Ключові слова:  державний борг, боргова безпека, індикатори боргової безпеки.

В статье проанализировано современное состояние государственного долга Украины и определены основные угрозы долговой безопасности Украины. Предложены направления повышения уровня долговой безопасности Украины.

Ключевые слова: государственный долг, долговая безопасность, индикаторы долговой безопасности.

Current state of debt is analyzed and main threats of debts security ofUkraineare determined in the article. Directions of raising debt security of Ukraine are offered.

Keywords: State debt, debt security, indicators of the debt security.

Постановка проблеми. Державний кредит в нинішніх умовах господарювання постає одним з найважливіших елементів фінансової системи, інструментом у механізмі макроекономічного регулювання та реалізації економічної стратегії розвитку держави. Проте активне використання даного інструмента призводить до збільшення обсягів державного боргу, що може  стати реальною загрозою борговій безпеці України. Значна державна заборгованість може призвести до втрати стратегічних об’єктів економіки та поглиблення економічної кризи в Україні.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми боргової безпеки широко розглядаються як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Серед зарубіжних вчених велику увагу даному питанню у свої працях приділяли Дж. Бьюкенен, Дж. Кейнс, А. Лернер, Дж. Стігліц, П. Харрод, та ін.

Серед українських науковців, які здійснили ґрунтовні дослідження питань боргової безпеки України та провели аналіз її стану на основі відповідних індикаторів, варто відзначити В. Андрущенка, О. Барановського, О. Василика, В.Корнєєва, С.Льовочкіна.

Необхідність подальших наукових досліджень у даному напрямку зумовлена динамічністю показників боргової безпеки, необхідністю доповнення цих показників інтегральним показником боргової безпеки, а також пошуком напрямків підвищення рівня боргової безпеки України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні шляхів підвищення рівня боргової безпеки України на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Боргова безпека держави являє собою рівень внутрішньої і зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування та ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень й оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціально-економічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету та руйнуванням вітчизняної фінансової системи [2].

Показники боргової безпеки є найбільш об’єктивним інструментом визначення впливу державного боргу на фінансово-економічне становище держави. Виділяють абсолютні та відносні показники боргової безпеки. Основним абсолютним показником боргової безпеки є обсяг державного та гарантованого боргу. Серед відносних показників варто дослідити показники структури державного боргу, а також індикатори боргової безпеки, які відображені в «Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України», розробленої Кабінетом міністрів України.

Аналізуючи динаміку обсягу державного боргу України протягом 2007-2011 років, варто відзначити тенденцію щодо зростання даного показника на 384,4 млрд. грн. (433,4 %).

Рис. 1. Динаміка сукупного державного боргу України 2007-2011 роки, млрд. грн.*

*Джерело: [8].

Ця динаміка є негативною, оскільки кошти отримані від державних запозичень фактично спрямовувались на фінансування поточних потреб Державного бюджету України і не стимулювали розвитку вітчизняної економіки нашої держави. Про це свідчить незначна частка держави у капітальних інвестиціях в економіку України (рис. 2)

Рис. 2. Динаміка частки капітальних інвестицій, які фінансуються з Державного бюджету України за 2007-2011 роки, %*

*Джерело: [8].

Рівень боргової безпеки в значній мірі залежить від співвідношення структурних елементів державного боргу.

Аналізуючи структуру державного боргу України в залежності від кредитора варто відзначити позитивні зрушення, оскільки в період 2007-2011 років спостерігається зростання частки внутрішнього державного боргу з 21,2 % до 36,7 %. Проте частка зовнішнього державного боргу України залишається все ще значною (63,3 %). Це свідчить про наявність загроз для економіки та фінансової системи України, оскільки потенційні інвестиційні ресурси в майбутньому будуть переміщуватись закордон у вигляді платежів пов’язаних із обслуговуванням та погашенням кредитів отриманих від нерезидентів України.

Крім того існують загрози для фінансової системи України, пов’язані із девальвацією гривні по відношенню до інших валют у яких здійснювались державні запозичення, оскільки частка державного боргу України у іноземній валюті на кінець 2011 року становила 64 %  державного боргу (з 20,5 % до 36 %).

Аналіз індикаторів стану боргової безпеки протягом 2007-2011 років свідчить  про її задовільний рівень, оскільки майже всі досліджувані показники незважаючи на їх негативну тенденцію, не перевищували порогових значень (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка індикаторів боргової безпеки України за 2007-2011 роки

*Джерело: [2,5,6,8].

