В умовах становлення інформаційного суспільства, в якому потоки інформації з кожним днем збільшуються, а сама інформація стає важливим ресурсом, ЗМІ є не лише одним з суспільних інститутів, а й предметом комерційної діяльності. З одного боку, власники та редакція в умовах вільної конкуренції повинні прагнути якнайкраще задовольнити потреби споживачів своїм інформаційним продуктом, бо від цього залежить обсяг аудиторії, а відповідно й прибуток. Проте багато науковців вважають, що комерціалізація має негативні наслідки: ЗМІ починають орієнтуватись не на потреби аудиторії, а на інтереси рекламодавців та замовників. Це питання вимагає ґрунтовного дослідження.
Aнaліз oстaнніх дoсліджень і публікaцій. Найбільше праць вітчизняних та російських науковців, що займаються дослідженням інформаційних потреб зосереджено в галузі бібліотекознавства. Вивченням загальних методологічних питань виникнення і розвитку інформаційних потреб, їх класифікацією згідно з різними категоріями займались В. Варенко, Д. Коготков, О. Соколов, Г. Швецова-Водка, Д. Шехурін, Г. Щербицький та інші. Серед вітчизняних дослідників, що працюють в сфері соціальних комунікацій і зокрема досліджують питання інформаційних потреб, слід відзначити В. Іванова, С. Квіта, Б. Потятника, В. Різуна та інших. Значний вклад у розуміння взаємовідносин аудиторії та ЗМІ зробили Г. Блумлер, Т. ГобанКласа, М. Гуревич, Е. Катц, Д. МакКвейл, Р. Харріс та В. Шрамм та інші.
Мета роботи – з’ясувати рівень відповідності контенту обласних друкованих ЗМІ Рівненщини інформаційним потребам споживачів.
Виклaд oснoвнoгo мaтеріaлу дoслідження. Розглянемо правові аспекти досліджуваного питання. Згідно ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» під друкованими ЗМІ розуміються «періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію» [2]. Також в цьому ж законі зазначено, що «кожен має право на оперативне одержання через пресу публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об’єднань громадян та їх посадових осіб, а також інших відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій» [2].
Отже, згідно законодавства України кожен випуск газети є інформаційним продуктом призначеним для задоволення потреб суб’єктів. Відповідно до законодавства преса є засобом задоволення законних інтересів усіх суб’єктів інформаційних відносин. Проте, на думку багатьох дослідників, сучасна преса часто діє на задоволення інтересів власників чи інших зацікавлених сторін, забуваючи про таку важливу соціальну функцію як задоволення інформаційних потреб населення. Дослідник В. Іванов стверджує, що значна кількість суспільно-політичних видань служать виразниками інтересів тих або інших фінансово-політичних угрупувань [6]. Польський науковець Т. Гобан-Клас вважає, що основною цільовою групою, за яку борються ЗМІ, стали рекламодавці. Читачів він порівнює з приманкою для рекламодавців. ЗМІ перестали турбуватись про репутацію серед читачів і часто забувають про принципи етики журналіста [3].
Також можна розглядати медіа не лише як джерело інформації, а й як засіб задоволення інформаційних потреб суспільства. З цим твердженням пов’язане порівняння ЗМІ з «сторожовими псами демократії». На ЗМІ покладається обов’язок контролювати владу. Оскільки будь-яка влада є в кінцевому рахунку представником народу і мусить звітувати суспільству про свою діяльність, ЗМІ виступають засобом реалізації цього обов’язку. Або ж ЗМІ можна представити як контролюючий суспільний інститут («четверту владу»), що забезпечує суспільству «право знати». Часто в галузі права визначається межа того про, що можна поширювати інформацію – ця категорія інформації зазвичай називається суспільно необхідною ( далі СЗІ).
В законодавстві України нема чіткого визначення терміну СЗІ. У Законі України «Про інформацію» з’явилося положення відповідно до якого під суспільно значущою інформацією розуміється інформація, що є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення [1].
Отже, суспільно значущу інформацію можна вважати апріорі приналежною до інформаційних інтересів суспільства. Така інформація може бути оприлюднена через ЗМІ, навіть якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Потрібно уточнити, що інформаційні інтереси, інформаційні запити та інформаційні потреби не є тотожними поняттями. Інформаційні інтереси є суб’єктивним відображенням об’єктивної інформаційної потреби, а інформаційний запит є її вираженням. Не існує чіткої методики дослідження інформаційних потреб. Зазвичай науковці досліджують інформаційні інтереси та інформаційні запити суб’єктів інформаційних відносин як діяльнісний вияв інформаційної потреби, що піддається спостереженню [7; 9].
