Ключові слова: аудиторська діяльність, аудит, аудитор, Аудиторська палата України

В статье определена сущность аудита, основные субъекты, проанализирован зарубежный опыт в сфере аудита и исследованы возможности применения зарубежного опыта в Украине

Ключевые слова: аудиторская деятельность, аудит, аудитор, Аудиторская палата Украины

The article explains the purpose of auditing, the basic subjects, the foreign experience in auditing and investigate the possibility of using foreign experience in Ukraine

Key words: auditing, audit, auditor, Audit Chamber of Ukraine

В результаті аудиторської перевірки формується незалежна думка експерта щодо відповідності усіх документів суб’єкта господарювання вимогам законодавства, крім того аудитори можуть надавати консультаційні послуги, оцінювати стан фінансового-господарської діяльності суб’єкта господарювання, проводити експертизи. Результатами таких заходів є ліквідація, усунення, мінімізація виявлених порушень чи недоліків, а отже формування ефективного учасника економічних відносин. Саме це є визначальним аспектом актуальності даного дослідження.

Проблему аудиту порушували, як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, так Рудніцька Р. досліджувала державний аудит в системі фінансового контролю, Балибюк І.В., Денисюк О.М. розглядали аудит з точки зору підприємства, Кочерга М.М. висвітлював роль аудиту в системі управління природними ресурсами. Однак, у вищезазначених роботах не досліджувались можливі перспективи використання зарубіжного досвіду, щодо ведення аудиторської діяльності.

Метою дослідження є виявлення ключових особливостей діяльності аудиторів в Україні та в провідних зарубіжних країнах, на основі теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики, можливість використання зарубіжного досвіду в Україні.

Аудит протягом розвитку економіки у світі, з якою він невідривно пов’язаний набував нових рис та призначень. Так, спершу роль аудиту зводилась до інструменту перевірки та підтвердження достовірності бухгалтерської звітності, згодом аудит набув вирішального значення, а саме можливості спонукати до активної економічної діяльності, до підвищення ефективності системи управління підприємством і вдосконалення системи внутрішнього контролю. І зрештою аудит набув рис механізму запобіганню можливих ризиків під час проведення перевірок, проведення консультацій щодо вдосконалення діяльності та уникнення потенційних ризиків. [1]

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність»[2], аудиторська діяльність – це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг. Аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит). Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов’язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб’єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на:

• однопредметний – досліджуються питання одного виду;
• багатопредметний – провадиться фахівцями різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій;
• комісійний – провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської організації.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністю аудит поділяють на:

• запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх;
• перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства;
• ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік.

До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться:

• обов’язковий і добровільний аудит;
• оглядова перевірка;
• тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку;
• трансформація бухгалтерського обліку;
• ведення обліку підприємства;
• відновлення обліку;
• виправлення помилок;
• автоматизація обліку;
• планування;
• аналіз;
• надання консультацій. [3]

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав інтереси держави.

Основними перевагами аудиту є:

• збереження частини державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату, адже оплата аудиторських послуг відбувається за рахунок коштів суб’єктів господарювання;
• фіскальна функція аудиту, що проявляється у надходженні податків від аудиторської діяльності до бюджету;
• формування конкурентного середовища у сфері аудиторської діяльності, яке в перспективі покращує якість надання аудиторських послуг;
• вільний вибір суб’єктом господарювання аудитора.

Таким, чином очевидним є факт корисності аудиторської діяльності для економіки будь-якої держави, але водночас кожна країна формує власний підхід до аудиту.

Так, в США присутні два види аудиторських організацій: професійні та недержавні. Недержавні аудиторські організації існують у формі Американського інституту дипломованих бухгалтерів, основним завданням даної організації є перевірка кваліфікації аудитора. Професійні аудиторські організації здійснюють свою діяльність, як правило, в межах штатів.

