Сеник Олег Аркадійович,

магістрант, Національний університет «Острозька академія»

науковий керівник: Дем’янчук Ольга Іванівна,

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту, Національний університет «Острозька академія»

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ АТ «ОЩАДБАНК»

Анотація

У статті розкрито питання визначення суті та значення управління капіталом, проаналізовано динаміку структури капіталу АТ «Ощадбанк» протягом 2013-2015 рр. за їх видами, досліджено формування комерційними банками ефективного за своєю структурою банківського капіталу протягом 2013-2015рр., а також подано пропозиції щодо підвищення капіталізації вітчизняних банків, покращити якість капіталу та забезпечити достатній рівень покриття ним ризиків, що виникають під їхньої діяльності.

Ключові слова: капітал банку, капіталізація, управління капіталом.

Аннотация 

В статье раскрыты вопросы определения сути и значения управления капиталом, проанализирована динамика структуры капитала АО «Ощадбанк» в течение 2013-2015 гг. По их видам, исследовано формирование коммерческими банками эффективного по своей структуре банковского капитала в течение 2013-2015гг., А также представлены предложения по повышение капитализации отечественных банков, улучшить качество капитала и обеспечить достаточный уровень покрытия ним рисков, возникающих их деятельности.

Ключевые слова: капитал банка, капитализация, управления капиталом.

Annotation

In the article the question of determining the nature and importance of money management, analyzed the dynamics of capital structure of JSC “Oschadbank” for 2013-2015 years. By type, investigated the formation of commercial banks effective on the structure of bank capital during 2013-2015., And presented proposals for increase the capitalization of domestic banks improve capital and provide sufficient cover his risks arising during their activities.

Keywords: bank capital, capitalization, capital management.

Постановка проблеми: На сучасному етапі розвитку банківської системи України, у посткризовий період, одним із головних завдань є формування комерційними банками ефективного за своєю структурою банківського капіталу, оскільки відновлення економічного зростання національної економіки неможливе без здійснення інвестування в реальний сектор економіки. Саме в цих умовах комерційні банки стикаються з проблемою формування банківського капіталу, який є запорукою виконання банками своїх функцій у економіці.

Це актуально у розрізі того, що на даному етапі вітчизняна економіка наражається на небезпеку недотримання нормативного розміру власного капіталу банками через неефективну політику управління ним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: Проблеми управління власним капіталом комерційних банків та питання методичних засад управління формуванням власного капіталу банку в умовах ринкової економіки досліджували вітчизняні вчені А.В. Васюренко, Б.Л. Івасів, А.М. Мороз, А.А. Пересада, Л.О. Примостка, М.І. Савлук. В той же час потребують подальшого дослідження питання особливостей збільшення власного капіталу банківських установ, саме це обумовлює актуальність обраної тематики.

Мета і завдання дослідження: Метою дослідження є визначення формування оптимальної структури  капіталу комерційного банку на прикладі АТ «Ощадбанк».

Виклад основного матеріалу: Розвиток банківської системи та удосконалення діяльності банків – одна з найважливіших умов створення ефективного ринкового механізму в Україні.

Такі тенденції в діяльності банків як: концентрація капіталу, зростання конкуренції і впливу іноземних банків на національну економіку, впливають на активізацію процесів формування власного капіталу банків.

Досвід показав (як вітчизняний так і зарубіжний), що основною проблемою в процесі формування власного капіталу комерційного банку є не нарощування капіталу, а встановлення його оптимальної для конкретного банку величини з урахуванням таких основних факторів, як: специфіка пасивних операцій, ризиковість розміщення активів, структура власності, різноманітність клієнтів, обсяги залучення нових клієнтів. Капітал банку – це сукупність власних, залучених і позичених коштів, які перебувають в розпорядженні комерційного банку та використовуються ним для формування матеріальних, нематеріальних і фінансових активів в грошовій формі та здійснення своєї діяльності з метою отримання прибутку [7].

Особливостями функціонування банків України є жорсткий контроль з боку Національного банку України за дотриманням економічних нормативів, базою для розрахунку яких є власний капітал. АТ «Ощадбанк» є державним банком в Україні, він повністю належить державі. У зв’язку з цим існує необхідність у створенні такої системи управління формуванням власного капіталу банку, яка забезпечувала б сталий розвиток банківської діяльності [2, 317]. Протягом останніх років АТ «Ощадбанк» продовжує активно нарощувати свою капітальну базу.

