Ключові слова: активи підприємства, необоротні активи, оборотні активи, відтворення основних засобів, капітальні інвестиції, амортизація.

The article suggests the ways to improve the structure of assets in the farm, as a precondition to improve its financial position and results of activities.

Key words: assets, non-current assets, current assets, fixed assets reproduction, capital investment, amortization.

В статье обоснованы пути усовершенствования структуры активов сельскохозяйственного предприятия как предпосылку улучшения его финансового состояния и результатов деятельности.

Ключевые слова: активы предприятия, необоротные активы, оборотные активы, воспроизводство основных средств, капитальные инвестиции, амортизация.

Постановка проблеми. Побудова ефективної економіки держави неможлива без розвитку реального сектору економіки та, зокрема, підприємств сільського господарства. Проблема функціонування сільськогосподарських підприємств в Україні постає дуже гостро та обумовлює необхідність зростання ефективності їхньої діяльності. Однією з основних передумов цього процесу є подолання недосконалості структури активів, оскільки саме від раціонального їх формування залежить фінансовий стан та кінцевий результат діяльності підприємства, а отже, і функціонування реального сектору економіки країни в цілому.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Вивченням активів підприємства, та особливо питань, які стосуються формування їх структури, займаються такі вітчизняні вчені, як О. Я. Базілінська, М. М. Бердар, М. Д. Білик, В. І. Гринчуцький, О. М. Загородна, А. М. Поддєрьогін та інші. Проте існує необхідність у подальшому використанні збудованого теоретичного підґрунтя для розробки конкретних практичних рекомендацій щодо удосконалення формування активів функціонуючого підприємства з урахуванням специфіки його господарської діяльності.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні напрямів удосконалення структури активів підприємства на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Для досягнення поставленої мети необхідно з’ясувати сутність активів підприємства, визначити основні причини неефективної структури активів на прикладі ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» та обґрунтувати можливі напрямки удосконалення структури активів цього підприємства.

Виклад основного матеріалу. Можливості нормального функціонування і розвитку суб’єктів господарювання вирішальною мірою залежать від активів. Важливість активів полягає в тому, що саме вони є матеріальною базою для здійснення господарських операцій та допомагають оцінити забезпеченість  необхідними умовами для здійснення фінансової діяльності підприємства.

Згідно із НПсБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому [2].

Сопко В. В. розглядає активи підприємства як майнові об’єкти власності, матеріальні або нематеріальні ресурси, носії ознак вартості, отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити в майбутньому вигоду – дохід підприємству [6, с. 210]. Загородня О. М. стверджує, що активи – це не всі ресурси, що є у підприємства, а лише ті, які принесуть йому в майбутньому економічну вигоду [3, с. 389].

Отже, активи – це ресурси підприємства, які використовуються у фінансово-господарській діяльності та приносять в майбутньому дохід. У процесі дослідження будемо використовувати класифікацію активів залежно від участі в господарському процесі – необоротні та оборотні активи.

Необоротні активи – це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать підприємству та забезпечують його функціонування, строк корисної експлуатації яких становить більше одного року або операційного циклу, якщо він більший ніж рік [2]. Оборотні активи – гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу [2].

ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» займається виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції. Протягом усього аналізованого періоду підприємство мало важку структуру активу, що свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виручки. Динаміку активів можна вважати негативною, адже з кожним роком оборотні активи зменшуються у складі активів, що свідчить про скорочення мобільності майна підприємства. На ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» є низька частка активної частини основних засобів у їх загальній структурі., тому необхідним є спрямування коштів на придбання транспортних засобів і машин та обладнання, адже саме ці засоби є складовими активної частини основних засобів.

Оптимальна структура активів підприємства є необхідною передумовою ефективного їх використання. Тому для досліджуваного підприємства важливо удосконалити структуру необоротних та оборотних активів.

Оскільки певна частина необоротних активів ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» є зношеною, то необхідно вжити комплекс заходів з метою поліпшення їх стану. На ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» протягом 2010 – 2012 років коефіцієнт зносу основних засобів був допустимий, менше       50 %, проте спостерігалася його тенденція до зростання.

Відтворення основних засобів, як основної складової необоротних активів, забезпечує безперервне поновлення основних засобів, які в процесі їх виробничої діяльності зношуються, переносячи свою вартість на вироблену продукцію. Розрізняють просте та розширене відтворення основних засобів.

Внутрішнім джерелом фінансування простого відтворення є амортизація – систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [4], [5, с. 256].

