Анотація: Стаття присвячена огляду існуючих досліджень концепту як засобу категоризації дійсності. Здійснено спробу узагальнити його визначення та здійснити класифікацію.

Ключові слова: концепт, лінгвоконцептологія, концептосфера, картина світу.

Annotation: The article is dedicated to the investigation of the conducted researches of concept as means of reality categorization. We have made an attempt to generalize the definition of concept and to provide its classification.

Key words: concept, linguoconceptology, concept, sphere of concepts, worldview.

Визначення концепту тривалий час залишалось вагомим питанням лінгвоконцептології – науки, що утворилась на стику лінгвістики та концептології внаслідок зростання ролі індивіда, носія мови, у дослідженні мовних явищ. Дослідженню цього питання присвятили свої праці такі вчені як В.А Маслова, В.І. Карасик, А. Вежбицька, С. Кубрякова, Ю.С. Степанов, Р. Джекендоф, Р. І. Павільоніс та ін. Тим не менш, досі не існує єдиного визначення концепту. Відповідно, мета нашого дослідження – узагальнити існуючі уявлення про концепт та надати йому визначення. Вслід за твердженнями науковців, згаданих вище, погоджуємось, що концепт – це базова одиниця свідомості індивіда, а також частина «колективного несвідомого»; оперативна змістова одиниця пам’яті; частина психічних ресурсів нашої свідомості; це складова частина концептуальної системи, що репрезентує знання і досвід людини у вигляді «квантів» знання. Концепт частково вербалізується, тобто підлягає вираженню мовними одиницями, але, в той же час, він містить істотну частку невербалізованої інформації [2, с. 57].

За визначенням Ю. С. Степанова, концепт – це енергетичний продукт культури, ментальності, тобто те, що не можна виразити словами, але що можна побачити, відчути, упізнати, згадати, усвідомити. Концепт знаходиться над словами та реченнями, але може виражатись ними [1, с. 45, 68]. Звідси висновок, що концепт має двоїсту природу. З однієї сторони, він – матеріальний (особливо лінгвоконцепти, оскільки вони мають формальне вираження), а з іншої – він має енергіально- хвильову природу, що притаманна художнім концептам. Перевага тієї чи іншої природи концепту визначається середовищем його перебування – мовне середовище, культурне, художньо-естетичне.

В. І. Карасик розглядає концепт як складне лінгвістичне утворення, що має понятійну основу, внутрішню форму, дистрибутивні якості, валентні зв’язки і культурологічні якості [4, c. 29]. Він виокремлює три сторони в структурі концепту: поняттєву – означення концепту в мові; образну – сприйняття предметів через органи чуття або пам’ять; ціннісна сторона визначається актуальністю концепту для людини і суспільства.

В. А. Маслова описує концепт як комплекс, який крім змісту, оцінки і відношення мовця до описуваного об’єкта, містить також такі компоненти: загальнолюдський (універсальний); національно-культурний, обумовлений життям в певних культурних умовах; соціальний – такий компонент визначає приналежність до певного соціального прошарку; груповий, що визначається приналежністю до певного віку чи статі; індивідуально-особистісний, на формування якого здійснюють вплив особисті характеристики (освіта, виховання, індивідуальний досвід, психофізіологічні особливості) [5, с.45].

В сучасній лінгвістиці структура концепту представлена у вигляді круга, що складається з ядра, приядерної зони та периферії. Належність до тієї чи іншої зони визначається сприйняттям мовця. Опис концепту здійснюють називаючи ознаки по мірі зменшення від ядра до периферії. Таку точку зору розділяють більшість вчених. Наприклад, як стверджують В. І. Карасик та Г. Г. Слишкін, концепт з’являється біля вагомої точки свідомості, навколо якої знаходяться уявні вектори. Найважливіші з цих векторів визначають ядро, менш важливі – периферію. По мірі того як збільшується відстань від ядра, асоціації втрачають виразність. Ім’я концепту визначається одиницею мови або мовлення, що актуалізує центральну точку [5, с. 76-77].

