This article explores financial aspects of formation and use of company`s property on the example of operating Ukrainian chemical industry companies. The concept of companies property and Principles of its formation are defined. There are problems are found in the formation and use of company`s property due to assessing structure of assets and sources of their formation, financial stability, liquidity and some methods are proposed to solve the problems.
Key words: property, assets, principles of asset formation, models of asset financing, financial stability, liquidity. turnover, profitability.

Постановка проблеми. В умовах обмеженості ресурсів та постійно зростаючої конкуренції підприємства мають вживати відповідні заходи, які б забезпечували їм можливості нормального функціонування, отримання прибутку та розвитку в динамічному середовищі. Проблеми ефективного формування та використання ресурсів стають першочерговими. Дослідження принципів формування майна підприємства, визначення найоптимальніших шляхів його використання та вивчення його структури спричинено необхідністю підприємства оцінювати якою економічною базою воно володіє і чи наявні ресурси здатні забезпечити розширення діяльності та подальший розвиток конкретного суб’єкта господарювання.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості формування майна підприємства вивчалися вітчизняними науковцями, такими як І.О. Бланк [1], C.В. Мочерний [2], Г.О. Партин [3], М.М. Шеремета [4] та багатьма іншими. Проте практичні аспекти формування та використання майна потребують більш детального дослідження для пристосування до застосування на конкретних підприємствах.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямів покращення формування та використання майна підприємства. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: визначення поняття майна підприємства та принципів його формування; аналіз формування та використання майна на прикладі конкретних підприємств; виявлення проблем та помилок у формуванні та використанні майна цих підприємств.
Виклад основного матеріалу. Майно підприємства часто утотожнюють з активами. Згідно з НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», активи – ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому [1].
Відтак до складу майна підприємства належать основні засоби підприємства, нематеріальні активи, незавершене будівництво, запаси, цінні папери, грошові кошти, дебіторська заборгованість. Вужчий підхід передбачає включення до складу майна підприємства довгострокових активів і запасів підприємства чи тільки обсягів його довгострокових активів [3, 297].
Отже, майно – це активи підприємства, це його економічні ресурси [4, 296]. Основною метою формування майна підприємства є виявлення і задоволення потреби в окремих видах активів для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їхнього складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності. З урахуванням цієї мети, процес формування активів створюваного підприємства будується на основі наступних принципів:
1. Урахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності і форм її диверсифікації, формування активів підприємства при його створенні підлягає в першу чергу задачам розвитку його операційної діяльності.
2. Забезпечення відповідності обсягу і структури активів, що формуються, до обсягу, структури виробництва і збуту продукції.
3. Забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності. Така оптимізація складу активів підприємства спрямована, з одного боку, на забезпечення майбутнього повного корисного використання окремих їх видів, а з іншого боку, – на підвищення сукупної потенційної їх спроможності генерувати операційний прибуток.
4. Забезпечення умов прискорення обороту активів у процесі їхнього використання. Необхідність реалізації даного принципу пов’язана з тим, що прискорення обороту активів прямо і непрямо впливає на розмір операційного прибутку підприємства.
5. Вибір найбільш прогресивних видів активів з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства. У процесі їх конкретного вибору слід за інших рівних умов враховувати їх перспективність, багатофункціональність, спроможність генерувати прибуток у різноманітних господарських ситуаціях і, відповідно, підвищувати ринкову вартість підприємства [2].
На основі різних типів співвідношень джерел фінансування виділяють наступні моделі фінансування активів: ідеальна, агресивна, консервативна та компромісна, які відрізняються одна від одної ступенем ліквідності та фінансової стійкості. Тож дослідимо, які моделі фінансування притаманні для ПАТ «Львівський хімічний завод», ПАТ «Азот» та ПАТ «Дніпроазот».
Згідно з рисунком 1, ПАТ «Львівський хімічний завод» протягом останніх трьох років використовував таку політику фінансування активів, яка є найбільш близькою до помірної. Довгострокові пасиви повністю покривали необоротні активи підприємства і частину оборотних, при тому частка оборотних активів у структурі ПАТ «Львівський хімічний завод» становила 27-32 %. Економічна рентабельність активів, ризик неплатоспроможності і період оборотних коштів підприємства при застосуванні помірної моделі фінансування активів знаходяться на середніх рівнях (рис. 1).

