Анотація. У дослідженні розглянуто  лексико-стилістичні особливості роману Д. Кіза “Flowers for Algernon”. У статті також досліджено основні аспекти творчості автора роману.

Ключові слова: література, граматика, лексика, аналіз.

Annotation.  The study examines the stylistic features of the novel D. Keyes “Flowers for Algernon”. The article also explores the main aspects of the author’s work.

Keywords: literature, grammar, vocabulary, analysis.

Актуальність дослідження та постановка проблеми. Дане дослідження визначається потребою у вивченні лексико- стилістичних особливостей роману Деніела Кіза Flowers for Algernon.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дане дослідження визначається потребою у вивченні лінгвостилістичних особливостей сучасної англомовної літератури на прикладі роману Деніела Кіза Flowers for Algernon, що користується великою популярністю у читачів не тільки англомовних країн, але й всього світу. Наприклад, у своєму дослідженні Н. С. Валгіна наголошує на тому, що у мовленнєвій діяльності героя часто спостерігаються відхилення від норми – у вимові, у розміщенні наголосу в слові, у використанні граматичних форм, у використанні слів.

Метою нашої статті є розглянути  лексико-стилістичні особливості  роману  Flowers for Algernon;

Відповідно до поставленої мети визначено наступні завдання даного дослідження:

• дослідити основні аспекти творчості Деніела Кіза;
• розглянути лінгво-стилістичні особливості  роману  Flowers for Algernon.

Виклад основного матеріалу. Д. Кіз описує Чарлі Гордона через думки та слова самого героя, використовуючи характерні для цього лексико-синтаксичні засоби. Після змін, що відбулися з героєм, автор замінює опис в текстах на роздуми, що відповідають формі абстрактного мислення. Слід відзначити, що автор зумів побудувати образ героя таким чином, що кожен читач може асоціювати себе з певним героєм роману. Використані автором лінгвістичні прилади використовуються для опису способу мислення людини з розумовими відхиленнями.

Cприйняття  літературного твору відбувається переважно через читання, тому графічне оформлення тексту є дуже важливим. Має значення не лише формат книги чи розбірливість шрифту, а взаємовідношення шрифтів, поділ на абзаци і розташування рядків, великих літер, розділових знаків, і взагалі, правильне написання слів. Всі ці засоби стилістично необхідні, для того щоб повідомити читачу те, що в усній мові передається елементами просодії, наголосом, тоном голосу, паузами, подовженням чи подвоєнням деяких звуків та ін. Вони допомагають уявному „виконанню” [1, с.226].

Критик Марк Р. Хіллегас визначив роман Flowers for Algernon як тип наукової фантастики, що має справу з “проблемами, які появляються внаслідок винаходів, відкриттів або наукових гіпотез” – у цьому випадку це хірургічна процедура, що може перетворити розумово відсталу людину на інтелектуального генія. Незважаючи на те, що роман не має спеціальної анти-технологічної позиції, він чітко визначає обмеження технології як “швидкого виправлення” людських проблем – операція Чарлі є невдалою. Невдача полягає на тому факті, що головний герой так і не залишається генієм. На противагу класичному поняттю трагедії, “недолік”, який є викликаним падінням Чарлі, не в ньому самому, а в технології, яка прагнула змінити його.[9]

Основні події, що дали поштовх до написання твору  відбулися в 1957 році, коли Кіз працював викладачем англійської мови в школі для дітей з обмеженими інтелектуальними здібностями. Один із його учнів запитав у нього, чи зможе він перевестися в звичайну школу, якщо буде старанно займатися і стане розумним. Цей учень став прототипом головного героя оповідання та роману – Чарлі Гордона.

Інші персонажі книги теж були змальовані з реальних людей, що зустрічались Кізу на його професійному шляху. Образ Елджернона був створений на основі піддослідних занять в університеті.  Саме ж ім’я було взято від поета Алджернона Чарльза Суинберна. Образи Неймура і Штрауса – вчених, які розробили хірургію підвищення інтелекту, змальовані із реальних професорів, яких Кіз зустрів, вивчаючи психоаналіз [8, с. 97].

Примітний той факт, що саме початок 60-х рр. XX століття ознаменований зміною ролі та функції літературознавства та, як наслідок, зміною специфіки самої літератури. Світоглядні установки Деніела Кіза є протестом проти традиційних критеріїв оцінки дійсності.

На перше місце ставиться необхідність багатоваріантних форм людського існування, кінцівку і безвихідь людського буття і необхідність долати і приймати дане знання. Розробка питання і проблема адаптації людини з розумовими відхиленнями породила численний інтерес не тільки читачів, але й літературних критиків, людей науки та діячів мистецтва.

У 60-і роки XX століття в розвитку художньої прози вимальовується тенденція до вдосконалення прийомів та методів психологічного аналізу. Інтерес творців художньої прози до особистого життя людини сприяв посиленій розробці ними психологічних аналізів внутрішнього світу героїв. У ці роки інтерес до людської особистості посилюється, людина стає головним об’єктом авторської уваги. Також цей період відзначений складними суперечливими процесами переосмислення можливостей і меж людської індивідуальності. Навчання про істину минулих десятиліть перетворюються в закриту самодостатню структуру, нездатну до критичного осмислення своєї обмеженості та відносності.

