Руслана Кошин – Науковий блоґ

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ЗМІНІ ІНДИКАТОРІВ БОРГОВОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Руслана Кошин — Mon, 16 Mar 2015 09:05:36 +0000

Досліджено сутність боргової безпеки держави, проаналізовано основні індикатори боргової безпеки за рівнем державної заборгованості, суть яких полягає у співвідношенні між державним боргом, витратами на його погашення і обслуговування та такими показниками, як: валовий внутрішній продукт, експорт товарів і послуг, доходи державного бюджету. Визначено напрями впливу заборгованості держави на економіку в цілому та запропоновано заходи з оптимізації боргової політики України.
Ключові слова: державний борг, боргова безпека, індикатори боргової безпеки, управління державним боргом.Исследована сущность долговой безопасности государства, проанализированы основные индикаторы долговой безопасности по уровню государственной задолженности, суть которых заключается в соотношении между государственным долгом, затратами на его погашение и обслуживание и такими показателями, как: валовой внутренний продукт, экспорт товаров и услуг, доходы государственного бюджета. Определены направления влияния задолженности государства на экономику в целом и предложены меры по оптимизации долговой политики Украины.
Ключевые слова: государственный долг, долговая безопасность, индикаторы долговой безопасности, управления государственным долгом.
Investigated the essence of the debt security, analyzed the basic indicators of the debt security in the level of public debt, the essence of which is the ratio between public debt, the cost of repayment and servicing and indicators such as gross domestic product, exports of goods and services revenues. Defined the direction influence of public debt on the economy and proposed measures to optimize debt policy of Ukraine.
Key words: public debt, debt security, debt security indicators, public debt management.
Постановка проблеми. Державна заборгованість відіграє значну роль у фінансово-економічному розвитку держави. З однієї сторони, за умови ефективного використання залучені ресурси можуть бути потужним фактором економічного зростання, а з іншої – неконтрольоване накопичення боргу поруч із неефективним використанням позикових коштів може призвести до фінансової кризи, порушити макроекономічну стабільність. Визначення індикаторів боргової безпеки є важливими показниками, які відображають спроможність країни виконувати свої зобов’язання щодо обслуговування та погашення державного боргу і показують на скільки обтяжливими для державного бюджету вони є.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження проблеми боргової політики та боргової безпеки висвітлено у багатьох роботах зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Дж. Бюкенен, Дж. Кейнс, Д. Рікардо, Р. Барро, А. Лернер, П. Харрод О. Барановського, Т. Вахненко, С. Корабліна, Т. Бондарчук, О. Рожко, В. Федосова, Д. Головачев, С. Юрій, О. Короткевич, О. Царука, Ю. Пасічник, Н. Зражевська, Л. Красавін, Ю. Алексєєва, В. Козлюк. Незважаючи на велику чисельність наукових праць, які висвітлюють питання боргової безпеки, актуальним залишається аналіз стану боргової безпеки та пошук напрямів її оптимізації.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначені індикаторів боргової безпеки та впливу заборгованості держави на економічну ситуацію в країні на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики. Для досягнення мети були визначені наступні завдання: обгрунтовано сутність боргової безпеки держави, охарактеризовано основні індикатори вимірювання боргової безпеки та запропоновано заходи з оптимізації боргової політики України.
Виклад основного матеріалу дослідження. У теорії та на практиці не існує жорстко фіксованого універсального переліку показників для оцінювання критичності обсягів державних запозичень, який підходив би для країн із різним рівнем економічного розвитку. Так само не існує єдиної методики визначення граничних рівнів індикаторів боргової безпеки. Відтак порогові значення боргових показників не потрібно сприймати як догму, тому що, як свідчить світова практика, задовільні значення боргових індикаторів ще не гарантують відсутності у позичальника боргових проблем [1].
В Україні для визначення економічно безпечного рівня державного боргу використовують індикатори, які систематизовано та затверджено наказом Міністерства економіки України “Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України” № 60 від 02.03.2007 р.
Таблиця 1
Аналіз стану боргової безпеки України протягом 2010-2013 років згідно методики Міністерства економіки України

Джерело: cформовано автором на основі даних джерел[2,3,4]
В цілому, майже всі індикатори боргової безпеки знаходяться в нормі, проте це не є запорукою абсолютної боргової безпеки, оскільки у світовій практиці існують приклади того, що країни-боржники із значним перевищенням граничних значень легко справляються зі своїми зобов’язаннями, у той час як країни із значним запасом міцності не змогли розрахуватися з кредиторами в строк і були вимушені реструктуризувати свій борг. Тобто також потрібно враховувати кредитний рейтинг державних цінних паперів, а також кредитну позицію України на світовому ринку.
Єдиний показник боргової безпеки, який значно перевищував порогове значення протягом 2010-2013 років, був рівень заборгованості на одну особу, який за оцінками Міністерства фінансів не мав перевищувати 200 дол. США на одну особу. Цей показник мав стійку тенденцію до зростання, та на кінець досліджуваного періоду досягнув 827,49 дол. США на одну особу. Це негативна динаміка, оскільки збільшення зовнішньої заборгованості на 1 особу відволікає значні фінансові ресурси з державного бюджету на обслуговування та погашення заборгованості замість ефективного використання вилучених коштів.
Оцінка боргової безпеки була б неповною без врахування критеріїв та індикаторів напрацьованих фахівцями міжнародних фінансових організацій. Розглянемо систему показників для оцінки боргової безпеки держави, яку пропонує Світовий банк, використовуючи мінімальну стандартну модель і, відповідно до неї, визначимо основні боргові індикатори (таблиця 2).
Таблиця 2
Аналіз стану боргової безпеки України протягом 2010-2014 років згідно методики Світового банку

