Ключові слова: омбудсман, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, захист прав людини.

Annotation: The article explored ways of correction of current constitutional and legal status of the Parliament Commissioner for Human Rights.

Keywords: ombudsman, Parliament Commissioner for Human Rights, protection of human rights.

Постановка проблеми. Уповноважений Верховної Ради з прав людини діє в Україні з 1998 року і за цей час проявив себе як малоефективний інститут захисту прав та свобод людини, якому часто бракує політичної волі для активних дій для виконання покладених на нього функцій, а саме тому є важливим визначення шляхів реформування цього інституту для створення ситуації його дієвості.

Завдання дослідження. Завданням цього дослідження є аналіз існуючих шляхів корекції конституційно-правового статусу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Розробка проблеми. Вагомий внесок у дослідження конституційно-правового статусу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини здійснили такі вітчизняні та зарубіжні вчені як: В. В. Бойцова, Д. А. Саблін, О. О. Майданник, Ж. Дельбофф, Л. В. Голяк тощо.

Виклад основного матеріалу. Від початку діяльності інституту омбудсмена в Україні до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини звернулось лише трохи більше 1,1 млн. осіб, що демонструє необізнаність населення у сфері захисту власних прав та свобод. Широке коло осіб не вважає Омбудсмана спроможним ефективно захисти права та свободи людини та громадянина. Не безпідставним є факт, що Україна сьогодні займає перше місце серед європейських країн по кількості скарг до Європейського суду з прав людини, оскільки українські громадяни вважають, що захист їхніх прав в системі правозахисних органів України є майже неможливим через їхню заангажованість та заполітизованість.

У своїй роботі Уповноважений часто керується не високими моральними цінностями та прагненням справедливості, а політичною волею, оскільки особа Уповноваженого пов’язана із діяльністю певної партії [6, с. 301]. Так, наприклад, Ніна Карпачова була активним учасником життя партії Регіонів і на виборах 2006 року була другою у партійному списку.

Робота Уповноваженого є несистемною і фрагментарною, що створює значні прогалини в його діяльності. Саме тому виникає питання доцільності існування цього інституту в його сучасному вигляді в Україні.

Інститут омбудсмана повинен стати невід’ємною та необхідною частиною механізму захисту прав та людини, а для цього потрібно здійснити реформування інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Першим кроком реформування інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини повинна стати відкритість конкурсу обрання Омбудсмана. Кожен громадянин України, який досяг 40-річного віку та має стаж роботи в юридичній сфері понад 5 років, а також проживає на території України останні 5 років може подавати свою кандидатуру на зайняття посади Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

На першому етапі відбору кандидатур повинне бути проведено тестування із юриспруденції та психологічної придатності осіб, які хочуть займати посаду Уповноваженого. На другому етапі кандидати повинні пройти співбесіду, за результатами якої буде визначено придатність особи на зайняття посади українського омбудсмана.

На третьому етапі за кандидатуру Уповноваженого Верховної Ради з прав людини повинна проголосувати Верховна Рада України.

Також потрібно обмежити кількість термінів перебування омбудсмана на посаді. Час перебування Уповноваженого повинен бути не більшим двох термінів підряд, тобто не більше 10 років. Це б створювало гарантію незалежності особи Омбудсмана та зменшило б зловживання владою з його сторони [5].

Реформування інституту Омбудсмана повинне стосуватися і розширення його повноважень. Так, Уповноважений повинен володіти правом законодавчої ініціативи, що дозволить йому ефективно впливати на правотворчу діяльність в державі. Він повинен стати реальним учасником законодавчого життя. Реалізація цього повноваження дозволить Уповноваженому розширювати законодавчу базу у сфері захисту прав та свобод людини, яка відповідатиме вимогам сучасності. Тому у ст. 93 Конституції України та у ст. 13 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» слід закріпити положення про Уповноваженого як суб’єкта законодавчої ініціативи.

Необхідно реформувати інститут омбудсмана у напрямку створення колегіального органу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Основними тенденціями реформування інституту омбудсмана є його спеціалізація та розвиток на місцевих рівнях. При цьому слід розрізняти представництво національного омбудсмана в регіонах як можливість децентралізації повноважень національного омбудсмана і розподілу компетенції за принципом субсидіарності, від регіональних омбудсманів, які є результатом діяльності місцевої громади і призначаються владою цієї громади не залежно від діяльності або наявності у країні національного омбудсмана.

