Метa. Метoю нaписaння нaукoвих тез є визнaчення способів удосконалення податкового аудиту для розкриття операцій великих платників податків, що були здійснені з метою зменшення податків.

Виклaд oснoвнoгo мaтеpiaлу. Використання оптимізаційних засобів зменшення податків передбачає намір отримати економічну вигоду [3]. Оптимізація оподаткування притаманна, як правило, великим платникам податків, які мають розгалужену мережу контрагентів і здійснюють, окрім внутрішніх, ще й міжнародні операції, оскільки норми діючого податкового законодавства дозволяють оптимізувати податки тільки із залученням контрагентів українського та іноземного походження [5].

З метою виявлення оптимізації податків необхідно проводити податковий аудит, який повинен охоплювати звірення податкового та бухгалтерського обліку руху коштів, перевірку розрахунків витрат на випуск продукції та позареалізаційних витрат, обсягів надходжень, сум сплачених податків, активу та пасиву балансу [6].

До типових операцій великих платників податків, метою яких є оптимізація оподаткування належать:

• сплата дивідендів та роялті материнській компанії-нерезиденту;
• оплата різноманітних послуг іноземних компаній;
• експорт товарів за заниженими цінами;
• оптимізація податку на додану вартість шляхом перерозподілу експортних операцій;
• використання механізму трансфертних цін.

Враховуючи наявність перелічених способів оптимізації оподаткування, податкові органи під час проведення аудиту мають глибоко досліджувати ці операції на предмет законності та господарської доцільності.

Одним з основних пріоритетів під час проведення податкової перевірки має стати детальний аналіз ціноутворення, що не обмежується дослідженням цін лише між пов’язаними особами. Це пов’язане з тим, що великі платники податків часто проводять оптимізаційні операції з підприємствами, які формально не є пов’язаними, але в той же час вони входять до складу єдиної промислово-фінансової групи [2].

Крім ціноутворення Державній фіскальній службі необхідно також зосереджувати увагу на економічній доцільності операцій з підприємствами групи, оскільки часто такі операції спрямовані на податкову оптимізацію шляхом перерозподілу податкового навантаження. Щоб довести або спростувати господарську мету операції, в ході аудиту податковим органам слід проводити аналіз тенденцій. Наприклад, якщо компанія А здійснювала тільки експортні операції, а потім різко перейшла на продаж товару українській компанії Б, необхідно провести зустрічну перевірку такого покупця і дослідити подальший шлях товару. Якщо ж товар у подальшому реалізовувався компанією Б тій же компанії-нерезиденту, що і компанією А, то є підстави піддати сумніву господарську мету операції і, як наслідок, донарахувати податки [1].

Придбання послуг у нерезидентів також мають стати предметом аналізу в ході податкового аудиту. Складність перевірки факту отримання таких послуг викликана тим, що ці послуги не мають матеріальної форми, тому на практиці, як правило, податковий аудит обмежується перевіркою первинних документів. Такий підхід є неефективним, оскільки не дозволяє виявити фіктивне придбання послуг з метою заниження об’єкта оподаткування в Україні. Тому актуальним стає аналіз економічної сутності операції, наявності потреби підприємства у послугах нерезидента, які купуються. У випадку відсутності господарської доцільності придбання таких послуг органи Державної фіскальної служби мають знімати з витрат платника податку вартість вищеописаних послуг [1].

У процесі аудиту великих платників податків важливим завданням є налагодження співпраці із державними органами іноземних країн у сфері перевірки операцій з нерезидентами. Тому актуальним стає законодавче вирішення питання співпраці з державними органами (в тому числі податковими) іноземних країн у напрямі отримання від таких органів інформації про: легальність компанії-нерезидента; засновників; фінансово-господарську діяльність; чисельність працівників, їхні посади; виробничі потужності підприємства [2].

Це дозволить проаналізувати під час аудиту, чи мав постачальник послуг достатньо ресурсів для того, щоб надати такі послуги, іншими словами, це доведе або спростує факт надання послуг.

Враховуючи складність та довготривалість процесу налагодження співпраці з державними органами іноземних країн, на першому етапі доцільно зосередитися на роботі по обміну інформацією з двома країнами – Кіпром та Нідерландами, оскільки з резидентами цих держав вітчизняні підприємства здійснюють найбільшу кількість операцій, спрямованих на оптимізацію оподаткування [4].

