ключові слова: Бразилія, Португалія, партнерство, військова сфера, безпека, Співдружність португаломовних країн.

This article analyzes the relations between the Federal Republic of Brazil and the Portuguese Republic in the security and military fields at the present stage. Both countries are striving for peace and security in the world, a proof of this is the legal framework, the dynamics of summit and summit meetings both bilaterally and within the Commonwealth of Portuguese-speaking countries. Key aspects of cooperation in the security and military spheres are revealed, in particular: exchange of experience and information, conducting military operations at the bilateral and multilateral levels, combating cyber threats, border security issues and citizens of both countries.

Keywords: Brazil, Portugal, partnership, military, security, The Community of Portuguese-Speaking Countries.

Актуальність. У системі сучасних міжнародних відносин Бразилія має великий політичний і економічний вплив у Латинській Америці, а також є важливим гравцем на світовій арені. Бразилія розглядає Португалію передусім, як партнера, який є членом ЄС та НАТО, а відтак зацікавлена в доступу до європейського ринку, технологій та стандартів у сфері безпеки та оборони. Інтереси Португалії щодо Бразилії полягають, насамперед, в тісній співпраці в сільськогосподарській та оборонно-технічній сферах.

Відтак, дослідження відносин Бразилії та Португалії у безпековій та військовій сфері є вкрай актуальним.

Стан наукової розробки. Дослідженню відносин Бразилії та Португалії присвячена велика кількість праць. Проте, дану проблему вивчають переважно зарубіжні науковці.

Серед бразильських експертів слід виділити дослідження А. Барбоса (A. Barbosa), П. Мендонса (P. Mendonca) та Дж. Сілва (J. Silva). А. Барбоса у своїй праці «Португальсько-бразильські відносини: минуле, сучасне та майбутнє» дослідив політичний аспект відносин між Бразилією та Португалією, а також проаналізував їхню співпрацю в політичній та економічній сферах [22]. Однак військовий та безпековий аспекти двосторонніх взаємин не знайшли достатнього висвітлення. Слід зазначити також праці А. Перейри (A. Pereyra), Ф. Пейксото (F. Peixoto), Н. де Алмейда (N. de Almeida), К. Бічо (C. Bicho). Дослідження цих авторів носять узагальнюючий характер, де комплексно розглядаються взаємини в політичній, економічній та культурній сферах. Безпекова та військова сфери розглянута лише частково, без детального аналізу напрямів та особливостей співпраці.

Праці українських дослідників, в основному, зосереджуються на загальних аспектах співробітництва Бразилії та Португалії. Серед українських дослідників варто згадати роботи К. Вакарчук, М. Шевчука, З. Зазуляк. К. Вакарчук у своїй статті «Зовнішня політика Бразилії в період правління Д. Русеф» розглядає основні засади, принципи та вектори зовнішньої політики Бразилії в період президентства Д. Русеф [2]. Автор аналізує основні напрями зовнішньої політики на локальному, регіональному та глобальному рівнях. М. Шевчук у своїй праці «Бразилія у латиноамериканській системі міжнародних відносин» розкриває перспективи та перешкоди політичної взаємодії країн Латинської Америки [1]. У статті З. Зазуляк «Сучасний стан та чинники розвитку латиноамериканського мультилатералізму» розглянуто багатовекторність зовнішньої політики держав Латинської Америки, подано характеристику відносин в оборонній сфері [3]. Досліджень, присвячених вивченню бразильсько-португальських відносин у безпековій та військовій сферах недостатньо. Відтак, проблема потребує подальшого вивчення та аналізу.

Мета дослідження: проаналізувати основні аспекти двосторонніх взаємин Бразилії та Португалії у військовій та безпековій сферах.

Дослідження поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

• проаналізувати нормативну-правову базу співробітництва Бразилії та Португалії;
• вивчити безпековий аспект бразильсько-португальських відносин;
• дослідити ключові аспекти міждержавної співпраці у військовій сфері;
• окреслити проблеми та перспективи взаємин двох держав в сфері безпеки та військового співробітництва.

Виклад основного матеріалу. Відносини між державами завжди дуже складний і багатоаспектний механізм. Співпраця між Бразилією і Португалією триває протягом декількох століть, тому для обох країн особливо важливим є безпековий вимір співробітництва та взаємодія у військовій сфері. Гармонійне співіснування країн та підтримання міжнародного миру та безпеки – є головними принципами зовнішньої політики держав.

Нормативно-правова база співробітництва Бразилії та Португалії достатньо репрезентативна, насамперед, у рамках Співдружності португаломовних країн (CPLP, Comunidade dos Países de Língua Portuguesa). Основоположним документом є Статут CPLP підписаний у 1996 р. та угоди прийняті членами організації [24]. Значно розширили бразильсько-португальське співробітництво у досліджуваних сферах розділ «Безпека й оборона» Статуту, Протокол про співробітництво в оборонній сфері (2006 р.) [21] та Протокол про загальні принципи співробітництва між Державами-членами CPLP (2013 р.) [23]. У двосторонньому ж форматі відносини між Бразилією та Португалією є менш інтенсивними. На початку ХХІ ст. вони були зміцнені завдяки підписанню у 2000 р. «Договору про дружбу, співробітництво та консультації» між Португальською Республікою та Федеративною Республікою Бразилія. Документ утвердив цілі та необхідність консолідації, розвитку міцних зв’язків між державами. Однак, відносини в цих сферах були прохолодні, і лише після підписання 5 жовтня 2010 р. «Угоди про співробітництво в галузі оборони» діалог держав активізувався [6]. Ще однією платформою міждержавного співробітництва є Іберо-американський форум кіберзахисту.

Одним із найважливіших платформ бразильсько-португальських відносин є Співдружність португаломовних країн. Статут CPLP та угоди прийняті під час заснування організації передбачають проведення форумів міністрів внутрішніх справ, засідання Ради військових командувачів, директорів і президентів громадського порятунку та цивільного захисту [24]. Насамперед, акцентувалася увага на наданні допомоги, консультуванні, цивільного захисту населення та гуманітарної допомоги. Португалія, яка є членом ЄС, безпосередньо має досвід у побудові цивільної інфраструктури, зокрема будівель, шкіл, лікарень із дотриманням техніки безпеки. Тому у 2009 р. та 2012 р. були проведені Форуми цивільного захисту [16], основною метою яких була боротьба із загрозами та ліквідація наслідків стихійних лих. Подолання потенційних небезпек та проблем також відбувається за кооперації цивільної та медичної сфер держав-учасниць. У травні 2013 р. було створено Військовий медичний форум CPLP, який був призначений для сприяння стратегічної та оперативної співпраці між військовими службами держав-членів [4].

Важливим кроком у розширенні бразильсько-португальських відносин в сфері безпеки та оборони, як вже зазначалося вище, став розділ «Безпека й оборона» Статуту та Протокол про співробітництво в оборонній сфері (2006 р.), який зміцнив зв’язки між португаломовними державами [21]. Згідно прийнятих документів передбачено здійснення військових операцій і спільних заходів, які спрямовані на навчання та отримання досвіду ведення бойових дій. Вищезазначений протокол передбачає необхідність військової співпраці й підтверджує повагу до національного суверенітету і політичної незалежності кожної держави. Згодом, 3 травня 2013 р. було затверджено Протокол, який встановлював загальні принципи співробітництва між державами-членами CPLP шляхом систематизації та створення спільної платформи для обміну знаннями у сфері оборони [23].

Операція «Felino», у якій щорічно беруть участь країни-члени Співдружності, є одним із фундаментальних досягнень співпраці. «Felino є частиною спільних військових навчань (на суші і на морі), які мають на меті забезпечення оперативного командування і управління Збройних сил, підготовку застосування миротворчих операцій і гуманітарної допомоги під егідою ООН [15]. Такого типу операції були проведені у 2013 р. та 2017 р. Вони мали невеликий, проте значний внесок, що послугував змінам тактик боїв та стратегій ведення переговорів.

Також ще одною поширеною проблемою є безпека кордонів та нелегальна міграція. На XI засіданні Ради національних директорів із питань міграції та охорони державного кордону, яке відбулося 23 жовтня 2015 р. було обговорено питання розробки та впровадження технологічних систем для прикордонного контролю та нагляду; управління міграційними процесами; загальної стратегії безпеки проїзних документів та введення електронного паспорта в державах-членах CPLP відповідно до правил ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації); створення комітету експертів з Обсерваторії міграційних потоків та платформи ІТ для обмін інформацією держав CPLP у сфері міграції та охорони державного кордону [25]. Зі свого боку уряд Португалії надав підтримку у створенні платформи та комітету [19].

Бразилія також співпрацює з Португалією у боротьбі з торгівлею людьми. За словами Мануеля Джармела Паулюса, директора Служби міграції та охорони державного кордону Португалії, для боротьби з торгівлею людьми уряд тісно співпрацює з владою Бразилії, зокрема проводяться спільні операції за участі бразильських спеціалістів у Португалії. Згідно даних майже 40% жертв торгівлі людьми в Португалії – це жінки бразильської національності, які потрапляють у сексуальну експлуатацію [11].

Окрім співпраці в рамкам Співдружності португаломовних країн, бразильсько-португальські відносини розвиваються також у двосторонньому форматі. Проте цей діалог є менш інтенсивним. За договором 2010 р. про співробітництво в галузі оборони, країни домовились розширити коло співпраці щодо розробки, поставки військової техніки, купівлі оборонних товарів і послуг, обміні знаннями та досвідом, також поглибити співробітництво шляхом проведення спільних міжнародних миротворчих операцій [6].

