«ПОЛІТИЗАЦІЯ» МЕРКОСУР ЯК ПРОЯВ ГЛИБОКОЇ ІНСТИТУЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ БЛОКУ

Анотація

В цій статті досліджується процес перетворення МЕРКОСУР на «політичний клуб» та вплив цього переформатування на інституційно-економічну кризу всередині блоку. Також аналізуються причини кризи, її розвиток та ключові проблемні аспекти функціонування інтеграційного утворення.

Ключові слова: МЕРКОСУР, Аргентина, Бразилія, ЄС, Тихоокеанський Альянс, «політизація».

This article explores the process of MERCOSUR transformation into “political club” and impact of this         reformatting on institutional and economic crisis of the block. There are also analyzes of the crisis’ sources, its development and key problems of MERCOSUR functioning.

Key words: MERCOSUR, Argentina, Brazil, EU, Pacific Alliance, “politicization”.

Аналіз наукової розробки теми. Ця проблематика є недостатньо дослідженою вітчизняними науковцями, тому за історіографічну основу було взято праці закордонних фахівців. Серед них варто виокремити Вероніку Барранко, яка особливу увагу приділяє зовнішнім політикам Аргентини та Бразилії за президентств Крістіни Кіршнер та Ділми Русефф; Лауру ді Марко, яка досліджує кризові явища в МЕРКОСУР та аргентинсько-бразильських відносинах; Мікаеля Вігеля, чиї праці присвячені зовнішньополітичному аспекту розвитку МЕРКОСУР.

Новизна. В цій статті досліджено надзвичайно актуальні процеси в латиноамериканському регіоні, які на сьогоднішній день відіграють фундаментальну роль в змінах системи міжнародних відносин в регіоні. В статті акцентується увага на виключній ролі Аргентини та Бразилії в процесі «політизації» блоку, що практично не досліджується на сучасному етапі. Як альтернатива пропонується аналіз кризи МЕРКОСУР з точки зору структурної кризи інституції, а не міждержавного занепаду інтеграційних ідей.

Метою статті є розгляд процесу «політизації» економічного блоку МЕРКОСУР.

Відповідно до поставленої мети виокремлено наступні завдання:

• проаналізувати причини переведення акценту діяльності МЕРКОСУР з економіки на політику;
• розглянути внутрішні прояви інституційно-економічної кризи Спільного Ринку Півдня;
• дослідити зовнішньополітичний аспект кризи МЕРКОСУР.

Виклад основного матеріалу. Якісні зміни в аргентинсько-бразильських відносинах та в розвитку МЕРКОСУР відбулися в 2007 році зі зміною президента Аргентини, яким стала дружина Нестора Кіршнера Крістіна Фернандез де Кіршнер (2007-2015 рр.). Попри те, що Крістіна Кіршнер була ідеологічним послідовником політики свого попередника, їй вдалося значно активізувати «ліву» політику в Аргентині та поступово інкорпоровувати принципи імпортозаміщення в МЕРКОСУР. Такі дії викликали занепокоєння у інших держав-членів блоку, які розглядали дії Аргентини як такі, що можуть ізолювати «Спільний Ринок Півдня» від світових процесів лібералізації зовнішньої торгівлі [7].

Іншим вагомим чинником, який негативно впливав на рівень кооперації та торгівлі в рамках МЕРКОСУР став початок у 2008 році світової фінансової кризи, яка негативно вплинула на Аргентину та Бразилію, чиї економіки надзвичайно залежні від експорту продукції та закордонних інвестицій. Виникнення цієї кризи змусило держави-члени МЕРКОСУР шукати спільні виходи із кризової ситуації та виробляти координовану політику [8].

Політика імпортозаміщення та економічного протекціонізму Аргентини, яка очевидно вступала в конфлікт з економічними політиками держав-членів МЕРКОСУР, світова криза 2008 року спричинили виникнення у блоці кризи економічної та торгівельної сфери співпраці, тому слід виокремити в чому саме полягає криза економічного співробітництва та яка роль аргентинсько-бразильського тандему у спричиненні або ж вирішенні цієї кризи.

