Ключові слова: лексико-стилістичні засоби, хорор, саспенс.

This article overviews the features of the use of lexical-stylistic devices in the suspense formation on the example of Steven King’s and Howard Lovecraft’s works.

Keywords: lexical-stylistic devices, horror, suspense.

Стівен Кінг та Говард Лавкрафт мають неповторний стиль, який характеризується вдалим використанням багатьох лексико-стилістичних засобів. Саме лексико-стилістичні засоби наділяють жанр хорор рисами та особливостями, притаманними лише йому.

Для того, щоб доцільно використовувати ці тропи при формуванні потрібної атмосфери, важливо розуміти емоційний спектр, з яким автор збирається працювати, тобто чітко розуміти емоції, які письменник хоче викликати у читача.

Емоції являють собою психічні реакції, які оцінюють характер впливу на людину зовнішніх факторів і тим самим служать одним із головних механізмів регуляції її діяльності, спрямованої на освоєння дійсності. Як зазначає Г. Ф. Лавкрафт, «…найстарішою та найсильнішою емоцією людства є страх, а найстарішим і найсильнішим різновидом страху є страх невідомого» [1, с. 78].

Одним із ключових етапів більшості творів жанру хорор є саспенс. Мета саспенсу – створити у читача особливий тривожний стан. Саспенс потрібен для того, щоб читач не занудьгував, поки розвивається конфлікт. Одним із головних принципів створення саспенс є відтягування того моменту, коли відбудеться подія. Основу атмосфери саспенс у творах жанру хорор складає поєднання трьох містичних категорій: невідомість – страх – занепокоєне очікування. Саме примарність, ірраціональність та таємничість є ключовими елементами структури жанру.

Але основа будь-якого твору, що формує сюжет та наділяє його певними характеристиками та особливостями – це лексика, вжита відповідно до стилю. У творах жанру хорор лексика є важливішою за граматику. Наприклад, Стівен Кінг у романі «Кладовище домашніх тварин» навмисне написав «Pet Sematary», адже у романі йдеться про кладовище, яке організували діти для своїх покійних тварин і помилка у слові «Sematary» вказує на те, що надпис робили діти.

Під час дослідження матеріалів стосовно нашої теми, ми помітили, що чим більший твір жанру хорор, тим більше в ньому нейтральної лексики (neutral words). Це такі слова, як table, man, day, weather, to go, good, first, something, enough. Нейтральні слова утворюють лексичну основу всіх функціональних стилів. Будучи головним джерелом синонімії та багатозначності, нейтральні слова легко створюють нові значення і стилістичні варіанти.

Окрім нейтральної лексики, у словниках Кінга є два стилістично виражених шари словникового запасу: літературна лексика (literary vocabulary) та розмовна лексика (colloquial vocabulary). Літературна лексика включає книжкові слова (bookish words), терміни (terms), поетичні та архаїчні слова (poetic and archaic words), варваризми (barbarisms) та неологізми (neologisms). Розмовна лексика охоплює книжкові слова, жаргонізм, професіоналізм, діалектний, сленгові і вульгарні слова. При цьому, у творах Лавкрафта зустрічається лише літературна лексика. Це зумовлено особливостями епохи, адже Лавкрафт почав творити у 20-ті роки ХХ ст. в той час, як Кінг вважається письменником сучасності.

Наприклад: «The most merciful thing in the world, I think, is the inability of the human mind to correlate all its contents» [9], де слово «merciful» є архаїчним словом, яке вживалося в середньо англійській мові 11-15 століття. С. Кінг у своїх творах часто використовує сленгові слова, аби наблизити героїв максимально до пересічних людей. Наприклад, у романі «Крістін» : «Maybe she’s an old clunker, but I want her.» тут сленговим словом є «clunker», що в перекладі може означати «драндулет». У оповіданні «The Thing in the Moonlight» Лавкрафт створює поетичний образ з допомогою поетичних слів: «moon shedding a silver flood». Такі слова, як неологізми є прерогативою робіт С. Кінга: «Tia was roont, hence good for little else» – використовується автором у частині «Темна Вежа. Вовки Кальї» та дефініціює дітей, які постраждали від вовків, через що у них розвиваються ментальні вади. Також, особливістю лексики у творах Кінга є використання так званого «менського діалекту». Найчастіше вживаним є «ayuh», що вживають Янкі і що може означати «yes» та «is that so».

