Національний університет «Острозька академія»

У статті розглянуті особливості пунктуації мережевих текстів на прикладі блогів.

Ключові слова: пунктуація англійської мови, Інтернет-комунікація, Інтернет-дискурс, блог, Інтернет-коментар, функції розділових знаків, норма, порушення норми.

В статье рассмотрены особенности пунктуации сетевых текстов на примере блогов.

Ключевые слова: пунктуация английского языка, Интернет-коммуникация, Интернет-дискурс, блог, Интернет-комментарий, функции знаков препинания, норма, нарушение нормы.

The article describes the punctuation of network texts in terms of blogs.

Keywords:  English language punctuation, Internet communication, Internet discourse, blog, Internet comment, functions of punctuation marks, the norm, the violation of rules.

Виклад основного матеріалу: Інтернет, що з’явився в другій половині ХХ століття, міцно закріпився в сучасному комунікативному просторі і сприяв виникненню нової соціокультурної середовища і лінгвістичної реальності. Більш того, в освітньому просторі з’явилися нові засоби і способи навчання, внаслідок чого спілкування викладача і учня (і в цілому агентів педагогічного дискурсу) стало можливо за допомогою певного медіа-середовища, що, в свою чергу, викликало необхідність вивчення Інтернет-комунікації у педагогічному дискурсі.

У мережевих текстах часто спостерігаються часті порушення пунктуаційних правил. Слід зазначити, що незнання граматичних правил не є єдиною причиною, за якої в мережевих текстах допускаються відхилення від норми, хоча, безумовно, цим пояснюється більшість помилок в пунктуаційному оформлення мови. Також існують різні лінгвістичні і екстралінгвістичні фактори, що зумовлюють синтаксично невірне вживання розділових знаків: відсутність суворих правил в оформленні мережевих текстів, характер створення та відтворення тексту, особистий смак, простір і час, нові можливості в оформленні друкованої мови і т.п. Спостереження показують, що пунктуація в мережевих текстах досить ситуативна. Перш за все, це пов’язано з тим, що друкована мова (при синхронній комунікації) максимально зближена з усною, тим самим пунктуація в ній покликана членувати текст на основі усного оформлення – вимови та інтонації. Значним фактором при постановці/не постановці розділових знаків є індивідуальна авторська манера письма/друкування, коли автор виходить з особистого мовного смаку і комунікативного наміру.

Розділові знаки – елементи пунктуаційного алфавіту, що слугують для розмежування мовних одиниць (смислових відрізків тексту, речення, словосполучення, слів, частин слова), для вказівки на синтаксичні та логічні відносини між словами, на комунікативний тип речення, його емоційне забарвлення, а також для зовнішньої інформації про текст (цитати, незакінченість висловлювання, графічні скорочення тощо). Вживання розділових знаків залежить насамперед від змісту вислову, який пов’язаний із синтаксичною структурою, а в усному мовленні – з інтонацією [1].

Центр системи сучасної пунктуації складають так звані ядерні знаки пунктуації, що організовані на основі функцій: відокремлення (одиничні знаки) – виділення (парні знаки). Інші функції (виділення особливим шрифтом або підкреслювання) свідчать про важливість у смисловому відношенні виділених компонентів. В останнє десятиріччя розширився набір пунктуаційних знаків та графічних засобів (їх можна поєднати загальною назвою – метаграфеми), що їх використовують у тексті, а також розширились їхні функції.

До нерегламентованої пунктуації (не закріпленої чинними правилами, що становить собою різні відхилення та існує нарівні з регламентованою) належать передусім пунктуаційно-графічні засоби, використання яких зумовлено внутрішніми властивостями текстів і комунікаційними завданнями автора. У посібнику «Пунктуація сучасної російської мови» Н. Л. Шубіної дається наступне визначення нерегламентованої пунктуації: «…незакріплена чинними правилами, становить собою різноманітні відхилення від загальних норм та існує поряд із регламентованою» [3]. Спроба виявити та систематизувати певні закономірності у використанні нерегламентованої пунктуації була зроблена О. В. Брусніциною [1], яка, слідом за Н. Л. Шубіною, бачить у нерегламентованих, ненормативних вживаннях пунктуаційних знаків прояв «зародження функцій пунктуації в оформленні смислового й текстового простору» [3].