Винятком стали показники відношення державного боргу до ВВП та рівня зовнішньої заборгованості на одну особу, причому, останній показник у 2011 році перевищив порогове значення більше ніж у 4 рази і сягнув 821,8 дол. США на одну особу.

Окрім того, протягом 2007-2011 років, суттєво зріс показник співвідношення державного боргу та ВВП України з 12,3 % до 36 % (майже втричі). Ця тенденція свідчить про те, що державний попит на внутрішні та зовнішні ресурси зростає швидшими темпами, ніж економічний розвиток країни. Проте незважаючи на значні темпи росту, цей показник залишається в межах критичного значення 60 %, яке передбачене чинним законодавством. Проте, за останніми дослідженнями фахівців МВФ, для  групи країн з ринками, що формуються (до цієї групи вони відносять і України) критичним є значення 42,8 %. Тобто перед Україною у найближчий період можуть постати проблеми пов’язані з неможливістю відповідати за свої зобов’язання перед кредиторами.

На основі індикаторів боргової безпеки, можна розрахувати інтегральний показник боргової безпеки для окремо взятої країни за різні періоди часу. Відповідно до методики А. М. Мних, інтегральну оцінку боргового навантаження можна визначити за допомогою багатовимірної середньої [3]:

G_j=∑(z_ij*d_i),                                                                                                              (1)

де G_j – інтегрований показник боргової безпеки j-ї країни (або періоду);

z_ij – оцінка боргових індикаторів;

d_i – ваговий коефіцієнт i-го показника (групи показників).

Значення оцінок боргових індикаторів-симуляторів (ті що мають прямий вплив на інтегральний показник) визначається за формулою:

z_ij= -x_ij/x_i(сер.),                                                                                                      (2)

В свою чергу, для індикаторів-дестимуляторів:

z_ij= -x_ij/x_i(сер.),                                                                                                      (3)

де x_ij – значення і-го показника для j-ї країни (або періоду);

x_i(сер.)–  середній рівень і-го показника для j-ї країни (або періоду).

Розрахунок значення інтегральної оцінки боргового навантаження (G_j) для країни за різні періоди часу дозволяє провести аналіз динаміки державного боргу та виявити характер його взаємозв’язку з показниками економічного та соціального розвитку країни. Порівняння інтегральних оцінок різних країн дозволяє виявити ступінь ризику здійснення фінансових інвестицій в боргові зобов’язання тієї чи іншої країни та оцінити рівень її боргової уразливості.

На основі індикаторів боргової безпеки було обчислено інтегральний показник боргової безпеки України на 2007-2011 роки. Ці показники є дестимуляторами оскільки їх зростання негативно впливає на значення інтегрального показника. Розрахунок інтегрального показника боргової безпеки України за 2007-2011 роки подано в таблиці 2.

Таблиця 2

Розрахунок інтегрального показника боргової безпеки України

за 2007-2011 роки

Зниження розрахованого нами інтегрального індикатора боргової безпеки України за 2007-2011 років з 1,65 в. п. до 1,35 в. п., свідчить про зростання негативного впливу державного боргу на фінансове становище держави.

Отже, аналіз боргової безпеки за 2007-2011 роки свідчить про прийнятний її рівень. Проте зміни які відбулися протягом останніх п’яти років створили суттєві проблеми фінансовій системі України. Це насамперед зростання боргового навантаження на економіку та Державний бюджет України, погіршення фіскальної дисципліни, зниження ефективності використання державних запозичень.

Висновки. З метою підвищення рівня боргової безпеки України ми пропонуємо особливу увагу зосередити на реалізації наступних стратегічних заходів:

• вдосконалення вітчизняного законодавства  щодо державного боргу шляхом прийняття Закон України «Про державний борг». Даний законодавчий акт, на нашу думку, дозволить  вдосконалити механізм здійснення державних запозичень та погашення державного боргу, створить умови для прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом та створення сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом і ризиками, сприятиме сприяння розвиткові ринку державних цінних паперів;
• зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозикових інструментів фінансування бюджетних видатків.
• використання внутрішніх запозичень , як засобу перерозподілу прибутку всередині країни, видаються більш прийнятними для капіталодефіцитної економіки;
• інвестування залучених коштів у поліпшення виробничої, транспортної, енергетичної, інформаційної та ін. інфраструктури; у розвиток людського капіталу.