У творчості Лавкрафта переважальною є описова лексика, оскільки «стара школа», представником якої він був надавала перевагу таємничій загадковій атмосфері, яка поступово та зловісно підводила читача до думки, що щось лихе от-от станеться. Всі «лавкрафтівські» створіння є чимось аморфним, що служить лише формальністю для створення атмосфери жаху. Найжахливішою з рис істоти є її безформність, оскільки буть-яке зло втрачає свій вплив, якщо стає зрозумілим, тобто, «одягає» тілесну оболонку. Такий прийом зустрічаємо в тому ж оповіданні «Показання Рендольфа Картера»: «God! If you could see what I am seeing!». I could not answer. Speechless, I could only wait. Then came the frenzied tones again: «Carter, it’s terrible-monstrous-unbelievable!» […] “Warren, what is it? What is it?” […] “I can’t tell you, Carter! It’s too utterly beyond thought – I dare not tell you – no man could know it and live – Great God! I never dreamed of THIS!» [13]. Таке формулювання і є основою формування атмосфери саспенс, оскільки читач напружується, намагається збагнути та уявити істоту.

Такий же прийом можна зустріти у романі С. Кінга «Острів Дума». Однією з описаних сцен є сцена, де автор інтригує читача невизначеністю, навислої над героями, загрози: «What the [hell] is that thing?» Wireman whispered in my ear. «I don’t know», I said, and I was sobbing. Sobbing with fear. «Yes I do. I do know. Look out at the Gulf, Wireman». «I can’t. I don’t dare take my eyes off it». […] At one moment it was standing three steps inside the living room. At the next it was right in front of me. Its smell – rot and seaweed and dead fish turning to soup in the sun…» [3, c. 448]. У цьому прикладі бачимо атмосферу саспенс у чистому її вигляді, коли невідома загроза пробуджує у читача хвилювання та робить його частиною творчого процесу, адже читач сам уявляє це щось. Для посилення ефекту напруженості, Кінг використовує складні речення та градацію, аби все читалося як на одному подиху.

Експресія головного героя, який перебуває у загрозливому середовищі та відчуває страх, найчастіше виражаються із допомогою метафори. Метафора є найбільш використовуваним, добре відомим і серед лексичних стилістичних засобів. Метафоричні висловлювання мають високий рівень інформативності, що заважає автоматичному сприйняті тексту та залучає до роботи уяву читача. Наприклад: «I realized with fresh horror that new doors of perception were opening up inside.» [8, c. 87]. «A feeling of dumb and woolen horror had risen in my throat, woolen and choking» [6, c. 297]. «Icy fear gripped his heart» [6, c. 205]. «It’s fiendish work, Carter, and I doubt if any man without ironclad sensibilities could ever see it […] and I couldn’t drag a bundle of nerves like you down to probable death or madness» [13].

Часто, для більш драматичного та навіть поетичного ефекту, для більшої задіяності читача, письменники використовують такий вид метафори, як концептуальна метафора. У творчості Стівена Кінга та Говарда Лавкрафта зустрічається використання концептуальної метафори. Часто концептуалізуються такі поняття як «життя» (life) та «смерть» (death). Приклади концептуальних метафор у творах: «Her color was high and her eyes sparkled with life and vivacity» (The Dead Zone). «You owe me your life, Paul.» (Misery). Поняття «смерть» відображається за допомогою наступних концептуальних метафор: «I laughed and said that perhaps they had heard of the brain fever I suffered after my Sarah died» (Night Shift). «He wished he was dead» (Misery).

У свою чергу, у творах Лавкрафта концептуальна метафора зображає поняття «час», де час персоніфікується: «From the new-flooded lands it flowed again, uncovering death and decay; and from its ancient and immemorial bed it trickled loathsomely, uncovering nighted secrets of the years when Time was young and the gods unborn» (The Crawling Chaos).