У романі Flowers for Algernon Деніел Кіз використав  дві різні форми розповіді для різних цілей. Розповідь від першої особи є більш інтимна та емоційна. Читачеві легше зрозуміти характер і відчути симпатію до героя. Розповідь від третьої особи також дуже правильно використовується в романі. У цій формі описані найжорстокіші сцени стигматизації. Цей метод робить описані ситуації більш реалістичними, тому що зазвичай саме в такий спосіб, яким середньостатистична людина бачить жорстокість у реальному світі.

Написаний під час розпалу руху за громадянські права в Сполучених Штатах, Flowers for Algernon демонструє глибоку стурбованість правами людей, які будуть розглядатися як особи, незалежно від їхнього стану в житті. Перші сторінки роману зображують похмуру картину того, як ставляться до розумових інвалідів, оскільки Чарлі постійно зловживають його колеги в пекарні. І коли він стає генієм, він піддається іншому типу дегуманізації, оскільки вчені, які керують експериментом, вважають його “as if I were some kind of newly created thing.… No one … considered me an individual— a human being.” Це найяскравіше виражається коли хлопчик з розумовою відсталістю був висміяний за розбитий посуду в ресторані, Чарлі захищає його перед клієнтам:

“Leave him alone! He can’t understand. He can’t help what he is … but for God’s sake, have some respect! He’s a human being!” [8, с.19]

Читач здатний легко зрозуміти процес мислення Чарлі через прямий синтаксис автора. Автор пише в основному з точки зору Чарлі короткими реченнями, легко показуючи процес мислення Чарлі, як він розвивається і швидко проходить через свою юність та дорослість після операції.

З метою показати низький рівень володіння мовою героя автор відтворює в його мовленні явні фонетичні, а також граматичні відхилення від загальноприйнятих правил. Саме ці помилки наближають стиль та манеру мовлення героя до просторічної, а орфографічні помилки тільки підкреслюють характерні риси його вимови.

Через зміну мовленнєвої характеристики героя можливо показати зміни в характері й способі його життя, розкрити його емоційний стан. Мовленнєва характеристика стає важливим засобом індивідуалізації героя. Лексична особливість  мовлення героя дає можливість визначення адекватності персонажа.

Д. Кіз навмисне робить стилістичні, граматичні та пунктуаційні помилки в тексті щоденника Чарлі Гордона, щоб показати нерозвиненість свого героя. Автор описує емоції  якомога простіше, що виражається за допомогою спеціального добору мовних засобів.

 e.g. “Gimpy hollered at me because I droppd a tray full of rolles I was carrying over to the oven. They got derty and he had to wipe them off before he put them in to bake. Gimpy hollers at me all the time when I do something rong, but he reely likes me because hes my frend. Boy if I get smart wont he be surprised” [8, с. 8]

Однак, після операції, стилістика тексту Чарлі ускладнюється, його мовлення стає правильним, а судження його є глибокими.

Чарлі також ретельно фіксує в щоденнику свою подальшу регресію.

e.g. “I’m forgetting things I learned recently. It seems to be following the classic pattern, the last things learned are first things forgotten. Reread my paper on the Algernon-Gordon Effect and even though I know I wrote it, I keep feeling it was written by someone else. Most of it I don’t even understand.” [8, с. 206]

Висновки. У ході даного дослідження було досліджено лексико-стилічні особливості роману Деніела Кіза Flowers for Algernon. Дане дослідження показало, що автор доволі вдало підкреслив інфантильність персонажа через його лексичні та стилічні помилки. Отже, у тексті роману Д. Кіз спочатку обирає для розповіді в щоденнику Чарлі Гордона опис і характерні для нього лексико-синтаксичні засоби. Після змін, що відбулися з героєм, автор замінює опис в текстах на роздуми, що відповідають формі абстрактного мислення.

Список використаних джерел та літератури:

1. Арнольд И.В. Экспрессивные средства англ. языка: [учеб. пособие] / И.В. Арнольд. – Л., 1975. – 252 с.
2. Барахов В. С. Литературный портрет / В. С. Барахов. — Л. : Наука, 1985.

—312 с.

• Емельянова Л. Л. Нарушение орфографической нормы как средство

создания стилистического эффекта / Л. Л. Емельянова // Филологические

науки. — 1976. — № 1. — С. 18.

• Певзнер М.С. Дети-олигофрены. – М.: Просвещение, 1959. – 356 с.
• Стернин И. А. Введение в речевое воздействие. Воронеж, 2001. 252
• Холодная М.А. Психология интеллекта. – СПб.: Питер, 2002. – 272 с.  
• Щур Г. С. Теории поля в лингвистике. М.: Наука, 1974.
•  Keyes D. Flowers for Algernon / D. Keyes. Mariner Books, 2004. — 311 с.
• Освітній журнал, [електронний ресурс] – режим доступу: https://www.encyclopedia.com/arts/educational-magazines/flowers-algernon, (дата доступу 01.03.2019)

Ключові слова: нові релігійні рухи, нетрадиційні релігії, Україна, релігійна мережа.

