Н.В.АНТОНЮК

Національний університет

«Львівська політехніка», 

кафедра  інформаційних систем та мереж

   Стаття містить аналіз вербалізацій в термінах концептосфери Військо на матеріалі  української художньої прози 21 ст. Схарактеризовано основні артефактні метафори з військової концептосфери.

    Ключові слова:метафора,  поетична мова,  семантика,  мовна картина світу, метафоричний образ, концепт, концептосфера, контекст.

The article analyzes verbalizations in terms of conceptosphere Military in modern Ukrainian prose of 21^stce. Basic metaphorical connotations and semantic fields within the conceptual sphere Military  have been  explored.

  Keywords: metaphor, poetic language, semantics, language picture of the world, metaphoric image, concept, conceptosphere, context.

   Актуальність дослідження зумовлена необхідністю дослідити вербалізації в термінах концептосфери Військо у творах української художньої прози з метою аналізу артефактних метафор для подальшого укладання спеціалізованих словників та аналізу змін у мовно-ціннісній картині світу українця на основі динаміки метафорикону.

Предметом дослідження є метафоричні вербалізації в термінах концептосфери Військов українській художній прозі  ХХI століття.

Джерела фактичного матеріалу. Розгляд вербалізацій в термінах концептосфери Військо здійснено на матеріалі сучасної української прози. Обрано авторів з оригінальними ідіостилями: Ліна Костенко, Марія Матіос, Дмитро Білий, Богдан Бойчук, Василь Барка, Іван Багряний, Люко Дашвар,  Марина Соколян, Тарас Прохасько, Юрій Андрухович, Олесь Вахній, Анатолій Дністровий, Лариса Денисенко, Ірен Роздобудько, Галина Вдовиченко. Вербалізації в термінах концептосфери Військо прослідковуються у прозі багатьох інших авторів, але в зазначених письменників вони є найбільш виразними та можуть значною мірою маніфестувати широкі значення концептів військової концептосфери.

Наукова новизна дослідження в тому, що проілюстровано основні вербалізації в термінах концептосфери Військо на основі опрацьованого матеріалу української художньої прози. Вперше виокремлено й досліджено вербалізації в термінах суперконцепту Військо з метою аналізу динаміки розвитку та його значення у мовній та ціннісній картині світу українця XXI століття.

Метафоризація відбувається у таких термінах концепту Військо : бомба, міна, стріляти, стріла, торпеда, артилерія, куля, лук, тятива, вибух, спалахнути, бенгальський вогонь, гвинтова ескадрилья, арсенал, полігон, щит, меч, зброя, вибуховий пристрій

У ході нашого дослідження була виділена ціла група фреймів, що входять до концептуального поля «Людина» та беруть участь у структуруванні змісту феномена «Військо». Проілюструємо прикладами :

Фрейм «Емоційні характеристики людини»

Слот «Запальний характер» вербалізовано через термін військової концептосфери Вибуховий пристрій : «Вважай, що справу маєш не з людиною, а з вибуховим пристроєм невідомої конструкції» [8:53]; Слот «Злість» вербалізовано термінами Стріляти, Спалахувати, Вибухати, Бомба : «Аліну наче підмінили. З її очей стріляли блискавки» [11:54]; «(Вона) не засвітилася – спалахнула зсередини сліпучим бенгальським вогнем» [6:211]; «При згадці про Стефку Поліна спалахнула, наче багаття, полите пальним…» [12:95]; «Та остання фраза зірвала – він раптом вибухнув, як бомба» [10]; «Цього фурії було досить і вона вибухнула раптом, як бомба»[10]. Слот «Мінливісь настрою» ословлено через термін Стріляти: «Всі ви, дурепи, все знаєте, а потім як стрілить…»[6:141].  Слот «Емоційна напруженість» вербалізовано термінами Тятива, Лук, Стріла : «Нараз Зоя спитала, як тятива лука, що пускає стрілу…» [4:63]. Слот «Різкий уривчастий сміх» знаходить вербальне оформлення через термін Вибух : «Вона памятала їхні однакові усмішки; вибухи сміху…»[6:241]. Слот «Гримаса від емоцій на обличчі» вербалізовано військовим терміном Міна : «Великін здивувався, всі інші зробили іронічні міни…» [10]; «Я зрозумів…- забурчав Ярик, скорчивши страждальницьку міну» [11:49]; «У виснаженої та знудженої жінки завжди кисла міна й прив’яла шкіра…»[13:43]; «Він став якийсь різкий : рвучкі рухи, нервовий голос, хряскання дверима, пісні міни»[10].

Фрейм «Естетичні характеристики людини»

Слот «Елементи одягу» вербалізовано термінами Стріла, Меч : «Віка трохи підвелася була їм назустріч, та стріли на панчохах наввипередки рвонули вгору…»[6:176]; «По одній з них (панчох) пробігла стрілка. Та стрілка ніби навпіл розкраяла Лізине серце» [15:36]. Слот «Кант на випрасуваних штанах» вербалізовано терміном Стріла : «…та з гострими, як меч, стрілками на штанях»[13:54].

Слот «Жінка з вираженою сексуальністю» вербалізовано терміном Бомба : «Вона секс-бомба, – відповідає Білинкевич, коли ви підіймаєтеся вгору крутими дерев’яними сходами» [10]»;

Фрейм «Моральні характеристики людини»

Слот «Сильна Сторона» вербалізовано через термін Зброя: «Вона- донька її коханого, плід зради, але разом з тим і зброя»[5:116];

Фрейм «Інтелектуальні характеристики людини»

Слот «Влучність думки та слова» вербалізується через термін Стріла : «Він умів захоплювати : його слова були гострі і чисті, як стріли» [4:61]; Слоти «Суб’єкт впливу» та «Засіб впливу» в українській художній прозі виражений через терміни Зброя та Полігон : «Вони так і не дізналися, чи був садівник лише сліпою зброєю в руках злочинця, чи свідомим спільником» [9:49]; «…Марченку загрожує на все життя залишитися медичним експонатом, живим полігоном для пошуку вакцини» [6:238]. «…ці цукрові пакетики…зараз не можуть вважатися доцільною зброєю проти його вселенського суму» [13:156].

Фрейм «Фізіологічні характеристики людини»

Слот Хвороба словесно виражений через термін Вибух : «Мігрень зачаїлась у скронях, готова до нового вибуху»[6:16] ;

Слоти «Вії», «Брови» вербалізовано через термін Стріла : «Олежкові вії злиплися чорними стрілами з білими вістрями солі…» [6:96]; «..кругле обличчя, брови–стрілочки…»[15:34].

Фрейм «Довкілля»

Слот «Артефакти» вербалізовано через термін Арсенал, Артилерія, Обезброювати : «Ніколи б не обізвала цей арсенал убогим (прилади невідомого призначення) [6:224]; «Сумки вигулькнули, вдарили по очах важкою артилерією, остаточно обеззброїли» [2:943].

Слот «Елементи живої природи» вербалізовано через термін Ескадрилья, Стріла, Торпеди : «Червоним небом  гасали бабки – рядами стрімких тіней, як гвинтова ескадрилья»[6:222]; «Ми підглядали разом сарни в лісі, що звертали на нас свої великі сумовиті очі і зникали потім як стріли в гущавині» [4:85]; «…косяк риб, здоровенних, чорних, схожих на невеличкі торпеди»[6:54]. Слот «Небесні світила» вербалізовано через термін Стріла: «Сонце слало свої пекучі стріли, а ми назбирали таки за цілий день півмішка удвох…» [4:109].

Слот «Елементи та характеристики населеного пункту» вербалізовано термінами Стріла, Ядерний : «Прямі, мов стріла вулички, нічим не схожі на кругові обороти Яроворота» [5:198]; «Повітря ласкаве, густе від пахощів міцного зілля та далеких вигуків ядерної мови»[4:152];

Слот «Зустріч для врегулювання стосунків» вербально виражено терміном Стріла  : «Вона билася з хлопцями, як її брати, ходила на «стріли» школа на школу, билася навіть з дівчатами…» [12:22].

На основі проаналізованого матеріалу в українському художньому дискурсі 21 ст. доходимо до висновку про те, що вербалізації в термінах військової концептосфери в українській художній прозі найчастіше характеризують Людину, при цьому терміни концептосфери «Військо» здатні виражати різні аспекти складної людської сутності : емоційні, фізіологічні, естетичні та інтелектуальні характеристики.  Вербалізації в термінах військової концептосфери також виступають виразниками Довкілля з його Артефактами, Природою та іншими феноменами.  Під час аналізу вербалізацій в термінах концептосфери Військо прослідковано, що вербалізації даних концептів  забарвлені яскавою метафорикою. Наведені приклади дають підстави узагальнити, що вербалізації в термінах Військової концептосфери є багатозначні і проектовані на різні сфери людської діяльності. Надалі намагатимемося проаналізувати вербалізації в термінах інших концептуальних сфер таких, як Техніка, Побут, Музика, а також зупинемо увагу на окремих термінах тих концептосфер, які репрезентують стиль автора і є виразником авторських асоціацій.

Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що вербалізації в термінах концептосфери Військо є метафорично забарвлені і є вагомі для осмислення проблем лінгвістичних артефактів, концептуального аналізу мовної свідомості та мовної картини світу.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Антология концептов / Под. ред. В.И.Карасика, И.А.Стернина.- М.: Гнозис, 2007. – 512 с.
2. Вдовиченко Галина. Купальниця. Роман.: Клуб сімейного дозвілля, 2012. – 197 с.
3. Вежбицкая А. Культурно-обусловленные сценарии и их когнитивный статус: Пер. с англ.// Язык и структура знания. – М.: Наука, 1990. – С. 63-85
4. Вовк В. Знамено : повісті і романи / Віра Вовк. – Л. : БаК, 2011. – 520 с.
5. Дара Корній. Зворотній бік світла. – Х. : КК «Клуб сімейного дозвілля», 2012 – 320с.
6. Дубинянська Яна. Козли : повісті / Я.Дубинянська. – К. : Факт, 2004. – 256 с.
7. Іващенко В.  Термін  концепт  у  психолінгвістичному осмисленні/  В.  Іващенко  //  Українська  термінологія  і  сучасність: Зб. наук. праць. – К.: КНЕУ, 2003. – Вип. V. – С.211 – 217.
8. Крук Назар.Звірі. – Львів. : Кальварія, 2009. – 128 с.
9. Лис Володимир «Маска» : Клуб сімейного дозвілля (КСД), 2012. — 320 с.
10. Лінгвістичний портал. Режим доступу: http://www.mova.info/corpus.aspx?l1=209
11. Макс Кідрук. Бот / передм. І. Геращенко. – Х. : Клуб Сімейного Дозвілля, 2012. – 480 с.
12. Міла Іванцова. Вітражі: Роман. – К.: Нора-Друк, 2010. – 205 с.
13. Надійка Гербіш. “Теплі історії до кави”. – Київ: “Брайт Букс”, 2012. – 168 с.
14. Попова З.Д., Стернин И.А. Очерки по когнитивной лингвистике. Воронеж, 2001, – 200 с.
15. Роздобудько Ірен. Ґудзик. Роман. – К.: Нора-Друк, 2011,

Г.Д. Темник

Міжнародний інститут освіти,

культури та зв’язків з діаспорою

Національного університету

«Львівська політехніка»

Львів

У статті окреслено основні завдання функціональної граматики, проаналізовано функціональні підходи, застосовувані в американському та європейському мовознавстві в аспекті потенційної теоретичної основи для створення функціональної граматики та визначено оптимальну функціонально-граматичну теорію формування функціональної граматики української мови.

Ключові слова: функціональна граматика, американський функціоналізм, європейський функціоналізм, теорія функціонально-семантичного поля, семантична функція.

В статье обозначены основные задачи функциональной грамматики, проанализировано функциональные подходы, применяемые в американском и европейском языкознании в аспекте потенциальной теоретической основы для создания функциональной грамматики и определено оптимальную функционально-грамматическую теорию формирования функциональной грамматики украинского языка.

Ключевые слова: функциональная грамматика, американский функционализм, европейский функционализм, теория функционально-семантического поля, семантическая функция.

This article outlines the main objectives of functional grammar, functional analysis approaches used in American and European linguistics in terms of potential theoretical basis for creating functional grammar and defines an optimal functional grammatical theory of the formation of functional grammar Ukrainian language.

Keywords: functional grammar, American functionalism, European functionalism, the theory of functional-semantic fields, semantic function.

Особливістю сучасних граматичних досліджень стало виникнення граматик різного типу – генеративної, комунікативної, функціональної. Важливого практичного застосування як для глибшого вивчення будови мови, так і для її прикладних аспектів, зокрема лінгводидактики, набули граматики останнього типу. У європейському мовознавстві відомі функціонально-граматичні теорії С. Діка, М. Хеллідея, Е. Мартіне, О. Бондарка.

Укладені граматики української мови, перші з яких з’явились ще у XVI–XVII ст., відповідають принципам формальної граматики, побудованої на узагальненнях, якими є граматичні одиниці, граматичні значення, граматичні категорії та форми. Необхідною умовою подальшого розвитку граматичних досліджень в українському мовознавстві є створення функціональної граматики української мови. У напрямку функціональних досліджень в українських лінгвістів є певні здобутки – «Нариси з функціонального синтаксису української мови» І. Вихованця, «Основи функціональної морфології української мови» А. Загнітка, «Нариси функціональної лексикології» Ф. Бацевича та Т. Космеди, окремі дослідження функціонально-семантичних полів української мови. Однак ці підходи досі не систематизовано у межах одної цілісної концепції функціональної граматики (ФГ) української мови, що є актуальним на сучасному етапі розвитку лінгвістики. У цій статті спробуємо, проаналізувавши основні функціональні підходи, визначити відповідні для створення ФГ української мови функціональні теорії, зважаючи на заздалегідь визначене розуміння ФГ.

У лінгвістичній літературі функціональну граматику визначають як «різновид граматики, об’єкт вивчення якої – функції одиниць мови і закономірності їх функціонування» [5, с. 565]. Це формулювання передбачає два напрямки аналізу – встановлення усіх потенційно можливих вживань мовних одиниць, тобто їхніх функцій, та визначення контекстуальних умов, за яких вживається мовна одиниця в усіх цих функціях. У зв’язку з цим, доцільним є зауваження Л. Костич, яка формулює призначення ФГ як «створення узагальненої лінгвістичної моделі правил використання одиниць мови» [2, с. 11]. Якщо у формальній граматиці мовні одиниці структурують за лексико-граматичними класами, граматичними категоріями та граматичними значеннями, то особливістю ФГ є спільність семантичних функцій, комунікативно-прагматичних реалізацій у мовленні. Об’єднання мовних одиниць за семантикою фактично дає змогу систематизувати способи та засоби реалізації комунікативних завдань, які виникають під час спілкування.

Вказане визначення ФГ – узагальнена на основі різних функціональних підходів модель граматики цього типу. Конкретизація цієї моделі, тобто те, якого типу функції розглядають та мовні одиниці яких рівнів є об’єктом аналізу, залежить від кожного конкретного функціонального підходу. Функціональна теорія, релевантна для створення ФГ повинна передбачати 1) максимально повне визначення семантичних функцій, які реалізовує мовець у процесі спілкування; 2) систематизацію мовних засобів, які виконують визначені семантичні функції; 3) визначення способів взаємодії мовних засобів для виконання визначених семантичних функцій.

У системі лінгвістичних течій функціоналізм представлений у дослідженнях американських та європейських науковців – Р. Д. Ван-Валіна, Дж. Ніколс, Дж. Байбі, І. Мана, С. Томпсон, Т. Гівона, У. Чейфа, Р. Томліна, Б. Фокс, С. Форд, М. Драєра, Е. Мартіне, С. Діка, А. Мустайокі, Г. Золотової, М. Всеволодової, Н. Слюсаревої, О. Бондарко, І. Вихованця, А. Загнітка, Ф. Бацевича і Т. Космеди.

Американський функціоналізм в основному зорієнтований на пояснення граматичних явищ дискурсом. А. Кібрик пояснює пріоритетність дискурсивного аналізу у функціональній лінгвістиці наступним чином: «Функціоналізм шукає пояснення спостережуваної мовної форми. Функціоналісти виходять із припущення, що форма значною мірою формується і пояснюється функціонуванням у реальному часі. Функціонування мови у реальному часі – це і є дискурс» [4, с. 308]. Закономірності побудови цілісних текстів досліджують автори Теорії риторичних структур (ТРС) та представники дискурсивно-орієнтованого напряму американського функціоналізму – І. Ман та С. Томпсон. Суть ТРС полягає у тому, що текст завжди має визначену мету (ціль, функцію), для досягнення якої риторичними відношеннями поєднуються дискурсивні одиниці – речення, частини речень, які можуть виступати ядрами чи сателітами. Автори ТРС будують графічні схеми риторичних структур, які відображають кількість ядер та сателітів у тексті, напрями залежності між ними, типи відношень. Графічні схеми риторичної структури – це лише деталізовані схеми, які могли б бути корисними при написанні логічних зв’язних текстів доповідей, рефератів, резюме та ін., подібно до загальновідомих складових будь-якого дослідження – вступу, мети, побудови робочої гіпотези, доведення, висновків. ТРС частково виконує лише 3-тє завдання із визначених у ФГ, встановлюючи способи поєднання мовних засобів синтаксичного рівня, залишаючи поза увагою способи утворення самої синтаксичної одиниці і визначення семантичних функцій цих одиниць.

Розглядаючи окремі теорії американського функціоналізму, варто звернути увагу на Референційно-рольову граматику (РРГ) Р. Д. Ван-Валіна, яка представляє морфо-синтаксичний напрям. У межах речення, за його термінологією клаузи, дослідник визначає семантичні ролі, які реально відображають виконувані складовими елементами речення функції, на відміну від формальних синтаксичних позицій підмета, присудка та ін. Ще однією перевагою РРГ є класифікація дієслів із одночасним визначенням логічної структури – набору аргументів, тобто залежних слів. Остання складова РРГ має практичне застосування під час встановлення правил поєднання лексичних одиниць. Недостатність цієї теорії для того, щоб стати основою формування ФГ, полягає у тому, що РРГ зосереджена лише на аналізі складових синтаксичних конструкцій, не торкаючи сфери функціонування цих одиниць у комунікації.

Американський функціоналізм, переосмисливши категорії традиційної граматики, спрямованої на дескрипцію, поставив за мету пояснення мовних явищ у дискурсі. Однак визначення мотивації мовних фактів не рівноцінне встановленню закономірностей їхнього функціонування, які б могли слугувати теоретичним підґрунтям створення ФГ. Окрім цього, американські функціоналісти орієнтуються на дослідження окремих мовних явищ у різних мовах, які в цілому не утворюють системи. Натомість ФГ як лінгвістична модель правил використання одиниць мови потребує системної теорії, у межах якої мовні явища були б охоплені максимально повно.

З цілеспрямованою проекцією на створення теоретичних основ ФГ будують свої дослідження європейські функціоналісти. Одним з перших у цьому напрямку є С. Дік, функціонально-граматична теорія якого «відображає базові предикації в конкретних мовних висловлюваннях, використовуючи систему правил вираження (маніфестації), яка визначає форму і порядок компонентів (конституентів)» [2, с. 59]. С. Дік досліджує функції мовних одиниць (семантичні, синтаксичні, прагматичні) у межах речень та їхні потенційні можливості, зумовлені семантичними та синтаксичними властивостями для творення нових конструкцій. Таким чином, дослідник формулює закономірності творення мовних одиниць синтаксичного рівня, що входить у компетенцію ФГ. Але, подібно до РРГ Р. Ван-Валіна, функціонально-граматичній теорії С. Діка бракує визначення функцій синтаксичних конструкцій та правил їхнього вживання у комунікації.