Аналізуючи статистичні дані АТ «Ощадбанк» щодо формування капіталу, то спостерігається позитивна тенденція зростання усіх показників протягом досліджуваного періоду (табл. 1.1).

Станом на 2015 рік загальна вартість власного капіталу банку дорівнювала 7,34 млн. грн., в динаміці сума власного капіталу зменшилась на 11,85 млрд. грн.. Зменшення величини власного капіталу відбулося в основному за рахунок збільшення нерозподіленого збитку, який на 2015 рік становив 23,21 млрд. грн.. Проте наявна також тенденція до збільшення акціонерного капіталу, а саме він збільшився на 12,67 млрд. грн. (на 72,48 %) протягом 2013-2014 рр., а протягом 2014-2015 рр. він залишився незмінним. Зокрема, рішення про збільшення акціонерного капіталу банку, шляхом емісії акцій були прийняті Урядом у серпні, листопаді та грудні 2014 року [3, 4, 5, 6].

Таблиця 1.1

Динаміка власного капіталу АТ «Ощадбанк» станом на  2013-2015 рр., млрд. грн..

Джерело: [3, 4, 5].

Вибір того чи іншого джерела збільшення власного капіталу і їх структура визначаються сукупністю факторів, найважливішими із яких є оптимальне співвідношення між прибутком, ризиком і ліквідністю. Ризики впливають як на рівень прибутку, так і на рівень ліквідності. При цьому визначаються варіанти приведення у відповідність співвідношень між прибутком, ризиком і ліквідністю [2, с. 145].

Згідно даних таблиці 1.2, банк забезпечував за аналізований період високий фактичний понаднормативний рівень коефіцієнтів миттєвої ліквідності та загальної ліквідності, а саме у 2015 році коефіцієнт миттєвої ліквідного становить 46,37 %, причому за даний період цей коефіцієнт збільшився на 24,49 %. Коефіцієнт загальної ліквідності у цьому ж році становив 104,84 %, проте на відміну від коефіцієнта миттєвої ліквідності цей показник за даний період зменшився на 18,33 %. Зазначення цих показників дають можливість зробити висновок, що банк спроможний погашати будь-які зобов’язання і борги перед клієнтами, що безумовно позитивно. Коефіцієнт відношення високоліквідних активів до робочих на жаль не досягає нормативних значень, на даний час він становить 16,66 %. Така ситуація являється сигналом для банку, щодо

Таблиця 1.2

Динаміка економічних нормативів діяльності АТ «Ощадбанк» станом на 2013-2015роки

Джерело: [3, 4, 5].

підвищення ефективності управління активами банку. Про зниження забезпеченості дохідними активами всіх зобо­в’язань банку свідчить коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’я­зань. За нормативу в межах 70-80 % вона знизилась з 103,56 % у 2013 році до 79,13 % у 2015 році. Додатковим показником ресурсної ліквідності є коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів. Як видно із таблиці, цей показник зменшився з 138,24 % у 2013 році до 115,85 % у 2015році. Це означає, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов’язань перед клієнтами банку має тенденцію до зменшення, проте як свідчить даний показник видані кредити забезпечені переважаючим обсягом залучених депозитів і банкові не загрожує незбалансована ліквідність. Коефіцієнт генеральної ліквідності у 2015 році показує низьку здатність банку погашати зобов’язання високоліквідними активами та через продаж майна – лише 18,02 %.

Фінансовий стан АТ «Ощадбанк» оцінюється як нестійкий, тобто його фінансова стійкість недостатньо забезпечена капіталом, який може захищати банк від імовірних ризикованих втрат сьогодні та в близькому майбутньому. Розрахована система показників ліквідності АТ «Ощадбанк», незважаючи на відхилення кількох із них, показала, що він дотримується нормативних вимог і забезпечує активами здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов’язаннями перед клієнтами, проблем з ліквідністю немає.

