Ключові слова: місцеві бюджети, доходи місцевих бюджетів.

Аннотация. В статье рассмотрены теоретические аспекты формирования доходов местных бюджетов. Также определено значение местных налогов и сборов в формировании бюджета и проанализирована структура местных бюджетов в Украине.

 Ключевые слова: местные бюджеты, доходы местных бюджетов.

Annotation.  The article analyzes theoretical aspects of local budget revenues. Also analyzes the importance of local taxes and fees in budgeting and analyzed the structure of local budgets in Ukraine.

Keywords: local governments, local revenues

Постановка проблеми. Місцеві бюджети є одним із ключових джерел за допомогою якого задовольняються потреби  суспільства.  Більшість видатків які спрямовуються державою на соціальний розвиток, фінансуються з місцевих бюджетів. Саме тому доходи місцевих бюджетів є вирішальною ланкою регіонального розвитку.  Забезпеченість місцевих бюджетів фінансовими ресурсами, збільшує можливість місцевих органів влади задовольняти потреби населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування доходів місцевих бюджетів перебувають в центрі уваги багатьох науковців, зокрема О. Д. Василика, Л. А. Дробозіної, О. П. Кириленко В. М. Опаріна, О. Р. Романенка, , та ін. Рівень дослідження даної теми показує, що окремі аспекти формування доходів місцевих бюджетів до цих пір залишаються невирішеними. Тому є потреба в подальшому вивченні проблеми формування доходів місцевих бюджетів.

Метою статті є аналіз складу та структури у формуванні доходів місцевих бюджетів,  визначення недоліків  та обґрунтування напрямів зміцнення ресурсної бази органів місцевого самоврядування

Виклад основного матеріалу.

Доходи місцевих бюджетів – це фінансові ресурси органів місцевої влади, що використовуються для забезпечення розвитку певного регіону та які повинні відповідати обсягам повноважень, встановленим законодавством [1].

Доходи, які надходять до місцевих бюджетів, є дуже різноманітними. Тому для їх класифікації використовують  безліч критеріїв. Так автором подано багатокритеріальну класифікацію доходів місцевого бюджету, що наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Класифікація доходів місцевого бюджету [3]

Як бачимо існує велика кількість критеріїв згідно яких аналізуються доходи місцевих бюджетів. Проте, на наш погляд, згідно звітності, доцільно перш за все проаналізувати рівень надходжень до місцевих бюджетів в Україні за 2010-2012 роки  за критерієм способу зарахування (табл.2).

Таблиця 2

Динаміка складу та структури  доходів місцевих бюджетів в в Україні за 2010-2012 роки (без урахування  міжбюджетних трансфертів)

За даними Державного казначейства України, до  загального та спеціального фондів місцевих бюджетів (без урахуванням міжбюджетних трансфертів) за 2012 рік надійшло 225,3 млрд.грн, що на 24,1% , або на 43,7 млрд. більше за показник попереднього року.

За даними таблиці можемо спостерігати тенденцію поступового збільшення частки доходів зарахованих до спеціального фонду (у 2010 році даний показник становив 16,0%, проте вже у 2012 – 19,4% по відношенню до усіх доходів). Дане зростання зумовлене зарахуванням єдиного податку до спеціального фонду та власних надходжень бюджетних установ.

Незважаючи на зростання доходів загального фонду, у структурі всіх надходжень їх частка поступово зменшується (від 84,0% у 2010 році до 80,6% у 2012 році). Збільшення доходів загального фонду зумовлене зростанням надходжень від податку з доходів фізичних осіб.

Також проаналізувавши динаміку складу доходів місцевих бюджетів за січень-червень 2013 року, можемо стверджувати про продовження тенденції зростання доходів спеціального фонду (на 25,9% по відношенню до періоду січень-червень 2012 року).

Щодо доходів загального фонду державного та місцевих бюджетів у доходах зведеного фонду, то можна стверджувати що їхня частка залишається невеликою (рис.1).

Рис.1. Частка доходів загального фонду у доходах зведеного фонду в Україні , за 2010-2012рр.

Натомість частка доходів спеціального фонду у доходах зведеного бюджету є більшою (рис.2).

Рис.2. Частка доходів спеціального фонду у доходах зведеного фонду в Україні , за 2010-2012рр.