Джерело: cформовано автором на основі даних джерел[2,3,4]
Основною відмінністю методики Світового банку є те, що при розрахунку показників боргової безпеки враховується Валовий національний продукт, а не Валовий внутрішній продукт. Як відомо, ВНП відрізняється від ВВП на величину чистих іноземних факторних доходів, тобто різниці між заробітками вітчизняних працівників за кордоном та заробітками іноземців у наявній країні. Перевищення ВВП над ВНП свідчить про значну роль іноземної власності в розвитку економіки країни. Також методика Світового банку передбачає включення до експорту товарів та послуг і грошових переказів працівників-резидентів країни [6].
Керівництво статистики зовнішнього боргу МВФ пропонує іншу систему показників оцінки боргової безпеки держави, які наведені в таблиці 3.
Таблиця 3
Зміна стану індикаторів боргової безпеки України протягом 2010-2014 років згідно методики МВФ

Джерело: cформовано автором на основі даних джерел[2,3,4]
Система боргових індикаторів МВФ дозволяє оцінити не тільки платоспроможність та ліквідність держави, але й стан заборгованості державного, фінансового та приватного секторів економіки, що звісно вирізняє цю методику поряд з іншими.
Як бачимо, маючи такі результати боргових індикаторів, можна стверджувати, що Україна має високу ймовірність дефолту. Для розрахунку ймовірності дефолту суверенного позичальника використовується методика оцінки ризиковості контрактів CDS, які за своєю суттю є прототипом страхування на випадок неповернення позичених коштів [6].
Проте, проаналізувати ефективність цієї методики для України досить важко, адже інтерпретуючи за міжнародною шкалою значення вірогідності дефолту, можна зробити неправильні висновки. По-перше, в Україні слабо розвинутий ринок цінних паперів, а тим більше ринок похідних боргових інструментів. По-друге, цей факт свідчить про те, що для України особливо важко визначити реальну ціну на такий товар як кредитно-дефолтний своп, адже ні одна урядова установа не веде офіційної статистики за точним обсягом таких контрактів. Тому і надалі залишається відкритим питання, хто заплатить за невиплачені Україною боргові зобов’язання в разі неспроможності уряду здійснювати виплати за ними.
На нашу думку, в процесі удосконалення вітчизняного боргового менеджменту необхідно здійснити такі заходи:
• Оптимізувати структуру державного боргу у частині співвідношення між короткостроковими та довгостроковими запозиченнями. У процесі управління державним боргом пріоритет повинен надаватися середньо- та довготерміновим зобов’язанням. Це дасть змогу розподілити боргове навантаження у часі між різними групами інвесторів та забезпечить ефективніше управління ним.
• Забезпечити ефективне та прозоре управління умовними (гарантованими) борговими зобов’язаннями держави, що передбачає здійснення таких заходів: забезпечення суворого контролю та чітких правил надання гарантованих державою кредитів; здійснення належного розподілу ризиків між сторонами кредитної угоди; встановлення верхньої межі відповідальності держави за настання гарантійного випадку;
• запровадження інвестиційного напряму державних позик. На сьогоднішній день в Україні державні позики спрямовуються на забезпечення споживчих потреб, тобто мають місце так звані «споживчі кредити». Однак, фінансові потоки мають спрямовуватись у високоліквідні галузі та на розвиток промисловості [5].
Висновки. Оптимізація боргової політики уряду, в контексті зниження боргового навантаження на економіку України, вимагає розробки і впровадження цілісної стратегії, яка б поєднувала завдання вдосконалення нормативно-правового забезпечення, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики. Зазначені заходи сприятимуть зниженню боргового навантаження на вітчизняну економіку та створять передумови для соціально-економічного розвитку країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Карапетян, О. Управління державним зовнішнім боргом: методологія оцінки боргової стійкості / О. Карапетян // Наука молода. – 2008. – № 10. – С. 101-109.
2. Офіційний сайт Державної казначейської служби України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://treasury.gov.ua
3. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua
4. Офіційний сайт Національного банку України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua
5. Руденко В. В. Сутність та особливості управління державним боргом у різних країнах світу // В.В. Руденко – Вінницький інститут економіки ТНЕУ. – 2013.
6. Стахів Ю. Я. Проблеми оцінки боргової безпеки країни / Ю. Я. Стахів // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. – 2013. – №1(61).

