Ключові слова: Острозьке комунальне підприємство «Водоканал», ефективність використання капіталу, ресурсовіддача, ефект фінансового левериджу.

 В статье осуществлена ​​оценка эффективности использования собственного и заемного капитала Острожского коммунального предприятия на основе коэффициентного анализа.

Ключевые слова: Острожское коммунальное предприятие «Водоканал», эффективность использования капитала, ресурсовіддача, эффект финансового левериджа.

 The article assesses the effectiveness of the use of equity and borrowed capital of Ostroh utility company based on ratio analysis.

Key words: Ostrozkyy utility «Vodokanal», efficiency of the capital, return on invested capital, effect of financial leverage.

 Постановка проблеми. Сучасні умови господарювання та рівень конкуренції потребує від підприємств підвищення ефективності їх діяльності, яка визначає здатність підприємств до фінансового виживання. Ефективність діяльності комунального підприємства значною мірою характеризується показником ефективності використання капіталу, тобто максимальної його віддачі, яка виражається збільшенням суми прибутку на 1 гривню капіталу. Цього можна досягти за умови раціонального використання всіх видів ресурсів, недопущення їх перевитрат, втрат на всіх стадіях кругообороту. В результаті капітал повертається в більшій сумі, тобто з прибутком. Тому, актуальності набувають питання пошуку шляхів ефективного використання власного та позикового капіталу, для забезпечення стійкості фінансового стану комунального підприємства.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню питань ефективності використання капіталу комунального підприємства присвячені праці багатьох українських вчених, серед яких, Т. А. Самойлова, яка запропонувала власну організаційно-інформаційну модель аналізу ефективності використання капіталу з метою підвищення оперативності проведення аналізу капіталу, М. М. Забаштанський, О. Д. Василик, К. В. Ізмайолова, В. П. Полуянов, Н. С. Попович та ін.. Однак, і надалі залишається багато дискусійних питань щодо прийомів та методів аналізу ефективності використання капіталу комунальних підприємств.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в оцінці ефективності використання власного та позикового капіталу комунального підприємства на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Аналіз ефективності використання власного і позикового капіталу підприємства – це спосіб накопичення, порівняння, трансформації і використання інформації бухгалтерського обліку та звітності, який має на меті: оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, тобто використання власного і позикового капіталу; обґрунтувати можливі і прийнятні темпи розвитку підприємства з позиції забезпечення їх джерелами фінансування; виявити доступні джерела засобів, оцінити раціональні способи їх мобілізації; виявити усі можливі ризики при використанні позикових джерел фінансування; обґрунтувати процеси та алгоритм оптимізації структури капіталу; спрогнозувати становище підприємства на ринку капіталів [5].

Пропонуємо розпочати оцінку ефективності використання капіталу Острозького комунального підприємства «Водоканал» із аналізу динаміки загальних показників господарської діяльності досліджуваного підприємства (табл. 1).

Згідно даних таблиці 1 нами було проаналізовано основні показники, які характеризують господарську діяльність підприємства протягом 2011-2013 років. Досліджені показники свідчать про позитивну динаміку зменшення чистого збитку, згенерованого підприємством протягом досліджуваного періоду.

Таблиця 1

Динаміка загальних показників господарської діяльності Острозького комунального підприємства «Водоканал» за 2011-2013 роки

Так, у 2012 р. порівняно із 2011 р. чистий збиток зменшився на 278 тис. грн., а у 2013 р. порівняно із 2012 р. – на 179 тис. грн. або 54,41 %, в загальному чистий збиток у 2013 р. зменшився на 457 тис. грн. порівняно із 2011 р. Причиною зменшення   чистого збитку Острозького КП «Водоканал» було зростання чистого доходу підприємства у 2012 р. на 2,92 відсоткових пункти, а у 2013 р. – на 40,10 відсоткових пункти. Це свідчить про покращення ситуації на підприємстві і застосування виваженої політики, спрямованої на зменшення чистого збитку. Незважаючи на позитивну динаміку щодо зменшення чистого збитку і збільшення чистого доходу, середньорічна сума інвестованого капіталу поступово зменшувалась. У 2012 р. вона зменшилась на 5,80 відсоткових пункти, а у 2013 р. – на 3,47 відсоткових пункти.

Дані, відображені у таблиці 1 використовуються і для аналізу виконання «золотого» правила економіки, тобто:

ТPr>TNP>TA>100 %                                                                           (1)

де T_(Pr) – темпи зростання чистого прибутку (збитку), T_(NP) – темпи зростання чистого доходу, T_(A) – темпи зростання активів підприємства.

Таким чином, згідно даних таблиці 1, темпи зростання активів досліджуваного підприємства були меншими за 100 % і у 2011-2012 рр. становили 94,20 відсоткових пункти, а у 2012-2013 рр. – 96,53 відсоткових пункти. Щодо другої умови (T_(NP) > T_(A)), то темпи зростання чистого доходу були більшими за темпи зростання активів і у 2011-2012 роках становили 102,92 відсоткових пункти, а у 2012-2013 рр. – 140,10 відсоткових пункти. Незважаючи на позитивні тенденції щодо темпів зростання чистого доходу, темпи зростання чистого прибутку (збитку) не були більшими за темпи зростання чистого доходу підприємства. Але, оскільки, підприємство за підсумками 2011-2013 рр. генерувало збиток, то темпи зменшення чистого збитку оцінюються позитивно. Отже, для Острозького комунального підприємства «Водоканал» «золоте» правило економіки виконувалось лише частково, проте необхідно зазначити про позитивну тенденцію показників. Тобто якщо підприємство і надалі буде дотримуватись обраної стратегії управління капіталом, то воно зможе за підсумками діяльності в подальшій перспективі отримати чистий прибуток.