Якщо метафора передбачає схожість між неживими та живими об’єктами, ми маємо справу з персоніфікацією. Загалом, персоніфікація є також одним з елементів при формуванні атмосфери саспенс, оскільки наділяє неживі предмети чи явища можливостями та якостями живого. Таким чином, формується образність, яка збагачує твір та оживляє атмосферу. Ідіотипи, які виникають при формуванні атмосфери саспенс з допомогою персоніфікації, неабияк впливають на читача: «There was now no land left but the desert, and still the fuming ocean ate and ate. All at once I thought even the pounding sea seemed afraid of something, afraid of dark gods…» [11]. «The field was dazzlingly bright, washed by sun from the spring sky […] but there was something spooky about it all the same – a brooding silence that was broken only by the wind.» [5, c. 177].

Інший лексичний стилістичний засіб – метонімія створюється різним семантичним процесом. У атмосфері саспенс метонімія часто дозволяє письменникам посилатися на складні поняття або великі групи людей єдиним словом. Це також допомагає створити швидкий уявний образ, використовуючи все, що викликає метонімія. Наприклад: «The whole second floor awaited» [3, c. 28]. «The aspect of the whole farm was shocking – greyish withered grass and leaves on the ground…» [10].

Саспенс часто залежить від ситуаційної іронії, яка виникає, коли одна ситуація змушує читачів очікувати певного результату, однак пізніше ситуація розвивається по-іншому, або повертає сюжет у новий, непередбачуваний напрямок. Наприклад, у романі «Мізері» відомий письменник Пол, через буревій, потрапляє в аварію далеко від міста, проте, поряд проїжджала жінка, яка його знаходить та привозить до себе додому і до всього, вона ще й виявляється його палкою шанувальницею. Здається краще і бути не може, але жінка дізнається, що Пол збирається написати нову книгу, у якій вб’є улюблену героїню своєї рятівниці. Ця новина буквально зводить з розуму. Ім’я жінки Енні і вона, використовуючи больовий шок, шантажує письменника і змушує його переписати книгу та оживити героїню. Енні тримає пола в заручниках, вдається до хитрощів різного типу та калічить Пола, аби той не міг рухати нічим окрім рук. За цей час Пол, майже знерухомлений у домі, повному пасток, намагається втекти кілька разів і кожен з них здається можливим, проте кожного нічого не виходило: «Thank you, God,’ he whispered. A bad moment followed – no, not a bad moment, an awful moment – when it seemed as if the wheelchair would not fit through the door. […] After that he fainted again.» [7, c. 41]. В цьому прикладі, також, можна побачи використання градації «а bad moment followed – no, not a bad moment, an awful moment», що допомагає створити у атмосфері саспенс елемент нагнітання, вказуючи на те, що все ще гірше, ніж здається насправді.  На відмінну від Кінга, Лавкрафт не використовує у своїх художніх роботах іронію.

Така ж сама ситуація у авторів і з таким засобом, як «пан» або гра слів – у Стівена Кінга зустрічається у вигляді жартів чи вульгарних висловлювань «It’s just that I was thinking you don’t ride in that truck of yours, you wear it» [4, c. 160], а у творах Говарда Лавкрафта такий засіб не є популярним.

Також, Стівен Кінг інколи використовує антономазію – це лексичні стилістичні засоби, засновані на взаємодії логічних та номінальних значень тих самих слів. Наприклад, у романі «Містер Мерседес» вже у самій назві використовується такий прийом. Це зумовлено тим, що у романі мова йде про психічнохворого вбивцю, який викравши автомобіль марки Мерседес навмисне врізався у натовп людей на Ринку Вакансій. Довгий час особа вбивці не була встановлена, тому він отримав прізвисько «Містер Мерседес»: «His last thought before he goes under is of how Mr. Mercedes’s poison-pen letter finished up. Mr. Mercedes wants him to commit suicide.» [2, c. 32]. В тому ж романі вживається ще такий тип антономазії: «Here was another Mr. Smiley in sunglasses.» [2, c. 23].