До одного з проявів пунктуаційних аграматизму в мережевих текстах, на наш погляд, можна віднести повну відсутність розділових знаків. Аграматизм розуміється нами як «порушення граматичних правил». Як відомо, знаки пунктуації виконують безліч функцій, однією з яких є вираження різних ступенів закінченості думки (крапка може висловлювати смислову та інтонаційну закінченість речення, кома – інших синтаксичних конструкцій і т.п.). Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що в разі опущення розділових знаків автор вказує на смислову і інтонаційну незакінченість думки. Наприклад:

Yogesh maccks • 19 days ago

One thing I have to say that i realised i couldn’t speak very basic English by studying my entire life in school

У наведених прикладах з текстів соціальних мереж відсутній фінальний розділовий знак. Очевидно, це потрібно для того, щоб зробити думку і, відповідно, інтонацію менш категоричними.

Однією з функцій розділових знаків є емоційно-експресивна, що виявляється у створенні смислових, логічних і графічних емфаз в друкованій мові з метою вираження емоцій і почуттів автора та здійснення впливу на читача. Виходячи з цього, можна припустити, що відсутність будь-яких розділових знаків сигналізує про флегматичність автора і його індиферентності до висловлюваного. Наприклад:

Oh Oh they are lovely.

Відсутність знаків пунктуації також може бути індикатором швидко виголошуваної, безпаузової мови, читаючи яку, людина губиться в тексті без смислових орієнтирів, наприклад:

Arwa • 2 months ago

Well done chat congratulations and nice episode keep up the good job…. aww yahh [10]

Такий прийом можна назвати одним із проявів «потоку свідомості», коли автор прагне виразити «невідредаговані» думки або душевний стан, в якому він перебуває, правдоподібно відтворити ситуацію з пам’яті, не загубивши деталей і т.п., наприклад:

Hashim • 3 months ago

Wow mind blowing all of them are great amd thanks for your support my assignment got too much easy after watching these amazing proverbs [11]

За мету дослідження ми ставили простежити лінгвістичні й екстралінгвістичні особливості педагогічного та академічного блогів як окремих Інтернет-жанрів. Для дослідження використовувався метод контент-аналізу десяти англомовних педагогічних та академічних блогів, відібраних методом суцільної вибірки, тексти (пости і коментарі) яких відносяться до періоду 2016 рр., а саме: (блог № 1 – The Geeks from down the Street‖ http://borges.edublogs.org/about/ [4]; блог № 2 – Write Out Loud‖ http://writeoutloud.edublogs.org/ [5]; блог № 3 – Mrs. McGriff’s Reading Blog‖ http://kaymcgriff.edublogs.org/ [6]; блог № 4 – The Fine Print‖ http://thefineprint.edublogs.org/ [7]; блог № 5 – Class with Coelho‖ http://mzcoelho.edublogs.org/ [8]; блог № 6 – Visitation School Jr. High Literature Discussions‖ http://mrsedwardsvsla.edublogs.org/ [9]; блог №7 – RealLife English‖ http://reallifeglobal.com/Cambridge [10]; блог № 8 – PhraseMix‖ http://www.phrasemix.com/articles [11]; блог № 9 – English. Cambridge Conversations‖ http://www.cambridge.org/elt/blog/ [12]; блог № 10 – Local Schools Network‖ http://www.localschoolsnetwork.org.uk/all-articles [13].

В даний час в мережевому тексті сучасної англійської мови, як відзначають багато вчених, значно змінюються принципи розстановки розділових знаків. У роботі була зроблена спроба розглянути, які системні зміни у функціях розділових знаків можна виявити в текстах блогів англійською мовою. В ході дослідження були розглянуті особливості функціонування наступних знаків: крапки, коми, знаку питання, знаку оклику, тире, дужки, три крапки, курсив, коса лінія, астериск.