Наступним етапом виступає аналіз ефективності використання капіталу Острозького комунального підприємства «Водоканал» (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка коефіцієнтів структури капіталу Острозького комунального підприємства «Водоканал» за 2011-2013 роки

Згідно даних таблиці 2 коефіцієнт власного капіталу або коефіцієнт автономії протягом 2011-2013 років становив 0,98 пункти при нормативному значенні не менше 0,5 пунктів. Високі значення даного показника свідчать про стабільну фінансову структуру коштів. Значення показника автономії є і так званим захистом підприємства від високих втрат в періоди спаду ділової активності і також виступають гарантією отримання кредитів.

Значення коефіцієнта позикового капіталу або коефіцієнта залежності протягом досліджуваних років залишалось незмінним і становило 0,02 пункти, що є позитивним і свідчить про відсутність залежності комунального підприємства від зовнішніх кредиторів.

Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу показує скільки позикових коштів припадає на 1 грн. власних коштів. Отже, у 2011 р. на 1 грн. власних коштів припадало 0,02 грн. позикових коштів, у 2012 р. – 0,03 грн. (що на 0,01 пункти більше порівняно із попереднім роком) та у 2013 р. – 0,02 грн.

Важливе місце у здійсненні оцінки ефективності використання капіталу підприємства займають показники ділової активності, аналіз яких полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності (табл. 3).

Базуючись на даних таблиці 3, необхідно зазначити, що показники ділової активності характеризувались такими тенденціями:

–                     коефіцієнт оборотності власного капіталу протягом досліджуваних років зростав поступальними темпами, а це у свою чергу свідчить про збільшення швидкості обороту власного капіталу, що оцінюється позитивно. Тобто, у 2011 р. власний капітал обернувся 0,1 разу, а у 2013 р. – 0,2 разу, як наслідок тривалість обороту власного капіталу зменшилась із 3526 днів у 2011 р. до 2210 днів у 2013 р.;

–                     такі ж тенденції були характерними і для коефіцієнта оборотності інвестиційного капіталу, що передусім зумовлено відсутністю довгострокових зобов’язань підприємства. При цьому позитивно оцінюється зменшення тривалості обороту інвестиційного капіталу у 2012 р. на 317 днів, а у 2013 р. – на 998 днів;

–                     динаміка коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості не була однозначною протягом досліджуваних років. Оскільки, у 2012 р. спостерігалось її зменшення на 0,82 пункти, а у 2013 р. її збільшення на 1,23 пункти. Такі тенденції відповідно зумовили збільшення тривалості обороту кредиторської заборгованості у 2012 р. на половину дня та зменшення тривалості обороту кредиторської заборгованості у 2013 р. на один день порівняно із 2012 р.;

–                    позитивно оцінюється зменшення коефіцієнта закріплення капіталу у 2012 р. на 0,84 пункти порівняно із 2011 р., та у 2013 р. – на 2,83 пункти порівняно із 2012 р.

Таблиця 3

Динаміка показників ділової активності Острозького комунального підприємства «Водоканал» протягом 2011 – 2013 років

Одним із показників ефективності використання капіталу є коефіцієнт оборотності капіталу або показник ресурсовіддача. Тому ми пропонуємо проаналізувати факторну модель ресурсовіддачі з точки зору джерел формування та напрямів вкладення капіталу комунального підприємства.

Факторна модель ресурсовіддачі (табл. 4)  з точки зору джерел формування капіталу має наступний вигляд:

К_{об. к} = ПВ_пк* К_фін. * К_{об. вк} (або у загальному вигляді цю форму можна представити як у=х₁ * х₂ * х₃), де

К_{об. к} – коефіцієнт оборотності капіталу, який визначається шляхом ділення чистого доходу на середньорічну вартість капіталу;

ПВ_пк– питома вага позикового капіталу, яка визначається шляхом ділення позикового капіталу на загальну суму капіталу підприємства;

К_фін– коефіцієнт фінансування, який розраховується як частка власного та позикового капіталу;

К_{об. вк}– коефіцієнт оборотності власного капіталу, розрахований шляхом ділення чистого доходу та середньорічної вартості власного капіталу.

Також пропонується модель визначення ресурсовіддачі з точки зору напрямів вкладення капіталу, яка має наступний вигляд:

К _об.к= ПВ_ок* К_моб.к* К_об.к,

де К _об.к – коефіцієнт оборотності капіталу, розрахований шляхом ділення чистого доходу та середньорічної вартості капіталу;

ПВ_ок – питома вага основного капіталу, визначена шляхом ділення основного капіталу та капіталу підприємства;

К_моб.к – коефіцієнт мобільності капіталу, отриманий шляхом ділення середньорічної величини оборотного капіталу та середньорічної величини основного капіталу;

К_об.к – коефіцієнт оборотності оборотного капіталу, розрахований шляхом ділення чистого доходу та середньорічної величини оборотного капіталу.

Використовуючи дані з таблиці 4 пропонуємо здійснити факторний аналіз ресурсовіддачі з точки зору джерел формування капіталу та напрямів вкладення капіталу.