У 2015 р. флоти Бразилії та Португалії взяли участь у спільній міжнародній операції з підготовки африканських військовослужбовців до патрулювання Гвінейської затоки – західного узбережжя Африки. Місії проводяться щорічно і зосереджуються на підвищенні безпеки морського транспорту в країнах Гвінейської затоки проти піратства, контрабанди наркотиків і зброї в регіоні [20]. Ці операції є інструментом інтеграції збройних сил країн, метою яких є навчання, боротьба з проблемами, обмін досвідом та інформацією.

Концепція стратегічної оборони Португалії 2013 р. (CEDN) передбачала: «… що зростання енергетичного та торговельного обігу у майбутньому спричинить необхідність зближення прибережних країн Півночі та Півдня, щоб гарантувати спільну безпеку та мир» [18]. Як наслідок, 9 лютого 2017 р. відбулася зустріч міністрів закордонних справ у Португалії у м. Порто. Метою було обговорення активізації співпраці та розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК) держав [9]. Рауль Юнгман, міністр оборони Бразилії, підкреслив, що ця ініціатива збільшить обсяги експорту бразильських товарів до європейського ринку, а також забезпечить спільні і стратегічні військові операції, такі як підтримка миру в Південній Атлантиці, що сприятиме покращенню якості військового потенціалу. Згодом, у 2018 р., були проведені переговори щодо придбання Португалією літаків KC-390 та розширення співпраці в авіаційній сфері, що є важливим елементом оборони, захисту та безпеки країни [10].

Виробництво наркотиків та наркотрафік є проблемою, яка зачіпає регіон Латинської Америки, зокрема Бразилію. У період правління Ділми Русеф Бразилія перетворилася на регіональний орієнтир для латиноамериканських держав щодо питань безпеки, беручи на себе завдання моніторингу з використанням високих технологій та залученням сил поліції та військових підрозділів [5]. Ефективна Стратегія державної політики щодо наркотиків Португалії є чудовим прикладом боротьби з наркозлочинністю. У 2019 р. Міністерство юстиції та громадської безпеки Бразилії провело переговори з Португалією щодо співпраці у боротьбі з наркотиками [14]. Насамперед, йшлося про створення комісій щодо стримування поширення наркотичних засобів, профілактика, робота з громадськістю, лікування наркозалежних людей і допомога в реабілітації.

Ще одним не менш важливим напрямком співпраці в оборонній сфері є протидія загрозам у кібернетичному просторі. Обчислювальна техніка, електроніка та інтернет забезпечують вільний та швидкий потік інформації. ІI Іберо-американський форум кіберзахисту (II FIDC; Fórum Ibero-Americano de Defesa Cibernética), який проходив у 2016 р., став однією із платформ співпраці. Протягом чотирьох днів понад 700 експертів із 28 країн, включно з Португалією, обмінювалися досвідом щодо роботи сфері кібербезпеки, зокрема щодо проведення національних та міжнародних операцій [17]. Пізніше, 23-27 жовтня 2017 р. в Бразилії були проведені навчання з вивчення методів та засобів виявлення вразливостей та атак на кіберпростір, де були присутні спеціалісти з 7 країн, включаючи Португалію [12]. Продовженням попереднього форуму став III Іберо-американський форум (III FIDC), який відбувся 15-17 квітня 2019 р. у Бразилії [13].

З приходом до влади в Бразилії Жаїра Болсонару попередня динаміка бразильсько-португальських відносин зберігається. Перша зустріч на найвищому рівні відбулась під час інавгурації нового президента у 2019 р., на яку був запрошений президент Португалії Марселу Ребелу де Соза. З початку каденції нового президента не було проведено жодної зустрічі, хоча обидві країни наголошували на продовженні політичного діалогу. Глави держав неодноразового заявляли про наміри тісно співпрацювати надалі, тому 19 липня 2019 р. була проведена двостороння зустріч Міністра закордонних справ Августо Сільви з його бразильським колегою Ернесто Араужо, де обговорювалось питання візиту президента Бразилії до Португалії на початку 2020 р. [8] Однак, це викликало негативну реакцію у соціалістичної партії Португалії «Лівий блок» (Bloco de Esquerda, BE), яка наполягала на скасуванні візиту. Головною причиною скандалу стала «постійна неповага до демократії зі сторони Болсонару», який некоректно висловився щодо смерті активіста студентської спільноти  Фернандо Санта-Круса. Проте Міністр закордонних справ Бразилії зазначив, що він не може «скасувати поїздку, яка ще не запланована» [7]. Обговорення майбутнього візиту продовжується, що вказує на те, що відносини з Бразилією є пріоритетними для Португалії. Через спалах нового вірусу COVID-19 та швидше поширення хвороби у світі візит відкладається на невизначений термін.

Висновок. Підсумувавши все вище зазначене, можна зробити висновок, що бразильсько-португальські відносини є тісними. Діалог держав розгортається на різних рівнях від міжнародного до парламентського. Широкий спектр їхньої співпраці слугує їм основою для продовження та покращення їхніх відносин. Вони співпрацюють у CPLP, що визначається країнами як багатосторонній форум для поглиблення дружби та взаємного співробітництва, зокрема обміну досвідом та інформацією, проведення військових операцій. У двосторонньому форматі головним питанням постає розвиток оборонно-промислового комплексу та співпраця у військовій сфері. Іберо-американські форуми кіберзахисту є ще однією платформою кооперації держав, ціллю яких є обмін інформацією задля подолання можливих загроз у кіберпросторі.

Перспективу подальших наукових досліджень вбачаємо у ґрунтовному аналізі подальшого співробітництва Бразилії та Португалії у безпековій та військовій сфері, а також у вивченні нових аспектів співпраці у двосторонньому форматі, на платформі Співдружності португаломовних країн та Іберо-американському форумі кіберзахисту.

Джерела та література

1. Бразилія у латиноамериканській системі міжнародних відносин. 2015. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=gileya_2015_96_125
2. Зовнішня політика Бразилії в період правління Д. Руссефф. 2014. URL:http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/2237/Vakarchuk%20Zovnishnya%20politika%20Brazilii.pdf?sequence=1&isAllowed=y
3. Сучасний стан та чинники розвитку латиноамериканського мультилатералізму. 2015. URL: https://intrel.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/08/188-495-1-PB.pdf
4. ABIMDE e IdD – Plataforma das Indústrias de Defesa Nacionais de Portugal assinam protocolo de intenções entre os países. 2019. URL: http://www.defesanet.com.br/laad2019/noticia/32500/ABIMDE-e-IdD—Plataforma-das-Industrias-de-Defesa-Nacionais-de-Portugal-assinam-protocolo-de-intencoes-entre-os-paises-/.
5. About drug law reform in Brazil. 2015. URL: https://www.tni.org/en/publication/about-drug-law-reform-in-brazil
6. ACORDO ENTRE A REPÚBLICA FEDERATIVA DO BRASIL E A REPÚBLICA PORTUGUESA SOBRE COOPERAÇÃO NO DOMÍNIO DA DEFESA. 2010. URL: http://www.planalto.gov.br/ccivil_03/_ato2007-2010/2010/decreto/D7329.htm.
7. BE quer cancelamento da visita de Bolsonaro a Portugal. “Não é bem-vindo”. 2019. URL: https://observador.pt/2019/08/01/be-quer-cancelamento-da-visita-de-bolsonaro-a-portugal-porque-nao-e-bem-vindo/
8. Bolsonaro vem a Portugal no início de 2020. 2019. URL:  https://www.dn.pt/poder/bolsonaro-vem-a-portugal-no-inicio-de-2020-11131915.html
9. Brasil e Portugal assinam acordo de cooperação na área de defesa. 2017. URL: https://www.defesa.gov.br/noticias/28347-brasil-e-portugal-assinam-acordo-de-cooperacao-na-area-de-defesa.  
10. Brasil e Portugal debatem possíveis parcerias entre os dois países. 2017. URL: http://www.fab.mil.br/noticias/mostra/31228/COOPERAÇÃO%20-%20Brasil%20e%20Portugal%20debatem%20possíveis%20parcerias%20entre%20os%20dois%20países.
11. Brasileiras são 40% das vitimas de tráfico de pessoas em Portugal. 2010. URL: http://g1.globo.com/brasil/noticia/2010/06/brasileiras-sao-40-das-vitimas-de-trafico-de-pessoas-em-portugal.html  
12. Brazil Organizes First Ibero-American Cyber Defense Exercise. 2017. URL:https://dialogo-americas.com/articles/brazil-organizes-first-ibero-american-cyber-defense-exercise/
13. Caiafa R. Brasilia recebe evento ibero-americano de Defesa Cibernética Información de Defensa y Seguridad. 2019. URL : https://www.infodefensa.com/latam/2019/05/07/noticia-brasilia-recebe-evento-iberoamericano-defesa-cibernetica.html.
14. Cooperação internacional é marcada por ampliação de acordos contra crime organizado e corrupção. 2019.URL: https://www.justica.gov.br/news/collective-nitf-content-1554990835.08 
15. Exército recebe primeiro carro elétrico, parte do projeto-piloto de energia. 2016. URL: https://www.defesa.gov.br/noticias/20150-exercito-recebe-primeiro-carro-eletrico-parte-do-projeto-piloto-de-energia.  
16. Fórum Cooperação-Acção para a Protecção Civil e Bombeiros. 2009. URL: https://www.cplp.org/id-2605.aspx?PID=10440&M=NewsV2&Action=1&NewsId=843&currentPage=3.  
17. II JORNADA DE DEFESA CIBERNÉTICA E FÓRUM IBERO-AMERICANO DE CIBERDEFESA NA ESPANHA. 2016. URL: http://www.eb.mil.br/web/midia-impressa/noticiario-do-exercito/-/asset_publisher/IZ4bX6gegOtX/content/ii-jornada-de-defesa-cibernetica-e-forum-ibero-americano-de-ciberdefesa-na-espanha.
18. INSTITUTO DE ESTUDOS SUPERIORES MILITARES CURSO DE ESTADO-MAIOR CONJUNTO. 2014. URL: https://comum.rcaap.pt/bitstream/10400.26/10088/1/MAJ_Corbari_TII_Brasil%20e%20Portugal.pdf
19. IV Reunião de Ministros do Interior e da Administração Interna da CPLP. 2015. URL: https://www.sg.mai.gov.pt/Noticias/Paginas/IV-Reunião-de-Ministros-do-Interior-e-da-Administração-Interna-da-CPLP,-Díli,-26-de-outubro-de-2015.aspx
20. Marinha participa de operação internacional para capacitar países africanos no patrulhamento do Golfo da Guiné. 2015. URL: https://www.defesa.gov.br/noticias/15608-marinha-participa-de-operacao-internacional-para-capacitar-paises-africanos-no-patrulhamento-do-golfo-da-guine.
21. O Brasil e a CPLP: oportunidade a ser ainda mais explorada. 2019. URL: http://www.defesanet.com.br/pensamento/noticia/31646/O-Brasil-e-a-CPLP–oportunidade-a-ser-ainda-mais-explorada/.
22. Relações luso-brasileiras: passado, presente e futuro. 2008. URL: https://www.cepese.pt/portal/pt/publicacoes/colecoes/working-papers/relacoes-externas-de-portugal/relacoes-luso-brasileiras-passado-presente-e-futuro/Relacoes-luso-brasileiras-passado-presente-e.pdf
23. Resolução da Assembleia da República n.º 90/2013. 2013. URL: https://dre.pt/pesquisa/-/search/497464/details/maximized.
24. Statuts de la Communauté des pays de langue portugaise. 1996. URL: http://www.axl.cefan.ulaval.ca/amsudant/CPLP-statuts.htm.
25. XI Reunião do Conselho de Directores Nacionais de Migração, Estrangeiros e Fronteiras. 2015. URL: https://www.cplp.org/id-2605.aspx?PID=10440&M=NewsV2&Action=1&NewsId=3894. 