РОЛЬ БЮДЖЕТНОЇ БЕЗПЕКИ В РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Руслана Кошин — Wed, 04 Mar 2015 15:20:30 +0000

Бюджетна безпека як важливий фактор соціально-економічного розвитку держави виступає своєрідним індикатором і критерієм ефективності її бюджетної політики та організації бюджетного процесу. З економічної точки зору, бюджетна безпека виражає здатність держави за допомогою бюджету виконувати властиві їй функції та завдання, а також задовольняти потреби платників податків та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням індивідуальних, корпоративних та суспільних інтересів. Відтак, забезпечення бюджетної безпеки держави знаходиться серед ключових завдань при реалізації її стратегічних соціально-економічних пріоритетів.
Мета дослідження полягає у визначенні ролі бюджетної безпеки держави у розвитку національної економіки. Для вирішення поставленої мети було сформульовано такі завдання: розкрити сутність поняття бюджетна безпека держави, визначити її концептуальні проблеми і теоретико-методологічні основи.
Посилення уваги до проблем бюджетної безпеки в Україні зумовлено динамікою суспільних процесів як у глобальному, так і в національному вимірах, а також зміною концептуальних підходів до поняття безпеки. Модифікація цього явища зі сфери військово-політичних відносин у галузь економіки в сучасних умовах визначається зростаючою роллю нових її параметрів, пов’язаних, насамперед, із економічним становищем держав, науково-технічним прогресом, розвитком інформаційних систем, глобалізацією, світовими тенденціями концентрації капіталу тощо.
Бюджетна безпека як одна із складових фінансової безпеки визначається як стан забезпечення платоспроможності держави з урахуванням балансу доходів і видатків державного й місцевих бюджетів та ефективності використання бюджетних коштів [4].
Бюджетна безпека передбачає здійснення державної політики, орієнтованої на реалізацію національних економічних інтересів країни, зокрема на забезпечення сталого економічного зростання та необхідного рівня інвестицій для розвитку продуктивних сил у довготерміновому періоді, підтримку і захист національних виробників, стимулювання розвитку наукомістких галузей економіки, проведення соціальної політики, спрямованої на підвищення рівня життя населення і забезпечення основних соціальних потреб [1].
Пріоритетна роль бюджетної безпеки в загальній системі економічної і фінансової безпеки держави визначається чинниками, які характеризують об’єктивну необхідність існування бюджету. Бюджет як найбільший централізований фонд фінансових ресурсів є матеріальною базою існування суспільства та основною формою ресурсного забезпечення реалізації економічної стратегії держави, оскільки гарантує акумулювання коштів, необхідних для фінансування потреб держави та проведення державної економічної політики.
Одним із головних пріоритетів при цьому є збалансування державних потреб із фінансовими можливостями. Вибір джерел формування бюджетних ресурсів, оптимізація їх структури та ефективність використання значною мірою визначають рівень економічної та фінансової незалежності держави і раціональність її фінансової політики. Відповідно, забезпечення бюджетної безпеки держави є невід’ємною складовою стратегії її фінансового й економічного розвитку [2].
У наш час перед країною стоїть завдання забезпечення стабільності бюджету щодо несприятливих зовнішніх впливів, ефективної бюджетної координації і грошово-кредитної політики, а також довгострокової бюджетної стійкості і стабільності. В останні роки в межах вирішення цього завдання фінансові інститути Україні стали керуватися засадами відповідального управління суспільними фінансами, спрямованими на впровадження середньострокового фінансового планування, наявності системи прогнозування
бюджетних параметрів, забезпечення реалістичності економічних прогнозів, а також створення й підтримки необхідних фінансових резервів [3].
Бюджет держави концентрує в собі ключові вектори життя суспільства, він трансформує грошові відносини між державою, громадянами та бізнесом у суспільні блага, значні масштаби яких потребують гарантування бюджетної безпеки. Таким чином, бюджетна безпека як характеристика дій держави є ґрунтовним критерієм ефективності її бюджетної політики, характер якої, вирішальною мірою, визначає вектори національної стратегії розвитку. З огляду на це, гарантування бюджетної безпеки є пріоритетним завданням діяльності держави у забезпеченні її соціально-економічного розвитку.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабець І.Г. Методичні підходи до оцінювання бюджетної безпеки України / І. Г. Бабець / Науковий вісник НЛТУ України. – 2013. – №23.1.
2. Колісник О.Я. Економічна природа бюджетної безпеки держави / О. Я. Колісник / Наукові записки. Серія «Економіка». – 2011. – №16.
3. Луцик-Дубова Т.О. Проблеми бюджетної безпеки держави / Т.О. Луцик-Дубова / Економетричний аналіз. – 2013. – №13.
4. Про затвердження методики розрахунку рівня економічної безпеки України: Наказ Міністерства економіки України від 02 березня 2007 р., № 60. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.expert-ua.info/document/archivepa/law5xwqoi/index.htm

ВПЛИВ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ НА ФІНАНСОВУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ

Руслана Кошин — Sat, 21 Feb 2015 10:33:17 +0000

У статті досліджено сутність державного боргу країни, його вплив на фінансову безпеку держави та запропоновано шляхи вдосконалення управління державним боргом.
Ключові слова: державний борг, фінансова безпека, зовнішній і внутрішній державний борг, управління боргом.
В статье исследовано сущность государственного долга страны,его влияние на финансовую безопасность государства и предложены пути совершенствования управления государственным долгом.
Ключевые слова: государственный долг, финансовая безопасность, внешний и внутренний государственный долг, управление долгом.
In the article investigated the essence of public debt, its impact on the financial security of the state and offered the ways of improving the management of public debt.
Keywords: public debt, financial security, foreign and domestic public debt, debt management.
Постановка проблеми. Вивчення фінансової безпеки держави пов’язане з економічними проблемами України на сучасному етапі розвитку, зростанням зовнішнього та внутрішнього боргу країни, підвищенням рівня інфляції та рівня монетизаці, збільшенням обсягів зобов’язань суб’єктів господарювання тощо. Державний борг постає однією з найважливіших складових фінансової системи, інструментом у механізмі макроекономічного регулювання та реалізації економічної стратегії держави, його зростання може стати реальною загрозою для фінансової безпеки країни. Зростання державної заборгованості може призвести до втрати стратегічних об’єктів економіки та поглиблення економічної кризи в державі або ж, взагалі, до повної втрати державою свого суверенітету.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми фінансової безпеки й обсягів державного боргу розглядали в наукових працях такі вітчизняні вчені: М.М.Єрмошенко, А.І.Сухоруков, О.Д.Василик, Т.Д.Вахненко та інші. Серед західних вчених особливої уваги заслуговують праці Р. Барро, Д. Б’юкенена, Р. Девіса, Дж. Кейнса.
Однак, на нашу думку, на сьогодні недостатньо уваги приділено впливу державного боргу на фінансову безпеку держави, тому дана проблематика потребує детальнішого дослідження.
Мета і завдання дослідження.Мета дослідження полягає у визначенні впливу державного боргу на фінансову безпеку держави на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів даної проблематики. Для вирішення поставленої мети було сформульовано то вирішено такі завдання: обґрунтовано сутність державного боргу, з’ясовано вплив зовнішньої та внутрішньої заборгованості на фінансову безпеку держави та розроблено пропозиції щодо удосконалення управління державним боргом України.
Виклад основного матеріалу дослідження. В умовах формування та функціонування ринкової економіки важливим показником фінансової безпеки є державний борг. Значна роль державного боргу в економіці держави обумовлюється його багатостороннім впливом на всі сфери життя, необхідністю розрахунку його граничного рівня для країни з урахуванням забезпечення стійкого економічного зростання, узгодження фіскальної та монетарної політики тощо. Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і досить значного зростання державного боргу вУкраїні. За роки її незалежності формування боргу відбувалося значною мірою під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що зумовило його структуру та обсяги [2].
Відповідно до Бюджетного кодексу державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів(позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [1].
Фінансова безпека держави — це ступінь захищеності фінансових інтересів держави, стан фінансової, грошово-кредитної, бюджетної, податкової, валютної, банківської, інвестиційної, митно-тарифної, розрахункової та фондової систем, що характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів.
Виділяють наступні явища, що посилюють загрозу для фінансової безпеки нашої країни:
– велика боргова залежність держави;
– критичні обсяги державного зовнішнього і внутрішнього боргів;
– “тінізація” державної економіки;
– неофіційна доларизація економіки ( що свідчить про недовіру громадян і підприємців до власної валюти, а також про відсутність довіри до монетарної політикиуряду).
Основною складовою фінансової безпеки є боргова безпека. Боргова безпека – рівень внутрішньої та зовнішньої заборгованостей з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень й оптимального співвідношення між ними, достатній для задоволення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету та руйнуванням вітчизняної фінансової системи. Основними індикаторами, що визначають боргову безпеку, є обсяги внутрішніх і зовнішніх боргів держави. Це величина непогашених у термін запозичень, що здійснює держава на внутрішніх і зовнішніх ринках [7].
Розглянемо основні показники боргової безпеки України за 2011-2013 роки, які були розроблені Міністерством фінансів України (таблиця 1).
Таблиця 1
Динаміка показників боргової безпеки України у 2011-2013 роках
Індикатор, одиниця виміру Порогове значення Роки
2011 2012 2013
Відношення сукупного обсягу державного боргу до ВВП, % Не більше 60 36,34 36,59 41,88
Відношення загального обсягу зовнішнього боргу до ВВП, % Не більше 25 22,99 21,93 21,51
Рівень зовнішньої заборгованості на одну особу, дол. США на ос. Не більше 200 819,9 847,93 825,16
Відношення державного зовнішнього боргу до річного експорту товарів і послуг, % Не більше 70 25,34 29,12 33,2
Відношення обсягу внутрішнього боргу до ВВП, % Не більше 30 13,34 14,66 20,37