Одним з способів виявлення інформаційного інтересу є соціологічне опитування [4, с. 97]. Для дослідження інформаційних інтересів споживачів ми провели анкетування стихійної вибірки в мережі Інтернет з наступним квотним відбором. Участь у опитуванні взяло 157 респондентів, з яких було здійснено подальший відбір 100 респондентів відповідно до визначених квот. Для підвищення репрезентативності вибірки, враховуючи дані перепису населення 2001 року, було встановлено наступні квоти: 47% чоловіків та 53% жінок, 53% сільського населення та 47% міського населення. Таким чином вибірка зі 100 респондентів є мікромоделлю Рівненської області по двом показникам: стать та місце проживання.
На основі проведеного пілотажного анкетування зі стихійною вибіркою з 30 респондентів, ми сформували ряд гіпотез: 1) споживачів найбільше цікавить соціально-економічна тематика матеріалів; 2) споживачів звертаються до обласних друкованих ЗМІ з метою дізнатись, що про актуальні події, що відбувається навколо; 3) жінки більше цікавляться практичними порадами ніж чоловіки; 4) чоловіки більше цікавляться новинами спорту ніж жінки; 5) більшість споживачів обласних друкованих ЗМІ читає лише матеріали, що відповідають їх інформаційним інтересам; 6) частка жителів сільської місцевості, що користуються передплатою на місцеву пресу більша ніж міського населення; 7) жителям сільської місцевості більш цікаві практичні поради ніж жителям міста.
Провівши анкетування, ми з’ясували, що більшість опитаних респондентів є споживачами місцевої преси. На запитання «Чи читаєте Ви місцеву пресу?» 56% респондентів відповіли «Так», 44% – «Ні».
Більшість споживачів місцевих друкованих ЗМІ отримують газети за передплатою або читають на сайті видання. На запитання «У який спосіб Ви зазвичай отримуєте інформацію з місцевої преси?» 35,7% респондентів відповіло «За передплатою», 30,4% – «Читаю на сайті видання», 19,6% – «Купую у місцях продажу преси», 14,3% – «Читаю газети своїх знайомих…».
Наступним запитанням було «Як часто Ви читаєте місцеві газети»: 46,4% споживачів часто читають місцеві газети, 46,4% – інколи, і лише 7,2% рідко читають місцеві видання. Ці результати свідчать про те, що споживачі регулярно звертаються до обласних друкованих ЗМІ для задоволення своїх інформаційних потреб.
Більшість респондентів вибірково читають номери місцевих газет, обираючи лише розділи, що їх цікавлять (53,6%), 46,4% зазвичай споживачів читають усі матеріали номеру. Такий результат підтверджує положення теорії використання та задоволення, що стверджує вибіркове ставлення споживачів до інформації, що їм пропонується [10].
На запитання «З якою метою Ви зазвичай читаєте місцеву пресу?» відповіді розподілилися наступним чином: 51,8 % респондентів звертаються до місцевих видань, щоб бути в курсі того, що відбувається навколо; 23,2 % – задля заповнення вільного часу; 16 % – для розваги, відпочинку, зняття емоційної напруги; 5,4 % – через науковий інтерес; 3,6 % респондентів вказали власну відповідь, що читання місцевої преси пов’язано з їх професійною діяльністю.
Найпопулярнішими серед читачів є газети «Рівне вечірнє» (46,4%) та «Вісті Рівненщини» (41,1 %), «Рівненську газету» читає 33,9 % споживачів, «ОГО» – 28,6 %, «Вільне слово» – 12,5 %, також 25 % вказали власний варіант відповіді, серед яких згадувались газети «Льонокомбінат» (8,8 %), «Волинь» (7,1 %), «7 днів» (2 %) та «Провінційка» (7,1 %).
Наступний блок питань стосувався безпосередньо інформаційних інтересів читачів та думки споживачів, щодо оптимального наповнення місцевих газет. Респондентам пропонувалося поставити оцінку від 1 до 9 кожному з визначених типів інформації, де 1 – максимум інформації, а 9 – мінімум інформації. Найважливішою респонденти визначили інформацію соціально-економічної сфери, вона отримала середню оцінку 1,6; наступними по важливості є політичні новини (2,4); новини культури отримали оцінку 3,1; практичні поради – 5; кримінальна хроніка – 5,11; новини спорту – 5,5; розважальні матеріали – 6, довідкова інформація – 7,34; реклама та оголошення отримали найнижчу оцінку – 8,4.
Далі респонденти виражали своє ставлення до різних видів інформаційних матеріалів. Вони здійснювали шкалування від «Зовсім не цікаво» до «Дуже цікаво». Для зручності опрацювання результатів ми перевели відповіді в цифровий формат, присвоївши кожній відповіді цифру від 1 (зовсім не цікаво) до 4 (дуже цікаво). Результати такого перетворення подано в табл. 1.