Визначимо, який тип відтворення основних засобів притаманний для досліджуваного підприємства протягом 2010 – 2012 років. На ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» протягом досліджуваного періоду відбулося позитивне зростання інвестицій у капітальне будівництво. У 2011 р. капітальних інвестицій у будівництво було здійснено на 0,71 % менше ніж у 2010 р., проте станом на кінець 2012 р. обсяг капітальних інвестицій у будівництво зріс на 1,11 %, і склав 7941,9 тис. грн. Основна маса об’єктів основних засобів, в які інвестувалися кошти, була введена в експлуатацію. Великого значення на підприємстві приділяють інвестиціям у біологічні активи. Протягом 2010 – 2011 років спостерігається зростання капітальних інвестицій у основні засоби, натомість у 2012 р. – їх скорочення.

Динаміку використаних амортизаційних відрахувань ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» за 2010 – 2012 роки подано в таблиці 1. У 2010 р. нарахована сума амортизаційних відрахувань становила 872,9 тис. грн., у  2011 р. – 758,3 тис. грн., що на 13,13 % менше ніж у 2010 р., у 2012 р. – 774 тис. грн., що на 2,07 % більше ніж у 2011 р. Нараховані амортизаційні відрахування були повністю використані у відповідних роках на придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів.

Таблиця 1

Динаміка використання амортизаційних відрахувань

ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» за 2010 – 2012 роки

Отже, У 2010 р. за рахунок амортизаційних відрахувань було здійснено 22,11 % інвестицій у основні засоби, у 2011 р. – 17,3 %, а у 2012 р. – 29,14 %. Це дає підстави стверджувати, що дане підприємство здійснювало протягом аналізованого періоду розширене відтворення основних засобів.

Одним із основних чинників, який регулює відтворювальні процеси на підприємствах, виступає обраний підприємством метод нарахування амортизації [4]. Амортизація основних засобів може нараховуватися із застосуванням таких методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого [1].

Для ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» доцільним є використання прямолінійного методу нарахування амортизації, оскільки:

–  підприємство займається виробництвом різнорідної сільськогосподарської продукції;

–  об’єкти реалізації сільськогосподарської діяльності є рівномірно експлуатованими та мають незначний моральний знос;

–  продукція підприємства знаходиться на етапі зрілості [4].

На ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» є можливості використання розширеного відтворення. Джерелами фінансування розширеного відтворення можуть бути прибуток, інвестиції, кредити та амортизація.

ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» потребує урізноманітнення видів нематеріальних активів, адже протягом 2010 – 2012 років спостерігалася їх відсутність В першу чергу це стосується використання підприємством прав на об’єкти промислової власності, прав користування майном тощо. Тому основними заходами із збільшення вартості нематеріальних активів має стати проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у сфері створення інновацій, результатом чого є отримання патентів, ліцензій, авторських прав, свідоцтв, ноу-хау тощо.

Щодо удосконалення структури оборотних активів необхідно звернути увагу на активізацію політики збуту, адже досить велика частка готової продукції залишається на складах, також необхідним є зменшення обсягу виробничих запасів, незавершеного виробництва.

Для ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» притаманний кризовий фінансовий стан. Вважаємо, що проблема знаходиться саме у оборотних активах. Для підтвердження цього проаналізуємо коефіцієнт накопичення запасів підприємства за 2010 – 2012 роки (табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка коефіцієнта накопичення запасів

ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» за 2010 – 2012 роки

Отже, протягом усього аналізованого періоду, коефіцієнт накопичення запасів був більше допустимого значення, тобто більше 1. Це свідчить про неоптимальну структуру запасів підприємства, про надлишкові виробничі запаси, що призводять до невиправданого зростання незавершеного виробництва. Це ж саме стосується значного залишку готової продукції.

Одним із можливих напрямків підвищення фінансової стійкості підприємства є скорочення обсягів запасів підприємства, зокрема, виробничих запасів, незавершеного виробництва та готової продукції. Вирішити цю проблему можна наступними шляхами: налагодити систему збуту на підприємстві; удосконалити товарну політику; здійснити пошук нових клієнтів та партнерів; максимізувати зусилля по виконанню незавершених робіт з метою отримання прибутку від їх виконання.

