доцент, к.е.н.

Гедзь Ольга Віталіївна

 магістр

Національний університет «Острозька Академія»

КОРПОРАТИВНЕ СТРАХУВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ

В статті досліджується проблема становлення та розвитку корпоративного страхування як елементу соціально відповідального бізнесу. Визначенні основні причини і перешкоди у впроваджені корпоративного страхування як елементу соціальної відповідальності.

Ключові слова: соціальна відповідальність, корпоративне страхування, соціальний захист працівників, фінансові переваги, ризик-менеджмент.

In the article investigated the problem of formation and development of corporate insurance as part of a socially responsible business. The underlying and obstacles in the implementation of corporate insurance as an element of social responsibility.

Key words: social responsibility, corporate insurance, social care workers, financial benefits, risk management.

Постановка проблеми. Діюча система соціального захисту України потребує вдосконалення, у цьому процесі важливу роль відіграють не лише органи державної влади, а і приватні підприємства. Так, з реформуванням пенсійної системи і встановленням трьох рівнів пенсійного забезпечення виникають нові форми соціального захисту населення. Корпоративне страхування  є однією із них, оскільки воно включає в себе накопичувальне страхування і страхування життя працівників що крім стимулювання трудових ресурсів підприємства також підвищує рівень його соціальної відповідальності і  позитивно позначається на іміджі компанії у суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Корпоративне страхування працівників стало предметом досліджень таких науковців Н. Внукової, М. Деліні, М. Залєтова, та ін.  Проте більшість дослідників  розглядають корпоративне страхування лише як важіль впливу і модернізацію пенсійної системи країни, а не інструмент підвищення соціальної відповідальності бізнесу.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є оцінка корпоративного страхування працівників як інструменту підвищення рівня соціальної відповідальності бізнесу.

Виклад основного матеріалу. Приватні суб’єкти господарювання можуть стимулювати соціальний розвиток країни сформувавши власну систему соціального забезпечення своїх працівників. Що служитиме засобом для мотивації своїх підлеглих до підвищення ефективності праці і сприятиме збільшенню ролі підприємства як суб’єкта соціального розвитку шляхом  використання накопичувального страхування і страхування життя працівників. В становищі коли держава не може забезпечити населення відповідним рівнем фінансових виплат у випадках втрати працездатності або досягнення пенсійного віку це значно підвищує рівень соціальної відповідальності підприємств країни.

Таким чином з боку держави повинні здійснюватися заходи, які б стимулювали розвиток культури соціально відповідального бізнесу. Яка б передбачала створення не лише великими, а й середніми господарствами створення програми заходів соціального розвитку. Збільшення рівня соціальної відповідальності керівництва компаній сприятиме зростанню продуктивності праці її робітників.

Соціальна відповідальність має складну та багаторівневу структуру. Її можна розглядати в розрізі трьох напрямків – макроекономічному (соціальна відповідальність держави), мікроекономічному (корпоративна соціальна відповідальність, або соціальна відповідальність бізнесу) та особистісному (соціальна відповідальність людини, громадянина). На кожному рівні соціальна відповідальність включає суб’єкти, об’єкти та інститути соціальної відповідальності, що є взаємозалежними й можуть одночасно або поперемінно виступати в різних з цих якостей. Будь-який суб’єкт соціальної дії, що усвідомлює її можливі наслідки, є автоматично й суб’єктом соціальної відповідальності [3,25].

В роботі розглядається соціальна відповідальність на мікроекономічному рівні. Згідно неї соціальна відповідальність бізнесу трактується як надання працівникам компанії не лише винагороди у вигляді заробітної плати, але й забезпечення певним соціальним пакетом.

Так в зарубіжних країнах основною складовою соціального набору послуг, що надається працівникам є корпоративне страхування життя працівників. Для прикладу в Німеччині існує обов’язкове медичне і пенсійне страхування, проте половину витрат від внесків у відповідні фонди беруть на себе роботодавці. Популярності набирає система формування пенсійних фондів для власних працівників[4,76].

В США близько 85 % компаній укладають довгострокові договори страхування життя зі своїми працівниками, які передбачають відкриття особистого накопичувального рахунку, який в майбутньому може стати власністю працівника, за умови, що він працює там певну кількість років.

