Ключові слова: проект, соціальний проект, телепростір, телевізійний простір, проектування, телевізійні канали, трансляція, український телепростір, телевізійні програми.

За останні кілька років телебачення стало частиною нашого життя, яке перетворилося на доступне джерело важливої, миттєвої інформації та засіб комунікації, яке відіграє значну роль в процесі пізнання людиною навколишньої дійсності. Телевізійний простір нині задовольняє соціальні, культурні та психологічні потреби індивідуума, вносить в її повсякденний ритм життя різноманітність, комфорт, пізнання, і при цьому не вимагає особливих затрат, зусиль і проявів особистої активності. Мабуть, саме ці особливості телебачення дають нам зрозуміти його значуще місце в сучасному суспільному житті. Нові позитивні ракурси соціальної тематики на телевізійному просторі, обумовлені, з одного боку, політичною складовою телевізійного контенту, а з іншого – очікуваннями аудиторії і конструктивним напрямком в професійній практиці ЗМІ, робить актуальним дослідження функціонування соціальних проектів на українському телепросторі в аспекті висвітлення проблем соціальної сфери. Тому постає необхідність дослідження аспектів використання соціальних проектів у телевізійній сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Недостатня розроблена теоретична база питання соціальних проектів на українському телепросторі. Галузь дуже перспективна, а отже, слід очікувати виникнення нових досліджень та наукових праць. Особливо насиченими актуальною інформацією з питань дослідження проектної діяльності є праці українських та російських вчених. Зокрема над проблемою працювали О. В. Безпалько, Н. В. Матяш, І. В. Петрова, В. В. Різун; П. Р. Атутова, М. Б. Павлова та ін. Телевізійний простір досліджували українські науковці та вчені, праці яких були актуальними для дослідження – це К. М. Богословська, В. П. Коломийця, І. В. Корнєва, І. А. Полуехтової; Є. С. Бойцова, А. Г. Качкаєва та ін.

Мета статті: з’ясувати особливості соціальних проектів на українському телевізійному просторі та ефективність їх трансляції в українському телеефірі.

Виклaд oснoвнoгo мaтеріaлу дoслідження. Слово «соціальний» стало одним з ключових елементів сучасного публічного дискурсу. Заявивши про соціальні пріоритети, виражені в конкретних діях, керівництво країни внесло їх як постійну складову «порядку денного» в ЗМІ, і соціальна проблематика виявилася на передових телевізійних позиціях [1, c. 45]. Демографія, охорона здоров’я, проблема житла, проблема гендерної нерівності та соціально вразливих груп – це актуальні проблеми соціальної сфери, які на сьогодні складають основну частину телевізійного контенту, заповнюють як його новинну та аналітичну, так і розважальну частини, формуючи при цьому досить строкатий і суперечливий інформаційний фон, поєднуючи PR соціальної політики, журналістські розслідування, скандали і світські розмови, мозаїку новин, рекламу.

Соціальні проекти в українському телевізійному просторі займають значну частину медійного контенту, вони формують стереотипні уявлення і систему очікувань у глядацькій свідомості. Соціальна технологія існування українського телевізійного простору спрямовує його до створення контенту, орієнтованого, переважно, на «низ» середнього класу [6, c. 104]. Звісно, у цієї верстви населення також є різні «групи за інтересами», люди з різним інтелектуальним багажем та різною віковою категорією. Але виробники проектів змушені звертатися не до «ніш», а, як правило, до масової аудиторії [7, c. 154]. Будь-які соціальні проекти розраховані на масового глядача, повинні бути інтерпретовані відповідно до того психологічного, культурного та соціального ядра, яке притаманне більшості – це інтерес до незвичайних подій, бажання підглядати, спроектувати свою ситуацію відповідно до тієї, що показується і т.д.

Зрозуміло, що для роботи з широким загалом найефективнішими засобами масової комунікації, з точки зору приймаючої інформацію аудиторії, є телебачення [2, c. 45]. Представлення соціальних проектів на телебаченні має свій ряд переваг, оскільки у телебачення:

• більше в порівнянні з пресою охоплення населення;
• велика, в порівнянні з друкованими ЗМІ, наочність і переконливість;
• передача повідомлень, які сприймаються глядачем або слухачем є миттєвою;
• організація роботи по тимчасовому принципу, планування програм по годинах;
• наявність мереж станцій для одночасного мовлення в масштабах країни і за її межами [9].