Враховуючи ситуацію, що склалася, варто створити інститут спеціалізованих омбудсманів, зокрема, військового омбудсмана, який міг би ефективно реагувати на факти порушення прав та свобод військовослужбовців. Порушення військовослужбовцями конституційних прав, чинного законодавства та статутних норм займаються лише військові контрольно–наглядові органи, але вони не можуть забезпечити дотримання прав військовослужбовців і саме тому до сфери регулювання закону про Уповноваженого повинні входити і військовослужбовці України. Це є особливо потрібно зараз, коли ведеться бойове протистояння на Сході України та загальне реформування Збройних Сил України. Спеціалізований омбудсман повинен також розглядати справи призовників, щоб зменшити кількість порушень при мобілізаційних хвилях, особливо порушень щодо осіб, у яких є проблеми із здоров’ям [4].

Об’єктивно необхідним є створення спеціалізованого омбудсмана, який розглядав би питання внутрішньо переміщених осіб та біженців. Це пояснюється тим, що якщо конфлікт досягне своєї завершальної стадії в найближчий час, проблеми з переселенцями будуть існувати ще достатньо довго. Також є необхідним створення регіональних омбудсманів.

Існує необхідність включення Уповноваженого в коло суб’єктів, які володіють правом ініціювати проведення кримінального провадження щодо осіб, які здійснили порушення прав та свобод людини у спосіб, за який Кримінальним Кодексом України передбачається кримінальна відповідальність.

Омбудсману мають бути надані повноваження слідчого та повноваження надзвичайного прокурора, які  гарантують його незалежність і недоторканність. Він має отримати право порушувати справу за нововиявленими обставинами та ставити питання про перегляд судом справи за цих обставин, а також право апеляційного та касаційного оскарження судових рішень [7].

Уповноважений повинен налагодити співпрацю з іншими правозахисними інститутами, зокрема й з недержавними. «Співробітництво омбудсмана, – вважає В. Бесчастний, – та недержавних правозахисних організаціях повинно бути організоване в таких напрямках: захист прав людини в конкретних випадках, створення інституту індивідуальної скарги; інформування про права людини; аналіз законодавства і законопроектів, судової та адміністративної практики на відповідність Конституції і міжнародним стандартам в галузі прав людини, підготовка конституційного подання; підготовка доповідей про стан з правами людини»[3, с. 26].

Величезною проблемою діяльності Уповноваженого є те, що цей інститут є відомим лише у вузьких колах. Абсолютна більшість населення навіть не знає про його існування, не кажучи вже про інформованість про те, яким чином можна звернутися до омбудсмана. Потрібно включити в обов’язки омбудсмана кожне півріччя виступати на телебаченні з коротким звітом перед населення про його діяльність та процедуру звернення до його служби. Також слід збільшити інформування населення у друкованих  ЗМІ про цей інститут. Надзвичайно ефективним є створення соціальної реклами інституту Уповноваженого, складовою якої була б інформація про те, яким чином можна звернутися до омбудсмана.

Висновки.  Діяльність Уповноваженого Верховної Ради з прав людини є неефективною і фрагментарною. Це підтверджують наступні факти: Уповноважений є часто фігурою політично залежною; більшість населення не володіють інформацією про існування та діяльність Уповноваженого; акти реагування Уповноваженого є недієвими засобами захисту прав та свобод людини; Уповноважений немає регіональних представників.

Реформування інституту Уповноваженого повинне наділити його реальною можливістю бути ефективним елементом механізму захисту прав людини та громадянина, а також підвищити його авторитет в суспільстві.

Література

1.Конституція України: Закон України 28 червня 2016 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2.Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23. 12. 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.

3.Бесчастний В. М. Роль і перспективи правового інституту омбудсмана (уповноваженого з прав людини) у захисті прав і свобод громадян в Україні: [монографія] / В. М. Бесчастний, В. М. Субботін. – Донецьк: «Ноулідж», 2010. – 302 с.

4.Голяк Л. В. Інститут спеціалізованого омбудсмана щодо захисту прав споживачів: досвід Австралії та Нової Зеландії // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/pravo/76/12278–institut–specializovanogo–ombudsmana–shhodo–zaxistu–prav–spozhivachiv–dosvid–avstrali%D1%97–ta–novo%D1%97–zelandi%D1%97.html

5.Куліш А. М. Світові моделі діяльності омбудсмана : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://essuir.sumdu.edu.ua/bitstream/123456789/34005/1/Kulish_ombudsman%20Institute.pdf

6.Права людини  в  Україні  –    Доповідь  правозахисних  організацій.  /  За  ред. Є. Захарова,     І. Рапп, В. Яворського. / Українська Гельсінська спілка з прав людини. – Харків: Права людини, 2008. – 654 с.

