Науковий керівник: Харчук Ю.Ю.,
кандидат економічних наук, старший викладач
кафедри фінансів, обліку і аудиту
Національний університет «Острозька академія»

РОЗВИТОК АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

В статті розглянуто особливості розвитку аудиторських послуг в Україні. Автором визначено тенденції розвитку ринку аудиторських послуг України та висвітлено фактори, що можуть впливати на їх стан. В результаті проведеного дослідження встановлено, що до цього часу залишаються невирішеними багато важливих питань, проте ринок аудиту стрімко розвивається і потребує підтримки з боку держави.

Ключові слова: аудит, суб’єкт, аудитор, ринок аудиторських послуг, аудиторська фірма.

The article deals with the peculiarities of the development of audit services in Ukraine. The author identifies the trends of the market of Ukrainian audit services and highlights the factors that may affect their status. As a result of the research, it has been found that many important issues remain unresolved until now, but the audit market is rapidly developing and needs government support.

Keywords: audit, subject, auditor, market of audit services, audit firm.

Постановка проблеми. Вже більше ніж 15 років в Україні продовжує розвиватись аудиторська діяльність. За цей час ринок аудиторських послуг диференціював та відіграє досить важливу роль у розвитку економіки країни. Проте досить багато труднощів стримують розвиток аудиторських послуг. На сьогодні аудиторська діяльність зазнає змін: продовжують еволюціонувати види послуг, впроваджуються нові, жорсткіші умови, щодо тестування аудиторів, тому ця тема є досить актуальною і потребує додаткового дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Найбільш вагомі дослідження з питань розвитку аудиторських послуг провели вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: В. Авдєєв, Д. Алексеєнко, М.Т. Білуха, В.М. Вакаров, М.О. Виноградова, Г.М. Давидов, О.В. Кірш, В.В. Немченко.

Касич А. та Гноєва І. у своїх публікаціях приділяли багато уваги аналізу ринку аудиторських послуг та тенденціям його розвитку. Гаргола Ю. обґрунтував теоретичні та організаційно-методичні положення, а також розробив практичні рекомендації з удосконалення процесу надання аудиторських послуг. Не зважаючи на значний вклад цих авторів, тема залишається  недостатньо дослідженою та потребує детального вивчення.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямів розвитку аудиторських послуг в Україні на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної тематики.

Виклад основного матеріалу. На початку розвитку ринку аудиторських послуг вимоги до аудиторських фірм були незначні. Так, відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 року аудиторські фірми повинні були здійснювати виключно аудиторську діяльність. Загальний розмір частки засновників аудиторської фірми, які не є аудиторами, в статутному капіталі не повинен перевищувати 30%, керівником аудиторської фірми може бути тільки сертифікований аудитор.

Аудиторські фірми та аудитори, зареєстровані як фізичні особи підприємці, мали право на здійснення аудиторської діяльності лише після включення їх до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. У період становлення аудиту в Україні Аудиторська палата України розробляли і затверджували Національні стандарти аудиту, з використанням основних положень стандартів аудиту Міжнародної федерації дипломованих бухгалтерів. В грудні 1998 р. було затверджено Національні стандарти аудиту  в Україні та Кодекс професійної етики аудиторів.

У 2002 р. Аудиторська палата України приймає рішення про постійне вдосконалення професійних знань аудиторів України, яке було обов’язковою умовою продовження чинності сертифіката аудитора та його перебування в Реєстрі аудиторських фірм та аудиторів Аудиторської палати України [5]. Відповідно до вимог Положення про сертифікацію аудиторів продовження терміну чинності сертифікатів можливе, зокрема, за умови щорічного проходження аудиторами удосконалення професійних знань за програмами, затвердженими Аудиторською палатою України (далі-АПУ). Зазначене нормативне положення відповідає світовій практиці та вимогам Директиви 2006/43/ЄС (зі змінами) [7].

Статистичні дані свідчать, що в Україні з 1993 року АПУ видала 6496 сертифікатів аудиторів, у тому числі 259 сертифікатів аудиторів банків. Окрім цього в професійному аудиторському загалі працюють 242 особи із сертифікатом бухгалтера АССА (Великобританія) та 48 осіб із сертифікатом СІРА (США). Станом на 01.01.2016 р. в Реєстрі значились 1008 аудиторських фірм та 99 аудиторів-підприємців. Таким чином, загальна кількість аудиторських фірм та аудиторів, що зобов’язані подавати до АПУ звіт за формою № 1-аудит за 2016 рік, відповідно, склала 1107 суб’єктів [5].

Протягом останніх років, кількість аудиторських фірм, а передусім, аудиторських послуг зростала. Також відбулися зміни у послугах, які надавали аудиторські фірми. З’явилися нові можливості для аудиторів, а їхні послуги значно урізноманітнились, зокрема цьому сприяло рішення АПУ від 27.09.07 року № 182/5, відповідно до стандартів аудиту, визначено перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми). Аудитори отримали можливість легально здійснювати оцінку, вести бухгалтерський облік для третіх осіб, здійснювати ініціативний аудит, оглядати і складати фінансову звітність, проводити обов`язковий аудит, представляти інтереси третіх осіб у суді, консультувати замовника з багатьох питань та оцінювати різноманітні аспекти його діяльності, проводити професійні тренінги тощо.

Звичайно на розвиток аудиторських послуг в Україні впливає низка факторів, серед яких:

• цінова політика – за даними АПУ ціна на аудит та аудиторські послуги постійно зростає [5].
• ініціатива проведення перевірки – вивчення динаміки розподілу аудиту на обов’язковий та ініціативний показує постійне зростання кількості ініціативних перевірок. Якщо у 1993 р. аудит в Україні з’явився як виключно обов’язковий, то у 2006 р. питома вага ініціативного аудиту в середньому по країні вже становила 66,6 % [4].
• якість аудиту та аудиторських послуг- адже не зважаючи на міжнародні стандарти введення аудиту та на рішення АПУ, багато користувачів не задоволені якістю надання послуг аудиторами [4].

Зокрема, і велика кількість інших факторів вплинула і досі впливає на розвиток аудиту в Україні. Щоб оцінити діяльність аудиторських фірм та їх розвиток, необхідно розглянути  динаміку кількості аудиторів за 2012-2016 роки, яка наведена на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка кількості аудиторів в Україні за 2012-2016 роки

Джерело: [5].

За даними рисунку 1 помітна стійка тенденція щодо зменшення кількості аудиторів за останні 5 років. На думку респондентів, основними перешкодами розвитку вітчизняного ринку аудиторських послуг є:

– недостатнє сприйняття значення аудиту у вітчизняному бізнес-середо-

вищі;

– незадовільна якість роботи самих аудиторів.

Також однією з проблем розвитку цієї діяльності є загострення конкуренції. Адже стрімкий розвиток цієї галузі економіки створює конкуренцію з боку міжнародних аудиторських фірм, що мають набагато більший досвід у надані відповідних послуг. Тому поява їх на українському ринку посилить конкурентну боротьбу. Тільки постійний розвиток вітчизняних аудиторів і удосконалення, допоможе закріпитись у своїх економічних сегментах, тому потрібно постійно підвищувати кваліфікацію аудиторів, щоб бути конкурентоспроможними не тільки на вітчизняному ринку, але і на міжнародному.

За інформацією АПУ, аналізуючи стан аудиторської діяльності на сьогодні, аудиторські послуги потерпають від змін, що відбуваються в країні і це негативно вплинуло на розвиток відповідних послуг протягом останніх років. Так, упродовж 2016 року з Реєстру аудиторських фірм та аудиторів було виключено 136 суб’єктів аудиторської діяльності, а включено лише 37.

