Король Володимир Анатолійович

магістрант, Національний університет «Острозька академія»

Керівник  Мамонтова Н.А. д.е.н., професор

Аналіз структури капіталу підприємств хімічної промисловості

Анотація. У статті досліджено особливості структури капіталу підприємств хімічної промисловості в умовах кризи. Розглянуто джерела формування капіталу. Здійснено розрахунок оптимальної структури капіталу для досліджуваних підприємств використовуючи механізм фінансового левериджу. Враховуючи отримані результати, запропоновано заходи для оптимізації його структури в контексті максимізації рівня фінансової рентабельності.

Ключові слова: власний капітал, позиковий капітал, механізм фінансового левериджу.

Аннотация. В статье исследованы особенности структуры капитала предприятий химической промышленности в условиях кризиса. Рассмотрены источники формирования капитала. Осуществлен расчет оптимальной структуры капитала для исследуемых предприятий используя механизм финансового левериджа. Учитывая полученные результаты, предложены меры по оптимизации его структуры в контексте максимизации уровня финансовой рентабельности.

Ключевые слова: собственный капитал, заемный капитал, механизм финансового левериджа.

Annotation. In the article were investigated the capital structure features of chemical industry enterprises in the crisis conditions. There are considered the sources of capital forming. For the investigated enterprises is carried out the calculation of optimal capital structure using the mechanism of financial leverage. Considering the results there are offered measures for optimization of this structure in the context of financial profitability maximization.

Key words: equity, loan capital, financial leverage mechanism.

Постановка проблеми.

В сучасних умовах гострої потреби підприємств в капіталі, загострення конкуренції на обмеженому ринку фінансових ресурсів, необхідності зниження витрат для підвищення ефективності бізнесу та зниження ризиків, особливо важливим є аналіз структури капіталу підприємства та  її оптимізація, оскільки оптимальна структура капіталу дозволяє отримати максимальний прибуток, та покращити показники рентабельності, фінансової стійкості, досягти високого рівня ліквідності і платоспроможності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Аналізу структури капіталу підприємства та її оптимізації приділили багато уваги зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема: І. Бланк, Ю. Брігхем, П. Бурдьє, Ф. Бутинець,  Р. Дорнбуш, О. Загородна, С. Клименко, В. Ковальов,  Г. Крамаренко, У. Нордхауз, А. Поддєрьогін, В. Подольська,  Дж. Робінсон, П. Самуельсон, Д. Хайман, П. Хейне, Дж. Хікс, О. Чорна, С. Шкарабан та інших. Проте варто зазначити, що все ще гостро стоїть питання застосування проведених досліджень на практиці

Мета і завдання дослідження.

Метою дослідження є визначення особливостей структури капіталу підприємств хімічної промисловості України та знаходження оптимального співвідношення власного та позикового капіталу.

Виклад основного матеріалу.

Важливого значення в дослідженні джерел фінансування підприємства набуває оцінка структури капіталу. Лише за оптимальної структури підприємство може повністю реалізувати виробничі можливості. Скорочення витрат на виробництво, збільшення віддачі від інвестицій, прискорення кругообігу і обороту  капіталу, що в кінцевому підсумку призводить до збільшення доходів підприємства можливе лише за ефективного формування структури капіталу.

Капітал – це фінансові ресурси підприємства, необхідні для організації його господарської діяльності і використовувані в господарському обороті для одержання доходів і прибутку [2, с. 293].

Структуризація капіталу промислового підприємства дозволяє провести як якісну, так і кількісну оцінку капіталу, а також охарактеризувати ефективність його використовування.

Для здійснення дослідження було обрано ПАТ «Дніпроазот» та ПАТ «Одеський припортовий завод», які, на сьогодні, є найбільшими за обсягами виробництва та найбільш фінансово стійкими виробниками азотних добрив в Україні.

Структуризація капіталу промислового підприємства дозволяє провести як якісну, так і кількісну оцінку капіталу, а також охарактеризувати ефективність його використовування. Аналізуючи структуру капіталу досліджуваних підприємств можна відзначити, що позиковий капітал є основним джерелом їх фінансування (табл. 1.).

Таблиця 1

Структура капіталу досліджуваних підприємств в 2013-2015 рр.

