На сьогодні найбільш використовуваними напрямками та методами маніпулятивних інформаційних технологій РФ відповідно до України були (та і залишаються надалі): поступове зниження світового іміджу України метою якого є послаблення геополітичної значущості; дозування та викривлення інформаційного потоку, що має на маті спричинення дестабілізації ситуації в державі та впровадження власної політики «керованого хаосу»; створення та впровадження власних стереотипів меншовартості та вторинності українського народу, а також відповідна руйнація відчуття народу і нації; переважання російської мови, культурних аспектів та традицій для встановлення самоідентифікації при паралельному відображення української мови та культури.
В основному інформаційний потік російських інтернет-ЗМІ часто застосовує методи «дозованої» інформації, дезінформацію з паралельним спотворенням перебігу подій, відображення міксу подій, фактів та суб’єктивних думок та припущень в їхньому контексті, відбір подій (який слугує лише користі Росії), інформаційний рефреймінг, подання інформаційних повідомлень типу «без коментарів» після попереднього налаштовування об’єкта, що поглинає інформацію, заборонені міжнародним законодавством технології «25 кадру» та часткове перебільшення та замовчування дійсного перебігу подій та реального відображення фактів [2].
За допомогою певних лінгвістичних прийомів російські журналісти намагаються так впливати на психіку населення, щоби пізніше індивіди думали, що вони самостійно дійшли до певного висновку на основі власного життєвого досвіду та поінформованості. Також використовуються прийоми мовного впливу – це прийоми які пов’язані із свідомим та цілеспрямованим застосуванням тих чи інших особливостей конструювання та застосування мовних виразів. Є велика кількість засобів, пов’язаних із значенням мовного виразу, які застосовуються із метою подання інформації, щодо висвітлення реальної події у відповідному світлі, яке є вигідним для російських інтернет-ЗМІ [3].
Для дестабілізації українського суспільства російські інтернет-ЗМІ активно грають на проблемах реалізації гуманітарних прав російської етнічної та російськомовної спільнот в Україні. Російські інтернет-ЗМІ дискредитували політичний курс України на європейську інтеграцію, підтримували та посилювали антизахідні та антинатівські стереотипи, сформовані ще за радянських часів, роздмухували поодинокі випадки ксенофобських провокацій, послідовно компрометували державну політику щодо відновлення історичної пам’яті та справедливості. Росіяни навперебій почали жахати своїх громадян і світову спільноту тим, що в Україні почався хаос, розпад та деградація держави. Певним чином цьому «підігрують» замовні виступи, публікації деяких вітчизняних політтехнологів, політичних і медійних персон, які фактично стали агентами кремлівської або прокремлівської пропаганди, а нерідко є безпосередньо задіяними у провокативних діях [1].
Отже, застосування російськими інтернет-ЗМІ інформації як зброї проти України має значну історію, а в умовах розвитку інформаційного суспільства має значну силу і виступає як першочерговий засіб, який здатен впливати і на велику аудиторію і здатен впливати на тих, які формулюють стратегічні рішення. Більша частина методів та форм інформаційного тиску старі як світ, а отже й широко відомі, тим не менше перед їх силою не здатне встояти жодне суспільство. Сучасні інформаційні технології дають можливість запускати в оббіг потрібну Росії інформацію начебто як позицію і думки пересічних громадян, розповсюджувати її як для внутрішньої громадськості, так і для світового співтовариства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мерзлюк Ю. Б. Кримський конфлікт: російсько-український інформаційний простір [Електронний ресурс] / Ю. Б. Мерзлюк. Режим доступу : http://kgimv.nau.edu.ua/images/Konferentsiya.pdf. – Назва з екрану.
2. Присяжнюк Д. М. Застосування маніпулятивних технологій з боку Росії в ЗМІ України (на прикладі Криму) [Електронний ресурс] / Д. М. Присяжнюк. Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/1108/23 – Назва з екрану.
3. Хоменко, І. В. Еристика [Електронний ресурс] / І. В. Хоменко. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15660212/ritorika/priyomi_vplivu_superechkah. – Назва з екрану.