Отже, у творах Кінга та Лавкрафта використовується ряд лексико-стилістичних засобів, що формують неповторну атмосферу та мають експресивний вплив на читача. Атмосфера саспенс формується з допомогою метафори (часової, концептуальної), метонімії, персоніфікації. До цього, С. Кінг на відміну від Г. Лавкрафта, використовує іронію, пан та антономазію, але Лавкрафт часто використовує гіперболу.

Література:

1. Говард Ф. Лавкрафт. Поклик Ктулху // Журнал «Всесвіт», 2010. — № 5-6. — С. 135–161.

2. King S. 11.22.63 / Stephen King., 2011. – 849 p.

3. King S. Duma Key / Stephen King., 2008. – 688 p.

4. King S. Full Dark, No Stars / Stephen King., 2010. – 368 p.

5. King S. IT / Stephen King., 2016. – 1168 p.

6. King S. Langoliers / Stephen King., 2016. – 544 p.

7. King S. Misery / Stephen King., 2017. – 432 p.

8. King S. The Mist / Stephen King., 2007. – 230 p.

9. Lovecraft H. The Call of Cthulhu / Hovard Lovecraft., 1928. – 136 p.

10. Lovecraft H. The Colour out of Space / Hovard Lovecraft., 1927.

11. Lovecraft H. The Crawling Chaos / Hovard Lovecraft., 1997.

12. Lovecraft H. Dagon / Hovard Lovecraft., 1965.

13. Lovecraft H. The Statement of Randolph Carter / Hovard Lovecraft.

]]> https://naub.oa.edu.ua/osoblyvosti-vykorystannya-leksyko-st/feed/ 0 https://naub.oa.edu.ua/tehnika-pysma-ta-vyrazhalni-zasoby-u/ https://naub.oa.edu.ua/tehnika-pysma-ta-vyrazhalni-zasoby-u/#respond Wed, 10 May 2017 18:41:44 +0000 http://naub.oa.edu.ua/?p=22400 У цій статті розглянуто техніку письма, виражальні засоби та поетичність у творчості Стівена Кінга. Досліджено особливості лексичних одиниць та розглянуто використання та методи перекладу ненормативної лексики.

Ключові слова: творчість, переклад, лексика, виражальні засоби.

В этой статье рассмотрено технику написания, выразительные средства и поэтичность в творчестве Стивена Кинга. Исследовано особенность лексических единиц и рассмотрено использование и методы перевода ненормативной лексики.

Ключевые слова: творчество, перевод, лексика, выразительные средства 

In this article were reviewed the technic of writing, expressive means and poetry in the works of Stephen King, was studied the peculiarity of lexical unit and were considered the use and methods of translation of non-normative vocabulary.

Keywords: legacy, translation, vocabulary, expressive means.

Стівен Кінг сміливо і блискуче застосовує свій дар оповідача, відчуття мови і здатність знаходити епічне у повсякденному. Звичайно, для такого прогресу особистості цей чоловік перечитав і дослідив не мало робіт інших авторів. Його голову не покидали думки, що він так і не зможе написати чогось свого, чогось незабутнього, що могло б змінити хоча б когось в цьому світі. У 1966 – 1967 роках Кінг занурився з головою у розми Толкієнової уяви, але від написання своєї історії утримувався, інакше це був би неминучий повтор витворів Толкіна, aле амбіції і палке бажання керували майбутнім письменником більш за все. [6]

В інтерв’ю 1980 року Кінг зазначив, що відчув великий вплив Теодора Драйзера і Френка Норриса. Від них він вивчив, що навіть одна-єдина дія стає причиною для неабияких наслідків. На прикладі ще одного реаліста Шервуда Андерсона Кінг випрацював вміння конструювати характери героїв, задіювати в сюжеті одразу кілька базових точок – дитинство, стосунки з батьками, сексуальні проблеми. У Хемінгуея він запозичив фірмовий стиль короткого викладу речення і повтору ключових фраз. Також, не мало важливим є те, як надавати тону та емоційного забарвленням на папері. Наприклад, oдним з таких методів є виділення ключових фраз курсивом:

«Джібба – Джібба» – говорить вона.