Аудитори в США отримують сертифікати за такими спеціалізація ми:

• бухгалтер;
• внутрішній аудитор;
• аудитор інформаційних систем.

Для отримання сертифікату кожен повинен пройти відповідний екзамен, що проводиться раз на півроку.

В Німеччині діяльність аудиторів чітко регламентується та контролюється. Органом контролю там виступає Інститут аудиторів, що має спеціалізовані комітети для врегулювання проблем, що виникають у сфері аудиту. При Аудиторській палаті Німеччини створюються аудиторські суди, до компетенції яких входить накладання штрафів та інших адміністративних покарань за неякісне проведення перевірки, в разі необхідності такі суди можуть позбавити аудитора права здійснювати аудиторську діяльність.

У Данії аудиторів призначають акціонери на щорічних загальних зборах. Аудитори мають право надавати професійні послуги певній організації до наступних зборів. Обмежень на кількість призначень аудиторської фірми для проведення однієї організації не має.

У Франції питання бухгалтерського обліку та звітності перебувають у віданні Міністерства фінансів, а аудиту — Міністерства юстиції. Аудит проводять бухгалтерські комісари, яких обирають на зборах акціонерів строком на 6 років. Після цього строк повноважень комісарів може бути продовжений, при чому кількість пролонгацій не обмежена.

Після призначення аудиторів їх не можна замінити, крім випадків, коли виноситься спеціальна юридична постанова про непрофесійну поведінку таких осіб.

В цілому аудиторська діяльність здатна забезпечувати значне покращення становища для суб’єктів господарювання, ліквідувати негативні наслідки у формі адміністративних стягнень з боку органів державного контролю за недотримання норм законодавства, зменшити видатки на контрольно-ревізійне функції органів влади, але для досягнення таких результатів необхідною є перш за все зацікавленість власне суб’єктів господарської діяльності у проведенні таких перевірок та отримання послуг аудиторів.

Таким чином, визначивши особливості діяльності аудиторів в Україні та в провідних країнах світу, варто відмітити, цілком реальну можливість використання вищезазначеного досвіду на прикладі України. Так, система екзаменування аудиторів, що використовується в США здатна значно підвищити якість проведення аудиторських перевірок в Україні, загальний рівень професіоналізму та відповідальності аудиторів. Досвід Німеччини може бути залученим в аспекті формування органу, основним завданням якого є контроль за діяльністю аудиторів в Україні, накладання адміністративних стягнень, вирішення спорів, перевірка якості проведення аудиту тощо. Але головною умовою реалізації зарубіжного досвіду є інтерес з боку суб’єктів господарювання, які, нажаль, не бажають або не здатні забезпечувати проведення регулярних аудиторських перевірок.

Література:

1. Аудит. Основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту / Немченко В.В., Редько О.Ю. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 540 с.
2. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993р. № 3125 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/3125-12. – Назва з екрана.
3. Лебедевич С.І. Аудит. Організація і методика аудиту. Екологічний аудит / Навч. посібник. – Львів: Ліга-прес, 2007. – 1050 с.
4. Роль і проблеми аудиту в Україні / Гасенко Л.В., Кузіна А.В. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=34264. – Назва з екрана.
5. Ножкина Т.В. Международный аудит :[Учебное пособие]. – Петропавловск-Камчатский: КамчатГТУ, 2007. – 127 с.
6. Подолянчук О.А. АУДИТ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vsau.vin.ua/b04213/li terat/view/getfile/182446001304615657.pdf. – Назва з екрана.
7. Дікань Л.В. Фінансово-господарський контроль :[Навчальний посібник]. – ХНЕУ, 2008. – 346 с.

 У статті досліджено причини виникнення аудиту в Україні, а також визначено проблеми становлення та розвитку аудиторської діяльності та запропоновано шляхи  їх вирішення.

 Ключові слова: фінансовий контроль, аудит, аудиторська діяльність, аудиторський контроль.