В якості мовної економії реалізується компресія мовної мети, економія мовних засобів, але при цьому підвищується інформаційна стислість повідомлення. Принцип мовної економії – комунікативно-мовленнєва характеристика мови – активно присутня в блоговій комунікації, в тому числі академічній. Згідно Е.А. Вишнякової, автор, орієнтуючись на мережеву аудиторію, викладає свої думки стисло і лаконічно. При спонтанному мовленні співрозмовник зацікавлений в тому, щоб швидко і чітко передати свою думку. На першому місці – швидкість набору тексту, а орфографічна і пунктуаційна правильність відіграють другорядну роль.

Ми розподілили засоби пунктуації на певні групи. Перша класифікація – це поділ за частотою вживання. До таких знаків віднесемо знак оклику та три крапки. Інші знаки користуються меншою популярністю на сторінках блогів: кома, круглі дужки, апостроф та лапки.

Друга класифікація – поділ пунктуаційних знаків за кількістю помилок. На нашу думку, є необхідність зазначити, що найбільш часто вживаною помилкою є відсутність ком та крапок. Проілюструємо:

Yogesh maccks • 19 days ago

From the bottom of my heart In my lifetime i will never ever forget you guys [8] (Бачимо, що тут потрібно вжити кому, крапку та знак оклику)

Розглянемо розділові знаки та критерії їх вживання у англійській мові.

В англійській мові речення повинні закінчуватися крапкою (full stop), знаком питання (question mark), або знаком оклику (exclamation mark or shout mark).

Використовують крапку (full stop) для завершення речення або основної думки. Крапка (.) одна з найбільш використовуваних розділових знаків.

The accessibility of the computer has increased tremendously over the past several years. (Використання комп’ютерів значно зросло за останні роки)

Знак питання (?) використовують в кінці речення для завершення питальної думки.

What has humanity done about the growing concern of global warming? (Що зробило людство для подолання глобального потепління?)

Знак питання використовується у випадку, коли задається пряме запитання: What is the capital of Belgium? Have you been there?

У прямої мови, в лапках знак питання також використовується: “Did you try the moules and chips?” He asked.

Наприкінці кожного речення і для скорочення на письмі просто використовували знак питання. Everything ends becoming a question?

Також має місце бути таке поняття, як риторичне питання. У XVI столітті його запропонував друкар Генрі Денхам. Риторичне питання – це питання, що не вимагає відповіді. Lord love a duck! Doesn’t Spanish look different from everything else now we’ve done this?

Знак оклику (exclamation point, exclamation mark, shout mark) (!) вказує на особливий наголос на сказане речення.

I can’t believe how difficult the exam was. (Не можу повірити, що іспит був таким важким!)

Висновки та перспективи дослідження: Аналіз досліджуваного матеріалу свідчить, що для сучасного англомовного Інтернет-дискурсу характерним є порушення традиційних норм письма. Процес ослаблення пунктуації в Інтернет-мережі набув значної сили.

Безумовно, дослідження відкриває перспективи подальшого вивчення лексичних, граматичних, стилістичних особливостей англомовних мережевих текстів, не лише блогів а й інших різних жанрів Інтернет-дискурсу.