Для дослідження соціальних проектів в українському телевізійному просторі було застосовано метод кількісного контент-аналізу, який допоможе визначити та виявити залежності соціальних проектів на телевізійному просторі. З’ясувати їх характеристики та визначити популярність соціального проекту на різних телеканалах, їх сприйняття в очах громадськості як важливого чинника формування нових монументальних соціальних постулатів та вирішення наявних соціальних проблем в українському суспільстві.

Основними характеристиками контент-аналізу є об’єктивність, точність, наочність та системність. Дослідження соціальних проектів на телевізійних каналах за допомогою кількісного контент-аналізу, як різновиду документальної, зокрема аудіовізуальної інформації допоможе визначити особливості соціальних проектів на українському телевізійному просторі.

Контент-аналітичне дослідження складатиметься з 6 етапів:

1. Вибір матеріалу.
2. Розробка робочої гіпотези.
3. Опрацювання дубльованих повідомлень.
4. Розробка категоріальної схеми. Визначення категорій, одиниць аналізу та одиниць рахунку.
5. Оформлення кодувальної таблиці, проведення контент-аналізу;
6. Підведення підсумків та їх презентація [5, с. 13].

Для дослідження було обрано п’ять соціальних проектів на п’яти телевізійних каналах, які було обрано шляхом моніторингу, то одну проекту з кожного телеканалу. Соціальні проекти українського виробництва, які мають на меті донести до суспільства базові цінності, які сьогодні якимось чином або порушено або не дотримано. Соціальний проект в телевізійному просторі може бути представлений у вигляді ток-шоу, реаліті-шоу, або телепроекту, де чітко визначені соціальні проблеми, які намагаються подолати або вирішити. Аргументувати це можна тим, що на телебаченні сьогодні спостерігаємо медіапродукти, які перетворюються на засіб формування світосприйняття аудиторії [4, c. 87]. Контент на телебаченні представлений переважно видовищними, розважальними та інформаційними телепрограмами.

Відповідно, ток-шоу – це максимально персоніфікована екранна форма розмовної журналістики, що поєднує ознаки інтерв’ю, дискусії, які концентруються довкола особи ведучого, за правилами асиметричної комунікації, також у студію запрошують гостей – цікавих своїми вчинками, думками, способом життя, обов’язкова присутність у студії «внутрішніх глядачів» та компетентних експертів [8, с. 136].

Реаліті-шоу (від англ. reality – дійсність, реальність) – телевізійний жанр, різновид розважальної телевізійної передачі та онлайн-трансляції. Сюжетом є показ дій групи (або груп) людей у наближеній до життя обстановці [3, с. 68].

На телеканалі «СТБ» був обраний проект «Кохана, ми вбиваємо дітей», на телеканалі «Україна» телепроект «Говорить Україна», на телеканалі «Інтер» – «Стосується кожного», телеканал «1+1» – «Міняю жінку» та на «ICTV» – «М І Ж». Вибір матеріалу здійснювався шляхом випадкової вибірки. Для дослідження було обрано вечірній та денний час прайм-тайм – вечірній з 18:30 по 21:30 та денний з 12:00 по 14:30. Обрано проекти було за їхньою тематикою та соціальною проблематикою, зокрема насилля у сім’ї, тема батьків та дітей, гендерна рівність, соціальна незахищеність населення.

«Кохана, ми вбиваємо дітей» – проект в жанрі реаліті-шоу, створений за британським форматом «Honey, we’re killing the kids». Його герої – батьки та діти, в яких діти, як і їхні батьки, ведуть неправильний спосіб життя. Телеглядачі стають свідками переживань учасників під час подолання різних випробувань і складностей. Сім’ї-учасниці зриваються, але продовжують працювати далі для того, щоб в кінці програми постати перед глядачами зовсім іншими [12].

«Стосується кожного» – проект в жанрі ток-шоу, це розмова із граничним ступенем відвертості про те, з чим реально пов’язані долі людей, про ситуації, в яких проявляється ставлення людини до людини. Чесна і відверта дискусія ведучого з безпосередніми учасниками подій та експертами змусить звернути увагу на ситуації, які стали наслідком людської байдужості або небайдужості. Історії, розказані у студії – це історії про кожного з нас, про наші дії і нашу бездіяльність, про нашу реакцію на події довкола. Це урок особистої відповідальності, активної громадянської позиції та небайдужого ставлення до себе і до людей [11].

«Говорить Україна» – це проект в жанрі ток-шоу. У проекті обговорюються події, що сколихнули країну, і теми, значимі для тисяч людей. Кожна з них розкривається через конкретні людські долі, життєві перипетії і думки. Герої ток-шоу – свідки й учасники резонансних подій. Учасником проекту може стати кожен. Головне – це реальна історія, яка буде цікавою і актуальною для громадськості [13].