Висновки. Податкове законодавство України не є досконалим, оскільки установлює норми, які дозволяють оптимізувати оподаткування. З точки зору наслідків для держави ці прогалини наносять значних втрат у дохідній частині державного бюджету країни, що гальмує вирішення багатьох питань соціального та економічного характеру. Удосконалення податкового аудиту оптимізаційних операцій великих платників податків стане тим інструментом, який допоможе знизити обсяги втрат бюджету. Задля цього необхідно удосконалити підходи до податкової перевірки платників податків, забезпечивши виявлення основних операцій, які спрямовані на оптимізацію оподаткування. Удосконалення повинне заключатись у наступному: детальний аналіз ціноутворення та економічної доцільності операцій великого платника з усіма контрагентами, налагодження співпраці із податковими органами іноземних країн у сфері перевірки операцій з нерезидентами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Андрущенко І. В. Аналіз та аудит операцій великих платників податків, спрямованих на оптимізацію оподаткування / І. В. Андрущенко, С. В. Кирпа // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – 2012. – № 4. – С. 46-49.

2. Андрущенко І. В. Комплексний економічний аналіз діяльності базових корпоративних структур в системі функцій органів державної податкової служби / І. В. Андрущенко // Економіка та держава. – 2011. – №3. – С. 94-97.

3. Вавілов П. М. Ухилення від сплати податків в Україні: причини виникнення та шляхи подолання проблеми / П. М. Вавілов // Науковий вісник Херсонського національного університету: серія Економічні науки. – 2013. – Вип. 2. – С. 24-27.

4. Заблодська І. В. Інтеграція підприємств: податковий аспект / І. В. Заблодська, О. С. Корсакова // Часопис економічних реформ. – 2011. – №1. – С. 29-34.

5. Клепікова-Чижова Ю. В. Напрямки вдосконалення державного контролю ухилення від оподаткування / Ю. В. Клепікова-Чижова // Теорія та практика державного управління . – 2010. – Вип. 1. – С. 363-369.

6. Лавренкова І. М. Ефективність проведення податкового аудиту в Україні. [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/5_SVMN_2013/Economics/7_127837.doc.htm.

У статті розглянуто шляхи оптимізації структури оборотних активів підприємства на основі аналізу публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод».

Ключові слова: оборотні активи, запаси, дебіторська заборгованість.

В статье рассмотрены пути оптимизации структуры оборотных активов предприятия на основе анализа публичного акционерного общества «Гнидавский сахарный завод».

Ключевые слова: оборотные активы, запасы, дебиторская задолженность.

The article examines ways of optimizing the structure of current assets of the company based on analysis of public company “Gnidava sugar factory.”

Keywords: current assets, inventory, accounts receivable.

Постановка проблеми. У сучасних умовах для більшості підприємств типовим наслідком кризових явищ їхнього економічного розвитку стала гостра нестача необхідного обсягу оборотних активів, що істотно позначається на ефективності їхнього господарювання. Разом із цим низька забезпеченість виробничих підприємств оборотними активами супроводжується низьким рівнем їх використання. Тому сьогодні одним із найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення управління їхніми оборотними активами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок в дослідження проблем управління оборотними активами зробили такі вчені, як С. В. Калабухова, І. О. Бланк, М. Р. Ковбасюк, І. Д. Лученок та інші. Разом з тим, існує ряд теоретичних і практичних проблем, які все ще залишаються невирішеними. До них слід віднести проблеми класифікації оборотних активів, оцінки ефективності їх використання, вдосконалення контролю, системи обліку оборотних активів, не вистачає прикладних розробок, адаптованих до особливостей підприємств окремих галузей, що спонукало вибір цієї теми.

Метою статті є розробка рекомендацій щодо вдосконалення структури оборотних активів підприємства в умовах ринкових відносин на основі аналізу публічного акціонерного товариства «Гнідавський цукровий завод».

Виклад основного матеріалу. В економічній літературі оборотні активи визначають як ту частину майна, яка використовується протягом одного виробничого циклу і повністю переносить свою вартість на вартість продукції, що виробляється, змінюючи свою натурально-речову форму [5, с. 189]. Відповідно до національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, або протягом дванадцяти місяців з дати балансу [1].

