КОНЦЕПТУАЛЬНІ ТА СЕМАНТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕРМІНОСИСТЕМИ БІАТЛОНУ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК ОСОБЛИВОЇ СКЛАДОВОЇ ПІДМОВИ СПОРТУ

У статті йдеться про ключові концептуальні та семантичні особливості біатлонних термінів у складі терміносистеми спорту сучасної англійської мови .

Ключові слова: біатлон, концепт, лексико-семантичне поле, термін, термінологія, термінологічна одиниця.

The article deals with the key conceptual and semantic features of biathlon terms that comprise an integral part of sport terminology system of modern English language.

Key words: biathlon, concept, lexics-semantics field, term, terminology, terminology unit.   

         Проведення комплексних досліджень термінологічної лексики біатлону є досить перспективними у зв’язку з посиленням інтересу до сфери спорту загалом, та біатлону зокрема. Терміни біатлону сучасної англійської мови утворюють розгалужену терміносистему, яка є досить молодою в порівнянні з іншими терміносистемами спорту Недостатній рівень дослідження біатлонних термінів у обраній терміносистемі спонукає до детальнішого вивчення концептуального наповнення апарату цієї терміносистеми, кращої диференціації семантично близьких терміносполук та ретельнішого аналізу системних зв’язків між лексичними одиницями, що і зумовлює актуальність та доцільність наукового дослідження на цю тему. Об’єктом дослідження є термінолексика біатлону англійської мови як особлива складова терміносистеми спорту. Предмет дослідження: особливості термінологічних одиниць біатлону, що впливають на їхні понятійно-семантичні відношення і визначають їхню приналежність до певних концептів.

Дослідженню питань спортивної термінології присвятили свої наукові праці українські вчені І. Янків, В. Осінчук, Л. Бардіна, Н. Назаренко, О.  Боровська, Н. Юрко, О. Матвіяс та ін. До зарубіжних науковців, що досліджували цю проблему належать: З. Буляж, Д. Вуковіц, Р. Попов, А.  Рилов, А. Рум, У. Свінкс, Ф. Суслов, Д. Тишлер, Є.  Птушкіна, І.  Юрковський та ін. Незважаючи на певну кількість доступної літератури, що стосується обраної теми, термінологічні одиниці цієї терміносистеми не було систематизовано та проаналізовано з огляду на їх концептуальну та семантичну складову.

Вивчення концептуальних та семантичних особливостей певної галузевої підмови є важливим критерієм вивчення самих мовних одиниць для проведення подальшого аналізу термінів, удосконалення їх перекладу та формування загального уявлення про термінологічну мережу.       Терміносистема біатлону – це складна система пов’язаних між собою термінів, які знаходяться у різнорівневих зв’язках та відношеннях, що надають терміносистемі особливостей, її розгалуженість, рівень розвитку та наповненості. Ця терміносистема є достатньо добре сформованою і у той же час відкритою, оскільки характеризується мобільністю, розвитком та постійними змінами. У термінології біатлону більшість термінів іншомовного походження, хоча паралельно з популяризацією цього виду спорту розростається і відповідний прошарок лексики в українській мові – запозичуються і закріплюються у постійному вжитку іноземні та виокремлюються власне українські терміни, з’являються біатлонні сленг і жаргон.

У наших інших наукових розвідках завдяки корпусно-базованому підходу до вивчення термінології біатлону і використанню напрацювань комп’ютерної лінгвістики, наша вибірка термінів збільшилася від 400 до 511 лексичних одиниць. Також, у порівнянні з результатами вибірки підготовленої вручну та з програмою AntConc, поділ на концепти і підконцепти у межах досліджуваної терміносистеми був.

Маючи у своєму розпорядженні розгалужену ієрархією термінів біатлону [4], можна переходити до аналізу концептуальних та структурних характеристик досліджуваної терміносистеми. Як можна побачити у таблиці ієрархії терміносистеми біатлону (див. табл. 1), найбільшим лексико-семантичним полем (далі ЛСП) є концепт EQUIPMENT, що нараховує 160 лексичних одиниць (ЛО) і це становить 31.3% від загальної кількості термінів вибірки. Сюди відносяться термінологічні одиниці, які позначають біатлонний спортінвентар як-от лижі та кріплення, гвинтівки та їхні складові частини, патрони, інше обладнання необхідне приміром на стрільбі чи на трасі під час проведення гонки (step-in binding, gliding wax, spike (of the pole), basket, goggles, gloves, small-bore rifle, adjustable front sight, breechblock, bolt handle/lever, breechblock, prone targets, shooting lane, electric start signal, kilometer sign та ін.). У межах цього концепту було виокремлено такі підконцепти: a. Skis/Poles, b. Outfit Details, c. Gun/Rounds, d. Other Equipment on Shooting та e. Other Appurtenances.

Таблиця 1

Ієрархія терміносистеми біатлону

Другим за наповненістю є концепт PROCESSES/ACTIVITIES, що об’єднує номени, які переважно характеризують техніки катання на лижах, особливості проходження дистанції та різноманітні дії і процеси. Цей концепт складається з трьох підконцептів: a. Skiing Techniques, b. Shooting і c. Race та налічує 125 ЛО, що становить 24.4%. Розглянемо такі приклади: skating technique, free technique, gliding step, side-stepping, herringbone, shooting range procedure, prone shooting, standing position, clicks, cross-firing, loading of the rifle, unloading of ammunition, release impulse, high-intensity skiing, drafting, cancellation of the race, disqualification, course homologation та ін.

На третьому місці знаходиться концепт INDEXES/NOTIONS, який описує загальні показники щодо стану траси і спортсменів, а також характеристики процесу стрільби. Тут виділяємо такі 4 семантичних мікрополя: a. Course, b. Shooting, c. General Notions і d. Sportsmen-Related Characteristics, що нараховує 118 ЛО – 23% від усіх термінів. Наприклад, height difference, minimum gradient, trajectory, wind speed, shooting range time, start number, start-list time, muzzle velocity, heart rate, velocity, breathing frequency та ін.

Наступним концептом у нашій терміносистемі є COURSE, до складу якої входить 31 ЛО – 6% від вибірки. Всередині цього порівняно невеликого ЛСП, що містить терміни для характеристики траси або на позначення її ділянок, виділяємо підкатегорії a. Areas і b. Route (9). Приміром, ski course, packed track, snow-covered terrain, finish line, feeding station, control point, steep section, uphill section і uphill traverse і т. п.

П’ятим за величиною є концепт PEOPLE, який об’єднує терміни на позначення спортсменів, організаторів змагань і глядачів і поділяється на такі категорії: a. Competitors, b. Organizers і c. Audience. Відсоткове співвідношення щодо усієї терміносистеми становить 5.8%, це 30 ЛО. Візьмемо до уваги такі терміни: participant, athlete, winner, cross-country racer, shooter, skier, finish line steward, competition armourer, exchange zone pre-caller, chief of the course, coach, viewers і ін.

Наступною категорією нашої ієрархії є COMPETITION, що охоплює лексеми на позначення видів біатлону, різновидів біатлонних дисциплін і чемпіонатів. Концепт поділяється на 3 підконцепти: a. Types of Biathlon, b. Biathlon Events і c. Championships; всього вміщує 26 понять і це складає 5%. Для прикладу назвемо biathlon individual, biathlon mass start, biathlon pursuit, biathlon sprint, Olympic Games, World Cup, summer biathlon, paintball biathlon, rollerblade biathlon, duathlon і т. п.

На сьомій позиції за чисельністю термінів розташовується концепт SPORT всього з 12 ЛО і часткою 2.3%. Виокремлено 2 категорії a. Winter Sports і b. Other. Терміни: biathlon, skiing, alpine skiing, ski cross, giant slalom (GS), parallel slalom, downhill slalom, pentathlon, Nordic skiing та ін.

Найменшою термінологічною ланкою нашої ієрархії є ЛСП ORGANIZATIONS, що вміщує назви різних організацій – переважно абревіатури. До складу концепту входить лише 9 ЛО, що становить лише 1.7% від загальної сукупності термінів. Наприклад, International Biathlon Union (IBU), International Ski Federation (FIS), Ski Racing Suppliers (SRC), Union Internationale de Pentathlon Moderne et Biathlon (UIPMB), Biathlon Association, Ski Club.

У результаті укладання ручної вибірки термінів з доступних нашій увазі джерел та вибірки частотних термінів текстового корпусу [3] з допомогою програми AntConc, а також здійснення спроби категоризації термінів, можна дійти до висновку, що чималий пласт термінології біатлону залишається суміжним, оскільки як самостійний, так і комп’ютерний відбір термінів з допомогою програми AntConc базувався на спільних бібліографічних джерелах. Тим не менше, варто зазначити, що попередній схематичний поділ концептів зазнав видозмін у процесі категоризації термінів. Наприклад, виникла потреба виокремити новий концепт SPORT, що хоча є гіперонімом до ключового терміна нашого дослідження biathlon, але наочно демонструє його місце у термінології спорту (належність до концепту-мікрополя WINTER SPORTS). На додачу, деякі терміни на кшталт pentathlon, skiing, Nordic skiing, alpine skiing, ski cross, giant slalom (GS) (та його підвиди super combined, super-G, parallel slalom, downhill slalom і super giant slalom) хоча і мають низку спільних ознак з біатлоном, але все ж не належать до його підвидів, оскільки є самостійними спортивними дисциплінами. Концепт ЗАГАЛЬНІ НАЙМЕНУВАННЯ був розподілений по новоутворених категоріях, переважно до найчисельнішого концепту EQUIPMENT, підконцепту a. SKIS/POLES або e. OTHER APPURTENANCES; до INDEXES/NOTIONS, підконцептів a. COURSE, c. GENERAL NOTIONS чи d. SPORTSMEN-RELATED CHARACTERISTICS; до PROCESSES/ACTIVITIES підконцепту c. RACE тощо. Концепт СТРІЛЬБИЩЕ у поглибленій класифікації частково був розмежований до категорії EQUIPMENT, підконцептів c. GUN/ROUNDS, d. OTHER EQUIPMENT ON SHOOTING і e. OTHER APPURTENANCES; до категорії PROCESSES/ACTIVITIES підконцепту b. SHOOTING; а також до категорії INDEXES/NOTIONS підконцепту b. SHOOTING.

Цікавим відкриттям нашого дослідження стало те, що попри той факт, що терміни здебільшого є моносемантичними у межах однієї терміносистеми [2] у нашій мережі термінів було виявлено приклади полісемантичності, а отже належності терміна різним концептам водночас. Наприклад, термін butt у біатлонній лексиці може мати такі значення:

1)  затвор (the thick end of a rifle (gun) handle) [1];

2) стрільбище (shooting range).