Беззаперечним досягненням вважають створення типологій концептів. Не існує єдиної узгодженої типології, адже критерії до класифікації різняться. Основними критеріями класифікації концептів вважають такі: середовище буття та/або актуалізації, зміст самого концепту, його універсальність або специфічні ознаки, місце в ієрархії або питома вага в концепто-системі, ступінь варіативності, формат актуалізації та ін. Варто зазначити, що цей список критеріїв незавершений, і дозволяє вносити до нього доповнення та уточнення. Розглянемо вказані критерії детальніше. За середовищем, що визначає онтологічну сутність концептів, відрізняють мовні (лінгвоконцепти, або вербально виражені концепти), текстові, дискурсні, філософські, культурні, етноконцепти, художні та естетичні концепти. За змістом розрізняють такі концепти: категоріальні (ЧАС, ПРОСТІР), теософіські (ЖИТТЯ, СМЕРТЬ, ДОЛЯ), телеономні (ПРАВДА, СПРАВЕДЛИВІСТЬ), антропоконцепти (МАТИ, ПРЕЗИДЕНТ), емоційні, психологічні, екоконцепти, міфоконцепти [2, с.59]. Тематична класифікація концептів відкрита для поповнення.

За місцем в текстовій ієрархії розрізняють мега-, макро-, гіпер-, мезо-, катаконцепти та їхні складники; за питомою вагою – в концептосистемі – метахтони, автохтони та алохтони, які мають різну ступінь дискурсивної варіативності; за ступенем змінності – константи, в основному культурні, що є стійкими і постійними на певному відрізку часу, та варіативні концепти [7, с.76].

За форматом репрезентації виокремлюють такі концепти:

1) одиничні (ДРУЖБА, ЛЮБОВ) концепти;

2) подвійні гештальтні (ЖИТТЯ/СМЕРТЬ, ЛЮБОВ/НЕНАВИСТЬ, ЧОЛОВІК/ЖІНКА), тобто ті, що виступають як одиничні концепти, але поєднуються з опозиційною парою, утворюючи цілісний гештальт;

3) кластерні (ДОРОГА ДО УСПІХУ) – це ті концепти, які неможливо виразити однією мовною одиницею, проте які сприймаються як цілісна єдність, в якій певні ознаки експлікуються, тоді як інші залишаються емплікованими;

4) кумулятивні (SAVOIR VIVRE) концепти як конгломерат концептуальних ознак, об’єднаних в одне ціле шляхом накопичення;

5) картинні (ЗОЛОТА ОСІНЬ) – дескриптивність домінує над вербальністю;

6) параболічні (ПРАЗЬКА ВЕСНА, АРАБСЬКА ВЕСНА) − концепти, що містять історію чи сюжет, хоча і знаходяться у стиснутому вигляді;

7) картинно-параболічні (ПОСМІШКА ЧЕШИРСЬКОГО КОТА) − параболічні концепти, що репрезентуються не лише вербально, а й за допомогою візуальної емблеми;

8) есеїстичні (МОДЕРНІЗМ, СИМУЛЯКР) концепти, тобто ті, що, будуючись за принципом мінімалізації [7, с. 20], зберігають у стислому вигляді великий обсяг філософської інформації.

Найпоширенішою класифікацією вважають поділ концептів на універсальні та національні. Універсальні представляють у вигляді загальнолюдських знань. Вони не мають культурної специфіки (наприклад, РАДІСТЬ-ГОРЕ, ДОБРО-ЗЛО, ЛЮБОВ-НЕНАВИСТЬ). Окрім універсальних, виділяють концепти, орієнтовані на конкретний етнос. На думку А. Вежбицької, так як людина може думати певною мовою, так само вона може і відчувати цією мовою, а не іншою. Вона визначає концепти-автохтони (ті, що містять загальні національні складники) і протоконцепти (універсальні концепти) [3, с. 23].

Система концептів, в якій проявляється мовна картина світу і колективне мовне усвідомлення етносу, представляє собою концептосферу певної культури. Концептосфера, що представляє структуру, яка змінюється в часі і просторі окремої етнічної групи, складається з універсальних концептів, що забезпечують взаєморозуміння між народами, і національних, притаманних певній культурі. Національна культура має власний світогляд і цінності, на основі яких формуються стереотипи, що асоціюються з цим народом.

