Ключові слова: необоротні активи підприємства, управління необоротними активами підприємства, основні засоби.

Abstract. The article deals the features of non-current assets of the company. The author investigates its role in the formation of the total assets of the company and offers the basic directions for management policy improvement by non-current assets.

Keywords: non-current assets, the management policy by non-current assets, plant and equipment.

Аннотация. В статье рассмотрены особенности управления внеобратимыми активами предприятия. Исследована их роль в формировании общих активов предприятия и предложены основные направления совершенствования политики управления внеобратимыми активами.

Ключевые слова: внеоборотные активы предприятия, управления внеобратимыми активами предприятия, основные средства.

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку економіки важливим фактором успішного функціонування підприємства є його забезпеченість необоротними активами, а також ефективне їх використання. Забезпечення відповідного стану, оновлення та раціональне використання необоротних активів є обов’язковими умовами функціонування підприємств при здійсненні власної діяльності.                                                                          Здійснення управління необоротними активами полягає у забезпеченні зростання ефективності їх використання, що можливе внаслідок зменшення потреби у залученому капіталі та раціонального використання власних фінансових ресурсів.

Необоротні активи у сучасних умовах господарювання відіграють визначальну роль, оскільки вони становлять вагому частину майна будь-якого  підприємства. Актуальність обраної теми дослідження обумовлюється тим, що кінцевий результат діяльності виробничого підприємства залежить від ефективно проведеної політики управління необоротними активами, покликаної забезпечувати конкурентоспроможність на ринку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемами дослідження політики управління необоротними активами підприємства займались такі відомі науковці як: Б.П. Нідлс, М.Р. Метьюс, І.О. Бланк, В.В. Ковальов та багато інших. Проте, покращення політики управління необоротними активами потребує подальшого дослідження з метою визначення її значення для забезпечення успішної діяльності підприємства.

Мета дослідження. Метою проведеного дослідження є з’ясування сутності необоротних активів та їх ролі при формуванні активів підприємства, а також визначення напрямів вдосконалення політики управління необоротними активами підприємства.

В процесі дослідження для досягнення поставленої мети виконано наступні завдання:

• з’ясовано сутність необоротних активів підприємства;
• проаналізовано динаміку необоротних активів підприємства;
• запропоновано шляхи вдосконалення політики управління необоротними активами підприємства.

Виклад основного матеріалу. Матеріальною базою будь-якої підприємницької діяльності є необоротні активи. Вони впливають на вдосконалення засобів праці, визначають потужність виробничого персоналу та сприяють підвищенню технічної оснащеності господарюючого суб’єкта. Від забезпеченості підприємства необоротними активами та ефективності їх використання багато в чому залежить господaрська діяльність та фінансовий стан підприємства. В складі майна підприємства саме необоротні активи створюють основу для його функціонування і значною мірою визначають подальші перспективи розвитку.

Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать підприємству та забезпечують його функціонування, строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший, ніж рік [6].

Згідно з НП(с)БО №1 необоротні активи – це всі активи, що не є оборотними. Тоді як оборотні активи – гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу [1].

У своїх наукових працях автори Б. Нідлз, Х. Андерсен та Д. Колдуелл виокремлюють три головні риси необоротних активів і дають визначення, що необоротні активи – це засоби, які:

• мають термін корисного використання більше одного року;
• використовуються в діяльності підприємства;
• не підлягають перепродажу покупцям [2, 196].

Визначення складу необоротних активів для цілей бухгалтерського обліку передбачає їх поділ на певні види. До них відносяться такі активи як: нематеріальні активи, незавершені капітальні інвестиції, основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість, відстрочені податкові активи, гудвіл та інші необоротні активи.

Найбільшу частину при формуванні необоротних активів будь-якого підприємства складають основні засоби. Саме вони забезпечують створення матеріально-технічної бази та сприяють реалізації управлінських потреб підприємства. Відповідно до П(с)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство, установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва, діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [7].

Зміна необоротних активів безпосередньо впливає на загальну вартість активів підприємства, оскільки саме за рахунок основних засобів утворюється значна частина ресурсів, необхідних для функціонування підприємства.