Основною метою аналізу оборотних активів є оцінка ефективності їх використання та оптимізація структури, тобто встановлення оптимальних пропорцій між складовими. Аналізуючи динаміку складу оборотних активів ПАТ «Гнідавський цукровий завод» за останні три роки, можемо зробити висновок, що оборотні активи підприємства зменшувались: у 2011 р. – на 9230 тис. грн. або на 11,94%, а у 2012 р. – на 23943 тис. грн. або на 86,61%. Ці зміни пов’язані, в основному, зі значним скороченням запасів: у 2011 р. – на 16277 тис. грн. або на 25,62%, а в 2012 р. – на 23719 тис. грн. або на 50,21%. ( табл. 1.1).

Це можна визнати позитивною тенденцію, оскільки такі зміни можуть свідчити про підвищення попиту на продукцію підприємства і збільшення ефективності технологічного процесу.

Таблиця 1

Динаміка складу оборотних активів ПАТ «Гнідавський цукровий завод» за 2010-2012 рр.

Помітний незначний приріст абсолютної суми дебіторської заборгованості: 3816 тис. грн. або 37,43% і 3496 тис. грн. або 24,95% у 2011-2012 рр. відповідно. Ріст дебіторської заборгованості, зумовлений підвищенням попиту на продукцію підприємства, збільшенням обсягу товарного кредиту, оцінюється позитивно, оскільки свідчить про підвищення ефективності використання оборотних активів. Але якщо ріст заборгованості зумовлений неефективною кредитною політикою, неправильним вибором партнерів, відсутністю оцінки їх кредитоспроможності, фінансового стану, то це свідчить про вилучення частини активів з обороту і неминуче приведе до погіршення фінансової стійкості, платоспроможності, підвищує ризик банкрутства [3, с. 106-111].

Грошові кошти та їх еквіваленти протягом аналізованого періоду зросли на 93 тис. грн. або на 24,47% у 2011 р. і на 1785 тис. грн. або на    377,38% у 2012 р. Під час оцінки грошових коштів раніше у всіх випадках позитивно оцінювалось їх збільшення, адже це вказує на ліквідність, збільшення обсягу реалізації продукції, підвищення ділової активності підприємства. Однак, враховуючи те, що ці активи зазнають втрат через інфляцію, сьогодні підприємство повинне прагнути раціональніше використовувати вільні грошові кошти. Вміння управляти грошовими коштами полягає в тому, щоб на рахунках тримати лише мінімальну суму грошових коштів, яка може знадобитися для поточної операційної діяльності і покрити тимчасову незбалансованість грошових потоків у часі [2, с. 120].

Інші оборотні активи у 2011 р. збільшились на 3138 тис. грн. або на 97,51%, а у 2012 р. зменшились на 5505 тис. грн. абона 86,61%. Поточні фінансові інвестиції за весь період були відсутні.

Визначена динаміка складу оборотних активів підприємства вплинула на формування їх структури (рис. 1.1).

Рис. 1. Структура оборотних активів ПАТ «Гнідавський цукровий завод» за 2010-2012 рр., %.

Рисунок показує, що найбільшу частку в оборотних активах протягом 2010-2012 рр. займали запаси, хоча вона щороку зменшувалась: у 2011 р. – на 12,77%, а у 2012 р. – на 16,10%.  В основному, це було спричинено значним збільшенням частки дебіторської заборгованості: на 7,39% і 19,08% у 2011 і 2012 рр. відповідно. Частка грошових коштів та їх еквівалентів також зростала: на 0,20% у 2011 р. і на 4,42% у 2012 р. Частка інших оборотних активів у 2011 р. збільшилася на 5,17%, однак, у 2012 р. вона зменшилась на 7,41%.

Таким чином, протягом 2010-2012 рр. у складі та структурі оборотних активів заводу відбувались значні зміни. Проте, запаси стабільно займали найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів, найменшу – грошові кошти та їх еквіваленти, а в 2012 р. інші оборотні активи.