В Україні соціальна відповідальність тільки починає розвиватись, і проявляється в основному у вигляді: створення робочих місць, благоустрій території, фінансової допомоги місцевій владі у рішенні різноманітних соціальних проблем.

Згідно опитування Центру «Розвитку КСВ» у 2010 році  серед 600 компаній  лише 67,3% з них  впроваджували соціально відповідальні заходи. Серед них трохи більше ніж половина опитаних компаній (55 %) впроваджували соціально відповідальні заходи постійно, майже кожна десята компанія (9 %) — кілька разів на півроку. Решта українських підприємств — періодично [2,33].

Було встановлено, що основними причинами впровадження соціально відповідального бізнесу за думкою респондентів є

• внутрішні переконання;
• зростання продажів компанії;
• копіювання дій конкурентів;
• запит з боку органів місцевої влади.

Основними перешкодам:

• брак коштів (61,4 % респондентів);
• відсутність розуміння важливості і доцільності впровадження КСВ (16% з тих, хто зазначив, що не здійснюють заходи із соціальної відповідальності, ніколи не замислювалися про впровадження програм / заходів соціальної відповідальності).

Тобто, на даний момент часу, соціальна відповідальність в Україні є не поширеною і потребує спонукання держави. Роботодавці не розглядають це страхування як елемент КСВ (корпоративна соціальна відповідальність).

Головною перешкодою у використанні корпоративного страхування як інструменту підвищення соціальної відповідальності бізнесу є відсутність розуміння важливості даної категорії і як результат відсутність бажання витрачати на це гроші.

В Україні майже не проводяться заходи, зустрічі по поляризації КСВ і корпоративного страхування як його елемента.

Корпоративне страхування- це страхування майнових інтересів підприємства і його працівників, управління фінансовими потоками підприємства, а також соціальне забезпечення персоналу й членів його родин [5,21].

На сьогоднішній день результати розвитку корпоративного страхування в Україні представлені у вигляді трьох видів послуг, які можуть надавати вітчизняні страхові компанії. Так популярним є страхування життя працівників на визначений термін, накопичувальне страхування та комбінація двох попередніх варіантів.

Страхування працівника на визначений строк  є найпоширенішим, що пов’язано із нижчим рівнем витрат. Цей продукт передбачає страхування ризику настання смерті. Так у разі настання страхового випадку вигодоотримувачу буде здійснено страхову виплату.  У цьому випадку бенефеціаром можуть бути родичі, проте можливі випадки, коли кошти отримує саме підприємство, як відшкодування збитків пов’язаних із втратою працівника.

Компанії, які обирають накопичувальне страхування, надають корпоративним клієнтам можливість використання довгострокових програм з одноразовими виплатами в кінці дії договору або настанням пенсійного віку, коли виплати здійснюються у формі ануїтету.

Компанії з високим рівнем соціальної відповідальності можуть також використовувати індивідуальні програми корпоративного страхування працівників які б дозволили максимально задовольнити інтереси персоналу компанії та її керівництва.

Корпоративне страхування не тільки підвищує імідж компанії в очах споживачів і партнерів, а й дозволяє мінімізувати або виключити втрати капіталу.

Це також підтверджує А. О. Натальїн, що вважає, що корпоративне страхування вигідне не тільки для страховика (елементи даної системи забезпечують йому гарну клієнтську базу), але для страхувальника юридичної особи, тому що страхові платежі менші за ймовірні страхові відшкодування, до того ж додаткові витрати на здійснення корпоративного страхування дозволяють знизити ймовірність виникнення несприятливих подій, підвищити сервіс страхового обслуговування й поліпшити систему управління ризиками [6,13].

Статистика розвинених країн свідчить, що кожні 10 років середньостатистичне підприємство зазнає значний збиток [7,33].