In the article is analyzed the confessional network of new religious movements in Ukraine. Defined the main stages of the development of non-traditional religions’ network in Ukraine. The main features of the spread of new religious movements are also considered.

Key words: new religious movements, non-traditional religions, Ukraine, religious network.

Визначити загальну кількість громад новітніх релігійних рухів на сьогоднішній день складно, тому що не всі вони пройшли офіційну реєстрацію. Деяким держоргани відмовляють у праві реєстрації, якщо діяльність таких організацій суперечить чинному законодавству України, але від цього зазвичай діяльність релігійних організацій не припиняється. В Україні законом не визначена обов’язковість реєстрації релігійних організацій, а через це деякі релігійні організації цим користуються і не йдуть на реєстрацію, продовжуючи свою діяльність. Також є багато організацій,  які функціонують лише «на папері». Саме тому офіційна статистика державного органу є явно неповною, відповідно ми не маємо достовірної картини конфесійної мережі, виявлення тенденцій її змін як у її всеукраїнському, так і в регіональному зрізах.

Офіційна статистика релігійної мережі, яку подав департамент у справах релігій і національностей Міністерства культури України показує, що релігійна мережа в Україні станом на 1 січня 2015 року представлена 55 віросповідними напрямами, в межах яких діє 35317 релігійних організацій, в тому числі 87 центрів та 292 управління, 33781 релігійних громад (справами церкви опікується 31781 священнослужителів), 516 монастирів (чернечий послух несуть 6939 ченці), 365 місій, 78 братство, 198 духовних навчальних заклади (навчається 17829 слухачі), 12406 недільних шкіл. Висвітленням релігійного життя займаються 370 конфесійних друкованих засобів масової інформації. Для проведення богослужінь релігійні організації використовують 28145 культових та пристосованих під молитовні будівлі [16].

Дослідження темпів зростання кількості релігійних організацій в Україні свідчить, що розширення релігійної мережі до 2014 року мало усталений характер, перебувало у межах 2 % та демонструвало тенденцію до зменшення такого приросту (рис. 1). У 2013 році мережа релігійних організацій, порівняно з попереднім роком зросла на 0,7 %, тоді як у 2012 р. цей показник становив 1,4 %, у 2011 р. – 1,8 %, у 2010 р. – 1,9 %, у 2009 р. – 2,0 %, у 2008 р. – 1,8 %.

Рис. 1 Темпи приросту кількості релігійних громад в Україні

Проте, у зв’язку із анексією Криму та збройними конфліктами на Сході України, збір статистичних даних про кількість релігійних громад на цих територіях став практично неможливим. У Криму громади почали перереєстровувати свої статути згідно із законодавством Російської Федерації, що позначилося на загальній кількості релігійних організацій в Україні. Наприклад, вперше, за роки незалежності, кількість мусульманських організацій впала у п’ять разів лише за один рік, а на Сході України, на тимчасово окупованих територіях, фактично припинила своє існування Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони) [1]. Тому, у 2014 році кількість релігійних організацій впала на 1892 одиниці, а це на 5,08 % в порівнянні з попереднім роком (рис. 1).

Поширення харизматичних рухів в Україні мало стрімкий характер. Якщо на початок 1992 року було зареєстровано 27 громад харизматичного напряму, то на початку 2000 їх було у 18 разів більше, число священнослужителів зросло з 40 у 1993 р. до 636 у 2000 р., тобто майже в 16 разів (рис. 2). На початок 2010 року, порівняно з 2000, кількість громад харизматичних напрямів зросла у 2,5 рази, а чисельність священнослужителів – удвічі [24]. Станом на січень 2015 року, кількість громад харизматичного спрямування фактично не змінилася, проте зменшилась кількість священнослужителів на 4,9 % в порівнянні з попереднім роком.

Рис. 2 Харизматичні рухи в Україні

Релігійні організації Товариства Свідомості Крішни в Україні представлені, станом на 2015 рік, 47 організаціями, до яких входить 38 громад, 41 священнослужителів (чотири з яких є іноземними громадянами), 3 духовні навчальні заклади – 144 слухачів, 10 недільних шкіл,  два періодичні видання. У 1995 році було зареєстровано 28 релігійних громад, у 2001 – 42, у 2008 – 38, у 2010 – 41, а у 2013 році – 42. До 2014 року, більшість громад були зосереджені в південно-східних областях України – в Донецькій (5 громад) і Запорізькій (4 громади) областях та Криму (4 громади), по 3 громади – в Одеській і Херсонській областях.