Таблиця 1

Оцінка цікавості інформації

Можна помітити, що відповіді на два ніби схожих питання відрізняються. Перше питання стосується того, яка інформація має переважати у місцевих виданнях. Відповідаючи на нього, респондент орієнтується не лише на власні вподобання, а й на важливість інформації. Відповідаючи на друге запитання респондент орієнтується лише на власні вподобання.

Рис. 1 Співвідношення оцінок цікавості та оцінок необхідності

Графік демонструє, що оцінки цікавості та необхідності категорій «Кримінальна хроніка», «Спортивні новини», «Розважальні матеріали» та «Довідкова інформація» відрізняються. Хоча спортивні новини та кримінальна хроніка цікавлять аудиторію менше ніж розважальні матеріали та довідкова інформація, але респонденти визнали їх більш необхідними для висвітлення в місцевій пресі. Це наочно демонструє те, що СЗІ не завжди відповідає індивідуальним інформаційним інтересам, але це та інформація, яка вимагає першочергового висвітлення.
Для перевірки висунутих гіпотез погрупуємо відповіді за соціально-демографічними характеристиками респондентів. Суттєві відмінності спостерігаються у відповідях чоловіків та жінок на запитання «Як Ви зазвичай читаєте газету?». Більшість чоловіків читають газету повністю (60%), а жінки навпаки частіше читають лише окремі розділи (61%).
Найбільшу оцінку необхідності серед чоловіків та жінок отримали соціально-економічні новини, політичні новини, новини культури. Як видно з рис. 2, результати суттєво різняться лише по категоріям «Практичні поради», «Кримінальна хроніка» та «Новини спорту». Чоловіки надали вищу оцінку кримінальній хроніці та новинам спорту, а жінки надали перевагу практичним порадам. Також для чоловіків політичні новини та новини соціально-економічної сфери є однаково важливими, а жінки назвали соціально-економічну тематику більш необхідною для висвітлення місцевою пресою. Для жінок новини культури є більш важливими ніж для чоловіків, оцінка необхідності інформації сфер культури та політики у жінок однакова.

Рис.2 Порівняння оцінок необхідності за статтю

Результати розрахунку оцінок цікавості для чоловіків та жінок подано в табл. 2.

Таблиця 2

Порівняння оцінок цікавості за статтю

Можна спостерігати виявлену раніше тенденцію до того, що жінкам більше цікаві новини культури та практичні поради ніж чоловікам, а чоловікам більш цікаві новини спорту та кримінальна хроніка.
Далі проведемо порівняння результатів за місцем проживання респондентів. 59% жителів читають місцеві газети, 51% – не читають. Серед опитаних жителів міст 36% не є споживачами обласних друкованих ЗМІ, а 64% – читають місцеву пресу. Половина споживачів з сільської місцевості отримують місцеву пресу за передплатою, 31% – читає на сайті видання, 4% – купує у місцях продажу преси і 15% читають газети своїх родичів та знайомих. Жителі міст частіше купують газети у місцях продажу преси (33%), 30% жителів міста читає місцеві газети на сайті видання, 23% – отримують за передплатою і 13% читають газети своїх родичів, друзів та колег.
Оцінки необхідності жителів сільської місцевості: новини соціально-економічної сфери – 1, 8; новини політики – 2,2; новини культури – 3,2; кримінальна хроніка – 5; новини спорту – 5,6; практичні поради – 5,1; розважальні матеріали – 6,6; довідкова інформація – 7; реклама – 8,5. Оцінки необхідності жителів міста: новини соціально-економічної сфери – 1, 4; новини політики – 2,6; новини культури – 2,9; кримінальна хроніка – 5,2; новини спорту – 5,4; практичні поради – 4,9; розважальні матеріали – 6,6; довідкова інформація – 7,7; реклама – 8,3.
Як не дивно, але жителі сільської місцевості надали практичним порадам більшу оцінку ніж жителі міста. Натомість кримінальну хроніку жителі села оцінили вище ніж міщани. Перед проведенням дослідження однією з гіпотез було те, що жителям сільської місцевості більше потрібні практичні поради ніж жителям міста, отже цю гіпотезу спростовано.