У результаті, за 2016 рік загальна кількість суб’єктів аудиторської діяльності, включених до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, зменшилась на 8,9% – з 1107 до 1008. Натомість обсяг наданих послуг суб’єктами аудиторської діяльності в цілому по країні збільшився порівняно з 2015 роком на 12%. Так, якщо в 2015 році цей показник дорівнював 1761,2 млн. грн., то в 2016 році – 1973,1 млн. грн. Розподіл обсягу наданих аудиторських послуг за їх видами торік був таким: завдання з надання впевненості – 42,9%; супутні послуги – 6,4%; інші професійні послуги – 50,6%; організаційне та методичне забезпечення аудиту – 0,1%. Як і у минулі роки, основним напрямком роботи аудиторів залишається обов’язковий аудит фінансової звітності [5].

Паралельно зі зростанням обсягу наданих аудиторських послуг відбулося збільшення на 19,7% (з 1644,5 тис. грн. у 2015 році до 1969,2 тис. грн. у 2016 році) середнього доходу на одного суб’єкта аудиторської діяльності. Таким чином, незважаючи на постійне зменшення кількості суб’єктів підприємницької діяльності, які мають право здійснювати аудиторську діяльність, упродовж останніх шести років спостерігається стійка тенденція до збільшення їхнього доходу. (можемо побачити відповідне зростання на рис. 2).

Рис. 2. Динаміка обсягів наданих послуг суб’єктами  аудиторської діяльності в Україні за 2012-2016 роки

У регіональному розрізі лідером у сфері надання аудиторських послуг є Київ та Київська область, де в 2016 році цей показник склав 1634,5 млн. грн., що становить 82,8% від загальної суми наданих послуг по Україні в цілому.

Окрім вже зазначених факторів, що впливають на сповільнення розвитку аудиторської діяльності, слід згадати про уряд, який теж заважає цьому сектору вільно розвиватись. Адже держава встановлює безліч перепон і обмежень та намагається повністю контролювати діяльність аудиторів, зокрема через Міністерство фінансів України, яке керує процесом, починаючи від початку діяльності аудиторської фірми, до виконання завдання та розроблення відповідних висновків.

Висновки. Таким чином аудиторська діяльність не тільки урізноманітнила свої послуги, а й значно підвищила якість їх надання. Аудиторська палата постійно впроваджує програми для підвищення кваліфікації аудиторів.

Проте, це майже не відобразилось на обсягах доходу, навпаки дохід від аудиторських послуг постійно зростав, а вони користуються досить високим попитом. Хоча є перешкоди, що заважають аудиторській діяльності більш стрімко розвиватись, такі як: низька якість наданих послуг, адже багато споживачів скаржилися на некомпетентність аудиторів, тому покращення якості послуг, значно підвищить довіру споживачів до цієї діяльності; висока ціна на відповідні послуги-за даними АПУ ціни на аудиторські послуги постійно зростають, думаю що аудиторським фірмам слід переглянути цінову політику, щоб ціна дійсно відповідала якості наданих послуг.

Також для вирішення відповідних проблем, необхідно зважити на міжнародний досвід у цій сфері, закріпити і поглибити співпрацю з міжнародними аудиторськими фірмами. Держава, також має сприяти розвитку досліджуваної галузі, проте не контролювати повністю увесь процес діяльності. Проведений аналіз стану ринку аудиторських послуг в Україні свідчить про певні позитивні тенденції, але досліджувана діяльність потребує постійного розвитку та удосконалення.

Література

1. Давидов Г.М. Аналіз розвитку аудиторської діяльності в Україні / Давидов Г.М. // Наукові записки. Економічні науки. Вип. 15. – К.: КМА, – 2006. – C.125
2. Дорош Н.І. Контроль якості ринку аудиторських послуг в Україні та за кордоном / Дорош Н.І.// Університетські наукові записки. – 2007. – №3. – С. 264 – 267.
3. Несторенко І.І. Перш за все ми хочемо удосконалити нормативну базу, регулюючу аудиторську діяльність / Несторенко І.І. // Аудитор України. – 2010  – №2. – С.20 – 22.
4. О. Редько Аудиторські послуги в Україні: перші кроки до ринку / О. Редько // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – №11.– С. 48 – 55.
5. Аудиторська палата України/ офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.apu.com.ua/zvit-do-kmu
6. Перелік аудиторських послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми): Рішення АПУ від 27.09.2007р. №182/5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://apu.com.ua/content.php?lang=ukr&c=page.php&id=2.
7. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22 квітня 1993 року №3125 – ХII: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://apu.com.ua/content.php?lang=ukr&c=page.php&id=1.

Наукoвий керівник:
Харчук Ю.Ю., к.е.н., ст.викл. кафедри фінансів, oбліку і аудиту,
Націoнальний університет «Oстрoзька академія»

ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО АУДИТУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

У статті розглянуто  умови фінансової кризи, внаслідок об’єктивного погіршення фінансового стану підприємства. Також проаналізовано етапи проведення аудиту підприємства під час фінансової кризи та шляхи виведення з цього стану.

 Ключові слова: аудит, фінансова криза, аудиторська перевірка.

ORGANIZATION  INTERNAL AUDIT OF ENTERPRISES IN FINANCIAL CRISIS

The article deals with the conditions of the financial crisis, due to the objective deterioration of the financial state of the enterprise. Also, the stages of audit of an enterprise during the financial crisis and ways of withdrawal from this state are analyzed.

Keywords: audit; financial crisis ; auditing standards;аuditing.

Пoстанoвка прoблеми. Під дією факторів зовнішнього середовища, що постійно змінюються та нестабільних внутрішніх умов здійснення господарської діяльності, збільшується ймовірність появи фінансової кризи на підприємстві, що може спричинити його банкрутству. Саме тому питання  організації аудиту на  підприємствах, які перебувають у стані фінансової кризи є актуальним та свoєчасним.

Аналіз oстанніх дoсліджень та публікацій. Прoблематику організації та проведення аудиту на підприємствах з кризовим фінансовим станом,  як у наукoвoму, так і в практичнoму аспектах дoсліджувало багатo відoмих  вітчизняних вчених та практиків.  Питанням теорії, організації та методики аудиту присвячено праці таких вчених:  М.Т. Білухи, В.П. Бондаря, Ф.Ф.Бутинця, Б.І. Валуєва, О.Д. Василика, С.Ф. Голова, Г.М. Давидова, Н.І.Дорош, М.В. Кужельного, Н.М. Малюги, В.М. Пархоменка, О.А. Петрик, І.І. Пилипенка, О.Ю. Редька, В.С. Рудницького, Д.Є. Свідерського, Є.І.Свідерського, В.О. Шевчука. Серед закордонних вчених, які здійснили значний внесок у розвиток теорії та практики аудиту, можна назвати А.Аренса, С.М. Бичкову, Ю.А. Данилевського, Ф.Л. Дефліза, В.В. Дряхлова, Дж. Лоббека, В.І. Подольського, Я.В. Соколова.

Дослідивши публікації даних вчених, можна сказати що аудит підприємств в умовах фінансової кризи вивчався багатьма вченим, але етапи проведення аудиту в даному становищі мало вивчені.

Мета та завдання дoслідження. Мета дослідження пoлягає у рoзкритті oсoбливoстей організації внутрішнього аудиту підприємств в умовах  фінансової кризи та визначенні напрямів його вдосконалення на oснoві вивчення теoретичних та практичних аспектів.