За даними Держгірпромнагляду щороку в Україні внаслідок аварій на підприємствах травмується понад 11 тис. осіб, 42 % яких це працівники вугільної промисловості, 13 % – соціально-культурної сфери та торгівлі, 10 % – АПК, 9 % – машинобування, 5 % – металургії, 4 % – будівельної галузі. Основними причинами виникнення техногенних аварій і катастроф та посилення негативного впливу внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру в Україні є:

• застарілість основних фондів;
• великий обсяг транспортування, зберігання і використання небезпечних речовин;
• аварійний стан значної частини мереж комунального господарства;
• недостатня інвестиційна підтримка процесу впровадження новітніх ресурсозберігаючих і екологічно чистих технологій в екологічно небезпечних галузях промисловості, насамперед металургійній, хімічній, нафтохімічній та енергетиці;
• природоохоронні проблеми, пов’язані з істотними змінами стану геологічного та гідрогеологічного середовища;
• небажання суб’єктів господарювання здійснювати заходи із запобігання аваріям та катастрофам на об’єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об’єктах
• тощо[1,9].

Як наслідок, суб’єкти господарювання є не захищеними перед несприятливими обставинами життя. Корпоративне страхування може стати виходом в цій ситуації.

Даний вид страхування є один із елементів ризик-менеджменту.  Воно дозволяє по-перше, залучити до оцінки ризиків досвідчених фахівців, створити карту ризиків і розробити програму страхового захисту, по-друге, дозволяє в  майбутньому використовувати кошти страховика як джерело фінансування (забезпечення) у випадку порушення умов стійкого розвитку підприємства внаслідок настання несприятливих подій, що призводять до збитків і по-третє, послабляє вплив чинників невизначеності при складанні фінансових планів підприємства та вивільнення фінансових ресурсів унаслідок відмови від створення власних резервних фондів і більш ефективного їх використання [8].

Як інструмент соціально відповідального бізнесу корпоративне страхування володіє такими перевагами:

• Захист життя і здоров’я працівників підприємства, накопичування коштів до виходу на пенсію, матеріальна допомога у випадку передчасної смерті годувальника (соціальний аспект);
• Гнучка система винагород, кваліфікований персонал (мотиваційний фактор);
• платежі страхування життя відносяться на валові витрати підприємства (фінансовий аспект);
• компанія може самостійно вибирати напрямок інвестування коштів, в тому чилі повернути в свій оборот (інвестиційний фактор)
• створення позитивного іміджу компанії (іміджевий фактор) [11,45];

Мотивація через підвищення зарплати, є більш досконалою порівняно із корпоративним страхуванням. Конкуренти, які потребують кадрів, завжди зможуть запропонувати фахівцю вищий оклад. Крім того, така міра вимагає від установи досить значних негайних витрат, а тому є економічно недоцільною. Вона не тільки підвищує прямі витрати підприємства на оплату праці, але й паралельно спричиняє за собою масу інших витрат, таких як збільшення податку на прибуток, соціальних відрахувань і т.д. [9].

В той час як впровадження корпоративного страхування робить підприємство не тільки більш соціально свідомим, а й надає йому ряд переваг при наймі і збережені висококваліфікованих фахівців.

1. Підвищує мотивацію персоналу, утримує на підприємстві цінні фахівці.

Для вирішення цього завдання є такий інструмент як накопичувальне страхування ключових співробітників.

2. Зменшує плинність висококваліфікованих кадрів.

Плинність персоналу – це серйозна проблема, яка не тільки гальмує розвиток підприємства, але і вимагає істотних витрат часу на пошук, найм та адаптацію нових співробітників. Спеціально розроблені програми корпоративного страхування можуть вирішити цю проблему.

3. Забезпечує соціальні виплати працівнику і його сім’ї у разі настання непередбаченої події здійснюються страховою компанією.
4. Примножує вкладені кошти за рахунок додаткового інвестиційного доходу.

Вищезазначені накопичувальні програми, крім страхового захисту і можливості акумулювати значні фінансові кошти дають своїм власникам і істотний дохід від інвестування накопичуваних коштів.

5. Надає матеріальне заохочення співробітників без втрати контролю над засобами.

Власником договору страхування співробітників є підприємство і значить, воно може вносити зміни в договір – відключати від договору звільнених співробітників, додавати нових, змінювати страхові суми і багато іншого [10].

