Ключові слова: власний капітал, фінансова стійкість, прибуток

Ключевые слова: собственный капитал, финансовая устойчивость, прибыль.

Key words: equity capital, financial stability, revenue.

Постановка проблеми. Кондитерська галузь України є однією з небагатьох, яка впродовж останніх років демонструє стабільне зростання на вітчизняному ринку, при цьому експорт продукції галузі в кілька разів перевищує імпорт. Так, після падіння обсягів виробництва в Україні кондитерських виробів в 2010 році на 4,35 % порівняно з 2009 роком спостерігався ріст виробництва в 2011 році – він склав 3,83 % відповідного показника 2009 року. Проте за даними самих виробників, при насиченому національному ринку та внаслідок заборони ввезення українських кондитерських виробів на ринки Росії та Казахстану можливості розширення виробництва зменшуються. Це підтверджує скорочення виробництва кондитерських виробів у 2012 році на 12 %. Тому українським підприємствам варто мобілізувати всі наявні ресурси, а також оптимізувати всі управлінські можливості для запобігання кризи збуту продукції та підтримки відповідного рівня фінансової стійкості підприємств. У цій ситуації особливо актуальним постає питання підвищення ефективності формування та подальшого використання капіталу підприємств, що дозволить забезпечити стабільне їх функціонування в несприятливих умовах.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Різноманітні аспекти управління структурою капіталу досліджували такі відомі вітчизняні економісти як Базілінська О. Я., Білик М. Д., Бланк І. А., Крамаренко Г. О., Кузьменко Л. В., Філіна Г. І., Чорна О. Є., Шелудько В. М. та ін. Крім цього, дослідження процесів управління капіталом досить чітко висвітлені та описані в працях зарубіжних науковців. Зокрема найгрунтовнішими та найвідомішими вважаємо праці таких вчених як Бгігхем Є. Ф., Ковальов В. В., Савицька Г. В., Стоянова О. С. та ін. При цьому менше уваги приділяється практичним аспектам дослідження капіталу, зокрема за окремими галузями, а тому актуальним постає питання аналізу ефективності його формування у поточній діяльності підприємств [1; 2, с. 36; 3, с. 51].

Мета дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо напрямів удосконалення формування капіталу підприємств кондитерської галузі України на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Поняття «капітал» в економічній літературі має багато авторських визначень та трактувань. У більшості випадків вони збігаються, проте все-таки існують деякі відмінності у розумінні даного поняття різними науковцями. Так Карл Маркс в однойменній праці визначав капітал як вартість, яка «самозростає», при цьому поділяючи його на постійний і змінний. Інший класик політичної економії Томас Мальтус капіталом називав те, що витрачається з метою отримання прибутку. Доктор економічних наук, професор Бланк І. О. капіталом вважає накопичений шляхом збереження запас економічних благ у формі грошових коштів та реальних капітальних ресурсів, які їхнім власником залучаються в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу, та функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов’язано з факторами часу, ризику та ліквідності [3, с. 40; 4, с. 63].

Кандидат економічних наук Савицька Г. В. дає таке трактування капіталу: капітал – це засоби, які є в розпорядженні суб’єкта господарювання для здійснення діяльності з метою одержання прибутку. При цьому для формування капіталу використовуються як внутрішні, так і зовнішні джерела. Загалом, з позицій бухгалтерського обліку капітал підприємства включає дві складові: власний капітал та зобов’язання. Зобов’язання в свою чергу включають: забезпечення наступних витрат і платежів, довгострокові зобов’язання, короткострокові зобов’язання та доходи майбутніх періодів [1; 6, с. 89].

Власним капіталом є величина, яка характеризує ту частину майна (капіталу) підприємства, яким воно безпосередньо володіє та яка зазначена у підсумку розділу І пасиву балансу підприємства. Абсолютна та відносна величини власного капіталу підприємства залежать від фінансових можливостей та пріоритетів підприємства щодо структури капіталу. Фінансування діяльності підприємства за рахунок власного капіталу є альтернативою до залучення позикових коштів. Основні переваги і недоліки фінансування за рахунок власного капіталу пояснюються, виходячи з його функцій, цілей зменшення та збільшення. Відповідно порядок формування власних коштів залежить як від виду діяльності суб’єкта господарювання, так і від політики управління ним та напрямам його оптимізації.