Джерело: cформовано автором на основі даних джерел [4,5]
Зростання частки відношення сукупного богу до ВВП спричинено як зростанням розвитку економіки, так і недоотриманням запланованих обсягів державних запозичень і кредитних коштів Міжнародного валютного фонду.
Загалом, протягом 2011-2013 років, проаналізований показник відношення загального обсягу державного боргу у ВВП знаходився в нормативних межах визначених Бюджетним кодексом України, а саме не більше 60 %. Проте, на сьогодні багато науковців свідчать, що для країн, які розвиваються державний борг не повинен перевищувати 40 % ВВП.
Значення державного боргу 60 % ВВП є прийнятною для держав із розвиненими внутрішніми фінансовими ринками та високими кредитними рейтингами на міжнародних ринках. В Україні ж орієнтація на граничний рівень державного боргу, відображений в Бюджетному кодексі, не сприяє відповідальному управлінню державним боргом і несе ризик фінансової дестабілізації. Орієнтація боргової політики уряду на вказане обмеження позитивно впливатиме на рівень відсоткових ставок в економіці, динаміку приватного інвестування, створюватиме надійні підвалини для зниження темпів інфляції та перешкоджатиме виникненню ускладнень у галузі платіжного балансу [6].
Єдиний показник боргової безпеки, який значно перевищував порогове значення протягом 2011-2013 років, був рівень заборгованості на одну особу, який за оцінками Міністерства фінансів не мав перевищувати 200 дол. США на одну особу. Даний показник мав стійку тенденцію до зростання, та на кінець досліджуваного періоду досягнув 825,16 дол. США на одну особу.
Оцінка індикатора співвідношення державного зовнішнього боргу та експорту товарів і послуг свідчить про достатньо високий рівень довгострокової платоспроможності України. Загалом, незважаючи на негативну тенденцію зростання цей показник залишається в межах граничного значення.
Важливим в аналізі боргової безпеки держави залишається відношення валового зовнішнього боргу до ВВП країни (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка відношення валового зовнішнього боргу до ВВП України у 2011-2013 роках
Джерело: сформовано автором на основі даних джерел [4.5]
За оцінками експертів таке боргове навантаження є неприйнятним та ризиковим для країни з перехідною економікою та невисоким рівнем життя. Це підвищує ризики фінансової нестабільності, особливо за умов дії несприятливих чинників зовнішнього та внутрішнього характеру, які можуть активізуватися в умовах недостатнього забезпечення фінансових активів у корпоративному секторі економіки.
Крім того, за розрахунками експертів МВФ, максимально допустимим розміром зовнішнього боргу для країн з низьким та середніми рівнями доходів є 49,7 % ВВП; при перевищенні цього показника ймовірність фінансових криз зростає до 66,8 %. Водночас ряд емпіричних досліджень свідчать, що при нагромадженні зовнішнього боргу понад 30-35 % ВВП вплив зовнішньо-боргових операцій на економічне зростання стає негативним [3].
Відношення державного та гарантованого державою боргу також є одним із важливих індикаторів, які здійснюють вплив на боргову безпеку держави, тим самим впливаючи на фінансову безпеку країни загалом (рис. 2.).
Отримані значення показника відношення державного боргу України до ВВП свідчать про стрімке зростання державного боргу та майбутнє посилення боргової кризи за умов незмінної боргової політики держави. Основною причиною стрімкого приросту величини державного боргу є щорічне зростання дефіциту державного бюджету України.