Відповідно до першого значення вищезгаданий термін класифікуємо до концепту EQUIPMENT, підконцепту – GUN/ROUNDS. Зважаючи на іншу дефініцію, номен butt належатиме концепту PROCESSES/ACTIVITIES, підконцепту – SHOOTING. Однак необхідно також зважати на стилі мовлення і сфери вживання термінів, оскільки наш приклад у значенні стрільбище вживається виключно у неофіційному стилі. Тобто цей термін є прийнятним у повсякденному спілкуванні і може вживатися наприклад вболівальниками біатлону на онлайн-форумах, у різних обговореннях чи інтерв’ю, що носять неофіційний характер, але не допускається для наукового чи ділового стилю. Також заслуговує уваги таке явище як варіативність  термінологічних одиниць, тобто існування паралельно вживаних форм, що  ідентифікують один і той самий термін. У нашому контексті доречним буде і термін «синонімія». Наприклад, лексичні варіанти spare rounds, spare ammunition і spare cartridges, що у перекладі означають «запасні/резервні патрони»; bolt handle і bolt lever – «рукоятку затвору»; arm sling і arm loop – «плечовий ремінь»; bore, calibre (caliber) і gauge (gage) – «калібр»; start(ing) time і start-list time – «стартовий інтервал»; relay exchange, hand-over і switchover – «передача естафети» та багато інших. У терміносистемі біатлону було виявлено випадки існування альтернатив написання термінологічних одиниць, що найчастіше були зумовлені особливостями морфології англійської мови або ж відмінностями між британською та американською англійською. Розглянемо такі приклади: foresight і fore sight – «приціл, мушка», step in binding і step-in binding – «кріплення з автоматичною засувкою», penalty loop і penalty lap – «штрафне коло» і т. д. [1].

Подібні приклади наочно демонструють доцільність укладання категоріального апарату будь-якої терміносистеми. Це сприятиме кращому розумінню взаємозв’язків лексичних елементів, сфери їх використання та потенційної можливості утворення нових термінів на основі існуючих понять.

Таким чином, концептуальна карта наповнення термінології біатлону є невід’ємною складовою терміносистеми спорту зі своїми характерними особливостями. Завдяки різносторонньому підходу до класифікації номенів було підтверджено імовірну полісемантичність та варіативність окремих термінологічних одиниць. ЛСП «BIATHLON» є достатньо рухливою мовною підсистемою, яка постійно поповнюється великою кількістю термінологічних одиниць, однак потребує подальших розвідок у даному напрямку, зокрема детальнішого вивчення і систематизації у лексикографічних джерелах.

Література:

1. Англо-русский общий терминологический глоссарий спортивных терминов: Библиотека «Сочи 2014» Оргкомитет “Сочи-14”. – Москва, 2012. – 1050с.
2. Кошкина Е. А. Педагогическая терминология как объект междисциплинарного исследования// Вестник Томского государственного университета. – – № 339. – С.155-160.
3. Термінологічний менеджмент. Корпус текстів СПОРТ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://moodle.oa.edu.ua/mod/data/view.php?id=3650. – Назва з екрана.
4. Термінологічний менеджмент. СПОРТ. Ієрархія категорій термінології BIATHLON (BT) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://moodle.oa.edu.ua/mod/wiki/view.php?id=5838. – Назва з екрана.
5. American Heritage® Dictionary of the English Language, Fifth Edition. (2011).

Попель Оксана
(м. Одеса, Україна)
Одеська національна академія харчових технологій

Невід’ємними складовими навчального процесу є засоби навчання, які згідно класичній дидактиці поділяють на ідеальні (вербальні способи вираження думок) та матеріальні (предмети – інструменти, за допомогою яких виражаються думки). Матеріальні засоби, які мають на меті залучення інтересу й уваги для практичних дій, доповнюються ідеальними, які в свою чергу орієнтовані на розуміння матеріалу, логіку, міркування, розвиток інтелекту.
Ключові слова: засоби навчання, предмети, дидактика, мультимедійні засоби навчання, текст.

Неотъемлемыми составляющими учебного процесса являются средства обучения, согласно классической дидактике их разделяют на идеальные (вербальные способы выражения мыслей) и материальные (предметы – инструменты, с помощью которых выражаются мысли). Материальные средства, которые имеют целью привлечения интереса и внимания для практических действий, дополняются идеальными, которые в свою очередь ориентированы на понимание материала, логику, рассуждения, развитие интеллекта.
Ключевые слова: средства обучения, предметы, дидактика, мультимедийные средства обучения, текст.

An integral component of the educational process is a learning tool, which according to classical didactic divided into ideal (verbal ways of expression) and material (objects – tools with which opinions are expressed). Tangible products that are intended to attract interest and attention to practical action, complemented perfectly, which in turn focused on understanding the material, logic, reasoning, development of intelligence.
Keywords: learning tools, objects, pedagogy, multimedia teaching text.

Одним із найбільш важливих компонентів процесу навчання (поряд із цілями, змістом, формами й методами) є засоби навчання. Класична дидактика поділяє всі засоби навчання на ідеальні й матеріальні. До перших відносяться вербальні способи вираження думок, а до других – предмети (інструменти, за допомогою яких виражаються думки). «Матеріальні засоби навчання доповнюються ідеальними. Якщо матеріальні засоби пов’язані із залученням інтересу й уваги для практичних дій, то ідеальні засоби навчання орієнтовані на розуміння матеріалу, логіку, міркування, розвиток інтелекту» [1, с. 440]; «ідеальні засоби можуть бути матеріалізовані за допомогою графічного або символічного позначення об’єкта. Матеріалізовані засоби можуть бути також і вербалізовані; мова, що виникає при цьому, перетворюється на уявну форму, що вертається в область ідеального» [Там само].
Ідеальні й матеріальні засоби навчання взаємодіють у процесі навчання. Так, підготовлена презентаційна мова професійно-обумовленого змісту є ідеальним за своєю природою засобом донесення інформації. Але для того, щоб вона була автентичною, лінгвосоціокультурною і досить комунікативною, студентам необхідно підготувати її за допомогою автентичних джерел інформації, узятих в Інтернет-ресурсі. Вони за своєю природою є технічними засобами навчання і одночасно ідеальними засобами в аспекті вербального вираження інформації, що знаходиться в них.
Основним ідеальним засобом навчання сьогодні є презентаційний текст, а матеріальним засобом його підготовки – мультимедійні джерела інформації. Для створення такого тексту рідною мовою А.В. Хуторський пропонує розвиток таких умінь:
1) знаходження потрібної інформації в різних джерелах;
2) встановлення зв’язків між різними інформаційними повідомленнями;
3) витяг з інформації необхідних даних, їх систематизація за певними ознаками, виділення головного в інформаційному повідомленні;
4) розуміння спрямованості інформаційного потоку, цілей комунікації;
5) знаходження помилок, спотворень в одержуваній інформації;
6) сприйняття і розуміння різних точок зору з одного джерела;
7) створення власних аргументованих висловлювань щодо повідомлення;
8) складання рецензій та анонсів інформаційних повідомлень;
9) переклад одного типу інформації в інший (вербальну у візуальну) і навпаки;
10) перетворення інформації виходячи з особливостей аудиторії, якій вона призначена;
11) визначення форми викладу інформації, адекватної його змісту;
12) володіння найпростішим інструментарієм підготовки, передачі й отримання інформації.
Для підготовки іншомовного презентаційного професійного тексту і його викладу ми модифікуємо ці вміння відповідно до психологічних закономірностей його створення і відтворення: 1) зародження задуму висловлювання; 2) програмування послідовності викладу думок; 3) програмування лінгвістичної форми викладу думок рідною мовою; 4) реалізація запрограмованого плану мовного висловлювання засобами іноземної мови у внутрішній мові і встановлення нестачі лінгвістичних знань; 5) письмова фіксація кожного речення іноземною мовою з пробілами по кожному пункту плану; 6) усунення прогалин шляхом використання двомовного словника і граматичних довідників; 7) читання про себе кожного речення і його самостійне коригування; 8) повторне читання про себе всього тексту; 9) добір засобів, які відображають зміст тексту; 10) підготовче відтворення презентаційного тексту вголос; 11) підготовка відповідей на передбачувані запитання з урахуванням компетенції та мотивації в прослуховуванні інформації в майбутніх слухачів; 12) презентація підготовленого тексту і відповіді на спонтанні запитання, що виникають. Сказане вище дає підставу припустити, що запропоновані етапи підготовки й викладу іншомовних презентаційних текстів є досить ефективними для іншомовної-презентаційної діяльності.

Література:
1. Хуторский А. В. Современная дидактика: Учеб. для вузов / А. В. Хуторский. – Спб., – 2001. – 544 с.
2. Современная дидактика: теория – практике / Под. ред. И. Я. Лернера, И. К. Журавлева. – М., 1994.

Тези присвячено висвітленню інтерактивних методів навчання професійної англійської для медиків

Ключові слова: інтерактивні методи, медична англійська, комунікація, соціально-культурні чинники.

Тезисы посвящены освещению интерактивных методов обучения профессиональной английской для медиков.

Ключевые слова: интерактивные методы, медицинский английский, коммуникация, социально-культурные факторы.

The abstract deplicts the interective methords of teaching Medical English.

Keywords: iteractivemethod, teachingof medical English, communication, sosial and cultural skills.