Не менш важливою складовою капіталу підприємства є позиковий капітал, який дозволяє поповнити потребу підприємства у додаткових джерелах фінансування за умов обмеженості власного капіталу. Залежно від терміну погашення позиковий капітал підприємства поділяється на довгостроковий та поточний. Саме за таким принципом здійснюється поділ позикового капіталу в балансі підприємств, при цьому поточні зобов’язання – зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Відповідно довгостроковими є зобов’язання, які не є поточними.

Для оцінки ефективності формування капіталу підприємств галузі нами було проаналізовано 5 підприємств, які відрізняються за розміром і знаходяться у різних областях України, що дає можливість врахувати можливі як територіальні особливості формування капіталу, так і особливості, які залежать від розміру суб’єкта господарювання.

Загалом аналіз власного капіталу підприємств кондитерської галузі свідчить, що у чотирьох з п’яти досліджуваних підприємств частка власного капіталу впродовж 2009-2011 років коливалася на рівні 30-35 %, відповідно питома вага позикового капіталу становила 65-70 %. Ситуація відрізнялася лише на ПАТ «Палтавакондитер», де власний капітал становив не менше 75,4 % загальних ресурсів товариства.

Статутний капітал, як складова власного капіталу у більшості підприємств складав його основу (60,8-94,2 %), при цьому в абсолютному вираженні найбільшим він був у ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», а ще у двох він не перевищував 17,1 %. Крім цього, він характеризувався відносною стабільністю, оскільки за аналізований період змінювався лише у двох товариств і лише один раз.

Інший додатковий капітал був наявний у чотирьох підприємств (крім ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен»), при цьому у трьох з них він не перебільшував 2,8 %. Лише на ПАТ «Виробниче об’єднання «Конті» інший додатковий капітал становив близько половини власних ресурсів (41,4-47,4 %).

Нерозподілений прибуток для кожного з досліджуваних суб’єктів господарювання мав різне значення з точки зору формування власних ресурсів, оскільки його частка коливалася від 4 % до 79,3 %, хоча в динаміці його питома вага у структурі поступово зростала. Водночас не відігравав значної ролі резервний капітал, оскільки навіть на ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» його питома вага зменшилася із 24,9 % до 13,4 % і впродовж 2009-2011 років була найвищою серед досліджуваних підприємств.

Крім цього на аналізованих підприємствах вимога Закону України «Про акціонерні товариства» щодо формування обсягу резервного капіталу та щорічних відрахувань чистого прибутку виконувалися лише на двох підприємствах: ПАТ «Полтавакондитер» та ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка питомої ваги резервного капіталу у статутному капіталі підприємств кондитерської галузі України у 2009-2011 роках, %

Як видно з таблиці, на ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» формування резервного капіталу передбачено не було. Питома вага резервного капіталу ПАТ «Виробниче об’єднання «Конті» за досліджуваний період становила 2 %, при цьому в абсолютному вираженні величина резервного капіталу також не змінювалася.

ПАТ «Полтавакондитер» є першим серед досліджуваних підприємств, частка резервного капіталу якого у статутному становила більше 15 %. Так, впродовж 2009-2010 років вона становила 25 %, а у 2011 році знизилася на 5,1 процентних пункти до 19,9 %. Для ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» характерною була схожа ситуація. У 2009 році частка резервного капіталу підприємства у статутному складала 36 %, у 2010-2011 роках вона зменшилася на 18,7 процентних пункти і була рівною 17,3 %, знаходячись при цьому у межах норми. У ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен», питома вага резервного капіталу підприємства у 2010-2011 роках не перевищувала 0,5 %.

Потенційну можливість формування резервного капіталу досліджуваних підприємств можна оцінити на основі розрахунку питомої ваги нерозподіленого прибутку у статутному капіталі як порівняно легко варійованої частини фінансових ресурсів (таблиця 2.7).