Таблиця 4

Динаміка вихідних даних для факторного аналізу ресурсовіддачі Острозького комунального підприємства «Водоканал» за 2011-2013 років

Отже, здійснивши аналіз ресурсовіддачі за першою моделлю ми отримали такі результати:

у=х₁ * х₂ * х₃

∆ у^х1 = у₂ – у₁ = 0,02*49,08*0,11 – 0,11 ≈  0,00

∆ у^х2 = у₃ – у₂ = 0,02*48,26*0,11 – 0,02*49,08*0,11 ≈ 0,00

∆ у^х3 = у₁ – у₃ = 0,16 – 0,02*48,26*0,11 = 0,05

∆ у = ∆ у^х1 + ∆ у^х2 + ∆ у^х3 = 0,00 + 0,00 + 0,05 = 0,05

Отже, за рахунок зростання чистого доходу на 1242 тис. грн. ресурсовіддача зросла з 0,11 до 0,16 пункту. За рахунок незмінності величини першого фактору – питомої ваги позикового капіталу – ресурсовіддача також не змінювалася. За рахунок зменшення коефіцієнта фінансування на 0,82 пункти, величина ресурсовіддачі при цьому також залишалася незмінною. Проте при збільшенні коефіцієнта оборотності власного капіталу з 0,11 до 0,16 пункту зумовило зростання і ресурсовіддачі на 0,05 пункти.

Сукупний вплив факторів зумовив збільшення ресурсовіддачі на 0,05 пункти, тобто з 0,11 до 0,16 пункту.

Позитивна зміна ресурсовіддачі була в основному зумовлена позитивним впливом коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Оцінка другої моделі показала наступні результати:

у=х₁ * х₂ * х₃

∆ у^х1 = у₂ – у₁ = 0,97*0,02*5,91 – 0,11  ≈  0,00

∆ у^х2 = у₃ – у₂ = 0,97*0,03*5,91 – 0,97*0,02*5,91= 0,06

∆ у^х3 = у₁ – у₃ = 0,16 – 0,97*0,03*5,91 = -0,01

∆ у = ∆ у^х1 + ∆ у^х2 + ∆ у^х3 = 0,00 + 0,06 + (-0,01) = 0,05

Отже, зменшення величини питомої ваги основного капіталу на 0,01 пункти не спричинило жодних змін у величині ресурсовіддачі. Проте, збільшення коефіцієнта мобільності капіталу з 0,02 до 0,03 пунктів спричинило зміну ресурсовіддачі на 0,06 пункти. За рахунок  зменшення коефіцієнта оборотності оборотного капіталу на 0,20 пункти ресурсовіддача також зменшилась на 0,01 пункти.

Сукупний вплив факторів зумовив зростання ресурсовіддачі на 0,05 пунктів, тобто з 0,11 до 0,16 пункти. Позитивна зміна ресурсовіддачі була зумовлена тим, що негативний вплив коефіцієнта оборотності оборотного капіталу перекрив коефіцієнт мобільності капіталу.

Наступною групою показників виступають показники рентабельності (збитковості) діяльності підприємства (табл. 5).

Таким чином, дані отримані в таблиці 5, свідчили про збитковість власного капіталу та довгострокових інвестицій. Однак, позитивно оцінюються їхні тенденції до скорочення. Так, у 2011 р. збитковість власного капіталу зменшилась на 0,87 пункти, а у 2013 р. – 0,63 пункти, що було характерним і для  збитковості довгострокових інвестицій.

Таблиця 5

Динаміка показників збитковості діяльності Острозького комунального підприємства «Водоканал» за 2011-2013 роки

Також для досліджуваного підприємства було характерним і збитковість капіталу, оскільки за підсумками діяльності підприємство отримало чистий збиток, а не прибуток.

Важливим етапом дослідження позикового та власного капіталу є визначення ефекту фінансового левериджу, розрахунок якого наведено в таблиці 6

 Таблиця 6

Розрахунок ефекту фінансового левериджу для Острозького комунального підприємства «Водоканал» за 2011 – 2013 рр.

Отже, аналізуючи результати дослідження, необхідно зазначити, що підприємство протягом 2011 – 2013 років не отримувало прибутку від залучених кредитів, оскільки значення диференціалу фінансового левериджу було від’ємним і у 2011 р. становило -5,18, у 2012 р. – -2,49 та у 2013 р. – -8,79 пункти. Саме тому залучені кредити приносили збиток на власний капітал. Від’ємне значення диференціалу також свідчить про те, що обслуговування кредитів проводилось за рахунок власного капіталу. Ефект фінансового левериджу протягом досліджуваних років також мав від’ємне значення, що відображало рівень збитків, що додатково генеруються на власний капітал. Проте, позитивно оцінюється зменшення негативного значення ефекту фінансового левериджу у 2012 р. в порівняні із 2011 р. на 0,02 пункти.

Висновки. Оцінка ефективності використання капіталу Острозького комунального підприємства «Водоканал» свідчила про позитивні тенденції, оскільки коефіцієнт оборотності власного та інвестованого капіталу протягом 2011-2013 рр. зростав. Так, у 2012р. він зріс на 0,01 пункт, а у 2013 р. на 0,05 пункти. А це свідчить про збільшення кількості оборотів власного та інвестованого капіталу, а отже і про збільшення доходу від вкладених в підприємство коштів. Також коефіцієнт автономії становив 0,98 пункти, що свідчить про фінансову незалежність «Водоканалу». У той же час, можна стверджувати, що позиковий капітал не використовувався ефективно, оскільки диференціал фінансового левериджу становив від’ємне значення, що свідчило про покриття кредитів за рахунок власного капіталу, а отже і про його «з’їдання».

Література:

1. Господарський кодекс України від 01.01.2014 № 436-IV [Електронний ресурс].  Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15
2. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: наказ Міністерства фінансів від 31.12.1999 № 318 з усіма змінами і доповненнями / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0027-00
3. Бечко П. К. Місцеві фінанси: [навчальний посібник]
   / П. К. Бечко, О. В. Ролінський. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 192 с., с. 79
4. Макаренко Ю. С. Аналіз фінансово-господарської діяльності функціонування комунальних підприємств у системі реформування / Ю. С. Макаренко // Економічна наука ХХІ століття: реалії та перспективи. – частина 2.- 2013. – 248 с.
5. Самойлова Т. А. Аналіз ефективності використання власного і позикового капіталу підприємста / Т. А. Самойлова // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://repository.vsau.org/getfile/6272.pdf

Ключові слова: банкрутство, моделі прогнозування  банкрутства, дискримінантний аналіз, багатофакторний аналіз.