Аналіз необоротних активів здійснювався на прикладі ПАТ «Азот», підприємства хімічної галузі промисловості, основним напрямком діяльності якого є виробництво мінеральних добрив, з метою визначення напрямів вдосконалення структури необоротних активів підприємства та ефективного їх використання. Існує багато інших підприємств цієї ж галузі, яким характерний значний знос основних засобів і старіння матеріально-технічної бази. Тому, є потреба дослідження необоротних активів підприємства.

Згідно з даними аналізу необоротні активи займають значну частину у структурі активів підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Структура активів ПАТ «Азот» за 2011-2013 роки, %

Отже, на основі структури активів ПАТ «Азот» протягом досліджуваного періоду можна зробити висновок про те, що найбільшу частку у структурі активів займали необоротні та оборотні активи. Так, у 2012 році частка необоротних активів зросла на 3,65 %, порівняно з попереднім роком і становила 63,32 %. У 2013 році вона зменшилась на 15,70% і склала 47,63 %. Частка оборотних активів також коливалась. Якщо у 2012 році вона скоротилась на 3,12 % і становила 36,67 %, то у 2013 році зросла на 15,70 % до 52,37 %. Витрати майбутніх періодів і необоротні активи та групи вибуття суттєвого впливу на зміну структури активів підприємства не склали. Скорочення частки необоротних активів свідчить про погіршення матеріально-технічного устаткування підприємства.

Необоротні активи мають велику частку в загальній валюті балансу. З метою визначення їх ролі при формуванні активів підприємства, проаналізуємо динаміку складових активів підприємства протягом досліджуваного періоду (рис. 2) [4].

Рис. 2. Динаміка складових активів ПАТ «Азот»

за 2011-2013 роки, млрд. грн.

Таким чином, на основі динаміки складових активів підприємства, варто зазначити, що необоротні активи у 2012 році зросли 0,29 млрд. грн., проте у 2013 році скоротились на 0,14 млрд. грн., склавши 2,87 млрд. грн..  Відповідно, сума оборотних активів спочатку зменшилась на 0,07 млрд. грн., а потім зросла на 1,42 млрд. грн. до 3,16 млрд. грн.. Збільшення частки оборотних активів може вказувати на формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства.                        Підвищення ефективності виробництва досягається за рахунок кращого використання необоротних активів підприємства, що сприяє технічному оновленню підприємства та забезпечує збільшення обсягу виробництва продукції. Оскільки, в основному необоротні активи сформовані за рахунок основних засобів, то забезпечення належного стану цієї частини необоротних активів – важливий напрям діяльності підприємства. Загалом, протягом аналізованого періоду показникам ефективності використання основних засобів була характерна негативна динаміка (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка показників ефективності використання

основних засобів ПАТ «Азот» за 2011-2013 роки

На основі проаналізованих даних можна зробити висновок, що фондовіддача основних засобів зменшувалась. Якщо у 2011 році вона становила 4,82, то у 2013 році склала 3,28, тобто 3,28 грн. чистого доходу припадало на 1 грн. середньорічної вартості основних засобів, що є негативною динамікою, адже 1 грн. вартості основних засобів принесла менше чистого доходу.

Проаналізувавши фондомісткість, варто зазначити, що вона зросла з 0,21 до 0,30 протягом досліджуваного періоду. Така тенденція оцінюється негативно, оскільки на отримання 1 грн. чистого доходу припадало більше основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів у 2013 році він зріс на 0,01 у порівнянні з попереднім роком і становив 0,89, тобто 89% основних засобів були зношеними. Зростання коефіцієнта зносу основних засобів призводить до зменшення кількості придатних до подальшого використання основних фондів.

Результатом зростання зносу основних засобів є зниження показника їх придатності. Так, у 2013 році він зменшився на 0,01 та складав 0,11. Тобто,     11 % основних засобів були придатними для експлуатації, що оцінюється негативно, зменшилися виробничі потужності підприємства.

Коефіцієнт оновлення основних засобів у 2013 році зменшився на        0,13 пункту порівняно з попереднім роком і становив 0,10. Це свідчить про зменшення частки нових основних засобів.

Коефіцієнт вибуття основних засобів зменшився на 0,06 пункту протягом аналізованого періоду та склав у 2013 році 0,01 пункту. Тобто, 1% основних засобів, що були до початку 2013 року, вибули на кінець року через знос.