Для поліпшення фінансового стану та ліквідності підприємства необхідним є проведення конкретних заходів. Перш за все, надлишкові виробничі запаси необхідно продати з метою перерахування їх у грошові кошти. Наступним кроком є перетворення незавершеного виробництва у готову продукцію, що дасть змогу покращити коефіцієнт накопичення запасів. Останнім кроком є продаж готової продукції, що дозволить здійснити перетворення проданої готової продукції у грошові кошти.

Варто зазначити, що протягом 2010 – 2012 років частка дебіторської заборгованості у структурі оборотних активів зростала, в тому числі дебіторська заборгованість за строками непогашення до 12 місяців.  Здійснити стимулювання припливу грошових коштів можна за рахунок таких зовнішніх джерел фінансування як торгові кредити, кредити банків, цінні папери і векселі, факторинг (продаж дебіторської заборгованості), короткострокова оренда. Підприємство повинно розробити збалансовану кредитну політику щодо своїх покупців. Важливим інструментом в процесі управління дебіторською заборгованістю є надання знижок клієнтам.

Ще однією проблемою ПРАТ Агрофірма «Зоря ім. Плютинського» є важка структура активів, що підтверджується переважанням необоротних активів над оборотними. Така ситуація вимагає знову ж таки розширення виробничої діяльності підприємства.

Висновки. Підсумовуючи, варто зазначити, що удосконалити структуру необоротних активів підприємства можна шляхом організації більш раціонального використання простого та розширеного відтворення основних засобів. Для удосконалення структури оборотних активів необхідно провести політику раціонального формування структури запасів, а також налагодити систему управління дебіторською заборгованістю. Проведення необхідного комплексу заходів повинне забезпечити удосконалення процесів виробництва і відповідно покращення фінансових результатів діяльності підприємства.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17
2. Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «загальні вимоги до фінансової звітності» від 7.02.2013 р. № 73. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13
3. Загородна О. М. Економічний аналіз. [навчальний посібник] / О. М. Загородна, В. М. Серединська, Р. В. Федорович. – [2-ге видання, перероблене і доповнене]. – Тернопіль: Астон, 2010. – 624 с.
4. Левицька І. В. Амортизація як чинник прискорення процесів відтворення на підприємтсвах. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchnu_ekon/…/106-112.pdf
5. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств : підручник / [керівник авт. колективу і наук. ред. А. М. Поддєрьогін]. – [3-тє видання, перероблене і доповнене]. – К.: КНЕУ, 2002. – 450 с.
6. Сопко В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу / В. В. Сопко, В. П. Завгородній  – К.: КНЕУ, 2004. – 412 с.

В статті проаналізовано вплив фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів. На підставі аналізу обґрунтовано необхідність удосконалення системи фінансового контролю за справлянням місцевих податків та зборів в Україні. Запропоновано можливість впровадження зарубіжного досвіду у систему фінансового контролю місцевого оподаткування України.

Ключові слова: фінансовий контроль, місцеві податки та збори, місцеве оподаткування, місцевий бюджет.

Основним завданням для України є розробка концепції сталого розвитку, який повинен поєднати в собі економічні, екологічні та соціальні стандарти. В той же час побудова ефективної економіки держави неможлива без функціонування цілеспрямованої та чітко обґрунтованої системи фінансового контролю, адже саме система фінансового контролю забезпечує законність здійснення фінансових операцій, а отже і законність здійснення оподаткування як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Складовою частиною системи оподаткування є місцеві податки та збори. Їх суть полягає в тому, що орган місцевого самоврядування для забезпечення свого функціонування повинен мати певні фінансові ресурси, які даватимуть змогу вирішувати завдання, покладені на них в умовах ринкової економіки, тобто надавати послуги, рівень яких відповідає обсягу сплачених податків.

В Україні спостерігається досить невелика частка надходжень до місцевих бюджетів від справляння місцевих податків та зборів, що є свідченням низького рівня фінансової незалежності органів місцевого самоврядування. Місцеві податки та збори не дають реального наповнення бюджетів територіальних громад: частка місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів становить менш як 5 % [1, 80]. В результаті низького рівня надходжень до місцевих бюджетів із власних джерел – місцевих податків і зборів, виникає навантаження на Державний бюджет країни, а тому необхідним є вдосконалення фінансового контролю за наповненням місцевих бюджетів.

Іншим важливим чинником, що зумовлює актуальність обраної теми є той факт, що система місцевого оподаткування надзвичайно важлива для розвитку районів, міст, адже саме місцеві бюджети покликані вирішувати ряд соціально-економічних завдань на регіональному рівні.