В статье исследованы причины возникновения аудита в Украине, а также определены проблемы становления и развития аудиторской деятельности и предложены пути их решения.

Ключевые слова: финансовый контроль, аудит, аудиторская деятельность, аудиторский контроль.

The article examines the causes of audit in Ukraine, and also the problem of the formation and development of auditing and proposed solutions.

Key words: financial control, audit, auditing, auditor control.

В процесі розвитку діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності  постає питання щодо прийняття певних рішень, які повинні базуватись на об’єктивно обґрунтованих фактах і даних, які повинні відповідати принципам повноти і достовірності. Відповідно до цих умов, виникає такий вид фінансового контролю як аудит, на який покладено завдання щодо здійснення аналізу показників фінансової стійкості підприємства, а також висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність.

В Україні аудит як вид фінансового контролю розвивається порівняно недовго і вже має ряд недоліків, які пов’язані з несформованими стандартами його функціонування, і запозиченням їх в інших країнах.

У вітчизняній літературі дослідженню незалежного виду контролю – аудиту приділяється значна увага таких вчених як: Дороша Н. І., Кравченка В. І., Опаріна В. М., Редька О. Ю., Рубана Н. І. та інші.

Основною метою цієї статті є визначення проблем розвитку аудиту як виду незалежного фінансового контролю в Україні та пошук шляхів їх вирішення.

До кількості загальних функцій управління відносяться планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль. Однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, зокрема фінансовий контроль. Фінансовий контроль визначають як цілеспрямовану діяльність органів публічної влади і суспільних організацій, має своїм завданням досягнення забезпечення законності, фінансової дисципліни та раціональності в процесі формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів [1, 58-59].

Аудит є одним із видів фінансового контролю. У статті 4 розділу 1 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит визначено як перевірку обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідальність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторським фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит) [2].

Причини виникнення і розвитку аудиторської діяльності безпосередньо пов’язані з особливостями ринкової економіки. Прийняття будь-якого управлінського рішення має ґрунтуватися на економічній інформації, яка формується переважно на основі даних бухгалтерського обліку. Отже, для прийняття зваженого рішення щодо іншого підприємства необхідно мати певні гарантії достовірності і реальності його бухгалтерської інформації. Головною метою аудиторської перевірки є перевірка правильності, законності, повноти і достовірності даних бухгалтерської звітності підприємства. До об’єктивних чинників, що зумовлюють виникнення аудиту належать:

•  складність процесу формування бухгалтерської інформації і неможливість самостійної перевірки правильності облікових даних;
•  розподіл прав володіння та управління власністю;
•  наявність інформаційного ризику, тобто можливості наявності у звітності випадкових помилок або спотворень через несумлінність тих, хто її склав;
•  тісний взаємозв’язок або незбіг інтересів категорій зацікавлених осіб стосовно однієї і тієї самої інформації.

Це робить незалежний аудиторський контроль не тільки важливим, а й невід’ємним елементом ринкової економіки. Саме тому проголошення Україною переходу до ринкової форми економіки зумовило введення в практику аудиту як незалежного контролю роботи підприємств недержавної форми власності. Слід зазначити, що моменти фактичного та юридичного виникнення в країні аудиту не збігається за часом. Потреба в аудиторських послугах була усвідомлена суб’єктами підприємницької діяльності ще до законодавчого оформлення статусу аудиту як атрибуту економіки країни [3].

Проте, якщо розглядати розвиток аудиту в Україні, то слід зазначити, що він не набув значного розквіту, оскільки існують певні проблематичні питання щодо його функціонування.

Суттєвими проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що включає в себе великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг [4].

Крім того, на сьогоднішній день існує ще багато причин, які стримують процес ефективного розвитку аудиту в Україні. Серед них можна виділити наступні:

•  незначний період функціонування ринкових механізмів регулювання та відповідних механізмів державного фінансового контролю в Україні;
•  наявність великої кількості фінансових порушень, нецільового та неефективного використання державних ресурсів;
•  обмеження на законодавчому рівні ефективності результатів аудиту та ін. [5].