.
Рис. 2. Відношення державного та гарантованого державою боргу України до ВВП за 2011-2013 роки
Джерело: сформовано автором на основі даних джерел [4.5]
Управління державним боргом є невід’ємним елементом макроекономічної політики держави, оскільки саме державний борг є основною складовою економічної системи, що здійснює прямий та опосередкований вплив на усі її основні елементи, зокрема, на державний бюджет, грошово-кредитну і валютну системи, рівень інфляції тощо. Використання чітко встановленого механізму управління державним боргом може стати потужним чинником економічного зростання, що згладить нерівномірність надходження платежів до бюджету, а також активно використовуватиметься з метою регулювання грошового обігу і рівня ділової активності в країні.
Управління державним боргом в Україні в умовах капітало дефіцитної економіки має бути спрямоване на підвищення частки внутрішніх запозичень, що є засобами перерозподілу доходів всередині країни. Удосконалення управління внутрішнім державним боргом потрібно здійснювати за такими напрямами: забезпечення прозорої діяльності держави як емітента боргових зобов’язань та доступність й зрозумілість умов інвестування у такі інструменти; підвищення довіри з боку інвесторів до держави через своєчасне та повне погашення й обслуговування боргів за цінними паперами; підвищення інвестиційної привабливості внутрішніх боргових зобов’язань держави.
Поза сумнівом, зменшення зовнішніх запозичень – як державних, так і приватних, скорочуватиме профіцит фінансового рахунку платіжного балансу чи навіть викличе його дефіцит, що унеможливить подальше фінансування колосального дефіциту поточного рахунку. Крім цього, цей ланцюжок взаємопов’язаних факторів можна доповнити недостатнім рівнем міжнародних резервів, навантаженням зовнішньоборгових виплат на бюджет 2013 р. та іншими негативними тенденціями на фінансових ринках, що в сукупності визначають ключовий напрям економічної політики держави, що має стимулювати експорт та зниження імпорту товарів і послуг для зменшення дефіциту поточного рахунку платіжного балансу України. Основним інструментом такої політики є помірна девальвація [6].
Удосконалення управління державним боргом передбачає низку заходів щодо зниження ризиків, що походять з надання державних гарантій за кредитами третіх осіб. До них належать: забезпечення суворого контролю та чітких правил надання гарантованих державою кредитів; здійснення належного розподілу ризиків між сторонами кредитної угоди; встановлення верхньої межі відповідальності держави за настання гарантійного випадку; забезпечення ретельнішого відбору інвестиційних проектів, що претендують на отримання державних гарантій.
Висновки. На основі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що збільшення державного боргу має негативний вплив на фінансову безпеку країни та на її економічний розвиток. Значна частина видатків бюджету виділяється на погашення боргових зобов’язань, а запозичені кошти використовуються не за призначенням і держава потребує все більших кредитів, які штовхають її до боргової ями. Щодо ефективності управління державним боргом, то потрібно удосконалити нормативно-правове забезпечення боргового менеджменту, удосконалити механізми залучення, погашення та обслуговування державного боргу, забезпечити прозорість та зменшення ризику під час надання державних гарантій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бюджетний кодекс України [ Електронний ресурс]. Режим доступу: http://rada.gov.ua
2. Державний борг України: механізми управління та обслуговування // Бабчук К.Л., Мацедонська Н.В.. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org/
3. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи // Вахненко Т.П. – Фінанси України №6. – 2010.
4. Офіційний сайт Державної казначейської служби України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://treasury.gov.ua
5. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.minfin.gov.ua
6. Управління державним боргом: зарубіжний досвід та українська реальність// Ярошевич Н.Б., Мазур А.В. – Науковий вісник НЛТУ №. 17. – 2007
7. Фінанси: курс для фінансистів//Оспіщев В.І. –Київ“Знання”. – 2008.

РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ В УКРАЇНІ.