У європейському функціоналізмі виокремився як окремий напрям функціональний синтаксис (ФС), представниками якого є А. Мустайокі, Г. Золотова, М. Всеволодова, І. Вихованець. Зважаючи на те, що граматику в мовознавстві розуміють як взаємодію морфології та синтаксису, було б нелогічно розглядати можливі варіанти формування теоретичних основ функціональної граматики, ігноруючи теорії ФС.

В основі ФС, за А. Мустайокі, лежить принцип аналізу «від значення до форми», або по-іншому – «від семантичних структур до мовних засобів». Завдання цього функціонального напряму дослідник формулює так: «1) встановити семантичні категорії, які становлять основу опису; 2) описати ті мовні структури, які можуть бути вжиті у мові x під час вираження встановлених семантичних категорій; 3) визначити можливі обмеження у вживанні цих мовних структур» [3, с. 230]. За загальною ідеєю та завданнями, ФС відповідає потребам теоретичного підґрунтя ФГ, оскільки упорядковує мовні засоби за значеннями, які безпосередньо реалізовуються в мовленні, а не за граматичними класами та категоріями, які лише відображають парадигматичні відношення у системі мови, маючи опосередкований стосунок до вживання їх у процесі комунікації. Семантичні структури, які досліджує ФС, відображають функції мовних одиниць, порядок їхнього розташування, що дає можливість встановити правила побудови конструкції. До того ж ФС, визначаючи обмеження у вживанні тих чи інших конструкцій, встановлює тим самим закономірності функціонування їх у дискурсі, які повинна систематизувати ФГ. Однак, теорія ФС не передбачає дослідження потенційних можливостей сполучуваності предикатів чи інших складових семантичних структур, а також випускає з поля зору дослідження діалогічного мовлення і побудову текстів.

У зв’язку з цим оптимальною теоретичною основою створення функціональної граматики української мови є функціонально-граматична теорія О. Бондарка, основним принципом побудови якої є опис функціонально-семантичних полів (ФСП) аналізованої мови, тобто «двосторонніх (змістовно-формальних) угрупувань, сформованих граматичними (морфологічними і синтаксичними) засобами аналізованої мови разом із взаємопов’язаними з ними лексичними, лексико-граматичними і словотвірними елементами, які належать до однієї семантичної категорії» [1, с. 40]. Фактично опис ФСП виконує визначені вище 1-е та 2-ге завдання ФГ, встановлюючи семантичні функції (тут семантичні категорії), які реалізовують мовці у процесі комунікації  та систематизуючи мовні засоби, які виконують певну семантичну функцію, у межах ФСП. Щодо 3-го завдання, то О. Бондарко зазначає, що «у межах ФСП здійснюється й опис функціонування граматичних форм і конструкцій» [1, с. 40]. Окрім встановлення системи семантичних категорій, які формують відповідні ФСП, систематизації та структурування різнорівневих мовних засобів у межах кожної категорії, «важливо показати, як представлені елементи цього поля у висловлюванні, як вони реалізуються, взаємодіючи один з одним і з елементами інших полів, входячи у зміст висловлювання» [1, с. 45].

Таким чином, відповідною теорією для створення функціональної граматики української мови може слугувати функціонально-граматична теорія О. Бондарка, яка містить теоретичні принципи, спрямовані на розв’язання концептуальних завдань ФГ. У зв’язку з цим створення ФГ української моіви залежить від досліджень системи ФСП. На сучасному етапі українського мовознавства, зважаючи на актуальність цього питання, дослідження такого типу вже мають певні напрацювання, але, очевидно, ще не становлять цілісної системи і потребують доповнень.

1.     Бондарко А. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии / А. Боднарко. – Л., 1983. – 208 с.

2.     Костич Л. Основні засади функціональної граматики / Л. Костич. – К., 2004. – 79 с.

3.     Мустайоки А. Аспектуальность в теории функционального синтаксиса / А. Мустайоки // DieGrammatischenKorrelationen. – Graz, 1999. – С. 229-244.

4.     Современная американская лингвистика: фундаментальные направления / Под ред. А. А. Кибрика. – М., 2002. – 408 с.

5.     Языкознание. Большой энциклопедический словарь/ Гл. ред. В. Н. Ярцева. – 2-е изд. – М., 1998. – 685 с.

Я.М. Тагільцева

Полтавська державна аграрна академія

У статті досліджуються семантичні особливості назв кольорів в англійській мові ділового спілкування. Виділяється основна та периферійна групи кольоропозначень. Простежується динаміка їх функціонування.

Ключові слова: ділове спілкування, кольоропозначення, семантика.

В статье проводится исследование семантических особенностей названий цветов в английском языке делового общения. Выделяется основная и периферийная группы колоронимов. Прослеживается динамика их функционирования.

Ключевые слова: деловое общение, колороним, семантика.

The article deals with meaning peculiarities of colour terms in Business English. Main and peripheral colour groups are determined. Dynamic of their functioning is considered.

Key words: business communication, colour term, meaning.

У наш час, коли  в світі відбувається стрімкий економічний розвиток  і міжнародні відносини посідають чільне місце у сфері міжкультурної комунікації, ділове спілкування набуває надзвичайної актуальності та привертає увагу сучасних дослідників. Так, М.А. Шанаєва [1] глибоко вивчала онтологію загальновживаної термінології у лексиці ділового спілкування. Л.О. Юршева [2] детально розглядала динаміку відтворення мовлення в різних регістрах англійської мови ділового спілкування. У даному напрямку лінгвістики також активно працюють М. Дакворт,               Б. Маскул, Т. Трапп та ін.

Предметом нашої наукової розвідки виступають кольоропозначення в англійській мові ділового спілкування.Назви кольорів складають вагому частину лексичного словника англійської мови і активно використовуються в її різних тематичних шарах (повсякденного спілкування, аграрного напрямку, медичного, юридичного, ділового та ін.) Нашою метою є дослідити особливості семантики кольоропозначень у діловій терміносистемі сучасної англійської мови.

Спектр нашого наукового аналізу фокусується на 272 термінах англійської мови ділового спілкування. Групу основних колоронімів даного фахового спрямування становлять прикметники  red (65), blue (38), white (38), green (33),silver (26), black (22), інші позначення кольорів (golden, pink, grey, yellow) посідають периферійне місце.

Досліджувана нами категорія слів відіграє неабияку роль у створенні мовної картини світу, адже саме зорова інформація, на якій засноване вживання того чи іншого кольору, переважає у сприйнятті дійсності.

Відомо, що чорний колір сприймається на позначення чогось поганого, згубного, негативного, того, що несе  руйнування, занепад або смерть. Проте існує і зовсім протилежне сприйняття даного кольору. Так,  на Сході цей колір вважається символом добра, чистоти і досконалості. Що стосується вживання чорного кольору у термінах англійської мовиділового спілкування, то тут слід відзначити його традиційне трактування. Тож, лексема “black” вживається на позначення негативних явищ у метафоричному втіленні, як-то: blackeconomy (тіньова економіка), black–inkoperation (брудна оборудка), blackmarket (чорна біржа), blacktrading (нелегальна торгівля). У даній тематичній групі слів колоронім black набуває позитивного значення – прибутковості: blackink (дохід), intheblack (з позитивним сальдо, з прибутком). 

Загальноприйнятою є думка про те, що синій (або блакитний) колір є символом неба, тяжінням до чогось високого і духовного, атрибутом глибини і внутрішньої сили, уособленням свободи і приналежності до великого цілого. На нашу думку, з цим трактуванням пов’язані і такі терміни англійської мови ділового спілкування, як: blue–chipclient (VIP-клієнт), bluechip (першокласна промислова акція). Колоронім  blueвиступає не лише з переносним значенням в даній лексичній категорії, а й  функціонує із своїм прямим  значенням, характеризуючи  зовнішню ознаку предмету (колір): bluechips – блакитні фішки.  Лексема “blue” властива й англійському сленгу, надаючи експресивно-емоційного забарвлення мові ділового спілкування: bluebook (список), bluehair (вищий чином), blue–skybargaining (торг із запитом).

Відомо, що зелений колір – колір життя, молодості, відродження. Він символізує процвітання і початок чогось нового. В англійській мові ділового спілкування кольороназва “green” виступає із метафоричним значенням «недосвідчений»: greenman (недосвідчений працівник), greenlabour (робоча сила без підготовки), greenaudit – некваліфікована аудиторська перевірка, функціонує в термінах, семантика яких пов’язана з довколишнім середовищем (greeneconomy – екологічне господарство, greenpolicy – політика захисту довколишнього середовища), а також використовується у назвах грошових одиниць (greenpound – засіб розрахунку в Європейському економічному товаристві, greencurrency – зелена валюта). Зустрічаємо також кольоропозначення  “green” і в мові сленгу. Так, green – це паперові грошові банкноти, «гріни», гроші.

Білий колір часто використовується для підкреслення чистоти й природності оточуючого світу. Він характеризується досконалістю і завершеністю, демонструє абсолютне й остаточне рішення, повну свободу для можливостей й усунення перешкод. У термінах англійської мови ділового спілкування лексема “white” використовується як:

1) назва кольору ( black-and-white advertisement – чорно-біла реклама);

2) назва посад службовців (white–collarworkers – інженерно-технічні працівники, white–collaroccupation – професія службовця);

3) позначення стану неготовності (inthewhite – не відділений, whiteainthewhipsawed – неготовий);

4) ідіоматичний вираз (whiteelephant – оборудка, при якій витрати перевищують потенційний прибуток, whiteknight – дружній потенційний покупець акціонерної компанії).

Червоний колір поєднує в собі дві протилежні сторони життя: з одного боку – це повнота життя, свобода та енергія, а з іншого – ворожнеча, страждання й агресивність. У терміносистемі сучасної ділової англійської мови колоронім “red” також вживається як з позитивним, так і негативним значенням: red–hotsector – сектор, що динамічно розвивається,  getoutofthered – позбутися боргів, pulloutofthered – вийти із стану збитку; redfigures – цифри збитків, redinkoperation – збиткова операція, redinterest – негативний відсоток, redbalance – несприятливий баланс. Лексема “red” використовується у таких сленгових виразах, як: redapple (не член профспілки), redcarpet (знак особливої поваги), redink (борг), red–rogue (золота монета), redtape (бюрократія).

Англійській мові ділового спілкування властиве кольоропозначення “golden”. Золотий колір асоціюється, в першу чергу, із золотом, багатством, прибутком, успіхом і грошима. Тож, в даній терміносистемі лексема “golden” вживається на позначення значних привілеїв, переваг і винагород (goldenhandshake – звільнення з великою компенсацією, goldenparachute – контракт менеджерів з компанією про виплату великої винагороди у разі звільнення), важливих норм та правил (bankinggoldenrule – золоте правило банківської справи, goldenruleofaccumulation – золоте правило накопичення). Сленгові вирази з колоронімом  “golden” мають також позитивну семантику: goldenballs – солідний клієнт, goldenhandcuffs – прибавка до платні, щоб працівник не звільнявся.

У термінах ділової англійської мови присутній також і срібний колір (silver), значення якого, переважно, пов’язане із дорогоцінним металом – сріблом: silvercoin – срібна монета, silvermoney – срібні гроші, silverstock –срібний запас. Традиційне тлумачення срібного кольору виражається у прагненні  до свободи і долання всіляких перешкод. З подібною семантикою перегукується англійський сленг “silverhair” – старший за чином.

Рідше зустрічаємо у терміносистемі англійської мови ділового спілкування рожевий колір. Так, кольороназва “pink” використовується у наступних галузях ділового спілкування:

1) у банківській справі (pinkform – префенційна форма заявки на акції, що випускається публічно, pinksheet – список акцій та їх цін на позабіржовому ринку);

2) у сфері працевлаштування (pink–collarjobs – робочі місця у сфері обслуговування, pink–collarworker – працівниця канцелярії (торгівлі), pinkslip– повідомлення про звільнення).

У сленгу ділової мови колоронім “pink” представлений у таких виразах, як: apinktea – урочистий прийом, be “pinkcarded”– бути затвердженим, схваленим.

Сірий колір характеризує відносну легальність і правомірність певних дій. Так, в українській мові існують терміни, як-то: сіра бухгалтерія, сіра зарплата, сіра схема уникнення податків тощо. З цієї точки зору даний колір набуває відтінку нестабільності, невпевненості й нечіткості. Подібне спостерігаємо в англійській мові ділового спілкування: greymarket – позабіржовий ринок цінних паперів, нерегульований грошовий ринок; greyzone – район часткового безробіття; greyeconomy – тіньова економіка; greyimport – напівлегальний імпорт і т.ін.

Предметом нашого дослідження став також жовтий колір, який традиційно уособлює кмітливість, розум, справедливість, свободу тощо. В англійській мові ділового спілкування колоронім yellowвиконує «сигнальну» функцію, сприяючи концентрації уваги на важливості того чи іншого предмета або явища: YellowBook – Допуск до біржевих операцій, yellowsheets – торгово-промисловий розділ телефонного довідника, yellow–dogfund – сума хабарів, yellowdogcontract – трудовий договір, згідно якого працівникам забороняється вступати у профспілку, yellow–back – банкнота (золотий сертифікат).

Розглянемо структуру терміну англійської мови ділового спілкування, одним з компонентів якого виступає колоронім. Слід зауважити, що найчастіше кольороназва функціонує в якості першої частини складного слова у таких моделях, як прикметник+іменник (blue–sky, black–inkoperation, pink–collarjobs), рідше як прикметник+прикметник (red–hotsector), прикметник+дієприкметник (green–labelledproduct), прикметник+герундій (white–washing). Зустрічаємо також чотирикомпонентний термін з двома кольоропозначеннями (black–and–white–advertisement). Тож, назви кольорів беруть активну участь в створенні складних термінів ділової англійської мови. Дані  лексеми наповнюють термін значеннєвими відтінками та допомагають чіткіше передати його змістове навантаження.

Таким чином, колороніми є повноправними складовими терміносистеми англійської мови ділового спілкування. Семантика кольоропозначень в даній лексичній групі ґрунтується на їх метафоричному використанні, що призводить до формування мови сленгу в розрізі сфери ділової комунікації,рідше вони використовуються у прямому значенні.

Література

1. Шанаева М. А. Словарный состав английского языка делового общения: Онтология и эвристика: диссертация … кандидата филологических наук: 10.02.04. / М. А. Шанаева. – Москва, 2000. – 185 с.

2. Юршева Л. А. Воспроизведение и речетворчество в английском языке делового общения: диссертация ... кандидата филологических наук: 10.02.04. / Л. А. Юршева. – Москва, 2001.– 186 с.

Соловцова О. В. 

Горлівський інститут іноземних мов

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»

У статті проаналізовано граматичний зміст термінів “предикативність”, “предикатність”, “предикація”. Досліджено інтерпретацію цих понять з позицій вітчизняних та зарубіжних вчених.

Ключові слова: речення, предикат, предикативність, предикатність, предикація.

 В статье проанализировано грамматическое содержание терминов “предикативность”, “предикатность”, “предикация”. Исследованы интерпретации анализируемых понятий с позиций отечественных и зарубежных ученых.

Ключевые слова: предложение, предикат, предикативность, предикатность, предикация.

 The article provides the analysis of the grammatical essence of the terms “predicativity”, “predication”. The interpretations of the analyzed notions from the position of domestic and foreign scientists are investigated.

Key words: sentence, predicate, predicativity, predication.

Актуальним напрямком сучасної лінгвістики є поглиблене вивчення проблеми репрезентації семантичної структури речення формально-граматичними засобами. Це зобумовлено намаганням мовознавців уточнити таксономію синтаксичних одиниць на нових методологійних засадах, унормувати граматичну термінологію. У цьому аспекті особливе зацікавлення становить аналіз категорії предикації, що детермінує найважливіші характеристики речення як мінімальної комунікативної одиниці мови. У реченнєвотвірному механізмі мови конструктивна роль належить предикату, який своєю семантико-синтаксичною валентністю прогнозує кількісний та якісний склад субстанційних синтаксем, указує на їхні семантичні функції та відношення між ними. У зв’язку з переорієнтацією лінгвістичних досліджень за напрямком від значення до форми особливої актуальності набувають проблеми з’ясування специфіки категорії предикації, співвідношення понять “предикація”, “предикативність” і “предикатність”, свідченням чого є низка наукових розвідок Й. Ф. Андерша, Н. М. Арват, Н. Ф. Баландіної, І. Р. Вихованця, М. В. Всеволодової, К. Г. Городенської, Н. В. Гуйванюк, А. П. Загнітка, В. І. Кононенка, О. В.Кульбабської, М. В. Мірченка, І. І. Слинька, К. Ф. Шульжука та ін.

Представники різних підходів у досліджені семантики речення відзначають значущість предиката як центрального компонента речення. У фаховому виданні “Українська мова: енциклопедія” подано кілька визначень предиката: “1) формальна категорія синтаксису; те саме, що присудок (граматичний предикат); 2) семантична категорія синтаксису; термін, який означає приписувану суб’єктові ознаку (семантичний предикат); 3) основний зміст повідомлення, його ядро, рема (комунікативний предикат); 4) частина речення, що відповідає предикату судження (логічний предикат)” [4, с. 518–519]. У західноєвропейській лінгвістичній термінології поняття “предикат” використовується на позначення частини речення, що відповідає повідомлюваному, а також головного компонента цієї частини. Отже, власне-предикат ототожнюється з присудком, що постає вельми недоречним, оскільки предикат є насамперед змістовим аналогом присудка.

Незважаючи на велику кількість праць, присвячених вивченню предикативності, у лінгвістиці немає загальновизнаного визначення цього поняття. Необхідність упорядкування поняттєво-термінологічного апарату синтаксичної теорії визначає актуальність дослідження предикативності як базової категорії речення.

Метою дослідження є аналіз поглядів сучасних лінгвістів щодо понять “предикативність” та “предикація”. Заявлена мета передбачає вирішення таких завдань: проаналізувати вияви предикативності та предикації в мовній системі; встановити зв’язок предикативності з іншими категоріями речення; з’ясувати корелятивність понять предикація, предикативність, предикатність.

В історії лінгвістики можна побачити, що поняття предикативності і предикатності часто перетинаються і їх навіть ототожнюють. Так, деякі мовознавці, зокрема О. О. Селіванова, висувають твердження, що поняття “предикатність” і “предикативність” як логічне відношення й ознака речення “є настільки злитими та взаємно детермінованими, що навряд чи варто їх розділяти” [17, с. 459–460].