Джерело: розраховано автором на основі [7, 8, 9, 10, 11, 12]

На ПАТ «Дніпроазот» протягом 2013-2015 років спостерігалась динаміка до зменшення власного капіталу у 2014 році і зростання у 2015 році. Станом на кінець 2013 року він складав 36,6% структури капіталу, в 2014 році – 18,5%, а у 2015 році зріс до 29,9% структури. Відповідно зросла частка короткострокових позикових коштів, яка склала 56,9% станом на кінець 2013 року і протягом періоду 2013-2015 років зросла на 8,5%.

Подібні тенденції відбувались на ПАТ «Одеський припортовий завод», де частка власного капіталу суттєво знизилась у 2014 році, а потім у 2015 р. дещо зросла.

Проте, на відміну від ПАТ « Дніпроазот», в ПАТ «Одеський припортовий завод» позиковий капітал у 2015 р. складений переважно із довгострокових зобов’язань, частка яких на кінець 2015 р. склала 63,8%. Причому, у 2013 р. цей вид ресурсів підприємством не використовувався, і на короткострокові позикові кошти припадало 74,7% капіталу. Протягом 2013-2015 рр. поточні зобов’язання знизились на 46,2%, і склали 28,55 у 2015 р. Відзначаємо також негативну динаміку зниження вартості власного капіталу у 2015 р. порівняно з 2013 р., яке склало 17,6% структури. Чинником цього були отримані підприємством у 2014 р збитки, за рахунок яких частка власного капіталу у 2014 р. складала лише 0,4%.

Порівнюючи співвідношення власного та позикового капіталу двох досліджуваних підприємств галузі виробництва мінеральних добрив можна побачити, що в ПАТ «Дніпроазот» вона є більш диверсифікованою та зваженою, натомість в ПАТ «Одеський припортовий завод» – націлена на довгострокове позикове фінансування, за рахунок якого підприємство проводить модернізацію власних капітальних фондів. Слід зважити, що в останні роки така політика підприємств була зумовлена різним рівнем прибутковості.

Щодо детальної структури капіталу, то у 2013 році у ПАТ «Дніпроазот» 22,96% капіталу припадало на інші поточні зобов’язання, ще 17,27% – на нерозподілений прибуток, і 16,34% – на зареєстрований (пайовий) капітал. Частка кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги складала 11,57%, а довгострокових зобов’язань і забезпечень – 6,58%. Короткострокові кредити банків складали частку у 16,13% структури джерел фінансування активів підприємства. Інші елементи капіталу спричиняли незначний вплив на його структуру в ПАТ «Дніпроазот».

У 2014 році у структурі капіталу ПАТ «Дніпроазот» спостерігались такі зміни: частка кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги зросла на 54,56% – до значення у 66,13%, а поточних зобов’язань за розрахунками на 3,29% – до 7,01%.

Натомість знизились частки інших основних структурних елементів капіталу:

• зареєстрованого (пайового) капіталу на 8,26% – до 8,08%;
• нерозподіленого прибутку на 8,33% – до 8,93%;
• короткострокових кредитів банків на 12,12% – до 4,01%;
• довгострокових зобов’язань та забезпечень на 3,18% – до 3,39%;
• інших поточних зобов’язань на 22,93% – до 0,02%.

Частки додаткового та резервного капіталу та поточних забезпечень змінились не суттєво і не справляли істотного значення на структуру капіталу ПАТ «Дніпроазот» у 2014 році.

У 2015 році, в порівнянні з 2014 роком, частка кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги знизилась на 38,56% і склала 27,57% структури. Також зменшилась частка короткострокових кредитів банків на 3,59. Натомість суттєво зросла частка іншої поточної заборгованості – на 23,61% – до 23,64%. Частка нерозподіленого прибутку зросла на 7,4%.

Щодо ПАТ «Одеський припортовий завод», то у 2013 році 69,38% капіталу припадало на товарну кредиторську заборгованість, ще 41,5% – на додатковий капітал, і 28,98% – на зареєстрований (пайовий) капітал. Відзначаємо від’ємний показник нерозподіленого прибутку в розмірі 46,17%. Інші елементи капіталу спричиняли незначний вплив на його структуру в ПАТ «Одеський припортовий завод».

Структура капіталу ПАТ «Одеський припортовий завод» у 2014 році була більш диверсифікованою. Зокрема, підприємство задля поповнення власних обігових коштів залучило короткостроковий кредит у 4,6 млрд. грн., внаслідок чого частка цього виду ресурсів склала 52,53% всієї структури капіталу. Крім того було залучено через випуск внутрішніх облігацій 1,8 млрд. грн., завдяки чому частка довгострокових зобов’язань та забезпечень склала 20,46%. Спостерігалось також зростання інших поточних зобов’язань, внаслідок чого їх частка зросла на 1,97% – до значення у 2,08%. Інші види капіталу знизились у своїх частках.

