Національного університету 

«Острозька академія»

АНАЛІЗ СТРАТЕГІЙ ПЕРЕКЛАДУ ВІЙСЬКОВИХ ТЕРМІНІВ

     Стаття досліджує основні стратегії перекладу військової термінології та їхній вплив на точність і адекватність передавання значень у міжкультурній комунікації. У роботі аналізуються типові методи перекладу, такі як експлікація, калькування, деметафоризація, транскодування та логічний розвиток, які застосовуються для передачі англомовної військової лексики українською мовою. Особлива увага приділена специфіці перекладу стилістично маркованих військових термінів, абревіатур та фразеологічних одиниць. Дослідження виявило домінування експлікації та калькування як ключових прийомів перекладу, що забезпечують точність і уніфікацію військових текстів. У статті також розглянуто вплив культурних особливостей на перекладацькі трансформації.

      Ключові слова: військова термінологія, переклад, міжкультурна комунікація, стилістично маркована лексика, експлікація, калькування.

     The article examines the main strategies for translating military terminology and their impact on the accuracy and adequacy of meaning transfer in intercultural communication. The study analyzes typical translation methods such as explication, calque, demetaphorization, transcoding, and logical development, applied to the translation of English military vocabulary into Ukrainian. Special attention is given to the specifics of translating stylistically marked military terms, abbreviations, and idiomatic expressions. The research highlights the dominance of explication and calque as key translation techniques that ensure precision and standardization in military texts. The article also explores the influence of cultural nuances on translation transformations.

     Key words: military terminology, translation, intercultural communication, stylistically marked vocabulary, explication, calque

      Постановка проблеми. Військова термінологія є важливим компонентом комунікації в галузі оборони, політики та міжнародних відносин. Переклад військових термінів потребує не лише лінгвістичної майстерності, але й розуміння культурного контексту, точності та уніфікації. Військові тексти часто насичені спеціалізованою лексикою, яка може бути незрозумілою або втрачати своє значення при некоректному перекладі. 

      Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження перекладу військової термінології активно ведуться в різних галузях лінгвістики та перекладознавства. Зокрема, у роботах О.Я. Андріянова. висвітлено роль контексту в перекладі термінів оборонної галузі, а О. О. Селіванова зосередився на культурних особливостях передачі військової лексики. У дослідженнях Ю. Чабаненко аналізуються проблеми стандартизації військових термінів у міжнародних документах.

      Метою роботи є дослідити основні стратегії перекладу військової термінології та проаналізувати їх ефективність у контексті міжкультурної комунікації.

      Виклад основного матеріалу. Військові терміни вирізняються високим рівнем формалізації, точністю та контекстуальністю. Часто вони є абревіатурами або скороченнями, наприклад, NATO (North Atlantic Treaty Organization) чи AWACS (Airborne Warning and Control System) [1].

Порівняльно-перекладацький аналіз англомовних лексичних одиниць військової сфери та їхніх українських перекладів зумовив розгляд перекладацьких трансформацій. У вузькому значенні перекладацька трансформація є перетворенням, модифікацією форми, або змісту й форми, зокрема, з метою збереження відповідності комунікативного впливу на адресатів оригіналу й перекладного тексту. Такі перетворення здійснюються як на підставі системних розбіжностей двох мов і є системними трансформаціями, так і через відмінність культур, онтологій двох народів, програм інтерпретації читачів оригіналу й перекладу. Таке визначення та обґрунтування перекладацьким трансформаціям дає О. Селіванова [2,488]. 

Загалом перекладацькі трансформації можна вважати міжмовними перетвореннями, перебудовою вихідного тексту або заміною його елементів задля досягнення перекладацької адекватності та еквівалентності. Основними характерними рисами перекладацьких трансформацій є міжмовний характер та цілеспрямованість на досягнення адекватності перекладу. На сьогодні існує безліч класифікацій перекладацьких трансформацій, запропонованих різними авторами. Під час перекладацького аналізу англомовних стилістично маркованих одиниць військової сфери ми спиралися на загальноприйняті класифікації прийомів перекладу. 

Відповідно до цих класифікацій виявлено найбільш оптимальні прийоми для досягнення адекватності та еквівалентності перекладу англомовної стилістично маркованої лексики військової галузі, як-от: калькування, транскодування, підбір словникового відповідника, реметафоризація, деметафоризація [2], логічний розвиток [3], експлікація (описовий переклад). 

У досліджуваному матеріалі найчастіше застосовуваною перекладацькою трансформацією виявилася експлікація, яка становила 46% усіх випадків. Цей прийом використовувався для передачі значень, що потребували розширення або пояснення:

• Mustang — офіцер, який швидко просувається по кар’єрній драбині.
• Profile — заборона на військову службу через серйозне поранення або травму.
• Bust caps — швидко стріляти (гатити).
• G-7 — командир інформаційних операцій сухопутних військ.

Другою за частотою трансформацією стало калькування (23%). Воно полягало у дослівному відтворенні структури термінів:

• Fabian strategy — Фабіанська стратегія (уникнення відкритих бойових дій з метою виснаження противника).
• Unrestricted reporting — необмежене звітування.
• Seizures — окупація, конфіскація.
• Red team — «червоні» (умовний супротивник у навчаннях).
• On-call — за сигналом.

Словниковий відповідник був застосований у 13% випадків для термінів із чітко визначеними еквівалентами:

• Midcourse phase — балістична (маршева) ділянка.
• Marshalling — зосередження військ.
• Lead — провідна позиція.
• Elicitation — збір розвідданих.
• Commonality — уніфікація озброєння.

Деметафоризація охопила 12% термінів і полягала у буквальному перекладі метафоричних виразів:

• Lawndart — парашутист.
• Breaking it down Barney-style — детально пояснити (розжувати).
• Salad Bar — нагрудні відзнаки.
• Moonbeam — ліхтарик.
• Hit the silk — стрибати з парашутом.
• Flight suit insert — пілот.

Рідше використовувались такі трансформації: логічний розвиток поняття (3%), транскодування (1,5%) та реметафоризація (1,5%). Приклади:

• Expectant — безнадійний, фактично приречений.
• Beetle-crusher — піхотинець.
• Blown up — контужений.
• Crusher — крашер (шолом пілотів часів Другої світової війни).
• Hawk — Хок (американський зенітно-ракетний комплекс).
• Helo — гело (гелікоптер).
• First light — світанок (перше світло).
• Meat wagon — чорний ворон (швидка допомога).

Таким чином, результати дослідження демонструють домінування пояснювальних і дослівних прийомів перекладу, що підкреслює специфіку передачі військової лексики.

Узагальнююча таблиця (табл.2.1 ) прийомів перекладу, вказує, що мали місце при перекладі англомовних стилістично маркованих одиниць військової сфери, показує, що найбільшу частку становлять експлікація (46%) та калькування (23%). Це дає нам можливість зробити висновок, що мовні засоби, спрямовані на передачу військової лексики українською мовою, дещо позбавлені креативності та спрямовані на якомога більш точне пояснення лексем на позначення реалій іноземних армій, дослівну передачу досліджуваної лексики. На підставі цього підтверджуються найголовніші ознаки військової фахової мови – точність і змістовність. 

Прийоми перекладу англомовних стилістично маркованих одиниць військової сфери

Таблиця 2.1.

До того ж з огляду на тип поповнення складу стилістично маркованої лексики, ми поділили аналізовані лексеми на: утворені морфологічним способом (34% military-grade – вищий рівень або стандарт якості, застосовуваний у військовій техніці; tank-busting – спрямоване проти танків, дієслово у формі дієприкметника), утворені лексико-семантичним способом (41% to mobilize – задіяти війська чи ресурси, перенесене значення від «переміщати»; to draft – залучати до служби, первісно «складати» або «проектувати») та фразеологічні одиниці (25% under fire – під обстрілом, в умовах атаки; behind enemy lines – за лінією фронту, в тилу ворога).

Давайте перейдемо до аналізу трансформацій окремо для кожного типу лексичних одиниць досліджуваної військової сфери і покажемо процентне співвідношення від загального числа показників трансформацій, використаних в дослідженні. 

Кількісний аналіз методів перекладу лексем, утворених морфологічними методами відомо, що лексичні одиниці, утворені морфологічними методами, є модифікаціями на рівні словотворення. Це пояснює необхідність правильної передачі лексем з урахуванням особливостей структури і форми конкретної лексеми. Цей тип англійських військових індикаторів становить 34% від загального обсягу дослідницьких матеріалів.

Утворення складних військових лексичних одиниць часто базується на моделі N + N, яка є домінуючою та має кілька різновидів:

1. N + N = N: Наприклад, microwave weapon — «мікрохвильова зброя» [50].
2. (N + N) + N = N: Наприклад, bunkerbuster bomb — «протибункерна авіабомба» [4].
3. N + (N + N) = N: Наприклад, stealth fighter jet — «реактивний винищувач із низьким рівнем демаскувальних ознак» [4].
4. N’s + N = N: Наприклад, George Bush’s Vietnam — «В’єтнам часів Джорджа Буша» [4].
5. N + Ner = N: Наприклад, al-Qaeda fighter — «боєць аль-Каїда» [4].

Особливо слід відзначити модель N’s + N = N, яка є типовою для утворення військових сленгізмів. У цій структурі перший елемент може бути представлений:

• Іменником, що позначає живу істоту: eagles’ nest — «аеродром», dragon’s teeth — «протитанкова огорожа-надовба».
• Іменником, що позначає неживий об’єкт: hell’s acres — «гаряча точка».
• Власною назвою або ім’ям: Maggie’s drawers — «червоний прапорець для позначення невдалого тренувального пострілу».

Таким чином, модель N + N у різних її варіаціях відображає гнучкість та системність у формуванні військової лексики, а також дозволяє створювати нові терміни, які ефективно передають значення в специфічному контексті.

Існують певні семантичні закономірності, які поєднують основи іменників як компоненти складних слів. Проблема встановлення такої закономірності полягає в тому, що складні слова мають більш вигідним значенням, ніж прості. У той же час загальне значення складного слова дорівнює Не сумі значень його компонентів, а логічним підставам і ознаками, які містяться в семантичній структурі компонентів.

У військовій термінології складні двокомпонентні лексеми часто утворюються за моделлю Adj + N = N, проте набір прикметників, які беруть участь у такому словотворенні, є обмеженим. Як правило, це короткі прикметники, такі як fast, slow, heavy, light, hot, cold. Наприклад:

• fast mover – штурмовик,
• hot line – прямий зв’язок,
• heavy arty – важка артилерія [5].

Також існують багатокомпонентні лексичні одиниці, які є типовими для військової термінології, особливо якщо потрібно уточнити спеціалізацію об’єкта або явища. Наприклад:

• intermediate range ballistic missile – балістична ракета середньої дальності[6],
• close air support mission – місія повітряної підтримки ближнього радіусу дії [6],
• armored personnel carrier – бронетранспортер [6].

Крім того, нові лексичні утворення часто мають форму, яка відтворює значення вже існуючих слів у мові, і формуються за допомогою морфологічної деривації, зокрема:

• Скорочення (абревіація):

• EGBU-27 (Enhanced Guided Bomb Unit 27) – вдосконалена керована бомба-27 [7],
• JDAM (Joint Direct Attack Munition) – бомби зі звичайною системою наведення[7].

• Акронімізація:

• FOB (Forward Operating Base) – передова оперативна база[7],
• FEBA (Forward Edge of the Battle Area) – лінія вогню[7],
• MOUT (Military Operations in Urban Terrain) – військові операції у міських умовах[7],
• AWACS (Airborne Warning and Control System) – повітряна система попередження та управління[7].

Такі лексеми не лише відображають структуру військової діяльності, а й дозволяють компактно передавати складну інформацію.

Переклад абревіатур і скорочень звукових знаків пов’язаний з серйозними труднощами. Ці труднощі зумовлені ще й тим, що абревіатур схильні практично всі частини мови. Можуть бути опущені як однокомпонентні, так і багатокомпонентні терміни. Окремі абревіатури мають десятки зареєстрованих значень. Крім того, ці скорочення мають неофіційне значення, яке не реєструється. Основним способом відтворення абревіатур є Переклад за словниковими аналогами. Однак неможливо включити в словник всі скорочення, що містяться в матеріалах такого змісту. Для цього необхідно оволодіти основними методами і прийомами перекладу абревіатур. Перш за все, необхідно уважно вивчити контекст, в якому ви будете намагатися визначити загальне значення абревіатури. Іноді перше вживання в тексті супроводжується розшифровками. Також необхідно ретельно проаналізувати структуру абревіатури і розшифрувати її складові. Дублювання абревіатур українською мовою може бути здійснено наступними способами.

Серед методів перекладу морфологічно утворених військових термінів найчастіше використовується експлікація, яка становить 28% від загальної кількості перекладених одиниць цього типу, рис.2.3. Наприклад:

• geardo — надекіпірований військовослужбовець [8],
• commo — техніка зв’язківців [8].

Другий за популярністю метод — надання словникового відповідника (26%), що включає такі приклади:

• cannibalize — розкуркулити (вилучати запчастини з несправної техніки для ремонту іншої) [8],
• voluntold — добровільно-примусово (зазвичай щодо виконання наказу).

На калькування припадає 13% випадків [8]. Серед прикладів:

• digies — пікселька [8],
• counterinsurgency — придушення внутрішніх заворушень [8].

Прийом деметафоризації становить 11% і застосовується, наприклад, у терміні[8]:

• minesweeping — розмінування [8].

На логічний розвиток поняття припадає 14% від загального обсягу:

• screening — маскування [8].

Нарешті, транскодування складає 8%, як у прикладі:

• medevac — медевак (медична евакуація поранених за допомогою авіації) [8].

З огляду на перераховані вище показники, можна зробити висновок, що опис є найбільш повторюваним методом перекладу досліджуваних морфологічно освічених лексичних одиниць. Оскільки в ньому дається чіткий і докладний опис абревіатур і скорочень, які складають левову частку розглянутого матеріалу. Словникове листування також становить важливу частину загального обсягу, що свідчить про чудову термінологічну природу військової лексики. Обчислення і логічний розвиток понять практично на одному рівні з цими лексемами. Цікаво, що, крім того, справедливим фактом є те, що цей прийом більш ефективний для лексем, семантично освічених в разі процесу семантизації лексем.

Лексичні одиниці, утворені семантичним способом, складають 41% досліджуваного матеріалу, і багато стилістичні прийоми, покликані забезпечити емоційність і виразність військової лексики, викликають серйозні труднощі, оскільки переклад цих одиниць вимагає творчого підходу і вмілого володіння словами. Це єдиний тип лексеми, в якому спрацювали всі описані вище перекладацькі перетворення.

Експлікація серед лексико-семантичних одиниць, утворених описовим способом, займає 30%, що є провідним показником для цього методу перекладу порівняно з іншими типами лексем. Приклади використання експлікації:

• double-digit midget — військовослужбовці, яким залишилося менше 100 днів до завершення контракту [9],
• Taco — оцінка «незадовільно» за результати бойових тренувань військовослужбовців ВПС США [9].

Метод калькування займає 11% серед перекладених одиниць, таких як:

• voice in the sky — голос у піднебессі (оголошення через гучномовець)[9],
• stabbed — заколотий (обраний для виконання бойового завдання) [9].

Словникові відповідники складають 21% серед перекладів лексико-семантичних одиниць, що забезпечує їм перевагу над іншими способами перекладу. Приклади:

• amphibian — амфібійнодесантний транспортний засіб (може пересуватися водою та сушею) [9],
• guarded frequencies — частота радіонагляду [9],
• locate — розвідувати [9].

Деметафоризація займає 19% і використовується для передачі метафоричних значень лексем, утворених лексико-семантичним способом. Приклади:

• bang-bang — вогнепальна зброя [10],
• dope on a rope — десантники [10],
• over the hill — дезертир [10].