«Я тобі віддячу» – говорить вона [3, 385с.].

Або « –  Білле, я мушу йти. Це…друже, це фантастично» [3, 406].

Так починає формуватись неповторний стиль автора. Один з авторських прийомів, які часто вважаються помилками, є географія та розташування неіснуючих містечок. Як читачі, так і критики називають Стівена неграмотним, а назви містечок неправильними. Нерідко звучать зауваження в бік Кінга, мовляв, частіше звертався б до довідників. Проте, цьому є пояснення. «Навіть більше, ніж тло мені потрібне було відчуття апокаліптичного простору…» – казав Кінг. [8] Незнання географії додавало картинам відчуття дивовижного зміщення у просторі.

З часом використання чужих цитат і явність впливу інших авторів стала менш помітною. Кінг вже з розумом підходив до подібних трюків. Кінг випрацював дієву схему побудови твору та класифікації страхів. Спочатку – «чистий» жах, за тим – відраза, а вже потім ефект несподіванки. Проте, ця схема не завжди оправдовує себе. Інколи потрібно змінити порядок пріоритетів. Новий страх створити не так вже і просто, але це не проблема, якщо добре володієш вже давно знаним. Тому, доробок жанру часто експлуатує хоча б один із популярних страхів. Це, як правило, боязнь темноти, павуків, висоти та мерців.

Зі зростанням кількості книг автора, зростала і його впевненість у собі, тепер він відчував повну владу над тим, що пише. Тому збільшилась кількість лайливих слів у його творах. Це також один з виражальних засобів письма автора. Ненормативна лексика (обсценна лексика, лихослів’я) – лексика-табу, яку сприймають як непристойну. [7] Така лексика у літературних творах має місце тільки тоді, коли сама творчість того чи іншого автора має цінність, в іншому випадку – це просто піар-хід для того, щоб заманити читача, покорити його своєю «унікальністю». Матеріалом для дослідження може стати будь яка книга Кінга, проте, найбільш насичений лайкою є роман «Історія Лізі» (Lіsey`s story).  «Amanda had been actіng nutty» / «Аменда вела себе як ідіотка». [2, с. 17] «You could easіly wrіte Manda off as just another gonzo-bonkіe old maіd» / «Ви легко могли б списати Менду як ще одну пришелепкувату стару діву». [2, c. 30] Або «That southern-frіed chіckenshіt coward» / «Цього спеченого на південному сонці паскудного боягуза». [2, c. 31] Цей прийом Кінг застосовує з метою висловлення негативного ставлення до того, що відбувається, що само собою спонукає читача до осмислення ситуації.

Проте, суть такого прийому полягає не лише у його використанні, але і у перекладі подібної лексики. Слід зазначити, що існує декілька підходів до методики перекладання ненормативної лексики. А.В. Федоров пропонує такі напрямки уникнення проблем при такому типі перекладу: загально-лексикологічні та граматичні питання перекладу. Цікаво, що переклад лайки повинен відповідати рівню оригіналу, тобто, переклад повинен відтворювати всю суть оригінальної ненормативної лексики. В. Н. Комісаров наводить дещо інший підхід до вирішення проблеми перекладу «особливої» лексики. Перевагою є те, що автор розглядає питання перекладознавства не лише у мовному аспекті, а й висуває теорії, пов’язані з комунікативною функцією і такий підхід можна застосовувати е лише до ненормативної лексики. Проте, найбільш вдалі методи З. Д. Львовська. Вона відносить теорію динамічної еквівалентності та теорію рівнів еквівалентності. Зважаючи на те, що ненормативна лексика має чіткий експресивно-емотивний характер, теорія динамічної еквівалентності видається досить вдалою для застосування її при перекладі текстів, які містять лайливі слова та вирази. Достатньо застосувати прості перекладацькі прийоми, наприклад, такі, як заміна. [1]

Щодо техніки виконання роботи, то тут в Стівена також є свої козирі. Він надає перевагу не повному опису, обґрунтовуючи це тим, що потрібно знати що описувати, а що залишити осторонь. Письменник не завалює читача купою непотрібних порівнянь та описів. Він дає читачеві почуття свободи та право вибору. Прочитавши книгу ви маєте повне уявлення про героїв та те, що відбувалось, але тільки після прочитання ви розумієте, що головні герої – це плід вашої уяви. Автор не нав’язує вам колір очей чи стиль одягу протагоністів – ви співпрацюєте з ним, створюючи унікальну для кожного картину.