Література:

1. Бюджетний кодекс України, прийнятий Законом України № 2456-VI від 08.07.2010 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:  http://www.zakon.rada.gov.ua
2. Наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України» від 02 березня 2007 р. № 60. [Електронний ресурс] .  — Режим доступу:  http://www.me.gov.ua
3. Мних А. М. Механізм оцінки боргового тягаря В Україні як спосіб підвищення ефективності державних запозичень. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Efp/2010_1/Mnyh.pdf
4. Державна казначейська служба України. – Режим доступу: http://treasury.gov.ua.
5. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
6. Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ibser.org.ua
7. Міжнародний валютний фонд [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.imf.org
8. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua
9. Рахункова палата України. – Режим доступу: www.acrada.gov.ua.

Ключові слова: боргова політика, державний борг, боргове навантаження.

В статье проанализированы современный уровень долговой нагрузки на экономику Украины на основе показателя соотношения государственного долга и ВВП Украины, представлен прогноз этого показателя. Предложены основные пути для снижения уровня долговой нагрузки на экономику Украины.

Ключевые слова: долговая политика, государственный долг, долговая нагрузка

Current level of debt burden on the economy of Ukraine on the basis of a ratio of public debt to GDP of Ukraine are analyzed in the article, and the forecast for this indicator are given. The basic ways to reduce the debt burden on the economy of Ukraine are offered.

Keywords: debt policy, debt, debt burden.

Постановка проблеми. Активне залучення урядом Україну фінансових ресурсів на кредитній основі протягом останніх років призвело до стрімкого зростання державного боргу. Його обслуговування і погашення сьогодні вимагають значних коштів з державного бюджету. Тобто повернення державою фінансових ресурсів, залучених у попередні роки, вилучає з економіки України кошти, які є потенційним джерелом для інвестування. У цій ситуації необхідними є розробка та впровадження шляхів щодо удосконалення нинішньої боргової політики уряду в контексті зниження боргового навантаження на економіку Україну.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Різні аспекти проблеми державного боргу та механізму функціонування боргової політики досліджувалися відомими зарубіжними науковцями-економістами, зокрема, Р. Барро, Дж. Б’юкененом, У. Беверіджем, Дж. Кейнсом, А. Лаффером, А. Лернером, Р. Манделом, К. Рейнхартом, К. Рогоффом. Питання формування та функціонування вітчизняного ринку державних боргових зобов’язань розглядалися в працях вітчизняних економістів: В. Андрущенка, О. Барановського, О. Василика, Т. Вахненко, В. Гейця, В. Загорського, О. Длугопольского, М. Єрмоленка, І. Лютого, Н. Кравчука, С. Макухи, Н. Манцурова, В. Мунтіяна, Л. Нечипорук, Л. Тарангул, А. Сухорукова, Т. Філоненко.

Потреба в подальших наукових досліджень у даному напрямку зумовлена динамічністю показників державного боргу до ВВП України, необхідністю прогнозування динаміки цього показника на середньострокову перспективу, а також пошуком напрямків зниження рівня боргового навантаження на економіку України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямів зниження боргового навантаження на економіку України на основі оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Державний борг є елементом фінансової системи держави, який являє собою загальну суму непогашених позик, отриманих державою для фінансування дефіциту бюджету та інші визначені законодавством цілі, невиплачених відсотків за обслуговування цих позик, а також наданих гарантій за зобов’язаннями інших державних структур визначених на певний момент часу.

Дії Уряду України протягом 2007-2010 років були спрямовані на активне використання державних запозичень; призвели до зростання обсягу прямого і гарантованого боргу України на 384,4 млрд. грн. (433,4 %).

Рис. 1. Динаміка сукупного державного боргу України 2007-2011 роки, млрд. грн.

Залучені кредитні ресурси направлялися виключно на фінансування поточних витрат державного бюджету і не стимулювали розвитку національної економіки. Чим було викликано збільшення боргового навантаження на економіку Україну, яке вимірюється співвідношенням державного боргу до ВВП.

Протягом 2007-2011 років, спостерігалася тенденція до зростання показника відношення сукупного державного боргу до ВВП з 12,3 % до 36 % (майже у три рази) (рис. 2.). Це свідчить про те, що економіка України розвивалася меншими темпами, ніж зростав державний борг. Індикатор боргового навантаження залишається в межах розміру задекларованого чинним вітчизняним законодавством.