Одним з головним інструментів політики Аргентини стало використання девальвації як методу боротьби з іноземним експортом. Зокрема піком такої політики став 2014 рік, коли Буенос-Айрес ослабив песо до найнижчого показника з часів фінансово-економічної кризи кінця 90-х – поч. 2000-х років в Аргентині [11]. Наслідком такої планомірної політики стало те, що Аргентина значно загальмувала свою торгівлю в рамках МЕРКОСУР, особливо це стосується торгівельних відносин з Бразилією. Зокрема, з 2008 по 2014 роки обсяги двосторонньої торгівлі зупинилися на позначці 30 млрд. доларів, не демонструючи жодної динаміки росту. Це свідчить по те, що у аргентинсько-бразильському тандемі явно існувала певна криза розуміння, що безумовно впливало на появу кризових явищ в МЕРКОСУР [9].

Ще більшого імпульсу розвитку політики імпортозаміщення в Аргентині та ще більшої ізоляції Аргентини в інтеграційних процесах Латинської Америки стало фактичне оголошення стану дефолту економіки в період 2013-2014 років, коли Буенос-Айрес вступив у фазу глибокої економічної кризи в державі. Проте варто наголосити, що не тільки Аргентина та її внутрішня економічна ситуація були основним гальмуючим елементом в МЕРКОСУР. Схожі економічні труднощі, а саме боргові кризи, знецінення національної валюти, рецесія економіки, спостерігалися і в інших державах блоку, проте Бразиліа, Асунсьйон та Монтевідео обрали шлях лібералізації економіки, що було відмінним ходом від політики Аргентини [5].

Іншим проявом негативного впливу Аргентини на діяльність «Спільного Ринку Півдня» стало повне відхилення Буенос-Айресом ініціатив Бразилії, Уругваю та Парагваю щодо лібералізації блоку та більшої відкритості МЕРКОСУР для світових торгівельних потоків. Адміністрація Крістіни Кіршнер не просто відхиляла ці пропозиції, але й була ініціатором підвищення рівня митних тарифів для продукції, виготовленої позам межами держав блоку. Цією політикою Аргентина прагнула ще більше захистити власний ринок, що можливо було досягнути тільки за умови проведення змін в МЕРКОСУР. Ця необхідність пояснювалася тим, що Аргентина стала своєрідним «заручником» митного союзу МЕРКОСУР, що перешкоджало їй приймати самостійні рішення [2].

Іншим аспектом економічної кризи всередині МЕРКОСУР були зовнішньоекономічні погляди держав-членів блоку, зокрема Бразилія, Уругвай та Парагвай активно обстоювали ідею тіснішого співробітництва МЕРКОСУР з ЄС, що могло б забезпечити держав збільшення експортного потенціалу та модернізацію та диверсифікацію власних економік. Проте Аргентина, основними принципами економічної політики якої був протекціонізм та імпортозаміщення, виступала проти лібералізації торгівлі з ЄС, зокрема Буенос-Айрес перешкоджав досягненню угоди про ЗВТ між МЕРКОСУР та ЄС починаючи зі старту переговорів в 2010 році. Аргентина розглядала цю угоду як загрозу для власної економіки, тому завданням аргентинської зовнішньої політики було гальмування процесу зближення ЄС та МЕРКОСУР [14].

Наслідком такого дисонансу поглядів держав-членів МЕРКОСУР стало розгортання інституціональної кризи в блоці, який стосувався того, яким напрямком мають йти переговори між «Спільним Ринком Півдня» та Європейським Союзом. В цій ситуації Бразилія, Уругвай та Парагвай вирішили запустити механізм «двошвидкісного» зближення з ЄС, що передбачало певну ізоляцію Аргентини від прямих переговорів між економічними блоками. Проте ця ініціатива все ж не могла повністю виключити Буенос-Айрес з переговорного процесу тому, що остаточне рішення щодо підписання угоди про ЗВТ повинно було знайти підтримку у всіх держав-членів МЕРКОСУР [10].

Ті ж проблеми у діяльності МЕРКОСУР існували щодо інших напрямків зовнішньоекономічної діяльності, а саме щодо зближення МЕРКОСУР з Тихоокеанським Альянсом, членами якого є Колумбія, Перу, Чилі, Мексика. Різні погляди щодо торгівельної політики блоку по відношенню до третіх країн Аргентини та інших членів «Спільного Ринку Півдня» зумовили дуже низьку динаміку зближення двох угруповань, що, очевидно, перешкоджає розвитку ідей інтеграцій Латинської Америки в рамках УНАСУР, СЕЛАК чи ЛАІ [13].