Modern classes that we have at higher educational establishments, especially if it is referred to classes of foreign languages, require introduction of new methods during explanation of material and operating it with the students. There are two main challenges every teacher faces: 1. “a gap” of theory introduction into daily life – nowadays University alumni have to catch up with actual demands of international job market: “Modern conception of higher education consists in transition to competency-based learning which aims at improving communicational and socio-cultural skills, as well as students’ involvement into realities of foreign culture, including abilities of selection and information analysis, data search and proper usage of Internet resources, communication via new technological devices etc.” [2]. And the subject of our research plays a key role in this methodological challenge: “Podcasting gives educators an opportunity to bridge the traditional classroom setting with progressive state-of-the-art technologies” [3]. 2. lack of continuous process of language practice, frequent absence of native speakers surrounding. Our working platform – a University should not be regarded as the place of services, but a powerful tool of self-improvement and academic cooperation. In this case teachers become providers not only of good command of foreign languages, but also of excellent communicational skills and abilities to be competitive at either academic space or current job market. Thus means that educators also should bring bridges between theoretical and revision part of University curriculum and practical and result-oriented side of daily language usage. The purpose of our article is to present interactive ways of teaching English for specific purposes, with special emphasize on medical English, and to trace the changes that podcast usage brings into environment of medical students. Mobility is the major factor in modern educational approaches. In conditions of time-consuming society and increasing necessity of language comprehension such technology as podcasting can be described as “ideal for your pocket” – it totally wins in question quality and price, as many high quality podcasts are often free for downloading and listening: “Podcasting at a stationary computer will work for most classroom applications, including student assignments, language labs, and distance-learning lectures” [3]. What makes it different is that podcasting is one of brand new and exciting means for students that helps them to perform a more active role in their own learning experience with additional benefits: ease of use and effectiveness as a communication tool. Unfortunately communicational direction could not be covered only by use of textbook and its assigments, meanwhile podcast use has bilingual application – repetitive and supplemental, including additional processing of text (lexical and grammatical) and acquaintance of natural flowing speech [1]. The above-mentioned benefits are enriched by diversity, presented by podcasts, which additionally reveals in showing variety of self-expression in English, communication tips and netiquette manners. Being a source of language cliches a podcast introduction into language learning process has shown positive results in improvement of interpreting skills, development of linguistic world-view, ability to adapt to pecularities of individual pronounciation, access to effective distant learning monitored by the teacher. The advantages of using podcasts in teaching English to medical students are justified by the following factors: – increasing motivation for language learning; – necessity to be involved into real life situations – showing interactions between medical personnel, relations between physicians and patients; – multi-level authentic material that presents variety of English language (podcasters’ intonations, dialects, individual sense of humour, manner of speech, grammar constructions); – opportunity to connect with foreign experience – to accept and exchange knowledge, skills, achievements and innovative methods in professional sphere. With mobile devices being available to any student it is easy to control types and amount of podcast information for students in order not to provoke “cognitive overload” mentioned in R.E.Mayer’s cognitive theory of multimedia education [4]. Such “portable lectures” give students opportunity to get acquainted with problems of their foreign colleagues, innovations and solutions in medicine and its branches, to learn terminological units and professional phrases, thus enriching one’s cognitive and verbal lexicon. The most popular and useful podcasts recommended for medical students and professionals: NEJM This Week, Annals of Internal Medicine Podcast, MedPod101.com podcast, Listen to the Lancet, MUSC Neurological Health Podcast, OR-live, Surgery ICU Rounds Podcast, Survey of Pharmacology, UTHSC Internal Medicine Residency Podcast, Merck Manual of Patient Symptoms, Surgery 101 [6]. The assignments based on podcast activities that require students to generate, edit and discuss podcasts reinforce critical communication skills such as writing a script, critical thinking, pronounciation drilling and its results could be presented either online or in a classroom. Because of evolving character of classroom environment modern teachers face perpetual need for adapting to changes in student learning needs and variety of available technology. We should admit that although there is no substitute for personal interaction between the student and educator, new technological tools can facilitate and enhance the learning processes. According to the data of Tom Webster’s report: “an estimated 70 million Americans have watched or listened to a podcast” [5]. Integration of podcasts into educational process shows benefits also for language teachers: The introduction of podcasts into the language learning process definitely means professional development and creativity for educators, language trainers and teachers: it gives precious opportunity to follow curriculum, but also to match with current educational and social processes, as well as deepen knowledge in your students’ specialization and their future career. Almost any podcast can be adapted to the students’ learning needs, being accessible whenever and as often as students would like. It should be admitted that maintaining students’ private time may be difficult that is why it is reasonable to modify podcasting strategies in order to fit specific situations. The key role of podcasts consists in performing as interactive tool, presenting ability to teach (and educate) not only in the classroom, but also online, adding more active character to your classes which in turn means active educational minds and creative thinking abilities Taking into account educational advantages of podcasting, we are firmly concerned about its academical potential and future integration into methodological system of Ukrainian education. Different researches have shown its positive contribution into highly effective language learner’s formula by providing maximum input, sufficient repetition of vocabulary set, originality and creativity to support learning process. Literature: 1. Балтіна О.Б. Подкасти як засіб вивчення та викладання англійської мови. [Електронний ресурс] / О. Б. Балтіна. – Режим доступу: http://ea.donntu.edu.ua/handle/123456789/12416 2. Бецько О.С. Дидактичні та методичні засади інтеграції подкастів в процес навчання іноземної мови у вищій школі. [Електронний ресурс]/ О. С. Бецько. – Режим доступу: httpHYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074”://HYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074″confespHYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074”.HYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074″flHYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074”.HYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074″kpiHYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074”.HYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074″uaHYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074″/HYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074″nodeHYPERLINK “http://confesp.fl.kpi.ua/node/1074″/1074 3. Jamie S. Foster, Jennifer Larmore, Stephanie A. Havemann. The Basics of Educational Podcasting: Enhancing the Student Learning Experience [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://edis.ifas.ufl.edu/mb004 4. Mayer R.E. Applying the science of learning: Evidence-based principles for the design of multimedia instruction // American Psychologist. – 63(8). – 2008. – P. 760-769. 5. Webster T. The Current State of Podcasting [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.edisonresearch.com/2010%20Edison%20Podcast%20Study%20Data%20Graphs%20Only.pdf Ves Dimov. Top 5 Medical Podcasts I Listen To [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://casesblog.blogspot.com/2006/08/top-5-medical-podcasts-i-listen-to.html

Комінярська Ірина
(м. Кременець, Україна)
Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут
ім. Тараса Шевченка

Стаття присвячена дослідженню сприйняття Шевченкової спадщини в канадській літературі. На популярність творчості Кобзаря в Канаді величезний вплив мала українська еміграція. Виняткову роль відведено створенню Товариства імені Т. Г. Шевченка у Вінніпезі (1906). Особливе місце у популяризації спадщини Шевченка належить також і Товариству об’єднаних українських канадців (1941р.). Особливу увагу звернуто на перших канадських перекладачів і дослідників творчості Шевченка серед українських емігрантів.
Ключові слова: Шевченко, спадщина, популяризація, канадська література.

Статья посвящена исследованию восприятия наследия Шевченко в канадской литературе. На популярность творчества Кобзаря в Канаде огромное влияние имела украинская эмиграция. Особую роль сыграло Общество имени Т.Г. Шевченко в Виннипеге (1906), а также общество объединенных украинских канадцев (1941). Внимание акцентируется на первых канадских переводчиках и исследователях наследия Шевченко среди украинских эмигрантов.
Ключевые слова: Шевченко, наследие, популяризация, канадская литература.

The presentation is devoted to the investigation of the perception of Shevchenko’s heritage in Canadian literature. Ukrainian emigration had the great influence on the popularity of Kobzar’s literary works in Canada. The Society named after Taras Shevchenko in Winnipeg (1906) played the particular role. The Society of United Ukrainian Canadians (1941) made a great contribution in popularization of Shevchenko’s heritage. The attention is punctuated to the first Canadian translators and researchers of Shevchenko’s literary works among Ukrainian emigrants.
Key words: Shevchenko, heritage, popularization, Canadian literature.

В американську, англійську й канадську літературу ім’я Шевченка входило значною мірою паралельно. Перші переклади творів поета, статті про нього, опубліковані у Великобританії і США, доходили й до Канади. Тому, говорячи про сприйняття Шевченкової спадщини в канадській літературі, не можна не брати до уваги статті й переклади, що з’явилися в Англії і США.
Великий вплив на популяризацію творчості Шевченка в Канаді мала українська заробітчанська еміграція. Вона тривала з 1891 по 1900 роки. Українська заробітчанська еміграція набула масового характеру, тоді ж утворилися в Канаді перші українські трудові громади. Емігранти, які привезли з собою Шевченкове слово, розгорнули культурно-освітню й громадсько-політичну діяльність, організовували свою пресу.
Відмітимо, що в 1901 році виникла перша читальня імені Шевченка в Едмонтоні. 29 листопада 1903 року культурний і громадський діяч К. Геник і його однодумці заснували читальню імені Шевченка у Вінніпезі. А в 1919 році таких читалень було вже 23.
2 жовтня 1906 році у Вінніпезі засновано товариство імені Тараса Григоровича Шевченка – першу українську організацію, яка вела не тільки культурно-освітню, а й громадську роботу. Перше Шевченкове свято в Канаді – відзначення 90-річчя народження поета – організував К. Геник 1 травня 1904 року у Вінніпезі.
1914 рік проголошено ювілейним шевченківським роком у Канаді. У різних місцевостях країни Федерація українських соціал-демократів, яка об’єднувала на той час передову частину українських робітників і фермерів, активно сприяла підготовці до ювілею. Великі свята відбулися 14 лютого в Едмонтоні, 18 лютого у Ванкувері, 15 березня в Монреалі, Вінніпезі та інших містах. З 1951 року ювілеї закінчувалися фестивалем української пісні, музики й танцю в Палермо.
Якісно вищим щаблем англомовної шевченкіани, її здобутком є перекладацька дослідницька діяльність канадського письменника й діяча української еміграції Дж. Віра. За доведеннями Леоніда Рудницького, відмінну оцінку слід поставити праці «Тарас Шевченко» за редакцією канадійця Івана Вивюрського, що працює під прізвищем Дж. Вір. Книга має 469 стрінок, 46 віршів і поем, автобіографія, уривки із щоденника. У 1961 році видано англомовний збірник, у якому опубліковано статті про поета і його твори в перекладі Джана Віра.
У популяризації спадщини Шевченка головна роль належить Товариству об’єднаних українських канадців, що виникло під час Другої світової війни (липень 1941р.) [3, с. 273]. Значний вплив на популяризацію мала передова робітничо-фермерська преса, як україномовна так і англомовна. Перша українська газета в Канаді – «Канадійський фермер».
З 1965 року найактивнішим популяризатором Шевченківської спадщини в Канаді є тижневик «Життя і слово». В ювілейні дні багато україномовних видань були майже повністю присвячені Шевченкові, в тому числі і «Життя і слово» .
Англомовна преса також друкує про Кобзаря велику кількість матеріалів. Преса часто передруковує статті про Шевченка з інших видань. Це сприяє глибшому науковому осмисленню канадськими читачами Шевченківської творчості, допомагає їм зрозуміти справжнє місце українського поета серед геніїв світової літератури. З 1948 року в Канаді виходить англомовне періодичне видання «The Ukrainian Canadian», що має велике значення для поширення Шевченкових творів серед неукраїнського населення Канади.
Зауважимо, що першими канадськими перекладачами й дослідниками творчості Шевченка були українські емігранти А.-Дж. Гантер, П. Канді. Вони мали особисті контакти з Ф.-Г.-Р. Лайвсей. Перекладачі, дослідники й популяризатори Шевченкової спадщини 30-70-х рр. в основному – вихідці з української прогресивної еміграції. Це П. Кравчук, М. Сейго, Г. Польова, Дж. Вір, М. Скрипник, В. Лисенко, М. Лазечко-Гаас та ін.
Книжка А.-Дж. Гантера «Кобзар України» (Вінніпег, 1922), що складалася з 23 Шевченкових творів (з них 20 з’явилися англійською мовою вперше) і біографічних уривків поета, була тривалий час найповнішою збіркою творів Шевченка.
Із середовища української еміграції вийшла М. Скрипник, авторка багатьох популярних нарисів англійською мовою про Шевченка, перекладачка поеми «Катерина» (1960) та інших творів, багатьох шевченкознавчих досліджень і художніх творів про Шевченка, написаних українською мовою.
У 1963 році В. Кірконнелл і К.-Г. Андрусишен надрукували 29 перекладів Шевченкових творів в антології української літератури. У 1964 році в їхньому перекладі видано книжку «Поетичні твори» Шевченка» (Торонто) – майже повний англомовний «Кобзар».
Популярності Шевченка в Канаді сприяла англомовна збірка творів, видана в Москві (1964), упорядником і редактором якої був Дж. Віра. У книжці вміщено переклади 46 поетичних і 3 прозових творів митця [3, с. 274]..
Окреме місце в популяризації спадщини Шевченка належить таким канадцям: авторці книжки «Малий Тарас» (англ. мовою, Торонто, 1961) Г. Польовій; режисеру й автору сценарію документального фільму про Шевченка (1960) М. Сейго; автору книжки «Весь світ – моє село» (англ. мовою, Торонто, 1964) й статті українською мовою «Тарас Шевченко як оборонець покривдженої жінки» (1923) М. Поповичу та ін..
Зазначимо, що ґрунтовними дослідженнями літературознавчої спадщини Тараса Шевченка займався видатний діяч української еміграції в Канаді П. Кравчук. Він подав історію канадської шевченкіани, відстояв творчість Шевченка перед фальсифікаторами, склав бібліографію канадської україномовної й англомовної шевченкіани з 1914 по 1958 роки.
Спадщина Шевченка мала великий вплив на творчість цілого ряду україномовних поетів Канади. Отже, справжній процес засвоєння Шевченкової творчості англомовними літературами лише розпочався, його розквіт – попереду, оскільки це – Поет, котрий в українського народу посів почесне місце під рушниками на покутті.