«Міняю жінку» – документальне реаліті-шоу 1+1, у межах якого дві сім’ї на тиждень міняються дружинами. Участь у «Міняю жінку» беруть контрастні родини: з різним соціальним станом, способом життя, світоглядом, ставленням до роботи, одне до одного та до інших, полярними поглядами на виховання дітей, харчування і відпочинок [10].

«М І Ж» – ці звичні літери приховують за собою не просто позначення статей. Це незбагненна таємниця жіночої логіки, чоловіча сила волі, взаємне кохання і тяжіння до подвигів заради цього кохання. Жанр розважального ток-шоу [14].

Робочі гіпотези: соціальні проекти на телевізійному просторі впливають на емоційне сприйняття людей; соціальні проекти є позитивним чинником у вирішенні соціальних негараздів; соціальні проекти на телевізійному просторі транслюють у вечірній час.

Для обробки соціальних проектів на телевізійному просторі було обрано схему категорії контент-аналізу розроблену Ф. Керлінгером та К. Кріппендорфом. Схема включає такі категорії: за тривалістю, за форматом, за рівнем сприйняття та за маніпулятивними аспектами.

На цьому етапі передбачається чітке вироблення одиниць аналізу. Такою одиницею буде виступати сам соціальний проект, а одиницею рахунку – кількість випусків соціальних проектів за певний період часу на певному телеканалі. Проект «Кохана, ми вбиваємо дітей» можна було зустріти 2 рази з 21:00 по 23:55 з перервою на випуск новин. Проект виходить один раз на тиждень. Проект «Говорить Україна» транслювався з 19:45 по 21:00, проект транслюється п’ять разів на протязі тижня в один той самий час. Проект «Стосується кожного» транслювався 2 рази (тобто 2 випуски) з 18:05 по 20:00, проект також виходить в телеефір по буднім з понеділка по п’ятницю в один той самий час. «Міняю жінку» на «1+1» транслюється о 9:30 та в ранковий прайм-тайм 12:30, також 2 випуски. Проект виходить в телеефір також по буднім, п’ять разів на тиждень. Проект «М І Ж» на «ICTV» виходить 1 раз в ранковий прайм-тайм о 13:54, виходить по понеділкам один раз на тиждень.

Проаналізуємо соціальні проекти за критеріями: за тривалістю – проект «М І Ж» триває 1 годину 50 хв і виходить у ранковий прайм-тайм, проект транслюється 1 раз на тиждень у будній день. Проект включає в собі елемент розваги і не несе інформаційного навантаження. Проекти «Кохана, ми вбиваємо дітей» та «Стосується кожного» виходить 2 рази на день, в телеефір виходять 5 разів на тиждень у будні дні, тривалістю в 1 годину. «Міняю жінку» триває 1 годину 25 хв, виходить у денну та ранкову частину дня, п’ять разів на тиждень у будні дні. Проект транслюється в день, оскільки також не несе інформаційного та аналітичного навантаження. Проект «Говорить Україна» триває 1 годину 15 хв, транслюється п’ять разів на протязі тижня по буднім дням, виходить у вечірній прайм-тайм, коли кількість переглядів серед населення є найбільшою.

За форматом: в усіх п’яти проектах простежується формат «жанрової сценки», цей тип є невеличкою п’єсою, в якій зображена реальна життєва ситуація, тут ситуація, що представлена в соціальних проектах є зазвичай напруженою та спрямованою на вирішення проблеми. Зазначимо, що проекти «Кохана, ми вбиваємо дітей» та «Міняю жінку» прослідковується формат «стиль життя», де в проектах показується реальне життя людей, які зосередженні покращити стосунки між близькими, вирішити питання, які заважають їхньому сімейному благополуччю.

За рівнем сприйняття: усі проекти сприймаються на емоційному рівні, де учасники проектів не контролюють власні емоції, показують власні амбіції та відстоюють свої принципи. Емоційний рівень сприйняття впливає на глядачів значною мірою, оскільки по-перше, сіє сумніви в суспільства та виробляє імунітет до проблем, які показуються в проектах, по-друге, присипляється активність глядача та здатність мислити, тому що вони сприймають ці речі як належне, по-третє, в соціальних проектах на телевізійному просторі постійно показують носіїв девіантної поведінки, на яких глядачі звертають увагу. Два проекти «Говорить Україна» та «Стосується кожного» проявляється і раціональний рівень сприйняття, де людини може осмислити та проаналізувати побачене, на основі думки експертів студії, побачених раніше доказів (адже ці два проекти показані у вигляді ток-шоу) і зрозуміти для себе, що правильно, а що ні.