Ключові слова: Сполучені Штати Америки, Бразилія, Барак Обама, Дональд Трамп.

Ivanna Tereshchuk

BRAZILIAN DIRECTION OF THE USA FOREIGN POLICY: PERSPECTIVES AND RISKS UNDER PRESIDENT DONALD TRUMP

The cooperation issue of the United States with Brazil during the presidency of Barack Obama is analyzed in the article. Particular attention is paid, first of all, to the documental base and the major points of a bilateral agenda. In addition, the possibilities of success and failure in the Brazilian vector of the new president Donald Trump are described.

Key words: United States of America, Brazil, Barack Obama, Donald Trump.

Актуальність теми зумовлена необхідністю комплексного вивчення двосторонньої співпраці між США та Бразилією на сучасному етапі, а також потребою у прогнозі майбутнього розвитку діяльності американського зовнішньополітичного відомства у цьому напрямі.

Попри те, що американська зовнішня політика здійснюється на засадах загальних принципів поваги до демократії, її двосторонні відносини з Бразилією завжди викликали інтерес з боку дослідників. Два гіганта Західної півкулі, з огляду на їх розміри, політичну та економічну вагу в регіоні є безперечно одними з головних об’єктів зацікавлення.

Особливий науковий інтерес становить розвиток співпраці між США та Бразилією за адміністрації Дональда Трампа. Необхідно проаналізувати наявну документально-правову базу задля найбільш ґрунтовного прогнозу у двосторонніх відносинах.

Наукова розробка теми. Бразильський вектор зовнішньої політики США завжди залишається невід’ємним елементом як комплексного, так і детального вивчення конкретних векторів зовнішньополітичного курсу держави, а відтак становить особливий інтерес для науковців. Крім того, відносини Бразилії та Сполучених штатів мають історію, що триває уже майже дві сотні років.

Варто зосередити увагу на роботах таких дослідників як  Том Беррі, який у своїй праці «Нова стратегія відносин Латинської Америки – США» провів масштабне дослідження факторів, що спряли налагодженню чи, навпаки, розмежуванню співпраці між двома державами із кінця ХХ і на початку ХХІ століття. Моніка Хірст та її публікація «Бразилія у боротьбі зі своїм перехідним періодом» дає змогу нам розглянути який вплив має американська політика на внутрішні процеси у Бразилії.

Крім того, головними джерелами для висвітлення американської позиції щодо розвитку співпраці з Бразилією є виступи президентів двох держав: Барака Обами та Ділми Русефф; публікації на сайті Білого дому та заяви, зроблені у Конгресі США.

Зважаючи на вклад Бразилії у світову економіку та її географічну близькість до США, цей напрям американської політики є безумовно пріоритетним у Латинській Америці, а відтак потребує ретельного дослідження.

Мета роботи полягає у визначенні ризиків, з якими може зіткнутись нова адміністрація президента Дональда Трампа, а також прогнозуванні майбутніх перспектив у розвитку співпраці.

Завданням роботи є аналіз діяльності адміністрації президента Б. Обами у бразильському напрямі, а також прогноз майбутнього розвитку відносин між державами.

30 червня 2015 року відбувся довгоочікуваний офіційний візит тодішнього президента Бразилії Ділми Русефф до Сполучених Штатів Америки [12]. Це стало знаковою подією у двосторонніх відносинах і символізувало певного роду примирення між державами. Візиту передувало охолодження у відносинах, спричинене шпигунським скандалом: американські спецслужби підозрювалися у прослуховуванні особистого кабінету Д. Русефф та офісів найбільшої нафтової компанії Бразилії Petrobras у 2013 році [2]. Скандалу слідувало більш, ніж помітне похолодання у відносинах, зважаючи на заяви від очільників держав про налагодження тіснішої співпраці у сфері економіки та енергетики напередодні.

Проте бразильська сторона зробила крок до примирення і винагородою став теплий прийом з боку американського президента, а що найголовніше, то підписання великої кількості угод, які стосуються п’яти ключових галузей співпраці: інвестування, торгівля продуктами харчування та послугами, технології та інновації, освіта та основні принципи ведення політичної діалогу.

Першочерговою метою вищезазначеного політичного діалогу двох держав протягом останніх кількох років було і залишається питання підписання угоди про спрощення торгівлі. З огляду на важливість для Бразилії такого купівельного партнера як Сполучені Штати, дві держави досі не мають подібної угоди. Через це бразильський експорт на американський ринок стає нерентабельним з огляду на високе обкладання податками, навіть враховуючи порівняну географічну близькість двох держав.

Візит Д. Русефф після скандалу із прослуховуванням можна розцінювати двозначно: Бразилія справді спрямована до поглиблення співпраці з Америкою та прагне зробити американський напрям головним у своїй зовнішній політиці або ж президент, яка з останніх сил трималася за свою владу намагалась внести хоча б якийсь конструктив у діалог із багатим північним сусідом для того, щоб отримати капіталовкладення, які так потрібні Бразилії. Зараз вже досить пізно розцінювати об’єктивність адміністрації Д. Русефф, яка усунута від виконання обов’язків президента процесом імпічменту у серпні 2016 року [4].

За президенства Б. Обами Сполученим Штатам вдалося досягнути небачених досі успіхів, а водночас і поразок, у діалозі з Бразилією. Зокрема, він охарактеризував Бразилію як «головного глобального гравця» та «незамінного партнера Америки» у Західній півкулі у 2011 році [13]. Такі гучні заяви робились невипадково, а саме через географічну близькість Бразилії та можливі загрози, які можуть з цього випливати.

Адміністрацією Б. Обами було зроблено ставку на розвиток співпраці на основі політики «рівноправного партнерства», яка ґрунтувалась на ідеї вільної торгівлі з Бразилією та фінансування демократичних інституцій на її території. Акцент робився на торгівельну співпрацю, взаємну відповідальність та пошук компромісних рішень щодо політичних дилем.

Окрім шпигунського скандалу відносини двох держав ускладнювалися поляризацією на політичній арені. На фоні антиросійських санкцій ЄС, Бразилія зайняла позицію, що суперечила очікуванням США. Окрім участі у БРІКС, Бразилія має досить тісні політичні відносини із Російською Федерацією і на двосторонньому форматі. Для Бразилії більш привабливими залишається ведення надійного бізнесу з такими партнерами як Російська Федерація та Китай, аніж неоднозначні відносини із США, що ґрунтуються на історичних принципах [5].

Після імпічменту президента Д. Русефф не варто було очікувати на кардинальні зміни у відносинах двох держав. Адже інтенсивність відносин прямо залежить від ініціативності з боку американської адміністрації. Політична та економічна криза  в Бразилії вимушують державу шукати нових партнерів, що будуть готові інвестувати свій капітал в економіку. А новий очільник бразильського істеблішменту М. Темер не проявляє необхідної рішучості у веденні бразильської зовнішньополітичної лінії.

2013 року США було ініційовано створення програми Executive Network разом із бразильською конфедерацією промисловості [7]. Програма мала на меті розширення партнерства США та Бразилії у галузях промисловості. Метою програми є навчання представників певних галузей промисловості англійської мови та отримання досвіду в американських компаніях [4]. Основний імпульс спрямовувався на представників гірничодобувної галузі, харчової промисловості та текстильної галузей промисловості.

Ще одним напрямом співпраці двох держав є сфера оборони. Програма із спільних навчань у сфері безпеки та оборони має назву International Military Education and Training (IMET)  та поширюється на багато держав у всьому світі, серед них і на Бразилію [5]. Об’єктами спрямування виступають студенти та випускники спеціальностей, пов’язаних із державною безпекою та обороною. Вони мають можливість провести кілька місяців в Сполучених Штатах з метою отримання практичних навичок від фахівців у сфері оборони.