У статті висвітлено особливості використання друкованих ЗМІ як чинника формування іміджу державних службовців. Також виокремлено основні маніпулятивні технології, які використовуються сучасними друкованими ЗМІ. Висвітлено результати проведеного контент-аналізу друкованих ЗМІ протягом періоду з 01.09.13 р. до 01.02.14 р.

The article highlights the characteristics of printed mass media as a factor of image formation are defined. Also singled out the basic manipulative techniques used by modern print media. The results of content analysis in printed mass media during the period from 09.01.13 till 01.02.14.

У сучасному світі друковані ЗМІ виконують головну інформативну функцію в суспільстві. Саме ЗМІ можуть впливати на всі сфери суспільного життя, адже вони є не тільки каналом висвітлення громадської думки, але й засобом її формування та контролю суспільства за владою. На сьогодні посилюється тенденція активного використання маніпулятивних технологій друкованими ЗМІ. Проблема полягає в тому, що більша частина суспільства не має представлення про суть та способи маніпулювання громадською думкою, внаслідок чого легко піддається маніпулятивним впливам. Саме тому дослідження застосування маніпулятивних технологій у ЗМІ як чинника формування іміджу державних службовців в контексті формування громадської думки щодо тієї чи іншої події чи явища.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Еволюція наукових поглядів щодо формування іміджу державних службовців та значення ЗМІ як одного із чинників, що сприяють формуванню імідж державних службовця є важливою. Також у процесі дослідження було здійснено аналіз наукових праць, статей та підручників, які висвітлюють такі аспекти, як державне управління, створення іміджу, ЗМІ, маніпуляція та інші пов’язані із даним дослідженням. У роботі було проаналізовано праці вітчизняних та зарубіжних науковців: Бутенко Н. Ю. [1], Волянська М. Р. [2], Кара-Мурза С.Г. [3], Кулеба, О. В. [4], Сімеоніді І.А. [5]та ін. Ознайомлення з даними працями слугує для формування основного уявлення про імідж державних службовців, маніпулятивні технології та ЗМІ як чинник формування громадської думки.

Метою статті є охарактеризувати маніпулятивні технології у друкованих ЗМІ як чинник формування іміджу.

Виклад основного матеріалу. Із нестримним розвитком ЗМІ зростає і можливість впливу на масову свідомість, яка використовується не тільки для удосконалення соціуму та процесів, які відбуваються у житті народу та країни, але й у можливості «керівників мати народ». Маніпуляція свідомістю індивіда є одним із засобів впливу, за допомого якого правляча частина суспільства підпорядковують собі маси. Широка можливість ЗМІ активно впливати на політичну свідомість і поведінку суспільства говорить про найважливішу функцію ЗМІ як «четвертої влади». Проте досвід показує, що ЗМІ здатні служити різним політичним цілям: як ознайомити людей та формувати у них відчуття власної гідності, прагнення до свободи та соціальної рівності, сприяння і допомога їх компетентної консультації в політиці, так і духовно поневолювати, надавати не вірну інформацію і залякувати громадян, загострювати суспільні конфлікти і поширювати недовіру і страх.

У процесі отримання інформації виключається діалог, який створює найважливіший захист проти маніпуляції свідомістю. Цільова аудиторія (тобто одержувач повідомлення) перевтілюється на натовп у тому розумінні, що вони можуть лише пасивно сприймати сигнали від «комунікатора – суггестора». ЗМІ при цьому стали основним механізмом розповсюдження інформаційних повідомлень, які так чи інакше впливають на громадську думку. Хоч і інші інструменти впливу продовжують використовуватися, але й вони є посиленими завдяки ЗМІ. А. Моль зазначив: «…ЗМІ фактично контролюють всю нашу культуру, пропускаючи її через свої фільтри, виділяють окремі елементи із загальної маси культурних явищ і надають їм особливої ваги, підвищують цінність однієї ідеї, зменшуючи цінність іншої, поляризуючи таким чином все поле культури. Те, що не потрапило в канали масової комунікації, в наш час майже не робить впливу на розвиток суспільства…» [3, c. 193]. Тобто, сучасна людина та суспільство загалом, не може уникнути впливу.