Натомість інші дослідники в царині лінгвістики переконані, що саме за умови чіткого розмежування й уточнення понять предикативність, предикація та предикатність можна аналізувати категорійну природу речення як багатоаспектної синтаксичної одиниці. Як зазначає І. Р. Вихованець, синтаксичні категорії предикативності, предикації та предикатності неоднорідні за своєю природою і стосуються різних внутрішньоаспектних відмінностей [3, с. 31]. Мовознавець ґрунтовно розв’язав питання про кореляцію граматичного та актуального членування речення. На думку І. Р. Вихованця, закріплену в сучасному мовознавстві, комунікативну категорію предикативності як комплексну категорію, що охоплює категорії часу, модальності й персональності, потрібно називати терміном “надкатегорія реченнєвої актуалізації” та доповнити останню ще одним складником – категорією актуального членування. Предикатність, за І. Р. Вихованцем, – семантико-синтаксична категорія речення, властивість предикатного елемента передавати сукупність значень власне-ознаки і в типових виявах функціонувати в ролі центрального компонента семантико-синтаксичної структури речення [3, с. 30]. У такому тлумаченні речення-висловлення в тексті – це триядерна структура, комунікативне ядро якої оформлене надкатегорією актуалізації, формально-синтаксичне ядро – категорією предикативності, що вказує на стосунок речення до дійсності, на взаємозв’язок (взаємозалежність) головних членів у простому двоскладному реченні або репрезентує специфіку односкладного простого речення, у якому предикативність нерозчленовано виражає один компонент – головний член; семантико-синтаксичне ядро – категорією предикації, що стосується суб’єктно-предикатних відношень у їх абстрагованому від комунікативних категорій модальності, часу, особи й актуального членування речення вияві [3, с. 29].

Висловлений І. Р. Вихованцем погляд щодо семантичних складників категорії предикативності (синтаксична модальність, синтаксичний час й синтаксична особа) тотожний з лінгвістичними підходами В. В. Виноградова (вперше обґрунтував поняття предикативності), П. О. Леканта, М. В. Мірченка, О. Б. Cиротініної, які під терміном “предикативність” із заявленими семантичними складниками розуміють синтаксичну категорію, яка виражає відношення повідомлюваного до дійсності, формуючи тим самим речення як комунікативну синтаксичну одиницю [2, с. 12; 10, с. 6; 13, с. 194; 18, с. 52]. Предикативність виражається за допомогою морфологічних і синтаксичних засобів (дієслівні форми,співвідношення членів речення, інтонація, порядок слів), що формують сутність граматичної форми речення [10, с. 7-8].

Поняття “предикативність” О. П. Лекант не відмежовує від категорії предикації, розуміючи останню як приписування ознаки предмету висловлення за допомогою двох компонентів речення, що сполучаються між собою [10, с. 11]. У структурі речення оформлюються основна предикація, що має модально-часову характеристику і виявляється в предикативній основі речення, і додаткова предикація.

Предикатність у лінгвістичній концепції М. В. Мірченка – це семантико-синтаксична надкатегорія, властива реченню як відповідному мовному і мовленнєвому утворенню. Суть предикатності як категорійного явища ґрунтується на функційній специфіці мовних ресурсів представляти домінанту предиката у реченнєвій структурі. Предикатність – це семантична сутність, запрограмована системними відношеннями у міжкомпонентній структурі речення. Це семантико-синтаксична надкатегорія, узагальнене абстрактне поняттєве явище віртуального реченнєвого рівня [13, с. 113].

М. В. Мірченко пропонує розрізняти два різновиди реченнєвої категорії предикативності: 1) предикативність як комплексну категорію, надкатегорію, що виражає відношення повідомлюваного в реченні до дійсності, формує речення як комунікативну синтаксичну одиницю і складається з трьох підкатегорій (синтаксичного часу, модальності й персональності); 2) предикативність (тобто предикативний зв’язок) як формально-синтаксичну категорію, що стосується тільки двоскладного простого речення з виділюваними в ньому двома головними членами речення – підметом та присудком і вказує на синтаксичний зв’язок (взаємозв’язок) між підметом і присудком. [13, с. 194].

А. П. Загнітко зазначає, що предикативність є граматичним втіленням предикації, і відповідно, планом вираження (форми) для речення, результатом акту предикації [6, с. 283]. У цьому аспекті предикація – це “акт співвіднесення віртуального речення з презентованою екстралінгвальною денотативною ситуацією цілим комплексом морфологічних і лексичних засобів, домінування серед яких дієслівних є незаперечним фактом” [6, с. 287]. Предикатність – семантична ознака мовного вираження [6, с. 545], постійна типізація предиката як особливої семантичної сутності у формі структурних схем речення “зумовила закріплення певних сем у структурі самої лексеми на віртуальному рівні і визначає рівень її предикатності” [6, с. 295]. М. І. Лещенко справедливо підкреслює, що “віртуальному реченню властива предикатність, а актуальному – предикативність. Предикатність речення полягає в його організації навколо предиката і в його суб’єктно-предикатному членуванні, а предикативність – у віднесеності змісту речення до дійсності”[11, с. 31]. Дослідження предикативності, за А. П. Загнітком, повинно відштовхуватись: 1) від встановлення засобів і носіїв предикативності, 2) визначення специфіки корелятивності / некорелятивності типу мисленнєвої операції й відповідного предиката [6, с. 283].

За переконливим твердженням А. П. Загнітка, “розмежування предикації і предикативності є вельми суттєвим, оскільки воно є базовим у розмежуванні семантичної елементарності / неелементарності речення” [6, с. 421]. Предикація – це “позамодальне і позачасове сполучення субстанції з ознакою, суб’єкта з предикатом” [19, с. 248], а “предикативність – це сполучення суб’єкта з предикатом в актуалізованому щодо модальності і темпоральності вимірі” [6, с. 421].

Предикація в такому її розумінні належить не всьому реченню, а лише його пропозиційній частині, оскільки іменник і дієслово, що виражають субстанцію й ознаку відповідно, – це мовні елементи, які представляють, по-перше, пропозицію, і, по-друге, предикативний мінімум речення. Речення, організовані у вигляді суб’єктно-предикатної структури, в розчленованому вигляді виражають структуру думки – її предмет (суб’єкт) і ознаку (предикат).

За формального підходу виявлення сутності предикації пов’язане з не менш дискусійною проблемою предикативності як релевантною граматичною ознакою простого речення. Подекуди предикацію розуміють як відношення між елементами двоскладного речення, передусім між підметом і дієсловом-присудком, фактично ототожнюючи категорії предикативності й предикації (Є. К. Тимченко, О. Н. Синявський, С. С. Смеречинський).

Введене О. М. Пєшковським поняття присудковості не ототожнюванеповною мірою з поняттям предикативності. Мовознавець кваліфікує присудковість як “граматичну категорію, точніше, найважливішу з категорій, оскільки вона міцно зчеплює мовлення з мисленням” [15, с. 172]. На думку мовознавця, присудковість – не лише те, що робить присудок присудком; без цього головного члена взагалі немає речення. Розширюючи у такий спосіб поняття присудка й водночас не відмежовуючи його від предиката (порівн.: “присудок інакше називається предикат, … а сам процес вираження думки за посередництвом “присудкових” слів і форм – предикуванням або предикацією”)[15, с. 182], О. М. Пєшковський ототожнює речення і судження, мову й мислення.

Г. П. Мельников уважає, що під предикацією варто розуміти будь-який розумовий акт, тобто зміну структури свідомості, що протікає під впливом сприйнятих знаків. Послідовність мовних знаків, що викликає хоча б єдину предикацію, автор пропонує називати повідомленням. Г. П. Мельников розуміє предикацію як перетворення, що забезпечує “формування нового, вивідного, знання у свідомості слухача”, водночас вона має відношення до розшифровки повідомлення реципієнтом, до вивідного знання, що актуалізується в комунікативному акті у свідомості одержувача інформації [12, с. 152].

За комунікативно-функційного підходу (М. В. Всеволодова, І. П. Распопов) предикацію розглядають як репрезентант висловлення, до того ж у типових випадках предикація збігається з категорією актуального членування: фокус теми – предикований, а фокус реми – предикувальний компонент [9, с. 29].

Потребу використання лише морфологічного критерію до вивчення предикативності обґрунтовує І. Огієнко, також уважаючи дієслово основним репрезентативом цієї категорії, оскільки воно – “дієва чи часова прикмета підмета як головного діяча речення” [14, с. 103]. Відношення між елементами речення – суб’єктом (підметом) і предикатом (присудком) – він кваліфікував як “предикування”[14, с. 119].

Лінгвістичні одиниці “предикативність”, “предикація” та “предикатність” О. О. Потебня розглядав як втілення мисленнєвої діяльності, виявляючи універсальні механізми, актуальні для будь-яких аспектів реального життя слова, говорячи про “зв’язування двох одиниць думки; пояснюваного (психологічний суб’єкт) і пояснювального (психологічний предикат)” [16, с.81]. Предикативний зв’язок (за О.О. Потебнею, “граматична форма особового дієслова”) є головним в реченні. Релевантною ознакою речення, на думку О. О. Потебні, є його предикативність, тобто властивість присудка поєднуватися з підметом для творення речення; головним носієм предикативності з членів речення є присудок, з частин мови – дієслово.

Категорія предикативності, як зазначає М. Я. Блох, пов’язує два діалектично протилежні аспекти речення – мовленнєвий і мовний – і включає речення на рівні типізованої моделі в знакову систему мови. Отже, предикативність – синтаксична модальність як особлива мовна властивість речення, що реалізує його якісну визначеність безпосередньо як речення. [1, с. 97].

Центр предикації, за М. Я. Блохом, формує особове дієслово, і сутнісні предикативні значення передаються через його граматичні категорії, насамперед категорії часу і способу. Однак предикація так само виявляється в інших формах і елементах речення, які встановлюють відношення названих предметів і явищ до дійсності [1, с. 97–98]. Предикація (предикативна семантика) може виражатися також інтонацією, порядком слів, різними службовими словами.

Г. Г. Поцепцов розглядає предикативність як спосіб актуалізації позамовної дійсності, синтез суб’єктивного та об’єктивного [7, с. 164]. На думку лінгвіста, у плані історичного розвитку предикативність є первісним, найзагальнішим усвідомленням людиною дійсності, предикація – “продукт” його еволюції, “концептуально-структуроване (розчленоване на концепти та об’єднане в структуру) усвідомлення людиною навколишнього середовища, а точніше – усвідомлення своєї особи в ньому” [5, с. 70].

Отже, аналіз основних шкіл і напрямків, які вивчають категорії предикації та предикативності, засвідчує, що ці поняття безпосередньо пов’язані з теорією речення або висловлення. Вивчення предикації в аспекті її значущості щодо формування речення як елементарної комунікативної одиниці має тривалу історію і характеризується наявністю подеколи протилежних поглядів на її природу. Існуючі погляди на сутність поняття предикативності прийнято зводити до трьох основних точок зору: денотативної (семантичної), логічної і синтаксичної, що полягають відповідно: 1) у співвіднесенні висловлювання з конкретною ситуацією; 2) в поєднанні суб’єкта з предикатом, який позначає предмет думки та ознаку, що нею наділяється суб’єкт; 3) в поєднанні структурних членів речення – підмета і присудка, наділених певними граматичними характеристиками [6, с. 283]. На основі проаналізованого у розвідці матеріалу можемо говорити про те, що в сучасній лінгвістичній думці існують погляди щодо необхідності чіткого розмежування категорій предикації, предикатності та предикативності як таких, що співвідносяться з різними аспектами речення (І. Р. Вихованець, А. П. Загнітко, М. В. Мірченко) або ж фактичного ототожнення категорій предикативності та предикації (О. Н. Синявський, С. С. Смеречинський, Є. К. Тимченко) при погляді на предикацію як відношення між елементами двоскладного речення, насамперед між підметом і дієсловом-присудком. Зважаючи на виокремлені підходи до визначення статусу категорій предикації і предикативності, аналіз семантичних складників категорій, ми, вслід за І. Р. Вихованцем, А. П. Загнітком, О. В. Кульбабською та іншими мовознавцями, схильні вважати, що предикація і предикативність як поняття існують окремо, виступаючи планом змісту і планом вираження для речення відповідно, реалізуючи в цілому комунікативні потенції речення як багатоаспектної синтаксичної одиниці, а значущість цих категорій для осягнення лінгвістичного внутрішнього змісту речення зобумовлює перспективи подальшого дослідження.

Література

1.     Блох М. Я. Теоретические основы грамматики [Текст] / М. Я. Блох. – М. : Высш. шк., 2002. – 160 с.

2.     Виноградов В. В. Некоторые задачи изучения синтаксиса простого предложения [Текст] / В. В. Виноградов // Вопросы языкознания. – 1954. – №1. – С. 3–29.

3.     Вихованець І. Р. Навколо проблем предикативності, предикації і предикатності [Текст] / І. Р.  Вихованець // Українська мова. – 2002. – №1. – С. 25–31.

4.     Вихованець І. Р. Предикат [Текст] / І. Р.  Вихованець // Українська мова : енцикл. – 2-ге вид., випр. і доп. – К. : Вид-во “Укр. енциклопедія” ім. М. П. Бажана, 2004. – С. 518–519.

5.     Жаборюк О. А. Про мовний і логічний аспекти предикації (на матеріалі англійської мови) [Текст] / О. А. Жаборюк // Мовознавство. – 2000. – №1. – С. 69–74.

6.     Загнітко А. П. Теоретична граматика сучасної української мови. Морфологія. Синтаксис [Текст]/ А. П. Загнітко. – Донецьк : ТОВ “БАО”, 2011. – 992 с.

7.     Иванова И. П. Теоретическая граматика современного английского язика : учебник [Текст] / И. П. Иванова, В. В. Бурлакова, Г. Г. Почепцов. – М. : Высш. школа, 1981. – 285 с.

8.     Касевич В. Б. Семантика. Синтаксис. Морфология [Текст] / В. Б. Касевич. – М. : Наука, 1988. – 310 с.

9.     Кульбабська О. В. Вторинна предикація у простому реченні [Текст] / О. В. Кульбабська. – Чернівці : Чернівец. нац. ун-т, 2011. – 672 с.

10.            Лекант П. А. Синтаксис простого предложения в современном русском языке : Учеб. пособие для филолог. спец. пед. ин-тов [Текст] / П. А. Лекант. – М. : Высш. шк., 1986. – 176 с.

11.           Лещенко М. И. Виртуальный и актуальный аспекты предложения [Текст] / М. И. Лещенко. – Мн. : Вышэйш. шк., 1988. – 132 с.

12.           Мельников Г. П. Сущность предикации и способы ее языкового значения и структура предложения [Текст] / Г. П. Мельников // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения : сб. ст. – М.: Наука, 1969. – С. 116–126.

13.           Мірченко М. В. Структура синтаксичних категорій : [монографія] [Текст] / М. В. Мірченко. – Луцьк : РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. – 393 с.

14.           Огієнко І. Історія української граматичної термінології [Текст] / І. Огієнко // Записки Українського наук. т-ва. – К., 1948. – Кн.1. – С. 94–129.

15.           Пешковский А. М. Русский синтаксис в научном освещении[Текст] / А. М. Пешковский. – изд. 7-е. – М., 1956. – 524 с.

16.           ПотебняА. А. Из записок по русской грамматике : в 4 т. Глагол [Текст] / А. А. Потебня. – М. : Просвещение, 1977. –Т. 4. – 406 с.

17.           Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми : [підручник][Текст] / О. О. Селіванова. – Полтава : Довкілля-К., 2008. – 712 с.

18.           Сиротинина О. Б. Лекции по синтаксису русского языка [Текст] / О. Б. Сиротинина. – М. : Высш. шк., 1980. – 142 с.

19.           Степанов Ю. С. Имена, предикаты, предложения (семиологическая грамматика) [Текст] / Ю. С. Степанов. – М. : Едиториал УРСС, 2004. – 360 с.

20.           Степанов Ю. С. Семиотические структуры языка (три функции и три формальных аппарата языка) [Текст] / Ю. С. Степанов // Изв. АН СССР, Сер. Лит-ры и языка. – Т. 32. – 1973. – №4. – С. 340–355.

21.           Thomas J. Meaning in Interaction. An Introduction to Pragmatics [Text] / J. Thomas. – Longman, 1995. – 430 p.

О. П. Снєжик,

Національний технічний університет України “КПІ”, м. Київ

У статті йдеться про структурно-семантичні та перекладацькі особливості французьких термінів-неологізмів із автомобільної галузі.

Ключові слова: неологізм, термін, термінотворення, науково-технічний переклад, перекладацький відповідник.

 В статье идет речь о структурно-семантических и переводческих особенностях французских терминов-неологизмов из автомобильной отрасли.

Ключевые слова: неологизм, термин, образование терминов, научно-технический перевод, переводческое соответствие.

 The article deals with structural-semantic and translation peculiarities of French neologism-terms from automobile branch.

Key words: neologism, term, term-formation, scientific-technical translation, translation-equivalent.

Постановка проблеми. Процес утворення нових слів відзеркалює загальні тенденції розвитку мови, які зумовлені взаємодією внутрішніх і зовнішніх чинників. Серед останніх – потреби суспільства у вираженні нових понять, які є своєрідним продуктом науково-технічного прогресу, розвитку культури, засобів масової комунікації, результатом змін соціальних відносин та загального прискорення темпу життя суспільства.

“Зміна умов функціонування мови за доби науково-технічної революції, необхідність спеціалізації словника у відповідних галузях знань зумовили зростання спеціальних термінологій” [2, с. 93].

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питання загальної та спеціальної неології постійно перебувають у полі зору сучасних вітчизняних і зарубіжних мовознавців (Ю.А. Зацний, О.І. Чередниченко, Л.П. Попко, В.І. Заботкіна, А.А. Брагіна, Ю.С. Сорокін, Н.З. Котєлова, Ж.-Ф. Саблероль, С.Кюзен-Перш та ін.). Неологізми досліджуються в рамках різних лінгвістичних теорій й на матеріалі різних мов та галузей.

Разом з тим, структурно-семантичні й перекладацькі особливості термінів у галузі сучасного автомобілебудування не були предметом спеціального вивчення, попри те, що ця галузь знаменується стрімким розвитком і новими винаходами й проектами у всьому світі, а відтак зростає потреба в міжнародному обміні науково-технічною інформацією та перекладі.

Ці чинники зумовлюють актуальність даного дослідження, яке ставить на меті з’ясування зовнішніх факторів значного збагачення сучасної французької автомобільної термінології та встановлення деяких лексичних закономірностей перекладацької діяльності в автомобільній сфері. Об’єктом його виступаєфранцузька неологічна термінологія із автомобільної галузі, яка значно збагатилася на межі XX – XXI століть мовними інноваціями.

Предметом вивчення ми обрали структурно-семантичний та перекладацький аналіз “автомобільних” неологізмів французької мови.

Матеріалом дослідження слугувала французька термінологічна база неологізмів “France Terme”, укладена Délégationgénérale à lalanguefrançaiseetauxlanguedeFrance [3], словники, франкомовні та україномовні матеріали мережі Інтернет, матеріали друкованих наукових, публіцистичних та рекламних видань.

Наукову новизну ми вбачаємо в тому, що аналіз лексичних особливостей перекладу проводиться саме на матеріалі сучасної термінологічної франкомовної бази термінів та корпусу матеріалів, які відбивають інновації в автомобільній галузі.