Вивченням впливу фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів займаються вітчизняні вчені: Василик О.Д., Воронова Л.К., Грицюк І.В., Городецька Т.Е.,  Карпінський Б.А., Кучерявенко Я.П. та інші. Проте, все ще малодослідженими залишаються питання впливу фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів.

Мета даного дослідження полягає у вивченні впливу фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів та визначенні можливих шляхів удосконалення наповнення місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів на основі вивчення теоретичних аспектів досліджуваної проблематики.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

• визначити сучасний стан справляння місцевих податків та зборів;
• визначити чинники, які впливають на реалізацію фінансового контролю;
• визначити можливості вдосконалення фінансового контролю за місцевими бюджетами.

Контроль є невід’ємною частиною системи регулювання, завдання якого полягає у виявленні відхилень від встановлених стандартів, а також порушень принципів законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів. Основна мета фінансового контролю за наповненням місцевих бюджетів полягає у:

–         підвищенні контролю за сплатою місцевих податків та зборів;

–         наданні суспільству об’єктивної інформації щодо використання ресурсів місцевих бюджетів;

–         підвищенні відповідальності органів місцевого самоврядування за законністю та ефективністю справляння місцевих податків та зборів.

До складу місцевих бюджетів належать: бюджети Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування [2].

Кожен місцевий бюджет, в ідеалі, повинен забезпечувати себе фінансовими ресурсами самостійно за рахунок місцевих податків та зборів. Наприклад, у Польщі місцеві бюджети часто мають профіцит в результаті збору місцевих податків, а тому повністю забезпечують себе фінансовими ресурсами, які є основою для його ж розвитку. У розвинутих країнах світу саме територіальні громади, спираючись на власні фінанси, є стабілізатором соціально-політичної та фінансово-економічної ситуації в державі. Проте у Україні переважна більшість місцевих бюджетів є дотаційними, а частка надходжень від справляння місцевих податків та зборів є мізерною.

Місцеві податки та збори – платежі, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад [3].

Дієва система фінансового контролю є необхідним елементом справляння місцевих податків та зборів.

З прийняттям нового Податкового кодексу України (далі ПКУ) затверджено лише 5 місцевих податків та зборів (до прийняття нового ПКУ було 14 місцевих податків та зборів), серед яких: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір.

Бартачук Ю.А. стверджує, що однією з проблем української системи оподаткування є низька частка надходжень від справляння місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів України. Відповідно до статистичних матеріалів номінальна сума надходжень від місцевих податків і зборів зростає, а частка їх у загальній структурі доходів місцевих бюджетів зменшується.

Скорочення кількості місцевих податків та зборів було одним із напрямів підвищення фінансового контролю за їх справлянням. Проте, більшість з визначених у кодексі місцевих податків і зборів дублюють або об’єднують дію тих, які існували раніше, так, наприклад, туристичний збір є об’єднанням готельного та курортного зборів, а у зборі за місця для паркування транспортних засобів змінено елементи оподаткування. Отож, в результаті цих змін не відбулося покращення фінансового контролю за сплатою місцевих податків та зборів.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів», для посилення фінансового контролю необхідно: надання органам місцевого самоврядування методичної та консультаційної допомоги з питань обслуговування місцевих бюджетів; удосконалення процедури фінансового контролю за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до повноважень, визначених законодавством; запровадження механізму моніторингу та оцінки ефективності здійснення органами місцевого самоврядування їх повноважень, підвищення відповідальності за здійснення таких повноважень; активізація роботи органів місцевого самоврядування, спрямованої на підвищення ефективності використання бюджетних коштів (застосування дієвих методів економії бюджетних коштів тощо) [4].

Актуальним на сьогодні є також питання надходження коштів із Державного бюджету України до місцевих бюджетів. Як відомо, видатки із Державного бюджету України здійснюються на всі адміністративно-територіальні одиниці, проте, результати їх використання не є досить вагомими. Причиною цього є недостатній фінансовий контроль, адже кошти, які виділяються із Державного бюджету «зникають», тобто  де-юре вони затверджені, а де-факто не відображені.

Перешкодою для проведення ефективного фінансового контролю на місцевому рівні є екзогенні та ендогенні чинники.