У сучасному інформаційному просторі важливе значення має формування громадської думки. Відповідно друковані ЗМІ мають два важливих способи впливу на формування громадської думки щодо образу державного службовця, тобто іміджу. Перший, це те, що друковані ЗМІ здійснюють відбір інформаційних приводів, а другий – це заміна важливості. Це відбувається способом перенесення акценту на іншу подію, концентрація на негативних аспектах або навпаки, висвітлення подій у спосіб, який має більш сприятливий характер, що зі свого боку дає можливість медіа формувати актуальність інформаційних приводів і привабливість іміджу певних об’єктів суспільно-політичного життя [6, с. 257].

Не варто забувати, що у сучасній практичній діяльності усіх видів ЗМІ широкого використання набувають методи підсвідомого стимулювання, коли ставлення цільових аудиторій до того чи іншого явища навколишнього середовища утворюється на основі стандартизованих спрощених представлень (стереотипи, плітки, імідж, міфи), які втілюються у потоці «організованих» новин, автоматично викликають у масовому уявленні негативне або позитивне уявлення про певну подію. Також друкованими ЗМІ використовуються психолінгвістичні засоби впливу, які використовуються для маніпулювання процесом сприймання іміджу державних службовців і мають певні особливості: створення інформаційних повідомлень відбувається із урахуванням суспільно‑політичних знань та професіоналізму журналіста; орієнтація на суспільно‑політичний досвід цільової аудиторії, тобто застосування навіювання; застосування протиставлень (суперечностей) комунікативного процесу: власне мовленнєвого, психологічного, інформаційного, логічного та естетичного; застосуванні маніпулятивних технологій [4].

Основними маніпулятивними технологіями, які використовуються друкованими ЗМІ є фабрикація фактів, відбір подій, сіра і чорна пропаганда, великі психози, маніпулятивна семантика, спрощення та стерео типізація, твердження і повторення, дроблення і терміновість, сенсаційність, прийоми мовного впливу, а саме: плавна зміна смислового значення виразу, розмивання смислового значення виразу,синтаксичне перетворення.

Також відомо, що маніпуляції можуть здійснюватися великою кількістю способів. Вони завжди розвиваються та удосконалюються і в основному здійснюються у наслідок відповідної «роботи» із зовнішніми особливостями та внутрішніми (особистісні, психофізіологічні, загальнолюдські і культурно-специфічні) характеристиками об’єкта маніпуляції. Слід зауважити, що Бутенко Н. Ю. у праці «Соціальна психологія в рекламі» виділяє три способи маніпулювання. Особливістю першого способу є те, що він пов’язаний, головним чином, з інформаційними потоками: опускання частини інформації чи спотворення її; узагальнення інформації; створення помилкової інформації; постановка запитань і виключення можливості на них відповісти; посилання на авторитет; метафори, гумор, жарти також можуть застосовуватися, як спосіб маніпуляції. Характеристикою другого є можливість випливати на особистісні слабкості цільової аудиторії: породження відчуттів провини; підлеститися та породження співчуття (жалості) до себе чи до того, що описується у конкретній статті; вплив на конкретні уподобання, потреби, інтереси. Особливістю третього способу є можливість експлуатації загальнолюдських характеристик: людських інстинктів, природної цікавості, бажань, психофізіологічних потреб та ін. [1].

Оскільки у сучасному інформаційному середовищі розвивається тенденція застосування маніпулятивних технологій (маніпуляцій) із наміром розповсюдження, нав’язування стереотипів та установок у суспільній свідомості, виливаючи таким чином на рішення, ставлення та уподобання цільової аудиторії. Однією із властивостей сучасних маніпулятивних технологій, які поширені саме у друкованих ЗМІ є формування іміджу державних службовців, що мають характерний прихований оціночний зміст. Тому при використані їх головною метою є створення певного емоційного настрою і психічних установок у цільових груп громадськості. Варто зазначити, що формування іміджу державних службовців є складною процедурою, спрямованою на створення у аудиторії іміджу, певного образу об’єкта з певною оцінкою у вигляді усвідомлюваного або неусвідомлюваного думки про цей образ.