Таблиця 2

Динаміка питомої ваги нерозподіленого прибутку у статутному капіталі підприємств кондитерської галузі України у 2009-2011 роках, %

Як видно з таблиці 2, у 2009 році нерозподіленого прибутку було недостатньо для формування резервного фонду ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика», оскільки його частка у статутному капіталі була рівною 6,6 %. У 2010 році ситуація кардинально змінилася – питома вага нерозподіленого прибутку зросла на 45 процентних пункти до 51,5 %, а у 2011 році – до 61,4 %.

Нерозподілений прибуток ПАТ «Виробниче об’єднання «Конті» у 2009 році більш ніж у 6,5 разів перевищував обсяг статутного капіталу. У наступні 2 роки його розмір лише зростав. Водночас не дивлячись на те, що питома вага резервного капіталу на ПАТ «Полтавакондитер» знаходилась у межах норми, обсяг нерозподіленого прибутку за весь аналізований період перевищував статутний капітал у близько 5 разів. Щодо ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», то на відміну від ПАТ «Полтавакондитер» нерозподілений прибуток товариства був рівним у 2009 році лише 5,8 % статутного капіталу. У 2010 році його частка зменшилася на 1,4 процентних пункти до 4,4 %, проте вже у 2011 році знову зросла – до 10,6 %.

ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» було єдиним з досліджуваних підприємств, в якого за весь аналізований період суми резервного капіталу та нерозподіленого прибутку було недостатньо, щоб сформувати необхідний розмір резервного капіталу.

Аналіз позикового капіталу свідчить, що довгострокові зобов’язання впродовж 2009-2011 років були наявні лише у ПАТ «Виробниче об’єднання «Конті», основну частину яких становили довгострокові кредити банків. На кожному з інших досліджуваних підприємств на кінець 2011 року довгострокових зобов’язань не спостерігалося.

В свою чергу поточні зобов’язання залучалися кожним із аналізованих підприємств протягом всього досліджуваного періоду, зокрема їх основну частину становила кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, питома вага якої коливалася від 43,9 до 97,9 %. Натомість короткострокові кредити банків складали порівняно незначну частку позикових ресурсів (6,3-15,3 %) та були наявні лише в трьох з п’яти аналізованих підприємств. Водночас основну частину поточних зобов’язань за розрахунками становили зобов’язання з оплати праці.

Крім абсолютних показників, більш глибоко оцінити ефективність формування капіталу можливо за допомогою аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості (таблиця 3).

Таблиця 3

Динаміка основних відносних показників фінансової стійкості підприємств кондитерської галузі України за 2009-2011 роки

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) за період 2009-2011 років досяг практично одного рівня у чотирьох з п’яти аналізованих підприємств і коливався від 0,07 до 0,39 пункти, тобто знаходився поза межами норми. Лише у ПАТ «Полтавакондитер» даний показник відповідав нормативному значенню і був рівним 0,75-0,81 пункти.

Коефіцієнт фінансової стійкості був рівним коефіцієнту автономії практично у всіх досліджуваних підприємствах, що свідчить про те що довгострокові позикові ресурси у галузі практично не використовуються. Як наслідок згаданий коефіцієнт відповідав нормативному значенню лише на ПАТ «Полтавакондитер» (проте за рахунок власного капіталу) та на ПАТ «Виробниче об’єднання «Конті».

Коефіцієнт забезпечення запасів власним оборотним капіталом вказує на те, що у більшості досліджуваних підприємств власний оборотний капітал був відсутнім, хоча у 2011 році у трьох досліджуваних підприємств даний коефіцієнт був більшим 0,8, тобто відповідав нормативу.

Аналогічну ситуацію доводили і абсолютні показники ліквідності. Лише в одного підприємства впродовж 2009-2011 років власних джерел вистачало для формування запасів. У інших для формування запасів залучалися довгострокові кредити банків, які по суті виправили ситуацію лише для ПАТ «Виробниче об’єднання «Конті». В свою чергу короткострокові кредити лише збільшували наявні джерела формування запасів для товариств, де вони були наявні.

Аналіз відносних показників ліквідності свідчить, дані коефіцієнти знаходилися у межах норми лише у двох з п’яти підприємств. В інших підприємствах рівень ліквідності досить відрізнявся, при цьому коефіцієнт абсолютної ліквідності у них становив менше 0,01 пункти.