З метою зменшення рівня зносу основних засобів необхідно удосконалити управління необоротними активами, що включає напрями оптимізації їх структури, підвищення ефективності використання необоротних активів та вибір найбільш оптимальних джерел фінансування.

Джерела формування необоротних активів підприємства свідчать про зменшення надлишку власних і довгострокових джерел формування запасів. Для формування запасів підприємству не вистачало власних коштів і зростала величина запасів. Тому, одним із напрямків підвищення фінансової стійкості є зменшення обсягів запасів підприємства. Шляхами вирішення цієї проблеми є:

• удосконалення товарної політики;
• налагодження системи збуту на підприємстві;
• пошук нових клієнтів та партнерів [5, 96].

Оптимізація структури необоротних активів передбачає удосконалення загального їхнього обсягу з урахуванням можливих резервів підвищення продуктивного використання необоротних активів у майбутньому періоді та забезпечення своєчасного оновлення матеріально-технічної бази підприємства.

• скорочення частки недіючого устаткування;
• запровадження новітніх технологій при створенні продукції;
• застосування прогресивних форм організації виробництва;
• забезпечення подальшої інтенсифікації виробничих процесів [3].

Використання зазначеного комплексу заходів має сприяти удосконаленню процесів виробництва та покращити фінансові результати діяльності підприємства.

Висновки. На сучасному етапі розвитку економіки забезпеченість підприємств необоротними активи є важливим фактором поліпшення якості виробленої продукції. Модернізація, раціональне використання та збільшення обсягу необоротних активів суттєво впливають стабільний розвиток підприємств та сприяють зростанню їх конкурентоспроможності.

Необоротні активи займають значну частку в загальній вартості активів ПАТ «Азот». Однак, їхнє зменшення свідчить про погіршення матеріально-технічної бази підприємства. Крім того, значним був знос основних засобів, що свідчить про необхідність вдосконалення політики управління необоротними активами.

За таких умов підприємтсву необхідно сприяти оптимізації загального обсягу та складу необоротних активів, підвищенню ефективності використання необоротних активів, внаслідок зменшення зносу основних засобів. Ці заходи мають забезпечити належний рівень виробничих потужностей.

Таким чином, управління необоротними активами є невід’мною складовою діяльності будь-якого підприємства. Лише при створенні відповідної матеріально-технічної бази, підприємство може сприяти зменшенню збитковості та підтриманню фінансової стійкості.

Література:

1. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 7 лютого 2013 року №73. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

2. Нидлз Б. Принципы бухгалтерского учета / Б. Нидлз, Х. Андерсон, Д. Колдуэлл: Пер. с англ. [Под ред. Я.В. Соколова]. – [2-е изд., стереотип]. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 496 с.

3. Олійник Т.І. Інтенсифікація відтворення основних засобів аграрного виробництва // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. – №2(10). – С.61-67

4. Офіційний сайт агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://smida.gov.ua/

5. Парнюк В.О. Про головні напрями реформування амортизаційної політики // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 93-104.

6. Положення «Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства»: Наказ Фонду державного майна України від 29 грудня 2010 року №1954. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» від 27 квітня 2000 року № 92. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// rada.gov.ua

Ключові слова: непряме оподаткування, прямі та непрямі податки, податок на додану вартість, акцизний податок, мито, Податковий Кодекс України.

The article examines the features of indirect taxation in Ukraine. Investigated its role in the formation of consolidated state budget and offered the basic directions of perfection of indirect taxation in Ukraine.

Key words: indirect taxation, direct and indirect taxes, value added tax, excise tax, customs duty, Tax Code of Ukraine.

В статье рассмотрены особенности косвенного налогообложения в Украине. Исследована его роль в формировании Сводного бюджета государства и предложены основные направления совершенствования косвенного налогообложения в Украине.

Ключевые слова: косвенное налогообложение, прямые и косвенные налоги, налог на добавленную стоимость, акцизный налог, пошлина, Налоговый Кодекс Украины.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку економіки формування централізованих фінансових ресурсів у вигляді доходів створюється, в основному, завдяки податковим надходженням. Основним джерелом наповнення Зведеного бюджету України є саме непрямі податки. Вони встановлюються до цін товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки. Їх розмір для окремого платника прямо не залежить від величини його доходів. Держава використовує непрямі податки як регулятор цін, впливаючи на платоспроможний попит населення та на рівень споживання в суспільстві.