Таблиця 3

Порівняння оцінок цікавості за місцем проживання респондентів

З табл. 3 видно, що основні розбіжності в оцінках цікавості стосуються новин культури та кримінальної хроніки. Жителям сільської місцевості цікавішою є інформацію про злочини та надзвичайні події, що сталися, а жителям міста цікавішими є новини культури.
Для аналізу обласних друкованих ЗМІ було обрано метод контент-аналізу, що є одним з найпоширеніших методів аналізу текстів. Об’єктом дослідження є обласна офіційна громадсько-політична газета «Вісті Рівненщини» та обласна громадсько-політична газета «Рівне вечірнє». Ці дві газети були обрані за результатами пілотажного анкетування.
Предметом дослідження є номери газет, що виходили в третьому кварталі 2014 року (липень-вересень 2014 р.) [5; 8].
Гіпотеза дослідження: у вказаних обласних друкованих ЗМІ переважає інформація, що безпосередньо стосується Рівненської області, за тематикою, ймовірно, переважають матеріали, що стосуються соціально-економічної та політичної сфери.
Категоріями аналізу є тематична спрямованість матеріалів. Одиницею аналізу є журналістські матеріали. Одиницею рахунку є чисельність категорій та одиниць аналізу в текстах. Ми проаналізували 1395 статей з яких 1006 з газети «Рівне вечірнє» та 389 з газети «Вісті Рівненщини». Результати проведеного дослідження відображені у табл. 4.

Таблиця 4

Відсоткове співвідношення статей по категоріям

Ми бачимо, що гіпотези зроблені перед початком дослідження підтвердилися: у виданнях переважає інформація, що стосується Рівненської області, соціально-економічної спрямованості.
Інформація що стосується Рівненщини складає більше 60%, такий результат є цілком передбачуваним, оскільки основною метою локальних видань є інформування про події, що відбуваються на певній території.
За тематичною спрямованістю у всіх виданнях переважає соціально-економічна інформація. По табл. 4 можна побачити, що частка цієї тематичної категорії більша у газети «Вісті Рівненщини» але загалом результат відрізняється не різко. А ось в категоріях «Кримінал» та «Культура» можна спостерігати значні відмінності. Це добре видно на графіку, що поданий на рис. 3. Можна спостерігати, що точки результату по цим двом категоріям утворюють піки направлені в різному напрямку, що свідчить про значні відмінності.

Рис. 3 Графік співвідношення частки матеріалів різних категорій у газетах

Газета «Рівне вечірнє» орієнтована на гостроту та сенсаційність матеріалів, на кримінальні новини, політичні викриття, гострі соціальні сюжети, що зазвичай містять елементи конфлікту та протистояння. Проаналізувавши 24 випуски цієї газети, можна зробити висновок, що частка негативних новин серед усіх матеріалів однозначно вища ніж у газети «Вісті Рівненщини». Газета «Рівненські Вісті» більшою мірою спрямована на позитивному висвітленні життя області та політики України. Характер матеріалів більш спокійний. Хоча газета є офіційною у ній присутні також новини шоу-бізнесу, практичні поради, життєві історії тощо.
Висновки. Підсумовуючи можна сказати, що наповнення обласних друкованих ЗМІ Рівненщини не дисонує з інформаційними інтересами аудиторії. Основні точки перетину наповнення газет та інформаційних інтересів зосередженні саме найважливіших напрямках – політичній та соціально-економічній сфері. Дослідивши контент обласних друкованих ЗМІ та інформаційні інтереси їх споживачів, можна зробити висновок, що місцеві видання задовольняють основні інформаційні інтереси своєї аудиторії.