Впродовж досліджуваного періоду економічні нормативи капіталу, ліквідності, кредитного ризику та інвестування АТ «Ощадбанк», встановлені НБУ відповідали нормативам. Станом на 2015 рік регулятивний капітал банку становив 30,8 млрд. грн., що у порівнянні з його величиною у 2014 році більше на 11,10 млрд. грн. або на 56,3 % і на 12,4 млрд. грн. більше відносно 2013 року. Показник адекватності регулятивного капіталу зріс протягом 2014 року на 6,82 % і на початок поточного звітного періоду дорівнював 31,4 %, що вказує на зростання частки ризику, що її беруть на себе власники банку, а не кредитори та його вкладники. Станом на 2013 рік показник миттєвої ліквідності АТ «Ощадбанк» дорівнював 78 %, тобто близько 80 % всіх зобов’язань банку за поточними рахунками клієнтів були забезпечені активами первинної ліквідності. Протягом наступного року значення аналізованого показника скоротилося на 42 % до 35 %, проте на початок 2015 року його величина зросла на 25 % і зобов’язання банку за поточними рахунками клієнтів були забезпечені активами первинної ліквідності на 60 %.

Аналіз нормативів кредитного ризику також вказує на дотримання АТ «Ощадбанк» економічних нормативів, встановлених НБУ. Зокрема, станом 2015 р. видача кредитів «в одні руки» становила близько 17 %, що на 2,38 % більше відносно значення нормативу у попередньому році, однак менше на 1,27 % у порівнянні з 2013 роком, проте і досі залишається оптимальним. В межах нормативного значення на протязі 2013-2015 років залишалися такі нормативи як максимальний сукупний розмір всіх кредитів, гарантій, порук, виданих одному інсайдеру та максимальний сукупний розмір всіх кредитів, гарантій, порук, виданих усім інсайдерам банку, які на 2015 р. становили 0,83 % та 1,0 % відповідно, тобто «в одні руки» банком було видано близько 1 % внутрішніх кредитів.

На початок 2015 р. інвестування в цінні папери окремо за кожною установою становило 0,09 %, тобто в цінні папери однієї окремо взятої установи АТ «Ощадбанк» вклав лише 0,09 % регулятивного капіталу, скоротившись протягом 2014 р. на 0,06 %. Натомість всі інвестиції банку складали лише 0,25 % його регулятивного капіталу, що відносно 2014 року менше на 0,18 %.

Отже, можна стверджувати, що саме чітке дотримання АТ «Ощадбанк» усіх економічних нормативів, встановлених Національним банком України, забезпечують йому стабільність на ринку банківських продуктів та підвищують довіру населення до запропонованих ним послуг.

Висновки: Підсумовуючи все вище зазначене, зауважимо, щоб вирішити проблему щодо підвищення рівня капіталізації та надійності установ банківської системи України, банкам було б доцільніше покращити якість капіталу та забезпечити достатній рівень покриття ним ризиків, що виникають в процесі їхньої діяльності. Ефективним кроком було б забезпечення стимулювати залучення власного банківського прибутку для інвестицій у капітал шляхом звільнення від оподаткування частини прибутку кредитних установ, а також стимулювати приплив капіталу у банки за рахунок активного залучення коштів акціонерів, у тому числі портфельних інвесторів.

Література:

1. Аналітичний огляд банківської системи України за 2014 рік. Рюрик. Національне рейтингове агентство [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://rurik.com.ua/our-research/branch-reviews/1187
2. Дзюблюк О.В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонування кредитної системи / О.В. Дзюблюк, Р.В. Михайлюк. – Тернопіль, 2009. – 317 с.
3. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Річний звіт 2012. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oschadbank.ua/ua/about/reporting/zvit_2012_.pdf
4. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Річний звіт 2013. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oschadbank.ua/ua/about/reporting/zvit_2013_.pdf
5. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Річний звіт 2014. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oschadbank.ua/ua/about/reporting/zvit_2014_.pdf
6. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Офіційний сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oschadbank.ua/ua/about/reporting_issuer/
7. Національний банк України. Офіційний сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=65162&cat_id=36674

Ключові слова: бюджет, дефіцит Державного бюджету України, збалансованість бюджету, видатки державного бюджету, доходи державного бюджету, ефективність видатків.

In this paper considered the theoretical principles of balancing the State Budget of Ukraine, analyzed the dynamics deficit of the State Budget of Ukraine for 2010 – 2013 years and presents proposals for maintain the balance of the State Budget of Ukraine in terms of its deficit.

Keywords: budget, fiscal deficit of the State Budget of Ukraine, budget balance, expenditures of the State Budget, revenues of the State Budget.