Руслана Кошин — Thu, 12 Feb 2015 18:58:47 +0000

Досліджено сутність соціального захисту в України, проаналізовано основні показники рівня життя населення та виявлено ряд проблем, які мають негативний вплив на систему соціального захисту України: законодавча та нормативно-правова нерегульованість, неефективність і нераціональність у підходах до фінансування та управління, монополізація державою ринку соціальних послуг. У висновку доведено, що система соціального захисту потребує реформування, впровадження нових шляхів та методів, котрі дозволять працювати більш результативно на користь тих, хто потребує соціального захисту.
Ключові слова: соціальний захист, недоліки системи соціальних послуг, реформування.
Исследовано сущность социальной защиты в Украине, проанализировано основные показатели уровня жизни населения и обнаружено ряд проблем, которые негативно влияют на систему социальной защиты Украины: несовершенство законодательной и нормативно – правовой базы, неэффективность и нерациональность в подходах к финансированию и управлению, монополизация государством рынка социальных услуг. В заключении доказано, что система социальной защиты нуждается в реформировании, внедрении новых путей и методов, которые позволят работать более результативно в пользу тех, кто нуждается в социальной защите.
Ключевые слова: социальная защита, недостатки системы социальных услуг, реформирование.
Investigated the essence of social protection of Ukraine, analysed the main indicators of living standards and identified a number of problems that have a negative impact on social security of Ukraine: legislative and regulatory imperfection, inefficiency and irrationality in approaches to funding and management, state monopolization of the market of social services. In conclusion proved that the social security system needs reform, new ways and methods that will work more effectively for the benefit of those who need social protection.
Key words: social protection, deficiencies in social services, reformation.
Постановка проблеми. Сучасний розвиток України та її євроінтеграція вимагає, щоб соціально-економічна політика держави та дії уряду щодо її реалізації були направлені на досягнення європейських стандартів якості життя. Надійний соціальний захист населення один із визначальних чинників суспільного добробуту. Історичний досвід показує, що реформування соціальної сфери ніколи не відбувалося з міркувань гуманності або добродійності. У сучасних економічно розвинених країнах влада виділяє значні кошти на соціальні потреби з метою отримання підтримки населення, а не для вирішення проблем соціально незахищених верств. Запровадження засад соціально орієнтованої економіки держави вимагає розгляду комплексу проблем соціального захисту населення України в той час, коли нові реалії економічного та громадського життя займають старі та віджилі. Тому необхідно забезпечити високий рівень соціального захисту населення в умовах ринкових перетворень.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Найбільш відомими вченими-економістами, котрі досліджували проблеми соціального захисту населення в Україні є Д. Богиня, Н. Болотіна, Н. Борецька, С. Вегера, С. Гончарова, І. Гнибіденко, Д. Дема, Т. Косова, Е. Лібанова, В. Мандибура, О. Новикова, В. Онікієнко, П. Пилипенко, С. Романенко, І. Сахань, С. Синчук, В. Скуратівський.
Однак, на нашу думку, в сучасних умовах ринкової економіки необхідно приділити більше уваги для визначення основних проблем соціального захисту в Україні та шляхів їх вирішення.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні основних недоліків системи соціального захисту населення в Україні та шляхів їх вирішення на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики. Для вирішення поставленої мети було сформульовано та вирішено такі завдання: обґрунтовано сутність соціального захисту в Україні, з’ясовано проблеми системи соціального захисту держави та розроблено пропозиції щодо її реформування.
Виклад основного матеріалу дослідження. Становлення багаторівневої структури установ соціального захисту населення в Україні відбувається дуже складно, що можна пояснити нестачею ресурсів та відсутністю належної соціально-економічної результативності від діяльності органів соціального захисту. Механізм реформування системи соціального захисту передбачає наявність необхідних ресурсів, створення управлінських структур та вироблення відповідних рішень. Для забезпечення функціонування механізму перетворення системи соціального захисту необхідно здійснити ряд соціально-економічних реформ у державі.
Ринкова економіка сама по собі не може забезпечити справедливий розподіл доходів. Вона приводить до їх диференціації, в результаті чого частина населення опиняється за межею бідності. Цим породжується потреба у соціальному захисті.
Соціальний захист — це державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення; комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо) [1].
За даними Пенсійного фонду України середній розмір пенсії разом з цільовою грошовою допомогою станом на 1 січня 2014 року становив 1526,09 грн., що на 3,8% більше від розміру середньої пенсії станом на 1 січня 2013 року, а на 1 жовтня 2014 року – 1549,42 грн., що на 1,5 % більше від розміру середньої пенсії станом на 1 січня 2014 року [3].
За даними Міністерства соціальної політики України рівень бідності за відносним критерієм (75 % медіанних сукупних витрат населення) за І квартал 2014 року становив 25,6 % (І квартал 2013 року – 25,6 %); рівень бідності за відносним критерієм крайньої бідності за І квартал 2014 року склав 12,2 % (І квартал 2013 року – 12,7 %); рівень бідності за абсолютним критерієм (доходи нижче прожиткового мінімуму) знизився і склав 12,9 % (І квартал 2013 року – 13,9 % ); рівень бідності серед працюючих становив 20,5 % (І квартал 2013 року – 20,6 %); рівень бідності серед дітей до 18 років склав 32,8 % (І квартал 2013 року – 32,6 %). Отже, рівень бідності населення майже не змінився у 2014 році порівняно з 2013 роком, а це свідчить про те, що не відбувається ніяких зрушень у реформуванні системи соціального захисту в Україні, соціальні програми не дають очікуваних результатів. Це зумовлено недоліками у функціонуванні системи соціального захисту, які можна виокремити у такі основні блоки[2].
Законодавча та нормативно-правова неврегульованість. Правовим актам, які врегульовують питання надання в Україні соціальних послуг, притаманні неадекватність термінологічного апарату, розмитість визначень функцій, цілей і напрямів роботи відповідних інститутів. Державну політику у сфері соціального захисту та соціального забезпечення визначають близько 30 законодавчих актів, серед яких провідне місце належить законам України, указам Президента та постановам Кабінету Мінiстрів України. Різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні безпосередньо передбачені у 58 законах та більше ніж 120 підзаконних нормативно-правових актах [6].