Списoк викoристaних джерел тa літерaтури

1. Про інформацію [Електронний ресурс]: Закон України, № 2657-12 від 02.10.92 / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12 – Назва з екрану.
2. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні [Електронний ресурс]: Закон України № 2782-XII від 16.11.1992 / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2782-12 – Назва з екрану.
3. Адресат медіа – приманка для рекламодавців [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://catholicnews.org.ua/adresat-media-primanka-dlya-reklamodavciv – Назва з екрану.
4. Варенко, В. М. Інформаційно-аналітична діяльність [Текст]: навчальний посібник / В. М. Варенко. – К.: Університет «Україна», 2013. – 416 c.
5. Вісті Рівненщини [Текст]: обласна офіційна громадсько-політична газета/ засн. Рівненська обласна рада, Рівненська ОДА, трудовий колектив редакції газети «Вісті Рівненщини», ред. В. Бурченя.– № 27 (1869) – 39 (1881). – Тернопіль:«А-Прінт», 2014. – Тираж: 54470.
6. Іванов, В. Короткий огляд українських медіа [Електронний ресурс] / В. Іванов. – Режим доступу: http://www.aup.com.ua/upload/1173091559Review2endukr.pdf – Назва з екрану.
7. Коготков, Д. Я. Библеографическая деятельность библеотеки: организация, управление, технологи [Текст]: учебник / Д. Я. Коготков, науч. ред. д-р пед. наук Г. В. Михеева; под общ. ред. О. П. Коршунова. – СПб.: Профессия, 2005. – 204с.
8. Рівне вечірнє [Текст]: обласна громадсько-політична газета / засн. М. Несенюк, ред. В. Шах.– № 46 (2116) – 70 (2140). – Тернопіль:«А-Прінт», 2014. – Тираж: 23000.
9. Соколов, А. В. Общая теория социальной коммуникации [Текст]: Учебное пособие / А. В. Соколов. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002 г. – 461 с.
10. Katz, E. Uses and Gratifications Research [Text] / E. Katz, G. Blumler, M. Gurevitch // The Public Opinion Quarterly Vol. 37. – No. 4 (Winter, 1973-1974). – Р. 509-523.

Найбільше праць вітчизняних та російських науковців, які займаються дослідженням інформаційних потреб зосереджено в галузі бібліотекознавства. Найбільшого поширення в сучасній теорії інформаційних потреб отримав діяльнісний підхід, відповідно до якого в основі виникнення та задоволення інформаційних потреб лежить діяльність людини.
Багато науковців надаючи визначення поняттю інформаційні потреби, роблять одну і ту ж помилку: вдаються до тавтології у понятті та визначенні, що суперечить логічним правилам дефініції. Вони намагаються дати визначення поняттю «інформаційні потреби» через змістовно близькі поняття «необхідність», «дефіцит», «нестача». Наприклад, інформаційні потреби – це нестача інформації; або інформаційна потреба – це стан суб’єкта, що відображає дефіцит інформації; чи взагалі – це потреби особистості в інформації.
Серед науковців нема єдності у розумінні природи інформаційних потреб: чи можуть вони бути об’єктивними чи лише суб’єктивними. Також в теорії інформаційних потреб є невирішеним питання про усвідомленість інформаційної потреби, як ознаки її існування. Більшість науковців стверджують, що усвідомленість є важливою умовою, проте існує і протилежна думка про те, що інформаційні потреби можуть існувати в потенції та не усвідомлюватись людиною доки доти не будуть задоволені, або виявлені експертом.
Проаналізувавши різні думки щодо цього поняття, спробуємо подати своє розуміння та визначення інформаційних потреб. На нашу думку, базові потреби існують завжди. Якщо людина як система функціонує в нормальному стані, буде не вірно стверджувати, що в конкретний час у неї нема потреб. Потреба існує об’єктивно, не залежно від нас.
Демонстрацією цього твердження є випадки, коли людина свідомо відмовляється від їжі (тобто не усвідомлює реально існуючої об’єктивної потреби, не має бажання споживати їжу) та помирає. Ми не можемо сказати, що у цієї людини не було потреби, бо вона не була усвідомлена. Так, цей випадок є прикладом порушення нормального функціонування свідомості (психічної хвороби), але він дуже добре демонструє об’єктивну природу потреб.
Вище ми подали приклад, що стосувався біологічних потреб лише тому, що він є більш зрозумілим і близькими для нас. Так ми підходимо ближче до розуміння того, чим є потреба взагалі. Ми з’ясували, що потреба (а отже, й інформаційна потреба) все ж має об’єктивний характер та існує незалежно від того чи усвідомлює її людина.
З’ясувавши основні суперечні моменти, ми можемо спробувати надати власне визначення. Інформаційні потреби – це функціональна властивість живих систем активно реагувати на неузгодженість між наявними знаннями та об’єктивною реальністю. Виходячи з цього визначення, інформаційні потреби виникають тоді, коли суб’єкт помічає невідповідність між реальністю та знаннями. Причому ми не акцентуємо увагу на тому, що інформаційна потреба має бути усвідомлена. Вона може виражатись в підсвідомих сигналах, бажаннях тощо.
Таким чином, в сучасній науці у розумінні інформаційних потреб немає чіткого розмежування понять, багато науковців по-різному називають одні і ті ж, або дуже схожі явища. Оскільки ми сьогодні говоримо про перехід до інформаційного суспільства, а розвиток інформаційної сфери визначено пріоритетним напрямом діяльності багатьох країн світу, то ґрунтовні дослідження та формування єдиної термінології щодо інформаційних потреб, зараз на часі.