Рис. 3 Кількість громад Товариства Свідомості Крішни

Станом на січень 2015 року найбільше громад розташовано у Донецький області (6 громад), по 4 громади – в Дніпропетровській та Запорізькій областях, 3 громади в Одеській області. Останніми роками спостерігався незначний приріст кількості громад (рис. 3), проте у зв’язку із подіями у Криму та на Сході, після 2014 року, 4 громади фактично припинили своє існування.

Рідна українська національна віра (РУНвіра) представлена в Україні 63 релігійними організаціями, до яких входять 62 громади, 52 священнослужителі, 4 недільні школи, 3 періодичні видання. Найбільша їх кількість зосереджена в Києві (12 громад) і Київській області (3 громади), Полтавській (8 громад), Львівській (6 громад), Одеській та Черкаській (по 5 громади) областях. У 1995 році в Україні функціонувало 32 зареєстровані релігійні громади, у 2001 – 54, у 2008 – 50, у 2010 – 53, а у 2013 – 54. За останній рік зафіксоване різке зростання кількості громад на 8 одиниць.

Рис. 4 Кількість громад мормонів в Україні

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони) представлена 46 організаціями, до яких входять 45 громади, 306 священнослужителя (з них 111 – іноземні громадяни), 38 недільних шкіл. Громади діють практично в усіх областях України по 1-2 громаді, їх найбільша кількість – у Києві (13 громад) та в Донецькій (6 громад), Харківській (4 громад) областях. Динаміку поширення мормонського руху в Україні засвідчує така офіційна статистика: 1995 року була зареєстрована  21 громада, 2001 року – 58, 2006 року – 50, 2008 і 2010 – 35 громад, а 2013 – 54 громади (рис. 4). До 2001 року кількість членів церкви в середньому збільшувалась на 15 % щороку, проте після 2001 року спостерігається тенденція до зменшення [16]. Станом на січень 2015 року кількість громад зменшилась на 9 одиниць, що складає 16,6 % порівнюючи з попереднім роком.

Що ж стосується решти новітніх нетрадиційних релігійних організацій, через свою малочисельність, укладачі офіційної статистики відносять їх до категорії «Інші релігійні організації». Це фактично унеможливлює підрахунок кількості громад та визначення темпів поширення на конфесійній карті України деяких неорелігійних організацій, тому що до цієї категорії також потрапляють окремі незалежні церкви та релігійні меншини, які за своєю суттю не є новітніми релігійними рухами.

Проаналізувавши статистичні дані по Україні 1991-2015 років [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15], можна зробити висновок, що незважаючи на стабільне щорічне зростання кількості релігійних громад, їх число, у відсотковому співвідношенні, залишалося майже незмінним до 2014 року. Події революції гідності, анексія Криму, сепаратистський рух на Сході країни, це все кардинально вплинуло на конфесійну карту України. Різкий спад кількості релігійних організацій аж на 5,08 %, пояснюється тим, шо деякі громади були змушені припиняти свою діяльність, деякі переорієнтовувались і адаптувались до зміни влади, а деякі громади масово переселялись на інші території.

Останні 20 років відзначались динамічним зростанням кількості новітніх релігійних громад в Україні, як результат діяльності західних місіонерів на конфесійній карті України з’явились різного роду новітні релігійні течії. Статистика останніх років свідчить, що етап масштабного росту мережі неорелігійних громад змінився періодом відносної стабілізації, за винятком харизматичних церков, число яких продовжує динамічно зростати. Західний регіон України найменше відчуває на собі вплив новітніх релігійних рухів, натомість ареалом найбільшого поширення неорелігій були південні та східні області України, на що впливав розвиток інфраструктури традиційних церков, а також регіональні відмінності у рівні національної свідомості. Проте події 2014 року кардинально змінили ситуацію – загальна кількість новітніх релігійних рухів в Україні скоротилась, деякі з них фактично припиняють свою діяльність або ж змушені працювати підпільно, переселятись на інші території. Якщо така тенденція збережеться, то можна зробити припущення, що основний ареал поширення поступово зміститься з півдня та сходу України у центральний регіон.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1 Андрій Юраш: Україна перебуває у релігійному зламі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.varianty.net/25228-andrii-yurash-ukraina-perebuvaie-u-relihiinomu-zlami
2 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2007 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=75%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
3 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2006 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=78%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
4 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2005 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=76%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
5 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2004 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious04_ukr.pdf
6 Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2003 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious03_ukr.pdf
7 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/401816;jsessionid=F92E905AB43E5D004706D20F3F16655C.app1
8 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/354806;jsessionid=E3BAA67DE495E4DC1C1C1BAFDF65B3D8.app2
9 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1199%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
10 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1212%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
11 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=829%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
12 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=581%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
13 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=126%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
14 Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=125%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
15 Інформаційно-аналітичні матеріали «Державно-конфесійні відносини в Україні станом на 2013 рік: рух до партнерства держави і Церкви чи до кризи взаємин?» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/files/publications/2013.04.23_Razumkov_Center__Religion_and_Authority_irs.in.ua.pdf
16 Шмігельський М.В. Особливості та тенденції поширення і розвитку новітніх християнських течій в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: 09.00.11 / М. В. Шмігельський. – Острог, 2007. – 20 с.