Лише 3% припадає на реметафоризацію, що застосовується до семантичних одиниць, як-от:

• back on the block — згадала баба, як дівкою була (зустріч із друзями з довоєнного життя) [10].

На переклад, здійснений шляхом логічного розвитку, припадає 11%. Приклади:

• a good piece of gear — чудовий спеціаліст [10]
• kill box — заборонена зона (тактика ведення бою) [10].

Метод транскодування становить 5% і використовується для таких одиниць, як:

• Jawa — Джава (військовослужбовець, дислокований у пустельному регіоні) [10].

Прийоми перекладу, характерні для утворених лексикосемантичним способом одиниць відносно загальних тенденцій перекладу 

Таким чином, з-поміж прийомів перекладу лексичних одиниць військової сфери, утворених лексико-семантичним способом, рекурентними є експлікація, словникові відповідники та деметафоризація, що пояснюється природою лексичних одиниць. 

Фразеологічні одиниці військової сфери складають 25% від загального обсягу досліджуваного матеріалу. Експлікація, яка становить 23%, використовується рідше порівняно з іншими типами одиниць. Приклади:

• Rocks and Shoals — закони й правила ВМС США [11],
• slick sleeve — моряк без відзнак на рукавах [11],
• days and a wake-up — період до завершення служби або передислокації [11].

Прийом калькування демонструє найбільшу частку серед фразеологічних одиниць (31%), перевищуючи показники для лексико-семантичних та морфологічних одиниць. Наприклад:

• blues buddies — дружбани в блакитному (два військовослужбовці, які залишають базу у формі) [11],
• Devil Dog — пес-чортяка (військовослужбовець ВМС США)[11].

Словникові відповідники становлять 19%, аналогічно до морфологічних лексем. Приклади:

• approach schedule — план підходу десанту [12],
• area denial — ведення вогню на заборону [12].

На деметафоризацію припадає 17% випадків, які стосуються фразеологічних одиниць. Приклади:

• forlorn hope — підрозділ штурмовиків [13],
• buckle for your dust — бомбардувати [13].

Метод реметафоризації застосовувався у 10% випадків, наприклад:

• first light — перші півні [13].

Методи транскодування та логічного розвитку поняття для перекладу фразеологічних одиниць не використовувалися, що пояснюється їх специфічними характеристиками.

Прийоми перекладу, характерні для фразеологічних одиниць відносно загальних тенденцій перекладу.

Висновки. Отже, фразеологічні лексеми виступають джерелом стилістично забарвленої лексики, що потребує спеціального підходу для їхнього перекладу українською мовою. Найбільш поширеним прийомом є калькування, яке спрощує розуміння таких одиниць у мові перекладу. Також активно використовується експлікація, що дозволяє уточнити та описати стилістично марковану військову лексику.

Водночас прийоми логічного розвитку поняття та транскодування виявилися неефективними для перекладу фразеологічних одиниць. Це пояснюється їхньою стилістичною специфікою, а також тим, що зазначені методи краще підходять для адекватної передачі військових термінів, створених морфологічними чи лексико-семантичними способами.

Література

1.Андріянова О.Я. Військово-морська термінологія української мови : етапи формування та семантика : дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 / Ольга Ярославівна Андріянова. К., 2011. 200 с.

2.Селіванова О. О. Світ свідомості в мові. Мир сознания в языке. Монографічне видання. Черкаси : Ю. Чабаненко, 2012. 488 с. 

3.Bejoint H. “The Art of Translation in Military Contexts.” Oxford University Press, 2017.  84 p.

4.Joint Fire Support Executive Guide. URL:https://www.jcs.mil/portals/36/documents/doctrine/pubs/jp3_09.pdf (дата звернення: 15.09.2024 р.)

5.Counter-IED Operations Handbook. URL:https://www.act.nato.int/our-work/counter-improvised-explosive-devices/ (дата звернення: 15.09.2024 р.)

6.U.S. Department of Defense Terminology Database. URL:https://www.jcs.mil/doctrine/dod-terminology-program/ (дата звернення: 15.09.2024 р.)

7.Field Manual 4-02: Medical Services. URL:https://rdl.train.army.mil/catalog-ws/view/FM-4-02-Audiobook/index.html (дата звернення: 15.09.2024 р.)

8.Special Operations Glossary. URL: https://english-military-dictionary.org.ua/special-operations-forces-sof (дата звернення: 15.09.2024 р.)

9.Military Operations Handbook. URL:https://www.icrc.org/en/publication/0431-handbook-international-rules-governing-military-operations (дата звернення: 15.09.2024 р.)

10.Drill and Ceremonies Manual. URL:https://www.canada.ca/en/services/defence/caf/military-identity-system/drill-manual.html (дата звернення: 15.09.2024 р.)

11.U.S. Army Regulations Manual. URL:https://www.loc.gov/collections/military-legal-resources/articles-and-essays/historical-materials/us-army-regulatiuon-manuals-circulars-and-pamphlets/ (дата звернення: 15.09.2024 р.)

12.Military Aviation Terminology Guide. URL:https://www.northcentralwis.net/wimuzikman/airterms.html (дата звернення: 15.09.2024 р.)

13.Army Food Services Manual. URL:https://cascom.army.mil/g_staff/g3/TTD/Products/QM-How-to-Handbook/Food%20Service%20Commanders%20Handbook%2017%20NOV%2021.pdf (дата звернення: 15.09.2024 р.)

МКЛ-2 навчально – наукового інституту лінгвістики

Національного університету 

«Острозька академія»

ВПЛИВ АНГЛОМОВНИХ МЕДІА НА ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ УКРАЇНИ

Стаття досліджує формування образу України в англомовному медіапросторі крізь призму лінгвокультурного підходу. Особливу увагу приділено аналізу лексичних і стилістичних засобів, риторичних прийомів та наративів, які використовуються в медіа для створення позитивного чи негативного сприйняття країни. У роботі розглянуто роль метафор, емоційно забарвленої лексики та когнітивних механізмів у конструюванні міжнародного іміджу України. Визначено основні теми, такі як війна, реформи та демократичні перетворення, що домінують у висвітленні України. Зроблено висновки про вплив медійних стратегій на глобальне сприйняття України та її позиціювання на міжнародній арені.

Ключові слова: лінгвокультурний аналіз, медіанаративи, стереотипи у медіа, міжнародний імідж України, англомовні медіа

The article explores the formation of Ukraine’s image in the English-speaking media space through the lens of a linguocultural approach. Particular attention is paid to the analysis of lexical and stylistic devices, rhetorical techniques, and narratives used in the media to create either a positive or negative perception of the country. The study examines the role of metaphors, emotionally charged language, and cognitive mechanisms in constructing Ukraine’s international image. Key topics such as war, reforms, and democratic transformations dominating the coverage of Ukraine are analyzed. Conclusions are drawn regarding the impact of media strategies on Ukraine’s global perception and its positioning on the international stage.

Key words: linguocultural analysis, media narratives, stereotypes in media, international image of Ukraine, English-speaking media

Постановка проблеми. У сучасному світі, де інформація поширюється миттєво і має глобальний вплив, медіа є потужним інструментом формування громадської думки. В англомовному інформаційному просторі, який має значний вплив на міжнародне суспільство, образ України часто формується через призму стереотипів, геополітичних інтересів та наративів, що нав’язуються медійними джерелами. Проблема полягає у тому, що цей образ не завжди відображає об’єктивну реальність, а може бути викривленим через лінгвокультурні маркери, тенденційність у поданні інформації та маніпулятивні стратегії.

Формування образу країни в медіапросторі є багатогранним процесом, що включає соціокультурні, політичні та економічні фактори. У випадку України, ця проблема загострюється через сучасні виклики, такі як війна, інформаційні атаки та боротьба за вплив у міжнародному середовищі. Відсутність чіткого і позитивного образу України може негативно вплинути на її міжнародний імідж, економічні зв’язки та позиції на геополітичній арені.

Образ країни у лінгвокультурному контексті є складним і багатовимірним явищем, що відображає не лише культурні й мовні особливості нації, але й її соціальні, історичні та політичні аспекти. Лінгвокультурний підхід до аналізу образу країни дозволяє глибше зрозуміти, як мовні засоби формують стереотипи, наративи і сприйняття на міжнародному рівні. Образ нації, зокрема України, формується через призму стереотипних уявлень, що виникають у лінгвокультурному просторі, та має ментальний і культурний вимір [1, 195].

Таким чином, дослідження лінгвокультурних аспектів, що впливають на формування образу України в англомовних мас-медіа, є не лише актуальним, але й необхідним для розуміння того, як медіа можуть сприяти або, навпаки, шкодити міжнародному сприйняттю держави. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи наукові джерела, що стосуються формування образу України в англомовних мас-медіа, можна виокремити кілька ключових напрямів. Сучасні дослідження наголошують на використанні концептуальних метафор, які є важливими інструментами створення та трансляції образів країни. Наприклад, у статтях ЗМІ часто зустрічаються метафори, пов’язані з війною, кризами чи корупцією, що впливають на сприйняття України як держави з нестабільною ситуацією [9]. 

Також значна увага приділяється історичному контексту, що впливає на медійний імідж України. Особливо це стосується відображення української тематики у британських та американських медіа, які враховують не лише поточні політичні події, але й багаторічний вплив стереотипів і культурних уявлень​

Дослідження також підкреслюють значення когнітивних механізмів у формуванні наративів, зокрема в межах таких платформ, як BBC News та CNN, які задають тон міжнародному інформаційному потоку.

Ці аспекти свідчать про необхідність комплексного підходу до аналізу лінгвокультурних практик, що впливають на формування медійного образу України, а також про важливість розробки стратегії покращення цього іміджу.

Метою даної статті є аналіз та визначення основних характеристик образу України в лінгвокультурному просторі англомовних мас-медіа.

Виклад основного матеріалу. Лінгвокультурологія, як наукова дисципліна, вивчає взаємозв’язок між мовою, культурою та національною ідентичністю, що становить основу для аналізу формування образу країни в глобальному контексті. Загнітко та Богданова зазначають, що лінгвокультурологія досліджує, яким чином мовні елементи відображають культурні цінності, традиції та світогляд нації, створюючи специфічний «культурний код», який передається через мову. Цей «культурний код» є важливим елементом національної ідентичності, що визначає самосвідомість нації і впливає на те, як вона сприймається іншими народами [2, c. 287].

У цьому контексті важливо розуміти, що образ країни формується не лише на основі національних традицій, але й через призму міжнародного сприйняття, що значною мірою залежить від мовних засобів і медіа. Медіа, як потужний засіб масової інформації, виступають каналом трансляції національних образів, а мова, яку використовують у цих медіа, визначає, яким чином ці образи сприймаються на глобальному рівні. Лінгвокультурологічний підхід дозволяє виявити, як саме мова може впливати на формування позитивного або негативного образу країни, залежно від того, які мовні засоби та стилістичні прийоми використовуються в медійному дискурсі.

Артемова наголошує, що лінгвокультурема, як основний елемент лінгвокультурного простору, відіграє вирішальну роль у процесі міжкультурної комунікації, впливаючи на формування образу країни в свідомості представників інших культур. Лінгвокультуреми — це слова, фрази або навіть цілі тексти, що несуть у собі культурно обумовлену інформацію, яка може бути зрозуміла лише в контексті певної культури [3]. Наприклад, такі поняття, як «майдан», «гетьман», «козаки» та інші, мають глибоке значення для української культури і можуть використовуватися як символи, що створюють певний образ України на міжнародному рівні.

Brijs, Bloemer, & Kasper  у своїй роботі пропонують модель дискурсу образу країни, яка розкриває значення, структуру та функції цих образів. Вони акцентують увагу на тому, що образ країни може бути багатошаровим конструкцією, що включає в себе як історичні, культурні, так і соціальні фактори, які разом створюють певний наратив про націю [4, 1269]. Kieppe & Mossberg наголошують на важливості відображення образу країни через призму сприйняття іншими народами, підкреслюючи, що ці образи можуть значно впливати на поведінку споживачів і формування міжнародної репутації країни [5, 229]. 

У результаті, поняття образу країни в лінгвокультурному контексті включає в себе широкий спектр культурних, мовних та соціальних чинників, що формують міжнародне сприйняття нації. Цей образ є динамічним і змінюється в залежності від політичних, економічних та культурних подій, які відбуваються як у самій країні, так і на світовій арені. Він може бути конструйованим як всередині країни, так і зовні, за допомогою різних медіа, дипломатичних заходів та культурних обмінів.

Крім того, дослідження образу країни в лінгвокультурному контексті може мати практичне значення для розробки стратегій комунікації на міжнародному рівні. Воно може допомогти українським державним органам, громадським організаціям і медіа краще зрозуміти, як ефективно комунікувати з міжнародною аудиторією, як уникати негативних стереотипів і як підсилювати позитивні аспекти образу України у світі. Таким чином, лінгвокультурологічний підхід до аналізу образу країни не лише збагачує теоретичні знання, але й має вагоме практичне значення для просування національних інтересів на міжнародному рівні.

Медіа, як один з найпотужніших інструментів сучасного інформаційного суспільства, відіграють ключову роль у формуванні суспільної думки, сприйнятті подій та створенні образів країн, лідерів та ідей. Це багатофункціональний і складний механізм, який включає в себе різноманітні засоби передачі інформації, від традиційних друкованих видань до сучасних цифрових платформ і соціальних мереж. Кожен з цих медіа-каналів має свою специфіку впливу на аудиторію, що залежить від форми подачі інформації, типу контенту та способу його поширення [6].

Медіа теорії пропонують різні підходи до розуміння того, як інформація передається, обробляється та впливає на аудиторію. Наприклад, теорія «установки порядку денного» (agenda-setting) стверджує, що медіа не тільки повідомляють про події, але й визначають, які з них вважаються важливими, впливаючи на те, про що думає і говорить суспільство. Інша важлива концепція – теорія культивування (cultivation theory) – досліджує, як постійний вплив медіа-контенту формує уявлення про реальність у глядачів. Наприклад, постійне висвітлення певних тем у новинах може призводити до того, що аудиторія починає сприймати ці теми як домінуючі у суспільстві, навіть якщо вони не відображають дійсність [7].

Теорія масової комунікації розглядає процес передачі інформації від джерела до масової аудиторії через різні канали комунікації, охоплюючи як традиційні, так і сучасні цифрові платформи. Цей процес є багатогранним і включає не тільки механічну передачу повідомлень, але й складний процес їхньої інтерпретації та впливу на свідомість людей.

В.В. Різун у своїй роботі наголошує, що масова комунікація є не лише процесом передачі інформації, але й потужним механізмом формування суспільних настроїв, ідей і образів, які здатні впливати на широкий спектр соціальних і культурних явищ [8].

Василь Лизанчук підкреслює, що медіа відіграють не тільки інформаційну, але й психологічну роль, впливаючи на емоції, уявлення та переконання аудиторії. Цей вплив може бути як негайним, так і довготривалим, змінюючи спосіб, у який люди розуміють і реагують на світ навколо них. Психологічний вплив медіа виявляється в їх здатності створювати певні емоційні реакції на інформаційні події, які в свою чергу впливають на поведінкові установки та дії аудиторії [10].

Наприклад, постійне висвітлення конфліктів, катастроф або інших кризових ситуацій може викликати у глядачів почуття тривоги, страху або навіть агресії. Ці емоційні реакції можуть бути використані медіа для підтримки або формування певних політичних наративів або соціальних установок. Лизанчук також зазначає, що через свою здатність впливати на колективну свідомість медіа можуть формувати уявлення про національну ідентичність, суспільні цінності та моральні норми, що є ключовими елементами соціальної структури [11].