 В статье исследованы отечественные и зарубежные модели прогнозирования банкротства на предприятии и рассмотрены возможности использования последних на украинских предприятиях в условиях постиндустриального периода.

Ключевые слова: банкротство, модели прогнозирования банкротства, дискриминантный анализ, многофакторный анализ.

 The article explores with domestic and foreign models for predicting bankruptcy of the enterprise and discussed the possibility of using the latest in Ukrainian enterprises in the post-industrial period.

Keywords: bankruptcy, bankruptcy prediction model, dyscryminantnyy analysis, multivariate analysis.

Постановка проблеми. В процесі встановлення ринкових відносин в Україні зростає частка підприємств, які банкрутують. Так, згідно даних Державної служби статистики [5] з 100 підприємств, які зареєструвалися, «виживають» близько 15, інші в період п’яти років ліквідуються. Однак, будь-яке підприємство може перебувати у стані банкрутства, оскільки воно функціонує не відокремлено від інших суб’єктів  господарювання, споживачів, контрагентів.

Із вищезазначеного випливає, що необхідність застосування моделей ймовірності настання банкрутства полягає в тому, що в сучасних умовах економічного розвитку зросла необхідність пошуку найбільш точної моделі прогнозування банкрутства, оскільки всі підприємства перебувають під впливом негативних внутрішніх та зовнішніх факторів. Тому прогнозування банкрутства підприємства стає першочерговою необхідністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що питанню прогнозування ймовірності настання банкрутства присвячено багато праць як українських так і зарубіжних вчених-науковців. Зокрема, розробкою та визначенням критеріїв моделей прогнозування банкрутства займались такі провідні фахівці, як Е. Альтман, Р. Ліс, Г. Спрингейт. Заслуговують на увагу і наукові праці українських вчених, таких як Г. Островська, В. О. Подольська, Н. П. Шморгун, О. Я. Базілінська, Р. Романіва. Отже, як бачимо питання прогнозування банкрутства підприємства і на сьогодні не втратило своєї актуальності, однак вимагає подальшого продовження дослідження на основі використання зарубіжних та вітчизняних моделей ймовірності настання банкрутства.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в здійсненні аналізу основних зарубіжних та вітчизняних моделей прогнозування банкрутства та визначенні ймовірності їх використання на українських підприємствах.

Виклад основного матеріалу. Згідно закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [1], банкрутство – визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

На думку Іорданова В., банкрутство — процес, коли майно індивідуума чи організації, нездатної оплатити борги, забирається за рішенням суду і справедливо розподіляється між кредиторами після попередніх сплат, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута [2, 18]. За Савицькою Г. В., банкрутство підприємства – це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [7, 11]. З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб’єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості [3].

У світовій практиці одним із найважливіших інструментів системи раннього запобігання та прогнозування банкрутства підприємства є дискримінантний аналіз. Його зміст полягає у використані функцій, які будуються за допомогою математично-статистичних методів та розрахунку інтегрального показника на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство [9, 92].

В теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз. В основі однофакторного аналізу покладено сепаративне дослідження окремих показників та класифікації підприємств на «хворих» та «здорових».  Найбільш відомими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є система показників Бівера [8, 97-98].

Згідно досліджень В. Бівера, було згруповано за ознакою однорідності шість груп показників. Із кожної групи було обрано по одному, найбільш типовому, показнику, які й складали його систему прогнозування:

1. відношення cash-flow до позичкового капіталу;
2. відношення чистого прибутку до валюти балансу;
3. відношення позичкового капіталу до валюти балансу;
4. відношення оборотних активів до поточних зобов’язань;
5. відношення робочого капіталу до валюти балансу;
6. відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов’язаннями до витрат підприємства (або амортизації).

Однак використання однофакторного аналізу не дозволяє об’єктивно спрогнозувати ймовірність настання банкрутства і одним із шляхів вирішення вищезазначеної проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу.

Багатофакторна дискримінантна функція – це функція, на основі якої обчислюється інтегральний показник фінансового стану підприємства за допомогою значень незалежних змінних з урахуванням вагомості кожного з них. Базовий алгоритм багатофакторної дискримінантної функції можна записати в такій формі:

Y = a₀ + a₁ x₁ +a₂ x₂ + a₃ x₃ + … +a_p x_p                                                                  (1)

На думку Терещенка О. О., оптимальна дискримінантна функція повинна враховувати всі складові фінансового стану: ліквідність, прибутковість, оборотність, структуру майна, капіталу тощо.

У зарубіжній практиці поширеними є значна кількість моделей визначення інтегрального показника рівня загрози банкрутства, що відображено в табл. 1.

Таблиця 1

Систематизація зарубіжних моделей ймовірності настання банкрутства підприємства

Джерело [4]

Таким чином, як видно з даних таблиці 1, для здійснення прогнозування ймовірності настання банкрутства необхідно використовувати фінансову звітність підприємства. Однак, це не є визначальним фактором застосування вищезазначених методик в українській практиці. Це безпосередньо пов’язано із тим, що моделі визначались на основі західноєвропейських підприємств,  які  не адаптовані до вітчизняної економіки, а також не враховують значної більшості показників (розвитку галузі, стану постачальників та конкурентів, доходів та витрат споживачів); моделі враховують тільки балансові показники та показники звіту про фінансові результати, а використання показника cash-flow практично відсутнє майже у всіх методиках; існують розбіжності у врахуванні вагомості окремих показників у моделях; відсутність статистики українських підприємств-банкрутів, яка могла б підтвердити чи спростувати надійність конкретної моделі.