Література:
1. Доповіді ювілейного наукового конгресу для відзначення сторіччя НТШ. – Нью-Йорк – Париж – Торонто, 1976. – С. 116–125.
2. Світи Тараса Шевченка / Збірник статей за ред. І. Фізера. – Нью-Йорк-Львів, 2001. – С. 358–363.
3. Шевченківський словник / За ред. Є. П. Кирилюка. – Київ, 1976. – 415 с. – Т.2.

Василишин Олег
(м. Кременець, Україна)
Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут

Стаття присвячена проблемі полікультурності письменника Уласа Самчука, яка є дуже складним об’єктом студіювання. Адже еміграційне життя в різних країнах і континентах стало тим благодатним матеріалом, із якого можемо черпати Самчукову парадигму цілісного розуміння художнього простору світу й самоусвідомлення письменника в ньому. Простежується участь Уласа Самчука у громадському, політичному й літературному житті тогочасного Торонто.

Ключові слова: література еміграції, полікультурна особистість, полікультурний простір, мультикультуралізм, концепція віталізму, рецепція.

Статья посвящена проблеме поликультурности писателя Уласа Самчука, которая является довольно сложным объектом студирования. Эмиграционная жизнь в разных странах и континентах стала тем благодатным материалом, из которого можем черпать Самчуковую парадигму понимания вцелом художественного пространства мира и самопонимания писателя в нём. Просматривается участие Уласа Самчука в общественной, политической и литературной жизни Торонто того времени.

Ключевые слова:литературная эммиграция, поликультурная личность, поликультурное пространство, мультикультурализм, концепция витализму, рецепция.

The article deals with multicultural aspect of Ulas Samchuk’s works being a rather complicated subject of research. His emigration experiences in different countries and on different continents provided a beneficial material to draw Samchuk’s paradigm of holistic perception of the literary world and the writer’s self-identification in it. Ulas Samchuk’s participation in social, political and literary life of contemporary Toronto has been outlined.

Keywords:literature emmigration, policultural personality, policultural space, multiculturalizm, the conception of vitalalizm.

Улас Самчук як полікультурна особистість через свою культуру орієнтується на інші. Глибокі й міцні знання власної культури для нього – основа зацікавленого ставлення до інших, а знайомство з багатьма – це привід для духовного збагачення й розвитку. На жаль, цією темою ніхто із українських дослідників предметно не займався, окрім І. Руснак, О. Веретюк, Ю. Мариненко.
Улас Самчук як полікультурна особистість є індивідом із рельєфною історичною та лінгвістичною свідомістю. Знання рідної мови, прагнення вивчення іноземних розкрили його кругозір, сприяли всебічному розвитку й формуванню установки на толерантність, широкого спектру бачення світу. Цей штрих одним із перших помітив самчукознавець Степан Пінчук.
Улас Самчук прибуває до Канади уже титулованим письменником, маючи у своєму творчому активі повість «Марія», масштабну трилогію «Волинь» і першу книгу трилогії «Ост» – «Морозів хутір» (1948).
Письменник уважав своїм обов’язком написати твір про країну, у якій уживалися представники різних етносів, зокрема й прихищені декілька поколінь українських емігрантів.
Письменник перебував в іномовному середовищі й постійно шукав свого реципієнта. Північна Америка в цьому плані була найбільш благодатним середовищем, у якому й вишукував Улас Самчук колоритні й несподівані типажі й колізії для нового роману «На твердій землі» (1966).
Рецепція роману в колі діаспорних критиків була з відтінком гетерогенності. «Самчуків ідеал, – на думку Анни Власенко-Бойцун, – це людина діла й поступу, саме цим він різниться від радянських авторів, що часто прославляють колектив як рушійну силу і змальовують людину – машину, контрольовану партією» [1, с. 61].
У романі автор ставить резонне питання: бути чи не бути письменником на чужині: «Мене вирвано з одного півкуля, пересаджено на друге, поставлено лицем до заходу і чи прийметься моє прорване коріння, чи встигну відцвісти і дати овочі? Чи зможу писати, відірваний від рідної мови» [6, с. 226].
Автор усвідомлює життєві бар’єри, які необхідно подолати, щоб адаптуватися на чужині, щоб творити, щоб не замокнути. Тому його звернення «Я можу мати право не тільки бути в Канаді , але і мати Канаду» [6, с. 339] є намаганням знайти синтезу двох батьківщин, що в сучасній літературознавчій науці трактується як мультикультуралізм. Отже, уже згадувана дослідниця вдало підмітила, що Самчук інтегрує свою культуру в збірну канадську культуру.
Листування, яке вів Улас Самчук, несподівано відкриває нам інші обставини його канадського побуту: так, багато мандрував, але найчастіше – на запрошення (тобто не своїм коштом), мав численні виступи з рефератами, але, передовсім, вони були не чим іншим, як відчайдушною спробою заробити на прожиття, бо «у нас тут живуть гарно», але не ті, що «пишуть книги українською мовою» (з листа до першої дружини Марії Зоц-Рахуби).
Літературознавці А. Жив’юк і Н. Паскевич з цього приводу резюмують: «У цьому контексті роман «На твердій землі» (залишаючи для власне літературознавчого розгляду органічне, як знаходять дослідники, продовження у ньому Самчукової концепції віталізму) – це новий «крик у порожнечу», спричинений «болями акліматизації» черговий раз «пересадженою у чужий ґрунт людського організму (дефініція Я. Розумного, який прагне утвердитись на цьому ґрунті, врости в нього. Якщо не підприємливістю і прагматизмом, як це робив головний герой Павло Данилів, то бодай книгою, словом» [3, с. 15].
Літературний критик Марія Гарасевич-Білоус називала Уласа Самчука домінуючою особистістю серед письменників у діаспорі. Упродовж багатьох років постать письменника настільки її вражала, що згодом це дало підстави ствердити, що Улас Самчук «одна з найбільших, найцікавіших особистостей серед українців взагалі, а в літературі зокрема» [2, с. 130–146]
В історії літературних взаємин родини Гарасевичів з Уласом Самчуком є чимало фактів того, як подружжя допомагало письменникові матеріально і морально у скрутні миті життя. Однак все, що стосувалося літературознавчого аналізу доробку письменника, мало не пафосну, а доволі критичну оцінку. Ось один із таких прикладів: «Либонь, найбільшу помилку в нашому листуванні я зробила, пишучи йому листа про новий твір «На твердій землі» в досить критичній оцінці. Це його вразило дуже глибоко, бо з усіх сторін атакували читачі за нереалістичне зображення нашого життя перших двох декад на новій землі, за головного героя, що серед цього життя був невірогідний. Все це дало свій від’ємний наслідок: Улас Самчук не написав другого тому «На твердій землі» і не сказав ніякого прикрого слова за мою критику…». Еволюція в критичних поглядах Марії Білоус-Гарасевич прозвучала на літературному вечорі в Детройті, де було наголошено, що «роман «На твердій землі»: свіжий, оригінальний, цікавий, майстерний. Якась прозорість, сонячність, захоплююча радість життя й буття на цьому світі випромінює з нього. Він художньої високої вартості. Добре збудований, відзначається легкістю, аж грайливістю розповіді, багатством письменницької уяви, барельєфністю малюнку, колоритними дійовими особами, живими до реальности Самчуків стиль блиснув повною гамою» [2, с. 134].
Людмила Скорина наголошує на вагомості образу Дому в семантиці роману Уласа Самчука «На твердій землі»: «Дім символізує не лише прагнення до «омісцевлення», а й намагання висловити себе в будові» [7, с. 43].
На думку Н. Плетенчук, «чи не вперше українській літературі з’явився сильний тип чоловіка-українця, який позбавлений комплексів меншовартості, яскраво виражений індивідуаліст, що хоче жити, а не існувати» [4, с. 101].
Підсумовуючи рецепцію роману українськими літературознавцями, не можна не згадати наукову розвідку Ірини Руснак «Кохання – шлюб – щастя», у якій відома дослідниця-самчукознавець наголошує, що уже самою назвою роману автор сформулював один із приписів системи Володимира Винниченка: «Тверда земля змушує його героїв жити у злагоді й рівновазі з навколишнім світом . Закони «Твердої землі» спонукали Уласа Самчука поєднати три сторони трикутника: кохання, шлюб, щастя» [5, с. 37].