Виклад основного матеріалу. При постійно мінливих факторах зовнішнього середовища і внутрішніх умовах здійснення господарської діяльності збільшується ймовірність періодичного виникнення фінансової кризи на підприємстві,  яка може призвести до банкрутства.  Фінансова криза на підприємстві відображає його скрутне фінансове становище, яке характеризується неплатоспроможністю, збитковою діяльністю, незадовільним значенням показників ліквідності та фінансової стійкості, зростанням простроченої кредиторської заборгованості та падінням продажів. Рівень вимог до керівників, які приймають найважливіші стратегічні рішення, зростає в геометричній прогресії. Успіх подолання кризи  залежить від уміння провідних менеджерів своєчасно вжити адекватні дії. Тому системі управління підприємством необхідний ефективний інструмент, який забезпечував би підтримку прийняття економічно виважених управлінських рішень.

Важлива роль в побудові системи антикризового управління підприємств може належати аудиту, мета якого полягає не лише в підтвердженні достовірності його фінансової звітності,  але і наданні допомоги адміністрації щодо виведення субєктів підприємницької діяльності з кризи. Разом з тим питання здійснення аудиту підприємств,  що знаходяться в кризовому фінансовому стані, в даний час недостатньо вивчені.

Правильна організація підприємницької діяльності – один з вирішальних факторів успішного функціонування та прибутковості суб’єктів господарювання.  При цьому фінансова  криза вносить певні особливості, які необхідно враховувати в процесі організації аудиторської перевірки (табл.1).

Таблиця 1

Особливості організації аудиту підприємств в умовах фінансової кризи

Але також попри це все потрібно розглянути визначення аудиту та його сутність.

Ауди́т (лат. audit — слухати) — перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших.

Внутрішній аудит — перевірка, наскільки проведені господарські операції відповідають вимогам нормативних документів з ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Його метою є вдосконалення організації та управління виробництвом і пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Роль внутрішнього аудиту полягає в зниженні інформаційного ризику. Підтвердження достовірності звітності надає можливість об’єктивно оцінити кризовий стан підприємства і можливість подальшої  діяльності. За допомогою методів управлінського аудиту можна провести діагностику кризового стану підприємства, розробити антикризову програму і оцінити її ефективність. Таким чином, аудит підприємства, що знаходиться в умовах фінансової кризи – це процес отримання та оцінки об’єктивних даних про економічні дії і події за допомогою методів фінансового і управлінського аудиту для визначення причин виникнення, ступеня розвитку і глибини фінансової кризи, розробки антикризової програми, контролю і оцінки ефективності її виконання. Мета такого аудиту полягає в наданні сприяння адміністрації щодо виведення підприємства з фінансової кризи. В рамках зазначеної мети і з урахуванням особливостей кризової ситуації виділяються наступні завдання: перевірка складу і зміст форм бухгалтерської звітності; перевірка правильності оцінки статей звітності; перевірка дотримання принципів бухгалтерського обліку; встановлення відповідності застосовуваної в організації методики бухгалтерського обліку чинним в періоді, що перевіряється нормативним документам; аналіз причин виникнення фінансової кризи; оцінка ступеня розвитку і глибини кризової ситуації; обгрунтування антикризової стратегії управління підприємством; розробка заходів щодо виведення підприємства з кризи; контроль і оцінка ефективності виконання антикризової програми. Послідовність дій під час аудиту кризового підприємства з позиції комплексного підходу практично не відрізняється від класичної інтерпретації, викладеної в наукових працях авторів, що займаються проблемами аудиту [1,4]. З нашої точки зору комплексний підхід має на увазі корективи не в стадії перевірки, а в самому її механізмі, розширюючи зміст елементів збільшує обсяг проведених процедур.

Проаналізувавши рекомендації вчених і фахівців [4,5], пропонуємо наступну послідовність проведення аудиту підприємства, що знаходиться в умовах фінансової кризи (рис.1 ).

Рис.1. Основні етапи аудиту  підприємств під час фінансової кризи
Джерело: розроблено автором на основі[4].

На стадії передпланової (переддоговірної) діяльності аудиторською фірмою здійснюється аналіз можливостей надання аудиторських послуг у встановлені терміни з належною якістю. При прийнятті рішення про згоду на проведення аудиту кризового підприємства аудиторській фірмі слід врахувати особливості і ризики, що виникають у зв’язку з кризовим станом  особи, зокрема: низьку платоспроможність клієнта і підвищений ризик несплати наданих послуг; більш високу ймовірність наявності розкрадань, зловживань, фальсифікації даних бухгалтерського обліку та звітності; необхідність залучення експертів; вплив співпраці з кризовим підприємством на ділову репутацію та імідж аудиторської організації [8].

За підсумками попереднього планування остаточно вирішується питання про можливості проведення аудиту та укладання договору.

На стадії планування аудиторська фірма повинна отримати розуміння діяльності підприємства,  що перевіряється,  його цілей і дій. Це необхідно для ідентифікації та правильної оцінки подій і операцій. Розуміння діяльності включає розуміння економічної ситуації в країні і в галузі, в якій функціонує підприємство. Окремим етапом процесу планування є вивчення системи внутрішнього контролю (далі – СВК),  мета якого «складається в оцінці ефективності системи цього контролю, а також поданні рекомендацій адміністрації» [1]. Не слід забувати про наявність прямого зв’язку між дієвістю СВК підприємства і його кризовим станом. Адже в переважній більшості випадків банкрутства у кризових підприємств відсутня ефективна система контролю, що сприяє його впорядкованій діяльності, проведення далекоглядної політики керівництва, збереження майна, а також гарантує зниження небажаного ризику в діловій і фінансовій діяльності [5].  Крім цього,  при розробці загального плану аудиту встановлюється прийнятний рівень суттєвості і аудиторського ризику.

Перевірку фінансової (бухгалтерської) звітності слід організувати так, щоб знизити наскільки можливо величину ризику не виявлення і тим самим звести загальний аудиторський ризик до мінімуму. Доцільно також врахувати додаткові компоненти ризику, що виникають на наступних етапах аудиту – під час діагностики та розробки антикризової програми: ризик невірної діагностики кризового стану підприємства; ризик розробки неефективної антикризової програми і ризик невиконання адміністрацією підприємства рекомендацій аудиторів [4].

Нарешті, в письмовому вигляді складається план аудиту, який узгоджується з підприємством-клієнтом. При цьому особливу увагу слід приділити розподілу відповідальності. Крім загального порядку розподілу відповідальності може бути встановлена ​​відповідальність аудиторів за якість розробки антикризової програми, а адміністрації підприємства – за повноту і своєчасність її виконання [2]. Також розробляється і оформляється документальної програми аудиту, яка визначає характер, тимчасові рамки і обсяг запланованих аудиторських процедур.

Істотно скоротити ризик невірної діагностики кризового стану, та як наслідок ризик розробки неефективною антикризової програми дозволить перевірка достовірності фінансової звітності та оцінка дотримання принципу безперервності діяльності на перших етапах проведення аудиту. Ці питання широко висвітлені у фаховій літературі, тому докладніше зупинимося на наступних етапах перевірки. Під час діагностики кризової ситуації шляхом реалізації комплексу дослідницьких процедур визначається реальний стан підприємства, визначаються причини і фактори фінансової кризи, ідентифікується ступінь його впливу на діяльність підприємства.  Процедури, що здійснюються на цьому етапі, включають:

1) підготовку вихідної інформації для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства;

2) виконання аналітичних процедур для оцінки стану об’єкта;

3) вибір критеріїв ефективності для оцінки об’єктів аудиту;

4) кількісну або якісну ідентифікацію стану об’єкта на основі обраних критеріїв;

5) документування інформації, отриманої в процесі діагностики.