В концептосфері кожного народу виокремлюють концепти, які є стійкішими і більш значимими для національної культури – ключові концепти (константи). Ці основні одиниці картини світу важливі як для мовця так і суспільства [8, с 247].

Таким чином, ми дійшли висновку, що концепт – це засіб формування понять у свідомості людини, який застосовується для категоризації дійсності. За допомогою концепту слово проникає в мовну картину світу і знаходиться в ній, взаємодіючи з іншими лексичними одиницями. Концепт – це центральна категорія в науково-лінгвістичному описі мовного зображення світу. Будуючись на основі особистого та культурного досвіду, концепти є духовним спадком в свідомості народу, результатом пізнання навколишнього світу, що відображає мовну картину і національний менталітет.

Література

1. Lakoff G. and Johnson M. Metaphors We Live By / George Lakoff and Mark Johnson. – Chicago; London: The University of Chicago Press, 2000. – 242 p.
2. Воробйова О. П. Концептологія в Україні: здобутки, проблеми, прорахунки / О. П. Воробйова. // Вісник КНЛУ. Сер. Філологія. – 2011. – №2. – С. 53–64.
3. Карасик В. И. Лингвокультурный концепт как единица исследования / В. И. Карасик, Г. Г. Слишкін. // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Сборник научных трудов.– 2001. – С. 76–77
4. Карасик В. И. Языковые концепты как измерения культу-ры (субкатегориальный кластер темпоральности) / Кон-цепты. Выпуск 2. Архангельск, 1997. С. 156–158.
5. Красиков В. І. Концепти у функції філософських основоположень / / Мова. Етнос. Картина світу. Кемерово, 2003. С. 13.
6. Маслова В. А. Когнитивная лингвистика / В. А. Маслова. – Москва: Тетра Системс, 2004. – 257 с.
7. Степанов Ю. С. Концепты. Тонкая пленка цивилизации / Юрий Сергеевич Степанов. – М. : Языки русской культуры, 2007. – 248 с.
8. Тхорик В. И. Лингвокультурология и межкультурная коммуникация. / В. И. 24. Тхорик, Н. Ю. Фанян. – Москва, 2005. – 260 с. – (ГИС).

Анотація: У даній статті розглянуто метафоричні моделі, притаманні англомовному публіцистичному дискурсу. Матеріалом для аналізу послужили статті інтернет-видань “The New York Times” та “The Independent”.

Ключові слова: концептуальна метафора, війна, Україна, дискурс.

Annotation: This article dwells on the metaphorical models that are predominant in the English newspapers discourse. Online articles from “The New York Times” and “The Independent” served as a material under analysis.

Key words: conceptual metaphor, war, Ukraine, discourse.

Беручи до уваги складну політичну та соціальну ситуацію в Україні, а також її образ на міжнародній арені, вагомого значення набуває вивчення концепту ВІЙНА В УКРАЇНІ крізь призму закордонних засобів масової інформації, адже завдяки своїй прагматичній спрямованості, вони здійснюють великий вплив на суспільну думку, а в окремих випадках – формують картину світу представників певної культури.

Суспільно-політичний феномен ВІЙНА відіграє винятково важливу роль в культурі будь-якого народу Цьому явищу присвячені окремі дослідження в області філософії, соціології, психології, історії, політології. Проте це поняття не настільки детально вивчене з лінгвістичної точки зору.

Мета нашого дослідження –виокремити моделі, покладені в основу метафоричного представлення концепту ВІЙНА В УКРАЇНІ з точки зору образного змісту в інтернет-виданнях “The New York Times” та “The Independent”. Ми виокремили такі моделі:

• ВІЙНА – це ПРОСТІР: line of contact in eastern Ukraine (лінія вогню на сході України), open a land corridor (відкрити наземний коридор), to teet on the brink of a war (знаходитись на межі війни), buffer zone (проміжна зона), line of control (лінія контролю)[1]. Такі метафори дозволяють уявити інформацію, візуалізуючи її. Вона створює платформу для взаємодії автора тексту та реципієнта, апелюючи до його емоцій. Добре знайомі читачу просторові поняття являють собою інформаційно-ємкісний інструмент концептуалізації.
• ВІЙНА – це ТЕАТР: to stage armed provocations (розігрувати збройні провокації), war of words with Russia over Crimea (вербальна війна з Росією щодо Криму), a pretense of an anti–terrorism operation staged by Russia (розіграна Росією сцена анти-терористичної операції), trade the stage for the trenches (проміняти сцену на канаву), the body of the soldier flung up like a doll (тіло солдата, що вистить наче лялька)[4]. Наведені приклади метафор фокусують увагу читачів на тих аспектах війни, які роблять її видовищним спектаклем. Проте це спектакль лише для тих, хто може спокійно спостерігати за ним на відстані, тобто не для учасників. Вказані концептоморфеми застосовуються з прихованою іронією, для того, щоб за допомогою переходу від розважаючих елементів сфери-джерела до сфери-мети, пов’язаної зі смертю, показати жахіття війни. Метою засобів масової інформації є досягнення цієї мети. Автори публіцистичних текстів приховують справжню картину війни, використовуючи метафору театрального видовища. В результаті цього, будь-який актор в політичних системах продукує енергію конфлікту, активну силу, яка змінює статус кво і створює критичну ситуацію. В системі міжнародних відносин, ця енергія продукується через різного роду мотивації, цінності і здібності окремих акторів, не зважаючи на те, чи це політичні діячі, релігійні організації, чи будь-хто інший. Ці актори докладають всіх зусиль, щоб внести зміни до статусу кво будь-якими методами. В результаті їхні дії спричиняють критичну перебудову.
• ВІЙНА – це ГРА: the start of the disco (початок дискотеки), to play with fire (грати з вогнем); We even saw Pikachu here yesterday. We invite everyone to join us and take part in searching and hunting for these rare Pokemon (Одного разу ми навіть бачили Пікачу. Ми запрошуємо всіх приєднатись до нас та взяти участь в пошуку цих рідкісних «покемонів»)[5]. Вченими не одноразово було зазначено, що людство сприймає війну як змагання або гру. Дух антагонізму завжди був невід’ємною частиною будь-якої цивілізації. Метафора гри дозволяє визначити переможців та переможених, а також чітко окреслити її початок та закінчення. В останньому прикладі, безпосередні учасники бойових дій зі сторони України, порівнюють військові дії з грою, яка набула великої популярності у літку 2016 року – Pokemon Go. Своїх супротивників – про-російських сепаратистів – військові з гумором порівнюють з покемонами. Така метафора позбавляє текст серйозності, внаслідок чого реципієнт краще сприймає інформацію, не дивлячись на весь трагізм ситуації.
• ВІЙНА – це СМЕРТЬ: gravedigger of the Minsk process (копальник могили Мінського процесу); casualties claimed by war (жертви війни)[3]. Очевидно, що компонент «смерть» нерозривно пов’язаний з концептом війни. Так як смерть – неминуче явище, особливо на війні, такі метафори дозволяють створити враження неконтрольованості подій.
• ВІЙНА – це ПРИРОДНА СИЛА: sliding back into war («сковзнути» назад у війну), plunge back into war («окунутись» назад у війн), aggravation of the conflict (загострення конфлікту); freeze the conflict(заморозити конфлікт); fighting flared up (стрілянина вибухнула); the flames of conflict (вогонь конфлікту); war climate (військовий клімат); to turn tide in conflict (змінити течію конфлікту); devastating offensive mounted by Russian artillery (напад російської артилерії, що наростає як гора), Ukrainian soldiers described wave after wave of artillery strikes across the region (українські солдати описали хвилеподібні атаки артилерії по регіону) [3]. Активне використання метафори пов’язаної з образом природної сили підкреслює неминучість війни та її руйнівний характер. У такій ситуації, людина почувається безпомічною перед руйнівною силою певних природних явищ, до яких деякі ЗМІ відносять війну і всі її наслідки. Деструктивні наслідки, спричинені війною, і смерть здаються неминучими і некерованими. Тому зазвичай початок воєнних дій зображується таким чином, ніби людський фактор нівелюється і зменшується відповідальність тих людей, які розпочали війну. Ці метафори характеризують війну як динамічний але і некерований процес.
• ВІЙНА – це ЗАКОН: look for casus belli against Ukraine (шукати привід для війни з Україною), de–facto border (де факто кордон)[6]. Враховуючи невизначене становище українських територій, широкого вжитку набув юридичний термін де факто – тобто не офіційний, не визнаний законом.
• ВІЙНА – це ЛЮДИ: little green men (маленькі зелені чоловічки), human shields (людські щити)[5] Засоби метонімії використовують для того, щоб зробити текст більш експресивним, акцентуючи увагу на безпомічності і мізерності людини а контексті війни.
• ВІЙНА – це ПЕРЕБІЛЬШЕННЯ: the bloodiest European conflict since the wars over former Yogoslavia (найкривавіший Європейський конфлікт з часів війн за колишню Югославію), the world deadliest war zone (найсмертельніша військова зона у світі), one of the world’s deadliest regions (один з найсмертельніших регіонів світу), intensify to levels not seen since the Cold War (посилитись до рівня не баченого з часів Холодної Війни), the most troubled flash point (найнебезпечніша гаряча точка), the only active war in Europe (єдина активна війна в Європі)[2].

