Ключові слова: Омбудсман, права людини, воєнний стан, внутрішньо переміщені особи, воєнні злочини, правозахисна діяльність, міжнародне співробітництво, війна в Україні

Жуковська Вікторія Олександрівна,

студентка 4 курсу, спеціальності “Право”

Науковий керівник: Герасимчук О. П., к.ю.н, доц.,

директор ННІ права ім. І. Малиновського

The article is dedicated to the study of the activities of the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights during the full-scale war with the Russian Federation. The key areas of the ombudsman’s work are examined: human rights activities during martial law, mechanisms for documenting war crimes, protection of internally displaced persons’ rights, restoration of violated citizens’ rights, and international cooperation in the human rights sphere. The complexity and multifaceted nature of the institution’s work in extreme war conditions are highlighted, emphasizing its role in ensuring the protection of citizens’ rights and freedoms, documenting war crimes, and forming international solidarity.

Keywords: Ombudsman, human rights, martial law, internally displaced persons, war crimes, human rights activities, international cooperation, war in Ukraine

ОМБУДСМАН УКРАЇНИ: ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ ПІД ЧАС ВІЙНИ

У вогні безпрецедентної війни, розв’язаної росією проти України, інституція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини постає як ключовий захисник людської гідності та основоположних прав громадян. Ця війна, що принесла не лише фізичні руйнування, а й безліч моральних та правових викликів, перевіряє міцність правозахисних механізмів та їхню здатність забезпечувати дотримання міжнародного права і гуманітарних стандартів в умовах хаосу.

Омбудсмен України постає не просто посередником між громадянином і державою, а живим механізмом відновлення справедливості, захисту найважливіших прав та свобод людини в умовах воєнного часу. Його діяльність перетворюється на місію, спрямовану на збереження цінностей демократичного суспільства та захист прав тих, хто опинився в найуразливіших умовах. Це боротьба не лише за права окремих осіб, але й за принципи, що лежать в основі цивілізованого світу. Щоденна робота цієї інституції – це виклик, який вимагає рішучості, професійності та людяності, адже вона намагається повернути віру в справедливість серед руйнувань, страждань та невизначеності, які несе війна.

Діяльність Омбудсмана під час війни можна поділити на декілька напрямків:

1. Правозахисна діяльність Омбудсмана в умовах воєнного стану

Правозахисна діяльність Омбудсмана в період воєнного стану набуває особливої гостроти та значимості. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини стає ключовою фігурою в системі захисту конституційних прав громадян в екстремальних умовах збройної агресії. Щоденна робота передбачає негайне реагування на численні виклики, які постають перед українським суспільством внаслідок військових дій.

Основним напрямком діяльності стає оперативний моніторинг дотримання прав людини в умовах воєнного стану. Це включає системне спостереження за станом забезпечення базових прав громадян, аналіз можливих обмежень та їх відповідність міжнародним стандартам. Омбудсман здійснює постійну комунікацію з органами державної влади, місцевого самоврядування, силовими структурами для негайного реагування на потенційні порушення прав людини.

Особливої уваги потребує захист прав осіб, які перебувають у найбільш вразливому становищі: військовослужбовців, членів їхніх сімей, переселенців, осіб з інвалідністю, дітей та літніх людей. Омбудсман розробляє спеціальні механізми підтримки та захисту цих категорій населення, створює спеціальні комунікаційні канали для термінового вирішення проблемних питань, надає безоплатну правову допомогу.

2. Механізми фіксації воєнних злочинів

Фіксація воєнних злочинів – надзвичайно складний і важливий напрямок роботи Омбудсмана в умовах війни. Створюється цілісна система документування протиправних дій, які містять ознаки воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. Ця робота передбачає ретельний збір, систематизацію та верифікацію доказів протиправних дій російських окупаційних військ.

Механізм фіксації включає кілька взаємопов’язаних напрямків: польові дослідження, опитування свідків, збір речових доказів, супутникові зображення, відеоматеріали, медичні висновки. Створюються спеціальні мобільні групи, які оперативно виїжджають на місця можливих злочинів, проводять фіксацію пошкоджень, опитування постраждалих, збирають максимально повну доказову базу.

Важливим складником є міжнародна співпраця у документуванні воєнних злочинів. Омбудсман тісно співпрацює з міжнародними правозахисними організаціями, Міжнародним кримінальним судом, дипломатичними представництвами для забезпечення максимальної прозорості та неупередженості в зібранні доказів. Кожен задокументований випадок проходить ретельну перевірку та має бути придатним для подальшого судового переслідування винуватців.

3. Захист прав внутрішньо переміщених осіб

Захист прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) став одним із пріоритетних напрямків роботи Омбудсмана з початку повномасштабної війни. Мільйони українців були змушені покинути свої домівки через бойові дії, що створило безпрецедентну гуманітарну кризу. Уповноважений розробляє комплексні механізми підтримки та захисту прав переселенців на всіх рівнях.