Рис. 1. Модель фінансування активів ПАТ «Львівський хімічний завод» у 2011-2013 роках, тис. грн

У зв`язку із незначною кількістю власного капіталу, порівняно із сумами зобов’язань, та внаслідок збиткової діяльності і нестачі власного капіталу, ПАТ «Азот» за 2011-2013 роки повністю перейшло на боргове фінансування (рис. 2).

Рис. 2. Модель фінансування активів ПАТ «Азот» у 2011-2013 роках, тис. грн

Зміна структури пасиву ПАТ «Азот» свідчить про втрату фінансової стійкості підприємства, що становить значну загрозу його функціонуванню.
У 2011 році на ПАТ «Дніпроазот» використовувалась ідеальна модель фінансування активів, а у наступних роках вона стала більш подібною до агресивної. З позиції ліквідності ці моделі є найбільш ризикованими (рис. 3).

Рис. 3. Модель фінансування активів ПАТ «Дніпроазот» у 2011-2013 роках, тис. грн

Також співвідношення власного та позикового капіталу, як джерел формування оборотних та необоротних активів підприємства, визначає рівень його фінансової стійкості. За результатами оцінки абсолютних показників фінансової стійкості ПАТ «ЛХЗ», ПАТ «Азот» та ПАТ «Дніпроазот» у 2011-2013 роках складено таблицю 1.

Таблиця 1
Фінансовий стан ПАТ «Львівський хімічний завод», ПАТ «Азот» та ПАТ «Дніпроазот» у 2011-2013 роках

Таким чином, найбільш фінансово стійким у 2013 році є ПАТ «Львівський хімічний завод», а найменш стійким – ПАТ «Азот».

Ліквідність підприємства залежить від наявності у нього достаніх ресурсів для вчасних та повних розрахунків за зобов`язаннями. Найвищі значення коефіцієнтів ліквідності спостерігаються на ПАТ «Львівський хімічний завод», а найнижчі – на ПАТ «Азот» (табл. 2).

Таблиця 2
Динаміка основних показників ліквідності ПАТ «Львівський хімічний завод», ПАТ «Азот» та ПАТ «Дніпроазот» у 2011-2013 роках

Жоден показник ліквідності ПАТ «Азот» протягом 2011-2013 років не досяг рекомендованих значень, оскільки у підприємства недостатньо ліквідних поточних активів для погашення боргів. У ПАТ «Дніпроазот» та ПАТ «ЛХЗ» достатньо поточних активів для проведення розрахунків за поточними зобов’язаннями. Проте частка боргів, які ці підприємства можуть погасити негайно є досить малою – лише 0,02 у 2013 році.
Таким чином, жодне з досліджуваних підприємств не досягає рекомендованого значення коефіцієнта абсолютної ліквідності, оскільки вони не володіють грошовими коштами в достатній мірі для негайного покриття 20 % поточних зобов`язань, що несе загрозу для платоспроможності та ліквідності підприємств.

Таблиця 3
Динаміка основних показників ефективності використання майна ПАТ «Львівський хімічний завод», ПАТ «Азот» та ПАТ «Дніпроазот» у 2011-2013 роках

Цикл виробництва, судячи із коефіцієнта оборотності активів, з року в рік пришвидшувався у ПАТ “Львівський хімічний завод» та ПАТ «Дніпроазот», що мало б принести відповідний ефект у вигляді зростання прибутку. Отже, така зміна є позитивною. Оборотність оборотних засобів зменшувалась на ПАТ «ЛХЗ» та ПАТ «Азот», коли на ПАТ «Дніпроазот» спостерігалась позитивна тенденція до зростання цього показника протягом 2012-2013 років. Спільним для всіх підприємств є уповільнення оборотності дебіторської заборгованості.
Рентабельність ПАТ «Львівський хімічний завод» зменшувалась протягом досліджуваного періоду і у 2013 році була досить низькою – лише 3 %. ПАТ «Дніпроазот» характеризується ще нижчим рівнем рентабельності – 0,06 % у 2013 році, а ПАТ «Азот» систематично зазнає значних збитків, які у 2013 році становили 25 % від всіх активів підприємства.
Висновки. Правильний підхід до формування та використання майна забезпечує підприємству достатній рівень фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, оборотності та рентабельності. Проте судячи із структури джерел фінансування ПАТ «Азот» та ПАТ «Дніпроазот», ці підприємства занадто покладаються на позиковий капітал при фінансуванні активів, через що знижується їх фінансова стійкість. Тож цим підприємствам варто збільшити частку власного капіталу у структурі пасиву, що дозволить підняти рівень фінансової стійкості і стати більш незалежними від зовнішніх джерел фінансування. Також для всіх досліджуваних підприємств є характерна невідповідність показників ліквідності встановленим нормативам, а у найскладнішому становищі знаходиться ПАТ «Азот», яке протягом останніх років зазнавало значних збитків, що повністю поглинули власний капітал підприємства у 2013 році. Отже, на ПАТ «Азот» необхідно вживати заходи для підвищення прибутковості та рентабельності, з метою відновлення нормальної структури пасиву, відповідного рівня фінансової стійкості та ліквідності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Наказ МФУ «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1» «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 07.02.2013 р. № 73 [Електронний ресурс]. Режим доступу: – http://www.minfin.gow.ua/
2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента : в 2-х т. Т. 1 / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 1999. – 592 с.
3. Партин Г.О. Економічна сутність майнового потенціалу підприємства /Г.О. Партин, С.Я. Фаріон // Науковий журнал «Бізнес інформ». – 2013. – №6 (145). – С.296-301.
4. Шеремета М. М. Майно підприємства: сутність, класифікація та принципи його формування / М.М. Шеремета // Економічний аналіз : зб. наук. праць каф. екон. аналізу Терноп. нац. екон. ун-ту. – Тернопіль, 2008. – Вип. 2. – С. 295-298.