За маніпулятивними аспектами: проекти «Кохана, ми вбиваємо дітей», «Говорить Україна» та «Стосується кожного» характеризуються «життєвою несправедливістю», адже в  «Кохана, ми вбиваємо дітей» показано життя батьків та дітей, які якимось чином не благополучні, або у яких є проблеми з насиллям у сім’ї, у проектах «Говорить Україна» та «Стосується кожного» бачимо ситуації з життя пересічних людей, в яких в житті склалися ситуації з бідністю, незабезпеченістю та відсутністю соціального захисту, з чим вони і діляться в проекті з ведучим, експертами та глядачами, спільними зусиллями намагаються вирішити ці проблеми. Значна різниця полягає в проектах «Міняю жінку» та «М І Ж», де переважає «комічний» аспект маніпуляції. В проекті «Міняю жінку» показується життя двох сімей, які на тиждень помінялися мамами, і показується їхнє сімейне життя в нових сім’ях, де вони потрапляють в ситуації, які їм не властиві. В проекті ж «М І Ж» показується гендерна нерівність між чоловіками та жінками, де жінок показують у ролі «дурненьких» та неосвічених дівчат, яким притаманні сексуальні та романтичні образи. Чоловіки виступають тут у ролі «керуючих» ситуацією.

Отже, провівши контент-аналітичне дослідження, з отриманих результатів можемо спростувати або підтвердити гіпотези, що були розроблені раніше:

• соціальні проекти на телевізійному просторі впливають на емоційне сприйняття людей. Гіпотеза є підтвердженою, оскільки в контент-аналізі усі соціальні проекти впливають на емоційну складову сприйняття людей, тому що проекти транслюються з метою вплинути на глядача через екрани телевізорів для того, щоб не повторювати помилки, які були здійснені героями проектів. Емоційна складова на телевізійному просторі є центральною, так як суспільство, дивлячись та поринаючи у світ героїв, мислять їхніми думками, співпереживають їхні ситуації та розмірковують над тим, чи не допускають вони таких же помилок (Таблиця 1).
• Таблиця 1
• Категоріальна схема контент-аналітичного дослідження

• соціальні проекти є позитивним чинником у вирішенні соціальних негараздів. Гіпотеза не підтверджена, адже в соціальних проектах є негативна складова, яка присутня в соціальних проектах – це свого роду спотворення реальності, підвищення рейтингів та нівелювання принципів та норм соціально прийнятної поведінки. Соціальні проекти на телевізійному просторі повинні нести в собі смислове навантаження для створення із людини громадянина, а не спотворювати її бачення стосовно реальності в цілому та зокрема.
• соціальні проекти на телевізійному просторі транслюють у вечірній час. Гіпотеза частково підтвердилась, оскільки час виходу в ефір проектів є переважно з 18:30 по 21:30, період прайм-тайму, коли переглядів є найбільше, цей часовий проміжок є зручним для перегляду зважаючи на те, що люди приходять з роботи, після домашніх справ, є вільний час для того, щоб відпочити та подивитись передачі. Хоча в ранковий час також транслюються проекти, але це проекти, які за способом маніпуляції є комічними, які не несуть смислового навантаження для аналітичного сприйняття. Радше тут вони транслюються як фон, або відпочинок від турбот, або ж для перегляду молодого та старшого населення.

Висновки. Соціальні проекти сьогодні зайняли неабияку нішу в українському телевізійному просторі, їхня тематика різноманітна і об’єднує групи людей за інтересами. Проте, можна констатувати той факт, що соціальні проекти на телебаченні не мають двостороннього зв’язку, немає віддачі зі сторони глядачів, який прослідкувати відразу не можна. Проведене соціологічне дослідження дало змогу точно визначити наскільки ефективно реалізовуються соціальні проекти на телевізійному просторі в Україні. Було підсумовано усі результати дослідження на основі кількісного контент-аналізу, що дало змогу максимально об’єктивно провести та підсумувати результати дослідження.

На основі результатів проведеного соціологічного дослідження, за допомогою методів моніторингу та кількісного контент-аналізу, можна зробити висновок, що соціальні проекти на українському телевізійному просторі є досить активно трансльованими на самих рейтингових телевізійних каналах (Рис. 1). Соціальні проекти показують ті соціальні проблеми, які є актуальні суспільству – це насилля в сім’ї, рання вагітність, гендерна нерівність, соціальна незахищеність населення і т.д. Усі ці проблеми висвітлено в соціальних проектах з метою, не допустити подібних ситуацій в реальному житті людей, які дивляться проекти. Очевидним є недолік таких проектів – це показ ситуацій із життя пересічного громадянина, ситуацій, які сприймаються як справжня реальність, яка стає частиною життя кожного глядача, для якого такий показ не є дивиною, а лише констатацією того, що його це вже більше не зачіпає.