При підготовці  інформації для діагностування повинна бути забезпечена її повна порівнянність по роках досліджуваного періоду і реальність з точки зору відображення дійсних економічних процесів, що відбуваються на підприємстві. Для цього аудиторам слід врахувати вплив інфляції, яка виражається в зниженні вартості майна підприємства і призводить до сумніву в реальності показників платоспроможності та ліквідності [3]. Для оцінки глибини і масштабів кризи, з’ясування її причин можуть використовуватися різні аналітичні процедури, в число яких входять методи простого порівняння показників, виявлення тенденцій зміни показників у звітному періоді, встановлення кількісних взаємозв’язків різних показників. Також розраховується цілий ряд фінансових коефіцієнтів,  значення яких необхідно зіставити з не фінансовими показниками підприємства, даними попередніх періодів його роботи,  даними планів і прогнозів,  нормативними значеннями і середньо – галузевими даними.  Вибір критеріїв ефективності і затвердження прийнятних значень порахованих показників допоможе отримати найбільш об’єктивну оцінку глибини фінансової кризи.

За результатами виконання процесів діагностики на основі встановлених фактичних величин і тенденцій зміни в досліджуваному періоді показників, включених в систему розрахунку показників оцінки кризової ситуації, формулюється професійна думка аудиторів про фінансовий стан підприємства.  Досягнуте на етапі діагностики розуміння аудиторами причин і факторів кризи, а також реального стану підприємства є основою для розробки ефективної антикризової програми.

Розробка проекту антикризової програми може включати наступні елементи: уточнення системи цілей підприємства; визначення напрямків виходу підприємства  з кризової ситуації і загальну характеристику складових їх заходів; розробку проекту реалізації антикризових заходів; документування результатів виконання аудиторських процесів.  Для того, щоб гарантувати досягнення встановлених в антикризовій програмі показників, аудитори повинні забезпечити ефективний контроль процесу здійснення запланованих заходів. При цьому перевіряється повнота і своєчасність виконання адміністрацією підприємства рекомендацій аудиторів, сформульованих в антикризовій програмі. Ефективність здійснення запропонованої аудиторами антикризової програми може оцінюватися в залежності від ступеня досягнення поставлених в ній цілей за встановленими параметрами. При порівнянні досягнутих і запланованих параметрів визначається ступінь виконання антикризової програми і аналізуються причини і фактори,  які завадили досягти бажаного результату.     Повна відповідність фактичних і запланованих показників оцінки свідчить, що цілі антикризової програми (а значить і аудиту) досягнуті, аудит виконаний якісно і в терміни, встановлені в договорі на його проведення. На останній стадії аудиту проводиться узагальнення даних робочих документів, підготовлених на попередніх етапах,  і формування аудиторського висновку.

Організація перевірки відповідно до запропонованої послідовності дозволить досягти мети і виконати всі завдання, які стоять перед аудитом кризового підприємства. На закінчення наведемо можливі способи організації такого аудиту: перевірка, яка проводиться внутрішніми аудиторами;  перевірка, яка проводиться зовнішніми аудиторами;  поєднана перевірка.

На нашу думку, проведення аудиту кризового підприємства внутрішніми аудиторами має більше переваг, так як він націлений на вирішення внутрішніх проблем підприємства. При цьому забезпечується безперервний контроль за розвитком кризової ситуації і своєчасне прийняття управлінських рішень. Зовнішня перевірка краща для підприємств, які не мають в своєму складі підрозділів внутрішнього контролю, а створення спеціальної служби не є раціональним. При організації суміщеної перевірки (служба внутрішнього аудиту спільно з незалежною аудиторською фірмою) важливо чітко розмежувати їх функції та повноваження, щоб уникнути дублювання аудиторських процедур. Найбільш раціональним є закріплення за аудиторською фірмою функцій перевірки фінансової звітності, діагностики фінансового стану підприємства і розробку антикризової програми, а за внутрішніми аудиторами – функції контролю реалізації антикризових заходів і оцінки ефективності реалізації антикризової програми. Такий розподіл функцій об’єктивно обумовлено їх взаємозалежністю.

Висновки. Отже, в статті сформульовані пропозиції,  які слід виконувати при організації  аудиту підприємства,  що знаходиться в умовах фінансової кризи. Перш за все, необхідно враховувати особливості кризового стану, які впливають на мету, завдання і порядок проведення аудиту. Сформульована автором мета і завдання перевірки кризового підприємства обумовлюють застосування комплексного підходу до процесу аудиту, організованого поєднанням  принципів і прийомів фінансового та управлінського аудиту, що в свою чергу позначається на змісті його етапів.

Література:

1. Бенедик, Ю.Ю. (Y. Benedyk)(2009)Науково-методичні підходи визначення показників фінансової стійкості суб’єктів непідприємницької (підприємницької) діяльності. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування, Збірник наукових праць (Вип.4). с. 65-72.

2. Ковбич Т.М. Методика аудиту фінансових результатів / Т.М. Ковбич // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. Житомир: ЖДТУ, 2004. – № 4 (30) – С. 94-99.

3. Ковбич Т.М. Організація і планування аудиту фінансових результатів / Т.М. Ковбич // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. Житомир: ЖДТУ. – 2005. – № 1 (31). – С. 91-96.

4. Суворова С.П. Подтверждающий аудит: принципы и методические подходы / С.П. Суворова, М.Е. Ханенко // Аудиторские ведомости. – 2008. –№ 2. – С. 35-45.

5. Рудницький В.С. Методологія і організація аудиту / В.С. Рудницький. – Тернопіль : Вид-во “Економічна думка”, 1998. – С. 29-30.

6. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: навч. посіб.— К.: КНЕУ, 2004.— С. 75.

студент 4 курсу, спеціальності «Облік і аудит»

Науковий керівник:

Харчук Ю.Ю., к.е.н., ст. викл. кафедри фінансів, обліку і аудиту,

Національний університет «Острозька академія»

РОЛЬ АУДИТУ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

У статті здійснено аналіз ролі аудиту у сучасних умовах господарювання, досліджено основні проблеми аудиту в умовах ринкової економіки, визначено можливі напрямки подальшого розвитку аудиту в Україні.

Ключові слова: аудит, аудиторські фірми, ринкова економіка, фінансова інформація.

ROLE OF AUDIT IN MARKET ECONOMY

The article analyzes the role of audit in modern business conditions, examines the main problems of auditing in a market economy, identifies possible directions for further development of audit in Ukraine.

Keywords: audit, audit firms, market economy, financial information.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку національної економіки України  підприємства з різними організаційно-правовими формами і різними формами власності мають можливість самостійно організовувати виробництво та реалізацію будь-якої продукції, вибирати підходящу саме їм систему оплати праці, методи ведення бухгалтерського обліку та багато іншого. Але не доцільно думати, що держава не здійснює контроль над усіма цими підприємствами. Важливе значення в такій ситуації мають фінансово-економічний контроль та обов’язкові аудиторські перевірки.

Під аудитом прийнято розуміти незалежну перевірку діяльності підприємства для вираження достовірності його бухгалтерської та фінансової звітності. У зв’язку з тим, що аудит як вид практичної діяльності є невід’ємною частиною ринкової економіки будь-якої держави, саме аудиторська діяльність відіграє важливу роль в системі фінансового контролю та умовах ринкової економіки.