In this article author describes the results of content analysis weekly «Lonocombinat» and the influence of Media Relations to create the image of enterprise «T-Styl».

Сьогодні незаперечним фактом є те, що для ефективної діяльності будь-якої комерційної структури необхідна злагоджена та безперервна взаємодія з громадськістю. Незалежно від бажання будь-яка організація стає носієм іміджу. В сучасних умовах ринкових відносин та активної конкуренції для того, щоб сформувати свою аудиторію чи завоювати прихильників потрібно привернути до себе увагу. Від того яку інформацію буде отримувати споживач, залежить його сприйняття, довіра та ставлення до організації. Проте з стрімким розвитком засобів масової інформації змінюються засоби взаємодії з ними. Саме тому важливим є дослідження механізму здійснення зв’язків зі ЗМІ та їх впливу на формування корпоративного іміджу. Цим зумовлена актуальність дослідження.

Аналіз попередніх досліджень. Проблематикою, що стосується корпоративного іміджу, його створення та функціонування займались такі вітчизняні та закордонні вчені як Г. Почепцов [1], С. Афанасьєф [2], В. Зазикін [3], Ф. Шарков [4] та інші. Вивченню теми зв’язків з громадськістю, зокрема медіа-рілейшнз, приділяи увагу такі вчені як М. Гундарин  [5], А. Чуміков [6], С. Блек [7], Ж.-П. Бодуан [8] та інші.

Метою статті є інтерпретація характерних рис висвітлення діяльності ТОВ «Т-Стиль» у тижневику «Льонокомбінат» та аналіз впливу цього висвітлення на імідж підприємства.

Для дослідження медійного висвітлення діяльності ТОВ «Т-Стиль» було використано контент-аналіз тижневика «Льонокомбінат». Газета виходить один раз на тиждень. Обсяг газети складає 12 сторінок, проте 4 з них займає програма телепередач. Засновником та видавцем є Рівненська обласна громадська організація «Громадянський рух «Льонокомбінат». Тираж газети  в досліджуваний проміжок часу з 29 грудня 2011 р. по 28 грудня 2012 р. змінювався від 1000 примірників до 35 000 примірників. Зростання тиражу відбувалось пропорційно до розширення «Громадського руху «Льонокомбінат» лише на період передвиборчої кампанії відбулося різке збільшення тиражу від 20 000 до 35 000 примірників, а потім понизився до 15 000. Досліджувана газета поширюється безкоштовно у місті Рівному  та рівненській області. Для отримання максимально точних результатів було проаналізовано усі номери тижневика за один рік – 52 номери.

Перед початком дослідження була висунута гіпотеза, що газета позитивно та всебічно висвітлює діяльність ТОВ «Т-Стиль» та керівництво підприємства тому вона є засобом формування позитивного іміджу організації.

Одиницею виміру є число статей. Усього було проаналізовано 820 статей, з яких 129 стосуються діяльності підприємства (16%). При проведенні контент-аналізу було відокремлено категорію журналістських матеріалів. Саме ці матеріали і підраховувались як одна одиниця.

Для аналізу статті було погруповано за критерієм тематичної спрямованості. Всього виокремлено 12 тематичних спрямованостей матеріалів:

1. Діяльність і розвиток підприємства – 21 матеріал (16 %)

2. Колишні працівники Льонокомбінату – 30 матеріалів (23%).

3. Спонсорство, благодійництво – 20 матеріалів (16%).

4. Участь у громадському житті – 6 матеріалів (5%).

5. Підтримка місцевою громадою – 15 матеріалів (12%).

6. Конфлікт з митницею – 2 матеріали (1,5%).

7. Земельний конфлікт – 6 матеріалів (5%).

8. Турбота про громаду – 10 матеріалів (8%).

9. Передвиборча кампанія – 17 матеріалів (13%).

10. Вклад у розвиток регіону – 12 матеріалів (9%).

11. Історія Льонокомбінату – 4 матеріали (3%).

12. Про життя, думки Червонюка – 5 матеріалів (4%).

Найбільше матеріалів присвячено життєвим історіям колишніх працівників Рівненського льонокомбінату. Ці матеріали здебільшого подавались в постійній рубриці «Наші ветерани» на 9 сторінці газети. Оскільки видання розповсюджується серед членів Громадського руху «Льонокомбінат», що переважно є людьми причетними до діяльності цієї організації, то таке вшанування ветеранів праці на підприємстві, формує позитивне ставлення до видання та до самого підприємства, що пам’ятають та вшановують цих людей. Ці життєві історії здебільшого розповідають про працьовитих, порядних людей, що багато років свого життя пропрацювали на Рівненському Льонокомбінаті та тепло згадують ці роки та саме підприємство. Інформація такого типу підсилює позитивне ставлення до організації тих людей, що колись працювали на підприємстві та формує його в людей, що не мають досвіду роботи на підприємстві.