Із результатів проведеного контент-аналізу є зрозумілим, що ЗМІ мають безпосередній вплив на формування іміджу державних службовців. Адже позитивними чи негативними повідомленнями ЗМІ формують у людей стереотип, тобто образи державних службовців. Роль ЗМІ у формуванні іміджу державних службовців є досить вагомою, адже не завжди та чи інша людина є очевидцем певної події, а друковані ЗМІ в свою чергу слугують каналом передачі цієї інформації і від того в якому світлі вони подадуть інформацію про державного службовця буде залежати його імідж.

Проведений контент-аналіз показав, що саме ЗМІ регулярно і оперативно представляючи інформацію широкій аудиторії, висвітлюючи діяльність законодавчої і виконавчої гілок влади, державних службовців, вони тим самим стають одним з механізмів формування політичного іміджу. Також у процесі контент-аналізу всеукраїнських, регіональних та місцевих видань були визначені основні маніпулятивні технології, які найчастіше використовуються даними виданням для часткової чи повної зміни уявлення про події, явища у результаті чого створюються відповідні образи державних службовців та ставлення населення до них. Найбільш загальними та широко використовуваними маніпулятивними технологіями у друкованих всеукраїнських ЗМІ є методи, що допомагають поширювати та формувати уявлення про подію, факт, явище. Та застосовуються такі конкретні технології, як перенос негативного образу, наклеювання ярликів, порівняння, прийом ілюзії об’єктивності оцінок, представлення різноманітних статистичних даних та використовуються прийоми маніпулятивної семантики. У друкованих регіональних ЗМІ найчастіше використовуваними маніпуляціями є відбір подій, прийом сірої пропаганда та маніпулятивна семантика (повтори, негативно забарвлені слова). Місцева преса, в основному використовує ті ж самі методи, що й і в попередніх, а саме: прийом сірої пропаганди, відбір подій, твердження та повторення та маніпулятивну семантику.

Використання маніпуляцій у друкованих ЗМІ має на меті частково чи повністю ввести в оману та стимулювати відповідні дії у цільової аудиторії. Основою для всіх маніпулятивних технологій є створення штучної реальності, формування стимулів, які фіксують увагу об’єкта. Це стосується впливу на психічні стани людини, як представника певного народу, носія менталітету, культури. Унаслідок маніпулювання свідомістю людини посилюються існуючі у людей потрібні маніпулятору ідеї, мотиви, установки, цінності, норми. Часткова, несуттєва зміна поглядів щодо діяльності державних службовців може впливати на практичне і емоційне ставлення суспільства до нього та сформувати відповідний образ, тобто імідж державних службовці. В свою чергу імідж державних службовців є представлення у населення держави щодо рис, які мають бути притаманними тільки цьому колу працівників, тобто державним службовцям. Імідж державного службовця повинен збігатися з особливими характеристиками особистості, з певними соціально-психологічними установками аудиторії та суспільно-політичним кліматом у країні. Саме у процесі формування іміджу державних службовців важливу роль відіграють друковані ЗМІ, оскільки вони стали основним механізмом розповсюдження інформаційних повідомлень, які так чи інакше діють на громадську думку, адже для привернення уваги читача та реалізації власних потреб використовується безліч маніпулятивних технологій.

Висновки. Отже, важливе місце у формуванні іміджу державних службовців відіграють друковані ЗМІ. Оскільки вони прямим чи опосередкованим способом сприяють процесу різностороннього створення і висвітлення іміджу держслужбовців. ЗМІ займаються відбором новин та заміною їх важливості. При цьому не варто забувати про те, що зв’язок (комунікація) між державним службовцем і суспільством здійснюється опосередковано, за допомогою різних засобів масової комунікації. Створення іміджу державних службовців у друкованих ЗМІ передбачає сприйняття та відображення найважливіших явищ і подій. Оскільки основним джерелом інформації є ЗМІ, у нашому випадку преса, є важливим виокремлення маніпулятивних технологій, які використовуються сучасними виданнями з метою повної чи часткової зміни уявлень.

