The article is devoted to the functional peculiarities of English non-finite forms of the verbs in texts of publicistic and belletristic styles. It also contains an attempt of non-finite grammatical constructions analysis in terms of their frequency in usage in different stylistically colored texts.

Ґрунтовне пізнання властивостей мовної одиниці повинне базуватися на вивченні їх як з погляду системи мови, так і з погляду функціонування. Комплексний підхід до дослідження неособових форм дієслова також передбачає вивчення їх функціональних властивостей, моделей граматичної сполучуваності, найчастіших випадків вживання у текстах різних стилів. Відомо, що англійські неособові дієслова, іншими словами вербалії, часто використовуються у різноманітних конструкціях. Крім того, існують окремі групи фраз, що можуть вимагати вербалій, найчастіше герундія чи інфінітива. Найбільше увага дослідників лінгвістів (В.В.Левицький, М.Л.Борковська, Т.О.Бунтіна, І.М.Калиновська) прикута до вживання вербалій у групах слів (word-group), при цьому менше дослідженим є питання стильового забарвлення цих конструкцій. Тому метою цього дослідження є не лише вивчення варіантів граматичної сполучуваності неособових форм дієслів, а також аналіз їх вживання в залежності від стилю тексту: публіцистичного чи художнього. Відповідно до мети, були поставлені такі завдання:

прослідкувати найбільш вживані варіанти граматичної сполучуваності не особових дієслів;

розглянути класифікацію предикативних конструкцій;

порівняти частоту вживання структур з вербалізми у текстах публіцистичного та художнього стилів.

При дослідженні вживаності неособових форм дієслів, важливо пам’ятати, що різні по стилю тексти вимагають різних граматичних структур, відповідно і вживаність предикативних груп слів змінюється в залежності від тексту. В процесі практичного дослідження було проаналізовано та співставлено два майже однакових за об’ємом тексти різних стилів, а саме художній твір Джека Лондона «Жага життя», та текст публіцистичного стилю, стаття написана Дафною Ойзерман під назвою «Stigma: An Insider’s View» з журналу «Journal of Social Issues». Варто зазначити, що автори обох текстів широко використовують неособові форми дієслів як самостійно, так і у різноманітних конструкціях. Щоправда, характер їх вживання, мета та будова речень, у яких вжиті ці форми суттєво відрізняються саме завдяки стилю тексту. Щоб дослідити ці відмінності, ми вдалися до статистичного методу.

Використання статистичних методів у лінгвістичних дослідженнях зумовлене властивими мові кількісними ознаками, внутрішньою взаємозалежністю, яка існує між якісними та кількісними особливостями мовної структури, підпорядкованістю частоти мовних одиниць у мовленні певним статистичним закономірностям, можливістю отримати об’єктивні дані, незалежні від суб’єктивного сприйняття дослідника. Тому, щоб оцінити частоту вживання неособових форм дієслова у двох текстах різних за стилем ми вдалися до відсоткового обрахунку [2, c.147].

Так, у творі «Жага життя» Джека Лондона найбільш поширеними є форма Participle I, що становить 66% від загальної кількості вжитих неособових дієслів. Друге місце посідає інфінітив – 26%, а Participle II та герундій займають по 4% кожна форма. [6] При аналізі цих даних варто враховувати специфіку тексту. Значну роль у творі відіграють детальні описи дій головного героя, що фактично потрапив у пастку і тепер наодинці бореться за своє життя. Для того, щоб передати чи одночасність, чи послідовність дій, Джек Лондон і використовував Participle I – як теперішню, так і доконану форми. Відповідно інфінітиви були вжиті для передачі дій, до яких герой або намагався вдатися, або з якими були якимось чином пов’язані його роздуми чи бажання. Що ж до герундія, автор рідко застосовував цю неособову форму при написанні, поодинокі винятки становили описи звуків тварин та природні явища. Відповідно до досліджень провідних західних лінгвістів, Participle II як неособова форми дієслова використовується у сучасній англійській мові все рідше та рідше, відповідно ми бачимо і результат на практиці – лише 4%від загальної кількості неособових форм. Автор використовував цю форму лише у дієприслівникових конструкціях на початку речення, щоб передати логічний перехід від однієї події до іншої та надати тексту плавності та зв’язності [5; 6].