Ключові слова: нові релігійні рухи, нетрадиційні релігії, Рівненська область, релігійна мережа.

In the article is analyzed the confessional situation of Rivne region and socio-psychological aspects of non-traditional religions. Defined the main stages of the development of non-traditional religions’ network in Rivne region. The main features of the spread of new religious movements in Rivne region are also considered.

Key words: new religious movements, non-traditional religions, Rivne region, religious network.

Новітні релігійні рухи – це соціокультурний феномен, ідеологічна основа сучасної цивілізації. Так, за словами культуролога П. Гуревича, «феномен нетрадиційної релігійності – одне з характерних явищ сучасного духовного життя. Суть його полягає в поширенні віровчень, не пов’язаних зі звичними, традиційними релігіями… ». [2, с. 28] З розпадом Радянського Союзу і соцтабору це явище стало стрімко поширюватися у Східній Європі на пострадянському просторі і в Україні зокрема. Провідним фактором, що спровокував широкий інтерес населення до неорелігій релігій був «інформаційний голод», який відчувала радянська людина, живучи за «залізною завісою» [9, с.65], а також руйнування тих основних ідей, що формують національний світогляд кожного громадянина і які сприяють згуртуванню нації. Саме це стало сприятливим ґрунтом для виникнення «нової віри».

Зважаючи на те, що «нові релігійні рухи» виникли у період морально-етичного розчарування, дослідження соціально-психологічних аспектів цих рухів дасть можливість зрозуміти характер змін у свідомості людини та суспільства, що у свою чергу дозволить вирішити проблеми самоусвідомлення людини у суспільстві та прослідкувати реакцію, як окремої особи, так і всього суспільства на зміни, викликані появою такого новітнього явища як еклектичні релігії, що абсолютно по-новому підходять до розуміння трансцендентних сфер та людського існування.

Проблема полягає у тому, що зростання кількості релігійних організацій, посилення їхнього впливу на соціальне життя суспільства, посилення авторитету релігійних лідерів, виникнення новітніх для України релігійних груп, усі ці явища обумовлюють принципово нову ситуацію у духовній сфері та актуалізують потребу у подальшому вивченні цього процесу.

Сьогодні відсутній єдиний усталений науковий термін, який міг би охопити всю різноманітність новітніх релігійних явищ. Найчастіше, не зовсім коректно з наукової точки зору, їх називають сектами, нетрадиційними релігіями, тоталітарними течіями, неорелігіями тощо. Для позначення феномену нової релігійності, вдалими будуть поняття «новий релігійний рух» та «New Age релігії», які одночасно окреслюють, як хронологічну характеристику феномену, так і сутнісну. Ці терміни охоплюють собою широкий спектр рухів, починаючи з тих, що базуються на нових підходах до релігії та духовності й надають своїм послідовникам вільне членство, і закінчуючи общинами, організаціями, які вимагають від своїх послідовників беззаперечного підкорення правилам групи, що відокремлює їх від решти суспільства.

У свою чергу поняття «нетрадиційні релігії» позначає не притаманні релігійній духовності того чи іншого народу, але набули поширення внаслідок місіонерства проповідників з їх історичної батьківщини [8, с. 7]. Обмеженість цього поняття, для позначення нових релігійних рухів очевидна, оскільки в такому випадку будь-яку релігію можна вважати нетрадиційною, оскільки все залежить від етнічного середовища й історичного простору її функціонування. Нетрадиційними для певного народу можуть бути навіть світові релігії, які є історичними для інших етнічних спільнот. Але нетрадиційними називають переважно релігійні утворення, засновані на іншій традиції.

Для визначення нетрадиційних релігій Рівненщини потрібно спочатку проаналізувати, які ж релігії є традиційними для цього регіону. Український релігієзнавець Володимир Лубський стверджує, що традиційними для України є православ’я, греко-католицизм, протестантизм, юдаїзм та іслам [19, с. 395]. Тобто, нетрадиційними він називає релігії східного напрямку (індуїзм, буддизм) та новітні релігійні течії. Вони є «історично не успадковані нашим народом від попередніх епох, не притаманні його релігійній духовності, культурно, побутово, ментально не укорінені, але набувають популярності внаслідок місіонерства» [1, с. 751].

Рівненська область є поліконфесійною. Незважаючи на видимий спокій релігійна ситуація на Рівненщині є неоднозначною у зв’язку з наявністю релігійних громад різних віросповідань, появою і поширенням нових, нетрадиційних для регіону релігій.

Історично для Рівненщини традиційними релігіями є православ’я, католицизм, іудаїзм та протестантизм. За словами польського дослідника Я. Гофмана, за даними 1885 року, у місті Рівному проживало 664 католиків, 1763 православних, 4850 євреїв, 58 протестантів [20, c.74]. Ці віросповідні напрямки активно поширювались по всьому регіону аж до 1939 року, коли на Рівненщині офіційно почали вводити антирелігійну політику. Тобто нетрадиційними релігіями для Рівненщини можна назвати не представлені взагалі в регіоні іслам та східні релігії, а також представлені з 1991 року новітні релігійні рухи.