 Список використаних джерел та літератури

 1. Бутенко, Н. Ю. Соціальна психологія в рекламі [Електронний ресурс] / Н. Ю. Бутенко. – Режим доступу : http://www.readbook.com.ua/book/37/954/. – Назва з екрану.

2. Волянська М. Р. Визначення основних негативних факторів іміджу державного службовця та заходи щодо його покращання[Електрон. ресурс] / М. Р. Волянська // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІНАДУ «Магістр», 2010. – № 1 (37). – Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/apdu/2010-1/doc/1/19.pdf.– Назва з екрана.

3. Кара-Мурза, С.Г. Манипуляция сознанием [Электронный ресурс] / С. Г. Кара-Мурза. – Режим доступу : http://www.kara‑murza.ru/books/manipul/manipul_content.htm. – Название с экрана (20.12.2013).

4. Кулеба, О.В. Процес формування позитивного іміджу політичного лідера [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=218. – Назва з екрану.

5.  Сімеоніді, І. А. Формування іміджу державної служби [Текст] / І.А. Сімеоніді // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології : збірник праць. – Херсон, 2010. ‑ №1(2). ‑ С. 136‑146.

6. Маніпуляція й маніпулятивні технології [Електронний ресурс] / Агенство стратегічних досліджень. – Режим доступу : http://sd.net.ua/2012/03/06/manipulyaciya-j-manipulyativni-texnologiyi.html. – Назва з екрану.

Постановка проблеми. Ефективність функціонування державної влади у суспільстві стає можливим тільки тоді коли є позитивне схвалення з боку громадськості, адже потрібно піддержувати та формувати у суспільному уявленні позитивний імідж державного службовця, як особи, яка захищає інтереси держави та суспільства. Державний службовець за специфікою своєї діяльності більшість свого часу перебуває в центрі уваги суспільства і ЗМІ. Саме ЗМІ є одним із основних посередників між державними службовцями та суспільством взагалі. Тому надзвичайно важливими є дослідження ролі та впливу ЗМІ на формування іміджу державних службовців в Україні у суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Імідж державних службовців та основні принципи його формування були висвітленні багатьма сучасними науковцями та експертами. Серед авторів, які досліджували питання іміджу державних службовців слід виділити: Я. С Мельничук, І.А. Сімеоніді, В.В. Лола, М.Р. Волянську та інші. У їхніх працях було виділено основні елементи механізму формування іміджу державних службовців, обґрунтовано основні складові механізму формування позитивного іміджу органів влади.

Метою статті є визначити роль ЗМІ у формуванні іміджу державних службовців в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Імідж – у перекладі з англійської «іmage» (від латинського «іmage») означає «образ», «статуя» (ідол), «уподібнення», «метафора», «ікона». Відповідно до цього імідж – це певний синтетичний образ, який формується у свідомості людей щодо конкретної особи, події, держави, організації чи іншого соціального об’єкта; містить значний обсяг емоційно забарвленої інформації про об’єкт сприйняття й спонукає до певної соціальної поведінки. Імідж людини визначає місце кожного в структурі суспільних, професійних та міжособистісних стосунків [3, c. 22].

Імідж людини є сформованою думкою про неї, про її діяльність в групі людей унаслідок сформованого в їх психіці образу цієї людини, який виникає під впливом прямого контакту з цією людиною чи як наслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей; власне, імідж людини це те, як вона виглядає в очах інших людей, суспільства, партнерів, конкурентів та ін..