Із січня 2016 року розпочалася спільна робота американських та бразильських вчених на шляху пошуку вакцини проти вірусу Зіка та хвороби, пов’язаної з ним [14]. Зокрема, Центр США по контролю і профілактиці хвороб проводив у Бразилії дослідження,  спрямовані на виявлення факторів ризику, пов’язаних із вірусом. Уряд США із січня 2016 року вже виділив 1,8 млрд. дол. США на боротьбу з цим вірусом.

Одним із провальних проектів став «Наука без кордонів», який був ініційований 2011 року президентом Бразилії Д. Русефф [5]. А вже осінню 2015 року бразильський уряд припинив фінансування програми «Наука без кордонів», що було спричинено з одного боку нерентабельністю програми, а з іншого – внутрішніми економічними та політичними проблемами в Бразилії. З огляду на те, що головною перепоною на втіленні програми була відсутність належного володіння англійською мовою студентами бразильських університетів, американський уряд запропонував створити програми для поліпшення володіння англійською мовою.

Аналізуючи фінансову допомогу США в межах ініційованих ними програм, варто зазначити, що кількість виділених коштів поступово зменшувалась, досягнувши свого піку у 2010 році). Основними секторами фінансування були проекти із розвитку, урядові програми із оздоровлення, міжнародний контроль за обігом наркотиків та правовим забезпеченням, програми із непоширення зброї, антитерористичні та пов’язані з цим програми [2].

Економічне становище Бразилії ставило її у залежність перед іноземними інвесторами, що робили вклади в різні галузі економіки. Бразилія відкрила двері для міжнародної співпраці з низки проектів, тому для Сполучених Штатів Америки залишається лише визначитись із перспективними напрямами співпраці. Нова адміністрація американського президента має всі можливості для розвитку взаємовигідної співпраці, зважаючи на відсутність категоричності у М. Темера щодо формату діалогу.

Президент Бразилії М. Темер на зустрічі бізнесових кіл у Бразилії наприкінці 2016 року заявив про готовність співпрацювати з офісом Д. Трампа, якщо він виконає свої передвиборчі обіцянки [4]. Зокрема, йшлося про перегляд торговельних умов із Мексикою, що має послужити приводом до великих американських капіталовкладень в економіку Бразилії.

З боку представників Д. Трампа не надходило ніяких заяв щодо формату співпраці із Бразилією, проте все більша кількість аналітиків схиляється до того, що саме за його президентства двом державам вдасться підписати угоду про зону вільної торгівлі. Відзначається, що Мексика останні десятиріччя залишалась головною перешкодою на шляху американських інвестицій до Латинської Америки. Протекціоністські заходи адміністрації Д. Трампа, спрямовані на скорочення імпорту із Мексики створюватимуть неабиякі перспективи для потоку бразильської продукції.

Відсутність заяв щодо політичного курсу США в Бразилії зовсім не означає, що їй відведена особлива роль. Навпаки, існує теорія про те, що Бразилії може теж потрапити до «списку Трампа». Проте доки ситуація складається досить у позитивному для Бразилії руслі: латиноамериканський гігант більше купує у Штатах, аніж продає туди. Тому навіть введення протекціоністських мір на цю державу не вплине кардинально на торговельний баланс, хоча й США залишаються другим за обсягам продаж партнером після Китаю для Бразилії [3]. Д. Трампу варто придивитись до перспектив співпраці двох держав у галузі технологій та генетики. Обидві держави можуть обмінюватись досвідом у сфері енергетичної та аграрної політики. Перспективними напрямами для співпраці є інвестиції американських компаній в економіку Бразилії, просування торгівлі товарами і послугами, посилення співпраці у сфері технологій та інновацій, поглиблення співпраці у галузі освіти та підписання ґрунтовних політичних угод.

Питання американсько-бразильської співпраці становлять інтерес як для зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Питання є актуальним, з огляду на нетривку ситуацію на міжнародній арені: прихід до влади в США республіканця в особі Д. Трампа та прозахідного президента М. Темера, що змінив Д. Русефф на президентському кріслі можуть повністю змінити ситуацію у Західній півкулі. Пріоритетними напрямами для дослідників є вивчення формату співпраці США із Бразилією, оскільки це може послужити досвідом для вітчизняних політичних еліт, з огляду на подібну внутрішню політичну та економічну ситуацію латиноамериканської держави та України.

Список використаних джерел та літератури:

1. BARRY, Tom. «Mission Creep». In Latin America-US Southern Command’s New Security Strategy [Text] / Americas Program, International Relations Center (IRC). – July, 2005.
2. Brazil challenges US over spying scandal. [Electronic resource] / Deutsche Welle. – Mode of access: http://www.dw.com/en/brazil-challenges-us-over-spying-scandal/a-17101547. – Title from the screen.
3. Brazil sees opportunities if Trump pursues protectionism: minister [Electronic resource] / Reuters. – Mode of access: http://www.reuters.com/article/us-brazil-trump-trade-idUSKBN15A310
4. Brazil’s Dilma Rousseff impeached by senate in crushing defeat [Electronic resource] / The Guardian. – Mode for access: https://www.theguardian.com/world/2016/aug/31/dilma-rousseff-impeached-president-brazilian-senate-michel-temer. – Title from the screen.
5. Brazil’s Science without borders in 2016 [Electronic resource]. – Mode of access: http://monitor.icef.com/2015/09/brazils-science-without-borders-programme-facing-cuts-in-2016/.  – Title from the screen.
6. 6. Council’s A Letter to the President and a Memorandum on US Policy Toward Brazil [Electrical resource] / Council on Foreign Relations. – Mode of access: http://www.cfr.org/brazil/obamas-important-strides-brazil/p24445
7. Executive network [Electronic resource] / US-Brazil connect. – Mode of access: https://www.us-brazil.org/executive-network/. – Title from the screen.
8. HIRST, Monica y SOARES DE LIMA, Maria Regina. «Brazil as an intermediate state and regional power: action, choice and responsibilities» [Text] / International Affairs. – vol. 82, no. 1, 2006. – pp. 21-44.
9. How to strengthen the bilateral agenda [Electrical resource] / Atlantic Council. – Mode for access: http://publications.atlanticcouncil.org/usbrazil//
10. International education and training account summary [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.state.gov/t/pm/ppa/sat/c14562.htm
11. Latin America’s moment for U.S. [Electrical resource] / Council on Foreign Relations. – Mode of access: http://blogs.cfr.org/oneil/
12. Lise Alves. Brazil’s President Rousseff starts first official visit to the U.S. [Electronic resource]. – Mode of access: http://riotimesonline.com/brazil-news/rio-politics/brazils-rousseff-starts-first-official-visit-to-the-u-s/. – Title from the screen.
13. Obama’s important strides in Brazil [Electronic resource] / Council foreign relations. – Mode for access: http://www.cfr.org/brazil/obamas-important-strides-brazil/p24445. – Title from the screen.
14. Zika response accelerated as WHO Director-General visits Brazil [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.who.int/features/2016/zika-brazil/en/. – Title from the screen.

«ПОЛІТИЗАЦІЯ» МЕРКОСУР ЯК ПРОЯВ ГЛИБОКОЇ ІНСТИТУЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ БЛОКУ

Анотація

В цій статті досліджується процес перетворення МЕРКОСУР на «політичний клуб» та вплив цього переформатування на інституційно-економічну кризу всередині блоку. Також аналізуються причини кризи, її розвиток та ключові проблемні аспекти функціонування інтеграційного утворення.

Ключові слова: МЕРКОСУР, Аргентина, Бразилія, ЄС, Тихоокеанський Альянс, «політизація».

This article explores the process of MERCOSUR transformation into “political club” and impact of this         reformatting on institutional and economic crisis of the block. There are also analyzes of the crisis’ sources, its development and key problems of MERCOSUR functioning.

Key words: MERCOSUR, Argentina, Brazil, EU, Pacific Alliance, “politicization”.

Аналіз наукової розробки теми. Ця проблематика є недостатньо дослідженою вітчизняними науковцями, тому за історіографічну основу було взято праці закордонних фахівців. Серед них варто виокремити Вероніку Барранко, яка особливу увагу приділяє зовнішнім політикам Аргентини та Бразилії за президентств Крістіни Кіршнер та Ділми Русефф; Лауру ді Марко, яка досліджує кризові явища в МЕРКОСУР та аргентинсько-бразильських відносинах; Мікаеля Вігеля, чиї праці присвячені зовнішньополітичному аспекту розвитку МЕРКОСУР.

Новизна. В цій статті досліджено надзвичайно актуальні процеси в латиноамериканському регіоні, які на сьогоднішній день відіграють фундаментальну роль в змінах системи міжнародних відносин в регіоні. В статті акцентується увага на виключній ролі Аргентини та Бразилії в процесі «політизації» блоку, що практично не досліджується на сучасному етапі. Як альтернатива пропонується аналіз кризи МЕРКОСУР з точки зору структурної кризи інституції, а не міждержавного занепаду інтеграційних ідей.

Метою статті є розгляд процесу «політизації» економічного блоку МЕРКОСУР.

Відповідно до поставленої мети виокремлено наступні завдання:

• проаналізувати причини переведення акценту діяльності МЕРКОСУР з економіки на політику;
• розглянути внутрішні прояви інституційно-економічної кризи Спільного Ринку Півдня;
• дослідити зовнішньополітичний аспект кризи МЕРКОСУР.

Виклад основного матеріалу. Якісні зміни в аргентинсько-бразильських відносинах та в розвитку МЕРКОСУР відбулися в 2007 році зі зміною президента Аргентини, яким стала дружина Нестора Кіршнера Крістіна Фернандез де Кіршнер (2007-2015 рр.). Попри те, що Крістіна Кіршнер була ідеологічним послідовником політики свого попередника, їй вдалося значно активізувати «ліву» політику в Аргентині та поступово інкорпоровувати принципи імпортозаміщення в МЕРКОСУР. Такі дії викликали занепокоєння у інших держав-членів блоку, які розглядали дії Аргентини як такі, що можуть ізолювати «Спільний Ринок Півдня» від світових процесів лібералізації зовнішньої торгівлі [7].