Список використаних джерел та літератури

1. Безпалько О. В. Соціальне проектування: навч. посіб. / О. В. Безпалько. – К., 2010. – 127 с.

2. Качкаева А. Г. Жанры и форматы современного телевидения. Последствия трансформации / А. Г. Качкаева // Вестник Московского университета. Серия 10. Журналистика. – 2010. – № 10. – С. 45.

3. Коробицын В. И. Социологические исследования ТВ и рекламы / В. И. Коробицын, Е. Н. Юдина. – М.: «ЗИП-Холдинг», 2006. – 200 с.

4. Манаенко Г. Н. Специфика дискурса масс-медиа в современном информационном пространстве / Г. Н. Манаенко // Вестник Москов. ун-та Сер.: 10. Журналистика. – М., 2005. – № 1. – С. 86-96.

5. Маркетингові комунікації: методичний посібник за матеріалами мастер-класу для студентів спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» / укл. Г. В. Охріменко. – Острог, 2008. – 50 с.

6. Наукові дослідження українського медійного контенту: соціальний вимір: науковий журнал / гол. ред. В. В. Різун. – К.: Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. – № 2. – 2014. – 131 с.

7. Петрова І. В. Проектування в соціально-культурній сфері: навч. посіб. – К.: Вид-во КНУКіМ, 2007. – 372 с.

8. Яковець А. А. Телевізійна журналістика / А. А. Яковець. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 240 с.

9. Дашевская И. Р. Масс Медиа: Программирование на ТВ [Электронный ресурс] / И. Р. Дашевская. – Режим доступа: http://www.broadcasting.ru/ articles2/content/mass-media- programmirovanie-na- tv. – Название с экрана.

10. Офіційний сайт телеканалу «1+1» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://1plus1.ua/online. – Назва з екрану.

11. Офіційний сайт телеканалу «Інтер» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://inter.ua/uk/. – Назва з екрану.

12. Офіційний сайт телеканалу «СТБ» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stb.ua/ua/. – Назва з екрану.

13. Офіційний сайт телеканалу «Україна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kanalukraina.tv. – Назва з екрану.

14. Офіційний сайт телеканалу «ICTV» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ictv.ua. – Назва з екрану.