Використання найвищого ступеню порівняння прикметників або ж порівняння дозволяє журналістам підсилити враження реципієнта від прочитаного.

Однією з домінуючих метафоричних моделей, які ми виявили під час аналізу матеріалу, є модель ВІЙНА – це ТЕАТР, важливим компонентом значення якої є порівняння бойових дій з театральним актом. Ця модель особливо точно відображає власне війну в Україні, адже, як неодноразово зазначалось, статус «гібридної війни», провокації та пропаганда вказують на її  «штучність».

Метафорична модель ВІЙНА – це ГРА, яка властива більше американському публіцистичному дискурсу, є універсальним засобом для переосмислення сфери політики під час бойових дій. Точкою перетину військового і спортивного дискурсу є елемент змагальності між противниками, учасниками бойових дій.

Співставний аналіз концептуальних метафор в англійській і американській мовних картинах світу дозволив виявити національні стереотипи, ціннісні орієнтації, а також виокремим метафоричні домінанти та спільні для двох культур уявлення про війну. В британській англійській та американській англійській мові, не зважаючи на відмінності їхньої лексичної будови, існують універсальні метафори. Схожість образів в метафоричних перенесеннях проявляється в тому, що різні мови, незалежно один від одного, вдаються до однакових метафоричних перенесень. Така схожість мислення виявляє конвенціональну природу метафоричних образів в різних лінгвокультурах і є причиною існування базисних метафоричних моделей, що представляють собою універсальний спосіб репрезентації концептів.

Література

1. S. Officials Say Most Russian Troops Have Left Ukraine Border [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.nytimes.com/2014/05/31/world/europe/us-officials-say-most-russian-troops-have-left-ukraine-border.html.
2. Ukraine ceasefire: European leaders gather for talks, but locals in Kramatorsk are sceptical they can achieve peace [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.independent.co.uk/news/world/europe/ukraine-ceasefire-european-leaders-gather-kramatorsk-donbas-locals-sceptical-peace-talks-a7309741.html.
3. Ukraine Crisis Troops on Combat Alert [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.independent.co.uk/news/world/europe/ukraine-crisis-troops-on-combat-alert-russia-ramps-up-border-tensions-a7185936.html
4. Ukraine Provides Evidence of Russian Military in Civil Unrest [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.nytimes.com/interactive/2014/04/20/world/europe/ukraine-provides-evidence-of-russian-military-in-civil-unrest.html.
5. Ukraine: Report Finds War Crimes [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.nytimes.com/2015/05/23/world/europe/ukraine-report-finds-war-crimes.html.
6. Ukrainian Soldiers Killed as Cease-Fire Offenses Rise [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.nytimes.com/2015/11/15/world/europe/5-ukrainian-soldiers-killed-as-cease-fire-offenses-rise.html.