Бойко О. В. у своїх дослідженнях детально аналізує механізми формування зовнішнього іміджу України в англомовній пресі, акцентуючи увагу на впливі різноманітних лінгвокультурних чинників. Він зазначає, що англомовні медіа часто використовують специфічні мовні засоби, які сприяють створенню та поширенню стереотипів про Україну, що поступово закріплюються у свідомості міжнародної аудиторії. Бойко підкреслює, що такі засоби, як вибір лексики, контекстуальне висвітлення подій та акцентування на певних аспектах новин, мають значний вплив на сприйняття країни за кордоном [12, 208]

Hегативні новини про Україну часто перебільшуються або подаються у викривленому контексті, що сприяє формуванню негативного іміджу країни. Цей процес може бути підсилений через повторення певних негативних наративів, які поступово стають домінантними в міжнародних медіа. Внаслідок цього, навіть окремі інциденти можуть набувати більшого значення, ніж вони мають насправді, що формує у міжнародної аудиторії стійке враження про Україну як про країну, що постійно перебуває у стані кризи або конфлікту. Це, в свою чергу, ускладнює формування позитивного іміджу країни та може мати довготривалі наслідки для її репутації на міжнародній арені [13, 63].

Дослідження лінгвокультурних аспектів у формуванні образу країни мають значний вплив на розуміння того, як держава сприймається на міжнародній арені. Лінгвокультурні чинники, такі як мова, культурні символи, національні традиції та соціальні норми, відіграють ключову роль у створенні та підтримці певного іміджу країни в очах інших націй. Ці чинники стають своєрідним культурним кодом, через який міжнародна спільнота сприймає країну, її політику, культуру та соціальні процеси.

Дослідження Бутирського О. А. є важливим внеском у розуміння того, як західні ЗМІ відіграють ключову роль у формуванні іміджу України на міжнародній арені. Він підкреслює, що медіа мають здатність значно впливати на сприйняття країни за кордоном, причому цей вплив часто обумовлений лінгвокультурними аспектами. Зокрема, Бутирський наголошує, що західні медіа можуть вибірково висвітлювати певні аспекти української культури, політики чи економіки, що призводить до створення специфічного, а іноді й однобічного, образу країни [15].

Аналіз образу України в англомовних мас-медіа має важливе значення, оскільки саме через міжнародні медіа відбувається формування уявлень глобальної аудиторії про країну. Англомовні медіа є основними джерелами інформації для більшості держав і міжнародних організацій, а їхнє бачення подій в Україні напряму впливає на сприйняття країни на світовій арені. Особливо це стало важливим після початку російської агресії у 2014 році та подій 2022 року, які кардинально змінили міжнародний контекст і сприйняття України.

Однією з ключових особливостей англомовних мас-медіа є їхня здатність формувати наративи та ключові теми, які потім набувають глобального розголосу. Після 2014 року Україна стала важливою темою в світових новинах, і це мало значний вплив на формування образу країни. Англомовні медіа грають провідну роль у цьому процесі, оскільки саме через них міжнародна спільнота отримує інформацію про політичні, соціальні та економічні події в Україні.

Однією з центральних тем, яка домінує в англомовних медіа, є тема війни та російської агресії проти України. Протягом кількох років ця тема не сходить зі шпальт провідних видань, таких як The New York Times, The Guardian, BBC та інші. Війна стала основою більшості публікацій, і в контексті цієї теми часто формуються наративи про стійкість України, її боротьбу за незалежність і демократію. У цьому контексті Україна представлена як країна, яка протистоїть зовнішній загрозі, захищаючи свої демократичні цінності та територіальну цілісність.

Іншою ключовою темою є питання міжнародної підтримки України. Англомовні мас-медіа часто акцентують увагу на фінансовій, військовій та гуманітарній допомозі, яку надають країни Заходу. Цей наратив підкріплюється історіями про дипломатичну активність України та її зусилля у зміцненні партнерських відносин з Європейським Союзом, Сполученими Штатами, Великою Британією та іншими державами. Крім того, значна увага приділяється ролі НАТО у підтримці української армії, що також формує в уяві глобальної аудиторії образ України як країни, яка отримує допомогу від провідних світових гравців.

Політична стабільність та реформи є ще однією важливою темою в англомовних мас-медіа. Висвітлення внутрішніх реформ, антикорупційних заходів та економічних змін є постійними елементами медійного дискурсу. Англомовні медіа активно стежать за прогресом у цих сферах, зокрема за боротьбою України з корупцією, реформою судової системи та змінами в енергетичному секторі. Зміцнення демократії та верховенства права в Україні постає як важливий критерій для подальшої підтримки Заходу.

Англомовні медіа активно використовують наративи, які формують загальне бачення України у світі. Один з найбільш поширених наративів – це Україна як жертва агресії, що змушена захищати свою територіальну цілісність і незалежність. Цей наратив особливо домінує після початку повномасштабної війни у 2022 році. Медіа підкреслюють героїзм українських військових і цивільних, а також спротив українського народу на тлі масштабної військової загрози з боку Росії. Опис війни часто включає деталі про жахи бойових дій, руйнування інфраструктури та гуманітарну кризу.

Попри те, що англомовні мас-медіа дедалі більше позитивно висвітлюють Україну, залишаються певні стереотипи, які сформувались ще до 2014 року. Одним із таких стереотипів є асоціація України з пострадянським простором і її залежністю від Росії. Цей стереотип поступово зникає, проте все ще присутній у висвітленні окремих медіа. Англомовні медіа грають важливу роль у його подоланні через акцентування на самостійності та суверенітеті України, її європейському виборі та здобутках у реформах.

Загалом, ключові теми та наративи, представлені в англомовних мас-медіа, відображають динамічний розвиток України та її боротьбу за незалежність і інтеграцію до західних інституцій. Аналіз цих наративів дозволяє глибше зрозуміти, як глобальна аудиторія сприймає Україну через призму міжнародної журналістики.

Специфічна лексика, яку англомовні медіа використовують для опису подій в Україні, не лише інформує, але й впливає на емоційне сприйняття аудиторії. Наприклад, такі слова, як invasion, conflict, aggression, sovereignty, є не просто інформаційними термінами, але також несуть значне емоційне та політичне навантаження.

Термін democratic transition став широко використовуваним для опису подій після Революції гідності, коли Україна активно рухалась до демократії, одночасно проводячи складні реформи та зміцнюючи свої демократичні інституції. Медіа часто використовують цей термін для позначення перехідного періоду, під час якого країна стикається з численними викликами, але все ж демонструє прогрес. Наприклад, у BBC News зустрічаються такі фрази, як “Ukraine’s ongoing democratic transition”, які підкреслюють тривалий та поступовий характер цих змін.

Однією з головних позитивних змін у висвітленні України в англомовних медіа є поступове відходження від пострадянських стереотипів та формування образу України як самостійної держави, що активно прагне євроінтеграції та демократичних реформ. Суттєву роль у цьому процесі відіграє висвітлення конкретних успіхів, таких як реформи в енергетичному секторі, поступ у боротьбі з корупцією, активізація співпраці з міжнародними фінансовими інституціями, такими як МВФ та ЄБРР. Таким чином, Україна все частіше сприймається як країна, що прагне модернізації і має великий потенціал для економічного зростання, попри виклики, з якими вона стикається.

Аналіз ключових тем та наративів про Україну в англомовних медіа свідчить про високу динаміку у сприйнятті країни міжнародною спільнотою. Війна та боротьба за незалежність залишаються головними темами, що формують образ України як країни-борця за свободу та демократію. Крім того, важливою є тема реформ, економічної стабільності та міжнародної підтримки, яка допомагає Україні рухатись у бік європейської інтеграції.

Англомовні медіа відіграють важливу роль у формуванні глобального уявлення про Україну, допомагаючи їй зміцнити свою позицію на світовій арені, залучити підтримку міжнародних партнерів і сприяти позитивним змінам всередині країни. Тому детальний аналіз публікацій та наративів в англомовних медіа є необхідним кроком для розуміння сучасних викликів і можливостей, що стоять перед Україною на міжнародному рівні.

Висновки. Образ країни, як концепт у медіапросторі, формується через поєднання лінгвістичних та культурних аспектів, що забезпечує багаторівневу репрезентацію. Англомовні мас-медіа, використовуючи специфічну лексику, риторику та культурно значущі наративи, суттєво впливають на сприйняття України міжнародною аудиторією. Лінгвокультурний контекст визначає, як саме представлена країна у медіа: через символічні образи, метафори та емоційно забарвлені висловлювання, що створюють відповідний тон і ставлення до подій. 

Медіа відіграють ключову роль у формуванні громадської думки, виступаючи каналом передачі інформації, через який вибудовується уявлення про країну. Використання різних риторичних прийомів та лінгвістичних конструкцій у новинних матеріалах суттєво впливає на характер сприйняття подій. Через постійне інформування про конфлікти, реформи, політичні процеси, медіа формують не лише інформаційну картину, але й емоційне забарвлення образу України як країни, яка перебуває у стані боротьби та трансформації.

Англомовні мас-медіа зосереджені на поданні інформації, орієнтованої на глобальну аудиторію, що потребує універсальних та прийнятних формулювань. Це відображається через використання політично коректної лексики, а також евфемізмів, які знижують емоційне напруження при описі конфліктних ситуацій. Висвітлення України англомовними мас-медіа має як позитивні, так і негативні аспекти, що значно впливає на міжнародний імідж країни. Виявлено, що англомовні ЗМІ висвітлюють Україну в контексті: 1) Політичних криз і конфліктів (війна, корупція). 2) Демократичних перетворень (європейська інтеграція, боротьба за права людини). 3) Культурного відродження (висвітлення українських мистецьких досягнень, традицій).
Спостерігається розрив між акцентом на конфлікти і спробами позитивного позиціонування країни.

Лінгвокультурні особливості, такі як метафори, риторичні засоби, військова термінологія та політичні наративи, активно використовуються для створення певного іміджу України. Використання метафор на кшталт «Ukraine is the frontline of democracy» підсилює емоційне сприйняття України як країни-борця за свободу. Лексичні конструкції, що відображають прагнення до європейської інтеграції, демократії та реформ, створюють позитивний образ країни, тоді як терміни, що акцентують увагу на корупції та політичній нестабільності, формують негативний образ.

Образ України в англомовних мас-медіа є багатогранним, містить як позитивні, так і негативні аспекти. Медіа відіграють ключову роль у формуванні цього образу через використання лексико-граматичних особливостей, які створюють відповідний тон висвітлення. Україна представлена як країна, що одночасно бореться з внутрішніми проблемами, такими як корупція, і прагне до прогресивних змін у напрямку демократичних реформ та європейської інтеграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Лисенко, Л. В. Лінгвокультурний та ментальний образ українства в стереотипних уявленнях. Культура України. Серія: Культурологія, 55, С. 195-204.

2. Лінгвокультурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / А. П. Загнітко, І. В. Богданова; за ред. А. П. Загнітка. –3-є вид., перероб. і доп.  Вінниця: ДонНУ імені Василя Стуса, 2017. – 287 с.

3. Артемова, Ю. І. Поняття про лінгвокультурему в контексті міжкультурної комунікації. С. 11-14.

4. Brijs, K., Bloemer, J., & Kasper, H. Country-image discourse model: Unraveling meaning, structure, and function of country images. Journal of Business Research, 64(12), С. 1259-1269.

5. Kieppe, I. A., & Mossberg, L. Country Image: A Reflection of the Significance of the Other. Advances in Consumer Research, 32(1). Han, C. M. Country image: halo or summary construct?. Journal of Marketing Research, 26(2), С. 222-229.

6. Barrat, D. Media Sociology. Routledge. С. 66-90.

7. Bryant, J., & Finklea, B. W. Fundamentals of Media Effects. Waveland Press. С. 150–200.

8. Різун, В. В. Теорія масової комунікації: підручник для студентів галузі 0303 «журналістика та інформація». Київ: Просвіта. С. 21–54.

9. Семида О.В., Ахмад І.М. Метафоричне зображення образу України в сучасному англомовному медійному дискурсі. URL: https://journals.indexcopernicus.com/api/file/viewByFileId/1157715.pdf (дата звернення: 23.11.2024)

10. Лизанчук, В. Психологія мас-медіа: підручник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка. С. 100–150.

11. Карлова В. Вплив засобів масової інформації на формування української національної свідомості. URL: http://academy.gov.ua/ej/ej6/txts/07kvvunc.htm (дата звернення: 23.11.2024)

12. Ораторське мистецтво : підручник / М. П. Требін, Г. П. Клімова, Н. П. Осипова та ін. ; за ред. М. П. Требіна, Г. П. Клімової. Харків, 2013. 208 с.

13. Tyshchenko S., Andriushchenko I. Communicative technologies in theformation of social activity of future economists // Youth involvement in civil society development: current state and prospective trends. Publishing House of Katowice School of Technology, 2020. P. 57–63.

14. Серія досліджень сприйняття України та української культури за кордоном. URL: https://ui.org.ua/sectors/research-on-ukraine-abroad/ (дата звернення: 23.11.2024)

]]> https://naub.oa.edu.ua/vplyv-anhlomovnyh-media-na-formuvannya-obrazu-ukrayiny/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/funktsionalni-harakterystyky-zaholovkiv-pro-vijnu-v-ukrayini-na-prykladi-onlajn-vydannya-bbc/ https://naub.oa.edu.ua/funktsionalni-harakterystyky-zaholovkiv-pro-vijnu-v-ukrayini-na-prykladi-onlajn-vydannya-bbc/#respond Thu, 28 Nov 2024 21:59:35 +0000 https://naub.oa.edu.ua/?p=31144 У статті досліджуються функціональні характеристики заголовків про війну в Україні (на прикладі онлайн-видання BBC). Проведено аналіз літературних джерел, у яких вивчається поняття “заголовок” та його функції. Подається  класифікація заголовків про війну в Україні за прагматичним аспектом. Крім того, описано актуальність цього дослідження та можливості використання отриманих результатів.

Список ключових слів: заголовок, функції заголовків, війна в Україні, онлайн-видання BBC.

The article investigates the functional characteristics of headlines about the war in Ukraine (using the BBC online publication). The study analyzes literary sources exploring the concept of “headline” and its functions. A pragmatic classification of headlines about the war in Ukraine is provided.  In addition, the relevance of this study and the potential applications of the obtained results are described.

Keywords: headline, headline functions, war in Ukraine, BBC online publication.

Війна, яка наразі триває в Україні, має важливе міжнародне значення. Вона впливає не лише на українців, але й на жителів багатьох іноземних держав, як у культурному, так і в політичному аспекті. З цієї причини безліч засобів масової інформації різноманітних країн висвітлюють події в Україні в газетах, журналах або ж електронних ресурсах, які транслюють новини у світі.

Художні твори, публіцистичні тексти, наукові роботи – здебільшого усі вони мають заголовки, не винятком є й газетні статті, на початку яких також часто зазначається назва, тому їх аналіз є важливим для правильного розуміння основної частини інформації, яка подається у статті. Варто помітити, що вже існують дослідження на тему заголовків. Зокрема поняття про заголовок вивчали такі вчені, як Мовчан О. В. [2] та Дерпі Дерпс (Derpy Derps) [3], а їхні функції досліджували Зайцева В. В. [1] та Мілінд Туллу (Milind Tullu) [4]. Тобто, як помічаємо, це дослідження не є новим. Проте важливо, що тема цієї статті не надто поширена, адже під час її написання нам ще не траплялося спеціалізованих досліджень присвячених вивченню заголовків саме про війну в Україні, зокрема їхніх прагматичних характеристик. З цієї причини, актуальність дослідження функціональних особливостей заголовків англомовних статей про війну в Україні на прикладі онлайн-видання BBC [5] полягає у недостатньому вивченні того, як іноземні засоби масової інформації подають новини на цю тему, що безпосередньо впливає на формування загального враження про події в Україні. Детальний аналіз допоможе прослідкувати тенденції висвітлення війни з боку англомовних засобів масової інформації та зрозуміти ставлення іноземців до цих подій та України взагалі.

Мета цієї роботи – дослідити функціональні особливості заголовків англомовних статей про війну в Україні (на прикладі онлайн-видання BBC [5]).