Література:
1. Власенко-Бойцун А. Улас Самчук літописець / Анна Власенко-Бойцун // Записки наукового товариства імені Т. Г. Шевченка: доповіді ювілейного наукового конгресу для відзначення сторіччя НТШ . – Нью-Йорк – Париж – Сидней – Торонто : 1976. – Т. СLXXXVI. – 61 с.
2. Гарасевич-Білоус М. Ми не розлучались з тобою, Україно. Вибране / Марія Гарасевич-Білоус. – Детройт-Мічіган, 1998. – С. 130–146.
3. Жив’юк А. Улас Самчук / А. Жив’юк, Н. Паскевич // Усе для школи. – 2001. – С. 15.
4. Плетенчук Н. Концепція віталізму в романі «На твердій землі» у контексті творчості Уласа Самчука / Н. Плетенчук // Наукові записки ТДПУ, Вип. VІІ. Серія «Літературознавство. –Тернопіль :ТДПУ, 2000. – 101 с.
5. Руснак І. Кохання – шлюб – щастя (Не зовсім ювілейні роздуми над прозою Уласа Самчука) / Ірина Руснак // Слово і час. – 2005 – № 2. – с. 37
6. Самчук Улас. На твердій землі / Улас Самчук. – Торонто, 1966. – 226 с.
7. Скорина Л. Дім як домінанта семантичного простору в романі Самчука «На твердій землі» / Л. Скорина // Слово і час. – 2005 – № 2. – с. 43.

У тезах розкрито суть інформаційно-комунікаційних технологій та особливості їх використання під час підготовки майбутніх учителів іноземних мов. Проаналізовано види і способи використання інформаційних технологій у навчальному процесі.
Ключові слова: інформаційна технологія, підготовка, учитель іноземної мови.
In the abstract essence of ICT and especially their use in the preparation of future teachers of foreign languages. Reveals the types and uses of information technology in the educational process.
Key-words: information technology, education, foreign language teacher.
В тезисах раскрыта суть информационно-коммуникационных технологий и особенности их использования при подготовке будущих учителей иностранных языков. Раскрыто виды и способы использования информационных технологий в учебном процессе.
Ключевые слова: информационная технология, подготовка, учитель иностранного язика.

Навчання за допомогою Інтернет-ресурсів є дуже поширеним і перспективним методом навчання в усьому світі, але в Україні таке навчання з вивчення іноземних мов використовується дуже мало. Інтернет – це великий вирівнювач можливостей у галузі освіти, оскільки він усуває географічні бар’єри та економить час. Слід зазначити, що Інтернет на сучасному етапі забезпечує активне спілкування з носіями мови. Оскільки Інтернет надав спілкуванню світових масштабів, природнім став той факт, що він повинен відігравати головну роль в аудиторіях іноземної мови. Саме тому сьогодні одна з найголовніших потреб у системі освіти – це інтеграція інформаційних технологій у навчальний процес. Активний і ефективний розвиток комунікативних навичок буде відбуватися лише за умов створення ситуацій практичного використання мови як засобу міжкультурного пізнання та взаємодії [5]. У цьому викладачам допомагають Інтернет-технології. Основні технології, що існують сьогодні в кіберпросторі, можна поділити на дві групи:
1) засоби синхронної комунікації (synchronous communication tools);
2) засоби асинхронної комунікації (asynchronous communication tools).
Такі технології можна активно використовувати в процесі навчання іноземної мови, переводячи їх у розряд засобів навчання і виховання.
Засоби синхронної комунікації – це Інтернет-засоби, що дозволяють спілкуватися в режимі реального часу (чат, відеочат і аудіочат). Прикладами засобів, що надають можливість синхронного спілкування за допомогою чату і голосового зв’язку, є Skype і Yahoo Messenger, ICQ: http://messenger.yahoo.com/, http://skype.com/. Користувачі Yahoo messenger with voice і Skype мають можливість встановити миттєвий голосовий зв’язок з абонентом, що знаходиться в будь-якій точці земної кулі за наявності у нього таких програм, зателефонувати за номером стаціонарного телефону, спілкуватися за допомогою письмового чату. Існує також можливість встановлення і використання веб-камери. Можна створити свій список друзів і запрошувати їх у чат один-на-один або організувати конференцію (так званий груповий чат). Використовуючи чат і голосовий зв’язок, можна:
– проводити уроки-проекти зі студентами інших країн;
– обговорювати теми з гостем-представником іншої країни, який є фахівцем у певній сфері;
– пропонувати кардинально нові, нестандартні завдання. Наприклад, для установки першого мовного контакту студента і носія мови, задавши параметри шуканого співбесідника, запропонувати: «Використовуючи програму, знайдіть співбесідника в … (визначається залежно від мови, що вивчається, і цілей викладача) країні. Дізнайтеся його ім’я, інтереси, розкажіть про себе і так далі»;
– функція архівації тексту чату дозволяє після закінчення спілкування аналізувати чатлог (Chatlog) з погляду граматики, лексики, пунктуації, стилістики, мовних помилок та ін.; згодом на цій основі вибудовувати новий вигляд завдань. Хоча такі засоби Інтернет-комунікації з’явилися порівняно недавно, у світовій практиці викладання англійської мови вже накопичений певний досвід їх використання в навчальному процесі. Так, Дафна Гонзалес, професор університету Саймона Болівара в Каракасі, Венесуела, виділяє 5 видів педагогічного чату:
– чат на вільну тему (free topic chat); основне завдання – це практика говоріння, аудіювання й письма мовою, яку вивчають;
– чат, спрямований на вирішення певного навчального завдання (collaborative task-oriented chat);
– чат-семінар або чат-презентація (academic seminar or presentation chat);
– чат, спрямований на відпрацювання певного матеріалу або дії (practice chat), наприклад, чат-інтерв’ю;
– оцінний чат (evaluation chat), спрямований на контроль і оцінку ступеня засвоєння того або іншого матеріалу [6].
Інтеграція Skype і Yahoo Messenger у навчальний процес дозволяє ефективніше вирішувати цілий ряд дидактичних завдань на занятті:
– формувати і вдосконалювати навички читання, письма, говоріння й аудіювання;
– формувати і вдосконалювати вміння діалогічного мовлення;
– поповнювати словниковий запас (активний і пасивний) лексикою сучасної іноземної мови ;
– знайомити студентів із соціокультурними реаліями мови, яку вивчають (мовний етикет, особливості мовної поведінки, особливості культури, традиції країни, мова якої вивчається);
– формувати у студентів стійку мотивацію іншомовної діяльності.
Засоби асинхронної комунікації – це Інтернет-засоби, що дозволяють обмінюватися інформацією із затримкою в часі (форуми, електронна і аудіопошта, сайти, блоги). Блог – це сторінка сайту, представлена у вигляді журналу-щоденника або календаря, у якому інформація розташовується в хронологічній послідовності. Блог може оновлюватися щоденно, щотижнево, щомісячно. Правом розміщення інформації й редагування блогу володіє його творець, відвідувачі ж блогу можуть залишити свої коментарі до статей. У блозі можна також розмістити фотографії, аудіо, відео, покликання на інші сайти, статті та ін. Ерон Кемпбелл виділяє 3 типи блогів, які використовують у ході викладання мовних дисциплін: the tutor blog (підтримується викладачем), the class blog (підтримується спільними зусиллями викладача і студентів), the learner blog (підтримується студентом індивідуально).
Інтеграція асинхронних засобів комунікації в навчальний процес:
1. Дозволяє студентам удосконалювати навички писемного й усного мовлення, аудіювання, читання;
2. Забезпечує реальну необмежену аудиторію для студентських робіт, що підвищує мотивацію і відповідальність за зміст;
3. Знайомить студентів із ресурсами мережі, що пропонують багато цікавої і корисної інформації з тем, які вивчають; за їх допомогою студент вирішує поставлені викладачем завдання;
4. Стимулює обговорення тем і дискусії мовою, яку вивчають, у позаурочний час.
Таким чином інтеграція новітніх інформаційних технологій у навчальний процес надає широкі можливості для:
1. Участі студентів у живій комунікації з носієм мови як у реальному часі, так і з відтермінуванням;
2. Активного залучення студентів до мовного середовища і подолання мовного бар’єру;
3. Для творчої активності студентів;
4. Удосконалення комунікативної і міжкультурної компетентності;
5. Для мотивації студентів до вивчення іноземної мови і культури іншого народу.
Використання ресурсів мережі Інтернет у навчанні іноземних мов, інтеграція Інтернет-засобів у навчальний процес дозволяє формувати й удосконалювати навички читання, безпосередньо використовуючи матеріали різного ступеня складності, удосконалювати навички аудіювання на основі автентичних звукових текстів мережі Інтернет, а також текстів, які підготовив викладач. Крім того, сприяє вдосконаленню вмінь писемного мовлення і навичок говоріння.
Отже, Інтернет-ресурси студенти можуть використовува під час роботи над Інтернет-проектами, веб-квестами, під час спілкування з носіями мови за допомогою засобів синхронної та асинхронної комунікації.

Література:
1. Коваленко Ю. А. Використання інформаційних технологій у навчанні іноземних мов / Ю. А. Коваленко // Іноземні мови. – К., 1999. – №4. – С. 37–41.
2. Полат Е. С. Интернет на уроках иностранного язика / Е. С. Полат // ИЯШ. – 2000. – № 2,3.
3. Полат Є. С. Метод проектов на уроках иностранного языка [Електронний ресурс] / Е. С. Полат. – Режим доступу : http://www.ioso.ru/distant/library/publication/iaproj.htm
4. Полат Є. С. Типология телекоммуникационных проектов [Електронний ресурс] / Е. С. Полат. – Режим доступу : http://www.ioso.ru/distant/library/publication/types.htm
5. Стрикун О. С. Навчання іноземній мові шляхом використання мультимедійних технологій [Електронний ресурс] / О. С. Стрикун. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/14.NTP_2007/Pedagogica/21872.doc.htm
6. Яценко Ю. С. Интеграция информационно-коммуникационных технологий в процесс обучения иностранным язикам [Електронний ресурс] / Ю.С.Яценко // Преподаватель высшей школы в XXI веке. Международная научно-практическая Интернет-конференция. – 30 марта 2007 г. – Режим доступу : http://www.t21.rgups.ru/doc/5/21.doc

Національний університет «Острозька академія»

УДК УДК 81’276,2(73)

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ПРОФЕСІЙНОЇ АНГЛІЙСЬКОЇ

Тези присвячено висвітленню проблеми організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів при вивченні професійної англійської.

Ключові слова: самостійна робота, професійна англійська, навчальна діяльність.

Тезисы посвящены освещению проблемы организации самостоятельной работы студентов высших учебных заведений при изучении профессионального английского.

Ключевые слова: самостоятельная работа, профессиональный английский, учебная деятельность.

These theses depict the recommendations how to organize the students self education in the higher educational establishments.

Key words: self education, professional English, educational work.