Такі непрямі податки, як податок на додану вартість, акцизний податок та мито, є ефективним інструментом впливу на суспільне виробництво. Актуальність обраної теми дослідження визначається також тим, що на сьогоднішній день непряме оподаткування є важливим засобом впливу як на  економіку в цілому, так і на обсяги споживання населення. Вдосконалення непрямого оподаткування покликане покращити функціонування національної економіки, створити надійну основу для розвитку малого та середнього бізнесу і сприяти отриманню стабільних надходжень до Державного бюджету з метою реалізації загальнодержавних завдань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблем функціонування непрямого оподаткування присвячено праці низки вчених, серед яких: А. Крисоватий, М. Кучерявенко, А. Соколовська, В. Буряковський та багатьох інших науковців. Напрямам вдосконалення непрямого оподаткування присвячено наукові дослідження О. Оксенюка, Д. Волкова, І. Лютого, А. Скрипника, В. Андрущенка, В. Федосова, І. Мельника. Проте, в кризових умовах сьогодення необхідним є подальше вдосконалення системи непрямого оподаткування.

Мета статті. Метою дослідження є з’ясування сутності непрямих податків та їх значення при формуванні Зведеного бюджету держави, а також обґрунтування пропозицій щодо напрямів вдосконалення непрямого оподаткування в Україні.

В процесі дослідження для досягнення поставленої мети виконано наступні завдання:

–  з’ясовано сутність непрямого оподаткування;

–  проаналізовано динаміку надходжень непрямих податків при формуванні Зведеного бюджету держави;

–  запропоновано шляхи вдосконалення непрямого оподаткування в Україні.

Виклад основного матеріалу. Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. В умовах ринкової економіки податки повинні використовуватися не тільки як джерело збільшення бюджету, а й як важливий інструмент регулювання економіки. Оподаткування має сприяти не лише вирішенню фіскальних цілей, але й забезпеченню виконання завдань соціальної політики, сприяючи підтримці платоспроможного попиту населення. Податки відіграють важливу роль у регулюванні процесів суспільного відтворення. Проте, механізм їх впливу є різним, оскільки вони поділяються на прямі та непрямі податки.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів і майна. Їх розмір обумовлюється майновим станом платників.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, розмір яких для окремого платника визначається величиною споживання і не залежить від його доходів [6, 12].

Значна роль в реалізації політики стабілізації державних фінансів належить непрямим податкам. Якщо при економічному спаді зростає роль непрямих податків, що дає можливість закріпити і стабілізувати базу оподаткування, то  при економічному зростанні, навпаки, прямі податки набувають домінуючого фіскального впливу [5, 159].

За економічною сутністю головними видами непрямих податків є податок на додану вартість (ПДВ), акцизний податок і мито, що становлять важливу частину централізованих грошових фондів і використовуються для здійснення видатків держави.

Встановлюючи певні ставки податку на додану вартість, держава впливає на попит споживачів, оскільки може стимулювати його в період кризи чи сприяти зростанню попиту в період надмірного піднесення економіки. За допомогою акцизного податку держава зменшує споживання шкідливих для населення товарів, а також оподатковує товари розкоші, споживачі яких спроможні сплатити ці податки. Стягуючи мито, регулюються експортно-імпортні операції, орієнтовані на стимулювання експорту і захист національних товаровиробників від конкуренції імпортованих товарів.

Зміна податкових надходжень безпосередньо впливає на розмір доходів держави, оскільки саме за рахунок основних видів податків утворюється найбільша частка доходів Зведеного бюджету України.

Дослідження показало, що збільшення доходів держави зумовлюється безпосереднім зростанням надходжень від непрямих податків (рис. 1) [9].

Рис. 1. Динаміка надходжень непрямих податків до Зведеного бюджету України протягом 2010-2012 років, млрд. грн.