Одним із прикладів мотивації персоналу є “золоті наручники», специфічний вид корпоративного страхування. Суть його полягає в тому, що підприємство страхує своїх співробітників на певну суму (вона визначається керівником для кожного організаційного рівня компанії індивідуально), яка може бути видана їм тільки після закінчення терміну, вказаного в договорі. Як правило, цей термін дорівнює тому періоду часу, який співробітник згоден пропрацювати на підприємстві.

Проте можуть бути і варіації. Так, якщо договір укладений на 10 років, а співробітник пропрацював на підприємстві лише 3 роки, страхова сума залишається у розпорядженні організації; якщо 5 років – він може одержати 50% накопиченого на його ім’я капіталу; якщо 10 – повністю всю суму. Розмір “відкладеної зарплати” може залежати і від ефективності роботи людини. Наприклад, роботодавець може поставити питання ребром: пропрацюєш на підприємстві 10 років – одержиш поліс на $15 тис., виконаєш планові показники за 5 років – сума бонусу складе $25 тис. [9,17].

Таким чином, корпоративне страхування формує на підприємстві так званий «соціальний пакет», що характеризується певним набором соціальних заходів для поліпшення умов життя, праці,  розвитку та мотивації працівника.

Звісно, якщо велике підприємство чи завод вирішує укласти договір корпоративного страхування, то більш вірогідним є страхування тільки управлінського персоналу,  який безпосередньо керує та направляє роботу підприємства.

Але за рішенням керівництва компанії застрахованим може бути й увесь персонал.

Колективне страхування є величезним важелем для підтримання позитивного соціального клімату на підприємстві й можливістю утримання цінного працівника на підприємстві [11].

Висновки. Соціальна відповідальність в Україні є не поширеною і потребує спонукання держави. Корпоративне страхування  тільки починає розвиватись і також потребує захисту. Головною перешкодою у використанні корпоративного страхування як інструменту підвищення соціальної відповідальності бізнесу є відсутність розуміння важливості даної категорії і її цінності. Потрібно проводити зустрічі, круглі столи по популяризації соціальної відповідальності  бізнесу, в яких наголошувати на вигоді корпоративного страхування як інструменту КСВ. Впровадження корпоративного страхування на підприємстві забезпечує покращення у  фінансовому, інвестиційному, іміджевому аспекті.  Але головне підвищує рівень  соціального захисту населення, оскільки найціннішим активом будь-якої компанії завжди будуть люди, якщо вона хоче стати лідером у своїй сфері.

Список використаних джерел:

1. Закон України “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року” // [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T102818.html.
2. Корпоративна соціальна відповідальність 2005-2010: стан та перспектива розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.csr-ukraine.org/doslidjennya.html.
3. Грішнікова О. А. Соціальна відповідальність у контексті подолання системної кризи в Україні [Електронний ресурс] / О. А. Грішнікова // Режим доступу до ресурсу: http://dse.org.ua/arhcive/15/3.pdf.
4. Баранник Л. Б. Корпоративне страхування як перспективний напрямок розвитку захисту працюючого населення України [Електронний ресурс] / Л. Б. Баранник // Віснник Хмельницького національного університету– 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2012_3_1/167-171.pdf.
5. Кропотина О.Е. Страхование как метод управления рисками промышленных предприятий // Экономика и управление народным хозяйством. — 2009. — № 11 /12. — С. 12–14.
6. Натальин А. А. Развитие корпоративного страхования в условиях рынка / А. А Натальин — Саранск, 2006. — 172 с.
7. Ивашкин Е.И. Теоретические основы, практика и принципы корпоративного страхования // Финансовый менеджмент. – 2005. – №1. – С. 83-89].
8. Третяк Н. М. Корпоративне страхування в системі ризик-менеджменту підприємства [Електронний ресурс] / Н. М. Третяк, Н. Г. Нагайчук // Економічний аналіз.Том 24. № 1. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/2517/1/21.pdf.
9. Білоус Н. М. Корпоративне страхування життя: переваги для підприємств та співробітників [Електронний ресурс] / Н. М. Білоус // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону – Випуск ХІX, № 4. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/916C~1/AppData/Local/Temp/prvsepdf.].\
10. Страхова компанія « Теком- Життя » [Електронний ресурс] / Режим доступу до ресурсу: -http://www.tig-life.com/dlya-biznesa/korporativnoe-strakhovanie-personala
11. Делліні М. Роль корпоративного страхування у підвищенні соціально відповідального бізнесу [Електронний ресурс] / М. Делліні // Економіка №7(98) – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/20941/09-%20Delini.pdf?sequence=2.

Ключові слова: державний борг, боргова політика, економічне зростання.

 В статье проанализирован зарубежный опыт управления государственным долгом и возможность его использования в Украине.

Ключевые слова: государственный долг, долговая политика, экономический рост.

 The article analyzes the international experience of public debt and the possibility of its use in Ukraine.

Keywords: national debt, debt policy, economic growth.

Постановка проблеми. Велике зростання державного боргу у більшості країн світу залишає актуальним питання розробки підходів розробки підходів регулювання державної заборгованості. Урядам усіх країн доводиться приймати стратегічні рішення при виборі цілей та завдань управлінням та обслуговуванням державного боргу, визначенні допустимого рівня ризику.

Для України в умовах глобалізації зарубіжний досвід управління державним боргом в адаптованому вигляді сприятиме удосконаленню механізму вирішення проблем внутрішньої та зовнішньої заборгованості.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У вітчизняній літературі питання управління державним боргом у зарубіжних країнах розглянули такі дослідники, а саме О. Будяков, О. Д. Василик, Т. В. Вахненко, Е. Гасанова, Г. П. Рибалко, А. М. Мороз.

Що ж стосується представників західної думки,  то дане питання було досліджено такими ученими, як Р. Барро, Р. Масгрейв, Дж. Бюкенен.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз особливостей управління державним боргом в зарубіжних країнах та розгляд можливостей його імплементації в Україні.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку позиковим ресурсам надається все більша роль, оскільки основою сучасної економічної системи є борг – основне джерело залучення додаткових коштів державами для збільшення своїх фінансових можливостей.  Проте водночас пріоритетним завданням реалізації фінансової політики є забезпечення ефективного механізму управління державним боргом. Наявність державного боргу, його масштаби і шляхи погашення прямо чи опосередковано впливають на всі сторони економічного життя держави.

Зростання державних боргів і боргового навантаження характерне як для країн із перехідною економікою, так і для провідних промислових країн світу. Саме останні виступають найбільшими кредиторами світової економіки та водночас мають найбільші обсяги державних боргів[3].

Так згідно з даними рейтингового агентства  РИАРЕЙТИНГ до десятки країн – найбільших боржників входять країни з різним рівнем економічного розвитку.

Таблиця 1

Рейтинг країн за об’ємом  державного боргу за 2013 рік

Як видно з даних таблиці в Японії показник відношення сукупного обсягу державного боргу до ВВП майже у чотири перевищує допустиме значення. У США даний показник становить 106,5%, а сума боргу на одну особу становить 53180 доларів США. В даному рейтингу Україна посідає 98 місце, сума боргу на одну особу станом на 2013 рік становила 1451долар США, а показник відношення боргу до ВВП – 37,4%. Росія у цьому списку зайняла 95 місце, а Франція зайняла 11 місце, Велика Британія – 13, та Німеччина – 15[4].

Наведені дані доводять провідну роль економічно розвинутих країн в накопиченні боргових зобов’язань у борговій економіці. Останнім часом країни почали приділяти велику роль забезпеченню ефективної боргової політики, оскільки одним із чинників поглиблення фінансових криз є зростання боргу.

У розвинутих зарубіжних країнах не існує єдиної моделі управління державним боргом. Видаляють три основні моделі інституційного забезпечення управління державним боргом.

1. Банківська модель — центральний банк країни здійснює управління державним боргом (Кіпр, Данія, Мальта).
2. Урядова модель — управління державним боргом здійснює певна урядова структура ( Чехія, Естонія, Іспанія, Литва, Люксембург, Польща, Словенія, Італія).
3. Агентська модель — окрема структура (агентство) вибирає найоптимальніші методи управління державним боргом ( Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Греція, Нідерланди, Ірландія, Латвія, Німеччина, Португалія, Словаччина, Швеція, Угорщина, Велика Британія[1].