На сьогоднішній день світове суспільство активно проявляє власну ініціативу щодо вирішення проблемних питань. Зважаючи на зростання Інтернет-аудиторії, з’являється вимога до створення та швидкого розповсюдження якісних та поліфункціональних інтернет-ресурсів. На тлі зміни комунікаційних, технологічних і соціальних парадигм, в умовах соціалізації бізнес-процесів, в соціально-політичній сфері, зростає необхідність мобільного реагування на запити суспільства. Відбувається пошук нових прозорих та ефективних технологій для взаємодії та роботи з громадськістю. Влада активно освоює віртуальний простір та сучасні інформаційні технології, покращуються канали зворотного зв’язку. Суспільство формує та виражає свої цілі та настрої, використовуючи сучасні комунікаційні можливості. Процеси, які посилюють зворотній зв’язок, впливають на структуру соціально-політичного діалогу, колаборації суспільства, в свою чергу, сприяючи становленню активної громадянської позиції. Одним із соціально-політичних інструментів, що наповнює новим змістом політично-комунікаційний простір є саме краудсорсинг.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливо актуальною інформацією з питань дослідження краудсорсингу в українському суспільно-політичному діалозі є праці таких науковців: Вершинин М., Долженко Р., Еміров Н., Косенко О., Левина Е., Мирошниченко И., Немченко О., Новек Б., Полторак К., Циганкова Т., Чугреев В. та інших, які зосереджують свою увагу на трактуванні поняття «краудсорсинг» та його особливостях в суспільно-політичних комунікаціях.
Метою статті є охарактеризувати особливості краудсорсингу як ефективного суспільно-політичного механізму розвитку демократії та електронного врядування в контексті українського досвіду.
Виклад основного матеріалу. На тлі зростаючої ролі соціальних мереж і розвитку інформаційно-комунікативних технологій у всіх сферах життєдіяльності людини, з’являються нові форми взаємодії влади і громадськості, до числа яких належить і краудсорсинг. Платформа краудсорсингу дозволяє координувати роботу влади та добровольців, які зацікавлені у вирішенні суспільно-важливих завдань без залучення фінансових ресурсів та часових обмежень.
Популярність використання краудсорсингових платформ обміну інформацією в суспільно-політичній сфері сьогодні є очевидною. Переваги технології дають можливість задовольнити вимоги як замовників, так і самих учасників. Сьогодні від моделі co-operation ми переходимо до моделі co-creation [6, c. 142]. На перший план в краудсорсингу виходить обмін ідеями та поглядами для досягнення найкращого результату. У зв’язку з цим потрібна розробка та впровадження нових механізмів і технологічних продуктів, що відповідають духу часу і максимально задовольняють потреби обох сторін комунікаційного процесу [2, c. 37].
Інформаційна революція вже зараз викликає серйозні зрушення в соціальних відносинах між організованою меншістю (державою) і неорганізованою більшістю (суспільством). У зв’язку з цим, з’являються нові елементи соціально-політичного діалогу.
Краудсорсинг є поширеним явищем в іноземних країнах, які залучають новітні технології для ефективного державотворення, зокрема електронного врядування. Чим вищий рівень розвитку електронного уряду, тим вищі показники демократичності та економічної стабільності в країні [5, c. 186]. Звичайно, що ці показники сприяють високому рівню життя громадян, в свою чергу, формуючи у них довіру до політичної верхівки країни. Технологія краудсорсингу допомагає утворенню та вдосконаленню різного роду державних реформ шляхом оприлюднення їх в Інтернет-середовищі і про особливості яких мають право знати громадяни країни. Вони ж можуть брати активну участь у їх коригуванні, адже ця можливість дозволить уряду побачити як оцінюється їх робота зі сторони суспільства, що і яким чином необхідно зробити, щоб досягнути бажаного результату в її реалізації.
Сучасна українська політична сфера стоїть на порозі формування електронного уряду вже багато років. Сприятливі можливості для впровадження в конкретних органах влади вже створюють не тільки доручення перших осіб держави, але подальший розвиток системи електронного уряду, яка придбала новий імпульс при формуванні нового електронного уряду України.
Особливість технології краудсорсингу в публічній політиці полягає в тому, що органи влади (на відміну від економічних суб’єктів) покладаються на користувачів не тільки в питанні формулювання потреб, а й у визначенні ефективних управлінських практик, які б задовольнили ці потреби з використанням інформаційних технологій. Цей напрямок створено з розрахунком на передбачуване бажання громадян безкоштовно або за невелику ціну поділитися своїми ідеями з владою, виключно з інтересу побачити ці ідеї втіленими в публічній практиці [1, c. 101].
На сьогоднішній день можна виділити три види краудсорсингової діяльності в суспільно-політичній сфері:
• створення краудсорсингових ресурсів в умовах надзвичайних ситуацій;
• законотворчий краудсорсинг;
• вікі-співпраця органів влади та громадянського суспільства в регіонах і муніципальних утвореннях [3, c. 36].
Краудсорсинг в сучасних суспільно-політичних процесах має особливе значення, тому що на даному етапі глобалізації влада намагається взяти максимум від нових медіа, які з’являються в середовищі електронних ресурсів. Технологія є практично однією із самих ефективних засобів взаємодії влади і громадськості, при тому, що не вимагає значних фінансових та часових затрат і залучає весь спектр людських ресурсів. Відкритий уряд та реальний діалог між владою та громадськістю можуть бути сформовані на основі якісної та ефективної реалізації краудсорсингу [4, c. 639].
Для дослідження технології краудсорсингу в сучасних суспільно-політичних процесах України було обрано Інтернет-ресурс під назвою «Зелена книга державної політики у сфері електронного урядування», на основі методу SWOT-аналізу визначено основні положення та особливості технології краудсорсингу. Так, SWOT-аналіз сайту є основою для подальшої розробки стратегії розвитку та просування веб-ресурсу, а також базою при побудові гіпотез перевірок.
Для здійснення SWOT-аналізу ресурсу було побудовано матрицю з основними цілями: виявити сильні сторони ресурсу; слабкі сторони; потенційні зовнішні загрози і сприятливі можливості для розвитку проекту. Особливістю SWOT-аналізу для Інтернет-ресурсу є те, що він не має на меті виявлення цілей на противагу конкурентам, адже основною метою краудсорсингового проекту є активна участь громадськості в обговоренні законопроектів.
Сильні сторони – це можливості забезпечення прискореного та ефективного розвитку ресурсу, досягнення його стратегічних цілей. Якщо говорити про сильні сторони веб-ресурсу, то можна зазначити, що ними виступають: розвиток електронного уряду, підвищення рівня інформованості громадян щодо законопроектів, колективний вплив громадян на владу, висока національна свідомість, відкрите публічне обговорення ключових проблем в тій чи іншій сфері державної політики, а також способів їх вирішення. З 2010 року, за даними дослідження ООН, Україна займала 54 місце в рейтингу країн із найрозвинутішим електронним врядуванням, однак 2015 року, вона опустилась на 33 сходинки нижче.