Перш за все необхідно розрізняти особистий імідж та імідж державного службовця, адже імідж державного службовця є своєрідним типом особистого іміджу. Враховуючи те що імідж державних службовців є професійним іміджем особи, а з іншої політичним, завдяки тому що за своїм характером так і властивостям особи як представника певного роду діяльності, а саме державного управління. Адже до іміджу державних службовців входять такі основні частини як представництво влади, публічність, популярність серед населення та зворотній зв’язок.

Відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993, державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Для державного службовця імідж має важливе значення. Саме імідж є своєрідним показчиком суспільних уподобань та довіри до державного службовця [1, с. 2].

Імідж державних службовців – це складний, багатофакторний феномен, специфіка конструювання якого пов’язана з особливістю державного управління як виду діяльності, його місця в житті людей і характером діяльності державного службовця чи організації. Роль ефективного іміджу державного службовця проявляється як у високому рейтингу популярності його носія, так і в можливостях впливу на громадську думку, в можливостях активного формування політичної діяльності держави і суспільства в цілому [2, c. 30].

У науковій літературі сьогодні виділяють два основні види іміджу державних службовців: базовий імідж – основою такого іміджу є сприйняття суспільство поступово. Цей вид, в основному є досить стійким та майже не піддається змінам, не враховуючи незапланованих відхилень; ситуативний імідж – це вид іміджу створюється завдяки певним подіям, критичним ситуаціям та непередбачуваним подіям. Варто зауважити, що суспільством краще сприймається ситуативна поведінка державного службовця, причому емоційно, і від цього формується ставлення до нього, до його роботи [8, с.7].

Виступаючи як створений, штучний образ, імідж державного службовця має певні ознаки, які йому здебільшого цілеспрямовано надаються. Для того щоб бути сприйнятим, він має відповідати певним конкретним потребам. У зв’язку з цим теоретичні й методологічні засади створення іміджу державних службовців набуває особливого значення в умовах демократичної політичної системи як на етапі виборів влади, так і в процесі здійснення нею владних повноважень [11, с.5].

Головними методологічними засадами побудови іміджу є [11, с. 6]:

1. Визначення основних потреб аудиторії, а в разі потреби окремих її сегментів, і на цій основі – побудова «каркаса» політичного іміджу.

2. Доповнення «каркасу» політичного іміджу необхідними характеристиками з урахуванням потреб масової суспільної свідомості в бажаному образі й можливостей суб’єкта політики їх демонструвати «природно».

3. Перекладення основних характеристик іміджу на різні канали комунікації у зрозумілих, доступних для масової аудиторії формах.

Формування іміджу державного службовця здійснюється такими основними способами: Стихійно, тобто це природний процес, що проходить без зовнішнього тиску. Людина виступає тією особистістю, якої він є насправді (або тим, ким йому найлегше бути). Імідж такого роду не вимагає змін у тому випадку, якщо він гармонійно поєднується з особливостями організаційної культури та займаної посади [12, с. 1]. Іншими словами це процес створення іміджу без усіляких зусиль, тобто сомо по собі; Цілеспрямовано, цей спосіб передбачає активне формування іміджу. Тут створення іміджу пов’язано з надяганням деякої маски, і успіх у цьому випадку обумовлений двома основними чинниками: наскільки правильно вибрана маска, і наскільки вона близька особистості самого керівника. Другий фактор впливає на швидкість і легкість процесу формування іміджу, а також є передумовою гармонійного вбудовування маски в структуру особистості керівника [12, с. 1]. Тобто є імідж чітко продуманим, так як він створюється із певними цілями.

Велику роль у формуванні іміджу державного службовця відіграють ЗМІ. Засоби масової інформації (ЗМІ) – преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет-видання, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні та інші лінії зв’язку. Всі ці засоби об’єднують однакові якості, які є притаманними для них, а саме [6, с. 1]:

1. Постійне звернення до масової аудиторії;

2. Вони є доступними більшості людей;

3. Корпоративний сенс діяльності та розповсюдження інформації

ЗМІ завдяки своїй діяльності висвітлюють різноманітні аспекти іміджу державного службовця, начинаючи від персоніфікованих портретів та у кінцевому результаті є подання інформації щодо результатів їх діяльності як і громадської, політичної так і особистого життя. З іншої сторони, ЗМІ активно контролюють їх діяльність на думку суспільства і у цьому аспекті вони є надійним засобом зворотного комунікації між суспільством та державними службовцями [10, с.140].