Крім вище проаналізованих показників про ефективність формування капіталу підприємства свідчить значення ефекту фінансового левериджу, яке дає можливість оцінити доцільність залучення нових та використання наявних на підприємстві обсягів позикового процентного капіталу. Як видно з рисунка 1, це завдання найбільш правильно було вирішено менеджерами ПАТ «Виробниче об’єднання «Конті», значення ефекту фінансового левериджу якого було стабільно високим за весь досліджуваний період.

 Рис.1. Динаміка значень ефекту фінансового левериджу підприємств кондитерської галузі України за 2009-2011 роки

У 2011 році порівняно з 2009 роком воно зменшилося на 3 процентних пункти і було рівним 17,2 % – найбільше серед досліджуваних підприємств. В свою чергу значення ефекту фінансового левериджу ПАТ «Рівненська кондитерська фабрика» у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшилося у 8 разів до 3,3 %. Щодо ПАТ «Полтавакондитер», то зростання рентабельності власного капіталу суб’єкта господарювання внаслідок використання позикових ресурсів було порівняно незначним і у 2009 році було рівним 0,9 %. У 2011 році показник зменшився до 0,6 %.

Значення ефекту фінансового левериджу ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика» впродовж аналізованого періоду поступово зменшувалося – з 3,7 % у 2009 році до 0 % у 2011 році. Така ситуація пояснюється зменшенням у 2010 році та повною відсутністю у підприємства у 2011 році процентних позикових ресурсів, що не давало можливості збільшити рентабельність власного капіталу. Аналогічно пояснюється нульовий ефект фінансового левериджу для ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» у 2009-2011 роках.

Висновки. Аналіз формування власного капіталу досліджуваних підприємств кондитерської галузі України показав, що основними його складовими є статутний капітал та нерозподілений прибуток, які впродовж 2009-2011 років займали найбільшу питому вагу у структурі. Збільшення обсягу власного капіталу в основному було зумовлено зростанням суми статутного капіталу, на який направлялась частина нерозподіленого прибутку минулих років та внаслідок збільшення номінальної вартості акцій і проведення нової емісії. Для більшості аналізованих підприємств галузі також характерним було те, що питома вага резервного капіталу підприємств у статутному капіталі не досягала законодавчо визначеного нормативного значення у 15 %.

Аналіз формування залученого капіталу підприємств кондитерської галузі України показав, що для досліджуваних підприємств характерна досить висока частка кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги у структурі позикових ресурсів (у чотирьох з п’яти аналізованих підприємств вона становила не менше 76 %). Як наслідок, жодне з аналізованих підприємств за досліджуваний період не досягло абсолютної ліквідності балансу.

Таким чином, основною проблемою формування капіталу підприємств кондитерської галузі України є значна питома вага кредиторської заборгованості, яка негативно впливає на рівень фінансової стійкості та ліквідності підприємств, тим самим обмежуючи їм доступ до кредитів банків. Основним шляхом вирішення даної проблеми є розробка таких методів управління кредиторською заборгованістю, які б дали можливість зменшити її обсяг як у відносному, так і абсолютному вимірі, зокрема продумана політика надання та отримання товарних кредитів та позик. Крім цього, для забезпечення зростання рентабельності власного капіталу слід чітко використовувати ефект фінансового левериджу, мобілізувавши усі можливості з пошуку найдешевших кредитних ресурсів.

Література

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 / [Електр. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Базілінська А. Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика: навч. посібник. / А. Я. Базілінська – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 328 с.

3. Бланк И. А. Финансовый менеджмент. – К.: Ника-центр. – 2004. – 655 с.

4. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М., Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. / Херсон: К-89 Олді-плюс, 2003 р. – 240 с.

5. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

6. Філіна Г. І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. 2 е вид., перероб. і доповнено. Навч. пос. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 320 с.

Ключові слова: власний капітал, фінансова стійкість, прибуток

Ключевые слова: собственный капитал, финансовая устойчивость, прибыль.

Key words: equity capital, financial stability, revenue.