Умовам діяльності українських підприємств відповідає універсальна дискримінантна модель українського дослідника О. О. Терещенка. Для обчислення коефіцієнта Х₁ використовують показник  cash-flow. Показник cash-flow характеризує величину чистих грошових потоків, які утворюються внаслідок операційної та інвестиційної діяльності і залишаються у розпорядженні підприємства в певному періоді [6].

Багатофакторна дискримінантна модель має наступний вигляд:

Z = 1,03Х₁+ 0,08Х₂ + 10Х₃ + 5Х₄ + 0,3Х₅ + 0,1Х₆                                                        (2)

Отримані результати після обрахунків можна інтерпретувати так:

Z ≥ 2 – підприємство вважається фінансово стійким, і тому йому не загрожує банкрутство; 1≤ Z ≤ 2 – фінансова рівновага підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує; 0≤ Z ≤ 1 – підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Одними із позитивних рис вітчизняної моделі є відповідно її розробка відповідно до специфіки галузі діяльності, використання нормативів, які постійно оновлюються, інформація для здійснення розрахунків акумульована в основних формах звітності та зростає кількість досліджень вітчизняних науковців щодо формування оптимальної та універсальної моделі, що відповідатиме сучасним умовам розвитку.

Висновки. Таким чином, банкрутство – це економічна категорія, яка характеризується неспроможністю продовження суб’єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості.

В процесі аналізу зарубіжних та вітчизняних моделей оцінки ймовірності настання банкрутства було визначено, що використання вітчизняних моделей є більш оптимальним. Оскільки вони детальніше відображають реальний стан підприємства і особливості ведення бізнесу в Україні..

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: закон України від 18.04.2012 №2343-12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2343-12
2. Іорданов В. Банкрутство. Ліквідація / В. Іорданов // Все про бухгалтерський облік. – 2010. – № 60. – с.18-20
3. Мігорян М. Феномен банкрутства підприємства в Україні / М. Мігорян // Всеукраїнська студентська інтернет – конференція [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conf-cv.at.ua/forum/85-826-1
4. Островська Г. Аналіз практики використання зарубіжних моделей прогнозування ймовірності банкрутства підприємства / Г. Островська, О. Квасовський // Галицький економічний вісник. – 2011. – № 2. – с. 99-111
5. Офіційний сайт Державної служби статистики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/
6. Рзаєва Т. Г. Порівняльна характеристика вітчизняної і зарубіжної методик визначення ймовірності банкрутства / Т. Г. Рзаєва, І. В. Стасюк // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/2010_4_2/089-093.pdf
7. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності  підприємства. – К.: Знання, 2004. – 225 с.
8. Терещенко О. О. Антикризове фінансове управління на підприємстві: [монографія]. – К.:КНЕУ, 2004. – 268 с
9. Шморгун Н. П. Фінансовий аналіз: навчальний посібник / Н. П. Шморгун, І. В. Головко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 528 с.

Ключові слова: ВАТ «НПК Галичина», нормальний, теоретичний прибуток, основні засоби, амортизаційні відрахування.

 В статье осуществлен анализ современного состояния развития ОАО «НПК Галичина», исследованы основные причины ослабления позиций предприятия на отечественном рынке.

Ключевые слова: ОАО «НПК Галичина», нормальная прибыль, теоретическая прибыль, основные средства, амортизационные отчисления.

 The articale analyzes the current state of JSC “NPK Galychyna”, examines the main reasons  weakening on the domestic market.

Key words: JSC “NPK Galychyna”, normal profit, theoretical profit, fixed assets, amortization.

Постановка проблеми. На території України розташовано шість нафтопереробних заводів, серед них ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», ВАТ «Лукойл-Одеський НПЗ», ЗАТ «Укрнафта», ПрАТ «Лінік» та ВАТ «НПК Галичина». Проте на українському ринку спостерігається ситуація збільшення частки на ринку нафтопродуктів саме іноземного сектору. Це обумовлює скорочення поставки нафтової сировини на українські нафтопереробні заводи і зменшення переробки нафтової сировини підприємствами України у 2011 р. на 18,4 % порівняно із 2010 роком.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженню питань стану та тенденцій розвитку ВАТ «НПК Галичина» присвячені праці багатьох українських вчених, серед яких Л. П. Гринаша, який досліджував ефективність використання основних засобів нафтопереробними заводами, проблеми капіталізації нафтопереробних заводів, Н. І. Пилипіва та І. Д. П’ятничука, які досліджували  перспективи розвитку нафтопереробної галузі України, В. А. Свиридова.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає в оцінці сучасного стану та тенденцій розвитку ВАТ «НПК Галичина» на українському ринку на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики

Виклад основного матеріалу. Кожне підприємство є відкритою складною динамічною системою, яка функціонує у визначеному зовнішньому середовищі. Сучасне соціально-економічне середовище характеризується високою швидкістю змін. Підтримувати існуючий стан підприємства та рухатись уперед можна тільки за умов ефективного пристосування до змін зовнішнього середовища. Розвиток підприємства означає якісні зміни, оновлення його господарської системи та організаційної структури, підвищення ефективності функціонування на основі вдосконалення техніки та технологій, підвищення якості продукції та послуг [5].

Важливим елементом оцінки загальних тенденцій розвитку підприємства є чистий прибуток (збиток) акумульований підприємством протягом року  (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка чистого прибутку (збитку) ВАТ «НПК Галичина» протягом 2007 – 2012 рр., тис. грн.

