У статті розглядається поняття Інтернет – дискурсу в сучасній лінгвістиці, подається дослідження змісту цього поняття. Зокрема, детально висвітлюється загальне поняття дискурсу; розкривається зміст поняття Інтернет-дискурсу та його зв’язок з досліджуваною темою.

Ключові слова: дискурс,  Інтернет-дискурс ( електронний дискурс), електронна комунікація.

В статье рассматривается понятие Интернет – дискурса в современной лингвистике, подается исследования содержания этого понятия. В частности, подробно освещается общее понятие дискурса; раскрывается содержание понятия Интернет-дискурса и его связь с изучаемой темой.

Ключевые слова: дискурc , Интернет-дискурс( электронный дискурс), электронная коммуникация.

The article deals with the concept of the Internet discourse in modern linguistics, presents a study of the content of this concept. In particular, the general concept of discourse is covered in detail; the content of the concept of Internet discourse and its relation to the topic being explored.

Keywords: discourse, electronic discourse, Internet discourse, electronic communication.

Актуальність дослідження зумовлена значущістю такого поняття як електронний та Інтернет-дискурс в сучасному світі. Оскільки саме такий тип дискурсу все більше і більше розвивається, з’являється все більше електронних видань та публікацій – стає необхідним дослідження та розкриття змісту поняття електронного дискурсу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Незважаючи на те, що ця тема цікавить дослідників, вона є не достатньо висвітленою. Поняття електронної комунікації досліджували Н.О. Гудзь, І.М. Дяченко, М.С. Рижков, Е.Ю. Распопіна та інші.

Метою статті є дослідити та розкрити зміст поняття електронного дискурсу в сучасній лінгвістиці.

Виклад основного матеріалу. Поняття “дискурс” є найуживанішим поняттям у сучасній лінгвістиці. Однак серед лінгвістів та дослідників не існує єдиної думки щодо трактування та визначення цього терміну, зважаючи на багатогранність його змісту. Оскільки цей термін вживається в різних сферах науки, трактують його з різної точки зору.

Академічний тлумачний словник української мови дає декілька визначень:

1. спосіб (чи умови) мовлення у поєднанні зі змістом висловлюваного;
2. спосіб мовлення, мова;
3. акт мовлення чи текст  контексті ситуації висловлювання;
4. сукупність усіх усних чи письмових обговорень певної теми[10].

Шевченко І. С.  у своєму дослідженні “Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен”  вказує, що дискурс – це складний багатоплановий феномен, який знаходиться в центрі уваги сучасної науки в цілому та зокрема лінгвістики: він є предметом дослідження філософії, семіотики, соціальної психології, теорії штучного інтелекту, етнографії, літературознавства, теорії комунікації, а також різних напрямів лінгвістики: психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, прагмалінгвістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології та інших. Однак в різних науках та різних парадигмах самої лінгвістики в термін “дискурс” вкладають різні значення. Спираючись на дослідження С. Мілз, Шевченко стверджує, що спектр його можливих трактувань ширший, ніж у будь-якого іншого терміну в літературознавстві та теорії культури. [12]

У своїй статті “Трактування терміну “дискурс” у сучасній лінгвістиці” Т. С. Кириченко наводить різні тлумачення цього терміну : “Відомий дослідник дискурсу Т. ван Дейк [4] зазначає, що термін “дискурс” може вживатись у таких значеннях:

-дискурс у широкому розумінні може бути письмовим, мовленнєвим, а також мати вербальну та невербальну складову;

-дискурс у вузькому значенні дослідник визначає як письмовий чи мовленнєвий вербальний продукт комунікативної дії;

-дискурс як конкретна розмова завжди пов’язаний з конкретними умовами та контекстом;

-дискурс як тип розмови пов’язаний з типами вербальної продукції, а не з конкретними комунікативними діями;

-дискурс як жанр, а саме, науковий дискурс, політичний дискурс, і т. д.;

-дискурс як узагальнене уявлення про певний історичний період, культуру, спільноту.”