Постановка проблеми. Для кожного суб’єкта господарювання важливим є постійний контроль за його фінансовим станом та розвитком, що сприяє ухваленню ефективних управлінських рішень. Останні мають опиратися на реальні показники функціонування підприємства, особливо на ті, що характеризують його ділову активність.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ділова активність досліджується у працях таких учених як Р. О. Костирко, М. Денисенко, В. Шкардун, Н. Ковпак,
М. Д. Білик, О. В. Павловська, Д. А. Аакер, Е. Дж. Долан, А. Д. Шеремет, В. В. Ковальов, Г. В. Савицька, Л. О. Коваленко, О. О. Заікіна, В. О. Мец та ін.. Проте, методика оцінки ділової активності підприємств все ще залишається нечітко визначеною.
Мета і завдання дослідження. Метою статті є визначення поняття ділової активності підприємства та пошук шляхів її покращення на прикладі реально функціонуючого підприємства.
Виклад основного матеріалу. Термін “ділова активність” почав використовуватися у вітчизняній обліково-аналітичній літературі порівняно недавно у зв’язку з впровадженням широко відомих у різних країнах світу методик аналізу фінансової звітності на основі системи аналітичних коефіцієнтів. Безумовно, трактування даного терміна може бути різним. У широкому розумінні ділова активність означає весь спектр зусиль, спрямованих на просування фірми на ринках продукції, праці, капіталу. У контексті аналізу фінансово-господарської діяльності цей термін розуміють вужче – як поточна виробнича й комерційна діяльність підприємства. У цьому випадку словосполучення “ділова активність” являє собою, можливо, не цілком вдалий переклад англомовного терміна “business activity”, який якраз і характеризує відповідну групу коефіцієнтів з системи показників оцінки фінансового стану суб’єктів підприємницької діяльності [7].
За Коваленко Л. О. ділова активність підприємства – це комплексна характеристика, яка втілює різні аспекти діяльності підприємства і визначається такими критеріями, як місце підприємства на ринку,репутація, інноваційно-інвестиційна діяльність, конкурентоспроможність [8, c. 382].
Заікіна О. О. визначає дану категорію як весь спектр зусиль, спрямованих на просування підприємства на ринках продукції, праці, капіталу [5, c. 144-148]. Шеремет О. О. дає схоже визначення.
Мец В. О. характеризує ділову активність як зусилля, які підприємство докладає для виходу на ринок продукції, праці, капіталу [9, c. 210-216].
Ділова активність підприємства оцінюється сукупністю кількісних і якісних параметрів (зростання економічного потенціалу підприємств, обсяги поставок на експорт, імідж підприємства, його соціальна і природоохоронна активність) [3, c. 63].
На сьогоднішній день ділова активність розглядається з трьох позицій: індивідуума; підприємства (мікрорівень); країни (макрорівень).
На рівні підприємства ділова активність найчастіше розглядається як результативність роботи підприємства щодо величини авансованих ресурсів або величини їх споживання в процесі виробництва [2, с.38].
В зв’язку з тим, що ділова активність виникла в ринкову епоху, то вона передбачає оцінку ринкової ситуації, яка характеризується обсягом виробництва, інвестицій, кількістю і розміром угод, станом портфелю замовлень, динамікою зайнятості, цін, завантаження виробничих потужностей, що в кінцевому підсумку у фінансовому аспекті проявляється, передусім, у швидкості обороту його засобів [8, с. 321].
Ділова активність відображає рівень ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів і в той же час характеризує якість управління, а також можливості потенційного розвитку підприємства.
Оскільки результати аналізу ділової активності є підґрунтям і вагомою складовою у розробці заходів щодо забезпечення результативності суб’єкта господарювання, доцільно при оцінюванні його стану виділити рівні ділової активності та притаманні їм виробничо-господарські ситуації, які зумовлюють певні результати фінансово-господарської діяльності підприємства.
В умовах нестабільної економіки рівень ділової активності можна кваліфікувати як:
1) високий (достатній);
2) середній (задовільний);
3) низький (незадовільний).
Слід зазначити, що кожному рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв’язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.
Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб’єкта господарювання, за яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.
Проблемна ситуація існує на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, за яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.
Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та загрожують підприємству банкрутством.
Визначення проблемної, а тим більше кризової, ситуації при оцінці стану ділової активності зумовлює необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності шляхом прийняття оперативних управлінських рішень [1].
Ділова активність оцінюється системою показників (коефіцієнтів), які характеризують найважливіші сторони діяльності підприємства.
Досліджуючи динаміку абсолютних показників, необхідно виявити, на скільки вона відповідає їх оптимальному співвідношенню, яке дістало назву “золоте правило економіки підприємства”:

Трп >Трв >Тра >100%,                                                        (1)

де Трп , Трв , Тра — темп зростання відповідно прибутку, виручки від реалізації, активів.

Перше співвідношення показує, що випередження темпу зростання прибутку в порівнянні з темпом зростання обсягу реалізації свідчить про зниження собівартості продукції, як основного чинника збільшення прибутку.
Якщо темпи зростання прибутку і обсягу продажів більші темпів зростання активів, то це свідчить про ефективність використання останніх [4].
Для початку проведемо оцінку абсолютних показників ділової активності АТ «Львівський хімічний завод» (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка абсолютних показників ділової активності АТ «Львівський хімічний завод» за 2010-2012 роки

Виходячи з даних таблиці 1, очевидно, що найшвидшими темпами зростає виручка від реалізації, а саме в 1,17 раза щороку. В такому випадку співвідношення даних показників буде виглядати так:
– у 2010-2011 роках: Трп(1,15) < Трв(1,17) >Тра(1,13);
– у 2011-2012 роках: Трп(0,9) < Трв(1,17) >Тра(0,99).
Таким чином співвідношення прибутку, виручки від реалізації та активів досліджуваного підприємства не можна вважати оптимальним, оскільки воно не відповідає «золотому правилу економіки». Нижчі темпи зростання прибутку порівняно з темпами зростання виручки від реалізації свідчать про збільшення собівартості продукції. Крім того, у 2011-2012 роках ситуація погіршується, оскільки обсяги прибутків АТ «Львівський хімічний завод» зменшуються порівняно з попереднім роком на 256 тис. грн. чи 10%, а темп росту прибутку стає меншим за темп росту активів, що може сигналізувати про неефективне використання останніх.
Як відомо, ефективність використання фінансових ресурсів, насамперед, пов’язують з їх оборотністю. Оборотні кошти є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Прискорення оборотності оборотних коштів має важливе значення для стабільності фінансового стану підприємств з таких причин:
– швидкість обороту коштів визначає розмір їх річного обороту;
– прискорення оборотності веде до зниження витрат підприємства;
– прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів веде до
прискорення обороту на інших стадіях [9].
Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основні з яких та методика їх обрахунку наведені у таблиці 2.

Показники оборотності

Показник	Формула розрахунку	Економічний зміст
Коефіцієнт оборотності активів		Скільки разів за аналізований період відбувся повний цикл виробницттва
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів		Відношення виручки  від реалізації продукції до суми оборотних засобів
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості		Скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості		Розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству
Коефіцієнт оборотності власного капіталу		Характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства

Показники оборотності АТ «Львівський хімічний завод» наведені у таблиці 3.
Цикл виробництва, судячи із коефіцієнта оборотності активів, з року в рік пришвидшувався, що мало б принести відповідний ефект у вигляді зростання прибутку, отже така зміна є позитивною.