В статье рассмотрены теоретические основы сбалансированности Государственного бюджета Украины, проанализирована динамика дефицита Государственного бюджета Украины за 2010 – 2013 годы, а также представлены предложения по поддержанию сбалансированности Государственного бюджета Украины в условиях его недостаточности.

Ключевые слова: бюджет, дефицит Государственного бюджета Украины, сбалансированность бюджета, расходы государственного бюджета, доходы государственного бюджета.

Постановка проблеми. В умовах швидких змін у законодавстві (зокрема у податковому і бюджетному) важливого значення набуває необхідність пошуку теоретичних і практичних шляхів, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки України. Актуальним напрямом дослідження в сучасних умовах є аналіз процесу формування дефіциту бюджету і його зв’язок з основними показниками розвитку економіки країни. Сьогодні в контексті спаду виробництва, відсутності його кредитної підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів процес зростання дефіциту бюджету є однією з найбільш дискусійних проблем.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням збалансованості державного бюджету та їх аналізу присвячено наукові роботи таких українських вчених: Білоусової Н., Василика О., Гордєєва Л., Колеснікова Р, Омельянович Л., Опаріна С, Рєдіна Н., Самсонова К., Сафонової Л. ФедосоваС., та інші. Однак питання підтримання збалансованості Державного бюджету України в умовах його дефіцитності недостатньо вивчені на сучасному етапі розвитку національної економіки та потребує подальших досліджень.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні шляхів підтримання збалансованості Державного бюджету України в умовах його дефіцитності на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.
Виклад основного матеріалу. Дефіцит бюджету – це перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та повернення кредитів до бюджету) [3]. Він є основним інструментом державної фінансово-кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище країни, а також є чинником стримування або прискорення її розвитку.
Саме тому при визначенні збалансованості державного бюджету доцільно оцінити відповідність дохідної та видаткової частин Державного бюджету в Україні з позиції забезпечення бюджетної безпеки, що має першочергове значення. Це випливає з того, що величина і динаміка його доходів безпосередньо визначає забезпеченість держави ресурсами для виконання покладених на неї функцій і завдань. Тому дослідимо динаміку співвідношення дохідної і видаткової частини Державного бюджету України за 2010 – 2013 роки (рис.1).

Рис. 1. Динаміка співвідношення дохідної і видаткової частини Державного бюджету України за 2010 – 2013 роки, млрд. грн.
Джерело: побудовано автором на основі [4, 5].

Як свідчать дані рис. 1, перевищення видатків Державного бюджету над його доходами спостерігалося протягом всього досліджуваного періоду. Істотну роль у такому розриві відіграло погіршення ситуації в країні через фінансово-економічну кризу та необхідність подолання її наслідків.
Таким чином, відхилення між дохідною і видатковою частинами Державного бюджету України зросло з 63 млрд. грн. у 2010 році до 64,4 млрд. грн. у 2013 році, що є негативним і свідчить про неузгодженість процесів їх планування і виконання. У 2011 році розрив між обсягом доходів Державного бюджету України та обсягом видатків суттєво зменшився і становив 18,9 млрд. грн.
З огляду на існуючий розрив між обсягами доходів і видатків балансуючою статтею Державного бюджету став дефіцит (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка дефіциту Державного бюджету України за 2010-2013 роки.
Джерело: побудовано автором на основі [4,5].