Найбільш загальні спостереження за матеріалом дослідження дозволяють нам виділити серед зовнішніх чинників терміноутворення у сучасній автобудівельній галузі наступні:

1.Науково-технічний прогрес: розробка й поява нових деталей, нових/альтернативних видів палива, винайдення спеціальних гаджетів, які використовуються як для покращення технічних характеристик, так і для комфорту й безпеки водія та пасажирів на борту автомобіля. Наведемо лише кілька прикладів таких термінів-неологізмів: bouton SOS, m — кнопка вигуку технічної підтримки PEUGEOT ASSISTANCE в нових моделях машин Peugeot. Така служба підтримки працює цілодобово та доступна у 10 країнах Європи як то: Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Португалія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Швеція, Австрія, а з 2011 року також обслуговує Великобританію, Польщу та Данію; appel d’urgence automatique, m — автоматичний вигук технічної підтримки; système de navigation (le GPS), m — супутникова система навігації, GPS; aide au freinage d’urgence (AFU), f — електронна система безпеки гальмування, сконструйована для керування напругою в гідравлічній системі гальм. У випадку екстреного гальмування та недостатньої сили, прикладеної на педаль гальм, вона самостійно підвищує напругу гальмівної магістралі, роблячи це швидше, ніж на те здатна людина; système ESP, m — система електронного контролю стійкості, один з прикладів, що яскраво демонструє метафоричну модель “автомобіль – комп’ютер”, зафіксовану у роботі Ю.А. Зацного [1, c. 47]. Така система дозволяє за допомогою комп’ютеру керувати моментом сили колеса, одночасно одного або декількох; télématique, m – система різноформатного (стільникового, Інтернет) зв’язку, яким обладнаний автомобіль.

Постійно конструюються нові класи і моделі автомобілів. Так, у серійне виробництво запущено автомобіль, що поєднує в собі кращі риси автомашин різного класу, зокрема місткість, економічність і “спортивність”, тобто естетичність і швидкість, і в той же час за ціною набагато дешевший за елітні автомобілі. Він позначається словом crossover, m – кросовер (від англ. cross-over vehicle) або 4х4, що відтворюється у сленговій українській мові метонімією Джип, у підмові ж галузі вдаються до описового перекладу: автомобіль із кузовом типу “універсал” та системою повного приводу.

2.  Урбанізація, що характеризується, зокрема, нововведеннями у правилах дорожнього руху та втілює алгоритм «інновація – реакція, дії пристосування суспільства», процес чого повністю відображається у підмові автомобільної галузі: autocariste, m— підприємець, що займається міжміськими автобусними перевезеннями; alarme, f anti-intrusion — система охоронної сигналізації; éthylotest électronique, m — електронний алкотестер; siège, menfant — дитяче автомобільне крісло.

3.  Підвищення екологічних стандартів в аспекті сталого розвитку європейських країн: поява номінацій на позначення біоавтомобілей та біопалива. У деяких “альтернативних автомобілях” замість звичайного дизельного пального уже використовується biocarburants, m – біопаливо із його різновидом biodiesel, m – біодизельне пальне тощо. Серед “альтернативних автомобілів” відзначаємо voiture, f hybride, voiture, f « flex fuel » –гібридні автомобілі, обладнані як двигуном внутрішнього згоряння, так і електромотором, або здатні працювати на двох видах палива: бензині та етанолі. Зафіксовано термін, який використовують екологи на позначення палива, що шкодить оточуючому середовищу: nécrocarburant—неекологічне паливо. Існує вже й véhicule, m 100% électrique — електромобіль, з новими характеристиками та обладнанням для заправки: une capacité de chargement — можливість підзарядки автомобіля.

4.  Суспільні феномени. Економічна криза 2009 р. ще більше загострила ситуацію із викраденням автомобілів, що сприяла появі цілої низки термінів на позначення цієї ситуації:piraterieroutière, f — крадіжки на дорогах, викрадення автомобілів; її учасників: piratedelaroute,m — злодій, що викрадає автомобілі. З’являється “технічна” відповідь на цей соціальний феномен: télésécurité, f— інтегрована система електро- та телебезпеки; systèmed‘appeld‘urgence, m—аварійна служба; dispositifantidémarrage, m— іммобілайзер (засіб проти викрадення автомобіля).

З’являються й нові “економні” та “екологічні” форми використання автомобіля: covoiturage, m, яке відтворюється в українському перекладі описово: спільне використання автомобіля.

Цінність людського життя впливає на зміни правил дорожнього руху, посилення контролю за ними та технічні інновації: pré-tendeur, m— прилад, що натягує ремінь безпеки під аварії;  installationdesurveillanced‘allure, f— автоматична система керування швидкістю. Із збільшенням нічних перевезень та взагалі поїздок на автомобілі вночі через більшу розвантаженість доріг з’являється affichagenocturnedeconfort,f— нічна панель.

Багато нових реалій пов’язані із логістикою взагалі та із логістикою автомобілів зокрема. Наприклад: евакуатор називають dépanneuse, f; navette, f— комунальний транспортний засіб-експрес, що здійснює обмежену кількість зупинок або не здійснює зупинок взагалі між двома пунктами.

Аналіз корпусу неологічних даних французької автомобільної термінології дозволив нам констатувати інтенсивне використання французькою мовою даної підгалузі внутрішньомовних ресурсів (афіксальної деривації, словоскладання, конверсії, переосмислення – ресурсів семантичної та формальної неології), а також запозичення іншомовних термінів, завдяки чому утворився вагомий термінологічний шар “автомобільної” лексики (близько 200 одиниць). Розглянемо тут основні з них.

Досліджені неологізми автомобільної сфери найчастіше виражені іменниками (caravane,f;métis,m; dérapeur,m; citadine,f; voiturettef, refroidisseur, m; hybridation,f; monospace,m; décalage,m; télésécurité,f), їхніми сполученнями (taux,mdereconduction; pirate,mdelaroute; antiblocage,maufreinage), прикметниками (multimarque), сполученнями іменника з прикметником (N+Adjectif)(piraterie,froutière;  rideau,mgonflable; éclairage, mprolongé; rétrogradage,mforcé; surcouple, ftemporaire; tourbillon,  mlongitunal), дієсловами (remodeler).

·     Афіксальна деривація.

Префіксація.Найпродуктивнішим префіксом новоутворень у досліджуваній галузі є, безсумнівно, префікс auto–: autocaravane, f ; autoallumage, m. Із розвитком телекоммунікацій та виготовленням спеціальних “девайсів” для машин, поширюються і префікси télé-, géo-, électro-, radio–: géonavigateur, m;télépéage, m; télésécurité, f; électro–stabilisateur,m; radiodiffusionf, тощо. Зв’язок “автомобільних” неологізмів з екологічними проблемами поянсює продуктивність префікса bio-: biocarburant, m. Як зазначалося, важливою ланкою в розробці сучасних авто є превентивні засоби, тому префікси anti– та pré– використовуються у словах на позначення таких номінацій, як наприклад: antidémarrage, m; antiblocage, m; prétendeur, m. Актуальні й префікси грецького походження на позначення кількості: multimarque, monospace.

Суфіксація. Продуктивними для термінотворення у даній галузі є такі суфікси, як –ique, -(is)ation, –ite, –on, -eur, –age: hivernisation, f; hybridation, f; motorisation, f; ferroutage, m; ineritage, m; baraquage, m; roulage, m.

Парасинтез. Досить часто слова утворюються за допомогою обох механізмів афіксації: rétrogradage, m; covoiturage,m; turborécupérateur, m; autocaravanier, m; dérapeur, m; remodelage, m; recouvrement, m.

·     Cловоскладання посідає чинне місце серед способів творення неологізмів автомобільної галузі. З’єднуватися можуть не лише основи, а й цілі слова. Щодо складних слів, це – переважно поєднання двох іменників: éthylotest, m (éthyl + о + test); éthylomètre, m (éthyl +o + mètre); boîte–tampon, m (boîte + – + tampon).

Більш численну групу складають іменні композити. Наведемо кілька моделей: N + de + N (antiblocage,mdesécurité; compresseur,md’alimentation; essai, mdechoc; groupe,md’option; pirate,mdelaroute; soupape,mdedécharge); N + Adj. + de + N (affichage,mnocturnedeconfort); N + par + N (autoallumage,mparpression); N + à + N + Adj. (distribution,fàprogrammevariable; moteur, màinjectiondirecte; transmission,fàvariationcontinue; véhicule,màmotorisationhybride); N + de + N + à + N + Adj. (système,md’admissionàgéométrievariable).

·                        Прикладом семантичної неології (виникнення нового значення) досліджуваної галузі може слугувати термін personnalisation, f. Йогоперше значення: «action de personnaliser, personnaliser un objet de série». У сучасній автомобільній сфері воно набуло значення: «recommendation oficielle pour ‘tuning’». Інше слово caravane, f (« groupe de voyageurs réunis pour franchir une contrée désertique, peu sûre (avant les moyens de transport modernes ou quand ils ne sont pas utilisables) ») тепер використовується також на позначення « remorque d’automobile, aménagée pour pouvoir servir de logement, pour le camping».

·     Запозичення, зафіксофані в даній сфері, надходять у французьку мову переважно з англійської: crossover, m; air-bag, m; GPS, m та ін.

Щодо перекладацьких особливостей досліджуваних одиниць, використовуються такі засоби перекладу, як: використання прямого еквіваленту; транскрибування (особливо запозичень з англійської мови); калькування; експлікація та ін.

Прямий еквівалент застосовується у випадку, коли реалія існує у обох мовах, наприклад: décalage, m – зсув, зміщення; feux de détresse, m, pl – аварійні фари. Деякі реалії, незважаючи на те, що вже існують в українській мові, не є розповсюдженими настільки, як у французькій, тому потребують перекладацького лінгвокультурологічного коментаря: autocaravane intégrale, f – трейлер, дім-автофургон (обладнаний кухнею, місцями для сну, туалетом).

З огляду на те, що в українській мові існує велика кількість англіцизмів, то деякі з перекладених одиниць є не просто прямим еквівалентом, а транскрибованими англійськими еквівалентами неологізму, наприклад: autocaravane, f – трейлер – trailer, angl.; dispositif antidémarrage, m –  іммобілайзер (засіб проти викрадення машини) –immobilizer, angl.;essai de choc, m – краш-тест, аварійне випробування – crash test, angl.;personnalisation, f – тюнінг – tuning, angl. тощо.

Власні назви технічних систем, які фігурують на українських сайтах відомих французьких автомобільних компаній Peugeot, Renault, Citroën, можуть взагалі не перекладатися, наприклад:Parktronik – система Parktronik; système de gestion de la motricité Selec-Terrain – cистема постійного повного приводу Selec-Trac.

Також зустрічаються приклади, коли поряд із калькуванням, адаптацією та експлікацією англійський еквівалент або абревіатура подається у дужках: régulateur, m de vitesse électronique auto-adaptif à commande au volant – електронна програма стабілізації руху (ESC) ; аssistance, f au démarrage en côte (HSA) – система допомоги під час початку руху на похилій поверхні (Hill start assist); système de contrôle de descente (HDC) – система контролю за стійкістю на спуску (Hill Descent Control) тощо.

Підсумовуючи, зазначимо що тема“автомобільних” неологізмів та їх перекладу є надзвичайно цікавою й невичерпною.  Її не можна розкрити в межах короткої розвідки. Подальша розробка цієї теми сприятиме розбудові порівняльної неології французької та української мов, двомовної лексикографії, укладанню нових термінологічних словників.

Література:

1.  Зацний Ю.А., Янков А.В. Інновації у словниковому складі англійської мови початку ХХІ століття: англо-український словник / Юрій Антонович Зацний, Анатолій Вікторович Янков. – Вінниця: Нова книга, 2008. – 360 с.

2.  Чередниченко О.І. Про мову і переклад / Олександр Іванович Чередниченко. – К. : Либідь, 2007. – 248 с.

3.  France Terme. Base de termes recommandés au Journal officiel de la République française.  – Електронний ресурс. – Режим доступу до ресурсу: http://www.culture.fr/franceterme/result?francetermeSearchTerme=&francetermeSearchDomaine=27&francetermeSearchSubmit=rechercher&action=search.

М. В. Родюк

Київський національний лінгвістичний університет

Київ

У статті розглядаються особливості функціонування дієприкметників теперішнього і минулого часу в сучасній нідерландській мові. Аналізуються різні підходи до вивчення дієприкметників, властиві сучасній україністиці і нідерландистиці. Незважаючи на спорідненість нідерландської мови з іншими германськими мовами, їй властивий ряд граматичних особливостей, серед яких і специфічна актуалізація дієприкметників у реченні, а саме в предикативній і атрибутивній позиціях. 

Ключові слова: дієприкметник, нідерландська, дієслово, прикметник

 В статье речь идет об особенностях функционирования причастий настоящего и прошедшего времени в современном нидерландском языке. Анализируются разные подходы к изучению причастий, характерные для современной украинистики и нидерландстики. Несмотря на родство нидерландского языка с другими германскими языками, он обладает своими грамматическими особенностями, среди которых и специфическая актуализация  причастий в предикативной и атрибутивной позициях.

Ключевые слова: причастие, нидерландский, глагол, прилагательное

 The article studies the functions of the present and past participles in present-day Dutch sentence. It also provides the comparative analysis of the approaches to the definition of participle accepted by the Ukrainian and Dutch researchers. Despite the fact that Dutch is grammatically close to German and nowadays comes under strong influence of English, it displays some specific features that are not to be found in these two languages, one of them being the predicative and attributive function of the participle.

     Keywords:  participle, Dutch, verb, adjective

 У сучасному мовознавстві не існує єдиного погляду на проблему визначення частиномовної належності дієприкметника. Це пояснюється не тільки існуванням різних підходів до класифікації слів, але й тим, на прикладі якої мови ця класифікація проводиться. В залежності від того, який принцип покладено в основу класифікації (лексичний, морфологічний або синтаксичний), дієприкметники відносять до класу дієслів або прикметників, чи вбачають в них гетерогенні утворення, які об’єднують в собі ознаки як дієслів, так і прикметників. На останнє вказує і сам термін: в українській мові ці слова називаються дієприкметниками, в англійській і російській — відповідно participles і причастия. Відсутність єдиного погляду на проблему частиномовної належності дієприкметника зумовлює її актуальність і вказує на необхідність поглибленого вивчення даного явища. Метою нашого дослідження є виявлення особливостей функціонування дієприкметників теперішнього і минулого часу в сучасній нідерландській мові. Матеріалом слугують дієслова і дієприкметники теперішнього і минулого часу, вибрані з нідерландськомовних текстів останніх десятиліть.

Частиномовна належність дієприкметника і по цей час викликає  дискусії в лінгвістичній літературі. Досить широкого висвітлення вона набула в українськомовних і нідерландськомовних наукових працях. Більшість традиційних класифікацій частин мови не можна вважати виключно семантичними, або чітко морфологічними, чи тільки синтаксичними. Головною ознакою сучасних класифікацій є еклектизм, тобто поєднання різнорідних, часто протилежних принципів і теорій. Так, Л.В. Щерба  врахував три критерії: семантичний, морфологічний і синтаксичний. Саме на цій концепції й ґрунтується сучасна класифікація частин мови.

Визначаючи місце дієприкметника в системі частин мови, Г. М. Гнатюк, автор монографічного дослідження «Дієприкметник у сучасній українській літературній мові», справедливо зазначає, що «не має іншого класу слів, за винятком займенника і числівника, який би зазнав таких різних кваліфікацій і оцінок…» [3, c. 6].

У XVII ст. найдокладніше про вживання дієприкметників писав М. Смотрицький. У своїй граматиці він докладно розбирає відмінювання дієприкметників за зразком прикметників [13, c. 360-376]. І. Ужевич, як і М. Смотрицький, виділяє дієприкметник в окрему частину мови з властивими їй дієслівними і прикметниковими ознаками. Вчений також звернув увагу на те, що українській мові не властиві активні дієприкметники, замість яких використовуються описові конструкції [14, c. 44]. Слід зазначити, що до кінця  XIX ст. в більшості граматик, присвячених українській мові, використовувався передусім церковнослов’янський термін причастіє, і тільки в 1893 р, коли вийшла «Руська граматика» С. Смаль – Стоцького і Т. Гартнера, починає широко використовуватися сучасний термін дієприкметник [12, c. 76, 92]. О. Б. Курило використовувала термін – композит причасник – прикметник  [9, c. 80-83], а Г. А. Іл’їнський навіть намагався ввести термін дієслівні іменники, який не описує повною мірою сутність цього класу слів. Його можливо використати тільки по відношенню до тих дієприкметників, які субстантивуються [7, c. 508]. На іменні ознаки дієприкметника, вказують й інші терміни, які використовувалися вченими першої половини XX ст., зокрема імена дієслівні або імена дієсловові [6, c. 40-42; 8, c. 58].

У працях І. К. Кучеренка щодо дієприкметників застосовується терміни відносні ад’єктивні слова або віддієслівні відносні прикметники. Вчений доводить безпідставність виділення дієприкметника в окрему частину мови, а також спростовує доцільність розгляду цих лексичних одиниць як дієслівних форм [10, c. 441 – 446]. У традиційному мовознавстві, яке представлене роботами М.А. Жовтобрюха, В. М. Русанівського, А. П. Грищенка  дієприкметник найчастіше визначається як невідмінювана дієслівна форма[5, c. 338; 11, c. 244, 408; 4, c. 363, 396;].

 Представник сучасного мовознавства І. Р. Вихованець у своїй монографії «Частини мови в семантико – граматичному аспекті» визначає дієприкметник як синтаксичний і морфологічний ад’єктив. Вчений спростовує наявність у нього дієслівних категорій часу і способу, що не дає підстав вважати його формою дієслова.  Автор також заперечує гібридний характер дієприкметника, натомість він вказує на його різнорідність [1, c. 176 -180].  В «Теоретичній морфології української мови», спільній праці  І. Р. Вихованця і К. Г. Городенської, вказується на семантичне і граматичне роздвоєння дієприкметника. Частину дієприкметників, яка за своїм значенням наближається  до прикметника, вчені називають віддієслівними прикметниками, а ті дієприкметники, які можуть виступати частиною дієслівного присудка — дієслівними утвореннями [2, c. 223].

Нідерландські вчені також не залишили дієприкметник поза увагою. Інтерес до рідної мови прокинувся у Нідерландах в XVII ст. і був результатом підняття рівня національної самосвідомості, яке було пов’язане зі здобуттям незалежності від Іспанії й утворенням власної держави. Саме в цей період зароджується  нідерландистика. Вже у перших граматиках вчених цікавило питання частиномовного визначення дієприкметника.

Одним з перших звернув увагу на двосторонню природу дієприкметника Л. тен Кате. В своєму «Вступі до граматики високої нідерландської мови» 1723 р. вчений звернув увагу на те, що дієприкметник хоча і утворюється від дієслова, але в багатьох ситуаціях функціонує як прикметник. Автор запропонував назвати цю частину мови adjectivum verbale, тобто, дієслівним прикметником [17, c. 323]. Його ідеї продовжував розвивати інший нідерландський дослідник, П. Вейланд, якого особливо цікавила проблема частиномовного визначення дієприкметника. У 1805 р. вчений опублікував «Нижньонімецьку граматику», в перших розділах якої він писав, що «дієприкметники є утвореними від дієслова прикметниками, які позначають характер протікання певної дії і вказують на час». Однак, в подальших розділах своєї книги автор називав дієприкметники виключно неособовими формами дієслова. В розділі, присвяченому дієслову, автор докладно розбирає особливості вживання дієприкметників теперішнього і минулого часу [20, с. 144].

Визначний нідерландський лінгвіст початку ХХ ст. С. Хертог не обійшов своєю увагою статус та особливості функціонування дієприкметників в реченні. На думку вченого особові форми дієслова складають ядро свого класу, а іменні форми, такі як дієприкметник і інфінітив, є дієсловами «другого рангу». Завдяки тому, що ці форми здатні виражати дію як ознаку, вони «наближають дієслово до іменних частин мови». У своєму «Посібнику для викладачів нідерландскьої мови» вчений дає таке визначення: «Дієприкметники є іменними формами дієслова, завдяки яким дія може бути представлена як ознака, і які через це можуть  використовуватися як прикметники, не втрачаючи при цьому своїх дієслівних властивостей». Під дієслівними властивостями автор розумів передусім здатність дієприкметника виступати частиною складного дієслівного присудка. Що стосується походження дієприкметників, то С. Хертог вважав, що «дієприкметники — це за походження віддієслівні ад’єктиви, дієслівна складова яких з часом стала головною, що пов’язано зі втратою звички узгоджувати їх із суб’єктом або об’єктом» [16, с. 175 -179].