Рис. 2. Динаміка показника відношенняни прямого державного та гарантованого державного боргу України до ВВП за 2007-2011 роки, %

Статтею 18 Бюджетного кодексу України визначено, що загальний обсяг державного та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу ВВП Україна [1].

Тобто вітчизняне законодавство створює можливості для півтораразового зростання рівня державного боргу. Однак Україна, вже сьогодні, балансує на грані боргової стійкості, оскільки борговий портфель Уряду залишається слабким, а його вразливість до впливу макроекономічних шоків (зміни обмінних курсів, товарних цін, інфляційних сплесків та ін) є високою.

На нашу думку, для створення достатнього запасу міцності фінансової системи в разі дії зовнішніх шоків та забезпечення відповідності рівня державного боргу Україна економічним потенціалом країни погашати та обслуговувати боргові зобов’язання, ліміт державного та гарантованого державою боргу, зазначений в Бюджетному кодексі України, повинен бути знижений до рівня 40% ВВП.

Це підтверджується останніми дослідженнями фахівців МВФ, які вважають, що критичним для України є значення цього показника в розмірі 42,8 % [3].

Для визначення боргового тиску на економіку України на середньострокову перспективу, тобто на 3 наступні роки, необхідно спрогнозувати значення показника відношення сукупного державного боргу до ВВП України на 2012-2014 роки.

Прогнозування величини цього показника вимагає обчислення параметрів моделі для прогнозування обсягу сукупного державного боргу України та параметрів моделі для прогнозування обсягу ВВП України.

Рис. 3. Динаміка сукупного державного боргу за 1998-2011 роки, млрд. грн.

Аналізуючи динаміку сукупного державного боргу України за 1998-2011 роки, можна прослідкувати її нелінійний характер (рис. 3.). Тому для більш адекватного відображення цієї тенденції і подальшого її прогнозування використаємо поліноміальну модель другого порядку, тобто квадратичне рівняння регресії. Дані проміжних розрахунків представлено в таблиці 1.

Таблиця 1

Дані для розрахунку рівняння залежності

обсягу сукупного державного боргу України від часу

Графічне відображення та модель залежності обсягу сукупного державного боргу України (ДБ) від часу (t) представлено на рисунку 4.

Рис. 4. Залежність сукупного державного боргу України від часу

Для цього рівняння коефіцієнт детермінації (R²) становить 0,9133. Це свідчить про щільний зв’язок між сукупним державним боргом України та фактором часу та дає змогу застосовувати отриману модель для прогнозу обсягу сукупного державного боргу на 2012-2014 роки.

Нелінійний характер прослідковується також і при відображенні динаміки ВВП України за 1996-2011 роки (рис. 3.3.).

Рис. 5. Динаміка обсягу ВВП України за 1996-2011 роки

Тому для більш адекватного відображення цієї тенденції і подальшого її прогнозування також використаємо квадратичне рівняння регресії.

Дані проміжних розрахунків представлено в таблиці 2.

Таблиця 2

Дані для розрахунку рівняння залежності ВВП України від часу

Графічне відображення та модель залежності обсягу ВВП України (ВВП) від часу (t) представлено на рисунку 6.

Рис. 6. Залежність сукупного державного боргу України від часу

Коефіцієнт детермінації (R²) становить 0,9889. Це свідчить про щільний зв’язок між сукупним державним боргом України та фактором часу та дає змогу застосовувати отриману модель для прогнозу обсягу сукупного державного боргу на 2012-2014 роки.

На основі наведених вище розрахунків та моделей можна здійснити прогноз показника відношення обсягу сукупного державного боргу України до величини ВВП України на 2012-2014 роки (табл. 3).

Таблиця 3

Прогноз показника відношення сукупного державного боргу та ВВП України на 2012-2014 роки

Отримані прогнозні значення показника відношення державного боргу України до ВВП України свідчать про перевищення темпів запозичень над темпами розвитку економіки України, тобто про підвищення боргового навантаження на економіку нашої держави. Основною причиною подальшого зростання державного боргу є необхідність в обслуговуванні та погашенні запозичень здійсненних в попередні роки.