Література:
1. Брусницина Е. В. Нерегламентированная пунктуация в аспекте актуальных синтаксических процессов / Е. В. Брусницина // Вестник Челябинского государственного университета. – 2010. – № 4 (185). Филология. Искусствоведение. – Вып. 40. – С. 38-42.
2. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність : [монографія] / Катерина Серажим. – К., 2002. – 392 с.
3. Шубіна Н.Л. Пунктуація сучасної російської мови/Н.Л. Шубіна. – М .: Академія, 2006.
4. блог № 1 – The Geeks from down the Street‖ http://borges.edublogs.org/about/
5. блог № 2 – Write Out Loud‖ http://writeoutloud.edublogs.org/;
6. блог № 3 – Mrs. McGriff’s Reading Blog‖ http://kaymcgriff.edublogs.org/;
7. блог № 4 – The Fine Print‖ http://thefineprint.edublogs.org/;
8. блог № 5 – Class with Coelho‖ http://mzcoelho.edublogs.org/;
9. блог № 6 – Visitation School Jr. High Literature Discussions‖ http://mrsedwardsvsla.edublogs.org/;
10. блог №7 – RealLife English‖ http://reallifeglobal.com/Cambridge;
11. блог № 8 – PhraseMix‖ http://www.phrasemix.com/articles;
12. блог № 9 – English. Cambridge Conversations‖ http://www.cambridge.org/elt/blog/;
13. блог № 10 – Local Schools Network‖ http://www.localschoolsnetwork.org.uk/all-articles.

Ключові слова: соціальні мережі, блогосфера, політична комунікація.

The article is dedicated to an issue the methods of political communication. The political blogosphere is characterized  with the criteria’s of the effective politician blogs, that are focusing and supporting.

Keywords: social networks, blogosphere, political communication.

Сьогодні світ дедалі більш глобалізується, виникають нові форми взаємодії, а інтеграція відбувається не тільки в рамках окремих країн та регіонів, але й в планетарному та міжособистісному масштабі [2].

Через засоби масової комунікації – відбувається симбіоз людини із інформаційними мережами, і існування переноситься із фізіологічного, соціального, духовного, політичного в віртуальне, що викликає перенасиченість і залежність поведінки людини в просторі і часі.

За найбільш простий і загальний поділ засобів політичної комунікації ми виокремили наступний:

• ЗМІ: ТБ, радіо, газети, журнали, офіційні сайти фізичних та юридичних осіб;
• ЗМК: соціальні мережі, блогосфера – віртуальний вимір нової суспільної ієрархії та нове віртуальне поле для існування та розвитку індивідів [10].

В результаті ми отримуємо дві площини:

• Іманентну: держава, існуючий суспільний лад, закони, релігійні норми та суспільну мораль;
• Трансцендентну – психологічний вимір людини, який не впливає на перебіг іманентного виміру.

Між цими двома вимірами є незламний бар’єр – раціональна складова, яка не дає їм пересікатися, відповідно індивід буде існувати відразу у двох площинах, але буде чітко розрізняти їх межі [9].

Але тут в дію вступають ЗМК, які стирають грань між цими двома світами. Найяскравішим прикладом буде Арабська Весна, яка без будь-якого вождя чи особи лідера, вивела догматичні ісламізовані народи на шлях непокори в реальному, а не у віртуальному житті.

Відповідно, втрачається трансцендентна складова. Не має значення, хто контролює ЗМК, головне хто зуміє ними скористатися та через канали інформації відправить потрібний текст потрібному адресату чи аудиторії.

Саме засоби масової комунікації ламають усталений зв’язок:

1. Джерело       2. Інформація      3. Отримувач

Натомість інформація вільно курсує без будь-якого контролю, між різними індивідами, неконтрольовано і без наслідків та обмежень.

Чи не найкращим прикладом тут буде блогосфера, де є готова мережа, не має різниці на якому ресурсі чи платформі вона розміщена, будь хто, що зареєструється, отримає аудиторію та зможе поширювати необхідну йому інформацію, не витрачаючи час на збір прихильників, місць для зустрічей і таке інше [8].

Очільники держав намагаються створити ситуацію непевності і шляхом політичної комунікації подати шляхи виходу із неї, з метою отримання вигідних шляхів виходу із кризи.