Підприємство «Т-Стиль» є відносно молодим підприємством, що розпочало свою роботу в кінці 2011 року, але стало публічним та відомим за короткий проміжок часу. Це є наслідком вдалого використання назви потужностей, на базі яких зараз працює фабрика та ніби продовжило вже існуючу історію підприємства замість того, щоб виходити на ринок як новачок.

У поєднанні з темою історії льонокомбінату інформація такого типу складає 26 %. Таку інформацію зазвичай оприлюднюють організації, що формують імідж «організації з історією». Такий імідж формує у споживачів довіру до організації, впевненість у її продукції, зменшує сумніви споживачів та партнерів щодо подальшої роботи підприємства. Хоча ТОВ «Т-Стиль» не виробляє продукції з льону, воно зберегло за собою назву підприємства на базі якого було відкрите. В засобах масової інформації підприємство часто згадується як «відроджений гігант легкої промисловості Льонокомбінат» [9],  а офіційної назви жодного разу не згадано. Якщо говорити про зовнішню атрибутику, то вона також пов’язана з Рівненським льонокомбінатом.

Наступною по частоті згадувань є тама діяльності та розвитку підприємства. У тижневику ТОВ «Т-Стиль» висвітлюється як перспективне, новітнє підприємство, що швидко нарощує свої потужності. Багато матеріалів присвячено оновленню технічної бази, запуску нового обладнання та розширенню виробництва. Серед проаналізованих статей немає таких, що прямо висвітлюють фінансове становище підприємства, але з поданої інформації розуміється, що підприємство є рентабельним, стабільним та перспективним. Також частими є згадки про благодійництво та спонсорську підтримку, що надає підприємство та його вклад у розвиток регіону.

Також важливими є теми турботи про місцеву громаду та участі у громадському житті. Така інформація має суто позитивне забарвлення та викликає у читачів позитивні емоції пов’язані з організацією. Часто для зближення з аудиторією у статтях відбувається узагальнення за допомогою слова «ми», особливо часто це спостерігається у статтях де мова йшла про конфлікти. Це змушувало читача ніби включитись у проблему та співпереживати за підприємство. А в поєднанні з узагальненням «вони», що застосовувалось до іншої сторони конфлікту (влада, митниця, суперники на виборах, конкуренти), це допомагало об’єднатись з  громадськістю проти образу ворога.

Вся інформація, що стосується організації має позитивне забарвлення. За річний період в тижневику було три теми, що мають відносно негативне забарвлення – це земельний конфлікт з владою, конфлікт з митницею та «чорні PR» проти Олега Червонюка (Голова спостережної ради ТОВ «Т-Стиль»). Проте агресорм та ініціатором конфлікту в журналістських матеріалах завжди виступала інша сторона конфлікту, а метою публікації було позитивне висвітлення організації та забезпечення підтримки громадськості. Подібні статті завжди супроводжувались матеріалами, що показують підтримку місцевою громадою, що підсилює позитивний ефект. Ці матеріали не рахувалися як негативна згадка, тому частка позитивних згадок складає 100%.

Позитивний образ керівника компанії Олега Червонюка формується впродовж всього аналізованого періоду, але особливо активно – на час передвиборчої кампанії, оскільки він був безпартійним кандидатом в народні депутати в мажоритарному окрузі № 152. У тижневику «Льонокомбінат» його описують як «молодого, успішного, перспективного, респектабельного підприємця, котрий сягнув далеко вище пересічного представника середнього бізнесу і зробив для України набагато більше від усіх галасливих політиків разом узятих» [10], як «не якогось іноземного капіталіста, а свого – українця» [9], «з робочого роду, що знає як працювати усе життя і покладати усі сили у виробництво» [9]. Він часто у своїх інтерв’ю проголошує місію підприємства: зробити Рівне центром легкої промисловості України. Отже, на основі аналізу всього масиву інформації можна зробити висновок, що імідж О. Червонюка повною мірою відповідає типу «господарник» та є позитивним.