Мусіхіна Г.М. виділяє такі проблеми розвитку аудиту в Україні [6]:

•  проблема сучасного аудитора та довіри до нього;
•  проблема формування ціни на аудиторські послуги;
•  недостатня кількість методичних розробок з аудиторського контролю. В Україні в цілому об’єктивно відчувається недостатність вітчизняної спеціальної літератури, а тим більше докладних розробок, посібників з проведення аудиту ефективності, що являє собою певну прогалину у формуванні його методології та вимагає науково обґрунтованих теоретичних розробок у цьому напрямі та їх практичного втілення.

Однією з проблем здійснення аудиту в Україні є також неврегульовані питання фінансування робіт зі створення адекватної системи аудиту в Україні та страхування аудиторської діяльності.

З узагальнюючого аналізу офіційних звітів аудиторських фірм видно, що деякі з них взагалі не займаються аудитом, а надають тільки консалтингові та інші послуги. В той час як світові тенденції розвитку аудиторських послуг свідчать про скорочення аудиторськими фірмами обсягів консалтингових послуг або виділення з них суб’єктів, що надають консалтингові послуги в окремі структури. Причинами цього є бажання утримати клієнта різноманітністю послуг, що надаються, шукаючи альтернативні джерела доходів. Українські підприємства все частіше хочуть отримувати від української аудиторської фірми комплекс послуг. Такий клієнт для аудитора є вигідним. Однак широта послуг призводить до виникнення загроз незалежності і, як наслідок, до погіршення їх якості [7].

Дослідивши основні проблеми розвитку, пропонуємо такі шляхи вирішення, зокрема:

•  страхування відповідальності страхових компаній за неякісно виконаний аудиторський контроль;
•  встановлення єдиних цін щодо надання послуг аудиторськими компаніями, що змусить їх звернути увагу на якісне надання послуг, від чого буде залежати попит на їхні послуги;
•  розроблення єдиних стандартів функціонування аудиторської діяльності в Україні, в яких безпосередньо слід визначити що належить до сфери аудиторської діяльності, оскільки як було вище зазначено, українські аудиторські фірми займаються і консалтинговими послугами, тобто поєднують декілька видів діяльності.

Отже, як бачимо аудит як  вид незалежного фінансового контролю почав розвиватися в Україні порівняно недавно, проте вже має ряд недоліків, а точніше несформованих умов функціонування, оскільки на теперішній час не існує встановлених українських стандартів, щодо його функціонування, а черпання «правил» його розвитку з зарубіжних не є достатньо ефективним, оскільки не враховано ряд відмінностей національної економіки України з іноземними країнами, які використовують цей вид контролю.

Література

1. Роль В.Ф. Фінансове право. Навч. посібник / В. Ф. Роль, В. В. Сергієнко, С. М. Попова. –  Центр учбової літератури, 2011. – 392 с.
2. Закон України «Про аудиторську діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3125-12. – Назва з екрана.
3. Янчева Л. М. Аудит. Навч. посіб. / Л. М. Янчева, З. О. Макеєва, Л. О. Баранова, I. В. Янчева, А. I. Кашперська [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lection.com.ua/audit/adt/prichini-viniknennya-i-rozvitku-auditorskoyi
   -diyalnosti. – Назва з екрана.
4. Максименко Н. Г. Проблеми розвитку аудиторської діяльності в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/
   chem_biol/avpch/En/2009_49/Macsimenko%20N.G..pdf. – Назва з екрана.
5. Жирна Ж. А. Зарубіжний досвід проведення аудиту ефективності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/
   123456789/6417/1/foreign%20experience.pdf. – Назва з екрана.
6. Мусіхіна Г. М. Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/
   ?p=25952. – Назва з екрана.
7. Миронова Ю. Проблеми розвитку аудиту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/19-82-1. – Назва з екрана.