За приклад, можна взяти мовне питання, харківські угоди, де подекуди ірраціональні речі, які з точки зору національної безпеки є невигідними, аргументуються і подаються, як єдино можливий вихід із кризової ситуації; на міжнародній арені, ми можемо взяти за приклад Грецію, де провідні двигуни Європейського Союзу: Німеччина і Франція, давали “безвідсоткові позики”, а потім взагалі, “списали” половину боргу із Греції, хоча могли просто виключити її із складу ЄС, проте вводили жорсткі міри економії щодо власних громадян незважаючи на стабільний приріст ВВП.

Окрім влади, яка бореться за політичну комунікацію і прийняття рішень є і опозиція. Вона поділяється на стратегічну, тобто тіньовий уряд, що намагається вибрати кращі шляхи досягнення цілей і розвитку держави та популістську, що діє заодно із владою та намагається приховати болючі питання, за вирішенням і підняттям вторинних (не інтеграція з ЄС, а способи голосування у Верховній Раді) [4].

Відповідно є два терміни: самореференція, коли ми відносимо себе за межі реального виміру і проблем в штучний та інореференція, коли ми переносимо реальні необхідні речі з ЗМК в буденне життя, наприклад боротьбу з епідеміями, вирубками лісу, зменшеннями викидів в атмосферу.

Політична комунікація – це смисловий аспект взаємодії політичних акторів, шляхом інформаційного обміну в процесі боротьби за владу чи її утримання та реалізацію. Проте, яку б ми модель і теорію комунікації до уваги не брали, ми все одно отримаємо ситуацію, коли є інформуючий суб’єкт та інформований об’єкт[5].

Стосовно політичної блогосфери, то вона являє собою мережеве поєднання політичних щоденників, приватних політичних комунікативних платформ, які бувають персональними чи корпоративними; з допомогою яких ведуться політичні дискусії, здійснюється PR, контрпропаганда, організація прихильників, інформування електорату та офіційних ЗМІ збір коштів на виборчу кампанію.

Як процес політичної комунікації так і формування вітчизняної складової політичної блогосфери на кшталт “західного зразка” тільки-но розпочато [1].

Інформаційно-комунікаційні технології тільки починають отримувати масовий характер, а персональні сторінки кандидатів на посаду “народних”, мають характер добре продуманих “вітрин”.

Користувач може бачити інформацію, яка пророблена та відретушована піар-технологами, проте не може перевірити її на достовірність, чи тим більше, внести свої коментарі, оскільки вони мають спочатку перевіритись модератором блогу, а вже потім будуть додані.

Політична комунікація, під час виборчої кампанії, стає журналістською піар грою, де будуть подаватися з одного боку згладжені “приватні дані”, а з іншого нібито незручні коментарі та запитання, які здебільшого продумані, та надіслані, тільки для того аби кандидат зумів дати прекрасну, добре підготовлену відповідь [3].

Одні дослідники, розглядають блогосферу, як засіб, тобто інструмент політичної комунікації, а інші, як поєднання блогів, тобто саморегулюючий незалежний канал інформації.

Саме тому, ми звернулися за роз’ясненнями та оцінками до російського дослідника та теоретика Е. Жигаліна, який оцінює значимість та авторитетність політичного блогу через систему гіперпосилань та мережевих рейтингів, що доступні кожному, відповідно можна дати оцінку політичній комунікації та різним політичним рішенням [10].

Дана теорія, є надзвичайно ефективною, тому що офіційні ЗМІ, виявляються безсилими перед «неофіційною» блогосферою, тому що висловлювання поширюються в неофіційній формі від приватної особи, а не від очільника величезної держави чи популярного посадовця (чиновника).

Цінність політичного блогу як засобу політичної комунікації, полягає не у змісті поширюваної інформації, а у характері її поширення, який є необмеженим та не має жодної цензури і не несе відповідальності для спікера.