Отже, як можна спостерігати, з приходом до влади в Аргентині Крістіни Кіршнер та погіршенням економічного становища в державах МЕРКОСУР блок вступив у фазу глибокої економічної кризи та погіршення розуміння спільного бачення угруповання на наступні роки. Це ж саме стосувалося аргентинсько-бразильських відносин тому, що обидві держави мали різні погляди на економічну політику блоку і у своїй внутрішній політиці сповідували різні економічні підходи. Тому можна з впевненістю стверджувати, що з 2007 року економічну кризу переживав не тільки «Спільний Ринок Півдня», але й стратегічний тандем Буенос-Айреса та Бразиліа.

Проблеми в економічній сфері все ж не стали завадою для формування повноцінного політичного тандему Аргентини і Бразилії, що багато в чому пояснювалося тим, що Крістіна Кіршнер та Ділма Русефф (2011- ), наступниця Лули да Сілви на посаді президента Бразилії, були представниками лівоцентристських сил в двох держав, що дає нам змогу стверджувати про ідеологічну близькість двох владних режимів [3].

Політична близькість двох держав знайшла своє відображення в діяльності МЕРКОСУР, коли обидві держави розпочали роботу над перетворення суто економічного блоку на політичний клуб держав Латинської Америки. Зокрема Аргентина та Бразилія активно виступали за включення в МЕРКОСУР держав лівоцентристськими та лівими силами при владі такими як Болівія та Венесуела. Якщо процес інкорпорації Венесуели розпочався ще в 2006 році, то у 2015 році за ініціативи Бразилії та Аргентини було підписано «Протокол про вступ Болівії до МЕРКОСУР» («Protocolo de adhesión de Bolivia») [4]. Вступ цих держав дозволяв Буенос-Айресу та Бразиліа значно розширити свої ринки збуту продукції та перетворити угруповання на геополітичну силу в Латинській Америці.

Підтвердженням того, що значна увага аргентинсько-бразильським тандемом приділялася політичним питанням співробітництва, був приклад реагування МЕРКОСУР на події в Парагваї влітку 2012 року. Політична криза в Парагваї, яка мала своїм наслідком імпічмент президента Парагваю Фернандо Луго (2008-2012 рр.) 22 червня 2012 року, стала показником значної «політизації блоку». Варто наголосити, що Парагвай був єдиною державою, яка не ратифікувала в своєму парламенті вступ Венесуели до МЕРКОСУР в 2006 році, мотивуючи таке рішення неприйняттям недемократичних способів управлінням державою «чавістів» [12].

Відразу після оголошення імпічменту Луго держави-члени МЕРКОСУР різко засудили цей акт парагвайського парламенту та визнали його незаконним, зокрема Ділма Русефф запропонувала виключити тимчасово Парагвай з членів МЕРКОСУР та УНАСУР, що було підтримано іншими членами цих організацій. Таким чином Парагвай було виключено, що підірвало всю інституційну та правову основу існування МЕРКОСУР тому, що процедура імпічменту є цілком законним процесом за парагвайською конституцією, а тому МЕРКОСУР не мав права виключати державу за подібний внутрішній крок [6].

Аргентина та Бразилія скористалися цим політичним ходом МЕРКОСУР, який був зініційований ними, та прискорили процес інкорпорації Венесуели до «Спільного Ринку Півдня», який розпочався ще в 2006 році та гальмувався владою Парагваю. З виключенням Монтевідео Венесуела зуміла автоматично та остаточно стати членом МЕРКОСУР, що підтверджує факт зацікавленості аргентинсько-бразильського тандему в «криміналізації» імпічменту Луго та користуванні цієї ситуації задля реалізації власних економічних та політичних інтересів [1]. Тому можна з впевненістю стверджувати, що Аргентині та Бразилії, попри ряд економічних протиріч, вдалося створити «політичний клуб» МЕРКОСУР, який включав у себе Аргентину, Бразилію, Уругвай та Венесуелу, при владі в яких знаходилися сили з «лівим» ідеологічним нахилом.

Висновки. Підсумовуючи, слід наголосити, що період 2007-2014 років став кризовим періодом для розвитку економічної компоненти діяльності МЕРКОСУР, практично нівелювавши економічну потужність та гармонійність блоку, проте аргентинсько-бразильський тандем, який не зміг знайти консенсусу щодо розвитку економічного блоку, особливу увагу приділив побудові політичного блоку, який міг би себе позиціонувати як міжнародного актора на світовій арені.