Як видно з даних рисунка 1, лінія тренду чистого прибутку (збитку) є спадною, що свідчить про наявність не лише чистого збитку, але й тенденцій до його збільшення. Так, якщо у 2007 р. чистий збиток становив 17215 тис. грн., то вже у 2012 р. – 96609 тис. грн. Основним фактором впливу на негативні тенденції щодо акумулювання чистого збитку підприємством є ціна на сиру нафту та природний газ, збільшення яких веде до подорожчання ціни продукції та відповідно до зменшення виручки від реалізації товарів та послуг.

В більшості країн ціна на нафтопереробну продукцію узгоджується із цінами на сиру нафту. На рис. 2 показано зміну світових цін на сиру нафту.

Рис. 2. Середньорічні світові ціни на сиру нафту за 2007 – 2012 рр., дол/барр

Джерело [4]

Як бачимо, світові ціни на сиру нафту постійно зростають. Такі тенденції пояснюються тим, що з кожним роком видобуток цього ресурсу вимагає все більших витрат коштів, оскільки він здійснюється у все складніших гідрогеологічних умовах. Але таке постійне зростання ціни, як свідчить практика економічної теорії, на відповідному етапі розвитку обов’язково викличе пошук і застосування альтернативних джерел, які замінять цей дорогий ресурс [1].

Для динаміки цін на природний газ характерною є наступна ситуація (рис.3).

Рис. 3. Динаміка цін на природний газ промислових підприємств України протягом 2007 – 2012 рр.

Джерело [2]

Як бачимо з даних рис. 3, протягом 2007 – 2012 рр. ціна на природний газ для промислових підприємств України постійно зростала, що зумовлювало збільшення собівартості виготовленої продукції та зростання цін на вже виготовлену продукцію. А в кінцевому результаті зменшувало генерований підприємством прибуток.  Також можемо спостерігати, що лінія тренду є зростаючою.

Для підтвердження висновку щодо взаємозалежності зміни прибутку на ВАТ «НПК Галичина» відносно змін цін на сиру нафту пропонуємо розглянути рис. 4.

Рис. 4. Темп росту чистого прибутку (збитку) ВАТ «НПК Галичина», цін на природний газ і світових цін на сиру нафту протягом 2007 – 2012 рр., %

З даних рисунка бачимо, що темп росту прибутку (збитку), який отримували на підприємстві ВАТ «НПК Галичина» поступався росту цін на нафту та природний газ, що було характерним і для інших підприємств цієї галузі. Як результат, подорожчання ціни на нафтопродукти негативно впливало на показники більшості галузей промисловості, будівництва, комунальних підприємств і на експлуатаційні витрати всіх підприємств. Внаслідок цього, хоча ціни на сиру нафту та природний газ далі зростали, попит на нафтопереробну продукцію спадав, і з 2007 р. почав відставати від зростання цін на природний газ та нафту. Отже, можна стверджувати, що збільшення  ціни на природний газ та сиру нафту відповідно спричиняли зменшення чистого прибутку або збільшення чистого збитку, тобто спостерігається обернена залежність.

Здійснюючи оцінку загальних тенденцій розвитку підприємства ВАТ «НПК Галичина», необхідно здійснити аналіз динаміки первісної вартості основних засобів та щорічних амортизаційних відрахувань протягом 2007 – 2012 рр., що відображено на рис. 5.

Рис. 5. Динаміка первісної вартості основних засобів та щорічних амортизаційних відрахувань ВАТ «НПК Галичина» протягом 2007 – 2012 рр., тис. грн.

Таким чином, протягом 2007 – 2010 рр. спостерігається позитивна зростаюча динаміка  амортизаційних відрахувань, які нараховувались на основні засоби підприємства. Причиною зростання основних засобів було: зростання вартості основних засобів і зміна їх структури. Однак,  починаючи з 2008 р. відбувається стихійне зростання первісної вартості основних засобів без будь-якого узгодження із амортизаційними відрахуваннями.

Важливість оцінки амортизаційних відрахувань і первісної вартості основних засобів полягає в тому, що амортизаційні відрахування є базовими для розрахунку теоретично обґрунтованого значення величини «нормального прибутку», тобто прибутку, який відповідає величині і структурі основних засобів конкретного підприємства.

Для розрахунку величини «нормального прибутку», використовують наступну формулу [3, с. 257]:

П_пн = 3*П_а                                                                                                                                                                                                             (1)

де П_пн – теоретичний прибуток до оподаткування, П_а – річні амортизаційні відрахування.

Специфіка даного показника полягає в тому, що як доведено в джерелі [3] цей показник, який не змінює свого значення при зміні розвитку виробничого процесу. Внаслідок цього його можна застосовувати для дослідження динамічних процесів, які спостерігаються на мікро- та макрорівнях.

Якщо використовувати фактичне значення річних амортизаційних відрахувань, яке спостерігається на ВАТ «НПК Галичина», то можна визначити теоретично обґрунтоване значення нормального прибутку. Зміна величини фактичного і нормального прибутку наведена в табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка величини фактичного нормального прибутку ВАТ «НПК Галичина» протягом 2007 – 2012 рр., тис грн.

Отже, протягом 2007 р., 2009 р. та 2011 – 2012 рр. підприємство ВАТ «НПК Галичина» від звичайної діяльності до оподаткування отримало збиток. При цьому фактичний прибуток до оподаткування не відповідав величині теоретичного (нормального) прибутку.

Рис. 6. Динаміка фактичного та теоретичного  прибутку до оподаткування ВАТ «НПК Галичина» протягом 2007 – 2012 рр., тис. грн.