Іншим вагомим чинником, який негативно впливав на рівень кооперації та торгівлі в рамках МЕРКОСУР став початок у 2008 році світової фінансової кризи, яка негативно вплинула на Аргентину та Бразилію, чиї економіки надзвичайно залежні від експорту продукції та закордонних інвестицій. Виникнення цієї кризи змусило держави-члени МЕРКОСУР шукати спільні виходи із кризової ситуації та виробляти координовану політику [8].

Політика імпортозаміщення та економічного протекціонізму Аргентини, яка очевидно вступала в конфлікт з економічними політиками держав-членів МЕРКОСУР, світова криза 2008 року спричинили виникнення у блоці кризи економічної та торгівельної сфери співпраці, тому слід виокремити в чому саме полягає криза економічного співробітництва та яка роль аргентинсько-бразильського тандему у спричиненні або ж вирішенні цієї кризи.

Одним з головним інструментів політики Аргентини стало використання девальвації як методу боротьби з іноземним експортом. Зокрема піком такої політики став 2014 рік, коли Буенос-Айрес ослабив песо до найнижчого показника з часів фінансово-економічної кризи кінця 90-х – поч. 2000-х років в Аргентині [11]. Наслідком такої планомірної політики стало те, що Аргентина значно загальмувала свою торгівлю в рамках МЕРКОСУР, особливо це стосується торгівельних відносин з Бразилією. Зокрема, з 2008 по 2014 роки обсяги двосторонньої торгівлі зупинилися на позначці 30 млрд. доларів, не демонструючи жодної динаміки росту. Це свідчить по те, що у аргентинсько-бразильському тандемі явно існувала певна криза розуміння, що безумовно впливало на появу кризових явищ в МЕРКОСУР [9].

Ще більшого імпульсу розвитку політики імпортозаміщення в Аргентині та ще більшої ізоляції Аргентини в інтеграційних процесах Латинської Америки стало фактичне оголошення стану дефолту економіки в період 2013-2014 років, коли Буенос-Айрес вступив у фазу глибокої економічної кризи в державі. Проте варто наголосити, що не тільки Аргентина та її внутрішня економічна ситуація були основним гальмуючим елементом в МЕРКОСУР. Схожі економічні труднощі, а саме боргові кризи, знецінення національної валюти, рецесія економіки, спостерігалися і в інших державах блоку, проте Бразиліа, Асунсьйон та Монтевідео обрали шлях лібералізації економіки, що було відмінним ходом від політики Аргентини [5].

Іншим проявом негативного впливу Аргентини на діяльність «Спільного Ринку Півдня» стало повне відхилення Буенос-Айресом ініціатив Бразилії, Уругваю та Парагваю щодо лібералізації блоку та більшої відкритості МЕРКОСУР для світових торгівельних потоків. Адміністрація Крістіни Кіршнер не просто відхиляла ці пропозиції, але й була ініціатором підвищення рівня митних тарифів для продукції, виготовленої позам межами держав блоку. Цією політикою Аргентина прагнула ще більше захистити власний ринок, що можливо було досягнути тільки за умови проведення змін в МЕРКОСУР. Ця необхідність пояснювалася тим, що Аргентина стала своєрідним «заручником» митного союзу МЕРКОСУР, що перешкоджало їй приймати самостійні рішення [2].

Іншим аспектом економічної кризи всередині МЕРКОСУР були зовнішньоекономічні погляди держав-членів блоку, зокрема Бразилія, Уругвай та Парагвай активно обстоювали ідею тіснішого співробітництва МЕРКОСУР з ЄС, що могло б забезпечити держав збільшення експортного потенціалу та модернізацію та диверсифікацію власних економік. Проте Аргентина, основними принципами економічної політики якої був протекціонізм та імпортозаміщення, виступала проти лібералізації торгівлі з ЄС, зокрема Буенос-Айрес перешкоджав досягненню угоди про ЗВТ між МЕРКОСУР та ЄС починаючи зі старту переговорів в 2010 році. Аргентина розглядала цю угоду як загрозу для власної економіки, тому завданням аргентинської зовнішньої політики було гальмування процесу зближення ЄС та МЕРКОСУР [14].

Наслідком такого дисонансу поглядів держав-членів МЕРКОСУР стало розгортання інституціональної кризи в блоці, який стосувався того, яким напрямком мають йти переговори між «Спільним Ринком Півдня» та Європейським Союзом. В цій ситуації Бразилія, Уругвай та Парагвай вирішили запустити механізм «двошвидкісного» зближення з ЄС, що передбачало певну ізоляцію Аргентини від прямих переговорів між економічними блоками. Проте ця ініціатива все ж не могла повністю виключити Буенос-Айрес з переговорного процесу тому, що остаточне рішення щодо підписання угоди про ЗВТ повинно було знайти підтримку у всіх держав-членів МЕРКОСУР [10].

Ті ж проблеми у діяльності МЕРКОСУР існували щодо інших напрямків зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо зближення МЕРКОСУР з Тихоокеанським Альянсом, членами якого є Колумбія, Перу, Чилі, Мексика. Різні погляди щодо торгівельної політики блоку по відношенню до третіх країн Аргентини та інших членів «Спільного Ринку Півдня» зумовили дуже низьку динаміку зближення двох угруповань, що, очевидно, перешкоджає розвитку ідей інтеграцій Латинської Америки в рамках УНАСУР, СЕЛАК чи ЛАІ [13].

Отже, як можна спостерігати, з приходом до влади в Аргентині Крістіни Кіршнер та погіршенням економічного становища в державах МЕРКОСУР блок вступив у фазу глибокої економічної кризи та погіршення розуміння спільного бачення угруповання на наступні роки. Це ж саме стосувалося аргентинсько-бразильських відносин тому, що обидві держави мали різні погляди на економічну політику блоку і у своїй внутрішній політиці сповідували різні економічні підходи. Тому можна з впевненістю стверджувати, що з 2007 року економічну кризу переживав не тільки «Спільний Ринок Півдня», але й стратегічний тандем Буенос-Айреса та Бразиліа.

Проблеми в економічній сфері все ж не стали завадою для формування повноцінного політичного тандему Аргентини і Бразилії, що багато в чому пояснювалося тим, що Крістіна Кіршнер та Ділма Русефф (2011- ), наступниця Лули да Сілви на посаді президента Бразилії, були представниками лівоцентристських сил в двох держав, що дає нам змогу стверджувати про ідеологічну близькість двох владних режимів [3].

Політична близькість двох держав знайшла своє відображення в діяльності МЕРКОСУР, коли обидві держави розпочали роботу над перетворення суто економічного блоку на політичний клуб держав Латинської Америки. Зокрема Аргентина та Бразилія активно виступали за включення в МЕРКОСУР держав лівоцентристськими та лівими силами при владі такими як Болівія та Венесуела. Якщо процес інкорпорації Венесуели розпочався ще в 2006 році, то у 2015 році за ініціативи Бразилії та Аргентини було підписано «Протокол про вступ Болівії до МЕРКОСУР» («Protocolo de adhesión de Bolivia») [4]. Вступ цих держав дозволяв Буенос-Айресу та Бразиліа значно розширити свої ринки збуту продукції та перетворити угруповання на геополітичну силу в Латинській Америці.

Підтвердженням того, що значна увага аргентинсько-бразильським тандемом приділялася політичним питанням співробітництва, був приклад реагування МЕРКОСУР на події в Парагваї влітку 2012 року. Політична криза в Парагваї, яка мала своїм наслідком імпічмент президента Парагваю Фернандо Луго (2008-2012 рр.) 22 червня 2012 року, стала показником значної «політизації блоку». Варто наголосити, що Парагвай був єдиною державою, яка не ратифікувала в своєму парламенті вступ Венесуели до МЕРКОСУР в 2006 році, мотивуючи таке рішення неприйняттям недемократичних способів управлінням державою «чавістів» [12].

Відразу після оголошення імпічменту Луго держави-члени МЕРКОСУР різко засудили цей акт парагвайського парламенту та визнали його незаконним, зокрема Ділма Русефф запропонувала виключити тимчасово Парагвай з членів МЕРКОСУР та УНАСУР, що було підтримано іншими членами цих організацій. Таким чином Парагвай було виключено, що підірвало всю інституційну та правову основу існування МЕРКОСУР тому, що процедура імпічменту є цілком законним процесом за парагвайською конституцією, а тому МЕРКОСУР не мав права виключати державу за подібний внутрішній крок [6].

Аргентина та Бразилія скористалися цим політичним ходом МЕРКОСУР, який був зініційований ними, та прискорили процес інкорпорації Венесуели до «Спільного Ринку Півдня», який розпочався ще в 2006 році та гальмувався владою Парагваю. З виключенням Монтевідео Венесуела зуміла автоматично та остаточно стати членом МЕРКОСУР, що підтверджує факт зацікавленості аргентинсько-бразильського тандему в «криміналізації» імпічменту Луго та користуванні цієї ситуації задля реалізації власних економічних та політичних інтересів [1]. Тому можна з впевненістю стверджувати, що Аргентині та Бразилії, попри ряд економічних протиріч, вдалося створити «політичний клуб» МЕРКОСУР, який включав у себе Аргентину, Бразилію, Уругвай та Венесуелу, при владі в яких знаходилися сили з «лівим» ідеологічним нахилом.