Отже, період 2007-2014 років став надзвичайно кризовим та практично катастрофічним для розвитку МЕРКОСУР в його першочерговій ідеї, а саме економічного та торгівельного блоку, в той же час неформальне утворення політичного союзу в рамках інтеграційного угруповання свідчило про якісне переформатування МЕРКОСУР, яке відбувалося виключно на політичних інтересах держав-членів, що повністю спонукало розвиток блоку до переходу в період глибокої інституціональної та економічної стагнації.

Перспективи дослідження. Ця тема є актуальною на сучасному етапі тому, що охоплює фундаментальні та ключові події та процеси в регіоні Латинської Америки. Також дослідження цієї проблемати дає можливість краще зрозуміти інтеграційні процеси не тільки в регіоні, але й в світі. Перспективним є продовження аналізу «політизації» блоку МЕРКОСУР, а також залучення до аналітики матеріалів щодо якісних змін в політиці МЕРКОСУР після приходу до влади в Аргентині Маурісіо Макрі в 2015 році.

ЛІТЕРАТУРА

1. 1) Arbuet-Vignali, Heber Crisis en Paraguay [Text] / Heber Arbuet-Vignali // Estudios del CURI. – 11 de Julio de 2012. – N 04/12. – Mode of access : URL : http://www.abc.com.py/archivos/2012/08/25/crisis-en-paraguay-mercosur-125715.pdf – Title from the screen.
2. 2) Argentina invokes unity and rejects proposal for a more ‘flexible’ Mercosur [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/26/argentina-invokes-unity-and-rejects-proposal-for-a-more-flexible-mercosur – Title from the screen.
3. 3) Barranco, Veronica Two Women, Two Styles, Two Great Countries [Text] / Veronica Barranco // Edelman. – Mode of access : URL : http://www.edelman.com/post/two-women-two-styles-two-great-countries/ – Title from the screen.
4. 4) Bolivia se convirtió formalmente en el sexto miembro pleno del Mercosur [Text] / Telam. – Mode of access : URL : http://www.telam.com.ar/notas/201507/113121-mercosur-evo-bolivia-brasil-cumbre.html – Title from the screen.
5. 5) Di Marco, Laura El eterno retorno argentino. ¿Por qué hay una crisis por década? [Text] / Laura Di Marco // La Nacion. – Mode of access : URL : http://www.lanacion.com.ar/1704948-el-eterno-retorno-argentino-por-que-hay-una-crisis-por-decada – Title from the screen.
6. 6) El Mercosur suspendió a Paraguay y oficializó el ingreso de Venezuela [Text] / La Nacion. – Mode of access : URL : http://www.lanacion.com.ar/1486249-cumbre-mercosur-cristina-kirchner-paraguay – Title from the screen.
7. 7) Five Years of Presidency, What Should be Remembered of Cristina Fernández de Kirchner? [Text] / Council on Hemispheric Affairs. – Mode of access : URL : http://www.coha.org/five-years-of-presidency-what-should-be-remembered-of-cristina-fernandez-de-kirchner/ – Title from the screen.
8. 8) Guillén, Arturo The effects of the global economic crisis in Latin America [Text] / Arturo Guillen R. // SCIELO. – Mode of access : URL : http://www.scielo.br/scielo.php?script=sci_arttext&pid=S0101-31572011000200001 – Title from the screen.
9. 9) Mercosur main partners’ bilateral trade stalled for the last six years [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/05/mercosur-main-partners-bilateral-trade-stalled-for-the-last-six-years – Title from the screen.
10. 10) Mercosur prepared to consider the possibility of a ‘two-speed’ system with EU [Text] / MercoPress. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2015/05/05/mercosur-prepared-to-consider-the-possibility-of-a-two-speed-system-with-eu – Title from the screen.
11. 11) Porzecanski, Katia Argentina Devaluation Sends Currency Tumbling Most in 12 Years [Text] / Katia Porzecanski // Bloomberg. – Mode of access : URL : http://www.bloomberg.com/news/articles/2014-01-23/argentina-s-peso-plunges-17-as-central-bank-scales-back-support – Title from the screen.
12. 12) Villagra, Sarah Patricia Cerna La crisis institucional paraguaya de 2012 a la luz de las élites parlamentarias [Text] / Sarah Patricia Cerna Villagra, Juan Mario Solís Delgadillo // Elites. – Numero 42. – Octubre, 2012. – Mode of access : URL : http://americo.usal.es/oir/Elites/Boletines_2012/Boletin%20datos%20de%20opinion42Paraguay.pdf – Title from the screen.
13. 13) Villareal, M. Angeles The Pacific Alliance: A Trade Integration Initiative in Latin America [Text] / M. Angeles Villarreal // Congressional Research Service. – October 2, 2014. – P. 8-10. – Mode of access : URL : https://www.fas.org/sgp/crs/row/R43748.pdf – Title from the screen.
14. 14) Wigell, Mikael Seal the deal or lose Brazil [Text] / Mikael Wigell. – FIIA briefing paper 171. – March, 2015. – P.4-5