Таким чином, протягом 2007 – 2012 рр. спостерігалось значне відхилення фактичного прибутку до оподаткування від теоретичного. Це безпосередньо пояснюється впливом екзогенних та ендогенних чинників. До екзогенних відносять – зміна ціни на сиру нафту, попиту на нафтопродукти, і відповідно зміни цін на готову продукцію. Серед ендогенних виділяють такі як собівартість продукції та її складові елементи. Переважання зон недоотримання прибутку (коли значення теоретичного прибутку є більшим за фактичний прибуток до оподаткування) над зоною надприбутків свідчить про поступове зниження ефективності діяльності підприємства.

При цьому вище описана ситуація є характерною не тільки для всіх нафтопереробних підприємств України, а й для підприємств Європи [1]. Як наслідок, такі підприємства є інвестиційно непривабливими з позицій вкладення капіталу, оскільки їх економічна ефективність (прибутковість) порівняно із іншими прогресуючими галузями є на порядок нижча.

Висновки. Здійснивши аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку ВАТ «НПК Галичина» на українському ринку, було виявлено неможливість генерування підприємством прибутку, через подорожчання цін на основну сировину, як нафта та природний газ, існування зон недоотримання прибутку (оскільки теоретичний прибуток до оподаткування переважав над фактичним прибутком до опожаткування) і як наслідок зниження виробничих можливостей і втрата позицій на українському ринку нафтопродуктів.

Література:

1. Гринаш Л. П. Ефективність використання основних засобів нафтопереробних підприємств (на прикладі ТНК «Брітіш Петролеум» та ВАТ «НПК Галичина») / Л. П. Гринаш // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=1190
2. Динаміка цін на природний газ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/category/hide?cat_id=144497
3. Скворцов І. Б. Ефективність інвестиційного процесу: методологія, методи і практика: [монографія] / І. Б. Скворцов // Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2003. – 312 с.
4. Ціни на нафту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oilcapital.ru/stat/stat_1/stat_1.shtml
5. Чумак Л. Ф. Сучасні тенденції розвитку підприємства / Л. Ф. Чумак // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vestnikdnu.com.ua/archive/201264/chumak.html

 У статті визначено сутність державного боргу, проаналізовано зарубіжний досвід управляння державним боргом та досліджено можливості застосування зарубіжного досвіду в Україні

Ключові слова: державний борг, внутрішній державний борг, зовнішній державний борг, сек’юритизація боргу, конвертація

 В статье определена сущность государственного долга, проанализирован зарубежный опыт управления государственным долгом и исследованы возможности применения зарубежного опыта в Украине

Ключевые слова: государственный долг, внутренний государственный долг, внешний государственный долг, секьюритизация долга, конвертация

 The article explains the purpose of the public debt, the foreign experience debt management and investigated the possibility of using foreign experience in Ukraine

Key words: public debt, domestic debt, external debt, securitization of debt, conversion

Постановка проблеми. Сучасні умови розвитку економіки будь – якої країни характеризуються наявністю державного боргу. Така ситуація виникає внаслідок існування дефіциту бюджету, що у свою чергу зумовлює появу державного кредиту. Як наслідок, названі процеси стають взаємозалежними і поява одного стає вирішальним чинником існування іншого. Тому, з огляду на вищезазначене, тема дослідження є актуальною та потребує детального вивчення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У вітчизняній та зарубіжній літературі існує низка наукових праць, присвячених вивченню, аналізу державного боргу, дослідженню основних підходів до управління державним боргом. Так, основні складові управління державним боргом у контексті зарубіжного досвіду розглянуті у роботах Дудченко В. Ю., Рибалко Г. П., Ярошевич Н. Б.

Однак у вітчизняній літературі відсутній комплексний аналіз зарубіжного досвіду управління державним боргом із можливими варіантами його впровадження в Україні.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у досліджені основних аспектів управління державним боргом зарубіжними країнами на основі теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Використання державою механізму державного боргу забезпечує регулюючі процеси в економіці, впливає на весь процес відтворення. Однозначно оцінити дію державного боргу на створення, розподіл і рух в цілому сукупного суспільного продукту, його частин складно, ці процеси досить суперечливі [1].

На сьогодні майже не існує країни, державний бюджет якої характеризується наявністю позитивного сальдо. І розвиненим країнам, і країнам, що розвиваються, притаманна тенденція до постійного зростання абсолютної суми державного боргу [2].

Бюджетний кодекс України [3] визначає, що державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

Матеріальним змістом державного боргу вважають загальну суму заборгованості держави з непогашеними борговими зобов’язаннями і невиплаченими по них відсотками. При цьому державний борг як матеріальна категорія поділяється на капітальний (зазначений вище) і поточний, тобто державний борг є сумою витрат держави за всіма борговими зобов’язаннями, термін погашення яких вже настав [4].

В більшості випадків акумуляція державного боргу здійснюється шляхом зовнішніх та внутрішніх запозичень, та обслуговування вже існуючого боргу.

Відповідно до Бюджетного кодексу України борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.

Відповідно за типом кредитора державний борг поділяється на:

–  внутрішній – заборгованість перед кредитором всередині держави: Національним банком України, перед іншими банками, перед юридичними особами, інша заборгованість;

–   зовнішній – заборгованість перед кредиторами за межами держави: за позиками міжнародних організацій, за позиками, наданими  іноземними державами під гарантії уряду, за позиками, наданими іноземними банками.

Відповідно до другої класифікації боргу, державний борг поділяється на короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий. Також в структурі виділяється його класифікація на зовнішній та внутрішній.

З усього вищезазначеного випливає необхідність забезпечення ефективної діяльності по управлінню державним боргом.