У своїй роботі Кириченко притримується визначення дискурсу Н. Д. Арутюнової [1], за якою “дискурс – це зв’язний текст у сукупності з екстралінгвістичними – прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами; це текст, що взятий у подієвому аспекті; це мовлення, яке розглядається як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей та механізмах їх свідомості (когнітивних процесах)”.  А також визначення М. Л. Макарова [6], що дискурс має інтерактивну природу, містить у собі взаємодію, діалог. Дискурс – це певне соціолінгвістичне утворення, яке продукується завдяки адресату та адресанту у конкретних комунікативних, прагматичних і соціальних умовах, ситуаціях.

Однак Кириченко робить висновок, що незважаючи на велику кількість визначень поняття “дискурс”, воно залишається розмитим та неоднозначним. Виходячи з цього можемо віднести зазначене поняття до лінгвістичних універсалій, адже щодня коло його трактувань розширюється[11].

Розвиток інформаційних технологій у ХХІ столітті, а саме розвиток мережі Інтернет, збільшення його впливу на сферу комунікації, вплинув на збільшення ролі мережі Інтернет та електронних ресурсів у житті людини, головними перевагами якого є доступність будь-де та будь-коли та, можливість вільно висловлювати свою думку, публікувати матеріали, безкоштовно отримувати доступ до певних ресурсів та публікацій.  Таким чином, Інтернет став не лише величезним сховищем інформації, а й потужним засобом спілкування та обміну інформацією.

Збільшення ролі Інтернету в суспільстві сприяло виникненню такого поняття як Інтернет-дискурс. Поняття в загальному розуміється як спілкування в Глобальній мережі і є різновидом мережевого дискурсу. Але в сучасній лінгвістиці тлумачення Інтернет-дискурсу існують різні. Здебільшого він розуміється як:

1) когнітивно-комунікативний простір Глобальної Інтернет мережі, в якому засобами електронного каналу передачі даних і гіпертекстуального механізму їх структурації та маршрутизації за допомогою (пара)вербальних засобів здійснюється комунікативна взаємодія, що характеризується заміною реального образу вигаданим [9];

 2) процес створення текстів у сукупності з прагмалінгвістичними, соціокультурними, психологічними факторами; цілеспрямована соціальна дія, що включає взаємодію людей та механізми їх свідомості – когнітивні процеси [2, с. 7];

4) складна текстова система, зумовлена екстралінгвістичними соціокультурними факторами і специфічною ситуацією вступу в мовленнєвий контакт за допомогою комп’ютера та інших електронних приладів як користувачів один з одним в мережі Інтернет, так і користувачів з дискурсивним Інтернет-простором [7, с. 3].

5) велика кількість електронних, аудіо- та відеотекстів в сукупності з екстралінгвістичними факторами, пов’язаних між собою системою гіперпосилань, доступ до яких забезпечується входом у мережу Інтернет за допомогою комп’ютера чи альтернативних мультимедійних приладів [3].

Інтернет-дискурсу як новому виду комунікації притаманні риси, що вирізняють його з поміж усіх інших видів дискурсу. Так, О. М. Галичкіна, розглядаючи комп’ютерно-опосередковане спілкування в цілому, виділяє його такі ознаки:

1) електронний сигнал як канал спілкування (головна умова існування будь-якої моделі комунікації – канал передачі. Саме він надає комунікантам засоби для створення та сприйняття інформації. В мережевій комунікації використовується штучний канал передачі, де з одного боку знаходиться комп’ютер, а з іншого – сучасні технології зв’язку);

2) віртуальність (знаковий, символічний характер комп’ютерно-опосередкованої взаємодії);

3) дистанційність (віддаленість учасників комп’ютерної комунікації один від одного і, як правило, відсутність безпосереднього візуального контакту між ними);

4) опосередкованість (дана характеристика комп’ютерного дискурсу випливає з самого терміна «комп’ютерно-опосередкована комунікація», оскільки спілкування між учасниками відбувається за допомогою технічних, електронних засобів зв’язку);

5) інтерактивність (реальна або потенційна);

6) гіпертекстуальність (відображає особливість композиції мережевого тексту (нелінійність побудови), коли текст являє собою окремі блоки, а порядок їх сприйняття залежить від самого користувача);