У другій половині XX ст. дієприкметник продовжував залишатися в центрі уваги граматистів: С. Фоойс у своїй граматиці 1967 р. ставив запитання, якою частиною мови слід вважати дієприкметники. Відповідаючи на нього, вчений робить висновок, що ці лексеми можна віднести одночасно до прикметників і дієслів [19, с. 115]. Виключно до класу дієслів відносив дієприкметники М. Ван ден Тоорн. При цьому дослідник  визначав їх як несамостійні дієслова. Цим він підкреслював, що вони самі по собі не можуть виконувати у реченні функцію присудка [18, с. 182].

У найповнішій «Загальній нідерландській граматиці», робота над якою велася з 1960 р. по 1984р., одним з редакторі якої і виступав М. Ван ден Тоорн, дієприкметники також розглядаються як форми дієслова. В цій граматиці досліджувалися відомі приклади переходу дієприкметників теперішнього і минулого часу до класу прикметників [15, с 240].

Таким чином, існує три варіанта вирішення проблеми частиномовної належності дієприкметника, а саме: дієприкметник — це форма дієслова, дієприкметник — окрема змішана частина мови, і дієприкметник як іменна частина мови. Переважна більшість українських науковців при розгляді дієприкметника зосереджують увагу на його іменних рисах, і тому вони схильні вважати його або прикметником, або окремою змішаною частиною мови. Нідерландські вчені навпаки майже завжди розглядають дієприкметник у розділах,  присвячених дієслову, хоча і відзначають його іменні риси. Однак, всіх вчених об’єднує погляд на дієприкметник як на слово, яке позначає дію як ознаку.

В нідерландській мові дієприкметники утворюються від дієслів різних структурно – семантичних класів. У своїй семантиці вони зберігають залишки значень, притаманних вихідним дієсловам. Це впливає на те, як вони функціонують у реченні. В залежності від того, до якого структурно семантичного класу належить вихідне дієслово, похідний від нього дієприкметник може вживатися атрибутивно або у формі теперішнього, або у формі минулого часу, або йому можуть бути притаманні обидві форми, але при цьому дані форми будуть виражати різні логічні співвідношення між елементами певного висловлювання. Нижче ми розберемо особливості функціонування дієприкметників, утворених від транзитивних і інтранзитивних дієслів та їхніх підвидів.

I) Транзитивні дієслова.

В прикладі (1) розбирається вживання транзитивного дієслова maken (робити). При атрибутивному використанні дієприкметника теперішнього часу, утвореного від цього дієслова, ядро іменникової групи в (1b)  відповідає суб’єкту в (1а). Якщо ж в атрибутивній позиції використовується дієприкметник минулого часу, то об’єкт, а не суб’єкт,  виступає як ядро іменникової групи, як це показано в (1с).

(1) а) Deze man maakt al jaren kleren. Чоловік шиє одяг багато років;

     b) De kleren makende man ging аат de tafel zitten en zei niets. 

         Чоловік, що шиє одяг, сів за стіл і не вимовив ні слова;

    c) Tenslotte halen we de gemaakte kleren weer op.

        Нарешті ми привеземо зроблений одяг.

Слід також зауважити, що не всі транзитивні дієслова можуть утворювати дієприкметники, які використовуються атрибутивно. До таких дієслів належать hebben (мати),  weten (знати) і kennen (бути знайомим з).

II) Інтранзитивні дієслова.

Оскільки дієприкметники минулого часу, утворені від транзитивних дієслів можуть вживатися в атрибутивній позиції, тільки якщо ядро словосполучення відповідає прямому додатку, то можна зробити припущення, що дієприкметники минулого часу утворені від неперехідних дієслів не можуть вживатися атрибутивно, що і видно із прикладу (2b):

(2) a)  De jongen huilde de hele rit. Хлопчик плакав всю дорогу;

      b)  De gehuilde jongen*;

      c)  De huilende jongen links kreeg de roe in zijn schoen.  Хлопчикові,

           який плакав, до черевика потрапив сучок.

В той же час дієприкметник теперішнього часу від інтранзитивного дієслова huilen в цій же позиції цілком прийнятний.

III) Амбітранзитивні дієслова.

Амбітранзитивними називаються дієслова, які можуть бути одночасно інтранзитивними і  транзитивними, як це видно з наступних прикладів:

            (3)   а) Ik kook aardappelen en groenten meestal in de snelkookpan.

                         Я завжди варю картоплю в пароварці;

        b) Als de aardappelen koken, voeg ui en wortelen. Поки картопля

          вариться, додайте цибулю і моркву;

(4)   а) Ik schreef  een brief aan haar en wist niet of ik het antwoord zou

          kregen. Я написав їй листа, не знаючи, чи отримаю відповідь;

        b) Soms schrijf ik de hele dagen en soms kan ik de hele weken niets

          schrijven . Іноді я пишу цілими днями, а іноді цілими тижнями не

          можу написати жодного  рядка.

В прикладах (3а) і (4а) йдеться про транзитивні дієслова, а в прикладах (3b) і (4b) — про інтранзитивні. При цьому в прикладі (3) об’єкт транзитивного дієслова (3а) виступає як суб’єкт інтранзитивного дієслова (3b). Такі дієслова називають регулярними амбітранзитивними дієсловами, а їхній інтранзитивний варіант — неакузативними дієсловами. В прикладі (4) дієслово schrijven використовується і в реченні (а), і в реченні (b) з тим самим суб’єктом. Ці дієслова отримали назву нерегулярних амбітранзитивних, а їхній інтранзитивний варіант — неергативних дієслів.

 При атрибутивному використанні дієприкметника теперішнього часу, утвореного від неакузативного дієслова, ядро іменникової групи в (5)  відповідає суб’єкту в (3b). Дієприкметник, утворений від неергативного дієслова функціонує так само. Ядро іменникової групи в (6), де використовується дієприкметник теперішнього часу, також відповідає суб’єкту в (4b). Що стосується дієприкметника минулого часу, то в атрибутивній позиції можливе використання лише дієприкметника, утвореного від неакузативного дієслова. Приклад (8) неможливий.

(5) Kokende aardappelen moet je beter niet roeren. Картоплю, що

      вариться, краще не перемішувати;

(6) Onder het boom zat een schrijvende man. Під деревом сидів чоловік,

     який писав;

(7) In gekookte aardappelen zit echter geen grammetje vet. У вареній

      картоплі не має ні граму жиру.

(8) Een geschreven man*

 В нідерландській мові протиставлення неакузативних і неергативних дієслів має велике значення. Неакузативні дієслова відрізняються від інших інтранзитивних дієслів тим, що їхній суб’єкт є одночасно «прихованим» об’єктом дії, яку вони виражають. Іншими словами, він не є виконувачем дії, вираженої відповідним дієсловом. Ця характеристика впливає на вибір допоміжного дієслова hebben або zijn при утворенні перфекту. Неергативні дієслова утворюють перфект за допомогою  hebben, а неаккузативні — за допомогою zijn:

 (9)  Ik heb de hele dag geschreven maar het is niet goed geworden. Я

       цілий день писав,але нічого не вийшло;

             (10) De aarappelen zijn gekookt en we kunnen aan tafel gaan zitten.

                     Картопля зварилася,і ми можемо йти за стіл.

В нідерландській мові є також приклади того, що деякі дієслова можуть бути одночасно і неергатиними, і неаккузативними.

(11) Anneloes zit de hele dag thuis en wacht op de brief. Аннелус сидить

       цілими днями вдома і чекає листа;

(12) Dеze stoel zit goed. На цьому стільці добре сидіти.

В прикладі (11) показано вживання неергативного дієслова zitten (сидіти), а в прикладі (12) те саме дієслово використовується як неакузативне, оскільки зрозуміло, що суб’єкт в цьому випадку ніяку дію не виконує, що і видно з перекладу. На відміну від інших неакузативних дієслів, воно не утворює ані діприкметник теперішнього, ані дієприкметник минулого часу.

Своєрідністю відмічене також функціонування дієслів на позначення психічного стану.  Дієприкметники, утворені від дієслів психічного стану, поводять себе так само, як дієприкметники, утворені від перехідних дієслів. Дієприкметник теперішнього часу в словосполученні характеризує іменник, який відповідає суб’єкту, а дієприкметник минулого часу — іменник, який відповідає об’єкту, що і показано в наступних прикладах:

(13) а) Deze argumentatie overtuigt de rechter echter niet. Ця

                       аргументація не переконує суддю;

       b) Wij sluiten ons aan bij de overtuigende argumentatie van

             Doernberg.

            Ми згодні з переконливою аргументацією Дурнберга;

        с) Hamel Bruynincx, de overtuigde aanhanger van de leer van Calvijn. 

            Гамель Брейнікс, переконаний послідовник вчення Кальвіна;

        d) Ik kan niet zeggen dat uw argument erg overtuigend is. Не можу

            сказати, що Ваш аргумент переконливий.

Однак, на відміну від інших перехідних дієслів, дієприкметники теперішнього часу, утворені від дієслів на позначення психічного впливу, можуть використовуватися в предикативній позиції, як показано в прикладі  (13d) До того ж і в в предикативній, і в атрибутивній позиції вони мають не дієслівне, а виключно прикметникове значення.

Таким чином, клас дієслів в нідерландській мові не піддається чіткому розбиттю на підкласи транзитивних і інтранзитивних дієслів, оскільки між ними існує проміжний підклас амбітранзитивних дієслів, які поєднують особливості двох інших типів дієслів. Існує також багато винятків, коли дієслова одного підкласу функціонують подібно до дієслів іншого підкласу, утворюючи містки між дієсловами транзитивними і інтранзитивними, неергативними і неакузативними.

Однак у функціонуванні дієприкметників можна виділити певні закономірності. Дієприкметники минулого часу утворені від усіх типів дієслів можуть вживатися в предикативній позиції, але тільки тоді, коли вони утворені від транзитивних і неакузативних дієслів, ці дієприкметинки можуть мати прикметникове значення. В атрибутивній позиції не використовуються дієприкметинки минулого часу, утворені від інтранзитивних дієслів, за винятком дієприкметників, утворених від неаккузативних дієслів. Це пояснюється тим, що від неакузатиних дієслів утворюються дієприкметники минулого часу, які позначають стан, набутий певним об’єктом, в результаті виконання дії. На відміну від інших інтранзитивних дієслів, суб’єкт неакузативного дієслова є водночас і його «прихованим» об’єктом. Дієприкметники теперішнього часу зазвичай не мають прикметникового значення, тобто завжди позначають дію, а не стан, і використовуються лише  в атрибутивній позиції. Виключення складають дієприкметники теперішнього часу, утворені від перехідних дієслів на позначення психічного стану. Вони можуть використовуватися не тільки в атрибутивній , але й у предикативній позиції, при цьому в обох випадках вони мають виключно прикметникове значення. У подальшому вважаємо за потрібне глибше дослідити зв’язок між дієсловами і похідними від них дієприкметниками, оскільки саме походження дієприкметників від дієслів різних структурно – семантичних класів багато в чому зумовлює особливості їхнього вживання у реченні. Також видається доцільним проаналізувати походження й еволюцію дієприкметників у германських мовах у порівнянні зі слов’янськими.

Список літератури

1.     Вихованець І. Р. Частини мови в семантико – граматичному аспекті / Вихованець І. Р.  — К.: Наукова думка, 1988. — 256 с.

2.     Вихованець І. Р. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Городецька; [за ред. І. Р. Вихованця]. — К.: Пульсари, 2004. — 400с.

3.     Гнатюк Г. М. Дієприкметник в сучасній українській літературній мові / Гнатюк Г. М. —К.: Наукова думка, 1982. — 248 с.

4.     Грищенко А.П. Дієслово / А.П. Грищенко // Сучасна українська літературна мова — К.: Вища школа, 2002. — С. 360 — 399.

5.     Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / Жовтобрюх М. А. — К.:  Вища школа, 1965. — 422 с.

6.     Залозний П. Кортока граматика української мови / Залозний П. — Полтава, 1906. — 63 c.

7.     Іл’їнський Г. А. Праслов’янська граматика / Іл’їнський Г. А. — Ніжин, 1916. — 536 c.

8.     Коцовський В. Методична граматика руської мови / В. Коцовський, В. Огоновський І. — Львів, 1904. — 98 c.

9.     Курило О. Початкова граматика української мови / Курило О.; [Підготовка до друку, вступна стаття і примітки Д. Бучка]. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2007. — 184 c.

10.                        Кучеренко І.К. Теоретичні питання грамтики української мови: Морфологія / Кучеренко І. К. — Вінниця: Поділля, 2003. — 463 c.

11.                       Русанівський В.М. Дієслово / В.М. Русанівський // Сучасна українська літературна мова — К.: Наукова думка, 1969. — 583 с.

12.                       Смаль-стоцький С. Граматика руської мови / С. Смаль-стоцький, Т. Гартнер — Відень, 1914. — 200 с.

13.                       Смотрицький М. Граматіки словенскія правильноє сунтагма 1619  / Смотрицький М. — К.: Наукова думка, 1979. — 502 с.

14.                       Ужевич І. Граматіка словєнская 1643 / Ужевич І.— К.: Наукова думка, 1970. — 459с.

15.                       Haeseryn W.  Algemene Nederlandse Spraakkunst / W. Haeseryn, K. Romijn, G. Geerts, J. de Rooij, M.C. van den Toorn — Tweede, geheel herziene druk — Groningen: Martinus Nijhoff uitgevers, 1997. — 1717 b.

16.                       Hertog den C.H. Nederlandsche spraakkunst. Handleiding ten dienste van aanstaande (taal)onderwijzers / Hertog den C.H. — Amsterdam: W. Versluys, 1903. — 345 b.

17.                       Lambert ten Kate Hz. Aenleiding tot de kennisse van het verhevene deel der Nederduitsche sprake / Lambert ten Kate Hz.; [fotomechanische herdruk van uitgave 1723]. — Alphen aan den Rijn: Repro-Holland BV,  2001. — 345 b.

18.                       Toorn van den M.C. Nederlandse grammatica / Toorn van den M.C. — Groningen: Wolters-Noordhoff, 1984.—457 b.

19.                       Vooys de C.G.N. Nederlandse spraakkunst / Vooys de C.G.N. — Groningen: J.B. Wolters, 1967.— 412 b.

20.                       Weiland P. Nederduitsche spraakkunst / Weiland P. — Amsterdam: Johannes Allart, 1805. — 215 b.

О.О. Жихарєва

Київський національний лінгвістичний університет, Київ

     У статті, спираючись на проведений лексикографічний аналіз словникових дефініцій, виведено поняттєву структуру концепту ЕКОЛОГІЯ в сучасній англійській мові шляхом виокремлення її релевантних складників.

     Ключові слова: концепт, екологія, лексикографічний аналіз, поняттєва структура. 

     В статье, опираясь на проведенный лексикографический анализ словарных дефиниций, выводится понятийная структура концепта ЭКОЛОГИЯ в современном английском языке с целью выделения её релевантных составляющих.

     Ключевые слова: концепт, экология, лексикографический анализ, понятийная структура. 

     This paper infers, via the lexicographic analysis of dictionary items, the notional structure of the concept ECOLOGY in Modern English by way of determining its relevant constituents.

     Key words: concept, ecology, lexicographic analysis, notional structure.

У сучасному глобалізаційному суспільстві серед основних тем, що потенційно впливають на дискурсивний простір людства, вирізняються як ключові: стан та погіршення екологічної світової та локальних ситуацій, екологічна криза, оптимізація охорони навколишнього середовища [3; 6; 7; 8]. Широке розповсюдження екологічно значущої проблематики сприяло виокремленню і виникненню нового типу дискурсу – екологічного в його різноманітних версіях (медійний, науковий, художній, біблійний) ключовими концептами якого є ПРИРОДА і НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ.

Актуальність вивчення концепту ЕКОЛОГІЯ, що є об’єктом цієї статті, зумовлена все більшою вагою екологічної проблематики серед категорій сучасності, життєво важливих для суспільства і, зокрема, людини.

Мета нашого дослідження – розкриття поняттєвої структури концепту ЕКОЛОГІЯ в сучасній англійській мові, що становить предмет статті, шляхом установлення лексико-семантичних варіантів відповідної лексеми. Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) провести дефініційний аналіз імені концепту ЕКОЛОГІЯ; 2) дослідити історію розвитку досліджуваного концепту в англійській мові, спираючись на процедури етимологічного аналізу; 3) систематизувати релевантні для аналізованого концепту ЛСВ; 4) вивести поняттєву структуру концепту ЕКОЛОГІЯв англійській мові.

Перш ніж перейти до безпосереднього аналізу концепту ЕКОЛОГІЯ, обґрунтуємо методику нашого дослідження. Усталеним є тлумаченняконцепту як трикомпонентної структури, яка містить поняттєвий, образний і ціннісний [9, с. 91], чи значущістний [2, с. 4–5] складники. Акцент на поняттєву складову уможливлює, спираючись на словникові дефініції, виділення окремої поняттєвої структури концепту, у нашому разі концепту ЕКОЛОГІЯ. «Звернення до словників дозволяє розкрити зміст мовних одиниць, які виступають іменем концепту, і, відповідно, розглянути його поняттєву складову» [1], оскільки «поняттєвий елемент формується фактичною інформацією про реальний чи уявний об’єкт» [13, с. 38].

Базові ознаки досліджуваного концепту виявимо з огляду на етимологічний аналіз лексеми екологія. Слово ecology походить від грецьких слів oikos «дім, місце існування, житло» та –logia «наука про», тобто «наука про дім, місце існування» [21]. Як термін, лексема почала вживатися у ХІХ столітті (точніше датування − 1873 рік) після того, як у 1866 році німецький зоолог Е. Геккель вперше запропонував назву Okologie на позначення галузі науки, яка має справу зі зв’язками живих організмів та середовищ їх існування (“branchofsciencedealingwiththerelationshipoflivingthingstotheirenvironments“) [там само]. Значення слова розширилося, починаючи з 1960-х років, включаючи позначення діяльності проти забруднення навколишнього середовища. Таким чином, розглянувши базові ознаки концепту ЕКОЛОГІЯ, виводимо його поняттєве ядро, яке історично утворене такими ознаками: «зв’язок між живими організмами і середовищем їх існування», «наука про місце існування», «діяльність проти забруднення навколишнього середовища».

Спираючись на словникові дефініції аналізованого концепту, уточнімо похідні від нього ключові концепти англомовного екологічного дискурсу. Для цього розкладемо цілісне значення досліджуваної лексеми на значущі складники, які у мовознавстві, головним чином, представлені терміном сема [4, с. 294; 10, c. 115],  а слова, представлені в дефініції, актуалізують семи, які складають значення, що витлумачується [11, с. 48]. У нашій статті, таким чином, будемо спиратися на семи, як окремі складники лексико-семантичного варіанту (ЛСВ). Виходячи з того, що лексичне значення слова є ідеальною сутністю, яка виступає «результатом пізнання людиною (соціумом) навколишнього світу та себе в ньому» [12, с. 88], тому у семантичній структурі лексеми екологія/ecology апріорі закладено сему  екологічності.