Окрім того, українські ЗМІ займаються формуванням громадської думки щодо державних службовців, вони ще й впливають на їх суспільний образ тобто імідж. Адже вони є одним з найважливіших суб’єктів формування іміджу державного службовця. Серед інших політичних і соціальних інститутів ЗМІ відрізняються збільшеним степенем впливу на створення аудиторії, так як використовують високо ефективні інструменти комунікації. Вони прямо чи опосередковано беруть участь у процесі всебічного процесу творення і трансляції іміджу людини, груп людей, організацій, націй, держав. Ця інформаційна діяльність, зв’язана із позиціонуванням державних службовців , на фоні присутності великої кількості присутності інших суб’єктів, стратегій , соціальних процесів та ін. є багатосторонньою. Тому виникає безліч протиріч в процесі формування та трансляції іміджу державних службовців в Україні.

ЗМІ має дві важливі характеристики впливу на формування іміджу об’єкта (державного службовця в Україні), а саме: ЗМІ займаються відбором новин та заміною їх важливості. Це здійснюється шляхом зміщення акценту на іншу подію, акцентування на негативі або, навпаки,висвітлення подій у спосіб, який має більш сприятливий характер, що, зі свого боку, дає можливість медіа формувати і актуальність інформаційних приводів, і привабливість іміджу певних об’єктів суспільно-політичного життя [9, с. 257]. Відповідно, особи та групи осіб, які створюють політичні, кримінальні й економічні прецеденти, мають більш сприятливий імідж у ЗМІ.

У сучасному інформаційному середовищі є тенденція використання засобів маніпуляції з метою поширення та нав’язування стереотипів та установок у суспільну свідомість, таким чином впливають на рішення та дії людей. Одною із характеристик сучасних технік маніпуляції, які здійснюються перш за все друкованими ЗМІ та через Інтернет, які формують імідж державних службовців і мають оціночний підтекст. Причому використання їх має за мету створити певний емоційний настрій і психологічні установки у цільової аудиторії.

Вплив ЗМІ на формування іміджу державних службовців забезпечує досить високий і сталий рівень довіри громадськості, про це свідчать неодноразово проведені соціологічні дослідження. Як приклад, за даними які подає Інституту соціології НАН України процесс зростання рівня довіри такий: у 1994 р. 2,71; 1995-му 2, 72; 1999-му 2, 67; 2006 р. 2, 91, при цьому за опублікованими результатами 10 березня 2011р агентством УНН цей відсоток зріс до 2,33 (46,4%). На сьогодні приблизно такий самий рівень довіри (оцінка проведина за пяти бальною шкалою). Як зазначає Інститут соціології НАН України більшим рівнем довіри володіє тільки церква [4].

Можна стверджувати, що за попередні роки довіра суспільства до ЗМІ знизилась, але незважаючи на це вона є високою – понад 46,4%. Адже люди шукають найбільш точні джерела інформації серед багатьох видів ЗМІ. Слідуючи із цього можна стверджувати, що ЗМІ мають значний вплив на формування масової свідомості, адже вони інформують про ту чи іншу подію. ЗМІ здійснюють своєрідний контроль та вплив на інформаційне наповнення повідомлення належно до певних інтересів та переконань, що поширюються цим ЗМІ. Таким чином ЗМІ є одним із основних засобів формування іміджу державних службовців в Україні. Тому є актуальним питання довіри громадськості до ЗМІ, адже гловним каналом для одержання актуальної інформації про державних службовців в Україні є ЗМІ.