Для досягнення мети дослідження варто виконати такі завдання:

1. Сформулювати загальне поняття про заголовок;
2. Опрацювати інформацію про функції заголовків та визначити аспекти практичного аналізу назв;
3. Описати функції, які виконують заголовки про війну в Україні.

Для дослідження функцій заголовків слід, перш за все, з’ясувати, що називають заголовком. Це поняття досліджували й англомовні, й україномовні вчені. Українська дослідниця Мовчан О. В. у праці “Жанрово-стилістичні особливості англомовних заголовків” [2] вважає, що заголовки ‒ це стислі одиниці тексту, які за допомогою кількох слів, використаних для передачі основної інформації, можуть зацікавити читача та спонукати його прочитати весь поданий матеріал. Слід зауважити, що для формулювання заголовків використовуються особливі стилістичні засоби [2]. Мовчан О. В. не лише згадує основне призначення заголовків, але й зауважує, що існує, так би мовити, стиль побудови назв, саме тому вони значно вирізняються серед інших частин тексту. Дерпі Дерпс (Derpy Derps) у статті “Які слова писати з великої літери у заголовку” [3] висловив думку про те, що заголовок можна також розглядати як одиницю, основне призначення якої – привернути увагу читача, тобто після її прочитання людина або ще більше зацікавиться порушеною проблемою, або навпаки втратить інтерес до тексту [3]. Підсумовуючи подані визначення, було сформульовано таке тлумачення поняття “заголовок” ‒ це одна з найголовніших одиниць тексту, яку автори використовують для короткого опису матеріалу в основній частині, а найголовніше ‒ для зосередження уваги читача, тобто назва спонукає його прочитати подану інформацію повністю.

Дізнавшись, що називають заголовком, варто визначити функції, які вони виконують, адже опрацювання цього аспекту назв впливає на правильність сприйняття як заголовка, так і основного тексту взагалі. Інформацію про функції заголовків знаходимо в дослідженнях англомовних та україномовних лінгвістів. Однією з таких є праця української дослідниці Зайцевої В. В. “Функції газетного заголовка” [1], у якій вона описала три основні функції назв, а саме:

1) Композиційності – назва допомагає структурувати матеріал, вона розділяє інформацію за темою, ідеєю, але водночас об’єднує її в єдине ціле, тобто з кількох окремих частин формується твір, стаття, у яких порушується спільна важлива проблема, або ж вони поєднані за змістом. Заголовки, які виконують цю функцію, допомагають читачу краще орієнтуватися в матеріалі та полегшують його сприйняття.

2) Інформативна – такі назви повідомляють нам, про що йдеться в основній частині. Прочитавши її, ми вже частково розуміємо зміст написаного. Заголовки, які виконують інформативну функцію, є словами або словосполученнями, які влучно описують увесь поданий матеріал.

3) Атрактивності – вона полягає у зацікавленні читача. Назва повинна бути такою, щоб після ознайомлення з нею, людина захотіла прочитати всю статтю або твір. Для досягнення атрактивності нерідко журналісти формулюють заголовок так, щоб у ній була якась гучна заява, інтрига, вони використовують мовні конструкції, які точно привернуть увагу читача [1].

Зайцева В. В. розглядає функції, які є більш властиві газетним заголовкам, саме це нам важливо з’ясувати, оскільки ця стаття присвячена саме назвам в англомовних ЗМІ.

Англомовний науковець Мілінд Туллу (Milind Tullu) у статті “Написання заголовка та анотації для дослідницької роботи: лаконічність, точність та прискіпливість ‒ це головна умова” [4] також описав функції назв і з точки зору цього аспекту виділяє три типи заголовків:

1) Описовий – у ньому йдеться про зміст дослідження, розкриваються головні проблеми, називаються важливі ситуації, об’єкти, але у ньому немає висновку, підсумку для певного питання, читач може лише самостійно припускати, який буде результат, із заголовка він дізнається тільки зміст написаного.

2) Декларативний – у такій назві, на відміну від описової, подається висновок того, про що написано в основній частині. Такі заголовки не є дуже поширеними, оскільки вони можуть відштовхувати нас від прочитання матеріалу. Коли ми ознайомлюємося з певною інформацією, то хочемо припускати, який же буде результат, хочемо відчути себе дослідниками, а декларативні заголовки вже на початку статті заявляють про результат, що не є цікаво.

3) Питальний – це заголовок, який подається у формі питання. Здебільшого це і є головна проблема, порушена у тексті. Такі назви хоч і зацікавлюють читача, спонукають його шукати відповіді, але й водночас відволікають, оскільки він може зосередитися на конкретному питанні та не звернути увагу на інші важливі факти [4].

Класифікація Мілінда Туллу (Milind Tullu) є лаконічною, дослідник конкретно визначає головні особливості кожного типу заголовків, тому не виникає жодної плутанини під час практичної роботи із назвами. Оскільки будь-яка теоретична інформація краще сприймається на конкретних прикладах, для дослідження функцій заголовків про війну в Україні ми використовуватимемо класифікацію цього дослідника, адже вона є простою, але водночас допомагає розкрити різні функціональні характеристики назв.

Узагальнюючи матеріал про прагматичні тип заголовків, вважаємо, що вони найчастіше використовуються з такою метою:

• Для структурування великих за обсягом текстів;
• Для короткого опису того, про що йдеться у творі;
• Для підсумування інформації, яка подається в основній частині;
• Для запитання про основну проблему, порушену у тексті.

Слід зауважити, що кожна з функцій, крім конкретних характеристик, полягає й у приверненні уваги читача, адже заголовок ‒ це перше з чим він ознайомлюється, тому ця частина тексту повинна спонукати до прочитання всієї статті або твору.

Для аналізу заголовків про війну в Україні матеріал було відібрано з онлайн-видання BBC [5]. Детально опрацювавши назви за характеристиками, які описав Мілінд Туллу (Milind Tullu) [4], було створено 3 групи заголовків:

а) питальні:

1. “Ukraine war: What Russia’s escalating air attacks mean”
2. “What do Vladimir Putin and Tucker Carlson gain from Moscow interview?”
3. “Ukraine war: Is Avdiivka’s fall a sign Russia is turning the tide?”
4. “Rosenberg: How two years of war in Ukraine changed Russia”
5. “Moscow drone attack: What we know about the strikes”

Після аналізу питальних заголовків, ми з’ясували, що у них дійсно зазначається головне питання статті та вони привертають увагу читача. Питання у таких заголовках виражається різними засобами: за допомогою питальних часток й з використанням модальних та допоміжних дієслів; незважаючи на структуру, кожен зі способів формулювання питання все ж спонукає замислитись і шукати відповідь в основній частині тексту.

б) описові:

1. “Macron says Russian defeat in Ukraine vital for security in Europe”
2. “Putin warns West against sending troops to Ukraine”
3. “Ukraine war: Eastern residents brace for Russian advance”
4. “Ukraine war: Dorset man fundraising for military equipment”
5. “Valerii Zaluzhnyi: Ukraine to appoint ex-army chief as UK ambassador”

Описові заголовки чітко передають зміст написаного, а головне – привертають увагу читача і до тексту, і, зокрема, до проблеми війни в Україні, вони коротко окреслюють головне питання, порушене в основній частині.

в) декларативні:

1. “Ukraine war: Wave of drone strikes hits several Russian regions”
2. “Poland says Russian missile entered airspace then went into Ukraine”
3. “Ukraine war: Missiles fired at Russian city Belgorod and occupied Crimea”
4. “Putin breaks silence over Prigozhin’s reported death”
5. “Ukraine war: Russian missiles wreck Kharkiv hotel – governor”

Декларативні заголовки здебільшого констатують факти або ж підсумовують події, які вже відбулись. Зважаючи на описані характеристики, було б логічно стверджувати, що у таких заголовках необхідно використовувати дієслова у формі минулого часу, проте під час аналізу ми помітили, що частіше такі назви виражаються реченнями, у яких дієслова вжито в теперішньому часі, а конструкції у формі минулого трапляються рідше.

Загалом, для дослідження функціональних особливостей заголовків було детально опрацьовано визначення цього поняття та сформульовано власне тлумачення, проаналізовано наявні прагматичні класифікації назв та укладено перелік найпоширеніших функцій, а найголовніше ‒ здійснено практичний поділ заголовків про війну в Україні за функціональним аспектом. Прагматичний аналіз показав, що найпоширенішими назвами є описові, вони коротко розповідають про головну проблему, питання, про яке йдеться в основній частині повідомлення, тобто лиш анонсують подію або явище. Часто трапляються й декларативні заголовки, які передають висновок, результат події, яка описується. Питальні заголовки рідко зустрічаються, вони, як і описові, дійсно зацікавлюють читача і спонукають його до прочитання тексту, але подаються у формі питального речення. Питальних назв навіть менше, ніж декларативних, які хоч і привертають увагу до події, але певною мірою відштовхують читача, адже відразу повідомляють результат того, що описується в основній частині.

Дослідження функціональних характеристик заголовків є важливим етапом правильного сприйняття інформації, яку вони передають. Проте варто зауважити, що для повного розуміння назв, важливо й проаналізувати інші їхні особливості, наприклад, лексичне наповнення та будову. В сукупності кожен з аспектів відіграє неабияку роль під час ознайомлення із заголовком. Зокрема, результати такого детального аналізу назв про війну в Україні можуть бути корисними для тих, хто вивчає інформацію про війну в Україні на основі англомовних ЗМІ – журналістів, соціологів, політологів, культурологів та істориків, які хочуть дізнатися про те, яку позицію займають іноземці у питанні війни в Україні. Не менш важливим є й той факт, що ознайомлення з функціями, які виконують відповідні заголовки, допомагає дізнатися, як англомовні ЗМІ (а саме, BBC [5]) висвітлюють війну в Україні та як британці ставляться до цих подій.

Список використаної літератури

1. Зайцева В. В. Функції газетного заголовка. Дніпропетровський національний університет. URL: https://www.rusnauka.com/SND/Philologia/8_zayceva9999%20v.doc.htm (Дата звернення: 24.11.2024).
2. Мовчан О. В. Жанрово-стилістичні особливості англомовних заголовків. VI Всеукраїнська науково-методична конференція “Східні слов’яни: історія, мова, культура, переклад”. Дніпродзержинськ, 2013.
3. Derps D. Which Words to Capitalize in a Title. Writing Simplified. URL: http://www.writingsimplified.com/2009/04/which-words-to-capitalize-in-title.html?m=1 (Дата звернення: 24.11.2024).
4. Tullu M. Writing the title and abstract for a research paper: Being concise, precise, and meticulous is the key. PubMed Central (PMC). URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC6398294/ (Дата звернення: 24.11.2024).

Список використаних джерел

5. Ukraine War | Latest News & Updates| BBC News. BBC Home – Breaking News, World News, US News, Sports, Business, Innovation, Climate, Culture, Travel, Video & Audio. URL:https://www.bbc.com/news/war-in-ukraine (Дата звернення: 24.11.2024).

Ключові слова: мовлення героїв, граматичні особливості, серіал “Друзі”.

В статье исследуются грамматические особенности при переводе в англоязычном сериале “Друзья”, анализируется особенность речи каждого героя, перевод определенных выражений; примеры перевода.

Ключевые слова: речь героев, грамматические особенности, сериал “Друзья”.

The article examines the grammatical features of translation in the English-language series “Friends”, analyzes the peculiarities of the speech of each character, the translation of certain expressions; examples of translation.

Key words: speech of characters, grammatical features, TV series “Friends”.

Актуальність дослідження та постановка проблеми. Актуальність проведеного дослідження полягає в тому, що граматичні особливості перекладу недостатньо вивчена у серіалі. А також актуальність зумовлена тим, що матеріалом дослідження є сучасне кіно, у якому подано мовлення та гумор носіїв англійської мови у ситуаціях щоденного спілкування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серіал «Друзі» неодноразово досліджували з різних точок зору, зокрема й з лінгвістичного: деякі науковці надають кількісні дані щодо кількості фраз, появи героїв у серіалів, інші – досліджують сленгові явища та різні стилістичні засоби, які герої використовують. Яшу Сет проаналізував кількість реплік кожного героя. Тепляшина А. досліджувала стилістичні засоби, , що зустрічаються у серіалі. Дзюбіна О. І. працювала над сленгом.

Метою статті є розкрити переклад певних висловлювань та навести статистичні дані щодо кількості фраз кожного героя.

Виклад основного матеріалу. Дослідник Яшу Сет, з метою визначення найбільш важливого героя у серіалі проаналізував кількість реплік кожного героя. Він дійшов висновку, що Рос та Рейчел розмовляють найчастіше, а найменше – Фібі [1].

За словами Тепляшиної А. «Стилістичні засоби, що зустрічаються у серіалі це: епітети та метафори. Часто герої серіалу використовують порівняння та слова, що несуть інше значення. У розмові героїв присутні іронія та сарказм» [5, с. 19].

Гумор у серіалі хороший, але не всі його розуміють. Цей гумор відображається через гру слів. Окрім цього, є багато фраз, які неможливо перекласти дослівно. Якщо відбудеться дослівний переклад, вийде нісенітниця. Часто у перекладі відбувається перефразування та заміна слів [4, с. 60].

Досліджуючи перший епізод серіалу «Друзі», мовлення Моніки характеризується тим, що в більшості вона використовує теперішній час, багато скорочень у словах. Репліки короткі та прості за конструкцією. Моніка часто використовує слова, які виконують функцію обставини часу, а також найчастіше використовує «here» – обставину місця. Використовує час від часу повторення, наприклад, «Oh God, oh God, I am sorry… I am so sorry…»; «I’m-I’m-I’m glad”.

Для вигуку Рейчел каже «Wow». У багатьох репліках присутній наказовий спосіб. Коли виникає неприємна стресова ситуація, вона вигукує «Oh God!». Довгі речення є складними за конструкцією, тому що мають більше однієї граматичної основи, метафори та фразові дієслова. Речення побудовані в теперішньому та минулому часі.

Фібі найчастіше використовує такі вигуки, як «Oh!» та «Fine!». У неї великі репліки, речення довгі та складні. Використовує такі скорочення «c’mere», «kinda» та «gimme». Використовує час Present Simple, Present Perfect, Past Simple та умовні речення першого та другого типів. Часто зустрічається повторення, наприклад: «you’re like, you’re like».

Чендлер під час розмови використовує здебільшого Present Simple, Past Simple, Present Perfect та умовні речення першого типу. Часто вживає модальні дієслова must і have to. При звертанні використовує фрази «y’know», «see» and «look».

Рос часто використовує модальний перфект: «I should have known». Його речення довгі і короткі. Використовує часи Present Simple та Past Simple.

Мовлення Джої характеризується тим, що він постійно скорочує такі слова, як: C’mon, there’s, you’re, у’serious, ‘сause. При звертанні часто використовує вигук «Hey» та «Oh man!». В більшості випадків використовує Present Simple та Present Сontinuous. Його речення різні за довжиною, є короткі і довгі. Часто вживає «really», аби зробити наголос на чомусь, та «Yeah».

Переклад у фільмі wanna, gonna, gotta.

«Wanna» скорочено від «want to». «Wanna» є неофіційним, сленговим і розмовним скороченням. Вживається для розмов та переписок.

У серіалі перекладається як «хотіти».

1)      This guy says hello, I wanna kill myself. – Коли він каже привіт, мені хочеться повіситися.

2)      Phoebe, wanna help? – Фібі, хочеш допомогти?

У деяких випадках «Wanna» не перекладається:

1. What? You wanna spell it out with noodles – Що? Що, можеш це викласти макаронами
2. So you wanna tell us now, or are we waiting for four wet bridesmaids? – То ти нам розкажеш що і як, чи почекаємо коли з’явиться п’яна дружка?

«Gonna» – скорочено від «going to». Вживається у розмовній мові. У серіалі перекладаєтся так:

1. What were you gonna say? – То що ти збирався сказати?
2. Оr else I’m just gonna get up and go to work. – Або просто встану і піду на роботу.