У широкому розумінні, під управлінням державним боргом мається на увазі формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов’язаної з її діяльністю у вигляді позичальника і гаранта. Під управлінням боргом у вузькому розумінні мається на увазі сукупність дій, пов’язаних з підготовкою до випуску, розміщення боргових зобов’язань держави, надання гарантій, а також проведення операцій з обслуговування та погашення боргових зобов’язань.

При управлінні державним боргом вирішуються такі завдання:

1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;

2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни [5].

При цьому існують дві теорії формування боргової політики держави: перша теорія полягає у здійснення зовнішніх запозичень, щоб вкладати їх у розвиток економіки і отримувати приріст валового внутрішнього продукту, внаслідок чого не збільшується співвідношення борг / ВВП, а гроші всередині країни ідуть на розвиток; друга теорія базується на внутрішніх запозиченнях – позитивним у цій політиці є виключення валютних ризиків.

Методи управління державним боргом сформувалися за допомогою гнучкої співпраці країн – дебіторів і країн – кредиторів за тривалий період світової боргової політики.

Одним із способів управління державним боргом є реструктуризація боргових зобов’язань, що направлена на мінімізацію втрат кредиторів та забезпечення виконання зобов’язань позичальником за рахунок зменшення тягаря боргу. Так, даний метод був застосований в Аргентині для врегулювання внутрішньої заборгованості перед пенсійними фондами [6]. Реструктуризація є основним методом  управління державним боргом, що використовується останнім часом у Молдавії. Зменшення величини зовнішнього боргу досягла Молдавія за рахунок реструктуризації у 2006 р. державного боргу перед Росією та США на умовах Паризького клубу кредиторів.

Реструктуризація, як традиційний метод управління державним боргом набула розповсюдження і в Польщі. Так, зокрема, Польща, здійснювала реструктуризацію шляхом викупу боргів та обміну облігацій Брейді у відповідності із планом Брейді, що покращило умови обслуговування та погашення заборгованості.

Метод сек’юритизації  зовнішнього боргу був застосований в Болгарії, що дозволило зменшити величину заборгованості та покращити її структуру за рахунок збільшення частки довгострокових позик.

Конвертація як метод управління державним боргом була застосована у Казахстані. Відбулась конвертація частини зовнішнього державного боргу у внутрішній через випуск цінних паперів у національній валюті (такий метод був впроваджений в життя України в 2005 р. Однак такі дії не призвели до зменшення сукупного зовнішнього боргу). Дані заходи направлені на підвищення доступності  фінансових інструментів для інституційних інвесторів, скорочення валютних ризиків та відкритих валютних позицій Казахстану.

Поширеною практикою в процесі обслуговування державного боргу є використання приватизаційних програм. Так, суттєве зменшення зовнішнього боргу Словаччини пов’язане із проведенням ефективної приватизаційної політики. В Угорщині половина прибутку від приватизації направляється на погашення зовнішнього боргу, в Єгипті надходження від приватизації використовуються для реструктуризації зовнішнього боргу з метою зменшення відсоткових платежів [2].

Якщо оцінювати можливості застосування приватизаційних програм обслуговування державного боргу в Україні, то необхідно зазначити, що на цьому етапі розвитку України це буде просто недоцільно, оскільки більшість підприємств, які перебували у державній власності є давно приватизованим.

Одним із можливих варіантів управління державним боргом науковці називають випуск облігацій внутрішньої державної позики.

При цьому попит на ОВДП розширюють за допомогою таких інструментів:

–  у Великобританії – короткострокові облігації держави для великих підприємств;

–  у США – федеральні і муніципальні облігації, ощадні бони (неринкові облігації, що поширюються серед фізичних осіб) [7].

Однак, в Україні існує ряд проблем, які унеможливлюють застосування зазначеного методу управління державним боргом, а саме: нерозвиненість фондового ринку, обмеження попиту на облігації внутрішньої державної позики, нестабільність законодавства.

Країнім методом управління державним боргом є його списання. Проте він застосовується у випадках перевищення межі критичного рівня співвідношення державного боргу до ВВП (в Україні це співвідношення становить 60 %). Так,  зокрема схеми повного або часткового списання з боку зовнішніх кредиторів застосовувались по відношенню до Болгарії, Польщі.

Наявність великого державного боргу хоч і містить в собі високий ризик, проте необхідно навчитись вміло розпоряджатись отриманими коштами. Потрібно дотримуватись концепції Лерненра проте, що зовнішні позики залучають на фінансування об’єктів промислового чи сільськогосподарського будівництва, тобто витрачати продуктивно, створюючи національне багатство. А використання державних запозичень на фінансування поточних бюджетних витрат є найменш ефективним способом використання отриманих коштів.

Висновки. Таким чином, здійснивши аналіз зарубіжного досвіду управління державним боргом із можливими шляхами його застосування в Україні, ми підсумували, що фінансова система України не є готовою до використання конкретних методів управління державним боргом, таких як приватизаційні програми, метод конвертацій, сек’юритизації.

Література:

1. Роль В. Ф. Фінансове право. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 392 с
2. Дудченко В. Ю. Зарубіжна практика регулювання державного боргу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.uabs.edu.ua/library/Article/Dudchenko_4.pdf
3. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. № 2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
4. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. – К.: Прецеднт, Моя книга, 2006. – 448 с.
5. Шкарупа В. К. Фінансове право України: Навчальний посібник. – Київ: «Істина», 2007. – 148 с.
6. Каспрук В. Аргентина після кризи: як живеться на власні ресурси // Дзеркало тижня. – 2008. – № 49. – с. 5-6.
7. Ярошевич Н. Б.Управління державним боргом: зарубіжний досвід та українська реальність [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/17_8/266_Jaroszewycz_17_8.pdf