]]> https://naub.oa.edu.ua/polityzatsiya-merkosur-yak-proyav-hlyb/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/politychnyj-vymir-dvostoronnoho-spi/ https://naub.oa.edu.ua/politychnyj-vymir-dvostoronnoho-spi/#respond Mon, 04 Jan 2016 12:27:11 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=20002 Степанець Павло Володимирович

ПОЛІТИЧНИЙ ВИМІР ДВОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА АРГЕНТИНИ ТА БРАЗИЛІЇ ЗА ПРЕЗИДЕНТСТВА НЕСТОРА КІРШНЕРА (2003-2007 РР.)

Анотація

В цій статті досліджується політичний сегмент міждержавного співробітництва Аргентини та Бразилії за президентства Нестора Кіршнера (2003-2007 рр.). Також виокремлено основні напрямки, успіхи та проблеми партнерства в контексті розвитку міжнародних відносин в регіоні та світі.

Ключові слова: ООН, МЕРКОСУР, «лівий поворот», дипломатія.

This article explores political dimension of cooperation between Argentina and Brazil during the presidential term of Nestor Kirchner (2003-2007). There are also main vectors, strides and problems of cooperation for the purposes of international relations’ development in the region and globally.

Key words: UN, MERCOSUR, “left turn”, diplomacy.

Аналіз наукової розробки теми. Ця тематика є недостатньо дослідженою вітчизняними науковцями, тому базисом статті стали праці закордонних дослідників, серед яких варто виокремити Рауля Берналь-Мезу (Raul Bernal-Meza), який особливу увагу приділяв розвитку аргентинсько-бразильського партнерства в рамках МЕРКОСУР; Феліпе де ла Бальце (Felipe de la Balze), який займається дослідженням ключових аспектів зовнішньої політики Аргентини. Також слід згадати Хорхе Вегаса (Jorge Vegas), праці якого глибше розкривають проблеми та перешкоди на шляху побудови повноцінного політичного союзу Аргентини та Бразилії.

Новизна. Ця стаття досліджує не тільки рівень двосторонніх відносин між двома державами, але й акцентує свою увагу на взаємозв’язку ключових базисів сучасної міжнародної політики з зовнішніми політиками Буенос-Айреса та Бразиліа. Це дозволяє стверджувати, що аналіз політичного виміру двостороннього співробітництва охоплює регіональний та глобальний вимір відносин Аргентини та Бразилії.

Метою статті є розгляд політичного виміру аргентинсько-бразильських відносин за президентства Нестора Кіршнера (2003-2007 рр.).

Відповідно до поставленої мети виокремлено наступні завдання:

• проаналізувати основні напрямки міждержавного співробітництва Аргентини та Бразилії;
• розглянути регіональний вимір аргентинсько-бразильського партнерства:
• дослідити глобальні ініціативи у відносинах двох держав.

Виклад основного матеріалу. Історично двосторонні відносини між Аргентиною та Бразилією розвивалися досить циклічно, чергуючись періодами злету та падінь, які були переважно подолані за допомогою спільного бачення, побудованого на аналогічному сприйнятті регіональної та глобальної безпеки та спільному прийнятті процесу інтеграції, як необхідної умови розвитку регіону. Цей процес інтеграції з Бразилією був досить широким та глибоким, що якісно відрізняє його від всіх інших інтеграційних проектів Латинської Америки. Проте не варто розглядати аргентинсько-бразильські відносини лише в контексті МЕРКОСУР тому, що міждержавне співробітництво Бразиліа та Буенос-Айреса є ключовою ланкою всієї латиноамериканської політичної системи. Така стратегічність існуючого двостороннього співробітництва вимагає пошуку постійного компромісу між політичними елітами двох держав, щоб відносини Аргентини та Бразилії залишалися стабільними та прогнозованими [7].

В зв’язку з необхідністю побудови рівноправного партнерства, обидві країни за президентства Нестора Кіршнера значну увагу приділили інституціоналізації міждержавних відносин та побудові інфраструктури, необхідної для консолідації регіонального простору. В цьому контексті особливе значення має розвиток співробітництва в таких сферах, як наука, техніка, використання космічного простору і використання ядерної енергії.