Наступним критерієм аналізу доходів місцевих бюджетів є їх розмежування відповідно до бюджетної класифікації. Щодо структури доходів місцевих бюджетів, то можна стверджувати що спостерігається збільшення частки податкових надходжень (рис.3).

Рис.3. Структура доходів місцевих бюджетів в Україні за 2010-2012рр.

Податкові надходження  у 2012 році склали 85,2% доходів місцевих бюджетів. Їх обсяг становив 85,9млрд.грн., що на 17,%% більше, ніж аналогічний показник 2011 року. Відмічається зменшення частки податку з доходів фізичних осіб на 1,9 в.п. Водночас частка місцевих податків і зборів зросла на 2,5 в.п., що в основному повязано із зарахуванням до їх складу єдиного податку, відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України.

Податок на доходи фізичних осіб продовжує зберігати позицію найвагомішого за обсягом джерела дохідної частини місцевих бюджетів хоча і спостерігається деяке зниження частки цього податку у доходах місцевих бюджетів. Надходження цього податку склали 61,1 млрд.грн., що майже на 13,0% більше за відповідний показник минулого року.

Другим за обсягом джерелом надходжень доходів до місцевих бюджетів є плата за землю. З цього джерела у 2012 році надійшло 12,6 млрд.грн., що на 17,6% більше за 2011 рік. Це пояснюється тим, що ставки орендної плати не переглядаються у бік підвищення, водночас ставки земельного податку є фіксованими. Відтак, за цієї схеми оподаткування землі можна прогнозувати подальше збільшення обсягів надходжень орендної плати на фоні значно більш повільного зростання власне земельного податку

До місцевих бюджетів від місцевих податків і зборів за 2012 рік надійшло 5,5млрд.грн., що майже у 2,2 раза більше аналогічного показника 2011 року. Їх частка у структурі доходів місцевих бюджетів зросла і склала 5,4%.

Суттєве зростання надходжень від місцевих податків і зборів повязано з прийняттям Податкового кодексу України та зумовленими цим змінам у їх структурі. Так, незважаючи на скорочення кількості місцевих податків і зборів з 14 до 5, зарахування до їх складу єдиного податку забезпечило суттєве збільшення обсягу надходжень.

Також, частина місцевих податків зараховується до спеціального фонду місцевих бюджетів.

Введення екологічного податку, стало причиною надходжень до місцевих бюджетів 1,6млрд.грн., що становить 1,5% у загальній частці доходів.Обсяг неподаткових надходжень місцевих бюджетів склав майже 12,6 млрд.грн, що на 17,9% більше ніж у 2011 році. Найбільшу частку у структурі неподаткових надходжень займають власні надходження бюджетних установ.

Щодо доходів від операцій з капіталом то їхня сума у 2012 році становила 1,7 млрд.грн.,  що менше 2011 року на 4,1%. Основною причиною такого скорочення доходів стало, зокрема, зменшення надходжень коштів від відчуження майна.

Відповідно до природи походження доходів, надходження поділяються на власні та закріплені. Власні доходи – вони формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади і згідно з його рішенням. Закріплені доходи – це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Проаналізуємо динаміку власних та закріплених доходів місцевих бюджетів в Україні за 2010-2012 роки (табл. 3).

Таблиця 3

Динаміка власних та закріплених доходів місцевих бюджетів в Україні за 2010-2012 роки

За даними таблиці 3 можемо зробити висновок ро зростання як власних, так і закріплених доходів місцевих бюджетів. Проте закріплені доходи зростають швидшими темпами ніж власні. Отже, оскільки в Україні основними джерелами наповнення доходної бази місцевих бюджетів є закріплені доходи та офіційні трансферти, то місцевим органам влади необхідно впливати на розвиток бази надходжень закріплених доходів і збільшення частки власних доходів.  Виходячи із цього, основними напрямами зміцнення доходної бази місцевих бюджетів є:

– підтримка підприємств, що створюють нові робочі місця й збільшують фонд

оплати праці;

– збільшення можливості впливу органів місцевого самоврядування на наповнюваність місцевих бюджетів;

– збільшення доходів від місцевого господарства, забезпечення прибутковості

комунальних підприємств. Висновки. Основним джерелом зростання доходів місцевих бюджетів в Україні залишається податок на доходи фізичних осіб. Основною умовою для збільшення даного показника, з урахуванням соціально-економічного становища в країні є збільшення заробітної плати,  ліквідація тінізації доходів.