Щодо «Gotta», це скорочено від «got to». Перекладається як «повинен щось зробити».

1. C’mon, you’re going out with the guy! There’s gotta be something wrong with him! – Та ну. Ти з ним домовилася про побачення, у ньому мусить бути щось не так.
2. All right, kids, I gotta get to work. – Так, дітлахи, мушу я їхати на роботу.

Висновки. Матеріалом для дослідження є серіал «Друзі». В процесі виконання запропонованого дослідження було з’ясовано, яке мовлення характерне для кожного героя. У героїв відбувається постійно скорочення слів, найчастіше у розмові використовують теперішній час. При перекладі певних фраз виникають труднощі, тому що відбувається перестановка та заміна слів; деякі слова, які присутні у реченні можуть не перекладатися.

Перспектива подальшого наукового дослідження означеної теми пов’язуємо з докладним вивченням перекладу граматичних особливостей у серіалі.

Список використаних джерел та літератури:

1. https://yashuseth.blog/2017/12/29/data-analysis-lead-character-of-friends-data-science/.
2. http://www.vestnik-philology.mgu.od.ua/archive/v40/part_2/10.pdf.
3. Кузьмич О. А. СИСТЕМА И ФУНКЦИИ ЗНАКОВ ПРЕПИНАНИЯ СТАРОУКРАИНСКОГО ЯЗЫКА (НА МАТЕРИАЛЕ ГРАМОТ XIV ВЕКА) [Електронний ресурс] / О. А. Кузьмич // «Young Scientist» • № 8 (11). – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2014/8/36.pdf.
4. Телешко К. М. Особливості перекладу американських телесеріалів [Електронний ресурс] / К. М. Телешко // Дніпро. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/154403.
5. Тепляшина А. Творческая природа комического: жанровая парадигма современной журналистики: диссертация. Доктора филологических наук: 10.01.10 //Тепляшина Алла Николаевна; Место защиты: С.-Петерб. гос. ун-т.-Санкт-Петербург, 2007. – 373 с.
6. Что смешного в сериале «Друзья»? [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:https://tvkinoradio.ru/article/article13310-chto-smeshnogo-v-seriale-druzya.

Ключові слова: експліцитний автор, головні персонажі, комунікація.

The article considers the novel «The Razor’s Edge» by the British writer William Somerset Maugham and the effect of writer’s identity, which is the basis of communication between the characters of the work. It shows the influence of this effect on the plot of the work and its role in developing the main topics.

Key words: explicit author, main characters, communication.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Ефект письменницької ідентичності й особистість письменника не є поняттями, які можна з упевненістю ототожнювати. Ефект письменницької ідентичності може доповнювати художню структуру твору на рівні з образами головних персонажів, одночасно допускаючи суттєві відхилення від біографічної реальності. Його завжди деякою мірою ідеалізовано, оскільки в ньому закладено ті прагнення, які має конкретний автор щодо своєї особистості, а не те, ким він є насправді. Ефект письменницької ідентичності – це головний структурний компонент твору, що сполучає та об’єднує в одне ціле його окремі частини та надає їм характерної свідомості, світосприйняття та світопочуття. Яскравим доказом цього твердження є стійкий ефект письменницької ідентичності, без якого була б неможливою ефективна комунікація між персонажами роману британського письменника Сомерсета Моема «Вістря бритви».

Аналіз останніх досліджень. Дослідження творчості В.С. Моема в Україні та Росії представлено низкою дисертаційних досліджень, серед яких варто зазначити українських науковців М. Комолову, Р. Чорній і Н. Загребельну та їх російських колег В. Паверман і А. Палій. Якщо брати до уваги іноземних дослідників, що вивчали поліаспектність рецепції творчості англійського письменника, то слід відзначити праці Р. Олдінгтона, Р. Ворда, С. Йенсена, В. Менарда, Р. Корделла, А. Кертіса, К. Пфейффера, Дж. Добринського та інших. Водночас аналізу твору «Вістря бритви» не було приділено достатньої уваги.

Метою статті є спроба аналізу впливу ефекту письменницької ідентичності на комунікацію між персонажами у романі Сомерсета Моема «Вістря бритви».

Виклад основного матеріалу. Роман «Вістря бритви» (1944 рік), що не без підстав називають чи не кращим здобутком у творчій бібліографії Сомерсета Моема, є прикладом вдалого використання ефекту письменницької ідентичності як основи комунікації між персонажами. Як зазначає Н. Загребельна, характеристика цього твору тяжіє до подвійності [3, с. 11]. На перший план винесено серйозні індивідуальні та суспільні проблеми. Ларрі Даррел, головний герой, якого вразила смерть товариша на війні, намагається знайти відповіді на екзистенційні питання, що не перестають його хвилювати. Він проходить довгий шлях (як у духовному вимірі, так і в реальному) і все таки знаходить спокій і почуття щастя. Подруга дитинства Ізабелла, яку він колись кохав, здійснює мрію багатьох жінок – вдало виходить заміж, але все ж прагне зрозуміти Ларрі й сумує за ним. Елліот Темплтон, дядько Ізабелли, проживає все свідоме життя у турботах, щоб увійти у вище товариство і стати його частиною; його снобізм, що все-таки виявився марним, контрастує з байдужістю Ларрі до будь-яких суспільних стандартів.

Сомерсет Моем виважено та з м’якою іронією критикує низку усталених суспільних стереотипів, пов’язаних із пошуками сенсу буття людини та віднаходження нею своєї ролі в суспільстві. Одночасно з цим неможливо не помітити ненапружену легкість, з якою сприймається роман, що в свою чергу створює сприятливе середовище для емоційного співпереживання і дозволяє читачеві отримати неабияке задоволення від прочитаного. Під час пошуку ознак письменницької ідентичності нас цікавить, саме цей план подвійності, до якої тяжіє твір [4]. Розглядаючи таке інтерпретування, доречно буде зупинитися на образі експліцитного автора, який у «Вістрі бритви» багато в чому є визначальним. Оповідачем виступає сам письменник, пропонуємо його називати як і герої твору – «містер Моем», на відміну від реального автора Сомерсета Моема.

У першому розділі роману йдеться і про літературу, і про автора. Теоретико-літературну проблематику висвітлено досить абстрактно, у той час коли постать автора вимальовується цілком виразно. За словами Р. Чорній питання вимислу і достовірності, жанру і рецепції відносяться в першому розділі до твору, який ще не відомий читачеві і над яким автор ще не починав працювати [2, с. 174]. Проте, вже з перших рядків відчувається авторська індивідуальність: «I have never begun a novel with more misgiving» [6]. А далі акцент робиться на індивідуальному в контрасті із загальноприйнятим: «But I leave my reader in the air. […] I suppose that by the exercise of invention I could fill the gaps plausibly enough and so make my narrative more coherent; but I have no wish to do that. I only want to set down what I know of my own knowledge» [6]. Посилання на відомий твір («Many years ago I wrote a novel called The Moon and Sixpence» [6]) відбиває ефект письменницької ідентичності, формуючи в читачів певні очікування. Так письменник постає перед нами досвідченим та поважним, що і дає йому право починати книгу з такою впевненістю. З розгортанням подій роману відчуття статусності відомого професійного літератора тільки посилюється. Незважаючи на те, що головну увагу притягують до себе Ларрі та інші персонажі, організуючою віхою твору стає час не їхнього життя, а час письменника.

Відомості про експліцитного автора подаються не так ретельно, як про головних персонажів, але з певними подробицями, котрі аж ніяк не стосуються основного перебігу подій. Так починається другий розділ роману, який знайомить читача з його головними героями: «In 1919 I happened to be in Chicago on my way to the Far East, and for reasons that have nothing to do with this narrative I was staying there for two or three weeks. I had recently brought out a successful novel and being for the moment news, I had no sooner arrived than I was interviewed» [6].

Життя письменника у «Вістрі бритви» проходить контрапунктом. Містера Моема відрекомендовано в першу чергу як письменника, він без упину працює кожного дня, і лише закінчивши відміряну самому собі щоденну порцію роботи [6] вирушає поговорити з Ізабеллою. Він може дозволити взяти коротку відпустку, тільки коли закінчить черговий роман. Увесь в роботі він і тоді, коли телефонують з приводу смерті Софі.

Видається цілком логічним, що і оповідь засновано не стільки на перебігу подій, скільки на тому, у який спосіб про ці події дізнається автор. Для цього він докладає багато зусиль: у Америці, де відбувається знайомство з Ізабеллою, Ларрі, Греєм та Софі, містер Моем перебуває, коли збирається подорожувати на Схід, до Китаю. Далі йдуть зустрічі в Парижі, де він або мешкає якийсь час, або недовго перебуває між поїздками з Лондона до Рив’єри чи навпаки. Так подорож до Тулону робить можливою випадкову зустріч із Софі; книга з автографом, яку знайшли в неї після смерті, стає підставою для підозр поліції. Саме на похороні Софі містер Моем останній раз зустрічається з Ларрі. Узагалі, через призму світобачення містера Моема проходять усі основні персонажі роману – про тих, з ким не відбулося особистої зустрічі, ми дізнаємося з переданих ним же спогадів або розмов.

Мотивування комунікації між персонажами в романі «Вістря бритви» є природним: як вже зазначалося, про події з життя головних персонажів оповідач дізнається з розмов із ними про них же самих. Якщо герої переповідають щось, що відбулося в минулому, містер Моем виступає в ролі співрозмовника-слухача. Пропонуємо розібрати ефект письменницької ідентичності як основи комунікації між персонажами на прикладі відмінності побудови діалогів містера Моема з Ізабеллою та Ларрі. Ізабелла має надію, що містер Моем допоможе вирішити її особисті проблеми (чого не може зробити ані вона сама, ані оточуючі), і йому вдається надати їй таку причину вчинків Ларрі, яка її задовольняє: « – What I’m trying to tell you is that there are men who are possessed by an urge so strong to do some particular thing that they can’t help themselves, they’ve got to do it. They’re prepared to sacrifice everything to satisfy their yearning. – Even the people who love them? – Oh, yes. – Is that anything more than plain selfishness? – I wouldn’t know» [6].

Ларрі залишається абсолютною загадкою і на початку роману, коли сам не розуміє себе, і наприкінці, коли віднаходить внутрішній спокій. У зверненні до своїх читачів містер Моем чесно зізнається: «I am of the earth, earthy; I can only admire the radiance of such a rare creature, I cannot step into his shoes and enter into his innermost heart as I sometimes think I can do with persons more nearly allied to the common run of men» [6]. Після того, як Ларрі назавжди щезає з життя містера Моема, той, залишаючись вірним власній обіцянці нічого не вигадувати, не бачить сенсу продовжувати розповідь і підкреслює, що кінцівка твору може видатися дещо «обірваною».

Висновки. Отже, ефект письменницької ідентичності як основа комунікації між персонажами у романі Cомерсета Моема «Вістря бритви» сприяє тому, що серйозна проблематика твору стає простою для читання і сприйняття звичайним читачем. Однак ефект доступності досягнуто шляхом ускладнення, що вимагає від автора неабиякої майстерності: діалоги значно складніші монологів, а введення образу експліцитного автора, потребує роз’яснень з психології, філософії, культури. Але Сомерсет Моем відмінно використовує всі ці прийоми у тексті роману, що робить його дуже цікавим для прочитання. Без містера Моема як одного з персонажів твору він був би достатньо простим за своєю структурою або взагалі не мав би сенсу.

Список використаних джерел та літератури:

Моэм У.С. Искусство слова / Пер. М. Лорие // Моэм У.С. Подводя итоги: [Эссе, очерки] / Сост., вступ. ст., коммент. Г.Э. Ионкис. – М: Высшая школа, 1991. – С. 268-285.

Чорній Раїса Петрівна. Художній світ В.С.Моема в Україні та Росії: шляхи та етапи освоєння [монографія]– Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. – 210 с.

Загребельна Наталія Костянтинівна. Ліричний суб’єкт поезії ХХ століття: форми конституювання та репрезентації [Текст] : автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.06 / Загребельна Наталія Костянтинівна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2008. – 18 с.

Maugham W.S. Introduction // Modern English and American Literature. Philadelphia: The Blakiston Co., 1993. Р. v-xix.

Maugham W.S. Selected Prefaces and Introductions of W. Somerset Maugham. N.Y.: Doubleday, 1983. 158 p.

Maugham W.S. The Razor’s Edge. Vintage, 2000. 345 p.

У статті розглядається поняття Інтернет – дискурсу в сучасній лінгвістиці, подається дослідження змісту цього поняття. Зокрема, детально висвітлюється загальне поняття дискурсу; розкривається зміст поняття Інтернет-дискурсу та його зв’язок з досліджуваною темою.

Ключові слова: дискурс,  Інтернет-дискурс ( електронний дискурс), електронна комунікація.

В статье рассматривается понятие Интернет – дискурса в современной лингвистике, подается исследования содержания этого понятия. В частности, подробно освещается общее понятие дискурса; раскрывается содержание понятия Интернет-дискурса и его связь с изучаемой темой.

Ключевые слова: дискурc , Интернет-дискурс( электронный дискурс), электронная коммуникация.

The article deals with the concept of the Internet discourse in modern linguistics, presents a study of the content of this concept. In particular, the general concept of discourse is covered in detail; the content of the concept of Internet discourse and its relation to the topic being explored.

Keywords: discourse, electronic discourse, Internet discourse, electronic communication.

Актуальність дослідження зумовлена значущістю такого поняття як електронний та Інтернет-дискурс в сучасному світі. Оскільки саме такий тип дискурсу все більше і більше розвивається, з’являється все більше електронних видань та публікацій – стає необхідним дослідження та розкриття змісту поняття електронного дискурсу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Незважаючи на те, що ця тема цікавить дослідників, вона є не достатньо висвітленою. Поняття електронної комунікації досліджували Н.О. Гудзь, І.М. Дяченко, М.С. Рижков, Е.Ю. Распопіна та інші.

Метою статті є дослідити та розкрити зміст поняття електронного дискурсу в сучасній лінгвістиці.

Виклад основного матеріалу. Поняття “дискурс” є найуживанішим поняттям у сучасній лінгвістиці. Однак серед лінгвістів та дослідників не існує єдиної думки щодо трактування та визначення цього терміну, зважаючи на багатогранність його змісту. Оскільки цей термін вживається в різних сферах науки, трактують його з різної точки зору.

Академічний тлумачний словник української мови дає декілька визначень:

1. спосіб (чи умови) мовлення у поєднанні зі змістом висловлюваного;
2. спосіб мовлення, мова;
3. акт мовлення чи текст  контексті ситуації висловлювання;
4. сукупність усіх усних чи письмових обговорень певної теми[10].

Шевченко І. С.  у своєму дослідженні “Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен”  вказує, що дискурс – це складний багатоплановий феномен, який знаходиться в центрі уваги сучасної науки в цілому та зокрема лінгвістики: він є предметом дослідження філософії, семіотики, соціальної психології, теорії штучного інтелекту, етнографії, літературознавства, теорії комунікації, а також різних напрямів лінгвістики: психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, прагмалінгвістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології та інших. Однак в різних науках та різних парадигмах самої лінгвістики в термін “дискурс” вкладають різні значення. Спираючись на дослідження С. Мілз, Шевченко стверджує, що спектр його можливих трактувань ширший, ніж у будь-якого іншого терміну в літературознавстві та теорії культури. [12]

У своїй статті “Трактування терміну “дискурс” у сучасній лінгвістиці” Т. С. Кириченко наводить різні тлумачення цього терміну : “Відомий дослідник дискурсу Т. ван Дейк [4] зазначає, що термін “дискурс” може вживатись у таких значеннях:

-дискурс у широкому розумінні може бути письмовим, мовленнєвим, а також мати вербальну та невербальну складову;

-дискурс у вузькому значенні дослідник визначає як письмовий чи мовленнєвий вербальний продукт комунікативної дії;

-дискурс як конкретна розмова завжди пов’язаний з конкретними умовами та контекстом;

-дискурс як тип розмови пов’язаний з типами вербальної продукції, а не з конкретними комунікативними діями;

-дискурс як жанр, а саме, науковий дискурс, політичний дискурс, і т. д.;

-дискурс як узагальнене уявлення про певний історичний період, культуру, спільноту.”