Зокрема, знизились частки таких основних структурних елементів капіталу: кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги на 49,51% – до 18,87%; зареєстрованого (пайового) капіталу на 19,86% – до 9,11%; додаткового капіталу на 28,54% – до 12,97%.

У 2015 році підприємству вдалось скоротити частку поточних зобов’язань та відповідно збільшити – довгострокових. Це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства, оскільки зменшує тиск короткострокової заборгованості на оборотні активи. Довгострокові зобов’язання та забезпечення зросли у 2015 р. на 43,31% і склали 63,77% структури капіталу. Завдяки зниженню загального розміру капіталу зросли частки додаткового капіталу (на 20,88%), зареєстрованого (пайового) капіталу (на 14,84%), та поточних зобов’язань за розрахунками (на 6,14%). Зменшились частки короткострокових кредитів банків (на 43,31%) й товарної кредиторської заборгованості (на 4,40%).

Таким чином, структура капіталу досліджуваних підприємства галузі виробництва мінеральних добрив обумовлена підходами підприємства до управління капіталом. Спостерігаємо, що на підприємстві ПАТ «Дніпроазот» протягом усього періоду застосовувався підхід формування джерел фінансування із залученням значної частки позикових коштів. У 2013 році підприємство активно залучало інші поточні зобов’язання, а у 2014-2015 роках – надавало перевагу товарному кредиту. Зростання фінансування активів із власних коштів протягом періоду здійснювалось за рахунок нерозподіленого прибутку. Натомість на ПАТ «Одеський припортовий завод» був зміщений акцент у фінансування активів в сторону довгострокових зобов’язань шляхом випуску облігацій. Схожими рисами підприємств є відмова від короткострокових кредитів в складних умовах на фінансовому ринку.

Якщо порівнювати співвідношення власного та позикового капіталу двох досліджуваних підприємств галузі виробництва мінеральних добрив можна побачити, що в ПАТ «Дніпроазот» вона є більш диверсифікованою та зваженою, натомість в ПАТ «Одеський припортовий завод» – націлена на довгострокове позикове фінансування, за рахунок якого підприємство проводить модернізацію власних капітальних фондів.

Стрімке нарощування позикового капіталу є негативним явищем, тому постає необхідність в пошуку оптимальної структури капіталу для підприємства, за якої зросте рентабельність капіталу.

Для аналізу оптимізації структури капіталу досліджуваних підприємств було використано метод оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності, яким передбачено використання механізму фінансового левериджу.

В результаті розрахунків був одержаний такий результат: найбільший приріст рентабельності власного капіталу (20,82%) був отриманий при співвідношенні власного і позикового капіталу 58,8 / 41,2 для обох підприємств.

Якщо врахувати, що у 2015 році в структурі капіталу ПАТ «Дніпроазот» частка власних коштів складала 30%, то відповідно підприємству слід поступово нарощувати частку власного капіталу, що забезпечуватиме оптимальне використання капіталу для підприємства. Ще меншою була частка власного капіталу в структурі капіталу ПАТ «Одеський припортовий завод» – лише 7,7%, тому цьому підприємству слід основну увагу приділити забезпеченню зростання вартості власного капіталу, що можливо реалізувати за рахунок нерозподіленого прибутку або додаткової емісії акцій.

Враховуючи умови, що склались на досліджуваних підприємствах, для оптимізації структури капіталу пропонується використання для формування джерел фінансування активів отриманого прибутку, а також, емісія акцій.

Також для забезпечення оптимізації структури капіталу ПАТ «Дніпроазот» та ПАТ «Одеський припортовий завод» пропонується:

– Забезпечення рівноважного фінансового стану підприємства;

– Забезпечення ефективного розвитку підприємства;

– Максимізація ринкової вартості підприємства;

– Мінімізація вартості окремих складових елементів структури капіталу підприємства.

Висновки

Отже, в процесі дослідження було виявлено, що основним недоліком в структурі капіталу ПАТ «Дніпроазот» та ПАТ «Одеський припортовий завод» є значне переважання частки позикового капіталу над часткою власного капіталу, що веде до зниження фінансової стійкості та платоспроможності, і утворює незадовільну структуру джерел фінансування активів.

Дослідження показало, що оптимальною структурою капіталу, яка забезпечує найбільший приріст рентабельності,  для досліджуваних підприємств є 58,8% власного капіталу та 41,2% позикового. Тому, підприємствам варто поступово нарощувати власний капітал.