Офіційна статистика релігійної мережі, яку подав на початок 2014 року Департамент у справах релігій і національностей Міністерства культури України, зафіксувала наявність в Рівненській області 1547 релігійних організацій різних релігійних течій, церков, спільнот (1526 з яких є офіційно зареєстрованими), які входять до 31 конфесії та віросповідного напрямку, з них 16 громад належать до нетрадиційних [10], що становить 0,1 % від загальної конфесійної карти регіону.

Визначити загальну кількість неорелігійних організацій на сьогоднішній день складно, тому що не всі вони пройшли офіційну реєстрацію. Деяким держоргани відмовляють у праві реєстрації, якщо діяльність таких організацій суперечить чинному законодавству України, але від цього зазвичай діяльність релігійних організацій не припиняється. В Україні законом не визначена обов’язковість реєстрації релігійних організацій, а через це деякі релігійні організації цим користуються і не йдуть на реєстрацію, продовжуючи свою діяльність. Наприклад, в місті Рівне є представники Всесвітньої Чистої Релігії (сахаджа), вони не є зареєстрованою релігійною організацією, проте проводять свою діяльність, організовуючи концерти-презентації присвячені сахаджа йозі, безкоштовні заняття з йоги та медитації, залучаючи при цьому нових послідовників. Також є багато організацій,  які функціонують лише «на папері». Саме тому офіційна статистика державного органу є явно неповною, відповідно ми не маємо достовірної картини конфесійної мережі, виявлення тенденцій її змін як у її всеукраїнському, так і в регіональному зрізах.

Релігійна мережа в Україні станом на 1 січня 2014 року представлена 55 віросповідними напрямами, в межах яких діє 37209 релігійних організацій, в тому числі 89 центрів та 297 управлінь, 35646 релігійних громад (справами церкви опікується 32456 священнослужителів), 519 монастирів (чернечий послух несуть 6917 ченці), 369 місій, 83 братство, 206 духовних навчальних заклади (навчається 18229 слухачі), 13104 недільних шкіл. Висвітленням релігійного життя займаються 380 церковних друкованих засобів масової інформації. Для проведення богослужінь релігійні організації використовують 29807 культових та пристосованих під молитовні будівлі [10].

Дослідження темпів зростання кількості релігійних організацій в Україні свідчить, що розширення релігійної мережі за останні п’ять років набуло усталеного характеру, перебуває у межах до 2 % та демонструє тенденцію до зменшення такого приросту (рис. 2.1). У 2013 році мережа релігійних організацій, порівняно з попереднім роком зросла на 0,7 %, тоді як у 2012 р. цей показник становив 1,4 %, у 2011 р. – 1,8 %, у 2010 р. – 1,9 %, у 2009 р. – 2,0 %, у 2008 р. – 1,8 %.

Рис. 2.1 Темпи зростання релігійної мережі України

Загальна статистика по Рівненській області свідчить, що релігійна мережа (особливо за останні п’ять років) є доволі рухомою структурою (рис. 2.2). Офіційна статистика по Україні фіксує такі зміни кількості релігійних організацій на початок відповідного року: 1999 рік – 1085, 2000 – 1135, 2001 – 1192, 2002 – 1241, 2003 – 1301, 2004 – 1357, 2007 – 1386, 2008 – 1461, 2009 – 1478, 2010 – 1499, 2011 – 1511, 2012 – 1517, 2013 – 1547. Можна стверджувати, що розширення релігійної мережі Рівненщини ще не набуло усталеного характеру. У 2013 році релігійна мережа Рівненщини, порівняно з попереднім роком зросла на 1,9 %, тоді як у 2012 р. цей показник становив 0,3 %, у 2011 р. – 0,8 %, у 2010 р. – 1,4 %, у 2009 р. – 1,1 %, у 2008 р. – 5 %.

Рис. 2.2 Темпи зростання релігійної мережі Рівненської області

Із 1526 зареєстрованих у Рівненській області релігійних громад, 16 громад можна віднести до нетрадиційних. Це релігійні громади харизматичного напряму, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони), Товариство Свідомості Крішни, РУНвіра, громади рідновірів України, релігійні громади месіанського іудаїзму та громаду Дослідників Святого Письма.

Поширення харизматичних рухів в Україні мало стрімкий характер. Якщо на початок 1992 року було зареєстровано 27 громад харизматичного напряму, то на початку 2000 їх було у 18 разів більше, число священнослужителів зросло з 40 у 1993 р. до 636 у 2000 р., тобто майже в 16 разів (рис. 2.3). На початок 2010 року, порівняно з 2000, кількість громад харизматичних напрямів зросла у 2,5 раз,а чисельність священнослужителів – удвічі [17].