Практична діяльність включає створення спеціальних комунікаційних каналів для ВПО, розгалужену систему консультування, допомогу в отриманні статусу, соціальних виплат, тимчасового житла. Омбудсмен активно працює над забезпеченням прав переселенців на освіту, медичне обслуговування, працевлаштування, соціальну адаптацію в нових умовах.

Особлива увага приділяється найбільш вразливим групам серед переселенців: багатодітним сім’ям, особам з інвалідністю, дітям-сиротам, літнім людям. Створюються спеціальні програми психологічної підтримки, соціальної реабілітації, забезпечення базових потреб. Омбудсман координує зусилля різних державних та громадських інституцій для комплексного вирішення проблем ВПО.

4. Відновлення порушених прав громадян

Відновлення порушених прав громадян в умовах війни є складним і багатогранним процесом, який вимагає системного підходу та оперативного реагування. Уповноважений з прав людини розробляє та впроваджує спеціальні механізми компенсації та відшкодування шкоди, завданої громадянам внаслідок бойових дій, окупації, терористичних актів.

Практичні інструменти включають створення спеціальних реєстрів пошкодженого майна, механізмів його обліку та компенсації, юридичного супроводу постраждалих. Омбудсман тісно співпрацює з місцевими органами влади, страховими компаніями, міжнародними організаціями для забезпечення максимально повної та справедливої компенсації.

Важливим напрямком є також правова допомога громадянам у відновленні документів, втрачених або пошкоджених під час бойових дій. Створюються спеціальні мобільні групи, які допомагають людям оформити необхідні папери, отримати довідки, забезпечити юридичний захист їхніх прав та інтересів.

5. Міжнародне співробітництво у правозахисній сфері

Міжнародне співробітництво стає критично важливим інструментом правозахисної діяльності в умовах війни. Омбудсман перетворюється на ключову комунікаційну платформу між Україною та міжнародними правозахисними інституціями. Головною метою такої співпраці є максимальне висвітлення правдивої інформації про порушення прав людини під час російської агресії.

Співпраця реалізується через низку каналів: офіційні дипломатичні комунікації, участь у міжнародних правозахисних конференціях, підготовку спеціальних доповідей для ООН, Ради Європи, ОБСЄ. Омбудсмен забезпечує системне інформування світової спільноти про масштаби та характер порушень прав людини в Україні.

Важливим результатом міжнародного співробітництва є не лише фіксація воєнних злочинів, а й формування міжнародної солідарності, запровадження санкційних механізмів проти держави-агресора, забезпечення міжнародної підтримки України. Омбудсман перетворюється на потужний голос українського народу на міжнародній арені, який послідовно домагається справедливості та захисту прав людини.

Отже, діяльність Омбудсмана України в умовах воєнного стану є надзвичайно важливим інструментом захисту прав та свобод громадян. Через складні випробування війни інституція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини демонструє системну здатність протистояти масштабним порушенням міжнародного права, забезпечувати гідність та основоположні права українців. Робота Омбудсмана виходить далеко за межі традиційних правозахисних функцій, перетворюючись на потужний механізм збереження людяності, справедливості та правопорядку в екстремальних умовах війни.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Oksana Shcherbanyuk, Jurgita Paužaitė- Kulvinskienė. Systemof HumanRights Protection and Judicial Protection in Ukraine during the War andItsCompatibility Problems in the context of EU Integration. The ChallengesandOpportunities in Law Ukrainian Case under the Conditions of War. Kraków2023.P.787-859 https://books.akademicka.pl/publishing/catalog/view/554/1790/2225.
2. Омбудсман України. СПЕЦІАЛЬНА ДОПОВІДЬ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо дотримання прав національних меншин (спільнот) та корінних народів в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України. 2024. 156 с.
3. Шевчук О. В. ІНСТИТУТ ОМБУДСМАНА В УКРАЇНІ ПІД ЧАС ЗБРОЙНОГО КОНФЛІКТУ: ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ. СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУДОВОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ : VІІ Міжнар. науково-практ. конф., м. Чернівці, 27 жовт. 2023 р. 2023. С. 663–666.
4. ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2023 році. Омбудсман України. URL: https://ombudsman.gov.ua/report-2023/images/documents/annual-report-2023.pdf (дата звернення: 20.11.2024).

Ключові слова: acquis communautaire, Європейський Союз, європейська інтеграція, кримінальний процес.

Жуковська Вікторія Олександрівна,

студентка 3 курсу, спеціальності “Право”

Науковий керівник: Герасимчук О. П.,

к.ю.н, доц.

АДАПТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

ADAPTATION OF UKRAINIAN CRIMINAL PROCEDURAL LEGISLATION TO THE EU ACQUIS COMMUNAUTAIRE

The article analyzes some aspects of adaptation of Ukrainian criminal procedure legislation to the EU acquis communautaire. The problems arising in the course of harmonization of national legislation with European standards are studied on the basis of an in-depth analysis of the legal acts of the European Union and Ukraine in the field of criminal and criminal procedure law. The author analyzes the issues related to the imperfection of the judicial system and insufficient regulation of the jury institute, and suggests ways to correct them.

Keywords: acquis communautaire, European Union, European integration, criminal procedure.

Обґрунтування актуальності проблеми. 23 червня 2022 року Україна, під час саміту лідерів країн Європейського Союзу, отримала статус кандидата на членство у Європейському Союзі (далі – ЄС), що покладає на неї обов’язок реформування всіх сфери суспільного життя, з метою відповідності стандартам цього політичного союзу.

Acquis communautaire є фундаментальним елементом процесу інтеграції до ЄС. Нові країни-члени, які приєднуються до Союзу, нині – Україна, повинні прийняти і реалізувати acquis communautaire в своєму національному законодавстві, так як останній забезпечує єдність в правових нормах та політиці всередині ЄС.

Стан наукової розробки. Вивченням цього питання займалося чимало науковців, але попри це, досі є питання, які потребують глибокого аналізу, серед них – вивчення проблем, які ускладнюють повне впровадження європейських стандартів в Україні. Дослідженням проблематики адаптації українського кримінального процесуального законодавства до acquis communautaire Європейського Союзу займалися такі вчені: О. Г. Шило, Н. Р. Лащук, І. В. Гловюк, В. В. Зуєв, Р. А. Климкевич, В. В. Луцик, О. В. Сіренко, Є. О. Короткова, О. Г. Данильян, О.О. Житній та інші.

Формулювання мети і завдань статті. Метою статті є дослідження проблем та перспектив адаптації українського кримінального процесуального законодавства до acquis communautaire Європейського Союзу.

Основними завданнями статті є: розкриття суті поняття acquis communautaire та його значення для європейської інтеграції; характеристика основних етапів гармонізації кримінального процесуального законодавства України з acquis communautaire та визначення ключових проблем, які виникають під час цього; пропозиції щодо шляхів та напрямків вирішення проблем, пов’язаних з впровадженням acquis communautaire в кримінальне процесуальне законодавство України, а також оцінка перспектив успішного завершення гармонізації кримінального процесуального законодавства України з законодавством ЄС.

Виклад основного матеріалу з обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Провівши глибокий аналіз нормативно-правової бази та стану дослідження процесу гармонізації кримінального процесу України до acquis communautaire, можна виокремити низку актуальних проблем, зокрема:

• Недосконалість системи органів судової влади та організації їх діяльності [8]. Ця проблема дуже глибоко вкорінилась у сучасній судовій системі, і включає додаткові фактори, що поглиблюють стан цієї проблеми:

1. Корупція та вплив політики: Україна дуже часто стикається з корупцією у судовій системі, що підриває довіру суспільства до її роботи. Також, іноді судові рішення піддаються політичному впливу, що порушує принцип незалежності та неупередженості суддів.
2. Недостатня кваліфікація суддів: В Україні недостатньо кваліфікованих кадрів для зайняття посади судді, і це впливає на якість судових рішень, тривалість розгляду справ, і знову ж таки зникає довіра громадян до суддівської влади. Зараз ми спостерігаємо за добором кандидатів на посаду судді Конституційного суду України, і висміюємо, що деякі з них не знають елементарних речей (наприклад: кандидат на посаду не знав дати прийняття Конституції України). Але якщо уявити, що ці люди справді будуть на одній з найвищих ланок державної влади в державі, то стає зовсім не до сміху.
3. Неефективні механізми притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності: Однією з основних причин є недостатня незалежність дисциплінарних органів, які відповідають за прийняття рішень щодо суддівських порушень. Часто ці органи не мають достатньої автономії від владних структур або інших впливових груп, що призводить до тиску на них та втручання у процеси прийняття рішень. Крім того, недостатньо прозорі та ефективні процедури розгляду скарг на дії суддів можуть призвести до того, що скарги або порушення не будуть належним чином розглянуті, або будуть затягнуті на довгий термін, що веде до відчуття безкарності серед суддів та загальної втрати довіри до системи правосуддя .

• Недостатнє регулювання інституту присяжних в кримінальному процесі. В багатьох країнах ЄС суд присяжних відіграє дуже важливу роль у прийнятті рішень у кримінальних провадженнях. У нашій країні присяжні можуть взяти участь у кримінальному провадженні лише якщо обвинуваченому загрожує довічне ув’язнення. Вважаю за необхідне підтримати пропозицію щодо розширення компетенції суду присяжних. Їх участь має бути передбачена у кримінальних справах, де передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 років [9].