Відповідно до рис. 2, динаміка дефіциту Державного бюджету України повторює тенденцію зміни фактичного співвідношення його дохідної та видаткової частин. Як наслідок зазначених змін, величина дефіциту Державного бюджету України за 2012 – 2013 роки зазнала значного зростання на 41,1 млрд. грн. з 23,6 млрд. грн. до 64,7 млрд. грн. Проте вже у 2011 році дефіцит Державного бюджету України зменшився до 23,6 млрд. грн., що оцінюється позитивно, але негативним є те, що у 2012-2013 роках почалося стрімке зростання цього показника.
Доцільно звернути увагу на те, що практично жодного року фактичні параметри бюджетного дефіциту не відповідали його граничним обсягам, що встановлювалися у Законі України «Про Державний бюджет на відповідний рік». Динаміку граничного та фактичного дефіциту Державного бюджету України у розрізі загального та спеціального фондів подано у табл. 1.
Відповідно до табл. 1, граничний обсяг дефіциту в цілому за 2010-2013 роки збільшився на 15,9 млрд. грн. до 70,0 млрд. грн., причому дуже суттєвим виявилося зростання цього показника у порівнянні з аналогічним показником попереднього року у 2013 році, коли темп його приросту склав 80,41 %. Проте вже у 2012 році граничний розмір дефіциту Державного бюджету України знову зменшився до 38,8 млрд. грн.. Граничний дефіцит загального фонду у 2010-2013 роках в цілому збільшився на 33,6 млрд. грн. і становив 63,9 млрд. грн., граничний дефіцит спеціального фонду зменшився – на 17,7 млрд. грн. і склав 6,1 млрд. грн. Необхідно зазначити, що відношення граничного обсягу дефіциту Державного бюджету до валового внутрішнього продукту був встановлений у допустимих межах лише у 2011 та 2012 роках, коли частка граничного дефіциту становила по 2,7 %. Натомість в наступних роках відбулося її подальше зростання, внаслідок чого у 2013 році граничний дефіцит склав 5,0 % валового внутрішнього продукту.
Таблиця 1
Динаміка граничного та фактичного дефіциту
Державного бюджету України за 2010 – 2013 роки

Характеризуючи фактичний розмір дефіциту Державного бюджету, доцільно наголосити на його невідповідності встановленому граничному розміру. Причому, якщо у 2011 та 2013 роках фактичний обсяг був менший за запланований, що оцінюється позитивно, то у 2010 та 2012 роках ситуація виявилася протилежною. В результаті цього сума дефіциту Державного бюджету збільшилася на 0,4 млрд. грн. і була рівною 64,7 млрд. грн. Водночас фактичний дефіцит загального фонду зріс на 34,5 млрд. грн. до 65,2 млрд. грн. (особливо суттєвим виявилося зростання у 2012 році – на 32,0 млрд. грн., у порівнянні з аналогічним показником минулого року). Щодо спеціального фонду, то спостерігалося зниження граничного дефіциту на 34,1 млрд. грн. і у 2013 році спостерігався профіцит у сумі 0,5 млрд. грн., що оцінюється позитивно. Така динаміка дефіциту Державного бюджету, в свою чергу, зумовила підвищення фактичного рівня його дефіциту з 1,8 % у 2011 році 4,4 % валового внутрішнього продукту у 2013 році, коли рекомендовані МВФ показники граничної частки бюджетного дефіциту складають 3 % ВВП.
Таким чином, виявлені тенденції зміни показників дефіциту Державного бюджету України свідчать в цілому про неефективність бюджетного планування, на яке, на нашу думку, найбільший вплив мали політичні чинники, що зумовили затягування та ускладнення вирішення проблем на макроекономічному рівні та, зокрема, в бюджетній сфері.
Для визначення шляхів подолання дефіциту необхідно звернутися до досвіду зарубіжних країн, який показує, що на окремих етапах розвитку суспільства, в умовах, специфічних для кожної країни, цілком допустимим є бюджетний дефіцит. Україна сьогодні перебуває в досить нестабільному економічному становищі, тому можна сказати, що дефіцит є допустимим, проте необхідно врахувати, за рахунок чого спостерігається нестача доходів бюджету на фінансування витрат. Якби видатки Державного бюджету спрямовувались на розвиток економіки, підтримку підприємств, що зменшувало б рівень безробіття та чисельність населення, яке потребує соціального захисту, збільшувало б податкові надходження, то дефіцит був би виправданий. Проте пріоритети щодо здійснення видатків свідчать про недоцільність і неефективність їх використання, адже в результаті такого витрачання коштів не спостерігається зростання добробуту населення, розвитку економіки, натомість виникає соціальна напруга, зубожіння нації та зростає державний борг [6, 52].
У такому випадку спочатку потрібно досягти фінансової макростабілізації, забезпечити необхідний інноваційний розвиток і зупинити процес падіння виробництва, створити комплекс умов для виходу з кризового стану. Така концепція повинна мати чітко означені пріоритети, етапи й терміни реалізації, конкретні параметри й завдання, спиратися на національні, регіональні й геополітичні реалії, що склалися. Негативним для стабілізації соціально-економічного становища є неприйняття протягом тривалого часу бюджету, як це трапилось з Державний бюджетом України у 2010 році та у 2014 році. Проте вчасне затвердження не гарантує його ефективності та відповідності соціально-економічним реаліям сьогодення, особливо якщо таке прийняття стало наслідком намагання виправдати очікування міжнародних фінансових організацій для отримання кредитів. У 2014 році це є досить актуальним, тому що з 2013 року спостерігається зростання дефіциту Державного бюджету, практично всі галузі виробництва демонструють негативну динаміку, приросту ВВП немає, передумови до зростання розвитку стратегічних галузей практично не існує.
Глибоких змін потребує структурна політика в Україні. Необхідно забезпечити фінансування діяльності, яка має за мету технологічну реконструкцію виробництва в державі, прискорений розвиток тих галузей, які є ключовими для прискорення НТП. Окрім того, держава повинна орієнтуватись при фінансуванні економічної діяльності створення широкої мережі малих і середніх підприємств, які займалися б різноманітними видами діяльності з виробництва товарів та послуг, створюючи значну кількість робочих місць, а не на великий бізнес [7].
Для порівняння можна навести приклад країн Європейського Союзу, де малі й середні підприємства (з кількістю працюючих до 500 чол.) становлять 95% господарських організацій, забезпечуючи приблизно дві треті зайнятості. В Японії відповідні показники більш вражаючі: фірми, де працює до 300 чол., становлять 99,3 % загальної чисельності. При цьому вони виробляють 68 % ВВП, забезпечуючи 4/5 робочих місць. У США так звані індивідуальні ділові підприємства (а їх понад 17 млн.) становлять 95 % робочих місць приватного сектору. Причому 80 % заново створюваних робочих місць припадає на фірми з персоналом до 100 штатних одиниць.
Не втрачає актуальності проблема стимулювання інвестиційних процесів за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, що посилюється тим, що в Україні усе ще відсутня програма стимулювання вітчизняних та іноземних інвестицій з відповідними важелями й механізмами реалізації [8]. Не менш важливою проблемою сьогодення є також подолання тіньової економіки держави, за рахунок чого держава недоотримує доходи, окрім того, це призводить до збагачення певних верств населення на тлі високого рівня бідності у країні в цілому.
Висновки. Отже, для підтримання збалансованості бюджету та підвищення ефективності використання бюджетних коштів, перш за все при здійсненні видатків, потрібно виходити з величини отриманих доходів, при чому розподіляти їх таким чином, щоб отримати максимальний ефект, що полягає в підвищенні рівня життя всього населення, а не збільшення добробуту окремих його верств. Для покриття дефіциту, викликаного надмірними видатками на соціальну сферу, Україна в основному використовує кошти міжнародних фінансових організацій, збільшуючи рівень державного боргу. Проте країні необхідно розвивати реальний сектор економіки, що стабілізує макроекономічну ситуацію, забезпечить додаткові надходження до бюджету та приплив інвестицій. Доцільність здійснення тих чи інших видатків потрібно розглядати ще на стадії планування бюджету, враховуючи реальні економічні показники та кризовий стан економіки, тоді бюджетний дефіцит буде виправданий, а в перспективі – зменшений.