Рис. 2.3 Харизматичні рухи в Україні

В Рівненській області у 1992 році було зареєстровано 2 громади харизматичного напряму, у 1997 році – 3 громади, у 2002 році – 5 громад, а у 2013 – 8. Приріст громад харизматичного напряму, впродовж 1992-1996рр., складав 50%, у період 1997-2001рр. – 66 %, а у період 2002-2013 рр. – 60 %. Отже, темпи зростання релігійної мережі знизилися, проте залишаються в цілому вищими, порівняно з іншими церквами та релігійними організаціями.

Релігійні організації Товариства Свідомості Крішни представлені, станом на 2014 рік, в Україні 51 організацією, до яких входить 42 громади, 46 священнослужителів (один з яких є іноземним громадянином), 3 духовні навчальні заклади – 192 слухачів, 12 недільних шкіл,  два періодичні видання. Більшість громад зосереджені в південно-східних областях України – в Донецькій (5 громад) і Запорізькій (4 громади) областях та АР Крим (4 громади), по 3 громади – в Одеській і Херсонській областях. У 1995 році було зареєстровано 28 релігійних громад, у 2001 – 42, у 2008 – 38, а у 2010 – 41.  За останні п’ять років спостерігається незначний приріст кількості громад. В Рівненській області зареєстрована одна громада Міжнародного товариства Свідомості Крішни у 1992 році.

Рідна українська національна віра (РУНвіра) представлена в Україні 54 релігійними організаціями, до яких входять 53 громади (з яких 1 не зареєстрована), 43 священнослужителі, 3 недільні школи, 3 періодичні видання. Найбільша їх кількість зосереджена в Києві (10 громад) і Київській області (3 громади), Полтавській (8 громад), Черкаській і Львівській (по 5 громад) та Одеській (4 громади) областях. У 1995 році в Україні функціонувало 32 зареєстровані релігійні громади, у 2001 – 54, у 2008 – 50, а у 2010 – 53. За останні десять років спостерігається різке зменшення темпів зростання кількості релігійних громад. У Рівненській області вони представлені релігійною громадою «Дажбожа» Рідної Української Національної Віри, яка була зареєстрована у 1996 році. Також на Рівненщині присутні інші громади неоязичників, наприклад одна громада рідновірів функціонує в м. Сарни з 2006 року, а інша – з 2012 року в обласному центрі.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони) представлена 55 організаціями, до яких входять 54 громади, 436 священнослужителя (з них 135 – іноземні громадяни), 46 недільних шкіл. Громади діють практично в усіх областях України по 1-2 громаді, їх найбільша кількість – у Києві (13 громад) та в Донецькій (9 громад) та Харківській (6 громад) областях. Динаміку поширення мормонського руху в Україні засвідчує така офіційна статистика: 1995 року була зареєстрована  21 громада, 2001 року – 58, 2006 року – 50, 2008 і 2010 – 35 громад. До 2001 року кількість членів церкви в середньому збільшувалась на 15 % щороку, проте після 2001 року спостерігається тенденція до зменшення [17]. У Рівному зареєстрована лише одна громада ЦІХСОД з 1997 року.

Більшість із зареєстрованих в області нетрадиційних громад функціонують в обласному (м. Рівне) та районних центрах, і лише деякі – в селах. Перша хвиля поширення нетрадиційних релігій відбувалася у 1991-1996 рр., тоді були створені релігійна громада Товариства Свідомості Крішни, РУНвіри, Дослідників Святого письма, 2 релігійні громади харизматичного напрямку. Початок другої хвилі припав на період введення гривні в товарообіг, економічну кризу та дефолт в Україні. Саме це відкрило новий шлях залучення організаціями нових адептів, оскільки останні прагнули хоч якоїсь стабільності. В період 1997-2006 рр. значного приросту зазнали неохристиянські громади: кількість громад харизматичного напрямку збільшилась на 3 одиниці, громад Дослідників Біблії на 1 одиницю, також була зареєстрована одна громада ЦІХСОД (мормони). Остання хвиля теж була зумовлена економічними чинниками – світова економічна криза. В цей період, з 2008 року і до сьогодні, кількість харизматів зросла на 4 організації, з’явилося 2 релігійні громади рідновірів і одна громада месіанського іудаїзму.

Цікавим є те, що релігійні конфлікти, які виникають за участі нетрадиційних релігій в Рівненській області, в основному пов’язані з їх «прямими» конкурентами – традиційними релігіями. Наприклад, в звіті Держдепартаменту США про свободу віросповідання в Україні за 2007 рік розповідається про подібний конфлікт інтересів. Лідери ЦІХСОД (мормонів) у м. Києві поскаржились на те, що 30 березня 2007 р. Рівненська обласна державна адміністрація заборонила мормонським місіонерам проповідувати поза межами молитовних будинків, тим самим суттєво обмеживши їхню діяльність. Лідери мормонів вбачають причину своїх проблем у стосунках з обласною владою в тому факті, що Сектор у справах релігій Рівненської обласної державної адміністрації очолює священнослужитель УПЦ-КП. Вони відзначили, що рішення обласної адміністрації суперечить роз’ясненню, наданому колишнім Державним комітетом у справах релігій в 1999 р., у якому зазначено, що місіонери можуть вільно провадити свою діяльність у будь-якому місці [3].