Дослідження лексеми ecology ґрунтується на даних низки загальновідомих тлумачних словників англійської мови:CollinsEnglishDictionary (CED) [18]; RandomHouseKernermanWebster‘sCollegeDictionary(RHKWCD) [24]; Oxford English Dictionary (OED) [22]; TheAmericanHeritageDictionaryoftheEnglishLanguages(AHDEL) [16]; Longman Dictionary of Contemporary English (LDCE) [20]. У більш ранніх словниках,  наприклад, у словнику OED [22], досліджувана лексема не була зафіксована.

Проведений аналіз тлумачень слова екологія в сучасній англійській мові дозволив виявити три лексико-семантичні варіанти, які вкладаються у дві групи значень: 1) наукові (ЛСВ1, ЛСВ3); 2) ненаукові, або повсякденні (ЛСВ2)  мовні значення (див. Табл. 1):

                                                                                              Таблиця 1

Дефініції лексеми ecology

  Структуру ЛСВ1 лексеми ecologyскладають такі семи: «наука / галузь / вивчення (дослідження)» branch[24; 16], science [16], study[18], studying[16], scientificstudy[20]; «соціологія» sociology [16; 24]; «біологія» biology [24]; «причетність» concern [16; 24], dealing [24]; «простір» spacing [24]; «взаємозалежність» interdependence [24]; «відношення, зв’язок» relations, interactions[24], relationships[18; 16], related [20]; «життя» living [18]; «організми (жива істота)» organisms[18; 24; 16]; «навколишнє  середовище» environment[18; 24; 16; 20]; «люди / група людей» human groups [16; 18], people [24; 20];institutions[24]; «фізичне середовище» physicalenvironments [16; 18]; «соціальне середовище» socialenvironments [16]; «рослини» plants [20]; «тварини» animals [20]; «спосіб» way [20].

     Таким чином, ЛСВ1 стосується науки (соціології, біології) про зв’язок, відношення між організмами і навколишнім середовищем. Оскільки в усіх проаналізованих тлумачних словниках у дефініції ЛСВ1 лексеми ecology повторюються слова science, study, branch позначимо ЛСВ1 таким чином: «наука про відношення в навколишньому середовищі» (thescienceofrelationships in the environment).             

        Структуру ЛСВ2 складають такі семи: «цілісність, сукупність» set [18; 24]; «особливість, певність» particular[18];  «існування» existing [24]; «відношення, взаємодія (зв’язок)» relationship[16], relationships[18; 24]; «організми (жива істота)» organism[18], organisms[16; 24]; «навколишнє  середовище» environment[16; 18; 24]. В окремих словниках, зокрема LDCE [20], до ЛСВ2 може належати і значення ЛСВ1, але без зазначення фрази про наукове вивчення зв’язку між рослинами, тваринами, людьми і їхнім навколишнім середовищем (“thescientificstudyofecologicalissues“). Отже, за даними тлумачних словників ЛСВ2 лексеми ecology вказує на знання мовців про екологію як «сукупність відношень у навколишньому середовищі» (thesetofrelationshipsin the environment).

     ЛСВ3 зафіксована лише у двох словниках: RHKWCD [24] і AHDEL [16]. Структуру ЛСВ3 лексеми ecology складають такі семи: «дослідження» study [16]; «шкідливий, шкідник» detrimental [16]; «вплив» effects [16]; «сучасна цивілізація» moderncivilization [16]; «навколишнє середовище» environment[16]; «погляд» view [16]; «запобігання» prevention [16]; «зміна» reversal [16]; «охорона, захист» conservation[16]; «захист» protection [24]; «рух на захист довкілля» environmentalism [24]; «пропаганда» advocacy [24]; «повітря» air [24]; «вода» water[24]; «природні ресурси» naturalresources [24]; «забруднення» pollution [24]. Крім того, у структурі ЛСВ3 закладено подвійний аксіологічний компонент – позитивну оцінку, експліковану в дефініціях за допомогою слів protection, prevention, environmentalism, conservation, і негативну оцінку – pollution.

     Зміст ЛСВ3 свідчить про серйозне ставлення до охорони навколишнього середовища в сучасному англомовному соціумі, тому позначимо ЛСВ3 як «охорона навколишнього середовища» (environmentalism). Оскільки інформація про охорону навколишнього середовища досліджується, вивчається, пропагується і розповсюджується в суспільстві, зараховуємо ЛСВ3 до наукового за характером значення.

     Аналіз трьох ЛСВ слова ecology демонструє семантичну близькість між ними, яка виявляється в повторенні деяких сем в усіх ЛСВ. Найбільш частотними є семи environment «навколишнє середовище» і relationship (relation) (betweenorganismsandtheirenvironment) «відношення (зв’язок) (між організмами і їх навколишнім середовищем)», які, на наш погляд, і складають поняттєве ядро концепту ЕКОЛОГІЯ в англійській мові.

В англомовних словниках зазначаються не тільки загальні відношення організмів між собою, чи тільки тваринних і рослинних організмів, але і їхній стан на території, яку вони населяють, процес взаємодії живих істот, включаючи людину; згадується також вивчення шкідливих впливів сучасної цивілізації на навколишнє середовище та захист від забруднення.     

Аналіз словників тезаурусного типу за методикою О.Й. Шейгал і Є.С. Арчакової дозволяє детальніше дослідити поняттєву структуру концепту ЕКОЛОГІЯ, оскільки, як стверджує С.А. Жаботинська, «концептуальний аналіз є аналіз одних концептів за допомогою інших» [5, с. 4]. Статті у тезаурусних словниках слугують підґрунтям для виявлення «зв’язку базового імені концепту з лексемами, які також можуть бути словами-репрезентантами досліджуваного концепту чи суміжних концептів» [14, с. 247].  Відомо, що концепти є проекціями явищ навколишньої дійсності у свідомості людини, тому вони не існують окремо від інших, подібних собі одиниць. «Як і зафіксовані в них феномени, концепти утворюють цілісну систему, компоненти якої взаємодіють між собою, встановлюють постійні зв‘язки, переплітаються» [15, с. 19].

Розглянемо базове ім’я концепту ЕКОЛОГІЯ і лексичні одиниці, об’єднані з ним спільним значенням відповідно до словників-тезаурусів, в яких матеріал представлено за тематичним принципом (OxfordThesaurusofEnglish (OTE) [23], CollinsThesaurusoftheEnglishLanguage (CTEL) [19]), і тезауруса синонімічного типу (ChambersPaperbackThesaurus (CPT) [17]). Ці лексеми складають найближчу периферію досліджуваного концепту. Як видно з таблиці (див. Табл. 2), у двох з цих словників OTE [23] і CPT [17] статті з лексемою ecology не зафіксовано. У словнику-тезаурусі CTEL [19] ключовим словом-синонімом є environment. Цей тезаурус був перевидано у 2002 році для сучасного користувача з урахуванням технічних та комунікаційних галузей і поняття про навколишнє середовище [19, p. vii].

                                                                                              Таблиця 2

Еквіваленти базового імені концепту ЕКОЛОГІЯ

     Згідно з наведеним словниковим тлумаченням, основним лексичним репрезентантом концепту ЕКОЛОГІЯ в англійській мові можна вважати лексему environment, оскільки вона є домінантною і ключовою в синонімічному ряду.

Таким чином, концепт ЕКОЛОГІЯ містить такі ключові семи:

–         науковість;

–         зв’язок із навколишнім середовищем;

–         існування у навколишньому середовищі;

–         невід’ємність від живих організмів і людини;

–         масштабність дослідження внаслідок життєвої необхідності захисту навколишнього середовища.

Визначення концепту ЕКОЛОГІЯ мало різняться у представлених словниках, хоча і містять неоднакові складники досліджуваного концепту. В більшості тлумачних словників концепт ЕКОЛОГІЯ представлено як «взаємовідношення між живими організмами і навколишнім середовищем».  Зважаючи на те, що екологія є наукою, яка почала стрімко розвиватися лише у ХХ столітті, наразі зафіксовано невелику кількість тлумачень значення цього слова, що вказує на новизну відповідного поняття і його важливість для сучасного суспільства. 

Подальші перспективи дослідження пов’язані з вивченням лексеми environment як репрезентанта поняттєвого ядра концепту ЕКОЛОГІЯ, а також образного і ціннісного компонентів цього концепту в англомовному  біблійному дискурсі.

Список літератури

1. Ващеулова А.С. Дискурсная вариативность концепта HAPPINESS (на примере американского политического, религиозного и бытийного дискурсов) / А.С. Ващеулова // Филология, искусствоведение и культурология: актуальные проблемы: материалы международной заочной научно-практической конференции, 10 сентября 2012 г. – Новосибирск: Изд-во «Сибирская ассоциация консультантов», 2012. – Електронний ресурс. Режим доступу: http://sibac.info/index.php/2009-07-01-10-21-16/3762-happiness  

2. Воркачев С.Г.  Концепт СЧАСТЬЯ: значимостная составляющая / С.Г. Воркачев //  Язык, коммуникация и социальная среда: Межвуз. сб. науч. тр. – Воронеж: Изд-во ВГТУ. – Вып. 2. – 2002. – С. 4–18.

3. Гардашук Т.В. Концептуальні параметри екологізму / Т.В. Гардашук. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2005. – 200 с.

4. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. О компонентном анализе значимых единиц языка / Е.В. Гулыга, Е.И. Шендельс // Принципы и методы семантических исследований. – М.: Наука, 1976. – С. 291–314.

5. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования / С.А. Жаботинская // Лiнгвистичнi студiï. – Черкаси: Сіяч. – Вып. 2. –1997. – С. 3–11.

6. Калинина И.О. Экология как наука, мировоззрение и учебная дисциплина / И.О. Калинина // Чтения памяти Алексея Ивановича Куренцова. –Владивосток: Дальнаука. – Вып. XXII. – 2011. – С. 176–180.

7. Капра Ф. Паутина жизни. Новое научное понимание живых систем. – Пер. с англ. / Под. ред. В.Г. Трилиса. – К.: «София»; М.: ИД “София”, 2003. – 336 с.

8. Капра Ф. Поворотный пункт. Наука, общество и зарождающаяся культура. / Перевод В.И. Постникова, 2005. – 411 с. –Електронний ресурс. Режим доступу: http://biospace.nw.ru/books/capra.pdf

9. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / В.И. Карасик. – Волгоград: Перемена, 2002. – 477 с.

10. Кузнецов А. М. От компонентного анализа к компонентному синтезу /
А. М. Кузнецов. – М.: Наука, 1986. – 125 с.

11. Луньова Т.В. Лексикалізований концепт ГАРМОНІЯв сучасній англійській мові: структура і комбінаторика: дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 – германські мови /  Луньова Тетяна Володимирівна. – К., 2006. – 348 с.

12. Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология / В.Н. Манакин. – К.: Знання, 2004. – 326 с.

13. Маругина Н.И., Ламинская Д.А. Концепт «природа» в русской ианглийской языковых картинах мира. Статья 1 // Язык и культура. – 2010. – № 2 (10). – С. 36–45.

14. Тихонова С.А. Содержание концепта EVIL в современной англо-американской картине мира (по данным лингвистических словарей) // Концептуальные исследования в современной лингвистике: сборник статей / отв. ред. М.В. Пименова. – Санкт-Петербург-Горловка: Издательство ГГПИИЯ. – Серия «Концептуальные исследования». – Вып. 12. – 2010.– С. 245–251.

15. Шейгал Е.И., Арчакова Е.С. Тезаурусные связи и структура концепта / Е.И. Шейгал, Е.С. Арчакова //  Язык, коммуникация и социальная среда: Межвуз. сб. науч. тр. – Воронеж: Изд-во ВГТУ. – Вып. 2. – 2002. – С.19–24.

16. American Heritage Dictionary of the English Language. –Houghton Mifflin Company, Fourth Edition, 2009. –Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.thefreedictionary.com/ecology

17. ChambersPaperbackThesaurus. – Edinburgh: Chambers Harrap Publishers, 2007. – 646 p.

18. Collins English Dictionary. – Complete and Unabridged HarperCollins Publishers, 2003. – Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.thefreedictionary.com/ecology

19. CollinsThesaurusoftheEnglishLanguage. – Glasgow: HarperCollins Publishers, 2008. – 1125 p.

20.Longman Dictionary of Contemporary English. – Longman: Pearson Education, 2009. – 2082 p.

21. Online Etymology Dictionary. –Електронний ресурс. Режим доступу: http: //www.etymonline.com/

22. Oxford English Dictionary: In 12 v. / Ed. by L. Urdang. – London: Clarendon, 1970. 

23. OxfordThesaurusofEnglish. – Oxford: Oxford University Press, 2006. – 988 p.

24. Random House Kernerman Webster’s College Dictionary. –New York:Random House, 2010. –Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.thefreedictionary.com/ecology

]]> https://naub.oa.edu.ua/ponyatteva-struktura-kontseptu-ekolohiya-v-suchasnij-anhlijskij-movi/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/vidantroponimni-nazvy-v-hidronimiji-buzko-inhulskoho-mezhyrichchya/ https://naub.oa.edu.ua/vidantroponimni-nazvy-v-hidronimiji-buzko-inhulskoho-mezhyrichchya/#respond Tue, 15 Oct 2013 20:20:10 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=11639  

Т.А. Зайцева

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського,

Миколаїв

У статті розглянуто гідроніми Бузько-Інгульського межиріччя, базовою основою яких є антропонімний матеріал. Здійснено спробу етимологічного аналізу гідронімів із залученням сучасних прізвищ регіону.

Ключові слова: гідронім, антропонім, топонім, ойконім, прізвище.

В статье рассмотрены гидронимы Бугско-Ингульского междуречья, базовой основой которых является антропонимический материал. Осуществлена попытка этимологического анализа гидронимов с привлечением современных фамилий региона.

Ключевые слова: гидроним, антропоним, топоним, ойконим, фамилия.

In the articleconsidered hydronyms of Bug-Ingul area, the anthroponymic material of which is the base of derivation. We made an attemption of ethymological analyse of hydronyms, using modern surnames of region.

Key words:  hydronym, anthroponym, toponym, oikonym, surname.

Установленні й розвитку власних назв велику роль відіграє місцева традиція, історико-географічні умови певного краю, діалектні особливості тощо. При загальнонаціональному аспекті ці питання висвітлюються побіжно, тому виправдовує себе регіональний аспект дослідження онімів. Регіональна методика в ономастичних дослідженнях найоптимальніше забезпечує зручність і економність дослідження ономастичного матеріалу і можливість максимального використання додаткової лінгвістичної, історико-географічної, етнографічної та іншої інформації.

Антропонімія і топонімія, будучи компонентами однієї ономастичної макросистеми, перебувають у нерозривному зв’язку і взаємовпливають як на складання системи топонімів, так і на формування антропонімів загалом та в межах певних регіонів. Цей взаємозв’язок зумовлюється спільною першою основою антропонімії й топонімії: на початковому етапі формування цих систем здебільшого використовується апелятивна лексика.

Мовознавці стверджують, що частіше на базі прізвищ чи власних імен формуються топоніми. Прізвища ж, організовані на базі топонімів, зустрічаються рідше, хоча на початковому етапі такий шлях творення в українській мові належав до продуктивних [3, с. 107].

В українській ономастиці відсутнє комплексне дослідження відантропонімних гідронімів, проте дослідники регіональної гідронімії часто звертають увагу на взаємозв’язки між цими класами онімів: С. Вербич (басейн Верхнього Дністра), А. Корепанова (басейн Нижньої Десни), Ю. Кравченко (Великолужжя), В. Лучик (Середнє Дніпро-Бузьке межиріччя), Л. Масенко (басейн Південного Бугу), М. Матіїв (басейн Стрию), Е. Мінкєвич (межиріччя Дунаю та Дністра), Я. Редьква (Західне Поділля).

Досліджувана в ономастичному плані територія Бузько-Інгульського межиріччя охоплює південну частину Надбужжя. Сюди входять басейни двох найбільших лівих допливів П.Бугу – Інгулу та Синюхи, правого допливу П.Бугу Кодими та притоки нижнього Бугу. За адміністративно-територіальним поділом до цієї території належать Миколаївська і частина Кіровоградської області. За історико-географічним принципом можемо віднести територію до т.зв. регіону Північного Причорномор’я.

Історичні події, що супроводжувалися численними міграціями населення на цій території, не сприяли формуванню стійких поселень. До середини ХVІІІ ст. Північне Причорномор’я не було заселене такою мірою, як центральні або північні райони України.

Однією з особливостей процесу топонімотворення у Північному Причорномор’ї, а значить, здебільшого і на території Бузько-Інгульського межиріччя, дослідники вважають розширення ролі антропонімії при творенні топонімів, зокрема гідронімів, що зумовлюється характером заселення (колонізації) краю [3, с. 108].

Мета нашої статті – встановити мотивацію утворення відантропонімних гідронімів Бузько-Інгульського межиріччя, спираючись на лексико–семантичне значення їх основ.

Як зауважує В.В. Лобода, якщо брати історичну послідовність виникнення власних назв, то найраніше творяться антропоніми, пізніше – гідроніми і найпізніше – ойконіми, тобто полярними позиціями у співвідношенні власних назв виступають антропоніми та ойконіми [3]. У зв’язку з цим можна виділити безпосередні та опосередковані впливи антропонімів на утворення відповідних гідронімів.

Отже, розглянемо відантропонімні гідроніми на території Бузько-Інгульського межиріччя, аналізуючи зафіксовані назви річок Інгуло-Бузького басейну, а саме 226 назв проточних вод: річок, ручаїв та струмків [1], та сучасні прізвища Бузько-Інгульського межиріччя, зібрані під час власних антропонімних експедицій (загалом 10 тис. одиниць) [2].

Білоусівка – ліва притока П. Бугу. Протікає на території Вознесенського району Миколаївщини. Ймовірно, назва походить від прізвища Білоус. Білоу′с – НОд; Взс; Кбш; Зчв; Бз; Бзк; Взк; Врн; Трн; Таб; Прб; Трк; Бр; Ар; Нвт; Ксв; Срг; Арх; Лн. Білоу′сов – Тр.

Богодушна – права притока Громоклії, права притока Інгулу. Протікає в с. Нововасилівка, Малодворянка Єланецького району Миколаївщини. Від богодушний – божьей души, очевидно, через антропонім. Однойменних прізвищ на території сучасного Бузько-Інгульского межиріччя не зафіксовано.

Бондарка – ліва притока Синюхи, ліва притока П.Бугу. Від апелятива бондар або похідного антропоніма. Бо′ндаp – НОд;Бз; Кбш; Нв;Кнд; Дл; Вс; Щрб;Трн; Таб; Прб; Ол; Бр; Грв; Пк; Ксв; Срг; Арх; Чрл. Бо′ндарев – НОд; Бл. Бондаре′вський – Взк; Грг. Бондаре′нко – НОд; Нв;Нвс; Взс; Бл; Зчв; Бз; Ак; Блс; Бзк; Взк; Врн; Др; Мл; Трн; Щр; Таб; Прб; Трк; Ол; Бр; ВГ; Ар; Грв; Нвт; Пк; Смв; Вл; Мрл; Арх. Бондаре′нь – Нвг. Бондаре′ць – Нод. Бо′ндарєв– Бл. Бондаро′вський – Бр. Бондару′к– Ол. Бондару′сь– Взс. Бондарчу′к – Клн; Нвг; Гр; Блс; Взк; Бр; Врн; Рк; Трц; Ол; Ар; Дб; Фр. Бо′ндарь– Кбш. Бондарьо′в– Бз. Бондарю′к– Рк.