7.Проблеми удосконалення статусу та діяльності омбудсмана щодо забезпечення захисту прав і свобод людини : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1484

The Authorized Human Rights Representative of the Verkhovna Rada of Ukraine or the Ukrainian Рarliament Commissioner for Human Rights exists on a regular basis by the indirect parliamentary control over the observance of constitutional rights and freedoms and civil rights and protection of all the territory of Ukraine and on the territory under Ukrainian jurisdiction. It is аnalogous to an ombudsman, which was at first founded in 1809 in Sweden and now  there are more than one hundred foreign countries which have the same institute. In state-legal sense Ombudsman perceived as credible independent person authorized by Parliament for the protection of the rights of individual citizens and indirectly in the form of parliamentary control supervision of all public bodies and positions, but not to change their decisions. Іt should be emphasized that the ombudsman is primarily a political institution, not law enforcement. Its main task is to protect the rights and freedoms when other state agencies are unfounded cause of violations of the laws themselves are imperfect. In the other hand everyone has the right to appeal for the protection of his or her rights to the  Authorized Human Rights Representative of the Verkhovna Rada of Ukrainе.¹

Тhe purpose of the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights according to the Law of Ukraine on The Authorized human rights representative of The Verkhovna Rada of Ukrainе:

Тhe parliamentary control exercised by the Representative shall be aimed at:

1) protecting human and citizens’ rights and freedoms proclaimed by the Constitution of Ukraine, the laws of Ukraine and international agreements of Ukraine;

2) observing and respecting human and citizens’ rights and freedoms;

3) preventing acts of violation against human and citizens’ rights and freedoms or the facilitation of their renewal;

4) facilitating the process of bringing legislation of Ukraine on human and citizens’ rights and freedoms in accordance with the Constitution of Ukraine and international standards in this areа;

5) improving and further developing international cooperation in the area of the protection of human and citizens’ rights and freedoms;

6) рreventing any forms of discrimination with regard to a person’s implementation of his or her rights and freedoms;

7) еncouraging legal knowledge among the population and protecting confidential information about each person.

Тhe Authorized Human Rights Representative of the Verkhovna Rada of Ukraine is a classic example of a parliamentary ombudsman, since he is elected by Parliament (Article 5 of the relevant Law) by secret ballot, thereby ensuring the high status and legitimacy of the office as well as guaranteeing his independence from all branches of state authority, the legislature included. Notably, the Commissioner’s term of office does not coincide with the term of legislature of the Ukrainian Parliament (Article 5 of the Law).

Тhe Authorized Human Rights Representative of the Verkhovna Rada of Ukraine exercises parliamentary control over the observance of constitutional human and citizens’ rights and freedoms.³

For the performance of his legally stipulated functions the Commissioner is vested with a broad range of rights, namely tо:

• Тo be received, without any delay, by the President, Chairman of Parliament, Prime Minister, chairmen of the Constitutional, Supreme and higher specialized courts, the Procurator General, chairmen of other state bodies, bodies of local self-government, NGOs, enterprises, institutions, irrespective of their forms of ownership, as well as their officials and officers;
• Тo visit, without hindrance, anybody of state authority, body of local self-government, enterprise, institution, organization, including penal institutions and psychiatric hospitals, interview the persons staying there, and obtain information about their custody and upkeeр;
• Тo invite officials and officers, Ukrainian citizens, foreigners, and stateless persons to receive oral or written explanations with regard to cases under investigation;
• Тo read documents, classified ones included, at bodies of state authority, bodies of local self-government, NGOs, enterprises, institutions, organizations, bodies of prosecution, as well as cases filed in court;
• Тo attend sessions of courts of all instances, including in camera, provided consent is granted by the entity of law in whose interest the judicial proceedings have been ruled to be held in camera, personally or through his representative take part in judicial proceedings in cases and under procedure established by law, and also to appeal to courts for the protection of rights and freedoms of persons who cannot do this on their own owing to conditions of health or other reasons (Article 13 of the Law).
• Аfter investigating into a case, the Commissioner has the right to forward instruments of response to respective bodies for them to take appropriate measures within one month, if violations of human rights and freedoms were revealed during the investigation.