Як найкраще вирішити ці проблеми і які напрями слід обрати, щоб досягти ефективної імплементації кримінального процесуального закону України до законів ЄС? Перш за все, звичайно, нашій судовій системі необхідне радикальне реформування. І для мене хорошим прикладом такого реформування є досвід Грузії, Латвії та Чехії [12].

Мої пропозиції, відповідно до їхніх реформ: радикальна люстрація судових і правоохоронних органів для очищення влади; підвищення заробітної плати працівників судів та органів кримінальної юстиції та збільшення бюджету органів кримінальної юстиції для мінімізації корупції; модернізувати конкурсний добір суддів та співробітників органів кримінальної юстиції, вдосконалити систему підготовки та перепідготовки суддів; забезпечення прозорості діяльності усіх органів державної влади; розширення доступу до правосуддя для населення; введення суду присяжних, якщо в санкції статті кримінального правопорушення передбачено позбавлення волі від 10 років; децентралізувати поліцію, щоб уникнути непотизму в цьому органі; проводити активну нормотворчу роботу з питань протидії корупції; взаємодіяти з громадськістю для забезпечення прозорості управлінських процесів.

Щоб ефективно гармонізувати КПК України до acquis communautaire, потрібно дотримуватися таких напрямків:

1. Врахувати всі нормативні вимоги кримінального провадження, що передбачені у законодавстві Європейського Союзу та запровадити їх у правову систему України.
2. Взаємодіяти з органами та організаціями ЄС та у межах слідчих груп.
3. Співпрацювати для впровадження спеціальних механізмів в межах ЄС [10].
4. Міжнародне співробітництво у боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Висновки. Процес гармонізації національного кримінального та кримінального процесуального законодавства з європейськими стандартами знаходиться на шляху досягнення єдності в правових нормах та політиці, але потребує радикальних реформ. У тому числі, і реформ в судовій та правоохоронних системах. Щоб ефективно змінити кримінальне процесуальне законодавство відповідно до стандартів ЄС, Україні слід активно взаємодіяти з органами ЄС, реалізовувати спеціальні механізми співробітництва та забезпечувати міжнародну кооперацію у боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Джерела та література

1. Жаровська Г. «Acquis communautaire»: європейська правнича термінологія. Юридичний факультет ЧНУ ім. Юрія Федьковича. URL: https://law.chnu.edu.ua/acquis-communautaire-yevropeiska-pravnycha-terminolohiia.

2. Задоя К. П. Проблеми гармонізації та застосування положень Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Вісник Вищої ради юстиції. № 3. 2013. С. 56-73.

3. Основи кримінальної політики Європейського Союзу: навчальний посібник / автори-упорядники: Житний О. О., Рибалко Г.С., Слінько Д. С., Харків, 2022. 147 с.

4. Климкевич Р. А. Кримінальне процесуальне законодавство України та Європейського Союзу: проксимація та диференціація: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 Право. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. 285 с.

5. Маркуш М. А.Проблеми реформування кримінального процесу. Часопис Київського університету права. № 4. С. 278-281.

6. Основи кримінальної політики Європейського Союзу: навчальний посібник / автори-упорядники: Житний О. О., Рибалко Г.С., Слінько Д. С., Харків, 2022. 147 с.

7. Привалов, А. І. Вдосконалення системи професійної підготовки та перепідготовки суддів. Вісник Одеського національного університету. Правознавство Т. 17. №7. С. 154-162.

8. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів : Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006. URL: https://ips.ligazakon.net/document/U361_06?an=4.

9. Про Стратегію розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки : Указ Президента України від 11.06.2021 р. № 231/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/231/2021#Text.

10. Смалюк Р. Підвищити довіру до судів: чому Україні потрібен класичний суд присяжних? Інтерв’ю з юристом Романом Смалюком. uareforms.org. URL: https://uareforms.org/news/new-news-622.

11. Попов Г. В. Гармонізація кримінального процесуального законодавства України та країн ЄС, що є членами НАТО в частині правого захисту військовослужбовців. Україна – ЄС: питання гармонізації кримінального та кримінального процесуального законодавства: матеріали круглого столу (22 червня 2023 року). Львів: Право, 2023. С. 111-113.

12. Шило, О. Г. Проблеми адаптації кримінального процесуального законодавства України до права Європейського Союзу. Вісник Національної академії правових наук України. № 2016. С. 109-122.

13. Шило, О. Г. Концептуальні основи побудови сучасного кримінального процесу України та проблеми гармонізації вітчизняного законодавства у сфері кримінальної юстиції із законодавством Європейського Союзу. Вісник асоціації кримінального права України. Т. 1. №8. 2017. С. 343-385.