Відразу після приходу до влади Нестора Кіршнера в 2003 році, бразильський президент Лула да Сілва відвідав з офіційним візитом Аргентину в жовтні 2003 року. Під час зустрічі сторони домовилися про створення механізму співробітництва в питанні реформування Ради Безпеки ООН, активізацію процесу створення простору для вільного руху людей, та розвиток співробітництва в сферах залізничного та автомобільного транспорту [9].

Також в ході цього візиту президента Бразилії, 16 жовтня 2003 року, було підписано двосторонній документ «Консенсус Буенос-Айреса» (Consensus de Buenos-Aires). В цій декларації наголошувалася відданість урядів Аргентини та Бразилії принципам демократії, що безумовно сприяло стабілізації політичної ситуації в регіоні тому, що після так званого «лівого повороту» в Бразилії та Аргентині, значна кількість держав висловили занепокоєння можливістю повернення Латинської Америки до влади авторитарних режимів. Також Нестор Кіршнер та Лула да Сілва висловилися за подальшу активізацію регіональних процесів інтеграції та координацію фіскальних політик двох держав, ціллю чого є покращення добробуту двох народів та соціальної справедливості в обох країнах. Саме в цьому твердженні простежується певна «ліва» спрямованість політичних еліт Бразиліа та Буенос-Айреса. Варто наголосити, що дві держави значну увагу приділили координації внутрішніх політик, до прикладу, сторони наголосили на пріоритеті освіти як основи соціальної інтеграції між населеннями двох країн. Також вводилося таке поняття як «професіоналізація» державного управління, що означало підвищення ефективності та забезпечення прозорості в процесі прийняття рішень.

Були прийняті і практичні кроки, які передбачали початок процесу створення спільного інформаційного простору, ціллю якого стане пропаганда боротьби з бідністю, безробіттям та збалансованого економічного і моціального розвитку. Також сторони домовилися просувати інновації в сфері освіти і в перспективі вийти на створення регіонального науково-технологічного центру [5].

З ціллю модернізації політик в сфері праці, Аргентина та Бразилія домовились про проведення Регіональної конференції із зайнятості МЕРКОСУР в березні 2004 року. Проте будь-яка модернізація повинна за «Консенсусом Буенос-Айреса» будуватися на принципах «Декларації Ріо з питань навколишнього середовища», прийнятої в рамках Організації Об’єднаних Націй. Певною особливістю цього документа стала виражена позиція Нестора Кіршнера та Лули да Сілви щодо розгляду МЕРКОСУР не тільки як торгівельного блоку, а як міцного каталізатора латиноамериканських цінностей, традицій та спільного майбутнього. Саме ця декларація дає змогу говорити про спробу перенесення МЕРКОСУР не тільки на економічні, але й на політичні та культурні рейки [4].

Важливим досягнення «Консенсусу Буенос-Айреса» стала згода Нестора Кіршнера та Лули да Сілви продовжувати приймати участь в переговорах зі створення Панамериканської зони вільної торгівлі від блоку МЕРКОСУР та координувати свої дії в багатосторонній дипломатії, особливу увагу приділяючи діяльності в рамках ООН. Саме питання реформування ООН найбільш гостро звучало для двох країн, які висловили в цьому документі спільне бачення необхідності зміни статусу Ради Безпеки ООН з можливим включенням в неї латиноамериканської держави. Як ми бачимо, «Консенсус Буенос-Айреса» охопив досить широкий спектр питань та в своїй суті послугував стратегією розвитку аргентинсько-бразильських відносин за президентств Нестора Кіршнера та Лули да Сілви [3].

Наступним кроком на шляху налагодження стосунків між новообраними адміністраціями двох країн став візит у відповідь президента Аргентини Нестора Кіршнера в Ріо-де-Жанейро 16 березня 2004 року. В ході цього візиту було підписано «Акт Копакабани» (Acta de Copacabana), який був значно конкретнішим документом, ніж «Консенсус Буенос-Айреса». Так було узгоджено діяльність щодо активізації переговорів про зону вільної торгівлі з Андською Спільнотою Націй (АСН), та поступове перетворення економічного партнерства АСН та МЕРКОСУР в Південноамериканську Спільноту Націй. Також обговорювалося підписання торгівельної угоди з Європейським Союзом (ЄС) та Індією.