Рис 1. Рейтинг України у розвитку електронного урядування за даними ООН

Дослідження ООН відзначає надважливу роль е-демократії та е-урядування у розвитку конкурентоспроможності країни [7; 9]. Підтвердженням цього є високі місця у рейтингу щодо індексу розвитку е-урядування країн, які одночасно мають потужну сучасну економіку [7]. Тому, Україні необхідно створювати ресурси такого типу для того, щоб співпрацювати владі з громадянами, враховувати їх пропозиції, а також для забезпечення сильної та конкурентоспроможної економіки, чому і сприяє ресурс «Зелена книга».
Слабкі сторони – це властивості ресурсу, які визначають його гальмування та перешкоди в процесі досягнення стратегічних цілей. Синтез слабких сторін внутрішнього середовища із істотними загрозами зовнішнього середовища є істотною небезпекою на шляху до виконання приорітетних завдань. Основними слабкими сторонами веб-ресурсу є: не чітко сформована контент-стратегія, одномоментність ресурсу, що означає швидка втрата актуальності в Інтернет-просторі, недостатня обізнаність суспільства у формуванні електронного врядування. Громадськість є потужною колективною силою, яка сама не розуміючи своєї влади, може стати індиферентною до будь-якої проблеми зважаючи на складну ситуацію в країні. Тому, аналізуючи ресурс, можна сказати, що громадськість не є активною, а відвідуваність – незначною. Після втрати популярності, ресурс перестає існувати, як би якісно він не був побудованим та яка б активність не була раніше. Контент-стратегія ресурсу також є дуже важливим складником для досягнення бажаного результату, якщо неправильно визначити основні цілі або ж невірно побудувати контент-план, то наслідки будуть очевидними.
Можливості – це тенденції або події в зовнішньому середовищі на які орієнтується організація, а також на істотне просування до поставлених стратегічних цілей. Можливостей в ресурсу багато, тому що технологія краудсорсингу відносно нова, є висока можливість для здійснення досліджень на основі досвіду іноземних країн, які в цій сфері багато досягли. І на основі ж досліджень впроваджувати в практику новітні технологічні краудсорсингові розробки. Серед можливостей виділяються: розсилка про веб-ресурс для експертів у всі регіони країни, створення громадських слухань в регіонах, оприлюднення загальних звітів експертних груп та результатів онлайн-обговорень, створення аналогічних ресурсів в соціальних мережах для охоплення більшої частини аудиторії, надання більших повноважень громадськості. Зважаючи на те, що на вершині топ-5 технологій у сфері е-демократії знаходяться соціальні медіа, можна говорити про те, що велика частина свідомої аудиторії зареєстровані в соціальних мережах.

Рис 2. Найпопулярніші технології е-демократії в світі

Тому, при ефективній розкрутці «Зеленої книги», можна створювати сторінки / групи в соціальних мережах, які будуть аналогами ресурсу.
Загрози – це тенденції або події в зовнішньому середовищі, які під час відсутності відповідної реакції організації спричиняють значне погіршення стану організації на шляху до виконання своїх планів. Загрозами було виокремлено: байдужість з боку громадськості, відсутність ефективної взаємодії громадян із владою, латентний вплив з боку державних органів влади, не врахування пропозицій громадськості.
У грудні 2010 року було затверджено «Концепцію розвитку електронного урядування в Україні», яка передбачає впровадження електронного уряду до кінця 2015 року, але концепція досі знаходиться на етапі становлення, але не впровадження в дію. Ця загроза для ресурсу показує те, наскільки державотворення поступається в своєму розвитку на користь іноземних країн. Можна спроектувати цю ситуацію на сам ресурс, адже якщо в державі немає закріплення цього законопроекту і його впровадженні на практиці, можна сказати, що немає сенсу у створенні таких краудсорсингових проектів якщо вони не приносять жодних результатів [8].
Таким чином, провівши SWOT-аналіз краудсорсингового ресурсу «Зелена книга», виявилися помилки в стратегії ресурсу, які могли б привести до невдачі проекту.