У своїй роботі Кириченко притримується визначення дискурсу Н. Д. Арутюнової [1], за якою “дискурс – це зв’язний текст у сукупності з екстралінгвістичними – прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами; це текст, що взятий у подієвому аспекті; це мовлення, яке розглядається як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей та механізмах їх свідомості (когнітивних процесах)”.  А також визначення М. Л. Макарова [6], що дискурс має інтерактивну природу, містить у собі взаємодію, діалог. Дискурс – це певне соціолінгвістичне утворення, яке продукується завдяки адресату та адресанту у конкретних комунікативних, прагматичних і соціальних умовах, ситуаціях.

Однак Кириченко робить висновок, що незважаючи на велику кількість визначень поняття “дискурс”, воно залишається розмитим та неоднозначним. Виходячи з цього можемо віднести зазначене поняття до лінгвістичних універсалій, адже щодня коло його трактувань розширюється[11].

Розвиток інформаційних технологій у ХХІ столітті, а саме розвиток мережі Інтернет, збільшення його впливу на сферу комунікації, вплинув на збільшення ролі мережі Інтернет та електронних ресурсів у житті людини, головними перевагами якого є доступність будь-де та будь-коли та, можливість вільно висловлювати свою думку, публікувати матеріали, безкоштовно отримувати доступ до певних ресурсів та публікацій.  Таким чином, Інтернет став не лише величезним сховищем інформації, а й потужним засобом спілкування та обміну інформацією.

Збільшення ролі Інтернету в суспільстві сприяло виникненню такого поняття як Інтернет-дискурс. Поняття в загальному розуміється як спілкування в Глобальній мережі і є різновидом мережевого дискурсу. Але в сучасній лінгвістиці тлумачення Інтернет-дискурсу існують різні. Здебільшого він розуміється як:

1) когнітивно-комунікативний простір Глобальної Інтернет мережі, в якому засобами електронного каналу передачі даних і гіпертекстуального механізму їх структурації та маршрутизації за допомогою (пара)вербальних засобів здійснюється комунікативна взаємодія, що характеризується заміною реального образу вигаданим [9];

 2) процес створення текстів у сукупності з прагмалінгвістичними, соціокультурними, психологічними факторами; цілеспрямована соціальна дія, що включає взаємодію людей та механізми їх свідомості – когнітивні процеси [2, с. 7];

4) складна текстова система, зумовлена екстралінгвістичними соціокультурними факторами і специфічною ситуацією вступу в мовленнєвий контакт за допомогою комп’ютера та інших електронних приладів як користувачів один з одним в мережі Інтернет, так і користувачів з дискурсивним Інтернет-простором [7, с. 3].

5) велика кількість електронних, аудіо- та відеотекстів в сукупності з екстралінгвістичними факторами, пов’язаних між собою системою гіперпосилань, доступ до яких забезпечується входом у мережу Інтернет за допомогою комп’ютера чи альтернативних мультимедійних приладів [3].

Інтернет-дискурсу як новому виду комунікації притаманні риси, що вирізняють його з поміж усіх інших видів дискурсу. Так, О. М. Галичкіна, розглядаючи комп’ютерно-опосередковане спілкування в цілому, виділяє його такі ознаки:

1) електронний сигнал як канал спілкування (головна умова існування будь-якої моделі комунікації – канал передачі. Саме він надає комунікантам засоби для створення та сприйняття інформації. В мережевій комунікації використовується штучний канал передачі, де з одного боку знаходиться комп’ютер, а з іншого – сучасні технології зв’язку);

2) віртуальність (знаковий, символічний характер комп’ютерно-опосередкованої взаємодії);

3) дистанційність (віддаленість учасників комп’ютерної комунікації один від одного і, як правило, відсутність безпосереднього візуального контакту між ними);

4) опосередкованість (дана характеристика комп’ютерного дискурсу випливає з самого терміна «комп’ютерно-опосередкована комунікація», оскільки спілкування між учасниками відбувається за допомогою технічних, електронних засобів зв’язку);

5) інтерактивність (реальна або потенційна);

6) гіпертекстуальність (відображає особливість композиції мережевого тексту (нелінійність побудови), коли текст являє собою окремі блоки, а порядок їх сприйняття залежить від самого користувача);

7) креолізованість (у мережевих текстах крім лінгвістичних також використовуються й паралінгвістичні засоби, такі як зображення, фотографії, а також активно використовуються різні шрифти, кольори, графічні символи тощо);

8) статусне рівноправ’я (учасники наділені певним комунікативним статусом, який виявляється, підтримується та обігрується в процесі комунікації через спеціальні прийоми та навички);

9) емоційність (за нестачі візуального контакту, передача емоцій та почуттів відбувається за допомогою «смайлів» та інших невербальних засобів комунікації);

10) інтеграція рис різних функціональних стилів (публіцистичного, наукового, офіційно-ділового, розмовно-побутового та художнього) [8].

Дяченко І. М. у своїй статті “ЖІНОЧИЙ КОНТЕКСТ СУЧАСНОГО ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСУ” зазначає, що функціонування електронних видань практично завжди зумовлено інформаційними запитами та читацькими потребами. Вибір найактуальніших тем і проблем, що висвітлюються, накладає свій відбиток на загальний вигляд видання. Cучасний інтернет-дискурс має широке тематичне спрямування та розгалужене проблемне наповнення. Інтернет-дискурс намагається відповідати потребам і запитам користувачів, пропонуючи велику кількість сайтів та порталів. [5]

Висновки. Узагальнюючи, можна зазначити, що саме поняття «дискурс» має доволі багато тлумачень, оскільки різні науковці розглядають його під різним кутом. Проте незважаючи на велику кількість визначень поняття “дискурс”, воно залишається дискусійним. Виходячи з цього,  можемо вважати зазначене поняття лінгвістичною універсалією, адже постійно коло його трактувань розширюється. Поняття Інтернет – дискурс вже є менш широким.  Cучасний Інтернет-дискурс має широке тематичне спрямування та розгалужене проблемне наповнення. В основному, цей новий лінгвістичний термін відповідає потребам і запитам користувачів, пропонуючи велику кількість сайтів та порталів.

Список використаних джерел та літератури:

1. Арутюнова Н. Д. Дискурс / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь / под ред. В. Н. Ярцева. – М : Сов. энцикл., 1990. − С. 136
2.  Ахренова Н.А. Интернет-дискурс как глобальное межкультурное явление и его языковое оформление: автореф. дисс. … докт. филол. наук: спец. 10.02.04 «Теория языка» / Н.А. Ахренова. – М., 2009. – 36 с.
3.  Гудзь Н.О. Інтернет-дискурс – невід’ємна складова сучасної комунікації // Вісник Житомирського державного університету. Серія «Філологічні науки». – № 4(70). – Житомир, 2013. – С. 228-232.
4.   Дейк Т. А. ван Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк. − М., 1989. – 312 с
5.  Дяченко І.М. Жіночий контекст сучасного інтернет-дискурсу /  І.М. Дяченко //«Young Scientist»  / І.М. Дяченко, 2015. – С. 545–548.
6.  Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. − М. : Гнозис, 2003. – 280 с.
7.  Распопина Е.Ю. Стратегический аспект информационного жанра интернет-дискурса: автореф. дисс. канд.. филол. наук: спец.10.02.19 «Теория язика» / Е.Ю. Распопина. – Иркутск, 2012. – 21 с.
8.  О. М. Галичкіна Комп’ютерно-опосередковане спілкування/ – К. : Мрія, 2005. – С. 9–20.
9.   Рижков М.С. Прецедентные персонажи синхронного интернет-дискурса [Електронний ресурс] / М.С. Рижков. – Режим доступу: http://lse2010.narod.ru/lcseissue8/msrizhkov (71
10. Словник української мови [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:  http://sum.in.ua/
11. Трактування терміну “дискурс” у сучасній лінгвістиці [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://naub.oa.edu.ua/2014/traktuvannya-terminu-dyskurs-u-suchasnij-linhvistytsi/
12. Шевченко І.С. Когнітивно-комунікативна парадигма і аналіз дискурсу / І.С. Шевченко // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. – Х. : Константа, 2005. – С. 9–20.

Ключові слова: булінг, англійська мова, комунікативна компетенція. 

Annotation. The article is devoted to the analysis of the formation of foreign language communicative competence as a bullying prevention. The reasons for bullying are disclosed. The results of a sociological study of schoolchildren by their awareness of the phenomenon of bullying and meeting with this in the school environment are presented. The potential of a foreign language to prevent bullying in secondary and high schools has been revealed.

Key words: bullying, English language, communicative competence.

Актуальність проблеми формування іншомовної комунікативної компетентності школярів як передумова запобігання булінгуобумовлена тим, що школа була і надалі залишається однією з основних навчально-вихованих інституцій у житті і соціалізації особистості. У школі учні проводять значну частину свого часу, вчаться взаємодіяти і спілкуватися одне з одним. Один з шкільних навчальних предметів – іноземна мова має значний навчально-виховний потенціал, який можна успішно використати для розвитку культури спілкування і побудови  належних міжособистісних взаємин. Іноземна мова не лише допомагає учням певним чином задовольняти  потребу у спілкуванні, але й знайомить з основами культури спілкування носіїв мови.

Метою статті є розкриття комунікативного потенціалу англійської мови для формування культури міжособистісного спілкування школярів як передумови та засобу запобігання булінгу.

Досягнення поставленої  мети передбачало розв’язання низки  завдань:

• аналіз булінгу в середніх та старших класах школи на прикладі шкільного середовища м. Нетішина Хмельницької області;
• використання комунікативного та виховного потенціалу англійської мови для розвитку культури спілкування як передумови та засобу запобігання булінгу серед школярів  середніх закладів освіти.

Стан дослідженості проблеми. Проблема запобігання булінгу (навчання мовлення в умовах спілкування, комунікативний підхід) та використання для цієї мети потенціалу іноземної мови знайшла своє відображення у працях з психології  та методики навчання іноземних мов вітчизняних і зарубіжних науковців та педагогів-практиків. Зокрема,  О.О. Леонтьєва [6], І.О. Зимньої [7], М.В. Ляховицького [9], І.В. Зайцевої [4], Воронцової  Е.В. [2], Лушпай Л.І. [8], та інших. Комунікативний підхід є досить ефективним, тому він потребує подальшого вивчення та розвитку

Виклад основного матеріалу. Створення безпечного освітнього середовища – необхідна умова для успішної роботи навчального закладу. Мова йде про головних учасників навчально-виховного процесу в школі – учителів та учнів. Від їхнього ставлення одне до одного значною мірою залежить атмосфера, працездатність та результативність навчально-виховного процесу. На жаль, результати соціологічних досліджень свідчать про те, що з кожним роком у вітчизняних навчальних закладах все більшого поширення набуває булінг, конфліктність, невміння учнів належним чином  спілкуватись з однолітками. В результаті нерідко виникають конфлікти, які  часто ототожнюють з булінгом. Термін «булінг»  відносно новий для українського суспільства, а от булінг як явище – поняття знайоме.У західному суспільстві явище булінгу спостерігається давно, і сам термін виник походить від англійського слова «bully», що означає хуліган, забіяка, людина яка використовує свою силу і владу, щоб налякати, або заподіяти шкоду слабшим людям [8, с.1] 

Головною відмінністю булінгу від конфлікту є систематичність та тривалість. Слід значи, що поняття «булінг» застосовують лише у тому випадку, коли однією зі сторін є неповнолітня особа, як правило, школяр.

Булінг у вітчизняному суспільстві набрав такого розмаху, що для його запобігання та покарання винних був прийнятий відповідний закон, а 18 грудня 2018 року Верховна Рада України внесла зміни до закону про булінг, визначивши поняття булінгу та окресливши чіткі алгоритми дій у випадках цькування та відповідальність за це [1].

Головним досягненням законотворців є введення покарання не тільки для булера (особи, хяка вчиняє насильство), а й для усіх учасників освітнього процесу, котрі навмисно замовчують проблему. Каратимуть шьрафами: за перший випадок оштрафують на суму від 340 до 850 грн. Повторна агресія збільшить суму штрафу удвічі. Якщо булеру немає 16 років, відповідальність лягає на плечі батьків. Для освітян, котрі знають про булінг і замовчують, загрожує штраф від 850 до 1700 грн. [10, с. 8].

Не дивлячись на великий інтерес учених до проблеми булінгу, а також їхні різноманітні дослідження, булінг залишається одним із найбільш суперечливих психологічних феноменів і потребує побудови принципово нових підходів до його вивчення. Вибір методів дослідження зумовлювався потребою дослідження булерів та  жертв булінгу як соціально-психологічної проблеми безпеки особистості в освітньому просторі. Враховувались теоретичні положення розвитку булінгу в сучасному суспільстві [5, с. 125].

Для вивчення явища булінгу у шкільному середовищі було проведено соціологічне дослідження серед старшокласників Нетішинських шкіл методом анкетування та інтерв’ ювання, а також з допомогою опитувальника Кеннета Томаса (Kenneth Thomas) «Визначення способів регулювання конфліктів» [12, с. 2]. Для дослідження було обрано по одному класу з паралелей від 5 по 11 класи ЗОШ № 2, 4. М. Нетішина Хмельницької області. Всього вибірка становила  390 учнів.  Думки учнів в розрізі вікових категорій суттєво не відрізнялися, тому в цьому дослідженні представлено аналіз анкетування в цілому.

У процесі розв’язання конфлікту більшість респондентів  виступили  прихильниками компромісу – 37%. На другому місці опинилася співпраця між конфліктуючими сторонами – 32%. Взагалі не йти на конфлікт виявили бажання 18% респондентів. Прагнення до суперництва мають 9% школярів. Тенденції до прояву пристосування – відповідно у 4% опитаних (Див. малюнок 1).

Малюнок 1.

Поведінкова модель учнів середнього та старшого шкільного віку м.Нетішина в конфліктній ситуації

Слід зазначити, що згідно з ученим К. Томасом, при уникненні конфлікту жодна зі сторін не досягне успіху. При таких формах поведінки, як суперництво, пристосування і компроміс, можливі два варіанти: або один з учасників у виграші, а інший програє, або обидва програють, тому що йдуть на поступки один одному. Тільки одна стратегія – співпраця – приносить виграш обом сторонам.

Досліджуючи проблему булінгу в школах м. Нетішина було виявилено поширення цього явища в учнівському середовищі. Про це засвідчило соціологічне дослідження.  На запитання «Чи знають школярі, що таке «булінг»? Чи стикалися учні з цькуванням у своїй школі?  Чи знають учні, куди звертатися за допомогою? Було виявлено, що з-поміж 390 опитаних школярів 63% знають, що таке булінг (але переважно це учні від 7 класу і старші), 67% учнів стикалися з випадками булінгу через помилки у мовленні у своїй школі (більшість ствердних відповідей у кожному класі), 83% дітей знають, куди звертатися за допомогою (найменше знають у 8 і 11 класах) (Див малюнки 2, 3, 4).

Малюнок 2

Поінформованість школярів про булінг та їхній досвід булінгу

Малюнок 3

Малюнок 4

Поінформованість учнів про можливості отримання допомоги  у випадках булінгу

Шкільні психологи констатують, що жертви булінгу до них не звертаються, хоча їх у колективі видно відразу. За ініціативи психолога  звернутися за допомогою саме до нього, такі діти майже ніколи не визнають проблеми. Для учнів, що стикалися з випадками булінгу у своїй школі, було підготовлено запитання, увагу в яких було зосереджено саме на тих  моментах з біографічної анкети й інтерв’ювання, які свідчать про існування певних подвійних переживань респондентів у різних ситуаціях.