Роль аудиту в економіці настільки важлива, що без нього практично неможливо прийняти правильні рішення, які дозволять в майбутньому ефективно вести бізнес. Одним словом вчасно проведена аудиторська перевірка дозволить об’єктивно оцінити діяльність підприємства та розробити необхідний план дій для його подальшого успішного розвитку.

Аудит виконує відразу кілька важливих функцій: експертну, аналітичну, управлінську, консультативну, виробничу та інформаційну. Завдяки всім цим функціям аудит, який грає найважливішу функцію в економіці, допоможе не тільки поліпшити фінансовий стан будь-якого підприємства, але і уникнути різних ризиків виникли через спотворення бухгалтерської документації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Великий внесок у розвиток сучасного розуміння аудиту зробили вітчизняні (М. Белуха, А. Кузьмінський, Н. Дорош, Л. Кулаковська, А. Петрик, Л. Чернелевська та ін.), а також іноземні науковці (А Аренс, Дж. Робертсон, Дж. Лоббек та інші).

Вивчення розвитку аудиту в Україні та його адаптації до міжнародних стандартів здійснюють вітчизняні фахівці та вчені, а саме: С. Столярова, В. В. Галкин, В. Жук, С. Голов, С. Канигін, Ю. Прозоров, Б. Усач, В. Рудницький та інші.

Зараз багато українських компаній впроваджують практику складання фінансової звітності, яка відповідає не тільки національному законодавству, а й міжнародним стандартам. Це дозволяє залучати іноземне фінансування, продавати активи міжнародним компаніям та підвищувати довіру інших учасників ринку.

Аудит, проведений у відповідності до міжнародних стандартів, зазвичай містить більше показників, допомагає побачити реальний фінансовий стан підприємства та захищає себе від ряду можливих ризиків. У зв’язку з цим важливість аудиту не можна переоцінити, відповідальність, що покладена на аудиторські організації, трансформація звітності та підтвердження такої трансформації, збільшується неодноразово.

Мета та завдання дослідження. Мета статті полягає у  визначенні ролі аудиту в ринковій економіці на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів обраної проблематики. Для досягнення поставленої мети необхідно визначити ключові проблемні аспекти аудиту в умовах ринкової економіки, виокремити необхідні шляхи їх усунення та запропонувати можливі напрямки подальшого розвитку аудиту в Україні, беручи до уваги процес переходу суб’єкти господарювання до міжнародних стандартів фінансової звітності.

Виклад основного матеріалу. Аудит є одним із інструментів, який допомагає розвивати міжнародні відносини, оскільки забезпечує довіру до підтвердженої фінансової інформації для користувачів різних рівнів (міжнародного, державного, державного, підприємницького).

Трактування поняття аудит можна знайти у Законі України «Про аудиторську діяльність», де описано наступне: аудит – це перевірка бухгалтерських даних та фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про його надійність у всіх суттєвих аспектах та відповідності вимогам української закони, правила бухгалтерського обліку або правила відповідно до вимог користувача [5].

Дуже важко провести аудит у контексті глобальної кризи та загального стану української економіки в умовах війни; коли спостерігаються значні коливання валютних курсів та порушується пропозиція товарів та енергоресурсів. Інші проблеми представлені специфічними галузевими труднощами. Серед них доцільно відзначити відмінності в стандартах роботи українських та міжнародних компаній, відсутність системи страхування ризиків аудиту та недостатній рівень підготовки українських бухгалтерів та аудиторів. Перераховані причини негативно впливають на престиж професії та знижують рівень довіри ділового середовища до внутрішнього аудиторського ринку.

Слід зазначити, що, незважаючи на багаторічну незалежну аудиторську практику та активне впровадження зарубіжного досвіду, в Україні немає підручників або навчальних посібників, які відповідають сучасному рівню національної практики аудиту. Це призводить до ризику перетворення майбутніх професійних аудиторів на заручників отримання поверхових, недостатніх і неякісних знань.

• На наш погляд, важливо розробляти та впроваджувати механізм регулювання економічного аудиту, визначити великі штрафи за неякісні аудити, страхування відповідальності за аудит, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг тощо. Існують прогалини у правовій сфері та практичності судового розгляду претензій до аудиторів (аудиторських фірм), відсутня методологія оцінки ступеня шкоди користувачам від неякісного аудиту, страхові компанії не здатні і не готові для масового страхування відповідальності за аудит. Відповідно до цього основним аспектом підвищення якості аудиту залишається професійний контроль за якістю аудитів.
• Зауважимо, що в сучасних умовах організація аудиту в умовах ринкової економіки відіграє важливу роль і здійснюється з використанням інформаційних систем, але в той же час не існує чітко модифікованих технологій. Це негативно впливає на якість наданих аудиторських послуг, оскільки аудитор має часовий проміжок для аналізу значної кількості інформації та складання відповідних висновків на основі цього. Значна кількість аудиторських фірм погоджується, що впровадження автоматизованих систем в їх операції є необхідною умовою підвищення ефективності та якості роботи.
• Слід зазначити, що складність проведення перевірок за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення полягає в тому, що надання доступу до інформаційно-довідкових систем взагалі не еквівалентно систематизації нормативної інформації, необхідної для перевірки аудитора. Тому існувала потреба в спеціалізованій системі з постійним оновленням, яку повинні збирати спеціалісти. Сьогодні на українському ринку така інформаційна система відсутня. Проте, передумови для роботи з аудиту повинні бути максимально автоматизовані. Підвищення конкуренції в аудиторському та консалтинговому бізнесах змушує компанію шукати нові шляхи підвищення ефективності діяльності, якості послуг, що надаються завдяки використанню спеціалізованого програмного забезпечення.

Серед спеціалізованого аудиторського програмного забезпечення, яке є завершенням продажів програмних продуктів, можна виділити тільки п’ять таких продуктів, а саме: програмний продукт «Помічник аудитора» (розробник фірми «Сервіс-Аудит»), програмний продукт «Помічник аудитора» ( фірма «Голдберг-аудит»), програмний продукт «Abacus Professional», програмний комплекс «ExpressAudit: TRAC» та програмний продукт «IT Audit: Auditor» (програмне забезпечення Master Design).

Для того, аби аудиторська діяльність успішно розвивалась в Україні, насамперед потрібно вирішити низку проблем, які пов’язані з професійною діяльністю аудиторів та аудиторських фірм.

Гуцяленко Л.В. виділяє наступні проблемні аспекти розвитку аудиту в умовах ринкової економіки:

1) недосконалість методологічних та теоретичних розробок у сфері аудиторського контролю;

2) брак достатнього досвіду роботи у сфері аудиту;

3) недостатня кількість кваліфікованого персоналу з аудиту;

4) невідповідність аудиту аудиторських послуг;

5) відсутність штрафів та штрафів за недостовірність аудиторського звіту;

6) низька довіра до аудитора;

7) відсутність чіткого механізму формування ціни аудиторських послуг;

8) відсутність методологічних рекомендацій щодо комп’ютеризації аудиту [2, с. 99].

Павлова К.А., крім вищесказаного, виокремлює ще кілька проблем, пов’язаних із розвитком аудиту в Україні:

1) суттєвий негативний вплив «тіньового» бізнесу;

2) негативний вплив буквального перекладу іноземних стандартів та концепцій без урахування особливостей економічного розвитку нашої країни;

3) відсутність стандартних форм аудиторських документів;

4) державні професійні організації бухгалтерів не є масштабними, тому це перешкоджає процесу обговорення та вирішення проблемних питань бухгалтерської практики [2, с. 100].