 Самостійна робота студентів при вивченні професійної англійської відіграє першорядну роль. Згідно з Положенням “Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах”, самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних завдань. У процесі навчання засвоюється 15 відсотків інформації, що сприймається на слух, 65 відсотків – слух і зір. Якщо навчальний матеріал опрацьовується самостійно, то виконуються завдання від постановки до аналізу отриманих результатів, то засвоюється не менше 90 відсотків інформації. Метою самостійної роботи є формування самостійності студента, що здійснюється опосередковано через зміст і методи всіх видів занять.

Відповідно до Європейського мовного портфеля, співвідношення часу, який відводиться на аудиторну і самостійну роботу, становить 1/3.5. Таке співвідношення базується на великому дидактичному потенціалі самостійного виду навчальної діяльності студентів. Крім того, самостійна робота при вивченні професійної англійської сприяє: поглибленню і розширенню знань; формуванню інтересу до пізнавальної діяльності; оволодінню прийомами процесу пізнання; розвитку пізнавальних здібностей студента. Власне тому самостійна робота при вивченні професійної англійської є головним резервом підвищення ефективності підготовки високо кваліфікованих спеціалістів.

Самостійна робота студентів при вивченні професійної англійської розглядається як важливий фактор засвоєння навчального матеріалу. Тому вона повинна стати основою здобуття знань з професійної англійської, важливою частиною процесу підготовки кваліфікованих фахівців рівня «спеціаліст» і «магістр». Самостійна робота студентів – це складне педагогічне явище, особлива форма навчальної діяльності, спрямована на засвоєння студентами сукупності знань, вмінь, навиків. Самостійна робота студентів необхідна не лише для оволодіння професійною англійською, але й для формування навичок самостійної роботи в учбовій, науковій та професійній діяльності, які є необхідні у вищій школі; для формування здібності приймати на себе відповідальність за володіння навчальним матеріалом, самостійно вирішувати проблему підвищення рівня володіння мовою і т. д.

Основні функції самостійної роботи студентів включають: пізнавальну, самостійну, прогностичну та коригуючи роботу. Пізнавальна функція визначається засвоєнням систематизованих знань з професійної англійської. Самостійна робота сприяє формуванню вмінь і навиків, самостійного їх оновлення і творчого застосування. Прогностична – розвиває вміння студента передбачати й оцінювати результат виконаного самостійного завдання. Коригуюча функція визначається вмінням вчасно коригувати свою діяльність. Крім того, самостійна робота має виховну функцію: вона формує самостійність не тільки як сукупність вмінь та навичок, але й як рису характеру, яка відіграє суттєву роль у формуванні особистості сучасного спеціаліста вищої кваліфікації.

Самостійна робота виконує також інформаційну функцію. Тому використання комп’ютерних технологій для самостійної роботи – важлива складова ефективності навчання професійної англійської. Комп’ютеризація розвиває додаткові можливості використання інформаційних технологій та становить важливу складову навчального процесу, є елементом інформаційної структури кожного навчального закладу, а якщо враховувати доступ до Інтернет-ресурсу, то й елемент глобального інформаціойного середовища. Використання сучасних інформаційних технологій, може дати студентам, які вивчають професійну англійську, необхідну базову підготовку для грамотного використання отриманих знань.

Вирізняють такі основні види самостійної роботи студентів при вивченні професійної англійської:

1. Вивчення нового матеріалу: читання та конспектування літературних джерел інформації; перегляд відеозаписів; прослуховування лекцій магнітних записів та ін.

2. Поглиблене вивчення програмного матеріалу: підготовка до контрольних, практичних робіт; підготовка до модульного контролю та іспитів з англійської мови; виконання типових вправ на аудіювання, на розвиток лексичних навичок, на розвиток навичок діалогічного та монологічного мовлення.

3. Вивчення матеріалу з використанням елементів творчості: підготовка домашнього читання; участь у ділових іграх; участь у розгляді навчальних проблемних ситуацій; підготовка рефератів, доповідей, інформацій з заданої тематики та ін.

4. Слухання лекцій, комунікативний підхід до участі у практичних заняттях.

5. Робота з основною та рекомендованою літературою та ін.

Перехід до модульної системи змісту навчання передбачає інтеграцію різних видів і форм навчання, які підпорядковуються загальній темі навчального предмета. Тому викладач професійної англійської для кожного змістового модуля формує набір довідкових та ілюстративних матеріалів, які студент отримує перед початком вивчення курсу. При розподілі завдань студенти отримують інструкції як їх виконувати, методичні вказівки, посібники, перелік необхідної літератури. Кожен студент переходить від одного змістового модуля до іншого в міру засвоєння матеріалу, проходячи етапи поточного контролю.

Викладачі професійної англійської повинні ознайомити студентів з актуальністю, метою і завданнями вивчення професійної англійської, її місцем, роллю і значенням у професійній підготовці, визначити загальний обсяг навчальної дисципліни та обсяг розділів і тем на поточний семестр; ознайомити з програмою навчальної дисципліни; пояснити зміст і структуру тематичного плану, послідовність вивчення тем; представити методику самостійного відпрацювання практичних занять; ознайомити з матеріалом, який винесено на модуль; подати основну і додаткову літературу до кожної теми; уточнити форми і методи контролю знань студентів; повідомити графік проведення консультацій та ін. Для самостійного опанування матеріалу з професійної англійської викладач повинен представити студентам розроблені методичні матеріали різного рівня і призначення (тобто дидактичне забезпечення), при цьому ці матеріали повинні передбачати також можливість проведення самоконтролю з боку студента.

Крім того, при підготовці самостійних завдань викладачі повинні зняти навчальні труднощі, зумовлені особливостями організації самостійної роботи. Тому варто ознайомити студентів із психолого-педагогічними особливостями організації самостійного навчання у вищій школі; допомогти в оволодінні методами і прийомами самостійної роботи; дотримуватися спеціальної методики проведення практичних занять для студентів-першокурсників у перші два-три місяці, поступово збільшуючи структуру і темп; толерантно здійснювати контроль й оцінювання самостійної роботи та ін.

Самостійна робота студента – це самостійна діяльність, яку викладач планує і систематично контролює. Студент виконує її під керівництвом і контролем викладача, але без його прямої участі. Всі зазначені види самостійної роботи викладачі включають у загальний рейтинг оцінювання знань та умінь. Кожен із зазначених видів самостійної роботи є поза аудиторним і потребує від студентів наполегливої праці. Тому одним із головним завданням викладача при організації самостійної роботи студентів з професійної англійської є розробка форм і методів організації контролю за виконанням самостійної роботи. Навчальний матеріал, який пропонується для самостійного опрацювання, передбачений робочим навчальним планом, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних занять. Контроль самостійної роботи з боку викладача включає: відповідь на контрольні або тестові питання; перевірку рефератів, доповідей, інформацій з заданої тематики, перевірку конспекту з лексичними та граматичними вправами; перевірку домашнього читання; перевірку усних тем і т. д.

Отже, самостійна робота студентів у вищих навчальних закладах при вивченні професійної англійської становить невід’ємну складову навчального процесу. Самостійна робота входить у загальний рейтинг і призначена для розвитку навичок самостійного засвоєння мовного матеріалу.

Література:

1. Бородіна Г.І. Комунікативні завдання на базі професійно-орієнтованого тексту при навчанні ESP/ Г.І. Бородіна, А.М. Спєвак // Вісник ХНУ. – 2009. – N 14. – С. 40–45.

2. Кісіль М.В. Використання елементів теорії конструктивізму на заняттях з професійної англійської мови у ВНЗ / Кісіль М. В. // Вісник Черкаського університету. – Серія “Педагогічні науки”. – Вип. 135. – Черкаси, 2008. – С.47 –50.

3. Коновальчук, С. А. Аналіз методів навчання професійної діяльності студентів-журналістів засобами англійської мови. ВІСНИК Житомирського державного університету імені Івана Франка (60). – 2011. – С. 141–144.

4. Юцкевич О.П. Проблеми викладання професійно орієнтованої іноземної мови / Зб. наук. праць виклад. кафедр інозем. мов та укр. мови літ. Київського нац. економ. ун-ту. – Київ : КНЕУ, 2002. – 150–153 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ: Крайчинська Галина Вацлавівна — кандидат філологічних наук, доц., завідувач кафедри міжнародної мовної комунікації Національного університету «Острозька академія».

]]> https://naub.oa.edu.ua/samostijna-robota-studentiv-pry-vyvchenni-profesijnoji-anhlijskoji/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/leksychna-klasyfikatsiya-avtorskyh-okazionalizmiv-v-v-nabokova-na-osnovi-romanu-lolita/ https://naub.oa.edu.ua/leksychna-klasyfikatsiya-avtorskyh-okazionalizmiv-v-v-nabokova-na-osnovi-romanu-lolita/#respond Fri, 15 Mar 2013 15:26:59 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=8597 Тетяна Шмакова (м. Острог, Україна)

Національний університет «Острозька академія»

 ЛЕКСИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ АВТОРСЬКИХ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ В.В.НАБОКОВА НА ОСНОВІ РОМАНУ „ЛОЛІТА”

 У статті розкрито природу оказіональних утворень, розглянуто підходи до їх аналізу та можливі способи словотвору. Подано лексичну класифікацію авторських оказіоналізмів на матеріалі роману В.В.Набокова „Лоліта”.

Ключові слова: оказіоналізми, новотвори, класифікація, лексичний, неологізм.

В статье раскрыто природу окказиональных образований, рассмотрены подходы к их анализу и возможные способы словообразования. Предложено лексическую классификацию авторских окказионализмов на материале романа В.В.Набокова «Лолита».

Ключевые слова: окказионализмы, новообразования, классификация, лексический, неологизм.

The article deals with the nature of nonce words. Possible ways of word formation and analysis approaches are determined. Lexical classification of the nonce words based on the novelf “Lolita” by Nabokov was presented.

Key words: nonce words, new formations, classification, lexical, neologism.

 Головним засобом виразного використання словотвору є створення письменниками індивідуально-авторських неологізмів, оскільки вони, на відміну від традиційних слів, експресивні та збагачують художню мову. Створення індивідуально-авторських неологізмів в художній літературі здійснюється всіма засобами словотвору – морфологічними, лексико-семантичними, морфолого-синтаксичними і лексико-синтаксичними [1: 73–74].

Процес формування оказіоналізмів позначений амбівалентністю: такі одиниці можуть створюватися як відповідно до словотворчих законів мови, так і внаслідок порушення законів емпіричної продуктивності (за нетрадиційними словотворчими зразками). З часом останнє може детермінувати збільшення кількості способів словотвору та словотворчих типів (щоправда, відбувається це нечасто) [5: 4; 2: 424].