Подальші перспективи реалізації боргової політики України, пов’язані зниженням темпів росту обсягів державних запозичень, які в основному будуть спрямовуватись на погашення поточного державного боргу. Це в свою чергу призведе до збільшення боргового навантаження на економіку України.

Дана ситуація вимагає конкретних дій зниження боргового навантаження та ефективного використання державних запозичень для стабілізації загальноекономічної ситуації в Україні та створення умов з метою виходу економіки на рівень сталого економічного зростання.

Перш за все, необхідно прийняти комплексний законодавчий акт, який чітко регулював би відносини пов’язані з функціонуванням державного та гарантованого державою боргу.

Наступним кроком має бути поліпшення системи управління державним боргом за рахунок підвищення інвестиційної спрямованості державних позик. Це дозволить створити сприятливі умови для економічного зростання та підвищення ефективності залучених коштів.

Крім того, важливим завданням боргової політики є також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних витрат. Так, в короткостроковому періоді залучення позикових ресурсів дає можливість дещо знизити фіскальне навантаження на національну економіку в розрахунку на напрям додаткових коштів, які залишаються у суб’єктів господарювання на їх розвиток. Таким чином, фінансування поточних бюджетних витрат буде здійснюватися за рахунок коштів майбутніх поколінь, а, отже, припиниться економічний розвиток в довгостроковій перспективі.

На нашу думку, можливим шляхом збільшення податкових надходжень до державного бюджету може стати зниження рівня тінізації економіки України. За розрахунками австрійського економіста Ф. Шнайдера цей показник в Україні становить 52%. Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» передбачено зниження цього показника до 30% протягом наступних чотирьох років [2].

За нашими розрахунками, реалізація цієї програми дозволить додатково залучити до Державного бюджету України понад 50 млрд. грн., І знизити необхідність державного бюджету у фінансових ресурсах, залучених на кредитній основі.

Висновки. Оптимізація боргової політики уряду, в контексті зниження боргового навантаження на економіку Україну, вимагає розробки і впровадження цілісної стратегії, яка поєднувала завдання вдосконалення нормативно-правового забезпечення, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики та розвитку альтернативних, непозикових інструментів фінансування бюджетних витрат. Зазначені заходи сприятимуть уникненню кризи ліквідності, небезпеки боргового навантаження, а також сприяти оптимізації структури державного боргу та його позитивного впливу на функціонування економічної системи держави.

Література:

1. Бюджетний кодекс України, прийнятий Законом України № 2456-VI від 08.07.2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua
2. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки “Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.president.gov.ua
3. Богдан Т. Сучасні підходи до управління ризиками державного боргу. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
4. Лубкей Н. Аналіз стану боргової безпеки України на сучасному етапі [Текст] / Лубкей / / Економічний аналіз. – 2008. – № 3. – С.108-110.
5. Шапошникова С. І. Борговий безпеку як елемент фінансової безпеки держави. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua
6. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
7. Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ibser.org.ua
8. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

Ключові слова: боргова політика, державні запозичення, державні інвестиції.

В статье проанализировано влияние государственных заимствований на развитие отечественной экономики. Предложены пути совершенствования долговой политики Украины в контексте инвестиционного стимулирования приоритетных отраслей хозяйства.

Ключевые слова: долговая политика, государственные заимствования, государственные инвестиции.

The impact of government borrowing on the development of domestic economy is analyzed in the article. Ways to improve the debt policy of Ukraine in the context of investment promotion priority industries are offered.

Keywords: debt policy, government borrowing, government investments.

Постановка проблеми. Протягом останніх років державні запозичення використовувались переважно для фінансування поточних потреб Державного бюджету України і в меншій мірі стимулювали розвиток вітчизняної економіки. Це зумовило різке накопичення державного боргу України і підвищення боргового тиску на державний бюджет та суб’єктів господарювання України. Оскільки саме капітальні інвестиції є одним із найважливіших чинників економічного розвитку держави, то постає необхідність вдосконалювати вітчизняну боргову політику в контексті інвестиційного використання державних запозичень.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В економічній літературі питання державних запозичень досліджували провідні вітчизняні та зарубіжні вчені. Серед них такі відомі економісти, як Р. Барро, Дж. Б’юкенен, М. Вестфален, Дж. Кейнс, А. Лернер, Ф. Модільяні, Ш. Ойя, К. Рей, Д. Рікардо, Ж. Сей,  Дж. Стігліц, М. Стоун та ін. Проблеми впливу державного боргу на стан економіки України та функціонування державних позик на ринку капіталу розглядалися в працях вітчизняних вчених: В. Андрущенка, О. Барановського, З. Варналія, Т. Вахненко, О. Гаврилюка, В. Гейця, М. Єрмошенка, Б. Кваснюка, Г. Климка, В. Козюка, В. Колосової, С. Корабліна, В. Корнєєва, Г. Кучер, В. Лагутіна, В. Лісовенка, І. Лютого, С. Льовочкіна, В. Міщенка, Л. Новосад, В. Суторміної, І. Чугунова, А. Чухна та ін.