Цікавою була дипломатична сторона Декларації, яка передбачала запуск міністерствами закордонних справ Аргентини та Бразилії двох пілотних проектів спільних консульств в Гамбурзі (ФРН) та Бостоні (США). Залежно від результатів цієї ініціативи, передбачалася можливість продовження цієї практики. Також передбачався постійний обмін дипломатами між МЗС двох країн з метою прискорення діалогу між відомствами зовнішніх зносин Аргентини та Бразилії. З цією ж метою передбачалося проведення регулярних координаційних нарад між дипломатичними представниками Буенос-Айреса та Бразиліа [1].

Щодо інших рішень, то варто наголосити на рішенні двох країн здійснити спільний політ в космос, розвивати інфраструктурні проекти, які представляють спільний інтерес та направлених на поглиблення інтеграції між країнами. Також було домовлено про будівництво залізничної лінії, яка б з’єднувала аргентинські провінції Корьєнтес і Місйонес з бразильськими штатами Мато Гроссо і Сан-Паулу. Також увагу було приділено побудові водного шляху Парагвай – Парана, як можливості збільшення транспортування різного роду продукції водними шляхами. Буенос-Айрес та Бразиліа також значну увагу приділили розвитку транскордонного співробітництва та партнерства між близькими до кордону територіальними одиницями [6].

Важливим суспільно-культурним рішенням, прописаним в «Акті Копакабана», стало створення Дня бразильсько-аргентинської дружби, яке буде святкуватися кожного року 30 листопада, в день підписання між президентами Раулем Альфонсіном та Жозе Сарнеєм Декларації Ігуасу. Також було створено спільну міждержавну премію представникам культури, які зробили значний вклад в розбудову демократичного діалогу між суспільствами Аргентини та Бразилії. Цей Акт є яскравим доказом того, що рівень партнерства став поступово переростати у рівень дружби між Бразилією та Аргентиною, що для латиноамериканського регіону є доволі рідкісним явищем.

Іншим документом, підписаним в ході візиту Нестора Кіршнера в Ріо-де-Жанейро, стала «Спільна Декларація щодо Спіробітництва заради Росту Капіталу» . Ця Декларація передбачала збільшення внутрішніх фінансових збережень Аргентини та Бразилії та активне співробітництво між кредитними установами двох країн [1].

Ще одним документом, який заслуговує уваги за президентсва Нестора Кіршнера, є «Договір Бразиліа» (Acuerdo de Brasilia), підписаний міністрами закордонних справ Аргентини та Бразилії 20 травня 2005 року. Міністри цим договором закріпили підписання цілого ряду Протоколів, які стосуються різних сфер міждержавного співробітництва: співробітництво в ядерній та космічній сферах, інтеграції виробництва, військово-технічного співробітництва, інфраструктури, енергетики та транскордонного співробітництва. Цей договір, в цілому, носив більш технічний характер та передбачав проведення цілого ряду заходів із поглиблення стратегічного партнерства між Буенос-Айресом та Бразиліа [2].

Ще одним якісним проривом у відносинах Бразилії та Аргентини за президентства Лули да Сілви стало співробітництво обох сторін в рамках глобальної та регіональної систем міжнародних відносин. Період 2000-х не варто називати часом спільної позиції Бразиліа та Буенос-Айреса щодо актуальних питань міжнародних відносин, проте започаткування системи координування дій та обміну інформацією сприяло тому, що світова спільнота розпочала «спілкування» з Південною Америкою через призму аргентино-бразильського тандему. Створенню цього тандему сприяло втручання США в Афганістан та Ірак, що автоматично відволікло увагу Держдепартаменту США від латиноамериканських справ і тим самим позбавило Бразилію та Аргентину тиску з боку північноамериканської держави.

Проте існували і протиріччя у відносинах Бразилії та Аргентини, особливо це стосувалося створення УНАСУР. Так на церемонії підписання Декларації Куско, яка започатковувала процес створення Союзу південноамериканських націй, був відсутній президент Аргентини Нестор Кіршнер, проте протягом 4 років, від 2004 по 2008 рік, позиція Аргентини почала змінюватися, і вже у 2008 році під час підписання Договору про створення УНАСУР Аргентина цілком підтримала ідею цього інтеграційного утворення, більше того, уже в травні 2010 року Нестор Кіршнер, за сприяння Лули да Сілви, був обраний на посаду першого генерального секретаря організації [9].