Невеликий відсоток доходів від плати за землю зумовлений заниженою грошовою оцінкою вартості земель. Як вирішення даної проблеми необхідно  регулярно проводити індексацію грошової оцінки .

Важливим напрямом розв’язання проблем фінансового забезпечення місцевих бюджетів є посилення зв’язку між соціально-економічним і бюджетним плануванням адміністративно-територіальних одиниць. На розрахунок доходів місцевих бюджетів практично не впливає соціально-економічна ситуація на території місцевого самоврядування та виконання програм розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI  [Електронний ресурс] :. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=2542-14.
2. Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за січень-червень 2011-2013 роки. [Електронний ресурс] :. – Режим доступу http://www.ibser.org.ua.
3.  Макогон В. Методологічні аспекти формування доходів місцевих бюджетів [Електронний ресурс] / В. Макогон. – Режим доступу :

http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vknteu/2009_4/12.pdf. – 19.04.2013. –

 Ключові слова: державний фінансовий контроль, зарубіжний досвід, напрями адаптації.

В статье определена сущность финансового контроля в Украине и зарубежных странах, выделены особенности осуществления государственного финансового контроля в зарубежных странах, и обоснованы направления адаптации опыта зарубежных стран в сфере государственного финансового контроля в национальной среды.

Ключевые слова: государственный финансовый контроль, зарубежный опыт, направления адаптации.

The article explains the purpose of financial control in Ukraine and foreign countries, features of the state financial control in foreign countries, and adaptation of foreign experience in persistence.

Key words: state financial control, international experience, areas of adaptation

 Кoнтрoль є невід’ємнoю складoвoю частинoю управління націoнальним гoспoдарствoм і йoгo oкремими ланками.

У сьогоднішньому світі фінансовий контроль є досить актуальним поняттям, адже дає змогу впливати на усі економічня явища та процеси.

Але незважаючи на це, навіть зараз, існують розбіжності щoдo визначення екoнoмічнoгo змісту та рoлі фінансoвoгo кoнтрoлю, зoкрема в Україні.

Фінансовий контроль, є тим рушієм, завдяки якому забезпечується сталий розвиток країни, законопорядок та ефективне керування державними фінансовими ресурсами.

Прoблеми фінансoвoгo кoнтрoлю дoсліджували українські наукoвці, серед яких неoбхідно згадати: І.В. Басанцова, В.М. Карпова, Л.А. Савченко, І.Б. Стефанюка, В.О. Шевчука, С.В. Бєльчика, М.В. Бариніна-Закірова, Т.В. Кальченка, В.К. Симоненка. Фінансовий контроль і класифікацію органів фінансового контролю у практиці інших держав світу та їх функції досліджувала І.М. Іванова. Слід зазначити, що проблемою вивчення зарубіжного досвіду фінансового контролю взагалі та державного фінансового контролю зокрема займаются вчені: В. Ш. Алієва, Г. В. Даценко, Л. В. Дікань,  Г. І. Дорош .

Метою дослідження є визначення поняття «фінансовий контроль», розроблення та oбґрунтування напрямів адаптації зарубіжнoгo дoсвіду здійснення державнoгo фінансoвoгo кoнтрoлю дo націoнальнoгo середoвища.

Безліч процесів у сучасній економіці не можуть відбуватись без важливoгo складника державнoгo управління, як фінансoвий кoнтрoль.

Державний фінансoвий кoнтрoль – це складoва ефективного управління екoнoмічними oб’єктами та прoцесами, щo пoлягає у контролі за законністю, доцільністю, повнотою, своєчасністю та цільовим призначенням і використанням державних фінансових ресурсів.

Держаний фінансoвий кoнтрoль здійснюють Верхoвна Рада, Кабінет Міністрів, Націoнальний банк, Міністерствo фінансів, Фoнд державнoгo майна, Рахункoва палата, Державна пoдаткoва служба та інші державні oргани згіднo з чинним закoнoдавствoм. Дo oрганів внутрішньoгo фінансoвoгo кoнтрoлю належать: Державна кoнтрoльнo-ревізійна служба України (ДКРСУ) та oргани внутрішньoгo відoмчoгo кoнтрoлю – кoнтрoльнo-ревізійні підрoзділи міністерств та інших центральних oрганів викoнавчoї влади[1].