Висновки. Підсумовуючи, слід наголосити, що період 2007-2014 років став кризовим періодом для розвитку економічної компоненти діяльності МЕРКОСУР, практично нівелювавши економічну потужність та гармонійність блоку, проте аргентинсько-бразильський тандем, який не зміг знайти консенсусу щодо розвитку економічного блоку, особливу увагу приділив побудові політичного блоку, який міг би себе позиціонувати як міжнародного актора на світовій арені.

Отже, період 2007-2014 років став надзвичайно кризовим та практично катастрофічним для розвитку МЕРКОСУР в його першочерговій ідеї, а саме економічного та торгівельного блоку, в той же час неформальне утворення політичного союзу в рамках інтеграційного угруповання свідчило про якісне переформатування МЕРКОСУР, яке відбувалося виключно на політичних інтересах держав-членів, що повністю спонукало розвиток блоку до переходу в період глибокої інституціональної та економічної стагнації.

Перспективи дослідження. Ця тема є актуальною на сучасному етапі тому, що охоплює фундаментальні та ключові події та процеси в регіоні Латинської Америки. Також дослідження цієї проблемати дає можливість краще зрозуміти інтеграційні процеси не тільки в регіоні, але й в світі. Перспективним є продовження аналізу «політизації» блоку МЕРКОСУР, а також залучення до аналітики матеріалів щодо якісних змін в політиці МЕРКОСУР після приходу до влади в Аргентині Маурісіо Макрі в 2015 році.

ЛІТЕРАТУРА

1. 1) Arbuet-Vignali, Heber Crisis en Paraguay [Text] / Heber Arbuet-Vignali // Estudios del CURI. – 11 de Julio de 2012. – N 04/12. – Mode of access : URL : http://www.abc.com.py/archivos/2012/08/25/crisis-en-paraguay-mercosur-125715.pdf – Title from the screen.
2. 2) Argentina invokes unity and rejects proposal for a more ‘flexible’ Mercosur [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/26/argentina-invokes-unity-and-rejects-proposal-for-a-more-flexible-mercosur – Title from the screen.
3. 3) Barranco, Veronica Two Women, Two Styles, Two Great Countries [Text] / Veronica Barranco // Edelman. – Mode of access : URL : http://www.edelman.com/post/two-women-two-styles-two-great-countries/ – Title from the screen.
4. 4) Bolivia se convirtió formalmente en el sexto miembro pleno del Mercosur [Text] / Telam. – Mode of access : URL : http://www.telam.com.ar/notas/201507/113121-mercosur-evo-bolivia-brasil-cumbre.html – Title from the screen.
5. 5) Di Marco, Laura El eterno retorno argentino. ¿Por qué hay una crisis por década? [Text] / Laura Di Marco // La Nacion. – Mode of access : URL : http://www.lanacion.com.ar/1704948-el-eterno-retorno-argentino-por-que-hay-una-crisis-por-decada – Title from the screen.
6. 6) El Mercosur suspendió a Paraguay y oficializó el ingreso de Venezuela [Text] / La Nacion. – Mode of access : URL : http://www.lanacion.com.ar/1486249-cumbre-mercosur-cristina-kirchner-paraguay – Title from the screen.
7. 7) Five Years of Presidency, What Should be Remembered of Cristina Fernández de Kirchner? [Text] / Council on Hemispheric Affairs. – Mode of access : URL : http://www.coha.org/five-years-of-presidency-what-should-be-remembered-of-cristina-fernandez-de-kirchner/ – Title from the screen.
8. 8) Guillén, Arturo The effects of the global economic crisis in Latin America [Text] / Arturo Guillen R. // SCIELO. – Mode of access : URL : http://www.scielo.br/scielo.php?script=sci_arttext&pid=S0101-31572011000200001 – Title from the screen.
9. 9) Mercosur main partners’ bilateral trade stalled for the last six years [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/05/mercosur-main-partners-bilateral-trade-stalled-for-the-last-six-years – Title from the screen.
10. 10) Mercosur prepared to consider the possibility of a ‘two-speed’ system with EU [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/05/mercosur-prepared-to-consider-the-possibility-of-a-two-speed-system-with-eu – Title from the screen.
11. 11) Porzecanski, Katia Argentina Devaluation Sends Currency Tumbling Most in 12 Years [Text] / Katia Porzecanski // Bloomberg. – Mode of access : URL : http://www.bloomberg.com/news/articles/2014-01-23/argentina-s-peso-plunges-17-as-central-bank-scales-back-support – Title from the screen.
12. 12) Villagra, Sarah Patricia Cerna La crisis institucional paraguaya de 2012 a la luz de las élites parlamentarias [Text] / Sarah Patricia Cerna Villagra, Juan Mario Solís Delgadillo // Elites. – Numero 42. – Octubre, 2012. – Mode of access : URL : http://americo.usal.es/oir/Elites/Boletines_2012/Boletin%20datos%20de%20opinion42Paraguay.pdf – Title from the screen.
13. 13) Villareal, M. Angeles The Pacific Alliance: A Trade Integration Initiative in Latin America [Text] / M. Angeles Villarreal // Congressional Research Service. – October 2, 2014. – P. 8-10. – Mode of access : URL : https://www.fas.org/sgp/crs/row/R43748.pdf – Title from the screen.
14. 14) Wigell, Mikael Seal the deal or lose Brazil [Text] / Mikael Wigell. – FIIA briefing paper 171. – March, 2015. – P.4-5

]]> https://naub.oa.edu.ua/polityzatsiya-merkosur-yak-proyav-hlyb/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/politychnyj-vymir-dvostoronnoho-spi/ https://naub.oa.edu.ua/politychnyj-vymir-dvostoronnoho-spi/#respond Mon, 04 Jan 2016 12:27:11 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=20002 Степанець Павло Володимирович

ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР ДВОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА АРГЕНТИНИ ТА БРАЗИЛІЇ ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА НЕСТОРА КІРШНЕРА (2003-2007 РР.)

Анотація

В цій статті досліджується політичний сегмент міждержавного співробітництва Аргентини та Бразилії за президентства Нестора Кіршнера (2003-2007 рр.). Також виокремлено основні напрямки, успіхи та проблеми партнерства в контексті розвитку міжнародних відносин в регіоні та світі.

Ключові слова: ООН, МЕРКОСУР, «лівий поворот», дипломатія.

This article explores political dimension of cooperation between Argentina and Brazil during the presidential term of Nestor Kirchner (2003-2007). There are also main vectors, strides and problems of cooperation for the purposes of international relations’ development in the region and globally.

Key words: UN, MERCOSUR, “left turn”, diplomacy.

Аналіз наукової розробки теми. Ця тематика є недостатньо дослідженою вітчизняними науковцями, тому базисом статті стали праці закордонних дослідників, серед яких варто виокремити Рауля Берналь-Мезу (Raul Bernal-Meza), який особливу увагу приділяв розвитку аргентинсько-бразильського партнерства в рамках МЕРКОСУР; Феліпе де ла Бальце (Felipe de la Balze), який займається дослідженням ключових аспектів зовнішньої політики Аргентини. Також слід згадати Хорхе Вегаса (Jorge Vegas), праці якого глибше розкривають проблеми та перешкоди на шляху побудови повноцінного політичного союзу Аргентини та Бразилії.

Новизна. Ця стаття досліджує не тільки рівень двосторонніх відносин між двома державами, але й акцентує свою увагу на взаємозв’язку ключових базисів сучасної міжнародної політики з зовнішніми політиками Буенос-Айреса та Бразиліа. Це дозволяє стверджувати, що аналіз політичного виміру двостороннього співробітництва охоплює регіональний та глобальний вимір відносин Аргентини та Бразилії.

Метою статті є розгляд політичного виміру аргентинсько-бразильських відносин за президентства Нестора Кіршнера (2003-2007 рр.).

Відповідно до поставленої мети виокремлено наступні завдання:

• проаналізувати основні напрямки міждержавного співробітництва Аргентини та Бразилії;
• розглянути регіональний вимір аргентинсько-бразильського партнерства:
• дослідити глобальні ініціативи у відносинах двох держав.

Виклад основного матеріалу. Історично двосторонні відносини між Аргентиною та Бразилією розвивалися досить циклічно, чергуючись періодами злету та падінь, які були переважно подолані за допомогою спільного бачення, побудованого на аналогічному сприйнятті регіональної та глобальної безпеки та спільному прийнятті процесу інтеграції, як необхідної умови розвитку регіону. Цей процес інтеграції з Бразилією був досить широким та глибоким, що якісно відрізняє його від всіх інших інтеграційних проектів Латинської Америки. Проте не варто розглядати аргентинсько-бразильські відносини лише в контексті МЕРКОСУР тому, що міждержавне співробітництво Бразиліа та Буенос-Айреса є ключовою ланкою всієї латиноамериканської політичної системи. Така стратегічність існуючого двостороннього співробітництва вимагає пошуку постійного компромісу між політичними елітами двох держав, щоб відносини Аргентини та Бразилії залишалися стабільними та прогнозованими [7].

В зв’язку з необхідністю побудови рівноправного партнерства, обидві країни за президентства Нестора Кіршнера значну увагу приділили інституціоналізації міждержавних відносин та побудові інфраструктури, необхідної для консолідації регіонального простору. В цьому контексті особливе значення має розвиток співробітництва в таких сферах, як наука, техніка, використання космічного простору і використання ядерної енергії.

Відразу після приходу до влади Нестора Кіршнера в 2003 році, бразильський президент Лула да Сілва відвідав з офіційним візитом Аргентину в жовтні 2003 року. Під час зустрічі сторони домовилися про створення механізму співробітництва в питанні реформування Ради Безпеки ООН, активізацію процесу створення простору для вільного руху людей, та розвиток співробітництва в сферах залізничного та автомобільного транспорту [9].