7) креолізованість (у мережевих текстах крім лінгвістичних також використовуються й паралінгвістичні засоби, такі як зображення, фотографії, а також активно використовуються різні шрифти, кольори, графічні символи тощо);

8) статусне рівноправ’я (учасники наділені певним комунікативним статусом, який виявляється, підтримується та обігрується в процесі комунікації через спеціальні прийоми та навички);

9) емоційність (за нестачі візуального контакту, передача емоцій та почуттів відбувається за допомогою «смайлів» та інших невербальних засобів комунікації);

10) інтеграція рис різних функціональних стилів (публіцистичного, наукового, офіційно-ділового, розмовно-побутового та художнього) [8].

Дяченко І. М. у своїй статті “ЖІНОЧИЙ КОНТЕКСТ СУЧАСНОГО ІНТЕРНЕТ-ДИСКУРСУ” зазначає, що функціонування електронних видань практично завжди зумовлено інформаційними запитами та читацькими потребами. Вибір найактуальніших тем і проблем, що висвітлюються, накладає свій відбиток на загальний вигляд видання. Cучасний інтернет-дискурс має широке тематичне спрямування та розгалужене проблемне наповнення. Інтернет-дискурс намагається відповідати потребам і запитам користувачів, пропонуючи велику кількість сайтів та порталів. [5]

Висновки. Узагальнюючи, можна зазначити, що саме поняття «дискурс» має доволі багато тлумачень, оскільки різні науковці розглядають його під різним кутом. Проте незважаючи на велику кількість визначень поняття “дискурс”, воно залишається дискусійним. Виходячи з цього,  можемо вважати зазначене поняття лінгвістичною універсалією, адже постійно коло його трактувань розширюється. Поняття Інтернет – дискурс вже є менш широким.  Cучасний Інтернет-дискурс має широке тематичне спрямування та розгалужене проблемне наповнення. В основному, цей новий лінгвістичний термін відповідає потребам і запитам користувачів, пропонуючи велику кількість сайтів та порталів.

Список використаних джерел та літератури:

1. Арутюнова Н. Д. Дискурс / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь / под ред. В. Н. Ярцева. – М : Сов. энцикл., 1990. − С. 136
2.  Ахренова Н.А. Интернет-дискурс как глобальное межкультурное явление и его языковое оформление: автореф. дисс. … докт. филол. наук: спец. 10.02.04 «Теория языка» / Н.А. Ахренова. – М., 2009. – 36 с.
3.  Гудзь Н.О. Інтернет-дискурс – невід’ємна складова сучасної комунікації // Вісник Житомирського державного університету. Серія «Філологічні науки». – № 4(70). – Житомир, 2013. – С. 228-232.
4.   Дейк Т. А. ван Язык. Познание. Коммуникация / Т. А. ван Дейк. − М., 1989. – 312 с
5.  Дяченко І.М. Жіночий контекст сучасного інтернет-дискурсу /  І.М. Дяченко //«Young Scientist»  / І.М. Дяченко, 2015. – С. 545–548.
6.  Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров. − М. : Гнозис, 2003. – 280 с.
7.  Распопина Е.Ю. Стратегический аспект информационного жанра интернет-дискурса: автореф. дисс. канд.. филол. наук: спец.10.02.19 «Теория язика» / Е.Ю. Распопина. – Иркутск, 2012. – 21 с.
8.  О. М. Галичкіна Комп’ютерно-опосередковане спілкування/ – К. : Мрія, 2005. – С. 9–20.
9.   Рижков М.С. Прецедентные персонажи синхронного интернет-дискурса [Електронний ресурс] / М.С. Рижков. – Режим доступу: http://lse2010.narod.ru/lcseissue8/msrizhkov (71
10. Словник української мови [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:  http://sum.in.ua/
11. Трактування терміну “дискурс” у сучасній лінгвістиці [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://naub.oa.edu.ua/2014/traktuvannya-terminu-dyskurs-u-suchasnij-linhvistytsi/
12. Шевченко І.С. Когнітивно-комунікативна парадигма і аналіз дискурсу / І.С. Шевченко // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. – Х. : Константа, 2005. – С. 9–20.