Отже, аналізуючи динаміку непрямих податків до Зведеного бюджету України протягом досліджуваного періоду можна зробити висновок про їх збільшення. У 2011 році вони зросли на 52,3 млрд. грн. або на 42,3%, порівняно з 2010 роком. Це було досягнуто в основному за рахунок збільшення надходжень від ПДВ на 43,8 млрд. грн. або на 50,7%. У 2012 році сума надходжень від непрямих податків збільшилась на 14,7 млрд. грн. або на 8,4% порівняно з попереднім роком і становила 190,5 млрд. грн., що також викликано зростанням надходжень від ПДВ на 8,7 млрд. грн. або на 6,7%.

Непрямі податки активно використовуються у формуванні бюджетних ресурсів держави як ефективний інструмент фіскальної політики, що дає змогу державі вирішувати проблеми фінансового забезпечення виконання покладених на неї функцій. Щоб детальніше дослідити джерела надходжень непрямих податків, необхідно розглянути їх динаміку у доходах Зведеного бюджету України за аналізований період (рис. 2) [9].

Рис. 2. Динаміка надходжень різних видів непрямих податків у доходах Зведеного бюджету України протягом 2010-2012 років, млрд. грн.

 Надходження різних видів непрямих податків у доходах Зведеного бюджету України протягом 2010-2012 років постійно зростали. Найбільшим за обсягами надходжень був розмір ПДВ, який у 2011 році зріс на 43,8 млрд. грн., склавши 130,1 млрд. грн., а в 2012 році збільшився на 8,7 млрд. грн. до 138,8 млрд. грн.. Надходження від акцизного податку зросли на 5,6 млрд. грн. у 2011 році та на 4,5 млрд. грн. у 2012 році, склавши 38,4 млрд. грн.. Митні надходження зростали найменше, що зумовлено низьким рівнем експортно-імпортних операцій. Тому, ПДВ відіграє найважливішу роль при формуванні доходів Зведеного бюджету держави серед усіх видів непрямих податків.

Широке застосування ПДВ зумовлене головними його перевагами, серед яких є те, що оподаткуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання, а інша його частина використовується на нагромадження. Велика база оподаткування ПДВ сприяє значному зростанню доходів держави від податків на споживання [4, 30].

Важливим напрямом у справлянні ПДВ є його зменшення. Згідно з Податковим кодексом України [2] з 01.01.2014 року ставки по ПДВ та податку на прибуток мали становити 17% та 16% відповідно. Проте, ВРУ перенесла зниження ставки по ПДВ з 20% до 17% на 2015 рік і знизила ставку податку на прибуток з 19% до 18% замість раніше передбачених Податковим кодексом 16%. Таке рішення обумовлено тим, що різке зменшення ставок податків скоротить доходи Зведеного бюджету країни на суму близько 30 млрд. грн.. Водночас, податкова політика держави має сприяти поступовому зменшенню тінізації економіки.

Фіскальна ефективність непрямого оподаткування характеризує його спроможність забезпечити державі необхідні доходи. Загалом, рівень виконання надходжень непрямих податків до бюджету держави не відповідав запланованому значенню (рис. 3) [9].

Рис. 3. Рівень виконання планових надходжень непрямих податків до Зведеного бюджету України протягом 2010-2012 років, %

 Рівень виконання планових надходжень непрямих податків у 2011 році зріс на 3,4% до 98,5%, проте у 2012 році знизився на 12,1%, склавши 86,5%, що оцінюється негативно. Зростання рівня недовиконання плану надходжень непрямих податків є негативною тенденцією, оскільки характеризує неспроможність доходів держави в достатньому обсязі профінансувати заплановані видатки.

З метою вдосконалення податкової системи та забезпечення стабільного економічного зростання в Україні у 2010 році була розпочата податкова реформа, яка передбачає засновування заходів щодо справляння непрямих податків. Серед основних напрямів справляння ПДВ варто виділити:

–       удосконалення механізму сплати ПДВ та бюджетного відшкодування по ПДВ шляхом покращання системи адміністрування податку;

–       зменшення кількості пільг зі сплати податку;

–       удосконалення процедури подання платниками податку в обов’язковому порядку податкової звітності в електронному вигляді [8,185].