Також в ході цього візиту президента Бразилії, 16 жовтня 2003 року, було підписано двосторонній документ «Консенсус Буенос-Айреса» (Consensus de Buenos-Aires). В цій декларації наголошувалася відданість урядів Аргентини та Бразилії принципам демократії, що безумовно сприяло стабілізації політичної ситуації в регіоні тому, що після так званого «лівого повороту» в Бразилії та Аргентині, значна кількість держав висловили занепокоєння можливістю повернення Латинської Америки до влади авторитарних режимів. Також Нестор Кіршнер та Лула да Сілва висловилися за подальшу активізацію регіональних процесів інтеграції та координацію фіскальних політик двох держав, ціллю чого є покращення добробуту двох народів та соціальної справедливості в обох країнах. Саме в цьому твердженні простежується певна «ліва» спрямованість політичних еліт Бразиліа та Буенос-Айреса. Варто наголосити, що дві держави значну увагу приділили координації внутрішніх політик, до прикладу, сторони наголосили на пріоритеті освіти як основи соціальної інтеграції між населеннями двох країн. Також вводилося таке поняття як «професіоналізація» державного управління, що означало підвищення ефективності та забезпечення прозорості в процесі прийняття рішень.

Були прийняті і практичні кроки, які передбачали початок процесу створення спільного інформаційного простору, ціллю якого стане пропаганда боротьби з бідністю, безробіттям та збалансованого економічного і моціального розвитку. Також сторони домовилися просувати інновації в сфері освіти і в перспективі вийти на створення регіонального науково-технологічного центру [5].

З ціллю модернізації політик в сфері праці, Аргентина та Бразилія домовились про проведення Регіональної конференції із зайнятості МЕРКОСУР в березні 2004 року. Проте будь-яка модернізація повинна за «Консенсусом Буенос-Айреса» будуватися на принципах «Декларації Ріо з питань навколишнього середовища», прийнятої в рамках Організації Об’єднаних Націй. Певною особливістю цього документа стала виражена позиція Нестора Кіршнера та Лули да Сілви щодо розгляду МЕРКОСУР не тільки як торгівельного блоку, а як міцного каталізатора латиноамериканських цінностей, традицій та спільного майбутнього. Саме ця декларація дає змогу говорити про спробу перенесення МЕРКОСУР не тільки на економічні, але й на політичні та культурні рейки [4].

Важливим досягнення «Консенсусу Буенос-Айреса» стала згода Нестора Кіршнера та Лули да Сілви продовжувати приймати участь в переговорах зі створення Панамериканської зони вільної торгівлі від блоку МЕРКОСУР та координувати свої дії в багатосторонній дипломатії, особливу увагу приділяючи діяльності в рамках ООН. Саме питання реформування ООН найбільш гостро звучало для двох країн, які висловили в цьому документі спільне бачення необхідності зміни статусу Ради Безпеки ООН з можливим включенням в неї латиноамериканської держави. Як ми бачимо, «Консенсус Буенос-Айреса» охопив досить широкий спектр питань та в своїй суті послугував стратегією розвитку аргентинсько-бразильських відносин за президентств Нестора Кіршнера та Лули да Сілви [3].

Наступним кроком на шляху налагодження стосунків між новообраними адміністраціями двох країн став візит у відповідь президента Аргентини Нестора Кіршнера в Ріо-де-Жанейро 16 березня 2004 року. В ході цього візиту було підписано «Акт Копакабани» (Acta de Copacabana), який був значно конкретнішим документом, ніж «Консенсус Буенос-Айреса». Так було узгоджено діяльність щодо активізації переговорів про зону вільної торгівлі з Андською Спільнотою Націй (АСН), та поступове перетворення економічного партнерства АСН та МЕРКОСУР в Південноамериканську Спільноту Націй. Також обговорювалося підписання торгівельної угоди з Європейським Союзом (ЄС) та Індією.

Цікавою була дипломатична сторона Декларації, яка передбачала запуск міністерствами закордонних справ Аргентини та Бразилії двох пілотних проектів спільних консульств в Гамбурзі (ФРН) та Бостоні (США). Залежно від результатів цієї ініціативи, передбачалася можливість продовження цієї практики. Також передбачався постійний обмін дипломатами між МЗС двох країн з метою прискорення діалогу між відомствами зовнішніх зносин Аргентини та Бразилії. З цією ж метою передбачалося проведення регулярних координаційних нарад між дипломатичними представниками Буенос-Айреса та Бразиліа [1].

Щодо інших рішень, то варто наголосити на рішенні двох країн здійснити спільний політ в космос, розвивати інфраструктурні проекти, які представляють спільний інтерес та направлених на поглиблення інтеграції між країнами. Також було домовлено про будівництво залізничної лінії, яка б з’єднувала аргентинські провінції Корьєнтес і Місйонес з бразильськими штатами Мато Гроссо і Сан-Паулу. Також увагу було приділено побудові водного шляху Парагвай – Парана, як можливості збільшення транспортування різного роду продукції водними шляхами. Буенос-Айрес та Бразиліа також значну увагу приділили розвитку транскордонного співробітництва та партнерства між близькими до кордону територіальними одиницями [6].

Важливим суспільно-культурним рішенням, прописаним в «Акті Копакабана», стало створення Дня бразильсько-аргентинської дружби, яке буде святкуватися кожного року 30 листопада, в день підписання між президентами Раулем Альфонсіном та Жозе Сарнеєм Декларації Ігуасу. Також було створено спільну міждержавну премію представникам культури, які зробили значний вклад в розбудову демократичного діалогу між суспільствами Аргентини та Бразилії. Цей Акт є яскравим доказом того, що рівень партнерства став поступово переростати у рівень дружби між Бразилією та Аргентиною, що для латиноамериканського регіону є доволі рідкісним явищем.

Іншим документом, підписаним в ході візиту Нестора Кіршнера в Ріо-де-Жанейро, стала «Спільна Декларація щодо Спіробітництва заради Росту Капіталу» . Ця Декларація передбачала збільшення внутрішніх фінансових збережень Аргентини та Бразилії та активне співробітництво між кредитними установами двох країн [1].

Ще одним документом, який заслуговує уваги за президентсва Нестора Кіршнера, є «Договір Бразиліа» (Acuerdo de Brasilia), підписаний міністрами закордонних справ Аргентини та Бразилії 20 травня 2005 року. Міністри цим договором закріпили підписання цілого ряду Протоколів, які стосуються різних сфер міждержавного співробітництва: співробітництво в ядерній та космічній сферах, інтеграції виробництва, військово-технічного співробітництва, інфраструктури, енергетики та транскордонного співробітництва. Цей договір, в цілому, носив більш технічний характер та передбачав проведення цілого ряду заходів із поглиблення стратегічного партнерства між Буенос-Айресом та Бразиліа [2].

Ще одним якісним проривом у відносинах Бразилії та Аргентини за президентства Лули да Сілви стало співробітництво обох сторін в рамках глобальної та регіональної систем міжнародних відносин. Період 2000-х не варто називати часом спільної позиції Бразиліа та Буенос-Айреса щодо актуальних питань міжнародних відносин, проте започаткування системи координування дій та обміну інформацією сприяло тому, що світова спільнота розпочала «спілкування» з Південною Америкою через призму аргентино-бразильського тандему. Створенню цього тандему сприяло втручання США в Афганістан та Ірак, що автоматично відволікло увагу Держдепартаменту США від латиноамериканських справ і тим самим позбавило Бразилію та Аргентину тиску з боку північноамериканської держави.

Проте існували і протиріччя у відносинах Бразилії та Аргентини, особливо це стосувалося створення УНАСУР. Так на церемонії підписання Декларації Куско, яка започатковувала процес створення Союзу південноамериканських націй, був відсутній президент Аргентини Нестор Кіршнер, проте протягом 4 років, від 2004 по 2008 рік, позиція Аргентини почала змінюватися, і вже у 2008 році під час підписання Договору про створення УНАСУР Аргентина цілком підтримала ідею цього інтеграційного утворення, більше того, уже в травні 2010 року Нестор Кіршнер, за сприяння Лули да Сілви, був обраний на посаду першого генерального секретаря організації [9].

Висновки. Підводячи підсумок, варто наголосити, що адміністрації Нестора Кіршнера вдалося максимально розширити сфери співробітництва Аргентини та Бразилії в політичному контексті. В першу чергу, йдеть про активну спільну позицію двох держав щодо міжнародних проблем, таких як проблеми клімату, реформування ООН та продовольчої проблем. В той же час, сторони продовжили політику поглиблення інтеграції всередині МЕРКОСУР, але не відкидаючи можливості проведення переговорів із США щодо створення Панамериканської зони вільної торгівлі.

Також Буенос-Айрес та Бразилія почали тісно співпацювати в науковій та соціальній сферах, що було досить показовим для президентів Кіршнера та Сілви, які були представниками «лівої» хвилі політиків в Латинській Америці. Нововведеннями співробітництва стала співпраця на дипломатичном рівні, а саме обмін дипломатами та створення спільних консульств в інших країнах світу. Як ми бачимо, спектр питань, по яких співпрацювали Аргентина та Бразилія, досить розширився, що свідчить про значний рівень довіри та зацікавленості сторін одна в одній.

Варто також додати, що не лише прагматичний інтерес лежав в основі аргентинсько-бразильських відносин за президентства Нестора Кіршнера, але й перехід відносин на рівень міждержавної дружби, що було закріплено в нормативно-правових документах.

Перспективи дослідження. Ця тематика є надзвичайно актуальною та перспективною тому, що розкриває суть ключових міждержавних відносин в регіоні. Це дозволяє мати базове уявлення існуючих політичних процесів в Латинській Америці. Особливу увагу слід віддати розгляду та глибокому аналізу сучасного стану аргентинсько-бразильських відносин, а саме в другій декаді ХХІ століття.