Отже, з одного боку, процес появи оказіоналізму передбачає наявність узуального зразка. З іншого – це пошук нових шляхів реалізації і розвитку мовної системності; це наближення до меж системи і спроба виходу за них; це креативна дія, спрямована на пошук потрібного плану змісту і плану вираження створюваної відповідно до потреб ситуативного контексту одиниці. Важливими факторами процесу творення оказіоналізму виступають мовний досвід, чуття мови і знання її закономірностей. В ході цього процесу відбувається досягнення ілокутивної мети, реалізація ситуативно-образної інтенції мовця.

На думку О. Стишова, оказіоналізми слід розглядати як складне явище системного (реалізація словотворчих можливостей, закладених у системі певної мови) і асистемного (ненормативність, функціональна й емоційно-експресивна зумовленість, створення для ситуативних протреб) характеру [3: 47].

Природа оказіоналізму традиційно визначається через співвіднесення з такими типами лексичних одиниць, як неологізми, потенційні і традиційні слова. Від них оказіоналізм відріняється тим, що виступає такою мовленнєвою одиницею, яка формується конкретним мовцем відповідно до непродуктивної або малопродуктивної моделі, є ненормативною й використовується для вираження експресивних відтінків [4: 14].

Найчастіше оказіональні слова виявляються в поетичному мовленні авторів, яким притаманний новаторський підхід до слова, його естетичної цінності. Творцями оказіональних слів є митці, які прагнуть надати мові своїх поезій неповторної індивідуальності, спираючись при цьому не на колективне, а на власне бачення картини світу.

Російський письменник та перекладач В.В. Набоков відомий саме таким новаторським стилем, створенням великої кількості оказіоналізмів та надзвичайною майстерністю слова. Одним з найяскравіших аспектів творчості В.В. Набокова є словесна гра, а в ній – активна словобудова. В романі „Лоліта” ми зустрічаємо близько 200 оказіональних утворень, деякі з яких за своєю морфологічною будовою збігаються за способом словотвору.

До нашої класифікації ми включили 5 груп оказіоналізмів зі спільними словотворчими коренями та префіксами: 1) оказіоналізми з коренем nymph; 2)  з коренем Lo; 3) оказіоналізми з префіксом pseudo-; 4) оказіоналізми з кореневою морфемою Humbert; 5) оказіоналізми з коренем land.

Розглянемо особливості кожної з вище зазначених груп. До першої групи належать слова з коренем nymph (з’явл. у XIV ст. у знач. „незалежні, божественні жінки”; з лат. – „жінка, наречена”; з гр. „молода гарна жінка”. В 1570-х рр в англійській мові це слово набуває знач. „молода жінка; дівчина”, у 1580-х – „стадія росту комах від личинки до зрілої особини”. Сьогодні nymph вживається у знач. „гарна дівчина, німфа”).

Завдяки словотворчому кореню nymph було утворено 10 авторських оказіоналізмів, що пояснюється широким використанням поняття nymphet як ключової складової твору. Такі оказіоналізми як Nymphette та Nympho знайшли відображення в новоутвореннях з подібним значенням: Nymphette → nymphet; Nympho → Nympholept → Nymphomaniac. Ці оказіоналізми вжиті на позначення подібних понять, а, отже, є синонімами.

До другої групи належать слова з коренем Lo (від Lolita) – утв. шляхом скорочення, відпадання останнього складу у слові (апокопа). Використовуючи корінь Lo В. Набоков утворив 9 різновидів слів на позначення відтінків значень імені головної героїні Лоліти. Тут ми зустрічаємо усі можливі варіації цього слова: пестливі форми, скорочені форми імені, використання частини імені на позначення стану, варіанти імені, запозичені з інших мов та ін.

В третій групі слів зі способом префіксації ми виокремили 2 оказіоналізми на позначення психологічного поняття та абстрактного явища. Оказіональні утворення з префіксом Pseudo- (коренева морфема – з гр. „фальшивий, хибний, брехня, обман, підроблений”). Слово Pseudolibido стало ключовим в утворенні похідного від нього Libidream, поширюючи характеристику психологічних понять.

Ще одна група – коренева морфема Humbert зі значенням імені головного героя сприяла утворенню 3 авторських оказіональних утворень для характеристики особливостей поведінки та діяльності Гумберта. Чоловіче ім’я Humbert тут використовується як коренева морфема. З її допомогою утворено оказіоналізми на позначення не лише особливостей поведінки Гумберта, але й на характеристику головної героїні Лоліти (напр. як в оказіоналізмі Pre-Humbertian childhood).

Використання словотворчого кореню land (зі знач. „земля”) сприяло утворенню 4 оказіоналізмів – топонімів, які проте у творі мають абстрактне значення. Такі оказіональні утворення вжиті з метою характеристики різних явищ, ознак простору. Слова Nymphetland та Humberland характеризують особливості головних героїв, їх поведінку, світогляд, роль в суспільстві. Незважаючи на те, що вони відіграють роль позначення слів з вузьким значенням, в контексті ці слова можуть набирати й інші конотації. Інші оказіоналізми (Movieland, Witherland) вжито для бузпосередньої просторової характеристики.

Отже, для роману В.В. Набокова характерне виразне вирокистання словотвору, а саме створення автором індивідуально-авторських неологізмів, які, на відміну від традиційних слів, експресивні та збагачують художню мову. В.В. Набоков використовує всі засоби словотвору: морфологічні, лексико-семантичні, морфолого-синтаксичні і лексико-синтаксичні. В романі „Лоліта” ми виокремили 5 груп оказіоналізмів зі спільними словотворчими коренями та префіксами.

Література:

1. Ковалев В.П. Выразительные средства художественной речи / Ковалев В.П. — К.: Радянська школа, 1985. –—136 с.
2. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / О. О. Селіванова. — Полтава: Довкілля-К, 2006. — 716 с.
3. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття: (На матеріалі мови засобів мас. інформації) / О. А. Стишов. — 2-е вид., переробл. — К.: Пугач, 2005. — 388 с.
4. Турчак О. М. Оказіоналізми в мові української преси 90-х років ХХ століття: автореф. дис. канд. філол. Наук: 10.02.01 / О. М. Турчак. —Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний ун-т, 2005. — 19 с.
5. Юрченко Т. Г. Оказіоналізми у творчості Павла Загребельного: структурно-семантичний і стилістичний аспекти: автореф. дис. канд. філол. наук: спец. 10.02.01 / Т. Г. Юрченко. — К: Національна академія наук України, 2003. — 18 с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ: Шмакова Тетяна Іванівна — студентка факультету романо-германських мов Національного університету «Острозька академія».

Національний університет «Острозька академія»

Секція (Етно-, соціо- та психолінгвістика у навчанні професійної англійської)

ВПЛИВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ НА ФОРМУВАННЯ МОЛОДІЖНОГО СЛЕНГУ

У цій статті розглянуто влив іноземних мов, особливо англійської мови, на утворення молодіжного українського сленгу. Коротко викладено основні ідеї щодо впливу англійської мови на український сленг та важливої ролі саме цього методу утворення сленгу. Метою нашого дослідження було розглянути зв’язок англійської мови з українськими сленгізмами.

Ключові слова: сленг, жаргон, мова, англіцизм, соціолінгвістика.

 In this article we described the influence of foreign languages, particularly English, on formation of youth Ukrainian slang. Shortly, we explicated the main ideas about the influence of English language on Ukrainian slang and the important role of this method of formation slang words. The purpose of our research was to study the connection between English language and Ukrainian slang.

Key words: slang, jargon, language, Anglicism, sociolinguistic.

 В этой статье мы рассмотрели влияние иностранных языков, особенно английского, на создание украинского сленга. Кратко выложено главные идеи по поводу влияния английского языка на украинский сленг и важной роли именно этого метода создания сленга. Целью нашей работы было рассмотреть связь между английским языком и украинским сленгом.

Ключевые слова: сленг, жаргон, язык, англицизм, социолингвистика.

        Із розвитком людства, змінами в політичному та суспільному житті, демократизацією суспільства, свободою слова, поширенням інформаційних технологій спостерігаємо значне поширення соціальних діалектів у розмовну мову. Сьогодні сленг проник майже в усі сфери людського життя. Його використовують особи різних вікових категорій та професій. Тому мовознавці дедалі активніше цікавляться ненормативним мовлення як лінгвістичним явищем, воно стає об’єктом дослідження не тільки лінгвістів, але й психологів та соціологів.

        Проблемою вивчення сленгу як соціолінгвістичної одиниці займалися такі вчені як: Е. Партрідж, В. Фріман, М.М. Маковський, Т.А. Соловйова та багато інших. Існує дуже багато визначень терміну сленг. Всі вони схожі, хоча і мають певні відмінності. Отже, cленг ( від англ. slang- жаргон) – слова або вислови, які використовують люди деяких професій чи класових прошарків. Сленг традиційно протистоїть офіційній загальноприйнятій мові й до кінця зрозумілий лише представникам порівняно вузького кола осіб, які належать до певної соціальної або професіональної групи, яка впровадила в мову слово або вислів [4, c.200].

      Сленгова культура, ґрунтується на так званій «сміховій культурі». Вона притаманна групі мовців, які схильні до висміювання зовнішнього світу для зображення його вад.

Є декілька причин вживання сленгу:

1. Невдоволення традиційними словами і виразами.
2. Зіткненням з новими обставинами, для яких  наявна лексика виявляється бідною.
3. Прагнення вразити суспільство.
4. Бажання «правдивого, непідробного» спілкування.
5. Бажання досягти певного комічного ефекту.
6. Бажання створити певний стилістичний ефект за допомогою яскравості та експресивності сленгу [2, 3-5].

     Лексика сленгу поповнюється, змінюється, переосмислюється, але основні поняття та реалії, на позначення яких існують жаргонні відповідники, є відносно сталими.

      Загальновживаний молодіжний сленг, зазвичай називає найбільш загальновживані та популярні речі. Дуже часто сленгові лексику використовують у назвах нової електронної техніки, нових винаходів у галузі інформаційних технологій.

      Існує багато способів утворення сленгових слів: скорочення, складання додавання суфіксів та префіксів. Але також важливу роль в утворенні сленгу відіграють іноземні мови. Запозичення найпопулярніших слів із англійської мови постійно спостерігаються у нашій мові. Запозичені слова, тобто іншомовні слова, які прийшли до нас з інших країн відрізняються від запозичених слів, що почали використовуватися у сленгу. Навіть можна порівняти: не так давно слово «Інтернет» було іншомовним, хоч зараз і ввійшло до вжитку в літературній мові. А ось слово «Інет» є сленгом іншомовного походження. Такий вид утворення сленгу називається англіцизмом. Англіцизм – різновид запозичення; слово, його окреме значення, вислів тощо, які запозичені з англійської мови або перекладені з неї чи утворені за її зразком [3, с.25]

     Зазвичай іншомовні слова використовуються на позначення певних явищ, які не мають відповідників в українській мові, наприклад на позначення нової техніки та ін.. Подібні іншомовні слова швидко пристосовуються до літературної мови разом із предметом, який вони позначають.