Постановка проблеми.  Основними показниками та індикаторами економічного розвитку країни прийнято вважати величини, які характеризують рівень виробництва, об’єм валової доданої вартості, рентабельність ведення певного виду діяльності тощо. Більшість з них застосовують і для характеристики економічного стану підприємства. Проте така категорія як «капітал» для відповідного аналізу застосовується значно рідше, а якщо застосовується, то, зазвичай, як додатковий показник, хоча саме власний капітал є основою та підґрунтям створення та сталого розвитку будь-якого суб’єкта господарювання. Крім цього, розмір власного капіталу є певним «сигналом» для інвесторів щодо визначення підприємства для здійснення капіталовкладень. А тому можна стверджувати, що власний капітал відіграє суттєву роль не лише на початковому етапі розвитку суб’єкта господарювання, але в процесі розширення його діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Власному капіталу як об’єкту дослідження присвячено багато публікацій, наукових робіт, монографій, які визначають його роль та значення в економіці як на макро- так і на макрорівні. Проте у більшості випадків дослідження власного капіталу є теоретичними, у яких подається аналіз видів, функцій та ролі власного капіталу у діяльності суб’єктів господарювання. При цьому менше уваги приділяється практичним аспектам дослідження власного капіталу, а тому актуальним постає питання аналізу ефективності його використання у поточній діяльності підприємств.

Мета дослідження полягає у визначенні напрямків підвищення ефективності використання власного капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» на основі з’ясування теоретичних та оцінки практичних аспектів даної проблематики.

Виклад основного матеріалу. За визначенням доктора економічних наук, професора Терещенка О. О. власний капітал – це сальдо між загальною сумою активів та позичковим капіталом, що характеризує частину майна, яка профінансована власниками корпоративних прав, або в результаті реінвестування прибутку. Бланк. І. А. під власним капіталом розуміє суму засобів, які належать підприємству на правах власності і використовуються для формування активів. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. А тому на основі згаданих визначень власним капіталом вважатимемо величину, яка характеризує ту частину майна підприємства, яким воно безпосередньо володіє та зазначена у підсумку розділу І пасиву балансу підприємства [2; 4, с. 39; 5, с. 28; 6, с. 36].

Власний капітал як економічна категорія та основа функціонування практично кожного суб’єкта господарювання виконує ряд функцій, серед яких науковці виділяють декілька основних, які у літературі у більшості випадків дублюються, тому проаналізувавши та об’єднавши їх функціями власного вважатимемо наступні:

• фінансування діяльності на довгостроковий та поточний період у вигляді інвестицій у необоротні та оборотні активи на постійній основі;
• гарантування майнового захисту прав власників підприємства (в акціонерних товариствах – учасників) на частину статутного капіталу;
• захист прав кредиторів, які здатні звернути свої вимоги на майно підприємства в межах власного капіталу і особливо в частині його статутного фонду;
• розподіл доходів за результатами фінансового року між власниками підприємства;
• визначення самостійності підприємства у прийнятті рішень [7, с.47].

Обсяг власного капіталу залежить від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Відповідно процес та порядок формування власних коштів підприємства залежить як від виду діяльності суб’єкта господарювання, так і від завдань управління ним та напрямкам його оптимізації.

Структура власного капіталу підприємства змінюється з кожним звітним періодом. Його збільшення є результатом ефективної господарської та фінансової діяльності і найбільше цікавить власників підприємства, тому що свідчить про зростання майна, яке їм належить. Відповідно, в залежності від різних ознак у теорії виділяють різні види капіталу, основними з яких є вкладений, додатково накопичений, зареєстрований та незареєстрований, персоніфікований та неперсоніфікований тощо [3, с. 25; 7, с. 38].

Особливості формування окремих складових власного капіталу підприємств зумовлюються нормами законодавства щодо організаційно-правових форм підприємств та форм їх власності, а також щодо порядку формування і руху власного капіталу. Основними ж складовими власного капіталу є статутний капітал (для акціонерних товариств мінімальний розмір становить 1250 мінімальних заробітних плат), додатковий і резервний капітал (25 % розміру статутного капіталу), нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства.