Необхідність подальших наукових досліджень у даному напрямі зумовлена потребою пошуку нових шляхів використання державних запозичень для позитивного впливу на фінансово-економічне становище України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні шляхів вдосконалення боргової політики України в контексті інвестиційного стимулювання вітчизняної економіки на основі вивчення практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. Боргова політика являє собою цілеспрямовану та взаємопов’язану сукупність заходів держави, щодо раціональної та ефективної мобілізації, розподілу, використання та повернення державою запозичених фінансових ресурсів,  яка має за мету сприяти сталому соціально-економічному розвитку та фінансовій стабільності держави.

Одною з найважливіших прогалин вітчизняної боргової політики є необхідність створення боргової стратегії, зорієнтованої на розвиток національної економіки, її економічне зростання. Проте на сьогодні залучення державою коштів на кредитній основі відбувається, переважно, з метою фінансування поточних, а не капітальних видатків. Крім того, погіршує ситуацію той факт, що реалізація навіть невеликої кількості інвестиційних проектів у багатьох випадках не забезпечує досягнення поставленої мети та супроводжується порушеннями та відхиленнями. Так, за оцінками О. О. Прутської., за період співпраці України з Міжнародним банком реконструкцій та розвитку та Європейським банком реконструкцій та розвитку анулювання проведені по 13 проектах в результаті чого для економіки України втрачено понад 400 млн. дол. США [3].

Тобто існуюча система використання державних запозичень не створює умов для реального впливу державних запозичень на економічне зростання та інноваційний розвиток вітчизняної економіки. Цей висновок підтверджується порівнянням темпів приросту ВВП та темпів приросту державного боргу України за 2008-2010 роки (рис. 1).

Як видно з рисунка 1, незважаючи на певні позитивні зміни у 2010 році темпи зростання державного боргу значно перевищують темпи зростання ВВП.

Рис. 1. Порівняння темпів приросту ВВП та темпів приросту державного боргу України за 2008-2010 роки, %

На сьогодні, оцінити реальний обсяг запозичень, що спрямовуються на цілі бюджетного інвестування економіки України, не видається можливим. Оскільки державна програма запозичень, яка затверджується разом із законом про державний бюджет на відповідний рік, не містить детальних напрямів використання ресурсів від розміщення ОВДП та ОЗДП. Більш конкретною є інформація щодо фінансування проектів розвитку за рахунок пільгових кредитів МБРР і ЄБРР, які відбуваються на умовах самоокупності та обов’язкового внутрішнього співфінансування. Результати реалізації проектів розвитку свідчать про низьку ефективність бюджетних інвестицій. Це підтверджує рівень повернення позикових коштів по гарантованих кредитах — 15 % із їх загального обсягу [3].

Все вищевикладене дозволяє зробити висновок, що в Україні державний кредит поки що не перетворився на постійне джерело фінансування інноваційних змін в економіці і прискорення соціально-економічного розвитку, а має більш «споживацьке» поточне використання. Перетворення державного кредиту на вагомий важіль трансформаційних змін в економіці є першочерговою задачею.

Враховуючи припущення про лінійну залежність впливу капітальних інвестицій на ВВП, ми сформували однофакторну лінійну регресійну модель, на основі методу найменших квадратів. Графічне відображення та модель залежності обсягу ВВП України (ВВП) від капітальних інвестиції (КІ)  представлено на рисунку 2.

Значення коефіцієнтів кореляції та детермінації достатньо близькі до 1, що свідчить про наявність досить суттєвого лінійного зв’язку між темпами зростання ВВП та темпами зростання капітальних інвестицій.

Рис. 2. Залежність ВВП України від капітальних інвестицій в економіку

Відповідно до розробленої нами моделі, щорічне зростання капітальних інвестицій на 15 %, призведе до зростання ВВП на 20,24 %.