Козирка – ліва притока Інгулу. Назва утворена від прізвища Козир. Кози′р– Трк; Ол. Кози′рев– Бз; Нвр. Козире′вич– Бр. Козире′нко– Кбш. Ко′зирєв– Мр; Ол. Ко′зирівський– Бр. Козирчу′к– Бр.

Кондарів – права притока Синюхи, ліва притока П.Бугу. Очевидно, походить від прізвища, порівн. Кондырев – запорізький підполковник [1, с. 165]. Однойменного прізвища або похідних від нього не зафіксовано.

Мамайка – ліва притока Інгулу. Порівн. Мамайка Велика і Мамайка Мала – села в колишньому Олександрійському повіті, де існував і курган Мамаєва могила. Утворена від тюркського за походженням антропоніма Мамай, поширеного в південних районах України. Мама′й – Ак; Бзк; Таб. Мама′йкін – Ксв.

Марара – річка в басейні Нижнього Бугу. Назва молдавського походження, від молд. морар – мельник, мірошник, очевидно, через антропонім, порівн. молдавське прізвище Морару. Мора′р– Фдм. Мора′ру– Вл. Мора′рь – Срг.

Пікінерка – друга назва р. Аджамки, лівої притоки Інгулу, записана в с. Аджамці на Кіровоградщині, заснованому пікінерним полком. Порівн. однойменне прізвище на Миколаївщині: Пікіне′р– Нвс; Нод.

Писарівка – ліва притока Інгулу. Від апелятива писар, можливо, через антропонім. Писаре′вський – Ар; Мр.Писаре′нко – Клн; Ар.

Стрільцева – права притока Синюхи, притока П. Бугу. Від антропоніма, порівн. сучасне українське прізвище Стрілець. Стріле′ць– Ол; Лн.

Тишківка – притока Синюхи, від імені Тишко. Тишко– Бзк. Тишкове′ць – НОд.

Циганка – права притока Синюхи, ліва притока П. Бугу, протікає в Голованівському районі на Кіровоградщині. Назва утворена від етноніма циган, можливо, через антропонім. Цигане′нко– НОд; Др. Циганю′к – Ол.

Шерефетова – притока Чорного Ташлика, ліва притока Синюхи. Очевидно, від прізвища Шеремет тюркського походження (чергування губних характерне для діалектів тюркських мов). Шереме′т – Взс; Дл; Вс; Взк; Прб; Нвд. Шереме′та – Ксв.

Яр Мазурів – ліва притока Кодими, права притока П.Бугу. Складений гідронім, похідний від апелятива яр і присвійного прикметника, утвореного від етноніма мазур – поляк з Мазурії, можливо, через антропонім. Ма′зур – НОд; Бл; Зчв; Бзк; Взк; Щр; Ар; Ксв; Нвв; Ян; Трс. Мазуре′нко– Взс; Щрб; Др; РД; Трн; Прб; Ол; Ар. Мазу′рик– Грв. Мазу′piн– Нод. Мазуро′к– Таб. Мазуpя′к – Нод.

Отже, розглянуті вище гідроніми утворені безпосередньо від антропонімів, їхня мотивація досить прозора.

Далі проаналізуємо назви водойм регіону, утворені внаслідок опосередкованих впливів антропонімії: від ойконімів – назв поселень, що, у свою чергу, мотивовані власними назвами людей (іменами або прізвищами). Як зазначає В.В.Лобода, на території сучасної Миколаївської області нараховується близько 80% відантропонімічних ойконімів [3, с. 109].

Каземирівка – права притока Синюхи. На ній с. Каземирівка колишнього Балтського повіту, назву якого по відношенню до гідроніма слід вважати первинною. Утворена від польського імені Казимир. Каземі′ров – Грд. Казимі′р– Смв.

Прищепівка – прав притока Мертвоводу, ліва притока П.Бугу, на ній с. Прищепівка Братського району Миколаївщини. Очевидно, первинною є назва села, похідна від прізвища Прищепа. Прище′па – Клн; Взк; Прб; Ар; Нвт.

Троянка – ліва притока Синюхи, на ній с. Троянка Голованівського району Кіровоградщини. Очевидно, первинною є назва села, похідна від антропоніма Троян. Троя′н– Ар.

Юліанівка – права притока П. Бугу, протікає в с. Юльянівці колишнього Гайсинського повіту. Перенесення на річку ойконіма Юльянівка, який одержав назву від імені колишнього володаря Юліана Антона Войцеха Лопушанського. Однойменного прізвища або похідних від нього на досліджуваній території не зафіксовано.

Решта гідронімів регіону – переважно відапелятивного походження, вмотивовані природними особливостями місцевості й гідрографічними властивостями річок (Березівка, Березнегувата, Бобринка, Вербівка, Водяна, Гнилюха, Грузька, Комишувата, Куца, Солонівка тощо). Звісно, подібні найменування водойм часто співзвучні з антропонімами. Наприклад, омонімічні відношення демонструють: Бакай – права притока П. Бугу та Бака′й – прізвище в с. Братське Братського району Миколаївщини; Піщаний – права притока Чорного Ташлика, ліва притока Синюхи та Піща′ний – с. Олександрівка Вознесенського району, с. Арбузинка Арбузинського району Миколаївщини; Шута – права притока Ташлика, ліва притока Синюхи та Шу′та – прізвище в с. Сухий Єланець Новоодеського району Миколаївщини та багато інших.

Отже, на території Бузько-Інгульського межиріччя відантропонімні утворення становлять близько 8% від загальної кількості гідронімів, із них 6% відносимо до безпосередніх відантропонімних найменувань, а близько 2% – до опосередкованих відантропонімних назв (відойконімних, базовою основою яких послужив антропонімний матеріал). Решта гідронімів утворені від апелятивів чи онімів інших класів, аналіз яких стане метою наших подальших досліджень.

Список літератури

1.                Горпинич В.О. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя / В.О.Горпинич, В.В.Лобода, Л.Т.Масенко. – К. : Наукова думка, 1977. – 192 с.

2.                Зайцева Т.А., Ковальчук М.С.  Прізвища Бузько-Інгульського межиріччя : Словник. 10 000 прізвищ / Т.А. Зайцева, М.С. Ковальчук. – Миколаїв : МНУ, 2010. – 180 с.

3.                Лобода В.В. Вплив антропонімії і гідронімії на творення сучасної ойконімії Північного Причорномор’я / В.В. Лобода //Питання ономастики Південної України. – К. : Наукова думка, 1974. – С. 107 – 112.

4.                Масенко Л.Т. Річкові назви басейну Інгулу на тлі гідронімії Південної України / Л.Т. Масенко // Питання ономастики Південної України. – К. : Наукова думка, 1974. – С. 96 – 102.

5.                Матіїв М. Відантропонімні мікрогідронімні утворення Бойківщини / М.Д. Матіїв // Культура народов Причерноморья. –Сімферополь : Межвузовский центр “Крым”, 2002. – № 36. – С. 144 – 148.

Перелік умовних скорочень

УДК 81’37 (811.161.2 + 811.111)                                                  

Н.Д. Засанська

Кіровоградський державний педагогічний університет

 імені Володимира Винниченка

В статті висвітлено результати зіставного аналізу системно-структурної організації лексико-семантичних мікрополів економічна криза/economicalcrisisв українській та англійській мовах. Досліджено взаємовідношення між лексичними одиницями порівнюваних лексико-семантичних мікрополів та розкрито спільні та відмінні риси.

Ключові слова: лексема,принцип системності, лексико-семантичне поле, безпосередні/опосередковані зв’язки, семантичний центр, теорія графів

 В статье освещены результаты сопоставительного анализа системно-структурной организациилексико-семантических микрополей экономический кризис / economical crisis в украинском и английском языках. Исследованы взаимоотношения между лексическими единицами сравниваемых лексико-семантических микрополей, раскрыты общие и отличительные черты.

Ключевые слова: лексема, принцип системности, лексико-семантическое поле, семантический центр, теория гра                                                               

The article analyzes structural and system peculiarities of the lexical-semanticfieldseconomical crisis in Ukrainian and English based on the graph theory. The relationships between lexical units of the fields as well as common and distinctive semantic features are investigated.

Key-words: lexeme, lexical-semanticfield, semantic center, graph-based theory

Сучасні мовознавчі пошуки відзначаються спрямованістю на семантичні особливості мови, що в свою чергу, відкриває широкий простір для пізнання фундаментальних структурних особливостей мови, її системних та національно обумовлених характеристик. Семантичний підхід до мови виявляється плідною базою для зіставного вивчення мов [5, 88], що підтверджується міжмовними дослідженнями Г.Вежбицької, І.О.Голубовської, С.П.Денисової, Р.П.Зорівчак, А.А.Лучик, А.В.Корольової, М.П.Кочергана, В.В.Левицького, В.Н.Манакіна, О.О.Тараненка, О.О.Селіванової, М.П.Фабіан та багатьох інших дослідників.

Принцип системності виступає основним у зіставленні лексико-семантичних систем різних мов та дозволяє враховувати системні зв’язки на рівні семи, семеми, лексеми, лексико-семантичної групи та лексико-семантичного поля [5, 296]. Кожна окрема мова являє собою замкнуту систему, а порівняння двох мов представляє в певному розумінні порушення цих систем, тому що порівняння охоплює лише деякі рівні мови, котрі можуть займати в системах різні місця. Тому сутність лексико-семантичного зіставлення полягає в дослідженні семантичної ідентичності порівнюваних мов – багатства мовних засобів вираження об’єктивної дійсності [6, 27]. В цьому розумінні мовний знак виявляється елементом національної свідомості, що несе енергію культури народу, розкриває особливості мовної дійсності певного етносу, відображає її системність [1,89].

Лексика ілюструє розвиток процесів, що відбуваються у навколишньому світі, віддзеркалюючи результат осмислення їх особистістю. Так, сучасний стан дійсності характеризується ознаками глобального кризового занепаду, що, в першу чергу, проявляється в економічній сфері діяльності суспільства, проте демонструє глибинні зв’язки з політикою, культурою, екологією. Як свідчать дослідження останніх років [4; 12], ці проблеми мають єдине спільне джерело виникнення – втрату людством моральних орієнтирів та цінностей, тому що економічний розвиток, орієнтований лише на постійне зростання споживання, не має перспективи, породжуючи хибні стереотипи, цінності, викривлені потреби та духовне зубожіння. Відповідно, можливість подолання кризи насамперед пов’язується з духовними можливостями людства. Шлях подолання кризових ситуацій в суспільстві співвідноситься з моральним відродженням особистості – вищою духовною сутністю, що знаходиться в постійному творчому самоздійсненні та є силою, здатною об’єднати все людство [3, 120-129].

Таким чином, сучасні зіставні мовні дослідження покликані визначити не лише ступінь спорідненості чи відмінності мов, але й вивчити те, як мислення народу відображається у його мовленні. Так, наприклад, лексико-семантичне зіставлення мікрополів економічна криза/economical crisis в сучасній англійській та українській мовах може вказати на спільні та відмінні риси ментального сприйняття оточуючої дійсності англо- й україномовним етносами. В цьому полягає актуальність пропонованої статті.

Метою статті є зіставне вивчення семантичних особливостей мікрополів економічна криза/economical crisis, що належать до лексико-семантичних полів криза/crisis в українській та англійській мовах та визначення специфіки розуміння цього поняття україно- та англомовними культурами. Відповідно до поставленої мети, завдання статті складають:

–         зіставний аналіз дефініцій лексичних одиниць, що утворюють лексико-семантичні мікрополя економічна криза/economical crisis;

–         визначення структурних та семантичних особливостей порівнюваних мікрополів економічна криза/economical crisisв українській та англійській мовах;

–         графічне представлення відношень між одиницями лексико-семантичних мікрополів.

Матеріалом дослідження послугували дані вибірки з тлумачних словників англійської та української мов: Словник української мови (СУМ) в 11 томах, Великий тлумачний словник сучасної української мови, Сучасний словник української мови (Том 1. А-Б.) та Оксфордський словник англійської мови – Oxford English Dictionary (OED) в 20 томах [2; 7; 8; 9].

Стрімкий розвиток інформаційних технологій розширює можливості вивчення мови, мисленнєвих процесів, пов’язаних із творенням думки та слова. З початком дослідження штучного інтелекту, асоціативні чи семантичні мережі (графи) стали засобом представлення зв’язків між мовними одиницями, що віддзеркалюють процеси творення інформації людським мозком. Теорія графів стала інтегруючою базою для таких мовознавчих напрямків, як лексична семантика, словотворення, термінологія, перекладознавство, лінгвістика тексту та ін. Яскравим прикладом функціонування методу графів у сучасних інформаційних просторах є лексичні ресурси British National Corpus, WordNet, Wikipedia, Wiktionary, Roget та ін.[13, 123-139].

Отже, наявність спільних та відмінних рис у зіставлюваних одиницях лексико-семантичних полів криза/crisis сучасної української та англійської мов, а також різних типів взаємовідношень між ними дає можливість побудувати схеми лексико-семантичних полів у вигляді графів. Згідно теорії графів, кожна одиниця поля займає визначене місце в системі та вступає в ієрархічні зв’язки і відношення з іншими елементами поля. Саме вказані зв’язки та відношення відіграють значну роль у розкритті семантики одиниць поля. Представлення лексичного матеріалу за допомогою теорії графів дозволяє прослідкувати особливості їх зовнішньої структури та внутрішньої системної організації, кількісно і якісно оцінити семантичні властивості та закони формування лексики на позначення явища криза [10; 11; 13].

Зіставлювані мікрополя економічна криза/economical crisis англійської та української мов мають спільні риси в системно-структурній організації. Структурна організація зіставлюваних семантичних систем представлена трьома основними центрами в обох мовах: занепад, руїна, руйнування українській мові та fall, smash, ruinв англійській (див. таб. №1). Зазначені центри інтегрують навколо себе лексичні одиниці в різних частинах структури мікрополів (див. дод.1-2). У нашому дослідженні основними центрами вважаємо слова, що мають найбільшу кількість безпосередніх зв’язків з іншими одиницями мікрополя.

Таблиця №1

Кількісний склад основних центрів мікрополів економічна криза/economical crisis

української та англійської мови

У структурній організації зіставлюваних мікрополів виокремлюємо також мікроцентри, котрі семантично підпорядковуються основним центрам: в українській мові банкрутство, падіння, розвал та slump, collapse, crash, bankruptcy в англійській (див. таб. №2). Мікроцентрами вважаємо слова, що мають не менше п’яти безпосередніх зв’язків з іншими елементами в межах мікрополя. Мікроцентри пов’язані між собою та підпорядковуються семантично і структурно основним центрам.

Таблиця №2

Кількісний склад мікроцентрів мікрополів економічна криза/economical crisis

української та англійської мови

В українському мікрополі економічна криза основні центри руйнування, падіння відносяться до ядерної зони, тоді, як інші центри (банкрутство, розвал, занепад) виявляються в навколоядерній частині. В англійському мікрополі economical crisis до ядра належать основні центри fall, ruin та мікроцентр smash. Решта центрів знаходяться в навколоядерній частині.

Як свідчать результати зіставного аналізу, існує тенденція поступових переходів від основних центрів до периферійних зон. Наприклад, в українському мікрополі основні центри руйнування та руїна демонструють безпосередні відношення. Останній із зазначених центрів (руїна), в свою чергу, вступає в безпосередні зв’язки з мікроцентрами розвал, занепад (див. дод. 1-2), котрі демонструють аналогічні зв’язки з одиницями периферії. В англійському мікрополі economical crisis спостерігається безпосередній зв’язок між основними центрами fall, ruin. Останній безпосередньо пов’язується з мікроцентрами collapse, crashта опосередковано з мікроцентром slump, котрий, в свою чергу, виявляє безпосередні відношення з одиницею периферії unemployment.

Зіставний аналіз одиниць, що формують мікрополя економічна криза/economical crisis, розкриває семантичні збіги на рівні основних центрів та мікроцентрів в українській і англійській мовах, що засвідчує наявність спільних рис в сприйнятті економічної кризи носіями порівнюваних мов. Наприклад, в обох мовах серед основних центрів знаходяться cемантично еквівалентні лексеми: падіння – fall, руїна – ruin. Cеред мікроцентрів: банкрутство – bankruptcy, розвал – crash/collapse. Українські та англійські центри ілюструють період економічної кризи із різних позицій: характеризують стан економіки (руїна, розвал, ruin, crash, collapse), розкривають наслідки економічних негараздів (банкрутство, bankruptcy), вказують на періодичність кризових ситуацій (падіння, slump).

Дослідження внутрішньої організації зіставлюваних мікрополів економічна криза/economical crisis базується на вивченні відношень між їх компонентами: безпосередніх та опосередкованих. Безпосередні зв’язки мають просту структуру (наприклад, укр. лімітування-обмеження, несталий-нестійкий, розлад-порушення; англ. recession–set–back, dissolution–disintegration, limitation–limitта ін.).

Структура опосередкованих зв’язків складніша та представляє відношення між одиницями, що пов’язуються між собою за допомогою інших елементів. В досліджуваних мікрополях фіксуються двоступінчасті (укр. шкода-втрата-збитки; англ. collapse–failure–default), триступінчасті (укр. скорочення-звільнення-безробіття-безробітний; англ. decrease–diminution–reduction–lessening), чотириступінчасті опосередковані зв’язки (укр. розруха-руїна-розвал-розлад-порушення; англ. descent–sinking–depression–slump–unemployment) та більше (укр. інфляція-знецінення-падіння-спад-зниження-зменшення-послаблення; банкрутство-крах-розорення-руїна-занепад-руйнування-розвал-розпад;. англ. bankruptcy–ruin–collapse–fall–decline–loss–failure–insolvency, crash–smash–insolvency–insolvent–bankrupt–debtor–indebted–owe). Як свідчать результати аналізу, в досліджуваному мікрополі економічна криза переважаючими є дво- та триступінчасті зв’язки, тоді як в англійському мікрополі economical crisis серед типів зв’язків домінуючими є чотири- та більше ступінчасті відношення. Наприклад, найскладнішими в досліджуваному матеріалі виявилися дев’ятиступінчасті зв’язки (fall–ruin–downfall–descent–decline–decay–disintegration–break–up–dissolution–disorganization).

Отже, зіставний аналіз зовнішньої та внутрішньої структури порівнюваних мікрополів економічна криза/economical crisis дозволив виявити такі особливості: поліцентричний тип порівнюваних мікрополів (по три основних семантичних центри); семантичну еквівалентність основних центрів та мікроцентрів в порівнюваних мовах; структурні відмінності мікрополів (домінування дво- та триступінчастих зв’язків між елементами українського мікрополя та три- , чотириступінчастих між елементами англійського).

Наступним етапом дослідження стане порівняльний аналіз системно-структурної організації інших мікрополів лексико-семантичного поля криза/crisis в українській та англійській мовах.

1. АлефиренкоН.Ф. Лингвокультурология: ценностно-смысловое пространство языка: учеб. пособие / Н.Ф.Алефиренко. – М.: Флинта, 2010. – С.89-90.

2.       Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В. Т Бусел. – К.: Ірпінь, Перун, 2005. – 1728 с

3.       Вернадский В.И. О науке: в 2 т. Т 1: Научное знание. Научное творчество. Научная мысль / В.И.Вернадский. – Дубна: Изд. центр “Феникс”, 1997. – С.120-129.