Якщо порівняти вище згадані результати з результатами опрацювання тексту публіцистичного стилю, то можна помітити, що вживання певних неособових форм є більш характерним для певних стилів. Так, у статті «Stigma: An Insider’s View» з журналу «Journal of Social Issues» було знайдено вдвічі більше неособових форм дієслів ніж у художньому творі, при тому що об’єм художнього твору дещо перевищував об’єм статті. Єдиний результат, що виявився однаковим для текстів обох стилів – це частота вживання Participle II (4%). Мотиви вживання цієї форми та конструкції є такими ж, як і в попередньому тексті. Інша дієприкметникова форма Participle I становить 14% з суми усіх вжитих у тексті неособових форм дієслів. Найбільше вживаним є герундій – 47% та інфінітив -35%. [8]

Для пояснення цих даних варто знову ж таки звернутися до специфіки тексту. Мета автора Дафни Ойзерман є не прагнення описати певні події, а бажання назвати явища та феномени, що стосуються стигмації та дискримінації у світі. Тому, відповідно, герундій був використаний як спосіб творення іменників від дієслів і, відповідно, він носить в більшості випадків називний характер і використовується самостійно. Широка вживаність інфінітива може бути обґрунтована тим фактом, що явища, позначені інфінітивом, були розкриті у статті, тому автор широко використовує такі конструкції як «бути схильним до», «намагатися» і т.д., що вимагають подальшого вживання інфінітива.

Як вже було згадано вище, Participle II є справді непопулярною неособовою формою, зустріти яку можна лише в окремих конструкціях, або вже як іншу частину мови – інтегрований прикметник, що вказує на доконану дію над об’єктом, який він описує [4].

Для детальнішого дослідження варто ретельніше прослідкувати вживання вербальних конструкцій та їх підтипів у двох порівнюваних текстах. Першим було співставлено використання герундія. Нагадаємо, що частота вживання цієї форми у тексті публіцистичного стилю, а саме у статті «Stigma: An Insider’s View» становить 47%, а у художньому тексті «Love for life» – 4 %. У статті герундії відіграють значно більшу роль хоча б з огляду на більшу кількість, але вживаються вони у більшості випадків також самостійно – 42%, а не у герундіальних конструкціях.

З них найбільша кількість герундіїв вжита у якості іменників у поєднанні з прийменником, такі як:

susceptible to seeing outgroups as homogeneous;

be useful in understanding. [4].

Тобто в таких структурах після прийменника згідно граматичних правил вимагається вживання іменника. Оскільки аналогічний іменник є відсутнім, то автор вдається до вживання герундія, тобто творення іменника герундіальним способом. [3].У тому числі у кожному шостому реченні герундій відіграє роль підмета.

Після аналізу герундія варто перейти до розгляду інфінітива, неособової форми дієслова, що у обох прочитаних текстах займає другу позицію по вживаності. У повісті «Жага до життя» велика кількість інфінітивів вживається самостійно, поза межами будь-яких конструкцій, а саме 78%. Решта інфінітивів використовується у конструкціях додаток з інфінітивом (The Objective-with-the-Infinitive Construction) – 11%, підмет з інфінітивом (The Subjective-with-the-Infinitive Construction) – 2%, прийменникова конструкція (The For-to-Infinitive Construction) – 6%, та абсолютний інфінітив (The Absolute Infinitive) – 3%. [6; 7] Наведемо відповідно приклади з тексту:

The injured wolf obviously waited for the man to lie down and sleep. (The Objective-with-the-Infinitive)

Despite his weird behavior, he was said to be sane. (Subjective-with-the-Infinitive)

This was a signal for him to strap on his pack and stumble onward. (For-to-Infinitive)

He used his gun as a club with which to knock her over, but she dodged out of reach. (Absolute) [6].

На відміну від повісті «Жага життя», у статті «Stigma: An Insider’s View» лише 6% всіх інфінітивів вживається у вищезгаданих конструкціях, всі інші використовуються самостійно, лише як частина певних граматичних структур. Невживаними є конструкція додаток з інфінітивом (The Objective-with-the-Infinitive Construction), конструкція підмет з інфінітивом (The Subjective-with-the-Infinitive Construction), абсолютний інфінітив (The Absolute Infinitive). Єдиною конструкцією, вжитою у статті є прийменникова конструкція (The For-to-Infinitive Construction). Цей факт можна пояснити тим, що автор надає перевагу простим і складносурядним реченням, та уникає важких предикативних структур.