Останні 20 років відзначились динамічним зростанням кількості новітніх релігійних громад в Україні, як результат діяльності західних місіонерів на конфесійній карті України з’явились різного роду новітні релігійні течії. Статистика останніх років свідчить, що етап масштабного росту мережі неорелігійних громад змінився періодом відносної стабілізації, за винятком харизматичних церков, число яких продовжує динамічно зростати. Західний регіон України найменше відчуває на собі вплив новітніх релігійних рухів, натомість ареалом найбільшого поширення неорелігій є південні та східні області України, на що впливає розвиток інфраструктури традиційних церков, а також регіональні відмінності у рівні національної свідомості.

За останні 10 років кількість віруючих в Рівненській області збільшилась [18], що призвело і до одночасного збільшення релігійних громад та конфесій, а саме швидкими темпами зросла кількість православних, протестантських та інших громад, у той час, як кількість католицьких громад залишилась майже незміною. Що стосується нетрадиційних релігій, то незважаючи на стабільне щорічне зростання кількості релігійних громад, їх число, у відсотковому співвідношенні, залишається майже незмінним. Як і в Україні загалом, в Рівненській області неоорієнталізм і неоязичництво вже практично стабілізувалися у своєму кількісному зростанні і територіальному поширенні. Водночас надто високі темпи зростання виявляють саме неохристиянські громади.

На Рівненщині найвпливовішою складовою релігійного життя є православ’я, яке загалом нараховує 1003 релігійні організації, що становить 66 % від загальної релігійної мережі області. Досить широкого розвитку в області набули протестантські релігійні організації різного спрямування, на долю яких припадає 31 % загальної кількості релігійних громад на Рівненщині. На долю католицьких релігійних організацій припадає 2 % від загальної релігійної мережі. Що стосується нетрадиційних релігійних громад, вони становлять лише 0,1 % від загальної конфесійної карти Рівненської області.

Здійснивши аналіз соціальних та психологічних аспектів становлення та розвитку мережі нетрадиційних релігій на Рівненщині, ми дійшли до висновку, що серед населення Рівненської області найбільш популярними є неохристиянські течії харизматичного характеру, що пояснюється найбільшою близькістю їх віровчення та культу до традиційних релігійних уявлень. Їх значимість у суспільному житті Рівненщини зростає за рахунок кількісного росту громад, якісних змін у церковній політиці, суспільній відкритості, соціальній активності, участі у міжконфесійному діалозі. Що стосується неоорієнталізму та неоязичництва, то вони вже практично стабілізувалися у своєму кількісному зростанні і територіальному поширенні. Загалом у Рівненській області незважаючи на стабільне щорічне зростання кількості новітніх релігійних громад, їх число, у відсотковому співвідношенні, залишається майже незмінним.

Література:

1.  Академічне релігієзнавство: Підручник для вузів / За ред. А.М. Колодного. – К.: Світ Знань, 2000. –  862с.
2. Гуревич П. Нетрадиционные религии на Западе и восточные религиозные культы. / П.С. Гуревич  –  М.: Знание, 1985. – 65 с.
3. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2007 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=75%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
4. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2006 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=78%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
5. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2005 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=76%3A1&catid=45%3Ausa&Itemid=72&lang=uk
6. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2004 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious04_ukr.pdf
7. Державний департамент США. Міжнародний звіт про свободу віросповідання за 2003 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://photos.state.gov/libraries/ukraine/164171/pdf/religious03_ukr.pdf
8. Дудаp H. Hові релігійні течії: Укр. контекст (огляд, документи, переклади) / H.П. Дудаp, Л.О. Филипович – HАH України, Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С. Сковороди. – К.: Наук. думка, 2001. – 132 с.
9. Єленський В. Релігія після комунізму / HАH України. Від-ня релігієзнавства Ін-ту філософії ім. Г.С. Сковороди. – К., 2002. – 420с.
10. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2014 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/354806;jsessionid=E3BAA67DE495E4DC1C1C1BAFDF65B3D8.app2
11. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2013 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1199%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
12. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1212%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
13. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=829%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
14. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=581%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
15. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=126%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
16. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=125%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
17. Інформаційно-аналітичні матеріали «Державно-конфесійні відносини в Україні станом на 2013 рік: рух до партнерства держави і Церкви чи до кризи взаємин?» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/files/publications/2013.04.23_Razumkov_Center__Religion_and_Authority_irs.in.ua.pdf
18. Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу на тему «Державно-конфесійні відносини в Україні, їх особливості і тенденції розвитку» за 2011 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.irs.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=868%3A1&catid=51%3Astats&Itemid=79&lang=uk
19. Лубський В. І., Горбаченко Т. Г., Лубська М. В., Яковенко А. І. Релігієзнавство: Підручник / За ред. Лубського В. І. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 448 с.
20. Рожко В. Нарис історії української православної церкви на Волині / В. Рожко – Луцьк, 2001. – 670 с.