До екзогенних чинників належать:

– недосконалість адміністративно-територіального устрою України, внаслідок чого чимало територіальних громад є несамостійними;

– позбавленість органів місцевого самоврядування самостійності у питаннях справляння місцевих податків та зборів;

– законодавчо обмежений перелік місцевих податків і зборів та відсутність об’єктів оподаткування по деяких із них на багатьох територіях;

–  висока залежність місцевих бюджетів від трансфертів, особливо дотацій вирівнювання;

– неврегульованість нормативно-правовими актами питань проведення громадських слухань і застосування інших форм залучення громадян до розроблення та реалізації місцевої фінансової політики тощо.

До ендогенних чинників належать:

–   недостатність зусиль органів місцевого самоврядування щодо розвитку фінансового контролю на місцях;

–   низька прозорість діяльності місцевих органів влади, незацікавленість у залученні громадян до вирішення проблем територіальної громади;

–   необізнаність громадян із законодавством, пасивне ставлення до місцевих справ та недовіра до місцевої влади;

–  недостатня кваліфікація кадрів в органах місцевого самоврядування; нерозвиненість системи органів самоорганізації населення [5, 3].

Для того, щоб нівелювати вплив даних чинників необхідно:

–   забезпечити фінансову незалежність місцевого самоврядування;

–   забезпечити використання власних коштів місцевого самоврядування відповідно до потреб громадян;

–   надати можливість органам місцевого самоврядування встановлювати власні податки та збори, за згодою із вищими державними органами влади, відповідно до особливостей регіону;

–   забезпечити обов’язковість проведення громадських слухань, з метою контролю місцевої громади за наповненням та використанням коштів;

–   вдосконалити чинне законодавство щодо питань регулювання надходжень до місцевих бюджетів.

Зменшення впливу вищезазначених чинників сприятиме проведенню органами місцевого самоврядування ефективного фінансового контролю за наповненням місцевих бюджетів, що дасть змогу реалізовувати місцеві соціально-економічні програми розвитку, зростанню довіри до місцевих органів влади, економічному та соціальному розвитку областей та інших адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно з ПКУ, перелік місцевих податків і зборів визначається на державному рівні, тому органи місцевого самоврядування не мають права запроваджувати на своїй території власні податки і збори. На нашу думку, ця норма чинного законодавства є не ефективною і її необхідно відкоригувати, адже, податки та збори до місцевих бюджетів повинні справлятися відповідно до особливостей того чи іншого місцевого рівня, з можливістю впровадження особливих податків та зборів. Адже, якщо орган місцевої влади затвердить певний місцевий податок відповідно до особливостей того чи іншого місцевого рівня, він зможе підвищити фінансовий контроль за їх справлянням.

Варто зазначити, що необхідним є подальше реформування податкової системи з питань впливу фінансового контролю на наповнення місцевих бюджетів, а особливо в частині регулювання місцевих податків та зборів. Адже, при встановленні чинним законодавством 5 податків та зборів законодавець обмежив певні регіони у отриманні додаткових надходжень, цим самим обмежив їх фінансовий контроль, встановивши єдині правила для різних місцевостей.

Для подальшого реформування системи «місцевого оподаткування»  необхідним є нівелювання чинників, які послаблюють фінансовий контроль. залучення зарубіжного досвіду з питань оподаткування з відповідними корективами з урахуванням національних особливостей.

Отже, фінансовий контроль має значний вплив на наповнення місцевих бюджетів, адже забезпечує прозорість сплати податків на місцях. З метою послаблення впливу екзогенних і ендогенних факторів щодо формування ефективного механізму фінансового контролю необхідно: забезпечити фінансову незалежність місцевого самоврядування; забезпечити використання власних коштів місцевого самоврядування відповідно до потреб громадян; надати можливість органам місцевого самоврядування встановлювати власні податки та збори, за згодою із вищими державними органами влади, відповідно до особливостей регіону; забезпечити обов’язковість проведення громадських слухань, з метою контролю місцевої громади за наповненням та використанням коштів; вдосконалення чинного законодавства щодо питань регулювання надходжень до місцевих бюджетів.

Література.

1. Бартчук Ю.А. «Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні»//Збірник наукових праць. – 2011. – №1(4). – С. 82-84.
2. Бюджетний кодекс України від 7.08.2010 р. № 2456-VІ.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17. – Текст з екрану.
3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.–[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17. – Текст з екрану.
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів» від 23.05.2009 року №308-р.– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/308-2007. – Текст з екрану.
5. Карпінський Б.А., Грицюк І.В.Фінансовий контроль за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів у процесі підвищення їх фінансової самостійності. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vldfa/2010_18. – Текст з екрану.