4.       Кожара Л. Политическое измерение европейского кризиса / Кожара Леонид // Зеркало недели. – 2011.– №38. – C. 11.

5.       Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства / М. П. Кочерган. – К.: Академія, 2006. – 424 с.

6.       Скаличка В. Типология и сопоставительная лингвистика / СкаличкаВ. // Новое в лингвистике. – М.:Прогресс, 1989. – Вып.25. – С.27-31.

7.       Словник української мови. Том 1. А-Б. Український мовно-інформаційний фонд НАН України 2011. – Режим доступу http://lcorp.ulif.org.ua/explvol1/ – Словник української мови. Том 1. А-Б

8.       Словник української мови: В 11 томах. Режим доступу: http://sum.in.ua/ – Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)

9.        Oxford English Dictionary – Режим доступу (передплачений):http://www.oed.com/. – Discover the story of English. More than 600,000 words, over a thousand years

10.    Фабіан М.П. Етикетна лексика в українській, англійській та угорській мовах / М.П.Фабіан; НАН України, Український мовно- інформаційний фонд. – Ужгород: ІВА, 1998. – 256 с.

11.    Формалізовані основи семантичної класифікації лексики / [Клименко Н.Ф., Пещак М.М, Савченко І. Ф.]. – К.: Наукова думка, 1982. – 250 с.

12.    Diamond Peter. Social Security: What Role for the Future? / Режим доступу: http://www.brookings.edu/press/Books/1996/socsec.aspx– Social Security: What Role for the Future?

13.    Mihalcea R., Radev D. Graph Based Natural Language Processing and Information Retrieval / Mihalcea Rada, Radev Dragomir. – Cambridge University Press, 2011. – P.123-139.

Дод.2. Лексичний склад українського

мікрополя економічна криза

Кучумова Н.В.

       Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

У статті розглянуто основні способи утворення неологізмів у сучасній англомовній медичній термінолексиці. Виявлено продуктивність певних моделей   формування англійських медичних лексичних та фразеологічних інновацій.

Ключові слова: неологізми, медична лексика, словотворення.

 В статье рассматриваются основные способы образования неологизмов в современной англоязычной медицинской терминолексике. Определена продуктивность некоторых моделей формирования английских медицинских лексических и фразеологических инноваций. 

Ключевые слова: неологизмы, медицинская лексика, словообразование.

 The article highlights main ways of forming neologisms in modern English medical lexicon. The productive models of building medical lexical and phraseological  innovations are determined.

Key words: neologisms, medical lexicon, word-building.

Динамічні зміни в лексиконі сучасної англійської мови, невпинне збагачення його неологізмами є об’єктивними передумовами ретельного лінгвістичного вивчення шляхів та механізмів утворення цих лексичних новотворів. Поява неологізмів зумовлена як екстралінгвістичними чинниками (зміст суспільної свідомості, рівень суспільних потреб, поява нових реалій), так і інтралінгвістичними факторами (великі потенційні можливості оновлення мовних засобів, закладені у самій мові) [6, 9].

Вивченню неологізмів присвячені численні праці як вітчизняних лінгвістів (Гармаш О.Л., Єнікєєва С.М., Зацний Ю.А., Омельченко Л.Ф., Соколов В.В., Янков А.В. та ін. ), так і зарубіжних науковців (Заботкіна В.І.,  Мотченко І.В., Маджаєва С.І., Несветайло Ю.М., Шиманек Б. та ін.). Безупинна поява нових слів у підмові медицини зумовлює актуальність їх ґрунтовного аналізу.

Об’єктом дослідження стали англомовні неологізми сфери медицини у лексиконі сучасної англійської мови. Предметом дослідження були особливості утворення медичних лексичних  та фразеологічних  інновацій.  

Метою статті є аналіз основних способів утворення неологізмів у підмові медицини та виявлення продуктивних моделей їх формування.

Методом суцільної вибірки зафіксовано  772  новоутворених лексичних та фразеологічних одиниці у підмові медицини. Досліджуваний матеріал містив словникові статті англомовних електронних словників неологізмів, англомовні електронні періодичні медичні видання.

 Аналіз корпусу неологізмів виявив, що новотвори підмови медицини, в основному, утворені традиційними способами: словоскладання; способом телескопії, афіксації; абревіації. Виявлені неологізми за структурою поділяємо на однолексемні терміни (315) та полілексемні терміни або термінологічні словосполучення (457). Відповідно до способу утворення досліджувані медичні неологізми можна класифікувати як: афіксальні, основа яких містить корінь та афікси: paramedicalization (тенденція надавати перевагу альтернативним методам лікування), hospitalist (медик, який практикує тільки в лікарні), superinfector(особа, яка є носієм інфекційного захворювання і свідомо розповсюджує його); складні слова, що містять не менше двох кореневих морфем: andropause(«клімактеричний період» у житті чоловіка), photomedicine(міждисциплінарна галузь медицини, що займається вивченням та застосуванням світла для профілактики та лікування хвороб) та складнопохідні слова, що утворені складанням двох та більше основ, одна з яких утворена шляхом деривації: photorejuvenation (фотоомолодження – метод лікування шкіри, що використовує інтенсивне джерело освітлення або інші термальні або хімічні засоби для усування зморшок, спричинених фотостарінням), neuropreservation (кріоконсервація мозку), apitherapist (фахівець у галузі терапії, що використовує бджолину отруту як засіб лікування хвороб), psychoergonomics (вивчення чинників психологічної збалансованості стану людини); абревіатури: SARS (severeacuterespiratorysyndrome – гостре інфекційне захворювання, схоже на пневмонію, що супроводжується високою температурою, задишкою та кашлем); телескопізми: globesity (всесвітня епідемія ожиріння), virtopsy(віртуальна аутопсія, яка здійснюється за допомогою комп’ютерних технологій, що створюють детальне трьохвимірне зображення тіла людини); словосполучення:  roboticcheck–ups (комп’ютерний дистанційний медичний огляд), phagetherapy (використання вірусів-бактеріофагів для знищення бактерій, які є збудниками хвороби), pharmafood (генетично модифіковані продукти харчування з фармакологічними складниками для зменшення холестерину, поліпшення пам’яті тощо), genetic enhancement (генетичне удосконалення).

Кількісний аналіз досліджуваної вибірки медичних неологізмів виявив, що серед них переважають терміни-словосполучення (457). Медичні термінологічні словосполучення (ТС) складаються із стрижневого слова, яке відображає родове поняття, та залежних компонентів, що позначають видові ознаки. Компоненти ТС перебувають в атрибутивному зв’язку. Стрижневий компонент, здебільшого, займає постпозицію. Атрибутивний компонент може бути виражений простим іменником: breastthermography (термомамографія – метод дослідження молочних залоз для виявлення проліферації),  spaceheadache(виснажливий біль голови у астронавтів під час перебування у космосі); етнонімом: Hispanicparadox (нижча за середню частота деяких хронічних захворювань серед латиноамериканського населення, незважаючи на те, що багато з них живуть у доволі несприятливих соціально-економічних умовах), Asian paradox (нижча за середню частота виникнення серцево-судинних захворювань у азійців, незважаючи на високу частоту куріння); простим прикметником або дієприкметником: electronic aspirin (постійний імплантат для лікування мігрені, що поміщається у верхні ясна з того боку, де зазвичай у пацієнта виникає сильний біль),  fetalrights (права людського ембріону на життя), smart drug (лікарський засіб, що покращує когнітивні здатності); living bandage (пов’язка, що виготовлена із клітин шкіри пацієнта); weaponizedanthrax (форма сибірки, що має потужність біологічної зброї); activatedtherapy (альтернативний неінвазивний метод лікування раку, що використовує низькочастотний ультразвук або інфрачервоне випромінювання). Означальний елемент ТС може бути виражений групою слів, що є єдиним семантичним комплексом. Наприклад, поєднання іменника з іменником: nature-deficit disorder (несприймання стилю життя, позбавленого спілкування з природою), ініціально скороченого прикметника з іменником: e-mail fatigue(психічне виснаження, спричинене надмірною кількістю електронних повідомлень); словосполучення із внутрішнім синтаксисом: hit–and–runnursing (умови праці медсестер, що вимушені доглядати за більшою кількістю пацієнтів, доручаючи певні процедури малокваліфікованим помічникам), good–for–youbacteria (пробіотики – бактерії корисні для організму).

Структурний аналіз двокомпонентних термінів-словосполучень (ДТС) (393) виявив такі основні моделі: N₁ + N₂ (221): milkbrain(відчуття дезорієнтації та сповільнення розумової діяльності), dirtpill(таблетка, що містить штами деяких бактерій для стимуляції імунної системи алергічних чи астматичних дітей); A + N (132): integrativemedicine(медицина, яка поєднує традиційні та нетрадиційні методи лікування), bariatricsurgeon (хірург, що здійснює операції із зменшення шлунка пацієнтів із зайвою вагою); handmadecloning(«аматорське» клонування); PII+ N: locked–insyndrome(рідкісне захворювання, при якому ушкодження стовбуру головного мозку призводить до повного паралічу організму при повній свідомості і розумовій активності пацієнта), unattachedpatient(пацієнт, що перебуває на стаціонарному лікуванні і не має сімейного лікаря);   Abbreviation + N: DNAprofile (ДНК профіль або генетичний паспорт людини).

Менш численними у досліджуваній вибірці неологізмів є трикомпонентні (133) та чотирикомпонентні (31) терміни-словосполучення.  Вони побудовані на основі ДТС, в основному, шляхом їх повторного означення за такими основними моделями: N₁ + N₂ + N₃:  laserskinrejuvenation (лазерне омолодження шкіри), informationfatiguesyndrome (втома і стрес, спричинені надмірним об’ємом інформації); A + N₁ + N₂: sedentarydeathsyndrome(різке зростання смертності внаслідок нездорового способу життя), irritablemalesyndrome (дратівливість у чоловіків, спричинена раптовим падінням рівня тестостерону, особливо під дією стресу),  whitecoateffect (зростання тиску крові пацієнта у присутності лікаря або у зв’язку з перебуванням у клініці); ovariantissuecryopreservation (кріоконсервація яйників); socialjetlag(втома і порушення сну через неможливість зміни біоритмів); A₁ + A₂ + N: humanreproductivecloning (репродуктивне клонування людини), persistentvegetativestate(постійний вегетативний стан – відсутність ментальної активності спричинена порушенням головного мозку); PII + N₁ + N₂: hurriedchildsyndrome (стан дитячого організму, що перевантажений завданнями дорослих для досягнення успіхів у навчанні), toastedskinsyndrome (висип на шкірі, спричинений тривалою дією тепла, що випромінює комп’ютер); N₁ + N₂ + N₃ + N₄: attention deficit hyperactivity disorder  (синдром дефіциту уваги та гіперактивності). Слід зазначити, що із збільшенням кількості визначальних елементів термін стає громіздкий і часто перетворюється на абревіатуру: auditory brain stem implants (ABIs) –  мозковий слуховий імплантат.

Продуктивним способом творення медичних неологізмів є афіксація – приєднання префіксів та суфіксів до коренів або основ. Афіксальні медичні неологізми утворюються за допомогою морфем за словотворчими моделями, які є  у мовній системі. Наприклад,  andrologist  (лікар, що займається проблемами здоров’я чоловіків, особливо їх репродуктивної системи); rawism (сироїдіння – система харчування, яка повністю виключає вживання їжі, що піддається тепловій обробці), surgicalist (хірург, що працює виключно в лікарні); on-call-ogist (лікар, що часто працює по виклику); intensivist (лікар відділення невідкладної медичної допомоги); thriver (ВІЛ-інфікований пацієнт без жодних симптомів хвороби); wobbler (пацієнт із ураженою вестибулярною системою); prehypertension (дещо вищий від нормального кров’яний тиск, який без лікування може призвести до гіпертонії), overprescription (прописування надмірної кількості лікарських засобів).

Слід зазначити, що значна кількість медичних неологізмів побудована за допомогою афіксоїдів – словотворчих елементів, що проходять стадію формування. Як зазначає Єнікєєва С.М., висока вербокреативна активність нових афіксоїдів: (bio-, cyber-, info-, –nomics, tele-, –holic,  techno–) робить ймовірним їх перехід до розряду нормативних афіксів [2, 19]. У досліджуваній вибірці найпродуктивнішими афіксами  є префікси  bio-, cyber-, super–, cryo-, nano–, та суфікси – –mania, –phobia, –phobe. Наприклад, bio–computer(біокомп’ютер – пристрій для обчислення на рівні ДНК), bioinformatics – (біоінформатика – наука, що займається обробкою даних, пов’язаних із розшифруванням генома людини, зокрема, для розробки нових ліків), biomanufacturing(виробництво біофармацевтичних засобів за допомогою генної інженерії), biobank (біобанк – сховище біоматеріалів для проведення досліджень із проблеми залежності захворювань людини  від особливостей генетичного складу людей, що належать до різних расових і етнічних груп),  cyberchondriac(людина, яка вважає, що вона має симптоми певної хвороби, оскільки про такі пишуть на сайті, присвяченому здоров’ю), superbug (штучно добутий вірус, що надзвичайно стійкий до антибіотиків), supertaster (людина з надзвичайно розвиненим відчуттям смаку), cryopreservation(кріоконсервація – низькотемпературне збереження живих біологічних об’єктів із можливим відновленням їх біологічних функцій після розморожування), cryonics(кріоніка – наука, що вивчає збереження людей, ембріонів або тварин при низьких температурах, як правило при температурі кипіння рідкого азоту -196°С, до настання біологічної смерті), nanomedicine(наномедицина – використання нанотехнологій у медицині), nanobiopharmaceuticals(нанобіофармацевтики – макромолекули протеїнів і пептидів із наночастинками та дендримерами з потужною біологічною активністю), nanonephrology(нанонефрологія – галузь наномедицини, що використовує нанотехнології для діагностики, лікування та профілактики хвороб нирок),  infomania(нездоровий психічний стан людей, які працюють з комп’ютерами),  germophobia(патологічний страх перед мікробами),  chronophobia (патологічний острах швидкоплинності часу).

Характерним  способом утворення неологізмів у підмові медицини є телескопія – злиття  двох усічених основ слів, або поєднання  повної основи з усіченою, у результаті якого утворюється нове слово, яке повністю або частково поєднує значення всіх його структурних компонентів. У результаті дослідження утворення телескопійних медичних неологізмів можна виділити ряд моделей. Продуктивною моделлю формування телескопізмів є  ab + cd = ad: злиття початкового «уламка» (апокопи) одного слова з кінцевим «уламком» (аферезою) другого, наприклад: pharmer (pharmacy + farmer) – людина або організація, які займаються одержанням медично активних речовин шляхом біотехнологій; cosmeceuticals (cosmetic + parmaceuticals) – препарати,  що поєднують лікувальні властивості з косметичними; surgiholic (surgery + alcoholic) – людина, яка постійно вдається до пластичних операцій; diabesity (diabetes + obesity) – діабет, спричинений надмірною вагою; стан пацієнта, у якого спостерігається і діабет, і надмірна вага. Іншою продуктивною моделлю утворення телескопійних лексем є злиття апокопи одного слова з повною основою іншого:  ab +cd = acd. Наприклад: psychache(psychological + ache) – надзвичайно сильний психологічний біль,  reprogenetics(reproductive + genetics) – використання генетичних технологій для зміни і контролю репродуктивної функції людини, obesogenic(obese + genic). Слід зазначити незначну кількість телескопізмів, які створені шляхом поєднання повної форми першого слова з аферезою другого слова, тобто за моделлю: ab + cd = abd. Наприклад: flunami(flu + tsunami), nursebot(nurse + robot).

     Варто  відзначити роль медичних телескопійних неологізмів у формуванні словотворчих елементів. З’явилось чимало напівафіксів шляхом виділення осколків (як правило кінцевих), що входять до складу телескопізма, які беруть участь у створенні цілої низки новоутворень за аналогією до слова-зразка [2, 181]. Усічені компоненти слова-злитка  концентрують зміст, що  відображений у похідному слові. Наприклад: -holic (від alcoholic): (celloholic – особа, надмірно захоплена мобільними телефонами; dietholic– людина, яка надто переймається дієтами; netaholic – особа, яка надто захоплюється пошуком інформації в інтернеті); –orexia (від anorexianervosa– патологічне прагнення схуднення шляхом відмови від їжі та булімії): bigorexia– психічний розлад, при якому культурист безпідставно вважає себе фізично недосконалим, carborexia– патологічне бажання мінімізувати споживання вуглецю, bleachorexia– патологічна пристрасть до відбілювання зубів, drunkorexia – споживання алкоголю  замість  їжі  для  того, щоб  позбутись  зайвих  калорій); –orexic  (від anorexic): (bigorexic, carborexic, drunkorexic,  bleachorexic) [3, 41]. 

Для  нових термінів у підмові медицини типовою є абревіація – створення одиниць вторинної номінації, в основі якого скорочення повного джерела мотивації. Функціонування абревіатур у медичній термінолексиці є виявом закону економії мовних засобів, тобто забезпечення передавання максимуму інформації за одиницю часу. Серед досліджуваних термінів-неологізмів виявлено ініціальні скорочення (редуковані до початкової літери), апокопи (збереження початкового складу) та скорочення початкового та кінцевого елементів вихідного слова. Прикладами ініціальних скорочень є елементи  e– (від electronic), i– (від information), абревіатури та акроніми:    e–thrombosis (утворення тромбів, спричинене тривалим сидінням біля комп’ютера), i–biology (використання інформаційних технологій для нових біологічних відкриттів і для інтенсифікації співпраці між науковцями), ICU psychosis (психічний розлад, що супроводжується галюцинаціями та втратою орієнтації у  пацієнта, що знаходиться на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії (intensivecareunit)), eICU(медичний центр, що уможливлює дистанційний контроль, діагностику та лікування пацієнтів із психічним розладом, який характеризується дезорієнтацією та галюцинаціями), T–ray (електромагнітне випромінювання з терагерцовою частотою (трильйон циклів за секунду), схоже на рентгенівське випромінювання, що може проникати крізь тверді речовини і використовується для ідентифікації молекул і речовин); DNAfingerprint(аналіз структури ДНК), IT rage (патологічний гнів,  направлений на комп’ютерну техніку, у працівників, що нездатні справитись із новітніми інформаційними технологіями). Прикладами апокопи є лексеми rehab ← rehabilitation,  detox← detoxication, biotech← biotechnology, lipo ← liposuction, neuro ← neuropreservation: drugrehab (психотерапевтичне лікування залежних від психоактивних речовин, алкоголю, наркотичних препаратів), detoxclinic (center) (клініка для наркозалежних пацієнтів),  detoxward (кімната детоксикації у лікарні), biotechfood(генетично модифікована їжа), laser lipo (лазерна ліпосакція – косметична хірургічна операція з видалення жиру з різних частин тіла). Виявлено терміни, що містять скорочення початкового та кінцевого елементів початкового слова: man flu (flu← influenza) (сильна застуда, яка чоловіками помилково вважається грипом), bird flu (пташиний грип). Як зазначає Єнікєєва С.М., заміна лексичної одиниці «більш економним  кодом» сприяє не лише раціоналізації мовленнєвої діяльності, але й оптимізації словотворчих процесів. Редукована одиниця може використовуватись як рівноцінний субститут прототипової лексеми, брати участь у створенні складноскорочених слів, та може перетворюватись із часом на словотворчий афікс. Зростання кількості абревіатур обумовлюється інформаційною ємкістю, зручністю вимови та запам’ятовування медичного терміна [4, 15].