Державні боргові запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони будуть спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукомісткого розвитку, а саме:

• Підвищення природо-ресурсного потенціалу України шляхом реалізації комплексу економічних, правових та організаційних заходів, які стимулюватимуть природокористувачів вести діяльність щодо відновлення (розвідки та освоєння) запасів корисних копалин в обсягах, що перевищують обсяги їхнього видобутку та експлуатації.
• Розвиток енергетичного потенціалу і переведення країни на енергозберігаючий шлях розвитку. Вирішення цієї задачі дозволить зняти обмеження для швидкого економічного зростання та знизити енергетичну складову у вартості товарів та послуг. Це, в свою чергу, зменшить обсяги критичного імпорту та потребу у іноземній валюті, відтак полегшить обслуговування зовнішнього боргу.
• Покращення системи технічного регулювання, адекватної особливостям національної економіки, та забезпечення відповідності продукції українського виробництва світовим стандартам безпеки і якості. Це стане важливим чинником підвищення конкурентоспроможності продукції та нарощування високотехнологічного експорту, а також зниження залежності від імпорту ряду товарів.
• Підвищення конкурентоспроможності транспортної системи України і реалізація її транспортного потенціалу. Інтеграція України до світової транспортної системи здатна за рахунок реалізації її транзитного потенціалу суттєво збільшити експорт транспортних послуг. Створення і розвиток на території України міжнародних транспортних коридорів обумовлює необхідність модернізації і будівництва нових морських терміналів, удосконалення системи управління рухом, обробки і розподілу вантажів, здійснення комплексної модернізації автодорожньої та залізничної мережі, що традиційно є сферою для здійснення державних інвестицій.
• Розвиток людського капіталу шляхом вдосконалення умов праці для провідних фахівців різних галузей народного господарства.

Приймаючи рішення про обсяги і доцільність державного кредитування інвестиційних проектів, уряд повинен розраховувати окупність конкретних проектів, не забуваючи про загальновідомі принципи кредитування, серед яких платність і цільове використання кредитних ресурсів.

Надзвичайно важливим є підвищення віддачі від державних інвестицій. Це потребує реалізації таких ключових завдань:

• оптимізація та скорочення переліку державних цільових програм, узгодження обсягів їх фінансування з обсягами фінансування бюджетних програм у розрізі головних розпорядників;
• складання проекту інвестиційного бюджету на середньострокову перспективу (3—5 років) та його узгодження із основними параметрами середньострокового бюджетного плану;
• застосування методології аналізу «затрати-вигоди» до всіх без винятку державних інвестиційних проектів із розвитку фізичної інфраструктури, забезпечення прозорості методики вибору об’єктів інвестування та розробки комплексної системи моніторингу та контролю виконання бюджетних інвестицій;
• розробки економічних критеріїв для виділення бюджетних інвестицій в залежності від: ступеня завершеності, можливості співфінансування з інших джерел, масштабу утворення міжрегіональних вигод, міри комерціалізації результатів інвестицій, можливості економії на масштабах виробництва, рівня економічного розвитку регіону тощо [3].

Висновки. Пріоритетним напрямом боргової стратегії України повинно стати використання державних запозичень є інвестування з метою розвитку вітчизняної економіки. Перевагу при інвестуванні потрібно надавати розвитку прородо-ресурсного потенціалу, розвитку виробничої інфраструктури, а також наукомістким та трудомістким проектам, які забезпечать високий приріст доданої вартості, і як наслідок пришвидшення темпів зростання економіки. Проте, важливою умовою реалізації цієї цілі повинен бути суворий контроль та регулярне звітування за використанням державних коштів.

Література:

1. Бюджетний кодекс України, прийнятий Законом України № 2456-VI від 08.07.2010 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу:  http://www.zakon.rada.gov.ua
2. Гальчинський А.С., Варналій З.С., Майстришин В.Я. та ін.// Особливості та пріоритети боргової політики України.  – К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2004. – 110 с.
3. Прутська О.О., Гарбар Ж.В., Губанова Л.І. Управління державним боргом: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 216 с.
4. Державна казначейська служба України. – Режим доступу: http://treasury.gov.ua.
5. Державний комітет статистики [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua
6. Інститут бюджету та соціально-економічних досліджень [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ibser.org.ua
7. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua