Minimum wage was raised five times in 2012 and only two times in 2013 (Fig.1).

Figure1. Dynamics of minimum wage in Ukraine in 2011-2013, UAH [7]
Another tendency that wage in the structure of the household for the analyzed period was dominated (41-42%), share of salary is too low in comparison with foreign index. In developed countries, share salary in household incomes is between 55 to 60% (in the USA this index is equal 73%).
The third tendency in formation of household incomes is a big share of social helps. This index is between 37-38% during the analyzed time period. To compare this one with the same in countries which were the part of the USSR, so it is lower than in Ukraine. For instance, in Belarus, the share of social helps in total sum is about 20%, in Moldova ‒ 17%. Such big share of social payments for households in Ukraine increases costs of state budget. This fact enforces increase the revenue base (by increasing tax rates and tax payments). That is why these changes affect all corporate entities and households.
The fourth tendency in formation household incomes is low share of incomes from property, index is equal only 5%. This value is too low if compare with other country share of incomes from property in total sum is higher, for example in USA index is equal 19%. This tells us about low probability to invest money for household in stock market in Ukraine.
The fifth tendency in formation household earnings is cash income from abroad in the form of money transfers from migrants. As we can see from table 2 total sum of private money transferred from abroad has risen in 2013 if compare it with 2012 soared by 13.43 % or 1011 million dollar and was equal to 8537 million dollar (4.6% in GDP). Definitely, we can confirm that this money is a vital source of big household incomes in Ukraine and their only source of income. This indicates an active policy “of working abroad” among the Ukrainian population, because of a lack of jobs and rising unemployment in Ukraine. However, the share of remittances from migrants has decreased to 17.93%. It shows the negative moment, particularly the outflow of young qualified workforce abroad permanently.

Table 2
Dynamics of private money transferred from abroad in section source of transfer formation ($1million) [8]

According to the state committee of statistics in Ukraine, the quantity of people emigrating has increased in two times because of the deep crisis in 2013. That is why analysts predict increment in 2014. More citizens will search the job abroad, so this resource will be more appreciable.
Conclusion. Analysis of dynamics elements and structure of household incomes shows that we should do such things for improvement sources of formation household incomes as enhance the role of wages in income structure through fair redistribution of new value in economy. We also need to demand functioning of valuable system of social partnerships. Increasing revenues from business could be possible due to elimination the main obstacles for small and medium business in Ukraine. It is necessary to adopt a balanced policy for social assistance and transfers. We will reach fair incomes of redistribution, but we will not form psychology of state feeder and help to legalize incomes in Ukrainian economy so that it results to income inequality.
References:
1. Finansy: pidruchnyk /S. I. Jurij [ta in.]: red. S. I. Jurij, V. M. Fedosov. [Finance]- K. : Znannja, 2008. – 611 p.
2. Fynansy. Denezhnoe obrashhenje. Kredyt: Ucheb. dlja vuzov. [Finance. Money acces. Credit] –2-e yzd./Pod red. prof. G.B. Poljaka.– M: Junyty-Dana, 2002. – 512 p.
3. Londar S.L. Finansy: Navch. posib. [Finance] / S.L. Londar, O.V. Tymoshenko Vinnycja: Nova knyga, 2009. – 384 p.
4. Kizyma T.O. Finansy domogospodarstv: suchasna paradygma ta dominanty rozvytku: monografija / T.O. Kizyma. [Finance of household]– К.: Znannja, 2010. – 431 p.
5. Blyznjuk O. P., Lachkova L. I., Ospishhev V. I., Bubenko I. V., Kryvoshej V. V. Finansy: Navch. posibnyk / V. I. Ospishhev (red.). [Finance] ‒ K. : Znannja, 2006. ‒ 415 р.
6. Bjeljajev O. O., Bebelo A. S. Politychna ekonomija: Navch. posibnyk. [Political ecomony]— К.: KNEU, 2001. — 328 р.
7. Oficijnyj sajt derzhavnogo komitetu statystyky [Official site of state committee of statistics] [Online resource]. — Rezhym dostupu: http://www.ukrstat.gov.ua/
8. Oficijnyj sajt Nacional’nogo Banku Ukrai’ny [Official site of National bank of Ukraine] [Online resource]. — Rezhym dostupu: http://www.bank.gov.ua/

Ключові слова:  дохідна частина місцевих бюджетів, місцеві податки і збори.

Постановка проблеми. Для успішного розвитку регіонів важливим є формування фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Існуючій системі акумулювання доходів місцевих бюджетів притаманні низька частка власних доходів місцевих бюджетів та зростання частки міжбюджетних трансфертів. Уваги заслуговує проблема нестачі фінансових ресурсів органів місцевої влади, тому виявлення можливих способів зростання дохідної частини місцевих бюджетів є актуальним в умовах фінансової кризи.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемі формування фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування присвячено праці багатьох вітчизняних економістів. Кириленко О.П. досліджував питання формування доходів місцевих бюджетів під впливом регіональної фінансової політики [1]. Грицюк І.В. наголошує, що для наповнення доходної частини місцевих бюджетів потрібен фінансовий контроль за формуванням коштів [2]. Бартчук Ю.А. наполягає на необхідності обов’язкового середньострокового планування доходів місцевих бюджетів [3]. Більшість праць направлена на виявлення загальних  тенденцій щодо функціонування місцевих бюджетів. Проте не достатньо висвітлена проблематика удосконалення доходної частини місцевих бюджетів та здійснення заходів щодо їх самостійності.

Мета дослідження. Мета дослідження полягає у дослідженні суті й структури фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та визначенні способів збільшення надходжень до місцевих бюджетів.

Виклад основного матеріалу. Припустимо, що місцеві бюджети виступають кошторисами щорічних доходів і видатків місцевих органів влади, що визначається державним устроєм і відповідним адміністративним поділом. Видатки місцевих органів влади є причиною утворення їх доходів. Саме доходи місцевих бюджетів є ключем до їх самостійності. Доходи місцевих бюджетів є фінансовою основою місцевого самоврядування[4, с.210].

Доходи місцевих бюджетів класифікують за двома основними ознаками. За джерелами надходження доходи місцевих бюджетів поділяють на податкові (податок на доходи фізичних осіб, земельний податок) неподаткові (туристичний збір) та трансферти від центральної влади. Таким чином держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. За економічною сутністю доходи місцевих бюджетів поділяють на  власні, закріплені та регульовані. Власні доходи ‒ це доходи, мобілізовані місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. Закріплені доходи — одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довготерміновій основі. Закріплені доходи — одна з форм переданих доходів місцевим органам влади на стабільній, довготерміновій основі [6].

Склад доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, визначено Бюджетним Кодексом. Вони згруповані як і видатки удвох частинах: доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, спрямовані на виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Для забезпечення реалізації спільних соціальних і  культурних  програм  територіальних   громад   доходи місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів  міжбюджетних  трансфертів,  формуються  за рахунок загальнодержавних податків і зборів [5].

Негативним є факт недовиконання дохідної частини місцевих бюджетів України у 2013 році на 6,5%. У 2013 році доходам місцевих бюджетів притаманна була тенденція до зменшення на 1,9% або на 4,4 млрд. грн. Це підтверджує те, що потрібно удосконалювати механізми наповнення дохідної частини місцевого бюджетів України.

Звертаючись до європейського досвіду існує чотири основних джерела фінансових надходжень до бюджетів місцевої влади, а саме: податкові надходження, неподаткові надходження, субсидії та позики. В різних європейських країнах формування доходів місцевих має свої особливості. Так у Швеції у структурі доходів місцевих бюджетів переважають податки (більше 60%), у Швейцарії (більше 45%), у Франції, Фінляндії та Норвегії (від 35-40%). До місцевих податків в зарубіжних країнах, як правило, відносять майнові, місцеві прибуткові, промислові, податки на професію, а та­кож податки, які відображають політику місцевих органів влади (еко­логічні, на полювання, на собак і т.п.). В Україні також у структурі доходів місцевих бюджетів також переважають податки (більше 85%) (рис. 1) [7].

Рис 1. Зміна структури доходів місцевих бюджетів України за 2011-2013 роки, %

При чому майже всім європейським країнам характерні типові місцеві податки. Наприклад в Австрії, Данії, Іспанії, Італії обов’язковими місцевими податками є податок на нерухомість, на торгівлю та на компанії. В Бельгії, Норвегії, Фінляндії, Швеції обов’язковим податком є податок на доходи фізичних осіб. В Україні також цей податок є найвагомішим і займає у структурі найбільшу частку 61% у 2013 році. Найбільший внесок у дохідну частину бюджетів  європейських країн справляє податок на майно. Частка податку в структурі податкових надходжень місцевих бюджетів у Великобританії рівна 99%, у Франції та Іспанії 30-40%. Особливістю цього європейського податку є те, що базою оподаткування є справедлива вартість майна. За допомогою адміністрування цього податку можна встановити зв’язок між вартістю майна і доходами платника податку. В Україні, на жаль, базою оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, тому що в Україні немає інструментів ефективної оцінки цього майна. В структурі податкових надходжень місцеві податки (до яких належить і цей) становлять лише 7%. Серед найважливіших місцевих податків в Україні є також прибуткові податки, такі як податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок та інші. В європейських країнах, яким характерні високі показники життєвого рівня високу потому вагу в доходах місцевих бюджетів займають прибуткові податки, в Швеції близько 70%, у Данії – понад 40%, у Норвегії – більше ніж 35% [7].

Позитивним є те, що більшого значення в європейських країнах в структурі доходів набувають неподаткові надходження, у Швейцарії (24%), в Данії (22%), в Німеччині, Іспанії та Норвегії (16%), але в Україні ця складова займала 11,5% в структурі місцевих доходів. Якщо детальніше розглядати специфіку неподаткових надходжень до вітчизняних місцевих бюджетів, то перелік адміністративних зборів і платежів в Україні і в країнах Європи значно відрізняється. В Україні за 2011-2013 роки домінували в структурі неподаткових надходжень власні надходження бюджетних установ (73-75%), а адміністративні збори та платежі,  доходи від не комерційної діяльності займали лише (14-15%). Це можна пояснити низьким розвитком ринкової інфраструктури і зменшенням доходів від підприємницької діяльності. Позитивним досвідом для українських реалій є те, що частка адміністративних зборів та платежів, доходів від некомерційного та супутнього продажу, надходжень від штрафів і санкцій у структурі неподаткових надходжень до бюджетів місцевих урядів Данії, Франції та Іспанії становить понад 60 %, у Великобританії  – понад 40, у Швеції  – понад 10%. Поширеною практикою є те, що в країнах Європи до основних складових неподаткових надходжень належить плата за послуги такі як за водопостачан­ня, енергопостачання каналізацію, прибирання сміття, утримання дітей у дитячих садках, шкільний збір. В Україні потрібно розширити перелік неподаткових платежів, які запроваджуються за рішенням місцевих рад, і дати органам місцевого самоврядування право регулювати їх розміри та встановлювати порядок їх справляння [8, с. 28].

Враховуючи зарубіжний досвід ми пропонуємо запровадити новий податок, який буде значущим фінансовим джерелом для місцевих бюджетів. Нововведенням буде податок на благоустрій міста. Платниками податку будуть суб’єкти господарювання, метою діяльності яких є отримання прибутку. Ставка податку розраховуватиметься в розрахунку на 1 працюючого на місяць. Кошти від податку використовуватимуть на прибирання вулиць, парків, скверів, вивіз сміття, озеленення територій, придбання урн для сміття. Ставка податку – один неоподатковуваний мінімум доходів громадян на 1 працюючого на місяць. Запровадження цього податку дасть можливість вирішити  побутові проблеми міста, які на сьогодні міський бюджет не має можливості профінансувати [9, с. 113].

На наш погляд, не потрібно суттєво збільшувати кількість податків. Слід вжити заходів для зростання надходжень найбільш вагомих податків, таких як податок на доходи фізичних осіб та земельний податок. Для зростання надходження від земельного податку потрібно провести повну інвентаризацію земельних ділянок на територіях місцевих громад. Це дозволить виявити невикористані землі, земельні ділянки, що пустують і ті, що не передані в оренду. Часто зменшення надходжень від земельного податку спричинене заниженою грошовою оцінкою вартості земель та веденням недосконалого їх обліку. Тому потрібно періодично здійснювати переоблік земельних ділянок та індексацію грошової оцінки земель. Для поліпшення надходжень від податку на доходи фізичних осіб до доходів місцевих бюджетів України слід ліквідувати заборгованості із заробітної плати, збільшити рівень заробітної плати [8, с. 114].

Висновки. Враховуючи зарубіжний досвід для наповнення дохідної частини місцевих бюджетів потрібно: змінити базу оподаткування податку на нерухоме майно, дозволити місцевим органам встановлювати нові економічно обґрунтовані неподаткові платежі, ввести новий податок на благоустрій міста, проводити переоблік та індексацію земельних ділянок, ліквідувати заборгованість із заробітної плати та збільшити розмір заробітної плати, здійснювати обов’язкове середньострокове планування доходів місцевих бюджетів.

 Список використаної літератури:

1.Кириленко, О. П. Дохідна база місцевих бюджетів в умовах реформування бюджетної та податкової системи / О.П. Кириленко // Методологічні проблеми фінансо- вої теорії та практики в умовах проведення системних реформ: матеріали наук. конф. проф.-викл. складу. – Тернопіль: Вектор, 2011. – С. 6-10.

2. Карпінський Б.А., Грицюк І.В. Фінансовий контроль за формуванням та вико- ристанням коштів місцевих бюджетів у процесі підвищення їх фінансової самостійнос- ті. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Vldfa/2010_18.

3. Бартчук Ю.А. Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні / Ю.А.Бартчук // Збірник наукових праць. – 2011. – №1(4). – С. 82-84.

4. Мочерний С.В. Економічний енциклопедичний словник: у 3 томах / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Устинко, С. І. Юрій; за заг. ред. С.В. Мочерного.// – Львів: Світ, 2005. – Т. 1. – 616 с.

5. Бюджетний кодекс України № 1697-VII від 14.10.2014 (зі змінами та доповненнями) – [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.rada.gov.ua

6. Кириленко, О. П. Дохідна база місцевих бюджетів в умовах реформування бюджетної та податкової системи / О.П. Кириленко // Методологічні проблеми фінансо- вої теорії та практики в умовах проведення системних реформ: матеріали наук. конф. проф.-викл. складу. – Тернопіль: Вектор, 2011. – С. 6-10

7. Тулай О. І. Зарубіжний досвід функціонування місцевих бюджетів та можливість його імплементації у вітчизняну практику [Електронний ресурс] / О. І. Тулай. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/knp/121/knp121_93-97.pdf

8. Пилипів В. До питання про федералізацію України: проблеми забезпечення бюджетної самодостатності регіонів / В. Пилипів // Економіка України. – 2011. – № 3. – С. 26–34

9. Попова С.П. Удосконалення наповнення місцевих бюджетів/ С.П. Попова// Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – 2010. – №17 . – С.112-115

При цьому безпека страхового ринку – це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі настання страхових випадків обумовлених в договорах страхування відшкодовувати збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування себе як комерційної організації.

Фінансова безпека ринку страхових послуг, що залежить від багатьох об’єктивних і суб’єктивних, внутрішніх і зовнішніх чинників, які перш за все визначається станом його розвитку, фінансовою результативністю та ефективністю діяльності [1].

Серед основних причин виникнення зовнішніх загроз фінансовій безпеці ринку страхових послуг є: високий ступінь концентрації фінансових ресурсів на міжнародних страхових ринках та інтеграції в сфері перестрахування; інтернаціоналізація світового ринку страхових послуг; надмірна залежність національних страхових галузей від іноземного капіталу,що робить фінансову безпеку страхової діяльності ще більш значущою. Щодо внутрішніх загроз найбільш значущими є недостатність ліквідних активів у вітчизняних страхових компаніях; незбалансованість страхового портфеля; висока частка перестрахування; незначний рівень страхового покриття та шахрайські дії суб’єктів страхового ринку [2, c.606 – 608].

Аналізуючи основні показники індикаторів фінансової безпеки вітчизняного ринку страхових послуг слід зазначити, що впродовж аналізованого періоду вони мали негативну тенденцію. Зокрема як видно з таблиця 1 показник проникнення страхування  у 2011 році в порівнянні з 2010 роком зменшився на 0,39 % та у 2012 році в порівнянні з попереднім – на 0,2 % і становить 1,54 %. Така динаміка зумовлена збільшенням ВВП за 2010-2012 роки та зменшенням валових страхових премій. За цим індикатором можна визначити рівень фінансової безпеки України як незадовільний, тому що його значення має бути у 5,2 раз більше, щоб досягти нормативного значення.

Щодо індикатора страхових премій на одну особу, то він також зменшувався у 2012 році в порівнянні з 2011 на 3,11  дол. США і становить 58,99 дол. США, що означає що сучасний стан розвитку страхового ринку не відповідає тенденціям у цій сфері у країнах ЄС, де цей показник в сотні більший ніж в Україні.

Оскільки страхування життя перебуває на етапі становлення, то частка його страхування в загальному обсязі зібраних страхових премій є незначною. Проте спостерігається позитивна тенденція до зростання з 3,9 %  у 2010 році до 7,7 % у 2012 році. Хоча даний індикатор зростає, проте він є менший порогового значення   у 3,9 рази. Оцінюючи фінансову безпеку страхового ринку через призму цього показника слід зазначити, що ситуація катастрофічна оскільки більшість співвітчизників не відчувають себе соціально захищеними.

Показник рівня страхових виплат у 2012 році в порівнянні з попереднім роком зріс на 2,5 % і становив 23,9 %, що менше на 6,1 %  нормативного значення . Не можна сказати що згідно цього показника рівень фінансової безпеки страхового ринку є задовільним, бо у розвинених країнах величина страхових виплат  становить 70 – 80 % від зібраних премій, а  в Україні більше ніж 20 %. Слід  зазначити, що несуттєві зміни у величині валових страхових виплат за останні три роки свідчить про те, що кількість клієнтів страхових компаній не збільшується, а залишається незмінною це і спонукає страхові компанії до розширень клієнтських баз та активізації діяльності страхових агентів.

У 2012 році частка премій, що належать перестраховикам-нерезидентам  зменшилась на 3,9% і становила 1,3 %, що в 23 рази менше нормативного значення. Слід зазначити що у 2012 році часка зменшилася за рахунок різкого зменшення страхових премій перестраховикам-нерезидентам  на 902,9 млн.грн, а не за рахунок загальної суми страхових платежів, що є позитивним. Отже, згідно цього показника стан фінансової безпеки страхового ринку на достатньо високому рівні.

Таблиця 1

Динаміка індикаторів фінансової безпеки страхового ринку України протягом 2010-2012 рр.

Джерело:[3], [4].

Слід зазначати, що статутні фонди страхових компаній залишаються невеликими і в випадку страхування великих чи кумулятивних  ризиків страхові компанії укладають договори із іноземними цесіонаріями. Як негативний наслідок  –  високий ступінь залежності вітчизняного страхового ринку від кон’юнктури та спекулятивних очікувань іноземних страховиків. Негативним є те, що страховки не реалізують інвестиційну функцію, вкладаючи активи переважно у депозити та розміщуючи на рахунках в банках і лише незначну частку інвестують у акції та облігації.

Аналіз основних індикаторів фінансової безпеки страхового ринку довів, що рівень фінансової безпеки страхового ринку є незадовільним і не в змозі сформувати ефективну систему захисту суб’єктів господарювання та громадян України від як зовнішніх та внутрішніх загроз. Тож для ефективного розвитку страхового ринку України потрібно : удосконалити страхові схеми за умови детінізації механізму їх реалізації; уніфікувати законодавчі правила та вимоги згідно вимог Європейського Союзу; удосконалити систему нагляду за страховою діяльністю; створити умови для добросовісної конкуренції, яка б  здешевлювала страхові послуги та сприяла підвищенню їх якості; удосконалити інвестиційну діяльність страхових компаній; оптимізувати структуру витрат, що входять до собівартості страхових послуг.

Список використаної літератури:

1. Барановський О.І.Фінансова безпека держави / О.І.Барановський // Фінанси України .- 1996.- №11.-С.19-34.
2. Барановський О.І. Фінансова безпека в Україні (методологія оцінки та механізми забезпечення) : монографія / О.І. Барановський. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. – 759 с.
3. Держфінпослуг [Електронний ресурс]. — Режим доступу: dfp.gov.ua
4. Державна служба статистики [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/