Варто за уважити що ЗМІ не можуть не впливати на процес формування іміджу державних службовців в Україні через такі чиники:

– ЗМІ уособлюють собою фактично «четвертою владою» та мають досить велику довіру населення;

– ЗМІ являють собою так званого посередника між держслужбовцями та населенням;

– ЗМІ фактично через свої інформаційні повідомлення змушують державних службовців звернути увагу на свою поведінку, на манеру одягатися, культуру мовлення та інші важливі аспекти.

Окрім того, ЗМІ є одним із найдієвіших інструментів маніпуляції людською свідомість та нав’язування стереотипів, вони є основним джерелом отримання інформації та певним чином впливають на формування у суспільній свідомості певних стереотипів щодо діяльності державних службовців та від того наскільки правдива ця інформація залежить імідж. Тому із впевненістю можна стверджувати що ЗМІ мають досить великий вплив та роль у формуванні іміджу державних службовців в Україні.

Висновки. Виходячи із вище сказаного, можна стверджувати, що імідж державних службовців в Україні багато у чому залежить від того наскільки адекватно та віддано він виконує свої обов’язки, від особистісних якостей, манер поведінки, що в кінцевому випадку висвітлюється у різних ЗМІ. Імідж державних службовців в Україні за допомогою ЗМІ створюється шляхом нав’язування певних асоціацій щодо об’єкту іміджу, а це зумовлює відповідне ставлення (негативне, позитивне, нейтральне) до державного службовця. Тобто у процесі формування іміджу ЗМІ сприяють створенню уявлень про державного службовця та можуть звертати увагу людей на нього.

Список використаної літератури

 1. Україна. Закон. Про державну службу [Текст] : за станом на 16 грудня 1993р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. Вид во, 2012 р. – 273 с. – (Серія «Закони України»). – ISBN 978-966-611-632-4.

2. Акайомова, А Політичний імідж та основні його характеристики [Текст] / А. Акайомова // Політичний менеджмент. – 2009. № 5. – С. 29-35.

3. Гаміна, Т. С. Імідж особистості як засіб самореалізації [Текст] / Т. С. Гаміна, Т. Я. Довга // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2010. № 4. – С. 22-26.

4. Інститут соціології національної академії наук України. Банк соціологічних даних: Офіційний сайт [Електронний ресурс] / Інститут соціології національної академії наук України. – Режим доступу : http://i-soc.com.ua/ukr/index.php.

5. Лола, В.В. Громадська оцінка професійної діяльності персоналу публічної влади [Електронний ресурс] / В. В. Лола // Наукова періодика України (журнали та збірники наукових праць). – Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/e-journals/Patp/2010_1/10lvvppv.pdf.

6. Малінін, С. Монополізація та концентрація ЗМІ [Електронний ресурс] / С. Малінін. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1390. – Назва з екрана (28.11.2012).

7. Мельничук, Я. С. Імідж державних службовців [Текст] / Я. С. Мельничук // Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. – 2011. № 1. – С. 40-41.

8. Психологічні особливості управлінської діяльності державного службовця в сучасних умовах [Текст]: навч.-методич. посіб. / уклад.: С.М. Задорожна, Л. А. Чабак. – Чернігів: ЦППК, 2009. – 14 с.

9. Садовник, О. Модель іміджу українського спорту, сформована на основі інформаційних повідомлень засобів масової комунікації [Текст] / О. Садовник. – Вип. 9 : у 4-х т. – Л. : НВФ «Укр. технології», 2005. – Т. 3 – 464 с.

10. Сімеоніді, І.А. Формування іміджу державної служби [Текст] / І.А. Сімеоніді // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології : збірник праць. – Херсон, 2010. №1(2). С. 136 146.

11. Формування позитивного іміджу органів влади через підвищення якості надання адміністративних та соціальних послуг [Текст] : наук. розробка / авт. кол. : С. М. Серьогіна, В. В. Лола, І. І. Хожило та ін. ; за заг. ред. С. М. Серьогіна. – К. : НАДУ,2009. – 32 с.

12. Имидж политического лидера [Электронный ресурс]. – Режим доступу : http://www.mytests.ru/articles/294.html. – Название с экрана (20.12.2012).