Література:

1. Висоцька І. Б. Оптимізація структури капіталу підприємства з метою підвищення його фінансової безпеки / І. Б. Висоцька, В. В. Комаричина // Науковий вісник НЛТУ України . – 2013. – Вип. 23.1. – С. 224-230.
2. Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент: підручник. / Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. – К.: ЦНЛ, 2006. – 520с.
3. Семенов А. Г. Ефективне управління структурою капіталу акціонерного товариства / А. Г. Семенов, О. О. Плаксюк, О. В. Ярошевська // Вісник економічної науки України. – 2010. – № 2 (18). – С. 137–144.
4. Семенов Г.А. Оптимізація структури капіталу підприємства / Г.А. Семенов, А.В. Пелешко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2010. – № 4. – С. 164–170.
5. Семенов А.Г. Ефективне управління структурою капіталу акціонерного товариства / А.Г. Семенов, О.О. Плаксюк, О.В. Ярошевська // Вісник економічної науки України. – 2010. – № 2 (18). – С. 137–144.
6. Стеценко Б. Теоретичні підходи до визначення оптимальної структури капіталу акціонерного товариства/ Б. Стеценко //Ринок цінних паперів. Вісник ДКЦПФР. – 2010. – N 5/6. – С. 41-47.
7. Офіційний сайт ПАТ «Дніпроазот» [Електронний ресурс] / Дніпроазот – Режим доступу: http://www.azot.com.ua/files/filemanager/files/Corporate/annual_2013.pdf
8. Офіційний сайт ПАТ «Дніпроазот» [Електронний ресурс] / Дніпроазот – Режим доступу: http://www.azot.com.ua/files/filemanager/files/Corporate/05761620_2014.pdf
9. Офіційний сайт ПАТ «Дніпроазот» [Електронний ресурс] / Дніпроазот – Режим доступу: http://www.azot.com.ua/files/filemanager/files/Corporate/05761620_2015.pdf
10. Офіційний сайт ПАТ «Одеський припортовий завод». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.opz.odessa.net/files/shareholder/71/report.htm
11. Офіційний сайт ПАТ «Одеський припортовий завод». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.opz.odessa.net/files/shareholder/80/report_paper.htm
12. Офіційний сайт ПАТ «Одеський припортовий завод». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.opz.odessa.net/files/shareholder/99/report.htm

Ключові слова: боргова політика, державний борг, боргова безпека.

 В статье исследованы особенности долговой политики Украины в условиях кризиса. Рассмотрена структура государственного долга Украины и осуществлен анализ долговой безопасности. Осуществлен прогноз по изменению объемов государственного долга. Предложены меры по совершенствованию долговой политики в контексте оптимизации распределения и использования государственных заимствований.

Ключевые слова: долговая политика, государственный долг, долговая безопасность.

The article studies features of debt policy of Ukraine in the conditions of crisis. The structure of public debt of Ukraine is considered and the debt security is analyzed. A prognosis is carried out in relation to the change of volumes of public debt. Measures are offered on perfection of debt policy in the context of optimization of distributing and use of the public borrowings.

Key words: debt policy, public debt, debt security.

Постановка проблеми. В умовах глобалізації та розвитку світової економіки боргова політика стає невід’ємною частиною фінансової системи держави. Державні позики збільшують можливості бюджету та виступають одним із інструментів збалансування доходів та видатків державного бюджету. Проте в сьогоднішніх умовах розвитку світової економіки спостерігається негативна тенденція до зростання обсягів державного боргу. Особливо гостро ця проблема стосується України. Впродовж останніх років Україна постійно збільшує обсяги держаних запозичень. Та основною проблемою залишається використання запозичень на фінансування поточних потреб Державного бюджету України та погашення вже отриманих позик.

 Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемі державного боргу присвячено багато наукових робіт зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема: В. Андрушенка, Р. Арезкі, Е. Бальдаччі, Р. Барро, Т. Богдан, М. Брукнера, Дж. Б’юкенена, О. Гаврилюка, В. Гейця, А. Лернера, С. Льовочкіна, В. Опаріна, К. Рейнхарта, В. Федосова, С. Юрія та інших.  Варто зазначити, що в Україні досить мало фундаментальних наукових розробок, що висвітлюють комплекс практичних та теоретичних заходів щодо зменшення обсягів державного боргу та врегулювання способів використання державних запозичень, і як наслідок забезпечення макроекономічної стабільності та економічного росту. Тому постає гостра необхідність в подальших наукових дослідженнях, що розкриватимуть нові шляхи щодо оптимізації способів використання позик.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення особливостей боргової політики України в умовах кризи та знаходження способів її вдосконалення враховуючи виявлені проблеми.