Шевчук А. і Здирко Н. вважають, що першою та основною проблемою аудиту є відсутність чіткого та однозначного термінологічного апарату, який є основою для розуміння суті аудиту, її місця, завдань та ролі в системі економічного контролю. Наприклад, замість того, щоб керувати аудиторською діяльністю для покращення перевірок відповідності чинному законодавству, основні завдання аудитора зводиться до висновків про достовірність фінансової звітності компанії [6, с. 530]. Тобто більшість вітчизняних аудиторів, розглядають аудит як перевірку сплати податків та зборів.

Однією з ключових проблем аудиту в умовах ринкової економіки є неадекватний контроль якості аудиторських послуг. Брак практичного досвіду аудиторів та необхідних ресурсів, а також близький ринок призводять до того, що аудиторські фірми не можуть якісно виконувати завдання аудиту, для яких вони приймаються. Ця проблема породжує проблему, яка пов’язана з тим, що іноземні компанії є основними суб’єктами ринку аудиторських послуг. Так звані «Велика четвірка» (Великобританія), PricewaterhouseCoopers (Англія), KPMG (США) Deloitte and Touch (Великобританія) використовують новітні технології та передові технології, які дозволяють регулювати основну частину ринку аудиторських послуг в Україні. Жодна українська аудиторська фірма не наважується стати конкурентом цих компаній, оскільки єдине, що іноземні аудиторські фірми можуть надати вітчизняним компаніям, це ціни на послуги.

На наш погляд, можна погодитись з думкою В. І. Ільїна, що вітчизняний аудит все ще зосереджується на бухгалтерському та податковому обліку, не помічаючи інших предметів його професійної уваги, таких як якість управління, внутрішній контроль та внутрішній аудит, інноваційна та інвестиційна діяльність тощо. Враховуючи теорію аудиту, український аудит чітко визначений як документальний та доказовий [3, с. 84-85].

Зазначимо, що останнім часом для більшості вітчизняних аудиторських фірм основним джерелом прибутку є надходження від надання послуг, які супроводжують аудит, наприклад, аутсорсинг та консалтинг.

Таким чином, проаналізувавши основні проблеми аудиту, необхідно розкрити шляхи їх подолання, а також перспективи розвитку аудиторської діяльності в Україні.

На нашу думку, доцільно виокремити перспективні напрямки розвитку аудиторської діяльності в Україні:

1. Створення механізму практичного застосування МСА в Україні, створення повних коментарів.
2. Внесення необхідних змін і доповнень до Закону України «Про аудиторську діяльність» для приведення його у відповідність з іншими законодавчими актами України, які прямо або побічно впливають на регулювання аудиторської роботи і розширення переліку компаній, для яких має аудит вважається невід’ємним кожного року, власне, до того ж, збільшить ринок аудиторських послуг, і, так само, вступ додаткових положень, які більш чітко ліквідують відносини між аудитором і клієнтом.
3. Створення стандартних методів аудиту фінансової звітності підприємств у контексті їх діяльності, використання спільного практичного досвіду міжнародних та вітчизняних аудиторських фірм.
4. Поглиблення співпраці професійних аудиторських організацій в Україні з міжнародними (зокрема, європейськими організаціями) професійними організаціями бухгалтерів та аудиторів.
5. Формування механізму ціноутворення для аудиторських та аудиторських послуг на основі вивчення міжнародного досвіду з конкретного питання [4, с. 8-9].

Для підвищення ефективності роботи аудиторів необхідно в свою чергу звернути увагу на розвиток методів внутрішнього аудиту та підвищення рівня професійної компетентності аудиторів, співпрацю з внутрішнім та зовнішнім аудитом.

Ці рекомендації мають бути посилені також діями держави, а саме: забезпечення законодавчої стабільності; підтримка середніх підприємців у розвитку; адаптувати нормативну та методичну підтримку вітчизняним реаліям; надавати підтримку у формуванні великих національних аудиторських кампаній на ринку аудиторських послуг; впроваджувати міжнародні системи контролю якості для аудиторських послуг у роботі аудиторів та Аудиторської палати України; врахувати результати перевірок іншими суб’єктами державного фінансового контролю [1, c. 128].

Висновки. Таким чином, аудит в ринковій економіці відіграє важливу роль в діяльності всіх без винятку учасників господарського обороту незалежно від форм власності. Він забезпечує отримання всіма користувачами достовірної інформації про діяльність господарюючих суб’єктів і тим самим сприяє встановленню довіри між партнерами, нормальному їх функціонуванню, розвитку найбільш перспективних організацій, усунення виявлених недоліків, прийняття оптимальних управлінських виробничих і фінансових рішень, оздоровлення і зміцнення їх фінансового становища і в цілому підвищенню ефективності ринкової економіки.

Роль аудиту в економіці настільки важлива, що без нього практично неможливо прийняти правильні рішення, які дозволять в майбутньому ефективно вести бізнес. Вчасно проведена аудиторська перевірка дозволить об’єктивно оцінити діяльність підприємства та розробити необхідний план дій для його подальшого успішного розвитку.

На наш погляд, однією з головних цілей створення загальних стандартів вимірювання для фінансової звітності, основною особливістю фінансової звітності за МСФЗ є надання інвесторам надійної та загальновизнаної фінансової інформації. Користувач, який сприймає рішення на основі даних такої звітності, повинен бути дуже впевненим у його надійності. Цю впевненість може забезпечити лише незалежний аудит.

Узгодження законодавства України з аудиту з міжнародними нормами та розробка рекомендацій з Національної практики аудиту, особливо з методик аудиту, окреслюють перспективи подальших досліджень.

Література:

1.Гончарук В. В. Аудит  в Україні: сучасний стан та перспективи  розвитку / В. В. Гончарук // Управління розвитком. – 2012. – № 7 (128). – С. 127-128.

2.Гуцаленко Л. В. Аудит в Україні: розвиток, проблеми та шляхиїх  їх їх вирішення / Л. В. Гупаленко // Інноваційна економіка. – 2011. – № 20. – С. 97-101.

3.Ільїн В. Ю. Інноваційні аспекти розвитку аудиту в Україні / В. Ю. Ільїн // Інноваційна економіка. – 2010.– № 16. – С. 83-86.

4.Пилипенко І. Національна система аудиту: проблеми становлення і розвитку / Пилипенко, В. Шевчук // Бухгалтерський облік і аудит . – 2007. – № 3. – С. 5-12.

5.Про аудиторську діяльність / [Електронний ресурс] : Закон України № 3125-XII від 22.04.1993 р. – 1993. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3125-12.

6.Шевчук О. Аудит в України – проблеми та перспективи розвитку / О. Шевчук, Н. Здирко // Економічний а аналіз : збірник наукових праць, 2010. – Вип. 6. – С. 530-532.

Ключові слова: аудиторська діяльність, аудит, аудитор, Аудиторська палата України

В статье определена сущность аудита, основные субъекты, проанализирован зарубежный опыт в сфере аудита и исследованы возможности применения зарубежного опыта в Украине

Ключевые слова: аудиторская деятельность, аудит, аудитор, Аудиторская палата Украины

The article explains the purpose of auditing, the basic subjects, the foreign experience in auditing and investigate the possibility of using foreign experience in Ukraine

Key words: auditing, audit, auditor, Audit Chamber of Ukraine

В результаті аудиторської перевірки формується незалежна думка експерта щодо відповідності усіх документів суб’єкта господарювання вимогам законодавства, крім того аудитори можуть надавати консультаційні послуги, оцінювати стан фінансового-господарської діяльності суб’єкта господарювання, проводити експертизи. Результатами таких заходів є ліквідація, усунення, мінімізація виявлених порушень чи недоліків, а отже формування ефективного учасника економічних відносин. Саме це є визначальним аспектом актуальності даного дослідження.

Проблему аудиту порушували, як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, так Рудніцька Р. досліджувала державний аудит в системі фінансового контролю, Балибюк І.В., Денисюк О.М. розглядали аудит з точки зору підприємства, Кочерга М.М. висвітлював роль аудиту в системі управління природними ресурсами. Однак, у вищезазначених роботах не досліджувались можливі перспективи використання зарубіжного досвіду, щодо ведення аудиторської діяльності.

Метою дослідження є виявлення ключових особливостей діяльності аудиторів в Україні та в провідних зарубіжних країнах, на основі теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики, можливість використання зарубіжного досвіду в Україні.

Аудит протягом розвитку економіки у світі, з якою він невідривно пов’язаний набував нових рис та призначень. Так, спершу роль аудиту зводилась до інструменту перевірки та підтвердження достовірності бухгалтерської звітності, згодом аудит набув вирішального значення, а саме можливості спонукати до активної економічної діяльності, до підвищення ефективності системи управління підприємством і вдосконалення системи внутрішнього контролю. І зрештою аудит набув рис механізму запобіганню можливих ризиків під час проведення перевірок, проведення консультацій щодо вдосконалення діяльності та уникнення потенційних ризиків. [1]

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність»[2], аудиторська діяльність – це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг. Аудит – це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит). Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов’язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб’єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на:

• однопредметний – досліджуються питання одного виду;
• багатопредметний – провадиться фахівцями різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій;
• комісійний – провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської організації.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністю аудит поділяють на:

• запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх;
• перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства;
• ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік.

До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться:

• обов’язковий і добровільний аудит;
• оглядова перевірка;
• тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку;
• трансформація бухгалтерського обліку;
• ведення обліку підприємства;
• відновлення обліку;
• виправлення помилок;
• автоматизація обліку;
• планування;
• аналіз;
• надання консультацій. [3]

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав інтереси держави.

Основними перевагами аудиту є:

• збереження частини державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату, адже оплата аудиторських послуг відбувається за рахунок коштів суб’єктів господарювання;
• фіскальна функція аудиту, що проявляється у надходженні податків від аудиторської діяльності до бюджету;
• формування конкурентного середовища у сфері аудиторської діяльності, яке в перспективі покращує якість надання аудиторських послуг;
• вільний вибір суб’єктом господарювання аудитора.

Таким, чином очевидним є факт корисності аудиторської діяльності для економіки будь-якої держави, але водночас кожна країна формує власний підхід до аудиту.

Так, в США присутні два види аудиторських організацій: професійні та недержавні. Недержавні аудиторські організації існують у формі Американського інституту дипломованих бухгалтерів, основним завданням даної організації є перевірка кваліфікації аудитора. Професійні аудиторські організації здійснюють свою діяльність, як правило, в межах штатів.

Аудитори в США отримують сертифікати за такими спеціалізація ми:

• бухгалтер;
• внутрішній аудитор;
• аудитор інформаційних систем.

Для отримання сертифікату кожен повинен пройти відповідний екзамен, що проводиться раз на півроку.

В Німеччині діяльність аудиторів чітко регламентується та контролюється. Органом контролю там виступає Інститут аудиторів, що має спеціалізовані комітети для врегулювання проблем, що виникають у сфері аудиту. При Аудиторській палаті Німеччини створюються аудиторські суди, до компетенції яких входить накладання штрафів та інших адміністративних покарань за неякісне проведення перевірки, в разі необхідності такі суди можуть позбавити аудитора права здійснювати аудиторську діяльність.

У Данії аудиторів призначають акціонери на щорічних загальних зборах. Аудитори мають право надавати професійні послуги певній організації до наступних зборів. Обмежень на кількість призначень аудиторської фірми для проведення однієї організації не має.

У Франції питання бухгалтерського обліку та звітності перебувають у віданні Міністерства фінансів, а аудиту — Міністерства юстиції. Аудит проводять бухгалтерські комісари, яких обирають на зборах акціонерів строком на 6 років. Після цього строк повноважень комісарів може бути продовжений, при чому кількість пролонгацій не обмежена.

Після призначення аудиторів їх не можна замінити, крім випадків, коли виноситься спеціальна юридична постанова про непрофесійну поведінку таких осіб.

В цілому аудиторська діяльність здатна забезпечувати значне покращення становища для суб’єктів господарювання, ліквідувати негативні наслідки у формі адміністративних стягнень з боку органів державного контролю за недотримання норм законодавства, зменшити видатки на контрольно-ревізійне функції органів влади, але для досягнення таких результатів необхідною є перш за все зацікавленість власне суб’єктів господарської діяльності у проведенні таких перевірок та отримання послуг аудиторів.

Таким чином, визначивши особливості діяльності аудиторів в Україні та в провідних країнах світу, варто відмітити, цілком реальну можливість використання вищезазначеного досвіду на прикладі України. Так, система екзаменування аудиторів, що використовується в США здатна значно підвищити якість проведення аудиторських перевірок в Україні, загальний рівень професіоналізму та відповідальності аудиторів. Досвід Німеччини може бути залученим в аспекті формування органу, основним завданням якого є контроль за діяльністю аудиторів в Україні, накладання адміністративних стягнень, вирішення спорів, перевірка якості проведення аудиту тощо. Але головною умовою реалізації зарубіжного досвіду є інтерес з боку суб’єктів господарювання, які, нажаль, не бажають або не здатні забезпечувати проведення регулярних аудиторських перевірок.

Література:

1. Аудит. Основи державного, незалежного професійного та внутрішнього аудиту / Немченко В.В., Редько О.Ю. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 540 с.
2. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993р. № 3125 – XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/3125-12. – Назва з екрана.
3. Лебедевич С.І. Аудит. Організація і методика аудиту. Екологічний аудит / Навч. посібник. – Львів: Ліга-прес, 2007. – 1050 с.
4. Роль і проблеми аудиту в Україні / Гасенко Л.В., Кузіна А.В. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=34264. – Назва з екрана.
5. Ножкина Т.В. Международный аудит :[Учебное пособие]. – Петропавловск-Камчатский: КамчатГТУ, 2007. – 127 с.
6. Подолянчук О.А. АУДИТ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vsau.vin.ua/b04213/li terat/view/getfile/182446001304615657.pdf. – Назва з екрана.
7. Дікань Л.В. Фінансово-господарський контроль :[Навчальний посібник]. – ХНЕУ, 2008. – 346 с.

 У статті досліджено причини виникнення аудиту в Україні, а також визначено проблеми становлення та розвитку аудиторської діяльності та запропоновано шляхи  їх вирішення.

 Ключові слова: фінансовий контроль, аудит, аудиторська діяльність, аудиторський контроль.

В статье исследованы причины возникновения аудита в Украине, а также определены проблемы становления и развития аудиторской деятельности и предложены пути их решения.

Ключевые слова: финансовый контроль, аудит, аудиторская деятельность, аудиторский контроль.

The article examines the causes of audit in Ukraine, and also the problem of the formation and development of auditing and proposed solutions.

Key words: financial control, audit, auditing, auditor control.

В процесі розвитку діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності  постає питання щодо прийняття певних рішень, які повинні базуватись на об’єктивно обґрунтованих фактах і даних, які повинні відповідати принципам повноти і достовірності. Відповідно до цих умов, виникає такий вид фінансового контролю як аудит, на який покладено завдання щодо здійснення аналізу показників фінансової стійкості підприємства, а також висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність.

В Україні аудит як вид фінансового контролю розвивається порівняно недовго і вже має ряд недоліків, які пов’язані з несформованими стандартами його функціонування, і запозиченням їх в інших країнах.

У вітчизняній літературі дослідженню незалежного виду контролю – аудиту приділяється значна увага таких вчених як: Дороша Н. І., Кравченка В. І., Опаріна В. М., Редька О. Ю., Рубана Н. І. та інші.

Основною метою цієї статті є визначення проблем розвитку аудиту як виду незалежного фінансового контролю в Україні та пошук шляхів їх вирішення.

До кількості загальних функцій управління відносяться планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль. Однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, зокрема фінансовий контроль. Фінансовий контроль визначають як цілеспрямовану діяльність органів публічної влади і суспільних організацій, має своїм завданням досягнення забезпечення законності, фінансової дисципліни та раціональності в процесі формування, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів [1, 58-59].

Аудит є одним із видів фінансового контролю. У статті 4 розділу 1 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит визначено як перевірку обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідальність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторським фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит) [2].

Причини виникнення і розвитку аудиторської діяльності безпосередньо пов’язані з особливостями ринкової економіки. Прийняття будь-якого управлінського рішення має ґрунтуватися на економічній інформації, яка формується переважно на основі даних бухгалтерського обліку. Отже, для прийняття зваженого рішення щодо іншого підприємства необхідно мати певні гарантії достовірності і реальності його бухгалтерської інформації. Головною метою аудиторської перевірки є перевірка правильності, законності, повноти і достовірності даних бухгалтерської звітності підприємства. До об’єктивних чинників, що зумовлюють виникнення аудиту належать:

•  складність процесу формування бухгалтерської інформації і неможливість самостійної перевірки правильності облікових даних;
•  розподіл прав володіння та управління власністю;
•  наявність інформаційного ризику, тобто можливості наявності у звітності випадкових помилок або спотворень через несумлінність тих, хто її склав;
•  тісний взаємозв’язок або незбіг інтересів категорій зацікавлених осіб стосовно однієї і тієї самої інформації.

Це робить незалежний аудиторський контроль не тільки важливим, а й невід’ємним елементом ринкової економіки. Саме тому проголошення Україною переходу до ринкової форми економіки зумовило введення в практику аудиту як незалежного контролю роботи підприємств недержавної форми власності. Слід зазначити, що моменти фактичного та юридичного виникнення в країні аудиту не збігається за часом. Потреба в аудиторських послугах була усвідомлена суб’єктами підприємницької діяльності ще до законодавчого оформлення статусу аудиту як атрибуту економіки країни [3].

Проте, якщо розглядати розвиток аудиту в Україні, то слід зазначити, що він не набув значного розквіту, оскільки існують певні проблематичні питання щодо його функціонування.

Суттєвими проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що включає в себе великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг [4].

Крім того, на сьогоднішній день існує ще багато причин, які стримують процес ефективного розвитку аудиту в Україні. Серед них можна виділити наступні:

•  незначний період функціонування ринкових механізмів регулювання та відповідних механізмів державного фінансового контролю в Україні;
•  наявність великої кількості фінансових порушень, нецільового та неефективного використання державних ресурсів;
•  обмеження на законодавчому рівні ефективності результатів аудиту та ін. [5].

Мусіхіна Г.М. виділяє такі проблеми розвитку аудиту в Україні [6]:

•  проблема сучасного аудитора та довіри до нього;
•  проблема формування ціни на аудиторські послуги;
•  недостатня кількість методичних розробок з аудиторського контролю. В Україні в цілому об’єктивно відчувається недостатність вітчизняної спеціальної літератури, а тим більше докладних розробок, посібників з проведення аудиту ефективності, що являє собою певну прогалину у формуванні його методології та вимагає науково обґрунтованих теоретичних розробок у цьому напрямі та їх практичного втілення.

Однією з проблем здійснення аудиту в Україні є також неврегульовані питання фінансування робіт зі створення адекватної системи аудиту в Україні та страхування аудиторської діяльності.

З узагальнюючого аналізу офіційних звітів аудиторських фірм видно, що деякі з них взагалі не займаються аудитом, а надають тільки консалтингові та інші послуги. В той час як світові тенденції розвитку аудиторських послуг свідчать про скорочення аудиторськими фірмами обсягів консалтингових послуг або виділення з них суб’єктів, що надають консалтингові послуги в окремі структури. Причинами цього є бажання утримати клієнта різноманітністю послуг, що надаються, шукаючи альтернативні джерела доходів. Українські підприємства все частіше хочуть отримувати від української аудиторської фірми комплекс послуг. Такий клієнт для аудитора є вигідним. Однак широта послуг призводить до виникнення загроз незалежності і, як наслідок, до погіршення їх якості [7].

Дослідивши основні проблеми розвитку, пропонуємо такі шляхи вирішення, зокрема:

•  страхування відповідальності страхових компаній за неякісно виконаний аудиторський контроль;
•  встановлення єдиних цін щодо надання послуг аудиторськими компаніями, що змусить їх звернути увагу на якісне надання послуг, від чого буде залежати попит на їхні послуги;
•  розроблення єдиних стандартів функціонування аудиторської діяльності в Україні, в яких безпосередньо слід визначити що належить до сфери аудиторської діяльності, оскільки як було вище зазначено, українські аудиторські фірми займаються і консалтинговими послугами, тобто поєднують декілька видів діяльності.

Отже, як бачимо аудит як  вид незалежного фінансового контролю почав розвиватися в Україні порівняно недавно, проте вже має ряд недоліків, а точніше несформованих умов функціонування, оскільки на теперішній час не існує встановлених українських стандартів, щодо його функціонування, а черпання «правил» його розвитку з зарубіжних не є достатньо ефективним, оскільки не враховано ряд відмінностей національної економіки України з іноземними країнами, які використовують цей вид контролю.

Література

1. Роль В.Ф. Фінансове право. Навч. посібник / В. Ф. Роль, В. В. Сергієнко, С. М. Попова. –  Центр учбової літератури, 2011. – 392 с.
2. Закон України «Про аудиторську діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3125-12. – Назва з екрана.
3. Янчева Л. М. Аудит. Навч. посіб. / Л. М. Янчева, З. О. Макеєва, Л. О. Баранова, I. В. Янчева, А. I. Кашперська [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lection.com.ua/audit/adt/prichini-viniknennya-i-rozvitku-auditorskoyi
   -diyalnosti. – Назва з екрана.
4. Максименко Н. Г. Проблеми розвитку аудиторської діяльності в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/
   chem_biol/avpch/En/2009_49/Macsimenko%20N.G..pdf. – Назва з екрана.
5. Жирна Ж. А. Зарубіжний досвід проведення аудиту ефективності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.uabs.edu.ua/bitstream/
   123456789/6417/1/foreign%20experience.pdf. – Назва з екрана.
6. Мусіхіна Г. М. Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/
   ?p=25952. – Назва з екрана.
7. Миронова Ю. Проблеми розвитку аудиту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/19-82-1. – Назва з екрана.