ЛІТЕРАТУРА

1. 1) Acta de Copacabana [Text] : treaty of March 16, 2004. – Copacabana, Brazil, 2004. – Mode of access: URL: http://old.clarin.com/diario/2004/03/17/p-00402.htm – Title from the screen.
2. 2) Acuerdo de Brasilia [Text] : treaty of May 20, 2005. – Brasilia, Brazil, 2005. ¬ Mode of access: URL: http://www.taringa.net/posts/info/1885952/Acuerdo-Bilateral-entre-Argentina-y-Brasil.html – Title from the screen.
3. 3) Argentina y Brasil: la construcción de una parceria Estratégica 1986-2007 Las dificultades, los avances y los nuevos desafios [Electronic resource] – Mode of access : URL : http://www.unesco.org.uy/shs/fileadmin/templates/shs/correosindical/CSLAtematico24.pdf – Title from the screen.
4. 4) Bernal-Meza, Raul Argentina y Brasil en la Política Internacional: regionalismo y Mercosur (estrategias, cooperación y factores de tensión) [Text] / Raul Bernal-Meza // SCIELO. – Mode of access: URL: http://www.scielo.br/pdf/rbpi/v51n2/v51n2a10.pdf – Title from the screen.
5. 5) Consensus de Buenos-Aires [Text]: treaty of October 16, 2003. – Buenos-Aires, Argentina, 2003. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2005/08/24/buenos-aires-consensus-a-new-agenda-for-latinamerica – Title from the screen.
6. 6) De la Balze, Felipe La politica exterior de los gobiernos Kirchner (2003-2009) [Text] / Felipe de la Balze. – Mode of access : URL : http://www.ancempresa.org.ar/pdf/LA_POLÍTICA_EXTERIOR_DE_LOS_GOBIERNOS_KIRCHNER.pdf -– Title from the screen.
7. 7) Granato, Leonardo El eje Argentina-Brasil: refundando la integración suramericana [Electronic resource] / Leonardo Granato // SUR desarrollo. – Mode of access : URL : http://www.centrocultural.coop/blogs/surdesarrollo/2011/02/el-eje-argentina-brasil-refundando-la-integracion-suramericana/ – Title from the screen.
8. 8) Packenham, Robert The politics of economic liberalization: Argentina and Brazil in comparative perspective [Text] / Robert Packenham // Kellog Institute. – Mode of access : URL : https://www3.nd.edu/~kellogg/publications/workingpapers/WPS/206.pdf – Title from the screen.
9. 9) Vegas, J.H.H. Convergencias y divergencias en las relaciones entre Argentina y Brasil [Text] / Jorge Hugo Herrera Vegas // Revista de la Bolsa de Comercio de Rosario. – Rosario, Argentina, 2010. – P. 11-12.

Бразилія – один з потенційних кандидатів на постійне членство в Раді Безпеки ООН. На сучасному етапі існує ряд протирічь між державами-членами ООН щодо прийняття Бразилії в якості нового постійного члена. Постає питання: чи реально для Бразилії отримати статус постійного члена і що стоїть  на заваді цьому.

Brazilis one of the potential candidates for permanent membership of UN Security Council. There are many contradictions between member states of United Nations about admission of Brazil as a new permanent member. The question is whether Brazil can get a permanent seat and what interfere.

Бразилия – один из потенциальных кандидатов на постоянное членство в Совете Безопасности ООН. Сейчас существует много разногласий между странами-членами ООН по поводу принятия Бразилии как нового постояного члена. Возникает вопрос: реально ли  для Бразилии получить статус постоянного члена и что может помешать этому.

 Організація Об’єднаних Націй – це інституція, яка на міжнародній арені є арбітром у вирішенні будь-яких проблем, внутрішних чи глобальних, економічних чи політичних. Проте на сучасому етапі світового розвитку, вона вимагає вдосконалення, щоб залишатися й надалі універсальною. Необхідність реформ, по суті, стала вимогою часу. Як зазначає Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун: «Реформуваня Ради Безпеки ООН є предметом дискусій уже більше як два десятиліття. Враховуючи наскільки змінився світ, розширення є неминучим» [5].

         22 вересня 2004 – наміри стати новими членами Ради Безпеки висловили бразильський президент Луїс Ігнасіо Лула да Сілва, німецький міністр закордонних справ Йошка Фішер, прем’єр-міністр Індії Манмохан Сінгх і прем’єр-міністр Японії Дзюньїтіро Коїдзумі, які аргументували отримання постійного представництва в Раді Безпеки так: Японія і Німеччина — як представники найбільш розвинених промислових країн світу та головних спонсорів ООН; Індія — як країна з мільярдним населенням, що стрімко розвивається, високими технологіями і ядерною зброєю, а Бразилія — як найбільша держава Латинської Америки [6].

         Бразилія – регіональний лідер в Латинській Америці за числом населення, ВВП і територією, на додаток має один з найбільших військових|воєнних| бюджетів (на 11 місці) за розміром і збройні сили — (на 18 місці) за чисельністю в світі. До того ж, Південна Америка, разом з|із| Африкою і Океанією, є|з’являється| одним з трьох населених|жилих| континентів, що не мають постійного представництва в Раді|раді| Безпеки.

  Бразилія неодноразово обиралася в Раду|раду| Безпеки ООН (останній раз на період 2009-2010 р.р.). Її озброєні підрозділи надали сутєву допомогу ООН в процесі підтримки  миру|миру| на Близькому Сході, в колишньому Бельгійському Конго(1960р), на Кіпрі(1964р.), в Мозамбіку(1992-1994р.р.), Анголі(1996р.) , і пізніше – в Східному Тіморі(1999р.) і на Гаїті(з 2004р). Бразилія є|з’являється| одним з найбільших спонсорів регулярного бюджету ООН – її річний внесок становить  $38 070 591 [1] .

Сполучені Штати Америки спершу висловили|виказували| підтримку намірів Бразилії стати постійним членом, але без права вето. Згодом, 8 листопада 2010 року Президент США Барак Обама заявив, що в разі  розширенні Ради Безпеки ООН, статус постійного члена варто надати Індії. Отож, позиція США досить двозначна і впливає на наміри Бразилії далеко не позитивно.

Наступного дня, 9 листопада 2010 року, Міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг від імені своєї держави висловився на підтримку кандидатури Бразилії в якості  постійного члена РБ [7].

Франція також сприятливо ставиться до  намірів Бразилії. Ніколя Саркозі зазначає: «Бразилія відіграє життєво важливу роль в глобальному процесі прийняття рішень. Я думаю, Бразилія потрібна нам в якості постійного члена Ради Безпеки”. Крім того, 23 лютого 2011року  – Міністр закордонних справ  Франції Мішель Еліот-Марі на прес-конференції після зустрічі з Президентом Бразилії Ділмою Роуссеф висловився за негайне реформування Ради Безпеки ООН  і підтримку Бразилії  на шляху до постійного члентства, оскільки країна відіграє важливу роль на міжнародній арені [4].

Пітримка постійних членів РБ  – Франції та Великобританії позитивно впливає на подальші перспективи Бразилії в  Раді Безпеки ООН. Крім того, Бразилія отримала|одержувала| підтримку Російської Федерації.  

Найсуттєвішою перешкодою на шляху Бразилії в РБ ООН є опір  Аргентини, впливової|поважних| держави регіону Латинської Америки. Така позиція дисконсолідованості в регіоні не сприяє іміджу Бразилії в світі. Аргентина виступає категорично проти прийому Бразилії  до Ради Безпеки ООН, вважаючи несправедливим той факт, що лишеодна країнарегіону представляє Латинську Америку. Крім того, Міністр закордонних справ Аргентини Хуліо Рока постійно висловдюється проти членства Бразилії в РБ ООН, передбачаючи, що це стане «фактором нестабільності в регіоні, шляхом встановлення гегемонії» [2].

Також варто згадати, що визнавши Китай країною з|із||цілком| ринковою економікою, Бразилія вбачала в ньому союзника в процесі лобіювання свого постійного членства в РБ ООН, проте |однак| Китай не виразив|виказував| офіційної підтримки Бразилії.

Отже, Бразилія на сьогодні – розвинена впливова держава на міжнародній арені, країна, яка виконує свої міжнародні зобов’язання, і в останні роки розширює свою міжнародну присутність. Вважаємо, що все ж Бразилія отримає постійне місце в Раді Безпеки ООН, проте не найближчим часом. Питання в тому, яку ж позицію стосовно цього питання оберуть  Сполучені Штати, адже це матиме прямий вплив на майбутнє їх взаємовідносин.

                            Список використаних джерел та літератури:

1.     Взносы государств-членов в регулярный бюджет ООН  в 2012 году [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.un.org/ru/aboutun/finance/members.shtml

2.     Argentina opposes Brazilian admission to UN Security Council ЛА [Електронний ресурс].– Режим доступу:  http://english.peopledaily.com.cn/200504/15/eng20050415_181210.html

3.     Brazil campaigning for permanent U.N. Security Council seat [Електронний ресурс].– Режим доступу:  http://www.upi.com/Top_News/Special/2009/10/16/Brazil-campaigning-for-permanent-UN-Security-Council-seat/UPI-71131255711794/#ixzz1nOMiZDlu

4.     France backs Brazil’s permanent membership bid in UNSC  [Електронний ресурс].– Режим доступу:     http://english.people.com.cn/90001/90777/90856/7297741.html

5.     General Assembly Concludes Annual Debate on Council Reform  [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.un.org/News/Press/docs/2011/ga11169.doc.htm

6.     Security Council Reform [Електронний ресурс].– Режим доступу:  http://www.franceonu.org/spip.php?article3767

7.     UK backs Brazil bid for UN security council seat [Електронний ресурс].– Режим доступу:  http://www.ft.com/cms/s/0/6718897e-ec1e-11df-9e11-00144feab49a.html#axzz1nO5egH2F