Неефективність і нераціональність у підходах до фінансування та управління. Неефективність системи соціальних послуг, про яку вже згадувалося вище, визначається низьким рівнем адресності в наданні соціальної підтримки та допомоги, а нераціональність – розпорошенням виділених на сферу соціального захисту бюджетних коштів. “Соціальний захист та соціальне забезпечення” –найбільша видаткова стаття зведеного бюджету України. Загальний обсяг фінансування за цією видатковою статтею значно перевищує видатки на охорону здоров’я, освіту та економічну діяльність.
Монополізація державою ринку соціальних послуг і розподілу замовлень. Держава домінує в системі соціальних послуг, оскільки їх надання віднесено лише до компетенції міністерств. Ця система базується на громіздкій, забюрократизованій мережі державних і комунальних закладів соціального захисту та соціальних служб.
Недостатність механізмів впровадження норм правових актів – не дає змоги повністю реалізовувати заходи щодо надання соціальних послуг [5].
На сьогоднішній день в Україні у сфері соціального захисту та соціального забезпечення присутня непрозора система пільг і соціальних виплат. Держава утримує громіздку мережу комунальних та державних закладів соціальних служб та соціального захисту, натомість реальне соціальне обслуговування населення залишається на низькому рівні. Система адміністрування пільг та обліку категорій громадян, які мають право на отримання пільг, є настільки складною, що присутня велика кількість зловживань. Наприклад, громадяни мають можливість безпідставно отримати документи, які дають можливість користуватися пільгами, на які вони не мають права (безкоштовне користування громадським транспортом), але ці порушення в Україні здебільшого залишаються безкарними.
З іншого боку, не всі особи, які мають право на отримання пільг, фактично ними користуються (наприклад, пенсіонери, які проживають у сільській місцевості, можуть мати пільги на оплату транспортних послуг, але вони не використовують ці пільги, тому що не подорожують).
Однак, починаються певні позитивні зрушення у реформуванні системи соціального захисту, так Світовий Банк надав позику в розмірі 300 млн. дол. США на реалізацію проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України» для розширення адресної програми соціальної допомоги з метою підтримки найбільш вразливих та соціально найменш захищених груп населення.
Новий проект допоможе підвищити ефективність системи соціальної підтримки малозабезпечених сімей та системи соціальних послуг в Україні. Підтримка найбідніших верств населення має важливе значення, особливо в умовах, коли Уряд починає проводити низку реформ, які передбачають, зокрема, підвищення тарифів на оплату послуг з постачання газу та централізованого опалення [4].
З 2015 року урядом планується об’єднати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в один Фонд соціального страхування, в якому будуть об’єднані функції цих трьох фондів. Основними перевагами цього об’єднання буде скорочення адміністративних видатків, уніфікація системи управління, ефективне використання коштів, покращення обслуговування страхувальників та застрахованих осіб, створення умов для контролю за плануванням та використанням коштів Фонду соціального страхування з боку держави.
З метою посилення ефективності системи соціального захисту основними напрямами її реформування повинна стати реалізація ряду заходів, а саме:
• скорочення переліку соціальних виплат, відмова від надання тих видів допомоги, які не дають очікуваного соціального ефекту. Держава здійснює ряд виплат, що не призводять до підвищення матеріального добробуту громадян, але потребують значних обсягів фінансування;
• замінити надання соціальних пільг на систему адресної соціальної допомоги, яка забезпечуватиме надання соціальної підтримки тим, хто її дійсно потребує, а також відбудеться економія значної частини державних коштів. Соціальні пільги є неефективним, оскільки значна частина їх отримувачів є далеко не бідними особами. Також нерівність між громадянами у праві користування пільгами, тому що деякі з них навіть не мають змоги фізично реалізувати своє право на пільги [6];
• удосконалити законодавство у сфері соціального захисту, скоротити кількість нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу. Ухвалити декілька законів, які будуть визначати основний перелік соціальних послуг в державі, прозоро описуватимуть функції, цілі і напрями роботи відповідних інститутів;
• зменшити монополізації держави на ринку соціальних послуг, тобто поступово запроваджувати перехід громадян до недержавного соціального страхування, яке на сьогоднішній день є дуже поширеним і успішним у багатьох розвинених країнах Європи. Проведення пенсійної реформи з метою розширення мережі недержавних пенсійних фондів нарівні з основним державним. Це дозволить знизити навантаження на державний бюджет і виключити неефективні та непотрібні соціальні послуги для населення;
• суттєвого вдосконалення потребує система міжбюджетних трансфертів на фінансування видатків у сфері соціального захисту та соціального забезпечення – більшу частину бюджетного фінансування слід спрямовувати на надання соціальних послуг у громадах, а не утримання громіздкої системи бюджетних установ стаціонарного типу, як це відбувається зараз;
• запровадити систему штрафів для громадян, які користуються пільгами, що їм не належать. А також спростити систему адміністрування пільг та обліку категорій громадян, які мають право на отримання пільг для того, щоб зменшити велику кількість зловживань, які часто трапляються в органах соціального захисту.
Висновки. На основі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що у системі соціального захисту України присутня низка проблем, які потребують негайного вирішення. Непрозора законодавча база, присутність великої кількості неефективних соціальних пільг, недосконала система фінансування та бюрократія а органах соціального захисту. Отже система соціального захисту потребує реформування, впровадження нових шляхів та методів, котрі без додаткових затрат коштів, матеріальних засобів дозволять працювати більш результативно на користь тих, хто потребує соціального захисту. Такими напрямками є : перехід від надання пільг та дотацій до адресної допомоги, удосконалення законодавства у соціальній сфері, скоротити перелік неефективних соціальних виплат, зменшити монополізація держави на ринку соціальних послуг. Реформування системи соціального захисту допоможе зменшити видатки державного бюджету та покращить добробут незахищених верств населення.

Список використаних джерел

1. Державне регулювання економіки: [навчальний посібник]// Стеченко Д. М. – К.: Знання. – 2006.
2. Звіт Міністерства соціальної політики України « Інформація щодо основних показників рівня життя населення у січні-грудні 2013 року». – Київ. – 2014.
3. Звіт Міністерства соціальної політики України « Інформація щодо основних показників рівня життя населення у січні-вересні 2014 року». – Київ. – 2014.
4. Офіційний сайт Світового Банку. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org
5. Реформи соціальних послуг в Україні: сучасний стан і проблеми впровадження// Дубич К. –Вісник Національної академії державного управління. – 2013.
6. Соціальний захист населення в контексті надання соціальних допомог: сучасний стан і пріоритети// Шаманська Н. – Галицький економічний вісник. – 2013. – №2(41). – с.43-48.