 Виклад основного матеріалу. Під борговою політикою держави розуміють її цілеспрямовану діяльність, що спрямована на мобілізацію, розподіл, використання та погашення залучених державою ресурсів на умовах боргу. Здійснення боргової політики має на меті стимулювання розвитку економіки держави, приросту ВВП і зростанню зайнятості, регулювання інфляційних процесів та залучення необхідних обсягів фінансових ресурсів, необхідних для розвитку діяльності підприємств.

Виділяють такі головні ознаки боргової політики: 1) боргова політика є сукупністю дій з управління державним боргом; 2) боргова політика реалізується органами державної влади; 3) поняття боргової політики включає не тільки заходи розробки і реалізації стратегії та тактики використання залучених на умовах платності боргових зобов’язань, — але й дії державних органів влади, спрямовані на пошук джерел формування державного боргу, а також заходи обліку, обслуговування та погашення державних боргових зобов’язань; 4) проведення боргової політики держави здійснюється з метою забезпечення стабільного економічного зростання, збільшення рівня зайнятості, стримування інфляції тощо [2].

Показниками ефективності боргової політики є розмір державного боргу, його динаміка та структура. У таблиці 1 наведено динаміку державного та гарантованого державою боргу України за 2012-2014 роки.

Таблиця 1

Динаміка державного та гарантованого державою боргу України за 2012-2014 роки, млрд. дол. США

Згідно з даними таблиці 1 загальний обсяг державного та гарантованого державою боргу у 2013 році зріс порівняно із 2012 роком на 13,43 % та становив 73,16 млрд. дол. США. У 2014 році спостерігалась тенденція до зменшення обсягів загального боргу. За підсумками року він становив 69,81 млрд. дол. США, що на 4,58 % менше ніж у попередньому році.

Щодо структури боргу, то протягом 2012-2014 років спостерігалась неоднозначна ситуація (табл. 2).

Таблиця 2

Структура державного боргу України у 2012-2014 роках, %

Упродовж 2012-2014 років більшу частку в структурі боргу займали зовнішні запозичення. Проте у 2013 році спостерігалось зростання у структурі боргу внутрішніх запозичень на 8,52 % порівняно із 2012 роком, котре призвело і до зростання загального обсягу державного боргу у цьому році. У 2014 році внутрішні запозичення у структурі боргу зменшились на 4,16 %.

Показники боргової безпеки, визначені Бюджетним кодексом України, протягом 2012-2013 рр. знаходились в допустимих межах. Проте спостерігалося зростання деяких показників, що зумовлено збільшенням обсягів державного та гарантованого боргу і витрат бюджету на погашення та обслуговування боргу. В 2014 році ситуація різко погіршилася.

Співвідношення державного та гарантованого державою боргу до ВВП впродовж 2012 -2014 років стрімко зростає. У 2012 році цей показник становить 36,58 %, у 2013 він зріс до 40,19 %, та не зважаючи на це він ще досі знаходився нижче критичного значення в 60 %. Зважаючи на те, що у 2014 році спостерігається падіння обсягів виробництва і як наслідок падіння ВВП, співвідношення державного та гарантованого державою боргу до ВВП за 3 квартали 2014 року перейшло критичне значення та становило 73,9 %.

Показник співвідношення державного і гарантованого державою боргу до доходів загального фонду бюджету у 2012 році становив 178%. У 2013 році цей показник зріс до 200,4 %, при критичному 300 %. У 2014 році спостерігається погіршення ситуації, показник перевищив критичне значення і становив 354,3 %.

У 2012 році становило 137,9 %. У 2013 році цей показник зріс на 26,8 % та становив 164,7 %.  У 2014 році мала місце зворотна тенденція, показник зменшився на 116,2 %,  що є наслідком нових кредитних угод з МВФ.

Співвідношення витрат державного бюджету на погашення і обслуговування державного боргу до ВВП у 2012 році становило 6,5 %. У 2013 році цей показник зменшився на 4,4 % порівняно із 2012 роком та становив 2,1 %. В 2014 році цей показник зріс до 8,3 %, що свідчить про зростання видатків на погашення державного боргу. Показник співвідношення цих же витрат до доходів загального фонду у 2014 році також мав ріст порівняно із попередніми роками та становив 12,9 %, що також свідчить про зростання видатків на обслуговування боргу.