Щодо безпосередньо аналізованого підприємства, то варто зазначити, що серед підприємств кондитерської промисловості, які регулярно оприлюднюють фінансову звітність ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» є одним із лідерів ринку (близько 25-30 %) та в цілому відображає тенденції розвитку підприємств кондитерської галузі України.

Таким чином, у структурі капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» у 2008-2010 роках переважали зобов’язання (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка та структура капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2008-2010 роки

Щодо безпосередньо складових власного капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» (таблиця 2), варто зазначити, що найбільшу питому вагу складав статутний капітал. У 2008 році він становив 50833 тис. грн., або ж 84,35 % у відносному вираженні. У наступному році за рахунок емісії акцій розмір статутного капіталу збільшився на 125000 тис. грн. (на 245,9 %) до 175833 тис. грн. і у структурі становив 94,22 %. У 2010 році змін у статутному капіталі товариства не відбувалося і відповідно його розмір не змінювався, проте за рахунок зростання розміру інших складових власного капіталу його питома вага знизилась до 92,97 %.

Нерозподілений прибуток у 2008 році становив 8265 тис. грн., а його питома вага складала 13,72 %. У 2009 році він збільшився на 1254 тис. грн. (на 15,17 % ) до 9519 тис. грн., проте за рахунок суттєвого зростання статутного капіталу його частка зменшилась на 8,62 процентних пункти до 5,1 %.

У 2010 році за рахунок збільшення до 12194 тис. грн. частка нерозподіленого прибутку зросла до 6,45 % (збільшення відбулося за рахунок відрахування всієї суми чистого прибутку до нерозподіленого).

Щодо резервного капіталу товариства, то найбільший його розмір спостерігався у 2009 році – 900 тис. грн., що на 96 тис. грн. (на 11,94 %) більше, ніж у 2008 році. Проте частка резервного капіталу у 2008 році була на 0,85 процентних пункти більшою, ніж у 2009 році і становила 1,33 %.

Таблиця 2

Динаміка та структура власного капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2008-2010 роки

Таким чином розмір резервного капталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» не відповідає Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки становить менше 15 % статутного капіталу підприємства, що може бути фактором зростання потенційної неплатоспроможності підприємства.

Чиста рентабельність власного капталу за аналізований період знизилась і становила 3,18 %, 1,09 % та 1,44 % у 2008-2010 роках відповідно. Це означає, що на 1 грн. власного капіталу у 2008 році припадало 3,2 копійки чистого прибутку, у 2009 році – 1,1 копійки та 1,4 копійки у 2010 році, тобто рівень рентабельності власного капіталу товариства був досить низьким.

Використання суто власного капіталу у поточній діяльності має свої як позитиви, так і негативи. Однією з переваг використання позикових ресурсів є розширення діяльності, яке не могло б відбутися за умов обмеженості власного капіталу. Крім цього, використання позикових коштів на підприємстві приводить в дію так званий ефект фінансового левериджу, який відображає рівень прибутку (або збитків), що додатково генерується на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів. Тобто, ефект фінансового левериджу дає змогу підвищити прибутковість за рахунок нижчого рівня виплат за кредитами, ніж безпосередньо рівень рентабельності власного капіталу.

Таким чином, у структурі зобов’язань аналізованого підприємства впродовж 2008-2010 років переважали поточні зобов’язання (таблиця 3), при цьому довгострокові зобов’язання були відсутніми. Так у 2008 поточні зобов’язання становили 333256 тис. грн., що у відносному вираженні склало 99,91 %. У 2009 році їх розмір зменшився на 4,41 %, що відбулося в основному за рахунок зменшення заборгованості перед учасниками на суму 66468 тис. грн. Проте вже у 2010 році спостерігалося зростання розміру поточних зобов’язань на 42715 тис. грн. (на 13,41 %) до 361280 тис. грн.

Таблиця 3

Динаміка та структура зобов’язань ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2008-2010 роки

Однак за рахунок стрімкішого зростання розміру забезпечень наступних витрат і платежів (які на 100 % складалися із забезпечення на виплату відпусток працівникам) питома вага поточних зобов’язань зменшилась на 0,13 процентних пункти до 99,04 %.