Таблиця 1.1

Матриця SWOT-аналізу краудсорсингового ресурсу «Зелена книга»

Матриця SWOT-аналізу допомогла поглянути на сильні і слабкі сторони веб-ресурсу, проаналізувати можливості і загрози зовнішнього середовища, і в результаті створити нову стратегію для проекту. Таким чином, найбільш прийнятними для Інтернет-ресурcу «Зелена книга» є стратегії концентрації зусиль на взаємодії громадськості та влади, адже без цього чинника всі спроби запровадити е-уряд та збільшити рівень довіри до влади зводяться до мінімуму. Потрібно ставити акценти на прозорості, відкритості та, найголовніше, безпосередній участі громадян в державотворенні. Адже, державою керує не лише владна верхівка, але й суспільство загалом.
За результатами дослідження, можна вважати, що ресурс «Зелена книга державної політики у сфері електронного урядування» є краудсорсинговим проектом, який має на меті залучення активної громадськості до обговорень законопроектів, які видаються владною верхівкою. Основне, на що зосереджена увага – це створення взаємодії між владою та суспільством. При комплексному дослідженні електронного ресурсу, можна вважати, що утворення цієї комунікації не досягнуто, що пояснюється пасивністю користувачів, недостатнім ознайомленням громадськості в соціальних мережах, скептичним ставленням до того, що влада буде прислухатися до пропозицій та ідеї громадськості.
Проте реалізація краудсорсингу в Україні стоїть на етапі ефективного розвитку через так звані «низові» проекти та локальні громадські ініціативи. В Україні завдяки застосуванню краудсорсингової платформи популярними електронними ресурсами є: «Tabletochki», «Суспільна ланка», «УкрЯма», «Добродел», «Idea-X». Саме такі краудсорсингові проекти можуть показати, які наявні актуальні проблеми у громадян на місцях. Впровадження краудсорсингових проектів має на меті усунути проблеми та вирішити питання, які турбують суспільство в даний період часу, тут громадяни прокладаються на свої сили для того, щоб задовольнити власні потреби та покращити комфортні умови.
Висновки. Можна зробити висновок, що ресурс «Зелена книга» застосовує інструменти е-урядування, які сприятимуть вирішенню головних проблем України – це непрозорість, закритість та високий рівень корумпованості органів влади та повернення довіри громадськості до влади. Але недоліки ресурсу є – це неврегульованість питання електронної ідентифікації, відсутність електронної взаємодії між органами влади, брак довіри до електронного середовища серед суспільства та скептичне ставлення користувачів до ресурсу. Отже, вирішити проблеми локального рівня, з якими стикаються мешканці великих міст та регіональних центрів, все частіше дозволяють проекти, засновані на краудсорсингових технологіях. Зокрема, в Україні спостерігається тенденція до розвитку саме громадських ініціатив і платформ локального рівня, а не національних та державних, яких практично немає або ж їх популярність є незначною.

Список використаних джерел та літератури

1. Вершинин, М. С. Политическая культура как отражение политико-коммуникативной реальности общества [Текст] / М. С. Вершинин // Актуальные проблемы теории коммуникации. – 2004. – № 5. – С. 98–107.
2. Левина, Е. А. Применение технологий краудсорсинга в социальнополитическом диалоге [Текст] / Е. А. Левина // Проблемный анализ и государственно-управленческое проектирование. – 2012. – №4. – С. 36–41.
3. Мирошниченко, И. В. Модернизационный потенциал краудсорсинга в современной публичной политике [Текст] / И. В. Мирошниченко // Проблемный анализ и государственно-управленческое проектирование. – 2011. – № 6. – С. 31–39.
4. Немченко, О. А. Краудсорсинг как фактор повышения эффективности взаимодействия власти и общества и совершенствования систем электронного правительства [Текст] / О. А. Немченко // Экономика и социум. – 2014. – №3(12). – С. 638–642.
5. Новек, Б. Wiki-правительство. Как технологии могут сделать власть лучше, демократию – сильнее, а граждан – влиятельнее [Текст] / Б. Новек. – М.: Альпина Паблишер, 2012. – 288 с.
6. Хау, Дж. Краудсорсинг. Коллективный разум как инструмент развития бизнеса [Текст] / Дж. Хау. – М.: Альпина Паблишер, 2012. – 288 с.
7. Концепція розвитку електронного урядування в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2250-2010-%F0. – Назва з екрану.
8. Краудсорсинг в политике [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://crowdsourcing.ru/article/power-to-the-people-crowdsourcing-in-politics?link=themelist. – Название с экрана.
9. Шваль В. 5 примеров того, как ООН применяет краудсорсинг [Электронный ресурс] / В. Шваль – Режим доступа: http://crowdsourcing.ru/article/5_primerov_togo_kak_oon_primenyaet_kraudsorsing. – Название с экрана.