Література:

1. Бюджетний кодекс України № 2456-VI від 08.07.2010 (зі змінами та доповненнями). – [Електронний ресурс]. –rada.gov.ua.

2. Дем’янишин В. Бюджетний дефіцит та його вплив на кризову ситуацію в Україні// Вісник Тернопільського державного економічного університету. – 2009.- №5.- С. 120-123;

3. Д’яконова І.І. Бюджетний дефіцит і його регулювання в перехідній економіці України. / Ірина Іванівна Д’яконова. ­– Суми, 2009, с. 29.

4. Звіт Міністерства фінансів України за 2011-2010рр.– [Eлeктронний рeсурс]. – Рeжим доступу : www.mfu.gov.ua

5. Звіт Міністерства фінансів України за 2013-2012рр. – [Eлeктронний рeсурс]. – Рeжим доступу : www.mfu.gov.ua

6. Кудряшов В. Фінансування дефіциту державного бюджету / В. Кудряшов // Економіка України. — 2009. — № 4. — С. 52–64.

7. Лещук В. Причини і наслідки формування бюджетного дефіциту в Україні [Електронний ресурс] / В. Лещук. – Режим доступу : http://fem.sumdu.edu.ua/images/stories/conf/out/23.pdf;

8. Свереда Н. І. Основні проблеми та напрямки подолання бюджетного дефіциту в Україні. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.rusnauka.com.