    Також іншомовні слова можуть використовуватися певною групою людей однієї професії, але такі слова є швидше термінами, які притаманні тій чи іншій професії.

     Якщо ж взяти сленг іншомовного походження, то він має зовсім іншу природу. Сленг дуже часто називає поняття, які вже мають словесне оформлення в літературній мові Це свідчить про вторинний характер молодіжного сленгу, його субхарактер, орієнтацію на систему літературної мови [1, c. 140].

     Зазвичай він переходить до нашої мови випадково. Такими словами дуже часто є просто смішні на звучання(для українців) слова, або ж найвідоміші та найпопулярніші слова з тої чи іншої мови, або ж відбувається процес перетворення слів іншомовного походження в сленг, за традиціями словотворення тої чи іншої мови. Не останнє місце в процесі створення сленгу замають і масмедія, оскільки  масова культура нав’язує певну лексику нашій молоді.

      Наведемо декілька прикладів використання агліцизмів а також американізмів в українській мові:

1. Man – Мен (означає особу чоловічої статі, використовується як похвала) «Ти мен!» – «Ти крутий!»
2. Girl – Гірла (дівчнина, проте вживається зневажливо)
3. One second – Ван сєк (використання літоти, означає через хвилину і т.д.)
4. Baby – Бейбі (дівчина, вживається зневажливо)
5. Parents – Перенти (батьки, вживається зневажливо) і т.д.

     Усі ці та інші слова, мають експресивне забарвлення. Вони створюються для передання вищих ступенів емоцій та почуттів людей.

     Зважаючи на природу сленгу, можна з упевненістю сказати, що він ніколи не замінить літературної мови, проте як й інші форми мови, він відіграє важливу роль у розвитку мови.

Література:

1. Англійські слова в українській мові // Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. – К.: Наукова думка, 1973. – С. 140.
2.    Бережницька Х.Б. Молодіжний сленг як своєрідний засіб вербалізації явищ буття / Х.Б Бережницька / Студентські наукові записки. Серія «філологічна». – Острог: видавництво Національного університету «Острозька академія». – Вип.4. – 2011. – 236 с.
3. Українська мова: Енциклопедія. – К.: Українська енциклопедія, 2000. – С. 25.
4. Голдованський Ярослав. [Електронний ресурс] : Словник англіцизмів. – Луцьк. – http://www.slovnyk.lutsk.ua/

Відомості про авторів:  Мельничук Юлія  Володимирівна — студентка факультету романо-германських мов Національного університету «Острозька академія».

The University of Alberta

Секція (Етно-, соціо- та психолінгвістика у навчанні професійної англійської)

A BOOK REVIEW ON “THE PRESS AND THE COLD WAR”

 Статтю присвячено огляду проблеми взаємозв’язку американського уряду та преси, що порушується в книзі «Преса та холодна війна» Джеймса Аронсона

Ключові слова: холодна війна, преса, уряд, політика.

 Статья посвящена  проблеме взаимосвязи американского правительства и прессы, чтоподнимается в книге «Пресса и холодная война» Джеймса Аронсона

Ключевые слова: холодная война, пресса, правительство, политика.

 This article is devotedto the problem of the relationships between the American governmentand the pressraised inthe book “ThePressand the Cold War” by JamesAronson

Keywords: cold war, the press, the government, policy.

James Aronson is one of those rare breed of men who did not allow ambition to get in the way of his principles.  A graduate of Harvard and the Columbia Graduate School of Journalism, he discovered, soon after entering the world of journalism, there existed amongst the major newspapers, “censorship so subtle that it was invisible.”  This led him to quit working for the commercial press and to become involved in the alternative press.

Aronson became a founding member of the National Guardian in 1948, and eventually its editor.  His analysis of Cold War Journalism, in which he focuses on the relationships between the American government, the military and the press, as each struggles to deal with the menace of communism, is insightful, revealing and objective.  As a result of his analysis, Aronson contends that after World War II the press became “to a large degree the voluntary arm of established power.” (24)

After reading The Press and the Cold War, it is difficult to imagine how anyone could finish reading this interesting and provocative work without being influenced towards a reconsideration of the various topics discussed in the book, such as Truman’s victory over Dewey, McCarthyism, the Korean War, the Cuban missile crisis and the Viet Nam War.  Because Aronson relies upon extensive quotations from leading American newspapers to support his thesis that the press is the voluntary arm of established power, he is able to cite specific instances to add further weight to his argument.  He provides a particularly revealing account of the hysteria that the press whipped up against Henry Wallace.

Wallace had been Vice President of the United States when America entered World War II, but Roosevelt found it politically expedient to replace him with Harry Truman in 1944.  In 1948 Wallace decided to run for the Presidency, but refused to follow Truman’s example of taking a tough stand against Communism in order to avoid being labelled as soft on communism.  Largely as a result of his stand, Wallace was derided by the press, and many of his followers were pelted with eggs and tomatoes at the National convention of their party.

Interestingly, the policies proposed by Wallace were warmly received in Moscow, so that United States Ambassador Walter Bedell Smith felt constrained to call on foreign minister Vyacheslav Molotov to emphasize that the policies advocated by Wallace would never be implemented by the United States.  At the end of his bristling statement he offered to leave the way open for further dialogue so as to reduce tensions between Russia and America.  This platitudinous statement was given without the expectation that Molotov would respond favourably to it.  When Molotov offered to talk immediately about settling difficulties between the two countries, Washington was so taken back that the situation became embarrassing because it became obvious that the Americans had no intention of talking things out.  The headline in the Los Angeles Times read “Russian Note Arouses Suspicion of Truman”. (42) This loss of equilibrium by the American press was short lived as the very same evening another Los Angeles paper boldly stated that: “U.S. Won’t Bow to Russ.” (42)

The above account is one of a number of accounts that Aronson uses to show how the American press worked to suppress meaningful dialogue between the two sides in the cold war.  He gives a chilling description of how the press cooperated with the government in 1949  to suppress, “a nationwide organization of progressive-minded intellectuals and artists,” (52) the National Council of the Arts, Sciences and Professions when the Council called for a conference on world peace in order to reduce cold war tensions.  In this particular case the press did not find it difficult to stoop to exclusionary tactics to strangle meaningful dialogue amongst the public while going out of its way to misrepresent the conference delegates, through the levelling of numerous unsubstantiated charges.  Exclusion and misrepresentation were used by the press in this particular instance and are given by Aronson as the essential means used by the press to stifle informed speech.

In his analysis of the press coverage of the North Korean war, Aronson presents a credible hypothesis that the war was initiated by the South Koreans and the American military had a vested interest to not allow this to become public knowledge.  Also the American government and military, in order to gain an advantage in public opinion, dragged on the peace negotiations so that they could paint the North Koreans as recalcitrant and opposed to a reasonable settlement of the war.

Aronson’s assessment of American press coverage in the Viet Nam War is enlightening.  He does not treat the war as an attempt on the part of Americans to fight Communism, but as a war waged by the American government to prevent the self-determinism of a people by reducing them to mere pawns on the chessboard of American foreign policy. (207)  He describes the commercial press’ participation in the step by step process which led, despite continuous reassurances of imminent victory, to a build up of forces that reached a half million American troops.  Aronson then shows how the press was later “enlisted in the propaganda effort to portray “Hanoi and Peking” as standing against negotiations to bring peace to South Vietnam.” (219)  After Johnston sanctioned the heavy bombing of North Vietnam journalists made it appear that the United States had “no alternative but to bomb Hanoi to the peace table.” (259)  Complicity by journalists to print what the government and the military wanted the public to know was not due just to misplaced patriotism but was in part due to the legacy of the Kennedy era.

After the Bay of Pigs fiasco, John Kennedy delivered a get tough speech to the American media.  In his speech, he emphasized that the United States was for all intents and purposes involved in a relentless war with an enemy whose “war time discipline no democracy would ever hope or wish to match.” (162)  Towards the end of his speech Kennedy asked that every newspaper consider with respect to every story it printed, not just, “Is it news”, but to always keep in mind the question, “Is it in the interest of national security.” (162)  Kennedy succeeded in blurring the line between the acceptability of press censorship during wartime and the unacceptability of censorship during peacetime.

Aronson does not enter into a discussion as to why the press would have accepted self-censorship; he does provide an important clue as to why it was so willing to do so.  In his discussion of McCarthyism, he describes how at the end: “McCarthy had been assigned to oblivion by the established power.” (85)  Aronson then explains why McCarthy was no longer news: “The time had come to rule out the McCarthy method.  It was no longer needed–the job had been done and McCarthyism-without-fanfare had become prevailing policy.”  In effect McCarthy was only a pawn who was used to bring about the institutionalization of government policy. (85)

Aronson concludes his book by first emphasizing that the “public must become the watchdog of the watchdog” (278) He tries to be optimistic about the future, but as his optimism is still rooted in reality, it is at best lukewarm.  Personally, like Aronson, I am not that optimistic that the commercial press is willing to fully inform the public as to the real issues that need to be addressed in the search for true democracy.  Aronson has presented a too frightening revelation of how easily the press can be manipulated in times of supposed crisis to believe that journalists, as a group, can of themselves become leaders in the march to real democracy.  Real democracy requires that all participants agree to fair-play and not pretend to be doing so.  To me, the account of Molotov’s willingness to actually talk peace and the American’s only pretending to want to talk peace illustrates how the American government and the military were using the media, and especially the press, to stage manage the cold war so as to ultimately obtain the unconditional surrender of the Communist world.  Meaningful dialogue was therefore impossible and the press naively or intentionally refused to acknowledge this fact.

I therefore agree with Aronsons’s thesis that the press has allowed itself to become a willing instrument of established power.  Aronson does not draw out the relevant conclusions from his implications of the press’s willingness to become an instrument of established power because he has limited his discussion, and perhaps rightly so, to an exposition of how the press provided a biased account of the actual issues central to a proper resolution of the Cold War.  Many would argue that the Cold War has already been resolved but it is difficult to believe that deception practiced on such a massive scale as revealed in this book can lead to true peace.

This raises the question, how does the public determine the true motives of its leaders when the press is not truly desirous of evaluating the actions of government?  Is vigilance of itself sufficient to ensure that the truth is told?  Aronson has not hesitated to present the truth, but freedom has a price and Aronson does not indicate what price must be paid for a truly free press to exist in the United States of America.  His book is still a great study for students of history, journalism, political science or anyone searching for a greater understanding of the Cold War.

Відомості про авторів: Бродовей Пол — магістр історії Альбертського університету, бакалавр теології Коледжу Олдерсгейт, запрошений викладач англійської мови у Національному університеті «Острозька академія».