Insider’s view can help to realize that it is humiliating for people to be a part of a stigmatized group. [8].

Якщо розглянути використання авторами форм Participle у обох текстах, то можна побачити, що, незважаючи на частоту їх вживання порівняно з іншими вербаліями, знайти предикативні конструкції у обох текстах можна досить рідко. Так, форми Participle у обох текстах дуже часто вживаються як прикметники, так і звороти, що можуть бути перекладені як українські дієприслівники:

They were tired and weak, and their faces had the drawn expression of patience which comes of hardship long endured.(Прикметник)

The animal dragged itself reluctantly out of his way, licking its chops with a tongue which seemed hardly to have the strength to curl. (Дієприслівник). [6].

Фактично у обох текстів існує однакова кількість Participle, вжитих не у конструкціях – це десь близько 90%. З аналізу решти Participle помітно, що у тексті публіцистичного стилю переважає Prepositional Absolute Participial Construction, у той час як у художньому тексті – Nominative Absolute Participial Construction.

Dominant groups have been the subject and subordinate groups the object of research, with stigmatized group members being seen as victims or targets. (публіцистичний текст). [8]

The bull snorted and leaped away, his hoofs rattling and clattering as he fled across the ledges.(художній текст). [6]

Дві вищезгадані конструкції становлять близько 5% у двох текстах відповідно.

Крім того, у тексті публіцистичного стилю також використовується Nominative Absolute Participial Constraction – 2%:

As outlined below, dominant group members are likely to have less familiarity.

Відсоткова частка Objective Participial Constraction у цьому тексті становить 3%:

Some consider the stigmatized groups actively seeking to make sense of their social world. [8].

Що ж до художнього тексту, то Objective Participial Constraction зустрічається там у 4%:

Often their yelps drifted across the desolation, and once he saw three of them slinking away before his path. [6].

Відповідно Prepositional Absolute Participial Construction у художньому тексті «Жага життя» становить лише 1%:

Three weeks afterward the man lay in a bunk on the whale-ship Bedford, and with tears streaming down his wasted cheeks told who he was and what he had undergone [6].

Отже, відомо, що неособові форми дієслова можуть вживатися у текстах різних стилів як самостійно, так і у якості частин певних конструкцій. У сучасних творах вербалії часто зустрічаються самостійно, незалежно від стилю тексту. Загалом, згідно дослідження, художньому тексту властива велика кількість Participle I, оскільки ця неособова форма є хорошим засобом передачі опису дії, при цьому не ускладнює речення однорідними присудками. Для публіцистичного тексту форми Participle не є такими властивими, як герундій, який часто виконує роль іменника, та має називну функцію, типову для статей та доповідей.

Список використаних джерел та літератури:

1. Блох М. Теоретическая граматика английского языка /М.Блох. – М.: Высшая школа, 1997. – 383 с.
2. Жуковська В. Індивідуальний стиль письменника як авторська своєрідність у використанні дієслівних одиниць нІа різних мовних рівнях // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – №639. До 200-річчя Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – Харків: Константа, 2004. – С. 161-165.
3. Іванова І. Теоретическая грамматика современного английского языка / І.Іванова, В. Бурлакова, Г.Почепцов – Москва: Высшая школа, 1981. – С.312
4. Biber D. Student Grammar of Spoken and Written English / D.Biber, S.Conrad, G.Leech. – Harlow: Longman, 2003. – 487
5. Downing A. A University Course in English Grammar / Angela Downing.- Prentice Hall International (UK) Ltd, 1992. – 649 p
6. Jack London. Love of Life // McClure’s Magazine. – 1905 – Vol.26
7. Morokhovskaya E. Fundamentals of Theoretical Grammar / E. Morokhovskaya. – Kiev: Vyshcha Shkola, 1984
8. «Stigma: An Insider’s View» / «Journal of Social Issues» – 2008 – Vol.12