Показники боргової безпеки в 2014 році перевищили граничні значення, що свідчить про серйозні проблеми в борговій політиці та зростання загроз. Наслідком цього є кризова ситуація що сталася в Україні, що змушує нарощувати обсяги державного боргу. Так, 30 травня 2014 року МВФ було погоджено надання кредиту Україні в обсязі 17 млрд. дол. США, який виплачуватиметься щоквартально до 2016 року. Меншими за розмірами були підписані кредитні угоди з Світовим банком та ЄБРР. Так загальний обсяг кредитів наданий цими установами у 2014 році становив близько 1,5 млрд. дол. США.  Варто також зазначити про позики надані урядами інших країн. Серед них найвагомішою була позика уряду США в обсязі 1 млрд. дол. США. Міжнародними фінансовими інститутами та іноземними урядами також розглядається можливість про надання Україні кредитів в 2015 році.

Та основною проблемою як і раніше залишається використання отриманих кредитів не на розвиток економіки, а на підтримку державного бюджету та погашення вже отриманих кредитів.

Прогнози щодо реалізації боргової політики України в подальшому, пов’язані зі зростанням обсягів державного боргу, що переважно спрямовуватиметься на погашення поточного боргу, що в свою чергу сприятиме збільшенню боргового навантаження на економіку України. Виникла ситуація потребує конкретних дій щодо зменшення боргового навантаження і ефективного використання державних позик задля стабілізації економіки України, створення передумов для виходу економіки на сталий рівень економічного зростання.

Передусім, потрібно прийняти законодавчий акт, що чітко регулюватиме функціонування державного і гарантованого боргу.

Далі необхідно поліпшити систему управління державним боргом шляхом збільшення інвестиційної спрямованості запозичень, що створить сприятливі умови  економічному зростанню і підвищить ефективність залучених коштів.

Окрім цього, перед борговою політикою лежить завдання, спрямоване на пошук оптимального співвідношення між борговим і податковим фінансуванням бюджетних витрат. Так, за короткострокового періоду залучення позикових ресурсів створює можливості для зниження фіскального навантаження на економіку з розрахунком на додаткові кошти, що залишають суб’єкти господарювання на свій розвиток. Це в свою чергу призведе до того, що фінансування поточних бюджетних витрат здійснюватиметься за рахунок коштів майбутніх поколінь, як наслідок зупиниться розвиток економіки в довгостроковій перспективі.

Також важливою умовою є зниження рівня тонізації економіки, що дозволить збільшити податкові надходження до бюджету та зменшити потребу в кредитах.

Висновки. В борговій політиці України спостерігаються негативні явища, що є наслідками економічної кризи 2008-2009 років, які досі не вдалося подолати та новими обставинами, що склалися внаслідок революційних подій та військового конфлікту на сході України. Ситуація, що склалася потребує негайного вирішення. Передусім Україні необхідно прийняти стратегію скорочення державного боргу, оптимізувати його структуру, використання позик на здійснення інвестицій у виробництво та збільшити доходи бюджету.

Література:

1. Бенч Л. Я. Боргова політика в Україні: реалії та перспективи/ Л. Я. Бенч Р. М. Корнацька// БІЗНЕСІНФОРМ. – 2014. – №2 – С. 35 – 39

2. Данилюк В. О. Боргова політика держави: поняття, види, особливості реалізації/ В. О. Данилюк // Вісник ОНУ ім. І. І. Мечникова. – 2013. – №3 – С. 115 – 188

3. Лондар С. Л. Фінанси: навчальний посібник/ С. Л. Лондар О. В. Тимошенко. – Вінниця: Нова Книга, 2009 – 384 с.

4. Новосьолова О. С. Генеза державного боргу України та вітчизняні тенденції боргової політики/ О. С. Новосьолова// Серія економіка. – 2014. – №2 – С. 143 – 147

5. Чорна Л. О. Управління державним боргом: навчальний посібник/ Л. О. Чорна І. О. Бланк О. В. Мороз. – К.: Центр Учбової літератури, 2010. – 216 с.

6. Ярош К. М. Аналіз індикаторів боргової безпеки України/ К. М. Ярош// Економічний аналіз : зб. наук. праць / Тернопільський національний економічний університет. – 2013. – Том 13. – С. 207 – 213

7. Офіційний сайт Міністерства фінансів України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.

8. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.