Висновки. Підводячи підсумок, варто наголосити, що адміністрації Нестора Кіршнера вдалося максимально розширити сфери співробітництва Аргентини та Бразилії в політичному контексті. В першу чергу, йдеть про активну спільну позицію двох держав щодо міжнародних проблем, таких як проблеми клімату, реформування ООН та продовольчої проблем. В той же час, сторони продовжили політику поглиблення інтеграції всередині МЕРКОСУР, але не відкидаючи можливості проведення переговорів із США щодо створення Панамериканської зони вільної торгівлі.

Також Буенос-Айрес та Бразилія почали тісно співпацювати в науковій та соціальній сферах, що було досить показовим для президентів Кіршнера та Сілви, які були представниками «лівої» хвилі політиків в Латинській Америці. Нововведеннями співробітництва стала співпраця на дипломатичном рівні, а саме обмін дипломатами та створення спільних консульств в інших країнах світу. Як ми бачимо, спектр питань, по яких співпрацювали Аргентина та Бразилія, досить розширився, що свідчить про значний рівень довіри та зацікавленості сторін одна в одній.

Варто також додати, що не лише прагматичний інтерес лежав в основі аргентинсько-бразильських відносин за президентства Нестора Кіршнера, але й перехід відносин на рівень міждержавної дружби, що було закріплено в нормативно-правових документах.

Перспективи дослідження. Ця тематика є надзвичайно актуальною та перспективною тому, що розкриває суть ключових міждержавних відносин в регіоні. Це дозволяє мати базове уявлення існуючих політичних процесів в Латинській Америці. Особливу увагу слід віддати розгляду та глибокому аналізу сучасного стану аргентинсько-бразильських відносин, а саме в другій декаді ХХІ століття.

ЛІТЕРАТУРА

1. 1) Acta de Copacabana [Text] : treaty of March 16, 2004. – Copacabana, Brazil, 2004. – Mode of access: URL: http://old.clarin.com/diario/2004/03/17/p-00402.htm – Title from the screen.
2. 2) Acuerdo de Brasilia [Text] : treaty of May 20, 2005. – Brasilia, Brazil, 2005. ¬ Mode of access: URL: http://www.taringa.net/posts/info/1885952/Acuerdo-Bilateral-entre-Argentina-y-Brasil.html – Title from the screen.
3. 3) Argentina y Brasil: la construcción de una parceria Estratégica 1986-2007 Las dificultades, los avances y los nuevos desafios [Electronic resource] – Mode of access : URL : http://www.unesco.org.uy/shs/fileadmin/templates/shs/correosindical/CSLAtematico24.pdf – Title from the screen.
4. 4) Bernal-Meza, Raul Argentina y Brasil en la Política Internacional: regionalismo y Mercosur (estrategias, cooperación y factores de tensión) [Text] / Raul Bernal-Meza // SCIELO. – Mode of access: URL: http://www.scielo.br/pdf/rbpi/v51n2/v51n2a10.pdf – Title from the screen.
5. 5) Consensus de Buenos-Aires [Text]: treaty of October 16, 2003. – Buenos-Aires, Argentina, 2003. – Mode of access : URL : http://en.mercopress.com/2005/08/24/buenos-aires-consensus-a-new-agenda-for-latinamerica – Title from the screen.
6. 6) De la Balze, Felipe La politica exterior de los gobiernos Kirchner (2003-2009) [Text] / Felipe de la Balze. – Mode of access : URL : http://www.ancempresa.org.ar/pdf/LA_POLÍTICA_EXTERIOR_DE_LOS_GOBIERNOS_KIRCHNER.pdf -– Title from the screen.
7. 7) Granato, Leonardo El eje Argentina-Brasil: refundando la integración suramericana [Electronic resource] / Leonardo Granato // SUR desarrollo. – Mode of access : URL : http://www.centrocultural.coop/blogs/surdesarrollo/2011/02/el-eje-argentina-brasil-refundando-la-integracion-suramericana/ – Title from the screen.
8. 8) Packenham, Robert The politics of economic liberalization: Argentina and Brazil in comparative perspective [Text] / Robert Packenham // Kellog Institute. – Mode of access : URL : https://www3.nd.edu/~kellogg/publications/workingpapers/WPS/206.pdf – Title from the screen.
9. 9) Vegas, J.H.H. Convergencias y divergencias en las relaciones entre Argentina y Brasil [Text] / Jorge Hugo Herrera Vegas // Revista de la Bolsa de Comercio de Rosario. – Rosario, Argentina, 2010. – P. 11-12.