Для подальшого дослідження проблеми булінгу розкривалися поняття булер,  жертва булінгу; види булінгу. У цій частині дослідження, взяли участь 174 учні із 390 віком від 10 до 16 років, що стикалися з випадками булінгу у своїй школі.  Розглянемо результати дослідження. На запитання «Що змушує людину стати булером (агресором)?» 55% учнів назвали бажання показати, хто «головний», тобто особисті якості. 35 % респондентів назвали непорозуміння з іншими. Ще 10 % з усіх респондентів вказали на власний негативний досвід (Див. малюнок 5).

Малюнок 5

Чинники, які змушують людину стати булером (агресором)

Розглянемо питання щодо  «Жертви булінгу». На запитання «Коли дитина може стати причиною агресії і приниження ?»  40 %

опитаних посилалися на дратівливі особливості характеру однолітків (спокійний, повільний), їх окремі фізичні особливості відмітили 15% респондентів (зріст, вага), а поведінка – 35% (успішний, неуспішний, відмінник); 10% називали й інші причини – соціальний статус, матеріальне становище тощо (див. малюнок 6)

Малюнок 6

Чинники, які стали причиною агресії і третирування

При відповіді на запитання «У яких формах може проявлятися агресія?» 20% респондентів вказали на фізичний булінг (проявляється у вигляді таких дій, як удари, підніжки, щипки, а також псування майна. Цей вид шкільного насильства більш характерний для хлопчиків, які частіше схильні до прояву фізичної агресії). 45% опитаних відмітили вербальний (психологічний) булінг: образи, погрози, непристойні епітети соціального, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви. 30% респондентів розпізнали прихований булінг. Це поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини. Цей вид булінгу більш характерний для дівчат. Вважається, що вони оцінюють соціальні взаємини як пріоритетні, тому їх агресія більше спрямована на соціальне ізолювання жертви. За кібербулінг згадали 5% опитаних. Як приклади цього виду булінгу наводили зображення, аудіо- чи відеозаписи, розміщені у різних інформаційних мережах Інтернет і спрямовані на приниження жертви. До кібербулінгу можна віднести імітування чужих профілів у соціальних мережах, що псує репутацію жертви та шкодить її соціальному статусу. Новий різновид шкільного кібербулінгу – жертва отримує образи на телефон, електронну адресу або через інші електронні пристрої (Див. малюнок 7).

Малюнок 7.

Форми прояву агресії

Отже, проблема булінгу в нетішинських школах існує. Е. Воронцова у праці «Профілактика та подолання булінгу у закладах освіти» стверджує, що близько 20% дітей, серед яких досліджувалася проблема булінгу, не усвідомлювали, що таким чином вони завдають шкоди своїм одноліткам [3]. Згідно з даними, отриманими при обстеженні популяції нетішинських школярів, ця цифра вчетверо  більша. На запитання: «Чи усвідомлювали ви, що цькуванням завдаєте шкоди своїм одноліткам?» 80% булерів дали негативну відповідь (Див. малюнок 8)

Малюнок 8.

Усвідомлення булерами  шкоди, нанесеної  своїм одноліткам

Коли дитині погано, вона переносить свої емоції на інших, часто навіть не розуміючи, що насправді зумовило таку ситуацію. Тож виходить, що дитина-агресор, по-перше, не усвідомлює, чому поводиться саме так; по-друге, не вміє контролювати власні емоції та їй байдуже, що відчувають ті, кого вона кривдить. Відповідно у неї не розвинуті ключові ознаки емоційного інтелекту.

На думку вчених, булінг – результат низького рівня сформованості емоційного інтелекту. Коли дитина йде в перший клас, вона вже є особистістю з певними уявленнями, стандартами поведінки та пріоритетами, які формуються в сім’ї. Відповідно, надзвичайно важливим є те, яка модель взаємовідносин плекається у сім’ї. А переважна більшість наразі обирає модель  дитиноцентризму [11, с. 1].  Як і будь-яке явище, дитиноцентризм має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивне те, що така дитина зростає волелюбною і творчою, але зворотнім боком є егоїзм у найрізноманітніших його проявах. А плекаючи «Ти в мене найрозумніший/найрозумніша!», «Найкращий/найкраща!», закладаючи високу самооцінку, батьки формують у своєї дитини перфекціонізм. Це, в свою чергу, може мати низку негативних наслідків, коли дитина потрапляє у шкільне середовище і з’ясовується, що вона не завжди і не у всьому дійсно найкраща. Так формуються особисті комплекси [11, с. 1].

Коли дитині погано, вона переносить свої емоції на інших, часто навіть не розуміючи, що насправді зумовило таку ситуацію, як уже було зазначено вище. Відповідно, в неї не розвинуті ключові ознаки емоційного інтелекту. Для того, щоб розвивати емоційний інтелект, існують спеціальні ігри та вправи, за допомогою яких можна виховати зі своїх учнів емоційно розвинутих особистостей та запобігти появі булінгу.

Отже, ефективним інструментом для попередження конфліктів і, як наслідок, превенцією булінгу, є також вправи для розвитку емоційного інтелекту, які можуть бути цікавими і вчителям англійської мови.

Наведемо приклад гри для розвитку емоційного інтелекту учнів.

Гра для розвитку емоційного інтелекту учнів

«Передача відчуттів».

                                             Вік: 1-11 класи.             

Хід гри

Наприклад, тема «Дозвілля». Діти сідають колом, вчитель загадує певний вид дозвілля англійською мовою (….) та пошепки називає його певній дитині, далі необхідно «ланцюжком» передати цей стан за допомогою міміки, жестів, дотиків один до одного. Коли діти передали свої ідеї по колу, можна обговорити, яке  саме дозвілля було загадано. Потім ведучим може стати будь-який бажаючий. 

Допоможіть своїм учням під час уроків у школі не тільки опанувати навчальний матеріал з англійської мови, а й розвивати у собі такі важливі якості, як розуміння емоцій інших, здатність до співчуття, вміння слухати та допомагати. Розвиток емоційного інтелекту допоможе з кожного сьогоднішнього школяра виховати не лідера-егоїста, а особистість, яка здатна об’єднувати навколо себе інших завдяки своїм людським якостям. Цю ж гру можна адаптувати і до інших тем шкільної програми.

Вправа «Дружня історія».

Мета – формування навичок взаємодії, терпіння, спокою, спільного виконання завдання.

Крок 1. Поділитися на групи по 5-7 осіб.

Крок 2. Всім учасникам взяти по одному олівцю різного кольору.

Крок 3. Всі учасники встають навколо листа і пишуть речення на одному аркуші по черзі. (Речення на тему, що вивчається в класі, наприклад будинок моєї мрії).

Крок 4. По черзі учасники роздивляються лист і дописують свої речення так, щоб вийшов осмислений текст. Текст мандрує по колу до тих пір, доки черговий учасник не може знайти, що ще дописати.

Крок 5. Обговорення результатів роботи і вкладу кожного у спільну справу.

Крок 6. Презентація робіт малих груп і обговорення почуттів від текстів.

Також ефективним інструментом запобігання булінгу є навчання дітей культури спілкування. Значний потенціал для цього є в іноземній  мові. Низка тем з навчальної програми іноземної мови для 1-11 класів володіють належним комунікативним та виховним потенціалом для спілкування, встановлення контактів,  запобігання булінгу. Це насамперед теми з особистісної сфери спілкування (Я, моя сім’я і друзі. Відпочинок і дозвілля. Людина. Природа. Помешкання (На кухні). Природа і навколишнє середовище (Пори року). Одяг. Харчування. Охорона здоров’я. Стиль життя тощо).

Зокрема, ввічливі слова, діалоги, монологи тощо володіють високим виховним потенціалом. Деякі з них представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Фрази загального вжитку для розвитку  культури спілкування і запробігання булінгу

Привітання

Пробачення

Прохання

Подяка

Відповідь на подяку

Як справи?

Прощання

Приклади діалогів для формування культури спілкування і запобігання агресії серед підлітків.

Діалог привітання:
Mary: Good morning, Anna! Nice to meet you!

Anna: Good morning, Mary! Nice to meet you too! How are you?

Mary: Thank you, I’m fine. What about you?

Anna: I’m very well!

Діалог прохання та подяка:

Mary: Good evening, Anna! Can you help me?

Anna: Good evening, Mary! How can I help you?

Mary: Can you lend me your book?

Anna: Yes of course!

Mary: Thanks a million!

Anna: You’re welcome.

Діалог пробачення та прощання:

Mary: Hello, Anna! I am incredibly sorry, but I forgot your book at home.

Anna: Hello, Mary! Don’t worry about it, bring the book tomorrow.

Mary: Ok. Have a nice day! Good bye!

Anna: Thank’s, you too, bye!

ВИСНОВКИ. Булінг все більше поширюється у вітчизняній школі. Результати соціологічного дослідження чітко показали необхідність спільних зусиль учителів та учнів для запобігання і розв’язання цієї проблеми. Значний потенціал для запобігання булінгу має процес вивчення іноземної мови, зокрема діалогічне мовлення. Використання комунікативного та виховного потенціалу англійської мови для розвитку культури спілкування як передумови та засобу запобігання булінгу серед школярів  середніх закладів освіти є життєво необхідним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 5, С. 33)
2. Войтенко В. 10 типових помилок які роблять усі [Електронний ресурс]  / режим доступу: https://greenforest.com.ua/journal/read/10-tipovih-pomilok-v-anglijskij-movi-yaki-roblyat-vsi
3. Воронцова Е.В., Профілактика та подолання булінгу у закладах освіти [Електронний  ресурс] / Режим доступу: http://студенти. kiev.ua/2017/08/24/profilaktika-ta-podolannya-bulingu-u-zakladah-osviti/ 
4. Зайцева І. В. Принципи відбору та тематика проблемних ситуацій для формування у майбутніх вчителів іноземної мови компетенції в англійському діалогічному мовленні / І. В. Зайцева // Вісник КНЛУ. Серія «Педагогіка та психологія». – К. : Вид. центр КНЛУ, 2011. –

Вип. 19. – С. 85–93

• Закалик Г.М., Войцеховська О.В., Шувар Н.М., Булери та жертви булінгу як соціально-психологічна проблема безпеки особистості в освітньому просторі [Електронний  ресурс] / Режим доступу: http://pj.kherson. ua/file/2018/psychology_01/ukr/part_2/24.pdf 
• Зимняя И.А. Лингвопсихология  речевой деятельности / И.А. Зимняя.−М.: Модэк, 2001. − С.432.
• Леонтьев А.А. Основы психолингвистики / А.А. Леонтьев.− М.: Смысл, 1997. − С.287.
• Лушпай Л.І. Булінг як соціально-педагогічна проблема та шляхи її вирішення. https://eprints.oa.edu.ua/761/1/buling.pdf
• Ляховицкий М. В. Методика преподавания иностранных языков : − М. : Высш. школа, 1981. − 159 с.
• Сергієва М. Булінг  −  систематичне знущання у школі, за яке каратимуть // «Нетішинський вісник», №2 лютий 2019 р. С. 8.
• Скажи булінгу «Ні!»: ігри та вправи для розвитку емоційного інтелекту [Електронний  ресурс] / Режим доступу: https://naurok.com.ua/post/skazhi-bulingu-ni-igri-ta-vpravi-dlya-rozvitku-emociynogo-intelektu
• Тест Томаса [Електронний  ресурс] / Режим доступу: http://psychologis.com.ua/test_tomasa_-_tipy_povedeniya_v_konflikte.htm

Ключові слова: соціальні мережі, викладання та вивчення англійської, розвиток мовленнєвих навичок.

Abstract. The article aims to evaluate the influence of the use of social media on English learning and teaching process. It analyzes particular resources and activities, which facilitate the development of language skills.

Keywords: social media, teaching and learning English, development of language skills.

Setting of the problem. In the times of globalization and rapid development of technologies, educators should keep up with all the recent innovations to keep their students motivated. One of the most powerful tools can be social media, which is a relatively new phenomenon in the sphere of education. The idea of the use of social media for educational purposes is rather controversial and requires further analysis and research. 

Materials. According to Seaman and Tinti-Kane, 41% of educators who took part in the survey use social media as a teaching tool. Also, 45% of respondents believe that social media and mobile technologies foster the learning process. Most frequently used means of social media include blogs and Wikipedia, podcasts, LinkedIn and Facebook. According to Li, such tools as Wikipedia, Blogs and Forums have been used for collaborative writing and practising writing skills. All the platforms can be used both for guided and independent practice. Another possible activity is peer-review which is a great opportunity to develop analytical skills and an ability to share and comment on the works of other students. Similarly, students can also use Twitter and Facebook for the same purposes. As Boghian states, social media is a powerful educational tool because it facilitates student-centered approach by creating an opportunity to express themselves and interact. 

Aims and objectives. The aim of the paper is to analyze the impact of social media on the English learning and studying process. Also, it’s objective is to distinguish the most appropriate resources and activities for the language learning and teaching process.

Results and discussion. According to my research, 77% of students use social media for educational purposes and 90% of them evaluate the influence of social media on studies as rather positive. The most widely used means of social media which are used by the participants of the survey include YouTube, Instagram, Facebook and Twitter. Some of the students expressed the idea that what determines whether the influence is negative or positive is the purpose of the use of social media. Therefore, the means of social media are powerful tools to learn the language in an interactive way provided that it is used for educational purposes. According to my research,100% of students believe that the use of means of social media (like YouTube videos including Tedtalks, cartoons and workout tutorials) make lessons more engaging. 80% of students believe that watching videos on YouTube can help to develop language skills – especially listening comprehension and enrich vocabulary while others simply find it as an entertaining activity. 

It is also important to mention that the development of technologies and social media makes education more accessible. A wide range of online resources facilitates student autonomy and makes students proactive. According to my research, 77% of students use social media for self-study purposes.

Students can use messengers such as WhatsApp, Telegram and Viber to communicate with peers, practice speaking and develop communication skills. There are also some platforms which promote intercultural communication and cultural diversity such as IDialogue and Interpals. With the help of similar websites, learners can practice foreign languages with native speakers and teach their native language. This is a great benefit since it encourages informal and proactive learning and develops language skills – usually not only speaking and writing skills but also enriches vocabulary and facilitates the practice of grammar. Provided that the learners communicate with native speakers, they are also immersed in the culture of the target language. 

One of the most important aspects of the use of social media is an opportunity to use authentic materials for educational purposes. Content created by native speakers is easily available and many teachers have already incorporated it as study materials for the lessons. This is a good tool to get used to accents and slang.

One more benefit of social media is the opportunity to share the study materials faster and easier. Also, they can also be used to submit the tasks and grade them.

Conclusion. Having analyzed all the data, I can make a conclusion that in the 21st-century social media is a powerful tool to teach and learn foreign languages for the following reasons: according to the feedback of students, the use of videos makes lessons more engaging and interactive; it is a great resource of authentic materials; it makes students proactive and facilitates student autonomy; it is a great platform to develop language skills.

Works cited

1. Seaman, J., & Tinti-Kane, H. (2013). Social media for teaching and learning. Retrieved from http://200.3.145.35/rid=1N90YDCQV-W1Y0T6-2743/social-media-for-teaching-and-learning-2013-report.pdf
2. Li, V. (2017). Social Media in English Language Teaching and Learning. International Journal of Learning and Teaching. 3. 148-153. 10.18178/ijlt.3.2.148-153.
3. Boghian, Ioana. (2013). The Use of Social Networking Sites in Teaching English as a Foreign Language.

Ключові слова: аудіовізуальна продукція, власні назви, назви географічних об’єктів, імена.

The paper is devoted to the peculiarities in translation of audiovisual production into Ukrainian language. The problems found were analyzed on the example of English vocabulary used in the series and Ukrainian translation. The main ways of coping with these problems were singled out.