Таблиця 3

Показники ділової активності АТ «Львівський хімічний завод» за 2010-2012 роки

Відношення виручки від реалізації продукції, без врахування податків та зборів, до суми оборотних засобів підприємства постійно зменшувалось внаслідок зростання витрат на реалізацію, що оцінюється негативно. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості свідчить про уповільнення її погашення, а отже про погіршення стану розрахунків дебіторів з АТ «Львівський хімічний завод». Підприємство стало пізніше отримувати оплату по рахунках, але з іншого боку це могло забезпечити йому більшу кількість покупців та зростання обсягів реалізації. Також АТ «Львівський хімічний завод» пришвидшило строки розрахунків за отриманими комерційними кредитами та ефективніше став використовуватись власний капітал.
Для підтримання високого рівня ділової активності підприємства,  необхідно пам’ятати, що основою отримання прибутку є додержання співвідношення, щоб вартість використаних ресурсів була менша, ніж вартість проданих товарів, тобто підприємство може отримати прибуток у тому разі, коли воно добавляє вартість до використовуваних ресурсів.
Крім того, як відомо, капітал знаходиться у постійному русі, переходячи з однієї стадії в іншу. Чим швидше кошти підприємства зроблять кругообіг, тим більше продукції отримає та реалізує підприємство при одній і тій же сумі капіталу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії призводить до уповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкладення коштів та може спричинити погіршення фінансового стану підприємства.
Досягнутий в результаті прискорення оборотності ефект виражається, передусім, у збільшенні обсягу випуску продукції без додаткового залучення фінансових ресурсів. Крім того, за рахунок прискорення оборотності капіталу відбувається збільшення суми прибутку.
Таким чином, здійснюючи господарську діяльність, підприємство повинно намагатися не лише прискорити рух капіталу, але отримувати максимальну його віддачу [6].
Для збільшення обсягів діяльності підприємства (випуску і продажів продукції) слід збільшувати приріст його майна, тобто активів. У зв’язку з цим темпи економічного розвитку підприємства в першу чергу визначаються темпами збільшення реінвестованих власних засобів. Вони залежать від багатьох факторів, що відбивають ефективність поточної (рентабельність реалізованої продукції, оборотність власних засобів) і фінансової (дивідендна політика, фінансова стратегія, вибір структури капіталу) діяльності [10].

Висновки.  Ділова активність є важливим показником фінансового стану підприємства, який характеризує різні аспекти його діяльності, такі як місце на ринку, конкурентоспроможність, рівень ефективності використання ресурсів (оборотних, необоротних та капіталу) та ефективність зростання. Виділяють три види ділової активності, які визначають ситуацію на підприємстві: висока ділова активність є ознакою нормального стану, середня – проблемного і низька – кризового. Аналіз ділової активності дає змогу оцінити ефективність використання підприємством оборотних, основних ресурсів та капіталу, які в свою чергу впливають на рівень прибутку, який може отримати підприємство в процесі своєї діяльності.

 Література

1.  Білик М. Д., Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / М.Д. Білик, О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. – К.: КНЕУ, 2005. – 592 с.
2. Галицкая С.В. Финансовый менеджмент; Финансовый анализ; Финансы предприятий: учеб. пособие / С.В. Галицкая. – М.: Эксмо, 2008. – 650 с.
3. Гарасюк О.А. Проблеми щодо сутності поняття «ділова активність підприємства» / О.А. Гарасюк, М.Ю. Ігнатенко // Вісник КТУ. – 2010. – № 22. – С. 63.
4. Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз: підручник для ст-тів ВНЗ /  Б.Є. Грабовецький. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 256с.
5. Заікіна О.О. Роль показників ділової активності в оцінці управління підприємством / О.О. Заікіна // Харчова промисловість. – 2008. – №7. – С.144-148
6. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент : навч. посіб. / Г. Г. Кірейцев. — [3-є вид.]. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 531 с.
7. Куриленко Т.П. Теоретичні аспекти визначення ділової активності [Електронний ресурс] / Т.П. Куриленко // Науковий вісник Академії муніципального управління, серія “Економіка” : зб. наук. праць. – К. : АМУ, 2009. – Вип. 6. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Nvamu_ekon/2009_6/ZMIST.htm.
8. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія / Л.А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.
9. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: навч. посібник / В.О. Мец. – К.: КНЕУ, 1999. – 132 с.
10.  Петренко М.І. Оцінка ділової активності підприємства / М.І. Петренко // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. – К., 2010. – Вип. 26. – С.182–186.