Нам вдалося виокремили шість критеріїв ефективності, які забезпечують непохитність та невразливість політичного блогу, як засобу та каналу впливу на політичну комунікацію, а саме:

• легкість публікації (опозиція, чи влада);
• доступність (будь хто може читати);
• соціальність (залучає увесь соціум без вікових, чи гендерних ознак);
• віртуальність (не має відповідальності та обов’язкової достовірності інформації, вона поширюється від одного до іншого користувача як снігова лавина, і може призвести до мережевого/соціального вибуху);
•  можливість синдикування (збір інформації проводиться автоматично для усіх користувачів ресурси і вони регулярно бачать останні новини);
•  взаємопов’язаність (будь-чий блог стає частиною мережі, а отже не потрібно шукати собі аудиторію чи створювати прихильників) [7].

Коли офіційні ЗМІ під контролем влади, то ваги на себе перебирають політичні блоги, що рекрутують еліту держави, та забезпечують життєздатне підпілля для національної інтелігенції.

В прив’язці, до виборчого процесу, українська політична комунікація, системно та циклічно отримує 2 вектори:

• на внутрішнє середовище, до українського народу, з метою агітації, чи контрпропаганди;
• до міжнародної спільноти, з метою визнання чи невизнання факту проведення демократичних та вільних виборів.

В результаті парламентських виборів 2012року, характерними та частими (системними) явищами, став троллінг, тобто провокативні (здебільшого нічим не підкріплені) тексти, що містять жорстку контрпропаганду, закликають до агресії, повалення влади чи навіть процедури сецесії певних округів під владу інших держав [6].

Масованою стала підробка політичних блогів та створення клонів, які мали запевнити аудиторію на першому етапі про їх автентичність, а далі вони давали безглузді коментарі та розкривали свою “чорну білизну”.

Підсумовуючи, ми розглянули засоби політичної комунікації, які логічно структурували і поділили на ЗМІ на ЗМК, що отримали 2 вектори політичної дії. Стосовно ж критеріїв ефективності політичної блогосфери, то вони зумовлені: мобільністю висвітлення політичної інформації на даному ресурсі, мінімальною кількістю затрат на утримання даного засобу політичної комунікації, можливістю цензурування офіційних медіа, політичною-соціалізацією електорату, іміджево-формуючими та мобілізаційними характеристиками, залученням аудиторії без соціальних та політичних обмежень, забезпеченням реальних можливостей для політичної конкуренції.

Список використаних джерел та літератури:

1. Арешев А. “Виртуальная политика, сетевой электорат. Блоги стирают границы между наблюдателями и игроками.” /        А. Арешев //  Интернет-журнал: Новая Политика, 2008. Режим доступа: http://www.novopol.ru/text36121.html.
2. Бортніков В. Політична участь і демократія: українські реалії / В. Бортніков // Луцьк: Вежа, 2007. – 524 с.
3. Вепринцев В. Операции информационно-психологической войны / В. Вепринцев,  А. Манойло – М.: Горячая линия – Телеком, 2005.
4. Вершинин М.     “Политическая коммуникация в информационном обществе: перспективные направления исследований / М. Вершинин // Актуальные проблемы теории коммуникации: Сборник научных трудов, Санкт-Петербург: Спб ГПУ, 2004, С. 98-107.
5. Вовк В. Соціокультурні чинники формування масових умонастроїв в Україні / В. Вовк // Політична думка. – 1998. – №1. – С. 40 – 51.
6. Воинов Д. “Политические амбиции Интернета в России.” / Д. Воинов // Власть, 2007. – № 2. – С. 88-91.
7. Волохонский В. “Психологические механизмы и основания классификации блогов.” / В. Волохонский // Личность и межличностное взаимодействие в сети. Интернет Блоги. Новая реальность. Санкт-Петербург: Спб ГУ, 2006, c. 117-131.
8. Воронкова В. Муніципальний менеджмент / В. Воронкова – К., 2004, Голос України – 1997. – № 12.
9. Головатий М. Політична психологія / М. Головатий – К.: МАУП, 2001. – 136 с.
10. Горошко Е. Политические коммуникации в блогосфере Рунета / Е. Горошко, Е. Жигалина // Russian Cyberspace. – 2009. – №1.– С. 81 – 100.