Варто зазначити, що незважаючи на жорстокий характер літератури жанру хоррор, Кінг все ж зумів додати у свої твори поетичність. Так, одним з прикладів такого прийому є твір «The Long Run»: “Just go on dancing with me like this forever, Garraty. And I’ll never tire. We’ll scrape our shoe on the stars and hang upside dowm from the moon.” [9]

Величезне значення Кінг приділяв і побудові речень, абзаців, граматиці і стилю. Наприклад, правила присвійних прикметників – завжди додавайте s, навіть якщо іменник закінчується на s’, завжди треба писати Thomas’s bike і ніколи Thomas bike. Не забуває автор і про атрибуцію діалогів, фонетичну редукцію.

Кінг розуміє, що страх перед iнопланетним вторгненням чи ядерною вiйною таїть в собi страх бiльш глибокого рiвня, Фрейд називає джерелом цього страху «підсвідомість». Саме на це починає опиратись автор пiд час роботи, дослiджуючи поведiнку людей з точки зору психологiї. Кінг у своїх романах використовував наукові дані нейропсихології, і гіпотези ще не досліджених властивостей людського мозку.

Отже, творчість Стівена Кінга – це не лише розважальна література, але матеріал для роботи мовознавців. Роботи Стівена Кінга базуються не лише на описах жахливого, але й на глибокому психологізмі, біблійних мотивах при цьому автором використовується цікава лексика. Його твори сповнені не тільки кривавими картинами, але і часто забутими цитатами класиків. Він не просто користувач мови, він – дослідник, який розвиває її. Також, не мало важливим є те, що Стівен не просто подає нам набір слів, у його творах присутня стратегія. Така література виконує естетичну функцію, комунікативну та пізнавальну, дає можливість мислення та розвитку уяви та не просто сприймати прочитане, а аналізувати його. Стівен подає нам 48 літер, купу пунктуаційних знаків і сприяє всім умовам для створення нами власного, підходящого нам світу. Тому слід сказати, що творчість Стівена Кінга має неабиякий вплив сьогодні не тільки на тих, хто нею цікавиться, але і на подальший розвиток жанру, в якому він працює.

Література:

1. Американські сленгізми та їх еквіваленти в українській мові [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://knowledge.allbest.ru/languages/2c0a65635b3ad68a4c53b88521206dhtml.
2. Кінг С. Історія Лізі. // Кінг С. Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» – Харків – 2007. – 620 с.
3. Кінг С. Містер Мерседес / Стівен Кінг., 2014. – 544 с.
4. Кінг С. Острів Дума / Стівен Кінг. // Клуб сімейного дозвілля. – 2008. – С. 688.
5. Никитенко О. Рей Бредбері за робочим столом. [Електронний ресурс] / Олег Никитенко // “Всесвіт” – Режим доступу: http://www.ursr.org/vsesvіt/90/08/html/154.html.
6. Початок творчого шляху С.Кінга [Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу: http://www.kіngworks.ru/bіografіya-s-kіnga/nachalo-tvorcheskogo-putі-s-kіnga
7. Словник української мови [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://sum.in.ua/s/matjuk.
8. Тлеупова А. М. Художня своєрідність творів С.Кінг [Електронний ресурс] / А. М. Тлеупова. – 2012. – Режим доступу http://www.moluch.ru/conf/phil/archive/27/2295/.
9. King S. The Long Run [Електронний ресурс] / Stephen King – Режим доступу до ресурсу: http://www.onlinenovelsfree.com/reading/The-Long-Walk-2815/359058.