Тhe instruments of response are as follows:

• аppeals of the Commissioner which, in compliance with Article 15 of the Law “On the Authorised Human Rights Representative of the Verkhovna Rada of Ukraine” are forwarded to bodies of state authority, bodies of local self-government, NGOs, enterprises, organizations, and institutions, irrespective of their forms of ownership, and to their officials and officers to rectify injustice or a defective administrative practice;
• сonstitutional appeals of the Commissioner submitted to the Constitutional Court of Ukraine that has to rule whether a law or other legal act of Parliament, an act of the President or Cabinet of Ministers, or a legal act of the Autonomous Republic of Crimea confirm to the Ukrainian Constitution (constitutionality); and to receive an official interpretation of the Ukrainian Constitution and Ukrainian laws in compliance with Articles 13 and 15 of the Law “On the Authorised Human Rights Representative of the Verkhovna Rada of Ukraine”  and Articles 40 and 41 of the Law “On the Constitutional Court of Ukrainе”;
• аppeal of the Commissioner to the Supreme Council of Justice – a special type of appeal stipulated in articles 30 and 38 of the Law On the Supreme Council of Justice on the dismissal of a judge from office or disciplinary action against judges of the Supreme Court and higher specialized courts.⁴

Structure of the Ukrainian Parliament Commission for Human Rights

Secretariat

Іt should be ensured that the Commissioner formed Secretariat. The structure of the Secretariat, division of labor and other issues concerning the organization of work are governed by the Regulations on the Secretariat of the Verkhovna Rada of Ukraine on Human Rights. Secretariat staff are civil servants.

Advisory Board

Аdvisory Board is structural link of Commissioner dealing with consulatation, research studies and proposals for improvement of the rights and freedoms of man and citizen.

Authorized Representatives

Сommissioner may appoint  their representatives within the allocations approved by the Verkhovna Rada of Ukraine. Organization and limits of authority representatives are governed by the Regulations of the Commissioner of representatives of the Verkhovna Rada of Ukraine on Human Rights,  and are approved by the Commissioner.

Тhe activity of the Authorised Human Rights Representative is directed to realisation of progressive ideas in the sphere of providing rights of human and citizen, establishing constructive dialogue between the citizens of Ukraine and state bodies. The Authorised Human Rights Representative exercises the function of law-enforcement not only in respect of the citizens of Ukraine but also of foreigners and stateless persons.⁵

Тhe institution Parliament Commissioner for Human Rights is certainly positive, but in many cases it reveals incapacity. This happens due to the lack of certain powers to the Ombudsman, his engagement and his political will.

Тo improve the functioning of the institute of Parliament Commissioner for Human Rights, it should be reformed. First of all we need to create collective authority. Following the example of Sweden, where there are four ombudsman governing different areas. We also need to give the Ombudsman the right to open criminal proceedings against any government official for potent reasons. We need to create regional departments on a regular basis that could respond quickly to violations of human rights locally.

Notes

1. Constitution of Ukraine, article 55 at http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
2. Law On the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights of December 23, 1997 at http://lib.rada.gov.ua/static/LIBRARY/catalog/law/ukr_ombudsmen.htm
3. Constitution of Ukraine, article 101 at http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
4. The Ukrainian Parliament Commissioner for HumanRights – theUkrainianModelofOmbudsman article at http://www.first-ombudsman.org.ua/en/ukrainian-model.html
5. STATEMENT atthe 2006 HumanDimensionImplementationMeeting “THE AUTHORIZED HUMAN RIGHTS REPRESENTATIVE OF THE VERKHOVNA RADA OF UKRAINE, Warsaw, October 2006 at http://www.osce.org/odihr/21476?download=true

Bibliography

 Constitution of Ukraine, 2004 at http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

LawOntheUkrainianParliamentCommissionerforHumanRightsofDecember 23, 1997 at http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80

STATEMENT atthe 2006 HumanDimensionImplementationMeeting “THE AUTHORIZED HUMAN RIGHTS REPRESENTATIVE OF THE VERKHOVNA RADA OF UKRAINE, Warsaw, October 2006 at http://www.osce.org/odihr/21476?download=true

TheUkrainianParliamentCommissionerforHumanRights – theUkrainianModelofOmbudsman article at http://www.first-ombudsman.org.ua/en/ukrainian-model.html