Щодо з забезпечення наступних виплат та платежів, то у 2008 році їх розмір становив 312 тис. грн. (0,09 % у структурі зобов’язань), у 2009 році їх розмір збільшився на 125,32 % і був рівним 703 тис. грн. Як наслідок частка даного виду забезпечення зросла до 0,22 %. У 2010 році їх розмір становив 2794 тис. грн. – 0,96 % у структурі зобов’язань.

Як видно з таблиці, основну частину поточних зобов’язань складала кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Так, у 2008 році вона становила 243548 тис. грн., що у відносному вираженні було рівним 73,08 %. У наступному році спостерігалося її зростання на 68166 тис. грн. (на 27,99 %) до 311714 тис. грн., при цьому її питома вага зросла до 97,85 %. У 2010 році ріст становив 34859 тис. грн. (11,18 %), проте за рахунок зростання інших складових поточних зобов’язань її частка знизилась на 1,92 процентних пункти до 95,93 %.

Таким чином, враховуючи структуру капіталу, коефіцієнт фінансової незалежності товариства при нормативі 1,5 коливався від 0,15 до 0,37. Коефіцієнт фінансової стабільності вказував на те, що у 2008 році на кожну запозичену гривню припадало лише 0,18 гривні власного капіталу. У 2009 році цей показник дорівнював 0,58 та 0,52 у 2010 році відповідно. Коефіцієнт маневреності власного капіталу підприємства за аналізований період був меншим нуля внаслідок відсутності у товариства власного оборотного капіталу. Коефіцієнт фінансової стійкості за 3 аналізовані роки внаслідок відсутності довгострокових зобов’язань був рівним коефіцієнту фінансової незалежності, тим самим не відповідаючи нормативному значенню в 0,75-0,9. Крім цього аналіз абсолютних показників фінансової стійкості вказує на те, що у підприємства наявна нестача загальних джерел формування запасів, а тому за відсутності довгострокових позик фінансовий стан підприємства впродовж аналізованих років був кризовим.

Висновки. Аналіз показників фінансової стійкості показав, що хоча в динаміці коефіцієнти наблизились до нормативних значень, проте жоден з них їм не відповідав. За умов відсутності довгострокових позик об’єм власного капталу підприємства був надто малим для забезпечення належного рівня фінансової стійкості, оскільки весь спрямовувався на покриття необоротних активів. Крім цього, внаслідок переважання у структурі зобов’язань кредиторської заборгованості ефект фінансового левериджу для підприємства відсутній (оскільки це є безвідсоткова відстрочка платежів). Як наслідок описаних явищ можемо припустити, що причиною відсутності довгострокових зобов’язань є саме низький рівень фінансової стійкості, а тому зростання рентабельності власного капіталу за рахунок механізму фінансового левериджу на даному етапі є неможливим. До того ж розраховане значення питомої ваги порогу рентабельності в операційному доході свідчить про те, що у 2008-2010 роках лише 2,59 %, 1,06 % та 0,73 % відповідно операційного доходу приносили прибуток (решта покривала витрати), а тому навіть залучивши довгострокові позики виплачувати відсотки по них не буде можливості. Тому, для підвищення ефективності використання власного капіталу перш за все потрібно нарощувати його обсяг за рахунок реінвестування прибутку (що і здійснювалось за аналізований період). Для цього (як показав факторний аналіз порогу рентабельності), потрібно нарощувати обсяги реалізації з паралельним зниженням змінних витрат, які впливали найбільше на зростання порогу рентабельності. Доцільним, на нашу думку, буде також використання послуг факторингових компаній для реструктуризації дебіторської заборгованості.

Література

1. ЗУ «Про акціонерні товариства» № 514 від 17.09.2008 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 / [Електро. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

3. Базілінська А. Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика: навч. посібник. / А. Я. Базілінська – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 328 с.

4. Бланк И. А. Финансовый менеджмент. – К.: Ника-центр. – 2004. – 655 с.

5. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М., Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. / Херсон: К-89 Олді-плюс, 2003 р. – 240 с.

6. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

7. Філіна Г. І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. 2 е вид., перероб. і доповнено. Навч. пос. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 320 с.