Незалежно від інституційної моделі управління державним боргом, основними завданнями залишаються розроблення боргової стратегії, управління ліквідністю та обслуговування боргу. Назвемо певні риси, характерні для процесу формування та управління державним боргом в розвинутих країнах:

1. Усі методи та інструменти управління державним боргом спрямовані на макроекономічну стабілізацію та структурні перетворення, формування економіки, адаптованої до функціонування в умовах фінансової глобалізації, здатної забезпечити збалансований соціально-економічний розвиток.
2. В економічно розвинутих країнах система управління державним боргом ґрунтується на принципах відкритості, прозорості, прогнозованості та відповідальності.
3. Для розвинутих країн характерним є високий рівень розвитку ринку державних цінних паперів, котрі реалізуються і вітчизняним, і зарубіжним інвесторам, сприяючи диверсифікації ризиків.
4. Застосовуються як ринкові, так і неринкові методи полегшення боргового навантаження. З-поміж них найпоширеніші конверсії боргових зобов’язань в акції, інші цінні папери з дисконтом від номіналу або із зниженим відсотком, конверсії у розвиток, екологію та ін.
5. Зростають надходження валютно-фінансових ресурсів із високорозвинених країн до країн, що розвиваються, та країн з трансформаційною економікою.

Розглянемо детальніше особливості управління державним боргом деяких країн.

Боргова політика Росії спрямована на поступове зниження частки зовнішніх запозичень в загальному обсязі державного боргу.

Японія проводить свою боргову політику в абсолютно протилежному напрямі. Більшу частину державного боргу займають внутрішні позики, які були одним із головних засобів покриття бюджетного дефіциту. Внутрішній борг Японії є одним із найбільших серед розвинутих країн[3].

Основною метою управління боргом у Великобританії є мінімізація у довгостроковій перспективі витрат, які пов’язані із забезпеченням фінансових потреб уряду, при цьому боргова політика не повинна суперечити цілям грошово-кредитної політики.

Агентство з питань управління боргом є виконавчою структурою і входить у склад казначейства. Воно задовольняє фінансові потреби держави через виконання плану фінансування, шляхом проведення відкритої, прозорої та прогнозованої політики випуску цінних паперів; управління терміном погашення і структурою державних запозичень; продажу цінних паперів за передбаченим планом; розвитку ліквідності і продуктивності ринку цінних паперів.

У Франції пріоритетним завданням боргової політики є мінімізація боргового тягаря на платників податків. Задля цього проводяться заходи для зростання ефективності управління державними цінними паперами та портфелем деривативів. Також, стратегічним завданням боргової політики є зменшення зовнішнього боргу та відношення боргу до ВВП. Управління державним боргом так як і у Великобританії здійснює спеціальне агентство при державному казначействі.

Головною метою управління державним боргом у Португалії є мінімізація боргових витрат у довгостроковій перспективі та протистояння надмірним ризикам. Ця мета досягається за допомогою таких заходів: стратегія емісії, зниження обсягу простроченого боргу, управління готівковими залишками, лімітування та контроль ризиками. Португалія має установу з питань управління державним боргом[3].

Висновки. Боргова політика країни повинна розглядатися як узгоджена діяльність державних структур, які займаються управлінням і обслуговуванням державного боргу. Зарубіжний досвід доводить, що ефективна система боргової політики повинна ґрунтуватися на установленні цілей боргової політики, відокремлення відповідальності між борговою та грошово-кредитною політикою, створення системи оцінки результатів управління державним боргом.

Що ж стосується України, то головними перешкодами при формуванні державної стратегії боргової політики є недосконале законодавче забезпечення щодо контролю витрат погашення і обслуговування боргу. Також Україні необхідно знизити залежність від міжнародних кредиторів шляхом зниження зовнішньої заборгованості.

Список використаних джерел:

1. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка : посібник / Ю.Г. Козак, Д.Г. Лук’яненко. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К. : Центр навч. л-ри, 2004. – 158с.

2. Міністерства фінансів України[Електронний ресурс]. Режим доступу: http: // minfin.gov.ua.

3. Прутська О.О., Гарбар Ж.В., Губанова Л.І. Управління державним боргом: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 216 с.

4. Рейтингове агентство РИАРЕЙТИНГ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://riarating.ru.