Базовим дoкументoм у сфері державнoгo фінансoвoгo кoнтрoлю закордоном, є Декларація прo керівні принципи фінансoвoгo кoнтрoлю. [3; 4]

Вона являє сoбoю дoкумент, щo врахoвує різні системи фінансoвoгo кoнтрoлю, різне рoзуміння місця фінансoвoгo контролю в системі державних функцій і гілoк влади, а такoж різні рівні рoзвитку, яких фінансoвий кoнтрoль досяг в oкремих регіoнах.

Проте в Українському законодавстві існує безліч окремих законів і нoрмативнo-правoвих актів які окреслюють повноваження лише для певних категорій суб’єктів державнoгo фінансoвoгo контролю. [6]  На нашу думку це є показником неефективної політики у сфері державного контролю.

Ще однією відмінністю України відкраїн Європейського союзу є те, що у зарубіжних країнах присутня відповідальність керівників органів державного сектору перед парламентом і громадськістю за стан системи контролю.

В Україні ж, на противагу цьому, відповідальність покладається на керівників відповідних суб’єктів фінансового контролю. [2]

У деяких країнах створено спеціальні органи, які контролюють не лише певні фінансові питання, а, по суті, всю роботу державного апарату.

В Японії, наприклад, таку функцію виконує управління адміністративного контролю при канцелярії прем’єр-міністра. У його завдання входить підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи і структури державного управління, зміцнення службової дисципліни державних чиновників, боротьби з корупцією, бюрократизмом, розробка проблем окремих верств населення, для розв’язання яких потрібна взаємодія кількох відомств. [7].

Державний фінансовий контроль в Україні здійснюється органами однієї системи, які перебувають в адміністративній підпорядкованості, та вирішують певну сферу питань. [5].

Таким чином, основні особливості здійснення фінансового контролю у зарубіжних країнах  можна узагальнити  так :

1)    Дотримання норм єдиного міжнародного нормативного документа у сфері Державного фінансового контролю.

2)    Пересування відповідальності за скоєння економічних злочинів з окремих посадових осіб на керівників.

3)    Функціонування спеціальних органів, які контролюють всю роботу державного апарату, питання.

Найефективнішим для України, на нашу думку, може бути впровадження таких особливостей, як:

• створення єдиного нормативного документа;

• делегування відповідальності на один керівний державний орган.

Отже, на основі вищезазначеного матеріалу, можна зробити висновок що система фінансового контролю закордоном має ряд переваг, у порівнянні з Україною. Перейняття деяких особливостей зарубіжних країн, на нашу думку, дасть Україні змогу покращити діяльність суб’єктів фінансового контролю.

Література:

1. Алієва В. Ш. Роль рахункової палати Туреччини в бюджетному процесі // Фінанси України. – 2001. – № 6. – С. 68–71.

2. Даценко Г. В., Шпильова Д. В., Синиченко К. Г. Здійснення державного фінансового контролю в зарубіжних країнах // http://www.rusnauka.com/11_EISN_2010/Economics/64441.doc.htm.

3. Дікань Л. В. Система фінансового контролю в Україні: сучасний стан організації та перспективи розвитку: Монографія / Л. В. Дікань, Ю. О. Голуб, Н. В. Синюгіна, Н. М. Шульга, Т. В. Мултанівська,Т. С. Воінова; За заг. ред. канд. екон. наук, проф. Л. В. Дікань. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2010. – 96 с.

4. Дікань Л. В. Фінансовий контроль: теорія та методологія: Монографія / Л. В. Дікань, Ю. О. Голуб,Н. В. Синюгіна. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. – 92 с.

5. Дорош Н. І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // ФінансиУкраїни. – 1998. – № 1. – С. 47–55.

6. Дрозд І. К. Єдність зовнішнього та внутрішнього контролю в системі фінансово-економічного контролю // Фінанси України. – 2006. – № 3. – С. 135–140.

7. Карпов Е. С. Организационно-правовые основы государственного финансового контроля в зарубежных странах // Вестник Владимирского юридического института. – 2007. – № 3. – C. 216.