Удосконалення справляння акцизного податку повинно здійснюватись шляхом:

–       підвищення частки акцизного податку в ціні реалізованих підакцизних товарів за рахунок збільшення його ставок з метою зменшення споживання таких товарів;

–       поступового наближення контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів відповідно до принципів ЄС;

–       забезпечення виконання єдиних підходів в оподаткуванні ввезених та вироблених в Україні товарів [7, 98].

Останнім, проте не менш важливим напрямом вдосконалення непрямого оподаткування є митне регулювання, напрямами вдосконалення якого є:

–       захист українських виробників від негативного впливу імпортованої продукції внаслідок застосування різних видів мита та покращення роботи митних органів;

–       встановлення визначеної межі митної вартості для нарахування митних платежів з окремих видів товарів;

–       наближення митного законодавства України відповідно до вимог СОТ з урахуванням економічних інтересів держави та досягненням завдань зовнішньоекономічної інтеграції.

Подальше вдосконалення непрямого оподаткування неможливе без з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, яка розпочалась з прийняттям Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»       № 1629-IV від 18.03.2004 року [1]. Конкретними заходами для України є наближення регулювання з питань ПДВ до вимог ЄС, а саме скорочення переліку пільгових операцій та перехід до диференційованої шкали ставок.

Подальше вдосконалення механізму справляння акцизного податку є невід’ємним заходом зменшення споживання підакцизних товарів та сприяння контролю за виробництвом та обігом таких товарів відповідно до принципів ЄС. Сприяння реалізації цих заходів відбувається за рахунок підвищення ставок акцизного податку, зокрема збільшення ставки акцизного податку на спирт етиловий, тютюнові вироби тощо.

В свою чергу митне регулювання характеризується схваленням «Прогресивного плану адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 09.03.2010 року [8]. Цей план передбачав подальший розвиток митного законодавства України відповідно до міжнародних інструментів та стандартів, які розроблені ЄС та іншими організаціями, впровадження сучасних технологій митного контролю, з метою захисту українських товаровиробників, а також внесення змін до митного законодавства з метою розвитку прозорого торговельного середовища.

Висновки. На сьогоднішній день непряме оподаткування є одним із основних способів наповнення бюджету як в Україні, так і в багатьох інших країнах світу. Ефективність непрямих податків в фіскальному аспекті полягає в тому, що вони оподатковують споживання. Тому, використовуючи ці податки можна дещо впливати на структуру попиту, оскільки від них тяжко ухилитись.

Рівень виконання надходжень непрямих податків в Україні не відповідав плановим показникам, що свідчить про необхідність вдосконалення функціонування податкової системи держави.

За таких умов непряме оподаткування в Україні потребує використання заходів, що сприятимуть поступовому наближенню податкового законодавства України до законодавства ЄС. Такими напрямами є: скорочення переліку пільгових операцій ПДВ та перехід до диференційованої шкали ставок податку, подальше сприяння підвищенню ставок акцизного податку з метою зменшення споживання підакцизних товарів, а також розвиток митного законодавства України відповідно до стандартів, розроблених міжнародними структурами.

Використання зарубіжного досвіду у регулюванні вітчизняного непрямого оподаткування сприятиме стабілізації економічного зростання та поступовій інтеграції держави в європейську спільноту.

 Список використаних джерел:

1. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» № 1629-IV від 18 березня 2004 року. – Internet-ресурс. – http://zakon.rada.gov.ua
2. Податковий кодекс України від 22 грудня 2011 р. №4279-VІ // Internet-ресурс. – http://zakon.rada.gov.ua
3. «Прогресивний план адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 9 березня 2010 року. – Internet-ресурс. – http://zakon.rada.gov.ua
4. Добрик Л.О. ПДВ в Україні: проблеми адміністрування та напрями удосконалення / Л.О. Добрик, А.А. Литовченко // Інвестиції: практика та досвід. –  2011. – № 14. – 34 с.
5. Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 371 с.
6. Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 456 с.
7. Чередниченко О.М. Непряме оподаткування в Україні на шляху інтеграції до Європейського союзу / Чередниченко О.М. // Фінанси України. – 2007. – №7. – С.98-104
8. Шкарупа О.В. Аналіз проблем та напрямків удосконалення системи оподаткування в Україні / Шкарупа О.В. // Механізм регулювання економіки. – 2010. – №1. – С.185-191
9. Internet-ресурс. – http://www.treasury.gov.ua