Можна припустити, що кожен позитивний новинний привід ТОВ «Т‑Стиль» був висвітлений у тижневику «Льонокомбінат», а негативні події висвітлювались односторонньо на користь організації. Хоча засновником є не комерційна, а громадська організація, зрозумілою є мета створення такої газети, що є ніби середньою ланкою між корпоративним виданням та місцевим тижневиком. Метою є позитивне висвітлення організації, керівника організації та власне «Громадського руху «Льонокомбінат», який також дає можливість безпосередніх контактів з громадою. Хоча інші місцеві засоби масової інформації не були об’єктом емпіричного дослідження, проте за допомогою загального огляду архіву місцевого телеканалу «Рівне 1» не було виявлено негативної інформації про діяльність організації, хоча отримано багато результатів пошуку за запитом «Льонокомбінат».

Тижневик також знайомить аудиторію з елементами зовнішнього іміджу, оскільки назва тижневику повторює офіційний логотип розміщений на сайті-візитівці організації. В тижневику в більшості випадків використовуються однакові означення якими описують підприємство та його керівника, які зустрічаються у статтях різних випусків. Така повторюваність дозволяє сформувати у читачів чіткі асоціації та зробити імідж концептуально цілісним.

Загалом підприємство веде активний діалог з громадою не лише через ЗМІ, а й через безпосередні зустрічі під час періодичних екскурсій на підприємство, що потім знову ж таки стають позитивним новинним приводом для медійного висвітлення, що дає можливість включити в публікацію лише певні факти, а у враження відвідувачів.

Висновки. Отже, підсумовуючи всі дані можна сказати, що підприємство «Т‑Стиль» налагодило ефективну співпрацю з рівнеським тижневиком «Льонокомбінат», що є засобом формування позитивного образу організації у свідомості читачів. За допомогою тижневика підприємство формує імідж «організації з історією», та імідж керівника Олега Червонюка як вправного господарника.

Хоча об’єктом аналізу був лише один засіб масової інформації, за отриманими результатам можна зробити висновок про загальний медійний образ організації, оскільки тижневик висвітлював максимальне число новинних приводів організації

Отже, ТОВ «Т-Стиль» є прикладом успішного підприємства, що налагодило ефективну співпрацю з місцевими ЗМІ, та за короткий проміжок часу за допомогою ефективних медіа-рілейшнз сформувало позитивний образ у свідомості громадськості.

 Список використаних джерел та літератури

1. Почепцов, Г. Г. Имиджелогия [Текст] / Г. Г Почепцов. – М.; К.: Рефл-бук: Ваклер, 2001. – 704 с.
2. Афанасьев, С. В. Формирование корпоративного имиджа как основная составляющая PR-стратегии [Текст] / С.В. Афанасьев. – Барнаул, 2003. – 26с.
3. Зазыкин, В. Г. Имидж организации: структура и психологические факторы эффективности [Электронный ресурс] / В. Г. Зазыкин // Материалы интерактивной конференции «Практические аспекты связей с общественностью». – М., 2001. – №5. – Режим доступа: http://www.studmed.ru/zazykin-vg-imidzh-organizacii-struktura-i-psihologicheskie-faktory-effektivnosti_6722bce11ef.html?action=download– Название с экрана.
4. Шарков, Ф. И. Константы гудвилла: стиль, паблисити, репутация, имидж и бренд фирмы: учебное пособие [Текст] / Ф. И. Шарков. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К°», 2010. – 272 с.
5. Гундарин, М. В. Теория и практика связей с общественностью: основы медиа-рилейшнз: учебное пособие [Текст] / М. В.Гундарин. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2007. – 336 с. – (Высшее образование).
6. Чумиков, А. Н. Записки PRофессионала [Текст] / А. Н. Чумиков. – СПб.:  Питер, 2009. – 288 с.
7. Блэк, С. Паблик рилейшнз. Что это такое? [Текст] / С. Блэк. – М.: Агентство печати Новости, 1990. – 240 с.
8. Бодуан, Ж.-П. Управление имиджем компании. Паблик рилейшнз: предмет и мастерство [Текст] / Ж.-П Бодуан. – Пер. с франц. – М.: «ИМИДЖ-Контакт», ИНФРА-М, 2001. – 233 с.
9. Льонокомбінат [Текст]: рівненський тижневик/ засн. Рівненська обласна громадська організація «Громадянський рух «Льонокомбінат». – 2011 – … – Тернопіль: А-прінт, 2011. –29 грудня. – № 1 (01).
10. Льонокомбінат [Текст]: рівненський тижневик/ засн. Рівненська обласна громадська організація «Громадянський рух «Льонокомбінат». – 2011 – … – Тернопіль: А-прінт, 2011. –29 грудня. – № 2 (03).