Key words: audiovisual production, proper names, names of geographical objects, the names of people.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Дослідження визначається потребою пошуку шляхів подолання проблем, що виникають під час перекладу англомовної аудіовізуальної продукції українською мовою. Український кінопереклад поки є недосить розвиненим, тому очевидно, що неточності під час перекладу можливі і передбачувані. Подолання цих проблем призведе до підвищення якості дубляжу та субтитрів, та значно покращить якість українського телевізійного продукту.

Аналіз останніх досліджень. Проблемами перекладу англомовної аудіовізуальної продукції здебільшого цікавились такі науковці як Денисова Г. В., Кропінова Т. В., Ленських К. О. та деякі українські вчені, зокрема Зорівчак Р. В. та Некряч Т. Є.

Метою статті є розглянути проблеми перекладу аудіовізуальної продукції українською мовою та знайти шляхи їх подолання.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:

• визначити проблеми, що виникають під час перекладу аудіовізуальної продукції;
• виокремити шляхи подолання цих проблем.

Виклад основного матеріалу. Продаж аудіовізуальної продукції є одним із видів міжнародної торгівлі та набуває великої популярності. Україна, будучи порівняно молодою державою, також намагається вийти на світовий медіа ринок, а отже закуповує велику кількість такої продукції за кордоном, тому явище перекладу англомовних серіалів українською мовою зараз перебуває у стадії розквіту.

Кінопереклад є надзвичайно складним видом перекладацької діяльності. Саме він переносить фільм в інше культурно-історичне середовище. Художній твір, створений режисером на основі культури, безпосереднім носієм якої він є, спрямований в першу чергу на адресата, який належить до того ж культурного середовища. Саме проблеми відтворення кінотекстів для іншомовної, іншокультурної аудиторії є одними з найактуальніших проблем теорії та практики перекладу. Тому цілком логічно, що одними із найважливіших питань, що виникають під час вивчення проблеми перекладу фільмів є поєднання адекватно відтвореної, зрозумілої для іншомовного реципієнта інформації зі збереженням режисерського бачення світу, особливостей індивідуально-авторської мови, що втілилися у структурі кінотексту в цілому [1, 14-15]. Основна складність кіноперекладу полягає у “можливості й ступені адаптації тексту до культури, побудованої на іншій системі цінностей і понять, і саме цей факт обумовлює неминучу втрату в сприйнятті перекладеного кіно з чужою тематикою та неприйнятними для іншої культури уявленнями” [2, 155].

Для сучасного стану українського перекладознавства нагальним убачається вирішення низки проблем, які мають своє історичне, теоретичне і методологічне підґрунтя. Перш за все, варто зазначити, що перекладом кінофільмів українською мовою дуже часто займаються люди з недостатнім практичним досвідом та слабкою теоретичною базою, які неготові до якісного виконання своєї роботи. Проблему загострюють і агенції, які наймають некваліфікованих перекладачів, мотивуючи це низькою платоспроможністю. Сюди також можна віднести повну або часткову відсутність професійного навчання техніці та особливостям кіноперекладу на спеціальних філологічних та перекладознавчих факультетах.

Крім того значна частина проблем постає з недостатнього фінансування українського кінематографу державою. Така позиція пояснюється становищем у державі та досить високою інфляцією. Тому можемо спостерігати так звану «перекладацьку кризу». Також слід зазначити, що дубляжем Україна почала займатись порівняно нещодавно, а вся попередня аудіовізуальна продукція перекладалась російською мовою. Таким чином, Україні було вигідніше закупити вже готовий продукт. Саме ця ситуація спричинила застій в українському кіноперекладі. Ситуація була змінена у 2007 році, коли Конституційний Суд України прийняв закон про обов’язкове дублювання або субтитрування іншомовних фільмів та серіалів перед їх розповсюдженням.

Сьогодні можемо спостерігати такі тенденції в перекладі аудіовізуальної продукції українською мовою. Під час аналізу представленої лексики можна виокремити переклад власних назв, для якого найчастіше використовуються такі методи як транскрипція і транслітерація. Вони дозволяють найбільш точно передати значення конкретної лексеми, зберігаючи її цілісність:

• Під час перекладу складених географічних назв зазвичай перекладають слово-загальну назву, яка має український відповідник. Сама власна назва далі транскрибується або транслітерується. Це дає змогу глядачеві зрозуміти про який об’єкт йде мова і при цьому відчути природній колорит лексеми. Наприклад: Central Perk Café – кафе «Централ Перк» [3].
• Імена найчастіше транскрибуються, а в окремих випадках замінюються відповідником з мови перекладу: Серед представлених у серіалі: Phobe – Фібі [3]. Але при цьому такі приставки як «молодший» чи «старший» перекладають як загальну назву: Frank Buffay Jr. – Френк Буффе Молодший [3].
• Пейринги, так звані комбінації імен, з яких виходить одне загальне перекладають методом транскрибування: Ross + Rachel = Rosschel – Росчел [3].

При цьому помітно помилки та труднощі з якими стикаються кіноперекладачі. Основною проблемою є відсутність відповідників для емоційно забарвленої лексики або їх неточність, що призводить до спотворення змісту сказаного та перешкоджає його сприйняттю. Найчастіше такі випадки зустрічаються в перекладах сленгу та навмисно спотворених слів, які в оригінальному контексті надають сказаному особливий характер.

Для подолання цієї проблеми перекладачі часто звертаються до методу словотвору. Таким чином, створивши нове слово, або видозмінивши вже існуюче, вони мають змогу зберегти первинне значення слова, яке буде зрозумілим для конкретної культури. Схожим способом долається проблема перекладу авторських висловлювань. Їх найчастіше перекладають дослівно, наприклад, Joey doesn’t share food! – Джоуі не ділиться їжею![3], або, якщо це загальновідома фраза – то її відповідником.

Висновки. Таким чином, проаналізувавши лексику, представленому в першому сезоні серіалу «Друзі», були виявлені особливості перекладу кінотексту, як складової аудіовізуальної продукції. Під час аналізу лексики було виявлено тенденцію, що побутує в сучасному українському кіноперекладі. Як можна помітити, перекладачі загалом користуються методами власне перекладу, транслітерації та підбору україномовних відповідників. Проте існують і винятки, коли відповідника або немає, або він недостатньо точно, або й зовсім не передає змісту сказаного. Тоді перекладачі вдаються до створення нових слів, або спотворення вже існуючих, щоб надати їм особливого емоційного змісту, який притаманний англійському оригіналу. Такі нові слова часто входять у широкий вжиток, особливо серед молоді, деякі з них входять до категорії сленгу.

Список використаних джерел та літератури:

1. Некряч Т. Є. Через терни до зірок: труднощі перекладу художніх творів : навчальний посібник [для студентів перекладацьких факультетів вищих навчальних закладів] / Т. Є. Некряч, Ю. П. Чала. – В : Нова книга, 2008. – 200 с
2. Денисова Г. Чужой среди своих: к вопросу о переводе художественных фильмов и их восприятии в рамках иноязычного культурного пространства / Денисова Г //Университетское переводоведение. – СПб. Питер, 2006. – Вып. 7. – с.165
3. Crazy for Friends [електронний ресурс], режим доступу http://www.livesinabox.com/friends/season1.shtml (дата доступу 16.05.2020)

У статті визначено та розглянуто термін мовленнєвого впливу. Визначено основні принципи та типи впливу на підсвідомість людини через рекламу.

Ключові слова: мовленнєвий вплив, психолінгвістика, реклама, підсвідомість людини.

The term of speech influence is defined and considered in the article. The basic principles and types of influence on the human subconscious are determined.

Key words: speech influence, psycholinguistics, advertising, human subconscious through advertising.

Постановка проблеми. У XXI столітті телевізори та комп’ютери стали значною частиною щоденного життя людства. Кожної миті ми отримуємо безліч інформації, іноді, навіть, несвідомо. Користуючись сучасними технологіями, ми не завжди звертаємо увагу на реклами і оголошення під час перегляду фільму чи пошуку інформації в інтернеті. Проте, саме цей маленький компонент має вплив на нашу підсвідомість.  «РЕКЛАМА- популяризація товарів, видовищ, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників і т. ін.» [11]. Тобто, звертаючи увагу на даний термін, ми можемо сказати, що реклама, а точніше рекламний текст вміщує в собі певні методи впливу, щоб заохотити глядачів купити той чи інший товар або ж скористатися рекламованою послугою.  В даній статті ми дослідимо метод мовленнєвого впливу на свідомість людини та розглянемо його основні принципи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Дослідження реклами розпочалися відносно нещодавно. Декілька відомих дослідників та їхні праці: К. А. Айзенштейн і його книга «Як рекламувати з успіхом»; Т. Кеніг «Психологія реклами»; М. Мануйлов «Психологія реклами», праця американського філософа Ч. Осгуда «The Duality of Mind» (1944). З вітчизняних досліджень та публікацій можна відзначити мовознавців І.А.Бодуена де Куртене і Л. В. Щербу, А.А. Котова, Ю.К. Пирогова. Також, ще одним дослідником у даній сфері був Г. Мюнстерберг (німецько-американський психолог). Його теорії базувалася на дослідженні реклами та її емоційного впливу на людину.

Мета нашої статті розглянути метод мовленнєвого впливу,  як частини психолінгвістичної науки.

Виклад основного матеріалу.

Реклама – це своєрідне поєднання інформації, образів та графіки. Це можливість поширення тексту через засоби масової інформації, комунікації або ж рекламні агентства. Реклама — це комунікація між рекламодавцем та реципієнтом. Напевне, сучасний світ не можна уявити без реклами, яка з’являється в найнеочікуваніші моменти.

Ми не завжди хочемо звертати увагу на те, що не відповідає нашим потребам чи інтересам. Саме тому одним із таких чинників є  те, що реклама має у своєму контексті певну функцію умовляння та комунікації. Вона дає можливість привернути увагу та донести потрібну інформацію до споживача. Саме це підштовхує людину і немов підсвідомо змушує купити товар, адже «він так мені потрібен», чи скористатися в той момент взагалі непотрібною послугою. Такі чинники і формують попит на послугу та товар. Щоб реклама була ефективною, рекламіст повинен бути психологом або ж  проконсультуватися з фахівцем, щоб той допоміг вказати, на що більше звернути увагу покупця та які використати для цього засоби впливу.

Мета створення та використання реклами – це формування уявлень, образів та особливого відношення до предмета / об’єкта. Досягти цієї мети можливо, вплинувши на свідомість і сприйняття людини різноманітними методами та способами в залежності від конкретного завдання.

Одним з таких психолінгвістичних методів (психолінгвістика – наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб’єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи.» [5])  є «метод мовленнєвого впливу». Його завдання полягає у впливі на свідомість і поведінку люди з допомогою різноманітних мовленнєвих засобів. Це спонукає реципієнта змінювати погляди, думки або ж схиляти до певних дій. Мовленнєвий вплив – це немов керування людською поведінкою, що створюється за допомогою мови та невербальних засобів спілкування.

У вузькому колі мовленнєвий  вплив називають метафоричною фразою «подолання захисного бар’єру», в сенсі достукатися до підсвідомості людини. Якщо говорити про рекламу, то це вдала комбінація вербального та невербального спілкування, що вдало  передає інформацію реципієнту.

Для збільшення ефективності мовленнєвого впливу в рекламі необхідно дотримуватись основних принципів:

1. Принцип доступності (говорячи про рекламу, ми повинні врахувати такі факти, як те, що вона транслюватиметься по телевізорі і її бачитимуть люди будь яких вікових категорій, професій, соціального стану та ін. Тобто реклама повинна бути зрозуміла будь кому і ні від чого не залежати). «При планировании любой рекламной кампании одним из самых важных вопросов является: для кого предназначен рекламируемый объект» [10].
2. Принцип експресивності (використання різноманітних засобів виразності, тону, риторичних тропів, міміки, жестів та ін.)
3. Принцип асоціативності (даний принцип діє на уяву реципієнта та передбачає звернення його до певних асоціацій)

Мовленнєвий вплив — поширене явище, яке відбувається з допомогою трьох основних компонентів мовленнєвої комунікації, — агента, повідомлення та реципієнта. Типи мовленнєвого впливу становлять узагальнені групи прагматичних видів висловлювань, що виділяються на підставі цілісної комунікативної функції.

Під час створення реклами, рекламодавці використовують метод мовленнєвого впливу, зважують всі за та проти і виділяють основні фактори, які потрібні для впливу на підсвідомість клієнта. Психолінгвістика завжди супроводжує їх під час створення тексту реклами, сюжету, зображення і тд. Велика команда режисерів та організаторів обов’язково досліджують кожен елемент, образ чи фразу, щоб воно мало свою мету, та не ображало жодної соціальної, гендерної, релігійної та ін. груп людей.

Виділяють такі типи мовленнєвого впливу:

1. Соціальний вплив — вітання, прощання, вибачення тощо (Good day! Goodbye! Sorry!);

2. Вплив за допомогою художніх образів: розповідь (оповідання, розповідь про власний досвід або досвід іншої людини) і зображення (художній опис);

3. Інформування — звістка, відомості тощо;

4. Доведення — обґрунтування, тлумачення тощо;

5. Аргументація — впорядкування аргументів для переконання адресата;

6. Симульований діалог — питально-відповідні комплекси (- Hello! How are you? – Hi, good. And what about you?);

7. Умовляння — прохання, побажання тощо (Please! Now!);

8. Заклик — гасло, агітація (Hey! Let’s!).

9. Веління — заборона, дозвіл (No! Nope!);

10. Примус — погроза, залякування (Should, must);

11. Оцінка: естетична, похвала, схвалення, осуд (Perfectly, wonderfully) ;

12. Емоційний вплив — підбадьорення, висловлення (Good luck!);

13. Психічне програмування — формули кодування, вигуки, афективно-емоційні фрази, афірмація, «вставлені команди» (Hey!). [12]

 Висновки.

В даній статті ми розглянули мовленнєвий метод впливу на підсвідомість людини, як частину психолінгвістичної науки. Визначили основні типи впливу та виділили 3 головних принципи створення реклами.

Перспективи подальших досліджень.

Дана тема користуватиметься популярністю, оскільки психолінгвістика тільки починає активно розвиватися поруч з новими методами впливу та новими технологіями, що значно впливають та змінюють курс дослідження даного предмету.

Список використаних джерел та літератури:

1. Баскакова И.Л., Глухов В.П. Практикум по психолингвистике / Учеб. пособие для студентов педагогических и гуманитарных вузов. – М.: АСТ: Астрель, 2008. – 170 с.
2. Батра Раджив. Рекламный менеджмент / Раджив Батра, Джон Майерс, Дэвид Аакер. – 5-е изд. – М.; СПб.; К. : Вильямс, 1999. – 780 с.,
3. Бутенко Н.Ю. Соціальна психологія в рекламі; навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – 384 с.,
4. Джефкінс, Френк. Реклама: Практичний посібник. – К. : Знання, 2001. – 456 с.,
5. Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Вступ до психолінгвістики. – Острог: Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2002. – 168 с.
6. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики . – М.: Смысл, 1997. – 287 с.
7. Лебедев–Любимов А. Психология рекламы. – СПб., 2002. – 368 с.
8. Організація рекламної діяльності: Методичні матеріали для виконання практичних робіт. – К. – 2002. – 36 с.
9. Песоцкий Е. Современная реклама: Теория и практика. Ростов: Феникс, 2003. – 134 с.
10. Сергей Пронин. Рекламная иллюстрация. Креативное восприятие. — М.: Бератор-Пресс, 2003. — 96 с.
11. Словник української мови. Академічний тлумачний словник [Електронний ресурс] / /. – 1970. – Режим доступу до ресурсу: http://sum.in.ua/s/spryjmaty.
12. Тактовний та тактичний [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: https://studall.org/all4-15543.html.