Для досліджуваного підприємства одним із основних елементів комерційної діяльності є формування оптимального обсягу та структури оборотних активів, оскільки заниження величини оборотних активів спричиняє нестійкий фінансовий стан підприємства, перебої виробничого процесу і, як наслідок, зниження обсягу виробництва і прибутку. У свою чергу, завищення розміру оборотних активів знижує можливості підприємства здійснювати капітальні вкладення для розширення виробництва. Відволікання грошових коштів не дає можливості підприємству більш раціонально й ефективно використовувати вільні грошові кошти [7, с. 190].

З метою оптимізації структури оборотних активів слід враховувати переваги та недоліки кожної зі складових. До основних переваг можна віднести наступне: висока ліквідність; знаходження частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу; можливість швидкої реструктуризації оборотних активів.

Недоліками можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових активів; додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів; вищий рівень фінансових ризиків у порівнянні з необоротними активами [6].

Важливим завдання фінансової служби товариства є обґрунтування розміру та визначення оптимального співвідношення між складовими його обігових коштів. Особливу увагу слід приділити оптимізації структури обігових коштів, дослідженню резервів прискорення їх обертання.

У процесі оптимізації структури оборотних активів потрібно формувати їх пропорції за рівнем ліквідності окремих їх видів. Хоча всі види оборотних активів є ліквідними на тому чи іншому рівні, проте загальний рівень їх ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства за всіма його поточними зобов’язаннями із врахуванням чинника часу. Такий рівень платоспроможності забезпечується за умов, якщо розмір невідкладних зобов’язань (з терміном виконання до 1 місяця) дорівнює величині грошових активів, короткострокові зобов ‘язання (з терміном виконання до 3 місяців) – грошовим активам у сумі з дебіторською заборгованістю, а поточні зобов’язання (з терміном виконання до року) – оборотним активам в цілому.

З врахуванням цих критеріїв, у структуру активів підприємства можуть бути внесені відповідні зміни.

Для нормалізації платіжного обороту слід виконати такі заходи:

¾              виключити зайві платежі за тепло-, водо- та енергоресурси (за рахунок їх економнішого та раціональнішого використання);

¾              придбати необхідне виробниче обладнання на правах оренди і лізингу;

¾              купити товарно-матеріальні цінності на умовах відстрочки платежу;

¾              здійснити пролонгацію кредитів та перенесення термінів окремих платежів за домовленістю з постачальниками [4, с. 213].

Висновки. Під час оптимізації структури оборотних активів цільова задача зводиться до максимізації доходів від оптимізованої структури. Оптимальною буде вважатися така структура оборотних активів підприємства, яка забезпечить максимальну величину доходності або віддачі з кожного елементу оборотних активів при всіх інших рівних умовах. З метою оптимізації обсягу оборотних активів досліджуваному підприємству необхідно: визначити систему заходів щодо реалізації резервів, спрямованих на подальше скорочення тривалості операційного та фінансового циклів і оптимізувати обсяг та рівень окремих видів оборотних активів.

Література:

1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». [Електронний ресурс]: – Режим доступу:  http://buhgalter911.com/Res/NPSBO/NPSBO1.aspx.
2. Бойчик І.М., Харів П.С. та інші. Економіка підприємства: навч. посіб., 2-ге вид., виправлене і доповнене / І.М. Бойчик, П.С. Харів, М.І. Хопчан, Ю.В. Піча. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», 2007. – 360 с.
3. Карпенко О.О. Удосконалення управління дебіторською заборгованістю підприємства // Водний транспорт. – К., 2009. – Вип. 10. [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/tpdu/2011_2/doc/2/02.pdf.
4. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: навч. посібник/ І.В. Ковальчук. – К. : Знання, 2008. – 679 с.
5. Лаврова Ю.В. Оцінювання функцій управління оборотними активами на машинобудівному підприємстві // Науковий вісник ужгородського університету. – 2011, – №33. [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/natural/NVUU/Ekon/2011_33_sv2/SOURCE/23.pdf.
6. Ляшенко Г.П. Управління капіталом підприємства: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Г.П. Ляшенко. – Ірпінь : Академія ДПС України, 2001. – 346 с.
7. Філатова З.В., Ротанова А.Г. Напрямки формування системи управління оборотними активами підприємства. [Електронний ресурс]: – Режим доступу:  http://archive.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_gum/Ppei/2011_29/Filat.pdf.